Каталог / ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ / Загальна педагогіка, історія педагогіки і освіти
скачать файл:
- Назва:
- ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВОГО НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО СЕРЕДОВИЩА У ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
- Альтернативное название:
- ОРГАНИЗАЦИОННО ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ СОЗДАНИЯ БЛАГОПРИЯТНОГО УЧЕБНО-ВОСПИТАТЕЛЬНОГО СРЕДЫ В ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНОМ УЧЕБНОМ ЗАВЕДЕНИИ
- ВНЗ:
- Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди
- Короткий опис:
- Харківський національний педагогічний університет
імені Г.С. Сковороди
На правах рукопису
МАКАГОН Олександр Еммануїлович
УДК 371.21
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВОГО НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО СЕРЕДОВИЩА У ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
13.00.01 загальна педагогіка та історія педагогіки
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Науковий керівник:
доктор педагогічних наук, професор
ГРИНЬОВА Валентина Миколаївна
Харків 2006
ЗМІСТ
ВСТУП..3
РОЗДІЛ 1 НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА...10
1.1 Історичний аспект проблеми..10
1.2 Наукове обґрунтування сутності понять «середовище» та «сприятливе навчально-виховне середовище»...27
1.3 Теоретичне обґрунтування організаційно-педагогічних умов, які сприяють створенню сприятливого навчально-виховного середовища..60
1.3.1 Формування іміджу школи..62
1.3.2 Організація взаємодії суб‘єктів педагогічного процесу в умовах сприятливого мікро клімату...76
1.3.3 Управління процесом створення сприятливого навчально-виховного середовища86
Висновки до першого розділу..96
РОЗДІЛ 2 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВОГО НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО СЕРЕДОВИЩА..99
2.1 Організація експериментальної роботи.........99
2.2 Реалізація організаційно-педагогічних умов створення сприятливого навчально-виховного середовища.....102
2.3 Аналіз результатів дослідження .124
Висновки до другого розділу.....166
ВИСНОВКИ.168
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...172
ДОДАТКИ196
ВСТУП
Під час переходу до демократичного суспільства в нашій країні перспективною для розвитку освіти є концепція гуманізації середовища шляхом створення сприятливих умов для суб’єктів педагогічного процесу, який дарує дитині життєвий сенс, несе в собі невичерпне джерело мотивів, спонукань, натхнень, творчості, забезпечує єдність дій учителів, учнів та їхніх батьків на основі духовної спільності взаєморозуміння, взаємодії, співробітництва. Атмосфера сприятливого середовища навчального закладу має ґрунтуватися на довірі і любові, співпереживанні, позитивній тональності, що визначають перспективну лінію успіху як у цілому освітньої установи, так і всіх суб‘єктів педагогічного процесу.
Створюючи для особистості сприятливе середовище як підґрунтя формування індивідуальності, суспільство збагачується і зміцнюється, відкриває широку перспективу з метою свого розвитку. Зміна соціальної ситуації, суспільної свідомості, ціннісних орієнтацій зумовлює пошук нових підходів, пов'язаних не тільки з удосконаленням освіти з урахуванням попереднього досвіду, але й зі створенням сприятливого середовища.
Проблема дослідження середовища визначається вітчизняними і зарубіжними вченими як одна з найважливіших ключових педагогічних проблем. З вирішенням цієї проблеми пов'язується можливість його педагогізації, зміни з метою посилення виховного впливу на особистість, оскільки навчання розглядається як перший крок до перетворення середовища.
Аналіз філософської, педагогічної, психологічної літератури, педагогічної практики свідчить про інтерес до проблеми, пов'язаної з формуванням, розвитком і становленням сприятливого мікроклімату в колективі, пов‘язані з гуманізацією середовища (Ш.Амонашвілі, І.Песталоцці, Я.Корчак, В.Сухомлинський), інтеграцією впливу соціального середовища на розвиток особистості (Л.Буєва, С.Моложавий, С.Шацький), організацією цілісного виховного процесу в середовищі (Р.Фахрутдінова); створенням комфортного середовища (О.Воробйова, Т.Лошакова).
Вплив середовища на актуалізацію творчого потенціалу особистості безпосередньо створенням педагогічного середовища розглядали Ш.Амонашвілі, А.Анохін, Ю.Бродський, А.Гельмонт, В.Семенов; вплив культурного середовища А.Трошева, Н.Романченко; освітнього А.Воронін, С.Дерябо, В.Слободчикова, В.Левін; навколишнього середовища В.Афанасьєв, Г.Тараскіна; дитячого середовища Н.Йорданський, Г.Ковальов, Я.Новікова.
Вивчення наукової літератури засвідчує, що середовище визнається одним із чинників формування особистості. У теорії розглядаються, а на практиці реалізуються окремі й розрізнені компоненти проблеми створення сприятливого мікроклімату та управління ним. Обґрунтування ж сутності сприятливого середовища не було предметом спеціального вивчення, у наявних дослідженнях відсутній взаємозв'язок між роллю середовища, розробкою адекватної моделі формування сприятливого навчально-виховного середовища та організаційно-педагогічними умовами його створення.
Актуальність теми дослідження визначається необхідністю подолання суперечностей між:
· підвищеними вимогами, які пред'являє сучасне суспільство до випускника школи та негативним мікрокліматом у навчальному закладі, що не дає змоги актуалізувати його творчий потенціал;
· загальнолюдськими цінностями, ідеалами й установками, що характеризують школу як спеціально організоване середовище, котре навчає, розвиває і виховує, та реальним поширенням антигуманних цінностей, ідеалів, мотивів і установок, що домінують у значної частини учнів;
· потребою й об'єктивною необхідністю створення сприятливого середовища та недостатньою розробленістю відповідних теорій і технологій;
· необхідністю інтеграції діяльності всіх суб‘єктів педагогічного процесу та фактичною відсутністю механізмів її реалізації.
Актуальність проблеми, її теоретична й практична значущість, а також відсутність фундаментальних досліджень зумовили вибір теми дослідження «Організаційно-педагогічні умови створення сприятливого навчально-виховного середовища в загальноосвітньому навчальному закладі».
Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з темою науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди «Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх та вищих педагогічних навчальних закладах» (РК № 1-200199004104). Тему дисертації затверджено вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол № 2 від 30 квітня 2004р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології України (протокол № 6 від 14 червня 2005р.).
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці організаційно-педагогічних умов створення сприятливого навчально-виховного середовища в загальноосвітньому закладі.
Відповідно до мети дослідження визначено такі основні завдання:
1. З‘ясувати сутність навчально-виховного середовища на основі аналізу філософської, психологічної і педагогічної літератури.
2. Науково обґрунтувати модель створення сприятливого навчально-виховного середовища в навчальному закладі.
3. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити організаційно-педагогічні умови створення сприятливого навчально-виховного середовища в загальноосвітньому навчальному закладі.
4. Виявити ефективність упровадження моделі створення сприятливого навчально-виховного середовища в загальноосвітньому навчальному закладі.
Об'єкт дослідження навчально-виховний процес у загальноосвітньому навчальному закладі.
Предмет дослідження організаційно-педагогічні умови створення сприятливого навчально-виховного середовища в загальноосвітньому навчальному закладі.
Гіпотеза дослідження створення сприятливого навчально-виховного середовища можливе, якщо в педагогічному процесі загальноосвітнього навчального закладу реалізувати такі організаційно-педагогічні умови: сформувати імідж школи, організувати взаємодію суб‘єктів педагогічного процесу в умовах сприятливого мікроклімату й управляти процесом створення сприятливого навчально-виховного середовища.
Методологічною основою дослідження є філософська концепція про сутність людського життя як процесу неперервного самовдосконалення (А.Ухтомський); концепція про системний підхід до наукового пізнання соціальних процесів (П.Анохін, В.Афанасьєв, Е.Юдін та ін.); концепція особистісно-діяльнісного підходу до навчання (В.Давидов, Л.Занков, О.Леонтьєв); загальнопсихологічна і психолого-педагогічна теорія діяльності, соціально-психологічні теорії розвитку особистості, спілкування.
Теоретичні основи дослідження ґрунтуються насамперед на працях психологів (Л.Виготський, В.Давидов, О.Дусавицький, Д.Ельконін, І.Зимня, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн, В.Семиченко), представників гуманної педагогіки (Ш.Амонашвілі, Я.А.Коменський, Я.Корчак, Дж.Локк, А.Макаренко, І.Песталоцці, Ж.-Ж.Руссо, Л.Толстой, К.Ушинський, В.Сухомлинський, С.Шацький).
Вагоме значення для нашого дослідження мають також висловлені багатьма вченими положення та ідеї:
· про управління освітою (Ю.Конаржевський, В.Кричевський, М.Поташник, Т.Шамова та ін.);
· про керівництво самоосвітою педагогічних кадрів загальноосвітніх шкіл (С.Вершловський, О.Іонова, Л.Карпова, Ю.Кулюткін, Г.Сухобська та ін.);
· професійної підготовки (А.Белкін, А.Алексюк, Є.Барбіна, А.Бойко, В.Гриньова, І.Журавльов, В.Загвязинський, В.Євдокимов, Н.Кузьміна, І.Лернер, Г.Пономарьова, І.Прокопенко, М.Скаткін, Г.Троцко).
Для розв‘язання визначених завдань і перевірки гіпотези використовувались такі методи дослідження:
· теоретичні: аналіз та узагальнення філософської і психолого-педагогічної літератури з метою порівняння різних поглядів на досліджувану проблему;
· емпіричні: педагогічне спостереження, анкетування, бесіди, вивчення продуктів діяльності, педагогічний експеримент для перевірки ефективності організаційно-педагогічних умов, які сприяють створенню сприятливого навчально-виховного середовища;
· статистичні: кількісний і якісний аналіз емпіричного матеріалу.
Експериментальною базою дослідження слугував навчально-виховний комплекс «Авторська школа Бойка» м. Харкова.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у тому, що вперше визначено й теоретично обґрунтовано сутність сприятливого навчально-виховного середовища як такого, у якому взаємодія всіх суб‘єктів педагогічного процесу має своїм результатом духовне, інтелектуальне, моральне, естетичне, фізичне взаємозбагачення, сприяє розвитку творчого потенціалу, самореалізації особистості, формує готовність до особистісного самовдосконалення, забезпечує реалізацію співтворчості в межах гуманістичної парадигми; визначено його складники (інтелектуальне, виховне, психологічне, науково-методичне, соціальне, культурно-естетичне, фізичне, санітарно-гігієнічне, електронне); запропоновано модель його створення, що включає структуру, зміст, принципи, чинники, ознаки, суб‘єктів, умови, етапи, результати; обґрунтовано організаційно-педагогічні умови, які сприяють його створенню (формування іміджу школи, організація взаємодії суб‘єктів педагогічного процесу в умовах сприятливого мікроклімату, управління процесом створення сприятливого навчально-виховного середовища).
Подальшого розвитку набули положення про сутність середовища, управління загальноосвітнім навчальним закладом.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що організаційно-педагогічні умови створення сприятливого навчально-виховного середовища експериментально перевірені і виникає необхідність їх осмислити та реалізувати в умовах гуманізації та демократизації школи. У вищих навчальних закладах можна використовувати розроблені автором експериментальні плани й програми. Теоретичні положення та практичні напрацювання, викладені в дисертації, доцільно застосовувати під час написання дипломних і курсових робіт студентами, а також у процесі післядипломної освіти вчителів і керівників шкіл.
Матеріали дослідження впроваджено в навчально-виховний процес НВК «Авторська школа Бойка» (довідка № 201 від 19.09.2006р.), Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (довідка № 272 від 07.09.2006р.).
Основні висновки дослідження впроваджено у практичну діяльність учителів, в систему підготовки і підвищення їхньої кваліфікації, а також включено до курсу лекцій з педагогіки для студентів Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.
Вірогідність та обґрунтованість основних положень і результатів дослідження забезпечено методологічною й теоретичною обґрунтованістю його вихідних позицій, застосуванням комплексу методів, адекватних об‘єкту, предмету, меті, гіпотезі та завданням дослідження, узагальненням результатів експериментальної роботи, яка проводилася впродовж семи років, можливістю відтворення експерименту, обробкою даних методами математичної статистики.
Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалися через публікацію матеріалів дисертації. Основні положення й результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, а також у виступах на науково-практичній конференції молодих учених «Методологія сучасних наукових досліджень» (Харків, 2005; 2006) та Всеукраїнських науково-практичних читаннях студентів і молодих науковців, присвячених педагогічній спадщині К.Д. Ушинського (Одеса, 2005).
- Список літератури:
- ВИСНОВКИ
Аналіз наукової літератури дає можливість розглядати середовище як складну динамічну систему, здатну змінюватися, перебудовуватися в залежності від соціально-педагогічних умов, впливати на актуалізацію творчого потенціалу особистості. Саме тому уявляється актуальним і доцільним створювати сприятливе середовище для всіх учасників педагогічного процесу.
Особливо важливим у контексті нашого дослідження є вивчення навколишнього середовища особистості, оскільки через його перетворення вона розширює межі світу, а разом з тим удосконалюється і сама. Середовище повинне бути організоване з урахуванням тієї системи цінностей, яку сповідують люди, що у ньому знаходяться. Важливість його потребує детального розгляду на основі різних підходів і тлумачень.
Аналіз педагогічної спадщини і змістовних характеристик сприятливого середовища в сучасній теорії і практиці дозволив визначити, що становлення теорії його створення поки не стало предметом спеціального вивчення вітчизняних досліджень.
Аналіз наукової літератури дав можливість визначити сприятливе навчально-виховне середовище як таке, в якому взаємодія всіх суб‘єктів педагогічного процесу має своїм результатом їхнє духовне, інтелектуальне, моральне, естетичне, фізичне взаємозбагачення, сприяє розвитку творчого потенціалу, самореалізації особистості, формує готовність до особистісного самовдосконалення, забезпечує реалізацію співтворчості в межах гуманістичної парадигми.
Сприятливе навчально-виховне середовище середовище інтегроване, яке об‘єднує декілька мікросередовищ: інтелектуальне, психологічне, науково-методичне, соціальне, культурно-естетичне, фізичне, санітарно-гігієнічне, електронне. Кожне з цих мікросередовищ має спільні й відмінні ознаки.
Природа сприятливого навчально-виховного середовища інтегративна, соціальна, гуманістична. Вона сприяє формуванню особистості як учителів, так і учнів, а також педагогічної культури батьків.
Прагнення створити сприятливе навчально-виховне середовище для всіх суб‘єктів педагогічного процесу є основною метою їхньої діяльності.
Створення сприятливого навчально-виховного середовища становить єдність конкретних ідей педагогічної спадщини, сучасної педагогіки і суміжних наук, що забезпечують спрямованість усіх процесів, які організуються загальноосвітнім навчальним закладом на підвищення ефективності його діяльності, актуалізацію творчого потенціалу всіх учасників.
Модель створення сприятливого навчально-виховного середовища включає визначення кожного мікросередовища, його структури, спільних і відмінних ознак, чинників, суб‘єктів, умов створення, принципів побудови, етапів розвитку, результати.
Репрезентативним показником сформованості сприятливого навчально-виховного середовища школи є здатність колективу до самоорганізації і самореалізації.
Організаційно-педагогічними умовами, які забезпечують створення сприятливого навчально-виховного середовища, є:
· формування іміджу школи, що включає зовнішню атрибутику, стиль школи, уявлення соціального оточення про якість освіти, рівень комфортності навчально-виховного середовища, ціну освітніх послуг, образ керівника та персоналу загальноосвітньої установи;
· організація взаємодії суб‘єктів педагогічного процесу в умовах сприятливого мікроклімату, що забезпечує взаєморозуміння, довіру, розвиток гармонійних взаємин між усіма суб‘єктами педагогічного процесу, тобто вміння погоджувати своє життя з іншими на підставі довіри й обопільної відповідальності;
· управління процесом створення сприятливого навчально-виховного середовища передбачає актуалізацію творчого потенціалу всіх суб‘єктів педагогічного процесу стосовно їхньої системи цінностей, здібностей, потреб, установок.
Упровадження моделі створення сприятливого навчально-виховного середовища мало позитивні результати: 100% учителів засвідчують, що вони мали сприятливі умови для професійного зростання та самовдосконалення і задоволені взаєминами з колегами, адміністрацією, учнями та їхніми батьками. 100% учнів та батьків вважають школу найкращим навчальним закладом, який дає можливість отримати якісну освіту, сприяє розвитку здібностей та схильностей.
Реалізація моделі створення сприятливого навчально-виховного середовища мала позитивні результати. У кожному семестрі визначаються попередні рейтинги кожного учня, на їх підставі проводиться індивідуальна робота з учнями та батьками, працює комісія з прийому перездач тематичних і семестрових оцінок. Цілеспрямованість і систематичність роботи сприяли підвищенню загального рівня навчальних досягнень учнів. Середній бал навчальних досягнень за 2005-2006 н.р. складає: у 5-му класі 8,9; 6-му 9,1; 7-му 9,3; 8-му 8,5; 9-му 8,2; 10-му 9,0; 11-му 10,3 (початкові класи працюють у системі розвивального навчання, яка передбачає безвідміткове оцінювання в 1-4 класах). 62 учні із 307 засвоїли навчальні програми на високому рівні (отримали 10-12 балів за наслідками атестації). Із 119 випускників (за останні 5 років) вступили до ВНЗ 118 осіб. Учні школи постійно беруть участь в олімпіадах і конкурсах, посідають призові місця.
Значно поліпшився якісний склад учителів, з яких: 1 заслужений учитель України; 8 відмінників освіти України; 3 соросовських учителі; 11 учителів-методистів; 9 мають звання Старший учитель”; 5 доцентів, кандидатів наук; 20 учителів вищої категорії; 8 учителів першої категорії. Вектор уваги всіх учителів спрямований на особистість учня та колег, їхні дії та вчинки мають яскраво виражену гуманістичну спрямованість.
На основі методики, запропонованої В.Якуніним, визначили зміни в мотивах діяльності вчителів. Зросла кількість учителів (з 31% до 100%), які прагнуть до постійної взаємодії, вдосконалення успішності професійної діяльності. Вважаємо, що це відбулося завдяки створенню гуманного середовища, особистісно орієнтованого підходу, наданню більшої самостійності в роботі, довірі вчителям та учням. Нами було встановлено задоволеність учителів роботою: 100% з них засвідчують, що адміністрація створила всі умови для їхнього розвитку, задоволені об‘єктивною оцінкою діяльності, стосунками в колективі.
С.В. Бойко, за методикою якого працюють усі вчителі кафедри англійської мови, одержав на третій Міжнародній виставці "Світ без кордонів. Сучасні технології навчання мовам", що проходила в м. Москва, Золоту медаль за створення навчально-методичного відеокомплексу, організував у школі для всіх учнів 3-11 класів спецкурси з підготовки до Кембриджських екзаменів з рівнів Flyers, KET, PET, FCE. За результатами Міжнародних іспитів Кембриджського університету з участю Британської ради 102 учні школи одержали Міжнародні сертифікати.
Експериментально доведена доцільність і можливість використання організаційно-педагогічних умов для підвищення якості функціонування і розвитку навчального закладу і створення сприятливого середовища.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Подальше її дослідження вбачаємо у вивченні питань професійного зростання вчителів, розвитку компетентностей учнів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авдеев В.В. Формирование команды. М: Сфера, 1999 544с.
2. Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие: Социально-психологические проблемы. М.: Сфера, 1990. 239с.
3. Алексеев Н.А. Деловое администрирование на практике. М. Технологическая школа бизнеса, 1993. 142с.
4. Алексеев Н.А. Педагогические основы проектирования личностно-ориентированного обучения. Екатеринбург: СИПУ, 1997. 42с.
5. Аминова Н.А., Морозова Н. А., Смятских А. Л. Мотивировка педагогической деятельности по Хеннингу. //Высшее образование в России. 1992. С. 92-99.
6. Амонашвили Ш.А. Размышления о гуманной педагогике. М: Издательский Дом Шалвы Амонашвили. 1995. 496с.
7. Аникеева Н.П. Психологический климат в коллективе. М. 1989. С. 238.
8. Аничкин С.А. Единство нравственно-этического сознания и поведения как педагогическая проблема. Свердловск: СГПИ, 1987. С. 261.
9. Анохин А.М. Педагогическая среда как условие формирования творческой личности студента пед. вуза. Уфа, 1997. С. 202.
10. Антилогова Л.Н. Этико-психологические аспекты профессионального управления коллективом. Омск, 1998. 277с.
11. Афанасьев В.Г. Целостная система и окружающая ее среда //Кибернетика и ноосфера. М: Наука, 1986. С. 14-21.
12. Бабанский Ю.К. Избранные педагогические труды. М: Педагогика, 1998. 560с.
13. Бабурова И.В. Профессиональная подготовка учителя к формированию благоприятного социально-психологического климата. Смоленск, 1999. 195с.
14. Бакурадзе А.В. Ведущий мотив достижение успеха. //Директор школы. № 1. 1999. С. 9-13.
15. Бакурадзе А.В. Иерархия потребностей //Директор школы. 1997. №4. С. 14-17.
16. Балова И.Н. Взаимодействие преподавателя и студента как условие становления профессиональной картины мира выпускника пед. колледжа. СПб., 1996. 225с.
17. Безрукова В.С. Педагогика: Учеб. пособие. Екатеринбург: СИПИ, 1993. С. 269.
18. Белкин А.С. Основы возрастной педагогики: В 2ч. Екатеринбург: УрГУ, 1992. 120с.
19. Белкин А.С. Педагогика детства: (Основы возрастной педагогики). Екатеринбург: Сократ, 1995. 152с.
20. Белкин А.С. Педагогическая конфликтология. Екатеринбург: ИРРО, 1994. 94с.
21. Белкин А.С. Ситуация успеха. Как ее создать. М.: Просвещение, 1991. 176с.
22. Белкин А.С. Теория и практика витагенного обучения с голографическим методом проекций. Екатеринбург: УрГПУ, 1997. 17с.
23. Белкин А.С., Жаворонков В.Д. Педагогический мониторинг образовательного процесса. Вып.1. Екатеринбург: УрГПУ, 1997. 26с.
24. Белкин А.С., Жаворонков В.Д., Зимина И.С. Педагогическая конфликтология. Екатеринбург: Глаголь, 1995. 93с.
25. Белозерцев Е.П. Подготовка учителя в условиях перестройки. М.: Педагогика, 1989. 208с.
26. Беляев И.П. Трофимов Е.А. Принятие решений в активном групповом взаимодействии. Иркутск, 1959. 272с.
27. Беляева Л.А. Философия воспитания как основа педагогической деятельности. Екатеринбург: УрГПУ, 1993. 126с.
28. Березняк Е.С. Руководство современной школой. М.: Просвещение, 1983. 208с.
29. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. М.: Педагогика, 1982. 68с.
30. Биологическая энциклопедия. М, 1989.
31. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. М.: Наука, 1973.
32. Блейк Р., Моутон Дж. Научные методы управления. К., 1990. 247с.
33. Бодалев А.А. Личность и общение. М.: Педагогика, 1983. 272с.
34. Бодалев А.А. Об усилении воспитательного воздействия микросреды на личность. //Выступление на пленарном заседании Первой российской конференции по экологической психологии (Москва, 3-5 декабря 1996 г.). С. 13-16.
35. Байбородова Л.В. Рожков М.И. Организация воспитательного процесса в школе: Учебное пособие для студентов вузов. М.: ВЛАДОС, 2000. 256с.
36. Большая советская энциклопедия. М., 1978. 1456с.
37. Бондарь В.И. Управленческая деятельность директора школы: дидактический аспект. К., 1987. 156с.
38. Борисова Н.В. Методика выбора форм и методов активного обучения (теоретическая модель). М.: Учебный центр повышения квалификации, 1998. 14с.
39. Бочаров В.Г. Социальная микросреда как фактор формирования личности школьника. М: МГПУ, 1991. 32с.
40. Бродский Ю.С. Педагогическая среда как социально-педагогический результат интеграции воспитательных взаимодействий: Организационно- технический аспект. Екатеринбург, 1993. 312с.
41. Буева Л.П. Личность и среда. М., 1972. 145с.
42. Буева Л.П. Социальная среда и сознание личности. М.: МГУ, 1968. 268с.
43. Буянова Н.В. Модель работы с педагогическим коллективом. Профобразование. 1999. С.22-23.
44. Бухвалова В.А. Алгоритмы педагогического творчества. М.: Просвещение, 1993. 96с.
45. Вазина К.Я. Педагогический менеджмент. М.: Педагогика, 1992. 268с.
46. Васильев Ю.В. Методические проблемы управления школьным делом //Советская педагогика. № 4. М., 1985. 203с.
47. Васильев Ю.В. Педагогическое управление в школе: методология, теория, практика. М.: Педагогика, 1990. 144с.
48. Василькова В.В. Синергетика как новая парадигма самоорганизации бытия. //Природа и дух: мир философских проблем. СПб., 1995.
49. Вейл П. Искусство менеджмента /Пер. с англ. М., 1993. 223с.
50. Вентцель К.Н. Этика и педагогика творческой личности. Проблемы нравственности. Т. 1. М.: Изд-во. Тихомирова, 1911. 388с.
50а. Військове виховання: історія, теорія та методика: Навчальний посібник /За ред.. В.В. Ягупова. К.: Graphic & Design, 2002. 560с.
51. Волков И.П. Цель одна дорог много: проектирование процессов обучения: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1990. 159с.
52. Вопросы школоведения /Под ред. Кондакова М.И., Зимина П.В. М.: Просвещение, 1982.
53. Воробьева О.А. Психолого-педагогический комфорт как условие воспитания гармоничного развития личности в образовательном учреждении нового типа. Коломна, 2000. 180с.
54. Воронин А.М. Управление развитием инновационной образовательной среды. Брянск, 1995. 281с.
55. Вронский В.А. Экология. Словарь-справочник. Р.н.Д., 1999. 240с.
56. Выготская Г.Л., Лифанова Т.М. Лев Семенович Выготский. Жизнь. Деятельность. Штрихи к портрету. М.: Смысл, 1996. 424с.
57. Выготский Л.С. Педагогическая психология /Под ред. В.В. Давыдова. М.: Педагогика-Пресс, 1996. 536с.
58. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. Т. 2. М.: Педагогика, 1984. С.5-361.
59. Габдуллин Г.Г. Организационно-педагогические основы управления общеобразовательной школой: Учеб. пособие. Казань, 1985. 108с.
60. Гаврилова Т.П. Понятие эмпатии в зарубежной психологии //Вопросы психологии. № 2. 1975. 147с.
61. Гафурова Н.О. Конструктирование среды, развивающей одаренность личности. Красноярск, 1996. 165с.
62. Гегель Г. Работы разных лет: В 2-х т. М.: Мысль. 1972. Т.1. 668с.
63. Гельмонт А.М. Педагогика среды и методы ее изучения. М.: Работник просвещения, 1930. 141с.
64. Генов Ф. Психология управления: основы проблемы. М. 1982.
65. Гершунский Б.С. Философия образования для XXI века (в поиске практико-ориентированных образовательных концепций). М.: Совершенство, 1998. 605с.
66. Гессен С.И. Основы педагогики: Введение в прикладную философию. М: Школа-пресс, 1995. 448с.
67. Гончарова Ю.А. Педагогическое проектирование среды экологического образования средствами исследовательской деятельности. Липецк, 2000.
68. Горбунова Н.В. Технология развития и саморазвития культуры профессионально-делового общения студентов в процессе обучения в ВУЗе (общепедагогический аспект). Саратов, 1996. 243с.
69. Гордин Л.Ю. Теория и практика пед. стимулирования. М, 1979. 26с.
70. Горский Д.П., Ивин А.А., Никифоров А.Л. Краткий словарь по логике /Под ред. Д.П. Горского. М.: Просвещение, 1991. 208с.
71. Трошева А.В. Формирование знаний на культурологической основе управления школой у организаторов образования. М., 1999. 183с.
72. Гросс Н. Социология сегодня. М.: Прогресс, 1966. 173с.
73. Гуревич П.С. Философская антропология: опыт систематики //Вопросы философии. № 8. 1995. С.92-102.
74. Гурова Р.Г. Среда и воспитание. М.: Педагогика. №7. 1984. С.103-106.
75. Гурьянова М.. Сельская социальная среда, как педагогический фактор. М., 1994. 191с.
76. Гусинский Э.Н. Построение теории образования на основе междисциплинарного системного подхода. М.: Наука, 1994. 184с.
77. Давыденко Т.М. Теоретические основы рефлексивного управления школой. М., 1996. 468с.
78. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения: Опыт теоретического и экспериментального психологического исследования. М.: Педагогика, 1986. 240с.
79. Данилова В.И. Современный менеджмент. М., 1993.
80. Дедю И.И. Экологический энциклопедический словарь. Кишинев: МСЭ, 1990. 408с.
81. Дерзкова Н. Команда У /Внутренний мониторинг эффективности. №2. 1996. С.10-13
82. Дерябо С.Д. Диагностика эффективности образовательной среды. М., 1997.
83. Дерябо С.Д., Левин В.Э. Экологическая педагогика и психология. Р.н.Д., 1996. 466с.
84. Драккер П.Ф. Управление нацеленное на результат. М., 1994-2000.
85. Драчева Г.И. Социальная среда и формирование личности. Свердловск, 1967. 17с.
86. Дрокина С.В. Развитие навыков межличностного общения в процессе проф. подготовки студентов технических вузов. Тольятти, 1996. 194с.
87. Днепров С.А. Управлять или руководить? Екатеринбург: УрГПИ, 1998. 191с.
88. Дудина М.А. Педагогика: долгий путь к гуманистической этике. Екатеринбург: Наука, 1998. 312с.
89. Дж. Локк, Руссо Ж.-Ж. Педагогическое наследие /Сост. В.М. Кларин, А.Н. Джургинский. М.: Педагогика, 1988. 416с.
90. Дьюи Д. Психология и педагогика мышления /Пер. с англ. М.: Мир, 1919. 202с.
91. Жокина Н.А. Педагогические основы сотрудничества взрослых и подростков в детских общественных самодеятельных объединениях. Киров, 1996. 158с.
92. Журавлев В.И. Педагогика в системе наук о человеке. М.: Педагогика, 1990. 70с.
93. Журавлев В.И. Мировой опыт в управлении персоналом. Екатеринбург, 1998. 231с.
94. Журнал «Директор школы». №1. 1997. С.9-13. Факторы-мотиваторы.
95. Журнал «Директор школы». №6. 1999. С.20-24. Ведущий мотив достижения успеха.
96. Забродина И.Ю. Педагогическая коррекция межличностного общения как средство их профессионального самоопределения в сфере «человек-человек». М., 1997.
97. Завьялов С.Б. Повышение эффективности формирования межличностных отношений курсантов высших морских учебных заведений. СПб., 1997. 243с.
98. Загвязинский В.И. Методология и методика дидактического исследования. М., 1984. 73с.
99. Загвязинский В.И., Гильманов С.А. Творчество в управлении школой. М.: Знание, 1991. 64с.
100. Зайцев Г.К. Твое здоровье. Укрепление организма. СПб.: Акцидент, 1992. 112с.
101. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії. К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997. 302с.
102. Загвязинский В.И. Методология и методика дидактического исследования. М.: Педагогика, 1982. 160с.
103. Занков Л.В. Избранные педагогические труды /Вступительная статья Ш.А. Амонашвили. М.: Новая школа, 1996. 432с.
104. Звездунова Г.В. Колледж как среда становления основ педагогической культуры будущего учителя. Р.н.Д., 1998. 183с.
105. Зверев И.Д. Экология в школьном обучении. Новый аспект образования. М.: Знание. №2. 1980. С. 12.
106. Зверева В.И. Изучение педагогического коллектива школы //3авуч. №3. 1998. С. 23-28.
107. Зверева В.И. Орган педагогической деятельности руководителя школы. М.: Новая школа, 1997. С. 319.
108. Зеер Э.Ф. Профессиональное становление личности инженера-педагога. Свердловск: УрГУ, 1988. 232с.
109. Зигерт Вернер, Ланс Лючия Руководитель без конфликтов. М.: Экономика, 1990. 335с.
110. Зимняя И.А. Психология слушания и говорения. М., 1973. 245с.
111. Зинченко В.П., Моргунгов Е.Б. Человек развивающийся: очерки российской психологии. М.: Триволо, 1994. 301с.
112. Зохина Р.Е. Технологи организации развивающей среды как фактора саморазвития учащихся. Саратов, 2000.
113. Иванов М.М., Исаенко А.Н. Как добиться успеха. М.: Политическая литература, 1991. 510с.
114. Ильин Е.П. Сущность и структура мотива. //Психологический журнал. Т.16 1995. №2. С. 27-41.
115. Ильина Т.А. Педагогика: курс лекций. М., 1984.
116. Ильичева В.А. Влияние характера педагогического взаимодействия преподавателя и студентов на профессионально-личностное развитие будущего учителя. Череповец, 2000. 198с.
117. Иорданский Н.Н. Организация детской среды. М.: Рабочее просвещение, 1925. 104с.
118. Ирхин Ю.В. Психология успеха: как влиять на людей и управлять собой. М., 1992. 206с.
119. Каган М.С. Философия культуры. СПб., 1996. 416с.
120. Каменев С. Школа и организация детской среды. Р.н.Д., 1925. 55с.
121. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1987. 190с.
122. Кантор А.Е. Управление школой в условиях демократизации //Советская педагогика. №3. 1989.
123. Капто А.Е. Модернизация организационной структуры внутри- школьного управления //Управление развитием школы /Под. ред. М.М. Поташника, В.С. Лазарева. М., 1995. С. 249-271.
124. Караковский В.А. Воспитай гражданина (записки директора школы). М.: Московский рабочий, 1987. 144с.
125. Квинтилиан М.Ф. Наставление в ораторском искусстве. М.: Советская энциклопедия, 1965. 911с.
126. Кириллова О.В. Профессионально-педагогическое общение в учебно-воспитательном процессе средней школы. Чебоксары, 1997. 225с.
127. Князев В.Н. Психологические основы ситуационного подхода к управлению персоналом. М., 1998. 61с.
128. Ковалев Г.А., Абрамова Ю.Г. Пространственный фактор школьной среды: альтернативы и перспективы //Учителю об экологии детства. М., 1996. С. 189-199.
129. Козиол Э. Социально-педагогический анализ профессиональных ролей учителя-воспитателя. М., 1999. 390с.
130. Коменский Я.А. Великая дидактика //Педагогическое наследие. М., 1989. С. 11-105
131. Комарова В.И. Формирование естественности будущих учителей к первичному общению с младшими школьниками. М., 1996. 218с.
132. Конаржевский Ю.А. Менеджмент и внутришкольное управление. М.: Образовательный центр «Педагогический поиск», 1999. 244с.
133. Конаржевский Ю.А. Формирование педагогического коллектива, (для директоров и заместителей директоров школ). М.: Образовательный центр «Педагогический поиск», 1998. 60с.
134. Коноплина М.В. Управление развитием педагогическими системами в вузе. Сургут, 2000. 293с.
135. Кондаков М.И. Теоретические основы школоведения. М.: Педагогика, 1982. 460с.
136. Конфуций. Уроки мудрости: Сочинения. (Серия «Антология мысли»). М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО Пресс, 1988. 958с.
137. Коротаева Е.В. Основы педагогических взаимодействий. Екатеринбург: УрГПУ, 1996. 118с.
138. Корчак Я. Правила жизни //Педагогическое наследие. М., 1990. С. 195-232.
139. Костяжкин Э.Г. Тенденция развития взаимосвязи школы и среды. //Советская педагогика. 1982. №3. С. 34-37.
140. Котлер М. Основы маркетинга. М.: Прогресс, 1992. 736с.
141. Кратохвил М.В. Жизнь Яна Амоса Коменского. М.: Просвещение, 1991. 191с.
142. Кричевский Р.Л. Профессиональная деятельность директора общеобразовательной школы как объект междисциплинарного исследования. М., 1993. 405с.
143. Кружнина М.В. Проблема педагогической среды в плане работ института. М.: Рабочее просвещение, 1920. С. 14.
144. Крупская Н.К. Речь на вечер, посвященном проведению международной детской недели //О коммунистическом воспитании школьников: Сб. статей, выступлений и писем. М.: Просвещение, 1987. С. 192-195.
145. Ксенчук Е.В. Климова И.К. Технология успеха. М., 1993. 192с.
146. Кузьмин И.Д. Психотехнологии и эффективный менеджмент. М.: Технологическая школа бизнеса, 1994. 192с.
147. Кулева О.М. Эмоциональная культура учителя в теории и практике отечественного высшего педагогического образования 60-90гг. XX века. М., 2000. 221с.
148. Куракин А.Т. Среда как объект системного исследования. Воспитание коллективов и среда его жизнедеятельности. М., 1980.
149.Куриленко Т.М. Управление школой. Задачи и деловые игры. Минск. Нар. асвета, 1988. 47с.
150.Кустов Л.М. Проблема системогенеза и исследовательской деятельности инженера-педагога. Челябинск: ЧИРПО, 1998. 193с.
151.Кэй Мэри Об умении работать с людьми. М.: Рекламное агентство «Север», 1997. 188с.
152.Лазарев В.С. Психология стратегических решений. М., 1994. 148с.
153.Лазарев В.С. Руководство педагогическим коллективом. Модели и методы. М., 1995. 157с.
154.Ларченко И.Н. Условия и способы стимулирования творческой индивидуальности преподавателей в пед. колледже. Тюмень, 1998. 131с.
155. Латыш Н.Г. Редактор. Карьера менеджера: Сборник. Сургут: АИИК «Северный дом», 1991. 74с.
156. Левитан К.М. Культура педагогического общения. Иркутск: ИГУ, 1985. 206с.
157. Левин В.А. Образовательная среда: от моделирования к проектированию. М. 1997. 474 с.
158. Левин В.А., Дерябо С.Д. Экологическая педагогика и психология. Р.н.Д.: Феникс, 1996. 480с.
159. Леницкая В.Д. Формирование гуманистического микроклимата школьного класса. М., 1997. 234с.
160. Леонтьев А.Н. Педагогическое общение. М.: Знание, 1979. 46с.
161. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2т. М.: Педагогика, 1983. Т.1. 392с.
162. Лигуткин В.А. Формирование культуры педагогических отношений с воспитанниками учреждений интернатского типа у студентов пед. вуза. Ставрополь, 1997. 231с.
163.
- Стоимость доставки:
- 150.00 грн