ОСОБИСТІСНИЙ ПІДХІД У ДОПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ УЧНІВ ГІМНАЗІЙ З ВИВЧЕННЯМ СХІДНИХ МОВ : ЛИЧНОСТНЫЙ ПОДХОД В ДОПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКЕ УЧЕНИКОВ ГИМНАЗИЙ С ИЗУЧЕНИЕМ ВОСТОЧНЫХ ЯЗЫКОВ

Короткий опис

Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України

На правах рукопису

Бастун Микола Володимирович
УДК 159.232:373.44:81’243(1-11)

ОСОБИСТІСНИЙ ПІДХІД У ДОПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ УЧНІВ ГІМНАЗІЙ З ВИВЧЕННЯМ СХІДНИХ МОВ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Г.О.Балл, член-корр. АПН України, доктор психологічних наук, професор

Київ 2005

ЗМІСТ
ВСТУП ..............................................................................................
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічний аналіз проблеми застосування особистісного підходу в підготовці майбутніх сходознавців ........................................................................................
1.1. Допрофесійне навчання як етап особистісного розвитку учнів .....................................................................................................
1.2. Теоретико-методологічні засади особистісного підходу в допрофесійній підготовці учнівської молоді за лінгвістичним профілем ..............................................................................................
1.3. Особливості застосування особистісного підходу в загальноосвітніх навчальних закладах з поглибленим вивченням східних мов ..........................................................................................
Висновки до розділу 1 .............................................................
РОЗДІЛ 2. Організація та методи вивчення професійно важливих особистісних якостей гімназистів як майбутніх сходознавців ......
2.1. Концептуальні та методичні засади емпіричного вивчення професійно важливих якостей особистості старшокласників як майбутніх сходознавців ..................................
2.2. Біографічний аналіз як визначення ідеальної моделі професійно важливих якостей становлення особистості сходознавця ....................................................................................
2.3. Дослідження рівня сформованості у старшокласників особистісних якостей, значущих для професійного самовизначення та становлення сходознавця ..................................
Висновки до розділу 2 .............................................................

РОЗДІЛ 3. Експериментальна перевірка ефективності особистісного підходу у допрофесійній підготовці майбутніх сходознавців ........................................................................................
3.1. Застосування принципів і методик Школи діалогу культур в реалізації особистісного підходу у навчанні майбутніх сходознавців.........................................................................................
3.2. Застосування комплексу особистісно-культурологічно орієнтованих діалогічних методик в експериментальному навчанні ...............................................................................................
3.3. Оцінка ефективності особистісного підходу у допрофесійній підготовці гімназистів як майбутніх сходознавців.........................................................................................
Висновки до розділу 3 .............................................................
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ .................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................
ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність і доцільність дослідження. Оновлення системи освіти є об’єктивною потребою суспільного розвитку. Це оновлення стосується не лише прищеплення учням і студентам тих професійних якостей, які проявлятимуться в об’єктивних результатах їх майбутньої діяльності, а й формування їх суб’єктивного ставлення до обраного виду діяльності, сприяння духовній самореалізації, самоактуалізації особистості.
Характерною ознакою останнього десятиріччя нашої історії є надбання Україною статусу відповідального учасника (суб’єкта) діалогу між Сходом і Заходом. Підготовка фахівців, здатних сприяти утвердженню такого статусу України, вимагає водночас утримання традицій вітчизняного сходознавства і залучення до їх підготовки інноваційних форм навчання. Належна увага має приділятись при цьому й допрофесійній ланці підготовки.
Слід зауважити, що для успішної підготовки до оволодіння професією потрібна мобілізація всіх резервів особистості (Т.Буякас, Д.С’юпер). Особливо це стосується підготовки за сходознавчим профілем (Г.П.Балабанова, І.Ю.Крачковський, А.Ю.Кримський, Т.А.Шумовський).
З огляду на сучасні тенденції розвитку освітніх систем, найадекватнішим засобом, що сприятиме різнобічному розвиткові особистості майбутнього фахівця-сходознавця, є застосування в системі сходознавчої освіти особистісного підходу зі спиранням на загальнопсихологічні здобутки в розумінні особистості.
Особистісний підхід у психології в його експліцитній формі був окреслений у працях таких психологів, як І.Д.Бех, Л.І.Божович, Н.С.Лейтес, С.Д.Максименко, О.М.Пєхота, К.К.Платонов, В.В.Рибалка, В.А.Семиченко, Б.О.Федоришин та інші. Вказані дослідники в своїх роботах спирались на розуміння особистості Л.С.Виготським, С.Л.Рубінштейном, Г.С.Костюком, О.М.Леонтьєвим та ін. Зокрема, важливого значення вони надають уявленням про роль мовлення як вирішального чинника розвитку вищих психологічних функцій (О.Г.Асмолов, Л.С.Виготський, Д.Б.Ельконін, О.О.Леонтьєв, О.Р.Лурія). Належність сходознавства до лінгвістичного кола професій визначає особливу роль комунікативної сфери особистості в професійному становленні фахівця-сходознавця.
Відповідно, важливим аспектом здійснення особистісного підходу в сходознавчій освіті є сприяння розвиткові комунікативної сфери особистості. Важливі положення щодо такого розвитку містяться, зокрема, в концепціях діалогу культур, внутрішнього діалогу як засобу входження індивіда в культуру, Школи діалогу культур (М.М.Бахтін, В.С.Біблер, С.Ю.Курганов, В.Ф.Литовський, Л.О.Месеняшина та ін.).
Вельми важливим з погляду становлення особистості фахівця є період допрофесійної і, вужче, передпрофесійної підготовки, що здійснюється в рамках ступеневої неперервної професійної освіти. Загальні положення щодо неперервної освіти, розроблені С.У.Гончаренком, І.А.Зязюном, Н.Г.Ничкало та ін., були використані при розробці питань передпрофесійної підготовки такими дослідниками, як Г.О.Балл, Є.В.Єгорова, П.С.Перепелиця, В.В.Рибалка, Т.М.Траверсе, Б.О.Федоришин, Я.В.Цехмістер.
Проблеми, що стоять перед сходознавчою освітою, в тому числі допрофесійною, знайшли відображення в працях таких авторів, як Г.П.Балабанова, А.Ю.Кримський, О.Пріцак, К.М.Тищенко та ін. Проте, слід зазначити, що питання впровадження принципів особистісного підходу в допрофесійну сходознавчу освіту в існуючій літературі поставлені лише в імпліцитній формі і не дістали належної науково-теоретичної та методичної розробки. Саме цим був зумовлений вибір теми нашого дослідження: "Особистісний підхід у допрофесійній підготовці учнів гімназій з вивченням східних мов".
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є частиною науково-дослідної роботи, що проводиться в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України і пов’язана з плановою темою НДР відділу психології трудової та професійної підготовки 2002-2004 р.р. "Розвиток психологічної культури учнівської молоді в системі неперервної професійної освіти" (РК № 0102U000399).
Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України 30 квітня 2002 р., протокол № 8, і узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні 26 грудня 2002 р., протокол № 9.
Об’єкт дослідження: допрофесійна підготовка учнів загальноосвітніх навчальних закладів з вивченням східних мов.
Предмет дослідження: психолого-педагогічні умови успішного застосування особистісного підходу в навчанні учнів гімназій з вивченням східних мов .
Мета дослідження: експериментально дослідити вплив особистісного підходу на ефективність допрофесійної підготовки майбутніх сходознавців.
Концептуальні ідеї дослідження знаходяться у руслі: а) концепції неперервної професійної освіти (І.А.Зязюн, О.М.Ігнатович, О.І.Кульчицька, Н.І.Литвинова, Н.Г.Ничкало, О.М.Отич, В.Г.Панок, П.С.Перепелиця, Н.А.Побірченко, Е.О.Помиткін, В.В.Синявський, С.О.Сисоєва, Л.О.Хомич та ін.); б) загальнометодологічних і теоретичних уявлень про особистість та її життєвий шлях, а також особистісного підходу як теоретичної основи особистісно орієнтованого навчання (І.Д.Бех, Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, Н.С.Лейтес, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, І.П.Маноха, А.Маслоу, В.Ф.Моргун, К.К.Платонов, В.В.Рибалка, К.Роджерс, С.Л.Рубінштейн, О.П.Саннікова, Т.М.Титаренко, Б.О.Федоришин, Т.К.Чмут, Т.С.Яценко та ін.); в) діалого-культурологічного підходу в освіті (О.Г.Асмолов, М.М.Бахтін, Г.О.Балл, В.С.Біблер, С.Ю.Курганов, В.Ф.Литовський, Л.О.Месеняшина та ін.).
Гіпотеза дослідження полягає у наступному:
а) особистісний підхід до розбудови змісту навчання та відносин між учасниками навчального процесу є доцільним для допрофесійної підготовки майбутніх сходознавців;
б) в контексті сходознавчої освіти ефективним шляхом реалізації особистісного підходу є застосування діалогічних методик, розроблених в рамках Школи діалогу культур;
в) розвиток комунікативної сфери особистості, формування системи професійних уявлень і професійних цінностей у процесі розбудови діалогічних стратегій спілкування між учасниками педагогічного процесу постає провідним фактором особистісного розвитку фахівця-сходознавця.
Завдання дослідження:
1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми застосування особистісного підходу в допрофесійній підготовці учнів загальноосвітніх навчальних закладів з вивченням східних мов.
2. З’ясувати (на матеріалі діяльності видатних вітчизняних сходознавців) професійно важливі якості особистості фахівця-сходознавця та головні чинники її розвитку.
3. Ґрунтуючись на результатах методологічного аналізу, розробити особистісно-культурологічно орієнтований тренінг діалогічного спілкування для старшокласників гімназій з вивченням східних мов.
4. Експериментально перевірити вплив тренінгу діалогічного спілкування на особистісні характеристики гімназистів.
Методологічну основу дослідження становлять: принципи детермінізму і єдності психіки і діяльності та розвитку психіки; концепції розвитку особистості в професійній діяльності; теорії індивідуальних типологічних відмінностей; принципи відповідності індивідуально-типологічних властивостей особистості способу її життя, єдності природного і соціального.

Методи дослідження:
Теоретичні: аналіз проблеми на основі вивчення літературних джерел, побудова теоретичних моделей, за допомогою яких було здійснено теоретико-методологічний аналіз особистісного підходу в психолого-педагогічній практиці та визначено принципи виділення професійно важливих якостей фахівця-сходознавця;
Емпіричні: історико-психологічний аналіз біографічного матеріалу; психолого-педагогічний експеримент, спостереження, бесіда, анкетування, тестування, навчально-розвивальні діалоги, за допомогою яких було виділено професійно важливі якості фахівця-сходознавця, вивчено стан розвитку комунікативної сфери особистості учнів і їх налаштованість на певні стратегії міжособистісної та міжкультурної взаємодії.
Організація дослідження. Дослідження проводилося у три етапи протягом 2000-2005рр.
На першому етапі (2000 2001 рр.) проаналізовано психолого-педагогічну літературу з проблеми, здійснено аналіз психолого-педагогічних підходів до проблеми особистісного підходу у допрофесійній підготовці учнів, що здобувають допрофесійну підготовку за лінгвістичним профілем.
На другому етапі (2002 2003 рр.) здійснювалася розробка, апробація та адаптація психодіагностичного і психорозвивального інструментарію, визначалися показники й критерії особистісного розвитку старшокласників як майбутніх сходознавців, проводився констатуючий експеримент.
На третьому етапі (2003-2005 рр.) проводився формуючий експеримент із застосуванням психорозвивальних методів, спрямованих на виявлення й корекцію дисгармоній розвитку комунікативної сфери особистості учнів та формування їх налаштованості на діалогічні стратегії міжособистісної та міжкультурної взаємодії; узагальнювалися матеріали експериментального дослідження, оформлені у вигляді дисертації.
Експериментальна база дослідження: В дослідженні брали участь 285 учнів старших класів Київської гімназії східних мов № 1, Загальноосвітнього навчального закладу № 293 м. Києва з вивченням арабської мови і Навчально-виховного центру № 181 "Дьонсурі" м.Харкова з вивченням корейської мови.
Наукова новизна роботи: вперше досліджено психологічний зміст процесу допрофесійної підготовки на матеріалі особистісно-культурологічно орієнтованого навчання майбутніх сходознавців; розроблено та апробовано нові діалогічні методики для реалізації особистісного підходу в допрофесійній підготовці учнів гімназій.
Теоретичне значення дослідження полягає у глибшому розкритті, по-перше, психологічних особливостей допрофесійної підготовки за лінгвістичним профілем і, по-друге, можливостей застосування в цій підготовці особистісного підходу та методик Школи діалогу культур.
Практичне значення дослідження визначається розробкою й апробацією методики комплексної діагностики професійно важливих якостей особистості фахівця-сходознавця, а також тренінгу діалогічного спілкування, який сприяє успішному професійному самовизначенню та особистісному зростанню майбутніх сходознавців. Матеріали дослідження можуть бути використані у роботі загальноосвітніх навчальних закладів з вивченням східних мов.
Впровадження результатів дослідження. Комплекс навчальних діалогів за особистісно-біографічним методом, анкета для учнів гімназій з вивченням східних мов впроваджені у практику діяльності Київської гімназії східних мов № 1 (довідка № 175 від 14.05.2005), НВЦ № 181 "Дьонсурі" м. Харкова (довідка № 211 від 14.04.2004), факультету лінгвістики Національного технічного університету "Київський політехнічний інститут" (довідка № 791 ФЛ/3000 від 13.05.2005).
Особистий внесок автора полягає в уточненні наукових уявлень про особистісний підхід у навчанні старшокласників за лінгвістичним профілем; модифікації особистісно орієнтованих методик Школи діалогу культур в контексті підготовки майбутніх сходознавців; розробці ідеальної моделі професійно важливих якостей фахівця-сходознавця та засобів їх діагностики; розробці особистісно-культурологічного тренінгу діалогічного спілкування для старшокласників, що навчаються у загальнооствініх закладах з вивченням східних мов.
Надійність та вірогідність отриманих результатів забезпечуються: методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних позицій дослідження; використанням методів діагностики, адекватних предмету, меті і завданням дослідження; достатньою вибіркою досліджуваних; поєднанням кількісного та якісного аналізу результатів дослідження.
На захист виносяться такі положення:
1. Особистісний підхід у допрофесійній підготовці майбутніх сходознавців передбачає використання сукупності психодіагностичних та психорозвивальних засобів, спрямованих на сприяння формуванню та розвитку комунікативної сфери особистості, як провідної для представників даного кола професій.
2. Комунікативна сфера особистості охоплює ряд якостей, професійно значущих для фахівця-сходознавця. Цими якостями є: орієнтація на гуманістично спрямовану міжособистісну та міжкультурну взаємодію; налаштованість на діалогічне спілкування з оточуючими та вміння і навички такого спілкування; здатність до діалогу з собою як з Іншим та з уявним співрозмовником; сформована суб’єктна та об’єктна підсистеми професійних уявлень.
3. Застосування комплексу методик Школи діалогу культур, спрямованих на розвиток діалогічних стратегій спілкування, позитивно впливає на становлення професійно важливих якостей особистості майбутнього сходознавця. Втілення принципів особистісного підходу в педагогічну практику навчальних закладів з вивченням східних мов із застосуванням вищевказаних діалогічних стратегій сприяє підвищенню ефективності допрофесійної підготовки майбутніх сходознавців.
Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження обговорювались на науково-практичній конференції "Україна країни Сходу: від діалогу педагогічних систем до діалогу культур та цивілізацій" (травень 2000, Київ); 9 Міжнародній конференції "Мова і культура" (червень 2001, Київ); Науково-практичній конференції "Україна країни Сходу: від діалогу педагогічних систем до діалогу культур та цивілізацій" (травень 2003, Київ); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Творчий потенціал особистості: проблеми розвитку та реалізації" (лютий 2005, Київ); на засіданнях відділу психології трудової і професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України.
Публікації. Основні результати дослідження висвітлено у 8 опублікованих одноосібних наукових працях, в тому числі 7 статтях і 1 розділі колективного посібника. 3 статті надруковано у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (215 найменувань, з них 22 іноземними мовами) і 3 додатків на 9 сторінках. Основний зміст дисертації викладено на 183сторінках. Робота включає 8 таблиць на 8 сторінках, 8 рисунків на 8 сторінках.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. В даному дисертаційному дослідженні розглянуто теоретичні засади особистісного підходу. Особистісний підхід являє собою методологічний інструментарій, що базується на закономірностях будови, функціонування й розвитку особистості і являє собою сукупність концептуальних уявлень, психодіагностичних та психорозвивальних засобів, що сприяють глибшому й повнішому розумінню особистості учня і є основою для її гармонійного виховання і розвитку.
2. Показано, що застосування особистісного підходу у допрофесійній підготовці майбутніх сходознавців сприяє формуванню особистісної готовності учнів до подальшого професійного навчання за відповідним фахом. Зокрема, ефективними в контексті особистісного підходу виявляються методики психолого-педагогічного впливу, розроблені в рамках концепції Школи діалогу культур, які спрямовані передусім на розвиток комунікативної сфери особистості.
3. З’ясовано, що серед чинників професійного становлення фахівця-сходознавця важливе місце посідають гуманістична спрямованість особистості та орієнтація на діалогічні стратегії розбудови міжособистісного та міжкультурного спілкування. На думку провідних діячів сходознавчої освіти та науки, одним із пріоритетних завдань вітчизняного сходознавства є встановлення та розвиток плідного діалогу з країнами Сходу на різних рівнях політичному, економічному, культурному. Відповідно, провідна мета сходознавчої освіти має полягати у сприянні становленню гуманістично налаштованої, зорієнтованої на діалогічні відносини особистості фахівця-сходознавця. Згадані положення дозволяють побудувати ідеальну модель професійно важливих якостей фахівця-сходознавця.
4. На основі проведеного історико-психологічного аналізу розроблено принципи і методику тренінгу діалого-культурного, особистісно орієнтованого спілкування. Він будується на таких принципах, як: презентація учням культурологічних знань у генетично розгорнутому вигляді; професійне самовизначення учня у культурі через вихід на межу з іншими культурами як основа становлення його особистості; сприймання тексту як граничного уособлення культури; зовнішній діалог як психологічний механізм розбудови внутрішнього діалогу з "уявним співрозмовником". Психодіагностичний компонент згаданого тренінгу включає вивчення таких психологічних характеристик учнів, як: а) рівень сформованості в них комунікативної сфери особистості як фактора налаштованості учнів на певні стратегії спілкування; б) система допрофесійних уявлень учнів цих навчальних закладів; в) зв’язок між вибором стратегії міжособистісної та міжкультурної взаємодії й особливостями професійного самовизначення. Результати проведеного констатуючого експерименту дозволяють зробити висновок, що серед учнів, які здобувають допрофесійну сходознавчу підготовку, переважає орієнтація на авторитарні та маніпулятивні стратегії спілкування.
5. Психорозвивальний компонент тренінгу складається з циклу навчальних діалогів. Він містить матеріали, що відображують погляди видатних сходознавців та перекладачів на суть і завдання сходознавства як професії. Результатом участі у зазначеному тренінгу є: 1) формування більш чіткої та збалансованої системи професійних уявлень (за рахунок розширення суб’єктної її підсистеми); 2) розвиток навичок діалогічного спілкування, в тому числі внутрішнього діалогу з уявним співрозмовником; 3) більший ступінь гуманістичної налаштованості у міжособистісній та міжкультурній взаємодії, зменшення частки маніпулятивних стратегій взаємодії та збільшення питомої ваги діалогічних стратегій.
6. Теоретичні узагальнення та емпіричні дані дають можливість зробити висновок, що розроблений варіант особистісного підходу у допрофесійній підготовці гімназистів як майбутніх сходознавців сприяє гармонізації розвитку професійно важливих якостей особистості як основи професійного становлення учнів. Це дозволяє рекомендувати його для застосування в допрофесійній підготовці учнів загальноосвітніх навчальних закладів з вивченням східних мов.
Перспективу подальших досліджень в даному напрямку ми вбачаємо, передусім, у розширенні розробленого циклу діалогів через залучення нових форм та методик, а також у застосуванні тренінгу діалогічного, особистісно та культурологічно орієнтованого спілкування в більш широкому контексті допрофесійної підготовки старшокласників, що навчаються за різними профілями.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М.: Наука, 1980. 335 с.
2. Алексеев В.М. Наука о Востоке. М., Главная редакция восточ­ной литературы издательства "Наука", 1982. 535 с.
3. Альперіна В. Психологічні проблеми раннього засвоєння дітьми іноземної мови // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. Наук. Праць. К., 2000. т. 2, ч. 5. С. 252-260.
4. Аль-Хадиди Сауд А.А. Проблема личности в современных кросскультурных исследованиях // Проблема особистості в сучасній науці. Збірник доповідей 2 конференції 1999 р. К., 2000. С 44-47.
5. Амонашвили Ш.А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса. Минск, 1990. 560 с.
6. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. 339 с.
7. Анцыферова Л.И. Психология повседневности: жизненный мир личности и "техники" ее бытия // Психол. журнал. 1993. Т. 14. - № 2. С. 3-16.
8. Аристотель. Соб. соч.: в 4-х т. М.: "Мысль", 1975. Т. 2. 688 с.
9. Асмолов О.Г. Психология личности: Принципы общепсихологического анализа: Учеб. для студентов вузов, обуч. по спец. "Психология". М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. 367 с.
10.Базиянц А.П. Лазаревский институт в истории отечественного востоковедения. М., 1973. 327 с.
11.Балабанова Г.П. Про перспективи сходознавства в Україні // Україна країни Сходу: від діалогу педагогічних систем до діалогу культур та цивілізацій. Матеріали науково-практичної конференції 11-13 травня 2000 року. К., 2001. C. 3 6.
12.Балл Г. О. Гуманізація загальної та професійної освіти: суспільна актуальність і психолого-педагогічні орієнтири // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи. К., 2000. С. 134 158.
13.Балл Г.О. Духовність професіонала і педагогічне сприяння її становленню: орієнтири психологічного аналізу // Професійна освіта: педагогіка і психологія. За ред. Т. Левовицького, І.Вільш, І. Зязюна, Н.Ничкало. Київ-Ченстохова, 2000. С. 217-231
14.Балл Г.О. Категорія культури у визначенні орієнтирів освіти // Діалог культур у світовому контексті. Філософія освіти: Зб. наук. праць / Гол. ред. І. А. Зязюн. Львів: "Сполох", 2002. С. 122-131.
15.Балл Г.А. Концепция самоактуализации личности в гуманистической психологии. Киев-Донецк: "Ровесник", 1993. 32 с.
16.Балл Г. Парадигма діалогу і проблема прилучення до наукової культури // Професійна освіта: педагогіка і психологія: Українсько-польський щорічник. І. / За ред. Т.Левовицького, І.Вільш, І.Зязюна, Н.Ничкало. Ченстохова-Київ, 1999. С. 335-347.
17.Балл Г.О. Сучасний гуманізм і освіта: Соціально філософські та психолого-педагогічні аспекти. Рівне: "Листа-М". 2003. 128 с.
18.Балл Г.О., Перепелиця П.С. Психолого-педагогічні засади організації профільної допрофесійної підготовки школярів // Педагогіка і психологія професійної освіти. 1998. - № 5. С. 149 159.
19.Балл Г.О., Титов В.М. Психолого-педагогічні засади гуманізації навчально-виховного процесу в школі // Гуманізація навчально-виховного процесу в загальноосвітніх школах: Посібник для вчителів зони підвищеного радіаційного контролю. К., 1998. С. 9-33.
20.Бастун М.В. Розвиток комунікативної сфери особистості майбутніх сходознавців у контексті їх допрофесійної підготовки // Актуальні проблеми психології. Т. 1. Ч. 13. К., 2004. С. 3-5.
21.Бастун М.В. Особистісний підхід у допрофесійній підготовці майбутніх сходознавців як чинник формування їхньої комунікативної культури // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник науковий праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. Т. VI, вип. 8. К., 2004. С. 15-22.
22.Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. М.: Сов. Писатель, 1963. 364 с.
23.Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М., 1986. 444 с.
24.Бачинський П.П. Пошуки шляхів утілення концепції гуманізації освіти // Педагогіка і психологія. 1996. - № 4. С. 57-63.
25.Белик А.А. Концепция А. Маслоу шаг на пути создания синтетической теории человека // Вестник Моск. ун-та. Серия 7. Философия. 1991. - № 3. С. 39-45.
26.Белявский И.Г., Шкуратов В.А. Проблемы исторической психологии. Ростов-на-Дону: Издательство Ростовского университета, 1982. 224 с.
27.Белянин В.П. Введение в психолингвистику. М., ЧеРо, 2000. 128 с.
28.Белянин В.П. Основы психолингвистической диагностики (модели мира в литературе). М.: Тривола, 2000. - 248 с.
29.Берулава М.Н. Гуманизация образования: направление и проблемы // Педагогика. 1996. № 4. С. 23-27.
30.Бех І.Д. Від волі до особистості. К.: Україна-Віта, 1995. 202 с.
31.Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. К.: ІЗМН, 1998. 204 с.
32.Бехтерев В.М. Избр. труды по психологии личности: в 2-х т. / Отв. ред. Г.С. Никифоров, Л.Н. Коростылев. СПб.: Алетейа, 1999. Т. 1. Психика и жизнь. 256 с. Т. 2. Объективное изучение личности. 283 с.
33. Библер В.С. Диалог культур и школа ХХІ века // Школа диалога культур. Идеи. Опыт. проблемы. Кемерово: Алеф, 1993. С. 9-106.
34.Библер В.С. На гранях логики культуры. Книга избранных очерков. М.: Русское феноменологическое общество. 440 с.
35. Библер В.С. От наукоучения к логике культуры: Два филос. введения в двадцать первый век. М.: Политиздат, 1990. 413 с.
36. Библер В.С. Самостоянье человека. Кемерово: Алеф, 1993. 96 с.
37.Бодалев А.А. Личность и общение: Избр. труды. М.: Педагогика, 1983. 271 с.
38.Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте (Психологическое исследование). М.: Просвещение, 1968. 464 с.
39.Божович Л.И. Личность и учение подростка // Психологическая наука и образование. 1997. - № 1. С. 5-10.
40.Болдырев Н.Н. Лингвистические основы коммуникативных методов обучения иностранным языкам // Иностранные языки в школе, 1998. №3. С.
41.Бондаревская Е.В. Ценностные основания личностно ориентированного воспитания // Педагогика. 1995. № 4. С. 29-36.
42.Бориско Н.Ф. Индивидуальный стиль овладения иноязычным межкультурным общением и его моделирование в УМК // Іноземні мови, 1999. № 3. С. 14-16.
43.Брушлинский А.В. Проблема субъекта в психологической науке // Психол. журнал. 1992. Т. 13. - № 6. С. 3-11.
44.Брушлинский А.В. Психология субъекта в изменяющемся обществе // Психол. журнал. 1997. Т. 18. № 2. С. 12-32.
45.Буєва І.І. Гуманізм основа взаємин у школі В.О.Сухомлинського // Директор школи. Вересень 1998. - № 26. С. 4.
46.Буякас Т. Ценностно-смысловая сфера профессионала // Мир психологии, 1997. №3. С. 26 32.
47.Венгер Л.А. Психика и реальность: единая теория психических процессов / Общ. ред. А.В. Либина. М.: Смысл, 1998. 685 с.
48. Венгер Л.А. Психологические рисуночные тесты: Иллюстрированное руководство. М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2002. 160 с.
49.Витлин Ж.Л. Эволюция методов обучения иностранным языкам в 20 в // Иностранные языки в школе, 2001, №2. С. 48-55.
50.Возрастные возможности усвоения знаний / Под ред. Д.Б.Эльконина, В.В. Давыдова. М.: Просвещение, 1966. 442 с.
51.Волинець А.Г. Сучасні педагогічні інновації і школа майбутнього // Рідна школа. 1993. - № 8. С. 15-19.
52.Вольф Е.М. Анализ текстов и психолингвистическая значимость лингвистических универсалий // Основы теории речевой деятельности. Под ред. А.А. Леонтьева. М.: Наука, 1974. С. 135-144.
53.Всеукраинская научная ассоциация востоковедов. Харьков, 1927. 48 с.
54.Выготский Л.С. Мышление и речь : психол. исследование. М.: Лабиринт, 1996. 456 с.
55.Габай Т.В. Учебная деятельность и ее средства. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1988. 122 с.
56.Гаврилова Т.А. Новые исследования особенностей подросткового и юношеского возраста // Вопросы психологии. 1984. № 1. С. 152-157.
57.Гаврилова Т.П., Снегирева Т.В. Принципы гуманистического общения и опыт освоения их в групповом взаимодействии // Новые исследования в психологии и возрастной физиологии. 1989. - № 1. С. 4-8.
58.Головаха Е.И. Жизненная перспектива и социальное самоопределение. К.: Наукова думка, 1998. 224 с.
59.Голубева Э.А. Способности и склонности / Авт. Кол.: Э.А.Голубева и др. М.: Педагогика, 1989. 200 с.
60.Гончаренко С.У., Мальований Ю.І. Гуманітаризація загальної середньої освіти // Початкова школа. 1995. - № 3. С. 4-10. № 4. С. 9-13.
61. Горелов И.Н., Седов К.Ф. Основы психолингвистики. М., 1997. 224 с.
62.Гримак Л.П. Резервы человеческой психики. М.: Изд-во Полит. лит, 1987. 105 с.
63.Гришкова Р.О. Особистісно орієнтоване вивчення іноземної мови // Сучасні технології викладання іноземних мов у професійній підготовці фахівців: Збірник наукових статей. К.: Київський інститут туризму, економіки і права, 2000. С. 96-102.
64.Гуманізація навчально-виховного процесу в загальноосвітніх школах: Посібник для вчителів зони підвищеного радіаційного контролю / За ред. Г.О. Балла. К., 1998. 145 с.
65.Гуманістична психологія: антологія / За ред. Р. Трача і Г. Балла. К.: Університетьске видавництво "Пульсари", 2001. 252 с.
66.Гурницький К.І. Кримський як історик. К.: Наукова думка, 1971. 183 с.
67.Гусейнов А. А. Этика ненасилия // Вопросы философии. 1992. - № 3. С. 72-81.
68.Декарт Р. Собр. соч.: в 2-х т. М.: "Мысль", 1989. Т. 1. 645 с.
69.Деркач Л. М. Психологія самоконтролю в процесі засвоєння іноземної мови. Дніпропетровськ: Вид. ДДУ, 1993. 132 с.
70.Джемс У. Психология / Под ред. Л. А. Петровской. М.: "Педагогика", 1991. 368 с.
71.А.И. Донцов, Г.М. Белокрылова. Профессиональные представления студентов-психологов // Вопросы психологии. 1999. № 2. С. 35-46.
72.Дружинин В.Н. Структура и логика психологического исследования. М.: Ин-т психологии РАН, 1994. 164 с.
73.Єгорова Є.В. .психологічні дослідження професійного самовизначення старшокласників з різним типом усвідомлення проблеми вибору професії // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992-2002. 4 ч. С. 384-393.
74.Закатнов Д.О. Професійна орієнтація учнів в умовах гуманізації школи // Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості (Теоретико-методологічні проблеми виховання дітей та учнівської молоді). Збірник наукових праць. К.: ВіРА Інсайт, 2001. Кн. І. С. 168-172.
75.Зимняя И.А. Психология обучения иностранным языкам в школе. М.: Просвещение, 1991. 222 с.
76.Зимняя И.А. Речевая деятельность и психология речи // Основы теории речевой деятельности. Под ред. А. А. Леонтьева. М.: Наука, 1974. С. 64-72.
77.Зорина Л.Я. О воспитании творческого мышления на историко-научном материале // Научное творчество. М., 1969. С. 419422.
78.Зязюн І.А. Педагогічна майстерність як мистецька дія: Посібник для вчителів. Рідна школа, 1995, № 7-8, с. 31 50.
79.Игнатий Юлианович Крачковский. М.-Л.: Издательство академии наук СССР, 1949. 191 с.
80.История философии. М.: Издательство академии наук СССР, 1957. Т 1. 719 с.
81.Калмикова Л. О. Формування мовленнєвих умінь і навичок у дітей: психолінгвістичний та лінгвометодичний аспекти: Навч. посіб. для студ. ВНЗ. К.: НМЦВО, 2003. 300 с.
82.Кара-Мурза С. Евроцентризм эдипов комплекс интеллигенции. М.: Изд-во Эксмо, 2002. 256 с.
83.Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. Ростов-на-Дону, 1996. 245 с.
84.Ковалев А.Г. Психология личности. М.: Просвещение, 1996. 391 с.
85.Коломинский Я.Л. Познай самого себя: Психологические беседы со старшеклассниками. Минск: Народна асвета, 1981. 143 с.
86.Кон И.С. Психология ранней юности. М.: Просвещение, 1989. 255 с.
87.Кононко О.Л. Психолого-педагогічні засади особистісно орієнтованого виховання дошкільників // Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості (Теоретико-методологічні проблеми виховання дітей та учнівської молоді). Збірник наукових праць. К.: ВіРА Інсайт, 2001. Кн. І. С. 30-38.
88.Костомаров В.Г., Леонтьев А.А., Шварцкопф Б.С. Теория речевой деятельности и культура речи // Основы теории речевой деятельности. Под ред. А. А. Леонтьева. М.: Наука, 1974. С. 300 311.
89.Костюк Г.С. Избранные психологические труды. М.: Педагогика, 1988. 304 с.
90.Крайг Г. Психология развития. СПб.: Издательство "Питер", 2000. 992 с.
91.Краткий психологический словарь. Изд. 2-е / Под общ. ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. М., 1998.
92.Крачковская В.А. Первые шаги в науке магистранта И.Ю.Крачковского. М.-Л., 1956. 87 с.
93.Крачковский И.Ю. Над арабскими рукописями. Листки воспоминаний о книгах и людях. М.-Л.: Издательство Академии наук СССР, 1948. 203 с.
94.Крачковский И.Ю. Очерки по истории русской арабистики. М.-Л.: Издательство Академии Наук СССР, 1950. 300 с.
95.Кримський А.Ю. Бібліографічний покажчик. К."Наукова думка", 1972. 168 с.
96.Кримський А.Ю. Твори в 5 т. К.: "Наукова думка", 1973. Т. 2. 718 с.
97.Кримський А.Ю. Твори в 5 т. К.: "Наукова думка", 1973. Т. 4. 532 с.
98.Кримський А.Ю. Твори в 5 т. К.: "Наукова думка", 1973. Т. 5. 457 с.
99.Крымский А.Е. История новой арабской литературы. XIX начало ХХ в. М.: Главная редакция восточной литературы. 1971 г. 407 с.
100.Крымский А.Е., Минорский В.Ф. Очерки по истории ориенталистики в XVI и XVII веке. М.: Типография О.О.Гербека, 1903. 27 с.
101.Культурологічні та психолого-педагогічні проблеми гуманізації освіти. Науково-методичний збірник. За ред. Г.О. Балла. Вип. 2. Київ-Рівне: "Листа-М", 2003. 156 с.
102.Кульчицька О.І. Застосування біографічного методу у вивченні творчої особистості // Професійна освіта: педагогіка і психологія. за ред. Т.Левовицького, І.Зязюна, І.Вільш, Н.Ничкало. Київ-Ченстохова, 2000. С. 217-231.
103.Курганов С.Ю. Первоклассники и учитель в учебном диалоге // Школа диалога культур. Идеи. Опыт Перспективы. Под общей редакцией В. С. Библера. Кемерово: "Алеф", 1993. С. 107-190.
104.Курганов С.Ю., Литовський В.Ф. Учбовий діалог як форма навчання // Психологія. К.: Радянська школа, 1983. Вып. 22. С. 47-52.
105.Лазурский А.Ф. Классификация личностей. Петербург: Гос. издат, 1921. 401 с.
106.Лейтес Н.С. Умственные способности и возраст. М.: Педагогика, 1971. 280 с.
107.Леонтьев А.А. Основы психолингвистики. М.: "Смысл", 1997. 287 с.
108.Леонтьев А.А. Речевая деятельность // Основы теории речевой деятельности. Под ред. А. А. Леонтьева. М.: Наука, 1974. С. 21-28.
109.Леонтьев А.А. Факторы вариативности речевых высказываний // Основы теории речевой деятельности. Под ред. А.А.Леонтьева. М.: Наука, 1974. С. 29-35.
110.Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политииздат, 1975. 304 с.
111.Леонтьев Д.А. Очерк психологии личности. М. : Смысл, 1993. 42 с.
112.Леонтьев Д.А. Тест смысложизненных ориентаций. М., 1998. 25 с.
113.Лисина М.И. Проблемы онтогенеза общения. М.: Педагогика, 1986. 144 с.
114.Литовский В.Ф. Диалогика в школе // Школа диалога культур: Идеи. Опыт. Перспективы. Под ред. В. С. Библера. Кемерово: "Алеф", 1993. С. 287-329.
115.Литовский В.Ф., Месеняшина Л.А., Панова. Р.С. Проблемы формирования письменной речи. Челябинск: Челяб. гос. ун-т., 2000. 201 с.
116.Литовский В.Ф. Вчитель і учень у Школі діалогу культур // Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи. Книга для вчителя / За ред. Г.О. Балла, О.В. Киричука, Р.М. Шамелашвілі. К.: ІЗМН, 1997. С. 88 123.
117.Логинова Н.А. Жизненный путь человека как проблема психологии // Вопросы психологии, 1985. №1. С. 57-66.
118.Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1984. 449 с.
119.Лосский В.Н. Очерк мистического богословия восточной церкви. Догматическое богословие. М., 1991. 288 с.
120.Лурия А.Р. Об историческом развитии познавательных процессов. М.: Наука, 1974. 172 с.
121.Максименко С.Д. Основи генетичної психології. К., 1998. 218 с.
122.Максименко С.Д. Психологічні проблеми модернізації освіти в Україні // Педагогічна газета. - № 12 (125), грудень 2004. С. 1-2.
123.Максименко С.Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження. К.: НДІ психології, 1990. 239 с.
124.Максименко С.Д. Передмова // Гуманістична психологія: Антологія: У 3-х т. / За ред. Р. Трача і Г. Балла. Т. 1. Гуманістичні підходи в західній психології ХХ ст. К.: Університетьске видавництво "Пульсари", 2001. С. 7-8.
125.Маноха И.П. Человек и потенциал его бытия: Опыт синтезирования онтологических и психологических познавательных техник. К.: "Стимул", 1995. 252 с.
126.Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы. М., 1999. 431с.
127.Матвєєва Л. В., Циганкова Е. Г. А.Ю.Кримський неодмінний секретар Всеукраїнської академії наук: вибране листування. К.: Обереги, 1997. 171 с.
128.Моргун В.Ф. Методика багатовимірного аналізу досягнень учня з метою профілювання та профорієнтації. Полтава, 1997. 15 с.
129.Москвичев С.Г. Мотивация, деятельность и управление. Киев Сан-Франциско: Light Press, 2003. 492 с.
130.Мусатов С.О. Вчитель як суб’єкт педагогічної комунікації // Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи. К., 1997. С. 62-69.
131.Нечаева Л.Т. Восточные языки в средней школе // Иностранные языки в школе. 1998. № 3. С. 32-29. - № 4. С. 36-44.
132.Ничкало Н.Г. Стандарти професійної освіти: проблеми методології і творчих пошуків // Професійна освіта: педагогіка і психологія. За ред. Т. Левовицького, І.Вільш, І. Зязюна, Н.Ничкало. Київ-Ченстохова, 2000. С. 24-35.
133.Обухова Л.Ф. Детская (возрастная) психология. Учебник. М.: Российское педагогическое агентство, 1996. 374 с.
134.Основи психології / За загал. ред. О.В.Киричука, В.А.Роменця. К.: Либідь, 1995. 632 с.
135.Отич О.М. Педагогічні можливості спецкурсу "Методика виховної роботи в початкові й школі на матеріалі українського пісенного фольклору" // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Серія: Педагогіка. 1999. С. 70-74.
136.Павличко С. Націоналізм, сексуальність, орієнталізм: Складний світ Агатангела Кримського. К.: Основи, 2000. 328 с.
137.Панченко В.І. Особистіно орієнтована модель профільного навчання школярів та професійної підготовки учнів ПТУ за виробничим профілем // Психолгія особистісно орієнтованої професійної підготовки молоді. За ред. В. В. Рибалки. К. Тернопіль, 2002. С. 292 306.
138.Перепелиця П.С. Принцип наступності у побудові особистісно орієнтованої профільної та професійної підготовки учнів у системі неперервної освіти // Психологія особистісно орієнтованої професійної підготовки молоді. За ред. В. В. Рибалки. К.-Тернопіль, 2002. С. 90-103.
139.Пєхота О.М. Особистісно орієнтована освіта і технології // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи: монографія /За ред. І. А. Зязюна/. К.: "Віпол", 2000. с. 274 297.
140.Пиаже Ж. Избр. психол. труды. М.: Просвещение, 1969. 653 с.
141.Підготовка учнів до професійного навчання і праці (психолого-педагогічні основи). За ред. Г.О.Балла, П.С. Перепелиці, В.В.Рибалки. К.: 2000. 188 с.
142.Платон. Диалоги. М.: "Мысль", 1986. 607 с.
143.Платонов К.К. Личностный подход как принцип психологии // Методологические и теоретические проблемы психологии. Отв. ред. Е. В. Шорохова. М.: Наука, 1969. С. 190 217.
144.Побірченко Н.А. Принцип суспільно-особистісного прагматизму та партнерства в професійній підготовці учнівської молоді до праці в умовах ринку // Психологія особистісно орієнтованої професійної підготовки молоді: Науково-методичний посібник / За ред. В. В. Рибалки. К., Тернопіль: Підручники і посібники, 2002. С. 131 138.
145.Помиткін Е.О. Духовний розвиток учнів у системі шкільної освіти: Навчально-методичний посібник. К.: ІЗМН, 1996. 164 с.
146.Поршнев Б. Ф. О начале человеческой истории. М., 1974. 487 с.
147.Практическое руководство по использованию методики оценки языковой компетентности. Под ред. О. Е. Ящишин. К., 1993. 16 с.
148.Пріцак О. Агатангел Кримський та його "Історія Туреччини" // Кримський А. Історія Туреччини. Київ Львів: Олір, 1996. С. 5-10.
149.Психология. Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. 2-е изд. М.,1990. 323 с.
150.Психологія / За ред. Г. С. Костюка. К.: "Радянська школа", 1968. 572 с.
151.Психологія / За ред. Ю. Л. Трофімова. К.: "Либідь", 2001. 560 с.
152.Психологія праці та професійної підготовки особистості. Під ред. П. С. Перепелиці, В. В. Рибалки. Хмельницький, 2001. 330 с.
153.Психолого-педагогічні проблеми професійної освіти: науково-методичний збірник. К.: ІСДО, 1994. 384 с.
154.Рабинович В. Л. Ученый средневековья. Психологический очерк // Научное творчество. Под ред. С. Р. Микулинского, М. Г. Ярошевского. М.: "Наука", 1969. С. 301-309.
155.Рибалка В. В. Методологічні питання наукової психології. К.: Ніка-центр, 2003. 204 с.
156.Рибалка В. В. Особистісний підхід у профільному навчанні старшокласників. К.: "Деміур", 1998. 160 с.
157.Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека. М.: Прогресс, 1994. 480 с.
158.Российские востоковеды. Страницы памяти. М.: Издательский дом "Муравей", 1998. 232 с.
159.Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. М.: Государственное учебно-педагогическое издательство Министерства просвещения РСФСР, 1949. 704 с.
160.Рыбаков Б. А. Язычество древней Руси. М.: "Наука, 1988. 784 с.
161.Сагатовский В.Н. Храм и путь к нему (О ключевых ценностях образования // Философия образования для ХХІ века. М., 1992. С. 83.
162.Санникова О.П. Феноменология личности: Избран. психол. тр. Одесса: СМИЛ, 2003. 255 с.
163.Сафонова В. В. Изучение языков международного общения в контексте диалога культур и цивилизаций. Воронеж: Истоки, 1996. 225 с.
164.