Своєрідність та роль пейзажу в ліриці Бориса Пастернака

Короткий опис

Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка

Тагільцева Яніна Михайлівна

УДК 821.161.1 (092):82-3

Своєрідність та роль пейзажу в ліриці Бориса Пастернака

Спеціальність 10.01.02 російська література

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Ніколенко Ольга Миколаївна,
доктор філологічних наук, професор

Полтава 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1. ПЕЙЗАЖ ЯК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧА КАТЕГОРІЯ
ТА ПРОБЛЕМИ ЙОГО ВИВЧЕННЯ

10

Висновки

40

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПЕЙЗАЖУ В РАННІЙ ЛІРИЦІ
Б. ПАСТЕРНАКА

45

Висновки

80

РОЗДІЛ 3. ПЕЙЗАЖ У ПОЕЗІЇ Б. ПАСТЕРНАКА
19201930-х РОКІВ

85

Висновки

124

РОЗДІЛ 4. СВОЄРІДНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ ПЕЙЗАЖУ
В ФІЛОСОФСЬКІЙ ЛІРИЦІ Б. ПАСТЕРНАКА
19401950-х РОКІВ ВИСНОВКИ

129

Висновки

165

ВИСНОВКИ

169

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

175

ВСТУП

Поезія російського письменника ХХ століття Бориса Леонідовича Пастернака одне з вершинних явищ світової лірики. Тому не випадково його творчість знаходиться у центрі уваги широкого кола читачів і дослідників. Спадщина Б. Пастернака сприяла формуванню художньої парадигми Срібного віку й вплинула на подальший розвиток поезії. Проте наукове дослідження доробку митця розпочалося порівняно недавно. Тривалий час його ім’я і твори знаходилися під забороною внаслідок ідеологічних обмежень, і лише з середини 1980-х років розпочалося об’єктивне й неупереджене вивчення творчості письменника. З того часу з’явилося чимало наукових розвідок, присвячених Б. Пастернакові. Серед них ґрунтовні праці Л. Флейшмана, Л. Озерова, В. Альфонсова, В. Баєвського, В. Вільмонта, З. Масленникової, М. Алексеєвої, І. Романової, О. Тюленєвої та ін. Творчість письменника привертала увагу й іноземних дослідників (Р. Хінлі, П. Бодін, Є. Фарино, А. Якобсон, А. Лівінгстоун, Ф. Бьорлінг та ін.).
Починаючи з 2000-х років різні аспекти творчості письменника стали предметом вивчення М. Гаспарова, Л. Кисельової, І. Ростовцевої, М. Пащука, О. Ніколенко, О. Іванової, Н. Іванової та ін. Слід відзначити помітний інтерес сучасних дослідників до проблем філософії та естетики Б. Пастернака. Разом з тим ще багато питань творчості митця залишаються невирішеними, що стосується передовсім проблем поетики, самобутності художнього світу й творчого методу письменника. Це зумовлює інтерес до вивчення своєрідності та ролі пейзажу в ліриці Б. Пастернака.
Ще сучасники поета (М. Цвєтаєва) відзначили особливе місце природи в художньому світі поета: вона, як вважав митець, є повноправним учасником процесу творчості й світового буття. Через мистецьке одухотворення природи й прилучення людини до її життя Б. Пастернак запропонував шлях до відновлення цілісності й гармонії світу. Пейзаж, як й інші засоби виразності, бере участь у втіленні концепції життєтворчості поета.
Син художника і піаністки, Б. Пастернак був багатогранною особистістю. Він спробував себе у малюванні, музиці, філософії. Проте справжнє визнання йому принесли літературні надбання. А зазначені галузі стали складовими його творчості, яка розвивалася в тісному зв’язку з цими трьома близькими йому сферами духовності.
Початок творчості Б. Пастернака репрезентує завершальний етап Срібного віку періоду розквіту духовної культури, що припадає на 90-ті роки ХІХ ст. 20-ті роки ХХ ст. Наслідуючи традиції французького і німецького символізму, російські митці внесли нові корективи у цю модерністську течію. На думку Л. Колобаєвої, «відмінним і новим у русі російського символізму порівняно з попередниками було усвідомлення єдності, цілісності всесвіту, усвідомлення теоретичне, філософське й естетичне» [94, с. 290]. Принцип «єдності всього існуючого» становить основу світогляду Б. Пастернака. Під час бурхливих дискусій про тогочасний стан російської поезії Б. Пастернак виступив з доповіддю на тему «Символизм и бессмертие». Він говорив про символічну основу будь-якого мистецтва, наголошуючи на тому, що сутність даного літературного феномену назавжди лишається в його душі й творчості.
Перший етап творчого шляху письменника тісно пов'язаний з течією футуризму: у 1913 р. він пристав до літературного угруповання «Центрифуга». Відмовляючись від встановленої класичної системи жанрів і стилів, футуристи створювали своє мистецтво, відштовхуючись перш за все від фольклорно-міфологічних традицій. Твори футуристів «вирізнялися складними семантичними й композиційними «порушеннями», різкими контрастами трагічного і комічного, ліризму і брутальності, фантастики і газетної злободенності, що призводило до гротескного змішування стилів і жанрів, яке, однак <...> у ліриці Пастернака <> набувало статусу нової конструктивно-стилістичної єдності» [111, с. 480]. У руслі цієї течії Б. Пастернак намагався звільнити поезію від певних норм і канонів, що, на думку футуристів, заважали самореалізації автора. Тому він вносить нову, оригінальну тенденцію в поезію, зокрема в галузі пейзажу. Водночас Б. Пастернак прагнув зберегти характерні для класичного російського вірша поетичні прийоми. Характеризуючи поетичну мову раннього Б. Пастернака, Н. Іванова відзначає: «На відміну від символістів, які успадкували гармонійність пушкінського вірша, але насичували його релігійною і філософською символікою, на відміну від футуристів, що дисгармонували поетичну мову, Пастернак стає унікально гармонійним футуристом гармонійним аж до збереження традиційної поетичної лексики й синтаксису» [81, с. 90].
Полишивши символізм і футуризм, письменник, однак, відчував їхні впливи у своїй подальшій творчості. Це відзначив О. Клінг у статті «Борис Пастернак і символізм» [91]. Дослідник простежив риси символізму, що виявилися у поезії й прозі Б. Пастернака, виділяючи схожі мотиви (міста, залізниці, ночі) у поезії О. Блока, В. Брюсова, І. Анненського. Л. Гінзбург надавала перевагу впливу футуризму на авторську манеру Б. Пастернака: «Пастернак пішов від футуризму, проте зберіг футуристичне заперечення усіх існуючих правил поєднання поетичних образів. Саме тому для нього важливими є заявлені вічні теми. Вони управляють словами різної природи, різних напрямків, об’єднують їх і призводять до спільної першооснови» [48, с. 44]. Аналізуючи поетику збірки «Темы и вариации» (1923), О. Смірнов підкреслив зорієнтованість новаторської поезії Б. Пастернака на творчість О. Пушкіна: поет ХХ ст. порівнює свою роль у мистецтві з тією роллю, яку відіграв О. Пушкін у поезії початку ХІХ ст. Внаслідок такої ідентифікації «корінну модернізацію мистецтва Пастернак мислить через звернення як до культури тисячоліть, так і до первозданного варварства вічної стихії, до природних катаклізмів» [177, с. 60].
Б. Пастернак виступив проти складності й штучності символізму, продемонструвавши у своїй творчій еволюції принцип від складного до простого, прагнучи природності та ясності висловлювання. Є. Євтушенко так схарактеризував еволюцію творчості Б. Пастернака: він «розпочав з бунту проти класицистів і досягаючи сконцентрованості метафор інколи до майже повної незрозумілості, поступово робився прозорим і з роками прийшов до кришталево-чистого, профільтрованого вірша. Проте це була справжня класика, яка завжди вища за ремінісцентний класицизм» [60, с. 17]. Наслідуючи класичні російські та європейські традиції, запропонувавши власне розуміння світу, Б. Пастернак зробив великий внесок у розробку такої місткої поетичної категорії, як пейзаж, що набуває під його пером нових обрисів, глибокої змістової насиченості, виконує різноманітні функції.
Пейзаж є одним із важливих компонентів художнього твору. Форми й функції пейзажу змінювалися упродовж літературного процесу. У поезії кінця XIX початку XX століть розвиток пейзажу пов’язаний із домінуванням в літературі індивідуально-авторської свідомості, а відтак, пейзаж втрачає настанову на зображальність і стає особливою призмою, крізь яку письменник не тільки бачить, а й відтворює (духовно перетворює) світ. Хоча теоретичне осмислення даної категорії розпочалося наприкінці ХІХ ст. (А. Бізе один із перших ужив термін «пейзаж»), більш ґрунтовна її розробка вченими припадає на другу половину ХХ початок ХХІ століть (Г. Поспєлов, Д. Лихачов, Є. Фарино, В. Халізєв, А. Ткаченко, М. Епштейн та ін.). Утім, місце та функції пейзажу в ліриці XX століття й досі лишаються відкритими питаннями літературознавства. Їх з’ясуванню може сприяти вивчення специфіки пейзажу в творчості окремих митців. Лірична спадщина Б. Пастернака дає великі можливості для спостереження особливостей пейзажу та його динаміки в поезії Срібного віку.
Актуальність дослідження зумовлена відсутністю праць у вітчизняному та зарубіжному літературознавстві, спеціально присвячених аналізу пейзажу, його форм, засобів створення та функцій в ліриці Б. Пастернака, а також необхідністю вивчення поетикальних особливостей, зокрема конкретно-історичних форм пейзажу, в ліриці Срібного віку.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри зарубіжної літератури Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка у межах комплексної кафедральної теми «Традиції і новаторство в літературі». Тема дисертації схвалена вченою радою Полтавського державного педагогічного університету іменіВ.Г.Короленка 26 вересня 2002 року (протокол № 2), а також бюро наукової ради з проблеми «Класична спадщина та сучасна художня література» Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України 12 червня 2003 року (протокол № 3).
Спеціальне цілісне дослідження пейзажу в поезії Б. Пастернака має велике значення для розуміння його творчості в цілому, еволюції митця і самобутності його художнього методу. Пейзаж у Б. Пастернака не існує сам по собі, він знаходиться у постійному зв’язку з іншими компонентами тексту, відзначається багатозначністю. Тому дослідження пейзажу на матеріалі лірики Б. Пастернака сприятиме проясненню багатьох питань щодо особливостей художнього світу поета, стильових домінант його творчості.
Мета дослідження визначення форм і функцій пейзажу в ліриці Б. Пастернака.
Дана мета реалізується у наступних завданнях:
● уточнити сутність літературознавчої категорії «пейзаж» та її еволюцію на різних етапах літератури;
● простежити еволюцію пейзажу в ліриці Б. Пастернака від ранньої до пізньої творчості;
● проаналізувати засоби створення пейзажу та їх динаміку в поезії митця;
● дослідити місце та функції пейзажу в художньому світі Б. Пастернака, роль пейзажу в ліричному тексті;
● вивчити специфіку та призначення пейзажу в творах письменника різних жанрів;
● розкрити самобутність стилю письменника;
● визначити традиції і новаторство Б. Пастернака в галузі пейзажу, творчий внесок митця у розвиток теорії і практики пейзажу.
Об’єкт дослідження лірика Б. Пастернака (збірки «Близнец в тучах», «Поверх баръеров», «Сестра моя жизнь», «Темы и вариации», «Второе рождение», «На ранних поездах», «Когда разгуляется», цикл «Стихотворения Юрия Живаго»).
Предмет дослідження пейзаж, його різновиди, функції та еволюція в ліричних творах Б. Пастернака.
Методи дослідження історико-гносеологічний, порівняльно-історичний, системний, структурально-функціональний.
Методологічною базою дисертації є праці вітчизняних та зарубіжних дослідників, присвячених категорії «пейзаж» (А. Бізе, Є. Фарино, Д. Лихачов, Б. Галанов, В. Халізєв та ін.), а також досягнення критиків і літературознавців, котрі займалися вивченням творчості Б. Пастернака (В. Альфонсов, В. Баєвський, Л. Озеров, Л. Флейшман, В. Вільмонт, З. Масленникова та ін.), а також дослідників поезії Срібного віку (Л. Аннінський, Є. Некрасова, Л. Гінзбург, Т. Пахарєва, О. Ніколенко та ін.).
Наукова новизна дисертації полягає у системному вивченні форм, функцій та еволюції пейзажу в ліриці Б. Пастернака. У роботі визначено специфіку та роль пейзажу в художньому світі поета, простежено динаміку пейзажу від ранньої та пізньої лірики, розкрито значення пейзажу для втілення ідейно-художніх задумів митця. З’ясовано вплив пейзажу на жанрову природу творів Б. Пастернака, на їхню ідейно-художню структуру. Відзначено стильові домінанти й константи лірики Б. Пастернака. Особливості пейзажу в ліриці письменника досліджено в контексті провідних напрямів і течій доби Срібного віку. У дисертації встановлено сутнісні риси творчого методу Б. Пастернака, що виявилися в пейзажі, а також традиції та новаторство письменника, його внесок у формування художньої парадигми Срібного віку.
Теоретичне значення роботи полягає в уточненні поняття «пейзаж», а також у вивченні його специфіки в російській ліриці першої половини XX століття на матеріалі спадщини Б. Пастернака.
Практичне значення дисертації. Дослідження сприятиме подальшій розробці теоретичних питань про пейзаж та його роль у ліричному тексті. Результати дисертаційної роботи можуть бути використані в процесі викладання курсу російської літератури у вищих та середніх закладах освіти, спецкурсів і спецсемінарів, присвячених творчості Б. Пастернака, а також для підготовки нових підручників і посібників з актуальних проблем розвитку лірики XX століття.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданні кафедри зарубіжної літератури Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. Основні її положення викладено в доповідях на міжнародних наукових конференціях: «Крим і світова література» (Сімферополь, 2006), «Мова і культура» (Київ, 2007, 2008), «Гоголівські читання» (Полтава, 2005, 2007), «Слов’янські читання» (Полтава, 2008), «Короленківські читання» (Полтава, 2006, 2008).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 статей, у тому числі 10 в зареєстрованих ВАК України виданнях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. Пейзаж одна із ключових текстових категорій, яка відіграє велику роль у створенні цілісної картини світу митця й впливає на розвиток тем, образів, мотивів, просторово-часових характеристик твору. Як компонент композиції, пейзаж забезпечує єдність поміж іншими компонентами в структурі художнього твору. На форми й функції пейзажів у літературі впливають особливості художньої свідомості, розвиток філософської думки, художні напрями й течії, фольклор, міфологія, культурні традиції, а також індивідуальні пошуки митців. З перевагою авторської свідомості пейзаж у літературі першої половини XX століття остаточно втратив зображальні функції, ставши для митців особливим засобом осмислення світобудови та місця людини в ньому.
2. Пейзаж у ліриці Б. Пастернака тісно пов’язаний із формуванням філософсько-естетичної концепції митця. У зв’язку з цим пейзажі письменника набувають концептуального значення, а пейзажні образи нерідко стають концептами, що містять ті ідеї, які залишалися в центрі уваги письменника протягом всієї його творчої діяльності. Природа для Б. Пастернака була метафорою розмаїтого і безкінечного життя. У природі він убачав «тайник вселенной», велике креативне начало, вияв Божої присутності, втілення духовного змісту. Дві магістральні теми пастернаківської лірики життя і творчість тісно переплелися в пейзажах митця. Поняття «життя» і «творчість» у художній свідомості митця тісно пов’язані із поняттям «свобода». Пейзажі Б. Пастернака виконують не допоміжну функцію, вони втілюють думку про необхідність здобуття особистістю внутрішньої свободи в процесі прилучення до природного життя. Письменник утверджував єдність людини, природи, культури, історії, суспільства.
3. Розуміння всезагальної єдності позначилося на пейзажах Б. Пастернака, які набувають поліфонічного змісту. Одна й та сама пейзажна замальовка в ліриці поета може бути прочитана в різних аспектах реальному, міфологічному, історичному, автобіографічному, філософському, символічному тощо. Принцип поліфонії, який організує пастернаківські пейзажі, дозволяє авторові розробляти теми й мотиви в різних семантичних та просторово-часових площинах, створюючи образ широкого й складного світу, розмаїтого в своїх проявах.
4. Сутнісною характеристикою пейзажів Б. Пастернака є їх синтетизм. Поєднання епосу й лірики, філософії та літератури, реальності й міфу, побутового й буттєвого, інтелектуального й емоційного начал виявляється як у ранніх, так і пізніх збірках поета. Письменникові вдалося органічно поєднати також слово і музику, слово і живопис, що знайшло втілення в засобах ритмомелодики та мальовничості, якими поет збагатив російську та світову лірику.
5. На пейзажах Б. Пастернака позначилася ідея пошуку «прихованого смислу», внутрішньої, а не зовнішньої подібності. Це зумовило складний метафоризм пастернаківських описів природи, побудованих на різноманітних аналогіях та уподібненнях. Метафора в творчості Б. Пастернака з окремого художнього прийому перетворюється на засіб пізнання духовного стану світу й людини. А метафоричне зображення природи слугує акцентуації «прихованих» зв’язків поміж ними. Так само збільшується художнє навантаження й інших засобів виразності, зокрема гіперболи, порівняння, епітету тощо, які далеко виходять за межі тропів, стаючи своєрідними інструментами художнього мислення поета.
6. Форми пейзажу в ліриці Б. Пастернака є доволі різноманітними. Якщо взяти за основу їх семантичне поле (за домінуючими конотаціями), то можна виокремити такі форми пейзажів, як історичний, реалістичний, психологічний, міфологічний (зокрема біблійний), оніричний, культурологічний, філософський, мистецький. За просторовими ознаками в поезії Б. Пастернака домінують пейзажі саду, лісу, ріки, моря, гір, міста та ін. За часовими ознаками пейзажі Б. Пастернака належать до різних пір року (чи доби) і навіть до різних часових потоків (минулого реального, минулого історичного, минулого біблійного, теперішнього суб’єктивного, теперішнього об’єктивного, майбутнього та інших видів часу). У межах одного пейзажу можливе поєднання різноманітних часів. Як правило, різні форми пейзажів у ліриці митця не існують у чистому вигляді, вони взаємодіють із іншими формами, що надає пастернаківським пейзажам багатозначності.
7. Характерною рисою пастернаківських пейзажів є їх динамізм, що виявляється на різних рівнях тексту: образному, мотивному, просторовому, часовому, синтаксичному тощо. Ідея постійного оновлення світу та його невпинного руху знаходить художнє втілення в пейзажах митця, в яких простежується тяжіння до зближення, трансформації та переходів топосів, локусів, часів, образів, мотивів. Особливістю пастернаківського стилю є мистецтво переходів від побутового до буттєвого, від емоційного до інтелектуального, від реального до загальнокультурного, філософського планів.
8. У ліриці Б. Пастернака можна виокремити функціональну типологію образів природи, які стають концептами: «сад», «ліс» («лісовий дім»), «вітер», «заметіль», «зірка», «ніч», «весна» та інші. Символічна основа цих ключових для пастернаківської лірики образів-мотивів зазнає трансформації від віршів ранньої до пізньої пори творчості.
9. Оригінальність пастернаківської ліричної оповіді полягає в тому, що в одній фразі автор змальовує не тільки зовнішній світ, але й враження, переживання, асоціації, культурні (історичні) аналогії, психологічні колізії. Таким чином, у пейзажах митця світ зображується одночасно зовні й зсередини як феноменологічна цілість.
10. У створенні пейзажів Б. Пастернак спирається на традиції російської класичної літератури, зокрема на досягнення філософської поезії О. Пушкіна, М. Лермонтова, А. Фета, Ф. Тютчева. Філософський струмінь є провідним й у ліриці письменника, котрий порушив важливі проблеми буття людини й світу. Поет «одомашнює» природу, а з іншого боку, через зображення природи «наближує» до людини безкінечність і вічність. Крім традицій російської класичної поезії, на пейзажах митця позначився вплив філософії романтизму, метафізичної барокової поезії. Пейзажі Б. Пастернака насичені численними культурними контекстами, алюзіями та ремінісценціями, що дозволяє авторові говорити про життя природи у зв’язку із духовним розвитком людства. Розуміючи традицію як творче начало, письменник сміливо поєднував досягнення попередників і сучасні новації.
11. У пейзажах Б. Пастернака виявилися ознаки провідних напрямів і течій доби: неоромантизму (активна позиція ліричного героя, абсолютизація його духовної сили, мистецького покликання та ін.), символізму (символьна основа образів, пошук у них потаємного змісту, акцентуація переносного значення, складний метафоризм, сугестивність, поетизація ірраціонального, інтуїтивного та ін.), імпресіонізму (єдність людини й середовища, фіксація миттєвих вражень, увага до міського пейзажу, створення зорових та слухових образів, посилення значущості освітлення та ін.), футуризму (активне новаторство у слові, зсув просторів і часів, підкреслена гіперболізація, пафос руху та ін.).
12. Функції пейзажу Б. Пастернака визначаються ставленням поета до природи. У ранніх збірках митця («Близнец в тучах», «Поверх барьеров») виявляються психологічна, естетична, філософська, перетворювальна функції пейзажів. Згодом у творчості письменника значно посилюється філософська функція пейзажу, яка набуває історичного, культурологічного, міфологічного контексту. У пізніх збірках поета («На ранних поездах», «Когда разгуляется») та в циклі «Стихотворения Юрия Живаго» пейзаж сприяє не тільки розкриттю сфери інтимних переживань ліричного героя, а й осмисленню історії суспільства, розвитку культури, мистецького покликання, пошуку шляхів відновлення порушених зв’язків у світі, відродження світової гармонії. Засобами міфологічного пейзажу, витоки якого знаходимо в Біблії («Рождественская звезда», «Гефсиманский сад», «Август» та ін.), митець утверджує думку про подолання смерті «усильем воскресенья», про торжество живого й творчого духу всупереч трагедії. Текстові функції пейзажу Б. Пастернака доволі широкі: імагогічні (як засіб створення художнього образу, в тому числі ліричного героя), сюжетна (участь у розвитку ліричного сюжету), композиційна (організація композиції ліричного твору), конструктивна (формування картини світу поета), концептуальна (втілення філософсько-естетичної концепції митця), жанрово-стильова (вплив на жанрові та стильові характеристики ліричних творів).
13. Специфіка пейзажів Б. Пастернака позначилася на жанровій природі його віршів, серед яких вирізняються такі, як імпровізація, медитація, сон, миттєве враження, одкровення, осяяння, плин асоціацій, рефлексія (інтимна, історична, культурна та ін.), ліричний портрет, «тема» з «варіаціями» (тобто інтерпретація однієї теми в різних мотивних потоках) та інші. У галузі традиційних жанрів (балада, ода, ліричний вірш, елегія та ін.) Б. Пастернак був сміливим новатором, він оновлював відомі жанри за рахунок нового змісту й формальних знахідок.
14. У стильовому відношенні пейзажі Б. Пастернака позбавлені однорідності. В них поєднані розмовна стихія і книжна традиція, інтелектуальні роздуми та експресивні відчуття, лексика різних стилів. Стильова багатошаровість пейзажів Б. Пастернака засвідчує прагнення поета закарбувати в слові розмаїття природи та світу загалом. У пастернаківських пейзажах відчутний зв’язок із риторичною традицією російської та світової літератури, настанова на слово, яке повинно дати поштовх для роботи думки та уяви реципієнта, на діалог із минулим, сучасним, майбутнім. Ліричний герой і автор у віршах Б. Пастернака виявляють активну позицію, вони промовляють «голосом природи», надаючи їй антропоморфних рис. Якщо в ранніх збірках письменника простежуються розгалужені метафоричні форми та ускладнений синтаксис, то в пізніх збірках поет прагне до простоти й лаконізму вираження, а подеколи й до афористичності мовлення.
Отже, уявлення Б. Пастернака про природу, світ і людину обумовили пошук нових художніх засобів, у тому числі й пейзажу. Розширення семантики, форм та функцій пейзажу свідчить про творчий підхід до традицій та новаторство митця.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абашев В. Урал как предчувствие: заметки о геопоэтике Бориса Пастернака / Владимир Абашев // Вопросы литературы. 2008. № 4. С.125144.
2. Александрова К. Тема творчества у Пастернака / К. Александрова // Литература: Приложение к газете «Первое сентября». 1996. № 4. С.1.
3. Алексеева М. А. Творчество Пастернака 1910-20-х гг. : (Формирование органической поэтики): дис. кандидата филол. наук: 10.01.01 / Алексеева Марина Александровна Екатеринбург, 1997. 196 c.
4. Альми И. Баллады Б. Пастернака / И. Альми // Известие АН СССР. Серия литературы и языка. 1990. Т. 49, № 5. С. 420431.
5. Альфонсов B. Н. Поэзия Бориса Пастернака / Bладимир Николаевич Альфонсов. Л. : Советский писатель, 1990. 366 [2] c.
6. Аникин Г. В. Эстетика Джона Рескина и английская литература XIX в. / Геннадий Викторович Аникин. М. : Наука, 1986. 316, [3] с. (АН СССР, Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького).
7. Анисова А. Н. Особенности художественного пространства и проблема эволюции поэтического мира: (На материале лирики Пастернака): дис. канд. филол. наук / Анисова Анна Николаевна. М., 2002. 130 с.
8. Аннинский Л. Пастернак: «Я весь мир заставил плакать над красой земли моей» // Серебро и чернь: Русское, советско-славянское, всемирное в поэзии Серебряного века / Лев Аннинский. М. : Книжный сад, 1997. С. 116131.
9. Архангельский А. И только в том моя победа / Александр Архангельский // Дружба народов. 1987. № 4. С. 263266.
10. Афанасьев А. Н. Живая вода и вещее слово: Сборник статей / Александр Николаевич Афанасьев. М. : Советская Россия, 1988. 508, [2] с. (Худож. и публицист. б-ка атеиста).
11. Афанасьев А. Н. Поэтическое воззрение славян на природу: в 3 т. / А. Н. Афанасьев. М. : Индрик, 1994 .
Т. 1. 1994. 800с.
Т. 2. 1994. 784 с.
Т. 3. 1994. 840 с.
12. Ахматова А. А. Сочинения: в 2 т. / А. А. Ахматова. М. : Художественная литература, 1986 .
Т. 2: Проза. Переводы. 1986. 462, [1] с.
13. Баевский B. C. Идеология этатизма как структурный элемент руського романа / В. С. Баевский // Филологические науки. 2000. № 20. C. 1222.
14. Баевский В. С. История русской поэзии 17301980: Компендиум / Вадим Соломонович Баевский. М. : Интерпракс, 1994. 296 с.
15. Баевский В. С. Лирика Пастернака в историко-культурном контексте / В. С. Баевский // Известие АН СССР. Серия литературы и языка. 1988. Т. 47, № 2. С. 130141.
16. Баевский В. С. Миф в поэтическом сознании и лирике Пастернака (опыт прочтения) / В. С. Баевский // Известие АН СССР. Серия литературы и языка. 1980. Т. 39, № 2. С.116127.
17. Баевский В. С. Б. Пастернак-лирик: Основы поэтической системы / Вадим Соломонович Баевский. Смоленск: Траст-имаком, 1993. 240 с.
18. Баевский B. C. Пушкин и Пастернак: K постановке проблемы / В. С. Баевский // Известие АН СССР. Серия литературы и языка. 1989. Т. 48, № 23. C. 231243.
19. Баевский B. C. Темы и вариации: Об историко-культурном контексте поэзии Б. Пастернака / В. С. Баевский // Вопросы литературы. 1987. № 2 (10). С. 30 59.
20. Бельская Л. Л. «И вот он август...» / Л. Л. Бельская // Русская речь. 1999. № 24. C. 3543.
21. Бидерман Г. Энциклопедия символов / Ганс Бидерман. М. : Республика, 1996. 355 с.
22. Бизе А. Историческое развитие чувства природы / Альфред Бизе; [пер. Д. Коробчевского]. СПб. : Изд. журн. «Русское багатство», 1890. 391 с.
23. Бовсунівська Т. Художньо-естетичні характеристики романтизму / Тетяна Бовсунівська // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. 2002. № 2. С. 3035.
24. Борисов B. М. Материалы к творческой истории романа Б. Пастернака «Доктор Живаго» / В. М. Борисов, Е. Б. Пастернак // Новый мир. 1988. № 4. C. 214238.
25. Бухштаб Б. Я. Лирика Пастернака / Б. Я. Бухштаб // Литературное обозрение. 1987. № 9. С. 106112.
26. Быков Д. Л. Борис Пастернак / Дмитрий Львович Быков. М. : Молодая гвардия, 2006. 893 с. (Серия «Жизнь замечательных людей»).
27. Быстрова Е. А. Метафора инструмент познания мира и поэзии / Е. А. Быстрова // Русский язык и литература в учебных заведениях. 2002. № 2. С. 1922.
28. Бэкон Ф. Сочинения: в 2 т.; [пер. Н. А. Федорова] / Фрэнсис Бэкон. 2-е изд., испр. и доп. М. : Мысль, 1978 .
Т. 2. 1978. 575 с.
29. Вейдле В. В. Пастернак и модернизм // Умирание искусства / В. В. Вейдле М. : Республика, 2001. С. 242250.
30. Веселовский A. H. Историческая поэтика / Aлександр Hиколаевич Веселовский. М. : Высшая школа, 1989. 404, [2] c. (Классика лит. науки).
31. Вигилянская А. Второе рождение: об одном философском источнике творчества Бориса Пастернака / А. Вигилянская // Вопросы литературы. 2007. № 6. С. 131146.
32. Вильмонт H. H. О Борисе Пастернаке: Воспоминания и мысли / Николай Николаевич Вильмонт. М. : Советский писатель, 1989. 222, [1] c.
33. Власов A. С. Дар живого духа (стихотворения Б. Пастернака «Август» и «Разлука» в контексте романа «Доктор Живаго») / А. С. Власов // Вопросы литературы. № 5. 2004. C. 216238.
34. Власов A. С. Песнь рассвета / А. С. Власов // Вопросы литературы. 2006. № 9. C. 104119.
35. Власов А. С. Синтез поэзии и прозы в романе Пастернака «Доктор Живаго»: дис. кандидата филол. наук: 10.01.01 / Власов Александр Станиславович. Кострома, 2002. 200 с.
36. Власов A. С. «Явление Рождества» (A. Блок в романе Б. Пастернака «Доктор Живаго»: тема и вариации) / А. С. Власов // Вопросы литературы. 2006. № 3. C. 87104.
37. Власова З. К вопросу о поэтике подблюдных песен / Зоя Власова // Русский фольклор. Выпуск 14. Ленинград : Наука, 1974. с.74100.
38 Вознесенский А. Благовещизм поэта / Андрей Вознесенский // Мир Пастернака / [сост. Е. С. Левитин и др.]. M. : Советский писатель, 1989. С. 2533.
39. Воспоминания o Борисе Пастернаке: сборник / [сост., подгот. текста, коммент. Е. В. Пастернака, М. И. Фейнберг]. М. : Слово, 1993. 750 c.
40. Галанов Б. Е. Живопись словом. Портрет. Пейзаж. Вещь / Борис Ефимович Галанов. М. : Советский писатель, 1974. 344 с.
41. Гаспаров М. Л. «Близнец в тучах» и «Начальная пора» Б.Пастернака: от композиции сборника к композиции цикла / М. Л. Гаспаров // Известие АН СССР. Серия литературы и языка. 1990. Т. 49, № 3. С. 218222.
42. Гаспаров М. Л. Быт как категория поэтики Пастернака (к интерпретации стихотворения «Зеркало») / М. Л. Гаспаров // Темы и вариации: сборник статей и материалов к 50-летию Л. Флейшмана. Стенфорд, 1994. С. 5669.
43. Гаспаров М. Л. «Временной контрапункт» как формообрaзующий фактор романа Пастернака «Доктор Живаго» / М. Л. Гаспаров // Дружба народов. 1990. № 2. С. З.
44. Гаспаров М. Л. Пастернак в пересказе: сверка понимания / М. Л. Гаспаров, И. Ю. Подгаецкая // Новое литературное обозрение. 2000. № 46. С. 163177.
45. Герштейн Э. Г. О Пастернаке и об Ахматовой / Э. Г. Герштейн // Литературное обозрение. 1990. № 22. C. 100104.
46. Гете И. В. Избранные сочинения по естествознанию / Иоганн Вольфганг Гете. М. : Издательство Академии наук СССР, 1957. 553 с.
47. Гинзбург Л. Я. О лирике / Лидия Яковлевна Гинзбург. Л. : Советский писатель, 1974. 408 с.
48. Гинзбург Л. Я. О раннем Пастернаке / Л. Я. Гинзбург // Мир Пастернака / [сост. Е. С. Левитин и др.]. M. : Советский писатель, 1989. С. 4145.
49. Гиржева Г. Н. Некоторые особенности поздней лирики Бориса Пастернака / Г. Н. Гиржева // Русский язык в школе. 1990. № 1. С. 5459.
50. Глебов Ю. «Свеча горела на столе» (Юрий Андреевич Живаго как поэтическая индивидуальность: заметки к теме) / Ю. Глебов // Russian Studies. 1994. № 21. C. 228234.
51. Горелик Л. Л. Эволюция темы творчества в лирике Пастернака («Близнец в тучах» и «Начальная пора») / Л. Л. Горелик // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. 1998. Т. 57, № 4. С. 1221.
52. Гресь Н. К. «Весь лютий заметілі злі лякали гудом» / Н. К. Гресь // Зарубіжна література в навчальних закладах. 2004. № 2 С. 5052.
53. Григорьев В. П. Некоторые направления эволюции поэтического языка в ХХ веке / В. П. Григорьев, И. И. Ковтунова, О. Г. Ревзина и др. // Очерки истории языка русской поэзии ХХ века. Поэтический язык и идиостиль: Общие вопросы. Звуковая организация текста / [под ред. В. П. Григорьева]. М. : Наука, 1990. С. 727.
54. Гуревич П. С. Философская антропология: учебное пособие для вузов / Павел Семенович Гуревич. М. : NOTA BENE, 2001. 456 с.
55. Дмитриева Т. Г. Пейзаж в народной волшебной сказке / Т. Г. Дмитриева // Русская речь. 2003. № 21. С. 99102.
56. Довбня Л. Е. Метафоризація: семантичний процес і спосіб світосприйняття / Л. Е. Довбня // Українська мова і література в школі. 2003. № 8. С. 6062.
57. Дозорец Ж. А. Б. Л. Пастернак. Когда разгуляется (книга стихов как целое) / Ж. А. Дозорец // Русский язык в школе. 1990. № 1. С. 6066.
58. Дубровина И. М. C верой в мировую гармонию: образная система романа Б. Пастернака «Доктор Живаго» / И. М. Дубровина // Вестник Московского университета. Серия 9: Филология. 1996. № 1. C. 5664.
59. Дядечко Л. П. И дольше века длится жизнь: Крылатые выражения Б. Пастернака / Л. П. Дядечко // Русский язык и литература в учебных заведениях. 2000. № 3. С. 2728.
60. Евтушенко Е. Почерк, похожий на журавлей / Евгений Евтушенко // Мир Пастернака / [сост. Е. С. Левитин и др.]. M. : Советский писатель, 1989. С. 1324.
61. Елисова М. О. Диапазон смыслового варьирования ключевых слов «дождь» и «ливень» в поэзии Б. Пастернака / М. О. Елисова // Русский язык и литература. 1998. № 56. С. 3437.
62. Елисова М. О. Мифопоэтическая ипостась дождя в поэзии Бориса Пастернака / М. О. Елисова // Вісник Харківського університету. Серія «Філологія». Випуск 448: Міф і міфопоетика у традиційних та сучасних формах культурно-мовної свідомості. Харків, 1999. С. 223226.
63. Елисова М. О. Универсальный символ «мировое древо» как основа мифопоэтической картины мира Б. Пастернака / М. О. Елисова // Русский язык и литература. 2000. № 3. С. 3537.
64. Есаулов И. A. Категория соборности в русской литературе / Иван Андреевич Есаулов. Петрозаводск : Издательство ПетрГУ, 1995. 288 c.
65. Есаулов И. A. Пасхaльность русской словесности / Иван Андреевич Есаулов. M. : Круп, 2004. 560 c.
66. Есаулов И. А. Христианские основания русской литературы: соборность / И. А. Есаулов // Литературная учеба. 1998. № 1. C. 107111.
67. Жолковский A. K. K переосмыслению канона: Советские клаcсики-нонконформисты в постсоветской перспективе / A. K. Жолковский // Новое литературное обозрение. 1998. № 29. C. 5568.
68. Жолковский A. K. Место окна в поэтическом мире Пастернака / A. К. Жолковский, Ю. K. Щеглов // Работы по поэтике вырaзительности: Инварианты Тема Приемы Текст: сборник статей / [соавтор Ю. К. Щеглов]. М. : Прогресс-Универс, 1996. C. 209239.
69. Жолковский А. К. Механизмы второго рождения: О стихотворении Пастернака «Мне хочется домой, в огромность...» / А. К. Жолковский// Литературное обозрение. 1990. № 2. С. 3541.
70. Жолковский А. К. «Мне хочется домой в огромность» Б. Пастернака: «социальный заказ», тематика, структура / А. К. Жолковский // Известие АН СССР. Серия литературы и языка. 1991. Т. 50, № 1. С. 2034.
71. Жолковский А. К. Ранний Пастернак: Актеон или Геракл / А. К. Жолковский // Литературное обозрение. 1991. № 11. С. 8790.
72. Журавлев В. Значение пейзажа в советской лирике 30-х годов / В. Журавлев // Пейзаж как развивающаяся форма воплощения авторской концепции: сборник Санкт-Петербургских научных трудов. М. : Высшая школа, 1984. С. 104115.
73. Зализняк A. A. Эстетическое измерение в русской языковой картине мира: быт, пошлость, вранье / A. A. Зализняк, A. Д. Шмелев // Логический анализ языка. Языки эстетики: Концептуальные поля прекрасного и безобразного / [ред. Н. Д. Арутюнов]. M.: Индрик, 2004. C. 209230.
74. Залыгин С. П. Литература и природа: Заметки писателя / С. П. Залыгин // Новый мир. 1991. № 1. С. 1017.
75. Заярна І. С. Російська поезія ХХ століття в контексті діалогу художніх парадигм: типологічна проекція бароко в авангарді та постмодернізмі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня. докт. філолог. наук: спец. 10.01.02. «Російська література» / І. С. Заярна. Київ, 2005. 36 с.
76. Заярная И. С. Барокко и русская поэзия ХХ столетия: типология и преемственность художественных форм / Ирина Сергеевна Заярная. К. : Издательско-полиграфический центр «Киевский университет», 2004. 405 с.
77. Земляной C. Н. Философия и художество: «Доктор Живаго» и его интерпретации / С. Н. Земляной // Свободная мысль. 1997. № 28. C. 72 84.
78. Иванова Е. А. «Места и главы жизни целой» (изобразительность лирики Б. Пастернака) / Е. А. Иванова // Слов’янський збірник. Випуск 4. Одеса: Astroprint, 1997. С. 230241.
79. Иванова Е. А. Особенности художественного мира в лирике и поэзии Б. Пастернака / Е. А. Иванова // Роди і жанри літератури: збірник наукових праць за матеріалами конференціі, присвяченоі пам’яті професора Г. А. В’язовського. Одеса, 1997. С. 162166.
80. Иванова Е. А. Художественный мир Пастернака-лирика: дис. кандидата филол. наук: 10.01.02 / Иванова Елена Андреевна. Одесса, 2000. 230 с.
81. Ивaнова H. Б. Пастернак и другиe / Наталия Борисовна Иванова. M. : Эксмо, 2003. 608 c.
82. Иванова Н. Д. Содержание и принципы филологического изучения пейзажа / Н. Д. Иванова // Филологические науки. 1994. № 56. С. 76 83.
83. Исаев С. Г. Композиция текста в романе Б. Пастернака «Доктор