Рекреаційно-туристські ресурси Івано-Франківської області: структура та сучасний стан використання : Рекреационно-туристские ресурсы Ивано-Франковской области: структура и современное состояние использования

Короткий опис

Тернопільський національний педагогічний університет
імені Володимира Гнатюка

На правах рукопису

Шепетюк Світлана Михайлівна

УДК 911.3.+379.85.+613/614 (477.86)

Рекреаційно-туристські ресурси Івано-Франківської області: структура та сучасний стан використання

11.00.11.- конструктивна географія та
раціональне використання природних ресурсів

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук

Науковий керівник:
Заставецька Ольга
Володимирівна
доктор географічних наук,
професор

Тернопіль 2007

Зміст
ВСТУП.4
РОЗДІЛ І
Методологічні засади дослідження рекреаційно-туристських ресурсів регіону..9
1.1. Рекреаційно-туристські ресурси як важлива складова рекреаційного потенціалу регіону.........9
1.2. Напрями використання рекреаційно-туристських ресурсів......17
1.3. Особливості конструктивно-географічного дослідження рекреаційно-туристських ресурсів.............................22
Висновки до першого розділу..36

РОЗДІЛ ІІ
Компонентна структура рекреаційно-туристських ресурсів Івано-Франківської області та сучасний стан їх використання38
2. 1. Природні рекреаційно-туристські ресурси38
2.1.1. Особливості поверхні.....38
2.1.2. Кліматичні ресурси для літніх і зимових видів туризму..54
2.1.3. Ресурси прісних і мінеральних вод, бальнеологічні ресурси..65
2.1.4. Біологічні ресурси як основа для пізнавального, зеленого та спортивного.75
2.1.5. Ландшафтні особливості території...91
2.2. Соціально-культурні рекреаційно-туристські ресурси....................99
2.2.1. Культурно-історичні ресурси для пізнавального туризму...........99
2.2.2. Народні художні промисли Івано-Франківської області в контексті формування рекреаційно-туристського комплексу..104
Висновки до другого розділу..114
РОЗДІЛ ІІІ
Територіальна структура рекреаційно-туристських ресурсів Івано-Франківської області116
3.1. Основні елементи територіальної структури рекреаційно-туристського потенціалу області...116
3.2. Проблеми використання рекреаційно-туристських ресурсів..140
Висновки до третього розділу..152

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ..155
СПИСКИ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...158
ДОДАТКИ...174

ВСТУП
Перехід економіки України до ринкових відносин зумовлює необхідність реструктуризації господарства всієї країни та окремих її регіонів, приведення структури їх господарства у відповідність з наявним ресурсним потенціалом. Однією з галузей пріоритетного розвитку у всіх регіонах України є туризм. Його розвиток має бути спрямований, як свідчить Закон „Про туризм” (1995) на „збільшення валютних надходжень до бюджету держави, кооперування коштів суб’єктів туристської діяльності, підвищення зайнятості населення, задоволення його різноманітних потреб.”
Важливою умовою розвитку туризму є оцінка ресурсного потенціалу, передусім природних та соціально-культурних рекреаційно-туристських ресурсів. Ці питання ще недостатньо висвітлені в українській географічній науці, незважаючи на значне зростання наукових публікацій з даної тематики в останні десятиліття (Адаменко О.М., Бейдик О.О., Вацеба В.Я., Горленко І.О., Ігнатенко О.М., Крачило М.П., Любіцева О.О., Недашківська Н.Ю., Пащенко В.М., Руденко В.П., Руденко Л.Г., Шищенко П.Г. та ін, .).
Особливого значення в сучасних умовах набуває вивчення стану освоєння рекреаційно-туристських ресурсів та визначення шляхів їх найбільш оптимального використання у тих регіонах, на території яких активно розвиваються різні види туризму і де ця галузь визначена як одна з головних у реструктуризованій економіці. До таких регіонів належить і Івано-Франківська область, на території якої зосереджено 17,4% природного рекреаційного потенціалу України (за В.П. Руденком [164]. Цей потенціал може бути використаний для різноманітних видів туристської діяльності, особливо розвитку внутрішнього туризму, активізації туристських послуг для іноземців. Для найбільш оптимального його використання необхідна детальна оцінка запасів, стану використання ресурсів, обґрунтування напрямів раціоналізації рекреаційно-туристської діяльності у регіоні. Це зумовлює необхідність детального вивчення рекреаційно-туристських ресурсів з метою оптимізації природокористування у досліджуваному регіоні.
Дисертаційне дослідження виконане у рамках наукової теми кафедри географії України, краєзнавства і туризму Тернопільського національного педагогічного університету імені В.Гнатюка „Проблеми соціально-економічного розвитку обласного регіону в умовах переходу суспільства до ринкових відносин” та наукової теми кафедри „Рекреаційно-туристські ресурси Івано-Франківської області: структура та сучасний стан використання”.
Метою дисертаційного дослідження є конструктивно-географічне вивчення рекреаційно-туристських ресурсів Івано-Франківської області як об’єктивної основи розвитку рекреаційного комплексу регіону, обґрунтування шляхів найбільш оптимального використання таких ресурсів.
У відповідності із зазначеною метою були визначені такі завдання:
- поглибити теоретико-методологічні засади дослідження рекреаційно-туристських ресурсів регіону;
- розробити найбільш прийнятну методику конструктивно-географічного аналізу рекреаційно-туристських ресурсів;
- дати оцінку компонентної структури рекреаційно-туристських ресурсів і вивчити обсяги та сучасний стан використання різних видів ресурсів;
- визначити особливості територіального поєднання рекреаційно-туристських ресурсів, ареали концентрації окремих видів ресурсів, здійснити рекреаційно-туристське районування території області з метою виявлення можливостей для організації та надання туристських послуг;
- обґрунтувати основні шляхи оптимізації рекреаційно-туристської діяльності у регіоні.
Об’єктом дослідження є рекреаційно-туристські ресурси Івано-Франківської області . Предмет дослідження обсяги, структура та територіальна диференціація рекреаційно-туристських ресурсів, сучасний рівень їх використання і можливості оптимізації туристської діяльності на території Івано-Франківської області.
Методологічною основою даного дослідження є теоретичні положення сучасної конструктивної географії, праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань регіонального розвитку та вчення про природно-ресурсний потенціал.
У дисертації використано законодавчі та нормативні акти України стосовно використання та охорони землі, води, повітря, ландшафтів, розвитку туризму.
У роботі використовувалися як загальнонаукові методи так і спеціальні методи та підходи: системний, ландшафтознавчий, статистичний, експедиційний, порівняльно-географічний, картографічного моделювання, районування та ін.
Інформаційну базу дисертаційної роботи становлять матеріали управлінь Івано-Франківської державної адміністрації (економіки, статистики, екології, туризму, архітектури), матеріали регіональних, всеукраїнських і міжнародних науково-практичних і наукових конференцій.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:
- поглиблено теоретико-методологічні засади конструктивно-географічного дослідження рекреаційно-туристських ресурсів;
- уточнено розуміння сутності понять „рекреаційно-туристські ресурси”, „рекреаційно-туристський ресурсний район, центр, пункт”;
- визначено систему методів оцінки обсягу і сучасного стану використання різних видів рекреаційно-туристських ресурсів регіону;
- здійснено компонентний аналіз рекреаційно-туристських ресурсів Івано-Франківської області і виявлено рівень забезпеченості ними різних частин регіону;
- показано рівень сучасного використання різних видів рекреаційно-туристських ресурсів у вигляді розвитку рекреаційної діяльності;
- проведено рекреаційно-туристське ресурсне районування Івано-Франківської області, виявлено особливості спеціалізації сучасної рекреаційної діяльності у рекреаційно-туристських ресурсних районах;
- створено оригінальні картосхеми, які дають можливість оцінити територіальну організацію різних видів ресурсів, на основі яких розвивається туристська діяльність в області;
- розроблено туристські маршрути, які включають найвизначніші об’єкти (геоморфологічні, кліматичні, водні, ландшафтні, історико-культурні та ін.);
- обґрунтовано головні напрями оптимізації раціонального використання рекреаційно-туристських ресурсів області.
В дисертаційному дослідженні обґрунтовано основні напрями оптимізації використання рекреаційно-туристських ресурсів Івано-Франківської області з метою розвитку регіонального рекреаційного комплексу. Отримані результати можна використати: для розробки і реалізації короткотермінових і тривалих локальних і регіональних програм розвитку туризму, розробок екскурсій та подорожей, турпоходів турфірмами, для формування ринку туристських послуг та визначення можливостей створення туристського продукту у різних частинах області, для розробки комплексних територіальних програм природокористування.
Теоретичні і методичні положення, застосовані у дисертації, можуть бути використані при вивченні рекреаційно-туристських ресурсів інших регіонів України або її території загалом. Результати конструктивно-географічного дослідження рекреаційно-туристських ресурсів Івано-Франківської області знайшли своє відображення у навчальному процесі Прикарпатського національного університету при викладанні курсів „Туристські ресурси України”, „Рекреаційна географія України”, „Організація туризму”, „Діяльність туристських самодіяльних організацій”, „Сільський зелений туризм”.
Всі наукові розробки, які виносяться на захист, виконані й обґрунтовані автором самостійно. На основі зібраних та опрацьованих статистичних, літературних, картографічних матеріалів та інформаційних джерел управлінь і відомств здобувачем поглиблено науково-теоретичні основи й термінологічний апарат дослідження рекреаційно-туристських ресурсів. Оцінено природні та соціально-культурні рекреаційно-туристські ресурси у регіоні, показано особливості їх територіального зосередження і можливості перспективного використання. Виконано серію картосхем, що дозволяють оцінити компонентну і територіальну структуру рекреаційно-туристських ресурсів Івано-Франківської області.
Основні теоретичні, методичні та практичні результати дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на науково-практичних семінарах викладачів географічного факультету і кафедри географії України, краєзнавства і туризму Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка та Інституту туризму і менеджменту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника; на Всеукраїнських конференціях у Тернополі, Івано-Франківську, Луганську, Львові та Косові.
За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць, з них 4 у фахових виданнях. Загальний обсяг наукових робіт 3,1 друкованих аркушів, з них особисто автору належить 1,8 друкованих аркушів.

Дисертація складається із вступу, трьох розділів та висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел (220 найменувань), додатків. Загальний обсяг дисертації 184 сторінок, з них 135 сторінок основного тексту, 13 сторінок рисунків, 25 сторінок таблиць, 11 сторінок додатків.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Представлені у дисертаційній роботі результати дослідження засвідчують особливу актуальність вивчення рекреаційно-туристських ресурсів з метою оптимізації їх використання. Вони дозволяють зробити ряд висновків:
1. Поглиблено теоретико-методологічні засади та засади конструктивно-географічного дослідження рекреаційно-туристських ресурсів регіону.
Територіальна організація рекреаційно-туристської діяльності у регіоні визначається значною мірою обсягом і структурою рекреаційно-туристських ресурсів, особливостями їх територіального поєднання. Використання таких ресурсів підпорядковане суспільним умовам і в сучасний період характеризується нераціональністю через недостатню вивченість, не сформованість ринку туристських послуг, нерозвинутість туристської інфраструктури та ін.
Розроблено найбільш прийнятну методику конструктивно-географічного аналізу рекреаційно-туристських ресурсів.
2. Конструктивно-географічне дослідження рекреаційно-туристських ресурсів має комплексний характер і включає в себе як оцінку цих ресурсів, так і особливостей використання. Методика вивчення цього питання включає ряд етапів, передусім аналіз компонентної і територіальної структури цих ресурсів, виявлення сучасного стану їх використання та напрямів оптимізації рекреаційно-туристської діяльності у досліджуваному регіоні. У процесі дослідження використовувалися такі методи: системний, ландшафтознавчий, статистичний, експедиційний, порівняльно-географічний, картографічний, районування. Цей методичний апарат може бути застосований при вивченні рекреаційно-туристських ресурсів інших регіонів країни.
Уточнено розуміння сутності понять „рекреаційно-туристські ресурси”, „рекреаційно-туристський ресурсний район”, „рекреаційний центр”, „рекреаційний пункт”.
Крім того, визначено систему методів оцінки обсягу і сучасного стану використання різних видів рекреаційно-туристських ресурсів регіону.
3. Проведений аналіз компонентної структури рекреаційно-туристських ресурсів Івано-Франківської області відобразив роль кожного з видів ресурсів геоморфологічних, кліматичних, водних, бальнеологічних, ботанічних, мисливських, ландшафтних у рекреаційному природокористуванні регіону. Показано, як різні види туристської діяльності використовують одні й ті ж ресурси, і як комплекс ресурсів може використовуватися при виробленні турпродукту. Висока забезпеченість рекреаційно-туристськими ресурсами території Івано-Франківської області визначає різновидність розвитку туризму. Геоморфологічні ресурси сприяють розвитку спортивного туризму, передусім гірськолижного, спелеологічного, кліматичні і бальнеологічні лікувально-оздоровчого, ландшафтні зеленого сільського, лікувально-оздоровчого, наукового, всі види ресурсів пізнавального туризму.
В області ще недостатньо використовуються всі види рекреаційно-туристських ресурсів, як природні, так і соціально-культурні. Головними причинами цього є недостатня увага до розвитку рекреаційної діяльності з боку місцевих органів влади і самоврядування та бізнесових структур, невисокий попит на рекреаційно-туристські послуги в населення регіону і України загалом, що пов’язано з невисокими прибутками людей.
Показано рівень сучасного використання різних видів рекреаційно-туристських ресурсів у вигляді розвитку рекреаційної діяльності. На основі використання рекреаційно-туристських ресурсів в Івано-Франківській області розвинені такі види туризму як пізнавальний, оздоровчий, сакральний, сільський зелений, екологічний, екстремальний та інші.
4. Визначені особливості територіального поєднання рекреаційно-туристських ресурсів, ареали концентрації окремих видів ресурсів, здійснено рекреаційно-туристське районування території області з метою виявлення можливостей для організації та надання туристських послуг. Територіальна диференціація геоморфологічних, кліматичних, водних, бальнеологічних, ландшафтних рекреаційно-туристських комплексів, а також поєднання цих видів ресурсів на певних територія дає підстави виділити в межах області такі рекреаційно-туристські ресурсні райони: Північний рекреаційно-туристський ресурсний район, Північно-Східний, Південно-Східний, Південний, Південно-Західний, Західний та Центральний рекреаційно-туристський ресурсний район.
Для кожного району, визначено головні напрями сучасної і перспективної рекреаційної, передусім туристської, діяльності.
Територіальну організацію рекреаційно-туристських ресурсів Івано-Франківської області відображають оригінальні картосхеми. На них показано регіональні відмінності у складі і стані використання різноманітних ресурсів, а також особливості розвитку різних видів туризму, а також показано туристські маршрути, які включають найвизначніші об’єкти (геоморфологічні, кліматичні, водні, ландшафти, історико-культурні та інші).
5. Сучасний стан освоєння природних і соціально-культурних ресурсів Івано-Франківської області дає підстави визначити його як недостатній з великими можливостями його різнобічного перспективного використання. Основними напрямами оптимізації рекреаційно-туристської діяльності у регіоні є: розширення видової структури туризму на всій території; розвиток туризму на основі ширшого залучення всіх видів ресурсів; поліпшення стану рекреаційної інфраструктури та соціальної інфраструктури загалом.
Виробництво послуг туризму в області має не тільки місцеве, а й всеукраїнське значення.

Список використаних джерел
1. Абукова Н.Х., Ахалая В.Б. Туризм и экскурсионное дело. Библиография отечественной литературы (1965-1973 г.г.). Сухуми, 1975.
2. Авессаломова И.А. Экологическая оценка ландшафтов: Учеб. пособие. М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1992. 89 с.
3. Агрометеорология. Материалы Международных учебных курсов. // Под ред. Грингофа, Д.В.Казинца. Л., 1986.
4. Агрокліматичний довідник агронома. — К: Урожай, 1964.
5. Алексеев С.С., Рубель Р.Б. Размышления о туризме. Свердловск: Средне-Уральское книжное издательство, 1974.
6. Алешин В.М., Серебреников А.В. Туристическая топография. М.: Профиздат., 1985 160 с.
7. Андриенко Т. Л., Плюша П Г. и др. Социально-екологическая значимость природних заповедних территорий Украйни. — К: Наукова думка, 1991. - 155 с.
8. Атлас Івано-Франківської області СРСР. — К.: ГУГК, 1990. — 32 с.
9. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: Методологія та методика аналізу, термінологія, районування: Монографія. К.: ВПЦ „Київський університет”, 2001. 395 с.
10. Басюк Д.І. Основи туризмології: Навчально-методичний посібник. Камянець-Подільський: Аксіома, 2005. 203 с.
11. Беттен Л. Погода в нашей жизни. — М.: Мир, 1985. — 224 с.
12. Берлянд А.М. Картографический метод исследования. М.: Изд-во Моск. Ун- та, 1978. 254 с.
13. Бышовец Л.Б. Русловая емкость малых рек Карпат и учет её влияния на паводочный сток. // Тр.Укр. НИГМИ. -Вып.69, 1967. - С.94-104.
14. Бовсуновская А.Я. География туризма: Учебное пособие/ Донецкий институт туристического бизнеса. Донецк, 2002.
15. Бокша В.Г. Справочник по климатотерапии. - Киев: „Здоровья”, 1989 205 с.
16. Бокша В.Г., Богуцкий Б.В. Медицинская климатология и климатотерапия. Киев, 1980.
17. Борисенко Е.П. Климат и деятельность человека. — М.: Наука, 1982.
18. Борейко В.Е. Современная идея дикой природы. К.: Киевский эколого-культурный центр, 2001.- 124с.
19. Борейко В.Е. Философы дикой природи и природоохраны. К.: Киевский эколого-культурный центр, 2002. - 160с.
20. Будыко М. И. Климат и жизнь. — Л.: Гидрометеоиздат, 1971.
21. Будыко М.И. Изменение климата. Л., 1974. - 280 с.
22. Бучко Ж.І. Передумови розвитку екотуризму в Карпатському регіоні. // Туристський феномен: экономические, социальные, экологические и культурно-исторические предпосылки и последствия: Мат. IV Междунар.науч-практ. конф. Донецк, 2002. С. 258-259.
23. Ващенко О.Т. Природні ресурси західних областей УРСР. Л., 1955.
24. Ващенко О.Т., Паробецький М.М. Прикарпатський виробничий комплекс і його територіальна структура: Міжвід. наук. зб. „Економічна географія”, вип. 1. К., 1966.
25. Веденин Ю.А. Динамика территориальних рекреационних систем. — М.: Наука, 1982.
26. Веденин Ю.А., Мирошниченко Н Н. Оценка природних условий для организации отдыха // Извест. АН СССР. Серия география 1969. — №4. — С. 51-60.
27. Витвицький Софрон. Про гуцулів. Історичний нарис. Львів, 1873 (польською мовою).
28. Вильчек Г.Е., Вайсфельд М.А. Антропогенная трансформация тундровых екосистем. // Изв. АН СССР. Сер. геогр. 1990. № 2. С 47-56.
29. Власов А.А. Туризм: Учебно-методичное пособие. М.: „Высшая школа”, 1977. 95 с.
30. Воронин Н.М. Основи медицинской и биологической климатологии. — М: Медицина, 1981.
31. Всемирная конференция по изменению климата. Тезисы докладов. Москва: Россия, 2003.-700 с.
32. Галянин В.Г., Щербаков С.А. Турист. М.: „Физкультура и спорт”, 1974.
33. Генсірук С.Л. Ліси Українських Карпат та їх використання. К., 1964.
34. Генсирук С.А. Рекреационное использование лесов. — К: Урожай, 1987.
35. Географічна енциклопедія України: В 3 т. / Ред. кол.: О.М. Маринич (відповід ред.) та ін. К., 1990. Том 2: Українська Радянська енциклопедія ім. М.П. Бажана. 480 с.
36. Географічне краєзнавство: сучасний етап і перспективи. Житомир: Редакційно-видавниче в-во „Льонок”, 1992. 88 с.
37. География и туризм Сборник статей. // Ответственный редактор Ю.К. Эфремов. М.: „Мысль”, 1973.
38. Геренчук К.І., Раковська Е.М., Топчієв О.Г. Польові географічні дослідження. Львів: Вища школа, 1975. 248 с.
39. Геренчук К.І. Природа Івано-Франківської області. Львів: Вища школа, 1978. - 250 с.
40. Гетьман В.І. Збереження ландшафтного різноманіття і розвиток екотуризму на природно-заповідних територіях. // Туризм на порозі XXI століття: освіта, культура, екологія: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. К.: Вид-во „КІТЕП”, 1999, С. 191-192.
41. Гетьман В. Основні завдання і проблеми розвитку екотуризму в національних природних парках і біосферних заповідниках України. // Краєзнавство. Географія. Туризм, 2002. № 35. С. 4-7.
42. Гетьман Володимир. Ландшафтно-гуманістична цінність заповідної природи. // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Географія. № 2. 2002. С. 206-212.
43. Гетьман В.І. Концептуальні питання екотуризму в контексті збереження ландшафтного різноманіття. // Рідна природа. 2001. № 2. С. 34-35.
44. Гиренко Г.Т. Туризм как средство оздоровления трудящихся. Киев: Госмед. Издательство УССР, 1963.
45. Гнатяк І.С. Виникнення та розвиток рекреаційних територій в Українських Карпатах. // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету. Сер.: Географія. Вінниця, 2003. Вип. 5. С. 132-137.
46. Гоберман Д. Гуцульщина — край искусства. — Москва — Ленинград, 1966.
47. Гоберман Д.Н. Искусство гуцулов. — Москва, 1980.
48. Горб К.Н. Особо охраняемые территории наследия мира: опыт организации и проблемы географического анализа. // Вісник Дніпропетровського університету. Геологія, географія, екологія. Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2000. Вип.3 С. 46-53.
49. Горбунова Н.Н. Водные маршруты Украины. М.: „Физкультура и спорт”, 1969.
50. Горішевський П.А., Васильєв В.П., Зінько Ю.В. Сільський зелений туризм: організація надання послуг гостинності. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2003. - 146 с.
51. Грабовецький В. В Гуцульщина ХШ-ХІХ ст. Львів, 1982.
52. Гунин П.Д., Самойлова Г.С. Друк А.Я., Востокова Е.А., Узийхутаг Н. Экологическая оценка состояния природной среды и принцип составления карты антропогенной нарушенности экосистем Монголии. // Вест. Моск. ун-та. Сер. 5. География. 1992. №1. С. 92-99.
53. Гуцульщина. Історико-етнографічне дослідження. Київ, 1987.
54. Данилова Н.А. Климат и отдых в нашей стране.— М.: Мисль, 1980. — 155 с.
55. Данилова Н.А. Природа и наше здоровье. — М.: Мисль, 1977. — 236 с.
56. Денисов Ю.М. Схема расчета гидрографа стока горных рек. Ленинград: Гидрометеоиздат, 1965. 103 с.
57. Державна програма розвитку туризму в Україні до 2010 року. К., 2002.
58. Деркачева Л.Н. Методические подходы к интегральному анализу климатических условий для рекреационных целей. // Вест. Моск. ун-та. Сер. 5. География. 2000. №3. С. 124-130.
59. Довідник агронома. — К: Урожай, 1985.
60. Домашевський Микола. Історія Гуцульщини. Том II. Чикаго: 1985; том III. Чикаго: 1986.
61. Доценко А. Історія розвитку географії розселення в Україні. // Матеріали Другої всеукраїнської наукової конференції „Історія української географії і картографія: проблеми та перспективи” (4-5 грудня 2000 р.). Тернопіль, 2000. 155 с.
62. Драгачев С,П. Туризм и здоровье. М.: Знание, 1984. 96 с.
63. Думая как гора: на пути к совету всех существ. / Сид Д., Мзйси Д., Флеминг П., Наэсс А. Пер. с англ. М.: Голубка, 1994. 127 с.
64. Душков В.А. География и психология: Подход к проблемам. М., 1987.
65. Екологія і закон: Екологічне законодавство України: У 2-х кн. // Відп. ред. В. І. Андрейцев. К.: Юрінком Інтер, 1997. Кн. 1. 704 с. Кн. 2. 576 с.
66. Железняк И.А. Русловая емкость, водоотдача речного бассейна и гидрограф полноводья малой реки. // Тр.Укр НИГМИ. Вып.80, 1969. С.3-28.
67. Забелин С.И. Проект новой концепции охраны дикой природы. // Гуманитарный экологический журнал. 2000. Т. 2. Вып. 1. С. 3-5.
68. Закон України „Про природно-заповідний фонд України”. // Відомості Верховної Ради України. 25 серпня 1992 р. № 34. С. 502. С. 1130-1156.
69. Закон України „Про туризм”. // Урядовий кур’єр. 2003. - №244.
70. Заставний Ф.Д. Географія України. Львів: Світ, 1994. 472 с.
71. Зеленін С.М., Нікольський В.В. Основи туризму. Посібник. К.: „Здоров’я”, 1975.
72. Зеленко Г.А. Рассказ о о трёх путешествиях. М.: Профиздат., 1965.
73. Зінько Юрій, Шевчук Оксана. Екотуризм у національних парках Західної України. // Сучасні проблеми і тенденції розвитку географічної науки. Матеріали конф. Львів, 24-26 вересня 2003 р. Львів, 2003. С. 239 241.
74. Зінько Ю.В., Гнатяк І.С. Рекреаційна оцінка рельєфу та його трансформації в Українських Карпатах. // Сучасні проблеми і тенденції розвитку географічної науки: Матеріали міжнародної конференції до 120-річчя географії у Львівському університеті (24-26 вересня 2003р.). Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. 413 с.
75. Золотокрылин А.Н. Климатическое опустышивание: Автореф. дис. д-ра геогр. наук. М., 2001. 21 с.
76. Зорин И.В., Зорин А.И., Ирисова Т.А. и др. Менеджмент туризма: Туризм и отраслевые системи: Учебник. М.: Финансы и статистика, 2002. С. 74-409 с.
77. Иванов В.В., Невраев Г.А. Классификация подземних минеральних вод. — М.: Недра, 1964.
78. Илько І., Палінчак М., Лендьєл М. Карпатський Єврорегіон як модель регіонального співробітництва у Центральній і Східній Європі. Ужгород, 1998. 43 с.
79. Исаев А.А.Экологическая климатология. Учебное пособие для географ. гидромет. экол. спец. вузов и коледжей. М.: Научный мир, 2001. 458 с.
80. Исаков Ю.А. Научные основы сохранения природных экосистем в заповедниках. Изв. АН СССР. Сер. геогр. 1975. № 3. С. 61-67.
81. Исаченко А.Г. Общая и региональная физическая география. // Развитие физико-географических наук (XVII-XX в.в.). М.: Наука, 1975.
82. Исследование структури климата в погодах. Биоклиматические аспекты. II Сб. — М.: Междуведомственний геофизический комитет при Президиуме АН СССР, 1986. — № 11. — С. 50-59.
83. Історія міст і сіл Української РСР. Івано-Франківська область. Київ, 1971.
84. Калуцкова Н.Н. Ландшафтный кадастр заповедных территорий. М.: Наука, 1997. 308 с.
85. Калуцкова Н.Н. Мониторинг ландшафтного разнообразия заповедных территорий. // Вест.Моск.университета. Сер. 5. География. 1998. № 3. С. 13-16.
86. Каневский Е.М. и Марголин Л.Г. Формула туризма. М.: „Физкультура и спорт”, 1974.
87. „Карпатская експедиція 95”: Альманах. / Пласт; Укр. Скавтська Організація; Дрогоб. Станиця; Клуб „Скай-Гук”; Вип. підгот.: Погничний В., Сурма С. Дрогобич. 1995.
88. Киндюк Б.В. К расчету гидрографов дождевых паводков на малых реках Украинских Карпат. // Труды Укр -НИИ Госкомгидромета. Вып. 215, 1986. С.78-85.
89. Киндюк Б.В. Гидрографическая сеть и ливневой сток рек Украинских Карпат. Одесса „ТЭС”. 2003. 220 с.
90. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. Чернівці: Книги XXI, 2003 — С 78-79
91. Клімат України. / За ред. В.М.Ліпинського, В.А.Дячука, В.М.Бабіченко. Київ: Видавництво Раєвського, 2003.
92. Климатический атлас УССР. — Л.: Гидрометеоиздат, 1968.
93. Климатические ресурси и их прикладное использование. / Под ред. А.А. Исаева, М.А. Петросян. — М.: Изд-во МГУ, 1989. — 159 с.
94. Кобышева Н.В. и др. Климатология. — Л.: Гидрометеоиздат, 1980. — 344 с.
95. Ковальчук І. П Регіональний еколого-геоморфологічний аналіз. — Л.: Інститут Українознавства, 1997. — 440 с.
96. Ковальчук И.П. Мониторинг состояния малых рек Украинских Карпат и их бассейнов. // Рациональное природопользование горных стран: Матер. Науч. Конф. Бишкек, 1991. С. 111.
97. Койнов М.М. Природа Станіславської області. Видавництво Львівського університету. 1960 101 с.
98. Кравців В.С., Євдокименко В.К., Габрель М.М., Копач М.В. Рекреаційна політика у Карпатському регіоні: принципи формування, шляхи реалізації. Чернівці: Прут, 1995. 72 с.
99. Краеведение и туризм. (Сборник статей). / Отв. Ред. Чл. кор. АПН СССР, проф. А.В. Даринский. Л., 1972.
100. Краткий агроклиматический справочник Украины. / Под ред. К.Т. Логвинова. — Л.: Гидрометеоиздат, 1976. —256 с.
101. Крачило Н.П. Основы туризмоведения. Киев: Вища школа, 1980 117 с.
102. Крип’якевич Іван. З історії Гуцульщини. Львів, 1929.
103. Кузьменко А.В. Екологічний туризм: поняття та особливості організації. // Схід. 2002. №2(45). С.13-17.
104. Лавитський А.С., Телеп О.Л. Програма створення гірської туристичної станції у Львівській області. Матеріали II Регіональної науково-практичної конференції „Проблеми активізації рекреаційно-оздоровчої діяльності населення”. Львів, 11-12 травня 2000.
105. Левицька О.І. Туризм, екологія, мораль. // Туризм у XXI столітті: глобальні тенденції і регіональні особливості. К.: Знання України, 2002.-С. 110-114.
106. Леонова Л.А., Тищенко Л.Д. Туризм лучший отдых. М.: „Медицина”, 1967.
107. Липо Т.Н, Циценко Г.В. Климатические условия и тепловое состояние человека. — Л.: Гидрометеоизта, 1971.
108. Ліпінський В.М., Барабаш М.Б., Волощук В.М. і ін. Зміни та коливання клімату сценарії змін глобального і регіонального клімату. // „Клімат України”. - Київ, 2003. С.311-326.
109. Логвинов К.Т., Барабаш М.Б. Исследование периодических изменений температуры воздуха и осадков на Украине. Труды Укр НИГМИ, вып. 224, 1987. С.71-76.
110. Логинов В.Ф. Причины и следствия климатических изменений. Минск, 1992. С.277 - 279.
111. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). К.: „Альтерпрес”, 2002. 436 с.
112. Львович М. И. Вода и жизнь. — М.: Мисль, 1986. — 245 с.
113. Льовин А.С. Экотуризм как форма (вид) рекреационного природопользования. // Экотуризм и оптимизация рекреационного природопользования. Запорожье, 2002. с.4-7
114. Мазуров Ю.Л. Экологический туризм на постсоветском пространстве: потенциал и перспективи. // Туристский феномен: экономические, социальные, экологические и культурно-исторические предпосылки и последствия: мат. IV Междунар. науч-практ. конф. Донецк, 2002. С. 293-296.
115. Мандибура М.Д Полонинське господарство Гуцульщини другої половини XIX 30-х років XX ст. Київ, 1978.