ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обґрунтовано актуальність дисертаційного дослідження, визначено мету і завдання, теоретико-методологічні засади, об’єкт і предмет, сформульовано наукову новизну, основні положення, які виносяться на захист, теоретичне і практичне значення отриманих результатів.
Перший розділ роботи – “Методологічні засади дослідження взаємозв’язку патріотизму та національної ідеї” – присвячений розгляду ґенези та стану розробленості проблеми, визначенню сутності досліджуваних явищ і змісту понять, що їх позначають.
У підрозділі 1.1 – ” – аналізується соціально-філософська рефлексія патріотизму та національної ідеї.
Виділяються такі стадії дослідження:
- пропедевтична стадія, на якій вивчається явище, його сутнісні характеристики, але поняття ще не сформоване та існує виключно у вигляді концепту;
- стадія виникнення та формування поняття, розширення категоріального апарату, початок компаративного аналізу досліджуваних нами явищ та понять;
- сучасна стадія дослідження, на якій звернення до цих феноменів суспільного буття враховує, перш за все, такі реалії дійсності як глобалізація.
Стверджується, що у східнослов’янській філософській думці простежуються такі самі етапи, проте їх хронологія зумовлена як специфікою історичного та суспільного розвитку, так і станом загальногуманітарного дискурсу:
- пропедевтична стадія, яка представлена фіксацією самого почуття любові до рідної землі в літописах, билинах, думах, літературній спадщині (щодо патріотизму, це 10 – середина 19 століття. Питання національної ідеї в цей час не фіксується). До особливостей цієї стадії слід віднести ототожнення образу рідної землі з християнською релігією та розгляд двох об’єктів патріотизму: рідної землі та влади;
- стадія виникнення та формування понять, на якій відбувається дослідження сутності явищ, компаративний аналіз української національної ідеї та патріотизму з відповідними феноменами в інших народів (для патріотизму та національної ідеї це період другої половини 19 – початок 20 століття);
- радянська стадія, коли об’єктом патріотизму виступає багатонаціональна держава СРСР, відповідно й національна ідея замінюється на інтернаціональну (період з 20-их до 80-их років 20 століття);
- сучасна стадія, особливості якої зумовлені умовами глобалізації світового суспільства та становленням національної української держави (починається з кінця 80-их років до сьогодення).
Аналіз загальної картини наукового дослідження понять “патріотизм” та “національна ідея” в українській та зарубіжній суспільно-філософській думці дає змогу виділити такі тенденції: по-перше, значна увага приділяється з’ясуванню джерел, спрямованості, типології патріотизму; по-друге, актуальним є виявлення ролі національної ідеї у формуванні, розвитку та функціонуванні держави; по-третє, глобалізація сучасного суспільства акцентує увагу дослідників на пристосуванні патріотизму та національної ідеї до сучасних умов, також цікавим для дослідників є питання синтезу досліджуваних феноменів та апеляції до них в державній політиці.
Щодо питання взаємозв’язку патріотизму та національної ідеї, то праці з цієї проблематики майже відсутні. Деякі автори, як, наприклад, Є. Трубецькой, П. Струве, вказують на існування такого зв’язку, але не розглядають закономірності його появи та функціонування. Сучасні вітчизняні автори, розглядаючи сьогоденний стан розвитку української держави, поєднують патріотизм та національну ідею, але в цих працях відсутній науковий підхід до виявлення їх взаємозв’язку.
У підрозділі 1.2. – “Основні принципи та методи дослідження взаємозв’язку патріотизму та національної ідеї” – обґрунтовуються основні принципи дослідження: об’єктивності, історизму, системності, загального зв’язку та розвитку, холізму. Для вирішення поставлених завдань і досягнення мети дослідження у дисертації використані конкретно-історичний, структурно-функціональний, порівняльний методи, системний підхід.
Використання зазначених методів та принципів соціально-філософського дослідження робить можливим виявити сутність досліджуваних феноменів та зміст понять; виявити засади взаємозв’язку між зазначеними явищами суспільного буття та особливості розвитку взаємозв’язку патріотизму та національної ідеї, розглянути цей взаємозв’язок як закономірність на етапі становлення національної держави та як фактор її подальшого розвитку.
У підрозділі 1.3. – “Патріотизм та національна ідея як соціальні феномени: сутність та зміст понять” – виявляються сутнісні характеристики досліджуваних феноменів, виділяється їх структура та функції.
Аналіз різних джерел та власні роздуми над проблемою дали можливість виявити, що патріотизм – це особистісна позиція, яка характеризується почуттям любові до рідної землі, держави, готовністю до практичної діяльності заради розвитку об’єкту цих почуттів.
З розвитком людства функції патріотизму трансформуються та еволюціонують. Проведений аналіз дозволив виділити на сучасному етапі розвитку стимулюючу, трансляційну, консолідуючу функції патріотизму.
Беручи до уваги безнаціональний характер патріотизму, виділяються основні елементи його структури: любов суб’єкта патріотизму до об’єкта; історична пам’ять; інтереси суб’єкта патріотизму, які певним чином збігаються з цілями об’єкту.
Об’єктом патріотизму може бути:
- місце народження людини;
- територія, де проживає людина та спільнота, з якою вона пов’язана;
- держава.
У залежності від об’єкту виділяємо місцевий, регіональний та державний патріотизм.
Враховуючи те, що патріотизм передбачає готовність до практичної діяльності заради розвитку об’єкта патріотичних почуттів, можливо виділити такі його типи: дієвий та споглядальний (активна діяльність та її потенційна можливість), усвідомлюваний та неусвідомлюваний патріотизм (усвідомлення любові та готовності до активних дій та їх неусвідомлюваний характер).
У дослідженні розглянута й наукова полеміка щодо визначення поняття “національна ідея”, пов’язана з різноманітністю проявів цього явища. Формування феномену національної ідеї відбувається після формування нації, тому у науковому дискурсі феномен національної ідеї завжди розглядається як форма самоусвідомлення нації.
Оскільки загальновизнаної дефініції національної ідеї не існує, то в роботі подається власне визначення цього феномена: національна ідея – це уявлення певної нації про те, яке місце вона займає в об’єктивній реальності, усвідомлення свого історичного минулого і формулювання на основі аналізу минулого і теперішнього стану мети свого існування.
Враховуючи історично сформовані та сучасні підходи до питань структури національної ідеї, виділяємо історичну, презентаційну, прогностичну, емоційно-ціннісну її компоненти.
Визначивши структуру національної ідеї, вважаємо можливим вказати на такі її функції: консолідуючу, координуючу, мотивуючу, смислоутворюючу.
Другий розділ дисертаційного дослідження – “Взаємозв’язок патріотизму та національної ідеї як державоутворюючий фактор” – присвячений аналізу становлення сучасної держави з метою виявлення ролі взаємозв’язку патріотизму та національної ідеї в цьому процесі.
Підрозділ 2.1. – “Сучасна держава: національний вимір в умовах глобалізації” – присвячений виявленню атрибутів сучасної держави. Доводиться, що головною ознакою розвитку держави на сучасному етапі залишається політична та правова суб’єктність нації, громадянство як форма вираження лояльності та самоідентифікації до певної національної держави, реалізація національних інтересів з урахуванням основних засад та принципів міжнародної політики, незмінність території. Це дозволяє розглядати сучасну державу як національну з глобалізованою формою вираження.
У підрозділі 2.2. – “Патріотизм та національна ідея: закономірний взаємозв’язок у становленні сучасної держави” – на матеріалі проведеного дослідження історичних чинників та наукової літератури було виділено дві моделі становлення національної держави, аналіз яких дав змогу стверджувати, що в обох випадках провідну роль об’єднувального, мотиваційного та трансляційного чинника відіграє домінування взаємозв’язку патріотизму та національної ідеї. Це доводить повторюваність взаємозв’язку патріотизму та національної ідеї та вказує ще на такі його характеристики як необхідність, суттєвість та об’єктивність.
Суттєвість та необхідність взаємозв’язку патріотизму та національної ідеї полягає в тому, що без нього неможливі становлення та розвиток національної держави. Взаємозв’язок патріотизму та національної ідеї об’єктивний для існування національної держави, тому що він існує незалежно від суб’єктивних чинників. Цей тип взаємозв’язку повторюється впродовж історії існування націй та національних держав, проявляючись в тій чи іншій сфері суспільного буття.
Зазначені характеристики дають змогу розглядати взаємозв’язок патріотизму та національної ідеї як закономірність становлення і подальшого розвитку національної держави.
Порівняння взаємозв’язку патріотизму та національної ідеї з такими явищами як національний рух та націоналізм дозволило виявити, що ці феномени є проявами зазначеного взаємозв’язку.
У підрозділі 2.3. – “Особливості взаємозв’язку патріотизму та національної ідеї в становленні української держави” – аналізуються примордіалістські та модерністські концепції формування української держави. Доходимо висновків, що виникнення на території сучасної України ранньофеодальної держави – Київська Русь, сприяло формуванню засад культурної, етнічної консолідації, але дуже сумнівним здається той факт, що цей етнос був вже сформованим українським, тим більше ми не бачимо підстав говорити про існування української нації та держави в цей період.
Говорячи про епоху Київської Русі вважаємо можливим вказати на відсутність національної ідеї у зв’язку з відсутністю самої нації. Водночас патріотичні почуття мають не тільки місцевий, але й державний характер, що зумовлюється високим рівнем релігійної ідентифікації населення.
Проаналізувавши історію становлення національної української держави за характером прояву взаємозв’язку патріотизму та національної ідеї, вважаємо можливим виділити такі основні етапи в цьому процесі:
- перший етап тривав з кінця 18 століття до початку 20 століття;
- тривалість другого етапу визначається з початку 20 століття до встановлення радянської влади в Україні;
- наступний етап становлення української національної держави ми визначаємо як період з другої половини 80-х років 20 століття до проголошення незалежної України.
Кожному із зазначених етапів притаманні певні характеристики взаємозв’язку патріотизму та національної ідеї. Наприклад, на першому етапі становлення української національної держави взаємозв’язок патріотизму та національної ідеї має переважно культурницький та просвітницький характер. Наприкінці 19 – початку 20 століття він набуває розвитку і його головна особливість – політизація та масовість. На початку 20 століття він реалізується в тому, що українська нація заявляє про себе як про носія політичних ознак, рівноправного суб’єкта владних відносин. Функціонування взаємозв’язку патріотизму та національної ідеї в цей період характеризувалося невизначеністю об’єкта патріотичних почуттів.
У 90-х роках 20 століття взаємозв’язок патріотизму та національної ідеї українського народу характеризувався масовістю, швидкою зміною сфер прояву, організаційним оформленням, ідеологічною спрямованістю та орієнтацією на створення незалежної держави. Що супроводжувалось різким падінням рівня державницького патріотизму, об’єктом якого певний час був Радянський Союз, та розчаруванням суспільства у пануючій комуністичній ідеології. Саме за таких особливостей взаємозв’язку патріотизму та національної ідеї відбулося становлення незалежної держави.
У третьому розділі дисертаційної роботи – “Патріотизм та національна ідея: стан взаємозв’язку та детермінанти оптимізації на сучасному етапі розвитку української держави” – проаналізовано стан взаємозв’язку патріотизму та національної ідеї на сучасному етапі розвитку українського суспільства, та виявлено основні детермінанти його розвитку.
Підрозділ – “Стан взаємозв’язку патріотизму та національної ідеї на сучасному етапі розвитку української держави” – присвячений аналізу стану патріотизму, національної ідеї та характеру взаємозв’язку між ними на сучасному етапі розвитку української держави.
Особливістю національної ідеї після проголошення незалежності України стало її перебування у догматизованому стані. Така ситуація з теоретичним осмисленням національної ідеї є свідченням ідеологічної кризи та кризи суспільної свідомості в українському суспільстві.
Стан патріотизму на етапі трансформації українського суспільства можна охарактеризувати як територіально обмежений, місцевий, бо його об’єктом виступає не вітчизна, а батьківщина – місце, де народилася людина, її рідний край; споглядальний, зумовлений певною пасивністю населення, відсутністю активних дій, спрямованих на користь та розвиток об’єкту патріотизму; латентний, бо в сучасному українському суспільстві патріотизм існує на периферії суспільної свідомості та не виступає головною цінністю.
Аналіз характеру взаємозв’язку патріотизму та національної ідеї на етапі трансформації українського суспільства, дозволив виділити такі особливості: втрату гармонійності між патріотизмом та національної ідеєю, абсолютизація однієї зі сторін цього взаємозв’язку, що проявляється в поширенні у суспільній свідомості націоналізму та у прагненні певних суспільних та політичних сил його використати у діяльності політичних партій та державній політиці.
У підрозділі 3.2. – “Основні детермінанти оптимізації розвитку взаємозв’язку патріотизму та національної ідеї в Україні на сучасному етапі розвитку” – виділяючи детермінанти оптимізації розвитку взаємозв’язку патріотизму та національної ідеї, ми вказали на існування об’єктивних засад такого розвитку, якими є розвиток політичної, економічної, культурної сфер суспільного буття. До об’єктивних чинників оптимізації розвитку взаємозв’язку патріотизму та національної ідеї було віднесено й розвиток політичної культури.
При наявності об’єктивних чинників, які необхідні для розвитку взаємозв’язку патріотизму та національної ідеї, існують також і суб’єктивні, що залежать від особливостей становлення та розвитку конкретної держави. Серед таких детермінант ми виділили виведення національної ідеї з догматизованого стану, наповнення її новим змістом, що відповідає сьогоденним потребам розвитку суспільства; формування та поширення ідеології державного розвитку; розвиток пропагандистської діяльності, спрямованої на формування та поширення патріотичних цінностей в суспільстві; створення системи зворотного зв’язку державних установ, підвищення відповідальності держави перед суспільством, формування відкритості влади; формування відчуття особистісної соціальної значущості та відповідальності у громадян; практична підтримка державою розвитку домінування патріотичних цінностей у суспільстві.
| 
