Каталог / Філологічні науки / фольклористика
- Назва:
- АНТИНОМІЯ КАТЕГОРІЙ “СВІЙ” / “ЧУЖИЙ” У ПРОСТОРІ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ЧАРІВНОЇ КАЗКИ
- Альтернативное название:
- Антиномии КАТЕГОРИЙ "СВОЙ" / "ЧУЖОЙ" В ПРОСТРАНСТВЕ УКРАИНСКОЙ НАРОДНОЙ волшебной сказки
- ВНЗ:
- ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
- Короткий опис:
- ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
На правах рукопису
ОЛІЙНИК Оксана Григорівна
УДК 801.81: 398.21 (= 161.2)
АНТИНОМІЯ КАТЕГОРІЙ СВІЙ” / ЧУЖИЙ”
У ПРОСТОРІ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ЧАРІВНОЇ КАЗКИ
10.01.07 Фольклористика
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Науковий керівник
ІВАШКІВ Василь Михайлович,
кандидат філологічних наук,
доцент
ЛЬВІВ 2007
З М І С Т
Перелік умовних скорочень................................................................................ 3
Вступ ................................................................................................................. 4
Розділ 1. Модель художнього простору в наукових студіях: теоретико-методологічні основи дослідження ............................................ 11
1.1. Часопростір як філософсько-естетична категорія
у літературно-фольклорному континуумі ............................................ 11
1.2. Методологія дослідження художнього простору
у структурі чарівних казок ................................................................... 26
Розділ 2. Структурна поетика художнього простору українських народних чарівних казок ........................................................ 35
2.1. Бінарна опозиція свій” / чужий” у просторовій
характеристиці чарівної казки............................................................... 35
2.2. Символіка художнього простору в українських
народних чарівних казках ..................................................................... 43
2.3. Роль просторових елементів у сюжетотворенні чарівних казок ....... 72
Розділ 3. Ритуал переходу в контексті українських народних чарівних казок ............................................................................... 91
3.1. Специфіка функціонування ритуалу переходу в
чарівних казках (семантичний і структурний аспекти) ..................... 91
3.2. Ідея ритуального переходу в казкових сюжетах
про шлюб з тотемною істотою ............................................................. 127
3.3. Медіальна роль казкових мерців між своїм” і чужим”
просторами під час ритуалу переходу ................................................. 136
Висновки ...................................................................................................... 168
Список використаних джерел ......................................................... 174
ВСТУП
Актуальність теми. Часопросторовий аспект дослідження поетики літературних і фольклорних творів один із провідних напрямів філологічної науки ХХ століття. Його поява й утвердження значною мірою зумовлені впливом суспільно-природничих наук, які розглядали поняття часу і простору як універсальну категорію у визначенні сутнісних ознак картини світу. Саме цей аспект дослідження наукової проблеми в її теоретико- методологічному плані дає змогу розглянути художній світ і конкретного (фольклорного) твору, і низки жанрів.
Художній простір із художнім часом є визначальними у композиційній структурі словесного твору як єдиного цілого, сприятливим ґрунтом для втілення універсальної архаїчної моделі світу, яка своєрідно модифікується у текстових структурах різних фольклорних жанрів, адаптуючись до специфіки їхнього побутування.
Дослідження художнього простору української народної чарівної казки, здійснені за принципом бінарної опозиції свій” / чужий”, наразі поодинокі на відміну від праць, побудованих на інших методологічних категоріях структурної поетики. В українській науці про усну народну словесність чарівні казки у цьому плані дослідники розглядали переважно принагідно. Так, деякі питання простору в контексті чарівної казки висвітлено в монографії В.Давидюка Первісна міфологія українського фольклору” [77]. У той же час російська фольклористика уже має значні напрацювання у часопросторовій проблематиці. Це наукові розвідки В.Проппа, Д.Лихачова, С.Адоньєвої, В.Анікіна, О.Байбуріна, Г.Левінтона, Є.Мелетинського, С.Неклюдова, О.Новик, Н.Новикова, В.Топорова, Т.Цив’ян та інших.
Водночас українська фольклористика помітно активізувала свої зусилля у вивченні питань хронотопу. Проблему поетики часу і простору в жанровій структурі фольклору у праці Український фольклор у теоретичному освітленні” [238] дослідив С.Росовецький, на думку якого, художній час і художній простір можуть бути основою для відтворення художньої системи фольклору. Узагальнюючи свої спостереження над особливостями художнього часу і простору в деяких жанрах українського фольклору, вчений запропонував цікаві схеми, у яких відображено особливості категорій художньо засвоєних часу і простору.
Аналізуючи хронотоп в міфологічній моделі світу, Н.Лисюк у монографії Міфологічний хронотоп” [148] зазначала, що він є загалом наджанровою категорією. Ідеться про такі часопросторові моделі, як міфічна, календарна, родинна, казкова, вертепна, баладна та інші.
Актуальність обраної теми передусім полягає в тому, що цілісне та системне дослідження художнього простору українських народних чарівних казок відсутнє, а тому очевидною є потреба всебічного вивчення його особливостей, специфіки будови, що пов’язана зі структурною організацією казкового сюжету та характеристикою казкових образів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна праця Антиномія категорій свій” / чужий” у просторі української народної чарівної казки” узгоджена з науковими програмами та навчальними планами кафедри української фольклористики імені Філарета Колесси Львівського національного університету імені Івана Франка, відповідає кафедральній темі Сучасна фольклористика: стан і перспективи” (шифр 0105U004922), яка виконується в межах робочого часу. Тема дисертації затверджена Вченою радою Львівського національного університету імені Івана Франка (протокол № 11/5 від 27 травня 1998 р.).
Мета дисертації на матеріалі текстів українських народних чарівних казок здійснити комплексний аналіз художнього простору крізь призму категорії модельованої бінарної опозиції свій” / чужий” у контексті структурної поетики художнього твору. Мета дослідження передбачає виконання таких завдань:
1) розглянути часопростір у структурі української народної чарівної казки в аспекті методології дослідження художнього простору;
2) проаналізувати особливості структурної поетики художнього простору української народної чарівної казки у взаємозв’язку з бінарною логікою та ієрархічною класифікацією;
3) дослідити специфіку функціонування ритуалу переходу для з’ясування антиномічної семантики свій” / чужий” простір у контексті чарівних казок.
Об’єкт дослідження тексти українських народних чарівних казок, переважно опублікованих у виданнях другої половини ХІХ початку ХХ століття.
Предмет дослідження художній простір у композиційній структурі української народної чарівної казки.
Джерельну базу дослідження становлять збірники українських народних казок, які записали й упорядкували фольклористи ХІХ початку ХХ століття, а саме: Гринченко Б.Д. Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях. Вып. 1-2. Чернигов: Типография Губернского Земства, 1895-1896 (308 с.; 390 с.); Казки / Зібрав Игнатій з Никлович. Львів, 1861. 96 с.; Записки о Южной Руси / Издал П.Кулиш. СПб., 1857. Т. 2. 354 с.; Казки та оповідання з Поділля в записах 18501860-их рр. / Упоряд. М.Левченко. Київ, 1928. Вип. 1-2. 598 с.; Галицькі народні казки (В Берлині пов. Бродського із уст народа списав О.Роздольський) // Етнографічний збірник. Львів, 1895. Т.І. (С.1-120); Львів, 1899. Т. VII. (168 с.); Рудченко И.Я. Народные южнорусские сказки. Вып. 12. Киев, 1869-1870 (219 с.; 209 с.); Чубинский П.П. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западнорусский край, снаряженной императорским русским географическим обществом. СПб., 1878. Т.2: Малорусские сказки. 688 с.
Методи дослідження. Висвітлення проблеми свій” / чужий” у просторі чарівної казки вимагало використання теоретичних здобутків літературознавства, філософії, етнолінгвістики, мовознавства, етнографії, психології тощо. Таким чином, до складу основних положень цього дослідження увійдуть поняття хронотоп (часопростір), структурна поетика, символіка художнього простору, просторовий елемент, ритуал переходу, ініціація, співвідношення обряду і казки. Тому при аналізі та інтерпретації простору, його елементів та функцій в чарівній казці використані такі методи структурно-семіотичний, структурно-типологічний, порівняльно-історичний, генетичний. Так, значеннєве наповнення просторових образів-символів виявляється на основі використання структурно-семіотичного та структурно-типологічного методів, а реконструкція змісту окремих архаїчних мотивів та образів українських народних чарівних казок здійснюється за допомогою порівняльно-історичного та генетичного методів.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що це перше в українській фольклористиці системне дослідження структурної поетики художнього простору українських народних чарівних казок. Звернення до категорії часопростору, зокрема просторової характеристики народної казки, використання досягнень суміжних з фольклористикою наук (літературознавство, етнолінгвістика, психологія) дають змогу поєднувати різні методи текстового аналізу, що дозволяє глибше осмислити специфіку жанрової природи композиції чарівної казки в контексті завдань сучасної фольклористики.
Теоретичною основою дисертації стали наукові праці українських та зарубіжних учених різних наукових шкіл: О.Потебні, М.Грушевського, В.Петрова, Л.Дунаєвської, В.Давидюка, О.Бріциної, В.Балушка, М.Маєрчик, С.Росовецького, Н.Копистянської, В.Проппа, Д.Лихачова, М.Бахтіна, Ю.Лотмана, Є.Мелетинського, С.Неклюдова, Н.Новикова, В.Топорова, Т.Цив’ян, О.Байбуріна, А. ван Геннепа, Дж.Кемпбелла, В.Тернера та багатьох інших.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у використанні його результатів для розробки лекційних курсів із фольклористики, етнографії, народознавства, спецкурсів із поетики фольклорних жанрів у навчальних закладах, для написання монографій, підручників і навчально-методичних посібників з усної народної словесності для студентів-фольклористів та студентів-етнологів.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (Модель художнього простору в наукових студіях: теоретико-методологічні основи дослідження”, Структурна поетика художнього простору українських народних чарівних казок”, Ритуал переходу в контексті українських народних чарівних казок”), висновків, бібліографії (331 позиція) та списку умовних скорочень. Загальний обсяг роботи становить 202сторінки, з них 173 сторінки основного тексту.
Апробація результатів дисертації. Робота була апробована на таких наукових конференціях і семінарах:
1. Міжнародна славістична конференція пам’яті професора Костянтина Трофимовича (1-3 квітня 1998 р., м. Львів);
2. Міжнародна наукова конференція Українська філологія: школи, постаті, проблеми” (21-23 жовтня 1998 р., м. Львів);
3. Міжнародні науково-практичні читання Українське народознавство: стан і перспективи розвитку на зламі віків”, присвячені пам’яті українського фольклориста Михайла Пазяка (23-24 травня, 2000 р., м. Київ);
4. Міжнародні науково-практичні читання Українське народознавство: стан і перспективи розвитку на зламі віків”, присвячені пам’яті українського фольклориста Михайла Пазяка (23-24 травня, 2001 р., м. Київ);
5. Звітні наукові конференції викладачів та аспірантів Львівського національного університету імені Івана Франка: за 1999 рік (9 лютого 2000 р., м. Львів, ЛНУ імені Івана Франка); 2000 рік (14 лютого 2001р., м. Львів, ЛНУ імені Івана Франка); 2003 рік (5 лютого 2004 р., м. Львів, ЛНУ імені Івана Франка); 2004 рік (3 лютого 2005 р., м.Львів, ЛНУ імені Івана Франка); 2005 рік (10 лютого 2006р., м.Львів, ЛНУ імені Івана Франка); 2006 рік (8лютого 2007 р., м. Львів, ЛНУ імені Івана Франка).
6. Науково-методологічний семінар кафедри української фольклористики імені Філарета Колесси Актуальні проблеми української фольклористики” (11 березня 2004 р., м. Львів).
7. Міжнародна наукова конференція Людина в просторі етнічної культури” (пам’яті П.П.Чубинського) (14-15 травня 2004 р., м. Київ);
Деякі положення дисертації були використані на лекціях зі спецкурсу Поетика української народної казки” (2004 р.), на лекційних і практичних заняттях з курсу Українська усна народна творчість” для студентів філологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.
Публікації. Основні положення дисертації відображені у таких публікаціях:
1. Олійник О. Архаїчне значення жіночої ініціації (на матеріалі українських народних чарівних казок) // Фольклористичні зошити. 2000. Вип. 3. С.106-110.
2. Олійник О. Амбівалентність образу мерця в українських народних чарівних казках // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2003. Вип. 31. С. 132-140.
3. Олійник О. Мотив ритуалу переходу в казкових сюжетах про шлюб з тотемною істотою // Мандрівець. 2004. № 1 (48). С. 41-46.
4. Олійник О. Специфіка функціонування ритуалу переходу в контексті українських народних чарівних казок // Народознавчі Зошити. 2006. №1-2. С. 139-151.
5. Олійник О. До питання про свій” чужий” простір в українських та сербських народних чарівних казках // Матеріали міжнародної славістичної конференції пам’яті професора Костянтина Трофимовича: У 2 т. Львів: Літопис, 1998. Т. 2. С. 299-303.
6. Олійник О. Роль просторових елементів у сюжетотворенні української народної чарівної казки // Українська філологія: школи, постаті, проблеми: Збірник наукових праць Міжнародної наукової конференції, присвяченої 150-річчю від дня заснування кафедри української словесності у Львівському університеті. Львів: Світ, 1999. Ч. 2. С. 554-558.
7. Олійник О. Обряд переходу у структурі чарівної казки // Матеріали міжнародних науково-практичних читань Українське народознавство: стан і перспективи розвитку на зламі віків”, присвячених пам’яті українського фольклориста Михайла Пазяка. Київ: Ін-тут математики НАН України, 2000. С. 193-195.
8. Олійник О. Шлюб з тотемною істотою як одна із форм ритуального переходу в українських народних чарівних казках // Матеріали других міжнародних науково-практичних читань Українське народознавство: стан і перспективи розвитку на зламі віків”, присвячених пам’яті українського фольклориста Михайла Пазяка. Київ, 2002. С. 188-189.
- Список літератури:
- ВИСНОВКИ
Як формально-змістова категорія словесного мистецтва, зокрема літератури і фольклору, хронотоп (часопростір) бере активну участь у створенні тексту, тому за своєю природою він є не лише жанротвірним, а й змістовим, структурним і креативним, адже саме художній час і художній простір прямо причетні до залучення окремого художнього тексту в певний історичний і культурний контекст, пов’язуючи його з позатекстовим” світом.
Окрім поняття художньо-літературного хронотопу, яке свого часу ввів у науковий обіг російський вчений-літературознавець М.Бахтін, існує ще поняття фольклорного або художньо-фольклорного хронотопу, який, зрозуміло, відмінний від літературного насамперед внаслідок традиційності і відносної стабільності жанрової системи і образності у фольклорі. У міфології та фольклорі хронотоп, за твердженнями сучасних дослідників, є не лише жанротвірною, а й сюжетотвірною ознакою. Фольклорний хронотоп, залежно від жанрового різновиду того чи іншого фольклорного твору, поділяється на окремі часопросторові моделі казкову, замовляльну, билинну тощо.
Казковий часопростір як самостійна одиниця виступає важливим компонентом ідейно-естетичного змісту і структурної організації казки, будучи причетним до побудови сюжету і образної системи цього жанру. Особливою ознакою казкового часопростору виступає чітке протиставлення свого” і чужого” простору, яке зумовлює не тільки специфіку хронотопу в народних чарівних казках, а й взагалі специфіку цього фольклорного жанру.
Перебуваючи у тісному взаємозв’язку з художнім часом (у буквальному розумінні цей зв’язок називають хронотопом), художній простір відіграє значну роль в архітектоніці художнього твору як єдиного цілого. У межах міфологічного світогляду категорія художнього простору набуває дещо іншого значення. Простір міфопоетичної свідомості різниться від реального простору, що співпадає з фізичним середовищем. Так, у чарівних казках художній простір постає як динамічний, неоднорідний, чарівний, ірреальний, в його символіці одним з найважливіших протиставлень виступає свій” простір і чужий” простір.
У чарівних казках міфічний (сакральний) простір має гіперболізоване значення. Це стосується змалювання атрибутики того” світу, наявність хтонічних істот, фантастичних чудовиськ, чарівних предметів, чарівних помічників тощо. Певним чином на формування художнього простору в чарівних казках впливають також різні повтори, персоніфікації, метафори, порівняння, літоти, епітети, які яскраво підкреслюють місце дії. Казка є одним із небагатьох фольклорних жанрів, яка не лише виробила особливу методику завоювання простору”, а й створила власний казковий простір, що є черговим поясненням активного функціонування фантастики у її сюжеті.
Саме у жанрі чарівної казки художній простір найбільше виявляє своє поліфункціональне навантаження, виступаючи водночас як тло дії і спосіб характеристики героїв та подій.
В основі структури художнього простору чарівних казок лежить бінарна семантична опозиція свій / чужий, яка реалізується на різних рівнях, створюючи систему підпорядкованих їй дуальних опозицій, наприклад, добрий / злий, близький / далекий, дім / ліс, своє царство / тридесяте царство та інші. У свою чергу, ці опозиції, взаємодіючи і символічно ототожнюючись, причетні до створення у казці просторової структури картини світу, яку можна сприймати як окрему просторову модель світу.
Чарівну казку слід розглядати не тільки як систему елементів, що можуть втілитися в якусь цілісну структуру, а й як варіант антропоцентричної моделі світу, вираженої в її взаємоорієнтації на людину, чиє життя мимоволі стає наперед визначеним і суворо регламентованим у межах просторово-часового вакууму. Йдеться про так званий міфоритуальний сценарій народження ініціація шлюб смерть”, повне втілення якого (за винятком останнього пункту смерть, але можуть бути і винятки, зважаючи на окремі записи варіантів казок, коли головний герой помирає) маємо у чарівних казках. Так, головний герой чарівної казки народжується, проходить ініціацію (піддається попереднім та основним випробуванням), одружується.
Казковий простір, як правило, функціонує у двох площинах свій” простір, який тотожний світу людей, цей” світ, і чужий” простір нелюдський, той” світ, де побутують магічні образи і явища. Це так звані автономні, але водночас взаємозалежні просторові територіальні утворення, між якими існують певні визначені стосунки. Свій” простір у казках не може існувати без чужого” простору, оскільки основні події відбуваються за межами одомашненого”, культурного” простору, який може збільшуватися” внаслідок послідовного просторового переміщення казкових героїв з одного місця на інше у чужому” просторі. Саме у цьому і полягає специфіка зображення художнього простору в казках, коли функціонування свого” і чужого” простору як незалежних територій можливе у рамках єдиного цілого простору.
В основі казкового простору лежить вертикально-горизонтальний поділ світу. Казка лише зовні” розгортається у горизонтальному аспекті, але її основний зміст відбувається по вертикалі. Для свого” простору характерна горизонтальна система, яка є антропоцентричною і будується на протиставленні свій” дім, своє” царство до того, що знаходиться поза його межами. Вертикальна лінія простору чітко показує ієрархічну структуру об’єктів: небіжчики, демони, злі боги, хтонічні тварини розташовані внизу; люди, тварини посередині; птахи, ангели, вищі божества вгорі. Таким чином, простір слід сприймати як єдиний центр, що функціонує завдяки речовому зростанню від низу до верху, втіленому у протиставленні неба і землі, землі і нижнього світу.
Для казкового простору характерне двозначне поняття світу, тобто поділ на два рівні людський і потойбічний, які відзначаються варіативністю значень цей” і той” світ, тут” і там”, близький” і далекий” світ, свій” і чужий” світ (простір). Локалізація того” світу у чарівних казках має полісемантичне значення, який може знаходитися під землею, на небі, під водою, на горі тощо. Роль того”, чужого” світу в казках може виконувати, наприклад, тридесяте царство або золотий палац центр чужого” простору. Крім того, той” світ доступний лише головному героєві казки.
Характерними для зображення потойбічного світу в чарівних казках є мотиви запаху, сліпоти, мовчання, заборони оглядатися і заборони сміятися. Саме ці мотиви є провідними у чужому” просторі і своєрідними нормами поведінки у потойбіччі. Порушивши бодай одну з цих заборон, тобто, заговоривши чи засміявшись, казковий герой назавжди залишається у царстві мертвих.
Загалом у чарівних казках склалась своєрідна система відображення чужого” простору, куди герой потрапляє з різних причин. Простір у казці виступає як учасник дії. Тому взаємовпливи свого” і чужого” простору можна простежити лише у тому випадку, коли хто-небудь із казкових персонажів кудись відправляється.
У художньому просторі чарівної казки містяться конкретні номінативні елементи з певною семантичною інформацією, поляризація яких здебільшого концентрується на основі семіотичної опозиції свій / чужий, причому в межах просторового поля казки поняття чужий” реалізується у варіантах той”, потойбічний”, інший”, тридесяте царство”.
У контексті чарівних казок просторові елементи (будинок, ворота, двері, поріг, вікно, дах, лісова хатина, палац, яма, ліс, гора, криниця, море, річка, озеро, дорога, кордон), незалежно від його інваріантного походження, локалізації та окремих функцій набувають принципово іншого значення. Так, просторовий елемент ліс” може слугувати домівкою для позитивного героя, а в іншому варіанті казки це закляте місце, у якому перебувають потойбічні істоти, злі духи.
Щодо просторових переміщень казкових героїв, то ступінь їх рухливості є різним: вона мінімальна для другорядних персонажів (категорія локалізованих образів) та максимальна для головного героя (категорія делокалізованих образів), який, за законами жанру, від початку і до кінця оповіді залишається активним.
Траєкторія переміщень казкових персонажів зумовлена цілою низкою просторових елементів побутового і ландшафтного походження, які відіграють значну роль в сюжетотворенні української народної чарівної казки. Саме у контексті чарівних казок ці елементи втрачають власне лексичне значення, набуваючи натомість нових значень.
Отже, в чарівних казках на основі бінарної опозиції свій” / чужий” простір утворюється символічний художній простір, який може змінювати не лише свою форму, а й властивості та функції у процесі розвитку казки.
Досліджуючи специфіку функціонування ритуалу переходу у контексті українських народних чарівних казок, ми дійшли таких висновків:
значна кількість чарівних казок містить інформацію про архаїчні слов’янські обряди і ритуали, які відображають прадавні ініціації юнаків і дівчат;
чарівна казка належить до позаобрядових жанрів, однак це не заперечує наявності у її композиційній структурі трансформованих елементів похоронної й весільної обрядовості;
чарівна казка інтерпретує смерть не як фізичний акт кінця життя, а як ритуальний перехід лімінальної одиниці зі світу людей у потойбіччя;
для аналізу ритуалу переходу у структурі чарівних казок у дисертації використано теорію ритуального переходу А. ван Геннепа прелімінальність, лімінальність, постлімінальність: процес лімінальності є основним етапом у чарівних казках, де виділено способи й мету потрапляння казкових героїв зі свого” в чужий” простір і що потім з ними відбувається. Власне під час лімінальності, яка у казках тотожна поняттю ініціації чи нового народження”, герой переживає ритуальну смерть, ритуальне воскресіння і ритуальний шлюб. Постлімінальний етап казкового героя переважно закінчується його вдалим одруженням та зростом у соціальній ієрархії;
ритуал переходу в казках виявляє характерні ознаки та функції класичних” і перехідних” мерців, зокрема їх псоередництво між своїм” і чужим” просторами. Такі мерці є своєрідними контролерами ритуального переходу казкового героя межі потойбічного світу. Якщо герої порушують правила ритуалу переходу, то вони прирікають себе на летальний кінець свого існування.
Отже, аналіз проблем дослідження літературного та міфологічного й фольклорного часопросторів у їх взаємозв’язках з жанром твору підтверджує, що концепція художнього простору чарівної казки, викладена крізь призму категорії модельованої бінарної опозиції свій” / чужий”, важлива передусім для вивчення поетики цього жанру, його композиції, образів.
Проведене дослідження буде важливим джерелом для розробки таких актуальних фольклористичних тем, як поетика художнього часу і простору в жанровій структурі усної народної словесності. Це відкриває перед ученими нові можливості в інтерпретації поетики усіх відомих фольклорних жанрів, співвідношення обрядових і позаобрядових жанрів, взаємозв’язку української народної казки з іншими творами календарної і позакалендарної обрядовості.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрамян Л.А. Змей у источника (к символике универсального ритуально-мифологического образа) // Историко-этнографические исследования по фольклору: Сб. статей памяти С.А. Токарева. М.: Восточная литература РАН, 1994. С. 20-34.
2. Абрамян Л.А. Мир мужчин и мир женщин: расхождение и встреча // Этнические стереотипы мужского и женского поведения. СПб.: Наука, 1991. С. 109-132.
3. Аверинцев С.С. Порядок космоса и порядок истории в мировоззрении раннего средневековья (Общие замечания) // Античность и Византия. М.: Наука, 1975. С. 266-285.
4. Агапкина Т.А. Мифопоэтические основы славянского народного календаря. Весенне-летний цикл. М.: Индрик, 2002. 816 с.
5. Агапкина Т.А. Молчание // Славянские древности: этнолингвистический словарь в 5-ти томах / Под ред. Н.И. Толстого. М.: Международные отношения, 2004. Т.3. С. 292-296.
6. Агапкина Т.А., Виноградова Л.Н. Золото // Славянские древности: этнолингвистический словарь в 5-ти томах / Под ред. Н.И. Толстого. Москва: Международные отношения, 1999. Т.2. С. 352-355.
7. Адоньева С.Б. Сказочный текст и традиционная культура. СПб.: Изд-ство С.-Петербургского ун-та, 2000. 181 с.
8. Альбедиль М.Ф. Модель брачного поведения в южноиндийской мифологии // Этнические стереотипы мужского и женского поведения. СПб.: Наука, 1991. С. 92-109.
9. Аникин В.П. Теория фольклора: Курс лекций. 2-е изд., доп. М.: КДУ, 2004. 432 с.
10. Ахундов М.Д. Концепции пространства и времени: истоки, эволюция, перспективы. М.: Наука, 1982. 222 с.
11. Ахундов М.Д. Пространство и время: от мифа к науке // Природа. 1985. № 5. С. 53-64.
12. Баевский В.С. Опыт количественного исследования мифообрядовых истоков волшебной сказки // ФЭ. У этнографических истоков фольклорных сюжетов и образов. Л.: Наука, 1984. С. 77-83.
13. Байбурин А.К. Жилище в обрядах и представлениях восточных славян. Л.: Наука, 1983. 191 с.
14. Байбурин А.К. Некоторые вопросы этнографического изучения поведения // Этнические стереотипы поведения. Л.: Наука, 1985. С. 7-21.
15. Байбурин А.К. Обрядовые формы половой идентификации детей // Этнические стереотипы мужского и женского поведения. СПб.: Наука, 1991. С. 257-265.
16. Байбурин А.К. Ритуал в традиционной культуре (Структурно-семантический анализ восточнославянских обрядов). СПб.: Наука, 1993. 239с.
17. Байбурин А.К. Ритуал: своё и чужое // ФЭ. (Проблемы функционирования фольклора). Л.: Наука, 1990. С. 3-17.
18. Байбурин А.К. Семиотические аспекты функционирования вещей // Этнографическое изучение знаковых средств культуры. Л.: Наука, 1989. С. 63-88.
19. Байбурин А.К., Левинтон Г.А. К описанию организации пространства в восточнославянской свадьбе // Русский народный свадебный обряд: Исследования и материалы / Под. ред. К.В. Чистова и Т.А. Бернштам. Л.: Наука (Ленинградское отделение), 1978. С. 89-106.
20. Байбурин А.К., Левинтон Г.А. К проблеме У этнографических истоков фольклорных сюжетов и образов” // ФЭ. У этнографических истоков фольклорных сюжетов и образов. Л.: Наука, 1984. С. 229-245.
21. Байбурин А.К., Левинтон Г.А. Тезисы к проблеме Волшебная сказка и свадьба” // Quinquagenario: Сборник статей молодых филологов к 50-летию проф. Ю.М. Лотмана. Тарту: ТГУ, 1972. С. 67-85.
22. Балушок В. Елементи давньослов’янських ініціацій в українському весіллі // НТЕ. 1994. № 1. С.31-36.
23. Балушок В. Кінь в обрядах ініціацій українців і давніх слов’ян // Етнокультурна спадщина Полісся. Рівне: Перспектива, 2004. Вип. V. С. 40-46.
24. Балушок В. Роль жінки в юнацьких ініціаціях давніх слов’ян // Родовід. 1994. № 9. С. 18-25.
25. Балушок В.Г. Обряди ініціацій українців та давніх слов’ян. Львів Нью-Йорк: В-во М.П. Коць, 1998. 216 с.
26. Бараг Л.Г. Сюжет о змееборстве на мосту в сказках восточнославянских и других народов // СБФ. М.: Наука, 1981. С. 160-189.
27. Баран Г. Художній час і простір у Сонячній машині ” В.Винниченка // Слово і час. 1999. № 9. С. 60-63.
28. Бахтин М. Формы времени и хронотопа в романе // Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. М.: Наука, 1975. С. 231-291.
29. Башляр Г. Предисловие к книге Поэтика пространства” // ВФ. 1987. № 5. С.113.
30. Бєляєв В.Г. Рух часу і риси сучасного художнього пізнання // Радянське літературознавство. 1966. № 2. С.16-32.
31. Борев В.Ю. Структурная поэтика // Литературный энциклопедический словарь / Под. общ. ред. В.М. Кожевникова, П.А. Николаева М.: Советская энциклопедия, 1987. С. 427-428.
32. Боряк О. Міфологічні персонажі охоронці правил поведінки людини // НТЕ. 1993. № 3. С. 32-37.
33. Ботникова А. Хронотоп романтического сознания (сказка Л.Тика Руненберг”) // Іноземна філологія. Український науковий збірник. 2003. Вип. 114. С. 93-99.
34. Бренер А.Д. Время и пространство в повестях Ф.М. Достоевского 1870-х годов // Ритм, пространство, время в художественном произведении. Алма-Ата: КазПИ, 1984. С. 74-80.
35. Бріцина О. Українська усна традиційна проза: Питання текстології та виконання. К.: Ін-тут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України, 2006. 400 с.
36. Бріцина О.Ю. Українська народна соціально-побутова казка (специфіка та функціонування). К.: Наукова думка, 1989. 151 с.
37. Буховські М. Обряд, ритуал, церемонія // Ритуал. Студії з інтегральної культурології (SIC/2). Спец. вип. НЗ”. 1999. № 2. С. 12-17.
38. Валенцова М.М. Крыша и стреха в славянских магических обрядах // Славяноведение. 1996. № 5. С. 74-79.
39. Валенцова М.М. Отражении категории мужской женский” в календарной обрядности славян // Славянские этюды: Сборник к юбилею С.М.Толстой. М.: Индрик, 1999. С. 116-133.
40. Валенцова М.М. Первый в славянской традиционной культуре // Признаковое пространство культуры / Отв. ред. С.М. Толстая. М.: Индрик, 2002. С. 192-208.
41. Васильков Я.В. Древнеиндийский вариант сюжета о безобразной невесте” и его ритуальные связи // Архаический ритуал в фольклорных и раннелитературных памятниках. М.: Главная редакция восточной литературы, 1988. С.83-127.
42. Ведерникова Н.М. Контаминация как творческий прием в волшебной сказке // РФ (Русская народная проза). Л.: Наука, 1972. Т. ХІІІ. С.160-168.
43. Ведерникова Н.М. Мотив и сюжет в волшебной сказке // ФН. 1970. № 2. С. 57-65.
44. Велецкая Н.Н. Языческая символика славянских архаических ритуалов. М.: Наука, 1978. 237 с.
45. Вендина Т.И. Пространство и время как параметры дискретизации макрокосма // Славянские этюды: Сборник к юбилею С.М. Толстой. М.: Индрик, 1999. С. 136-140.
46. Вийдалепп Р.Я. Исполнение народных сказок как производственно-магический обряд. М.: Наука, 1964. С. 1-9.
47. Виноградова Л.Н. Материальные и бестелесные формы существования души // Славянские этюды: Сборник к юбилею С.М. Толстой. М.: Индрик, 1999. С. 141-160.
48. Виноградова Л.Н. Семантика фольклорного текста и ритуала: типы взаимодействий // История, культура, этнография и фольклор славянских народов. ХІ Международный съезд славистов: Доклады российской делегации. М.: Наука, 1993. С. 210-220.
49. Виноградова Л.Н. Человек / нечеловек в народных представлениях // Человек в контексте культуры. Славянский мир / Отв. редактор И.И. Свирида. М.: Индрик, 1995. С. 17-26.
50. Виноградова Л.Н., Толстая С.М. Ритуальные приглашения мифологических персонажей на рождественский ужин: формула и обряд // Малые формы фольклора: Сборник статей памяти Г. Пермякова. М.: Восточная литература РАН, 1995. С. 166-187.
51. Виноградова Л.Н., Усачева В.В. Зелень // Славянские древности: этнолингвистический словарь в 5-ти томах / Под ред. Н.И. Толстого. М.: Международные отношения, 1999. Т. 2. С. 311-312.
52. Виноградова Т.Л. Та вода, которая... (Признаки, определяющие магические свойства воды) // Признаковое пространство культуры / Отв. ред. С.М.Толстая. М.: Индрик, 2002. С. 32-60.
53. Власов Е.Л., Сутормин А.И. Социальное время как онтологическая проблема // Философские аспекты проблемы времени. Л.: ЛГПИ, 1980. С.100-104.
54. Володин Э.Ф. Специфика художественного времени // ВФ. 1978. № 8. С. 132-142.
55. Волоцкая З.М. Элементы космоса в фольклорной модели мира (на материале славянских загадок) // Исследования по структуре текста. М.: Наука, 1987. С. 250-266.
56. Гаврилюк Е. Вступне слово // Ритуал. Студії з інтегральної культурології (SIC/2). Спец. вип. НЗ”. 1999. № 2. С. 6-11.
57. Гаврилюк Е. Хаос, танатос і ерос у символіці обрядів переходу // Студії з інтегральної культурології. Ч.1. THANATOS. Львів: Ін-тут народознавства АН України, 1996. С. 63-70.
58. Галицькі народні казки (В Берлині пов. Бродського із уст народа списав О.Роздольський ) // ЕЗ. Вид. Наукове товариство ім. Шевченка: У 40 т. Львів, 1895. Т.1; Львів, 1899. Т.7 (168 с.).
59. Гаспаров М.Л. Поэтика // Литературный энциклопедический словарь / Под. общ. ред. В.М. Кожевникова, П.А. Николаева М.: Советская энциклопедия, 1987. С.295-302.
60. Гей Н. Время входит в образ (О некоторых чертах литературного произведения) // Известия Академии наук СССР. Серия литературы и языка. 1965. Т. XXIV. Вып. 5 (сентябрь октябрь). С.386-395.
61. Гей Н.К. Время и пространство в структуре произведения // Контекст-1974. Литературно-теоретические исследования. М.: Наука, 1975. С.231-239.
62. Геннеп Арнольд ван. Обряды перехода. Систематическое изучение обрядов. М.: Восточная литература РАН, 2002. 198 с.
63. Герасимова Н.М. Пространственно-временные формулы русской волшебной сказки // РФ (Славянские литературы и фольклор). Л.: Наука, 1978. Т.XVIII. С. 173-180.
64. Гижий В. Структуротворча роль ритуалу ініціацій в українській неоромантичній прозі // Наукові записки. Серія: Літературознавство. Тернопіль: ТДПУ, 2001. Вип. ІХ. С. 265-287.
65. Гінда О. Понятійне поле теоретичної фольклористики (до постановки проблеми) // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Вип.31. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2003. С. 32-42.
66. Глазычев В.Л. Образы пространства (проблемы изучения) // Творческий процесс и художественное восприятие. Л.: Наука, 1978. С. 159-173.
67. Гнатюк В. Нарис української міфології. Львів: Ін-тут народознавства НАН України, 2000. 263 с.
68. Гнатюк В.М. Деякі уваги над байкою // Вибрані статті про народну творчість. К.: Наукова думка, 1966. С. 173-196.
69. Голобородько В. Віз привів лоша. Семантика казкового мотиву // Березіль. 2003. № 7-8. С. 156-163.
70. Голосовкер Я.Э. Логика мифа. Москва: Наука, 1987. 218 с.
71. Гринченко Б.Д. Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях. Чернигов: Типография Губернского Земства, 1895-1896. Вып. І-ІІ. 308 с.; 390 с.
72. Гроф С., Хэлифакс Дж. Человек перед лицом смерти / Пер. с англ. М.:-К.: Изд-ство Трансперсонального института, 1996. 246 с.
73. Грушевський М.С. Історія української літератури: В 6 т. 9 кн. К.: Либідь, 1993. Т.1. С. 330-368.
74. Грякалов А.А. Константы чудесного и образ мира (к эстетическому смыслу концепции В.Я. Проппа) // Вече. Альманах русской философии и культуры. 1997. Вып. 8. С. 51-63.
75. Гуменний М. Хронотоп у романах Олеся Гончара // Слово і час. 1993. № 8. С. 22-27.
76. Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры. 2-е изд., испр. и доп. М.: Искусство, 1984. 350 с.
77. Давидюк В. Первісна міфологія українського фольклору. Луцьк: Вежа, 1997. 296 с.
78. Давидюк В. Реліктове значення ініціальних ритуалів у поліській весільній обрядовості // Родовід. 1994. № 9. С. 26-30.
79. Давидюк В. Чи казка справді небилиця? Луцьк: Надстир’я, 1993. 29 с.
80. Дашкевич В.Я. До питання про заложних тварин в уявленнях українського народу // Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. К.: Либідь, 1991. С. 527-539.
81. Денисюк І. Казковий чудесний покажчик у новелі Франка Неначе сон” // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Вип. 27. Львів: ЛДУ імені Івана Франка, 1999. С. 104-111.
82. Джохадзе Н.И. К методологии исследования проблемы времени в искусстве и эстетики // ВФ. 1970. № 1. С. 130-138.
83. Дробницкий О., Левада Ю. Ритуал // Философская энциклопедия / Под ред. Ф.В. Константинова М.: Советская энциклопедия, 1967. Т.4. С.512-513.
84. Дунаєвська Л.Ф. Українська народна казка. К.: Вища школа, 1987. 127с.
85. Евзлин М. Космогония и ритуал. М.: Радикс, 1993. 344 с.
86. Елеонская Е.Л. Сказка, заговор и колдовство в России: Сб. трудов. М.: Индрик, 1994. 270 с.
87. Еремеева Н.Ф. Концептуальное пространство английской сказки: Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. Черкассы, 1997. 198 с.
88. Ерёмина В.И. Историко-этнографические истоки общих мест” похоронных причитаний // РФ. Л.: Наука, 1981. Т. XXI. С.70-87.
89. Ерёмина В.И. Историко-этнографические истоки мотива вода-горе” // ФЭ. У этнографических истоков фольклорных сюжетов и образов. Л.: Наука, 1984. С. 195-204.
90. Ерёмина В.И. Ритуал и фольклор. Л.: Наука, 1991. 207 с.
91. Жог В.И., Канке В.А. Проблема реальности и статуса форм времени и пространства // Философские науки. 1981. № 2. С. 34-43.
92. Жуйкова М. Магічне коло в культурі та мові східних слов’ян (до генезису ідіоми на кривой не объедешь) // НЗ. 2002. № 3-4 (45-46). С. 193-217.
93. Жуйкова М. Номінація смерті та архаїчне мислення // Студії з інтегральної культурології. Ч.1. THANATOS. Львів: Ін-тут народознавства АН України, 1996. С. 28-62.
94. Жуйкова М., Бондар Т. Стереотип дороги в українських та російських загадках // Актуальні проблеми металінгвістики: Науковий збірник. Черкаси: Видавничий відділ ЧДУ, 2001. Ч. І. С. 162-167.
95. Записки о Южной Руси: Издал П.Кулиш. СПб., 1857 Т. 2. 354 с.
96. Зборовский Г.Е. Пространство и время как формы социального бытия. Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1974. 223 с.
97. Зеленин Д.К. Религиозно-магическая функция фольклорных сказок // Зеленин Д.К. Избранные труды. Статьи по духовной культуре. 1934-1954 / Вступ. ст., сост., подготовка текста и коммент. Т.Г. Ивановой. М.: Индрик, 2004. С. 19-44.
98. Зобов Р.А., Мостепаненко А.М. О типологии пространственно-временных отношений в сфере искусства // Ритм, пространство и время в литературе и искусстве. Л.: Наука, 1974. С. 11-25.
99. Иванов В.В., Топоров В.Н. Восточнославянское VELES(Ъ) / VOLOS(Ъ) и проблемы реконструкции имени и атрибутов противника бога грозы // Исследования в области славянских древностей. Лексические и фразеологические вопросы реконструкции текстов. М.: Наука, 1974. С. 31-75.
100. Иванов Вяч. В. Опыт истолкования древнеиндийских ритуальных и мифологических терминов, образованных от aśva конь” (жертвоприношение коня и дерево aśvattha в древней Индии) // Проблемы истории языков и культуры народов Индии: Сборник статей памяти В.С.Воробьева-Делятовского. М.: Наука, 1974. С. 75-138.
101. Иванов Вяч. Вс. Категория видимого” невидимого” в текстах архаических культур // Сборник статей по вторичным моделирующим системам. Тарту: ТГУ, 1973. С. 34-38.
102. Иванов Вяч. Вс., Топоров В.Н. Славянские языковые моделирующие семиотические системы (Древнейший период). М.: Наука, 1965. 246 с.
103. Иванова А.А. К вопросу о происходжении вымысла в волшебных сказках // СЭ. 1979. № 3. С.114-122.
104. Ипатова Н.А. Оборотничество как свойство сказочных персонажей // СБФ. Верования, текст, ритуал. М.: Наука, 1994. С. 240-251.
105. Каган М.С. Пространство и время в искусстве как проблема в эстетической науки // Ритм, пространство и время в литературе и искусстве. Л.: Наука, 1974. С. 26-39.
106. Казки та оповідання з Поділля в записах 1850-1860-их рр. / Упоряд. М.Левченко. К., 1928. Вип. 1-2. 598 с.
107. Казки. Зібрав Игнатій з Никлович. Львів, 1861. 96 с.
108.
- Стоимость доставки:
- 150.00 грн