ЕКОНОМІЧНА КУЛЬТУРА МОЛОДІ ЗА УМОВ СТАНОВЛЕННЯ РИНКОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ : ЭКОНОМИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА МОЛОДЕЖИ В УСЛОВИЯХ становления рыночных отношений в УКРАИНЕ

Короткий опис

Інститут соціології Національної академії наук України

На правах рукопису

Майструк Ірина Миколаївна
УДК 316.62. 053.81

ЕКОНОМІЧНА КУЛЬТУРА МОЛОДІ ЗА УМОВ СТАНОВЛЕННЯ РИНКОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

22.00.04 спеціальні та галузеві соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
соціологічних наук

Науковий керівник
Пилипенко Валерій Євгенович.,
доктор соціологічних наук,
професор

Київ 2008

ЗМІСТ

Розділ 1. Економічна культура як об’єкт соціологічного дослідження.................9
1.1 Економічна культура: її сутність та розвиток....................................................9
1.2 Класифікація сегментів економічної культури................................................24
1.3 Інституційний і особистісний аспекти економічної культури.......................31
Висновки до розділу 1..............................................................................................47
Розділ 2. Історична еволюція економічної культури.................49
2.1. Економічна культура в радянський період......................................................49
2.2 Економічна культура в перехідному українському суспільстві.65
2.3 Культурна політика країн з розвинутою ринковою економікою.................................................79
Висновки до розділу 2...............................................................................................97
Розділ 3. Емпіричні виміри економічної культури сучасної молоді.............................99
3.1 Молодь як об’єкт соціологічного аналізу..............................................99
3.2 Економічна культура української молоді.......................................................113
Висновки до розділу 3............................................................................................132
Розділ 4. Способи формування економічної культури молоді в соціальному середовищі.......................................................................134
4.1 Чинники зростання економічної культури молоді.........................................134
4.2 Економічна освіта і виховання в процесі формування економічної культури молодої людини.......................................................................................................146
4.3 Економічна культура і розвиток молодіжного підприємництва...................162
Висновки до розділу 4.............................................................................................175
Висновки..................................................................................................................177
Список використаних джерел................................................................185

ВСТУП

Актуальність теми. Економічна культура - проміжне явище, яке знаходиться на межі економічної і соціальної реальності суспільства. З позиції соціологічного трактування економічна культура розглядається в роботі як соціальна цінність, що вимагає відповідного теоретико-методологічного підходу. Тому автор дисертації поєднує ціннісний і позитивістський способи вивчення цього складного явища. Ціннісне бачення автором дисертації проблеми спирається на виявлення прихованого аксіологічного змісту відповідей молодих респондентів на питання анкети, що відповідала позитивістській традиції формування інструментарію. Кожна відповідь розглядалася з позиції її ціннісного змісту, що фіксувався свідомістю респондента (нерідко сам респондент ціннісного аспекту своєї відповіді не помічав). Позитивістський же підхід передбачає вивчення молодіжної економічної культури як об’єктивного елемента соціальної реальності, до якого застосовані традиційні емпіричні методи дослідження.
Проблеми молоді, її освіти, виховання, соціального, становлення, участі у суспільному, економічному житті перебувають у центрі уваги і на межі різних наук. У зв’язку з цим є потреба в розвитку соціології молоді та її дослідження. Соціально-економічні зміни, розбудова соціально-орієнтованої економіки поставили перед українським суспільством завдання сформувати ринкову економічну культуру молоді, яка б сприяла здійсненню нею ефективної економічної діяльності й уможливлювала б оцінювання даної діяльності з позиції не лише економічної доцільності, але й соціальної спрямованості та моральної цінності.
Перехід України до ринкових відносин розкриває свободу особистості, сприяє реалізації її соціальних, економічних і духовних інтересів, виступає одночасно і в якості основи для зростання національного багатства. У цьому процесі провідна роль належить системі освіти, оскільки в значній мірі рівень культури людини є результатом виховання і навчання.
Особливість становища молодих людей у суспільстві полягає в тому, що, з одного боку, вони входять у той соціальний простір, який було організовано незалежно від них попередніми поколіннями; з іншого боку, молодь може змінити та перебудувати відповідні соціальні структури. Крім того, вихід із кризової ситуації і процес розвитку нашого суспільства безпосередньо пов’язані із становищем молоді та її реальною участю в цьому процесі. Тому дослідження процесу включення молодого покоління у всі сфери суспільного життя, зокрема, економічного, набуває особливого значення.
Сьогодні стає очевидним, що для формування морального імунітету до негативних проявів в економічній діяльності, створення економічної культури особистості як культури ринкових взаємовідносин недостатньою є домінуюча теоретична і вузькоспеціалізована професійна підготовка молоді. Підвищення економічної культури молоді потребує ефективного комплексного підходу. За умов ринкових відносин від закладів освіти вимагається швидке реагування, тому основною вимогою до випускників є здатність швидко адаптуватися до нових ринкових реалій.
Окремі аспекти економічної культури перебували в контексті наукових інтересів соціологів, економістів, педагогів, психологів, представників різних шкіл і течій. Зокрема вони розглядалися у роботах П.Хайне, А.Сміта, П.Печчеї, А.Маслоу, Ф.Хайєка, Д.Мак-Клелланда, Ф.Герцберга, Р.Рюттингера, Т.Петера.
Проблеми ринкової економічної культури, мислення і свідомості, економічної просвіти знаходять відображення в працях українських соціологів В.Пилипенка, І.Бекешкіної, Є.Головахи, С.Макеєва, В.Лагутіна; сутність економічної культури, її місце в системі загальної культури досліджували В.Приходько., Т.Сур’як; соціологічну теорію економічної культури розглядала Т.Єфременко; соціологічному вивченню економічної поведінки були присвячені праці Є.Суїменка, В.Геєця, А.Чухна; культурний досвід ринкових країн вивчали Г.Ассонов, О.Хуторяненко, Е.Щаблій; виховання культури споживання В.Тарасенко; організацію економічної освіти і виховання досліджували А.Шпак, А.Фіцула, В.Зайчук. Також проблеми економічної культури знайшли своє відображення у працях російських вчених Т.Заславської, Р.Ривкіної, В.Щербини, А.Морозова, В.Попова, Л.Пономарьова, В.Чичканова, Л.Кузьмінова, А.Леонтьєва, В.Макаренка. Але на сьогодні немає системного аналізу й теоретичних узагальнень та практичних розробок щодо стану та динаміки економічної культури української молоді та її ролі в розвитку економіки, які б сформували теоретичні основи та інноваційні методологічні підходи до розробки державної стратегії формування економічної культури молоді як засобу і цілі розвитку економічної сфери та розв’язання соціальних проблем суспільства.
Проблемна ситуація полягає в суперечності між динамічними ринковими умовами та самими явищем економічної культури молоді, яка реагує на зміну обставин своєї життєдіяльності.
Недостатня розробка наукової проблеми економічної культури молоді за умов ринкових відносин в Україні зумовила вибір теми дисертації, обґрунтування мети, цілей, завдань, а також логіку викладення матеріалу.
Наукова проблема полягає у необхідності теоретичного визначення основних чинників та механізмів трансформації економічної культури молоді в ситуації ринкових відносин, у потребі концептуалізації методологічного підходу щодо динаміки цього процесу.
Зміни, що відбулися в суспільно-економічній і соціально-політичній сферах українського суспільства, дали поштовх і загострили інтерес до вивчення проблеми економічної культури молоді за умов ринкових відносин в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота не пов'язана з науковими планами організації, де вона виконувалася, а також із галузевими та державними програмами.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування методологічних засад вивчення процесу трансформації економічної культури молоді за умов становлення ринкових відносин в Україні та визначення напрямків її підвищення. У зв’язку з цим були поставлені такі завдання:
визначити соціальну сутність і розглянути специфіку розвитку економічної культури та її функції в суспільстві;
проаналізувати інституційний та особистісний аспекти економічної культури;
розглянути історичну еволюцію економічної культури як соціальну цінність;
розглянути культурну політику країн з ринковою економікою щодо молоді;
уточнити методологічні засади вивчення динаміки економічної культури молоді на основі її емпіричних вимірів;
проаналізувати соціальні детермінанти зміни економічної культури молоді в нових умовах.
Об’єкт дослідження економічна культура молоді.
Предмет дослідження соціальні особливості, закономірності трансформації економічної культури молоді за умов становлення ринкових відносин в Україні.
Методи дослідження. Для дослідження поставленої мети використано такі наукові методи: теоретичний аналіз проблеми; компаративний (для зіставлення особливостей японського і американського досвіду управління в менеджменті); ціннісна інтерпретація (економічної культури та її еволюції); метод експертного опитування Інституту соціології НАН України, аналізу результатів експертного опитування, нормативних та статистичних документів, емпіричних даних соціологічних досліджень: моніторингу „Українське суспільство: Моніторинг соціальних змін” 1994 2008 рр; вибірка молоді становить: у 1994 р. (n = 456); 1998 р. (n = 430); 2002 р. (n = 440); 2006 р. (n = 432); 2008 р. (n = 418); дослідження „Економічна культура сучасного українського суспільства” (n = 623), та „Молодь України: червень 2007”, проведеного Інститутом проблем сім’ї і молоді (n = 1800).
Наукова новизна отриманих результатів полягає у концептуальному обґрунтуванні особливостей трансформації економічної культури молоді за умов становлення ринкових відносин в Україні, а також у виявленні оптимальних регуляторних чинників її поступального розвитку. У дослідженні було отримано такі результати:
уточнено визначення економічної культури, як соціальної цінності, що характеризується сукупністю засвоєних економічних знань, розвиненістю економічного мислення, професійних вмінь і практичних навичок, законослухняністю, ступенем включення в економічну діяльність, через яку виявляються ділові риси (ініціативність, підприємливість, повага до чужої власності);
показано суперечність між інституційним та особистісним рівнем економічної культури як соціальної цінності та обґрунтовано шляхи подолання цієї суперечності;
показано, що в процесі історичного розвитку економічна культура ідеологізувалася як соціальна цінність. Відбувалася ідеологізація подвійного характеру в залежності від класової приналежності молоді;
зроблено порівняння культурної політики в Японії і США і запропоновано способи адаптації в умовах Україні;
уточнено методологічні засади ціннісного та позитивістського підходів у вивченні економічної культури молоді. Перший з них ґрунтується на методах виявлення міри усвідомлення та оцінок молоддю таких аспектів економічної культури як значимість її для неї самої, як чинника адаптації молоді до життєвих умов, діяльності різних соціальних інститутів, що впливають на формування, розвиток та трансформацію економічної культури молоді: другий - на методах дослідження економічної культури молоді з точки зору її місця і функції в суспільстві;
уточнено роль різних детермінантів трансформації економічної культури молоді в змінних ринкових умовах.
Практичне значення одержаних результатів. Основні результати й висновки роботи можуть слугувати подальшим дослідженням у межах зазначеної проблематики. Матеріали дисертації можуть бути використані в процесі формування ефективної державної політики в молодіжній сфері. Теоретичні положення роботи стануть у нагоді при розробці програм економічного розвитку й моніторингу соціально-економічних проблем сучасної української молоді. Нарешті, дані, отриманні у процесі дослідження, можуть бути використані при розробці нормативних і спеціальних курсів з економічної соціології, соціології молоді, соціології управління, соціальної роботи, соціальної психології тощо.
Особистий внесок здобувача. У виконаних у співавторстві роботах авторові належать: у публікації 5 обґрунтування чинників, що впливають на формування економічної культури різних вікових груп; 6 аналіз розвитку економічної культури населення України в умовах ринкових перетворень.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідались на ΧV Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Ломоносов 2008” (Москва, 2008), XIV Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Ломоносов 2007” (Москва, 2007), VI міжнародній Харківській науковій конференції „Соціологія у (пост)сучасності” (Харків, 2008), V міжнародній Харківській науково-практичній конференції „(Пост)сучасність і наука: соціологія в пошуках себе і суспільства” (Харків, 2007).
Публікації. Основні положення дисертації викладено у 5 статтях у провідних наукових фахових виданнях, 3 у збірниках наукових праць, у 4 опублікованих доповідях на конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволяє зробити основні висновки і пропозиції теоретичного та науково-практичного спрямування:
Економічну культуру розглянуто як об’єкт соціологічного дослідження. Внаслідок здійсненого аналізу поняття економічна культура виявлені її основні особливості та характеристики.
1. Економічна культура це якісна характеристика історично обумовлених соціальною системою загальноприйнятих форм економічної взаємодії і регулюючих їх правил і норм, яка відображає суттєві особливості економічних відносин та інтереси соціальних суб’єктів у вигляді сукупності духовних і економічних цінностей моделей поведінки. Вона формується в процесі загальноекономічної практики і приводить до утворення стійких норм і правил економічної взаємодії, які сприяють передачі нагромадженого досвіду. Завдяки цьому економічна культура є механізмом відтворення і розвитку економічних відносин суспільства в цілому і окремої особистості в різноманітних діяльнісних і предметних формах.
Економічна культура розчинена у всій сукупності економічних відносин, які є не лише формою прояву, але й способом існування культури. Тому сутність економічної культури полягає не в рівні економічного розвитку людини чи її діяльності, а в економічних відносинах, які обумовлюють природу самої людини та способи її діяльнісного існування.
Економічна культура молоді як соціальна цінність, характеризується сукупністю засвоєних економічних знань, розвиненістю економічного мислення, професійних вмінь і практичних навичок, законослухняністю; ступенем включення в економічну діяльність, через яку виявляються ділові риси (ініціативність, підприємливість, повага до чужої власності). Соціальна значимість економічної культури для молоді полягає у встановленні молоді як соціального суб’єкта, її включення в економічну діяльність, зростання рівня свідомості, професійному самовизначенні. Вона сприяє тому, що молодь перетворюється на суб’єкта економіки.
Економічна культура виконує такі функції:
трансляційну, що полягає в передачі із минулого в теперішнє і в майбутнє соціальних цінностей, норм, еталонів поведінки;
селекційну вибракування морально застарілих цінностей, норм, еталонів поведінки;
інноваційну оновлення соціальних цінностей, норм, еталонів поведінки і запозичення прогресивних із інших культур;
гуманістичну формування активної життєвої позиції людини, духовно-практичне перетворення світу;
гносеологічну (пізнавальну) озброєння суб’єкта економічної культури знаннями;
інтеграційну розвиток і задоволення потреб, інтересів людей і, насамперед, забезпечення їх участі в економічній діяльності, вираження і узгодження економічних інтересів соціальних груп і верств;
адаптаційну взаємодія особистості чи соціальної групи із соціальним середовищем;
соціальну виконує роль соціальної пам’яті суспільства, і не лише в
тій його частині, яка пов’язана з економічними відносинами. Економічна культура зберігає, відбирає, нагромаджує цінності, норми, правила, які необхідні для збереження і розвитку економіки.
Основними характеристиками економічної культури є: зв’язок з виробничою діяльністю людей; певні економічні знання, інтерес до певної діяльності, майстерність і професіоналізм; перебування в певному просторі просторі економічних відносин; тісний зв’язок з правом і моральністю, стійкі стереотипи свідомості, які повторюються не тільки з року в рік, але й з століття в століття.
Економічна культура є якісною характеристикою розвитку особистості та групи. Вона відображає стан економічної свідомості і поведінки людей, визначає їх адаптивні і творчі можливості в процесі освоєння оточуючого світу. Розвиток людини, її творчих сил і форм спілкування складає головний зміст економічної культури. Тому її вивчення дозволяє виявити як людина вимірює економіку.
2. У процесі дослідження визначено та проаналізовано наступні сегменти економічної культури: культуру праці, культуру управління, підприємницьку культуру, культуру взаємовідносин, культуру споживання. Запропонована класифікація дозволила розкрити організаційний механізм формування економічної культури і показати значимість неформальних норм у формуванні економічної культури. Класифікація сегментів економічної культури дозволяє також стверджувати, що система „економічної культури” є неієрархізованою системою.
3. Економічна культура суспільства розглянута в інституціональному і особистісному аспектах. Інституціональний аспект це ті цінності і соціальні норми, які характеризують функціонуючі всередині економіки інститути, а також цінності і норми, які породженні не економічними, а іншими соціальними інститутами суспільства, які лежать поза економікою, але безпосередньо взаємодіють з нею (інститут права, політики, релігії, науки, етики, культури і мистецтва). Особистісний аспект це продукти функціонування соціальних груп та індивідуума, до яких відносяться економічні інтереси і потреби; економічна свідомість і мислення; економічні знання і вміння; економічна діяльність, її якість і властивості. Дані аспекти економічної культури взаємопов’язані. Цей взаємозв'язок забезпечує цілісність економічної культури суспільства. В основі цієї цілісності лежить те, що, з однієї сторони, культурні особливості економічних інститутів формують культурні риси населення, а останні впливають на вже сформовану їх інституціональну культуру.
4. У результаті аналізу історичної еволюції економічної культури виділено такі етапи розвитку економічної культури: економічна культура радянського періоду, економічна культура перехідного типу
Також в процесі дослідження проаналізовано культурну політику розвинутих країн світу.
Система економічних цінностей суспільства накладає певний відбиток на людину. Зміни соціальних умов викликають зміни економічних цінностей суспільства і, відповідно, зміни соціально-економічного типу людини. Цінності радянської економіки спрямували особистість на формування колективістських орієнтацій (визнання вищою цінністю державної власності і репресивна боротьба з будь-якою іншою власністю). Економічна культура за радянських часів була сукупністю рис економічної свідомості та поведінки, які випливали з панівної економіки та політики. В економічній культурі радянського періоду домінували цінності: праця як перша життєва потреба; ієрархічна система державного контролю як основа управління; загальнодержавна власність на засобі виробництва; централізоване планування. Звідси випливали основні реальні й проголошені соціалістичні цінності рівність, братерство, визнання авторитету партійного керівництва. Впровадження у свідомість громадян колишнього Радянського Союзу різноманітних ідеологічних установок і формування адекватної їм економічної культури відбувалися одночасно з викоріненням ринкових відносин. У процесі боротьби з ринком із свідомості багатьох генерацій населення вилучалися уявлення та цінності, які відображають нормальне економічне життя суспільства. Йдеться про такі цінності, як підприємливість, прагнення до успіху та достатку, повага до чужої власності та чесно нагромадженого капіталу, дух новаторства. Цінувалися такі стереотипи економічної поведінки як слухняність, несуперечливість, орієнтація на кількість незалежно від якості, показуха, невимогливість. Наслідком ствердження такого роду цінностей стали ділова необов’язковість, низька якість праці та управління.
Становлення економічної культури в період ринкової трансформації суспільства відбувалось у протиборстві з наслідками культури адміністративно-командної системи. Стереотипи соціально-економічної поведінки не зникають безслідно, вони передаються від колишніх систем до майбутніх. Саме тому такі риси радянської економіки, як централізація, заборона, напівлегальний характер, зберігалися й продовжували діяти за нових умов, коли перехід до соціального ринкового господарства вже розпочався. Курс на ринкові перетворення був підтриманий всіма прошарками суспільства. Паралельно з деідеологізацією свідомості йшла адаптація населення на ринку товарів та послуг. Цінності ринкової економіки спрямовували особистість на формування індивідуалістичних орієнтацій (визнання приватної власності як основної цінності, мотивація до праці, побудована на відносинах купівлі-продажу робочої сили і зацікавленості робітника в підвищенні її вартості)
Ринкова економіка висуває нові вимоги до управління персоналом. Зміни характеру виробництва і робочої сили вимагають інших підходів до управління, іншої економічної культури і філософії менеджменту. Варто використовувати в системі українського менеджменту аспекти моделей як американського, так і японського менеджменту і змінювати їх в залежності від ефективності та доцільності в конкретних умовах і в залежності від конкретних завдань. Необхідно здійснити програми кадрового забезпечення реформ, спираючись на вітчизняний і зарубіжний досвід. Проблема підготовки і перепідготовки управлінського персоналу повинна бути поставлена на рівні випереджаючого навчання, яке формує стратегічне економічне мислення та управлінську культуру, властиві високо розвинутим країнам. З метою покращення підготовки кадрів, необхідно запровадити систему безперервного навчання, яка б органічно поєднала навчання економічне і професійне, охопила всі ланки керівних кадрів. Така система має містити в собі: загальну освіту; базову фахову підготовку (засвоєння загально професійних уявлень, поглядів та оцінок у даній галузі); спеціалізовану фахову підготовку (опанування методів та інструментарію здійснення обраного виду діяльності); підвищення кваліфікації і перепідготовки (розширення та поглиблення загальноосвітніх і фахових знань, оволодіння широким діапазоном методів, предметів і засобів виконання професійної діяльності); адаптацію (опанування нових видів, методів і засобів виконання діяльності та соціальних ролей); підготовку до посадового зростання (освоєння специфічних видів, функцій, методів та засобів пропонованої діяльності). Необхідною є також конкуренція між різними формами підготовки кадрів, яка сприятиме активному нарощуванню їх потенціалу.
Основною із фундаментальних культурних засад управління в Україні має стати визнання того факту, що наймані працівники турбуються не лише про отримання високої заробітної плати за свою працю, але й моральне і психологічне задоволення від неї, прагнуть до самореалізації в праці і підвищення свого професійного, інтелектуального і соціального статусу. Для українського менеджменту доцільно буде впровадження системного менеджменту, корпоративної культури, пропагування цінностей, що включають в ідею постійного удосконалення, повагу до людей та їхніх можливостей. Має бути створена система цінностей, що возвеличує найманого працівника. Український менеджмент повинен орієнтуватися на освідчену, динамічну молодь, яка не лише здатна швидко засвоювати виробничі операції, але й прагне до зміни діяльності, до введення і дослідження нового.
5. Молодь це різнорідне соціальне утворення, це різні групи з їхніми особливими потребами, це різні статуси, це прояви молодіжних субкультур. Але, як мозаїка при загальному погляді може скластися у монументальне панно, так і узагальнений портрет молоді залежить від фахового рівня, об’єктивності та незаангажованості дослідників. Щоб досліджувати особливості процесу соціалізації молоді, потрібно вивчати як саму молодь, так і її найближче оточення. Щоб знати і розуміти особливості соціалізації різних груп молоді, треба вивчати та аналізувати, шукати відповіді та порушувати нові питання, прогнозувати і перевіряти прогнози часом, удосконалювати наукові методики та технології. Головне це побачити і оцінити.
6. Аналіз результатів проведених опитувань свідчить, що українська молодь, як і суспільство в цілому, потерпає від численних негараздів у різних сферах життя, що істотно впливає на формування рівня її економічної культури. Загалом, економічна культура молоді України перебуває наразі у стані переходу від цінностей соціоцентризму й трудового обґрунтування власності до цінностей приватновласницького привласнення, коли місце життєвого принципу „мати, щоб бути” потроху заступає принцип „бути, щоб мати”. Можна констатувати, що економічна культура молоді перебуває у стадії нерівномірного формування. Рівень економічної культури молоді не відповідає ні потребам суспільства, ні потребам самої молоді, через відсутність профорієнтації, недосконалої політики зайнятості тощо. Серед різних складових економічної культури найвище можна оцінити економічну обізнаність і професіоналізм молоді, найнижче дотримання норм права і законів. Поряд з цим є частка молоді, яка не має досвіду участі в економічній діяльності і в той же час потребує сучасних економічних знань, це все негативно впливає на свідомість молоді: знання, практичний досвід, навички, вміння тощо. Це все гальмує розвиток таких економічних якостей, як: ініціативність, діловитість, підприємливість; та особистих якостей здатність самостійно вирішити проблему, кмітливість, відповідальність. Серед молодих громадян спостерігається найбільший відсоток потенційних підприємців. В економічному мислені та поведінці молоді домінує прагматична мотивація.
7. Однією з найважливіших проблем сучасної економіки є трансформація економічної культури. Звісно, будь-які реформи залежать від розуміння їхньої суті і підтримки тими, для кого вони здійснюються. Зміни в економічній системі мають проводитись одночасно зі змінами у світосприйнятті громадян. На нашу думку, цьому сприятиме низка факторів: економіко-правових, освітньо-наукових, духовно-психологічних.
8. Необхідними чинниками формування економічної культури молоді є економічна освіта (економічне навчання і економічне виховання) інтегруючи в своїй структурі економічне мислення й економічну свідомість, економічну поведінку та залучення молоді в економічну діяльність. Найбільш успішне формування економічної культури в процесі освітньої діяльності буде завдяки реалізації наступних освітньо-виховних умов: належне інформаційне забезпечення навчального процесу відповідно до економічних реалій; стимулювання вивчення економічних та гуманітарних дисциплін; використання методів активного навчання; залучення студентів до економічної діяльності.
Економічна освіта і виховання формують економічне світосприйняття молоді, вони допомагають усвідомити людині правильність економічної теорії, зрозуміти економічні погляди, ідеї, співвіднести теорії із реальною поведінкою, готовністю діяти у відповідності із засвоєними економічними знаннями. У сучасних умовах посилюється ціннісно-орієнтаційна вага соціально-економічних знань, зростає значення наявності в молодої людини економічного мислення. Збільшується потреба суспільства у перебудові діяльності освітніх закладів, у збагаченні матеріальної основи економічної освіти і вдосконалення методів економічного виховання, спрямованих на формування ринкової економічної культури, нового економічного мислення, розвиток ініціативності, енергійності, прагнення до успіху, вміння у різноманітних ситуаціях приймати нестандартні рішення. Система економічної освіти і виховання повинна бути спрямована не лише на засвоєння конкретних соціально-економічних знань і вмінь, але й надавати можливість оволодівати засобами їх застосування в різноманітних ситуаціях, навчитися самостійно проявляти економічне мислення і моральну економічну поведінку. На сучасному етапі у загальноосвітній, професійній школі, інституті доцільно запроваджувати прогресивні форми організації праці, ознайомлювати молодь з основами маркетингу, менеджменту, схвалювати індивідуальне підприємництво тощо. Необхідно реалізовувати заходи з економічного виховання, просвітницьку та пропагандистську роботу в тому числі й через ЗМІ.
9. Зростання економічної культури молоді можливе шляхом її залучення до економічної діяльності, а саме участі молоді у організаційно-управлінській практиці у ВНЗ, виробничій у технікумах, коледжах, ПТУ, молодіжному підприємництві. Такі елементи економічної культури як професіоналізм і моральність сприятимуть здоровій моральній атмосфері у середовищі підприємців, адекватній мотивації підприємницької поведінки, прогресивному розвитку суспільства в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкин Л.И. Новый тип экономического мышления. М.: Экономика, 1999. 191 с.
2. Абрамова А. Подготовка менеджеров. К.: Укр. НИИНТИ, 1990. 35 с.
3. Аза Л. А., Поддубный В. А., Ручка А. А. Ценностные ориентации рабочей молодежи. Киев.: Наукова думка, 1978. 203 с.
4. Алферова М.Л. Формирование экономической культуры младших школьников в процессе дополнительного образования: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / Челябенск. гос. пед. ин-т. Ч., 1999. 20 с.
5. Аменд. А.Ф. Система работы классного руководителя по экономическому воспитанию школьников: Метод. рекоменд. Челябинск.: Изд-во Чел. гос. пед. ин-т., 1987. 61 с.
6. Апресян Р.Г. Опыт населения в ХХ столетии: Социально-этические очерки. М.: Аслан, 1996. 280 с.
7. Арнольдов А.И. Человек и мир культуры: Введение в культурологию. М.: Изд-во МГИК., 1992. 273 с.
8. Арпихов А.Ю. Экономическое мышление: содержание и пути формирования. М.: Луч, 1994. 122 с.
9. Ассонов Г.Ф., Хуторянко О.А., Щаблий Е.И Особенности экономической культуры в США, Японии, странах Западной Европы. К.: УкрИНТЭИ 1992, 1992. 60 с.
10. Балакірєва О. М. Особливості соціологічного аналізу молодого покоління в сучасному суспільстві // Вивчення молоді на сучасному етапі питання методології і методики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, Київ, 11-13 жовтня 1995 р. К., 1996. С. 217 220.
11. Балакірєва О., Яременко О. Молодь України у дзеркалі соціології. К.: УІСД, 2001. 210 с.
12. Бляхман Л.С. Научиться экономически мыслить. М.: Политиздат, 1990. 271 с.
13. Бляхман Л.С. Перестройка экономического мышления. М.: Политиздат, 1990. 217 с.
14. Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения. М.: Наука, 1978. 312 с.
15. Бобров В. Розвиток економічної освіти на етапі ринкових перетворень // Педагогіка і психологія професійної освіти. 1998. №5. С. 115 121.
16. Боенко Н. И. Экономическая культура: проблемы и тенденции развития. Санкт-Петербург: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2005 180 с.
17. Болгов В.И., Гуцу В.Г. Социология культурного уровня жизни: Теория, методы и опыт социологического исследования. К.: Штиинца., 1991. 168 с.
18. Боровикова Т. В. Педагогические основы формирования экономической культуры школьников: Дис. д ра пед. наук: 13. 01.00. Пермь., 2000. 379 с.
19. Боярз В. Н. Молодежь. Методологические проблемы исследования. Л.: Политиздат, 1973. 133. с.
20. Братишко В. Національна економіка як об`єкт державного управління // Економіка України. 1994. №6. С. 26 31.
21. Бурдье П. Образование как трамплин профессиональной карьеры // Социология образования: Тексты. М: Изд-во Московского университета, 2000. 390 с.
22. Быков В., Парамонов А Экономические предпосылки предпринимательской подготовки подростков и молодежи // Народное образование. 2001. № 10. 202 с.
23. Валовый Д.В. История менеджмента. М.: Учеб. Пособие. М.: ИНФРА- М, 1997. 253 с.
24. Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. посібник. К.: Знання-Прес., 2006. 350 с.
25. Василенко И.В., Дулина Н.В., Токарев В.Д. Социальные установки молодых предпринимателей // Социологический журнал. 1995. №3. С. 170 173.
26. Васильев А. Ценностные установки молодежи // Человек и труд. 1994. №6. С. 36 41.
27. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма // Избранные произведения. М.: Прогресс, 1990. 808 с.
28. Верховин В.И. Экономическое поведение как предмет социологического анализа // Социологические исследования. 1994. №4. С. 124 126.
29. Виноградська А.М. Основи підприємництва: Навч. посібник. К.: Кондор., 2005. 544 с.
30. Витаньи И. Общество. культура, социология: Пер. с венг. М.: Прогресс, 1984. 288 с.
31. Вишневский Ю.Р., Шапко В.Т. Некоторые методологические проблемы взаимосвязи коллективности и экономической культуры работника // Коллективность, экономическое поведение работника и закон в трудовых коллективах. Тезисы научн.-практ. конф. / Редколег. Пермь.: Знание. 1994. С. 106 110.
32. Ворона В.М., Шульга М. В. Українське суспільство 1994 2005. Динаміка соціальних змін. Київ.: Інститут соціології НАН України, 2005. 653 с.
33. Геєць В.М. Питання гуманізації економічного життя та перспективи забезпечення стабільного економічного зростання в Україні // Стратегічна панорама. 1999. №1. С. 87 91.
34. Герцберг С. Стаханов и стахановцы. М.: Политиздат, 1981. 208 с.
35. Гольц Г.А. Культура и экономика: поиск взаимосвязей // Общественные науки и современность. 2000. №1. С. 25 35.
36. Городяненко В.Г. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Видавничий дім „Академія”, 2003. 560 с.
37. Гризе Г. Социально-научные теории молодежи. М.: Прогресс, 1986. 120 с.
38. Гринберг Р., Рубинштейн Н.А. Трудности рыночной адаптации: цены, доходы, социальная защита // Общественные науки и современность. 1992. №5. С. 39 45.
39. Гуревич П.С. Культурология: Учебн. пособие. М.: Знание, 1999. 288 с.
40. Гуревич П.С., Столяров В.И. Мир философии: книга для чтения. Ч.2. Человек. Общество. Культура. М.: Политиздат. 1991. 624 с.
41. Дегтярь Л.С. Социальная структура социалистического общества в СССР. М.: Прогресс, 1988. 132 с.
42. Достоевский Ф.М. Преступление и наказание. М.: Пан-прес, 2007. 542 с.
43. Економічна культура населення України: Думки і роздуми експертів. К.: ІС НАНУ, 2005. 20 с.
44. Эггертсон Т. Экономическое поведение и институты. М.: Дело, 2001. 407 с.
45. Эйзенштардт С. От поколения к поколению. Киев.: Политиздат, 1982. 234 с.
46. Экономическая культура и нравственность: Межвуз. сб. научн. роб. Алма-Ата: Каз. пед. университет им. Абая, 1990. 85 с.
47. Ерицпохова А.З. Экономическая культура специалиста в процессе адаптации сферы культуры к рыночным отношениям: Автореф. дис. канд. культ. наук: 24.00.02. / Краснодарск. гос. пед. ин-т. К., 1999. 168 с.
48. Єфременко Т.О. Социологическая теория экономической культуры // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Харків.: Думка, 2004. С. 81 84.
49. Житомирская В.Б. Советский город в 1921-1925 гг.: Проблемы социальной культуры. М.: Наука, 1988. 166 с.
50. Загвязинская Н.М. Формирование экономической культуры учащихся сельских школ: Дис. канд. пед. наук: 13.00.01. Тюмень., 2000. 174 с.
51. Зайчук В.О. Економічна освіта молоді і дослідження впливу соціуму на особистість. Луцьк: Вежа, 1999. 299 с.
52. Запесоцкий А.С. Эта непонятная молодежь: Проблемы неформал. молодеж. об-ний М.: Профиздат, 1990. 224 с.
53. Зарубина Н.Н. Социально-культурные основы хозяйства и предпринимательства. М.: Магистр, 1998. 355 с.
54. Заславская Т.И., Рывкина Р. В. Социология экономической жизни: Очерки теории. Новосибирск.: Наука. Сиб. отд-ние, 1991. 448 с.
55. Золотова И., Зуев А. Молодежь на рынке труда // Общественные науки и современность. 1994. №5. С. 34 41.
56. Ибрагимов Г.И. Педагогические технологии в средней профессиональной школе // Технология обучения: сущность, опыт применения и проблема развития. 1997. № 4. С. 4 14.
57. Игнатовский П.А. Экономическая жизнь социального общества. М.: Экономика, 1983. 247 с.
58. Кертман Л.Є. Історія культури країн Європи і Америки. М.: Наука, 1984. 120 с.
59. Клепач Н.Л., Попов В.Д., Эйнштейн Л. Е. Экономическое воспитание масс: организация и эффективность. М.: Экономика, 1979. 186 с.
60. Коган Л. Н. Теория культуры . Екатеринбург.: Мысль, 1999. 280 с.
61. Коган Л.Н. Всестороннее развитие личности и культура. М.: Прогресс, 1981. 48 с.
62. Колеватов В.П. Социальная память и познание. М.: Мысль, 1984 190 с.
63. Кон И. С. Социология личности. М.: Политиздат, 1967. 180 с.
64. Коржеева Е.М. Адаптация подростков к рыночным отношениям // Социологический журнал. 1995. №2. С. 141 151.
65. Котляр М., Кульчицький С. Шляхами віків: Довідник з історії України. К.: Україна, 1993. 248 с.
66. КПСС в резолюциях и решениях съездов, конференции и Пленумов ЦК. М.: Политиздат, 1953. Ч. 2. 40 с.
67. Крокинская О.К. Ценности труда и образования в молодежной среде: если разобраться // Вестник Санкт-Петербургского ун-та. 1993. Сер 6. Вып 2. С. 49 55.
68. Кузминов Я. И. Наша экономическая культура сегодня // Общество и экономика. 1992. №1. 2. С. 28 41.
69. Кузминов Я.И. Советская экономическая культура: наследие и пути модернизации // Вопросы экономики. 1992. №3. С. 44 57.
70. Курицин А., Рославцев В., Сорохтин А., Организация управления подготовка персонала в японских компаниях . М.: МНИИПУ, 1988. 96 с.
71. Кучерів І., Бекешкіна І., Головаха Є., Макеєв С. Економічна свідомість населення України і економічна просвіта. К.: Демократичні ініціативи, 1996. 64 с.
72. Лагутин В.Д. Людина і економіка: соціоекономика. Навчальний посібник для студ. економ. спеціальн. вищ. навч. закладів. К.: Просвіта, 1996. 335 с.
73. Ленин В.И. Полное. собр. соч. М.: Прогресс, 1982. Т. 41. 104 с.
74. Леонова О.Л. Феномен хозяйственной культуры // Российский экономический журнал. 1993. № 9. С. 88 95.
75. Лисичкин Г.С. Тернистый путь к изобилию: Почерки. М.: Советский писатель, 1986. 604 с.
76. Лисовский В.Т. Социология молодежи. Словарь прикладной социологии. М.: Мини, 1984. 342 с.
77. Любимов Л.Л. Экономическое образование в России: есть ли выход // Бизнес-образование. 1997. №2. С. 12 21.
78. Майструк И.Н. Молодежное предпринимательство в Украине: перспективы развития // Актуальные проблемы экономической социологии: Сборник научных трудов студентов, аспирантов и преподавателей / [Под общ. ред. Н.Р. Исправниковой, М.С. Халикова]. М.: Университетская книга, 2008. Вып. № 9. 266 с.
79. Майструк И.Н. Основные тенденции развития экономической культуры в Украине. Материалы ΧIV Международной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых „Ломоносов” / Отв. Ред. И.А. Алешковськый, А.И. Андреев. Том III. М.: Изд-во МГУ, ИТК „Дашков и К” 2007. С. 327.
80. Майструк И.Н. Особенности развития экономической культуры на Украине // Актуальные проблемы экономической социологии: Сборник научных трудов студентов, аспирантов и преподавателей / [Под общ. ред. Н.Р. Исправниковой, М.С. Халикова ]. М.: Университетская книга, 2007. Вып. №8. С. 111 - 121.
81. Майструк И.Н. Развитие молодежного предпринимательства в Украине. Материалы докладов XV Международной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых "Ломоносов" / Отв. ред. И.А. Алешковский, П.Н. Костылев, А.И. Андреев. [Электронный ресурс] М.: Издательство МГУ; СП МЫСЛЬ, 2008. 1 электрон. опт. диск (CD-ROM); [Адрес ресурса в сети интернет: http://www.lomonosov-msu.ru/2008/.] ISBN 978-5-91579-003-1.
82. Майструк І. Економічна культура молоді в сучасному українському суспільстві. // (Пост)сучасність і наука: соціологія в пошуках себе та суспільства / Збірник тез доповідей учасників V Міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів. Харків: Видав