ФРАЗЕОЛОГІЗМИ ЗІ ЗНАЧЕННЯМ ПОБАЖАННЯ В НІМЕЦЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ (лінгвокультурологічний аспект) : Фразеологизмы со значением ПОЖЕЛАНИЯ В НЕМЕЦКОМ И УКРАИНСКОМ ЯЗЫКАХ (лингвокультурологический аспект)



  • Назва:
  • ФРАЗЕОЛОГІЗМИ ЗІ ЗНАЧЕННЯМ ПОБАЖАННЯ В НІМЕЦЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ (лінгвокультурологічний аспект)
  • Альтернативное название:
  • Фразеологизмы со значением ПОЖЕЛАНИЯ В НЕМЕЦКОМ И УКРАИНСКОМ ЯЗЫКАХ (лингвокультурологический аспект)
  • Кількість сторінок:
  • 227
  • ВНЗ:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • Рік захисту:
  • 2007
  • Короткий опис:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


    На правах рукопису


    ГОЛОВІНА Наталія Борисівна

    УДК 81.373.7(112.2+161.2):81.44

    ФРАЗЕОЛОГІЗМИ ЗІ ЗНАЧЕННЯМ ПОБАЖАННЯ В НІМЕЦЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ (лінгвокультурологічний аспект)

    Спеціальність 10.02.17 порівняльно-історичне
    і типологічне мовознавство

    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук


    Науковий керівник
    доктор філологічних наук,
    професор М.П.Кочерган


    КИЇВ 2007












    ЗМІСТ

    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ................................................................. 4
    ВСТУП ....................................................................................................................... 5
    РОЗДІЛ 1. ФРАЗЕОЛОГІЗМИ ЗІ ЗНАЧЕННЯМ ПОБАЖАННЯ
    В КОНТЕКСТІ ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЇ .................................. 16
    1.1. Фразеологізми зі значенням побажання як об’єкт
    лінгвокультурологічних досліджень ................................................. 16
    1.1.1. Методика зіставного аналізу німецьких і українських
    фразем побажання ........................................................................ 27
    1.2. Фактори становлення фразеологізмів зі значенням побажання
    в німецькій та українській мовах ...................................................... 30
    1.2.1. Лінгвальні чинники утворення побажань ................................... 31
    1.2.2. Історичний елемент фразем побажання ...................................... 34
    1.2.3. Фольклорний елемент фразем побажання .................................. 39
    1.3. Образні чинники фразеологізації німецьких та українських
    побажань................................................................................................ 53
    Висновки до розділу 1 ............................................................................................... 68
    РОЗДІЛ 2. ФРАЗЕМОТВОРЧІ ПОТЕНЦІЇ ДЕНОТАТИВНОГО
    КОМПОНЕНТА ПОБАЖАНЬ У НІМЕЦЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ ................................................................... 70
    2.1. Денотативний компонент німецьких та українських побажань
    природна реалія” ............................................................................ 71
    2.1.1. Назви дерев і рослин ................................................................ 73
    2.1.2. Назви сільськогосподарських і городніх культур .................. 80
    2.1.3. Назви диких і свійських тварин .................................................... 91
    2.1.4. Назви птахів ................................................................................... 101
    2.2. Денотативний компонент німецьких та українських побажань
    побутова реалія” ............................................................................ 109
    2.2.1. Назви будівель і приміщень .......................................................... 110
    2.2.2. Назви предметів побуту .... 117
    2.2.3. Назви страв і напоїв ..................................................................... 127
    2.2.4. Назви предметів одягу ................................................................. 133
    2.2.5. Назви одиниць виміру ............................................................ 136
    2.2.6. Назви грошових одиниць ....................................................... 138
    Висновки до розділу 2 ........................................................................................... 141
    РОЗДІЛ 3. НІМЕЦЬКІ ТА УКРАЇНСЬКІ ПОБАЖАННЯ
    В МЕЖАХ БІНАРНОЇ ОПОЗИЦІЇ ДОБРО ЗЛО” .............. 144
    3.1. Символіка компонентів земля / Erde, Boden”;
    небо / Himmel” .................................................................................... 144
    3.2. Семантика побажань з компонентами вогонь / Flamme”;
    вода / Wasser” .................................................................................... 160
    3.3. Семантичні центри свій чужий”, внутрішній зовнішній” .... 175
    Висновки до розділу 3 ............................................................................................. 190
    ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ...................................................................................... 192
    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ..................................................... 197
    ДОВІДКОВІ ДЖЕРЕЛА ........................................................................................ 215
    ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ .............................................. 218
    ДОДАТКИ ................................................................................................................. 224
    Додаток А. Фраземотворчі потенції денотативного компонента
    природна реалія” побажань у німецькій
    та українській мовах ............................................................. 225
    Додаток Б. Фраземотворчі потенції денотативного компонента
    побутова реалія” побажань у німецькій
    та українській мовах .............................................................. 226







    ВСТУП

    Дисертація присвячена вивченню національної специфіки фразеологізмів зі значенням побажання в німецькій та українській мовах у лінгвокультурологічному аспекті. Таке розуміння проблеми національно-мовної специфіки одиниць фразеологічних фондів двох віддаленоспоріднених мов спирається передусім на останні досягнення зіставно-типологічного мовознавства [8; 10; 34; 52; 84; 85; 132; 211], лінгвокультурології [161; 205; 214; 216] та семасіології [15; 26; 39; 50; 183; 188; 228; 240]. Проблема вираження національних відмінностей у мовах, заявлена В. фон Гумбольдтом у лінгвістичній філософії [64-66; 221], тривалий час дискутується на сторінках мовознавчих праць, висвітлюється в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних науковців, присвячених питанню про універсальне та ідіоетнічне в мовних системах [9; 40; 47; 73; 79; 95; 101], проблемі типологічних констант [21; 25; 213; 217; 219] та індивідуальних рис конкретних мов [63; 77; 94; 103; 150]. Наукове опрацювання проблематики прагматичного і когнітивного аспектів комунікативного акту [11-17; 31; 41; 46; 48; 167; 169], розгляд мовних явищ у динамиці їхнього функціонування [100; 108-112; 162; 173; 182; 186-191; 222; 227] надають поглиблену теоретичну основу для розв’язання питання про взаємовідношення між мовним знаком та його користувачем з точки зору реалізації в ньому національно-культурного змісту.
    Вихід за межі внутрішньоструктурної інтерпретації мови призвів до переорієнтації мовознавчих досліджень на семантичний ґрунт. Необхідність семантичного принципу в контрастивних лінгвістичних дослідженнях зумовлена кількома причинами: 1) незаперечним нині є положення про примат мовного змісту над формою; 2) найновіші дослідження вказують на первинність у слові лексичного і вторинність граматичного, що випливає з більшої глибини граматичної абстракції порівняно з лексичною. Тому природно вбачати, що саме в лексиці приховані фундаментальні риси мовної структури, які зумовлюють наявність багатьох специфічних ознак на інших рівнях мови” [107, с. 88].
    Пошук нових шляхів дослідження в галузі порівняльного мовознавства [18; 35; 53; 133; 210] призвів до формування уявлень про міжкультурну онтологію аналізу національних (етнічних) свідомостей, коли образи свідомостей однієї національної культури аналізуються в процесі контрастивного зіставлення свідомості іншої культури. Звернення дослідників до національно-мовної специфіки фразеології є в останні роки помітним [3; 38; 72; 129; 131; 145; 151]. Серед інших проблем нових перспектив набуває дослідження національно-культурної й індивідуально-психологічної сутності феномену етикету [30; 71; 201]. Проте нерозкритим залишається питання про національну своєрідність висловів побажання, які фактично відтворюють мікрообряди, оскільки без вербального компонента останні не можуть досягнути своєї мети і взагалі реалізуватися в своєму символічному статусі [44, с. 250]. Посідаючи одне з провідних місць у мовному етикеті народу, побажання як обов’язкові вербальні елементи використовуються мовцями для встановлення контакту між мовцями, для його підтримання та припинення, тобто обслуговують весь комунікативний акт. Тому спеціальне дослідження фразеологізмів зі значенням побажання (далі ФП) двох віддаленоспоріднених мов німецької та української в лінгвокультурологічному аспекті в широкому плані пов’язане з цілою низкою питань про взаємодію мови й культури, мови й етносу. Воно сприятиме зокрема розкриттю особливостей відображення картин світу двох народів, що є важливим для мовознавчої теорії, а також потреб міжкультурного спілкування.
    Актуальність дисертації визначається загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних розробок на опрацювання проблеми універсального та ідіоетнічного в мовних системах з урахуванням когнітивних процесів, психологічних механізмів, стратегій та ефективності комунікативної взаємодії. У зв’язку з цим ФП у німецькій та українській мовах становлять інтерес для лінгвокультурологічних досліджень, що зумовлено особливою структурною та семантичною організацією цього типу фразеологізмів як національно маркованих мовних одиниць. Таким чином, актуальність дисертаційної проблематики випливає з необхідності з’ясувати збіг та розбіжності у семантичній структурі німецьких та українських ФП.
    Зв’язок роботи з науковими темами. Проблематика дисертації вписується в коло питань, досліджуваних у межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України №0102U001457 Слов’янське і балканське мовознавство: мова в етнокультурному та діахронічному аспектах” (тема затверджена вченою радою КНЛУ, протокол №6 від 31 січня 2005 р.) та наукової теми Проблеми зіставної семантики”, що розробляється на кафедрі загального та українського мовознавства Київського національного лінгвістичного університету (тема затверджена вченою радою КНЛУ, протокол №4 від 29 листопада 2004 р.).
    Метою дисертаційного дослідження є встановлення спільного й відмінного у формуванні, вираженні та функціонуванні німецьких і українських ФП.
    Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких основних завдань:
    - визначити головні ознаки ФП, як мовних одиниць;
    - з’ясувати шляхи національного маркування ФП;
    - встановити джерела національно-культурної специфіки ФП у зв’язку з лінгвальними та екстралінгвальними факторами їх становлення в двох мовах;
    - визначити образні чинники фразеологізації побажальних висловів у німецькій та українській мовах;
    - з’ясувати характер залежності мотивації ФП від денотативної семи компонента природна / побутова реалія”;
    - виявити специфіку семантики денотативного компонента ФП у досліджуваних мовах;
    - встановити рівень його фраземотворчих потенцій у семантичному полі побажання” в німецькій та українській мовах;
    - визначити місце ФП в бінарній опозиції добро зло” та уточнити символічні значення її конституентів у зіставлюваних мовах.
    Об’єктом дослідження обрано фразеологічні одиниці зі значенням побажання в німецькій та українській мовах.
    Предметом дослідження є ізоморфізм та аломорфізм ФП в німецькій та українській мовах у лінгвокультурологічному висвітленні.
    Робочою гіпотезою є припущення про те, що національний образ, закладений в основу ФП, формує його семантику відповідно до ментальних законів, які властиві саме тому народові, чиїм надбанням є цей вислів.
    Матеріалом дослідження є ФП (загальним обсягом 2236 одиниць 864 німецької мови та 1372 української), вилучені шляхом суцільної вибірки з одно- та двомовних фразеологічних і тлумачних словників, лінгвокультурологічних, країнознавчих джерел, а також німецьких та українських народно-поетичних і художніх творів. Крім цього, джерелом матеріалу слугували україно- та німецькомовна преса, телебачення, мережа Internet, уривки з євангельських текстів, усне побутове мовлення німців і українців.
    Методологічною основою дослідження є фундаментальні теоретичні положення загального й порівняльно-історичного мовознавства, ґрунтовно розроблені й викладені у працях з лінгвістичної типології [8; 21; 25; 27; 52; 84; 217], зіставного мовознавства [85; 102; 104; 107; 133], лінгвокультурології [43; 134; 161; 170; 189; 191; 214; 216], теоретичних питань фразеології [1; 5; 6; 50; 53; 83; 113; 115; 163], граматики [31; 37; 42; 56; 219; 235; 240], лексикології [34; 199; 234; 236], фразеологічної [82; 116-117; 224; 228] та лексичної семантики [7; 15; 40; 102; 106; 108; 183; 229; 238], етнопсихолінгвістики [165; 175; 207; 220], філософії [2; 29; 33; 51; 81; 99; 122; 159; 238].
    Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження використано такі методи: описовий для з’ясування характеру впливу мовних та позамовних чинників на формування значення ФП; зіставний метод для системного порівняння ФП німецької та української мов з метою виявлення їх національно-мовної специфіки на фоні спільної семантики; компонентний аналіз для визначення домінантної семи в семантичній структурі побажання; лінгвокультурологічний для встановлення взаємозв’язку між культурним фактором та семантикою ФП; елементи кількісного аналізу для визначення фраземотворчих потенцій денотативного компонента в побажаннях двох мов.
    Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше національна специфіка ФП сучасних німецької й української мов отримала лінгвістичне висвітлення з позицій зіставного аналізу в лінгвокультурологічному аспекті. У дисертації вперше опрацьовано схему та модель комплексного міжмовного зіставного аналізу денотацій як структурних і семантичних елементів побажальних висловів з подальшим зіставним аналізом їх конотативної модальності в двох мовах. Виявлено збіг і розбіжності у використанні ФП на основі спільності певної ознаки в двох віддаленоспоріднених мовах, розкрито причини їхнього ізоморфізму / аломорфізму. Встановлено міжмовні відповідники ФП та визначено їхні лакуни.
    Теоретичне значення дисертаційного дослідження визначається тим, що його результати є внеском у теорію зіставної фразеології як галузі контрастивної лінгвістики, а також у семасіологію, ономасіологію та теорію міжкультурної комунікації. Результати дослідження доповнюють наявні в лінгвістиці теоретичні положення про взаємодію мови й культури, мови й етносу, про універсальне та ідіоетнічне в мовних системах. Дослідження сприятиме вдосконаленню методики зіставного аналізу фразеології двох віддаленоспоріднених мов. Новий погляд на причини ізоморфізму / аломорфізму фразеологічних одиниць сприятиме розвитку етнолінгвістики, лінгвокультурології, інших суміжних галузей.
    Практичне значення роботи полягає в можливості використання її основних положень і результатів у теоретичних курсах Порівняльна типологія” (розділ Фразеологія”), Загальне мовознавство” (розділ Контрастивна лінгвістика”, Порівняльна лексикологія” (розділ Фразеологія”), Лінгвокраїнознавство”, в практиці викладання німецької й української мов, у спецкурсах і курсах за вибором з лінгвокультурології, лексикології, когнітивної лінгвістики, при написанні наукових праць з зіставного мовознавства. Матеріали дослідження можуть бути використані в лексикографічній практиці, зокрема в укладанні перекладних німецько-українських фразеологічних словників.
    На захист виносяться такі положення:
    1. На основі проведенного дослідження виявлено головні ознаки ФП як мовних одиниць, які дефінуються як синтаксичні утворення, що виражають цілісне переосмислене значення і автоматично відтворюються мовцями як формули побажання, привітання, віншування, припрошування, запрошення, примовляння, замовляння, заприсягання, застереження, прокляття. Позначаючи завершену думку, ФП пов’язуються з етнолінгвістичними, соціокультурними правилами їхнього використання та розуміння. Отже, ФП це стислі вислови фольклорного походження з властивими їм диференційними ознаками ФО (стійкість, відтворюваність, цілісність та образність). В семантичній структурі таких утворень відбилися процеси інтегрування узагальнено-цілісного фразеологічного значення побажання” та метафоризованого осмислення їх мотиваційної бази. Первісне семантичне наповнення фраземи в сучасному вживанні лише опосередковано впливає на змістовий план, властиві їй модально-оцінні, підсилювальні значення, функціонально-стилістичну стратифікацію тощо.
    2. Фундаментом фразеологічного значення ФП у німецькій та українській мовах виступає їх внутрішня форма, яка виявляє національний зміст через її співвідносність з культурними символами, еталонами, стереотипами, обумовленими специфікою світобачення та характером пізнання дійсності певним етносом. Поряд з цим, компонентний набір ФП завжди служить сигналом національної народної образності, зумовленої не стільки внутрішніми, скільки екстралінгвальними (соціальними, психологічними, етнічними тощо) чинниками, оскільки в основі багатьох образів, створюваних народною уявою, лежать спостереження над навколишнім середовищем, природою, поведінкою людей і тварин, відображення трудових процесів, побутових ситуацій; передусім того, що підлягає рецепторному сприйманню і створює національно-культурну картину світу. В свою чергу, процес нової номінації, скерований різними ракурсами сприйняття навколишньої дійсності, які притаманні представникам двох соціумів, зумовлюють появу безеквівалентних ФП, які засвідчують національно-мовну специфіку німецької й української фразеології.
    3. Як показав лінгвокультурологічний аналіз німецьких і українських ФП, їх структурну й семантичну організацію зумовлюють мовні та позамовні чинники, про що свідчить генетичничний зв’язок цього типу фразеологізмів з літературною спадщиною двох народів зокрема творами народної словесності міфами, казками, піснями (думи, голосіння, коломийки, колядки, щедрівки), замовляннями, примовляннями, заклинаннями, заприсяганнями, віватами тощо, а також забобонами, релігійними віруваннями, обрядами та ритуалами як часів язичництва, так і християнського періоду. Окрім того, аналіз дає змогу констатувати, що специфіка розвитку вторинних значень досліджуваних одиниць пов’язана з соціально-історичним життям певного мовного колективу через наявність у їхньому складі слів і словосполучень, які первісно мали відношення до історичних фактів і подій, певних народних звичаїв і традицій.
    4. Національне маркування ФП відбувається двома шляхами: комплексно, тобто своїм ідіоматичним значенням, усіма компонентами разом, що становить сутність ФО та розчленовано, тобто окремими елементами складу ФП. Кожен з цих шляхів створює основу для специфічної структури та семантики ФП, головним елементом якої виступає його компонентний склад. При зіставленні ФП двох мов стало можливим встановлення семантично паралельних ФП, які мають повні відповідники. Поряд з тим доведено, що національна специфіка німецьких і українських ФП найбільшою мірою виявляється у вживанні слів-реалій і слів із національно-культурним семантичним компонентом; у використанні національних власних назв і певних слів у співвідносних компаративних ФП; у семантичному обсязі слів, ідентичних у своєму основному значенні; у фраземотворчих потенціях ДК природна / побутова реалія”.
    5. Абстрагованість фразеологічного значення ФП зумовлюється тим, що в основі його лежать образи відповідних предметів і ситуації, які формують у семантичній структурі фразеологізованих побажальних висловів певні конотації. При порівнянні ФП з ДК природна реалія”, що активизує денотативну сему в побажаннях двох мов, можна окремо виділити ФП з семантикою спільного характеру на основі ідентичних конотацій фітонімів- та зоонімів-корелятів (назв природних об’єктів: дерев і рослин, сільськогосподарських і городніх культур, диких і свійських тварин, птахів), сформованих на тлі спільноіндоєвропейської культури. Базою виникнення ФП, які виявляють семантичну розбіжність є денотати, які свого часу набули символічного значення в культурній сфері певної нації, внаслідок чого слова, ідентичні за своїм основним значенням, можуть мати різний семантичний обсяг на основі фонової інформації (національних асоціацій, пов’язаних з певними словами, які входять до національно-культурного компонента значення) і вступати у фразеологічні одиниці з різними семантичними домінантами.
    6. Специфічні для кожної мови ФП характеризуються наявністю в їхньому складі етнокультурної лексики (слів на означення предметів традиційного національного побуту: будівель і приміщень, предметів побуту, страв і напоїв, предметів одягу, одиниць виміру, грошових одиниць). Переважно зі специфічним національним забарвленням використовуються в складі досліджуваних одиниць імена людей, назви географічних об’єктів. Специфічно національними є також ФП, побудовані на повторах, співзвуччях (римі).
    7. Результати кількісного опрацювання зіставного аналізу денотацій ФП довели, що питома вага німецьких та українських побажань з ДК природна реалія” і ДК побутова реалія” є майже однаковою і становить відповідно 57,5% і 42,5% та 56,7% і 43,3%., що дає підстави вважати сферу природи порівняно з побутовою сферою більш потужним джерелом для структурної та семантичної організації ФП у двох мовах. Водночас це свідчить про певний збіг у використанні ДК на цьому рівні узагальнення. Розбіжність спостерігається у частоті переносних значень назв дерев і рослин, сільськогосподарських і городніх культур, диких і свійських тварин, птахів у складі ФП двох мов.
    8. Будучи представленими в протилежних семантичних типах ФО благопобажання та злопобажання (прокльони) у німецькій та українській мовах, ФП репрезентують позитивний і негативний полюси бінома добро зло”. Універсальний характер позитивної оцінки поняття добро” та негативної поняття зло”, що є раціонально-логічним феноменом і тим самим загальнолюдським надбанням, зумовлює в багатьох випадках збіг у семантичному розвитку ФП німецької та української мов, тоді як лексична маніфестація, що конкретизує біном добро зло” в межах ФП, має національну специфіку та відбиває етноспецифічне осягнення певного фрагмента довкілля. На цьому фоні стає зрозумілим, що ФП двох віддаленоспоріднених мов німецької та української є неідентичними, але експліцитно вони виявляють міжмовно-інтеркультурну інваріантність на основі їх спільного концептуального підґрунтя, тому належать до спільної абстрактної моделі.
    Апробація основних положень та результатів дослідження була здійснена на двох міжнародних конференціях: VII Міжнародній науковій конференції Проблеми зіставної семантики” (Київ, 2005), V Міжнародній науково-практичній конференції з питань методики викладання іноземної мови (Одеса, 2007) та двох науково-практичних конференціях: Пріоритетні напрями науки: пошук студента” (Ізмаїл, 2005), Актуальні проблеми лінгвістики та лінгводидактики у контексті євроінтеграції” (Київ, 2006).
    Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображено у п’яти наукових працях загальним обсягом 2 др. арк., у тому числі в чотирьох статтях (1,75 др. арк.), опублікованих у фахових наукових виданнях ВАК України.
    Поставлена мета та завдання визначили структуру роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, списків використаної літератури, лексикографічних джерел, джерел ілюстративного матеріалу, додатків. Загальний обсяг праці разом з бібліографією й додатками становить 226 сторінок, з яких 196 сторінок складає основний текст.
    У вступі обґрунтовано актуальність дисертації, визначено головну мету та конкретні завдання дослідження, об’єкт, предмет, методологічну основу дослідження, методи лінгвістичного аналізу, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, наведено дані про апробацію результатів дослідження.
    У першому розділі Фразеологізми зі значенням побажання в контексті лінгвокультурології” визначено місце ФП у лінгвокультурологічних дослідженнях, з ’ясовано роль мовних та позамовних чинників у структурній та семантичній організації ФП у німецькій та українській мовах, а також виявлено образні чинники фразеологізації побажань у цих мовах; висвітлено генетичні джерела цього типу фразеологізмів, визначено основні засоби втілення їх національно-культурної специфіки в семантичному полі побажання” в німецькій та українській мовах.
    У другому розділі Фраземотворчі потенції денотативного компонента побажань у німецькій та українській мовах” здійснено зіставний аналіз семантичної структури ФП за двома типами денотативного компонента (далі ДК)
  • Список літератури:
  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

    Зіставне дослідження фразеологізмів зі значенням побажання у німецькій та українській мовах здійснено у лінгвокультурологічному аспекті в руслі останніх досягнень контрастивної фразеології, лінгвокультурології й лінгвосеміотики. Комплексний аналіз ФП німецької та української мов у зіставному лексико-семантичному та лінгвокультурологічному висвітленні дав змогу визначити головні ознаки ФП як одиниць мови; з’ясувати шляхи національного маркування ФП у німецькій та українській мовах; встановити джерела їх національно-культурної специфіки у зв’язку з мовними та позамовними факторами їх становлення; визначити образні чинники фразеологізації побажальних висловів у німецькій та українській мовах; з’ясувати характер залежності вмотивування семантики ФП від денотативної семи компонента природна / побутова реалія”; виявити специфіку семантики ДК в межах ФП у досліджуваних мовах; встановити рівень фраземотворчих потенцій ДК побажань; визначити місце ФП в межах бінарної опозиції добро зло” та уточнити символічні значення її конституентів у німецькій та українській мовах.
    Посідаючи одне з провідних місць в мовному етикеті народу, побажання як обов’язкові вербальні елементи використовуються мовцями для встановлення контакту між мовцями, для його підтримання та припинення, тобто обслуговують весь комунікативний акт. Тому набір побажальних висловів, якими послуговуються в тій чи іншій етикетній ситуації є різноманітним: привітання, прощання, побажання, прохання, поздоровлення, віншування, подяка, порада, запрошення, заприсягання, застереження, засудження, прокльон. Побажання синтаксичні утворення, що автоматично відтворюються мовцями як формули етикету, є однією з форм реалізації певних соціальних відносин, що надає їм статусу культурно зумовлених ментальних одиниць. Фразеологізми зі значенням побажання стислі вислови фольклорного походження з властивими їм диференційними ознаками ФО (стійкість, відтворюваність, цілісність та образність) розглянуто в цій праці з позицій лінгвокультурології за тих умов, що вони пов’язуються з етнолінгвістичними й соціокультурними правилами їх використання та розуміння. Тому їх аналіз вимагає лінгвістичних і традиційно-культурних знань, а також обізнаності з національною символікою.
    Фундаментом фразеологічного значення німецьких та українських побажань виступає ВФ, яка виявляє національний зміст через її співвідносність з культурними символами, еталонами, стереотипами, обумовленими специфікою світобачення та характером пізнання дійсності певним етносом. Становлення ФП у двох мовах відбувається на мовному та позамовному ґрунті, про що свідчить їх генетичний зв’язок з: літературною спадщиною двох народів, зокрема творами народної словесності міфами, казками, піснями, замовляннями тощо; історичними подіями та фактами; народними та релігійними віруваннями. Культурний складник процесу фразеологізації побажальних висловів у двох мовах визначає розвиток семантики ФП та відіграє роль його національного маркера.
    Процес нової номінації, скерований різними ракурсами сприйняття навколишньої дійсності, які притаманні представникам двох соціумів, породжують національне маркування ФП. Його джерелом є національний образ, закладений в основу побажання, що формує семантику ФП відповідно до ментальних законів, які властиві саме тому народові, чиїм надбанням є цей вислів. У результаті проведеного комплексного зіставного аналізу німецьких та українських ФП встановлено, що національне маркування цих одиниць у двох мовах відбувається двома шляхами: комплексно, тобто своїм ідіоматичним значенням, усіма компонентами разом, що становить сутність ФО та розчленовано, тобто окремими елементами складу ФП. Кожен з цих шляхів створює основу для специфічної семантичної структури ФП, головним елементом якої виступає їх компонентний склад. При зіставленні ФП двох мов стало можливим встановлення семантично паралельних ФП, які мають повні відповідники, що свідчить про існуванні в двох віддаленоспоріднених мовах тотожних конструкцій у межах семантичного поля побажання”. Передусім це стосується ФП зіставлюваних мов типологічно подібних за образністю, напр., нім. Sei fruchtbar wie die Erde! = укр. Будь багатий, як земля!; нім. Sei stark wie die Eiche! = укр. Будь сильним, як дуб!; нім. О Gott, möge deine Strafe erreichen die Geldsäcke und die Reichen! = укр. Побий, Боже, в кого багацько грошей!; нім. Die Zahl der Tropfen, die er (der Krug) hegt, sei euren Tagen zugelegt! = Випий (чарку) до дна: на дні молодії дні!; нім. Jeden zweiten Tag Sonntag, und Hochzeit jeden Montag! = укр.Через день та й неділя, через хату та й весілля! та ін.
    В основі механізму створення цілісного узагальнено-образного значення одиниць цього типу лежать образні чинники метафора та метонімія, результатом дії яких є перебудова відповідних сем, також зміщення в них ієрархічної залежності денотативних, конотативних і потенційних сем. Процес їх семантичної інтеграції, в результаті чого виникає образ, відбувається на основі асоціативно-образного переосмислення значення, що не тільки регулює процес фразеологізації побажальних висловів у двох мовах, а й впливає на іллокутивну силу висловлення. При цьому вибір релевантних ознак для утворення образу є національно зумовленим. Поряд з тим доведено, що національна специфіка ФП у німецькій та українській мовах найбільшою мірою виявляється в їх лексичному складі: у вживанні слів-реалій і слів із національно-культурним семантичним компонентом; у використанні національних власних назв; у використанні певних слів у співвідносних компаративних ФП; у семантичному обсязі слів, ідентичних у своєму основному значенні; у варіативності фразем, їх багатозначності і системних (синонімічних й антонімічних зв’язках); у фраземотворчих потенціях ДК природна реалія / побутова реалія”.
    Питома вага німецьких і українських ФП з ДК природна реалія” і ДК побутова реалія” є майже однаковою і становить відповідно 57,5% і 42,5% та 56,7% і 43,3%. Водночас це засвідчує певний збіг у використанні ДК на цьому рівні узагальнення. Зазначені показники також свідчать про те, що сфера природи є у порівнянні з побутовою сферою більш потужним джерелом для формування структури й семантики ФП у двох мовах. Особливістю німецької мови є те, що в структурному та семантичному оформленні ФП компонент-зоонім займає значно сильнішу позицію порівняно з компонентом-фітонімом (38,3% : 19,2%). В українській мові відсоток рослинних” ФП порівняно з анімалістичними” є вищим (24,1% : 32,5%). Одним із головних чинників, який викликає істотну розбіжність між цими показниками в зіставлюваних мовах, вважаємо географічний фактор, який створює більш сприятливі умови для сільськогосподарської діяльності українців, унаслідок чого рослини стають згодом тією конкретною реалією, яка однією з перших залучається до процесу фраземотворення в українській мові.
    Розширення семантичної палітри слів у ФП засвідчує креативну силу ВФ для наочного вираження знакових ознак у семантиці фразеологізму. Аналіз семантичного обсягу лексем на позначення елементів матеріальної культури, залучених до компонентного складу ФП зіставлюваних мов, дозволив виявити низку лексем в українській мові, які реалізують свої фраземотворчі потенції в ФП з протилежною семантикою: дуб, верба, хліб, коза, свиня, собака, вікна, поріг, торбина, решето, ковбаса, борщ, паска. Так, наприклад, у ФП зі значенням благопобажання Бодай на вас добра година та грошей торбина! та в ФП зі значенням злопобажання Щоб тобі так давали, як підеш з торбою! лексема торбина реалізує денотативну сему ‘невелика торба, мішечок або сумка’. При цьому в рамках кожного з побажальних контекстів ДК побутова реалія” набуває виразних ознак символізації, завдяки чому він стає фокусом ФП, навколо якого формується його оточення. Саме символічне значення компонента ФП торбина виділяє його серед інших компонентів, надає йому більшої семантичної ваги й самостійності. В першому випадку його семантична структура співвідноситься з поняттям багато”, мотивація другого ФП виникає в результаті актуалізації фразеологічного значення звороту ходити з торбою жебракувати”. Вияв цієї символізації посилюється в умовах стабільного вживання стереотипів, як наслідок узагальнення, розширення значення слова до образу, що має розгалужені асоціативні зв’язки, властиві даному соціуму.
    Будучи представленими в діаметрально протилежних семантичних типах ФО благопобажання та злопобажання (прокльон) у німецькій та українській мові, ФП репрезентують позитивний і негативний полюси в системі загальної опозиції добро зло” шляхом символічного протиставлення конституентів антонімічних пар верх низ”, внутрішній зовнішній”, свій чужий”. На більш широкому та загальному просторі універсальний характер позитивної / негативної оцінки цих понять, скерований єдиними законами світоустрою, зумовлює в багатьох випадках збіг у семантичному розвитку ФП німецької та української мов з компонентами-локусами. Добро і зло як етичні й аксіологічні категорії, які в традиційній культурі виражаються в численних протиставленнях життя смерть, початок кінець, розквіт занепад, розвиток деградація, слава знеслава, краса потворність, здоров’я хвороба, щастя нещастя, доля недоля та ін., сприятливих і несприятливих для колективу й індивіда явищ, виявляються закодованими у ВФ ФП, яка не тільки регулює процес генезису найменування та встановлює потенційних діапазон позначення, що впливає на іллокутивну силу висловлення, а й служить для наочного вираження знакових ознак у семантиці фразеологізму. Їй властива оцінно-характерологічна функція, яка виникає на основі здобутого в процесі пізнавальної діяльності досвіду про властивості, процеси й дії навколишньої дійсності, зокрема у зв’язку з найрізноманітнішими міфопоетичними, релігійними контекстами, що зберігає народна пам’ять.
    У руслі сучасних досліджень культурно-національної самобутності фразеологізмів, коли до контрастивного аналізу залучається мовлення, одним із перспективних напрямів вивчення фразеологізмів зі значенням побажання мовленнєвих формул етикету, що уживаються як побажання, привітання, віншування, запрошення, прохання, порада, догана, прокльон та ін., є виявлення найзагальніших закономірностей розбіжностей у їх використанні в різних мовах. Насамперед це стосується стилістичних особливостей цих одиниць мови з урахуванням соціолінгвістичного, психо-лінгвістичного та типологічно-зіставного параметрів.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

    1. Абрамец И.В. К вопросу об эллипсисе фразеологических единиц // Актуальные вопросы лексикологии. М.: МГПИ, 1969. Вып. 2., Ч. 2. С. 105-107.
    2. Авоян Р. Г. Значение в языке. Философский анализ: Монография. М.: Высшая школа, 1985. 103 с.
    3. Ажнюк Б.М. Англійські фразеологізми з власноіменним компонентом // Мовознавство. 1984. №6. С. 61-65.
    4. Ажнюк Б.М. Лингвострановедческие аспекты английской фразеологии. Автореф. дис. ... канд. филол. наук. 10.02.04. / Киевский государственный университет им. Т.Г.Шевченка. К., 1984. 20 с.
    5. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. Харків: Вид-во при ХДУ видавничого об’єднання Вища школа”, 1987. 136 с.
    6. Алефіренко М.Ф. Моделювання фразеосемантичної системи як лінгвістична проблема // Мовознавство. 1992. №1. С. 21-26.
    7. Апресян Ю.Д. Избранные труды. Т. I. Лексическая семантика: 2-е изд., испр. и доп. М.: Школа Языки русской культуры”, Издательская фирма Восточная литература” РАН, 1955. 472 с.
    8. Аракин В.Д. Сравнительная типология английского и русского языков. Ленинград: Просвещение, 1979. 259 с.
    9. Арнольд И.В. Эквивалентность как лингвистическое понятие // Иностранные языки в школе. 1976. №1. С. 11-18.
    10. Артемчук Г.І. Порівняльна типологія німецької і української мов: Практикум. К.: Вища школа, 1987. 23 с.
    11. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. Логико-семантические проблемы. М.: Наука, 1976. 38 с.
    12. Арутюнова Н.Д. Логика и лингвистика. М.: Радуга, 1982. 432 с.
    13. Арутюнова Н.Д. Культурные концепты. М.: Наука, 1991. 204 с.
    14. Арутюнова Н.Д. Понятие судьбы в контексте разных культур. М.: Наука,
    1994. 318 с.
    15. Арутюнова Н.Д. Функциональная семантика: оценка, экспрессивность, модальность. In memoriam Е.М.Вольф / Авт. пред. Н.Д.Арутюнова, И.И.Челышева. М.: Наука, 1996. 168 с.
    16. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека (Язык. Семиотика. Культура). М.: Языки русской культуры, 1998. 869 с.
    17. Арутюнова Н.Д. Логический анализ языка: Космос и хаос: концептуальные поля порядка и беспорядка. М.: Индрик, 2003. 637 с.
    18. Архангельская А.М. Системные отношения компонентов фразеологических единиц (на материале русского и украинского языков). Дис. д-ра филол. наук: 10.02.01; 10.02.02 / Львовский национальный университет им. И.Франка. Львов, 1994. 210 с.
    19. Афанасьев А. Н. Поэтические воззрения славян на природу. М.: Изд. К.Солдатенкова, 1865 1869. Т. 1. 800 с, Т. 2. 784 с., Т. 3. 840 с.
    20. Бадер Ф. Области индоевропейской реконструкции // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 21. М.: Прогресс, 1988. С. 202-224.
    21. Базелл Ч. Лингвистическая типология // Принципы типологического анализа языков различного строя. М.: Наука, 1972. 280 с. С. 15-30.
    22. Байбурин А.К. Жилище в обрядах и представлениях восточных славян. Л.: Наука, ЛО., 1983. 192 с.
    23. Байбурин А.К., Фрадкин В.З. Николай Федорович Сумцов и его работы в области обрядовой символики // Сумцов Н.Ф. Символика славянских обрядов. Избранные труды. М.: Восточная литература РАН, 1996. 295 с. С. 269-277.
    24. Бакина М.А., Некрасова Е.А. Эволюция поэтической речи ХХ ХХ вв. М.: Наука, 1986. 191 с.
    25. Басиров Ш.Р. Типологія дієслів із рефлексивним комплексом в індоєвропейських мовах (Типологічні, зіставні, діахронічні дослідження. Т.1). Донецьк: ДонНУ, 2004. 333 с.
    26. Бельчиков Ю.А. О культурном коннотативном компоненте лексики // Язык
    и функционирование. М., 1998. http://www.philology.ru/linguistics2.htm.
    27. Бенвенист Э. Общая лингвистика / Под ред. Ю.С.Степанова; Пер. с франц. Ю.Н.Караулова. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
    28. Бердяев Н.А. Философия неравенства. М.: ИМА-пресс, 1990. 288 с.
    29. Бессонов А.В. Предметная область в логической семантике. Новосибирск: Наука, 1985. 112 с.
    30. Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. К.: Рідна мова, 1998. 475 с.
    31. Бондарко А.В. Грамматическое значение и смысл. Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1976. 175 с.
    32. Борисенко В.П. Весільні звичаї та обряди на Україні: Історико-етнографічне дослідження. К.: Наукова думка, 1988. 192 с.
    33. Брутян Г. А. Язык и картина мира // Философские науки, 1973. №1. С. 87-108.
    34. Бублейник Л.В. Проблемы контрастивной лексикологии: Украинский и русский языки. Луцк: Изд-во ВГУ Вежа”, 1991. 131 с.
    35. Будагов Р.А. Сравнительно-семасиологические исследования (Романские языки). М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1963. 302 с.
    36. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Космогонічні українські народні погляди та вірування. К.: Довіра, 1992. 412 с.
    37. Буслаев Ф.И. Историческая грамматика русского языка. М.: Учпедгиз, 1959. 623 с.
    38. Вальо О.Б. Відображення вірувань давніх германців у фразеологічній системі німецької мови // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КНЛУ. К.: Вид. центр КНЛУ, 2006. Випуск 12. С. 73-78.
    39. Вардзелашвили Ж.А. Коннотация и ее роль в метафоризации. М., 2003. http: //www.vjanetta.narod.ru/slav4.htm.
    40. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков / Пер. А.Д.Шмелева. М.: Языки русской культуры, 1999. 780 с.
    41. Вежбицкая А. Сопоставление культур через посредство лексики и прагматики. М.: Языки славянской культуры, 2001. 272 с.
    42. Вендина Т.И. Дифференциация славянских языков по данным словообразования. М.: Наука, 1990. 163 с.
    43. Верещагин Е.М., Костомаров В.К. Язык и культура. М.: Русский язык, 1983. 269 с.
    44. Виноградов В.В. Русский язык: грамматическое учение о слове / Отв. ред. Г.А.Золотова. 3-е изд., испр. М.: Высшая школа, 1986. 640 с.
    45. Вихованець І.Р. Мова і культура / І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська, П.Ю.Гриценко та ін. К.: Наукова думка, 1986. 184 с.
    46. Вихованець І.Р. Функціонально-комунікативні аспекти граматики і тексту. Донецьк: ДонНУ, 2004. 346 с.
    47. Влахов С.,Флорин С. Непереводимое в переводе: Монография 2-е изд., испр. и доп. М.: Высшая школа, 1986. 416 с.
    48. Воробьева О.П. Текстовые категории и фактор адресата. К.: Вища школа, 1993. 199 с.
    49. Вовк В.Н. Языковая метафора в художественной речи: Природа вторичной номинации. К.: Наукова думка, 1986. 142 с.
    50. Гаврись В.И. К вопросу о первичном и вторичном фразообразовательном процессах // Вопросы словообразования и фразообразования в германских языках: Сборник научных трудов МГПИИЯ им. Мориса Тореза. М.: МГПИИЯ им. Мориса Тореза, 1980. Вып. 164. С. 133-146.
    51. Ґадамер Г Ґ. Истина и метод: Пер. з нім. К.: Юніверс, 2000. Т. І.: Герменевтика І: Основи філософської герменевтики. 464 с.
    52. Гак В.Г. К типологии лингвистических номинаций // Языковая номинация (Общие вопросы). М.: Наука, 1977. С. 230-293.
    53. Гак В.Г. Сопоставительная лексикология. М.: Международные отношения, 1977. 264 с.
    54. Гак В.Г. Пространство вне пространства // Категоризация мира: пространство и время. Материалы научной конференции. М.: МГУ
    им. Ломоносова, 1977. С. 27-30.
    55. Гамкрелидзе Т.В., Иванов В.В. Индоевропейский язык и индоевропейцы. В 2-х кн. Тбилиси: Изд-во Тбилисского ун-та, 1984. кн. 2. С. 435-1328.
    56. Гинзбург Е.Л. Словообразование и синтаксис. М.: Наука, 1979. 264 с.
    57. Гоготишвили А.А. Лосев, психазм и платонизм // А.Ф.Лосев Имя”. СПб: Изд-во Алетейя”, 1997. С. 551-580.
    58. Головіна Н.Б. Німецькі та українські фраземи привітання // Проблеми зіставної семантики. К.: Вид. центр КНЛУ, 2005. Випуск 7. С. 294-296.
    59. Головіна Н.Б. Фраземи з компонентом фітонімом в українській і німецькій мовах // Науковий вісник ІДГУ. Ізмаїл, 2006. Випуск 20. С. 140-146.
    60. Головіна Н.Б. Символіка елементів небо”, земля” в побажаннях німецької та української мов // Вісник КНЛУ. Серія: Філологія. К: Вид. центр КНЛУ, 2006. Том 9. №1. С. 98-105.
    61. Головіна Н.Б. Фольклорний конструкт фразеологізмів зі значенням ПОБАЖАННЯ” (на матеріалі німецької та української мов) // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КНЛУ. К: Вид. центр КНЛУ, 2006. Випуск 13. С. 100-106.
    62. Головіна Н.Б. Денотативний компонент-реалія назва предмета побуту” як етнокультурний маркер фраземи побажання (на матеріалі німецької та української мов) // V Міжнародна науково-практична конференція з питань методики викладання іноземної мови пам’яті професора В.Л.Скалкіна: Збірник наукових праць. Одеса: Астропринт, 2007. С. 250-256.
    63. Голубовська І.О. Етнічні особливості мовних картин світу. К.: Логос, 2004. 284 с.
    64. Гумбольдт В.фон. О различии строения человеческих языков и его влиянии на духовное развитие человеческого рода // Звегинцев В.А. История языкознания ХІХ и ХХ веков в очерках и извлечениях: В 2 ч. М.: Учпедгиз, 1960. Ч. 1. С. 68-86.
    65. Гумбольдт В.фон. Избранные труды по языкознанию. М.: Прогресс, 1984.
    397 с.
    66. Гумбольдт В.фон. Язык и философия культуры. М.: Прогресс, 1985. 452 с.
    67. Гура А.В. Символика животных в славянской народной культуре. М.: Индрик, 1997. 912 с.
    68. Денисенко С. Н. Фразообразование в немецком языке (Фразеологическая деривация как системный фактор фразообразования). Львов: Высшая школа, 1988. 197 с.
    69. Денисенко С.Н. Мотиваційна база фразеологічної деривації (лінгвокраїнознавчий та лінгвістичний аспекти) // Мовознавство. 1993. №5. С. 49-55.
    70. Денисенко С.Н. Изучение фразеологической семантики применительно к различным языковым картинам мира // Язык и культура. Третья международная конференция. Тезисы докладов. К.: Collegium, 1994. С. 117-118.
    71. Дерев’янко Г.В. Специфіка мовленнєвих етикетних формул в українській, англійській та арабській мовах // Проблеми зіставної семантики. К.: Вид. центр. КНЛУ, 2005. Випуск 7. С. 80-86.
    72. Добровольский Д.О. Национально-культурная специфика во фразеологии // Вопросы языкознания. 1997. №6. С. 37-48.
    73. Донец П.Н. Средства национально-культурной номинации в современном немецком языке.: Дис. канд. филол. наук; 10.04.02. / МГПИИЯ им. М.Тореза. М., 1988. 218 с.
    74. Дробаха Л.В. Національно-культурна специфіка назв птахів в українській та німецькій мовах. Автореф. дис. ... канд. філол. наук. 10.02.17. / Київський національний лінгвістичний університет. К., 2003. 20 с.
    75. Дубровська І.Б. Амбівалентність зоонімічної метафорики та символіки в мовно-культурній парадигмі християнства // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КНЛУ. К.: Вид. центр КНЛУ, 2005. Випуск 11. С. 25-29.
    76. Дьяконов И.М. Архаические мифы Востока и Запада. М.: Наука, 1990. 246 с.
    77. Дяченко Л.М. Спільне й відмінне в семантиці назв міфічних істот в українській та російській мовах // Проблеми зіставної семантики. К.: Вид. центр КНЛУ, 2001. Випуск 5. С. 124-126.
    78. Евзлин М. Космогония и ритуал. М.: Радикс, 1993. 344 с.
    79. Жайворонок В.В. Українська етнолінгвістика: деякі аспекти досліджень // Мовознавство. 2001. №5. С. 48-63.
    80. Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии: Очерки по этнографии края / Под. ред. В.В.Иванова. Харьков: Тип. Губ. Правления, 1898. Т. 1. 1012 с.
    81. Жоль К. К. Язык как практическое сознание (философский анализ). К.: Вища школа, 1990. 254 с.
    82. Жуков В.П. Семантика фразеологических оборотов. М.: Просвещение, 1978. 160 с.
    83. Жуков В.П. Русская фразеология. М.: Высшая школа, 1986. 310 с.
    84. Зеленецкий А.Л., Монахов П.Ф. Сравнительная типология немецкого и русского языков. М.: Просвещение, 1983. 240 с.
    85. Зорівчак Р.П. До методології вивчення фразеологічних одиниць у контрастивних дослідженнях // Нариси з контрастивної лінгвістики. К.: Наукова думка, 1979. С. 59-65.
    86. Зорівчак Р. П. Граматико-конотаційна реалія як перекладознавча категорія // Теория и практика перевода. К.: Вища школа, 1987. Вып. 14. С. 33-43.
    87. Иванов В.В., Топоров В.Н. Славянские моделирующие семиотические системы: Древний период. М.: Наука, 1965. 246 с.
    88.&
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины