ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ У РАННЬОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ : ФОРМИРОВАНИЕ ЭМОЦИОНАЛЬНОЙ СТОЙКОСТИ В РАННЕМ ЮНОШЕСКОМ ВОЗРАСТЕ



  • Назва:
  • ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ У РАННЬОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ
  • Альтернативное название:
  • ФОРМИРОВАНИЕ ЭМОЦИОНАЛЬНОЙ СТОЙКОСТИ В РАННЕМ ЮНОШЕСКОМ ВОЗРАСТЕ
  • Кількість сторінок:
  • 175
  • ВНЗ:
  • КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • Рік захисту:
  • 2005
  • Короткий опис:
  • КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


    На правах рукопису


    РЕВА Олена Миколаївна


    УДК 159.942-053.67



    ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ
    У РАННЬОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ



    19.00.07. педагогічна та вікова психологія

    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата психологічних наук




    Науковий керівник
    КОРОЛЬЧУК Микола Степанович
    доктор психологічних наук, професор






    Київ 2005













    З М І С Т

    стор.
    ЗМІСТ.. 2
    ВСТУП. 3

    РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи формування емоційної стійкості у
    ранньому юнацькому віці
    1.1. Сучасні уявлення про емоційну стійкість..... 10

    1.2. Засоби та шляхи формування емоційної стійкості в сучасній
    психологічній літературі.. 20
    1.3. Особливості умов навчальної діяльності у ранньому юнацькому
    віці .... 32
    РОЗДІЛ 2. Організація роботи та методи дослідження емоційної
    стійкості у ранньому юнацькому віці
    2.1. Обгрунтування методів психодіагностики емоційної стійкості 43
    2.2. Обгрунтування методик корекції емоційної стійкості у ранньому
    юнацькому віці. 65
    2.3. Організація та проведення дослідження 88
    РОЗДІЛ 3.Емоційна стійкість та її формування у ранньому юнацькому
    віці під час навчання .
    3.1.Дослідження особливостей прояву емоційної стійкості у ранньому
    юнацькому віці. 95
    3.2. Порівняльна характеристика особливостей емоційної стійкості
    в ранньому юнацькому віці. 105
    3.2.1. Кореляційний аналіз показників в групах з низькою
    емоційною стійкістю.. 115
    3.2.2. Кореляційний аналіз отриманих результатів в групі юнаків
    після психокорекційного впливу... 120
    3.2.3. Компоненти емоційної стійкості у ранньому юнацькому віці. 125
    3.3. Ефективність впливу психокорекційних методів на формування
    емоційної стійкості у старших школярів... .. 132

    ВИСНОВКИ. 144
    CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 147
    ДОДАТКИ 162









    ВСТУП
    Актуальність теми дослідження. Однією з актуальних проблем сучасної психології є розкриття потенційних можливостей емоційної сфери в управлінні діяльністю людини. Одним з головних напрямів практичної психології другої половини ХХ століття стало вивчення змісту практичної діяльності людей і, зокрема, неоднозначності впливу емоцій на доцільність поведінки та продуктивність діяльності людини.

    Найбільш активно в останні роки проблема емоційної стійкості (ЕС) та її формування розв’язуються в авіаційній, інженерній психології, в психології спорту, в дослідженнях закономірностей психологічного стресу, при визначенні критеріїв професійної придатності (Л.І.Бучек, 1993; П.Б.Зільберман, 1974; Т.С.Кириленко, 1987, 2003; Г.В.Ложкін, 1998; С.Д.Максименко, 1999; В.О.Соловієнко, 2000; О.Я.Чебикін, 1995; А.І.Черкашин, 1995), у військовій психології (О.А.Блінов, 1999; М.С.Корольчук, 1993, 1996, 2003; В.М.Крайнюк, 1999; П.П.Криворучко, 1985, 1998; В.В.Стасюк, 1999).
    В більшості робіт (Л.М.Аболін, 1987; В.Л.Марищук, 1964; А.Я.Чебикін, 1995; А.І.Черкашин, 1995) емоційну стійкість розуміють як властивість особистості, що сприяє успішному виконанню діяльності в емоціогенній обстановці. На сьогодні існує значна кількість праць, присвячених емоційній стійкості, а отже і велике різноманіття визначень та тлумачень цього поняття. Розв’язання завдань дослідження, діагностики та формування емоційної стійкості вимагає аналізу чинників, якими вона детермінується. Важливість психологічної діагностики емоційної стійкості визначається й тим, що на даний час відсутній чіткий психодіагностичний комплекс методик визначення рівня сформованості емоційної стійкості. Не існує єдиного підходу і до визначення детермінант емоційної стійкості (Т.С.Кириленко, М.С.Корольчук, А.Ф.Косенко, Т.І.Кочергіна, 2002; В.М.Писаренко, 1986; О.Я.Чебикін, 1995).
    У той же час тематика емоційної стійкості розроблена недостатньо. В спеціальній літературі розкриваються лише окремі емоційні особливості раннього юнацького віку, а цілісних досліджень, присвячених обгрунтуванню методів діагностики та корекції емоційної стійкості молоді, немає. Окремі роботи стосуються інших вікових категорій. З іншого боку, діяльність людини в різноманітних професійних сферах нерідко здійснюється за складних емоціогенних умов. Але важко говорити про ті чи інші абсолютно напружені умови, скоріше можна сказати, що будь-які умови можуть стати напруженими у випадку невідповідності психологічних особливостей людини вимогам середовища і діяльності. Тому доцільно розпочати вивчення рівня сформованості ЕС як позитивної якості індивіда на більш ранніх етапах онтогенезу, коли тільки-но відбувається професійне самовизначення молоді, а за необхідності проводити її корекцію.
    Зважаючи на актуальність проблеми формування і розвитку емоційної стійкості в ранньому юнацькому віці предметом була обрана навчальна діяльність старшокласників. Відомо, що для цього віку характерна наявність значної кількості стрес-факторів навчальної діяльності: зростає інтенсивність інформаційного потоку, збільшується кількість видів діяльності, актуалізується потреба у професійному самовизначенні, зростає особиста відповідальність за успішність навчальної діяльності, значно збільшуються інтелектуальні навантаження. Аналіз літературних джерел показує, що найбільш широко висвітлені основні емоційні властивості раннього юнацького віку, які мають різноманітні форми прояву в порівнянні з іншими віковими групами, а саме: рівень тривожності у всіх сферах спілкування, вища диференціація за силою емоційної реакції, більша екстравертованість, менша імпульсивність і емоційна збудливість, більша емоційна стійкість порівняно з підлітками, розвиток психічної саморегуляції (Л.І.Божович, 1978; М.Й.Боришевський, 1992; О.В.Запорожець, 1986; Т.С.Кириленко, 1987). Проте, не виступають предметом дослідження особливості прояву ЕС в ранньому юнацькому віці.
    Недостатність розробки проблеми формування емоційної стійкості у ранньому юнацькому віці, відсутність цілісних комплексних досліджень щодо методів діагностики та корекції емоційної стійкості, важливість та актуальність проблеми зумовили вибір теми дослідження Формування емоційної стійкості у ранньому юнацькому віці”.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою розробки загальноуніверситетської теми Європейський вибір незалежної України” та перспективного плану наукової роботи кафедри психології Київського міжнародного університету. Тема дисертації затверджена Вченою радою Київського міжнародного університету 25 листопада 2000 року, протокол №4 й узгоджена рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень АПН України 28.10.03р., протокол №8.
    Об’єкт дослідження особливості прояву емоційної стійкісті у ранньому юнацькому віці.
    Предмет дослідження умови ефективності формування емоційної стійкості в ранньому юнацькому віці під час навчальної діяльності.
    Мета дослідження дослідити ефективність психокорекційних методів формування емоційної стійкості у ранньому юнацькому віці.
    Гіпотеза дослідження полягала в тому, що: емоційна стійкість в ранньому юнцькому віці є складною інтегративною властивістю особистості, що характеризується низкою індивідуально-типологічних особливостей. Умовою ефективного формування емоційної стійкості у ранньому юнацькому віці є застосування вправ спеціального психофізичного тренінгу та рання психодіагностика, що враховує параметри емоційної стійкості на різних рівнях її прояву. Головними засобами формування емоційної стійкості є здійснення емоційно-вольової регуляції на психологічному та фізичному рівнях, розвиток та вдосконалення індивідуальних властивостей та психічних функцій особистості, що зумовлюють емоційну стійкість. Застосування цілісного комплексу психокорекційного впливу дозволить оптимізувати емоційну стійкість у старшокласників під час навчальної діяльності.
    Відповідно до мети та гіпотези було поставлено такі завдання дослідження :
    1. Вивчити рівень розробки проблеми формування емоційної стійкості у сучасній психологічній літературі.
    2. Охарактеризувати психологічні фактори та особливості умов навчальної діяльності в ранньому юнацькому віці.
    3. Визначити комплекс психодіагностичних методик та з’ясувати особливості прояву емоційної стійкості у ранньому юнацькому віці.
    4. Перевірити ефективність впливу методів психокорекції на підвищення рівня емоційної стійкості.
    5. Розробити практичні рекомендації з формування емоційної стійкості у ранньому юнацькому віці.
    Вихідною позицією при вирішенні вказаних завдань було розуміння емоційної стійкості як складної інтегративної полісистемної якості особистості, що забезпечує високу продуктивність діяльності в складних емоційно напружених умовах.
    Основою нашого психологічного дослідження стали фундаментальні положення про структуру особистості та її взаємозв’язки з діяльністю (О.М.Леонтьєв, 1975; С.Д.Максименко, 1990; К.К.Платонов, 1986; С.Л.Рубінштейн, 1976); теорія функціональних систем П.К.Анохіна (1973); вплив емоційних переживань в результаті стресу на ефективність діяльності (Г.Сельє, 1992); положення про єдність афекту та інтелекту (Л.С.Виготський, С.Л.Рубінштейн); про емоції та їх роль в психічній регуляції діяльності (Л.М.Аболін, 1989; К.Ізард, 2000; Т.С. Кириленко, 2003; О.К.Конопкін, 1980; В.Л.Марищук, 1982, 2001).
    Методологічною основою дослідження став системний підхід до вивчення психічного розвитку та формування особистості (Б.Г.Ананьєв, 1967; М.Й.Боришевський, 2002; Г.С.Костюк, 1989; Б.Ф.Ломов, 1984; С.Д.Максименко, 1999, 2002; В.Ф.Моргун, 1986; В.О.Соловієнко, 2000; Т.М.Титаренко, 1996); теорія та практика психолого-педагогічного дослідження (Л.Ф.Бурлачук, 2001; С.Д.Максименко, 1990); теоретичні та емпіричні розробки в галузі психології праці, спорту (В.Л.Марищук, 1982; Т.С.Кириленко, 2003; В.В.Клименко, 1997; Г.В.Ложкін, 1998; Ю.Л.Трофімов, 1999); військової, авіаційної психології (О.А.Блінов, 1999; М.С.Корольчук, 1995, 1997; В.М.Крайнюк, 1999); психофізіології людини (М.С.Корольчук, 2003; В.Д.Небиліцин, 1976; В.М.Русалов, 1989), комплексний підхід до вивчення емоційної стійкості за прямими та побічними показниками працездатності (О.А.Блінов, 1999; М.С.Корольчук, 1993, 1996, 2003; В.І.Осьодло, 2001; В.В.Стасюк, 1999).
    Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що набула подальшого розвитку система наукових поглядів щодо використання комплексного підходу для вивчення ЕС, вперше проведено комплексне дослідження емоційної стійкості у ранньому юнацькому віці, виокремлено психологічні фактори та особливості умов навчальної діяльності юнаків, які впливають на емоційну стійкість. Розроблено комплекс методів психодіагностики емоційної стійкості у осіб ранньої юності. Розширено та доведено ефективність комплексу методів психокорекційної роботи по формуванню емоційної стійкості. Впрше підготовлено практичні рекомендації: методика психодіагностики та психокорекції формування емоційної стійкості у ранньому юнацькому віці, основу яких складають прийоми довільної психічної та психофізичної саморегуляції.
    Теоретичне значення дослідження полягає у визначенні рівня наукової розробленості проблеми формування емоційної стійкості, в обгрунтуванні психодіагностичних методик дослідження емоційної стійкості у ранньому юнацькому віці. Уточнено ряд умов і чинників навчальної діяльності, які впливають на формування рівня емоційної стійкості в юнацькому віці. Теоретично обгрунтовано застосування комплексу психокорекційних методів, які позитивно впливають на рівень емоційної стійкості юнаків.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що рекомендовано засоби формування, підтримання та відновлення емоційної стійкості, розроблено методи корекції надмірної емоційності у осіб ранньої юності, які спрямовано на поліпшення ефективності навчальної діяльності; запропоновано методику комплексного психофізичного тренування, що дозволяє застосовувати індивідуальний підхід до використання адекватних засобів оптимізації ЕС в умовах навчальної діяльності.
    Запропонований комплекс психодіагностичних методів дав змогу виявити особливості проявів емоційної стійкості у осіб ранньої юності та підготувати практичні рекомендації щодо формування емоційної стійкості, психопрофілактики несприятливих станів, що виникають в емоціогенних умовах діяльності. Розроблено навчальні комплекси і проведено заняття в Київському міжнародному університеті з дисциплін: Психологічні основи формування емоційної стійкості; Тренінг особистісного зростання; Фізичне виховання та психофізичний тренінг; Психологічний тренінг керівника навчального закладу. Результати дисертаційного дослідження використовуються під час підготовки військових психологів в НАО України, військових лікарів в УВМА.
    Результати досліджень використано під час підготовки юнаків до виконання навчальних завдань (семестрова, річна атестація) у державному ліцеї м.Києва; під час підготовки майбутніх практичних психологів, соціологів, студентів факультету міжнародних відносин у Київському міжнародному університеті.
    Впровадження результатів дослідження підтверджується відповідними актами.
    Отримані результати дослідження можуть бути рекомендовані для забезпечення кваліфікованої роботи психологічної служби системи професійно-технічної та вищої освіти, розбудови системи психофізіологічного забезпечення ЗС України (А.І.Єна, 2001), для комплексної психодіагностики, психокорекції тощо.
    Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації доповідались та обговорювались на засіданнях кафедри психології Київського міжнародного університету, м.Київ, 2000-2003 рр., Міжнародній науково-практичній конференції «Україна в ХХ столітті: уроки, проблеми, перспективи» (Київ, 2001), на Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 10-й річниці незалежності України «Проблеми державного будівництва в умовах європейського шляху розвитку незалежної України» (Київ, 2001); на І Міжвузівській науково-практичній конференції «Магістратура: досвід, проблеми, перспективи» (Київ, 2002); на Міжнародній науково-практичній конференції «Подолання суперечностей в умовах європейського шляху розвитку України» (Київ, 2003); на ІІ Міжвузівській науково-практичній конференції «Магістратура: навчальна та наукова робота» (Київ, 2003).
    Наукові публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 7 публікаціях у фахових виданнях.

    Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Рукопис дисертації складає сторінок компьютерного тексту.
  • Список літератури:
  • Підбиваючи підсумки проведеного дослідження, можна зробити наступні ВИСНОВКИ:
    1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення, ступінь наукової розробленості проблеми формування емоційної стійкості у ранньому юнацькому віці, нове розв’язання науково-прикладного завдання педагогічної та вікової психології. В роботі схарактеризовано умови та фактори навчальної діяльності, які негативно впливають на рівень емоційної стійкості юнаків, визначено комплекс психодіагностичних методик діагностики проявів емоційної стійкості, представлено і апробовано комплекс ефективних методів психодіагностики ЕС у ранньому юнацькому віці.
    На підставі аналізу літературних джерел виявлено, що наукові підходи до проблеми формування ЕС у осіб юнацького віку відрізняються різноманіттям поглядів, недостатньою чіткістю і низьким рівнем практичної реалізації. Виходячи з методологічних засад визначено зв’язки емоційної стійкості з умовами і чинниками діяльності, віковими особливостями розвитку та індивідуальними властивостями. Ми розглядаємо емоційну стійкість як якість особистості, яка впливає на успішність навчальної діяльності.
    Генезис проблеми емоційної стійкості дозволяє виділити два головних етапи у її становленні та розвитку: констатуюче-описовий (пресинтитичний) та фахово-орієнтований (формуючий). Під емоційною стійкістю ми розуміємо складну інтегративну полісистемну якість особистості, що забезпечує високу продуктивність діяльності та цілеспрямованість поведінки в складних емоційно напружених умовах.
    2. Ефективність формування емоційної стійкості у ранньому юнацькому віці визначається застосуванням вправ спеціального психофізичного тренінгу та ранньою психодіагностикою, що враховує характеристики емоційної стійкості на різних рівнях її прояву. Головними засобами формування емоційної стійкості є здійснення емоційно-вольової регуляції на психологічному та фізичному рівнях, розвиток та вдосконалення індивідуальних властивостей та психічних функцій особистості. Застосування цілісного комплексу психокорекційного впливу дозволить оптимізувати емоційну стійкість у ранньому юнацькому віці під час навчальної діяльності.
    3. Вивчення психологічних умов та особливостей навчальної діяльності старшокласників визначило доцільність та необхідність формування емоційної стійкості саме у цієї вікової категорії, зумовило адекватність добору комплексу психодіагностичних та психокорекційних методик. Це також дало змогу виокремити фактори, які суттєво впливають на емоційну стійкість постійна висока інтенсивність інформаційного потоку; лімітованість часу діяльності; професійне самовизначення; особиста відповідальність за успішність навчально-професійної діяльності; одночасна реалізація цілого ряду інтелектуальних та сенсомоторних навичок.
    4. Для своєчасної діагностики емоційної стйкості осіб раньої юності необхідно враховувати характеристики емоційної стійкості на раціональних, емоційних та тілесних рівнях її прояву. Інформативними показниками, що свідчать про зміну рівня емоційної стійкості, слід вважати: шкалу нейротизму, ситуативної тривожності, нервово-психічної стійкості; гіпертимні, тривожні, збудливі, емотивні типи акцентуацій; рівень суб’єктивного контролю, предметної та соціальної ергічності, предметної та соціальної пластичності, соціального темпу, предметної та соціальної емоційності; емоційної стійкості; такі емоційні стани як тривожність, агресивність, ригідність, працездатність та успішність навчальної діяльності.
    5. Під час дослідження виявлено індивідуально-типологічні особливості у осіб з низькою ЕС, яким притаманні низька активність, працездатність і самопочуття, низький рівень предметної і соціальної пластичності, висока емоційність та ергічність; високі збудливість, емотивність, дистимічність, виражений нейротизм та особистісна тривожність, що свідчить про дисбаланс в структурних елементах особистості, суттєво впливає на успішність навчальної діяльності у ранньому юнацькому віці і потребує корекції.
    6. Проведений аналіз отриманих даних дає змогу виділити найбільш високі і виражені кореляційні зв’язки ЕС і успішності навчальної діяльності з певними показниками, що свідчить про інформативність показників певних методик і необхідність їхнього застосування для діагностики ЕС в ранньому юнацькому віці, а саме методики визначення ЕС (створеної співробітниками лабораторії психофізіологічних проблем вищої школи Казанського університету), методики ТПАНС (визначення тривоги, працездатності, активності, настрою і самопочуття), методики діагностики емоційних станів Г.Айзенка; методики визначення темпераменту Русалова, локус контролю Дж.Роттера і нейротизму Г.Айзенка.

    7. Використання старшокласниками експериментальної групи прийомів довільної психічної та психофізичної саморегуляції психофізичної регуляції стану дало можливість більш ефективно здійснювати навчальну діяльність в емоціогенно напружених умовах, зняти ефект втоми наприкінці навчального семестру, що дає змогу рекомендувати запропонований комплекс психофізичного тренування як ефективний психокорекційний засіб формування емоційної стійкості у ранньому юнацькому віці.











    Література
    1 . Аболин Л.М., Чебыкин А.Я. Попытка экспериментального исследования образца психических качеств, обеспечивающего успешное достижение цели деятельности спортсменов в условиях международных соревнований / В кн.: Теоретические и прикладные исследования психофизиологии спортивной деятельности. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1979. С. 10-28.
    2 . Аболин Л.М. Психологические механизмы эмоциональной устойчивости человека. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1987. 262 с.
    3 . Аболин Л.М. Эмоциональная устойчивость и пути ее повышения // Вопросы психологии. 1989. - №4. - С. 141-149.
    4 . Аболин Л.М. Методики изучения эмоций в спорте. ­ Казань, 1985. 100 с.
    5 . Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М.: Наука, 1980.
    6 . Абульханова-Славская К.А. Типология активности личности // Психол. журнал 1985, №5. С. 3 19.
    7 . Аветисян К.А. Экспрессивное поведение учителя // Психол. наука и образование. 2000. - №1. - С.15-17.
    8 . Айзенк Г. Проверь свои способности. М.: Наука, 1972. 121с.
    9 . Айзенк Г.Ю. Структура личности. Пер. с англ. СПб.: Ювента. М.: КСП+, 1999. 464 с.
    10 . Алексеев А.В. Психорегулирующая тренировка / Методическое письмо // ВНИИФК. М., 1969. 39 с.
    11 . Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. М.: Наука, 1967. 166 с.
    12 . Анохин П.К. Принципиальные вопросы общей теории функциональных систем // Принципы системной организации функций. М.: Наука, 1973. С.5 75.
    13 . Антонова-Турченко О.Г. Як вижити серед конфліктів. К., 1991. 32 с.
    14 . Асмаковец Е.С. Развитие эмоциональной гибкости учителя посредством социально-психологического тренинга // Психол. наука и образование. 2000. №1.С.11 14.
    15 . Бачериков Н.Е., Воронцов М.П., Добромиль Э.И. Психогигиена умственного труда учащейся молодежи. К.: Здоров’я, 1989. 168 с.
    16 . Блинов О.А. Формирование эмоциональной устойчивости у военнослужащих аэромобильных войск во время воздушно-десантной подготовки: Дис канд. психол. наук: 20.02.02. К., 1999. 227 с.
    17 . Блок В. Уровни бодрствования и внимание // Экспериментальная психология. Под ред. Ж.Пиаже. М., 1970, №3, с. 97 146.
    18 . Блудов Ю.М. Экспериментальные исследования некоторых психофизиологических качеств высококвалифицированных спортсменов в экстремальных условиях ответственных соревнований: Автореф. дисканд. психол. наук. М., 1973. 24 с.
    19 . Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе //Вопр.психологии. 1978. №4.С.47-56.
    20 . Бодров В.А. Когнитивные процессы и психологический стресс // Психол.журнал. 1996. Т.17., №4. С.64-74.
    21 . Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика. К.: Укртехпрес, 1997. 216 с.
    22 . Боришевский М.Й. Развитие саморегуляции поведения школьников: Дис. в форме научного доклада. К., 1992. 77 с.
    23 . Боришевський М.Й. Психологічні детермінанти особистісної саморегуляції поведінки / В кн.: Розвиток педагогічної і психологічної науки в Україні 1992-2002 рр.: Зб. наук. праць до 10-річчя АПНУ, Ч.1 Харків ОВС”, 2002. С. 516 527.
    24 . Бурлачук Л.Ф., Савченко Е.П. Психодиагностика. К.: Изд-во АЛД, 1995. 112 с.
    25 . Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. СПб.: Изд-во Питер, 2000. 528 с.
    26 . Бурлачук Л.Ф., Грабская Л.И., Кочерян А.С. Основы психотерапии. К.: Ника-Центр, 2001. 320 с.
    27 . Бучек Л.І. Аналіз емоційної стійкості як прояву особливостей саморегуляції особистості: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.01 / Київ.ун-т ім. Т.Г.Шевченка. К., 1993. 20 с.
    28 . Буянов М.И. Основы психотерапии для детей и подростков. К.: Вища школа, 1990. с. 122 159.
    29 . Варданян Б.Х. Механизмы регуляции эмоциональной устойчивости // Категории, принципы и методы психологии. Психологические процесы. М., 1983. С. 542 543.
    30 . Вівчарик Г.П., Дмитренко А.К. Методи діагностики та формування у молодих жінок установок на самореалізацію. Черкаси, 1999. 51 с.
    31 . Вікова психологія / За ред. Г.С.Костюка. К.: Радянська школа, 1976. 269 с.
    32 . Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. К.: Просвіта, 2001. 416 с.
    33 . Вінтюк Ю. Усвідомлення старшокласниками стану власного здоров’я як умова адекватного професійного самовизначення // Пед. і психол. проф. освіти. 2002. - №2. С.197-204.
    34 . Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. М.: Из-во Москов. ун-та, 1976. 143 с.
    35 . Выготский Л.С. Проблема возраста. Собр.соч. в 6-ти т. М., Педагогика, 1984. Т.4. С.259.
    36 . Возрастная физиология и школьная гигиена/ А.Г.Хрипкова, М.В.Антропова, Д.А.Фарбер. М.: Просвещение, 1990. 319 с.
    37 . Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии: Учеб. пособие. М.: Просвещение, 1986. 272 с.
    38 . Геречка М. Психологічна готовність у контексті підготовки майбутніх фахівців // Пед. і психол. проф. освіти. 2002. - №2. С.155-161.
    39 . Гиссен Л.Д. Психорегулирующая тренировка. М., 1969. 22 с.
    40 . Гиссен Л.Д. Вопросы спортивной психогигиены / В кн.: Сборник научных трудов. М., 1973, 1975.Вып 2, 3.162 с., 174 с.
    41 . Гиссен Л.Д. Некоторые исследования и практические вопросы спортивной психогигиены и психопрофилактики // Вопросы спортивной психогигиены / Динамика состояний спортсменов в связи с особенностями их личности. М., 1977. Вып. 5. С. 5 24.
    42 . Гриньова М.В. Теоретико-методичні основи формування саморегуляції навчальної діяльності школярів: Дис. док. пед. наук. К., 1998.
    43 . Горбатков А.А. Позитивные и негативные эмоции: взаимосвязь и ее зависимость от уровня субъективного развития индивида // Психол. журн. 2001. - №1. С.61-70.
    44 . Горбунов Г.Д. Учитесь управлять собой. - Л.,”Знание”, 1976. - 32 с.
    45 . Гуревич К.М. Профессиональная пригодность и основные свойства нервной системы. М., 1970. 214 с.
    46 . Дашкевич О.В. Исследование эмоциональной устойчивости у стрелков и ватерполистов в условиях соревнований и тренировок // Материалы Междунар. науч. методич. конф. по проблеме спортивной тренировки. М., 1967.Т.2 С.66-68
    47 . Дашкевич О.В. Эмоциональная регуляция деятельности в экстремальных условиях: Автореф. дис д-ра психол. наук: 19.00.01. / Моск. гос. центр ин-та физич. культ. М., 1985. 36 с.
    48 . Диагностика и регуляция эмоциональных состояний // Сб. матер-в Всесоюзн. симпозиума. Ч.2 / Ред.кол. Забродин Ю.М., Хмелюк Р.И., Дикая Л.Г. и др. М., 1990. 155 с.
    49 . Дикая Л.Г. Особенности регуляции функционального состояния оператора в процессе адаптации к особым условиям // Психол-е проблемы деятельности в особых условиях / Отв. ред. Б.Ф.Ломов, Ю.М.Забродин. М.: Наука, 1985. С. 63 90.
    50 . Дикая Л.Г., Семикин В.В. Особенности саморегуляции функциональной системы в режиме непрерывной деятельности // Эмоциональная регуляция учебной деятельности / Под ред. А.Я.Чебыкина. М., 1987. С. 15 24.
    51 . Дикая Л.Г. Психологическая саморегуляция функционального субъекта в экстремальных условиях деятельности: Автореф. дисдокт.психол.наук..М., 2002.
    52 . Дінейка К.В. Рух, дихання, психофізичне тренування. 2-е вид., перероб. і доп.- К.: Здоров’я, 1988. 176 с.
    53 . Донченко Е.А., Титаренко Т.А. Личность : конфликт, гармония. Киев, 1989.
    54 . Дьяченко М.И. Природа эмоциональной устойчивости // Категории, принципы и методы психологии. Психологические процессы. Ч.3: Тезисы к VI Всесоюз. съезду Общества психологов СССР. М., 1983. С.23-27.
    55 . Дьяченко М.И., Пономаренко В.А. О подходах к изучению эмоциональной устойчивости // Вопросы психологии. 1990. - №1. С.106 - 112.
    56 . Єна А.І. Актуальні проблеми і організаційні засади психофізіологічного забезпечення ЗС України // Військова медицина України. 2001. - №1. С.54 - 62.
    57 . Єфремцева С.А. Тренінг спілкування для старшокласників / За ред. Ю.З.Гільбуха: Пер.з рос.- К.: Ін-т психології АПН України, 1994. 76 с.
    58 . Иванников В.А. Психологические механизмы волевой регуляции. - М., Изд-во МГУ, 1991. 142 с.
    59 . Запорожец А.В. Избранные психологические труды: В 2-х т. Т.1. Психическое развитие ребенка. М.: Педагогика, 1986, 112 260 с.
    60 . Зборовская И.В. Саморегуляция психической устойчивости учителя // Прикладная психология. 2001. № 3. С.55-65.
    61 . Зданевич Л. Проблеми адаптації студентів педагогічних коледжів до умов навчання // Педагогіка і психологія проф.освіти. 2001. №1. С.45-49.
    62 . Зильберман П.Б. Эмоциональная устойчивость оператора // Очерки психологии труда оператора. М.: Наука, 1974. С. 138 172.
    63 . Калин В.К. Воля. Эмоции. Интеллект. Эмоционально-волевая регуляция: Тез. Всесоюзн. конф. молод. ученых. Ред. кол. В.В.Давыдов. Симферополь, 1983. С. 171 175.
    64 . Карвасарський Б.Д. Психотерапия. М.: Медицина, 1985. 303 с.
    65 . Карпухина А.М. Психологические и психофизиологические пути повышения эффективности деятельности. К.: РДЭНТП, 1991. 19 с.
    66 . Кириленко Т.С. Виховання почуттів. К.: Політвидав, 1989.
    67 . Кириленко Т.С. Основи психології: Навч.посібник / Київський національний ун-т ім.Тараса Шевченка. К.: ВПЦ Київський університет”, 2003. 87 с.
    68 . Киричук В.О. Психолого-педагогічні умови стимулювання соціально-комунікативної активності старшокласників: Дис канд. пед. наук. - К., 1997. 199 с.
    69 . Кисилев А.И., Борисов Э.И., Рязанов В.И. Самостоятельное овладение приемами психической саморегуляции. М., 1988. 27 с.
    70 . Клименко В.В. Механізми психомоторики людини. К.: Фоліо, 1997. 140 с.
    71 . Кон И.С. Психология ранней юности. М.: Просвещение, 1989. С. 6 149.
    72 . Конопкин О.А. Психологические механизмы регуляции деятельности. М.: Наука, 1980. 256 с.
    73 . Корнієнко О.В. Підтримання психосоматичного здоров’я практично здорових людей: Навч.посібник. К.: Вид.центр Київський університет”, 2000. 126 с.
    74 . Корольчук Н.С., Корниенко М.В., Горлов В.М. Методическое пособие по формированию умений и отработке навыков по специальности социальный педагог-психолог. К.: КВВМУ, 1991. 44с.
    75 . Корольчук Н.С. Исследование прямых и косвенных показателей работоспособности в подразделениях. К.: КВВМУ, 1993. 45 с.
    76 . Корольчук М.С. Психофізіологія працездатності корабельних спеціалістів в екстремальних умовах: Автореф. дисд-ра психол. наук: 19.00.02 / Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України. К., 1996. 33 с.
    77 . Корольчук М.С. Практикум з психофізіології військової діяльності. К.: КВГІ, 1997. 135 с.
    78 . Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності. К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. 400 с.
    79 . Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. К., 1989. Розд.ІІІ.
    80 . Котик М.А. Саморегуляция и надежность человека-оператора. Таллин: Валгус, 1974.
    81 . Котова Л. Емоційна стійкість у формуванні інструментально-виконавської надійності майбутніх учителів музики // Рідна школа. 2000. - №12. С.47-49.
    82 . Крайг Г. Психология развития. СПб., Изд-во Питер”, 2000. Гл. 2,3,13.
    83 . Крайнюк В.М. Психологічні особливості проявів тривожності і агресивності у юнаків призовного віку: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.01. / Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України К., 1999. 18 с.
    84 . Краткий психологический словарь / Сост. Л.И.Карпенко: Под общ. ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. М.: Политиздат, 1985. 431 с.
    85 . Криворучко П.П. Психологічне забезпечення професійної діяльності корабельних спеціалістів у тривалому плаванні: Дисканд. психол. наук: 20.02.02 / Київ. військ.- гуманіт. Ін-т. К., 1998. 263 с.
    86 . Кульчицкая Е.И. Эмоциональное и интеллектуальное поведение// Практична психологія та соц.робота. 2003. - №1. С.1-3.
    87 . Левитов Н.Д. О психических состояниях человека. М.: Педагогика, 1969. 344 с.
    88 . Левківська Г.П., Сорочинська В.С., Штрифурак В.С. Адаптація першокурсників в умовах вищого навчального закладу освіти: Навч.посібник К., 2001. 128 с.
    89 . Леонгард К. Акцентуированные личности: Пер. с нем. К.: Вища школа, Головн.изд-во. 1989. 375с.
    90 . Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность. М.: Политиздат, 1975. 304 с.
    91 . Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения. М., 1981.
    92 . Лобзин В.С., Решетников М.М. Аутогенная тренировка. Л.: Медицина, 1986. 279 с.
    93 . Ложкин Г.В., Терешина Е.Б. Уверенность в себе: механизм формирования // Журнал практикующего психолога. 1998. - №4. С. 94 101.
    94 . Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1984. 444 с.
    95 . Маклаков А.Г. Личностный адаптационный потенциал: его мобилизация и прогнозирование в экстремальных условиях // Психол. журн. 2001. - №1. С.16-23.
    96 . Максименко С.Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження. К.: НДПУ, 1990. 239 с.
    97 . Максименко С.Д. Методологічні і теоретичні питання психології // Актуальні проблеми психології: Наукові записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. К., 1999. Вип. 19. С. 5 13.
    98 . Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія: Навч. посібник./ Міжрегіональна академія управління персоналом. К.: МАУП, 2000. 256 с.
    99 . Макаренко Н.В. Теоретические основы и методики профессионального психофизиологического отбора военных специалистов. К., 1996. 336 с.
    100 . Марищук В.Л. К вопросу об эмоциональной устойчивости курсантов-летчиков и возможность ее совершенствования с применением средств физической подготовки: Автореф. дис канд. психол. наук. Л., 1964. 22 с.
    101 . Марищук В.Л. Психологические основы формирования профессионально значимых качеств: Автореф. дис д-ра психол. наук: 19. 00. 03 / Воен. ин-т физ. культ. Л., 1982. 20 с.
    102 . Марищук В.Л., Евдокимов В.И. Поведение и саморегуляция человека в условиях стресса. - Санкт-Питербург.: Изд.дом Сентябрь”, 2001. 271 с.
    103 . Марищук В.Л., Платонов К.К., Плетницкий Е.А. Напряженность в полете. М. Л.: Воениздат, 1969. 120 с.
    104 . Медведев В.И. Психологические реакции человека в экстремальных условиях // Экологическая физиология человека / Отв.ред. О.Г.Газенко. М., 1979, С. 625 671.
    105 . Мельников В.М., Ямпольский Л.Т. Введение в экспериментальную психологию. М.: Просвещение, 1985. 319 с.
    106 . Методики психодиагностики в спорте / В.Л.Марищук, Ю.М.Блудов, В.А.Плахтиенко, Л.К.Серова М.: Просвещение, 1990. - 256 с.
    107 . Милерян Е.А. О надежности оператора в различных режимах работы // Вопросы психологии. 1971. - №4. С. 60 68.
    108 . Милерян Е.А. Обсуждение и теоретическое обобщение экспериментальных материалов // Очерки психологии труда оператора. М.: Наука, 1974. С. 5 18.
    109 . Мильман В.Э. Стресс и личностные факторы регуляции деятельности // Стресс и тревога в спорте. М.: Физкультура и спорт, 1983. С. 24 46.
    110 . Митина Л.М. Психология профессионального развития учителя. М., 1998.
    111 . Моргун В.Ф., Ткачова Н.Ю. Проблема периодизации развития личности в психологии. М, 1986.
    112 . Моросанова В.И., Коноз Е.М. Регуляторные аспекты экстраверсии и нейротизма: новый взгляд / / Вопросы психологии. 2001. - №2. С.59-73.
    113 . Моросанова В.И. Личностные аспекты саморегуляции произвольной активности человека // Психол.журн. 2002. - №6. С.5-17.
    114 . Наенко Н.И. Психическая напряженность. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. 111 с.
    115 . Натанзон Э.Ш. Приемы педагогического воздействия. М.: Просвещение. 1972. 215 с.
    116 . Научитель Е.Д. Адаптация студента в ВУЗе// Практична психол. та соціальна робота. 2001. №7. С.21-23.
    117 . Небылицин В.Д. Основные свойства нервной системы человека как нейрофизиологической основы индивидуальности // Естественно-научные основы психологии. М.: Педагогика, 1978. С. 295 336.
    118 . Никифоров Г.С. Самоконтроль человека. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1989. 193 с.
    119 . Никифоров Г.С., Филимоненко Ю.И., Польшин А.И. Психологические аспекты саморегуляции состояний. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1986. 43 с.
    120 . Носко М.О.Вихідні показники фізичного розвитку молоді // Педагогіка і психологія. 2002. №2. С.79-82.
    121 . Норакидзе В.Г. Темперамент личности и фиксированная установка. Тбилиси: Мецниереба, 1970. 110 с.
    122 . Ольшанникова А.Е. К психологической диагностике эмоциональности // Проблемы общей, возрастной и педагогической психологии. М.: Педагогика, 1978. С. 93 105.
    123 . Ольшанникова А.Е., Семенов В.В., Смирнов Л.И. О методиках, диагностирующих некоторые параметры эмоциональности, связанные с детерминацией эмоциональной устойчивости // Спорт, психофизическое развитие и генетика : Материалы Всесоюз. симп. М., 1976. С. 40-51.
    124 . Осадчая Т.В. Эмоциональная устойчивость как детерминанта педагогической техники // Диагностика и регуляция эмоциональных состояний: Материалы Всесоюз. симп. по пробл. диагностики и регуляции эмоциональных состояний / Под ред. А.Я.Чебыкина, Ч.2. М., 1990. С.90-91.
    125 . Осьодло В.І. Психодіагностика та психокорекція функціональних станів операторів у динаміці професійної діяльності: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.03 / Київ.нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 2001. 19 с.
    126 . Оя С.М. Особенности предстартовых сдвигов и эмоциональной стабильности у представителей разных видов спорта // Психологические вопросы тренировки и готовности спортсменов к соревнованию. М.: Физкультура и спорт. 1969. С. 63-67.
    127 . Паповян С.С. Математические методы в социальной психологии. М., 1983.
    128 . Пашукова Т.І., Допіра А.І. Дьяконов Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І.Пашукової. К.: Т-во Знання”, КОО, 2000. 204 с.
    129 . Паронянц Т. Вплив професійної діяльності в умовах підвищеної стресогенності на психіку співробітників ОВС // Педагогіка та психологія проф.освіти. 2002. - №4. С.183-188.
    130 . Парфенюк В. Актуальні проблеми саморегуляції навчальної діяльності майбутніх фахівців // Педагогіка і психологія проф.освіти. 2002. - №4. С.189-196.
    131 . Пейсахов Н.М. Призвольные и непроизвольные компоненты психической саморегуляции // Теоретические и прикладн. исследования психической саморегуляции. Казань, 1975. С. 67 78.
    132 . Платонов К.К. Структура и развитие личности. М.: Наука, 1986. 254 с.
    133 . Психологическое обеспечение профессиональной деятельности / Под ред. Г.С. Никифорова. СПб., 1991.
    134 . Писаренко В.М. Устойчивость эмоционального состояния спортсмена в условиях соревнований // Пути достижения трудной цели в спорте. М., 1964. С. 51 68.
    135 . Писаренко В.М. К вопросу о методах и обеспечении эмоциональной устойчивости спортсмена в условиях соревнований // Материалы научной сессии / ВНИИФК за 1965. М., 1966. С. 186 188.
    136 . Писаренко В.М. Роль психики в обеспечении эмоциональной устойчивости человека // Психол. журнал. 1986.- Т.7. - №5.- С.62-67.
    137 .&
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины