УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ СОЦІАЛЬНИМИ ГАРАНТІЯМИ В УКРАЇНІ : УПРАВЛЕНИЕ ГОСУДАРСТВЕННЫМИ СОЦИАЛЬНЫМИ ГАРАНТИЯМИ В УКРАИНЕ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КРЕНТОВСЬКА Ольга Петрівна

УДК 351.84

УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ СОЦІАЛЬНИМИ
ГАРАНТІЯМИ В УКРАЇНІ

25.00.02 механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
ПАЛІЙ Олена Михайлівна,
кандидат економічних наук

КИЇВ 2005

ЗМІСТ

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ............................................

4

ВСТУП ................................................................................................

5

РОЗДІЛ 1
ОСОБЛИВОСТІ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ПІДХОДІВ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ ГАРАНТІЙ У КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ.......................................................................

13

1.1.Державні соціальні гарантії як цілісна система соціальної безпеки та розвитку людського потенціалу.........................

13

1.2.Теоретичні концепції та світовий досвід створення системи державних соціальних гарантій..............................

30

1.3.Напрями та загальна методика дослідження управління державними соціальними гарантіями...................................

42

Висновки до розділу 1....................................................................

58

РОЗДІЛ 2
ТЕНДЕНЦІЇ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ СОЦІАЛЬНИМИ ГАРАНТІЯМИ В УКРАЇНІ.............................................................

60

2.1.Методологічні проблеми формування системи державних соціальних гарантій................................................................

60

2.2.Виявлення факторів обґрунтування рівня соціальних видатків в Україні...................................................................

82

2.3.Організаційно-функціональна структура управління державними соціальними гарантіями...................................

99

Висновки до розділу 2....................................................................

118

РОЗДІЛ 3
ОСНОВНІ НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ СОЦІАЛЬНИМИ ГАРАНТІЯМИ В УКРАЇНІ.......................................................................

121

3.1.Концептуальне визначення механізму управління державними соціальними гарантіями...................................

121

3.2.Організаційно-аналітичне забезпечення прийняття управлінських рішень щодо розробки державних соціальних гарантій................................................................

133

3.3.Застосування соціальних стандартів і нормативів в процесі управління державними соціальними гарантіями

147

3.4.Управління державними соціальними гарантіями методом соціального бюджетування....................................

164

Висновки до розділу 3....................................................................

178

ВИСНОВКИ........................................................................................

182

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................

188

ДОДАТКИ...........................................................................................

210

ВСТУП

Актуальність теми. Соціальна орієнтація державного управління зумовлена необхідністю впорядкування процесів суспільного розвитку, життєдіяльності суспільства шляхом узгодження різноманітних потреб, інтересів і форм діяльності відповідно до конституційних засад розбудови в Україні правової, соціальної держави. Це потребує формування відповідних механізмів державного регулювання соціально-економічних відносин, у тому числі створення системи державних соціальних гарантій.
Державні соціальні гарантії дають змогу реалізувати стратегічну мету сучасної цивілізованої держави забезпечити високі стандарти життя та рівний доступ її громадян до суспільних благ та послуг. У країнах із соціально орієнтованою ринковою економікою ця мета досягається через виконання двох завдань забезпечення високих стимулів до продуктивної праці, що створює стійку базу для самозабезпечення населення, і функціонування ефективної системи соціального захисту як механізму управління соціальними ризиками.
В Україні ці завдання залишаються невирішеними, що зумовлює велику увагу до цієї проблематики вчених та практиків. Нині поки що не склалась цілісна система державних соціальних гарантій, передусім через низький рівень доходів громадян від трудової діяльності, а також через методологічні помилки управління в процесі формування, обґрунтування та реалізації державних соціальних гарантій.
Державні соціальні гарантії розроблялися безсистемно, без урахування наукового обґрунтування, створення дієвих механізмів реалізації, визначення джерел фінансування. Види та форми їх надання не спрямовані на зменшення соціальної диференціації населення, утвердження принципів соціальної справедливості. Більшість із соціальних функцій держави не реалізується за кількісними і якісними параметрами, передбаченими законодавством України.
Держава недостатньо використовує нові форми управління, притаманні демократичному суспільству, такі як громадські обговорення, соціальний діалог, консультації, тристоронні переговори соціальних партнерів, що зумовлює неузгодженість інтересів різних соціальних груп, представників бізнесу і держави.
Це підтверджує необхідність теоретичного обґрунтування у вітчизняній науці процесу управління державними соціальними гарантіями та вироблення сукупності нових управлінських підходів держави до їх визначення, обґрунтування та здійснення.
В Україні та інших постсоціалістичних країнах з початку переходу до ринкової економіки спостерігається швидкий розвиток теоретичних досліджень сучасної соціальної політики, вивчення світового досвіду формування та реалізації соціальних програм. Різні аспекти створення системи соціального захисту, адекватної ринковому середовищу, досліджували українські вчені-економісти: В.П.Бевз [10], В.Я.Бідак [13], О.О.Бєляєв [12], Н.П.Борецька [17], А.С.Гальчинський [167, 180], В.М.Геєць [172], А.М.Гриненко [35], Ю.К.Зайцев [56], С.М.Злупко [65], Т.М.Кір’ян [123], В.І.Куценко [80], Е.М.Лібанова [85-86], О.В.Макарова [90], В.О.Мандибура [91], Б.О.Надточій [96], В.М.Новіков [41, 163], О.Ф.Новикова [161], О.М.Палій [85, 149], Л.М.Черенько [186] та інші вчені, а також російські дослідники: М.О.Волгін [24, 156], С.В.Кадомцева [67-68], В.М.Лексин [83, 84], К.І.Мікульський [154, 158], Н.М.Римашевська [128], Л.С.Ржаніцина [127], В.Д.Роік [133-134], С.В.Тарасова [168] та ін. Однак у роботах цих учених лише фрагментарно висвітлюються питання державного управління у сфері соціального захисту населення і відсутні комплексні дослідження всього спектра проблем управління.
Існує широкий масив зарубіжної літератури стосовно аналізу історії та логіки розвитку соціальної політики у провідних країнах світу, які стали лідерами теоретичних досліджень у цій сфері. Особливий інтерес становлять праці таких вчених, як: Теренса М.Ганслі [29], М.Делі [199], Б.Дікона [32], Б.Джессона [208], Д.Донісона [201], Г.Еспінг-Андерсена [203], M.Кiчона [197, 221], П.Спікера [164], Дж.Е.Стігліца [166], Р.М.Tiтмуса [231], В.Чапмана [201] та ін., що містять теоретичні розробки проблеми управління національними системами соціального захисту. Однак, на жаль, країнам з перехідною економікою в них достатня увага не приділяється. Разом з тим успішність практики управління соціальними гарантіями у розвинутих західних країнах дає підстави до всебічного вивчення зарубіжного досвіду, передусім країн Європейського Союзу, у тому числі його нових членів.
Дослідженню проблеми управління системою соціального захисту та її адміністрування присвячена низка публікацій таких міжнародних організацій, як ООН [192], МОП [212, 228], Ради Європи [224], Світового Банку [200, 202].
Важливу роль у формуванні концепції роботи відіграли теоретичні та методологічні розробки теорії та механізмів державного управління вітчизняних і зарубіжних вчених: Г.В.Атаманчука [6-7], В.Д.Бакуменка [9, 52], В.Г.Бодрова [16], В.Є.Воротіна [26], В.М.Князєва [8, 52], О.І.Кілієвича [176], А.Ф.Мельника [39], Н.Р.Нижник [38], О.Г.Осауленка [161], Я.Ф.Радиша [125], Г.Райта [126], В.А.Ребкала [28], І.В.Розпутенка [49], В.А.Скуратівського [148-150], Г.П.Ситника [99], Ю.П.Сурміна [8], В.В.Тертички [169], В.В.Токовенко [171], В.В.Цвєткова [185], В.В.Юрчишина [176] та інших вчених.
Проблеми створення правових засобів здійснення державних соціальних гарантій аналізуються в роботах М.І.Козюбри [71], М.Д.Савенка [139], О.В.Скрипнюка [146,147], В.М.Шаповала [187], Ю.С.Шемшученка [189] та інших авторів.
Актуальність проблеми удосконалення управління державними соціальними гарантіями, її теоретична і практична значущість, недостатня розробленість стосовно сучасних соціально-економічних умов України, необхідність глибокого осмислення та використання зарубіжного досвіду у цій сфері зумовили вибір теми, мету та завдання дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося в межах комплексного наукового проекту Української Академії державного управління при Президентові України Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР.№0200U004103), пов’язане із завданнями і виконанням робіт за темою кафедри соціальної і гуманітарної політики Соціальний розвиток і соціальна політика: механізми реалізації соціальної політики на етапі переходу до ринкових відносин” (ДР-ОК № 0101U 003346).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування засад управління державними соціальними гарантіями та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення управління державними соціальними гарантіями в Україні.
Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:
- розкрити сутність і зміст державних соціальних гарантій як цілісної системи соціальної безпеки та розвитку людського потенціалу;
- встановити основні тенденції розвитку державних соціальних гарантій у практиці країн з ринковою економікою з метою з’ясування можливостей використання зарубіжного досвіду у вітчизняній практиці;
- здійснити аналіз наукової літератури за темою дисертації, обґрунтувати напрями та методику дослідження управління державними соціальними гарантіями як об’єкта самостійних теоретичних досліджень;
- виявити основні проблеми управління державними соціальними гарантіями в Україні;
- обґрунтувати концептуальні засади механізму управління державними соціальними гарантіями в Україні, нові управлінські підходи до формування їх цілісної системи;
- удосконалити методологію формування системи державних соціальних гарантій, яка була б спрямована на досягнення її динамічної рівноваги, стійкості та реалізацію поставлених цілей.
Об’єкт дослідження сукупність економічних і соціальних відносин, види управлінської діяльності, які безпосередньо пов’язані зі здійсненням державних соціальних гарантій в конкретних суспільно-економічних умовах.
Предмет дослідження сукупність управлінських підходів держави, пов’язаних з визначенням, обґрунтуванням та здійсненням державних соціальних гарантій.
Гіпотеза дисертаційного дослідження ґрунтується на припущенні, що удосконалення теоретико-методологічних засад механізму управління державними соціальними гарантіями в Україні, розроблення та впровадження нових форм, методів та інструментів управління дасть змогу підвищити ефективність та результативність діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розв’язання актуальних проблем забезпечення соціально гарантованих умов життєдіяльності населення.
Методи дослідження. Для реалізації визначених в дисертаційному дослідженні мети й завдань застосовувався комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема: методи класифікації й систематизації, що дало змогу узагальнити законодавчу базу і наукову літературу за темою дослідження; системний підхід для аналізу базових моделей соціального розвитку країн з ринковою економікою, державних соціальних гарантій як цілісної системи соціальної безпеки; структурного аналізу і синтезу при визначенні основних проблем формування системи державних соціальних гарантій в Україні; структурно-функціональний метод для вивчення структури й функцій системи органів державної влади, які здійснюють формування і реалізацію державних соціальних гарантій; конкретно-історичний аналіз матеріалів при вивченні механізму управління державними соціальними гарантіями в колишньому СРСР, становлення зарубіжних держав добробуту; аналіз фактологічної та емпіричної інформації органів державного управління для виявлення проблем управління державними соціальними гарантіями; моделювання і прогнозування при розробці рекомендацій щодо удосконалення методології формування системи державних соціальних гарантій; логічного аналізу для аналізу ситуацій, розробки пропозицій щодо удосконалення управління; графічний метод для наочного відображення явищ, що розглядаються.
У сукупності реалізація зазначених методів забезпечила цілісне дослідження державно-управлінського впливу, пов’язаного з визначенням, обґрунтуванням та здійсненням державних соціальних гарантій, розробкою конкретних напрямів удосконалення управління державними соціальними гарантіями в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад управління державними соціальними гарантіями в Україні та основних напрямів його удосконалення. Зокрема, у дисертації:
вперше:
- у вітчизняній науці науково обґрунтована необхідність виділення та наукового аналізу управління державними соціальними гарантіями як об’єкта теоретичних досліджень, розроблено напрями та методику дослідження управління державними соціальними гарантіями в конкретно-історичному суспільстві;
- обґрунтовано концептуальні засади механізму управління державними соціальними гарантіями, спрямованого на досягнення конкретних цілей та формування системного бачення стратегічного розвитку системи державних соціальних гарантій в Україні;
- виявлено комплекс проблем, що пов’язані з недосконалістю управлінських підходів держави (недосконалість інституційних та процесуальних компонентів прийняття рішень, проблеми координації, децентралізації управління, відсутність методологічної бази формування системи державних соціальних гарантій, чіткого взаємозв’язку між виробленням політики та її реалізацією);
удосконалено:
- методологічне забезпечення механізму управління державними соціальними гарантіями шляхом формування нових управлінських підходів до розробки та застосування системи соціальних стандартів і нормативів, планування соціальних видатків, вибору пріоритетів соціальної політики;
- організаційно-аналітичне забезпечення процесу прийняття управлінських рішень щодо розробки державних соціальних гарантій шляхом впровадження нової моделі законодавчого прийняття рішень, нових підходів до організації і проведення експертизи у процесах нормотворчості;
дістали подальшого розвитку теоретичні підходи дослідження державних соціальних гарантій в контексті здійснення практичної управлінської діяльності, уточнення концепції державного гарантування прав громадян на достатній рівень добробуту.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні і методологічні положення та висновки, викладені в дисертації, є основою для розв’язання практичних проблем, пов’язаних із здійсненням державних соціальних гарантій в Україні.
Наукові висновки й рекомендації, а також матеріали дисертаційного дослідження можуть стати методологічною основою при проведенні подальшої науково-дослідної роботи з питань державного управління у сфері соціального захисту населення, в процесі аналізу наукових та практичних проблем реалізації соціальної політики в сучасному українському суспільстві. Зазначені положення можуть бути використані у викладацькій роботі при складанні навчальних планів, розробці програм, спецкурсів, написанні підручників та методичних посібників з питань державної соціальної політики.
Рекомендації та пропозиції дисертаційного дослідження можуть використовуватися під час розробки заходів соціальної політики, реформуванні системи державного управління у сфері соціального захисту населення в Україні.
Матеріали дисертаційного дослідження застосовані при підготовці державної доповіді Про становище інвалідів в Україні та основи державної політики щодо вирішення проблем громадян з особливими потребами” (довідка № 03-3/6623-05-4 від 27 грудня 2002 р.).
Результати дисертаційного дослідження, зокрема методичні підходи до здійснення експертизи законодавчих актів, використовуються Міністерством праці та соціальної політики України під час проведення експертизи законопроектів (довідка про впровадження №03-3/10354-05-12 від 8 жовтня 2004р.).
Науково-теоретичні положення і практичні результати дисертації використані в навчально-методичній роботі Республіканських постійно діючих курсів підвищення кваліфікації Міністерства праці та соціальної політики України при вдосконаленні програмно-методичного забезпечення навчального процесу в системі підвищення кваліфікації працівників органів праці та соціального захисту населення (довідка про впровадження № 35 від 14 жовтня 2004 р.).
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри соціальної і гуманітарної політики Національної академії державного управління при Президентові України, на чотирьох науково-практичних конференціях за міжнародною участю: Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (Київ, травень, 2002 р.), Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Київ, травень, 2003р.), Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (Київ, травень, 2004 р.), Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення” (Київ, травень, 2005р.); науково-практичній конференції Київського юридичного інституту МВС Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України” (Київ, березень, 2004 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлені у восьми наукових працях, з них 4 статті опубліковані у фахових наукових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації 225 сторінок. Дисертація містить 5 таблиць, 8 рисунків, 7 додатків на 16 сторінках. До списку використаних джерел входить 233 найменування, у тому числі 42 іноземною мовою.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Здійснене дисертаційне дослідження дає підстави зробити узагальнюючі висновки і рекомендації, які мають теоретичне та практичне значення. Отримані наукові результати підтверджують гіпотезу, покладену в основу дослідження, а досягнення поставленої мети дало змогу вирішити наукове завдання удосконалення управління державними соціальними гарантіями, що має важливе значення для розвитку науки державного управління.
1.Трансформація суспільних відносин внаслідок ринкових перетворень в Україні зумовила визначення нових цілей та механізмів гарантування умов життєдіяльності населення. Вихідним пунктом коригуючого впливу держави на соціально-економічні процеси нині є потреба у страхуванні соціальних ризиків та забезпечені сталого соціального розвитку.
Установлено, що серед науковців відсутня єдність у розумінні сутності, місця та ролі державних соціальних гарантій у структурі управління суспільним розвитком. У практиці різних країн також немає єдиного підходу до формування системи державних соціальних гарантій. Кожна з цих систем відповідає моделі соціально-економічного розвитку, політичній системі суспільства, його культурним традиціям.
На основі аналізу державних соціальних гарантій як цілісної системи соціальної безпеки визначено, що довершена система соціальних гарантій передбачає єдність взаємодії, взаємовпливів, взаємозалежності усіх її елементів. Доведено, що пізнання та використання в практичній управлінській діяльності закономірностей формування соціальних гарантій є основою науково обґрунтованого управлінського впливу держави на систему соціальних гарантій для досягнення її динамічної рівноваги, стійкості та поставлених цілей.
2.Узагальнення різноманітних тенденцій у соціальній політиці різних країн дає змогу зробити висновок, що концепція розвитку державних соціальних гарантій в Україні має відповідати сучасним уявленням про соціально орієнтовану економіку. Обґрунтовано доцільність використання європейського досвіду здійснення державних соціальних гарантій, оскільки саме для країн Західної Європи є характерними розвинений багатофункціональний інститут державних соціальних гарантій та поєднання структур демократичного управління, регульованої ринкової економіки, що забезпечує соціальну стабільність суспільства.
3.Всебічний аналіз вітчизняних та наукових джерел за темою дисертації свідчить про відсутність міждисциплінарних інтегрованих досліджень, які були б придатними для формування теоретико-методологічних засад механізму управління державними соціальними гарантіями з урахуванням тенденцій та особливостей соціально-економічного розвитку України.
Розроблено напрями та методику дослідження управління державними соціальними гарантіями, які дають змогу виявити системні характеристики державно-управлінського впливу щодо забезпечення гарантованих умов життєдіяльності населення в конкретно-історичному суспільстві. Вони передбачають дослідження таких сфер та напрямів: моделі державного управління; практики вироблення політики; реалізації політики держави щодо виконання своїх соціальних зобов’язань; цінностей, притаманних суспільству, та культурних традицій країни.
4.Результати аналізу тенденцій розвитку управління державними соціальними гарантіями в Україні свідчать про суперечливість процесу формування системи державних соціальних гарантій, наявність комплексу проблем, основними серед яких є:
- відсутність системного підходу до формування державних соціальних гарантій, сучасного інструментарію вибору пріоритетів соціальної політики та механізмів її реалізації;
- відсутність чіткого взаємозв’язку між виробленням політики та її реалізацією;
- недосконалість нормативно-правового забезпечення у сфері соціального захисту (відсутність єдиної системи соціального права”, наявність численних суперечностей у законодавстві України, що ускладнює реалізацію конституційних прав громадян);
- недостатня міжвідомча координація органів, які беруть участь у формуванні та реалізації соціальної політики; нечіткість розмежування функцій, обов’язків та відповідальності щодо реалізації державних соціальних гарантій між державою та регіонами;
- неефективність систем управління у схемах соціального страхування.
5.Визначено, що удосконалення управління державними соціальними гарантіями потребує обґрунтування сукупності теоретико-методологічних засад механізму управління державними соціальними гарантіями, розробки нової системи принципів, форм, методів, інструментів управління, спрямованих на забезпечення формування цілісної системи соціальних гарантій.
Обґрунтовано концептуальні засади механізму управління державними соціальними гарантіями в Україні, який охоплює цілі управління, визначення рівнів управління, сфер прийняття управлінських рішень та інструментів на кожному з рівнів, методи, організаційну та функціональну структури управління.
Доведено, що багатосуб’єктність системи управління державними соціальними гарантіями визначає багатофункціональність та багаторівневість його організації. Для побудови ефективної системи управління державними соціальними гарантіями в організаційній структурі управління доцільно виділяти такі три основні рівні: вироблення державної політики; управління системою на національному рівні; впровадження окремих схем соціального захисту та адміністративне управління.
На сьогодні в процесі управління соціальними гарантіями в Україні має бути забезпечено:
1)на рівні вироблення державної політики:
- прийняття соціальної доктрини, визначення соціальних цілей держави (стратегічних і тактичних);
- визначення форм національних консультацій та узгоджувальних процедур (зокрема через запровадження процесу розробки Зеленої” та Білої” Книг), інструментів для забезпечення підтримки раціональних управлінських рішень щодо загальних видатків на соціальні гарантії, структури системи соціальних гарантій, їх рівнів.
2)на загальнодержавному рівні:
- загальну координацію процесу реалізації соціальних гарантій через створення національного наглядового органу;
- розроблення концепції реформування нормативно-правової бази у сфері соціального захисту на основі аналізу ефективності реалізації соціальних програм;
- впровадження нових управлінських підходів до планування соціальних видатків, спрямованих на приведення зобов’язань держави у відповідність з наявними фінансовими ресурсами;
- визначення ступеня участі основних соціальних партнерів у фінансуванні та адмініструванні;
- формування ефективних механізмів адміністрування системи державних соціальних гарантій, оптимізацію зусиль органів державної влади, місцевого самоврядування, приватного сектора, громадських організацій у реалізації соціальних гарантій;
- удосконалення механізму здійснення управлінського контролю за реалізацією державних соціальних гарантій;
3)на рівні впровадження окремих схем соціального захисту та адміністрування:
- формування ефективної організаційної структури управління у кожній підсистемі системи державних соціальних гарантій;
- скорочення адміністративних видатків на реалізацію схем соціального страхування і державних соціальних програм;
- регламентацію відносин між наглядовими органами схем соціального страхування та урядом щодо використання ресурсів фондів соціального страхування.
6.Аргументовано необхідність удосконалення процесу прийняття рішень при здійсненні нормотворчості. Запропоновано модель процесу прийняття законодавчого рішення, яка передбачає стадію наукового обґрунтування, активну участь органів виконавчої влади у виробленні політики, що забезпечить зв’язок між заходами політики та її реалізацією, залучення основних соціальних партнерів до узгодження позицій.
Визначено доцільність запровадження всебічного експертного забезпечення формування державних соціальних гарантій у процесах нормотворчості шляхом створення державних і громадських інститутів експертизи, виділення соціальної експертизи в самостійний напрям управлінської процедури, що сприятиме розвитку єдиної системи соціального законодавства України, зближення його із стандартами Європейського Союзу, підвищення обґрунтованості прийняття рішень щодо державних соціальних гарантій. Запропоновано технологію проведення експертизи законопроектів, що визначають соціальні гарантії населенню.
7.Доведено, що важливим інструментом побудови цілісної системи державних соціальних гарантій є соціальні стандарти та нормативи. Його використання в процесі управління дасть змогу вирішити низку системних завдань, передусім створення методологічної бази для визначення пріоритетів соціальної політики, цілей, показників розвитку соціальних процесів, забезпечення рівного доступу громадян до одержання благ і послуг, удосконалення бюджетно-економічних механізмів розподілу ресурсів на соціальні потреби. Викладені пропозиції щодо внесення змін до Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” стосовно визначення понять, порядку розробки та використання державних соціальних стандартів і нормативів, а також до інших нормативно-правових актів.
Запропоновано класифікацію основних принципів та вимог формування соціальних нормативів для визначення цілісної системи державних соціальних гарантій.
9.Обґрунтовано запровадження в практичній управлінській діяльності моделі соціального бюджету як аналітичного інструментарію, використання якого дасть змогу планувати на коротко- і середньострокову перспективу основні параметри державних видатків на забезпечення соціальних гарантій, враховуючи основі показники динаміки економічного розвитку країни і регіонів, демографічні прогнози та соціальні нормативи.
10.Система державних соціальних гарантій, її форми, цілі та інструменти постійно змінюються залежно від того, які проблеми та потреби стоять перед суспільством у конкретний період. Тому управлінська діяльність щодо створення і реалізації соціальних гарантій потребує розвитку наукових досліджень з актуальних питань державного управління у сфері соціального захисту населення. Удосконалення механізму управління державними соціальними гарантіями дає змогу підвищити потенціал держави у створенні гідних умов життєдіяльності населення, не справляючи при цьому стримуючий вплив на розвиток економіки.
З урахуванням складності і багатогранності вказаної проблематики виникає необхідність продовження вивчення її в майбутньому. На наш погляд, потребують спеціального дослідження проблеми оптимізації управління у кожній підсистемі системи державних соціальних гарантій (соціального страхування, соціальної та медичної допомоги тощо), формування механізмів дотримання державних соціальних гарантій, визначення ролі неурядових організацій у реалізації соціальних функцій держави, розвитку концепції типології держав добробуту з урахуванням досвіду країн з перехідною економікою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азаров М.Я., Ярошенко Ф.О., Лібанова Е.М., Альошин В.Б., БілянськийО.М. Соціальна спрямованість бюджетної політики / Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічного розвитку України: У 6 т. / М.Я.Азаров (голова редкол.). Т.2 : К.: НДФІ, 2004. 376 с.
2. Аніловська Г.Я. Державний фактор трансформаційних перетворень в економіках перехідного типу. Львів: Видавництво ЛКА, 2002. 324с.
3. Антонович М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини: Монографія. К.: Видавничий дім KM Academia”, 2000.
4. Антропов В.В. Социальная рыночная экономика: путь Германии. М.: ЗАО Издательство Экономика”, 2003. 223 с.
5. Асеев В.Г., Шкаратан О.И. Социальные нормативы и социальное планирование. М.: Профиздат, 1984. 136 с.
6. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. М.: Юрид. лит., 1997. 400 с.
7. Атаманчук Г.В. Управление фактор развития (размышления об управленческой деятельности) / Г.В.Атаманчук. М.: ЗАО Издательство Экономика”, 2002. 567 с.
8. Бакуменко В., Князєв В., Сурмін Ю. Методологія державного управління: проблеми становлення та подальшого розвитку // Вісн. УАДУ. 2003. № 2. С.11-27.
9. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: Проблеми теорії, методології, практики: Моногр. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 328 с.
10. Бевз В.П. Соціальні реформи та соціальна стратифікація населення України // Социальная политика и человеческое развитие: Сборник научн. статей. / Национальная Академия наук Украины, Институт экономики промышленности, Донецк, 2003. Т.2. С.503-509.
11. Бергер П.Л. Капіталістична революція. П’ятдесят позицій щодо процвітання, рівності і свободи: Пер. з англ. К.: Вища школа, 1995. 247с.
12. Бєляєв О.О., Бебело А.С., Коляков О.М. Держава і перехідна економіка: механізм взаємодії: Монографія. К.: КНЕУ, 2003. 190 с.
13. Бідак В. Складові системи державного регулювання соціального розвитку і соціального захисту // Україна: аспекти праці. 2004. № 1. С.35-39.
14. Бідак В. Соціально захисна концепція сучасних економічних реформ // Фінансова консультація. 2002. № 1-2 (спецвпуск). С.106-112.
15. Бобилев В., Исаев Н., Смирнов С. Методические подходы к социально-экономической экспертизе законопроектов // Экономист. 2001. № 8. С.59-66.
16. Бодров В.Г., Кредисов А.І., Леоненко П.М. Соціальне ринкове господарство. К.: Либідь, 1995. 128 с.
17. Борецька Н.П. Соціальний захист населення на сучасному етапі: стан і проблеми. Донецьк: Янтра, 2001. 351 с.
18. Бьюкенен Дж. Политическая экономия государства благосостояния // Мировая экономика и международные отношения. 1996. № 5. С.46-52.
19. Бюджетний кодекс України. Прийнятий 21 черв. 2001 р. №2542-III // Офіц. вісн. України. 2001. № 29. С.1, стаття 1291.
20. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підруч. для екон. спец. вузів. К.: НІОС, 2000. 416 с.
21. Вегера С. Модель соціального бюджету в Україні: методи її формування // Економіст. 2001. № 5. С.24-29.
22. Виноградова Е.В. Социальная политика: исторический, теоретический, практический аспекты // Социальная политика и социальные реформы в России (2000-2003 гг.): Сборник научн. статей. / РАН. Институт научной информации по общественным наукам, М., 2004. Сб.1. С.6-52.
23. Войтович Р.В. Ідеологія, технологія та стиль у державному управлінні: Навч.-метод. посіб. К.: Вид-во НАДУ, 2003. 192 с.
24. Волгин Н.А. Социальное государство: Учеб. / Н.А.Волгин, Н.Н.Гриценко, Ф.И.Шарков. М.: Дашков и К, 2003. 416 с.
25. Волзер М. Безпека і добробут // Сучасна політична філософія. К.: 1998. C.485-499.
26. Воротін В.Є. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних трансформацій: Монографія / В.Є.Воротін К.: Вид-во УАДУ, 2002. 392 с.
27. Вплив децентралізації на соціальну політику в Україні (за результатами соціологічного дослідження) / А.В.Ліпенцев та ін. К., 2002. 142 с.
28. Гаєвський Б.А., Ребкало В.А. Культура державного управління: організаційний аспект: Монографія. К.: Вид-во УАДУ, 1998. 144 с.
29. Ганслі Теренс М. Соціальна політика та соціальне забезпечення ринкової економіки: Пер. з англ. - К.: Основи, 1996. 237 с.
30. Гегель Г.В.Ф. Философия права. М.: Мысль, 1990. 524 с.
31. Гелбрейт Д.К. Суспільство блага: Пора гуманності / Д.К. Гелбрейт. К.: Скарби, 2003. 160 с.
32. Глобальна соціальна політика / Міжнар. орг. й майбутнє соц. добробуту / Б.Дікон, М.Халс, П.Стабс; Пер. з англ. А. Олійник та інші. К.: Основи, 1999. 346 с.
33. Гнибіденко І. Соціальний вимір в умовах глобалізації як засіб забезпечення соціального захисту та прав людини // Україна: аспекти праці, 2005. № 2. С.33-38.
34. Гоббс Т. Сочинения: В 2 т. М.: Мысль, 1989-1991. Т.2. 1991. 736 с.
35. Гриненко А.М. Соціальна політика України: Трансформаційний аспект // Социальная политика и человеческое развитие: Сборник научн. статей. / Национальная Академия наук Украины, Институт экономики промышленности, Донецк, 2003. Т.2. С.82-88.
36. Гриньова В.М., Новикова М.М. Державне регулювання економіки: Навч. посібник. Х.: Видавничий дім ІНЖЕЛ”, 2004. 756 с.
37. Державна політика: аналітичні документи, підготовлені в межах проекту Створення груп аналізу політики та Центру інформаційних ресурсів в уряді України”. К., 2002. 196 с.
38. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади. Навч. посібник / За заг. ред. Н.Р.Нижник, В.М.Олуйка. Львів: Вид-во Національного ун-ту Львівська політехніка”, 2002. 352 с.
39. Державне управління: Навч. посіб. / А.Ф.Мельник, О.Ю.Оболенський, А.Ю.Расіна, Л.Ю.Гордієнко; За ред. А.Ф.Мельник. К.: Знання-Прес, 2003. 343с.
40. Державний класифікатор соціальних стандартів і нормативів. Мінпраці України. К.: Соцінформ”, 2002. 36с.
41. Державні і ринкові методи регулювання соціальної сфери: Зб. наук. праць / НАН України. Ін-т економіки / Ред.: В.М.Новіков. К., 2001. 102с.
42. Дмитерко Д.Я. Социальное планирование как аспект социальной политики. М: Изд-во Моск. ун-та, 1984. 184 с.
43. Добровольська Л. Соціальні видатки бюджету України // Фінанси України, 2002. № 2. С.13-18.
44. Доклад о мировом развитии 2003 года. Устойчивое развитие в меняющемся мире. Преобразование институтов, рост и качество жизни/ Пер. с англ. М.: Издательство весь мир, 2003. 280 с.
45. Домнина И. Разработка и использование социальных нормативов // Экономист. 1999. № 4. С.54-60.
46. Дорн Дж. Нормы права и свобода в новых демократических государствах: концепция Джеймса Мэдисона // Вопросы экономики. 2003. №6. С.22-37.
47. Европейский Союз на пороге XXI века: выбор стратегии развития. Под ред. Ю.А.Борко и О.В.Буториной. М.: Эдитириал УРСС, 2001. 472с.
48. Економічна енциклопедія: У трьох томах. / С.В.Мочерний (відп. ред.) та ін. К.: Видавничий центр Академія”, 2000. Т.2 . 848 с.
49. Економічний розвиток і державна політика. Навч. посібник. / Ю.Бажал, О.Кілієвич та ін.; За заг. ред. Ю.Єханурова, І.Розпутенка. - К.: К.І.С., 2001. - 480 с.
50. Еойн Янґ і Ліза Куінн. Як написати дієвий аналітичний документ у галузі державної політики: Практичний посібник для радників з державної політики у Центральній і Східній Європі / Пер. з англ. С.Соколик. Наук. ред. пер. О.Кілієвич. К.: К.І.С”, 2003. 120 с.
51. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України. К.: Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2002. 74 с.
52. Європейські орієнтири адміністративного реформування в Україні: Монографія / За заг. ред. В.Д.Бакуменка, В.М.Князєва; Кол. авт.: В.Д.Бакуменко (кер. автор. кол.), Л.М.Гогіна, І.В.Козюра та ін.;. К.: Вид-во УАДУ, 2006. 172 с.
53. Жаліло Я. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика: Моногр. К.: НІСД, 2003. 368 с.
54. Жеребин В.М. Уровень жизни населения: Основные категории, характеристики и методы оценки / В.М.Жеребин, А.Н.Романов. М.: Юнити-Дана, 2002. 592 с.
55. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Макроэкономика: Учебник. К.: О-во Знання”, КОО, 2004. 368 с.
56. Зайцев Ю.К. Соціалізація економіки України та системна трансформація суспільства. К.: КНЕУ, 2002. 188 с.
57. Закон України Про зайнятість населення”: За станом на 12 квітня 2005р. / Верховна Рада України. Офіц. вид. К.: Парламентське видавництво, 2005. 29 с.
58. Закон України про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР Про мінімальний споживчий бюджет”: Прийнятий 4 жовтня 1994 р. // Уряд. кур’єр. 1994. 18 жовт. С.3.
59. Закон України про Державний бюджет України на 2004 рік. Прийнятий 27 лист. 2003 р. № 1344-IV // Офіц. вісн. України. 2003. № 49. С.7, стаття 2552.
60. Закон України про Державний бюджет України на 2005 рік // Офіц. вісн. України. 2004. № 52. Т.1. С.14, стаття 3431.
61. Закон України про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ // Офіц. вісн. України. 2000. № 4. С.1, стаття 1876.
62. Закон України про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року №280/97-ВР // Офіц. вісн. України. 1997. № 25. С.20.
63. Закон України про прожитковий мінімум від 15 липня 1999 р. №966-XIV // Уряд. кур’єр. 1999. 18 серп. С.9.
64. Закон УРСР про мінімальний споживчий бюджет: Прийнятий 3 лип. 1991 р. // Инициатива. 1991. № 16. С.5-6.
65. Злупко С.М., Токарський Т.Б. Україна та Ізраїль: зайнятість і соціальний захист населення. Львів: Вільна Україна, 1999. 138 с.
66. Золотогоров В.Г. Экономика: Энциклопедический словарь. Мн.: Интерпрессервис; Книжный Дом, 2003. 720с.
67. Кадомцева С.В. Развитие человеческого потенциала и социальной политики государства // Вестник Моск. ун-та. Серия 6. Экономика. 2004. № 3. С.116-121.
68. Кадомцева С.В. Экономические основы системы социальной защиты. М.: МЦНТИ, 1997. 248 с.
69. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег. М.: Прогресс, 1978. 494 с.
70. Классики теории государственного управления: американская школа / Под ред. Дж. Шафритца, А.Хайда. М.: Издательство МГУ, 2003. 800с.
71. Козюбра М. Природа соціальних прав людини та особливості механізмів їх реалізації // Вісн. Конституційного Суду України. 2002. № 5. С.55-61.
72. Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки: Прийнята позачерговою сьомою сесією Верховної Ради Української РСР дев’ятого скликання 20 квітня 1978 р. К.: Політвидав України, 1979. 46 с.
73. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. К.: Юрінком, 1996. 80 с.
74. Крентовська О. Досвід європейської соціальної політики // Вісн. НАДУ. 2004. № 1. С.382-387.
75. Крентовська О. Розвиток системи державних соціальних гарантій в умовах формування ринкового мотиваційного механізму // Вісн. УАДУ. 2003. № 2. С.405-413.
76. Крентовська О. Розмежування функцій управління державними соціальними гарантіями за рівнями управління // Зб. наук. пр. НАДУ / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид-во НАДУ, 2004. Вип.2. С.515-527.
77. Крентовська О. Формування державних соціальних гарантій у сфері оплати праці // Вісн. УАДУ. 2003. № 1. С.398-406.
78. Кузнєцова Р., Шитік Н. Законодавчо-нормативна база як основа розрахунків у моделі соціального бюджету // Соціальний захист. 2001. № 4. С.57-62.
79. Куценко В. Зміцнення соціальної бази реформ шлях до подолання бідності // Економіка України. 2002. № 2. С.27-34.
80. Куценко В.І.Соціальна держава (проблеми теорії, методології, практики): Монографія / В.І.Куценко, В.П.Удовиченко, Я.В.Остафійчук. К.: Заповіт, 2003. 228 с.
81. Ламперт Х. Социальная рыночная экономика. Германский путь / Пер. с нем. М.: Дело ЛТД”, 1994. 224 с.
82. Латік В.В. Актуальні проблеми застосування державних соціальних стандартів та гарантій в Україні / Демографія та соціальна економіка. №1-2. С.74-80.
83. Лексин В., Швецов А. Общероссийские реформы и территориальное развитие. Статья 4. Социальные обязательства, социальная политика и социальные реформы // Российский экономический журнал. 2001. №1. С.38-52.
84. Лексин В., Швецов А. Общероссийские реформы и территориальное развитие. Статья 6. Становление института социальных стандартов: Федеральный, региональный и муниципальные аспекты // Российский экономический журнал. 2001. № 3. С.44-61.
85. Лібанова Е., Палій О. Ринок праці та соціальний захист: Навч. посібник із соціальної політики. К.: Основи, 2004. 492 с.
86.&