ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ УЧІННЯ ПІДЛІТКІВ З ДЕВІАНТНОЮ ПОВЕДІНКОЮ : ОСОБЕННОСТИ МОТИВАЦИИ УЧИННЯ ПОДРОСТКОВ С ДЕВИАНТНЫМ ПОВЕДЕНИЕМ

Короткий опис

Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича

На правах рукопису

Рудюк Наталія Геннадіївна

УДК 159.947.5:159.922.763

ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ УЧІННЯ ПІДЛІТКІВ
З ДЕВІАНТНОЮ ПОВЕДІНКОЮ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Ніколенко Олександра Семенівна
кандидат психологічних наук, доцент

Івано-Франківськ 2006

ЗМІСТ

ВСТУП......4

РОЗДІЛ 1. МОТИВАЦІЯ УЧІННЯ ПІДЛІТКІВ З ДЕВІАНТНОЮ ПОВЕДІНКОЮ ЯК ПРОБЛЕМА НАУКОВО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

1.1. Історико-психологічний аналіз проблеми мотивації..............................11

1.2. Психолого-педагогічний зміст мотивації учіння ...............................21

1.3. Специфіка мотивації учіння підлітків......................................................39
1.4. Психологічні особливості девіантної поведінки підлітків та їх ставлення до учіння...................................................................................53
Висновки до першого розділу..........................................................................70

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ДІАГНОСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВАЦІЇ УЧІННЯ ПІДЛІТКІВ-ДЕВІАНТІВ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

2.1. Організаційно-методичні засади психодіагностики мотивації учіння підлітків з девіантною поведінкою..........................................................73

2.2. Зміст та структура мотивації учбової діяльності підлітків з девіантною поведінкою.................................................................................................85

2.3. Особистісні чинники мотивації учіння підлітків-девіантів...................94

2.4. Соціально-психологічні чинники учбової мотивації підлітків з поведінковими відхиленнями.................................................................123
2.5. Кореляційний аналіз структури мотивації учіння підлітків-девіантів136
Висновки до другого розділу.....................................................................145

РОЗДІЛ 3. АПРОБАЦІЯ СИСТЕМИ ПРЕВЕНТИВНО-КОРЕКЦІЙНИХ ЗАХОДІВ З ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ УЧІННЯ ПІДЛІТКІВ З ДЕВІАНТНОЮ ПОВЕДІНКОЮ

3.1. Експериментальне моделювання шляхів підвищення мотивації учіння підлітків-девіантів...................................................................................149

3.2. Зміст і результативність психокорекційної роботи з девіантними підлітками.................................................................................................160

3.3. Психолого-педагогічні рекомендації щодо формування мотивації учіння у середньому шкільному віці.....................................................170

Висновки до третього розділу................................................................... 181

ВИСНОВКИ ............................................................................183

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................187

ДОДАТКИ........................................................................................................210

ВСТУП

Актуальність дослідження. Навчальна діяльність відіграє надзвичайно важливу роль в процесі становлення особистості та здійснюється практично впродовж усіх років життя людини. В зв’язку з цим дослідження психологічних аспектів виникнення, розвитку та формування позитивних мотивів учіння завжди залишається актуальним.
У даному контексті особливого значення набуває вивчення змістовних та динамічних особливостей мотиваційної сфери дітей середнього шкільного віку. Адже на думку Д.Б. Ельконіна, саме підлітки є найбільш чутливими до будь-якого впливу на процес їх особистісного розвитку, зокрема мотиваційного. Останній зумовлений дією низки як позитивних, так і негативних чинників: віковими особливостями, зокрема, зниженням пізнавальних інтересів, виникненням нових потреб та психологічних новоутворень (почуттям дорослості, прагненням до самостійності та незалежності тощо). Важливий вплив має також макро- і мікросередовище в якому перебуває суб’єкт, зокрема, наскільки успішно вирішуються актуальні соціально-економічні проблеми, які потребують негайного вирішення. Саме до таких належить питання розвитку особистості, особливо у так звані перехідні (кризові) вікові періоди.
Знання основних закономірностей виникнення та утвердження мотивів учіння школяра дає змогу створити оптимальну систему психолого-педагогіч-них дій, що сприятимуть формуванню адекватних даній діяльності мотивів.
Проблемі розвитку мотиваційної сфери присвячено багато досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних учених.
Так в роботах Б.Г. Ананьєва, О.М. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна, В.А. Семиченко, П.М. Якобсона, Ж. Нюттена, Х. Хекхаузена та ін. мотивація розглядається як складна система детермінації поведінки та діяльності.
О.В. Змановська, Н.Ю. Максимова, К.Л. Мілютіна, О.С. Ніколенко, В.М. Оржеховська, В.М. Піскун, М. Раттер, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко та ін. своїми дослідженнями переконливо доводять: поведінка людини, продиктована виявом активності, що спонукається мотивацією.
Функції, види, структуру та етапи розвитку мотивів аналізують М.І. Алексєєва, Л.І. Божович, Д.Б. Ельконін, С.С. Занюк, А.Н. Менчинська, Л.М. Проколієнко, У. Кеннон, К. Левін, А. Маслоу, З. Фройд, та ін.
Мотивація як стрижнева характеристика особистості розкривається в працях В.Г. Асєєва, Л.І. Божович, В.І. Ковальова, Г.С. Костюка, В.С. Мерліна та ін.
Мотив як регулятор різних видів діяльності, зокрема, навчання й учіння, розглядають у своїх роботах М.І. Алєксєєва, В.І. Аснін, Б.Ф. Баєв, М.Т. Дригус, А.К. Дусавицький, П.І. Зінченко, Н.П. Зубалій, А.К. Маркова, М.В. Матюхіна, Н.В. Пророк, А.О. Реан, О.В. Скрипченко, Н.О. Юдіна, Г. Крайг та ін.
Закономірності формування мотивації учіння підлітків висвітлені в роботах Л.І. Божович, Л.С. Виготського, Л.А. Лєпіхіної, М.І. Лісіної, А.В. Мудрика, Є.І. Савонько, Д.І. Фельдштейна, П.М. Якобсона та ін.
Проблеми неуспішності в навчанні, спричинені низьким рівнем мотивації учіння розглядають в контексті важковиховуваності та педагогічної занедбаності такі відомі психологи і педагоги як Ш.А. Амонашвілі, В.К. Д’яченко, С.Н. Лисенкова, В.О. Сухомлинський та ін.
Оскільки для підлітків основним видом діяльності є учіння, то вироблені форми відношення можуть мати суттєвий вплив на формування інших видів діяльності. Аналіз найбільш типових причин, що призводять до різноманітних поведінкових відхилень, зроблено в роботах Н.М. Гуцуляк, О.В. Двіжони, О.В. Змановської, Л.М. Зюбіна, Н.Ю. Максимової, В.М. Оржеховської, Л.М. Проколієнко, М. Раттера, В.О. Татенка, Т.М. Титаренко та ін. Цими науковцями виокремлені головні чинники формування поведінкових девіацій: неблагополучні сім'ї, помилки сімейного виховання, вплив неформальних об’єднань тощо.
Особливої уваги психологів і педагогів потребує проблема формування мотивації учіння підлітків з девіантними порушеннями поведінкових норм і вимог.
Аналіз наукової літератури та практичний досвід роботи багатьох навчальних закладів показав, що такі питання як особливості мотивів учіння дітей з девіантними порушеннями поведінкових норм і вимог (з урахуванням певного віку), розроблені недостатньо. Актуальність зазначеної проблеми, недостатність її теоретичного та практичного опрацювання обумовили вибір теми нашого дослідження: „Особливості мотивації учіння підлітків з девіантною поведінкою”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибраний тематичний аспект дослідження безпосередньо пов’язаний з науковими програмами Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, входить до плану науково-дослідної роботи кафедри психології названого університету та виконаний у межах комплексної загальнокафедральної теми Творча особистість і проблема її становлення та самореалізації” (номер держреєстрації 0199U001863).
Тема дисертаційної роботи затверджена Вченою радою університету (протокол № 1 від 29.02.1996 р.) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 8 від 25.10.2005 р.)
Об’єкт дослідження мотивація учіння у підлітковому віці.
Предмет дослідження психологічні особливості мотивації учіння підлітків з девіантною поведінкою.
Мета дослідження виявити й описати соціально-психологічні, психолого-педагогічні й особистісні чинники, які впливають на структурно-змістовні та процесуально-динамічні показники мотивації учіння підлітків з девіантною поведінкою й розробити та здійснити апробацію програми щодо її формування в умовах загальноосвітньої школи.

Гіпотези дослідження:
- процес розвитку мотивації учіння підлітків з девіантною поведінкою, зумовлений соціально-психологічними, психолого-педагогічними й особистісними чинниками, а тому вирізняється за змістом і структурою, що врешті-решт визначає різний ступінь сформованості зазначеної мотивації у даної категорії дітей;
- модель детермінації структури мотивації учіння та зміст якісних показників її рівнів є основою створення системи превентивно-корекційних заходів, що сприятимуть позитивній динаміці показників мотивації учіння девіантних підлітків.
Відповідно до поставленої мети та висунутих гіпотез дослідження визначені такі завдання:
1. Здійснити науковий аналіз основних положень мотиваційних теорій діяльності та концепцій мотивації учіння в підлітковому віці.
2. Визначити критерії та ступінь розвитку мотивації учіння у підлітків з девіантною поведінкою.
3. Експериментально встановити зміст, структуру, чинники підвищення мотивації учіння підлітків з нормативною та девіантною поведінкою.
4. Створити й апробувати систему превентивно-корекційних заходів і розробити програму та зміст спеціальних тренінгових занять з підвищення мотивації учбової діяльності підлітків з девіантною поведінкою.
Методологічну та теоретичну основу дослідження становлять фундаментальні принципи психології: розвитку та зв’язку свідомості й діяльності (Л.С. Виготський, В.В. Давидов, Д.Б. Ельконін, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн і ін.); детермінізму, залежності розвитку, дій і вчинків від певних обставин (Б.Ф. Баєв, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, С.Л. Рубінштейн і ін.); системного підходу до розуміння особистості та її становлення (Г.О. Балл, М.Й Боришевський, І.С. Булах, З.С. Карпенко, С.Д. Максименко, В.С. Мерлін, К.К. Платонов, М.В. Савчин, А.В Фурман, Н.В. Чепелєва, Ю.М. Швалб і ін.); положення про суб’єктність особистості (Б.Г. Ананьєв, Л.Ф. Бурлачук, Ж.П.Вірна, Г.С. Костюк, В.А. Роменець, С.Л. Рубінштейн, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко, Н.В. Чепелєва й ін.); загально-психологічні принципи формування особистості в підлітковому віці (Л.І. Божович, І.С. Булах, Т.І. Драгунова, Б.Д. Ельконін, З.С. Карпенко, Л.Ф. Обухова й ін.); концептуальне положення про детермінанти поведінки й діяльності підлітків, схильних до девіацій (О.Б. Бовть, В.П. Васильєв, О.В. Змановська, Н.Ю. Максимова, М.Г. Міньковський, М.В. Оржеховська та ін.).
Для розв’язання поставлених завдань і перевірки гіпотез у роботі використано такі методи й методики: теоретичний аналіз, узагальнення, порівняння та синтез існуючого знання з проблеми; емпіричні методи дослідження: спостереження за школярами в процесі учіння та під час виконання експериментальних завдань; індивідуальні та групові бесіди з учнями; метод експертних оцінок; анкетування, тестування; психолого-педагогічний експеримент. У процесі обробки експериментального матеріалу застосовувались методи математичної статистики та комп’ютерна обробка даних.
Експериментальна база дослідження була розгорнута в загальноосвітніх школах І-ІІІ ступенів міста Чернівці та сіл Іванівці й Новоселиця Чернівецької області. Вибірку констатувального експерименту склали учні шостих і дев’ятих класів, частина яких характеризувалась нормативною (115 учнів), а інша девіантною (122) поведінкою. У формувальному експерименті взяло участь 68 шестикласників міських шкіл.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження. У роботі вперше створено модель детермінації мотивації учіння підлітків; показано взаємозв’язок структури, змісту й емоційної насиченості мотивації учіння школярів середніх класів із урахуванням їх віку, місця проживання й особливостей поведінки; обґрунтовано доцільність та ефективність психокорекційної програми щодо підвищення рівня мотивації учіння підлітків-девіантів.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у розширенні та поглибленні знань з питань мотивації учіння підлітків з девіантною поведінкою; розкритті природи соціально-психологічних, психолого-педагогічних і особистісних чинників учбової мотивації підлітків як з нормативною, так і девіантною поведінкою; визначенні умов підвищення мотивації учбової діяльності у підлітків з девіантною поведінкою.
Практична цінність дослідження полягає у виявленні особливостей мотивації учіння підлітків з девіантною поведінкою, її динаміки в навчально-виховному процесі; розробці й апробації системи превентивно-корекційних заходів для учнів середнього шкільного віку з метою формування у них позитивної мотивації учбової діяльності; на підставі встановлених у дослідженні фактів сформульовано психолого-педагогічні рекомендації щодо профілактики й корекції мотивації учіння підлітків. Отримані результати та розроблені на основі узагальнення емпіричних даних рекомендації можуть бути використані батьками й учителями в практиці навчання та виховання дітей підліткового віку.
Особистий внесок автора полягає в теоретико-експериментальному дослідженні психолого-педагогічної проблеми мотивації учіння підлітків з девіантною поведінкою; обґрунтуванні та впровадженні системи превентивно-корекційних заходів для підвищення позитивної динаміки компонентів структури мотивації учіння підлітків-девіантів.
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалися обґрунтованістю вихідних методологічних положень, теоретичним аналізом наукових досліджень різних авторів вітчизняної та зарубіжної психології, застосуванням апробованого діагностичного інструментарію, залученням репрезентативної вибірки, статистичним опрацюванням отриманих результатів.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались і обговорювались на Міжнародних науково-практичних конференціях: „Демографічна ситуація в карпатському регіоні: реальність, проблеми, прогнози на ХХІ століття” (Чернівці-Київ, 1996), „Підготовка соціальних педагогів у вищій школі до здійснення соціального супроводу кризових категорій населення” (Чернівці, 2004), „Інноваційні технології превентивного виховання дітей та молоді: соціально-педагогічний аспект” (Чернівці, 2005); Всеукраїнській науково-практичній конференції Українська еліта та її роль в державотворенні” (Київ, 2000), Всеукраїнській X науковій викладацько-студентській конференції (Острог, 2005); Матеріалах VІ Костюківських читань „Психологія у XXI столітті: перспективи розвитку” (Київ, 2003).
Впровадження результатів дослідження у практику здійснювалося шляхом обговорення на семінарах науково-методичного центру практичної психології та соціальної роботи ЧОІППО (довідка № 87 від 19.06.2006 р.) та у роботі психологічних служб загальноосвітніх шкіл І ІІІ ступенів: ЗОШ № 19 м.Чернівці (довідка № 132 від 21.06.2006 р.) і ЗОШ с. Іванівці Кельменецького району Чернівецької області (довідка № 106 від 29.06.2006 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки результатів дослідження висвітлено в 12 наукових публікаціях. З них 6 статей у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, що включає 296 найменувань, та 3 груп додатків. Загальний обсяг дисертації 186 сторінок. Робота ілюстрована 16 таблицями та 14 рисунками.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Узагальнення теоретичних і експериментальних результатів дослідження, проведення превентивно-корекційної роботи підтвердили висунуту в роботі гіпотезу і дозволили зробити такі висновки:
1. Проведений аналіз низки психолого-педагогічних досліджень, спрямованих на вивчення вікових аспектів засвоєння навчальної діяльності та опосередкованих нею форм поведінки особистості дозволив уточнити та розмежувати зміст понять „мотив”, „мотивація”, „учіння”, „мотивація учіння”, „досягнення успіху”, „особистісна тривожність”, „нормативна й девіантна поведінка” та інші, які є ключовими для теоретичного розуміння та практичного застосування в процесі об’єктивації мотивації учіння підлітків з девіантною поведінкою.
2. Детальне ознайомлення з науковою літературою та практичним досвідом роботи педагогічних колективів навчальних закладів засвідчило, що проблема вивчення мотивації учіння підлітків з поведінковими відхиленнями ще не отримала достатнього науково-практичного розв’язання, хоча певна теоретико-методична база для вирішення цих завдань вже існує, але кожен з його аспектів здійснюється в контексті окремих напрямків дослідження.
3. Наявні теоретико-практичні розробки та проведене експериментальне дослідження дало можливість створити модель детермінації структури мотивації учіння підлітків, у яку входять такі компоненти-чинники: особистісні, соціально-психологічні та психолого-педагогічні.
Особистісні чинники включають в себе: прагнення до успіху, потребу у схваленні, тривожність (реактивну, особистісну) та форми агресивності.
Емпірично досліджено, що мотивація успіху як у нормативних, так і девіантних підлітків знаходиться на середньому рівні. Серед підлітків з девіантною поведінкою більше з низьким, ніж з високим рівнем прагнення до успіху.
Стан сформованості мотивації схвалення у неповнолітніх девіантів значно відрізняється від рівня потреби у схваленні у підлітків з нормативною поведінкою. Більше, ніж у половини досліджуваних з відхиленнями в поведінці домінує низький рівень мотивації схвалення. Тобто, ці підлітки не лише не потребують зовнішньої позитивної оцінки своєї учбової діяльності та її результатів, але й, вочевидь, не очікують на неї.
При аналізі двох видів тривожності виявлено, що реактивна тривожність у всіх досліджуваних проявляється на низькому рівні інтенсивності. Особистісна тривожність, у більшості опитаних, сформована на високому та середньому рівнях, що свідчить про дуже низький поріг виникнення реакції тривоги, а також про суб’єктивний прояв неблагополуччя особистості.
Вивчення агресивності підлітків показало, що у девіантних досліджуваних форми прояву цієї якості значно різноманітніші, ніж у їх нормативних однолітків.
Соціально-психологічні чинники це найближче оточення підлітка, тип стосунків зі значущими дорослими та їх індивідуально-психологічні характеристики.
Аналіз емпіричного матеріалу розкриває, що головною референтною групою для підлітків з девіантною поведінкою є неформальне середовище, яке існує поза школою, що свідчить про їхнє певне відчудження від провідних інститутів соціалізації (сім'ї та школи) при формуванні мотивації діяльності й організації стосунків із соціальним оточенням.
Найблагополучнішими категоріями стосунків підлітків з найближчим оточенням виявилися такі: „впевнений - захистить” і „впевнений - допоможе”. Досить високі показники благополуччя принципів „впевнений - зрозуміє” та „можу довіритися.” Індекси благополуччя принципів „дорожу думкою,” „раджуся” та „бажаю наслідувати” знижуються, особливо у старших підлітків з девіантною поведінкою та девіантів міста, що свідчить про їх прагнення до незалежності, права мати власну думку, спиратися на свій досвід у поведінці та діяльності й їх мотивації.
Девіантні підлітки від нормативних відрізняються за проявами індивідуально-психологічних характеристик: підліткам з поведінковими відхиленнями більш властиві прагнення домінувати, певна конфліктність, фрустраційність, схильність до усамітнення; учням з нормативною поведінкою притаманні допитливість, комунікабельність, соціальна адекватність.
Психолого-педагогічні чинники пов’язані з існуючою в Україні освітньою системою, організацією навчально-виховного процесу в загальноосвітніх школах, суб’єктивними особливостями педагога, відношенням школяра до учіння та оцінкою його знань, умінь і навичок.
Ця модель може бути прийнята за основу для здійснення навчально-виховних і превентивно-корекційних психолого-педагогічних впливів у професійній діяльності вчителя загальноосвітньої школи.
Отже, відмінності в структурі мотивації учіння підлітків з нормативною й девіантною поведінкою проявляються у рівнях дієвості зазначених чинників і значущості окремих мотивів для цих категорій учнів.
4. За результатами експериментального дослідження виокремлено три рівні мотивації учіння підлітків. Їх визначення здійснювалось за наступними критеріями: значущість мотиву, рівень досягнення успіху, актуальність потреби у схваленні й інтенсивність особистісної тривожності. Експериментально виявлено прояви трьох (низького, середнього та високого) рівнів сформованості мотивації учіння підлітків з нормативною й девіантною поведінкою.
5. Об’єктивними умовами продуктивного забезпечення навчально-виховної та профілактико-корекційної роботи, спрямованої на формування мотивації учіння підлітків, є співпраця психолога та вчителя. Останній насамперед має виробити відповідну стратегію й тактику повсякденного, послідовного формування високого рівня відповідної мотивації у підлітків як з нормативною, так і девіантною поведінкою.
Доведено, що позитивна динаміка зміни рівнів мотивації учіння підлітків з девіантною поведінкою суттєво зменшує кількість дітей групи ризику, збільшуючи показник нормативних. Результати формувального експерименту дають підстави пропонувати для широкого впровадження у практику шкільної програми систему апробованих у роботі превентивно-корекційних заходів.
6. Теоретико-експериментальне дослідження сприяло формулюванню психолого-педагогічних рекомендацій вчителям і значущим дорослим щодо формування пізнавального інтересу підлітків, орієнтацією їх на досягнення успіху, зняття особистісної тривожності, використовуючи при цьому принцип позитивного підкріплення тощо. Ефективність здійснення превентивно-корекційних заходів у значній мірі обумовлена процесом актуалізації в свідомості підлітків індивідуально-особистісних якостей, властивостей і характеристик значущих для них дорослих.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів цієї наукової проблеми. У подальшому ґрунтовного вивчення вимагають, зокрема, питання організації навчально-виховної роботи, спрямованої на підвищення рівня мотивації учіння підлітків з девіантною поведінкою; пошуку адекватних критеріїв і методів формування мотивації учіння у цієї категорії учнів при вивченні окремих навчальних дисциплін та інші.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология: Учебник для студентов вузов. М.: Академический Проект, 2001. 704с.
2. Аверин В.А. Психология детей и подростков. СПб.: Питер, 1998. 379с.
3. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. М.: Фонд ”За экон. грамотность”, 1995.
4. Айхорн А. Трудный подросток. М.: Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. 304с.
5. Алексєєва М.І. Мотиви навчання учнів. К.: Рад. школа, 1974. 119с.
6. Алексєєва М.І., Дригус М.Т. Дослідження мотиваційної сфери особистості підлітка. К., 1994. 126с.
7. Алёшина Ю.А. Трудности усвоения половой роли как фактор участия в неформальных молодёжных объединениях // Психологические особенности самодеятельных подростково-юношеских групп: Сб. науч. тр. / АПН СССР, НИИ общ. и пед. психологии; [Редкол.: Д.И.Фельдштейн, Л.А.Радзиховский (отв. редакторы) и др.] М.: АПН СССР, 1990. С. 106-112.
8. Ангуладзе Т.Ш. Формирование установки асоциального поведения у несовершеннолетних правонарушителей. Дис. канд. наук, 1980. 22с.
9. Анн Л. Психологический тренинг с подростками. СПб.: Питер, 2002. 227с.
10. Апетик Н.М. Моральна саморегуляція як умова попередження девіантної поведінки підлітків: Автореф. дис. канд. псих. наук: 19.00.07. К., 2001. 20с.
11. Апетик Н.М., Рудюк Н.Г. Особливості мотивації навчальної діяльності підлітків // Психологія у XXI столітті: перспективи розвитку: Матеріали VI Костюківських читань (28-29 січня 2003р.). Т.1. К.: Міленіум, 2003. - С. 101-105.
12. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирование личности. М., 1976. 158с.
13. Асеев В.Г. Проблема мотивации и личность // Теоретические проблемы психологии личности. М., 1974. С. 122-144.
14. Баженов В.Г. Воспитание педагогически запущенных подростков. К.: Рад. шк., 1989. 90с.
15. Байярд Т., Байярд Д. Ваш беспокойный подросток. М.: Просвещение, 1991. 223с.
16. Баранов В.В, Похлебіна О.І. Дослідження автобіографії девіантного підлітка як один з прийомів вивчення його де соціалізації // Практична психологія та соціальна робота. - № 9. 2001. С. 43-44.
17. Беличева С.А. Этот опасный” возраст. М.: Знание, 1982. 93 с.
18. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико технологічні засади. Кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади: Навч.-метод. видання. К.: Либідь, 2003. Кн. 1 280с.; Кн. 2 344с.
19. Бех І.Д. Від волі до особистості. К.: Україна-Віта, 1995. 202с.
20. Бобнёва М.И. Социальные нормы и регуляция поведения. М.: Наука, 1978. 311 с.
21. Бовть О.Б. Проблема корекції агресивної поведінки дітей // Рідна школа. 1997. № 5. С. 40-43.
22. Божович Л.И. Избранные психологические труды / Под ред. Д.И.Фельдштейна. М., 1995.
23. Божович Л.И. Личность и её формирование в детском возрасте. М.: Просвещение, 1968. 464с.
24. Бондаренко С.М. Проблема формирования познавательного интереса при класно-групповом и програмированном обучении (на материалах психолого-педагогической литературы) // Вопрос алгоритмизации и программирования обучения / Под ред. Л.Н.Ланды. М., 1973. Вып.2. С.255-256.
25. Боришевський М.Й. Теоретико-методологічні основи дослідження психологічних закономірностей виховання громадянської свідомості та самосвідомості // Актуальні проблеми психології: Наукові записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. К., 1999. Вип. 19. С. 36-44.
26. Братусь Б.С., Сидоров П.И. Психология, клиника и профилактика раннего алкоголизма. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. 144 с.
27. Булах І.С. Концептуальна модель становлення моральної самосвідомості особистості в підлітковому віці // Психологія. Збірник наукових праць. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2002. Випуск 16. С. 82-91.
28. Булах І.С. Психологія особистісного зростання підлітка: Монографія. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2003. 340с.
29. Буянов М.І. Основи психотерапії дітей і підлітків. К.: Вища школа, 1990. 191с.
30. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. СПб.: Издательство «Питер», 2000. 352с.
31. Васильев В.Л. Юридическая психология. СПб.: Питер Ком, 1998. 656с.
32. Васильев И.А., МагомедЭминов М.Ш. Мотивация и контроль за действием. М., 1991.
33. Васильева Ю. А. Особенности смысловой сферы личности при нарушениях социальной регуляции поведения // Психологический журнал. 1997. Т. 18, №2. С. 58-78.
34. Вереніч Н. Особливості тривожності сучасних підлітків // Психолог, 2004. № 23-24 (119-120). С. 41-43.
35. Вилюнас В.К. Теория деятельности и проблемы мотивація // А.Н.Леонтьев и современная психология. М., 1983. С.191-200.
36. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. 288с.
37. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб./ О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук та ін. К.: Просвіта, 2001. 416с.
38. Вірна Ж.П. Мотиваційно-смислова саморегуляція особистості: панорама структурно-функціональних проявів // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць. К., 2001. Т.ІІІ. Ч.7. С.35-42.
39. Вишневская Н.И. О факторах, привлекающих школьников в неформальные уличные группы // Психология общения и проблемы коммунистического воспитания6 Тезисы докладов. Омск, 1981.
40. Власова О.І. Педагогічна психологія: Навчальний посібник. К.: Либідь, 2005. 400с.
41. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. М.В.Гамезо и др. М.: Просвещение, 1984. С.228 231.
42. Выготский Л.С. Проблемы возраста / Собрание сочинений. - Т.4. М., 1983. С.258.
43. Выготский Л.С. Реальные формы социального поведения // Психология личности в трудах отечественных психологов. СПб: Издательство «Питер», 2000. 480с.
44. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6-ти томах. Т.4. Детская психология / Под ред. Д.Б.Эльконина. М: Педагогика, 1984. 432с.
45. Ганнушкин П.Б. Избранные труды /Под ред. О.В.Кербикова. М.: Медицина, 1964. 292с.
46. Гатанов Ю.Б. Развитве личности, способной к творческой самореализации // Психологическая наука и образование. 1998. №1. С.94.
47. Гилинский Я.И. Социология девиантного поведения как специальная социологическая теория // СОЦИС. 1991. №4. С.72-78.
48. Гилинский Я.И., Афанасьєва В.С. Социология девиантного поведения. СПб, 1993.
49. Годфруа Ж.Что такое психология: В 2-х т. Т.2. М.: Мир, 1999. 376с.
50. Головаха Е.И., Кроник А.А. К исследованию мотивации жизненного пути личности: техніка каузометрии”// Мотивация личности. М., 1982.
51. Головей Л.А. Психология становления субъекта деятельности в периоды юности и взрослости: Автореф. Дис. д-ра наук. СПб., 1996. 37с.
52. Гольдштейн А., Хомик В. Тренінг умінь спілкування: як допомогти проблемним підліткам / Пер. з англ. В.Хомика. К.: Либідь, 2003. 520с.
53. Гончарова Е.Б. Формирование мотивации учебной деятельности подростков // Вопросы психологии, 2000. - №6. С. 132-135/
54. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. 4-е изд., с изм. и доп. СПб.: Свет, 2000. 647с.
55. Гримак Л.П. Резервы человеческой психики. М.: Политиздат, 1987. 286с.
56. Грищенко Л.А., Алмазов Б.Н. Психология отклоняющегося поведения и задачи педагогической реабилитации трудновоспитуемых учащихся: Учеб. пособие. Свердловск: СИПИ, 1987. 80 с.
57. Гузенко О.А. Формування мотивації навчання молодших школярів в умовах особистісно орієнтованої освіти. Дис. канд. психол. наук. Луцьк, 2002. 21с.
58. Гульдан В.В., Романова О.Л., Сиденко О.К. Подросток-наркоман и его окружение // Вопросы психологии. 1993. - №2. С. 44-48.
59. Гурлєва Т.С. Дівчинка підліток: проблеми віку і профілактика важковиховуваності. К.: ІЗИН, 1997. 136с.
60. Гуцуляк Н., Рудюк Н. Специфіка попередження поведінкових відхилень неповнолітніх // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Підготовка соціальних педагогів у вищій школі до здійснення соціального супроводу кризових категорій населення” (14-15 жовтня 2004року Чернівці). Науковий вісник ЧНУ: Збірник наукових праць. Вип.244: Педагогіка та психологія. Чернівці: Рута, 2005. С. 50 55.
61. Гуцуляк Н.М., Ніколенко О.С., Рудюк Н.Г. Мотивація навчальної діяльності як умова попередження девіантної поведінки підлітків // Міжнародна науково-практична конференція присвячена 130-річчю Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича. Інноваційні технології превентивного виховання дітей та молоді: соціально-педагогічний аспект 22-23 вересня 2005 року. Чернівці, Україна, 2005. С. 27-32.
62. Двіжона О.В. Психокорекційна робота із схильними до асоціальної поведінки підлітками // Актуальні проблеми психології. Том. І.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. К.: Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, 2002, Ч.7. С.45-51.
63. Двіжона О.В. Психологічні детермінанти асоціальної поведінки підлітків: Автореф. дис. канд. псих. наук: 19.00.07. Івано-Франківськ, 2004. 20с.
64. Двойменный И.А., Лелеков В.А. Влияние семьи на преступность несовершенно-летних // СОЦИС. 1993. №10. С. 54-59.
65. Джидарьян И.А. О месте потребностей, эмоций и чувств в мотивации личности. М.: Наука, 1974. 191с.
66. Дитрих Я. Проектирование и конструирование: Системный подход. М., 1981. 454с.
67. Дмитренко А.К., Мармазинська П.Є., Тарновська О.С. Психологія сімейного виховання. Чернівці: Прут, 2001. 208с.
68. Додонов Б.И. Структура и динамика мотивов деятельности // Вопросы психологии, 1984. №4. С. 126-130.
69. Драгунова Т.В. Психологический анализ оценки поступков подростками // Вопросы психологии. 1994. №4.
70. Дубовицкая Т.Д. К проблеме диагностики учебной мотивации // Вопросы психологии, 2005. №1. С. 73-78.
71. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психология: Словарь-справочник. Мн.: Хэлтон, 1998. 399с.
72. Елизаров А.Н. Ценностные ориентации неблагополучных семей // СОЦИС. 1995. №7. С. 93-99.
73. Еникеев М.И., Кочетов О.Л. Общая, социальная и юридическая психология: краткий энциклопедический словарь. М.: Юрид. лит., 1997. 448с.
74. Ермолин А.В. Возрастно-половые и типические особенности представленности в сознании структуры мотива: Автореф. дис. канд. СПб., 1996. 20с.
75. Ерошина Н.Р. Социологический аспект теории мотивации: Молодежь, образование, воспитание, профессиональная деятельность. Л., 1973.
76. Жиля тест-фильм // Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. Киев: Наукова Думка, 1989. С. 102-103.
77. Завражин С.А. Подростковая делинквентность: транскультурная перспектива // Социологические исследования, 1995. №2. С. 125-131.
78. Завражин С.А., Староверова М.П. Жестокость и подросток // СОЦИС. 1991. №12. С. 85-87.
79. Загальна психологія: Навч. посібник З = 14 / О.Скрипченко, Л.Долинська, З.Огороднійчук та ін. К.: „А.П.Н.”, 2001. 464с.
80. Зайцева З.Г. Школа та важковиховувані підлітки. К.: Рад.шк.., 1991. 77с.
81. Занюк С. Мотиваційний тренінг формування мотивації учбової діяльності у студентів та старшокласників // Практична психологія та соціальна робота. 2002. № 8. С. 31 42.
82. Занюк С. Мотивація та саморегуляція учня. К.: Плавник, 2004. 96с.
83. Занюк С.С. Психология мотивации. Эльга Н; Ника-Центр, 2001. 352с.
84. Занюк С.С. Психологія мотивації та емоцій: Навч. посібник для студентів гуманіт. факультетів ВНЗ. Луцьк: Ред.-вид. відд. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1997. 180с.
85. Занюк С.С. Психологія мотивації: Навч. посібник. К.: Либідь, 2002. 304с.
86. Захарчук В.А. Девиантное поведение учащихся младших классов // Начальная школа. 1998. - №2. С. 101.
87. Зейгарник Б.В. Теория личности Курта Левина. М.: МГУ, 1981. 117с.
88. Зимняя И.А. Педагогическая психология. М.: Логос, 2000. С.224-233..
89. Змановская Е.В. Девиантология: (Психология отклоняющегося поведения). Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. М.: Изд-во Центр Академия. 2003. 288с.
90. Иванов В. Наступление маргиналов // Независимая газета, 10.11.94. - С.6.
91. Иващенко Ф.И. Психология воспитания школьников: Учебное пособие. Мн.: Университетская, 1996. 128с.
92. Изард К.Э. Психология эмоций / Пер. с англ. СПб.: Питер, 1999. 464с.
93. Изучение личности школьника / составитель И.В.Лавровская. Киров, 1991. 93с.
94. Изучение мотивации поведения детей и подростков / Под ред. Л.И.Божович, Л.В.Благонадежиной. М.: Педагогика, 1972. 371с.
95. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. СПб.: Питер, 2000. 512с.
96. Каплин А.И. Неформальные группировки и проблемы организации досуга молодёжи // Острые углы воспитания: Сб. статей. Мн.: Народная асвета, 1990. С. 42-50.
97. Карпенко З.С. Психологічні основи аксіогенезу особистості: Автореф. дис. ... докт. психол. наук: 19.00.07. К., 1999. 37с.
98. Карпенко З.С. Психологія віктимної особистості в психотерапевтичних парадигмах програмування і вибору. Івано-Франківськ // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. Івано-Франківськ: Вид-во „Плай”. 2003. Вип. IV. С.136-140.
99. Кикнадзе Д.А. Потребности. Поведение. Воспитание. М.: Мысль, 1968. 148с.
100. Кле М. Психология подростка: (психосексуальное развитие) / Пер. с франц. М.: Педагогика, 1991. 176с.
101. Клейберг Ю.А. Психология девиантного поведения: Учебное пособие для вузов. М.: Юрайт-М, 2001. 160с.
102. Ковалёв В.В. Социально-психиатрический аспект проблемы девиантного поведения у детей и подростков // Нарушения поведения у детей и подростков. М., 1981. С. 1123.
103. Ковалев В.И. Мотивы поведения и деятельности. - М.: Наука, 1988. 191с.
104. Кон И.С. Психология ранней юности: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1989. 255 с.
105. Кондраков И.М. Психология. Иллюстрированный словарь. СПб.: «прайм-ЕВРОЗНАК», 2003. 512с.
106. Кондракова И.Э. Агрессивное поведение подростков в современной школе //Дети группы риска. Материалы международного семинара. СПб., 1998.
107. Кондрашенко В.Т. Девиантное поведение у подростка: Социально-психологические и психиатрические аспекты. Мн.: Беларусь, 1988. 207с.
108. Кондрашенко В.Т., Чернявская А.Г. По лабиринтам души подростка. Мн.: Вышэйшая. школа, 1991. 71 с.
109. Корнилова Т.В., Григоренко Е.Л., Смирнов С.Д. Подростки групп риска. СПб.: Питер, 2005. 336с.
110. Короленко Ц.П., Донских Т.А. Семь путей к катастрофе: Деструктивное поведение в современном мире. Новосибирск: Наука, 1990. 165с.
111. Крайг Г. Психология развития. СПб.: Питер, 2002. 992с.
112. Краткий педагогический словарь пропагандиста / Под общей ред. М.И.Кондакова, А.С.Вишнякова. М., 1984. 317с.
113. Краткий психологический словарь / Сост. Л.А.Карпенко; Под общ. ред. А.В.Петровского, М. Г.Ярошевского. М.: Политиздат, 1985. 431 с.
114. Кудрявцев В.Н. Исследовательская проблема социальные отклонения // СОЦИС. 1983. - №2. С. 111-117.
115. Кулаков С.А. На приеме у психолога. Подросток. М., 2001. С.17.
116. Куликова С. Важковиховувані підлітки: хто вони? // Педагогічний вісник Хмельниччини. - 1997. - №3 (4). С. 24-25.
117. Кун Д. Основы психологии: Все тайны поведения человека. СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2005. 720с.
118. Лангмейер Й., Матейчек З. Психическая депривация в детском возрасте. Прага: Медицинское издательство Авиценум, 1984. 334с.
119. Ларіонова В.К. Історія етичних вчень. Посібник. Івано-Франківськ: Гостинець, 2004. 192с.
120. Лекторская Е.В. Поло-ролевая идентификация мальчиков и проблемы отклоняющегося поведения // Психологические проблемы выявления и коррекции отклоняющегося поведения школьников: Сб. науч. тр. / АПН СССР, НИИ общ. и пед. психологии; [Редкол.: Д.И.Фельдштейн (отв. ред.) и др.]. М.: АПН СССР, 1990. С. 62-70.
121. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политиздат, 1975. 304с.
122. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения. В 2т. / Под ред. В.В.Давыдова и др. М.: Педагогика, 1983. Т.1. 391с.
123. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы и эмоции. Конспект лекций. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1971. 40с.
124. Леонтьев В.Г. Психологические механизмы мотивации учебной деятельности. Новосибирск: НГПИ, 1987. 89с.
125. Леонтьев Д.А. От социальных ценностей к личностным: социогенез и феноменология ценностной регуляции деятельности // Вестник Моск. ун-та. Сер. 14. Психология. 1997. №1. С. 20-27.
126. Лидерс А.Г. Психологический тренинг с подростками. М.: Издат. центр «Академия», 2001. 256с.
127. Лихтарников А.Л. Школьник: проблемы и ценности // Наш проблемный подросток. Учебное пособие. СПб., 1999. С. 78-104.
128. Личко А.Е. Подростковая психиатрия: /Руководство для врачей/ Л.: Медицина, 1985. 416с.
129. Магомед-Эминов М.Ш., Васильев И.А. Анализ когнитивного подхода в зарубежных теориях мотивации // Вопросы психологии, 1986. -