РЕДУКЦІЯ НАГОЛОШЕНИХ ГОЛОСНИХ У СУЧАСНОМУ НІМЕЦЬКОМУ МОВЛЕННІ (ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ФОНЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ) : РЕДУКЦИЯ безударных гласных В СОВРЕМЕННОЙ НЕМЕЦКОЙ речи (Экспериментально-фонетическое исследование)



  • Назва:
  • РЕДУКЦІЯ НАГОЛОШЕНИХ ГОЛОСНИХ У СУЧАСНОМУ НІМЕЦЬКОМУ МОВЛЕННІ (ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ФОНЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)
  • Альтернативное название:
  • РЕДУКЦИЯ безударных гласных В СОВРЕМЕННОЙ НЕМЕЦКОЙ речи (Экспериментально-фонетическое исследование)
  • Кількість сторінок:
  • 264
  • ВНЗ:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • Рік захисту:
  • 2006
  • Короткий опис:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ



    На правах рукопису


    КУЗЬМЕНКО Тетяна Миколаївна

    УДК 811.112.2: 81´342.622





    РЕДУКЦІЯ НАГОЛОШЕНИХ ГОЛОСНИХ У СУЧАСНОМУ НІМЕЦЬКОМУ МОВЛЕННІ
    (експериментально-фонетичне дослідження)



    Спеціальність 10.02.04 германські мови


    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата філологічних наук




    Науковий керівник
    доктор філологічних наук,
    професор Стеріополо Олена Іванівна






    КИЇВ 2006











    ЗМІСТ
    Стор.
    СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ . 4
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДІАКРИТИЧНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА
    СИМВОЛІВ . 5
    ВСТУП . 6
    РОЗДІЛ 1. РЕДУКЦІЯ НАГОЛОШЕНИХ ГОЛОСНИХ ЯК
    РЕЗУЛЬТАТ НЕПОВНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ДИФЕРЕНЦІЙНИХ
    ОЗНАК ФОНЕМ У МОВЛЕННІ .......................... .. 15
    1.1. Система і норма голосних фонем німецької мови . .15 1.2. Сильна та слабка позиція голосних фонем .. 27
    1.3. Варіативність голосних німецької мови ...................................................... 34 1.3.1. Комбінаторні зміни голосних фонем .. 38 1.3.2. Позиційні зміни голосних фонем 44 1.3.3. Редукція голосних фонем як головний чинник розвитку
    вокалізму мови .. 46
    1.4. Функціонування системи голосних фонем у різних типах мовлення 56
    1.4.1. Функціонування голосних фонем у підготовленому мовленні . 62
    1.4.2. Функціонування голосних фонем у спонтанному мовленні . 66
    Висновки до розділу 1 ... 68
    РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ..... 71
    2.1. Матеріал дослідження ............ 71
    2.2. Аудитивний аналіз .............. 73
    2.3. Акустичний аналіз .. 76
    2.4. Статистичний аналіз ...................................................................................... 80 Висновки до розділу 2 ........................................................................................ 83
    РОЗДІЛ 3. РЕАЛІЗАЦІЯ НАГОЛОШЕНИХ ГОЛОСНИХ ФОНЕМ У ПІДГОТОВЛЕНОМУ МОВЛЕННІ 86
    3.1. Кількісні та якісні характеристики наголошених голосних фонем
    у підготовленому мовленні за даними аудитивного аналізу .....................86
    3.1.1. Комбінаторні зміни наголошених голосних фонем під час
    читання . 87
    3.1.2. Позиційні зміни наголошених голосних фонем під час читання 94
    3.1.3. Комбінаторні зміни наголошених голосних фонем під час
    переказу .. 107
    3.1.4. Позиційні зміни наголошених голосних фонем під час переказу 116
    3.2. Акустичні параметри наголошених голосних фонем
    у підготовленому мовленні 127
    3.2.1. Темпоральні параметри голосних фонем .. 127 3.2.2. Спектральні характеристики голосних фонем .. 134
    Висновки до розділу 3 139
    РОЗДІЛ 4. РЕАЛІЗАЦІЯ НАГОЛОШЕНИХ ГОЛОСНИХ ФОНЕМ У СПОНТАННОМУ МОВЛЕННІ ....142
    4.1. Кількісні та якісні характеристики наголошених голосних фонем
    у спонтанному мовленні . 142
    4.1.1. Комбінаторні зміни наголошених голосних фонем ...... 143
    4.1.2. Позиційні зміни наголошених голосних фонем . 151
    4.2. Акустичні параметри наголошених голосних фонем
    у спонтанному мовленні ... 170
    4.2.1. Темпоральні параметри голосних фонем ... 170 4.2.2. Спектральні характеристики голосних фонем ... 176
    Висновки до розділу 4 . 182
    ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 184
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ... 191
    ДОДАТКИ ... 211 ДОДАТОК А. Матеріал дослідження ..
    ДОДАТОК Б. Реалізація наголошених голосних за диференційними ознаками .
    ДОДАТОК В. Реалізація наголошених голосних у мовленні
    ДОДАТОК Г. Спектральні характеристики наголошених голосних ..






    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДІАКРИТИЧНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА СИМВОЛІВ
    :: наддовгий голосний
    : довгий голосний
    · напівдовгий голосний
    < надкороткий голосний
    ÓÓÓ Ó високий голосний
    Ó частково підвищений голосний
    ã/@ нейтральний голосний
    Ô частково знижений голосний
    ÔÔÔÔ Ô низький голосний
    Ö голосний, частково відтягнутий назад
    Õ голосний, частково просунутий вперед
    á лабіалізований голосний
    c частково лабіалізований голосний
    O частково делабіалізований голосний
    2 делабіалізований голосний
    à закритий напружений голосний
    Ù закритий ненапружений голосний
    Ü відкритий напружений голосний
    Û відкритий ненапружений голосний
    ^ напівскладовий звук
    Å< пауза хезитації
    Å пауза



    ВСТУП
    Система фонем будь-якої мови встановлюється на основі диференційних ознак голосних і приголосних у сильній позиції. Враховуючи той факт, що мова має динамічний характер і відзначається певними змінами складників усіх її рівнів у часі, варіативність сегментних одиниць передбачає перш за все нестабільність прояву релевантних ознак фонем, що може сприяти поступовій перебудові всієї системи фонем тієї чи іншої мови.
    Варіативність наголошених голосних викликає зміни в самій системі: деякі фонеми здатні втрачати свій фонемний статус або представляти алофони інших фонем. Такі наслідки компенсуються ймовірною появою нових фонем або цілого класу фонем. Як зазначає Л.Р.Зіндер, будь-яка кількісна зміна в складі фонем зумовлює виникнення нових зв’язків або зникнення старих [52, с. 7]. Цей процес відбувається внаслідок нестабільності прояву тієї диференційної ознаки, яка забезпечує певне протиставлення фонем.
    Послаблення прояву диференційної ознаки свідчить про вплив різноманітних модифікацій, що визначають специфіку функціонування фонем у мовленні. Серед них більш яскраво вираженою є редукція голосних, притаманна багатьом мовам з динамічним наголосом. Традиційно під редукцією розуміють процес ослаблення артикуляції звуків у ненаголошеній позиції, що приводить до менш чіткого вираження їхніх кількісних та якісних характеристик і виявляється в скороченні тривалості звука, нечіткості його артикуляції та/або його випадінні зі слова під дією різних внутрішніх і зовнішніх чинників [126; 138; 147]. До внутрішніх чинників слід віднести вплив комбінаторних і позиційних факторів. Зовнішні чинники, які сприяють посиленню внутрішньомовної модифікації, включають соціальні й територіальні аспекти, умови комунікації, а також ступінь підготовленості мовців. Саме ступінь спонтанності мовлення викликає максимальне послаблення прояву диференційних ознак фонем [19; 47; 71; 131; 132; 180; 191; 197] та ін.
    За останні десятиріччя з’явилася значна кількість робіт, присвячених вивченню сегментних і супрасегментних параметрів [8; 59; 107; 110; 132; 133; 137; 201] та варіативності системи фонем німецької мови у мовленні [15; 16; 25; 35; 118; 137; 157; 175; 202]. Дослідження вокалізму німецької мови, особливо ненаголошеного, проводилось здебільшого в рамках теорії складу, де перед- та післянаголошені голосні порівнювалися з наголошеними [1; 58; 131; 132; 134; 203]. Проте аналізу наголошеного вокалізму в працях вітчизняних та зарубіжних фонологів відведено мало уваги.
    Актуальність обраної теми зумовлена спрямованістю сучасних мовознавчих досліджень на виявлення ступеня модифікацій сегментних і супрасегментних одиниць у мовленні. Важливим аспектом вивчення сегментних одиниць залишається аналіз мовних та позамовних чинників, що викликають нестабільність прояву диференційних ознак фонем. Актуальність роботи визначається також необхідністю теоретичного обґрунтування варіативного характеру наголошених голосних у підготовленому та спонтанному мовленні, що сприятиме встановленню сильних і потенційно слабких голосних фонем, а також прогнозуванню тенденцій розвитку системи фонем німецької мови.
    Зв’язок роботи з науковими темами. Роботу виконано в рамках наукової теми кафедри німецької філології Київського національного лінгвістичного університету Взаємодія мовних одиниць різних рівнів у системі мови і мовлення: когнітивний, комунікативний, функціонально-прагматичний аспекти” (тему затверджено вченою радою КНЛУ, протокол № 2 від 27 вересня 2004 року), яка є складовою частиною держбюджетної теми Міністерства освіти і науки України Когнітивний й комунікативний аспекти дослідження мовних одиниць: мова, текст, дискурс”, що розробляється КНЛУ (тему затверджено вченою радою КНЛУ, протокол № 6 від 31 січня 2005 року, номер держреєстрації 0103V003178).
    Мета дослідження полягає у вивченні особливостей динамічних процесів наголошеного вокалізму сучасної німецької мови на основі експериментально-фонетичного опису його якісних і кількісних характеристик, які функціонують у підготовленому та спонтанному мовленні.
    Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
    охарактеризувати систему голосних фонем сучасної німецької мови, виходячи з принципів фонологічної школи Л.В.Щерби, та описати специфіку їхього функціонування у мовленні;
    встановити ступінь стабільності та варіативності диференційних ознак голосних фонем німецької мови, а також визначити співвідношення диференційних ознак голосних фонем й акустичних корелятів їхніх алофонів у підготовленому й спонтанному мовленні;
    представити ступінь повноти змін наголошених голосних німецької мови та з’ясувати особливості прояву їхніх якісних і кількісних характеристик у порівнянні з ненаголошеними голосними;
    розкрити чинники якісних модифікацій голосних фонем німецької мови у різних типах мовлення.
    Робочою гіпотезою дисертаційного дослідження є припущення про наявність якісної та кількісної редукції основних варіантів фонем, до яких віднесено саме наголошені голосні. Всі зміни фонем у мовленні поділяються на модифікації та чергування. При цьому модифікації пов’язані з частковими змінами фонем, які спричиняють появу їхніх різноманітних алофонів. Унаслідок чергувань фонеми набувають нової якості, що сприяє усуненню окремих слабких фонем із системи вокалізму сучасної німецької мови і зумовлює її можливу перебудову в майбутньому.
    Об’єктом дослідження є вивчення редукції наголошених голосних фонем німецької мови в різних типах мовлення.
    Предмет дослідження становлять кількісні та якісні характеристики наголошених голосних фонем у підготовленому і спонтанному мовленні.
    Матеріалом дослідження слугують записи різних видів підготовленого (читання та переказ тексту, читання списку слів із наголошеними голосними, що зустрічаються в озвучених текстах) і спонтанного мовлення (бесіда) носіїв мови (n=11), проведені у Київському національному лінгвістичному університеті та Педагогічному інституті міста Швебіш Гмюнд (Німеччина). Загальний обсяг фактичного матеріалу становить 9166 алофонів наголошених голосних фонем, час звучання 137 хвилин.
    Експериментальну частину дослідження здійснено на основі використання таких методів: звукозапису мовлення дикторів-носіїв німецької мови для отримання мовленнєвого матеріалу за допомогою прийомів бесіди” та інтерв’ю”; аудитивного аналізу з метою встановлення основних відхилень від вимовної норми наголошених голосних фонем і діапазону їхньої варіативності в різних типах складів, фонетичному слові та реченні; осцилографічного аналізу тривалості голосних звуків і спектрального аналізу тембрових параметрів голосних для опису їхніх об’єктивних характеристик, а також різних методів статистичного опрацювання даних для подальшої лінгвістичної інтерпретації.
    Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у розкритті повноти змін наголошених голосних німецької мови й у виявленні ступеня прояву їхніх модифікацій та чергувань. Уперше проведено комплексний аналіз умов функціонування основних алофонів голосних залежно від впливу мовних і позамовних чинників. Згідно з принципами фонологічної школи Л.В.Щерби, а також з результатами останніх досліджень сучасної вітчизняної та зарубіжної фонології, представлено систему фонем німецької мови у таких аспектах:
    фукціональному: представлення системи наголошених голосних та їхніх алофонів, які виникають у різних типах мовлення;
    перцептивному: дослідження основних варіантів фонем шляхом визначення кількісних та якісних характеристик наголошених голосних на основі слухового аналізу підготовленого й спонтанного мовлення;
    фонетичному (акустичному): встановлення спектральних параметрів ізольовано вимовлених наголошених голосних у слові та в тексті.
    Теоретичне значення роботи полягає у тому, що результати дослідження є внеском у розвиток фонетики, фонології та фоностилістики німецької мови. Встановлення ступеня повноти змін наголошених німецьких голосних фонем дозволить повною мірою розкрити проблему редукції, яка є одним із важливих проявів модифікацій голосних фонем у мовленні. Виявлені особливості функціонування системи німецьких голосних фонем сприятимуть більш глибокому розумінню теорії мови як динамічної системи. Результати дослідження свідчать про поступові тенденції розвитку системи вокалізму сучасної німецької мови, а також відображають дані про реальну орфоепічну норму.
    Практична цінність дослідження визначається використанням отриманих результатів роботи в курсі теоретичної фонетики німецької мови (розділи Система голосних фонем німецької мови”, Модифікація звуків у мовленні”, Склад”, Наголос у сучасній німецькій мові”) та на заняттях з практичної фонетики, в курсах лекцій і на семінарських заняттях з фоностилістики, у науково-дослідницькій роботі студентів і магістрантів з німецької філології.
    Основні положення, що висуваються на захист:
    1. Наголошені голосні фонеми сучасної німецької мови зазнають кількісної і якісної редукції, пов’язаної з частковими змінами фонеми в мовленнєвому потоці, внаслідок чого вона набуває того чи іншого відтінку, проте не втрачає своєї фонемної приналежності. Модифікації голосних корелюють певним чином з мовними та позамовними факторами. До мовних можна віднести інгерентні характеристики голосних звуків, коартикуляцію, тип складу, позицію в фонетичному слові та реченні, темп мовлення. До позамовних чинників належить передусім ступінь спонтанності мовлення, жанр тексту, комунікативна ситуація тощо.
    2. Модифікації фонем пов’язані з різним ступенем прояву певної диференційної ознаки. Стабільною диференційною ознакою голосних фонем німецької мови є ряд, що забезпечує збереження фонологічного розподілу на голосні переднього, середнього і заднього рядів.
    3. Розрізнення голосних за ступенем підняття, напруженості й лабіалізації послаблюється. Наголошені високі голосні стають нижчими, низькі вищими, що сприяє появі живих чергувань e > i, o > u. Голосні фонеми можуть також стати в сильній позиції ненапруженими та відкритими.
    4. Опозиція довгий короткий” може нейтралізуватися внаслідок кількісної редукції. Лише наголошені голосні ізольовано вимовлених слів та під фразовим наголосом здатні розрізнюватися за ознакою довгий короткий”, тоді як у контексті з послабленням ступеня наголошеності це розрізнення втрачається, що надає підстави вважати тривалість просодичною нерелевантною ознакою.
    5. Нестабільними, але такими, що прагнуть залишитися в межах свого основного варіанта, нейтралізованими за кількісною ознакою, варто визнати наголошені голосні фонеми закритих та потенційно закритих складів, які розрізнюються за якісними характеристиками. Максимально нестабільними виявилися голосні відкритих складів.
    6. Розміщення голосного у ФС і реченні також завдає певного впливу на реалізацію наголошених голосних фонем у мовленні. Найбільш стабільними, переважно нормативними у мовленні, є голосні під фразовим наголосом. Позиція на початку речення сприяє збереженню певних їхніх диференційних ознак, тоді як положення в середині речення викликає найбільшу компресію вокалізму. Початкова та серединна позиція голосного у ФС зумовлює значною мірою його якісну та кількісну редукцію. Нормативна реалізація притаманна наголошеним голосним лише наприкінці ФС, оскільки сильний” кінець ФС універсальне явище германських мов.
    7. Діапазон установлених модифікацій значною залежить мірою від ступеня підготовленості мовлення. Ізольовано вимовлені довгі голосні та короткі голосні в умовах закритого складу є нормативними; у фонетичному слові, реченні та підготовленому мовленні наголошені голосні німецької мови відзначаються певною варіативністю, ступінь прояву якої посилюється в спонтанному мовленні.
    Апробацію результатів дослідження здійснено на дев’ятьох наукових конференцях, у тому числі на двох міжнародних конференціях з функціональної лінгвістики Функциональное описание естественного языка и его единиц” (Ялта, 2004 р.), Функционализм как основа лингвистических исследований” (Ялта, 2005 р.); на Всеукраїнській конференції Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація” Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна (Харків, 2005 р.); чотирьох міжвузівських науково-практичних конференціях Київського національного лінгвістичного університету: Германістика в Україні: сьогодення і перспективи” (Київ, 2003 р.), Мова, освіта, культура в контексті Болонського процесу” (Київ, 2004 р.), Лінгвістична наука й освіта у європейському вимірі” (Київ, 2005 р.), Актуальні проблеми лінгвістики та лінгводидактики у контексті євроінтеграції” (Київ, 2006 р.); двох науково-практичних конференціях кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного університету Мовна освіта в контексті Болонських реалій” (Київ, 2005 р.), 60 років ЮНЕСКО: погляд у майбутнє” (Київ, 2006 р.).
    Публікації. Основні результати дослідження висвітлено в чотирьох наукових статтях автора, опублікованих у фахових виданнях ВАК України (обсяг публікацій 2 др. арк.), а також у матеріалах та тезах шістьох конференцій (обсяг публікацій 1,26 др. арк.). Загальний обсяг публікацій 3,26 др. арк.
    Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, списку умовних скорочень і використаних діакритичних символів, чотирьох розділів, загальних висновків, бібліографії та додатків.
    У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, її теоретичне та практичне значення, окреслено мету та завдання роботи, висвітлено наукову новизну отриманих результатів, а також наведено основні положення, що висуваються на захист.
    Перший розділ дисертації Редукція наголошених голосних фонем як результат неповної реалізації диференційних ознак фонем у мовленні” містить лінгвістичний аналіз наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених, об’єктивні дані експериментально-фонетичних досліджень з проблем вивчення темпоральних і тембрових характеристик голосних фонем сучасної німецької мови, а також критерії фонологічної класифікації системи вокалізму за диференційними ознаками, внутрішні та зовнішні чинники варіативності голосних у різних типах мовлення.
    Другий розділ Методика дослідження” присвячений відомостям про дикторів, про принципи відбору матеріалу, програмі та методиці проведення експериментальної частини дисертаційного дослідження.
    У третьому розділі роботи Реалізація наголошених голосних фонем у підготовленому мовленні” містить опис якісних та кількісних характеристик голосних фонем, їхні акустичні параметри у підготовленому мовленні (у слові, реченні, під час читання та переказу текстів).
    Четвертий розділ Реалізація наголошених голосних фонем у спонтанному мовленні” відображає зіставлення темпоральних та тембрових характеристик наголошених голосних фонем, які функціонують у спонтанному німецькому мовленні.
    У загальних висновках подано результати проведеного експериментального дослідження та їхню лінгвістичну інтерпретацію, окреслено перспективи подальших досліджень.
    Список використаних джерел містить перелік робіт вітчизняних і зарубіжних науковців обсягом 214 найменувань, на які зроблено посилання в основній частині дисертації.
    У додатках представлено матеріал дослідження (А), дані про реалізацію наголошених монофтонгів за диференційними ознаками (Б.1 Б.14) і частоту прояву кожної диференційної ознаки в підготовленому й спонтанному мовленні (Б.15), відомості про реалізацію наголошених голосних фонем у мовленні (В), спектральні характеристики наголошених довгих і коротких голосних у підготовленому мовленні (Г), а також наведено діаграму Г.1 Формантні параметри наголошених голосних у сучасному німецькому мовленні”.
    Обсяг основного тексту дисертації становить 166 сторінок. Загальний обсяг роботи 262 сторінки.
  • Список літератури:
  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

    Фонологічний аналіз результатів проведеного дослідження полягає у встановленні ступеня стабільності та варіативності диференційних ознак голосних фонем й акустичних корелятів їхніх алофонів у підготовленому й спонтанному німецькому мовленні, з’ясуванні особливостей прояву якісних і кількісних характеристик голосних та визначенні чинників, які зумовлюють появу можливої редукції цих звуків.
    Отримані результати досліджень останніх років [15; 25; 35; 106; 118; 133; 137; 175; 210] підтверджують, що система фонем сучасної німецької мови не є сталою. Всі зміни відбуваються з одиницями сегментного рівня не так стрімко, як з одиницями лексичного або граматичного рівнів, проте більшість нових тенденцій у функціонуванні голосних фонем, зокрема факт розрізнення довгого [a:] та короткого [a] лише за темпоральною ознакою з їхнім однаковим тембром, постійні випадки заміщення довгого широкого [E:] вузьким напруженим [e:], подовження тривалості коротких широких ненапружених голосних перед вокальним приголосним [6] тощо свідчать саме про динаміку розвитку фонологічної системи німецької мови.
    Переважна більшість праць, присвячених різним аспектам вивчення функціонування фонем у мовленні, містить дані про нормативну реалізацію їхніх диференційних ознак лише в ізольовано вимовлених словах, тоді як ступінь змін та характер їх прояву в мовленні залишаються невизначеними, що викликає необхідність проведення експериментально-фонетичного аналізу.
    Під час спілкування з носіями мови дуже часто існує непорозуміння між комунікантами, що пояснюється наявністю певних змін у мовленні не тільки ненаголошених, але й наголошених голосних. Відповідно до цього виникає необхідність простежити, що саме відбувається з основними варіантами голосних фонем у підготовленому й спонтанному мовленні, яким є характер прояву їхніх диференційних ознак і як це може відобразитися на подальшому розвитку системи німецького вокалізму. Поява різноманітних модифікацій саме наголошених голосних у мовленні викликана впливом різного роду чинників та пов’язана з нестабільністю диференційних ознак голосних фонем, що сприятиме виникненню певних змін в системі голосних фонем сучасної німецької мови.
    Якщо фонемі притаманні певні нестабільні диференційні ознаки, вона здатна вважатися слабкою” і заміщуватися іншими, більш сильними” фонемами, що сприятиме в майбутньому появі нових фонем в системі голосних сучасної німецької мови.
    Згідно з даними проведеного дослідження, деякі диференційні ознаки голосних фонем німецької мови мають нестабільний характер, зумовлений впливом мовних і позамовних чинників.
    До мовних чинників належать, передусім, інґерентні характеристики голосних, за якими голосним різних тембрових класів притаманний різний ступінь модифікацій. Широкі [a:], [e:], [o:] є більш тривалими та інтенсивними, але змінюють свої кількісні та якісні характеристики більшою мірою, ніж вузькі [i:] та [u:], наприклад, широкий [e:] відзначається наявністю у мовленні чотирьох алофонів, а саме: [e:]>[eÓ:]>[e]>[eÔ]>( ), тоді як вузький [i:] лише трьох: [i:]>[i·]>[i]>[iÔ].
    Варіативний характер наголошених голосних зумовлений також впливом комбінаторних факторів, серед яких провідну роль відіграє фонетичне оточення голосного. Внаслідок асимілятивних та акомодаційних процесів з’являється певне розмаїття комбінаторних алофонів голосних фонем. Так, на місці елізії наступних вокальних приголосних [6] та [5] та завдяки виникненню компенсаторної тривалості наголошені короткі широкі ненапружені голосні подовжуються за тривалістю, що сприятиме в майбутньому появі нового класу фонем, а саме: довгих відкритих ненапружених [E:], [Y:], [O:], [U:], [a:].
    Кількісні та якісні ознаки голосних фонем залежать від структури складу. Результати проведеного дослідження підтверджують, що нормативна реалізація притаманна ізольовано вимовленим довгим голосним та коротким голосним в умовах закритого складу. Нестабільними, але такими, що прагнуть залишитися в межах свого основного варіанта, нейтралізуються за кількісною ознакою, проте зберігають розрізнення за якісними характеристиками, варто визнати наголошені голосні фонеми закритих і потенційно закритих складів. Максимально нестабільними, тобто такими, що підлягають і кількісній і якісній редукції, виявилися голосні відкритих складів. Отже, отримані дані щодо особливостей реалізацій наголошених голосних фонем у різних типах складів дозволяють зробити такий висновок: у відкритих складах голосні змінюються більшою мірою, ніж у закритих.
    Позиція голосних у фонетичному слові, реченні та у мовленні створює сприятливі умови для появи позиційних алофонів голосних фонем, особливості реалізацій яких залежать від початкової, серединної або кінцевої позиції в зазначених одиницях. Так, на початку ФС і речення голосні змінюють свої характеристики меншою мірою, ніж у серединній позиції ФС, а також у середині речення. Початкова та кінцева позиція голосних у реченні зумовлює появу переважно кількісної редукції, в той час як в середині ФС і речення має місце не тільки кількісна, але й якісна редукція аналізованих голосних. Кінцева позиція голосних у ФС відзначається нормативною реалізацією, у зв’язку з чим сильний” кінець ФС можна віднести до універсального явища, притаманного германським мовам.
    Одним із важливих позамовних факторів є ступінь підготовленості/спонтанності мовлення, який теж суттєво впливає на особливості реалізації звуків під час комунікації і підсилює дію внутрішніх мовних чинників.
    Аналіз темпоральних і тембрових характеристик наголошених голосних фонем у підготовленому німецькому мовленні дозволяє встановити такі закономірності. Наголошені голосні підлягають і кількісній, і якісній редукції, але їхній ступінь прояву інший, ніж у ненаголошених голосних. У результаті встановлених модифікацій відбуваються часткові зміни фонем. Під час читання та переказу наголошені голосні середнього підняття /e:/, /E/, /o:/ та /O/ зазнають і кількісної, і якісної редукції (редукції 1 3 ступенів), тобто не тільки скорочуються за тривалістю, але й змінюють ступінь підняття, просуваючись вгору до верхніх голосних /e:/ до /i:/, /E/ до /I/, /o:/ до /u:/ та /O/ до /U/. Натомість довгі голосні верхнього підняття часто чергуються з голосними середнього підняття.
    Отримані дані дослідження підтверджують, що під час читання наголошені голосні можуть редукуватися і кількісно, і якісно, але не так часто і інтенсивно, як під час переказу. Цей факт надає підстави віднести читання до більш нормативного мовлення, в якому голосні реалізуються здебільшого відповідно до вимог орфоепічної норми.
    Результати проведеного аналізу функціонування наголошених голосних фонем у спонтанному мовленні підтверджують той факт, що голосні суттєво змінюють свої характеристики зі збільшенням ступеня спонтанності мовлення. Вони зазнають редукції 1 4 ступенів, тобто не тільки скорочуються, але й навіть можуть уподібнюватися нейтральному [@]. Так, зіставлення тривалості ізольовано вимовлених голосних та тих самих голосних в умовах складу, речення, а також під час читання підтвердило, що їхня тривалість зменшується значною мірою. Порівняння кількісних показників цих голосних під час переказу та у спонтанному мовленні виявляє найбільше скорочення тривалості.
    Оскільки кількісні зміни голосних завжди супроводжуються якісними, то зменшення тривалості звуків певною мірою відображається і на частотних показниках формант FI та FII. На зведеній спектрограмі FI FII німецьких голосних (див. рис. Г. 1) спостepiгається тенденція до централізації частотних характеристик більшості голосних. Зі зростанням ступеня спонтанності мовлення має місце уподібнення високих голосних до середніх, наприклад, [i:] до [e:] та [u:] до [o:], що відбивається на формантній картині зниженням частоти першої форманти FI. Зміна середніми голосними ступеня підняття та їхнє уподібнення верхнім голосним також відбивається на майже однакових показниках FI.
    У підготовленому, а також спонтанному мовленні голосні фонеми реалізуються неповно, що сприяє послабленню їхніх диференційних ознак, серед яких найбільш стабільний характер має лише розрізнення голосних за рядом. Результати проведеного дослідження не виявили випадків заміщення передніх голосних на задні або навпаки, що сприяє збереженню фонологічного розподілу голосних на голосні переднього, середнього та заднього рядів.
    Відносно нестабільним варто визнати розрізнення голосних за ступенем напруженості та лабіалізації. Дані акустичного аналізу підтверджують, що навіть наголошені голосні можуть послаблювати ступінь напруженості та певною мірою огублення. Так, наприклад, довгий вузький напружений [u:] підлягає у спонтанному мовленні не тільки кількісній, але й якісній редукції, пов’язаній з поступовою делабіалізацією голосного [u:]>[uс]>[u]>[uO].
    Максимально нестабільним варто визнати розрізнення голосних за ступенем підняття, внаслідок чого навіть наголошені високі голосні просуваються вниз, а середні вгору: [iÔàe] = [eiÓ:], [uoÔ] = [oÓu], наприклад, lebte [ æle:pt@]>[ æleiÓ:pt@], also [al æzo:]>[al æzo]>[al æzoÓu].
    Протиставлення довгий короткий” нейтралізується. В умовах фрази довгі монофтонги наближаються за тривалістю до коротких. Лише голосні ізольовано вимовлених слів розрізнюються за цією ознакою, тоді як у контексті таке розрізнення втрачається. Цей факт дає підстави визнати тривалість просодичною ознакою.
    Встановлені зміни є суто фонетичними: змінюється лише фонетичне наповнення диференційної ознаки. Нейтралізація опозиції довгий короткий” у німецькій мові дає підстави вважати тривалість нерелевантною ознакою, а поява чергувань голосних, заміщення та співпадіння їхніх акустичних зон дозволяють віднести розрізнення за підняттям до нестабільних ознак.
    Ступінь кількісних і якісних змін наголошених голосних усвідомлюється носіями мови залежно від того, наскільки зближуються між собою формантні поля. Так, спектральний аналіз тембрових параметрів голосних звуків виявив зближення й перехрещення формантних областей FI та FII голосних [e:] та [i:], [o:] та [u:], що сприяє появі чергувань e > i, o > u, а іноді навіть злиттю алофонів цих фонем [iÔàe] = [eiÓ:], [uoÔ] = [oÓu]. Саме завдяки наявності чергувань фонеми набувають нової якості, а це сприятиме в майбутньому можливій перебудові усієї системи вокалізму німецької мови.
    Встановлені чергування викликають різні випадки змістової неоднозначності та омонімії, які, за висловом О.О.Лаптєвої, базуються на появі позиції нейтралізації розрізнювальних ознак” [86, с. 7]. Такі явища розглядаються здебільшого в парадигматичному аспекті, оскільки стосуються співвідношень між одиницями, розміщеними в однаковій позиції. Чинниками появи омонімії на фонетичному рівні вважається нечіткість звучання голосного, тобто його редукція, в умовах низької інтенсивності, малої гучності та прискореного темпу мовлення [там само, с. 26]. На рівні сприйняття це може викликати змістову неясність та призвести до непорозуміння між комунікантами.
    Встановлено, що разом із змінами в системі монофтонгів німецької мови модифікуються також і дифтонги. Результати проведеного аналізу реалізацій трьох наголошених німецьких дифтонгів у підготовленому й спонтанному мовленні підтверджують нестабільність прояву їхніх компонентів, що сприяє появі певної монофтонгізації на користь першого компонента через скорочення, а іноді і елізію другого складника.
    Монофтонгізація дифтонгів неодмінно може спричинити зменшення їхнього кількісного складу. Ці зміни компенсуватимуться появою в системі вокалізму нового класу дифтонгів, а саме: спадних фонетичних дифтонгів типу [i:6^], [e:6], [o:6^], [U6^], [E6^] тощо, які все частіше утворюються сполученням довгих і коротких голосних із наступним вокальним приголосним [6] у мовленні носіїв німецької мови.
    Отримані результати проведеного дослідження дозволяють стверджувати, що фонема як одиниця системи мови переважно зберігається. Вона може послаблювати прояв диференційних ознак, але не втрачати своєї фонематичної приналежності. Якщо мовцю дати завдання якомога чіткіше вимовити певне слово, то він повністю відтворить його фонемний склад. Навіть якщо у спонтанному мовленні фонема сильно редукується, під час ретельної вимови вона реалізується відповідно до вимог норми.
    Фізично один і той самий звук розпізнається по-різному залежно від умов його представлення (окремий голосний, голосний у сполученні з приголосним, сполучення голосного з попереднім і наступним приголосним, голосний в умовах слова). Розпізнати модифікований голосний, вирізаний з контексту, набагато важче, ніж у певному контексті. Таким чином, важливу роль під час визначення редукованої фонеми як одиниці мови відіграє контекст.
    Редукція як одне з важливих явищ модифікацій голосних викликає фонетичне перетворення усієї системи вокалізму мови. Поява різноманітних новоутворень, а саме: заміщення одних фонем іншими в однакових фонетичних умовах, монофтонгізація дифтонгів тощо може зумовити поступову зміну системи голосних фонем сучасної німецької мови.
    Перспективою подальших досліджень може бути встановлення сильних” та потенційно слабких” голосних фонем у системі вокалізму німецької мови, виявлення масштабів її перебудови в майбутньому, аналіз впливу інших чинників на кількісні та якісні характеристики наголошених голосних фонем у мовленні, з’ясування особливостей реалізацій голосних фонем у ґендерному та соціально-культурному аспектах. Окремої уваги потребує також розкриття специфіки функціонування основних варіантів фонем залежно від жанру тексту.
    Аналіз поведінки наголошених голосних фонем у різних типах мовлення свідчить про те, що система фонем німецької мови не є сталою. Вона має динамічний характер. Своєчасно визначити зміни та прогнозувати подальший розвиток фонологічної системи мови глобальне завдання будь-яких експериментально-фонетичних досліджень.







    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Авазбаев Н. Структура слога в языках различных типов. Ташкент: Фан, 1986. 106 с.
    2. Аванесов Р.И. и др. Звуковой строй языка. М.: Наука, 1979. 268 с.
    3. Аванесов Р.И. Русское литературное произношение. М.: Просвещение, 1984. 384 с.
    4. Анощенкова А.М. Интонационные характеристики спонтанной речи и чтения диалогического текста (экспериментально-фонетическое исследование): Автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.02.04/ Моск. гос. пед. ин-т ин. языков. М., 1977. 24 с.
    5. Антипова А.М. О взаимодействии вербальных и невербальных средств общения в спонтанной разговорной речи // Проблема спонтанной разговорной речи. М.: Московск. гос. ин-т иностр. яз., 1989. Вып. 332. С. 61-75.
    6. Асланов Ф.А. Синтагматическое ударение в современном немецком языке: Автореф. дисс канд. филол. наук: 10.02.04 / Київськ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченко. К., 1981. 26 с.
    7. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. Изд. 2-е, стереотипн. М.: Едиториал УРСС, 2004. 576 с.
    8. Багмут А.Й. Інтонація спонтанного мовлення. К.: Наукова думка, 1985. 216 с.
    9. Багмут А.Й., Борисюк І.В., Покидько О.М. Сприйняття українського мовлення в умовах шумових завад. Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільськ. держ. пед. ун-т, 2000. 172 с.
    10.Баринова Г.А. Редукция гласных в разговорной речи // Развитие фонетики современного русского языка. М.: Наука, 1971. С.97-116.
    11.Бернштейн С.И. Словарь фонетических терминов. М.: Восточная литература, 1996. 175 с.
    12.Блохина Л.П. Специфика фонетической организации спонтанных текстов // Звучащий текст: Сб. научно-аналит. обзоров / Под ред. Ф.М.Березина, Р.К. Потаповой и др. М.: ИНИОН, 1983. С. 61-76.
    13.Богданова Н.В. Типология спонтанных монологов в устной и письменной формах речи // Фонетические чтения в честь 100-летия со дня рождения Л.Р. Зиндера (сб. статей). СПб.: Филол. ф-тет СПбГУ, 2004. С. 214-217.
    14.Болотова О.Б. Акцентно-ритмическая структура слова в спонтанной речи и чтении // 100 лет экспериментальной фонетики в России. СПб.: Филол. ф-тет СПбГУ, 2001 С. 30-62.
    15.Бондаренко Е.С. Територіальна варіативність голосних і приголосних сучасної німецької мови (експериментально-фонетичне дослідження): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04/ Київськ. нац. лінгв. ун-т. К., 2005. 218 с.
    16.Бондаренко Э.С. Произносительная норма и региональная вариативность (на материале немецкого языка) // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського державного лінгвістичного університету. Вип. 5. К.: Вид. центр КНЛУ, 2001. С. 82-88.
    17.Бондарко Л.В. Звуковой строй современного русского языка. М.: Просвещение, 1977. 148 с.
    18.Бондарко Л.В. Некоторые количественные характеристики неоднородности русских ударных гласних // Вопросы фонетики. Уч. зап. ЛГУ. Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1964. Вып. 69. С. 45-54.
    19.Бондарко Л.В. Фонетическое описание языка и фонологическое описание речи. Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1981. 199 с.
    20.Бондарко Л.В., Вербицкая Л.А., Гордина М.В. Основы общей фонетики. 4-е изд., испр. СПб.: Филологический факультет СПбГУ; М.:Академия, 2004. 160 с.
    21.Бондарко Л.В., Вербицкая Л.А., Гордина М.В. и др. Стили произношения и типы произнесения // Вопросы языкознания. 1974. №2. С. 64-70.
    22.Бондарко Л.В., Светозарова Н.Д. О восприятии безударных слогов // Фонетика. Фонология. Грамматика / Отв. ред. В.Н.Ярцева. М.: Наука, 1971. С. 38-49.
    23.Борисюк І.В. Форми і функції інтонації українського спонтанного мовлення. К.: Наукова думка, 1990. 204 с.
    24.Бурая Е.А. Ритмическая организация спонтанной диалогической речи // Просодия текста / Отв. ред. А.М.Антипова. М.: Московск. гос. пед. ин-т, 1980. Вып. 169. С. 164-178.
    25.Васильченко Е.Г. Функционирование аллофонов фонемы /r/ в речи дикторов Германии 1923 2003 гг. (инструментально-фонетическое мсследование): Дисс. .. канд. филол. наук: 10.02.04. Одесса, Одесск. нац. ун-т им.И.И.Мечникова, 2004. 247 с.
    26.Вейсалов Ф.Е. Вариативность гласных фонем современного немецкого языка (экспериментальные данные и теоретические проблемы): Дисс. д-ра филол. наук: 10.02.04 / Ленинград. гос. ун-т им. А.А.Жданова. Л., 1980. 327 с.
    27.Вейсалов Ф.Е. О некоторых результатах исследования аллофонического варьирования гласных фонем немецкого языка // Экспериментально-фонетический анализ речи: Межвуз.сб. под ред. Л.В.Бондарко. Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1989. Вып. 2. С. 70-75.
    28.Вейсалов Ф.Е. Проблема варьирования фонем в современной фонологии // Вопросы языкознания. 1990. №3. С. 72-80.
    29.Вербицкая Л.А. Русская орфоэпия. Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1976. 356 с.
    30.Веренич Н.И. Влияние темпа речи на модификации звуков (экспериментально-фонетическое исследование на материале современного немецкого языка): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04/ Минск. гос. пед. ин-т ин. языков. Минск, 1984. 22 с.
    31.Веренич Н.И. Причины звуковой вариативности // НДВШ. Филол. науки. 1989. №6. С. 38-43.
    32.Верман С.И. Анализ артикуляционно-акустических характеристик немецких дифтонгов // Экспериментальная фонетика. Вып. 3. Минск: МГПИИЯ, 1971. С. 39-57.
    33.Власюк Н.И. Фонетическая структура слова в немецком языке (экспериментально-фонетическое исследование): Автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.02.04 / Минск. гос. пед. ин-т иностр. яз. Минск, 1987. 21 с.
    34.Вовк П.С. Теорія центрів і периферій фонологічної та акцентологічної систем: Автореф. дис. ... д-ра філол.. наук: 10.02.15 / Київськ. ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 2000. 33 с.
    35.Гавриш О.О. Порівняльний аналіз голосних і приголосних фонем бернського діалекту та німецької літературної мови // Германістика в Україні. Стан і перспективи. К.: Київськ. ун-т, 2006. С. 75-80.
    36.Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. Изд. 3-е, стереотип. М.: Едиториал УРСС, 2005. 144 с.
    37. Галяшина Е.И. Основы судебного речеведения. http://www.cjes.ru/lib/content.php?content_id=3894&category_id=3
    38.Гейльман Н.И., Стериополо Е.И. Коммуникативная ситуация и вариативность фонетических характеристик // Экспериментально-фонетический анализ речи: проблемы и методы: межвуз. сб. / Отв. ред. Л.В. Бондарко. Л.: ЛГУ, 1989. С. 76-87.
    39.Горбачевич К.С. Вариативность слова и языковая норма (на материале современного русского языка). Л.: Наука, 1978. 214 c.
    40.Григорчук О.И. Аллофонические и вариантные изменения звуковых сегментов в речевом потоке // Фонетика устного текста / Под ред. Г.М.Вишневской. Иваново: ИГУ, 1987. С. 25-31.
    41.Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию: Пер. с нем. / Общ. ред. Г.В.Рамишвили. М.: Прогресс, 2000. 400 с.
    42.Дербилов А.Л. Соотношение признаков количества и качества в системе гласных фонем немецкого языка: Автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.02.04/ Московск. пед. ин-т им. Н.К.Крупской. М., 1972. 21 с.
    43.Деркач М.Ф., Гумецкий Р.Я., Гура Б.М. Динамические спектры речевых сигналов. Львов: Вища школа, 1983. 168 с.
    44.Донбаева Н.Б. Изменение акустических характеристик звукового строя под влиянием контекста // Просодическая структура текста/ Отв. ред. А.М. Антипова. М.: МГПИИЯ, 1984. С. 62-81.
    45.Дробышева И.М. Слова с вариантной фонетической структурой в современном немецком языке: Автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.02.04/ Московск. гос. пед. ин-т им. В.И.Ленина. М., 1977. 14 с.
    46.Дукельский Н.И. Принципы сегментации речевого потока. М., Л.: Изд-во Акад. наук СССР, 1962. 138 с.
    47.Зиндер Л.Р. Влияние темпа речи на образование отдельных звуков // Вопросы фонетики. Уч. зап. ЛГУ. Л.: Изд-во ЛГУ, 1964. Вып. 69. С. 3-27.
    48.Зиндер Л.Р. Общая фонетика: Учеб. пособие. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Высш. школа, 1979. 312 с.
    49.Зиндер Л.Р. Теоретический курс фонетики современного немецкого языка. СПб.: Изд-во СПб. ун-та, 1997. 185 с.
    50.Зиндер Л.Р., Бондарко Л.В., Вербицкая Л.А. и др. Проблемы и методы экспериментально-фонетического анализа речи. Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1980. 149 с.
    51.Зиндер Л.Р., Касевич В.Б. Фонема и ее место в системе языка и речевой деятельности // Вопросы языкознания. 1989. №6. С. 29-38.
    52.Зиндер Л.Р., Строева Т.В. Историческая фонетика немецкого языка. М., Л.: Просвещение, 1965. 192 с.
    53.Златоустова Л.В. Фонетическая структура слова в потоке речи. Казань: Изд-во Казанск. ун-та, 1962. 155 с.
    54.Златоустова Л.В., Галяшина Е.И. Распознавание индивидуальных и групповых акустико-перцептивных характеристик говорящего по звучащей речи. 2000. http://www.philol.msu.ru
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины