ЮРИСДИКЦІЙНІ ІМУНІТЕТИ ДЕРЖАВ ТА ЇХНЬОЇ ВЛАСНОСТІ: ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ В МІЖНАРОДНОМУ ТА ВНУТРІШНЬОМУ ПРАВІ : Юрисдикционные иммунитеты государств и их собственности: ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ В МЕЖДУНАРОДНОМ И внутреннего права

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім.В.М.КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

КОРНІЙЧУК Євген Володимирович

УДК341.211(116)

ЮРИСДИКЦІЙНІ ІМУНІТЕТИ ДЕРЖАВ ТА ЇХНЬОЇ ВЛАСНОСТІ:
ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ В МІЖНАРОДНОМУ
ТА ВНУТРІШНЬОМУ ПРАВІ

Спеціальність 12.00.11 міжнародне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
ДЕНИСОВ ВОЛОДИМИР НАУМОВИЧ,
доктор юридичних наук,
професор

Київ 2008

ЗМІСТ

ВСТУП...............................................................................................

4

РОЗДІЛ1. Характеристика принципу імунітету держав у міжнародному праві та основних правових системах світу.......

12

1.1.Становлення принципу імунітету держав у національній практиці держав та міжнародному праві............................................

12

1.2.Юридична природа та зміст принципу юрисдикційного імунітету держав у міжнародному праві.............................................

24

1.3.Характеристика законодавства та судової практики стосовно юрисдикційного імунітету держави в країнах континентальної правової системи та країнах прецедентного права...........................

36

1.3.1.Практика країн континентальної правової сім’ї та країн Азії з питань юрисдикційних імунітетів держав та їхньої власності.............................................................................................

38

1.3.2.Практика країн англо-американської правової сім’ї з питань юрисдикційних імунітетів держав та їхньої власності...........

50

1.4.Проблема імунітету держав та їхньої власності в законодавстві та практиці України............................................................................

63

Висновки до Розділу1........................................................................

82

РОЗДІЛ2. Особливості договірних відносин держав та їхньої власності кодифікацій у сфері юрисдикційних імунітетів держав та їхньої власності..............................................................

87

2.1.Двосторонні договори юрисдикційних імунітетів держав..........

89

2.2.Брюссельська конвенція 1926р. та Додатковий протокол до неї 1934р..................................................................................................

92

2.3.Міжнародні договори стосовно імунітетів окремих видів власності.............................................................................................

98

2.4.Проекти кодифікацій інституту юрисдикційних імунітетів, підготовлені урядовими та неурядовими структурами......................

106

2.5.Європейська конвенція про імунітет держав 1972р....................

115

Висновки до Розділу2........................................................................

124

РОЗДІЛ3.Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їхньої власності 2004р. у контексті чинного міжнародного права та практики держав..............................................................

128

3.1.Кодифікація інституту юрисдикційних імунітетів держав та їхньої власності Комісією міжнародного права та іншими органами ООН....................................................................................................

128

3.2.Загальна характеристика Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їхньої власності..................................................

134

3.2.1.Преамбула та вступна частина Конвенції..........................

134

3.2.2.Загальні принципи Конвенції............................................

145

3.2.3.Винятки з принципу імунітету держави............................

149

3.2.4.Державний імунітет від примусових заходів у зв’язку із судовим розглядом............................................................................

169

3.2.5.Процесуальні питання, розв’язання спорів та набуття Конвенцією чинності..........................................................................

176

Висновки до Розділу3........................................................................

178

ВИСНОВКИ......................................................................................

180

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................

184

ДОДАТОК1......................................................................................

202

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Перехід економіки України на ринкові відносини та вступ до Світової організації торгівлі разом з ліквідацією державної монополії на зовнішньоекономічну діяльність обумовили необхідність визначення міжнародно-правової позиції країни у сфері надання іноземним державам та їхній власності юрисдикційних імунітетів і приведення внутрішнього права у відповідність до світового досвіду вирішення цієї проблеми. З метою залучення іноземних інвестицій та створення на вітчизняній території юридичних осіб з іноземними учасниками Україною укладено низку міжнародних угод про взаємний захист інвестицій (капіталовкладень), які передбачають, що спори, пов’язані з інвестиціями, розглядаються у міжнародному комерційному або змішаному арбітражі. Відповідно до сучасної міжнародно-правової практики та законодавства більшості розвинутих країн світу постійних політичних та економічних партнерів України це означає вимогу про відмову від імунітету.
Втім, інтенсифікація процесу кодифікації інституту юрисдикційних імунітетів держав та їхньої власності мала місце ще на початку 70-х рр. минулого століття, результатом чого стало ухвалення в рамках Ради Європи Європейської конвенції про імунітет держав 1972р., низки національних законів у цій сфері (США, Велика Британія, Канада, Австралія тощо), а також прийняття у 2004р. Генеральною Асамблеєю ООН універсальної Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їхньої власності. Її створення було результатом розпочатої у 1977р. Комісією міжнародного права ООН роботи з кодифікації та прогресивного розвитку інституту імунітету держав.
Відповідно нагальними завданнями для України є прийняття спеціального закону з питань юрисдикційних імунітетів держав разом із визначенням її ставлення до зазначених конвенцій. Цьому може сприяти аналіз особливостей правового регулювання надання державам юрисдикційних імунітетів згідно зі звичаєвим та договірним міжнародним правом, вивчення законодавчої та судової практики держав, що і становить основну мету цього дисертаційного дослідження.
Інститут юрисдикційних імунітетів держав та їхньої власності є традиційним для міжнародного права, а тому його вивченню приділяли увагу чимало вітчизняних та зарубіжних вчених юристів-міжнародників. Серед них слід назвати Г.Лаутерпахта, Я.Броунлі, Г.Гафнера, М.Огісо, Дж.Кроуфорда, Г.Бадра, Я.Сінклера, Г.Фокс, І.Зайдль-Гогенфельдерна, Б.Гесса, М.Ейкхерста та ін. Важливими для дослідження цієї тематики є ряд доповідей багаторічного спеціального доповідача Комісії міжнародного права ООН з теми юрисдикційних імунітетів держав та їхньої власності С.Сучаріткула. У радянській та пострадянській юридичній літературі з цієї тематики слід виділити праці М.О.Ушакова, М.М.Богуславського, Г.М.Вельямінова, Р.А.Галстяна, Г.К.Дмитрієвої, В.М.Корецького, І.І.Лукашука, Л.А.Лунца, І.О.Хлестової, В.М.Шумілова та ін. В українській юридичній науці питання юрисдикційних імунітетів держави майже не досліджувалось, окрім аспектів у працях фахівців з міжнародного приватного права (А.С.Довгерт, В.І.Кисіль, Г.C.Фединяк, Л.С.Фединяк, В.Л.Чубарєв, О.Х.Юлдашев та ін.) та з міжнародного морського права (В.А.Василенко, О.Ф.Висоцький, Д.Е.Рибальчик, О.М.Шемякін). Теоретичні аспекти принципу суверенної рівності держав, що становить основу інституту юрисдикційних імунітетів, досліджуються, зокрема, у працях І.І.Лукашука, В.Н.Денисова, В.І.Євінтова, В.Г.Буткевича, В.В.Мицика, О.В.Задорожнього, О.М.Талалаєва, С.А.Войтовича, Є.Т.Рулька та ін.
Разом з тим у вітчизняній науці міжнародного права та порівняльного правознавства донині бракує комплексного дослідження інституту юрисдикційних імунітетів держав та їхньої власності, яке б враховувало новітні результати роботи з кодифікації та прогресивного розвитку цього важливого інституту міжнародного права.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є частиною науково-дослідницької роботи відділу міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, а саме теми «Застосування норм міжнародного права у внутрішньому правопорядку України», що здійснювалася в рамках розробки проблеми «Україна в системі сучасного міжнародного правопорядку: теорія і практика» (номер державної реєстрації 0100U000800).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексний аналіз сучасних тенденцій розвитку інституту юрисдикційних імунітетів держав та їхньої власності в міжнародному праві та практиці держав, вироблення пропозицій щодо розвитку законодавства України та вирішення питання про доцільність її приєднання до багатосторонніх договорів у цій сфері.
Для досягнення вказаної мети автором були поставлені такі завдання:
-визначити правову природу принципу імунітету держав у міжнародному праві та його дію в правових системах світу, дослідивши його становлення та сучасний зміст;
-дослідити особливості дії звичаєвих норм міжнародного права у сфері юрисдикційних імунітетів держави у внутрішньому праві та судовій практиці країн з континентальною правовою системою та країн прецедентного права;
-з’ясувати особливості договірних відносин держав та доктринальних кодифікацій у сфері юрисдикційних імунітетів держав та їхньої власності;
-визначити напрями кодифікації інституту юрисдикційних імунітетів держав та їхньої власності Комісією міжнародного права ООН;
-проаналізувати універсальні норми міжнародного права у сфері юрисдикційних імунітетів держав та їхньої власності;
-висвітлити проблеми юрисдикційних імунітетів держав та їхньої власності у внутрішньому праві та практиці України.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають у сфері застосування принципу юрисдикційного імунітету держави та її власності в судах іншої держави.
Предметом дослідження є аналіз міжнародно-правових норм (універсальних, регіональних і локальних), внутрішнього права держав, міжнародної та національної судової практики.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є філософсько-світоглядні, загальнонаукові та спеціально-наукові методи, які забезпечили об’єктивний аналіз досліджуваного предмета. Мета і завдання дисертації зумовили використання нормативного, порівняльного, історичного та аналітичного методів дослідження, а також звернення до категорій загального та особливого, суті та явища, абстрактного і конкретного. Так, нормативний метод використано для розкриття змісту універсальних, регіональних та локальних норм, що виступають у формі міжнародного звичаєвого та договірного права; порівняльний метод використано в процесі визначення особливостей розвитку інституту юрисдикційних імунітетів держав у основних правових системах світу; історичний метод використовувався для дослідження становлення та еволюції принципу юрисдикційного імунітету держави у загальному міжнародному праві та у внутрішньому праві ряду держав; аналітичний метод використано для розкриття системних зв’язків інституту юрисдикційних імунітетів держав та їхньої власності.
Наукова новизна одержаних результатів характеризується тим, що дана дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням, присвяченим аналізу юрисдикційних імунітетів держав та їхньої власності у міжнародному праві та в основних правових системах країн світу. Відповідно систематизовано та узагальнено процес кодифікації та прогресивного розвитку міжнародного права у зазначеній сфері.
Наукову новизну становлять наступні висновки, положення та рекомендації, які визначають особистий внесок автора у дослідження проблеми:
вперше:
-запропоновано власне визначення юрисдикційних імунітетів, відповідно до якого вони визначають межі можливого подання судового позову проти держав, їхніх органів та державних підприємств у цивільних та подібних ним судах інших держав, вжиття заходів забезпечення такого позову, його розгляд, а також міру, в якій можливо виконання судового рішення за рахунок власності іноземної держави;
-доведено, що виникнення у внутрішньому праві держав, які представляють основні сім’ї правових систем, та звичаєвому міжнародному праві принципу юрисдикційного імунітету іноземної держави та її власності відбувалося паралельно та взаємозалежно (міжнародно-правовий принцип суверенної рівності держав визначав формування конкретних норм про імунітет держав у внутрішньому праві, які, у свою чергу, формували відповідні звичаєві норми у міжнародному праві);
-обґрунтовано висновок про доцільність приєднання України до Європейської конвенції про імунітет держав 1972р., яка ґрунтується на обмеженому (функціональному) імунітеті з наданням необхідних гарантій дотримання імунітету стосовно актів держави, пов’язаних зі здійсненням суверенної влади, доказом чого слугує аналіз ряду рішень Європейського суду з прав людини 2001р. (справи Аль-Адсані, Фогарті та Мак-Елхіні);
-обґрунтовано висновок про доцільність приєднання України до Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їхньої власності 2004р., яка кодифікувала норми звичаєвого міжнародного права у цій сфері та відображає прогресивний розвиток цього інституту;
дістало подальший розвиток:
-положення, відповідно до якого в ході історичного розвитку принцип імунітету держави перетворився з юридично необов’язкової норми міжнародної ввічливості (comitas gentium) на загальновизнану звичаєву норму міжнародного права, яка з 20-х рр. ХХст. почала отримувати й договірне закріплення;
-формулювання тенденції, згідно з якою розвиток інституту юрисдикційного імунітету іноземної держави відбувався шляхом укладення міжнародних договорів, в яких встановлювалося все більше винятків з принципу імунітету щодо актів держави, не пов’язаних зі здійсненням її суверенних функцій, разом з урахуванням особливостей функціонування відповідних сфер міжнародної співпраці (міжнародне торговельне мореплавство, міжнародне повітряне право, міжнародне право охорони культурних цінностей тощо);
удосконалено:
-положення про тотожність концепцій функціонального імунітету держави та обмеженого імунітету держави на тій підставі, що вони ґрунтуються на проведенні відмінності між діяльністю держави, яка пов’язана зі здійсненням нею суверенної влади (acta jure imperii) і на яку юрисдикційні імунітети поширюються у повному обсязі, і діяльністю держави, яка не має суверенного характеру (acta jure gestionis), стосовно якої юрисдикційні імунітети можуть бути правомірно обмежені державою суду;
-розуміння еволюції розвитку внутрішнього права та судової практики як країн континентальної правової сім’ї, так і країн правової сім’ї загального права, які пройшли шлях від визнання принципу абсолютного імунітету держави до обмеженого (функціонального) підходу до надання іноземній державі імунітету;
-методологічні підходи до подальшого розвитку законодавства України (Цивільний процесуальний кодекс, Господарський процесуальний кодекс та Закон «Про міжнародне приватне право»), яке може бути доповнено окремим законом, що безпосередньо стосується юрисдикційного імунітету присвяченого юрисдикційному імунітету іноземної держави та її власності, і запропоновано проект такого закону.
Практичне значення одержаних результатів. Наукове значення роботи полягає в тому, що в ній систематизовані міжнародно-правові норми та національна практика держав та визначені основні тенденції правового регулювання імунітетів держав та їхньої власності на міжнародному та національному рівні.
Результати дисертаційного дослідження були покладені в основу підготовленого автором проекту Закону України «Про юрисдикційний імунітет іноземної держави та її власності», а також використані здобувачем у процесі викладання спецкурсів «Право міжнародних договорів» та «Дипломатичне і консульське право» в Дипломатичній академії при МЗС України.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались у відділі міжнародного права і порівняльного правознавства Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України та на кафедрі зовнішньої політики і дипломатії Дипломатичної академії при МЗС України.
Окремі результати дослідження оприлюднені у доповідях на організованих Міністерством юстиції України круглих столах з проблем представництва інтересів України у зарубіжних юрисдикційних органах, а також міжнародній науковій конференції «Верховенство права на міжнародному та національному рівні» (Київ, 910жовтня 2008р., тези опубліковано).
Крім того, основні результати і висновки, сформульовані в дисертаційному дослідженні, викладені автором у 3-х одноособових наукових публікаціях у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.
Структура та обсяг дисертації зумовлені метою та завданням дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, що об’єднують одинадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел, який нараховує 227 найменувань та додатка (проект відповідного закону України). Загальний обсяг роботи 215сторінок, з них 13сторінок список використаних джерел та 12сторінок додаток (авторський проект закону України «Про юрисдикційний імунітет іноземної держави та її власності»).

Список літератури

ВИСНОВКИ

Юрисдикційний імунітет держав є давнім інститутом міжнародного права. Історичною основою доктрини та практики надання юрисдикційних імунітетів в міжнародному праві є такі основні принципи міжнародного права, як принцип суверенної рівності та незалежності держав. Історичні витоки юрисдикційних імунітетів містяться не у договірній або звичаєвій нормі міжнародного права, а у міжнародній ввічливості (comitas gentium). Проте вже до кінця ХІХст. завдяки наявності постійної та однакової національної практики його застосування юрисдикційний імунітет з норми-звички набув ознак звичаєвої норми повноцінного та обов’язкового до виконання державами джерела міжнародного права.
Аналіз міжнародно-правової доктрини та рішень національних судів, які, посилаючись на норму міжнародного права, надавали іноземним державам юрисдикційний імунітет, дає підстави зробити висновок, що основні причини надання іноземним державам юрисдикційних імунітетів поділяються на нормативні, які випливають із загальновизнаного міжнародно-правового принципу суверенної рівності держав та його наслідків par in parem non habet imperium (рівний над рівним не має влади) та par in parem non habet jurisdictionem (рівний над рівним не має юрисдикції), та фактичні неможливість забезпечення виконання судового рішення, постановленого судом однієї держави проти іншої.
Оскільки тривалий час принцип юрисдикційного імунітету держав існував лише у формі міжнародно-правового звичаю, особливого значення набуло порівняльне дослідження національної практики держав, що представляють основні сім’ї національних правових систем світу, передусім акти їх законодавчої та судової галузей влади. При цьому як національна практика спонукала укладати багатосторонні договори щодо юрисдикційних імунітетів, так і нові міжнародні договори та навіть доктринальні проекти кодифікацій впливали на розвиток національного законодавства у цій сфері. При цьому держави, надаючи імунітет іншим державам на підставі власного національного законодавства, завжди прямо або опосередковано посилаються на те, що вони мають відповідний міжнародно-правовий обов’язок.
Здійснений у роботі аналіз практики країн континентальної правової сім’ї та країн Азії дозволив простежити тенденцію від визнання ними абсолютного характеру юрисдикційних імунітетів іноземних держав з посиланням на традиційну норму міжнародного права до утвердження у національному законодавстві та судовій практиці цих країн обмеженого (функціонального) підходу. При цьому в країнах романо-германської правової сім’ї норми про імунітет іноземних держав мають переважно загальний процесуальний характер та детального розвитку набувають лише в судових рішеннях.
Прийняття Сполученими Штатами Америки, а згодом й іншими країнами правової сім’ї загального права законів стосовно юрисдикційних імунітетів стало надзвичайно важливим кроком у розвитку цього інституту в міжнародному праві. Норми відповідних законів США та деяких інших держав здобули міжнародне визнання як модельні з приводу юрисдикційних імунітетів та були використані у кодифікаційній діяльності Комісії міжнародного права ООН.
Національне законодавство України та інших пострадянських країн досі містить рудиментарні радянські підходи, що унеможливлюють нормальні зовнішньоекономічні відносини. При цьому слід зазначити, що процесуальне законодавство України (Цивільний процесуальний кодекс України 2004р. та Господарський процесуальний кодекс України після змін, внесених 21.06.2001р.) не вирішує остаточно питання про імунітет іноземної держави, посилаючись на те, що визнання його абсолютного характеру може бути змінено після прийняття спеціального законодавчого акта України або укладення нашою державою міжнародного договору. Отже, оптимальним для України є прийняття власного закону про юрисдикційний імунітет іноземної держави, що розроблений автором та міститься у Додатку1 до дисертаційної роботи, так і, паралельно, приєднання до Європейської конвенції про імунітет держав 1972р.
Двостороння договірна практика держав звертається до питання юрисдикційних імунітетів лише у випадках, де це необхідно для забезпечення тих чи інших економічних інтересів (торгівлі, інвестицій, позичок тощо). В цьому сенсі двостороння договірна практика дає значно менше матеріалу для аналізу цього міжнародно-правового інституту, ніж навіть національне законодавство країн світу.
Першою вдалою спробою міжнародного договору, який впорядковував норми стосовно юрисдикційних імунітетів держав та їхньої власності, стала Брюссельська конвенція для уніфікації деяких правил щодо імунітету суден, які перебувають у державній власності, 1926р., хоча цей документ має обмежений предмет регулювання та невелику кількість держав-учасниць. Проте саме завдяки принципам, закладеним у Брюссельській конвенції, сформувалася загальна практика відмови в імунітеті державним торговельним суднам.
Питання імунітету окремих видів власності (військові та торговельні судна, повітряний транспорт, космічні апарати) врегульовано у низці багатосторонніх договорів. Їхні положення брались до уваги при спробах кодифікувати питання про юрисдикційні імунітети іноземних держав. Серед таких спроб чільне місце посіли доктринальні кодифікації, які визначили шляхи розвитку офіційних кодифікаційних зусиль Комісії міжнародного права (Гарвардський проект, резолюції Інституту міжнародного права та Асоціації міжнародного права тощо).
Першим багатостороннім договором, який би закріпив принцип імунітету держави, при цьому тяжіючи до функціонального підходу, стала Європейська (Базельська) конвенція про імунітет держав 1972р. При цьому Конвенція не дає можливості занадто широко тлумачити поняття acta jure gestionis та передбачає точні винятки з принципу державного імунітету, що робить її загалом прийнятним компромісом навіть з прибічниками концепції абсолютного юрисдикційного імунітету держави та її власності.
Прийняття Генеральною Асамблеєю ООН у 2004р. Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їхньої власності стало підсумком понад 25-річної роботи над цією темою Комісії міжнародного права ООН, тривалого процесу фахових дискусій та політичних узгоджень. Найважливішим внеском Конвенції до розвитку питання про імунітети держав у міжнародному праві є те, що вона зробила безпредметним продовження дискусій між прихильниками «абсолютної» та «функціональної» концепцій. Задовольнивши перших визнанням загального принципу імунітету, Конвенція передбачила з нього достатню кількість винятків для забезпечення ефективного захисту прав та законних інтересів приватних осіб.
Конвенція характеризується надзвичайною збалансованістю інтересів договірних сторін, успішно вирішує проблему заповнення «правового вакууму» при захисті інтересів фізичної або юридичної особи, яка вступає у комерційний правочин з іноземною державою, а також успішно кодифікує та розвиває чинні звичаєві норми міжнародного права з урахуванням усіх прогресивних тенденцій розвитку практики держав. Незалежно від часу, коли Конвенція набере чинності, можна зробити висновок, що її положення є модельними для вироблення відповідного національного законодавства нашої держави, а також дають підстави рекомендувати Президенту України підписати Конвенцію, а Верховній Раді України надати згоду на обов’язковість її для нашої держави.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Alberico Gentili. De Legationibus Libri Tres / Alberico Gentili ; With an introduction by Ernest Nys. New York : O.U.P., 1924. 231p.
2. ГроцийГуго. О праве войны и мира: Три книги, в которых объясняются естественное право и права народов, а также принципы публичного права / Гуго Гроций ; [пер. с лат. А.Л.Саккетти ; под общ. ред. С.Б.Крылова]. Репринт с изд. 1956г. М. : Ладомир, 1994. 880с.
3. Cornelius van Bynkershoek. De Foro Legatorum Liber Sigularis. A Monograph on the Jurisdiction over Ambassadors in Both Civil and Criminal Cases / Cornelius van Bynkershoek ; Translated by Gordon J. Laing. Oxford : Clarendon Press, 1946. 134p.
4. Emerich de Vattel. Le Droit des Gens, ou Principes de la loi naturelle : appliqués à la conduite et aux affaires des nations et des souverains / Emerich de Vattel. Buffalo, NY [etc.] : Hein, 1995. 684p.
5. Sucharitkul,S. State Immunities and Trading Activities in International Law / Sompong Sucharitkul. London : Stevens & Sons Limited, 1959. 390p.
6. Hackworth,G.H. Digest of International Law. VolumeII. ChaptersVIVIII / Green Haywood Hackworth. Washington : United States Government printing office, 1946. 829p.
7. БроунлиЯ. Международное право : в 2 кн. / БроунлиЯ. ; [пер. с англ. С.Н.Андрианова]. М. : Прогресс, 1977 ____.
Кн.1. 1977. 535с.
8. УшаковН.А. Юрисдикционные иммунитеты государств и их собственности / УшаковН.А. ; [отв. ред. Р.А.Мюллерсон. М. : Наука, 1993. 238c.
9. Allen,E.W. The Position of Foreign States before French Courts / Eleanor Wyllys Allen. New York : Macmillan, 1929. 42р.
10. HamsonJ. Immunity of Foreign States: The Practice of the French Courts / J.Hamson // British Yearbook of International Law 1950. XXVII. 293. P.298305.
11. Allen,E.W. The Position of Foreign States before Belgian Courts / Eleanor Wyllys Allen. New York : Macmillan, 1929. 40р.
12. Allen,E.W. The Position of Foreign States before German Courts / Eleanor Wyllys Allen. New York : Macmillan, 1929. 51р.
13. Phillimore,G.G. Immunités des États au point de vue de la jurisdiction ou de l'exécution forcée / G.G.Phillimore // Hague Recueil de Cours. 1925-III. 8. P.417460.
14. ЛукашукИ.И. Нормы международного права в международной нормативной системе / ЛукашукИ.И. М. : Спарк, 1997. 322с.
15. ХлестоваИ.О. Юрисдикционный иммунитет государства / ХлестоваИ.О. М. : ИД «Юриспруденция», 2007. 216с.
16. Hess Burkhard. The International Law Commission's Draft Convention on the Jurisdictional Immunities of States and Their Property / Hess Burkhard // European Journal of International Law. 1993. Vol.4. No.2. P.269283.
17. АнуфриеваЛ.П. Международное частное право : учебник / авт. кол.: АнуфриеваЛ.П., БекяшевК.А., ДмитриеваГ.К. ; под ред. Г.К.Дмитриевой. [2-е изд., перераб. и доп., учеб.]. М. : Проспект, 2004. 688с. (Министерство образования РФ. Московская государственная юридическая академия).
18. ЛукашукИ.И. Международное право. Общая часть : учебник / ЛукашукИ.И. М. : БЕК, 1996. 368с.
19. МаланчукП. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом : підручник / МаланчукП. ; [пер з англ.]. [7-е вид., перероб.]. Х. : Консум, 2000. 592с.
20. МаланчукП. Імунітет від юрисдикції / П.Маланчук // Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом : підручник / МаланчукП. ; [пер з англ.]. [7-е вид., перероб.]. Х. : Консум, 2000. С.176191.
21. Carter BarryE., Trimble PhillipR. International Law // Barry E.Carter, Phillip R.Trimble. [3rd edition]. New York : Aspen Law & Business, 1999. 1304p.
22. ТалалаевА.Н. Общепризнанные принципы и нормы международного права / А.Н.Талалаев // Вестник Московского Университета. 1997. №3 C.6674.
23. БобровР.Л. О понятии основных принципов международного права / Р.Л.Бобров // Советский ежегодник международного права 1958. М., 1959. С.501516.
24. УсенкоЕ.Т. Общие принципы социалистической экономической интеграции / Е.Т.Усенко // Принципы социалистической экономической интеграции. М. : Изд-во ИГиП АН СССР, 1985. С.526.
25. ПушминЭ.А. О понятии основных принципов современного общего международного права / Э.А.Пушмин // Советский ежегодник международного права 1978. М., 1980. С.7284.
26. Курс международного права : в __ т. / авт. кол.: [ИгнатенкоГ.В., КарташкинВ.А., КлименкоБ.М. и др.] ; отв. ред. 2-го тома И.И.Лукашук ; ред. кол.: В.Н.Кудрявцев (гл. ред.) и др. (АН СССР. Институт государства и права). М. : Наука, ____1989.
Т.2: Основные принципы международного права. 1989. 240с.
27. РулькоЕ.Т. Роль императивных норм в организации системы международного права / Е.Т.Рулько, С.А.Войтович // Советский ежегодник международного права 1983. М., 1984. С.213218.
28. Устав Организации Объединенных Наций от 26 июня 1945г. [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.un.org/russian/documen/basicdoc/charter.htm
29. Декларация о принципах международного права, касающихся дружественных отношений и сотрудничества между государствами в соответствии с Уставом Организации Объединенных Наций (24октября 1970г.) [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.un.org/russian/Docs/journal/asp/ws1.asp?m=A/RES/2625%20(XXV)
30. ЛунцЛ.А. Курс международного частного права. Международный гражданский процесс : в 3 т. / ЛунцЛ.А., МарышеваН.И. М. : Юрид. лит., ___1976.
Т.3. 1976. 264с.
31. FoxH. The Law of State Immunity / Hazel Fox. Oxford : Oxford University Press, 2002. 786p.
32. ПеретерскийИ.С. Международное частное право / И.С.Перетерский, С.Б.Крылов. [2-е изд., испр. и доп.]. М. : _______, 1959. 227с.
33. БогуславскийМ.М. Иммунитет иностранного государства и его собственности / М.М.Богуславский // Вопросы международного частного права. М. : ________, 1959. C.7076.
34. Lauterpacht, Hersh. The Problem of Jurisdictional Immunities of Foreign States / H.Lauterpacht // The British Year Book of International Law, 1951. P.28220.
35. Rousseau, Charles. Droit international public / Charles Rousseau. Vol.4. Paris, 1980. 420p.
36. Orakhelashvili, Alexander. State Immunity in National and International Law: Three Recent Cases Before the European Court of Human Rights / A.Orakhelashvili // Leiden Journal of International Law. 2002. Vol.15. P.703714.
37. Voyiakis, Emmanuel. Access to Court vs State Immunity / E. Voyiakis // International and Comparative Law Quarterly. 2003. Vol.52. P.297332.
38. Publications of the League of Nations, V: Legal, 1927. V.9. No.11 Competence of the Courts in regard to Foreign States // American Journal of International Law. Voume 22, 1928. Supplement. P.117118.
39. Rahimtoola v. Nizam of Hyderabad, 1958 // International and Comparative Law Quarterly. 1958. Vol.7. P.176187.
40. Difference relating to Immunity from Legal Process of a Special Rapporteur of the Commission of Human Rights, Advisory Opinion of 20April 1999 [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.icj-cij.org/icjwww/idocket/inuma/inuma_Advisory_Opinion/inuma_ijudgment_advisoryopinion_toc.htm
41. LaGrand case (Germany/USA) Judgment 27June 2001 [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.icj-cij.org/icjwww/idocket/igus/igusframe.htm
42. Case concerning the Arrest Warrant of 11April 2000 (Democratic Republic of Congo v. Belgium [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.icj-cij.org/icjwww/idocket/iCOBE/iCOBEframe.htm
43. Peter D.Trooboff. Foreign State Immunity: Emerging Consensus on Principles / Peter D.Trooboff // Recueil de Cours. 1986. V___. P.235441.
44. Festschrift für Arthur Nikisch / Red. Georg Dahm. Tübingen : Mohr, 1958. 361s.
45. Wörterbuch des Völkerrechts, 3 Bände / Red. H.J.Schlochauer. BandI. Berlin, 1961. 876s.
46. Empire of Iran Case. The Federal Constitutional Court 1960 / United Nations Legal Materials. Volume57. New York, 1961. P.282287.
47. Campione v. Pet-Nitrogenmuver NV and Hungarian Republic. Italian Court of Cassation 14November 1972 // International Legal Materials. Volume65. P.287292.
48. Malintoppi,A. Il problema della giurisdiszione sui funzionari amministrativi delle legazione straniere / A.Malintoppi // Rivista di Diritto Internazionale. 1955. Volume37. P.279296.
49. Condor and Filvem v. National Shipping Company of Nigeria. Italian Constitutional Court // International Legal Materials. 1992. Vol.33. P.593598.
50. Olivares Marcos,G.A. The Legal Practice of the Recovery of State External Debts / Gustavo Adolfo Olivares Marcos // Genève : l’Université de Genève, 2005. 421p. [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.unige.ch/cyberdocuments/theses2003/OlivaresG/these.pdf
51. Socobelge vs. Greek State. Decision of 30April 1951 // International Law Reports. 1951. Vol.18. P.38.
52. Fourth Report on Jurisdictional Immunities of States and their Property, by Mr. Sompong Sucharitkul, Special Rapporteur // Yearbook of the UN International Law Commission 1982. VolumeII. Part1. A/CN.4/Ser.A/1982/Add.1. New York : United Nations, 1984. P.199230.
53. Representation Commerciale de l’U.R.S.S. c. S.A. des Entreprises Gere et Banque pour l’Europe du Nord // // International Law Reports. 1930. Vol.24. P.7580.
54. Third Report on Jurisdictional Immunities of States and their Property, by Mr. Sompong Sucharitkul, Special Rapporteur // Yearbook of the UN International Law Commission 1981. VolumeII. Part1. A/CN.4/Ser.A/1981/Add.1. New York : United Nations, 1982. P.125150.
55. Dralle v. Republic of Czechoslovakia. Austrian Supreme Court, 10May 1950 // International Law Reports. 1950. Vol.17. P.155165.
56. Holubek v. The Government of the United States Austrian Supreme Court 10February 1961 // International Law Reports. 1961. Vol.40. P.7376.
57. The Ice King Reichsgericht, 11December 1921 // International Law Reports. 1921. Vol.1. P.151152.
58. Empire of Iran, German Federal Constitutional Court, 30April 1963 // International Law Reports. 1963. Vol.57. P.8082.
59. German Federal Constitutional Court Decision, 13December 1977 // International Law Reports. 1977. Vol.65. P.146150.
60. Re Prejudgment Garnishment against National Iranian Oil Co. German Federal Constitutional Court, 12April 1983 // International Legal Materials. Volume22. 1984. P.1279.
61. Hung Jin. Immunities of States and their Properties: The practice of the People's Republic of China / Hung Jin, Ma Jingsheng // The Hague Yearbook of International Law. 1989. P.163179.
62. Matsuyama and Sano v. The Republic of China, Japan, Great Court of Judicature, 28December 1928 // International Law Reports. Volume4. 1929. P.168.
63. Japan and international law : past, present and future : International Symposium to mark the centennial of the Japanese Association of International Law / ed. by Nisuke Ando. The Hague: Kluwer Law International, 1999. P.123147.
64. Preliminary Report and comments received from governments: A/CN.4/410, Addendum 1, Addendum 2 // Yearbook of the UN International Law Commission 1988. VolumeII. Part1. A/CN.4/415. New York : United Nations, 1992. P.4595.
65. Changing Policy Concerning the Granting of Sovereign Immunity to Foreign Governments, Letter to US Acting Attorney-General, 19May 1952 // US Department of State Bulletin. 1952. Vol.26 P.984.
66. DellapennaJ. Suing foreign governments and their corporations. / DellapennaJ. [2nd ed.]. New York : Transnational Publishers, 2003. XX+ 972p.
67. Foreign Sovereign Immunities Act of 1976 with Amendments: A Legislative History of Pub. L. No.94583 // By William H. Manz. Two Volumes (69 documents). Buffalo: William S. Hein & Co. Inc., 2000.
68. Gartenstein-RossD. A Critique of the Terrorism Exception to the Foreign Sovereign Immunities Act P.101157 [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://ssrn.com/abstract=408740
69. ФединякЛ.С. Підсудність та юрисдикційний імунітет держави, її органів та представників / ФединякЛ.С. Львів : Світ, 1998. 24с.
70. ФединякГ.С. Міжнародне приватне право : підручник / Г.С.Фединяк, Л.С.Фединяк. [3-є вид., доп. і перероб.]. — К. : Атіка, 2005. 544с.
71. Чубарєв Валентин Леонідович. Міжнародне приватне право : навч. посібник / ЧубарєвВ.Л. К. : Атіка, 2006. 607с.
72. Юлдашев Олексій Хашимович. Міжнародне приватне право: Академічний курс : [підручник для студ. вищих навч. закл.] / ЮлдашевО.Х. К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. — 528с.
73. ЛунцЛ.А. Курс международного частного права / [А.Б.Альтшулер, В.П.Звеков, Л.А.Лунц, А.Л.Маковский, Н.И.Марышева, О.Н.Садиков]. М. : Спарк, 2002. 1007с.
74. Закон України «Про міжнародне приватне право» // Відомості Верховної Ради України. 2005. №32. Ст.422.
75. «В Израиле суд заблокировал счет украинского посольства» // Информационное агентство «ProUa», 07.07.2004 [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.proua.com/news/2004/07/07/175548.html
76. «Израильский суд разблокировал счет украинского посольства» // Информационное агентство "Новости-Украина", 09.07.2004 [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.newsukraina.ru/news.html?nws_id=275840
77. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16квітня 1991р. №959-XII // Відомості Верховної Ради України. 1991. №29. Ст.377.
78. Цивільний кодекс України від 16січня 2003р. №435-IV // Відомості Верховної Ради України. 2003. №4044. Ст.356.
79. Господарський кодекс України від 16січня 2003р. №436-IV // Відомості Верховної Ради України. 2003. №18, 1920, 2122. Ст.144.
80. Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24лютого 1994р. №4002-XII // Відомості Верховної Ради України. 1994. №25. Ст.198.
81. Указ Президента України «Про Порядок здійснення захисту прав та інтересів України під час розгляду справ у закордонних юрисдикційних органах за участю іноземного суб'єкта та України» від 25червня 2002р. №581/2002 // Офіційний вісник України. 2006. №37. Ст.2541. Код акту 37325/2006.
82. Закон України «Про Державний бюджет України на 2005рік» : в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005рік" та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005р. // Відомості Верховної Ради України. 2005. №17, 1819. Ст.267.
83. Міністр закордонних справ України А.М.Зленко виступив перед студентами та викладачами Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 15лютого 2001р. [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.mfa.gov.ua
84. ICSID Cases [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://icsid.worldbank.org/ICSID/FrontServlet?requestType=CasesRH&actionVal=ListCases]
85. Федеральний Суд Канади. Справа про виконання рішення Стокгольмського арбітражного інституту у справі позовом компанії TMR ENERGY LIMITED до Фонду державного майна України [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://decisions.fct-cf.gc.ca/fct/2003/2003fc1517.html
86. Закон України «Про ратифікацію Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами» від 16березня 2000р. №1547-III // Відомості Верховної Ради України. 2000. №21. Ст.16.
87. Закон України «Про ратифікацію Договору до Енергетичної Хартії та Протоколу до Енергетичної Хартії з питань енергетичної ефективності і суміжних екологічних аспектів» від 6лютого 1998р. №89/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1998. №26. Ст.150.
88. Российская Федерация. Федеральный Закон «О юрисдикционном иммунитете иностранного государства и его собственности» : текст, розданный к первому чтению [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.akdi.ru/gd/proekt/096416GD.shtm
89.