ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНА КАТЕГОРІЯ МОЖЛИВОСТІ В КЛАСИЧНІЙ ПЕРСЬКІЙ МОВІ (на матеріалі “Шагнаме” Фердоусі) : ФУНКЦИОНАЛЬНО-семантическая категория ВОЗМОЖНОСТИ В КЛАССИЧЕСКОМ Персидском ЯЗЫКЕ (на материале "Шагнаме" Фердоуси)



  • Назва:
  • ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНА КАТЕГОРІЯ МОЖЛИВОСТІ В КЛАСИЧНІЙ ПЕРСЬКІЙ МОВІ (на матеріалі “Шагнаме” Фердоусі)
  • Альтернативное название:
  • ФУНКЦИОНАЛЬНО-семантическая категория ВОЗМОЖНОСТИ В КЛАССИЧЕСКОМ Персидском ЯЗЫКЕ (на материале "Шагнаме" Фердоуси)
  • Кількість сторінок:
  • 167
  • ВНЗ:
  • Інститут сходознавства імені Агатангела Кримського
  • Рік захисту:
  • 2007
  • Короткий опис:
  • Національна академія наук України
    Інститут сходознавства імені Агатангела Кримського

    на правах рукопису


    Стельмах Марта Юріївна

    УДК 811.222.1’04’37

    ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНА КАТЕГОРІЯ МОЖЛИВОСТІ В КЛАСИЧНІЙ ПЕРСЬКІЙ МОВІ
    (на матеріалі Шагнаме” Фердоусі)


    Спеціальність 10.02.13
    (мови народів Азії, Африки, аборигенних народів Америки та Австралії)


    Дисертація
    на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук



    Науковий керівник
    Кшановський Олег Чеславович,
    канд. філол. наук, доцент


    Київ 2007










    ЗМІСТ





    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . .
    ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

    РОЗДІЛ 1. Функціонально-семантична категорія можливості як об’єкт лінгвістичного дослідження . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
    1.1. Статус, структурні та семантичні особливості функціонально-семантичної категорії можливості . . . . . . . . . . . . . . . .
    1.1.1. Місце категорії можливості серед інших модальних категорій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
    1.1.2. Семантичний обсяг функціонально-семантичної категорії можливості. Об’єктивна і суб’єктивна можливість . . . . . . . . .
    1.1.3. Структура категоріальної ситуації можливості в перській мові . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
    1.2. План вираження категорії можливості в перській мові . . . . . .
    1.2.1. Загальна характеристика засобів вираження категорії можливості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
    1.2.2. Шагнаме” Фердоусі як зразок класичної перської мови . .
    1.3. Функції засобів вираження категорії можливості в тексті . . . . .
    1.3.1. Роль категоріальної ситуації можливості у побудові сюжету твору Фердоусі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
    1.3.2. Характеристика героїв Шагнаме” за допомогою описових конструкцій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
    1.3.3. Вираження філософських поглядів Фердоусі за допомогою конструкцій зі значенням неможливості . . . . . . . . . . . . .
    Висновки до розділу 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . .


    РОЗДІЛ 2. Вираження функціонально-семантичної категорії можливості в класичній перській мові (на матеріалі Шагнаме” Фердоусі) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
    2.1. Засоби вираження суб’єктивної можливості в класичній перській мові . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
    2.1.1. Категоріальна ситуація сумніву . . . . . . . . . . . .
    2.1.2. Категоріальна ситуація неможливості . . . . . . . . . .
    2.1.3. Категоріальна ситуація припущення . . . . . . . . .
    2.1.4. Категоріальна ситуація припущення-сподівання . . . . .
    2.1.5. Категоріальна ситуація застереження . . . . . . . . . .
    2.2. Засоби вираження внутрішньої об’єктивної можливості в класичній перській мові . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
    2.2.1. Категоріальна ситуація набутої можливості . . . . . . .
    2.2.2. Категоріальна ситуація актуальної ненабутої можливості . .
    2.2.3. Категоріальна ситуація узуальної можливості . . . . . .
    2.2.4. Категоріальна ситуація непрямої характеритики суб’єкта . .
    2.3. Засоби вираження зовнішньої об’єктивної можливості в класичній перській мові . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
    2.3.1 Категоріальна ситуація недеонтичної ситуативної можливості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
    2.3.2. Категоріальна ситуація деонтичної можливості, зумовленої суспільними нормами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
    2.3.3. Категоріальна ситуація недеонтичної можливості, зумовленої моральними нормами . . . . . . . . . . . . . . . .
    2.3.4. Категоріальна ситуація деонтичної можливості, зумовленої волею мовця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
    Висновки до розділу 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . .


    РОЗДІЛ 3. Структура функціонально-семантичної категорії можливості в класичній перській мові (на матеріалі Шагнаме” Фердоусі) . . . .
    3.1. Структура категорії суб’єктивної можливості в класичній перській мові . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
    3.2. Структура категорії внутрішньої об’єктивної можливості в класичній перській мові . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
    3.3. Структура категорії зовнішньої об’єктивної можливості в класичній перській мові . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
    Висновки до розділу 3 . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

    Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
    Список використаної літератури . . . . . . . . . . . . . . . . .







    · СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

    КС категоріальна ситуація;
    ОМ об’єктивна модальність;
    СК семантичний компонент;
    СМ суб’єктивна модальність;
    ФСГ функціонально-семантична група;
    ФСК функціонально-семантична категорія;
    ФСП функціонально-семантичне поле.








    ВСТУП

    Категорію можливості дослідники вважають мовною універсалією. Такі значення, як ‘(не)можливо, що я це зроблю’, ‘(не) можна цього робити’, ‘неможливо це зробити’, ‘є можливість це зробити’, ‘я (не) здатен, (не) вмію щось зробити’, пронизують усю систему кожної мови. Категорія можливості охоплює безліч ситуацій, без мовного висловлення яких людина не може обійтися: вираження здатності суб’єкта до здійснення якоїсь дії (Він здатен на будь-яку підлість), певного вміння суб’єкта (Він не вміє водити автомобіль), вираження дозволу на здійснення дії (Ви можете йти), вираження певних настанов (Не можна залишати дітей без нагляду), вираження прохання (Можете мені допомогти?), права суб’єкта на здійснення дії (Кожна людина може обирати і бути обраною), вираження можливості / неможливості здійснення дії (Він не міг (не мав можливості) нічого сказати) тощо.
    Засоби вираження категорії можливості в кожній мові різнорівневі: це і лексика (можливо, мабуть, може), і морфологічні засоби (окремі часові форми дійсного і умовного способів), і лексико-синтаксичні конструкції (конструкції з модальними дієсловами тощо), і синтаксичні засоби (наприклад, риторичні питання), і контекст. Хоча набір цих засобів в індоєвропейських мовах приблизно однаковий, однак дослідження на матеріалі різних мов засвідчують, що одні й ті ж лінгвістичні форми мають у собі нюанси в значеннях, які суттєво різняться від мови до мови. Їх незнання може призвести до неправильного, неточного розуміння змісту сказаного як на рівні конкретного висловлення з цими формами, так і на рівні цілого тексту.
    Отже, вивчення цієї категорії ускладнюється: по-перше, вираженням різних відтінків категорії можливості однією формою (багатозначність), а також використанням різних форм для вираження однакових відтінків категорії можливості (синонімія); по-друге, можливим перетином різних відтінків значень категорії можливості і засобів їх вираження в одному реченні; по-третє, специфікою способів вираження категорії можливості в різних мовах.
    Категорія можливості традиційно розглядається як складова частина категорії модальності. В історії розгляду цього питання виділяють кілька підходів до природи категорії модальності логічний, або логіко-граматичний, граматичний, або семантико-граматичний, і функціональний, або функціонально-семантичний.
    Як відомо, саме логічна теорія модальності, яка походить від Арістотеля [134, с. 17 18], вплинула на виділення цієї категорії у лінгвістиці. Обидві науки і лінгвістика, і логіка розглядають модальність як відношення до дійсності. Проте лінгвістика вивчає мову як засіб вираження думок, категорія модальності тут нерозривно пов’язана з мовцем, натомість завданням логічної модальності є дослідження смислу суджень, визначення їхньої істинності чи хибності. Логічний підхід до розгляду лінгвістичної категорії модальності представлений у працях С.М. Амеліної [9, с. 7 12], Г.В. Колшанського [73, с. 94 98], В.З. Панфілова [102, с. 46 56; 103, с. 37 48], В.М. Бондаренка [17, с. 54 61], Е.Я. Мороховської [154, с. 111], О.В. Трунової [133, с. 52 59] тощо. Спираючись на принцип нерозривного зв’язку мови і мислення, прихильники цього підходу вважають, що модальність не є суто лінгвістичною категорією, оскільки формується на рівні судження і не залежить від структури певної мови [122, с. 75].
    Засновником семантико-граматичного підходу до категорії модальності вважається російський мовознавець В.В. Виноградов [див. його працю 26]. Основні положення його теорії такі: модальність є мовною універсалією і належить до основних категорій природної мови, які у різних формах виявляються у мовах різних систем [26, с. 57]; кожному реченню як суттєва конструктивна ознака притаманне модальне значення; модальність є однією з тих синтаксичних категорій, у яких виражається і конкретизується категорія предикативності; категорія модальності виражає відношення повідомлення, що міститься в реченні, до дійсності, це повідомлення може мислитися мовцем як реальне, як бажане, як недійсне тощо [27, с. 268].
    Засновником семантичного підходу у західному мовознавстві, згідно з яким у категорії модальності природна мова фіксує одну з основних властивостей людської психіки, а саме здатність протиставляти я” і не я” в межах висловлювання, був Ш. Баллі. У найбільш завершеному вигляді ця концепція знайшла відображення у його диктумно-модусній теорії [12, с. 44 54] з опорою на семантичний аспект (цю теорію іноді ще кваліфікують як семантико-синтаксичну). Французький лінгвіст вважав, що в кожному висловленні є фактичний зміст (диктум) та модальний зміст (модус), в якому мовець виражає свою оцінку диктуму. В українському і російському мовознавстві прихильниками модусно-диктумного членування речення є І.Р.Вихованець [32, с. 117], В.Д. Шинкарук [147, с. 125; 146, с.20 21], Т.Б.Алісова [6, с. 54] тощо.
    Сучасна лінгвістика характеризується тенденцією до розгляду мовних явищ не лише в аспекті формальної структури, а й у плані вивчення їхньої функціонально-семантичної організації. Функціональний підхід до мовних явищ дає змогу розкрити, пояснити мову в її конкретній реалізації, показати засоби мовної передачі екстралінгвістичних ситуацій [111, с. 64 65], чіткіше виявити спеціалізацію засобів мови та об’єднати їх за певними семантичними ознаками у функціонально-семантичні категорії (ФСК). Фахівці виділяють низку ФСК, зокрема, категорії персональності, аспектуальності, міри, стану, локативності (просторовості), темпоральності (часу) та ін., зокрема й категорію можливості. Враховуючи те, що мовні одиниці, які належать до категорії можливості, характеризується спільними семантичними функціями і належать до різних мовних рівнів, функціонально-семантичний підхід є прийнятним для аналізу цієї категорії.
    Актуальність теми дослідження зумовлена загальним спрямуванням сучасних лінгвістичних досліджень на пошук і виявлення функціонально-семантичних категорій та опис різнорівневих засобів їх вираження, необхідністю розгляду не окремих функцій однієї одиниці, а всіх різнорівневих взаємодіючих одиниць, об’єднаних однією функцією, розв’язанням не лише теоретичних, а й суто практичних завдань, потребою комплексних описів мовних систем, їх складових одиниць та їхніх взаємозв’язків.
    Категорії модальності в цілому, зокрема її важливій частині ФСК можливості, присвячено чимало праць на матеріалі різноманітних мов. Проте в мовознавстві ця категорія недостатньо вивчена, не з’ясовано її статус і місце в структурі модальності, відсутній опис типологічних особливостей, внаслідок чого не висвітлені й не систематизовані форми, що виражають цю категорію, а також їхні значення.
    Слід звернути увагу на те, що у сучасному сходознавстві ще досі немає цілісного, системного опису поля можливості. Незважаючи на складність і значущість, категорія можливості на матеріалі перської мови (як класичної, так і сучасної) досі не була об’єктом комплексного аналізу як у традиційному, так і у функціональному аспектах, наявні лише фрагментарні дослідження окремих засобів: так, Ш.І. Ширалієв у своїй кандидатській дисертації описує значення модальних слів у сучасній перській мові [149, с. 8 18], Л.С. Пейсиков у праці, присвяченій синтаксису сучасної перської мови, описує значення модальних дієслів [106, с. 300 315], предметом дослідження Т.М. Маркіної є інфінітивні конструкції зі значенням модальності у класичній перській мові [85, с. 47 53], у праці, присвяченій еволюції граматичних категорій в іранських мовах, основну увагу приділено дієслівним часам [97, с. 430 445], а В.С. Расторгуєва розглядає форми умовного способу [116, с. 3 48].
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослідження пов’язаний з науковою темою кафедри сходознавства Львівського національного університету імені Івана Франка Методологічні аспекти вивчення персомусульманської та арабомусульманської культур” (№ 01505U004932). Тема дисертації схвалена на засіданні Вченої Ради Інституту сходознавства імені А. Кримського НАН України (протокол № 6 від 07 жовтня 2003 р.), уточнена протокол № 4 від 22 червня 2006 р.)
    Метою дослідження є визначити систему категоріальних ситуацій ФСК можливості у класичній перській мові (на матеріалі Шагнаме” Фердоусі).
    Досягнення поставленої мети здійснюється шляхом розв’язання таких завдань:
    · визначити місце ФСК можливості у функціонально-семантичному макрополі модальності;
    · на основі аналізу наукової літератури встановити семантику та обсяг категорії можливості і різнорівневі засоби її вираження;
    · на основі аналізу тексту Шагнаме” Фердоусі виділити наявні там категоріальні ситуації можливості і засоби їх вираження;
    · встановити ядерні та периферійні компоненти поля;
    · визначити парадигматичні зв’язки між компонентами поля можливості;
    · визначити роль конструкцій зі значенням можливості у смисловій структурі художнього тексту.
    Об’єктом нашого дослідження є категорія можливості класичної перської мови.
    Предметом аналізу є відмінності у вираженні семантики можливості різнорівневими мовними засобами.
    Методи дослідження. Характер дослідження зумовив використання таких методів:
    - методу дистрибутивного аналізу для з’ясування наявності чи відсутності лексико-семантичних обмежень у плані вибору словоформ;
    - методу контекстуального аналізу для визначення семантики одиниць у тексті, для розмежування семантики багатозначних одиниць;
    - методу поля для структурації компонентів поля на основі їхнього інваріантного значення, а також для розрізнення центральних і периферійних елементів поля.
    Матеріал дослідження. Матеріалом дослідження стали близько 1150 одиниць-речень, що містять різнорівневі мовні засоби зі значенням можливості, відібрані з тексту Шагнаме” Фердоусі методом суцільної вибірки.
    Джерелом матеріалу є критичне видання Шагнаме” за ред. Є.А.Бертельса, видане в 1995 р. в Ірані професором Саїдом Гамідіяном
    ﺘﻬﺭﺍﻦ׃ − (ﺸﺎﻫﻨﺎﻤﻪ (ﺍﺰ ﺭﻭﻯ ﭼﺎﭗ ﻤﺴﻛﻭ)׃ ﺪﺭ۴ ﻤﺟﻟﺪ٬ ۹ ﺟﻟﺪ / ﺑﻪ ﻛﻭﺸﺶ ﻮ ﺯﻴﺭ ﻨﻆﺭ ﺪﻛﺗﺭ ﺴﻌﻴﺪ ﺤﻣﻴﺪﻴﺎﻥ ﺍﻭﺭﺍﻣﺎﻥ٬ ١٣٧٤)
    Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що вперше в українському мовознавстві подано комплексний всебічний опис ФСК можливості з урахуванням різноманітних мовних засобів вираження цієї модальної категорії на матеріалі класичної перської мови; встановлено взаємозв’язок цих засобів, їх ієрархію і місце в структурі категорії можливості; здійснено класифікацію засобів вираження досліджуваної категорії за семантичним принципом, за ситуаціями, у яких вони вживаються в тексті; виявлено особливості функціонування цих засобів у художньому тексті.
    Теоретичне значення роботи полягає у системному підході до засобів вираження ФСК можливості у класичній перській мові: детально аналізуються одиниці різних мовних рівнів, які об’єднані у функціонально-семантичне поле (ФСП). Вивчення та систематизація різнорівневих засобів вираження категорії можливості у класичній перській мові є внеском у подальшу розробку проблем функціональної граматики, а саме сприяє поглибленню знань про категорію можливості як одну зі складових ФСК модальність.
    Теоретичне значення роботи полягає також у висвітленні ролі компонентів зі значенням можливості у художньому тексті (Шагнаме” Фердоусі), що дає змогу поглибити розуміння окремих змістових аспектів цього твору.
    Практичні результати: результати дослідження можуть бути використані:
    1) при читанні курсу морфології й синтаксису класичної перської мови, зокрема при читанні спецкурсу Лінгвістичні особливості Шагнаме” Фердоусі”; при створенні граматики класичної перської мови;
    2) у лексикографії, при укладанні словників різних типів, зокрема, при укладанні тематичного словника перської мови;
    3) у перекладознавстві, при перекладі твору Фердоусі українською мовою;
    4) при вивченні Шагнаме” Фердоусі для кращого розуміння змісту твору.
    Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження одержані самостійно. Праць, написаних у співавторстві, що стосуються теми дисертації, немає.
    Апробація результатів дослідження. Окремі розділи та уся дисертація загалом обговорювалися на засіданнях кафедри сходознавства філологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Основні теоретичні положення нашого дослідження, а також практичні результати роботи викладено у доповідях на міжнародних наукових конференціях VIII сходознавчі читання А. Кримського” (Київ, 2004) та Х сходознавчі читання А. Кримського” (Київ, 2006), ХІІ і ХV Міжнародній науковій конференції імені проф. Сергія Бураго Мова і культура” (Київ, 23-27 червня 2003 р., Київ, 19-23 червня 2006 р.), четвертій Міжнародній науково-практичній конференції Україна країни Сходу в ХХІ столітті: діалог мов, культур, цивілізацій” (Київ, 2003), Всеукраїнській науковій конференції Феномен А. Кримського у світовій науці” (Київ, 18 квітня 2006 року), а також у виступах на щорічних наукових звітних конференціях кафедри сходознавства Львівського національного університету імені Івана Франка (за 2003, 2004, 2005 та 2006 рр.), та у виступах на наукових семінарах Інституту сходознавства імені А.Кримського НАН України (2006 р.).
    Основні результати нашого дослідження опубліковано у таких статтях:
    1. Стельмах М.Ю. Вираження волюнтативної модальності в сучасній перській мові // Мова і культура: Науковий щорічний журнал. К., 2003. Т. 5. Ч. 2. С. 275 280.
    2. Стельмах М.Ю. Синтаксичні засоби вираження категорії можливості у перській мові // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Випуск 36. Львів, 2005. С. 204 212.
    3. Стельмах М.Ю. Об’єктивні і суб’єктивні характеристики категорії можливості у перській мові // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Східні мови та літератури. Випуск 10. К., 2005. С.30 33.
    4. Стельмах М.Ю. Заперечні і питальні конструкції як засоби вираження модальності неможливості (на матеріалі Шагнаме” Фердоусі) // Сходознавство / Інститут сходознавства імені А. Кримського Національної академії наук України. Бібліотечка журналу Східний світ”, № 31 32. К., 2005. C. 81 90.

    Обсяг і структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку умовних скорочень та списку використаної літератури, що налічує 165 позицій. Загальний обсяг роботи 167 сторінок.
  • Список літератури:
  • ВИСНОВКИ

    Метою нашого дослідження було визначити систему категоріальних ситуацій ФСК можливості в класичній перській мові (на матеріалі Шагнаме” Фердоусі). У роботі застосовано функціонально-семантичний підхід (за О.В. Бондарком), який ґрунтується на семантичному принципі виділення мовних категорій та різнорівневості засобів їх вираження.
    ФСК можливості є досить складною категорією, в якій поєднуються об’єктивні та суб’єктивні чинники, що своєрідно відображається в мові. Ця категорія заслуговує на увагу як через частотність вживання її виразників у мові, так і через функціональне навантаження. Саме тому застосування функціонального підходу дало змогу розглядати модальні відношення можливості з урахуванням складної ієрархічної структури ФСП модальності, а також різнорівневих засобів вираження можливості, що диференціюють різні сфери. Цей підхід дав змогу виділити і описати різнорівневі засоби категорії можливості у їх взаємодії.
    Спираючись на принципи функціонального підходу, розглянуто різнорівневі засоби з погляду їх функцій, закономірностей функціонування та зв’язків із конкретною мовленнєвою ситуацією і всім текстом, що дало змогу чіткіше виявити спеціалізацію засобів вираження можливості, і, зокрема, визначити систему категоріальних ситуацій можливості у класичній перській мові.
    У сучасному мовознавстві існує низка підходів до вивчення категорії можливості. Особливість логічного підходу до вивчення категорії можливості полягає в абстрагуванні від структури відповідних речень, виділенні цієї категорії модальності, опорі не на певні граматичні одиниці, а на загальний семантичний зміст речення. Саме такий підхід дає змогу виявити найменші відтінки значення можливості. Граматичний підхід, спрямований на пошук власне синтаксичних аспектів категорії модальності, розглядає передусім засоби вираження, а не функції. Цей підхід також дещо однобічний, проте саме він є основою виділення одиниць зі значенням можливості в тексті. Підхід, спрямований на розгляд можливості як текстової категорії, визначає функції окремих засобів вираження можливості у тексті. І лише функціонально-семантичний підхід дав нам змогу об’єднати ці три особливості.
    Більшість мовознавців розглядають можливість лише як відношення між суб’єктом та його ознакою, не включаючи сюди оцінку мовцем достовірності повідомлюваного (припущення, ймовірність). Проте ці дві категорії тісно пов’язані між собою. Саме тому ми виділяємо дві субкатегорії можливості: об’єктивну можливість (виражене різнорівневими засобами уявлення мовця про такий зв’язок між суб’єктом предметної ситуації та його ознакою, при якому ситуація обумовлена об’єктивними чи суб’єктивними факторами, які допускають різний результат її реалізації) і суб’єктивну можливість (це оцінка мовцем ймовірності певної модальної ситуації; не маючи точних відомостей про ситуацію, мовець може лише припускати, що певна подія відбудеться, або оцінити ситуацію як ймовірну або неймовірну, або ж висловити сумнів у її достовірності.
    Основне членування семантичної структури категорії об’єктивної можливості здійснюється за ознакою зовнішній / внутрішній”. Інші семантичні ознаки виступають залежними від неї. Внутрішня можливість це такий потенційний зв’язок, який детермінується психічними та фізичними властивостями, системою поглядів і переконань, вміннями й навичками, рисами характеру суб’єкта. Зовнішня можливість це такий потенційний зв’язок між суб’єктом та ознакою, існування якого зумовлене факторами, які перебувають поза самим суб’єктом, наприклад, зовнішніми обставинами постійного чи тимчасового характеру, соціальними законами, законами природи.
    У нашому дослідженні виділено такі основні типи категоріальної ситуації суб’єктивної можливості:
    - мовець оцінює ступінь імовірності події, яка відбудеться і виражає недовіру до неї; засобами вираження цієї КС є модальні прислівники ﻧﺸﺎﻴﺪ ﻛﻪ ﺸﺎﻴﺪ ﻛﻪ, а також риторичні запитання;
    - мовець оцінює ступінь доцільності події, яка відбудеться, і виражає бажання вплинути на її здійснення; засобами вираження цієї КС є модальний прислівник ﻧﺸﺎﻴﺪ ﻛﻪ і модальні дієслова;
    o - мовець оцінює ймовірність певної події у майбутньому; засобами вираження цієї КС є прислівники ﺗﻭﺍﻥ ﺷﺪ,ﻤﮔﺭ , ﺸﺎﻴﺪ ﻛﻪ, дія може бути реалізована, а може бути і нереалізована;
    - мовець зацікавлений в тому, щоб подія відбулася, проте припускає як реалізацію, так і нереалізацію дії; засобами вираження цієї КС є прислівники ﻤﮔﺭ , ﺸﺎﻴﺪ ﻛﻪ.
    - мовець впевнений у реалізації потенційної дії, проте висловлює застереження, сумнів з комунікативною метою; засобами вираження цієї КС є прислівникиﻤﮔﺭ , ﻫﻣﺎﻦ.
    Ситуація припущення виражає ймовірність у найбільш загальному вигляді і є центральною. Інші ситуації містять додаткові ознаки: особисте зацікавлення мовця у реалізації дії, прагнення мовця вплинути на реалізацію потенційної дії, невпевненість, бажання пом’якшити категоричність вислову. Їх ми розглядаємо як периферійні. Між собою вони перебувають в еквіполентних опозиціях, а стосовно центральної одиниці є привативними опозиціями.
    Внутрішня об’єктивна можливість представлена у таких типових ситуаціях:
    - набутої можливості; позначає здатність суб’єкта чи його вміння, яке отримане внаслідок тривалих тренувань (засоби вираження конструкція з дієсловом ﺩﺍﻨﺴﺘﻦ і інфінітивом, з цим же дієсловом і іменником, модальні прикметники);
    - ненабутої актуальної можливості; позначає здатність чи здібність суб’єкта, якою він володіє від природи (засоби вираження конструкція з дієсловом ﺘﻭﺍﻨﺴﺘﻦ (виражає загальне значення можливості), конструкція з дієсловом ﻤﻴﺎﻦ ﺮﺍ ﺑﺴﺘﻦ (ненабута психологічна можливість), конструкція з дієсловом ﻴﺎﺮﺍﺴﺘﻦ (ненабута психологічна можливість), заперечні конструкції (ненабута фізична можливість), а також модальні прикметники);
    - узуальної можливості; позначає постійну або гіпотетичну здатність суб’єкта (речення з дієслівними формами);
    - непрямо вираженої можливості або пасивної можливості; суб’єкт не сам виконує якусь дію, а зазнає її з боку інших суб’єктів, що виступає як його характерна властивість.
    Фактором, що визначає узуальний характер дії, є передусім ситуація характеристики героя (у формі підрядного означального речення чи речення-риторичного запитання).
    До зовнішньої можливості належать:
    - актуальна недеонтична можливість, тобто можливість, зумовлена конкретною ситуацією; можливість, для якої характерна вказівка на обставини, що зумовлюють характер дії (виражається питальними, заперечними конструкціями, конструкціями з модальними дієсловами, часовими формами);
    - узуальна недеонтична можливість, тобто можливість зумовлена моральними нормами; можливість, яка вказує на узагальнений характер дії, універсальний зміст (виражається питальними, заперечними конструкціями, конструкціями з модальними дієсловами);
    - актуальна деонтична можливість, тобто можливість, зумовлена волею мовця (виражається конструкціями з модальними дієсловами і заперечними формами);
    - узуальна недеонтична можливість, тобто можливість, зумовлена суспільними законами (виражається конструкціями з модальними дієсловами і питальними формами).
    Конструкції з модальними дієсловами є основним, універсальним засобом вираження зовнішньої можливості. Питальні конструкції мають відтінок спонукання суб’єкта до дії, а заперечні конструкції відтінок категоричності, неможливості для суб’єкта втрутитися в існуючий стан справ У дієслівних формах значення зовнішньої можливості тісно переплетене з часовими значеннями.
    Результати дослідження можуть бути використані: по-перше, при читанні курсу морфології і синтаксису класичної перської мови, зокрема при читанні спецкурсу Лінгвістичні особливості Шагнаме” Фердоусі”; при створенні цілісної функціональної граматики класичної перської мови; по друге, у лексикографії, при укладанні словників різних типів, зокрема при укладанні тематичного словника перської мови; по-третє, у перекладознавстві при перекладі твору Фердоусі українською мовою; по-четверте, при вивченні Шагнаме” Фердоусі, для кращого розуміння змісту твору.
    Що до першого. У нашій роботі на матеріалі Шагнаме” Фердоусі не лише узагальнено окремі граматичні правила класичної мови, зокрема вживання інфінітива після модальних дієслів і прислівників; тлумачення ﺸﺎﻴﺪ як прислівника зі значенням суб’єктивної можливості, якщо після нього йде підрядне з’ясувальне і як дієслова зі значенням об’єктивної можливості, якщо після нього йде інфінітив, а й суттєво доповнено перелік засобів, які виражають значення можливості. Так, крім традиційних модальних дієслів як засобів вираження можливості, виділено заперечні конструкції, питальні конструкції, риторичні питання тощо, які досі в українському сходознавстві не вивчалися.
    Що до другого. У перській лексикографії основним засобом тлумачення певного слова є синоніми; враховуючи це, відмінності між значеннями засобів вираження категорії можливості, а також між окремими значеннями багатозначного слова залишаються невисвітленими. Розглянувши системно засоби вираження категорії можливості та їх функції, можна зробити висновок, що більшість одиниць цієї категорії багатозначні. Модальні прислівники, виражають різні відтінки суб’єктивної можливості: ﻧﺸﺎﻴﺪ ﻛﻪ сумніву і достовірності, ﺸﺎﻴﺪ ﻛﻪ сумніву і припущення,ﻤﮔﺭ припущення і сподівання. У поєднанні з формою інфінітива модальні прислівники виражають усі відтінки зовнішньої можливості. Так ﻧﺸﺎﻴﺪ означає 1) немає можливості (пройти); 2) не варто (цього робити); 3) не личить; 4) неможливо (змінити долю). Особові форми дієслів у поєднанні з інфінітивом є спеціалізованими засобами вираження конкретного відтінку внутрішньої можливості. Дієслово ﺗﻭﺍﻨﺴﺘﻦ може у різних формах виражати і внутрішню, і зовнішню, і суб’єктивну можливість. Значення можливості, виражене заперечними і питальними конструкціями, також має бути відображене у статті на відповідний іменник чи займенник. Отже, відтінки можливості можуть стати основою для рубрикації значень конкретного прислівника, дієслова чи іншого засобу вираження можливості.
    Що до третього. У нашому дослідженні висловлені рекомендації щодо перекладу засобів вираження кожної категоріальної ситуації українською мовою залежно від значення цієї ситуації. Так, модальний прислівник ﻧﺸﺎﻴﺪ ﻛﻪ у ситуації сумніву щодо настання певної дії слід перекладати як ‘навряд чи’, а у ситуації ствердження неможливості настання певної дії ‘неможливо’. У бейті ‘Неможливо, щоб хтось був моєю, крім неї’ переклад ‘Навряд, що хтось буде моєю, крім неї’ спотворив би зміст ситуації.
    Також пропонуємо перекладати засоби вираження ситуації припущення прислівником ‘мабуть’, а засоби вираження ситуації сподівання прислівником ‘може’.
    Для розрізнення ситуації, коли здатність виконати певну дію є гіпотетична, тобто є постійною властивістю суб’єкта, яку він не має наміру реалізовувати, і ситуації, коли здатність суб’єкта виконати дію реальна або актуальна ми пропонуємо перекладати засоби вираження першої модальним дієсловом ‘здатен’ + інфінітив, другої підбирати якомога точніший еквівалент, враховуючи додаткове значення кожного елемента.
    Засоби вираження деонтичної актуальної можливості українською мовою краще перекладати прислівниками ‘не варто, не можна’, деонтичної узуальної можливості ‘не личить’, для розрізнення значень недеонтичної узуальної і актуальної можливості рекомендуємо перекладати речення першого типу реченнями з інфінітивними формами, другого реченнями з модальним модифікатором ‘можливо / неможливо’.
    Що до четвертого. Семантика конструкцій зі значенням внутрішньої можливості вказує на відсутність індивідуальних рис героїв у Шагнаме”. У тексті не описано жодного індивідуального вміння чи індивідуальної здібності. Практично всі позитивні якості героя зводяться лише до здатності здолати супротивника. Навіть інформація про військову майстерність є загальною: він такий сильний, що ніхто його не здолає. Якщо відірвати цитату, яка характеризує потенційну здатність суб’єкта, від контексту, неможливо навіть визначити, туранець він чи іранець.
    Ситуація зовнішньої можливості у творі також є досить стандартизована. Основними виступають конструкції, які несуть у собі мораль твору. Вони стосуються, по-перше, неможливості людини змінити свою долю, по-друге, необхідності жити за ідеалами добра і справедливості. Серед інших типів зовнішньої можливості привертає увагу ситуація неможливо пройти” як основа ситуативно обумовленої можливості і ситуація возвеличення шахської влади та чеснот шаха як основа деонтичної можливості.
    Отже, у своєму дослідженні ми вперше в українському сходознавстві подали комплексний всебічний опис ФСП можливості з урахуванням різноманітних мовних засобів вираження цієї модальної категорії на матеріалі Шагнаме” Фердоусі класичної перської мови; встановили взаємозв’язок цих засобів, їх ієрархію і місце в структурі категорії можливості; здійснили класифікацію засобів вираження досліджуваної категорії за семантичним принципом, за ситуаціями, у яких вони вживаються в тексті; виявили особливості функціонування цих засобів в художньому тексті.







    Список використаної літератури

    1. Агушева Л.В. Специфика реализации категории модальности в средневековом тексте (на примере испанских художественных текстов ХІV ХV вв.) // Понятийные категории и их языковая реализация. Л.: ЛГПИ им. А.И. Герцена, 1989. С. 150 157.
    2. Адамец Пр. К вопросу о модификациях (модальных трансформациях) со значением необходимости и возможности // Československá rusistika. 1968. Т. ХІІІ. № 2. С. 88 94.
    3. Адмони В.Г. Введение в синтаксис современного немецкого языка. М.: Изд.-во лит. на иностр. яз., 1955. 392 с.
    4. Адмони В.Г. Основы теории грамматики. М.-Л.: Наука, 1964. 105с.
    5. Адмони В.Г. Синтаксис современного немецкого языка: Система отношений и система построения. Л.: Наука, Ленингр. отд.-ние, 1973. 366с.
    6. Алисова Т.Б. Дополнительные отношения модуса и диктума // Вопросы языкознания. 1971. №1. С. 54 64.
    7. Алисова Т.Б. Очерки синтаксиса итальянского языка: Семантическая и грамматическая структура простого предложения. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1971. 294 с.
    8. Алисова Т.Б. Структура простого предложения в современном итальянском языке: Автореф. дисс. доктора филол. наук / Московский гос. ин-т. им. М.В. Ломоносова. М., 1971. 39 с.
    9. Амеліна С.М. Інфінітивні конструкції як засіб вираження логічної модальності: Автореф. дис канд. філол. наук: 10.02.04 / Одеський держ. ун-т ім. І.І. Мечнікова. Одеса, 1994. 15 с.
    10. Аскоченская В.Ф. Выражение возможности и необходимости в конструкциях с зависимым инфинитивом (на материале польского языка в сопоставлении с русским): Автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.662 / Воронежский гос. пед. ун-т им. Ленинского комсомола. Воронеж, 1971. 22 с.
    11. Баимов Р. Из классической поэзии Востока. Фирдоуси и его Шах-наме” // Бельские просторы. 2004. № 8. // www.hrono.ru / text / 2004 / baim 08-04. html
    12. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Перевод с 3-го франц. изд. Е.В. и Т.В.Вентцель. М.: Изд. иностр. лит., 1955. 416 с.
    13. Бахтин М.М. Эпос и роман (О методологии исследования романа) // Литературно-критические статьи. М.: Худож. лит, 1986. С. 392 427.
    14. Беляева Е.И. К проблеме лексико-семантических полей в языке (на материале микрополей возможности и вынужденности в английском и русском языках): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.19 / Киевский ордена Ленина гос. ун-т им. Т.Г. Шевченко. Воронеж, 1977. 23 с.
    15. Беляева Е.И. Функционально-семантические поля модальности в английском и русском языках. Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1985. 180 с.
    16. Бертельс Е.Э. Фердовси и его творчество // Фердовси 934 1934. Л.: Изд.-во академии наук СССР, 1934. С. 95 117.
    17. Бондаренко В.Н. Виды модальных значений и их выражение в языке // Филологические науки. 1979. №2. С. 54 61.
    18. Бондарко А.В. К проблематике ФСК // Вопросы языкознания. 1967. № 2. С. 18 31.
    19. Бондарко А.В. Грамматическая категория и контекст. Л.: Наука, Ленингр. отд.-ние, 1971. 115 с.
    20. Бондарко А.В. Категориальные ситуации (К теории функциональной грамматики) // Вопросы языкознания. 1983. № 2. С. 20 32.
    21. Бондарко А.В. К теории функциональной грамматика // Проблемы функциональной грамматики. М.: Наука, 1985. С. 16 29.
    22. Бондарко А.В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии. Л.: Наука, 1983. 208 с.
    23. Бондарко А.В. Теория морфологических категорий. Л.: Наука, 1976. 255 с.
    24. Бондарко А.В. Функциональная грамматика. Л.: Наука, Ленингр. отд.-ние. 1984. 136 с.
    25. Ваулина С.С. Эволюция средств выражения модальности в русском языке (ХІ ХVІІ вв.) / Калинингр. гос. ун-т. Л.: Изд.-во ЛГУ, 1988. 140 [3]с.
    26. Виноградов В.В. О категории модальности и модальных словах в русском языке // Исследования по русской грамматике: Избр. труды. М.: Наука, 1975. С. 53 86.
    27. Виноградов В.В. Основные вопросы синтаксиса предложения (на материале русского языка) // Исследования по русской грамматике: Избр. труды. М.: Наука, 1975. С. 254 294.
    28. Виноградов В.В. Русский язык (Грамматическое учение о слове): Учеб. пособие для вузов / Отв. ред. Г.А. Золотова. М.: Высш. школа, 1986. 640 с.
    29. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: підручник. К., Либідь, 1993. 368 с.
    30. Волкова Л.Б. Морфологические средства выражения модальности реальности в современном немецком языке (парадигма реалиса): Автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.02.04 / Московский гос. пед. ин-т иностр. яз. им. Мориса Тореза. М., 1978. 25 с.
    31. Волинський П.К. Основи теорії літератури: Вступ до літературознавства. К.: Рад. школа, 1962. 326 с.
    32. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. 228 с.
    33. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 139 с.
    34. Гальперин И.Р. К проблеме зависимости предложения от контекста // Вопросы языкознания. 1977. № 1. С. 49 55.
    35. Гафуров Б. Фирдоуси слава и гордость мировой культуры // Фирдоуси. Шах-наме; Сказание о Рустаме. М.: Худож. лит., 1980. С. 5 12.
    36. Гвоздев А.Н. Современный русский литературный язык: Учебник для фак. рус. яз. и лит. пед. ин.-тов. Изд. 4-е. М.: Просвещение, 1973. Ч.2. Синтаксис. 350 с.
    37. Голева Г.С. Фарси-русский фразеологический словарь. М.: Изд. дом Грааль”, 2000. 648 с.
    38. Гореликова М.И., Магомедова Д.М. Лингвистический анализ художественного текста. М.: Рус. яз., 1989. 151 [1] с.
    39. Горский Д.П. Логика: Учебное пособие для пед. ин-тов. Изд. 2-е, испр. М.: Учпедгиз, 1963. 292 с.
    40. Грабе Вл. Общее значение синтаксической конструкции и трансформация // CsR. 1966. № 2. C. 72 75.
    41. Грамматика современного русского литературного языка / Отв. ред. Н.Ю. Шведова. М.: Наука, 1970. 767 с.
    42. Гремпл М. О сущности модальности // Языкознание в Чехословакии. М., 1978. С. 277 301.
    43. Гремпл М. К сущности типов предложения в славянских языках. Вопросы языкознания. 1967. № 5. С. 60 73.
    44. Гулыга Е.В. О семантике предложения // Теоретические проблемы синтаксиса современных индоевропейских языков. Л., 1975. С. 8 9.
    45. Гулыга Е.В. Теория сложноподчиненного предложения в современном немецком языке. М.: Высш. шк., 1971. 206 с.
    46. Гулыга Е.В. Шендельс Е.И. Грамматико-лексические поля в современном немецком языке. М.: Просвещение, 1969. 184 с.
    47. Гуревич В.В. Модальность, истинное значение, референция // Вопросы языкознания. 1989. № 6. С. 95 101.
    48. Долиа И.Б. Модальность, темпоральность, референция // Функциональные, типологические и лингводидактические аспекты модальности: Тезисы докладов конференции. Иркутск, 1990. С. 28.
    49. Дуброва А.С. Система средств выражения модальности нереальности в современном английском языке: Автореф. дисс. . канд. филол. наук: 10.02.04 / Московский гос. пед. ин-т иност. языков им. Мориса Тореза. М., 1978. 24 с.
    50. Дроздов А. В. Вопросы классификации суждения. Л.: Изд-во ЛГУ, 1956. 143 с.
    51. Ермолаева Л.С. Понимание модальности в современной лингвистике (на материале немецкого и английского языков) // Лингвистика и методика в высшей школе. 1978. Вып. VІІІ. М.: МГПИИЯ им. Мориса Тореза. С. 48 71.
    52. Ермолаева Л.С. Система средств выражения модальности в современных германских языках (на материале немецкого и английского, шведского и исландского языков): Автореф. дисс канд.филол. наук / Моск. гос. пед. ин-т. им. В.И.Ленина. М., 1964. 15 с.
    53. Ермолаева Л.С. Типология системы наклонения в современных германских языках // Вопросы языкознания. 1977. № 4. С.97 106.
    54. Журавлева В.В. Взаимодействие отрицания с модальностью недействительности в простом предложении (на материале немецкого языка): Автореф. дисс. . канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. пед. ин-т. им. Мориса Тореза. М., 1977. 18 с.
    55. Закиев М.З. Синтаксический строй татарского языка. Казань: Изд.-во Казанского ун-та, 1963. 464 с.
    56. Зарубина Н.Д. Текст: лингвистический и методический аспекты. М.: Рус. яз., 1981. 113 с.
    57. Зверева Е.А. Научная жизнь и модальность / Система английского глагола. Л.: Наука, Ленингр. отд-ние, 1983. 158 с.
    58. Зеленщиков А.В. Модальность de re и de dicto и интерпретация высказывания // Функциональные, типологические и лингводидактические аспекты модальности: Тезисы докладов конференции. Иркутск, 1990. С. 36 37.
    59. Зимон Е.И. Модальность как коммуникативная характеристика художественного текста // Функциональные, типологические и лингводидактические аспекты модальности: Тезисы докладов конференции. Иркутск, 1990. С. 37.
    60. Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. М.: Наука, 1973. 351 с.
    61. Золотова Г.А. О модальности предложения в русском языке // Филологические науки. 1962. № 4. С. 16 23.
    62. Золототрубова Н.А. Системно-функциональные особенности модальных слов в современном французском языке: Автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.02.05 / Моск. гос. пед. ин-т им. В.И. Ленина. М., 1975. 25 с.
    63. Зороастризм // www.aryan.by.ru / stst / zz. html
    64. Иванина Г.Н. Категория модальности и текст // Лексическое значение в системе языка и текста: Сборник научных трудов. Волгоград: ВГПИ им. А.С. Серафимовича, 1985. С. 80 84.
    65. Калабухова Т.А. Потенциальное значение высказываний с формами совершенного вида при отрицании // Функциональный анализ грамматических аспектов высказывания. Л.: Наука, 1985. С. 71 85.
    66. Калабухова Т.А. Обобщенно-фактическое значение несовершенного вида при отрицании // Функциональный анализ грамматических категорий и единиц. Л.: ЛГПИ им. А.И. Герцена, 1976. С. 55 63.
    67. Калабухова Т.А. Употребление видовых форм в отрицательных конструкциях как средство организации связного текста // Функционирование синтаксических категорий в тексте. Л.: ЛГПИ им. А.И. Герцена, 1981. С. 149 156.
    68. Кардащук О.В. Семантичне поле простору: статус, структура, внутрішні зв’язки (на матеріалі прикметників української мови): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Кіровоград. держ. пед. ун-т. Кіровоград, 1998. 22 с.
    69. Кобозева И.М. Лингвистическая семантика: Учебник. М. Наука, 2000. 350 с.
    70. Козинцева Н.А. Модальные высказывания с индикативными формами в русском языке // Функциональные, типологические и лингводидактические аспекты модальности: Тезисы докладов конференции. Иркутск, 1990. С. 50 51.
    71. Козловський В.В. Про іллокутивну спрямованість речень ірреального бажання (на матеріалі німецької мови) // Мовознавство. 1993. №2. С. 72 75.
    72. Козловський В.В. Про прагматичну спрямованість суб’єктивно-оцінного аспекту модальності // Мовознавство 1991. №3. С. 69 73.
    73. Колшанский Г.В. К вопросу о содержании языковой категории модальности // Вопросы языкознания. 1961. №1. С. 94 98.
    74. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник. Изд. 2-е, испр. и доп. М.: Наука, 1975. 720 с.
    75. Коран / Перевод смыслов и комментарии В. Пороховой. Изд. 4-е, доп. и перераб. М., 1997. 797 с.
    76. Крашенинникова Е.А. Модальные глаголы в немецком языке. М.: Учпедгиз, 1954. 128 с.
    77. Крупа М. Лінгвістичний аналіз художнього тексту. Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. 416 с.
    78. Лебедева Г.Г. Условное наклонение в итальянском языке (на материале сложного предложения): Автореф дисс... канд. филол. наук / Моск. гос. пед. ин-т. иностр. языков им. Мориса Тореза М., 1962. 14 с.
    79. Лесин В.М., Пухлинець О.С. Короткий словник літературознавчих термінів. К.: Рад. школа, 1961. 370 с.
    80. Ломов А.М. Очерки по русской аспектологии. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1977. 140 с.
    81. Лом
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины