ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ МИРОТВОРЧИХ КОНТИНГЕНТІВ: ГЕНЕЗИС ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ : ГОСУДАРСТВЕННОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ УКРАИНСКИХ миротворческого контингента: ГЕНЕЗИС И ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ



  • Назва:
  • ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ МИРОТВОРЧИХ КОНТИНГЕНТІВ: ГЕНЕЗИС ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ
  • Альтернативное название:
  • ГОСУДАРСТВЕННОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ УКРАИНСКИХ миротворческого контингента: ГЕНЕЗИС И ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ
  • Кількість сторінок:
  • 246
  • ВНЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
  • Рік захисту:
  • 2006
  • Короткий опис:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
    ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ


    На правах рукопису



    МЕЛЬНИК Олександр Миколайович

    УДК 61:356,33(477)+341,3(477)+341,231,12+355,12:165,742(477)


    ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ МИРОТВОРЧИХ КОНТИНГЕНТІВ:
    ГЕНЕЗИС ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ


    25. 00. 01 теорія та історія державного управління



    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата наук з державного управління


    Науковий керівник:
    РАДИШ Ярослав Федорович,
    доктор наук з державного управління, професор


    КИЇВ 2006









    ЗМІСТ

    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ.....................................................................5
    ВСТУП......................................................................................................................7
    РОЗДІЛ 1
    МІЖНАРОДНІ МИРОТВОРЧІ ОПЕРАЦІЇ ЯК ЕЛЕМЕНТ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ (огляд літературних джерел за темою дослідження)...18
    1.1.Міжнародна миротворча діяльність: стан та тенденції розвитку...20
    1.2.Компетенція світового співтовариства у проведенні міжнародних миротворчих операцій та їх правовий статус.......34
    1.3.Номативно-правове забезпечення соціального захисту військовослужбовців миротворчих контингентів Збройних Сил України...........................................................................................................39
    1.3.1. Питання євроатлантичної інтеграції України в дослідженнях українських науковців.....................................................................40
    1.3.2.Стан нормативно-правового регулювання соціального захисту військовослужбовців миротворчих контингентів Збройних Сил України.............................................................................................44
    1.4.Участь медичної служби Збройних Сил України у міжнародній миротворчій діяльності...............................................................................52
    1.4.1. Умови, що впливають на здоров’я українських миротворців та діяльність медичної служби Збройних Сил України.................52
    1.4.2.Медичне забезпечення міжнародних миротворчих операцій..............................................55
    1.4.3.Особливості медичного забезпечення миротворчих контингентів Збройних сил України...................................................................69

    Висновки до першого розділу......85
    РОЗДІЛ 2
    МІЖНАРОДНЕ ГУМАНІТАРНЕ ПРАВО ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ УЧАСТІ МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ В МІЖНАРОДНІЙ МИРОТВОРЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ.....88
    2.1. Методологія дослідження та його програмноцільова структура............89
    2.1.1. Постановка наукової задачі.........................................................89
    2.1.2. Постановка завдань дослідження................................................91
    2.1.3.Програмно-цільова структура, механізми та етапність дослідження...................................................................................92
    2.2.Категорійно-понятійний апарат щодо застосування сили у мирний час...97
    2.3. Виникнення, становлення та місце Міжнародного гуманітарного права в регулюванні діяльності медичного персоналу під час бойових дій (від стародавнього часу до другої половини Х1Х ст.)105
    2.4. Мiжнароднi угоди про захист жертв війни, прийнятi в період з 1867 р. до 1917 р............................................................................................................109
    2.5.Мiжнароднi угоди про захист жертв війни новітнього часу.................117

    Висновки до другого розділу.......130

    РОЗДІЛ 3
    КОНЦЕПЦІЯ ОПТИМІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ - УЧАСНИКІВ МІЖНАРОДНИХ МИРОТВОРЧИХ ОПЕРАЦІЙ............................................133
    3.1.Управління соціальним захистом військовослужбовців Збройних Сил України: методологічні засади...................................................................134
    3.2.Медичне страхування військовослужбовців Збройних Сил України дієвий механізм оптимізації соціального захисту українських миротворців..................................................................................................136

    3.2.1.Передумови впровадження медичного страхування військовослужбовців Збройних Сил України....................137
    3.2.2. Напрями розвитку обов’язкового медичного страхування
    у військовій сфері............................................................................144
    3.2.3.Роль і місце медичного страхування військовослужбовців у підвищенні рівня медичного забезпечення Збройних Сил України.............................................................................................152
    3.3. Оптимізація механізмів державного управління соціальним захистом учасників миротворчих контингентів та діяльністю українських військових лікарів під час медичного забезпечення міжнародних миротворчих операцій..............................................................................163
    3.3.1. Застосування в Збройних Силах України норм міжнародного гуманітарного права.................................................................163
    3.3.2. Шляхи оптимізації реабілітаційних заходів учасників міжнародних миротворчих операцій..........................................166

    Висновки до третього розділу............................................................................172

    ВИСНОВКИ.........................................................................................................175
    Список використаних джерел...........................................................178
    ДОДАТКИ..................................................................................................201 - 245





    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
    ВЛК - військово-лікарська комісія;
    ВМЗ військово-медичні заклади;
    ВМЦ ВПС військово-медичний центр Військово-Повітряних Сил;
    ВУЛТ - Всеукраїнське лікарське товариство;
    ГУУАМ - (Грузія-Україна-Узбекистан-Азербайджан-Молдова);
    ГШ Генеральний штаб;
    ДМС добровільне медичне страхування;
    ЄС Європейський Союз;
    ЗОДСМС - загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування;
    ЗСУ, ЗС України Збройні Сили України;
    КМ України Кабінет Міністрів України;
    КООС Коаліційні оперативні об’єднані сили в Іраку;
    МГП Міжнародне гуманітарне право;
    МК миротворчі контингенти;
    МКЧХ Міжнародний Комітет Червоного Хреста;
    ММО міжнародні миротворчі операції;
    МО, МО України Міністерство оборони України;
    МОЗ Міністерство охорони здоров’я;
    МТРП - матеріально-технічні ресурси та послуги;
    НАДУ Національна академія державного управління при Президентові України;
    НАСК „Оранта” Національна акціонерна страхова компанія „Оранта”;
    НАТО Північно-Атлантичний блок;
    НДР науково-дослідна робота;
    ОБСЄ - Організація з безпеки і співпраці в Європі;
    ОЗС НАТО - Об’єднані збройні сили Північно-Атлантичного блоку;
    ОК - Оперативне Командування;

    ОМС обов’язкове медичне страхування;
    ООН - Організація Об’єднаних Націй;
    ОПМ операції з підтримки миру;
    ОСШР ЗС України Оперативні Сили Швидкого Реагування Збройних Сил України;
    РПЗ - резерв попереджувальних заходів;
    СНД Союз незалежних держав;
    УВМА Українська військовомедична академія;
    УМК український миротворчий контингент.







    ВСТУП
    Актуальність теми. Реформування і розвиток Збройних Сил (ЗС) України залежать від реалізації ключових завдань як загальнодержавного масштабу, так і специфічних, пов’язаних з їх життєдіяльністю.
    Одним з таких завдань загальнодержавного масштабу є проведення конструктивної, послідовної й виваженої зовнішньої політики, спрямованої на забезпечення національних інтересів і безпеки України шляхом підтри­мання мирного й взаємовигідного співробітництва з членами міжна­родного співтовариства згідно із загальновизнаними принципами та нормами міжнародного права.
    Важливою складовою частиною зовнішньополітичної діяльності дер­жави є міжнародне співробітництво ЗС України, яке має особливе значення для зміцнення національної безпеки і оборони України, розвитку самих ЗС.
    Підвищення ролі міжнародного співробітництва ЗС України зумовлено встановленням і безпрецедентним поширенням між країнами євроатлантичного регіону відносин партнерства й довіри у воєнній сфері, поступовим формуванням нової системи міжнародної та європейської безпеки. Численні міжнародні миротворчі операції, в яких беруть сьогодні участь й українські військові підрозділи, а отже, висока ймовірність їх подальшого активного використання потребують наукового обґрунтування системи державного регулювання діяльності українських миротворчих контингентів. Ще недавно відокремлена від світу країна долучилася до світових миротворчих процесів у період їх значної активізації, до того ж в умовах, коли відповідна система регулювання, як і багато інших елементів державного управління, не існувала. Розробляти методи управління діяльністю українських миротворчих контингентів доводиться на етапі інтеграції України до Європейського Союзу (ЄС), коли реальним стає перехід нашої держави до стандартів діючої демократії й цивілізованого, соціально орієнтованого суспільства. Важливість наукового аналізу державного регулювання діяльності українських миротворчих контингентів пов’язана ще і з тим, що їх оптимізація є суттєвим резервом економічного й соціального розвитку ЗС України.
    Вітчизняні дослідники у своїх працях неодноразово наголошували на тому, що досягнення найбільш значущих результатів у міжнародному військовому співробітництві можливе лише за умови виваженого, чіткого та послідовного впровадження системи відповідних заходів. А отже, необхід­ними є розробка методологічної та методичної основи досліджень системи міжнародного військового співробітництва та обґрунтованість комплексу державних заходів щодо реалізації ефективного регулювання діяльності українських миротворчих контингентів.
    Питання вибору та використання важелів державного управління у забезпеченні національної безпеки України розглядались у наукових та науково-методичних роботах вітчизняних фахівців, зокрема В.Д.Бакуменка [9, 10], В.Ю.Богдановича [18 - 20], Л.А.Голика [24], В.М.Князєва [94], В.І.Лугового [94], С.В.Майбороди [95], В.П.Мегедя [97, 98], Н.Р.Нижник [120 - 122], Я.Ф.Радиша [140 - 147], В.М.Рижих [151], Г.П.Ситника [157 - 159], В.О.Шам­рая [191 - 193] та інших, які підкреслюють, що ХХІ ст. має стати епохою наукового державного управління.
    Незважаючи на значний науковий доробок вказаних вище вчених, питання ефективного регулювання діяльності українських миротворчих контингентів, приведення його у відповідність з вимогами міжнародного права потребують більш детального та системного вивчення.
    Зазначене свідчить про велику актуальність окресленої проблематики, зумовлює необхідність проведення ґрунтовних досліджень державного регулювання діяльності українських миротворців. Це і визначило мету, завдання й гіпотезу дисертаційного дослідження.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. У дисертації висвітлюються результати досліджень, отриманих автором при виконанні комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України Державне управління та місцеве самоврядування” (державна реєстрація № 101U002899).
    Внесок автора у виконання вказаних вище науково-дослідницьких тем полягав у розкритті генезису системи державного управління міжнародним військовим співробітництвом і виявленні провідних тенденцій його розвитку в контексті євроатлантичної інтеграції України.
    Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування сутності, функціонування, структурування та еволюції управління системою міжнародного військового співробітництва України й на цій основі виявлення шляхів використання отриманих наукових результатів у практиці державного управління.
    Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
    встановити основні напрями міжнародного співробітництва ЗС України;
    дослідити генезис системи державного регулювання діяльності українських миротворчих контингентів і виявити провідні тенденції, закономірності та невирішені проблеми в його розвитку;
    розкрити процес становлення та розвитку міжнародного гумані­тарного права (МГП) як важливої складової регулювання участі медичного персоналу в міжнародній миротворчій діяльності;
    розробити концепцію оптимізації соціального захисту військово­службовців ЗС України учасників миротворчих контингентів;
    уточнити зміст поняття соціальний захист військовослужбовців ЗС України” та конкретизувати шляхи оптимізації соціального захисту україн­ських військовослужбовців учасників миротворчих контингентів;
    визначити можливості використання позитивного потенціалу теорії і практики державного управління системою міжнародного військового співробітництва і його значення для роботи в умовах євроатлантичної інтеграції України.
    Об’єктом дослідження є система міжнародного військового співробітництва.
    Предмет дослідження генезис і тенденції розвитку державного регулювання системи міжнародного військового співробітництва України.
    Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що політика органів державної влади стосовно оптимізації державного регулювання діяльності українських миротворчих контингентів містить значний потенціал щодо його вдосконалення завдяки застосуванню комплексу науково обґрунтованих механізмів, напрямів, методів, форм, прийомів, організаційно-штатної структури та інструментів державно-управлінської діяльності.
    У разі впровадження науково-практичних результатів, використання висновків і пропозицій дисертації стануть можливими відповідні пере­творення, що суттєво вплинуть на підвищення ефективності функціонування системи міжнародного військового співробітництва.
    Методи дослідження зумовлені поставленою метою та особливостями об’єкта пізнання. Для вирішення поставлених завдань у процесі дисер­таційного дослідження було використано комплекс взаємодопов­нюю­чих наукових методів, серед яких:
    конкретно-пошукові (виявлення, відбір, теоретичний аналіз, синтез, актуалізація, класифікація з питань державного управління міжнародним військовим співробітництвом);
    історичного і логічного аналізу літературних джерел для вивчення ретроспективи еволюції досліджуваних питань й наступного їх вирішення у вітчизняній та світовій науковій літературі;
    функціонально-структурного аналізу, який передбачав вивчення досліджуваних питань і дав змогу простежити причинно-наслідкову та історичну зумовленість їх виникнення;
    порівняльного і статистичного аналізу фактів і явищ, їх синтезу для дослідження еволюції системи державного регулювання міжнародного військового співробітництва, розуміння динаміки розвитку нормативно-правової бази, що регламентує діяльність цієї сфери;
    системно-історичного при розгляді історичних передумов розвитку системи державного управління міжнародним військовим співробітництвом;
    програмно-цільових як бази запропонованих науково-практичних рекомендацій щодо шляхів оптимізації державного регулювання міжна­родного військового співробітництва;
    системного підходу, що дає змогу розглядати його керовану і керуючу підсистеми як цілісний комплекс взаємопов’язаних, об’єднаних спільною метою елементів, з’ясувати властивості системи, встановити її внутрішні та зовнішні зв’язки;
    хронологічний, який дав можливість розглянути розвиток державного регулювання діяльності українських миротворчих контингентів у русі, змінах і часовій послідовності;
    діахронний (метод періодизації) для дослідження якісних змін державного управління системою міжнародного військового співробітництва в межах визначених періодів розвитку;
    проблемно-науковий, екстраполяційний, прогностичний для поширення висновків, одержаних у результаті аналізу використаних джерел, на систему державного регулювання діяльності українських миротворчих контингентів.
    Вірогідність отриманих результатів досягалася завдяки застосуванню методів наукової ідентифікації й порівняльного аналізу вітчизняних та зарубіжних літературних джерел.
    Інформаційною базою дисертаційного дослідження є: закони й підзаконні акти України; аналітичні матеріали та звіти державних органів, які відповідають за розробку та впровадження державної політики України в галузі міжнародного військового співробітництва; наукові, публіцистичні розробки вітчизняних і зарубіжних учених та фахівців.
    Методологічну базу дослідження доповнюють положення сучасної теорії міжнародного права (воєнні аспекти), базові концепції провідних учених і фахівців у сфері МГП, державної політики в галузі національної безпеки, а також теорії державного управління.
    Хронологічні межі дослідження 1992-2005 рр. Нижня хронологічна межа (3 липня 1992 р.) детермінована затвердженням Верховною Радою України постанови № 2538-ХІІ Про участь батальйонів Збройних Сил України в Миротворчих Операціях Організації Об’єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньої Югославії”.
    Верхня хронологічна межа (1 вересня 2005 р.) визначається рішенням ООН вивести український миротворчий контингент із Південного Лівану.
    Наукова новизна отриманих результатів полягає в розробці наукових положень та отриманні нових висновків у галузі державного управління, які в сукупності вирішують важливе наукове завдання щодо державного регулювання діяльності українських миротворчих контингентів.
    У результаті наукових досліджень у дисертації
    вперше:
    розкрито генезис системи державного регулювання діяльності українських миротворчих контингентів та виявлено провідні тенденції його розвитку (розширення участі України у міжнародних миротворчих операціях, що значною мірою зумовлюється євроатлантичним вектором зовнішньої політики України; удосконалення нормативно-правової бази; висока оцінка професіоналізму українських миротворців як з боку населення країн, де вони перебувають, так і з боку колег, що працювали поряд з ними; підвищення попиту на українських миротворців; демократизація управління та структурна впорядкованість миротворчих підрозділів; єдиноначальність й колегіальність; децентралізація функцій, повноважень з керівництва й гуманізації в управлінні; плановість й оперативність управління; законність і гласність; орієнтація на зміцнення здоров’я українських миротворців);
    обґрунтовано основні закономірності миротворчої діяльності (пошук правомірної альтернативи збройного втручання заради досягнення миру тісно пов’язаний з установленням співвідношення таких двох принципів міжнародного права, як принцип поваги до прав людини та принцип суверенітету; держава, військовий контингент якої бере участь у миротворчих операціях з підтримання миру, має бути абсолютно нейтральною до кожної із сторін, які воюють, і при цьому мати лише одну мету: урегулювання зброй­ного конфлікту; зумовленість мети, системи, змісту, принципів, функцій, форм застосування й методів управління медичними підрозділами українських миротворчих контингентів особливостями державної політики, рівнем розвитку економіки, науки та військової медицини);
    виділено й аргументовано на основі аналізу розвитку МГП як важливої складової регулювання участі медичного персоналу в міжнародній миротворчій діяльності два основні етапи: перший етап чинності на теренах України радянського розпорядчого акту щодо застосування норм МГП (6 грудня 1991 р. прийняття Верховною Радою України Закону Про Збройні Сили України”, 10 вересня 2004 р. набуття чинності у ЗС України наказу Міністра оборони СРСР від 16 лютого 1990 р. № 74); другий етап становлення і розвиток МГП в Україні триває з 11 вересня 2004 р. по цей час;
    удосконалено:
    документально-інформаційну базу з проблеми державного регулю­вання міжнародного військового співробітництва стосовно участі військово­службовців ЗС України в міжнародних миротворчих операціях;
    зміст поняття соціальний захист військовослужбовців ЗС Украї­ни” як цілеспрямовану діяльність держави з реалізації права військово­служ­бовців на забезпечення організаційними та фінансовими гарантіями відпо­відно до міжнародних соціальних стандартів;
    сутність поняття державне регулювання діяльності українських миротворчих контингентів” як комплексної системи державних міжгалузевих та міжвідомчих заходів, спрямованих на забезпечення відбору, направлення, повного і якісного виконання миротворчої місії, повернення на Батьківщину та постійної соціальної підтримки українських миротворців.
    загальну наукову картину розвитку державного управління систе­мою міжнародного військового співробітництва, зокрема виділено й актуалі­зовано медичне страхування військовослужбовців ЗС України як дієвий механізм оптимізації соціального захисту українських миротворців;
    набули подальшого розвитку:
    методичні підходи щодо оптимізації системи державного регулю­вання діяльності українських миротворців;
    основні напрями міжнародного співробітництва ЗС України (військово-політичні, військові, військово-технічні, воєнно-наукові, воєнно-економічні, інформаційні та економічні).
    Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що основні теоретичні положення й висновки роботи доведені до рівня конкретних пропозицій, мають придатну для застосування в практичній діяльності форму, можуть бути використані для обґрунтування й розробки заходів державної політики в галузі міжнародного військового спів­робіт­ництва. Вони можуть бути корисними в поточній адміністративній роботі силових відомств, при підготовці проектів законів та інших нормативних актів, розробці відповідних державних програм, реформуванні й створенні органів державного управління міжнародною миротворчою діяльністю.
    Наведені в дисертації фактичні дані, теоретичні положення, узагаль­нення й висновки можуть застосовуватися при розробці навчальних курсів з підготовки та підвищення кваліфікації кадрів системи державного управління в галузі національної безпеки і оборони. Матеріали дисертації можуть також бути підґрунтям для подальших досліджень у відповідній сфері.
    Наукові висновки й рекомендації щодо розвитку державного управління українськими миротворчими контингентами вже вико­ристовуються:
    Національним науково-дослідним центром оборонних технологій і воєнної безпеки ЗС України (акт від 1 липня 2005 р.);
    факультетом військової підготовки Національної академії державної податкової служби України (акт № 256/378 від 18 жовтня 2005 р.);
    юридичним факультетом Національного аграрного університету в начальному процесі під час вивчення тем з курсів Адміністративне право України” та Правове забезпечення державного управління” (акт № 37 від 21 лис­топада 2005 р.);
    лікарнею з поліклінікою ГУМВС України в Київській області при медичному обстеженні, лікуванні та реабілітації учасників миротворчих операцій з числа військовослужбовців (акт впровадження № 26/284 від 21 жовтня 2005 р.);
    у процесі розробки Державної програми реабілітації військово­службовців ЗС України, які брали участь у міжнародних миротворчих операціях, і в навчальному процесі в Українській військово-медичній академії (УВМА) (акт впровадження від 20 грудня 2005 р.), а також можуть бути використані в навчальному процесі НАДУ під час підготовки та підвищення кваліфікації магістрів державного управління з дисциплін Державне управління охороною здоров’я” та Державна політика і стратегія в галузі охорони здоров’я”.
    Основні теоретичні положення дослідження, висновки й рекомендації за змістом, діапазоном і фактографією сприятимуть удосконаленню процесу формування державної політики у сфері міжнародного співробітництва військовослужбовців Воєнної організації України.
    Особистий внесок здобувача полягає в комплексному дослідженні державного регулювання діяльності українських миротворчих контингентів; виявленні його генезису, тенденцій, особливостей і закономірностей. У дисертаційному дослідженні основні положення, висновки й рекомендації належать авторові. Концептуальні положення співавторів наукових публікацій у дисертації не використовувалися, оскільки вони виходять за рамки дисертаційного дослідження.
    Апробація результатів дослідження. Найважливіші положення та висновки, отримані автором дисертаційного дослідження, були покладені в основу його доповідей на наукових конференціях НАДУ при Президентові України: Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Київ, 2003) і Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (Київ, 2004); обговорювались на засіданні кафедри управління охороною суспільного здоров’я НАДУ при Президентові України.
    Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані автором самостійно та у співавторстві в 12 працях, з них вісім у наукових фахових виданнях за спеціальністю Державне управління”, затверджених ВАК України; дві у наукових працях, матеріалах наукових конференцій за міжнародною участю та дві в інших виданнях.
    Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг роботи становить 245 сторінок. Дисертація містить 11 рисунків, 6 таблиць, 10 додатків на 43 сторінках. Список використаних джерел, розміщений на 22 сторінках, налічує 222 найменування, в тому числі 20 іноземними мовами.
  • Список літератури:
  • В И С Н О В К И
    У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні й науково-теоретичному обґрунтуванні сутності, функціонування, структурування та еволюції управління системою міжнародного військового співробітництва України і на цій основі виявлення шляхів використання отриманих наукових результатів у практиці державного управління з огляду на наближення України до інтеграції в євроатлантичну спільноту.
    Одержані в процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізована мета й завдання дають можливість зробити основні висновки й викласти рекомендації щодо використання результатів дослідження.
    1. Аналіз літературних джерел і нормативно-правової бази із досліджуваної теми свідчить, що державне регулювання діяльності українських миротворчих контингентів залишається надзвичайно важливою проблемою, що на сьогодні, незважаючи на значні наукові здобутки як вітчизняних, так і зарубіжних фахівців і практиків, характеризується недостатнім ступенем дослідження. Особливе значення комплексне вивчення і розв’язання цієї проблеми набуває в контексті євроатлантичної інтеграції України.
    2. Доведено, що активне залучення військовослужбовців ЗС України до участі в миротворчих операціях дає можливість підвищувати якість підготовки особового складу та ефективність медичного забезпечення військ. Активна міжнародна співпраця військових лікарів робить вагомий внесок у розвиток світової цивілізації на принципах гуманізму та демократії, стає надійним бар’єром на шляху поширення небезпечних інфекційних захворювань, важливим елементом системи запобігання біотероризму та боротьби з ним у глобальному масштабі, дає змогу демонструвати досягнення української військової медицини, підвищує авторитет України на міжнародній арені.
    3. Виявлено, що для досягнення максимально ефективного рівня національної безпеки доцільно дотримуватися принципу використання механізмів міжнародної колективної безпеки, а єдиною правомірною альтернативою застосування сили в рамках існуючого міжнародного правопорядку можуть бути лише заходи, санкціоновані Радою Безпеки ООН.
    4. Визначено, що ефективність дотримання норм і принципів міжнародного права залежить від того, наскільки ці питання забезпечені механізмами правового регулювання, серед яких важливе місце посідають питання юридичної відповідальності. Виняткова важливість проблеми відповідальності як у міжнародному, так і в національному праві зумовлена, передусім, активною участю ООН, відповідних регіональних організацій, і перш за все НАТО, ЄС, ОБСЄ, а також окремих держав у вирішенні актуальних питань міжнародної безпеки, боротьби із міжнародними злочинами, у тому числі серйозними порушеннями МГП або права збройних конфліктів.
    5. Організація медичного забезпечення українських миротворців регла­­ментується Положенням про організацію медичного забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, які беруть участь у міжна­родних миротворчих операціях, затвердженим наказом Міністра оборони України від 13 грудня 2004 р. № 611. Це Положення потребує доповнення щодо конкретизації заходів з медичної реабілітації військовослужбовців ЗС України учасників міжнародних миротворчих контингентів на базі військових лікувально-профілактичних закладів.
    6. З метою вирішення існуючих на сьогодні проблем щодо соціального забезпечення учасників міжнародних миротворчих операцій та приведення у відповідність із стандартами міжнародного гуманітарного права діяльності медичного персоналу українських миротворчих контингентів, пропонується:
    запровадити у Збройних Силах України дієві форми медичного страхування;
    переглянути підстави щодо участі українських військовослужбовців у проведенні міжнародних миротворчих операцій та внести зміни до ст. 8 Закону України Про участь в міжнародних миротворчих операціях”, виклавши її зміст так: Соціальний захист та реабілітаційні заходи учасників міжнародних миротворчих операцій і членів їх сімей забезпечуються згідно із законами України”;
    внести зміни до ст. 1 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, додавши пункт Проведення реабілітаційних заходів у період після виконання завдань”;
    вирішити питання щодо взяття військовослужбовців учасників між­на­родних миротворчих операцій, які звільняються в запас, на диспан­серний облік відповідними відділеннями Головного військового клініч­ного госпіталю МО України та центральних військових клінічних госпіталів Оперативних Командувань ЗС України.
    забезпечити відповідно до норм міжнародного гуманітарного права всіх військовослужбовців медичної служби у складі українських миротворчих контингентів посвідченнями особи, що належить до медичного персоналу Збройних Сил України.







    ***********************
    Список використаних джерел

    1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сес. Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. К.: Юрінком, 1996.
    2. Азарський І.М., Пунда О.О. Організаційно-правові засади створення державної системи банків крові в Україні // Університетські наукові записки, 2005. - № 3 (15). С. 195 200.
    3. Актуальні проблеми формування і реалізації державної політики України на євроатлантичному векторі. Вип. 8. / За заг. ред. В.П.Горбуліна. К.: ДП „Євроатлантикінформ”, 2005. 216 с.
    4. Андрієнко О.Я., Брилюк Я.Я., Кущ С.І., Мегедь В.П., Михнюк В.В., Радиш Я.Ф. Актуальні проблеми розвитку обов’язкового медичного страхування у Збройних Силах України // Медицина залізничного транспорту України, 2004. - №4. С. 80 84.
    5. Андрієнко О., Брилюк Я., Кущ С., Мегедь В., Михнюк В., Радиш Я. Роль добровільного медичного страхування військовослужбовців у підвищенні рівня медичного забезпечення //Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Одеського регіонального інституту державного управління. Вип. 2 (18). Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2004. С.276 286.
    6. Андрос Є.. Глобалізація: соціокультурні та антропокультурні контексти проблем // Освіта й управління. 2002. Т.5, № 1. С. 7 15.
    7. Бадюк М., Левченко Ф., Мельник О., Радиш Я. Особливості медичного забезпечення міжнародних миротворчих контингентів (до проблеми державного управління військовою медициною) // Вісник НАДУ, 2005. - № 4. С. 252 263.
    8. Базов В.Окремі питання відповідальності за порушення норм міжнародного права в контексті євроатлантичної інтеграції України // Нормативно-правове забезпечення процесів євроатлантичної інтеграції України / Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Київ, 24 вересня 2004 року), К., 2004. С.66 78.
    9. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: Моногр. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 320 с.
    10. Бакуменко В., Князєв В., Сурмін Ю. Методологія державного управління: проблеми становлення та подальшого розвитку // Вісн. УАДУ. 2003. - № 2. С. 11 27.
    11. Бєлов О.А., Брюзгіна Т.С., Пономаренко Н.О. Оцінка адаптивності процесів у військовослужбовців, які виконують миротворчу місію за показниками крові // Військова медицина України, 2004. - № 4. Т.4. С.72 74.
    12. Білий В.Я., Вовкодав М.М. Інтегрована система охорони здоров’я військовослужбовців у забезпеченні боєготовності Збройних сил України // Наука і оборона. 1999. № 1. С. 4954.
    13. Білий В.Я., Пасько В.В., Сохін О.О. Військовомедична доктрина України // Наука і оборона. 2000. № 4. С. 1823.
    14. Білий В.Я., Шекера О.Г., Підгорна Л.М. Перспективи медичного страхування військовослужбовців у Збройних Силах України // Наука і оборона. 2002. - № 4.
    15. Білий В.Я., Радиш Я.Ф. Медична служба Збройних сил України і Міжнародне гуманітарне право // Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования: Материалы науч.практ. конф. Под ред. проф. / В.Я. Белого. К.: Логос, 1996. С. 1923.
    16. Білий В.Я., Сохін О.О. Пріоритети та принципи управління медичними ресурсами у реформі військової охорони здоров’я України // Військова медицина України. 2001. № 2. Т. 1. С. 108115.
    17. Білий В.Я. Стратегія розвитку військової медицини в Україні // Військова медицина України. 2001. № 1. С. 918.
    18. Богданович В.Ю. Воєнна безпека України: методологія дослідження та шляхи забезпечення / К.: КМДА Тираж”, 2003. 322 с.
    19. Богданович В.Ю. Інформаційна безпека України та шляхи її забезпечення. Ч. 1: Основні засади забезпечення інформаційної безпеки України: Навч. посіб. К.: Вид-во НАДУ, 2005. 100 с.
    20. Богданович В., Троцько В., Цибуленко М. Оборонна достатність держави: умови для обґрунтування потрібного рівня // Військо України. 1997. № 34. С. 67.
    21. Бойчак М.П., Лякина Р.Н. Военно-фельдшерская школа при Киевском военном госпитале 1838-1926 / К 250-летию Главного ордена Красной Звезды военного клинического госпиталя Министерства обороны Украины (1755-2005), К.: „Преса України”. 2004. 158 с.
    22. Брежнєва Т., Їжак О., Шевцова А.Євроатлантична інтеграція України: військово-політичні аспекти: Монографія / Заг ред. Горбуліна В.П. Дніпропетровськ: „Пороги”, 2003. С. 6 9.
    23. Варус В.І. Стратегія превентивної медицини в охороні професійного здоров’я військовослужбовців Збройних сил України у XXI сторіччі // Наука і оборона. 2001. № 2. С. 2023.
    24. Вовкодав М.М., Бойчак М.П., Голик Л.А. Медико-економічні стандарти, як основа безоплатної організації медичної допомоги військовослужбовцям і ветеранам військової служби України // Вісн. соц. гігієни та організації охорони здоров’я України. 2002. - № 4. С. 72 77.
    25. Вовкодав М. Керуючись золотим правилом не нашкодь” // Народна Армія. 24 березня 2004 р.
    26. Воєнна безпека України на межі тисячоліть К.: Стилос, 2002. 394 с.
    27. Воєнні аспекти міжнародного права: Навчальний посібник / Під заг. ред. В.Б.Толубка. Вид. 2-ге доопрац. К.: Азимут-Україна”, 2004. 240 с.
    28. Воєнна доктрина України: Затверджено Указом Президента України від 15.06.2004 р., № 648/2004. Офіційний сайт Міністерства оборони України. http://www.mil.gov.ua.
    29. Галковська Т. Охорона здоров’я: на шляху від феодалізму до капіталізму // Дзеркало тижня, 2005. - № 47 (575).
    30. Глобалізація і безпека розвитку: Моногр. - / О.Г.Білорус, Д.Г.Лук’яненко та ін..; Керівн. авт. кол. і наук. ред. О.Г.Білорус. К.: КНЕУ, 2001. 733 с.
    31. Голопатюк Л. Здобутки, проблеми, перспективи // Україна НАТО. 2004. - № 4. С. 44 - 49
    32. Горбулін В.П. Взаємовідносини Україна-НАТО в контексті євроатлантичних інтеграційних процесів // Національна безпека і оборона. 2003. - № 7. С.5.
    33. Горбулін В.П. Стратегія взаємовідносин України з НАТО: ретроспективний огляд // Україна НАТО. 2004. - № 1. С. 4 - 16
    34. Горбулін В. Імплементація цілей та принципів Плану дій Україна-НАТО у 2005 році // Україна НАТО. 2004. - № 3. С. 3 17.
    35. Горбулін В. Національна безпека: ціннісні орієнтири // Україна НАТО. 2005. - № 1. С. 4 13.
    36. Горбулін В. Шлях долає тільки той, хто рухається уперед // Євроатлантикінформ, 2005. № 1. С.5.
    37. Гошовська В.А. Актуальні питання гуманітарної та соціальної політики в Збройних Силах України // Наука і оборона. 2004. № 2. С. 7 13.
    38. Гречанінов В.О., Іваненко А.М., Шпура М.І. Нові проблеми миротворчої діяльності України // Миротворча діяльність Збройних Сил України: досвід, проблеми, перспективи. К., 2004. 200 с.
    39. Гриф секретности снят: Потери Вооруженных Сил СССР в войнах, боевых действиях и военных конфликтах: Статистическое исследование / В.М.Адронников, П.Д.Буриков, В.В.Гуркин и др.; Под общ. ред. Г.Ф.Кривошеева. М.: Воениздат, 1993. 415 с.
    40. Гриценко А. Что пообещала НАТО украинская власть? // Зеркало недели. 2003. 25 31 янв. (№ 3).
    41. Гриценко А., Поляков Л., Сунгуровський М. Військова реформа в Україні: опитування експертів // Національна безпека й оборона. 2000. № 2.
    42. Грищенко К.І. Роль української дипломатії в просуванні України на шляху інтеграції в системи європейської та євроатлантичної безпеки // Наука і оборона. 2004. № 2. С. 3 6.
    43. Державна програма реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року // Військо України, 2000. - № 11-12. С.17-40.
    44. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація / Відп. ред. проф. Н.Р. Нижник. К.: Вид-во УАДУ, 1997. 448 с.
    45. Довідник „Євроатлантична інтеграція України: інституції, політика і практика”. http://www/nas/gov/ua.
    46. Довідник з питань міжнародного військового співробітництва та участі у міжнародних миротворчих операціях / Упоряд. В.Д. Шило. К.: МП Леся”, 2001. 192 с.
    47. Довідник з питань міжнародного військового співробітництва. Вид. друге, доповнене / Упоряд. В.Д. Шило. К.: МП Леся”, 2003. 192 с.
    48. Док. ООН А/С., 1/576
    49. Доклад Комиссии международного права ООН. Док. №10, А/31/10. С. 186 259.
    50. Дячук С.І. Виконання наказу чи розпорядження у Кримінальному праві. К.: Атака, 2001. 126 с.
    51. Женщины в Вооруженных Силах зарубежных стран // Информационный бюллетень по вопросам военномедицинской службы иностранных армий и флотов. СПб. ВМедА. 1995. № 87. 48 с.
    52. Закон України № 613 XIV від 23 квітня 1999 р. Про участь України в міжнародних миротворчих операціях”.
    53. Закон України Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування” (Проект)
    54. Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.91 р.
    55. Заросило В.О. Підготовка кандидатів до спеціальних миротворчих підрозділів МВС України: Посібник / За заг. ред. Я.Ю.Кондратьєва. К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2003. 224 с.
    56. Зачем Украина стремится в НАТО? Интервью начальника управления евроатлантической интеграции Генерального штаба Вооруженных Сил Украины генерал-майора Л.Голопатюка русской службе Би-Би-Си 10 апреля 2004 г. http://www.mil.gov/ua.
    57. Збірник законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань участі в міжнародних миротворчих операціях (станом на 22 вересня 2005 року). К., 2005. 176 с.
    58. Звіт про відрядження у складі 3 окремого інженерного батальйону Українського миротворчого контингенту Тимчасових Сил Організації Об’єднаних Націй у Лівані за період з 20.03.2000 р. по 10.07.2001 р. / УВМА; інв. № 27/9. К., 2001. 18 с.
    59. Іванов Д.А., Іванцова Г.В., Ричка О.В. Організація надання медико-психологічної допомоги у збройних силах США на театрі воєнних дій // Психічне здоров’я / Mental Health, 2005. - № 2 (7). С.72 76.
    60. Ивасивка-Навроцкий А. Сколько еще заберет чужая война? / Газета по-киевски, 10 января 2005 г.
    61. Историческій очеркъ кафедры исторіи и энциклопедіи медицины въ Императорской Военно-Медицинской Академии / Сост. проф. Г.Г.Скориченко. С.-Петербургъ НАРОДНАЯ ПОЛЬЗА”, 1898. 32 с.
    62. Іванцова Г., Радиш Я., Хоменко Т. Взаємодія воїнів України, країн-учасниць НАТО та ООН під час багатонаціональних польових навчань // Ефкктивність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції: Матеріали наук.-практ. конф. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. К.: Вид-во НАДУ, 2003. С. 594 596.
    63. Каверин А. Неизвестный геноцид // Сегодня, 6 августа 2004 г.
    64. Казмиренко Я. Украинских миротворцев ждут в Судане // Газета по-киевски, 01 октября 2005 г.
    65. Карташкин В.А. Международная защита прав человека. М., 1976. С.15.
    66. Каспер М. Мероприятия по обеспечению медицинской готовности войск в подготовительный период // Материалы науч. конф. Влияние многонациональных военных миссий НАТО на организацию здравоохранения”, Киев, 7 сент. 2000 г.
    67. Каспер М. Обеспечение медицинского аспекта готовности в период дислокации войск // Материалы науч. конф. Влияние многонациональных военных миссий НАТО на организацию здравоохранения”, Киев, 7 сент., 2000 г.
    68. Кобзар М.А., Конопатник І.М. Роль нормативно-правових аспектів у забезпеченні участі Збройних Сил України в міжнародних миротворчих операціях / Миротворча діяльність Збройних Сил України: досвід, проблеми, перспективи. К., 2004. 200 с.
    69. Конвенція про привілеї та імунітети Об’єднаних націй, 1946 р.
    70. Конференция в Сан-Франциско. Док № 73.
    71. Костенко Г.Ф. Теоретичні аспекти стратегії національної безпеки: Навч. посіб. К.: ЗАТ „Видавничий дім „ДЕМІД””, 2002. 144 с.
    72. Коропатник І., Мельник О. Нормативно-правові аспекти забезпечення соціального захисту військовослужбовців миротворчих контингентів Збройних Сил України // Право України, 2005. - № 2. С.32 35.
    73. Котляров И.И. Международное гуманитарное право. М., 2003. 299 с.
    74. Крентовська О. Розмежування функцій управління державними соціальними гарантіями за рівнями управління // Зб. наук. пр. НАДУ / За заг. ред.. В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид-во НАДУ, 2004. Вип. 2. С.515 527.
    75. Крентовська О. Досвід європейської соціальної політики // Вісн. НАДУ. 2004. - № 1. С.382 387.
    76. Крентовська О. Розвиток системи державних соціальних гарантій в умовах формування ринкового мотиваційного механізму // Вісн. УАДУ. 2003. - № 2. С. 405 412.
    77. Крисаченко В.С., Мостяєв О.І. Україна: природа і люди. К.: НІСД, 2002. 623 с.
    78. Крючков Г. Проблеми національної безпеки в контексті євроатлантичної інтеграції // Україна НАТО. 2004. - № 1. С. 17 - 29
    79. Крючков Г. Оборонний бюлетень майбутній обрис Збройних сил // Україна НАТО. 2004. - № 4. С. 8 - 18
    80. Кузьмук О. На варті миру і міжнародного порядку // Військо України, 2002. - № 5 6. С. 3 6.
    81. Кухленко О.С., Бадюк М.І Сучасні інтеграційні процеси в медичній службі Збройних Сил України і Державній службі медицини катастроф // Військ. медицина України. 2001. № 1. С. 6772.
    82. Кухленко О.С., Давидюк Л.К. Система етапного лікування у Збройних Силах України // Військ. медицина України. 2001. Т. 1. № 2. С. 1519.
    83. Кухленко О.С., Корольов В.В., Пономаренко Н.О. Актуальні питання медичного забезпечення українських миротворчих контингентів // Військ. медицина України. 2001. Т. 1. № 2. С. 139143.
    84. Лікувально-евакуаційне забезпечення збройних сил у країнах НАТО: Навчальний посібник / За ред. В.Я.Білого, В.В.Паська. К.: УВМА, 2002. 134 с.
    85. Лехан В.М., Іпатов А.В., Гук А.П., Заков О.Л. Якість життя в медичних дослідженнях (огляд літератури) // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я, 2004. - №1. С.57 62.
    86. Лєшков Ю. Євроатлантичний курс України: проблемні питання та шляхи їх розв’язання // Україна НАТО. 2004. - № 2. С. 15 22.
    87. Лєшков Ю. Євроатлантичний курс: за чи проти? // Україна НАТО. 2004. - № 3. С. 41 47.
    88. Лєшков Ю. Як удосконалити євроінтеграційну політику держави // Україна НАТО. 2004. - № 4. С. 40 - 43
    89. Лист Ф. Международное право в систематическом изложении. С. 87.
    90. Ліпкан В.А. Національна безпека України: нормативно-правові аспекти забезпечення / К.: Текст”, 2003. 180 с.
    91. Лобанов Г.П., Трегубов В.Н. Игнатов А.В. Медицинское обеспечение личного состава контрольно-пропускных и наблюдательных постов в зоне грузино-абхазского конфликта // Воен.мед. журн. 2002. № 2. С. 49.
    92. Лобанов Г.П., Трегубов В.Н. Игнатов А.В. Медицинское обеспечение миротворческих сил в зоне грузиноабхазского вооруженного конфликта // Воен.мед. журн. 2002. № 4. С. 48.
    93. Лобастов О.С., Нечаев А.П. Участие медицинской службы Вооруженных Сил в деятельности Международного комитета военной медицины и фармации // Воен.-мед. журн., 2000. - № 11. С. 54 57.
    94. Луговий В., Князєв В. Державне управління як галузь професійної діяльності, академічної підготовки, наукових досліджень // Вісн. УАДУ. 1997. № 34. С.912.
    95. Майборода С., Іванцова Г., Радиш Я. Особливості медичного забезпечення миротворчих контингентів Збройних Сил України (до проблеми державного управління військовою медициною) // Вісник УАДУ, 2003, - №1. С. 211 215.
    96. Макогон В.К., Булах О.Ю. Досвід застосування мобільних медичних формувань у країнах НАТО, Російській Федерації та перспективи створення мобільного військового госпіталю в Збройних Силах України // Сучасні аспекти військової медицини / Зб. наук. пр. Головного військового клінічного госпіталю МО України. Вип. 10. К.: Медінформ”, 2005. С. 60 64.
    97. Мегедь В.П. Науково-організаційні аспекти професійної підготовки військових лікарів госпітальної ланки // Лікарська справа-Врачебное дело, 2005. - №3. С. 88 - 93.
    98. Мегедь В.П. Управління системою медичного забезпечення Державної прикордонної служби України: особливості й тенденції розвитку: Автореф. дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.02. К., 2004. 20 с.
    99. Медична служба Збройних Сил України (довідкові матеріали та керівні документи) / Авт.упоряд. В.Я. Білий, М.П. Бойчак, Л.А. Голик, Я.Ф. Радиш, В.О. Жаховський, передм. та заг. ред. проф. В.Я. Білого К., 2001. 220 с. [Серія Порадник військового лікаря”].
    100. Медицинская реабилитация раненых и больных / Под ред. Ю.Н.Шанина. СПб: „Специальная Литература”, 1997. 960 с.
    101. Мельник О., Андрієнко О. До проблеми запровадження Міжнародного гуманітарного права в Збройних Силах України (огляд літературних джерел) // Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 28 трав. 2004 р.: У 2 т. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид-во НАДУ, 2004. Т.1. С.432 434.
    102. Мельник О. Міжнародна миротворча діяльність України впродовж 1992 2005 рр. // Вісник НАДУ, 2005. - № 3. С. 446 - 449.
    103. Мельник О.М., Радиш Я.Ф. Міжнародні миротворчі операції: особливості правового регулювання // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права, 2004. - № 4 (12). С. 242 245.
    104. Мельник О. Посвідчення особи члена медичного персоналу Збройних Сил України // Зб. наук. праць НАДУ, 2005. - №1. С. 331 334.
    105. Мельник О. Соціальний захист та медичне забезпечення особового складу миротворчих контингентів Збройних Сил України // Вісник НАДУ, 2005. - № 2. С. 431 - 434.
    106. Мет
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины