ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРУКТУРНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ : ГОСУДАРСТВЕННОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ СТРУКТУРНОГО РАЗВИТИЯ ПРОМЫШЛЕННОСТИ УКРАИНЫ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Кондрашов Олександр Миколайович

УДК 351:338

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРУКТУРНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
Бодров Володимир Григорович,
доктор економічних наук,
професор

Київ 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1. Теоретико-концептуальні підходи до визначення сутності процесів державного регулювання структурної політики у промисловості

13

1.1. Сутність і зміст основних категоріальних понять теорії державного регулювання структурного розвитку промисловості

13

1.2. Застосування та добір дієвих регуляторів і важелів реалізації державної структурної політики у промисловості

28

1.3. Система органів державного регулювання структурного розвитку промисловості

47

Висновки до розділу 1

62

РОЗДІЛ 2. Методологія формування промислової політики в Україні

66

2.1. Концепція формування та реалізації політики реструктуризації промислового виробництва

66

2.2. Розроблення механізмів державного регулювання структурного розвитку промисловості

90

2.3. Інформаційно-методичні аспекти прийняття управлінських рішень та моделі формування промислової політики в умовах ресурсних обмежень

117

Висновки до розділу 2

145

РОЗДІЛ 3. Особливості державного регулювання структурного розвитку промисловості України

151

3.1. Структура та структурні зрушення у промисловості України

151

3.2. Державне регулювання структурних зрушень та умови реалізації політики структурного розвитку промисловості

162

3.3. Шляхи мобілізації резервів державного регулювання на різних рівня управління промисловістю

182

Висновки до розділу 3

193

РОЗДІЛ 4. методичні підходи до формування ефективної системи державного регулювання структурного розвитку промисловості

199

4.1. Обґрунтування методів організації управлінських відносин у промисловому секторі України

199

4.2. Методичні рекомендації щодо функціонального забезпечення ефективності державного управління

227

4.3. Методичні підходи до прогнозно-аналітичного оцінювання структурного розвитку промисловості

242

Висновки до розділу 4

253

РОЗДІЛ 5. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ системи державного регулювання структурного розвитку промисловості

256

5.1. Добір комплексу заходів державної підтримки перебудови ресурсно-галузевої структури промисловості

256

5.2. Формування програм державного управління реструктуризацією промислового виробництва

282

5.3. Розробка довгострокової стратегії структурного розвитку промисловості

298

Висновки до розділу 5

325

ВИСНОВКИ

330

ДОДАТКИ

338

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

345

ВСТУП

Актуальність теми. Промисловість є основою економічного потенціалу країни. Лише конкурентоспроможна промисловість здатна забезпечити конкурентні переваги країни в цілому. Тому державна політика, а саме програми, що розробляються, і законодавчі акти, процедури регулювання та заходи державної підтримки мають підпорядковуватися досягненню конкурентоспроможності вітчизняної промисловості. Головною метою структурних змін має бути підвищення технологічного укладу промислового виробництва для створення в країні більшої частки доданої вартості промислової продукції. Ефективна державна промислова політика особливо важлива в ринковій економіці, що зумовлено необхідністю чіткого визначення цілей і напрямів структурної перебудови промисловості, підвищення ефективності роботи як окремих галузей, так і кожного підприємства, формування такої нормативно-правової бази господарювання, що забезпечувала б підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках.
Особливостями трансформаційного процесу в Україні, що зумовлюють необхідність державного регулювання економічних процесів і вибір інструментів регулювання, є: інверсійний характер ринкових реформ; слабкість ринкових механізмів і нерозвиненість неформальних ринкових інструментів; суттєві порушення макрорівноваги, пов’язані з глибокою деформованістю галузевої структури промисловості, високою зношеністю виробничих фондів, ресурсо- і капіталомісткістю виробництва, низькою конкурентоспроможністю продукції, слабкою відтворювальною базою цивільного машинобудування, низьким технічним рівнем і технологічною неоднорідністю виробництва; відсутність адекватної для ринкової економіки реакції виробників, споживачів та інвесторів на дію монетаристських і фіскальних важелів, за допомогою яких у ринковій економіці досягається стабілізація цін, зайнятості, зростання виробництва; інерційність соціально-економічної системи.
Разом з тим механізм реалізації державної структурної політики не має універсальних форм, а охоплює цілу систему методів та інструментів. Причому характер і склад інструментів залежать від: типу формування ринкової економіки; економічної стратегії суспільства; фази економічного циклу; загальноекономічної ситуації, що склалася на певний момент розвитку; ступеня інтегрованості у світове господарство тощо.
Про актуальність проблеми структурного розвитку промисловості як пріоритету державної політики свідчать численні теоретичні дослідження й узагальнення як вітчизняних учених, зокрема, таких як: АлимовО., АмошаО., АнделІ., АндрушківБ., БажалЮ., БеззубкоЛ., БіликМ., БодровВ., БойкоР., БуткоМ., ВарналійЗ., ВекличО., ГаманМ., ГальчинськийА., ГорникВ., ГеєцьВ., ГойчукО., ГубськийБ., ДанилишинБ., ЖалілоЯ., КорецькийМ., МунтіянВ., ПасхаверБ., ПахомовЮ., ПащенкоЮ., ПепаТ., СалигаС., СкиданО., СуходоляО., ФедорищеваА., ШлемкоВ., ЯремкоЛ. та ін., а також зарубіжних, серед яких: АлтуховА., БарретК., БогдановІ., ВодачекЛ., ВодачковаО., ГлазьєвС., ГородецькийА., СтоляровГ., ФурсН. та інші.
Однак, незважаючи на значну кількість проведених досліджень, в Україні немає єдиних положень теорії і методології державної промислової політики. Копіювання у практиці господарювання методів управління, що використовуються в економіці індустріально розвинених країн, та імплантація їх у реальну економіку України призводять до численних суперечностей у тлумаченні положень законодавчих актів і нормативних документів, а також між державою і суб’єктами господарювання. Усе це в комплексі потребує розробки довгострокової стратегії розвитку промисловості.
Отже, необхідність теоретичного, методологічного та практичного вирішення зазначених проблем зумовила вибір теми, актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану Комплексного наукового проекту Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0200U0041030) теми кафедри економічної теорії та історії економіки Формування інвестиційно-інноваційної моделі сталого розвитку національної економіки” Національної академії державного управління при Президентові України. Роль автора як співвиконавця полягає в розробці довгострокової cтратегії розвитку промисловості, вдосконаленні інституціональних чинників реалізації державної промислової політики, розробці заходів щодо структурно-інноваційної перебудови та входження промисловості до високотехнологічних секторів світового ринку.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування теоретичних та методологічних засад, розробка практичних рекомендацій з удосконалення системи державного регулювання структурного розвитку промисловості України.
Для досягнення мети дослідження вирішено такі завдання:
обґрунтувати теоретичні засади сутності державного регулювання структурного розвитку промисловості з використанням системного підходу;
визначити роль системи державного управління у формуванні соціально орієнтованої економіки промисловості;
дослідити концептуальні положення формування державної промислової політики;
проаналізувати сучасні моделі промислової політики України;
оцінити механізми реалізації промислової політики;
здійснити аналіз реалізації державної промислової політики за елементами з метою визначення основних негативних чинників структурного розвитку промисловості;
проаналізувати стан державного регулювання розвитку основних секторів промисловості;
удосконалити методичні підходи до прогнозування структурного розвитку промисловості;
обґрунтувати комплекс заходів державної підтримки перебудови ресурсно-галузевої структури промисловості;
поліпшити складові промислової політики, традиційно орієнтованої на забезпечення ефективного функціонування промислових підприємств;
удосконалити стратегію сталого розвитку промисловості на середньострокову перспективу;
розробити довгострокову стратегію структурного розвитку промисловості.
Об’єкт дослідження система державного регулювання структурного розвитку промисловості України.
Предмет дослідження механізми державного регулювання структурного розвитку промисловості України.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що розроблені теоретичні засади, методичні підходи, практичні пропозиції з удосконалення механізмів державного регулювання структурного розвитку промисловості України доповнюють правові, економічні та організаційні засади державного управління, форми стимулювання державою галузі та спрямовані на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук. У роботі використано: історичний та логічний методи для дослідження еволюції постановки проблеми й наступності її вирішення; абстрактно-логічний для теоретичного узагальнення й формування висновків; економіко-статистичний для аналізу сучасного стану державного управління промисловістю в Україні; аналізу і синтезу для розробки системи державного управління промисловістю; розрахунково-конструктивний з метою вдосконалення механізму реалізації інвестиційно-інноваційних проектів державного регулювання промисловості; експериментальний для розробки системи концептуальних положень і заходів стратегії розвитку промисловості; порівняльного аналізу для зіставлення ефективних форм і механізмів державної підтримки промисловості в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:
уперше розроблено:
засади створення ефективної системи державного регулювання структурного розвитку промисловості із залученням представників органів державного управління, професійних громадських інститутів і промислових підприємств, які, на відміну від традиційних (заснованих на адміністративних та організаційних методах), базуються на застосуванні методу координаційного управління, що дає змогу гнучкіше реагувати на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища;
довгострокову стратегію структурного розвитку промисловості відповідно до світових вимог, що передбачає: забезпечення інноваційності; інтеграцію науки, технології та виробництва; промислову, фінансову і торговельну інтеграцію капіталів; широке використання інформаційних технологій; потужний розвиток галузевої науки; збереження державного впливу на розвиток критичних технологій та об’єктів національної безпеки; високий рівень екологічної безпеки, раціональне використання енергетичних і матеріальних ресурсів;
стратегію сталого розвитку промисловості на середньострокову перспективу по етапах: формування інституційних, фінансових і організаційних передумов, глибоких якісних перетворень за стратегічними напрямами; розбудови кластерних утворень на основі механізмів інвестиційно-інноваційної моделі розвитку промисловості; закріплення стійких темпів зростання;
удосконалено:
моделі механізмів реалізації державної промислової політики шляхом доповнення їх часовим аспектом, що враховує етапи: формування умов економічного зростання, здійснення заходів щодо створення бази, яка забезпечує приведення в дію механізму саморозвитку в напрямі відповідності державним інтересам, розробка продуманої і науково обґрунтованої стратегії структурного розвитку промислового виробництва на довгострокову перспективу;
складові державної промислової політики в частині прискорення соціально-економічного розвитку депресивних територій у короткостроковій перспективі, що містять критерії визначення депресивних територій та систему процедур, за якими буде здійснюватись їх оздоровлення;
методичні підходи до прогнозування структурного розвитку промисловості через розробку довгострокових цілей державної економічної політики із застосуванням сценарного підходу, що містить передмодельний, модельний та післямодельний етапи;
набули подальшого розвитку:
теоретичні засади сутності державного регулювання структурного розвитку промисловості з використанням системного підходу, який включає: формування цілей і завдань розвитку; визначення об'єктів регулювання, організацію керованої системи; виділення суб'єктів регулювання і формування їх організаційної структури; розмежування функцій і вибір необхідних методів; оцінку результатів регулювання;
дослідження ролі системи державного управління, що здійснюється на основі формування соціально орієнтованої високоефективної економіки промисловості, зміцнення економічної, фінансової, структурної, інвестиційної та соціальної політики;
концепції формування державної промислової політики шляхом уточнення напрямів реалізації державних інтересів щодо структурного розвитку галузі промисловості: здійснення реформ у сфері нормотворчості й розвитку законодавства; зміна політики в конкретних промислових секторах; зростання зайнятості населення і продуктивності праці в промисловості; збільшення інвестицій; запровадження екологічної та енергетичної політики;
визначення негативних чинників структурних зрушень у промисловості України: фактична недієздатність держави під час виконання специфічних економічних функцій; поспішна невиважена лібералізація цін і зовнішньої торгівлі; скорочення частки державних інвестицій в основний капітал та їх неефективне використання; жорстка деструктивна фінансова і грошово-кредитна політика; недооцінка ролі великих промислових і промислово-фінансових структур; низький рівень інтеграції вітчизняної економіки.
Практичне значення одержаних результатів. Загальним результатом дослідження є розроблення концептуальних засад та механізму формування ефективної системи державного регулювання структурного розвитку промисловості України. Проведені дослідження та висновки, зроблені за їх результатами, є основою для: подальшого поглибленого наукового вивчення теорії державного регулювання структурного розвитку промисловості; розробки рекомендацій з удосконалення системи концептуальних положень і заходів державної стратегії структурного розвитку промисловості України.
Результати досліджень використані Комітетом Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва у процесі запровадження моделі сталого економічного зростання вітчизняних промислових підприємств та інноваційного розвитку промислового потенціалу (довідка від 29.10.2008 р. № 04-31/8-527); Міністерством промислової політики України при розробленні державних програм розвитку промисловості України на 2003-2011 рр., реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу на період до 2010 р., реформування та розвитку гірничо-металургійного комплексу на період до 2012 р. в частині розроблення прогнозних і програмних документів економічного та соціального розвитку й складання проекту державного бюджету (довідка від 24.10.2008 р. № 5-1/493), а також Харківським регіональним інститутом державного управління НАДУ при Президентові України у навчальному процесі при викладанні дисциплін: Теорія державного управління”, Державне регулювання економіки”, Менеджмент у державному та муніципальному управлінні” (довідка від 10.09.2008р. № 771).
Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні рекомендації, висновки та пропозиції, які отримані в ході досліджень, розроблено здобувачем самостійно. У монографії, що опублікована у співавторстві, дисертантом обґрунтовано засади державної промислової політики.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались і обговорювались на конференціях, конгресах і семінарах, зокрема: Актуальні проблеми управління розвитком об’єктів і процесів ринкової економіки” (м.Запоріжжя, 2006р.), Особливості соціально-економічного розвитку України та регіонів” (м.Запоріжжя, 2005, 2006рр.), Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (м.Київ, 2006р.), „Стратегии развития Украины в глобальной среде” (Сімферополь, 2007), Проблеми державного управління та місцевого самоврядування в умовах сучасного політичного вибору України” (м.Запоріжжя, 2007р.), Проблеми розвитку фінансової системи України в умовах євроінтеграції” (м.Львів, 2007р.), Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України” (м.Харків, 2007р.), Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного реформування” (м.Київ, 2007р.), Актуальні проблеми економіки 2007” (м.Київ, 2007р.), Інноваційні стратегії економіки регіонів” (м.Київ, 2007р.), Європейські орієнтири муніципального управління” (м.Київ, 2008р.), Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства” (м.Дніпропетровськ, 2008р.), Державне управління та місцеве самоврядування” (м.Харків, 2008р.), Управління сьогодні та завтра” (м.Хмельницький, 2008р.), Стратегія забезпечення сталого розвитку України” (м.Київ, 2008р.), Проблеми економіки й управління у промислових регіонах” (м.Запоріжжя, 2008р.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 40наукових працях загальним обсягом 37,3обл.-вид. арк., у тому числі одній авторській монографії, 22статтях у наукових фахових виданнях з державного управління.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації 382стор., з них 10таблиць, 27рисунків. Список використаних джерел складається з 383найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичні узагальнення та нові вирішення наукової проблеми вдосконалення системи державного регулювання структурного розвитку промисловості України шляхом визначення теоретичних підходів, напрямів та методів промислової політики в Україні. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дало змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
1. Визначено, що в процесі переходу України до ринкової економіки спостерігається послаблення державного впливу на економічні процеси як на загальнонаціональному, так і регіональному рівнях. Дія державного регулювання структурного розвитку промисловості в ринкових умовах передбачає визначення його зв’язку з ринком з теоретичного і практичного погляду. Реформування економіки України із самого початку орієнтувалося на перехід до ліберальної моделі ринку. Однак саморегульований механізм ринкової системи не створив нової структури форм власності в промисловості, іншу систему поділу праці у вітчизняній економіці. Це свідчить, що ринкова система в Україні не в змозі регулювати економічні процеси. Тому необхідний системний підхід до формування чіткої державної економічної політики структурного розвитку промисловості. Всі інструменти державного регулювання можна розділити на дві групи стратегічні (контрольно-орієнтуючі прогнози, індикативні плани, цільові програми; нормативно-режимні) та кон’юнктурні (нормативно-розподільчі державні замовлення, квоти, ліміти, ліцензії, нормативи, стандарти; стимулюючі пільги, бюджетні дотації, субвенції, різні держгарантії; організаційні; розпорядчі).
2. Для вдосконалення концептуальної й законодавчої бази державного регулювання структурного розвитку промисловості в умовах соціально орієнтованої високоефективної ринкової економіки в Україні необхідна реалізація таких напрямів: забезпечення економічної й організаційно-правової активності держави, формування ефективної системи державного та муніципального управління з метою стимулювання економічного зростання; підтримання розвитку конкуренції й підприємницької діяльності; створення технічних і організаційних умов формування ринку капіталу. Як реальну перспективну мету державного регулювання структурного розвитку промисловості України необхідно розглядати досягнення соціальної економіки ринкового типу, що вимагає врахування таких принципів: послідовний розвиток системи інститутів ринку; створення механізму ринкової конкуренції; визнання початкового етапу розвитку інноваційної економіки.
Зміст промислової політики на сучасному етапі визначається не тільки виробленням загальної стратегії її розвитку, а й системним підходом до вирішення науково-технічних, екологічних, структурно-відтворювальних, соціальних, інституційних і правових аспектів з урахуванням науково обґрунтованих критеріїв, об'єктивних оцінок, реальної ситуації і можливої ефективності досягнення сумісності інтересів, правильного прогнозування соціально-економічного розвитку українського суспільства, враховуючи можливості його життєдіяльності, включаючи інноваційні процеси як певний чинник продуктивності економіки.
3. Під впливом різних об’єктивних економічних, геополітичних й інституційних чинників промислова політика України має яскраво виражений імпортозамінний характер: державні субсидії в галузі обробної промисловості відбуваються за рахунок експлуатації прибуткового експортоорієнтованого сировинного сектору; механізм грошового перерозподілу спирається на регулювання внутрішніх цін на сировинні товари, паливо й енергію, на пільгові кредити промисловості, дешевий імпорт, що існує на українському ринку через відсутність протекціоністських заходів і нерозвиненість правових актів.
Інша модель промислової політики базується на всебічному заохоченні виробництв, орієнтованих на експорт своєї продукції. Основні заохочувальні заходи спрямовані на розвиток і підтримку конкурентоспроможних експортних галузей. Пріоритетним завданням вважається виробництво конкурентної продукції й вихід з нею на міжнародний ринок.
4. Аналіз існуючих механізмів здійснення промислової політики в Україні свідчить, що держава має у своєму розпорядженні різноманітний і досить потужний арсенал засобів впливу на діяльність промислових підприємств в умовах ринкової економіки. Однак вони мають недолік спрямування на швидкий ефект від регуляторної державної дії. Крім того, багато існуючих у світовій практиці методів державного регулювання, що сприяють активнішій реалізації структурного розвитку промислового виробництва, не використовуються в українській практиці.
Виходячи із цього, існуючі моделі механізмів реалізації промислової політики слід доповнити часовим аспектом, що враховує етапи її здійснення та вимагає розробки продуманої й науково обґрунтованої стратегії структурного розвитку промислового виробництва на довгострокову перспективу. Це дасть можливість сконцентрувати зусилля та ресурси держави на найбільш пріоритетних напрямах державного регулювання, забезпечить її послідовність, безперервність, спадкоємність і взаємозв’язок етапів реалізації, проведення цілеспрямованої регіональної політики.
5. У загальній системі економічних реформ України визначено три етапи, які наочно відображають тенденції розвитку промислового потенціалу. За період 19911994 pp. відбувався пошук моделей ринкової трансформації економіки, а, відповідно, і промислового комплексу. Зазначене зумовило ініціювання процесів розроблення превентивних заходів шокуючого прояву невидимої руки” ринку. З 1995 по 1998 pp. збереглися напружені фінансові умови роботи промислових підприємств. Цей період можна вважати періодом осмислення попереднього досвіду, переходу до активної протидії кризовим явищам, стримування спаду виробництва, започаткування фінансової стабілізації та здійснення більш послідовних і виважених кроків щодо ринкової адаптації промислових підприємств. Період 19982008 pp. позначився активізацією державних зусиль щодо відродження промислового потенціалу. Цьому сприяло, зокрема, ухвалення низки програмних документів із визначенням основних засад стратегії промислового розвитку на середньострокову перспективу.
Сучасний стан державного регулювання розвитку промисловості свідчить, що більшість робіт, які передбачені Державною програмою розвитку промисловості на 20032011рр., ще не реалізовані. Це потребує розробки нових заходів, спрямованих насамперед на реалізацію інноваційної моделі розвитку промислового виробництва у сферах фінансового оздоровлення промислових підприємств, цінової політики, науково-технічної та інвестиційної державної промислової політики, зовнішньоекономічної політики, у сфері захисту національного товаровиробника, соціальної та екологічної політики.
6. З метою забезпечення реалізації інноваційної моделі структурного розвитку промислового комплексу та його адаптації до вимог світової організації торгівлі уряд розробляє проекти державних програм розвитку машинобудування в цілому, машинобудування для агропромислового комплексу зокрема, хімічної та нафтохімічної промисловості, деревообробної та меблевої, легкої промисловості тощо. Однак цих заходів недостатньо. Дослідження свідчать, що нинішній інституційний склад промислового комплексу ще не відповідає світовим тенденціям глобалізації, конкуренції, посилення постіндустріального вектора розвитку суспільства. Залишається розірваним цілісний інноваційно-інвестиційний цикл наука технологія виробництво”, низькою продуктивність праці. Значна частина роздержавлених підприємств ще не отримала ефективного власника. У системі державного регулювання розвитку основних секторів промисловості не утвердився функціональний принцип управління, немає достатньо розвинутих зворотних зв’язків, інформаційного забезпечення для роботи в умовах ринку. Не створено належного правового поля у сфері сертифікації, захисту інтелектуальної власності.
7. Визначено, що створення гнучкої системи координаційного управління із залученням представників органів державного управління, професійних громадських інститутів і промислових підприємств може стати основою формування системи державного регулювання структурного розвитку промисловості України. На відміну від інших методів (адміністративних, організаційних тощо), метод координаційного управління дає змогу гнучкіше реагувати на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища, надаючи при цьому достатню самостійність кожному із суб’єктів управління при одночасному пошуку доцільного співвідношення їх дій. При цьому ініціація становлення механізмів координаційного управління, а також стимулювання їх подальшого розвитку мають стати найважливішими напрямами промислової політики в процесі реалізації структурних перетворень.
Цілями такої системи є: зростання промислового виробництва й фінансове оздоровлення підприємств; збільшення платежів до бюджетів усіх рівнів; підвищення ефективності й конкурентоспроможності підприємств. Її принципи базуються на відповідальності керівників промислових підприємств за результати діяльності, розумній дії і регулюванні з боку держави, мінімізації негативних і максимізації позитивних результатів діяльності, створенні цивілізованого конкурентного середовища та рівних умов діяльності в промисловості. Критерії оцінювання результатів повинні застосовуватися жорсткі (зростання виробництва й реалізації продукції, поліпшення показників фінансового стану, збільшення відрахувань до бюджетів усіх рівнів) та еластичні (освоєння сучасних методів і форм управління, підвищення кваліфікації персоналу й застосування передового досвіду розвитку промисловості).
8. Розроблено методику прогнозування структурного розвитку промисловості із застосуванням сценарного підходу. Він містить передмодельний, модельний та післямодельний етапи. Перший етап включає визначення й уточнення мети дослідження, системи, її елементів, середовища та каналів регулювання, аналіз теоретичної, інформаційно-статистичної бази, розробку альтернатив та первинне визначення кількості сценарних варіантів. Модельний етап передбачає побудову блок-схеми, аналіз основних змінних, шкали, динаміки та діапазону їх вимірювання, аналіз простору альтернативних станів системи, вибір інструментарію моделювання й побудову математичної моделі системи, вибір процедури ідентифікації та ідентифікації параметрів моделі, побудову сценарних сфер і зразків та варіантів. Післямодельний етап складається змістовної інтерпретації отриманих на попередньому етапі результатів, наповнення сценарних варіантів експертною інформацією та оформлення отриманих результатів.
9. Обґрунтовано заходи державної підтримки структурного розвитку промисловості. В інвестиційній сфері вони полягають у вдосконаленні законодавства й контролю за його виконанням; реформуванні банківської системи; зміцненні довіри до держави, прозорості рішень, що приймаються, їх обґрунтованості й орієнтації на довготривалий характер. У сфері реструктуризації промисловості визначені такі ефективні заходи державної підтримки: концентрація промислового виробництва на обмеженій кількості інтегрованих структур; скорочення чисельності науково-дослідних інституцій, що не впроваджують свої розробки у виробництво, однотипних підприємств і виробництв; створення великих інтегрованих структур.
З метою вдосконалення державного регулювання структурного розвитку промисловості виділені точки зростання і депресії, для яких держава створює відповідні умови розвитку. Механізми стимулювання економічного й соціального розвитку депресивних територій мають містити два основні аспекти: критерії визначення депресивних територій та систему процедур, за якими буде проводитись оздоровлення (санація) депресивних територій. У основу слід покласти принцип надання депресивним територіям особливого статусу, що надасть їм право на додаткову державну підтримку.
10. Основним змістом діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, відповідно до стратегії сталого розвитку промисловості на середньострокову перспективу, буде зміна всієї системи управлінських, економічних, соціальних відносин. Вирішення необхідних завдань здійснюватиметься поетапно: перший етап період формування інституційних, фінансових і організаційних передумов, глибоких якісних перетворень за стратегічними напрямами; другий це розбудова кластерних утворень на основі механізмів інвестиційно-інноваційної моделі розвитку промисловості; третій закріплення стійких темпів зростання. Досягнення середньострокових цілей забезпечить підвищення соціальної активності та відповідальності за результати діяльності працівників промисловості, покращення умов їх праці.

11. Нова довгострокова стратегія структурного розвитку промисловості орієнтована на активізацію структурно-інноваційної перебудови, поглиблення технологічної переробки, входження до високотехнологічних секторів світового ринку та задоволення потреб власної міжгалузевої кооперації, становлення на основі науково-технічного розвитку високоефективного, конкурентоспроможного, інтегрованого у світове виробництво промислового комплексу. Державна промислова політика на першому етапі має зосереджуватися на створенні інституціональних, інфраструктурних та економічних засад структурно-інноваційних перетворень, активізації роботи щодо покращення міжнародної співпраці вітчизняної промисловості, переходу на міжнародні стандарти якості. У подальшому акцент робиться на формуванні та накопиченні науково-технологічного, ресурсного й інтелектуального потенціалу структурно-інноваційних змін, забезпеченні їх інтеграції у відтворювальний процес на економічній (ринковій) основі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АалдерсР. ИТ-аутсорсинг: практическое руководство: пер. с англ. / Р.Аалдерс. - М.: Альпина Паблишер, 2004. - 297с.
2. Абалкин Л. Роль государства в становлении и регулировании рыночной экономики / Л.Абалкин // Вопросы экономики. 2001. №6. С.1416.
3. Антикризове фінансове управління підприємством: навч. посіб. / С.Я.Салила, Є.І. Ляшенко, Н.В. Дацій та ін. К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 208с.
4. Акбашев Б. Управление, собственность и государственное регулирование экономики / Б.Акбашев // Вопросы экономики. 2003. №4. С.1315.
5. АкимоваИ.М. Промышленное производство: рыночная ориентация и стратегия развития / И.М.Акимова. Х.: Бизнес информ, 1998. 251с.
6. Акофф Р. Планирование в больших экономических системах / Р.Акофф; пер. с англ. Г.Б.Рубальского; под ред. И.А.Ушакова. - М.: Экономика, 1998. - 224с.
7. АкоффР. О целеустремленных системах / Р.Акофф, Ф.Эмери. - М.: Прогресс, 1994. - 287с.
8. АкоффР. Планирование будущего корпорации / Р.Акофф. М.: Прогресс, 1995. 328с.
9. Актуальные проблемы политической экономии / под ред. В.В.Куликова. М.: Прогресс, 1998. 447с.
10. АлександроваВ.П. Вплив державних науково-технічних програм на економічну структуру промислового виробництва / В.П.Александрова // Соціально-економічне дослідження в перехідний період. Регіональна науково-технічна політика: иноваційний розвиток та інформаційний простір / НАН України. - Л.: Ін-т регіональних досліджень, 2000. - Вип.XVI. - С.8995.
11. АлексєєвІ.В. Стратегії та регулювання інноваційного розвитку виробничо-господарських структур: автореф. дис. на здобуття наук. д-ра экон. наук: спец. 08.02.03 / Ін-т економічного прогнозування НАН України / І.А.Алексєєв. - К., 2002. - 33с.
12. АмошаО. Рестуктурізація промисловості / О.Амоша // Вісник НАН України. - 1998. - №910. - С.3341.
13. Андел І.В. Уточнення оцінки обсягу виробництва у національній економіці / І.В. Андел // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Економічні проблеми розвитку виробництва та інноваційної діяльності: Випуск XІХ / НАН України. Інститут регіональних досліджень; Редкол.: відповідальний редактор академік НАН України М.І. Долішній Львів, 2000. С. 551-557.
14. АндрушківБ.Н. Основи менеджменту: методологічні положення та прикладні механізми / Б.Н.Андрушків, О.Є.Кузьмін. - Тернопіль: Лілея, 1997. - 292с.
15. Аніловська Г. Державний фактор трансформаційних перетворень в економіці перехідного типу / Г.Аніловська. - Л.: Львівська комерційна академія, 2002. - 324с.
16. АнсоффИ. Новая корпоративная стратегия: пер. с англ. / И.Ансофф; под ред. Ю.Н.Каптуревского. - М.: Экономика, 1999. - 416с.
17. АнсоффИ. Стратегическое управление: пер. с англ. / И.Ансофф. М.: Экономика, 1989. 519с.
18. Антикризисное управление организаций / под ред. Э.Короткова. - М.: ИНФРА-М, 2000.- 432с.
19. Аткина Н.А. Стратегическое планирование использования рыночного потенциала предприятия / Н.А.Аткина, В.Л.Ханжина, Е.В.Попов // Менеджмент в России и за рубежом М.: 2003. № 2. С. 35-37.
20. АсалиевА.М. Государство и экономика переходного периода / А.М.Асалиев. М.: Наука, 1999. 341с.
21. АфанасьевН.В. Управление развитием промышленных предприятий: [монографія] / Н.В.Афанасьев, С.Д.Глазьев, А.И.Городецкий. - Х.: ИНЖЭК, 2003. - 184с.
22. БакаєвЛ.О. Кількісні методи в управлінні інвестиціями / Л.О.Бакаєв. К.: КНЕУ, 2005. 151с.
23. БалацкийЕ.В. Проблемы оценки масштабов и эффективности государственного участия в экономике / Е.В.Балацкий // Вестник МГУ. 2002. №6. С.3436.
24. БандуринА.В. Экономико-правовое регулирование деятельности корпораций / А.В.Бандурин, Л.Ф.Зинатулин. М.: БУКВИЦА, 1999. 212с.
25. БасовскийЛ.Е. Прогнозирование и планирование в условиях рынка / Л.Е.Басовский. М.: ИНФРА-М, 2003. 260с.
26. БачуринА. Государственное регулирование необходимо / А.Бачурин // Экономист. 2007. №10. С.1214.
27. БашнянинГ. Становлення корпоративних мікроекономічних систем в економіках перехідного типу / Г.Башнянин. - Л.: Львів. комерц. академія, 2003. - 186с.
28. БенерськийЮ. Роль інвестицій та інновацій у реструктуризації економіки / Ю.Бенерський // Економіка України. 2008. №6. С.3341.
29. БерзонН. Формирование инвестиционного климата в экономике / Н.Берзон // Вопросы экономики. 2001. №7. С.104114.
30. БілаС.О. Концептуальні засади структурного регулювання ринкового господарства / С.О.Біла // Статистика України. - 2004. - №1. - С.2227.
31. БілоусО.Г. Загрози, виклики та імперативи глобалізації світового розвитку / О.Г.Білоус // Наука та наукознавство. - 2001. - №3. - С.2436.
32. Білик М. Державні підприємства як об'єкт фінансового управління в умовах переходу до ринкової економіки / М. Білик // Український журнал Економіст” 1999. №1. С. 12-22.
33. БланкИ.А. Основы инвестиционного менеджмента / И.А.Бланк. К.: Ника-центр, 2001. Т.1. 531с.
34. БлаубергИ.В. Становление и сущность системного подхода / И.В.Блауберг, Э.Г.Юдин. - М.: Мысль, 1993. - 283с.
35. Бодров В.Г. Промышленные предприятия Украины в постприватизационный период: механизмы государственного регулирования и финансовой піддержки / В.Г.Бодров, С.И.Знахар, О.В.Манойленко. Харків: „Константа”, 2006. 450 с.
36. Бойко О.М. Конкурентоспроможність промислових підприємств України / О.М.Бойко // Вісник національного університету водного господарства та природокористування. Економіка. Зб. наук. пр. Вип. 4(36). Рівне: Національний університет водного господарства та природокористування, 2006. С. 199-204.
37. Большой экономический словарь / под. ред. А.С.Азриляна. М.: Ин-т новой экономики, 1997. 864с.
38. Бородина О. Людський капітал як основне джерело економічного росту / О.Бородина // Економіка України. 2003. №7. С.4853.
39. БорщЛ.М. Інвестиції в Україні: стан, проблеми і перспективи / Л.М.Борщ. - К.: Знання: КОО, 2002. - 318с.
40. БоумэнК. Основы стратегического менеджмента: пер. с англ. / К.Боумэн. М.: ЮНИТИ, 2005. 320с.
41. БочаровВ.В. Инвестиционный менеджмент/ В.В.Бочаров. М.: Папирус, 2000. 151с.
42. БреддикУ. Менеджмент в организациях / У.Бреддик. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 279с.
43. БруноМ. Глубокие кризисы и реформа / М.Бруно // Вопросы экономики. - 1997. - №2. - С.430.
44. БрюммерК. Система поддержки предприятий малого и среднего бизнеса в Германии / К.Брюммер // Проблемы теории и практики управления. - 2005. - №2. - С.4649.
45. БурегаВ.В. Социально-адекватный менеджмент: в поисках новой парадигмы: монография / В.В.Бурега. - К.: Академия, 2001. - 272с.
46. Бутко М.П. Теоретичні засади економічного зростання в умовах глобалізації та регіоналізації / М.П.Бутко // Регіональна економіка 2003. №. 4. С. 36-43.
47. БурякП.Ю. Фінансове забезпечення розвитку підприємництва: [монографія] / П.Ю.Буряк. - Л.: Вид-во ЛДФЕІ Мінфіну України, 2000. - 246с.
48. Варналій З.С. Державна фінансова підтримка підприємництва: світовий досвід і Україна / З.С. Варналій // Банківська справа. 2002. №4. С.22-25.
49. ВасиленкоВ.О. Теорія і практика розробки управлінських рішень / В.А.Василенко. К.: ЦУЛ, 2003. 420с.
50. ВасиленкоВ.О. Антикризове управління підприємством/ В.О.Василенко. К.: ЦУЛ, 2003. 504с.
51. Веклич О.О. Екологічне оподаткування промислових підприємств в Україні: реалії та напрями вдосконалення з урахуванням світового досвіду: наукова доповідь / О.О.Веклич / НАН України. Інститут економіки. К.: 2001. 47 с.
52. ВиханскийО.С. Менеджмент / О.С.Виханский, А.И.Наумов. М.: Гардарика, 1998. С.112.
53. ВітлінськийВ.В. Моделювання економіки/ В.В.Вітлінський. К.: КНЕУ, 2003. 408с.
54. ВладимироваИ.Г. Глобализация мировой экономики: проблемы и последствия / И.Г.Владимирова // Менеджмент в России и за рубежом. - 2001. - №3. - С.97111.
55. Внутрифирменное планирование в США. М.: Прогресс, 1995. 387с.
56. ВойнаренкоМ.П. Концепція кластерів шлях до відродження виробництва на регіональному рівні / М.П.Войнаренко // Економіст. 2000. №1. С.29-33.
57. ВойнаренкоМ.П. Моделювання бізнес-процесів при реформуванні промислового комплексу / М.П.Войнаренко, О.М.Косіюк // Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки. 2001. №6. С.1625.
58. ВойнаренкоМ.П. Проблеми реформування економіки України / М.П.Войнаренко, Л.П.Радецька, В.Р.Філінюк. К.: Логос, 1999. 270с.
59. ВодачекЛ. Управленческие решения в организации деятельности промышленных предприятий / Л.Водачек, О.Водачкова. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. 317с.
60. ВороновО.Г. Экономические отношения в практике хозяйствования / О.Г.Воронов. К.: МАУП, 1996. 364с.
61. Гаман М.В. Державне регулювання інноваційного розвитку промислових підприємств України: [монографія] / М.В. Гаман. К.: Вид-во НАДУ, 2005. 388 с.
62. ГаланН.І. Державна підтримка малих та середніх підприємств в Європейському Союзі / Н.І. Галан // Фінанси України. - 2005. - № 5. - С.147154.
63. Гальчинский А.С. Межрегиональные аспекты экономической реформы / А.С.Гальчинский. Симферополь: Таврия, 2002. 463с.
64. ГапоненкоА.Л. Развитие региона: цели, закономерности, методы управления / А.Л.Гапоненко, В.Г.Поляковский. М.: Наука, 1999. 381с.
65. ГеєцьВ. Деякі ознаки трансформаційних моделей економіки України і Росії / В.Геєць // Економіка України. - 2005. - №5. - С.417.
66. ГеєцьВ.М. Трансформаційні процеси та економічне зростання в Україні / В.М.Геєць. - Х.: Форт, 2003. - 440с.
67. ГерасенкоВ.П. Прогнозирование и планирование экономики / В.П.Герасенко. К.: Новое знание, 2004. 192с.
68. ГерасимчукВ.Г. Управление социально-экономической системой: функциональный подход / В.Г.Герасимчук // Экономика Украины. - 2003. - № 4. - С.1218.
69. ГерасимчукН. Тенденции развития промышленности Украины на современном этапе / Н.Герасимчук // Экономика Украины. - 2002. - №3. - С. 2428.
70. ГерманИ.М. Системный поход в управлении экономикой / И.М.Герман, Н.С.Шухов. М.: Наука, 1993. 217с.
71. Гершун А. Технологии сбалансированного управления / А.Гершун. - М.: Олимп-Бизнес, 2005. - 416с.
72. ГлущенкоВ.В. Разработка управленческого решения. Прогнозирование - планирование. Теория проектирования экспериментов / В.В.Глущенко, И.И.Глущенко. - Х.: ТООНПЦ Крылья”, 2007. - 400с.
73. ГойчукО.І. Методи оцінки еффективності інвестицій та пріорітетні напрями їх реалізації / О.І.Гойчук. К.: ВІРА-Р, 1999. С.320.
74. ГоликовВ.И. О предмете и методе науки управления / В.И.Голиков // Управління організацією: регіональні аспекти: зб. мат. Хміжнар. наук.-практ. конф. - К.: Політехніка, 2002. - С.72.
75. Государственное регулирование инвестиций / под ред. В.П.Орешина. М.: Наука, 2000. 321с.
76. Государственный сектор промышленности в системе экономического регулирования: монография / Н.Г.Чумаченко, Л.Г.Червова, Л.М.Кузьменко и др. Донецк: Ин-т экономики промышленности: НАН Украины, 2003. 330с.
77.