ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ГАРМОНІЙНИХ ВЗАЄМИН БАТЬКІВ З ДІТЬМИ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ : ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ ФОРМИРОВАНИЯ ГАРМОНИЧНЫХ ВЗАИМООТНОШЕНИЙ РОДИТЕЛЕЙ С ДЕТЬМИ СТАРШЕГО ДОШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА



  • Назва:
  • ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ГАРМОНІЙНИХ ВЗАЄМИН БАТЬКІВ З ДІТЬМИ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
  • Альтернативное название:
  • ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ ФОРМИРОВАНИЯ ГАРМОНИЧНЫХ ВЗАИМООТНОШЕНИЙ РОДИТЕЛЕЙ С ДЕТЬМИ СТАРШЕГО ДОШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА
  • Кількість сторінок:
  • 249
  • ВНЗ:
  • РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • Рік захисту:
  • 2006
  • Короткий опис:
  • РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


    На правах рукопису

    КОСАРЄВА Оксана Іванівна

    УДК 373. 2. 018


    ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ГАРМОНІЙНИХ ВЗАЄМИН БАТЬКІВ З ДІТЬМИ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

    13.00.08 дошкільна педагогіка


    ДИСЕРТАЦІЯ
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата педагогічних наук


    Науковий керівник
    кандидат педагогічних наук,
    професор
    ПОНІМАНСЬКА Тамара Іллівна




    Рівне 2006









    ЗМІСТ
    ГЛОСАРІЙ ..................................................................................................4
    ВСТУП.........................................................................................................8
    РОЗДІЛ 1. ФОРМУВАННЯ ГАРМОНІЙНИХ ВЗАЄМИН
    БАТЬКІВ З ДІТЬМИ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЯК НАУКОВА ПРОБЛЕМА
    1.1. Психолого-педагогічна сутність взаємин батьків з дітьми
    дошкільного віку .......................................................................................16
    І.2. Характеристика порушень батьківсько-дитячих взаємин
    у дослідженнях педагогів і психологів................................40
    1.3 Теоретичний аналіз моделей психолого-педагогічної
    корекції батьківсько-дитячих взаємин.....................................................55
    Висновки до першого розділу...................................................................71
    РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНИЦЬКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА
    РОБОТА З ВИЯВЛЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВЗАЄМИН
    БАТЬКІВ І ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
    2.1. Завдання та методика дослідження взаємин батьків
    і дітей старшого дошкільного віку ...........................................................75
    2.2. Аналіз взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку ...........90
    Висновки до другого розділу ..................................................................120
    РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА АПРОБАЦІЯ
    ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ
    ГАРМОНІЙНИХ ВЗАЄМИН БАТЬКІВ З ДІТЬМИ
    СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
    3.1. Система роботи з формування в дітей позитивних
    взаємин з батьками...................................................................................123
    3.2. Програма педагогічної корекції рефлексивної позиції
    батьків щодо виховання дітей.................................................................146
    3.3. Оцінка ефективності роботи з формування гармонійних
    взаємин батьків з дітьми старшого дошкільного віку..........................165
    Висновки до третього розділу.................................................................170
    ВИСНОВКИ..............................................................................................172
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................175
    ДОДАТКИ.................................................................................................207







    ГЛОСАРІЙ
    Авторитарний стиль виховання регламентація батьками поведінки дітей відповідно до стандартів.
    Авторитет вплив певної особи, заснований на знаннях, моральних чеснотах, життєвому досвіді.
    Батьківська любов відносини, що передбачають двох учасників маму (тата) і дитину, яких пов’язують взаєморозуміння, взаємоповага і взаємна симпатія.
    Батьківське ставлення система різних почуттів до дитини, поведінкових стереотипів при взаємодії з нею, особливості сприйняття та розуміння характеру та особистості сина (доньки), його вчинків.
    Батьківсько-дитячі взаємини (БДВ) процес та результат індивідуального вибіркового відображення сімейних зв’язків, що опосередковують внутрішню та зовнішню активність, а також переживання батьків та дітей у їх спільній діяльності.
    Взаємини форма стосунків, у яких наявні зв’язки між сторонами, що реально взаємодіють, або коли взаємодія сторін є потенційно можливою.
    Взаємодія дитини з батьками перший досвід взаємодії з навколишнім світом. Цей досвід закріплюється і формує визначені моделі поведінки, що передаються з покоління в покоління, з іншими людьми.
    Виховання батьків допомога батькам у виконанні ними функцій вихователя власних дітей батьківських функцій; постійний процес саморозвитку дорослих, заснований на свідомому прагненні до вдосконалення своєї особистості.
    Виховний потенціал сім’ї сукупність характеристик, які відображають різні умови і фактори життєдіяльності сім’ї, що визначають її виховні передумови і забезпечують гармонійний (або дисгармонійний) розвиток дитини.
    Гармонійні батьківсько-дитячі взаємини це відносини, засновані на узгодженні основних компонентів взаємин (довірче рівноправне ставлення, особистісно-зорієнтований стиль спілкування, урахування індивідуальних потреб батьків і дітей у відносинах).
    Гуманні взаємини батьків і дітей різновид моральних стосунків, які виявляються в доброзичливості, довірі, повазі, турботі, допомозі, справедливості, непримиренності до зла, жорстокості, насилля.
    Емоційний компонент батьківсько-дитячих взаємин сукупність переживань, пов’язаних з дитиною, інтегральне прийняття або відторгнення дитини.
    Когнітивний компонент батьківського ставлення уявлення дорослого про характер, потреби, інтереси, цінності своєї дитини.
    Конфлікти в сім’ї розбіжності між членами сім’ї, в основі яких лежить несумісність поглядів, інтересів, потреб.
    Міжособистісні взаємини система соціальних взаємовідносин, на основі яких будується життєдіяльність особистості; специфічний спосіб людського буття, що визначає духовну й практичну активність людей, можливі відносини їх з навколишнім світом та між собою.
    Міжособистісний конфлікт соціально-психологічне явище протиборство, „протистояння”, що виявляється в конфронтації через різні точки зору мотиваційних основ діяльності, потреб, цілей, цінностей, установок, „тенденцій у свідомості окремих індивідів”, які вступають у стосунки.
    Методи вивчення сім’ї інструменти, за допомогою яких аналізуються, узагальнюються дані, що характеризують сім’ю, а також розкриваються взаємозв’язки та закономірності сімейного виховання.
    Педагогічна емпатія співпереживання, адекватна реакція на вчинки і почуття дітей.
    Педагогічна культура батьків компонент загальної культури, який акумулює в собі накопичений попередніми поколіннями досвід виховання у сім’ї.
    Педагогічна парадигма дитинства сукупність характерних для суспільства на певному історичному етапі установок, цінностей, шляхів і механізмів їх реалізації в галузі педагогічної підтримки, освіти і виховання дітей.
    Педагогічна рефлексія уміння батьків аналізувати власну виховну діяльність, критично її оцінювати, знаходити причини своїх педагогічних помилок.
    Поведінковий компонент батьківського ставлення форми спілкування з дитиною, види та способи контролю.
    Програми педагогічної освіти батьків програми допомоги родинному вихованню, які спрямовані на зміцнення всіх ланок сімейного виховання, насамперед на підвищення педагогічної компетентності батьків.
    Психологічні відносини внутрішні переживання, зовнішні дії, вибірковий характер яких визначає індивідуальну своєрідність кожної конкретної особистості у взаємодії з іншими.
    Прихильність емоційний зв’язок між дитиною та людиною, яка турбується про дитину; уявлення Боулбі про період раннього дитинства як час формування емоційного зв’язку між дитиною та людиною, що турбується про неї.
    Родинна педагогіка це синтез галузевих культур, об’єктивних соціально-економічних умов, психологічних особливостей українського народу, що в сукупності визначають його менталітет, який характеризується оригінальністю інтелекту, мислення, спрямованістю розуму і дії.
    Сім’я мала соціально-психологічна група, члени якої пов’язані шлюбними або родинними стосунками, спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю.
    Сімейна педагогіка галузь педагогіки, що вивчає стан, основні тенденції та закономірності виховання дітей у сім’ї.
    Система сімейного виховання спеціально організовані міжособистісні взаємини батьків і дітей на основі принципів гуманізму.
    Ставлення вибіркова позиція однієї особистості щодо іншої в міжособистісних взаєминах.
    Стосунки процес дії, що розгортається на рівні свідомості, у якій є реальні та ідеальні форми.
    Структура батьківського ставлення сукупність трьох компонентів: уявлення батьків про дитину, ставлення батьків до дитини, характер взаємин батьків з дитиною.
    Структурні компоненти батьківсько-дитячих взаємин ставлення дорослого до дитини та ставлення дитини до батьків.
    Функції сім’ї напрями діяльності сімейного колективу або окремих її членів, які виражають соціальну роль і суть сім’ї.

    ВСТУП
    Взаємини батьків і дітей є однією з найбільш актуальних проблем, яка досліджується сучасною психолого-педагогічною наукою. Саме у взаємодії з дорослим дитина входить в оточуючий світ, оволодіває цінностями, нормами і правилами, прийнятими в суспільстві.
    Нині в нашій країні спостерігається значне збільшення проблемних сімей, що призводить до соціально-психологічної та педагогічної дезадаптації дітей. Ця тенденція вимагає розширення кола послуг як батькам, так і дітям з боку вихователів, психологів та соціальних педагогів з метою забезпечення розвитку й охорони психічного та соматичного здоров’я. Така соціальна ситуація вимагає спеціальних програм освіти батьків і педагогів, що пов’язано з суттєвими ускладненнями в особистісному розвитку дітей.
    У психолого-педагогічній науці накопичений значний теоретичний матеріал з проблеми батьківсько-дитячих взаємин. Їх вплив на формування дитячої особистості розглядався в працях Ю.Аркіна, О.Вишневського, О.Духновича, Н.Лубенець, А.Макаренка, Я.Мамонтова, С.Русової, К.Ушинського, Я.Чепіги.
    Теоретичні засади соціогенезу розвитку суб’єкта частково охарактеризовано в працях педагогів і психологів Б.Ананьєва, І.Беха, Л.Виготського, О.Запорожця, Д.Ельконіна, Г.Костюка, О.Леонтьєва, С.Рубінштейна, В.Сухомлинського. Дослідження проблем сім’ї та сімейного виховання здійснювали Ю.Азаров, Т.Алексєєнко, Л.Артемова, О.Кононко, В.Котирло, Т.Маркова, Ю.Приходько, А.Співаковська, М.Стельмахович, О.Сухомлинська.
    Сутність і закономірності взаємодії батьків і дітей у сучасних умовах стали предметом наукових пошуків О.Докукіної, К.Журби, О.Кононко, Т.Кравченко, В.Кузя, С.Ладивір, В.Оржеховської, З.Плохій, Л.Повалій, В.Постового, О.Хромової. Ранній досвід взаємодії батьків з дітьми досліджували А.Адлер, Е.Берн, Дж.Боулбі, Д.Віннікот, М.Кляйн, М.Лісіна, А.Фрейд, З.Фрейд, Е.Фромм, К.Хорні та ін.
    Експериментальний аналіз специфіки батьківсько-дитячих взаємин проведений у дослідженнях А.Варги, Ю.Гіппенрейтер, В.Гарбузова, О.Захарова, Е.Ейдеміллера, О.Сидоренко, Е.Юстицкіса. Проблеми спільної роботи дошкільних закладів із сім’єю та педагогічної освіти батьків знайшли висвітлення в дослідженнях В.Безлюдної, Д.Дзинтере, Л.Загік, В.Іванової, М.Машовець, Л.Островської, О.Яницької та ін.
    Демократизація й гуманізація сучасного суспільства та виховного процесу зумовлюють актуальність вирішення проблеми формування гармонійних взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку. Водночас у сучасному суспільстві спостерігається деформація взаємин дорослих і дітей. Диференціація та ускладнення суспільних відносин порушили глибинні зв’язки дорослих і дітей. У багатьох батьків спостерігається зниження відповідальності, у них „атрофується” гуманне ставлення до дітей, спостерігається серйозний дефіцит уваги і поваги до дитини. За цих умов різко загострилася суперечність між потребою дитини в опіці та безперервним послабленням, а відтак і відсутністю необхідної уваги з боку дорослих, зокрема рідних, що призводить до гострого конфлікту та штучної затримки її особистісного розвитку.
    Аналіз наукової літератури з теми дослідження засвідчив, що, не дивлячись на ряд теоретичних та прикладних досліджень у галузі батьківсько-дитячих взаємин в педагогіці і психології, проблема формування гармонійних взаємин батьків з дітьми старшого дошкільного віку залишається невирішеною. Зокрема, актуальним є вивчення особливостей формування гармонійних взаємин батьків і дітей як фактору їх особистісного розвитку, виявлення педагогічних умов розвитку гармонійних батьківсько-дитячих взаємин.
    Гуманізм батьківсько-дитячих взаємин це спрямована на дитину, ціннісна система орієнтирів батьків, яка може втілюватися в її свідомості та супроводжуватися різними емоційними переживаннями. Отже, якщо взяти за основу усвідомлений гуманізм батьків, то відкривається можливість побудови гармонійних взаємин у сім’ї. Таким чином, враховуючи соціально-педагогічну актуальність та суспільне значення проблеми і враховуючи її недостатню вивченість та потреби практики виховання дітей дошкільного віку в сім’ї, нами визначена тема дослідження „Педагогічні умови формування гармонійних взаємин батьків з дітьми старшого дошкільного віку”.
    Зв’язок з науковими програмами, планами, темами
    Тема дисертаційного дослідження входить до держбюджетної теми науково-дослідної лабораторії Рівненського державного гуманітарного університету „Педагогічне проектування засобів гуманізації виховання дітей дошкільного віку в сучасному інноваційному просторі” (державний реєстраційний номер 0106U000316). Тема дисертаційної роботи затверджена вченою радою Рівненського державного гуманітарного університету (протокол № 2 від 27.09.2002 р.) та Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №1 від 25.01.2005 р.).
    Об’єкт дослідження процес формування взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку.
    Предмет дослідження педагогічні умови формування гармонійних взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку.
    Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні сутності, структури гармонійних взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку, розробці та експериментальній апробації педагогічних умов їх формування.
    Гіпотезою дослідження є припущення, що ефективними педагогічними умовами формування гармонійних взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку є: гуманістично орієнтований процес взаємодії; педагогічна допомога батькам в емоційній рефлексії стосовно дітей; формування у батьків педагогічної позиції щодо своєї дитини; культивування тактики співробітництва при взаємодії „дорослий дитина”; організація вихователями дошкільних навчальних закладів групових форм обміну досвідом між батьками щодо їх взаємодії з дітьми; організація психолого-педагогічної освіти батьків.
    Завдання дослідження:
    з’ясувати стан досліджуваної проблеми у психолого-педагогічній науці та практиці;
    визначити сутність та структуру взаємин батьків і дітей, вплив цих взаємин на формування особистості дитини та характеристики гармонійних батьківсько-дитячих взаємин;
    виявити й охарактеризувати передумови і причини виникнення конфліктних ситуацій у батьківсько-дитячій взаємодії, статеві відмінності в позиціях батьків щодо їх взаємин з дитиною;
    обґрунтувати та експериментально апробувати комплекс діагностичних і корекційних методик та педагогічні умови формування гармонійних взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку, здійснити оцінку ефективності розробленого корекційно-педагогічного комплексу;
    розробити та впровадити в практику роботи дошкільних закладів педагогічні технології організації спільної діяльності батьків і дітей, що сприяють гармонізації взаємин між ними.
    Методологічну основу дослідження становлять культурно-історична теорія розвитку особистості; концепція особистісно-орієнтованого виховання; положення про розвиток особистості в дошкільному віці в умовах виховання на засадах гуманізації освітнього процесу.
    Теоретичну основу дослідження складають положення психолого-педагогічної науки про соціальну сутність виховання (І.Бех, Л.Виготський, І.Кон); особливості розвитку особистості в дошкільному віці (Л.Божович, О.Запорожець, Д.Ельконін, О.Кононко, В.Котирло); дитину як об’єкт і суб’єкт виховання (Л.Артемова, Я.Коломінський, В.Петровський, Ю.Приходько); виховний вплив сім’ї (Ю.Азаров, С.Русова, М.Стельмахович, В.Сухомлинський); процес взаємодії батьків і дітей (А.Адлер, Е.Берн, Т.Гордон, А.Фрейд, К.Хорні).
    Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань застосовувалися загальнонаукові методи теоретичного та емпіричного дослідження, які взаємодоповнювали один одного та забезпечували можливість комплексного пізнання предмета дослідження. Теоретичні методи (аналіз філософської, соціологічної, психологічної і педагогічної літератури, вивчення педагогічного досвіду, зіставлення та узагальнення фактів) застосовувалися на підготовчому етапі, а також з метою обґрунтування вихідних положень експериментальної роботи; емпіричні (педагогічне спостереження, бесіди, анкетування, інтерв’ювання) та проективні методи були визначальними на експериментальному етапі; статистичні методи обробки результатів дослідження реалізувалися в процесі обробки і перевірки отриманих даних.
    Організація дослідження. Дисертаційне дослідження тривало п’ять років (2000 2005 рр.) та проводилося в три етапи.
    На першому етапі (2000 2001 рр.) вивчалася та аналізувалася педагогічна, психологічна та соціологічна література з теми дослідження. Було визначено й охарактеризовано сутність проблеми, об’єкт, предмет, гіпотезу, методи та завдання дослідження, розроблялася методика констатувального етапу.
    На другому етапі (2001 2002 рр.) здійснювався пошук методів та форм безпосередньої роботи з батьками та дітьми, підбиралися методики для діагностики взаємин у сім’ї з позиції дітей та сприйняття цих проблем батьками; проводилося обстеження батьків та дітей з метою виявлення причин порушень взаємин між ними, особливостей взаємин у сім’ї, виявлялися відмінності в позиціях батька і матері щодо їхніх взаємин з дитиною, особливості поведінки батьків і дітей у конфліктних ситуаціях.
    Третій етап (2002 2005 рр.) уключав проведення, обробку та аналіз результатів формувального експерименту, вивчення ефективності створених педагогічних умов становлення гармонійних взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку; окреслювалися висновки; оформлялася дисертація.
    Експериментальною базою дослідження було обрано дошкільні заклади №1, №7, №23, №41, №42, №44 м. Рівне. На різних етапах у дослідженні брали участь 375 батьків, 187 дітей, 18 вихователів, 6 психологів системи освіти.
    Наукова новизна дослідження: вперше виокремлено, теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови формування гармонійних взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку; уточнено сутність поняття „батьківсько-дитячі взаємини”, структуру та зміст гармонійних взаємин батьків і дітей; охарактеризовано й експериментально досліджено причини виникнення порушень у батьківсько-дитячих взаєминах; розроблено педагогічні технології організації спільної діяльності батьків і дітей, які сприяють гармонізації взаємин між ними; дістали подальшого розвитку проблеми виховання дітей у сім’ї та педагогічної освіти батьків.
    Теоретичне значення дослідження полягає в структуруванні наукових поглядів на природу міжособистісних взаємин; розкритті психолого-педагогічної сутності взаємин батьків і дітей дошкільного віку; уточненні поняття гармонійні батьківсько-дитячі взаємини”; виокремленні особливостей порушень батьківсько-дитячих взаємин; обґрунтуванні моделей психолого-педагогічної корекції батьківсько-дитячих взаємин.
    Практична значущість дослідження полягає в розробці педагогічних умов формування гармонійних взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку, змісту і форм роботи з батьками щодо формування педагогічної рефлексивної позиції, методики організації спільної діяльності батьків і дітей.
    Здобуті дані орієнтовані на практику сімейного виховання і можуть бути використані педагогами для проведення консультацій, бесід і тренінгів з батьками. Розроблені методичні рекомендації для практичних працівників, зокрема, зміст консультаційних тем з актуальних для батьків питань виховання і розвитку старших дошкільників. Представлені в дослідженні матеріали можуть бути використані в системі психолого-педагогічної підготовки вихователів і практичних психологів дошкільних навчальних закладів.
    Вірогідність та аргументованість наукових результатів забезпечена методологічною обґрунтованістю вихідних дослідницьких позицій, інтегруванням філософських, психолого-педагогічних підходів у розробці провідних ідей дослідження; застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів, адекватних цілям та завданням дослідження, достатнім обсягом вибірки, використанням різних видів аналізу із застосуванням математичної статистики.
    Апробація та впровадження результатів дослідження відбувалися на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Дошкільна освіта: історія і перспективи розвитку” (Рівне, 2002); „Психологічні проблеми на шляху від зовнішньої до внутрішньої свободи” (Львів, 2002); „Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (Київ, 2003); „Теорія і практика особистісно-орієнтованої освіти” (Запоріжжя, 2003); „Соціально-психологічні детермінанти особистісного становлення сучасної молоді” (Луганськ, 2003); „Соціально-психологічні детермінанти трансформування гендерних стереотипів в умовах сучасного суспільства” (Рівне, 2003); „Сучасні тенденції та пріоритети виховання” (Київ, 2004); „Формування нової парадигми самосвідомості у психологічній науці” (Рівне, 2004); „Теорія і практика допомоги особистості в психологічному консультуванні і психотерапії” (Київ, 2005); „Педагогіка і психологія дошкільного дитинства” (Рівне, 2005); „Актуальні проблеми гуманітарної освіти” (Севастополь, 2006); на методичних об’єднаннях вихователів дошкільних закладів м. Рівне та Рівненської області; засіданнях кафедри педагогіки і психології (дошкільної) РДГУ (20002005рр.). Упровадження результатів дослідження здійснювалось автором шляхом лекційної, семінарської та консультативної роботи зі студентами педагогічного факультету РДГУ (довідка № 50 від 1.10.2005р.) та педагогами дошкільних навчальних закладів № 1, № 7, № 23, № 41, № 42, № 44 м. Рівне (довідка № 05 - 1799 від 15.12.05 р.).
    Публікації. Результати дослідження знайшли відображення у 12 наукових та науково-методичних працях, з них 10 у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

    Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (400 найменувань) та додатків, до яких увійшли діагностичні методики та корекційні програми. Повний обсяг дисертації 249 сторінок тексту, з них 174 сторінки основного тексту. Робота містить 15 таблиць та 2 рисунки на 12 сторінках.
  • Список літератури:
  • ВИСНОВКИ
    1. Вивчення психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження дало змогу уточнити зміст поняття батьківсько-дитячі взаємини”, охарактеризувати сутність та структуру взаємин батьків і дітей; виявити їх вплив на формування особистості дитини; виокремити істотні характеристики гармонійних батьківсько-дитячих взаємин; проаналізувати причини виникнення конфліктних ситуацій у спілкуванні та психолого-педагогічні моделі корекції взаємин батьків і дітей.
    2. На основі результатів експериментального дослідження виявлено, що батьківсько-дитячі взаємини характеризуються як процес та результат індивідуального, суб’єктивно-вибіркового відображення сімейних зв’язків, які опосередковують внутрішню та зовнішню активність батьків і дітей в їхный спільній життєдіяльності. Специфіку батьківсько-дитячих взаємин визначають перш за все взаємини в системі „дорослий дитина”, на формування яких здійснює вплив особистість дорослого, індивідуальні особливості дитини, а також особливості сімейних взаємин.
    3. Під гармонійними взаєминами батьків і дітей ми розуміємо відносини, засновані на узгодженні основних компонентів взаємин (довірче рівноправне ставлення, особистісно зорієнтований стиль спілкування, урахування індивідуальних потреб батьків і дітей). Аналіз наукових досліджень із зазначеної проблеми дає змогу виділити такі найбільш істотні характеристики гармонійних батьківсько-дитячих взаємин: задоволення базових потреб дитини, зокрема потреби в безпеці, прийнятті, визнанні індивідуальності дитини і потреби збереження свого „Я” як автономної реальності; достатній рівень рефлексії батьків, розуміння психолого-педагогічної природи індивідуальних особливостей дитини; свідома організація конструктивного стилю взаємодії з дитиною.
    4. У дослідженні встановлено причини конфліктних ситуацій у батьківсько-дитячих взаєминах: неузгодженість вимог, очікувань та реальних оцінок дитячої поведінки, що виявляється в обмеженні свободи дій, протилежності інтересів; ефект неадекватності в структурі потребово-мотиваційної сфери особистості, що простежується в незадоволеності актуальних потреб і, перш за все, потреб у самоствердженні та самореалізації; особистісні проблеми дорослого, що спостерігається в невмінні організувати позитивну взаємодію зі своєю дитиною. Способи поведінки батьків експериментальної групи щодо дітей у конфліктних ситуаціях носять переважно неконструктивний характер; лише 19,7% дошкільників поводять себе в конфліктній ситуації самостійно; решта дітей наслідують поведінку своїх батьків, причому дівчатка частіше наслідують матір, а хлопчики батька. Водночас є відмінності в позиціях обох батьків щодо дітей: для більшості чоловіків характерні такі позиції у взаєминах з дітьми, як вимогливість, контроль та емоційна дистанційованість з дитиною; у матерів частіше проявляється тривожність за дитину, непослідовність та нестабільність у взаєминах.
    5. Проведена експериментальна робота підтвердила нашу гіпотезу щодо ефективності педагогічних умов формування гармонійних взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку. Такими є організований процес взаємодії, що орієнтується на індивідуальність, своєрідність дитини; сприяння педагогів батькам в усвідомленні своїх почуттів стосовно дітей; організація вихователями групових форм обміну досвідом між батьками щодо їх взаємодії з дітьми, метою яких є відбір та закріплення прийнятних форм, що використовуються для створення ефективних батьківсько-дитячих взаємин, організація психолого-педагогічної освіти батьків з проблем виховання дітей.
    6. Доведено ефективність розробленого корекційно-педагогічного комплексу, до якого ввійшли такі напрями роботи та педагогічні технології: з дітьми казкотерапія, ігротерапія взаємин та методи адлеріанської дитячої терапії; з батьками індивідуальні консультації за їх запитами, загальні теоретичні консультації, групові дискусії, ігрове моделювання педагогічних ситуацій, вирішення педагогічних задач, аналіз досвіду виховання в сім’ї, обговорення змісту прочитаних книг, тренінг оволодіння вміннями застосовувати адекватні методи взаємодії з дітьми.
    7. Охарактеризовано динаміку змін у взаєминах батьків і дітей, що виявляється в підвищенні рівня рефлексії, здатності до самоспостереження, усвідомлення своєї поведінки, в емоційній саморегуляції батьків; у кращому розумінні один одного, меншій конфліктності, більшій відкритості між батьками та дітьми; сформованості позитивних рис характеру та емоційно-регулятивної сфери дітей; поліпшенні взаємин між усіма членами сім’ї. Після тренінгу виявлено збільшення позитивних реакцій батьків з 14,1% на констатувальному до 61,8% на контрольному етапі, а також підвищення показників співробітництва (з 10,1% до 40,0%).
    Означені зміни засвідчують гармонізацію взаємин батьків і дітей дошкільного віку.
    Виконане дослідження не вичерпує проблеми формування гармонійних взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку. Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у створенні програм пропедевтичної роботи з батьками, діти яких не відвідують дитячих садків, а також у розробці програм, що забезпечуватимуть наступність між дошкільним навчальним закладом та школою з формування гармонійних батьківсько-дитячих взаємин.







    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Аверин В.А. Психология детей и подростков: Монография. СПб.: Питер, 1994. 178 с.
    2. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии: Лекции по введению в психотерапию для врачей, психологов и учителей. М.: Изд-во Института Психотерапии, 2002. 214 с.
    3. Азаров Ю.П. Педагогика любви и свободы. М.: Топикал, 1994. 343 с.
    4. Азовцева Г.А. Сказкотерапия: Имаготерапевтическая программа для детей. СПб: Питер, 1992. 16 с.
    5. Алєксєєнко Т. Педагогічні проблеми молодої сім’ї: Навч.посібник. К.: ІЗМН, 1997. 116 с.
    6. Алєксєєнко Т.Ф. Сходинки гуманних взаємин батьків і дітей // Дит. садок. 2002. № 24. С. 3-24.
    7. Алєксєєнко Т.Ф. Сучасні тенденції розвитку батьківсько-дитячих стосунків // Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах: (Теоретико-методологічні проблеми виховання дітей та учнівської молоді): Збірник наукових праць. К.: Пед. думка, 2000. Кн. І. С. 245-251.
    8. Алєксєєнко Т. Роль традицій у розвитку виховної функції сучасної сім’ї / Т.Алєксєєнко, В.Г. Постовий // Традиції виховання у світовій народній педагогіці. К.: Рівне, 1995. Ч. 2. С. 167-169.
    9. Алєксєєнко Т. Ф. Формування компетентності молодої сім’ї у вихованні дітей та подоланні конфліктів // Гуманістично-спрямований виховний процес і становлення особистості: Зб. наук. праць / Інститут проблем виховання. К., 2001. Кн. І. С. 192-198.
    10. Алєксєєнко Т. У чому мудрість батьківської любові? // Дошк. виховання. 2002. № 3. С. 20-21.
    11. Алєксєєнко Т. У чому сутність гуманних відносин батьків і дітей? // Рідна школа. 2001. № 3. С. 33-36.
    12. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания // Избр. психол. тр.: В 2 т. М.: Педагогика, 1980. Т. 2. 232 с.
    13. Андреева Г.М. Современная социальная психология на Западе / Г.М.Андреева, Н.Н. Богомолова, Л.А. Петровская. М.: Изд. МГУ, 1978. 270 с.
    14. Антология педагогической мысли Древней Руси й Русского государства ХІУ ХУІІ вв. / Сост. С.Бабишин, Б.Митюров. М.: Педагогіка, 1985. 479 с.
    15. Антология педагогической мысли Украинской ССР / Cост. Н.П.Калениченко. М.: Педагогика, 1988. 640 с.
    16. Антонець М.О. Сімейні стосунки первинна детермінанта формування самосвідомості у погодків: [Про дослідження типів сімейних стосунків] // Педагогіка і психологія. 2001. № 3 4. С. 124-132.
    17. Анцупов А.Я. Конфликтология / А.Я.Анцупов, А.И. Шипилов. М.: Просвещение, 1999. 382 с.
    18. Аркин Е.А. Родителям о воспитании. М.: Просвещение, 1957. 347 с.
    19. Артемова Л.В. Вчися, граючись. Навколишній світ у дидактичних іграх дошкільнят: Кн. для вихователів дит. садків та батьків. К.: Томіріс, 1995. 112 с.: іл.
    20. Артемова Л.В. Формирование общественной направленности ребенка -дошкольника в игре. К.: Вища школа, 1988. 160 с.
    21. Арцимович Я. Современная семья и ее воспитательная функция: Автореф. дис канд. философ. наук: 08.00.12 / АПН при ЦК КПСС. М., 1990. 23 с.
    22. Архиреева Т.В. Родительские позиции как условие развития отношений к себе ребенка младшего школьного возраста: Автореф. дис... канд. псих. наук: 19.00.07. М., 1992. 20 с.
    23. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. К.: Ред. ж-лу „Дошкільне виховання”, 1999. 62 с.
    24. Балл Г.А. Концепция самоактуализиции личности в гуманистической психологии. Донецк: Ровесник, 1993. 32 с.
    25. Безлюдная В.И. Взаимодействие детского сада и семьи в педагогической коррекции отношений дошкольников со сверстниками: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01. / АПН СССР М., 1988. 20 с.
    26. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. / Пер. с англ. СПб.: Лениниздат, 1992. 400 с.
    27. Бех І.Д. Біля витоків сутності особистості // Шлях освіти. 1999. № 2. С. 10-14.
    28. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 2: Особистісно орієнтовний підхід: науково-практичні засади. К.: Либідь, 2003. 344 с.
    29. Бех І.Д. Дбаймо про прихильність дитини // Журн. для батьків. 1999. № 1. С. 34-35.
    30. Бех І.Д. Особистість народжується в сім’ї // Початкова школа. 1994. №2. С. 8-10.
    31. Білоусова В.О. Теорія і методика гуманізації відносин старшокласників у позаурочній діяльності загальноосвітньої школи: Моногр. К.: ІЗМН, 1997. 192 с.
    32. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. М.: Педагогика, 1982. 272 с.
    33. Бодалев А.А. О формировании отношений в семье // Советская педагогика. 1991. № 8. С. 39-44.
    34. Бодалев А.А. Психология межличностных отношений: (К 100-летию со дня рождения В.Н. Мясищева) // Вопр. психологии. 1993. № 2.
    С. 86-90.
    35. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М.: Просвещение, 1966. 464 с.
    36. Божович Л.И. Проблемы формирования личности: Избранные психологические труды / Под ред. Д.И.Фельштейна. М.: Воронеж, 1995. 349 с.
    37. Бондарчук О.І. Психологія сім’ї: курс лекцій К.: МАУП, 2001. 96 с.
    38. Боришевський М.Й. Взаємини в учнівському колективі і формування особистості. К.: Знання, 1974. 47 с.
    39. Боришевський М.Й. Сімейне виховання як гарант морального становлення особистості // Поч. шк. 1995. № 4. С. 4-9.
    40. Боришевський М.Й. Сім’я ростить громадянина. К.: Політвидав України, 1982. 103 с.
    41. Браул-Галковська М. Домашня психологія: подружжя, діти, родина / Пер. з пол. З. Городейчук. Львів: Монастир Монахів Студентського Уставу. „Свічадо”, 2000. 176 с.
    42. Бреева Е.Б. Дети в современном обществе. М.: Эдиториал УРСС, 1999. 216 с.
    43. Бреслав Г.М. Эмоциональные особенности онтогенеза личности: Автореф. дис... д-ра психол. наук: 19.00.07. М., 1990. 23 с.
    44. Брук Ж. Руководство для детей, у которых трудные родители. СПб.: Изд-во «Речь», 2005. 160 с.
    45. Брусиловский А.И. Жизнь до рождения. М.: Знание, 1991. 224 с.
    46. Буева Л.П. Человек, деятельность, общение. М.: Мысль, 1978. 216 с.
    47. Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психологической диагностике / Л.Ф. Бурлачук, С.М.Морозов. Киев: Наукова думка, 1989. 197 с.
    48. БурменскаяГ.В. Возрастно-психологическое консультирование. Проблемы психического развития детей / Г.В.Бурменская, О.А.Карабанова, А.Г.Лидерс. М.: Изд-во МГУ, 1990. 136 с.
    49. Бутенко Л.В. Роль гуманістичних цінностей у сучасній практиці сімейного виховання // Педагогічна наука: Зб.наук.праць / Херсонський державний педагогічний ун-т. Херсон, 2002. Вип. 32. Ч.І.
    С. 215-218.
    50. Буянов М.И. Ребенок из неблагополучной семьи: Записки детского психиатра. М.: Просвещение, 1988. 207 с.
    51. Буянов М.И. Беседы о детской психиатрии. М.: Просвещение, 1986. 208 с.
    52. Бэрон Р. Агрессия / Р.Бэрон, Д.Ричардсон . СПб.: Питер, 1997. 336с. (Серия «Мастера психологии»).
    53. Валлон В.К. Психическое развитие ребенка. [Пер. с фр. Л.И.Анцыферовой] М.: Просвещение, 1967. 196 с.
    54. Варга А.Я. Психологическая коррекция взаимоотношений детей и родителей // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 14. Психология. 1986. № 4. С. 22-31.
    55. Варга А.Я. Тест-опросник родительского отношения / А.Я.Варга, В.В.Столин // Практикум по психодиагностике. М.: МГУ 1988. С.107-113.
    56. Ващенко Г. Виховний ідеал: Підручник для педагогів, виховників, молоді і батьків. 3-є вид. Полтава, 1994. 191 с.
    57. Винникот Д.В. Маленькие дети и их матери / Пер. с англ. Н.М.Падалка. М.: Класс, 1998. 80 с.
    58. Вікторенко І.Л. Формування пізнавальної активності молодших школярів у процесі організації їхнього спілкування з батьками: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.09. Харків, 2002. 23 с.
    59. Вишневський О.І. Дитиноцентризм і системно-ціннісний підхід до змісту виховання (Я і моє над-Я”, моя родина, людська спільнота, природа, Бог і я) // Рідна шк. 2002. № 5. С. 37-40.
    60. Виховний потенціал сім’ї в сучасних умовах:.Тематична Державна доповідь про становище сімей в Україні за підсумками 2001 року. К.: Державний інститут проблем сім’ї та молоді, 2000. 144 с.
    61. Вовчик-Блакитна М.В. Сімейне виховання: Юнацтво. К.: Рад.школа, 1982. 147 с. (Б-ка для батьків).
    62. Воропай О. Звичаї нашого народу. К.: Оберіг, 1993. 589 с.
    63. Воспитание дошкольников в семье: ( Вопросы теории и методики) / Под ред. Т.А.Марковой. М.: Педагогіка, 1979. 192 с.
    64. Воспитателю о работе с семьей / Под ред. Н.Ф.Виноградовой. М.: Просвещение, 1989. 188 с.
    65. Воспитательные возможности семьи: Сб. науч. тр. / АПН СССР, НИИ общей педагогики; Под ред. А.М. Низовой. М.: Педагогика, 1981. 91с.
    66. Вроно Е.М. Поймите своего ребенка: о детских страхах, конфликтах и др. проблемах. М.: Дрофа, 2002. 223 с.
    67. Второе Всеукраинское совещание по просвещению 1725 августа 1920г. Харьков, 1920.
    68. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. М.: Педагогика, 1984.
    69. Гаврилова Т.П. О типичных ошибках родителей в воспитании детей // Вопр. психологии. 1984. № 1. С. 58-66.
    70. Газман Л.Я. Социально-психологические исследования семьи: проблемы и перспективы / Л.Я.Газман, Ю.Е.Алешина // Вестн. МГУ. Сер. 14. Психология. 1985. № 4. С. 10-20.
    71. Газман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. М.: Изд-во МГУ, 1987. 176 с.
    72. Галигузова Л.Н. Ступени общения: от года до семи лет. М.: Просвещение, 1992. 143 с.
    73. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: Посібник для вузів. К.: Вища школа, 1995. 237 с.
    74. Гарбузов В. Неврозы у детей и их лечение. СПб.: Питер, 1997. 232 с.
    75. Геник С.М. Людина. Сім’я. Україна. Івано-Франківськ: Сіверсія, 2000. 600 с.
    76. Гиппенрейтер Ю. Как разрешать конфликты: [Несколько способов урегулирования семейных конфликтов между детьми и родителями] // Наш малыш. 2001. № 1. С. 68-71.
    77. Гиппенрейтер Ю.Б. Общаться с ребенком. Как? М.: ЧеРо, 2001. 240с.: ил.
    78. Гончаренко А.М. Педагогічні умови становлення гуманних взаємин старших дошкільників: Автореф. дис канд. пед. наук: 13.00.08. К., 2003. 20 с.
    79. Голобородько Я. Борис Грінченко: просвітитель-письменник та вчений універсал // Українська мова і література в школі. 2004. № 5.
    С.58-61.
    80. Гордон Т. Повышение родительской эффективности: Популярная педагогика. Екатеринбург: АРД АТД, 1997. 287 с.
    81. Григорьева Е. Дети после развода // Семья и школа. 1995. № 5. С.18-19.
    82. Гребенников И.В. Основы семейной жизни: Учеб.пособие для студентов пед. ин-тов. М.: Просвещение, 1991. 158 с.
    83. Гуляр О.О. Педагогічна діяльність вчителя початкових класів з неблагополучними сім’ями: Автореф. дис... канд.. пед. наук: 13.00.07 / Інститут проблем виховання АПН України. К., 2001. 20 с.
    84. Даринская В.М. Психологический тренинг родительско-детских отношений: [Опыт психолога шк. гимназии № 38 г. Воронежа] // Семейн. психология и семейн. терапия. 2000. № 1. С. 28-44.
    85. Дідук І.А. Взаємини між дітьми в сім’ї як чинник їх психосоціального розвитку: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Ін-т психології ім. Г.С. Костюка АПН України. К., 2001. 20 с.
    86. Декларация народного комиссариата просвещения УССР о социальном воспитании детей 1.07.1920 г. // Антология педагогической мысли Украинской ССР. М., 1988. С. 306-310.
    87. Демченко О.Й. Теорія та практика сімейного виховання у великій Британії (історичний аспект): Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01. Луганськ, 2001. 19 с.
    88. Державна доповідь про становище дітей в Україні. За підсумками 2002р. К., 2003. 232 с.
    89. Державна національна програма «Освіта. Україна ХХІ століття». К.: Райдуга, 1994. 62 с.
    90. Детская сексуальность и психоанализ детских неврозов / М.М.Решетников (ред. и сост.). СПб.: В.-Е. Институт Психоанализа, 1997. 387 с.
    91. Детский сад и семья / Под ред. Т.А.Марковой. 2-е изд., испр. и доп. М., 1986. 207 с.
    92. Детский тест «Диагностика эмоциональных отношений в семье» (Методическое руководство) / Под общ. ред. А.Г.Лидерса и И.В.Анисимовой. М.: Просвещение, 1993. 31 с.
    93. Джайнотт Х. Родители и дети: Пер с англ. М.: Знание. 1986. 94 с.
    94. Дзинтере Д.О. Педагогические условия воспитания детей старшего дошкольного возраста в семье: Автореф. дис канд. пед. наук: 13.00.07 / НИИ дошкольного воспитания АПН СССР М., 1979. 24 с.
    95. Діти України: Національна програма: Указ Президента України № 63/96 від січня 1996 р. // Повнотекстова база даних «Консультант».
    96. Дитинство в Україні: права, гарантії, захист: (Зб. док.). К.: Столиця, 1998. 540 с.
    97. Добсон Джеймс. Непослушный ребенок. / Под общ. ред. Н.Коршуновой. М.: Т Око, 1992. 205 с.
    98. Докукіна О.М. Емпатійність батьків як умова сімейного виховання // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. праць. К.: Волинь, 2003. С. 349-356.
    99. Докукіна О.М. Моральне виховання молодших школярів у сфері сімейного дозвілля // Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості: Зб.наук.праць / Інститут проблем виховання. К., 2001. Кн. І. С. 198-201.
    100. Докукіна О.М. Формування морального досвіду школярів у родинному спілкуванні // Виховна діяльність сучасної сім’ї: Зб. наук. праць / За ред. В.Г. Постового К.: Пед. думка, 2001. С. 15-22.
    101. Дольто Франсуаза. На стороне ребенка. СПб.: Петербург-21 век, 1997. 526 с.
    102. Дошкольное учреждение и семья единое пространство детского развития: Методическое руководство для работников ДОУ / Т.Н.Доронова, Е.В.Соловьева, А.Е.Жичкина и др. М.: ЛННКА-ПРЕСС, 2001. 224 с.
    103. Дрейкурс Р. Счастье вашого ребенка /Р.Дрейкурс, В. Золц. М.: Прогресс, 1986. 240 с.
    104. Дуброва В. Допоможемо батькам допоможемо дітям // Палітра педагога. 1998. № 1. С. 28-31.
    105. Духнович О. Народная педагогия в пользу училищ и учителей сельских. Львов, 1957. Ч. 1.
    106. Дюшен В. О социальном воспитании. Лекция II. К., 1919.
    107. ДьяченкоО.М., ЛаврентьеваТ.В. Психическое развитие дошкольников. М.: Педагогіка, 1984. 128 с.
    108. Журба К.О. Виховання духовності у підлітків в сучасній українській сім’ї і школі: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.07 / Ін-т проблем виховання АПН України. К., 2000. 18 с.
    109. Журецький Я.І. Сім’я // Основні поняття і терміни педагогічної соціології. К.: Знання, 1995. 312 с.
    110. Жутикова Н.В. Учителю о практике психологической помощи. М.: Просвщение, 1988. 192 с.
    111. Закон України „Про дошкільну освіту”. К.: Ред. журн. „Дошкільне виховання”, 2001. 56 с.
    112. Загик Л.В. Совместная деятельность родителей с ребенком в семье как средство его нравственного воспитания // Современные проблемы воспитания и обучения детей в детском саду и семье. М.: Педагогика, 1982. С. 63-78.
    113. Запорожец А.В. Развитие эмоциональной регуляции действий у ребенка // Сборник психологических трудов. М.: Педагогика, 1986. Т.1. С. 258-260.
    114. Заредінова Е.Р. Формування морально-ціннісних взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку в сучасній кримськотатарській сім'ї: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.07. Київ, 2004. 23 с.
    115. ЗаслуженюкВ.С. Родители и дети: Взаимопонимание или отчуждение?: Кн. для родителей / В.С.Заслуженюк, В.А.Семиченко. М.: Просвещение: учеб. лит., 1996. 191 с.
    116. Захаров А.И. Психотерапия неврозов у детей и подростков. Л.: Медицина, 1982. 214 с.
    117. Захаров А.И. Как предупредить отклонени
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины