АНТИНОМІЯ КАТЕГОРІЙ “СВІЙ” / “ЧУЖИЙ” У ПРОСТОРІ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ЧАРІВНОЇ КАЗКИ : Антиномии КАТЕГОРИЙ "СВОЙ" / "ЧУЖОЙ" В ПРОСТРАНСТВЕ УКРАИНСКОЙ НАРОДНОЙ волшебной сказки



  • Назва:
  • АНТИНОМІЯ КАТЕГОРІЙ “СВІЙ” / “ЧУЖИЙ” У ПРОСТОРІ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ЧАРІВНОЇ КАЗКИ
  • Альтернативное название:
  • Антиномии КАТЕГОРИЙ "СВОЙ" / "ЧУЖОЙ" В ПРОСТРАНСТВЕ УКРАИНСКОЙ НАРОДНОЙ волшебной сказки
  • Кількість сторінок:
  • 203
  • ВНЗ:
  • ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
  • Рік захисту:
  • 2007
  • Короткий опис:
  • ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА



    На правах рукопису


    ОЛІЙНИК Оксана Григорівна


    УДК 801.81: 398.21 (= 161.2)



    АНТИНОМІЯ КАТЕГОРІЙ СВІЙ” / ЧУЖИЙ”
    У ПРОСТОРІ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ЧАРІВНОЇ КАЗКИ


    10.01.07 Фольклористика



    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата філологічних наук




    Науковий керівник
    ІВАШКІВ Василь Михайлович,
    кандидат філологічних наук,
    доцент





    ЛЬВІВ 2007







    З М І С Т

    Перелік умовних скорочень................................................................................ 3
    Вступ ................................................................................................................. 4
    Розділ 1. Модель художнього простору в наукових студіях: теоретико-методологічні основи дослідження ............................................ 11
    1.1. Часопростір як філософсько-естетична категорія
    у літературно-фольклорному континуумі ............................................ 11
    1.2. Методологія дослідження художнього простору
    у структурі чарівних казок ................................................................... 26
    Розділ 2. Структурна поетика художнього простору українських народних чарівних казок ........................................................ 35
    2.1. Бінарна опозиція свій” / чужий” у просторовій
    характеристиці чарівної казки............................................................... 35
    2.2. Символіка художнього простору в українських
    народних чарівних казках ..................................................................... 43
    2.3. Роль просторових елементів у сюжетотворенні чарівних казок ....... 72
    Розділ 3. Ритуал переходу в контексті українських народних чарівних казок ............................................................................... 91
    3.1. Специфіка функціонування ритуалу переходу в
    чарівних казках (семантичний і структурний аспекти) ..................... 91
    3.2. Ідея ритуального переходу в казкових сюжетах
    про шлюб з тотемною істотою ............................................................. 127
    3.3. Медіальна роль казкових мерців між своїм” і чужим”
    просторами під час ритуалу переходу ................................................. 136
    Висновки ...................................................................................................... 168
    Список використаних джерел ......................................................... 174









    ВСТУП


    Актуальність теми. Часопросторовий аспект дослідження поетики літературних і фольклорних творів один із провідних напрямів філологічної науки ХХ століття. Його поява й утвердження значною мірою зумовлені впливом суспільно-природничих наук, які розглядали поняття часу і простору як універсальну категорію у визначенні сутнісних ознак картини світу. Саме цей аспект дослідження наукової проблеми в її теоретико- методологічному плані дає змогу розглянути художній світ і конкретного (фольклорного) твору, і низки жанрів.
    Художній простір із художнім часом є визначальними у композиційній структурі словесного твору як єдиного цілого, сприятливим ґрунтом для втілення універсальної архаїчної моделі світу, яка своєрідно модифікується у текстових структурах різних фольклорних жанрів, адаптуючись до специфіки їхнього побутування.
    Дослідження художнього простору україн­ської народної чарівної казки, здійснені за принципом бінарної опозиції свій” / чужий”, наразі поодинокі на відміну від праць, побудованих на інших методо­ло­гічних категоріях структурної поетики. В українській науці про усну народну словесність чарівні казки у цьому плані дослідники розглядали переважно принагідно. Так, деякі питання простору в контексті чарівної казки висвітлено в монографії В.Давидюка Первісна міфологія українського фольклору” [77]. У той же час російська фольклористика уже має значні напрацювання у часопросторовій проблематиці. Це наукові розвідки В.Проппа, Д.Лихачова, С.Адоньєвої, В.Анікіна, О.Бай­буріна, Г.Левінтона, Є.Мелетинського, С.Не­клю­дова, О.Новик, Н.Новикова, В.Топорова, Т.Цив’ян та інших.
    Водночас українська фольклористика помітно активізувала свої зусилля у вивченні питань хронотопу. Проблему поетики часу і простору в жан­ровій структурі фольклору у праці Український фольклор у теоретич­ному освітленні” [238] дослідив С.Росовецький, на думку якого, художній час і художній простір можуть бути основою для відтворення художньої системи фольклору. Узагальнюючи свої спостереження над особливостями худож­нього часу і простору в деяких жанрах українського фольклору, вчений запропонував цікаві схеми, у яких відображено особливості категорій худож­ньо засвоєних часу і простору.
    Аналізуючи хронотоп в міфологічній моделі світу, Н.Лисюк у монографії Міфологічний хронотоп” [148] зазначала, що він є загалом наджанровою категорією. Ідеться про такі часопросторові моделі, як міфічна, календарна, родинна, казкова, вертепна, баладна та інші.
    Актуальність обраної теми передусім полягає в тому, що цілісне та системне дослідження художнього простору українських народних чарівних казок відсутнє, а тому очевидною є потреба всебічного вивчення його особливостей, специфіки будови, що пов’язана зі структурною організацією казкового сюжету та характеристикою казкових образів.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер­та­ційна праця Антиномія категорій свій” / чужий” у просторі української народної чарівної казки” узгоджена з науковими програмами та навчальними планами кафедри української фольклористики імені Філарета Колесси Львівського національного університету імені Івана Франка, відпо­відає кафедральній темі Сучасна фольклористика: стан і перспективи” (шифр 0105U004922), яка виконується в межах робочого часу. Тема дисер­тації затверджена Вченою радою Львівського національного університету імені Івана Франка (протокол № 11/5 від 27 травня 1998 р.).
    Мета дисертації на матеріалі текстів українських народних чарівних казок здійснити комплексний аналіз художнього простору крізь призму категорії модельованої бінарної опозиції свій” / чужий” у контексті структурної поетики художнього твору. Мета дослідження передбачає виконання таких завдань:
    1) розглянути часопростір у структурі української народної чарівної казки в аспекті методології дослідження худож­нього простору;
    2) проаналізувати особливості структурної поетики художнього простору україн­ської народної чарівної казки у взаємозв’язку з бінарною логікою та ієрархічною класифікацією;
    3) дослідити специфіку функціонування ритуалу переходу для з’ясуван­ня антиномічної семантики свій” / чужий” простір у контексті чарівних казок.
    Об’єкт дослідження тексти українських народних чарівних казок, переважно опублікованих у виданнях другої половини ХІХ початку ХХ століття.
    Предмет дослідження художній простір у композиційній структурі української народної чарівної казки.
    Джерельну базу дослідження становлять збірники українських на­род­них казок, які записали й упорядкували фольклористи ХІХ початку ХХ століття, а саме: Гринченко Б.Д. Этнографические мате­риалы, собран­ные в Черни­гов­ской и соседних с ней губерниях. Вып. 1-2. Чер­нигов: Типография Губернского Земства, 1895-1896 (308 с.; 390 с.); Казки / Зібрав Игнатій з Никлович. Львів, 1861. 96 с.; Записки о Южной Руси / Издал П.Кулиш. СПб., 1857. Т. 2. 354 с.; Казки та оповідання з Поділля в записах 18501860-их рр. / Упоряд. М.Левченко. Київ, 1928. Вип. 1-2. 598 с.; Галицькі народні казки (В Берлині пов. Бродського із уст народа списав О.Роз­доль­ський) // Етнографічний збірник. Львів, 1895. Т.І. (С.1-120); Львів, 1899. Т. VII. (168 с.); Рудченко И.Я. Народные южно­рус­ские сказки. Вып. 12. Киев, 1869-1870 (219 с.; 209 с.); Чубинский П.П. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западнорусский край, снаря­жен­ной им­пера­тор­ским русским географическим обществом. СПб., 1878. Т.2: Малорусские сказки. 688 с.
    Методи дослідження. Висвітлення проблеми свій” / чужий” у просторі чарівної казки вимагало використання теоретичних здо­бут­ків літературо­знав­ства, філософії, етнолінгвістики, мовознавства, етно­графії, психології тощо. Таким чином, до складу основних по­ло­жень цього дослідження увійдуть поняття хронотоп (часопростір), структурна поетика, сим­во­ліка художнього простору, просторовий елемент, ритуал переходу, ініціація, співвідношення обряду і казки. Тому при аналізі та інтерпретації простору, його елементів та функцій в чарівній казці використані такі методи структурно-семіотичний, структурно-типологічний, порівняльно-історич­ний, генетич­ний. Так, значен­нє­ве наповнення просторових образів-символів виявляється на основі вико­ристання структурно-семіотичного та структурно-типологічного методів, а реконструкція змісту окремих архаїчних мотивів та образів українських на­род­них чарівних казок здійснюється за допомогою порівняльно-історич­ного та генетичного методів.
    Наукова новизна роботи полягає у тому, що це перше в українській фолькло­рис­тиці системне дослідження структурної поетики художнього простору українських народних чарівних казок. Звернення до категорії часопростору, зокрема просторової характеристики народної казки, вико­ристан­ня досягнень суміжних з фольклористикою наук (літературознавство, етнолінг­віс­тика, психо­ло­гія) дають змогу поєднувати різні методи текстового аналізу, що дозволяє глибше осмислити специфіку жанрової природи композиції чарівної казки в контексті завдань сучасної фольклористики.
    Теоретичною основою дисертації стали наукові праці українських та зарубіжних учених різних наукових шкіл: О.Потебні, М.Грушевського, В.Пет­ро­ва, Л.Дунаєвської, В.Давидюка, О.Бріциної, В.Балушка, М.Маєрчик, С.Ро­со­вецького, Н.Копистянської, В.Проппа, Д.Лихачова, М.Бахтіна, Ю.Лотмана, Є.Мелетинського, С.Неклюдова, Н.Новикова, В.Топорова, Т.Цив’ян, О.Бай­бу­рі­на, А. ван Геннепа, Дж.Кемпбелла, В.Тернера та багатьох інших.
    Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у використан­ні його результатів для розробки лекційних курсів із фольклористики, етнографії, народознавства, спецкурсів із поетики фольклор­них жанрів у навчальних закладах, для написання монографій, підручників і навчально-методичних посібників з усної народної словесності для студентів-фольклористів та студентів-етнологів.
    Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (Модель художнього простору в наукових студіях: теоретико-методологічні основи дослідження”, Структурна поетика художнього простору україн­ських народних чарівних казок”, Ритуал переходу в контексті українських народних чарівних казок”), висновків, бібліографії (331 позиція) та списку умовних скорочень. Загальний обсяг роботи становить 202сторінки, з них 173 сторінки основного тексту.
    Апробація результатів дисертації. Робота була апробована на таких наукових конференціях і семінарах:
    1. Міжнародна славістична конференція пам’яті професора Костянтина Трофимовича (1-3 квітня 1998 р., м. Львів);
    2. Міжнародна наукова конференція Українська філологія: школи, постаті, проблеми” (21-23 жовтня 1998 р., м. Львів);
    3. Міжнародні науково-практичні читання Українське народознавство: стан і перспективи розвитку на зламі віків”, присвячені пам’яті українського фольклориста Михайла Пазяка (23-24 травня, 2000 р., м. Київ);
    4. Міжнародні науково-практичні читання Українське народознавство: стан і перспективи розвитку на зламі віків”, присвячені пам’яті українського фольклориста Михайла Пазяка (23-24 травня, 2001 р., м. Київ);
    5. Звітні наукові конференції викладачів та аспірантів Львівського національного університету імені Івана Франка: за 1999 рік (9 лютого 2000 р., м. Львів, ЛНУ імені Івана Франка); 2000 рік (14 лютого 2001р., м. Львів, ЛНУ імені Івана Франка); 2003 рік (5 лютого 2004 р., м. Львів, ЛНУ імені Івана Франка); 2004 рік (3 лютого 2005 р., м.Львів, ЛНУ імені Івана Франка); 2005 рік (10 лютого 2006р., м.Львів, ЛНУ імені Івана Франка); 2006 рік (8лютого 2007 р., м. Львів, ЛНУ імені Івана Франка).
    6. Науково-методологічний семінар кафедри української фольклористики імені Філарета Колесси Актуальні проблеми української фольклористики” (11 березня 2004 р., м. Львів).
    7. Міжнародна наукова конференція Людина в просторі етнічної культури” (пам’яті П.П.Чубинського) (14-15 травня 2004 р., м. Київ);
    Деякі положення дисертації були використані на лекціях зі спецкурсу Поетика української народної казки” (2004 р.), на лек­цій­них і практичних заняттях з курсу Українська усна народна творчість” для студентів філологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.
    Публікації. Основні положення дисертації відображені у таких публікаціях:
    1. Олійник О. Архаїчне значення жіночої ініціації (на матеріалі україн­ських народних чарівних казок) // Фольклористичні зошити. 2000. Вип. 3. С.106-110.
    2. Олійник О. Амбівалентність образу мерця в українських народних ча­рівних казках // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2003. Вип. 31. С. 132-140.
    3. Олійник О. Мотив ритуалу переходу в казкових сюжетах про шлюб з тотемною істотою // Мандрівець. 2004. № 1 (48). С. 41-46.
    4. Олійник О. Специфіка функціонування ритуалу переходу в контексті українських народних чарівних казок // Народознавчі Зошити. 2006. №1-2. С. 139-151.
    5. Олійник О. До питання про свій” чужий” простір в українських та сербських народних чарівних казках // Матеріали міжнародної славістичної конференції пам’яті професора Костянтина Трофимовича: У 2 т. Львів: Літопис, 1998. Т. 2. С. 299-303.
    6. Олійник О. Роль просторових елементів у сюжетотворенні української народної чарівної казки // Українська філологія: школи, постаті, проблеми: Збірник наукових праць Міжнародної наукової конференції, присвяченої 150-річчю від дня заснування кафедри української словесності у Львівському університеті. Львів: Світ, 1999. Ч. 2. С. 554-558.
    7. Олійник О. Обряд переходу у структурі чарівної казки // Матеріали міжнародних науково-практичних читань Українське народознавство: стан і перспективи розвитку на зламі віків”, присвячених пам’яті українського фольклориста Михайла Пазяка. Київ: Ін-тут математики НАН України, 2000. С. 193-195.

    8. Олійник О. Шлюб з тотемною істотою як одна із форм ритуального переходу в українських народних чарівних казках // Матеріали других між­народних науково-практичних читань Українське народознавство: стан і перспективи розвитку на зламі віків”, присвячених пам’яті українського фольклориста Михайла Пазяка. Київ, 2002. С. 188-189.
  • Список літератури:
  • ВИСНОВКИ

    Як формально-змістова категорія словесного мистецтва, зокрема літера­тури і фольклору, хронотоп (часопростір) бере активну участь у створенні тексту, тому за своєю природою він є не лише жанротвірним, а й змістовим, структурним і креативним, адже саме художній час і художній простір прямо причетні до залучення окремого художнього тексту в певний історичний і культурний контекст, пов’язуючи його з позатекстовим” світом.
    Окрім поняття художньо-літературного хронотопу, яке свого часу ввів у науковий обіг російський вчений-літературознавець М.Бахтін, існує ще по­нят­­тя фольклорного або художньо-фольклорного хронотопу, який, зрозуміло, відмінний від літературного насамперед внаслідок традиційності і відносної стабільності жанрової системи і образності у фольклорі. У міфології та фольк­ло­рі хронотоп, за твердженнями сучасних дослідників, є не лише жан­ро­твірною, а й сюжетотвірною ознакою. Фольклорний хронотоп, залежно від жанрового різновиду того чи іншого фольклорного твору, поділяється на окремі часопросторові моделі казкову, замовляльну, билинну тощо.
    Казковий часопростір як самостійна одиниця виступає важливим ком­по­нентом ідейно-естетичного змісту і структурної організації казки, будучи причетним до побудови сюжету і образної системи цього жанру. Особливою ознакою казкового часопростору виступає чітке протиставлення свого” і чужого” простору, яке зумовлює не тільки специфіку хронотопу в народних чарівних казках, а й взагалі специфіку цього фольклорного жанру.
    Перебуваючи у тісному взаємозв’язку з художнім часом (у буквальному розумінні цей зв’язок називають хронотопом), художній простір відіграє значну роль в архітектоніці художнього твору як єдиного цілого. У межах міфологічного світогляду категорія художнього простору набуває дещо іншого значення. Простір міфопоетичної свідомості різниться від реального простору, що співпадає з фізичним середовищем. Так, у чарівних казках художній простір постає як динамічний, неоднорідний, чарівний, ірреальний, в його символіці одним з найважливіших протиставлень виступає свій” простір і чужий” простір.
    У чарівних казках міфічний (сакральний) простір має гіперболізоване значення. Це стосується змалювання атрибутики того” світу, наявність хтонічних істот, фантастичних чудовиськ, чарівних пред­ме­тів, чарівних помічників тощо. Певним чином на формування художнього прос­тору в чарівних казках впливають також різні повтори, персоніфікації, ме­тафори, порівняння, літоти, епітети, які яскраво підкреслюють місце дії. Казка є одним із небагатьох фольклорних жанрів, яка не лише виробила особливу методику завоювання простору”, а й створила власний казковий простір, що є черговим поясненням активного функціонування фантастики у її сюжеті.
    Саме у жанрі чарівної казки художній простір найбільше виявляє своє поліфункціональне навантаження, виступаючи водночас як тло дії і спосіб характеристики героїв та подій.
    В основі структури художнього простору чарівних казок лежить бінарна семантична опозиція свій / чужий, яка реалізується на різних рівнях, ство­рю­ючи систему підпорядкованих їй дуальних опозицій, наприклад, добрий / злий, близький / далекий, дім / ліс, своє царство / тридесяте царство та інші. У свою чергу, ці опозиції, взаємодіючи і символічно ототожнюючись, причетні до створення у казці просторової структури картини світу, яку можна сприймати як окрему просторову модель світу.
    Чарівну казку слід розглядати не тільки як систему елементів, що можуть втілитися в якусь цілісну структуру, а й як варіант антропоцентричної моделі світу, вираженої в її взаємоорієнтації на людину, чиє життя мимоволі стає наперед визначеним і суворо регламентованим у межах просторово-часового вакууму. Йдеться про так званий міфоритуальний сценарій народження ініціація шлюб смерть”, повне втілення якого (за винятком останнього пункту смерть, але можуть бути і винятки, зважаючи на окремі записи варіантів казок, коли головний герой помирає) маємо у чарівних казках. Так, головний герой чарівної казки народжується, проходить ініціацію (піддається попереднім та основним випробуванням), одружується.
    Казковий простір, як правило, функціонує у двох площинах свій” простір, який тотожний світу людей, цей” світ, і чужий” простір нелюд­ський, той” світ, де побутують магічні образи і явища. Це так звані автономні, але водночас взаємозалежні просторові територіальні утворення, між якими існують певні визначені стосунки. Свій” простір у казках не може існувати без чужого” простору, оскільки основні події відбуваються за межами одомашненого”, культурного” простору, який може збільшу­ва­ти­ся” внаслідок послідовного просторового переміщення казкових героїв з одного місця на інше у чужому” просторі. Саме у цьому і полягає специфіка зображення художнього простору в казках, коли функціонування свого” і чужого” простору як незалежних територій можливе у рамках єдиного цілого простору.
    В основі казкового простору лежить вертикально-горизонтальний поділ світу. Казка лише зовні” розгортається у горизонтальному аспекті, але її основний зміст відбувається по вертикалі. Для свого” простору характерна горизонтальна система, яка є антропоцентричною і будується на протистав­ленні свій” дім, своє” царство до того, що знаходиться поза його межами. Верти­каль­на лінія простору чітко показує ієрархічну структуру об’єктів: небіж­чи­ки, демони, злі боги, хтонічні тварини розташовані внизу; люди, тварини по­середині; птахи, ангели, вищі божества вгорі. Таким чином, простір слід сприймати як єдиний центр, що функціонує завдяки речовому зростанню від низу до верху, втіленому у протиставленні неба і землі, землі і нижнього світу.
    Для казкового простору характерне двозначне поняття світу, тобто поділ на два рівні людський і потойбічний, які відзначаються варіативністю значень цей” і той” світ, тут” і там”, близький” і далекий” світ, свій” і чужий” світ (простір). Локалізація того” світу у чарівних казках має полісемантичне значення, який може знаходитися під землею, на небі, під водою, на горі тощо. Роль того”, чужого” світу в казках може виконувати, наприклад, тридесяте царство або золотий палац центр чужого” простору. Крім того, той” світ доступний лише головному героєві казки.
    Характерними для зображення потойбічного світу в чарівних казках є мотиви запаху, сліпоти, мовчання, заборони оглядатися і заборони сміятися. Саме ці мотиви є провідними у чужому” просторі і своєрідними нормами поведінки у потойбіччі. Порушивши бодай одну з цих заборон, тобто, заговоривши чи засміявшись, казковий герой назавжди залишається у царстві мертвих.
    Загалом у чарівних казках склалась своєрідна система відображення чужого” простору, куди герой потрапляє з різних причин. Простір у казці виступає як учасник дії. Тому взаємовпливи свого” і чужого” простору можна простежити лише у тому випадку, коли хто-небудь із казкових персонажів кудись відправляється.
    У художньому просторі чарівної казки містяться конкретні номінативні елементи з певною семантичною інформацією, поляризація яких здебільшого концентрується на основі семіотичної опозиції свій / чужий, причому в межах просторового поля казки поняття чужий” реалізується у варіантах той”, потойбічний”, інший”, тридесяте царство”.
    У контексті чарівних казок просторові елементи (будинок, ворота, двері, поріг, вікно, дах, лісова хатина, палац, яма, ліс, гора, криниця, море, річка, озеро, дорога, кордон), незалежно від його інваріантного походження, лока­лізації та окремих функцій набувають принципово іншого значення. Так, просторовий елемент ліс” може слугувати домівкою для позитивного героя, а в іншому варіанті казки це закляте місце, у якому перебувають потойбічні істоти, злі духи.
    Щодо просторових переміщень казкових героїв, то ступінь їх рухливості є різним: вона мінімальна для другорядних персонажів (категорія лока­лі­зо­ва­них образів) та максимальна для головного героя (категорія делокалізованих образів), який, за законами жанру, від початку і до кінця оповіді залишається активним.
    Траєкторія переміщень казкових персонажів зумовлена цілою низкою просторових елементів побутового і ландшафтного походження, які відігра­ють значну роль в сюжетотворенні української народної чарівної казки. Саме у контексті чарівних казок ці елементи втрачають власне лексичне значення, набуваючи натомість нових значень.
    Отже, в чарівних казках на основі бінарної опозиції свій” / чужий” простір утворюється символічний художній простір, який може змінювати не лише свою форму, а й властивості та функції у процесі розвитку казки.
    Досліджуючи специфіку функціонування ритуалу переходу у контексті українських народних чарівних казок, ми дійшли таких висновків:
    значна кількість чарівних казок містить інформацію про архаїчні слов’янські обряди і ритуали, які відображають прадавні ініціації юнаків і дівчат;
    чарівна казка належить до позаобрядових жанрів, однак це не заперечує наявності у її композиційній структурі трансформованих елементів похо­рон­ної й весільної обрядовості;
    чарівна казка інтерпретує смерть не як фізичний акт кінця життя, а як ритуальний перехід лімінальної одиниці зі світу людей у потойбіччя;
    для аналізу ритуалу переходу у структурі чарівних казок у дисертації використано теорію ритуального переходу А. ван Геннепа прелімінальність, лімінальність, постлімінальність: процес лімі­наль­ності є основним етапом у чарівних казках, де виділено способи й мету потрапляння казкових героїв зі свого” в чужий” простір і що потім з ними відбувається. Власне під час лімінальності, яка у казках тотожна поняттю ініціації чи нового наро­джен­ня”, герой переживає ритуальну смерть, ритуальне воскресіння і ритуальний шлюб. Постлімінальний етап казкового героя переважно закінчується його вдалим одруженням та зростом у соціальній ієрархії;
    ритуал переходу в казках виявляє характерні ознаки та функції кла­сич­них” і перехідних” мерців, зокрема їх псоередництво між своїм” і чужим” просторами. Такі мерці є своєрідними контро­ле­рами ритуального переходу казкового героя межі потойбічного світу. Якщо герої порушують правила ри­ту­алу переходу, то вони прирікають себе на летальний кінець свого існування.
    Отже, аналіз проблем дослідження літературного та міфологічного й фольклорного часопросторів у їх взаємозв’язках з жанром твору підтверджує, що концепція художнього простору чарівної казки, викладена крізь призму категорії модельованої бінарної опозиції свій” / чужий”, важлива передусім для вивчення поетики цього жанру, його композиції, образів.
    Проведене дослідження буде важливим джерелом для розробки таких актуальних фольклористичних тем, як поетика художнього часу і про­стору в жанровій структурі усної народної словесності. Це відкриває перед ученими нові можливості в інтерпретації поетики усіх відомих фольклорних жанрів, співвідношення обрядових і позаобрядових жанрів, взаємозв’язку української народної казки з іншими творами календарної і позакалендарної обрядовості.






    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


    1. Абрамян Л.А. Змей у источника (к символике универсального ритуально-мифологического образа) // Историко-этнографические исследования по фольклору: Сб. статей памяти С.А. Токарева. М.: Восточная литература РАН, 1994. С. 20-34.
    2. Абрамян Л.А. Мир мужчин и мир женщин: расхождение и встреча // Этнические стереотипы мужского и женского поведения. СПб.: Наука, 1991. С. 109-132.
    3. Аверинцев С.С. Порядок космоса и порядок истории в мировоззрении раннего средневековья (Общие замечания) // Античность и Византия. М.: Наука, 1975. С. 266-285.
    4. Агапкина Т.А. Мифопоэтические основы славянского народного календаря. Весенне-летний цикл. М.: Индрик, 2002. 816 с.
    5. Агапкина Т.А. Молчание // Славянские древности: этнолингвистический словарь в 5-ти томах / Под ред. Н.И. Толстого. М.: Международные отношения, 2004. Т.3. С. 292-296.
    6. Агапкина Т.А., Виноградова Л.Н. Золото // Славянские древности: этнолингвистический словарь в 5-ти томах / Под ред. Н.И. Толстого. Москва: Международные отношения, 1999. Т.2. С. 352-355.
    7. Адоньева С.Б. Сказочный текст и традиционная культура. СПб.: Изд-ство С.-Петербургского ун-та, 2000. 181 с.
    8. Альбедиль М.Ф. Модель брачного поведения в южноиндийской мифо­ло­гии // Этнические стереотипы мужского и женского поведения. СПб.: Наука, 1991. С. 92-109.
    9. Аникин В.П. Теория фольклора: Курс лекций. 2-е изд., доп. М.: КДУ, 2004. 432 с.
    10. Ахундов М.Д. Концепции пространства и времени: истоки, эволюция, перспективы. М.: Наука, 1982. 222 с.
    11. Ахундов М.Д. Пространство и время: от мифа к науке // Природа. 1985. № 5. С. 53-64.
    12. Баевский В.С. Опыт количественного исследования мифообрядовых истоков волшебной сказки // ФЭ. У этнографических истоков фольклор­ных сюжетов и образов. Л.: Наука, 1984. С. 77-83.
    13. Байбурин А.К. Жилище в обрядах и представлениях восточных славян. Л.: Наука, 1983. 191 с.
    14. Байбурин А.К. Некоторые вопросы этнографического изучения пове­де­ния // Этнические стереотипы поведения. Л.: Наука, 1985. С. 7-21.
    15. Байбурин А.К. Обрядовые формы половой идентификации детей // Этнические стереотипы мужского и женского поведения. СПб.: Наука, 1991. С. 257-265.
    16. Байбурин А.К. Ритуал в традиционной культуре (Структурно-семан­ти­чес­кий анализ восточнославянских обрядов). СПб.: Наука, 1993. 239с.
    17. Байбурин А.К. Ритуал: своё и чужое // ФЭ. (Проблемы функциониро­ва­ния фольклора). Л.: Наука, 1990. С. 3-17.
    18. Байбурин А.К. Семиотические аспекты функционирования вещей // Этнографическое изучение знаковых средств культуры. Л.: Наука, 1989. С. 63-88.
    19. Байбурин А.К., Левинтон Г.А. К описанию организации пространства в восточнославянской свадьбе // Русский народный свадебный обряд: Исследования и материалы / Под. ред. К.В. Чистова и Т.А. Бернштам. Л.: Наука (Ленинградское отделение), 1978. С. 89-106.
    20. Байбурин А.К., Левинтон Г.А. К проблеме У этнографических истоков фольклорных сюжетов и образов” // ФЭ. У этнографических истоков фольклорных сюжетов и образов. Л.: Наука, 1984. С. 229-245.
    21. Байбурин А.К., Левинтон Г.А. Тезисы к проблеме Волшебная сказка и свадьба” // Quinquagenario: Сборник статей молодых филологов к 50-летию проф. Ю.М. Лотмана. Тарту: ТГУ, 1972. С. 67-85.
    22. Балушок В. Елементи давньослов’янських ініціацій в українському весіллі // НТЕ. 1994. № 1. С.31-36.
    23. Балушок В. Кінь в обрядах ініціацій українців і давніх слов’ян // Етнокультурна спадщина Полісся. Рівне: Перспектива, 2004. Вип. V. С. 40-46.
    24. Балушок В. Роль жінки в юнацьких ініціаціях давніх слов’ян // Родовід. 1994. № 9. С. 18-25.
    25. Балушок В.Г. Обряди ініціацій українців та давніх слов’ян. Львів Нью-Йорк: В-во М.П. Коць, 1998. 216 с.
    26. Бараг Л.Г. Сюжет о змееборстве на мосту в сказках восточнославянских и других народов // СБФ. М.: Наука, 1981. С. 160-189.
    27. Баран Г. Художній час і простір у Сонячній машині ” В.Винниченка // Слово і час. 1999. № 9. С. 60-63.
    28. Бахтин М. Формы времени и хронотопа в романе // Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. М.: Наука, 1975. С. 231-291.
    29. Башляр Г. Предисловие к книге Поэтика пространства” // ВФ. 1987. № 5. С.113.
    30. Бєляєв В.Г. Рух часу і риси сучасного художнього пізнання // Радянське літературознавство. 1966. № 2. С.16-32.
    31. Борев В.Ю. Структурная поэтика // Литературный энциклопедический словарь / Под. общ. ред. В.М. Кожевникова, П.А. Николаева М.: Совет­ская энциклопедия, 1987. С. 427-428.
    32. Боряк О. Міфологічні персонажі охоронці правил поведінки людини // НТЕ. 1993. № 3. С. 32-37.
    33. Ботникова А. Хронотоп романтического сознания (сказка Л.Тика Руненберг”) // Іноземна філологія. Український науковий збірник. 2003. Вип. 114. С. 93-99.
    34. Бренер А.Д. Время и пространство в повестях Ф.М. Достоевского 1870-х годов // Ритм, пространство, время в художественном произведении. Алма-Ата: КазПИ, 1984. С. 74-80.
    35. Бріцина О. Українська усна традиційна проза: Питання текстології та виконання. К.: Ін-тут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України, 2006. 400 с.
    36. Бріцина О.Ю. Українська народна соціально-побутова казка (специфіка та функціонування). К.: Наукова думка, 1989. 151 с.
    37. Буховські М. Обряд, ритуал, церемонія // Ритуал. Студії з інтегральної культурології (SIC/2). Спец. вип. НЗ”. 1999. № 2. С. 12-17.
    38. Валенцова М.М. Крыша и стреха в славянских магических обрядах // Славяноведение. 1996. № 5. С. 74-79.
    39. Валенцова М.М. Отражении категории мужской женский” в кален­дарной обрядности славян // Славянские этюды: Сборник к юбилею С.М.Толстой. М.: Индрик, 1999. С. 116-133.
    40. Валенцова М.М. Первый в славянской традиционной культуре // Призна­ко­вое пространство культуры / Отв. ред. С.М. Толстая. М.: Индрик, 2002. С. 192-208.
    41. Васильков Я.В. Древнеиндийский вариант сюжета о безобразной невесте” и его ритуальные связи // Архаический ритуал в фольклорных и раннелитературных памятниках. М.: Главная редакция восточной лите­ра­туры, 1988. С.83-127.
    42. Ведерникова Н.М. Контаминация как творческий прием в волшебной сказке // РФ (Русская народная проза). Л.: Наука, 1972. Т. ХІІІ. С.160-168.
    43. Ведерникова Н.М. Мотив и сюжет в волшебной сказке // ФН. 1970. № 2. С. 57-65.
    44. Велецкая Н.Н. Языческая символика славянских архаических ритуалов. М.: Наука, 1978. 237 с.
    45. Вендина Т.И. Пространство и время как параметры дискретизации макрокосма // Славянские этюды: Сборник к юбилею С.М. Толстой. М.: Индрик, 1999. С. 136-140.
    46. Вийдалепп Р.Я. Исполнение народных сказок как производственно-магический обряд. М.: Наука, 1964. С. 1-9.
    47. Виноградова Л.Н. Материальные и бестелесные формы существования души // Славянские этюды: Сборник к юбилею С.М. Толстой. М.: Индрик, 1999. С. 141-160.
    48. Виноградова Л.Н. Семантика фольклорного текста и ритуала: типы взаимодействий // История, культура, этнография и фольклор славянских народов. ХІ Международный съезд славистов: Доклады российской делегации. М.: Наука, 1993. С. 210-220.
    49. Виноградова Л.Н. Человек / нечеловек в народных представлениях // Человек в контексте культуры. Славянский мир / Отв. редактор И.И. Свирида. М.: Индрик, 1995. С. 17-26.
    50. Виноградова Л.Н., Толстая С.М. Ритуальные приглашения мифологи­ческих персонажей на рождественский ужин: формула и обряд // Малые формы фольклора: Сборник статей памяти Г. Пермякова. М.: Восточная литература РАН, 1995. С. 166-187.
    51. Виноградова Л.Н., Усачева В.В. Зелень // Славянские древности: этно­линг­вистический словарь в 5-ти томах / Под ред. Н.И. Толстого. М.: Международные отношения, 1999. Т. 2. С. 311-312.
    52. Виноградова Т.Л. Та вода, которая... (Признаки, определяющие маги­чес­кие свойства воды) // Признаковое пространство культуры / Отв. ред. С.М.Толстая. М.: Индрик, 2002. С. 32-60.
    53. Власов Е.Л., Сутормин А.И. Социальное время как онтологическая проблема // Философские аспекты проблемы времени. Л.: ЛГПИ, 1980. С.100-104.
    54. Володин Э.Ф. Специфика художественного времени // ВФ. 1978. № 8. С. 132-142.
    55. Волоцкая З.М. Элементы космоса в фольклорной модели мира (на ма­те­риале славянских загадок) // Исследования по структуре текста. М.: Наука, 1987. С. 250-266.
    56. Гаврилюк Е. Вступне слово // Ритуал. Студії з інтегральної культурології (SIC/2). Спец. вип. НЗ”. 1999. № 2. С. 6-11.
    57. Гаврилюк Е. Хаос, танатос і ерос у символіці обрядів переходу // Студії з інтегральної культурології. Ч.1. THANATOS. Львів: Ін-тут народо­знавства АН України, 1996. С. 63-70.
    58. Галицькі народні казки (В Берлині пов. Бродського із уст народа списав О.Роздольський ) // ЕЗ. Вид. Наукове товариство ім. Шевченка: У 40 т. Львів, 1895. Т.1; Львів, 1899. Т.7 (168 с.).
    59. Гаспаров М.Л. Поэтика // Литературный энциклопедический словарь / Под. общ. ред. В.М. Кожевникова, П.А. Николаева М.: Советская энцикло­педия, 1987. С.295-302.
    60. Гей Н. Время входит в образ (О некоторых чертах литературного про­из­ве­дения) // Известия Академии наук СССР. Серия литературы и языка. 1965. Т. XXIV. Вып. 5 (сентябрь октябрь). С.386-395.
    61. Гей Н.К. Время и пространство в структуре произведения // Контекст-1974. Литературно-теоретические исследования. М.: Наука, 1975. С.231-239.
    62. Геннеп Арнольд ван. Обряды перехода. Систематическое изучение обря­дов. М.: Восточная литература РАН, 2002. 198 с.
    63. Герасимова Н.М. Пространственно-временные формулы русской волшеб­ной сказки // РФ (Славянские литературы и фольклор). Л.: Наука, 1978. Т.XVIII. С. 173-180.
    64. Гижий В. Структуротворча роль ритуалу ініціацій в українській неоро­ман­тичній прозі // Наукові записки. Серія: Літературознавство. Тернопіль: ТДПУ, 2001. Вип. ІХ. С. 265-287.
    65. Гінда О. Понятійне поле теоретичної фольклористики (до постановки проблеми) // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Вип.31. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2003. С. 32-42.
    66. Глазычев В.Л. Образы пространства (проблемы изучения) // Творческий процесс и художественное восприятие. Л.: Наука, 1978. С. 159-173.
    67. Гнатюк В. Нарис української міфології. Львів: Ін-тут народознавства НАН України, 2000. 263 с.
    68. Гнатюк В.М. Деякі уваги над байкою // Вибрані статті про народну творчість. К.: Наукова думка, 1966. С. 173-196.
    69. Голобородько В. Віз привів лоша. Семантика казкового мотиву // Березіль. 2003. № 7-8. С. 156-163.
    70. Голосовкер Я.Э. Логика мифа. Москва: Наука, 1987. 218 с.
    71. Гринченко Б.Д. Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях. Чернигов: Типография Губернского Земства, 1895-1896. Вып. І-ІІ. 308 с.; 390 с.
    72. Гроф С., Хэлифакс Дж. Человек перед лицом смерти / Пер. с англ. М.:-К.: Изд-ство Трансперсонального института, 1996. 246 с.
    73. Грушевський М.С. Історія української літератури: В 6 т. 9 кн. К.: Либідь, 1993. Т.1. С. 330-368.
    74. Грякалов А.А. Константы чудесного и образ мира (к эстетическому смыс­лу концепции В.Я. Проппа) // Вече. Альманах русской философии и культуры. 1997. Вып. 8. С. 51-63.
    75. Гуменний М. Хронотоп у романах Олеся Гончара // Слово і час. 1993. № 8. С. 22-27.
    76. Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры. 2-е изд., испр. и доп. М.: Искусство, 1984. 350 с.
    77. Давидюк В. Первісна міфологія українського фольклору. Луцьк: Вежа, 1997. 296 с.
    78. Давидюк В. Реліктове значення ініціальних ритуалів у поліській весільній обрядовості // Родовід. 1994. № 9. С. 26-30.
    79. Давидюк В. Чи казка справді небилиця? Луцьк: Надстир’я, 1993. 29 с.
    80. Дашкевич В.Я. До питання про заложних тварин в уявленнях українського народу // Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. К.: Либідь, 1991. С. 527-539.
    81. Денисюк І. Казковий чудесний покажчик у новелі Франка Неначе сон” // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Вип. 27. Львів: ЛДУ імені Івана Франка, 1999. С. 104-111.
    82. Джохадзе Н.И. К методологии исследования проблемы времени в искусстве и эстетики // ВФ. 1970. № 1. С. 130-138.
    83. Дробницкий О., Левада Ю. Ритуал // Философская энциклопедия / Под ред. Ф.В. Константинова М.: Советская энциклопедия, 1967. Т.4. С.512-513.
    84. Дунаєвська Л.Ф. Українська народна казка. К.: Вища школа, 1987. 127с.
    85. Евзлин М. Космогония и ритуал. М.: Радикс, 1993. 344 с.
    86. Елеонская Е.Л. Сказка, заговор и колдовство в России: Сб. трудов. М.: Индрик, 1994. 270 с.
    87. Еремеева Н.Ф. Концептуальное пространство английской сказки: Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. Черкассы, 1997. 198 с.
    88. Ерёмина В.И. Историко-этнографические истоки общих мест” похо­рон­ных причитаний // РФ. Л.: Наука, 1981. Т. XXI. С.70-87.
    89. Ерёмина В.И. Историко-этнографические истоки мотива вода-горе” // ФЭ. У этнографических истоков фольклорных сюжетов и образов. Л.: Наука, 1984. С. 195-204.
    90. Ерёмина В.И. Ритуал и фольклор. Л.: Наука, 1991. 207 с.
    91. Жог В.И., Канке В.А. Проблема реальности и статуса форм времени и пространства // Философские науки. 1981. № 2. С. 34-43.
    92. Жуйкова М. Магічне коло в культурі та мові східних слов’ян (до генезису ідіоми на кривой не объедешь) // НЗ. 2002. № 3-4 (45-46). С. 193-217.
    93. Жуйкова М. Номінація смерті та архаїчне мислення // Студії з інтеграль­ної культурології. Ч.1. THANATOS. Львів: Ін-тут народознавства АН України, 1996. С. 28-62.
    94. Жуйкова М., Бондар Т. Стереотип дороги в українських та російських загадках // Актуальні проблеми металінгвістики: Науковий збірник. Черкаси: Видавничий відділ ЧДУ, 2001. Ч. І. С. 162-167.
    95. Записки о Южной Руси: Издал П.Кулиш. СПб., 1857 Т. 2. 354 с.
    96. Зборовский Г.Е. Пространство и время как формы социального бытия. Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1974. 223 с.
    97. Зеленин Д.К. Религиозно-магическая функция фольклорных сказок // Зеленин Д.К. Избранные труды. Статьи по духовной культуре. 1934-1954 / Вступ. ст., сост., подготовка текста и коммент. Т.Г. Ивановой. М.: Индрик, 2004. С. 19-44.
    98. Зобов Р.А., Мостепаненко А.М. О типологии пространственно-вре­мен­ных отношений в сфере искусства // Ритм, пространство и время в литературе и искусстве. Л.: Наука, 1974. С. 11-25.
    99. Иванов В.В., Топоров В.Н. Восточнославянское VELES(Ъ) / VOLOS(Ъ) и проблемы реконструкции имени и атрибутов противника бога грозы // Исследования в области славянских древностей. Лексические и фра­зе­о­ло­гические вопросы реконструкции текстов. М.: Наука, 1974. С. 31-75.
    100. Иванов Вяч. В. Опыт истолкования древнеиндийских ритуальных и мифологических терминов, образованных от aśva конь” (жертвопри­но­ше­ние коня и дерево aśvattha в древней Индии) // Проблемы истории языков и культуры народов Индии: Сборник статей памяти В.С.Во­ро­бьева-Делятовского. М.: Наука, 1974. С. 75-138.
    101. Иванов Вяч. Вс. Категория видимого” невидимого” в текстах архаи­чес­ких культур // Сборник статей по вторичным моделирующим систе­мам. Тарту: ТГУ, 1973. С. 34-38.
    102. Иванов Вяч. Вс., Топоров В.Н. Славянские языковые моделирующие семиотические системы (Древнейший период). М.: Наука, 1965. 246 с.
    103. Иванова А.А. К вопросу о происходжении вымысла в волшебных сказках // СЭ. 1979. № 3. С.114-122.
    104. Ипатова Н.А. Оборотничество как свойство сказочных персонажей // СБФ. Верования, текст, ритуал. М.: Наука, 1994. С. 240-251.
    105. Каган М.С. Пространство и время в искусстве как проблема в эстети­ческой науки // Ритм, пространство и время в литературе и искусстве. Л.: Наука, 1974. С. 26-39.
    106. Казки та оповідання з Поділля в записах 1850-1860-их рр. / Упоряд. М.Левченко. К., 1928. Вип. 1-2. 598 с.
    107. Казки. Зібрав Игнатій з Никлович. Львів, 1861. 96 с.
    108.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины