КОНТРАСТИВНІ ТРОПИ Й ФІГУРИ В АМЕРИКАНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ МОДЕРНІЗМУ: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

МАРІНА Олена Сергіївна

УДК 801.631.5+81'42+81'38=111

КОНТРАСТИВНІ ТРОПИ Й ФІГУРИ В АМЕРИКАНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ МОДЕРНІЗМУ: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Бєлєхова Лариса Іванівна,
доктор філологічних наук,
професор

Київ-2004

ЗМІСТ
ВСТУП ........................................................................................................................ 4
РОЗДІЛ І. ВИДИ КОНТРАСТИВНИХ ТРОПІВ І ФІГУР В АМЕРИКАНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ МОДЕРНІЗМУ............................................................................................ 12
1.1. Ґенеза поняття контрастивні тропи і фігури” .............................................. 13
1.1.1. Оксюморон в античній поетиці ............................................................. 13
1.1.2. Тлумачення контрастивних тропів і фігур у формальній поетиці ..... 16
1.1.3. Контрастивні образні засоби в структурно-семіотичній
поетиці ............................................................................................................... 18
1.1.4. Теоретичне осмислення контрастивних тропів і фігур у
лінгвопоетиці .................................................................................................... 19
1.1.5. Когнітивний підхід до вивчення контрастивних образних
засобів ................................................................................................................ 28
1.2. Мовні чинники формування контрастивних тропів і фігур ......................... 31
1.2.1. Модальність як чинник формування контрастивних тропів і
фігур ................................................................................................................... 36
1.2.2. Іконічність і символьність як чинники формування контрастивних
тропів і фігур ..................................................................................................... 43
1.3. Парадоксальне мислення як позамовний чинник формування
контрастивних тропів і фігур ................................................................................. 53
1.3.1.Парадоксальне поетичне мислення в епоху античності ..................... 54
1.3.2. Характер парадоксального мислення в середньовіччі ........................ 56
1.3.3. Зміни у характері парадоксального мислення у період Нового Часу та
Новітньої історії ................................................................................................ 59
1.3.4.Особливості втілення парадоксального мислення в контрастивних
тропах модернізму ............................................................................................ 64
1.4. Класифікація контрастивних тропів і фігур ................................................... 72
1.4.1.Семантичний критерій ........................................................................... 73
1.4.2.Морфолого-синтаксичний критерій ..................................................... 82
Висновки до першого розділу ................................................................................ 89
РОЗДІЛ ІІ. ЛІНГВОКОГНІТИВНІ МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ КОНТРАСТИВНИХ ТРОПІВ І ФІГУР В АМЕРИКАНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ МОДЕРНІЗМУ ......................................................................................................... 93
2.1. Методика концептуального аналізу контрастивних тропів і фігур ............. 93
2.1.1.Реконструкція домінантної концептуальної схеми контрастивних
тропів і фігур ..................................................................................................... 94
2.1.2. Побудова концептуального поля парадоксальності американської
поезії модернізму .............................................................................................. 98
2.2.Когнітивні передумови тлумачення контрастивних тропів і фігур........................................................................................................................ 114
2.3. Види контрастивного мапування і лінгвокогнітивні процедури як механізми формування контрастивних тропів і фігур ......................................................... 121
2.3.1. Атрибутивне контрастивне мапування як лінгвокогнітивна операція формування оксюморону ............................................................................... 124
2.3.2. Ситуативне контрастивне мапування як лінгвокогнітивна операція формування антитези ..................................................................................... 127
2.3.3. Наративне контрастивне мапування як лінгвокогнітивна операція формування іронії і гротеску ......................................................... 127
2.4. Типи обмежень у формуванні контрастивних тропів і фігур .................... 144
Висновки до другого розділу ............................................................................... 150
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ....................................................................................... 153
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................................. 160
СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ............................................................. 182
СПИСОКДЖЕРЕЛІЛЮСТРАТИВНОГОМАТЕРІАЛУ ................................ 183
ДОДАТКИ...............................................................................................................185

ВСТУП

Дисертаційне дослідження присвячене вивченню лінгвокогнітивних особливостей оксюморона, антитези, іронії та гротеску вамериканській поезії епохи модернізму. Це здійснюється шляхом виявлення змін, які відбуваються у семантико-когнітивній структурі цих стилістичних засобів у результаті еволюції парадоксального поетичного мислення від античності до сучасності.
У когнітивній лінгвістиці, спрямованій на пояснення характеру взаємодії між мовою і мисленням, проблема тропеїки набула особливої актуальності у зв’язку з новим підходом до тлумачення поетичних тропів іфігур. Так, у світлі теорії концептуальної метафори [205; 224; 261] та метонімії [221; 222], концептуальної інтеграції [190], метафора і метонімія тлумачаться як спосіб мислення. Укогнітивній поетиці на основі положень когнітивної лінгвістики розроблена теорія словесного поетичного образу [21], визначено особливості його формування, підґрунтям яких є концептуальна метафора, метонімія [див., напр.: 2; 58; 156; 162], порівняння [152; 180]. Проте, словесні образи, побудовані на іронії, оксюмороні, антитезі, гротеску не знайшли системного опису в новій лінгвістичній парадигмі. Крім того, у філологічній науці простежується неоднозначна трактовка оксюморона. Він розглядається як семантична фігура [86, с.60], стилістична фігура [42, с. 237], як фігура протилежності [27, с. 295; 107, с. 187], троп [5; 118] і художній образ [165, с. 12], а також підкреслюється глибинна схожість оксюморону та метафори [22, с. 206, 210]. Недостатнє вивчення мовної природи іронії і гротеску взагалі та складність їхньої семантико-когнітивної структури в американських поетичних текстах зокрема обумовило вибір теми дослідження. В контексті дисертації оксюморон, антитеза, іронія та гротеск об’єднані в одну групу контрастивних образних засобів на підставі того, що підґрунтям їхнього формування є парадоксальне поетичне мислення та спільна домінантна концептуальна схема.
Актуальність роботи зумовлена загальною спрямованістю сучасних досліджень на виявлення взаємодії між мовою і мисленням, що дозволяє з’ясувати, як парадоксальна думка об’єктивується в контрастивних образних засобах. Актуальність дослідження також визначається необхідністю систематизації поглядів на природу оксюморона, антитези, іронії та гротеску в світлі когнітивної лінгвістики та когнітивної поетики і подальшої розбудови теорії образності в аспекті визначення характеру взаємодії між видами поетичного мислення й способами його втілення у стилістичних прийомах.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано у відповідності до колективної теми Основні категорії стилістики і лінгвістики тексту в синхронії й діахронії та лінгво-методичні аспекти їхнього дослідження” кафедри лексикології та стилістики англійської мови Київського національного лінгвістичного університету. Проблематика дисертації вписується в коло питань, досліджуваних в межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України Динаміка функціонування фонетичних, граматичних і лексичних одиниць: когнітивний та комунікативно-прагматичний аспекти (германські, романські та українська мови)”, що розробляється в Київському національному лінгвістичному університеті (тема затверджена вченою радою КДЛУ, протокол № 5 від 24 січня 2000 року).
Метою дослідження є виявлення специфіки формування контрастивних тропів і фігур в американських поетичних текстах епохи модернізму шляхом аналізу взаємодії мовних і позамовних чинників.
Указана мета дослідження передбачає вирішення таких завдань:
· з’ясувати фактори, що зумовлюють особливості парадоксального поетичного мислення в різні періоди розвитку світової поезії;
· виявити мовні та позамовні чинники формування контрастивних тропів і фігур в американській поезії;
· визначити домінантну концептуальну схему, яка є підґрунтям контрастивних тропів і фігур;
· окреслити концептуальне поле парадоксальності, в якому здійснюється формування контрастивних стилістичних засобів;
· розкрити лінгвокогнітивні механізми, задіяні в формуванні контрастивних тропів і фігур в американській поезії модернізму;
· встановити характер обмежень на формування досліджуваних стилістичних засобів в американських віршованих текстах модернізму.
Об’єктом дослідження є контрастивні тропи та фігури в американській поезії епохи модернізму.
Предмет вивчення становлять лінгвокогнітивні особливості оксюморона, іронії та гротеску в американських поетичних текстах.
Для пояснення особливостей створення контрастивних тропів і фігур у віршованих текстах американської поезії модернізму нами сформульована робоча гіпотеза, згідно з якою динаміка їх розвитку зумовлена специфікою парадоксального поетичного мислення та змінами у семантиці та синтактиці поетичних форм, що викликані основними тенденціями віршованого мовлення до дивергенції і конвергенції образів у семантичному просторі поетичних текстів американської поезії модернізму.
Матеріалом дослідження слугують тексти американської поезії модернізму(загальним обсягом 7142 сторінки), в яких зустрілося 3584 контрастивних тропів і фігур. Через те, що в роботі використано оригінальні видання, не перекладені українською мовою, приклади супроводжуються перекладом, зробленим дисертанткою.
У роботі запропонована комплексна методика, яка включає використання компонентного, концептуального, кількісного та інтерпретаційно-текстового аналізу. Концептуальний аналіз, що базується на ключових положеннях когнітивної лінгвістики та когнітивної поетики, уможливив виявлення лінгвокогнітивних операцій і процедур, задіяних у формуванні контрастивних тропів і фігур. Компонентний аналіз номінативних одиниць, з яких складаються контрастивні стилістичні засоби, використовується для з’ясування складників концептуальних доменів, що піддаються операціям контрастивного мапування. Шляхом інтерпретаційно-текстового аналізу визначається смислове наповнення контрастивних образних засобів у поетичних текстах. Кількісний аналіз підтверджує типовість тих чи інших тенденцій у формуванні контрастивних тропів і фігур.
Наукова новизна роботи визначається тим, що в ній уперше здійснено аналіз виявів парадоксального поетичного мислення в різні періоди культурно-історичного розвитку людства. Вперше окреслено концептуальне поле парадоксальності в американській поезії, установлено мовні та концептуальні обмеження, що накладаються на формування цих образних засобів мовними й позамовними чинниками, а також надано пояснення специфіки створення іронії та гротеску в американських поетичних текстах модернізму з позицій лінгвокогнітивного підходу.
Теоретичне значення дисертації полягає у подальшій розбудові теорії образності шляхом критичного аналізу досліджень з проблеми контрастивних тропів і фігур упродовж тривалого періоду її розвитку від античності до сьогодення. Певним теоретичним внеском у теорію образності є також з’ясування і пояснення концептуальних і мовних обмежень, що накладаються на формування досліджуваних стилістичних засобів, подальше тлумачення мовної природи іронії та гротеску, а також опрацювання теорії іконічності в ракурсі виявлення іконічного та символьного принципів мовного втілення парадоксального поетичного мислення в контрастивних тропах і фігурах.
Практичне значення роботи вбачається у використанні висновків і результатів дисертації в курсі стилістики англійської мови (розділи Поетичні тропи й фігури мовлення”, Стилістична семасіологія”), у спецкурсах з теорії поетичного мовлення та когнітивної поетики, у написанні курсових, дипломних та магістерських робіт. Висновки щодо особливостей функціонування контрастивних тропів в американській поезії модернізму можуть бути використані в курсі з історії та теорії зарубіжної літератури (розділ Американська поезія”).
Теоретичним і методологічним підґрунтям роботи слугує думка про те, що діалектика образотворчих засобів поетичного тексту виявляється на тлі змін типів художньої свідомості і видів поетичного мислення, зумовлених культурно-історичним розвитком людства.
У ході проведеного дослідження були сформульовані основні положення, що виносяться на захист:
1. Контрастивні тропи й фігури виступають текстовими конструктами, що інтегрують у собі вербальну й концептуальну іпостасі, в яких відбиваються особливості парадоксального поетичного мислення в різні культурно-історичні епохи та зміни у їх семантико-когнітивній і морфолого-синтаксичній структурах.
2. Концептуальна структура цих образних засобів визначається як низка концептуальних схем, серед яких концептуальний оксюморон є домінуючим. Він тлумачиться як спосіб осмислення предметів, подій або явищ реального й уявного світів через протиставлення їхніх аксіологічно навантажених ознак. У концептуальному оксюмороні осмислення відбувається в межах однієї концептосфери на основі протиставлення діаметрально протилежних складників концептуальних доменів, пов’язаних контрастивними відношеннями.
3. Вербальна іпостась контрастивних стилістичних засобів є втіленням у їх словесній формі парадоксального поетичного мислення згідно з іконічним і символьним принципами, які слугують визначенню особливостей семантико-синтаксичної структури контрастивних тропів і фігур, а також типів обмежень на їх формування й інтерпретацію.
Тип модальності як мовний чинник створення контрастивних стилістичних засобів накладає обмеження на їх формування. Аксіологічна та алетична модальності сприяють утворенню іронії, деонтична накладає обмеження на її формування.
4. Іконічним контрастивним образним засобом є такий, в якому повною мірою реалізовано принцип семантичної і синтаксичної відстані між його складниками. Порушення такого принципу спричиняє пом’якшення протиріччя. Орієнтація на символьний принцип мовного втілення парадоксальної думки в контрастивних тропах і фігурах веде до розширення поля їхньої інтерпретації.
5. За семантичним критерієм контрастивні образні засоби в американській поезії модернізму поділяються на епіфоричні та діафоричні. Трансформації і модифікації у їхній семантико-когнітивній структурі привели до створення якісно нових тропів і фігур. Контрадикторному осмисленню піддаються частки, займенники й прислівники. Згідно з морфолого-синтаксичним критерієм контрастивні тропи й фігури розмежовуються на прості, складні й ускладнені.
6. В американській поезії когнітивно-семантична та морфолого-синтаксична структури іронії відрізняються від аналогічних структур інших контрастивних образних засобів. Вона поділяється на явну, що актуалізується в слові чи словосполученні або на фонологічному рівні завдяки паронімічної атракції, та приховану, що реалізується шляхом накладання несумісних текстових концептів. Технікою створення іронії у віршованому творі є монтаж, який полягає у навмисному опущенні деяких компонентів усталеної антитези або оксюморона.
7. У віршованих текстах американської поезії модернізму контрастивні тропи й фігури є результатом різних видів лінгвокогнітивної операції контрастивного мапування (атрибутивного, ситуативного та наративного), які, у свою чергу, супроводжуються лінгвокогнітивними процедурами зіткнення, перехрещення та накладання. Атрибутивне і ситуативне мапування накладають обмеження на специфіку словесної структури контрастивних образних засобів. Наративне мапування знімає обмеження на обсяг синтаксичної структури цих стилістичних засобів і сприяє утворенню іронії і гротеску в поетичному тексті.
8. Іронія і гротеск у віршованих текстах американської поезії є результатом сполучення парадоксального та параболічного поетичного мислення. Технікою формування гротеску виявляється колаж образів, що полягає у суположенні образів людини, рослини й тварини в межах віршованого твору. Гротескні поетичні твори модернізму за змістом відображають трагічну, руйнуючу та жахливу картину світу.
Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи було апробовано на Міжнародній науковій конференції Актуальні проблеми американознавства” (Київ, 2004) і на науково-практичних конференціях КНЛУ: Актуальні проблеми вивчення мов і культур” (Київ, 2002), Мови і культури у сучасному світі” (Київ, 2003), Мова, освіта, культура у контексті Болонського процесу” (Київ, 2004).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлено у трьох статтях, надрукованих у фахових виданнях України.
Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списків наукової і довідкової літератури, джерел ілюстративного матеріалу. Загальний обсяг роботи разом з бібліографією й додатками становить 204 сторінки (у тому числі 2 таблиці і 21 рисунок). Список використаної літератури включає 290 позицій.
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, розкрито наукову новизну, визначено теоретичне та практичне значення, а також сформульовано основні положення, які виносяться на захист.
Перший розділ містить критичний огляд наукових доробків з проблематики дослідження контрастивних тропів і фігур, опис особливостей парадоксального поетичного мислення і способів його втілення в аналізованих стилістичних засобах. На основі комплексу критеріїв запропоновано класифікацію контрастивних образних засобів в американській поезії модернізму, окреслено концептуальне поле парадоксальності.
У другому розділі описано методику концептуального аналізу контрастивних тропів і фігур; визначено лінгвокогнітивні особливості формування оксюморона, антитези, іронії та гротеску вамериканській поезії епохи модернізму, а також встановлено мовні й концептуальні обмеження, що накладаються на формування цих образних засобів.
У загальних висновках підведені підсумки роботи, окреслено перспективи подальшого вивчення контрастивних тропів і фігур у віршованих творах.
У додатках містяться рисунки й таблиця, що ілюструють положення, викладені в роботі.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Контрастивні тропи й фігури є проявами парадоксального поетичного мислення в словесній тканині поетичного тексту.
Сучасна лінгвістична парадигма уможливлює тлумачення контрастивних образних засобів як текстових конструктів, що інкорпорують у собі концептуальну та вербальну іпостасі.
Зрушення у семантико-синтаксичній структурі контрастивних тропів і фігур зумовлюються взаємодією мовних і позамовних чинників. До мовних чинників відноситься категорія модальності, а також іконічність і символьність як принципи мовного втілення парадоксального мислення в контрастивних стилістичних засобах. З’ясування цих принципів уможливило визначення семантико-синтаксичної структури контрастивних тропів і фігур в американській поезії модернізму, а також установлення обмежень на їх створення. Символьний принцип реалізується через зіткнення конототивних і денотативних значень складових контрастивних стилістичних прийомів і розширює поле їхньої інтерпретації. Порушення принципу відстані в актуалізації іконічності приводить до нівелювання протиріччя.
Аналіз семантико-когнітивної структури контрастивних образних засобів показав, що парадоксальна думка втілюється через зіткнення їх компонентів, у семантиці яких опредметнено протиставлення, протиріччя, протилежність, контраст, сумнів або альтернативу. Втілення цих значень у контрастивних образних засобах, залежить від ступеня семантичної відстані між їх компонентами, що вимірюється за допомогою біскалярної симетричної, біскалярної несиметричної та біскалярної паралельної шкал. Ступінь протиставлення залежить від кореляції понять протилежності та симетрії.
Аналіз морфолого-синтаксичної структури контрастивних образних засобів свідчить про актуалізацію іконічного принципу відстані. Максимальна близькість розташування складників поетичних оксюморонів у синтаксичному ланцюжку викликає семантичне напруження між ними та веде до їхнього зіткнення.
Позамовними чинниками є типи художньої свідомості, види поетичного мислення, способи художнього відображення життя (мімезис, дієгезис), превалювання яких уможливлює визначення провідних концептів і доменів, які підлягають контрадикторному осмисленню.
Концептуальна сторона контрастивного тропу або фігури зумовлена особливостями парадоксального поетичного мислення у різні епохи поетичної творчості.
Від античності і до двадцятого століття включно картина світу характеризується антропоцентризмом, тобто у центрі відображення стоїть концептосфера ЛЮДИНА, проте в кожну культурно-історичну епоху домінантними виявляються ті чи інші її складові. В античності, де важливими були категорії естетики, прекрасного, а не піднесеного, центральними стали домени КРАСИ, ГАРМОНІЇ та МІРИ у відображенні як зовнішності людини, так і природи. Домінуючим способом художнього освоєння дійсності був мімезис, тобто предмети та явища реального та уявного світів зображувались за схожістю, аналогією до оригіналу, а не шляхом копіювання. Античність з її раціонально-логічним мисленням, вимагає чіткого розмежування полярних ознак між предметами і явищами, що описуються. Тому оксюморон античності складається з діаметрально протилежних понять.
У цілому в античності такі тропи як метафора, епітет, порівняння тлумачились як прикраси мовлення”, натомість оксюморон вже тоді розглядався як засіб для створення новизни, основою якого є парадоксальне поетичне мислення. Арістотель сформулював основні принципи формування образності епіфору і діафору. Епіфора: epi до, phora рух; Діафора (di - два) подвійний рух. Ми вважаємо, що контрастивні тропи і фігури можна поділити на епіфоричні і діафоричні. Суть цього розподілу полягає у характері руху семантичної трансформації, що закладена в етимології слів епіфора та діафора. В епіфоричному контрастивному стилістичному засобі семантичний рух відбувається від залежного члена до головного, внаслідок чого залежний компонент втрачає своє денотативне значення і набуває нового. У діафоричних контрастивних виражально-зображальних засобах рух здійснюється в обох напрямах.
Простеження еволюції парадоксального поетичного мислення дало нам змогу поділити діафоричні контрастивні тропи й фігури на конверсивні розглядаються як такі, що представляють один із способів функціональної переорієнтації, та реверсивні, до яких відносяться такі, складові котрих відображають зміни в протилежних напрямках між двома станами. Крім того, виявлено тенденцію до зіткнення в межах контрастивного тропа чи фігури часток, прислівників і прийменників. Домінантним стає контрастивний образний засіб, ускладнення якого через введення в його синтаксичну структуру прийменників веде до пом’якшення протиріччя.
На основі морфолого-синтаксичного критерію, який враховує морфологічну структуру контрастивних тропів і фігур, а також їх синтаксичні відношення у поетичному тексті, діафоричні контрастивні виражально-зображальні засоби в американській поезії модернізму поділяються на: прості, складні, ускладнені та симетричні.
Віддзеркаленням ірраціональної свідомості, суперечливості духовного потенціалу людини та духовного життя середньовіччя, як симбіозу контрадикторних й складних компонентів, стали оксюморони, антитези, гротеск, словесний каламбур тощо. Як і в античності компоненти, що об’єднані в контрастивних стилістичних прийомах цієї епохи є діаметрально протилежними. Відображення людини у цю добу зосереджено на її діях і вчинках. Особливого смислу набуває обов’язок людини щодо слідування нормам, детермінованим законами церкви або відхилення від них. Середньовічна людина скеровує життя встановленими догмами, вона довіряє таємничим символам, установленим церквою, знакам та містичним видінням. Звідси й тенденція до символьного принципу вербалізації парадоксального мислення. У середньовіччі вибудовується вісь культурного космосу з полюсами ДОБРА і ЗЛА, що і стали провідними доменами у контрастивному осмисленні. В ідеології цієї доби поняття добра вважається єдиним з красою та правдою, ось чому в обіг входять домени ПРАВДИ й КРИВДИ. З релігійних писань походять контрастивні домени ПРОФАЛЬНОГО та САКРАЛЬНОГО, ПЕКЛА та РАЮ, БОГА і ДИЯВОЛА,
У Відродження концептуальне поле парадоксальності складають домени СВІТЛА й ТЕМРЯВИ, ОСОБИСТОГО та БЕЗОСОБИСТОГО, НЕГАТИВНИХ ЕМОЦІЙ і ПОЗИТИВНИХ ЕМОЦІЙ, ПОЧУТТІВ, що увиразнюються у поетичних текстах у стилістичних прийомах оксюморону, антитези, іронії. Окрім того, слід зауважити, що головною тенденцією у формуванні контрастивних тропів Відродження виявляється спрямованість на створення подвійного оксюморону, тобто такого, що міститься у реченні й ускладнюється через поєднання з метафорою або переплетіння двох оксюморонів. Ідеалами цієї епохи є з’єднування нез’єднаного, тяжіння до узгодженості різного. Антропоцентризм залишається на своїх позиціях, але основними цінностями людини стають її універсалізована сутність, душа і внутрішній світ, тому в гру вступають уявні світи та речі, що не мають референтів в реальному світі. Це тягне за собою зміну міметичного способу художнього відображення життя на дієгетичний, зорієнтований на відображення реального й уявного світів, поєднання вимислу і правди.
Період Нового часу еволюції типів художньої свідомості та видів поетичного мислення було започатковано Відродженням, тому й спосіб художнього освоєння дійсності є також дієгетичним. Ця тенденція увиразнилася в зрушеннях у семантичній та синтаксичній структурі контрастивних тропів і фігур, а основним критерієм оцінки їх новизни у цю добу стає семантичний. Ідеалами Нового Часу стають тяжіння до єдності у багатоманітності, сполучення якісних протилежностей внутрішньої єдності. Вербалізація відбувається за символьним принципом. Окрім того, в обіг входить емблематичний принцип, що поєднує графічну і словесну форму. Провідними полярними концептами епохи є РОЗУМ і ПОЧУТТЯ, УМОВНІСТЬ та КОНКРЕТНІСТЬ, ПРОСТОТА й УСКЛАДНЕНІСТЬ.
Американська поезія набуває особливого розквіту в епоху романтизму. У цей час превалює пристрасна жага оновлення, тяжіння до ідеального, нескінченого, універсального та абсолютного, а також боротьба і протест проти зла, що царює у світі. Характерними для цієї доби стають теми та мотиви єднання людини з природою, її внутрішній світ, людини як мікрокосму, природи як естетичного та духовного виміру. Отже, основними доменами цієї доби стали ВНУТРІШНІЙ СВІТ ЛЮДИНИ та ЗОВНІШНІЙ СВІТ, ЧУЖИЙ і СВІЙ, ГАРМОНІЯ і ХАОС, МРІЯ та РЕАЛЬНІСТЬ. Найулюбленішими прийомами американських поетів-романтиків були антитези та іронія. Способом художнього відображення дійсності є дієгетичний.
У модернізмі спостерігається співіснування міметичного і дієгетичного способів освоєння дійсності, оскільки він охоплює багато різних течій і шкіл зі своїми переконаннями, ідеями та ідеалами. Ця епоха постає з конфлікту, заперечення, деструкції старого і переходить до створення достеменно нового. Наведені положення втілюються за допомогою контрастивних тропів й фігур якісно нової семантико-синтаксичної структури. Це обумовило зворотній рух семантичної трансформації в епіфоричних тропах і фігурах, а саме він відбувається вже не тільки від їх залежного до головного компоненту, а й реверсивно, у результаті чого має місце десемантизація головного члена. Концептуальне поле парадоксальності модернізму є найрізноманітнішим, що увібрало у себе все наповнення попередніх епох і привнесло своє нове.
Контрастивні образні засоби є результатом лінгвокогнітивної операції контрастивного мапування, що поділяється на лінгвокогнітивні операції атрибутивного, ситуативного та наративного контрастивного мапування, які у свою чергу, супроводжуються лінгвокогнітивними процедурами зштовхування, перехрещення і накладання. Зазначені лінгвокогнітивні операції визначають формування контрастивних тропів і фігур, а також накладають обмеження на складові, що актуалізовані в них. Такі обмеження вважаються нами структурно-синтаксичними, оскільки впливають на об’єм синтаксичної структури контрастивних стилістичних прийомів.
Лінгвокогнітивна операція атрибутивного контрастивного мапування полягає у приписуванні контрастивних ознак, якостей або властивостей предмету, об’єкту чи явищу і супроводжується лінгвокогнітивною процедурою зіткнення полярних концептів або їх сутностей. Ця лінгвокогнітивна операція веде до формування контрастивних тропів і фігур простого та складного структурного типу з обмеженою синтаксичною структурою, що виражені оксюморонами, а саме таких, що складаються зі словосполучення, складові якого вступають в атрибутивні синтаксичні відношення. Ситуативне контрастивне мапування є лінгвокогнітивною операцією проектування контрастивних художніх ситуацій, станів та дій, що супроводжується лінгвокогнітивною процедурою перехрещення. На цій лінгвокогнітивній операції ґрунтується формування контрастивних стилістичних прийомів складного структурного типу, що виражені реченням, а також гротеску, оскільки його основою є емоції, а найбільш поширеним видом ситуативного контрастивного мапування проектування контрастивних станів емоційного відчуття. Тобто контрастивні тропи й фігури, які ґрунтуються на лінгвокогнітивній операції ситуативного контрастивного мапування характеризуються більшим об’ємом на синтаксичному рівні від речення, поетичної строфи до цілого поетичного тексту. Наративне контрастивне мапування є лінгвокогнітивною операцією, що полягає у проектуванні знань про відомі сюжети, теми, мотиви чи ідеї з будь-яких творів художньої літератури або відомих історичних подій на новий віршований твір, який містить протилежні мотиви або ідеї, шляхом їх переосмислення та інакомовного втілення в словесних поетичних образах і супроводжується лінгвокогнітивної процедурою накладання концептосфер та концептуальних доменів. На основі лінгвокогнітивної операції наративного контрастивного мапування відбувається формування гротеску та прихованої іронії, що розгортається на рівні цілого віршованого твору. Отже, наративне контрастивне мапування веде до формування контрастивних виражальних засобів тільки великого об’єму.
Окрім того, технікою формування іронії є монтаж, який актуалізується у навмисному опущенні деяких компонентів усталеної антитези. Іншою специфікою мовного втілення іронії є суположення несумісних текстових концептів, які в оксюморонах та антитезах увиразнюються на рівні синтаксичних конструкцій, натомість в іронії вилучаються з цілого поетичного тексту. Сполучення параболічного та парадоксального поетичного мислення є обов’язковим як для іронії, так і для гротеску. Технікою формування гротеску в поетичних текстах епохи модернізму вважаємо колаж образів, під яким розуміємо суположення різних образів в межах одного поетичного тексту. Як свідчить аналіз фактичного матеріалу, це образи тварини та людини або рослини і людини.
У подальшій роботі доцільним вважаємо дослідження функціонування контрастивних тропів і фігур як у поезії, так і прозі. Перспективним також виявляється вивчення вживання контрастивних тропів різними поетами з метою встановлення особливостей їхнього когнітивного стилю та зіставного аналізу концептуальних полів американської та української поезій, що висвітлює специфіку ментальності нації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверинцев С.С. Символика раннего Средневековья (К постановке вопроса) // Семиотика и художественное творчество. М.: Наука, 1977. С.308-338.
2. Андреева С.А. Поэтическое слово в когнитивном аспекте (на материале английских поэтических произведений викторианского периода): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / МГУ. М., 1999. 19 с.
3. Апресян Ю.Д. Проблемы синонимии и словаря синонимов // Интегральное описание языка и системная лексикография. М.: Школа «Языки русской культуры», 1995. С. 242-452.
4. Аристотель. Этика. Политика. Риторика. Поэтика. Категории. Минск.: Литература, 1998. 977 с.
5. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка: (стилистика декодирования). М.: Просвещение, 1990. 301 с.
6. Арутюнова Н.Д. Языковая метафора (синтаксис и лексика) // Лингвистика и поэтика. М.: Наука, 1979. С. 147 174.
7. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры. М.: Прогресс, 1990. С. 15-32.
8. Арутюнова Н.Д. Функциональная семантика: оценка, экспрессивность, модальность. In memoriam E.M. Вольф. М.: Изд-во РАН Института языкознания, 1996. 168 с.
9. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1998. 896 с.
10. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Изд-во иностр. литер., 1955. 416 с.
11. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика: Пер. с франц. М.: Прогресс, 1989. 616 с.
12. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура Средневековья и Ренессанса // М. М. Бахтін. Вип. ІІ. К.: Гнозис, 1999. С.202-212.
13. Бахтін М.М. Висловлювання як одиниця мовленнєвого спілкування: Пер. з рос. // Слово.Знак. Дискурс: Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. 2-е вид., доповнене. Львів: Літопис, 2001. С. 406-415.
14. Башляр Г. Вода и грезы. Опыт о воображении материи: Пер. с франц. М.: Изд-во гуманитарной литературы (Французские философы ХХ века), 1998. 268 с.
15. Бєлєхова Л.І. Образний простір текстового світу сучасної американської поезії. Херсон: Айлант, 1997. 183 с.
16. Бєлєхова Л. І. Типологія образів в образному просторі текстового світу сучасної американської поезії // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К.: Вища школа, 1999. С. 3-8.
17. Белехова Л. И. Новообразы в современной американской поэзии (лингвокогнитивный взгляд на природу образа) // Вiсник Київського лінгвістичного університету. Серія Філологія, 1998. Т. 1, № 1. С. 50-59.
18. Белехова Л. И. Словесный поэтический образ: пути развития теории // Вісник Черкаського університету. Серія Філологічні науки”. Випуск 15. Черкаси, 2000. С. 107-118.
19. Белехова Л. И. Лінгвокогнітивні механізми формування словесного поетичного образу (на матеріалі американської поезії) // Науковий Вісник кафедри ЮНЕСКО Київського державного лінгвістичного університету. Серія Філологія, педагогіка і психологія. Вип. 3. К.: Видавничий центр КДЛУ, 2000. С. 189-196.
20. Белехова Л.И. Еволюція словесного поетичного образу в американській поезії епохи модернізму і постмодернізму // Південний архів”. Збірник наукових праць. Філологічні науки. Вип. VІІ. Херсон: Айлант, 2000. С. 36-43.
21. Бєлєхова Л.І. Словесний образ в американській поезії: лінгвокогнітивний погляд: Монографія. 2-е вид., доповнене і перероб. М.: Звездопад, 2004. 376 с.
22. Бирдсли М. Метафорическое сплетение: Пер. с англ. // Теория метафоры. М.: Прогресс, 1990. С. 201-218.
23. Блек М. Метафора: Пер. с англ. // Теория метафоры. М.: Прогресс. 1990. С. 153-172.
24. Боброва М.Н. Романтизм в американской литературе XIX века. М.: Просвещение, 1972. С. 15-45.
25. Богомолов Н.А. К изучению поэзии второй половины 1910-х голов // Тыняновский сборник. Третьи Тыняновские чтения. Рига: Зинантия, 1988. С. 97-110.
26. Борухов Б.Л. Зеркальная метафора в истории культуры // Логический анализ языка. Культурные концепты. М.: Просвещение, 1991. С. 109 116.
27. Брандес М.П. Стилистика немецкого языка. М.: Высшая школа, 1990. 320 с.
28. Булыгина Т.В., Шмелев А.Д. Национальная специфика языковой картины мира // Языковая концептуализация мира (на материале русской грамматики). М.: Школа Языки русской культуры”, 1997. С. 481-541.
29. Величковский Б. М. Современная когнитивная психология. М.: Изд-во Московского университета, 1982. 336 с.
30. Венедиктова Т.Д. Обретение голоса: Американская национальная поэтическая традиция. М.: Изд-во МГУ, 1994. 151 с.
31. Вертаева Л.В. Антитеза как принцип организации художественного текста (на материале современного английского языка): Автореф. Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Минск, 1984. 22 с.
32. Винокур Г.О. Филологические исследования: лингвистика и поэтика. М.: Наука, 1990. 439 с.
33. Витгенштейн Л. Философские исследования.: Пер. с нем. М.: Гнозис, 1994 530 с.
34. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. С. 5-97.
35. Воробьёва О.П. Стилистика текста // Стилистика английского языка // Мороховский А.Н., Воробьёва О.П., Лихошерст Н.И., Тимошенко З.В. К.: Вища школа, 1991. С. 201-230.
36. Воробьёва О.П. Лингвистические аспекты адресованности художественного текста (одноязычная и межязыковая коммуникация): Дис.д-ра филол. наук: 10.02.04. М., 1993. 406 с.
37. ВоробьёваО.П. Эмотивность художественного текста и читательская рефлексия // Язык и эмоции. Волгоград: Перемена, 1995. С. 240-246.
38. ВоробйоваО.П. Когнітивна поетика в Україні: напрями дослідження // Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес: мат-ли міжнар. наук. конф. / Чернівецький національний університет ім.Ю.Федьковича 24-26 листопада. Чернівці, 2004. у друці.
39. Воронин С.В. Основы фоносемантики. М.: Наука, 1982. 244 с.
40. Воронюк О.В. Паронимическая аттракция в заголовке текстов англоязычной массовой коммуникации: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Одесса, 1998. 190 с.
41. Вригт Г.Х. фон. Логико-философские исследования. М.: Наука, 1986. 324 с.
42. Галич О., Назарець В., Васильєв Є., Теорія літератури /За наук. ред. О.Галича К.: Либідь, 2001. 455 с.
43. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 139 с.
44. Гаспаров М.Л. О русской поэзии: Анализы, интерпретации, характеристики. СПб.: Азбука, 2001. 480 с.
45. Гассан І. Хемінгуей і модернізм // Американська література після середини ХХ століття: Матеріали міжнародної конференції, Київ, 25-27 травня 1999 року. К.: Довіра, 2000. С. 285-289.
46. Гачев Г.Д. Жизнь художественного сознания. Очерки по истории образа. М.: Искусство, 1972. 200 с.
47. Гёте Й.В. Об искусстве поєзии. М.: Искусство, 1975. 623 с.
48. Гладьо С.В. Эмотивность художественного текста: семантико-когнитивный аспект (на материале современной англоязычной прозы) Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. К., 2000. 222 с.
49. Григорьев В.П. Паронимия // Языковые процессы современной русской художественной литературы: Поэзия. М.: Наука, 1977. С. 186-239.
50. Гринцер П.А. Стиль как критерий ценности // Историческая поэтика. Литературные эпохи и типы художественного сознания. М.:Наследие, 1994. С. 160-302.
51. Гуревич А.Я. Средневековый мир: культура безмолвствующего большинства. М.: Искусство, 1990. 388 с.
52. Давиденко Г.Й. Навчальні матеріали з курсу літератури Середньовіччя і доби Відродження. Глухів, 1998. 50 с.
53. Делёз Ж. Различие и повторение. Спб: Метрополис, 1998. 384с.
54. Деметрий. Антология текстов // Античные теории языка и стиля (Антология текстов). СПб.: Алетейя, 1996. С. 276-281.
55. Денисова Т.Н. Про передісторію американського постмодернізму //Сучасна американська література: проблеми вивчення та викладання. Миколаївський державний гуманітарний університет ім.Петра Могили. Миколаїв: МДГУ, 2002. С. 5-18.
56. Денисова Т.Н. Історія американської літератури ХХ століття. К.:Довіра, 2002. 318 с.
57. Джимбинов С.Б. Американские поэты и русские переводчики // Американская поэзия в русских переводах XIX XX вв. М.: Радуга, 1983. С. 21-44.
58. Димитренко Л.В. Когнітивні та лінгвостилістичні особливості поетичного образу (на матеріалі американської поезії ХХ ст.): Автореф. дис.канд.філол.наук 10.02.04. Одеський державний університет ім.І.І.Мечнікова. Одеса, 2000. 19 с.
59. Донченко Е. А. Монологизм хаоса // М. М. Бахтін. Вип. ІІ. К.:Гнозис, 1999. С. 117-126.
60. Еко У. Надінтерпретація текстів // Слово. Знак. Дискурс: Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. 2-е вид., доповнене. Львів: Літопис, 2001. С. 549-564.
61. Еліот Т.С. Музика поезії: Пер с англ. // Слово. Знак. Дискурс: Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. 2-е вид., доповнене. Львів: Літопис, 2001. С. 95-109.
62. Жаботинская С.А. Когнитивная лингвистика: принципы концептуального моделирования // Лінгвістичні студії. Вип. ІІ. Черкаси: Січ. 1997. С. 3-10.
63. Жаботинская С.А. Концептуальный анализ: Типы фреймов // Когнитивная семантика: Материалы Второй международной школы-семинара по когнитивной лингвистике. 11-14 сентября 2000 / Отв. ред. Н.Н. Болдырев; Ред.: Е.С. Кубрякова и др.: В 2 ч. Часть 2. Тамбов: Изд-во ТГУ им. Г.Р. Державина, 2000. С. 10-13.
64. Жаботинская С.А. Концептуальный анализ языка: фреймовые сети // Мова. Одеса: Одеський державний университет, 2004. С. 1-28.
65. Жирмунский В.М. Теория литературы. Поэтика. Стилистика: Избранные труды. Л.: Наука, 1977. 407 с.
66. Журавлев С.И. Звук и смысл. М.: Просвещение, 1986. С.53-90.
67. Затонский Д. Что такое модернизм? // Контекст 1974. Литературно-теоретические исследования. М.: Наука, 1975. С. 135-168.
68. Зверев А.М. Модернизм в литературе США. М.: Наука, 1979. 318 с.
69. Ильин Д.П. Постструктурализм. Деконструктивизм. Постмодернизм. М.: Интрада, 1996. 256 с.
70. Историческая поэтика. Литературные эпохи и типы художественного сознания // Аверинцев С.С., Андреев М.Л., Гаспаров М.Л., Гринцер П.А.; Под ред. П.А. Гринцера. М.: Наследие, 1994. 512 с.
71. Кагановська О.М. Текстові концепти художньої прози: когнітивна та комунікативна динаміка (на матеріалі французької романістики середини ХХ століття): Дис. ...д-ра філол. наук: 10.02.05. К., 2003. 489 с.
72. Кант И. Критика чистого разума // Кант И. Сочинения: В 6-ти томах. М.: Мысль, 1964. Т. 3. 540 с.
73. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность. М.: Наука, 1987. 261 с.
74. Кацнельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление. Л.:Наука, 1972. 213 с.
75. Квинтилиан. Антология текстов // Античные теории языка и стиля (Антология текстов). СПб.: Алетейя, 1996. С. 232 280.
76. Колесник Д.М. Концептуальное пространство авторской метафоры в творчестве А. Мердок: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Черкассы, 1996. 227 с.
77. Кондаков И.В. Логический слова