Панченко Леся Миколаївна. Формування ціннісних орієнтацій молоді в період системної трансформації українського суспільства

Короткий зміст

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, розглядається рівень її наукового опрацювання, окреслено мету, завдання та методи наукового пошуку, визначено предмет і об 'єкт дослідження, розкрито новизну, теоретичну й практичну значущість роботи, викладено дані про апробацію результатів дослідження.
Перший розділ “Цінність як предмет філософського осмислення” складається із трьох параграфів й висновків.
У першому параграфі 1.1 “Проблема цінностей в історично-філософському ракурсі“ здійснено аналіз теоретико-методологічних засад визначення поняття цінностей у сучасній філософії, проаналізовано хто і яким чином в історії філософії починаючи від Античності і до ХХ століття вживав поняття цінність.
В зарубіжній філософії аксіологічні проблеми як і саме поняття “цінність” розглядалися у найрізноманітніших варіантах і аспектах. Згідно з існуючою типологізацією цих аспектів, виділяються такі типи аксіологічних вчень: натуралізм (А.Мейнонг, Р.Перрі, Дж.Дьюї та ін.); психологізм (Александер, П.Толкотт та ін.); трансценденталізм (Віндельбанд, Ріккерт); персоналістичний онтологізм (М.Шелер, Н.Гартман та ін.); культурно-історичний релятивізм (Дильтей, Шпенглер, Тойнбі); соціологізм (М.Вебер, П.Сорокін, П.Толкотт та ін.); історико-матеріалістичний (К.Маркс, Ф.Енгельс) тощо.
Представники кожного з цих напрямів по-різному розглядали поняття “цінність” і її сутність: то як біопсихологічно інтерпретовану потребу людини, коли цінності являють собою емпірично зафіксовані факти спостережень реальності; то як певні стандартизовані “теоретичні” якості поряд з первинними (матеріальними) і вторинними (духовними) якостями; то як ідеальне буття, яке співвідноситься не з емпіричною, а з “чистою” трансцендентальною свідомістю, коли цінність “ідеальних” предметів не залежить від людських бажань і потреб, в той же час саме “ідеальне” буття повинно опиратися на реальність; то як плюралізм рівноправних ціннісних систем, зумовлених певним типом культури; то залежно від соціально-історичної, економічної, класової обумовленості тощо.
В радянській філософії (до 90-х років) аксіологія інтерпретувалася як складова буржуазної науки, ідеалістичної за своїм характером і суттю.
Авторитети радянської аксіологїї (В.П.Тугарінов, О.М.Бакрадзе, В.В.Мшвенірадзе, О.Г.Дробницький, В.О.Василенко, М.С.Каган, І.А.Майзель, Е.Ю.Соловйов та інші) намагалися проникнути в сутність теоретичних аксіологічних положень зарубіжних вчених, розкрити істинну сутність цінності як феномена.
В сучасний період теорія цінностей значно розширилася, зокрема з'явилися нові відгалуження від загальної аксіології, які стали досліджувати більш конкретно і поглиблено окремі сфери ціннісної свідомості і ціннісного ставлення людини до навколишньої дійсності. Існує “педагогічна аксіологія” (з'ясування впливу цінностей на формування особистості); “психологічна аксіологія” (дослідження впливу чуттєвої, емоційної сфери на процес оцінювання індивідом предметів і явищ навколишнього світу); “політологічна аксіологія” (з'ясування ролі політичних цінностей в соціально-політичних процесах і т.д.). Формується теологічна аксіологія, представники якої намагаються досліджувати духовні цінності людини через їх дотичність до релігійної моралі.
У другому параграфі 1.2 “Ціннісні орієнтації як “вісь свідомості” ціннісні орієнтації розглядаються у тісному взаємозв'язку із життєвими цілями особистості, способом її життя, потребами, інтересами, психологічними установками тощо.
Ціннісні орієнтації лежать в основі світогляду людини, її моральних, політичних, естетичних переконань і смаків, визначають її поведінку. Вони є важливим елементом внутрішньої структури особистості, закріплені життєвим досвідом індивіда, усією сукупністю його переживань. Сформовані ціннісні орієнтації - це свого роду “вісь” свідомості, яка забезпечує усталеність людини і проявляється у певному типі її поведінки, в інтересах, потребах, переконаннях.
В дисертації виокремлено декілька підходів до визначення структури ціннісної орієнтації як феномена свідомості, а також як системи ціннісних орієнтацій індивіда (соціальної групи, класу, соціуму і т.д.) Зазначається, що загальноприйнятою є класифікація компонентів системи ціннісних орієнтацій за типами і видами культури, а саме: матеріальні і духовні ціннісні орієнтації. В свою чергу серед духовних ціннісних орієнтацій виділяються соціально-політичні, правові, моральні, естетичні, екологічні, трудові. Автор вважає, що доцільно було б окремим компонентом виділити мистецькі (або художні) ціннісні орієнтації.
За елементами внутрішньої структури особистості виокремлюються когнітивний, емоційний, діяльнісний та оціночний компоненти ціннісної орієнтації, які у діалектичному взаємозв’язку зумовлюють характер активності індивіда і суспільства.