“ФОЛЬКЛОР ЧУДЕС” У ПІДРАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ 1920-х рр.

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНААКАДЕМІЯНАУКУКРАЇНИ
ІНСТИТУТНАРОДОЗНАВСТВА

Направахрукопису
ДЯКІВВОЛОДИМИРМИХАЙЛОВИЧ

УДК398:231.73:291.37](477)1920-1929”

ФОЛЬКЛОРЧУДЕС”УПІДРАДЯНСЬКІЙУКРАЇНІ1920-хрр.

Спеціальність10.01.07фольклористика

Дисертація
наздобуттянауковогоступеня
кандидатафілологічнихнаук

Науковийкерівник
КИРЧІВРОМАНФЕДОРОВИЧ,
докторфілологічнихнаук,професор

ЛЬВІВ‑2006

ЗМІСТ

ВСТУП....................................................................................................................3
РОЗДІЛ1.Темачудесвукраїнськомуфольклорііфольклористиці..............12
РОЗДІЛ2.ФольклорКалинівськогочуда”.................................................45
2.1.Суспільно-політичніумовиідуховнаатмосфера...................................45
2.2.ФольклорнапоезіяКалинівськогочуда”...............................................65
2.2.1.Текстипоетичногофольклору....................65
2.2.2.Ідейно-змістовійструктурно-художніособливостіпоетичного фольклору.....90
2.3.ФольклорнапрозаКалинівськогочуда”..............................................122
РОЗДІЛ3.ФольклорпроЙосафатовудолину”наПоділлітаінші
чуда..134
Висновки.............................................................................................................167
Списоквикористанихджерелталітератури...................................................173

ВСТУП

Наукова актуальність дослідження. Тема чудес належить до най­дав­ні­ших в українському фольклорі. Вона є визначальною для сюжетів, по­в’я­заних з уяв­леннями про надприродні явища, незвичайні події, чуда. Ці сю­же­ти виникали на основі світогляду давньої людини, її світорозуміння та ре­лі­гійних вірувань і куль­тів. Похідні від таких уявлень сюжети кри­ста­лі­зу­ва­ли­ся, втілювалися в певні тек­с­тові структури (легенди, перекази, піс­ні...) і по­ши­рювалися здебільшого ус­ним способом. Ці твори мали різне по­ходження, сфе­ри побутування, по-різному сприй­малися в тому чи ін­шо­му середовищі.
Тема чудес в українському фольклорі простежується на матеріалі дав­ніх верств обрядової народної поезії, казок, легенд, переказів Її від­го­мін міс­титься і в давніх писемних пам’ятках (літописи, Києво-Печерський па­те­рик”, апокри­фи...). Традиція цієї творчості продовжується і в пізніші ча­си аж до сьогодення включ­но. Поява і поширення творів про над­зви­чай­ні з’яви, ди­ва, чуда особливо ак­ти­ві­зуються в час підвищеної духовної на­пру­ги в су­спіль­стві, воєн, стихійних лих, пошестей, голодоморів, ре­лі­гій­них рухів то­що. І оскільки змістово ці твори сто­суються здебільшого ре­лі­гій­ної тематики, то найбільш типовим і сприятливим ґрун­том їх по­бу­ту­ван­ня є середовища ві­ру­ючих, групи паломників тощо.
Українська усна і писемна творчість, пов’язана з народною ре­лі­гій­ніс­тю і на теми чудес, привертала увагу непоодиноких збирачів і до­слід­ни­ків фольк­лору XIX‑XXстоліть. Все ж залишилася недостатньо вивченою. То­му не випадково на це вказував наш визначний учений Михайло Гру­шев­ський. У другій книзі четвер­то­го тому своєї Історії української лі­те­ра­ту­ри” він на­го­лосив на потребі до­слід­жен­ня усної народної словесності і пи­семної твор­чос­ті релігійного змісту, тобто твор­чості на теми ре­лі­гій­но­го походження або глибше закрашені релігійним еле­мен­том, в своєму скла­ді або в уяві лю­ди­ни приведені в зв’язок з тими головними ка­те­го­рі­я­ми гадки, на котру спи­рав­ся релігійний світогляд епохи”[50,с.5]. І, влас­ти­во, вся ця книга при­свя­че­на характеристиці української словесної твор­чос­ті”, переважно фольк­лор­ної, пов’язаної з релігійним світоглядом”. Уче­ний за­зна­чив, що ця тема до­сі майже не студіювалась”, тому і його пра­ця, яку він наз­вав начерком”, не мо­же мати претензій до повноти і ба­жа­ної су­ціль­ності”[50,с.6]. Насправді ж ця книга за широтою охоплення ма­теріалу і за гли­би­ною його осмислення й до­сі залишається не­пе­ре­вер­ше­ною, унікальною в укра­їн­ській науці.
Подальша наукова розробка цієї проблеми (творчості про хрис­ти­ян­сь­ко-­ре­лі­гій­ні чуда) з охопленням матеріалу пізнішого часу й аналітичним ос­мис­ленням йо­го різних аспектів стосовно досліджуваної теми чудес в ук­ра­їн­сь­кому фольк­ло­рі і фольклористиці є, без сумніву, справою потрібною і ак­ту­аль­ною.
З цього погляду особливо важливий і цікавий пласт фактичного ма­те­рі­алу теми складають фольклор та інші дані, пов’язані з релігійним ру­хом і різ­ними чу­дами” в підрадянській Україні 1920‑хроків. Уже в той час цим ру­хом і його фольк­лорним відлунням зацікавилися українські до­слід­ники-фольк­лористи, етно­гра­фи, історики, соціологи. Зібрано великий і різ­но­ма­ніт­ний текстовий матеріал до цієї теми. У наукових і науково-по­пу­ляр­них ви­дан­нях опубліковано низку ста­тей і розвідок, присвячених но­во­об’­явленим чу­дам”. Однак уже наприкін­ці20‑хрр. тема була наглухо за­кри­та для нау­ко­вих досліджень, а її матеріали по­тра­пили в архіви під наз­вою Збірка ма­те­рі­а­лів до питання організації на Україні контр­ре­во­лю­цій­ним попівством та кур­ку­лями «оновлення ікон», «Калинівського чу­да», «Са­фатову долину» та інші «чу­деса»”[140‑147].
Лише за часів незалежності відкрилася можливість повернутися до до­слід­жен­ня цієї теми. Отож, наукова актуальність запропонованої ди­сер­та­цій­ної праці зу­мов­лена як потребою продовжити студії над проблемою по­в’я­за­нос­ті україн­ської фольклорної традиції з релігійним (власне, хрис­ти­янсько-ре­лігійним) сві­то­гля­дом народу, так і необхідністю докладно до­слі­дити і ввес­ти в науковий обіг су­час­ної фольклористики усну народну сло­весність, що постала в підрадянській Ук­раї­ні20-хрр. на хвилі на­род­но­го релігійного ру­ху й опору наступові біль­шо­виць­ко­го войовничого ате­їз­му.
Оскільки головною, центральною темою цієї словесності є ка­те­го­рія над­зви­чайного, чудесного, то приймаємо як узагальнюючу для неї (цієї сло­вес­ності) наз­ву фольклор чудес”.
Стан вивченості теми. У зв’язку з історичними обставинами на­род­на твор­чість, що виникла в умовах радянської України20‑хроків на хви­лі акти­ві­зації ре­лі­гійних настроїв і рухів, що мали характер масових бо­го­служінь і па­лом­ниць­ких походів до місць різних чудесних об’явлень, бу­ла у свій час ма­ло доступною для дослідження. Головно через те, що ця твор­чість як вираз су­спільних, не­ба­жа­них для панівного режиму настроїв бу­ла відразу офіційно за­таврована як явище, во­роже до більшовицької вла­ди. І все ж зусиллями ря­ду збирачів у різних місцях Ук­раїни у20‑хрр. за­фік­совано великий тек­с­то­вий матеріал і цінні відомості про тво­рення, по­ши­рення і функціонування фольк­лору чудес”. Частково цей ма­те­рі­ал було ви­користано у низці пу­блі­ка­цій, що тоді ж, у20‑хроках, з’явилася в на­уко­вих і науково-популярних ви­дан­нях. Зокрема, Олени Пчілки Українські на­род­ні легенди останнього ча­су”[153], Никанора Дмитрука Про чудеса на Ук­ра­ї­ні року 1923-го”[57], Чу­деса на Полтавщині р.1928”[58], Ми­ко­ли Левченка Як ут­ворилася ле­ген­да про нове чудо в Лаврі”[115,116], Ва­си­ля Кравченка «Псаль­ми», що в 1923-24рр. співали прочани під час по­до­рожувань до різних чу­дес”[112], Оса­патова долина”[111], Степана Шев­ченка Нові легенди на Зи­но­в’єв­щи­ні”[228], Павла Попова До текс­тів т.зв.«Калинівських пісень»”[169], Юхи­ма Філя Народні пісні, що ви­ник­ли під час пошести чудес на Поділлі”[208], Во­лодимира Білого Не­бес­на грамота”[12], Р.Данківської Легенда про ста­ри­ка”[54], С.Яки­мо­ви­ча З есхатологічних настроїв”[234] та деякі інші.
Дослідницьке охоплення і осмислення цього матеріалу, зрозуміла річ, бу­ло об­межене можливостями часу і умовами. Названі автори могли охо­пити ува­гою да­леко не все з фактичного матеріалу і належним чином за­глибитися в його зміст та соціо-культурний контекст. Дехто з них роз­гля­дали цей ма­те­рі­ал з ко­н’юнк­тур­них офіційних позицій. Але те, що було зро­б­лено у20‑хрр. що­до ви­вчен­ня цієї теми, передусім збору відповідного ма­теріалу, складає ос­новний і ви­нят­ково цін­ний доробок та фактологічний фонд для про­дов­жен­ня її дослідження.
Після20‑хроків таке дослідження впродовж наступних десятиліть ра­дян­ської дійсності стало неможливим і навіть згадка про фольклор чу­дес” зник­ла з фольк­лористичних праць того часу. Не вдалося знайти ма­те­рі­алів до цієї теми і поза межами України.
У наш час у живій пам’яті народу, як показали наші польові об­сте­жен­ня, збе­реглося з того фольклору дуже небагато здебільшого його де­я­кі текс­ти і їхні фраґ­менти.
Об’єктом дослідження є матеріали про суспільно-політичну і цер­ков­но-релігійну ситуацію в підрадянській Україні 20‑хроків, в атмосфері якої виник потужний народний релігійний рух і ґенетично пов’язана з ним ус­на народна творчість християнсько-ре­лі­гій­ного змісту з домінуючою те­ма­тикою чудесного, надзвичайного; творчість, яка фактично була опо­зи­цій­ною до більшовицького режиму і виражала тривожні, напружені настрої то­го­часного українського суспільства.
Предметом дослідження є поетичні (переважно пісенні) і прозові тексти цієї творчості з їх варіантами і версіями, відомості про пов’язаність їх ви­никнення і поширення з певними конкретними подіями й особами, пси­хо­ло­гічною напругою в головному середовищі їх побутування селянському; фак­ти про переслідування цієї творчості і її носіїв більшовицькою вла­дою.
Територіально і хронологічно дослідженням охоплено терени ра­дян­сь­кої Ук­ра­ї­ни1920‑хро­ків, у різних місцевостях яких у той час за­фік­со­вано ві­до­мості про чуда та поширення пов’язаних з ними фольклорних тво­рів. А ос­кільки ос­нов­ний матеріал досліджуваної теми стосується Схід­но­го По­діл­ля, зокрема Він­нич­чини з найбільш резонансними чудами Ка­ли­нів­сь­ким” і Йосафатової до­ли­ни”, й ґенетично спорідненої з ними ус­ної сло­вес­нос­ті, що набула особливого роз­вит­ку у1923‑1926ро­ках, то са­ме на цих міс­це­востях і зазначеному відрізку часу зо­се­ред­же­на увага у до­слідженні.
Мета роботи полягає в тому, щоб на основі докладного вивчення текс­то­во­го матеріалу фольклору чудес” і дотичних до цього фольклору істо­рич­них ві­до­мос­тей з’ясувати його особливості (специфіку творення, функ­ці­о­ну­ван­ня, се­ре­до­ви­ще, ідейно-змістові та художньо-стильові риси то­що) і, таким чи­ном, об’­єк­тив­но і якомога повніше показати одну з іс­тот­них складових ук­ра­їнського фольк­лор­но­го про­цесу20‑хро­ків, з’ясувати її міс­це й особливості в історії української ду­хов­но-релігійної народної твор­чос­ті. Для досягнення цієї мети у дослідженні по­став­лено завдання ви­світ­ли­ти низку історико-куль­турологічних, теоретико-ме­то­до­ло­гічних та при­к­лад­них питань:
з’ясувати, наскільки процес виникнення, новотворення, функ­ціо­ну­ван­ня та побутування фольклору чудес” у підрадянській Україні 20‑хро­ків пред­став­ле­ний у публікаціях, архівних фондах, приватних збір­ках, до­слід­жен­нях, розвідках;
на основі цих матеріалів провести каталогізацію текстів фольк­ло­ру чу­дес” з варіантами і докладними відомостями про місця їх фіксації та те­ре­ни по­ши­рення;
окреслити географію виникнення і поширення фольклору чудес”, ви­з­на­чи­ти основні осередки зародження та головні шляхи і засоби роз­по­всюд­ження;
зібрати відомості про переслідування, репресування радянською вла­дою цьо­го фольклору, його виконавців і популяризаторів;
провести польові дослідження в місцевостях найбільшого по­ши­рен­ня фольк­лору чудес”, зокрема в околицях Калинівки та т.зв.Йо­са­фа­то­вої до­лини”, з метою з’ясування, наскільки цей фольклор зберігся і який слід за­ли­шив у па­м’я­ті теперішніх поколінь місцевого населення;
докладно проаналізувати поетичні (пісенні) тексти фольклору чу­дес”, їх ґе­незу, пов’язаність з попередньою народнопоетичною традицією цієї те­матики, на­родною духовно-релігійною творчістю у сюжетах, мо­ти­вах, об­разах, поетико-сти­льових засобах; виявити традиційні і новаційні еле­менти у текстах фольклору чу­дес”;
простежити процес варіювання поетичних і прозових творів про чу­да, що від­бувався впродовж порівняно невеликого часу і є свідченням ін­тен­сив­но­го по­бутування цих творів в усній формі і за законами фольк­лор­ного по­ши­рення; від­так з’ясувати, наскільки вони (ці твори) мають пра­во вважатися фольк­лорними;
визначити коло основних сюжетів прозового фольклору чудес” різ­них жан­рів (легенд, переказів, оповідань, чуток тощо), звернути увагу на ри­си фольк­лор­ності цих текстів, їх варіювання і модифікації.
Ці та інші похідні від них питання є в полі уваги дисертанта, по­шу­ко­во­го й ана­лі­тичного спрямування дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Ди­сер­та­цій­не дослідження «Фольклор чудес» у підрадянській Ук­ра­ї­ні1920‑хрр.” про­ве­де­но в контексті наукових робіт Ін­сти­туту на­ро­до­знав­ства НАН Ук­ра­ї­ни. Зокрема є дотичною і складовою час­ти­ною шир­шої комплексної на­у­ко­вої програми цього Ін­ституту Історико-ет­но­ло­гіч­не до­слідження тра­ди­цій­ної і сучасної культури ук­ра­їнців”, а також теми від­ді­лу фольклористики Жан­рова система українського фольк­лору XXсто­літ­тя” (шифр3.3.4.18). Ко­ло досліджуваних у дисертації пи­тань по­в’я­за­не з комп­лекс­ною темою Ак­туальні проблеми теорії фольклору та іс­то­рії ук­раїнської фольк­ло­рис­ти­ки”, що розробляється на кафедрі української фольк­лористики імені Фі­ла­ре­та Ко­лесси Львівського національного уні­вер­ситету іме­ні ІванаФранка; уз­год­же­не з науковими програмами та нав­чаль­ними планами цієї кафедри.
Тема дисертації схвалена Вченою радою Інституту народознав­ст­ваНАНУк­ра­ї­ни та погоджена з Науково-координаційною радою НАН Ук­ра­ї­ни в Ін­с­ти­туті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Мак­си­ма Риль­сь­ко­го.
Джерельна база дисертації. Це головно опубліковані у 20‑хрр.ХХст. праці сто­сов­но цієї теми (на них докладніше зупинимося в першому роз­ді­лі і в зв’я­з­ку з роз­глядом конкретних питань); публікації текстів фольк­лор­них творів зга­дуваних та деяких інших українських дослідників; матеріали від­ділу ру­ко­пис­них фон­дівІМФЕ(Збірка матеріалів до питання ор­га­ні­за­ції на Україні контр­ре­во­лю­цій­ним попівством та куркулями «оновлення ікон», «Ка­ли­нів­сь­ко­го чуда», «Са­фа­то­ву долину» та інші «чу­де­са»”[140‑147], а також дотичні до цієї теми матеріали у Дер­жавному архіві Він­ницької області[52]; власні по­льові записи (зроблені у2002‑2004рр. у Він­ниці та Браїлівському, Ка­ли­нів­ському, Козятинському, Шар­го­род­сько­му та інших р-нах Вінницької обл., до яких були долучені записи, зроб­ле­ні у2001‑2006рр. у Львові і на Львів­щи­ні, Києві тощо), вони (ці записи) від­дзер­ка­лю­ють стан збереженості тра­ди­ції чудес загалом і фольклору чудес” 1920-хрр. зокре­ма в народній па­м’я­ті[60], літературні матеріали, ме­му­а­рис­тика, епістолярій (С.Єф­ремов[78], Ю.Ли­па[119], Ю.Горліс-Гор­сь­кий[42], В.Бар­ка[8;79], А.Люб­чен­ко[230]...), то­гочасні публікації преси, збір­ники фольклору для по­рів­няль­но­го зі­став­лен­ня з досліджуваним ма­те­рі­алом, праці з історії та теорії фольк­ло­ру й інші до­с­лідження.
Методологічною основою дисертаційного дослідження є історично-куль­ту­рологічний підхід до аналізу фольклорного процесу, народно-мис­тець­ких явищ і су­спільно-політичних подій, які вплинули на фольклор чу­дес” у під­радянській Ук­ра­їні1920‑хроків, вивчення специфіки духовного се­ре­до­ви­ща і фольклорного ві­до­бра­ження реалій дійсності. При аналізі кон­кретних тек­стів про чуда у зі­став­лен­ні з аналогічними явищами у по­пе­ред­ній традиції ук­раїнського фольклору та у твор­чос­ті інших народів (на­скіль­ки це можливо) за­стосовуємо порівняльно-ти­по­ло­гічний метод. При роз­гляді структури тек­с­тів, їх змісту, функціональної се­ман­ти­ки та ґе­не­тич­них зв’язків, просторової і ча­сової динаміки досліджуваних фольк­лор­них явищ використовуємо еле­мен­ти структурно-типо­ло­гіч­ного та геогра­фіч­но­го методів фольклористики.
Наукова новизна:
праця є спробою узагальнюючого фольклористичного дослідження хви­лі на­родної творчості релігійного змісту, яка піднялася у20‑хрр. в Ук­ра­ї­ні у зв’язку з репресивними і войовничо-атеїстичними акціями біль­шо­виць­ко­го режиму; ви­вчен­ня низки питань, що залишилися поза увагою по­пе­ред­ніх дослідників;
на основі порівняльного аналізу різних варіантів досліджуваних тво­рів про­стежуються характерні прояви динаміки фольклорного тексту;
введено в науковий обіг сучасної фольклористики значний ар­хів­ний і новий польовий матеріал.
Теоретичне значення та практична цінність. Матеріали, по­ло­жен­ня та ви­сновки роботи розширюють погляд на фольклорний процес у під­ра­дян­сь­кій Ук­ра­ї­ні20‑хро­ків, зокрема на ту частину народної творчості, яка за сво­їм духом й ідей­ним змістом була опозиційною до біль­шо­виць­ко­го режиму і переслідувалася ним. Аналітичні дані й текстологічні спо­сте­ре­ження про­ве­де­ного вивчення фольк­лор­ної пісенності і прози теми чудес спря­мовують ува­гу до поглибленого дос­лід­жен­ня специфіки фольк­ло­ро­тво­рення у по­в’я­за­нос­ті з конкретними суспільно-по­лі­тичними, со­ці­аль­ни­ми і культурними умо­вами та потребами свого часу. Ре­зуль­та­ти до­слід­жен­ня можуть бути за­лу­че­ні для розробки спецкурсів з поетики фольк­лор­них жан­рів, а також з історії ук­раїнської фольклористики, для лекційних кур­сів і спецсемінарів у вузах. По­ложення, висновки, фактологічні дані дисертації мо­жуть використовувати спе­ціалісти різних галузей гуманітарних знань (фольк­ло­ристи, етнологи, іс­то­рики, культурологи, лінгвісти, літерату­ро­знав­ці).
Апробація результатів дисертації. Результати дисертації ап­ро­бо­ва­но на за­сі­даннях відділів фольклористики, ет­нології сучас­нос­ті та Вченої ра­ди Ін­с­ти­ту­ту народознавства НАН України. Основні положення ди­сер­та­ції ви­го­ло­шено на на­у­кових сесіях Наукового товариства ім.Шевченка (Львів, бере­зень2003;2005;2006) та наукових конференціях:
1.ХVIIІщорічній науковій франківській конференції (Львів, жовтень 2003);
2.ХІІІМіжнародній конференції Історія релігій в Україні” (Львів, тра­вень 2003);
3.Міжнародній науково-теоритичній конференції Українська куль­ту­ра в контексті світових глобалізаційних процесів” (Київ, грудень 2004);
4.ХVМіжнародній конференції Історія релігій в Україні” (Львів, тра­вень2005);
5.Міжнародній науковій конференції Традиція і культура” (Київ, гру­день2005)
Публікації. Основні результати проведеного дослідження ви­світ­ле­но у де­в’я­ти публікаціях.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох роз­ді­лів, висновків, списку джерел і літератури та додатків (поетичні та про­зо­ві фольк­лорні твори, ноти, які розглядаються, цитуються і зга­ду­ють­ся в тек­сті до­слід­ження). Структура дисертації зумовлена метою си­стем­ного охоп­лення комп­лек­су головних предметних питань даної теми, яка ви­ма­гає ха­рак­те­ристики фольк­лору чудес” (специфіки теми чудес, ру­ху тексту і фольк­лор­но­го ві­доб­ра­жен­ня реалій дійсності) досліджуваного пе­ріоду у по­в’я­за­нос­ті з по­пе­ред­нім до­сві­дом розробки цієї теми та ві­домостями про ду­хов­но-пси­хо­ло­гіч­ний стан ук­ра­їн­сько­го народу (зокрема, се­лянства) у кон­к­рет­них історичних умовах ча­су.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Фольклор чудес” у підрадянській Украї­ні1920‑хро­ків одна з ланок в іс­­то­ричному процесі виразу в слові духовно-релігійної активності народу, його віри в божественну сутність і силу чудес. Він виник і був задіяний у на­род­ному се­ре­до­вищі на хвилі потужного релігійного руху, що розгорнувся на всіх теренах оку­по­ваної більшовиками України і з особливою силою про­я­вив­ся в ряді місцевостей Схід­ного Поділля. Прикметною рисою цього руху було виразне містичне за­барв­лен­ня, оцей, за словами І.Франка, якийсь за­галь­ний наклін до віри в чудеса і до ба­чення чудес, якась загальна потреба чу­десного на кождім кро­ці”[212,с.100].
Вже сучасники назвали цей рух епідемією чудес”. І хоча він, цей рух, мав за­галом мирний характер, відбувався у формі богослужінь, ба­га­то­люд­них па­лом­ниць­ких походів до місць чудесних об’явлень, різних по­за­цер­ков­них ритуальних дійств (зібрань, чувань, групових трапез) тощо, він викликав не­абияку стурбованість, настороженість і рішучу реп­ре­сивну реакцію біль­шо­вицької влади. В цих народних діях небезпідставно вбачалися про­дов­жен­ня опору проти більшовицького поневолення України та активна протидія офі­­ційному курсові на боротьбу з релігією й церквою. Релігійний народний рух то­го часу та боротьба більшовицького режиму з ним ще чекають доклад­но­го дос­лід­ження істориків і соціологів. В архівах і публікаціях преси 20‑хро­ків міститься великий і надзвичайно вдячний матеріал для таких дослід­жень.
Одним з важливих і цікавих джерел цієї теми є усна народна творчість, у змісті, сюжетах і образах якої особливе місце і роль належать над­зви­чай­ним подіям і явищам фольклор чудес”, що є предметом дослідження цієї ди­сертації. Це комплекс текстів, здебільшого за­фік­со­ва­них і зібраних за га­ря­чи­ми слідами подій народного релігійного руху, своєрідний поетичний супро­від, інформатор й інтерпретатор цього руху. Жанровий і видовий спектр цього фольклору складають вірші, пісні, оповідання, чутки, по­ві­дом­лен­ня, ме­морати, які своїм змістом, сю­же­тами ґенетично були пов’язані з конк­ретними місцями надзвичайних з’яв, чу­д, прославляли їх і роз­по­ві­да­ли про них. Більшість із них, зокрема прозових тек­стів, була новотворами, що ви­­никали на конкретному подійному ґрунті, під­хоп­лювалися загалом і в по­даль­­шо­му обігу, побутуванні набирали фольклорного ха­рактеру. Водночас знач­ну час­ти­ну репертуару фольклору чу­дес”20‑хро­ків скла­дали твори, пе­ре­довсім пісні, дав­нішого походження, пристосовані до нової по­треби.
Особливо великий вплив на фольклоротворення цієї тематики мали най­­більш розголошені чуда почат­ку20‑хро­ків, пов’язані з калинівським хрес­­том (бі­ля містечка Калинівки Вінницькоїобл.) і т.зв.Йо­са­фатовою до­ли­ною” (уро­чи­щем поблизу села Голинчинці Шаргородсько­гор‑ну Він­ниць­­коїобл.). Народна уява і фантазія проявили тут виняткову активність та ви­на­хід­ливість у творенні сюжетів, їх варіюванні і поширенні шляхом зде­біль­шо­го усної передачі.
В аналітичному осмисленні цього матеріалу великою мірою до­по­ма­га­ють дослідницькі думки, спостереження і висновки вчених про по­передню тра­­дицію духовно-релігійної тематики в українському фольклорі і пись­мен­ст­ві, присутність та характер трактування в них категорії чудесного, по­єд­нан­ня в ньому давніх язичницьких і пізніших християнських елементів тощо (пра­ці О.Потебні, О.Веселовського, І.Франка, М.Сумцова, В.Перетца, М.Воз­няка та ін.). У світлі їх студій та на основі порівняльного зіставлення ма­теріалу нашого дослідження з відповідними попередніми фактами маємо мо­ж­ливість простежити тяглість духовно-релігійної традиції в українському фольк­лорі, її типологічно спільні й однорідні моменти та специфічні особ­ли­во­с­ті, зумовлені суспільно-політичними реаліями і потребами нової дійс­ності.
З цього методологічного погляду особливо цінною і повчальною для нас є друга книга четвертого тому Історії української лі­те­ра­тури” М.Гру­шев­ського, озаглавлена Творчість на теми релігійно-моральні”. Сильно за­зна­чений історичний погляд цієї праці і її культурно-історична методика роз­гля­ду фольклорних і літературних явищ допомагають краще побачити і зро­зу­міти іс­то­ричний контекст і культурологічну сутність фольклору чудес” в Ук­раїні 1920-х років.
На основі проведеного дослідження головно під цим кутом зору до­хо­ди­мо таких основних висновків:
1.За своїм характером, змістом і формами фольклор чудес” за­зна­че­но­го часу був продовженням попередньої традиції культивування духовного стру­меня усної народної творчості на релігійно-моральні теми, одним з яс­к­ра­во виражених явищ в історичній тяглості цієї традиції. Це бачимо у ви­ко­рис­танні попередніх сюжетів, мотивів, образів, досвіду художнього виразу і са­мої категорії надзвичайного, чудесного як засобу впливу. Водночас тут про­стежується багато нового, оригінального, специфічного. Передусім, у спіль­ній пов’язаності традиційного з актуальними обставинами, ситуаціями, йо­го озвучення стосовно нових потреб. В атмосфері драматичних подій в Ук­ра­їні і особливо зрослої психологічної напруги і тривожних настроїв у су­спіль­стві, зумовлених більшовицькою окупацією і злочинними діями її вла­ди, по-новому зазвучали, зокрема, тема і образ чуда. Вони задіяні в народній твор­чості як головні засоби протидії злу, яке несла злочинна і безбожна влада лю­дині.
2.Ідейно-змістовий пафос фольклору чудес”, сюжети, мотиви, образи йо­го пісенних і прозових творів спрямовані великою мірою, як і в попередній тра­диції, на збереження й утвердження християнських морально-етичних за­сад життя і взаємин людини. Водночас стосовно до нових обставин головний на­голос (і це нове) робиться на врятуванні душі людини від потоптання і зни­щен­ня в зловісних умовах новітньої доби, конкретно більшовицького ре­жи­му. Такий акцент притаманний особливо фольклорній інтерпретації Ка­ли­нів­ського чуда”. Тут винятково вражаючими є мотиви розстрілу Христа і про­ливу Його крові, тобто Його поновної смерті і кривавої жертви заради спа­сення людей.
3.У фольклорі про Йосафатову долину” ця дидактична настанова про­во­диться через трансформацію біблійного сюжету кінця світу і Страшного Гос­поднього суду. Тут ідеться про близькість неминучої розплати людей за їх великі провини і потребу покаяння перед Богом. Фольклорна адаптація цієї те­ми до української дійсності здійснюється шляхом перенесення самого міс­ця біблійної Йосафатової долини” біля Єрусалима на Східне Поділля по­бли­зу села Голинчинці на Вінниччині і надання цьому урочищу також назви Йо­сафатова (Сафатова) долина”. Господнє об’явлення про це передає людям Бо­жа Мати через пастуха Якова, який пас вівці на цій долині. Конкретно при­в’я­зується ця есхатологічна тема і до свого часу, її проповідь у сюжетному ви­разі пісень та оповідань закликає не тільки до покаяльних думок, роз­ва­жань, але й до активної покаяльної поведінки, дії. Маємо цікавий факт, що в ат­мосфері цих апокаліптичних настроїв Слово підняло потужний рух по­ка­яль­ного масового несення хрестів на українську Йосафатову долину” в то­му числі і з багатьох віддалених від неї місцевостей: Донщини, Кубані, Сло­бо­жанщини
4.Фольклор чудес” творився, поширювався і записувався збирачами в умо­вах суворої радянської дійсності. Тому він не міг прямим текстом ви­сло­ви­ти своє ставлення до цієї дійсності. Тим більше мусили зважати на цю об­ста­вину і ті, що цікавилися такою творчістю, збирали її. Одначе це ставлення до­сить недвозначно звучить у підтексті, а в непоодиноких випадках виходить і на поверхню, особливо в прозових творах. Саме представник більшовицької вла­ди (солдат, невіра москаль”, чекіст) розстрілює Христа і проливає Його свя­ту кров, а слуги цієї влади виступають новими му­чи­те­ля­ми Спасителя і пе­реслідувачами Його вірних. Про пануючий режим мо­вить­ся як про цар­ст­во сатани”. І несення хрестів на Йосафатову долину” потрібне також для то­го, щоб їх”, тобто більшовиків, не стало”. Отож, цей фольклор заслуговує на увагу також як один з тематичних пластів тієї ще досі мало дослідженої на­родної творчості, яка була спрямована проти більшовицького режиму.
5.Часовий проміжок творення і функціонування фольклору чудес” не­великий. Це 20‑іроки і, властиво, головно їх перша половина. Урядові ре­п­ре­сії проти релігійного руху були спрямовані також і на викорінення по­в’я­за­ної з цим рухом народної творчості. Новоутворені тексти останньої не мали мо­ж­ливості пройти достатньої фольклоризації, обробки і шліфування в про­це­сі тривалого їх обігу в народному середовищі. Тому записи зразків цієї твор­чості, зроблені у 20‑хроках (пізніше вже не було), в непоодиноких ви­пад­ках грішать художньою недосконалістю, невиробленістю, структурною не­повнотою, фраґментарністю. Водночас досить розгалужена варіантність низ­ки пісенних і прозових текстів, простежені риси їх якісної еволюції, ус­ність поширення переконливо засвідчують фольклорний характер цієї твор­чос­ті. З цього погляду матеріал фольк­ло­ру чудес” є цінним джерелом для до­слідження специфіки новітнього фольклоротворення.
6.Матеріал фольк­ло­ру чудес” дає можливість для простеження про­це­су нарощення певних нових змістових і формальних якостей у духовно-ре­лі­гій­ній народній творчості, її контексту з актуальною суспільно-політичною по­дійністю, суспільними настроями і впливу на колективну свідомість. Ді­йо­ви­ми особами цієї творчості, її героями і антигероями виступають звичайні лю­ди свого часу. Наприклад, рисами епічного героя наділений пастух Яків ре­альна особа, місцевий селянин, що став свідком чудесного об’явлення Бо­го­матері і речником Божої волі, замучений у чекістських тюремних за­стін­ках. Цікавий матеріал знайде у цій творчості дослідник народної релігійності, її особливостей і досить істотних вільностей” стосовно певних канонічних мо­ментів християнського віровчення. На увагу етнографа заслуговує і низка ін­ших зафіксованих відомостей, що пов’язані з побутуванням фольк­ло­ру чу­дес”.
7.Наші польові дослідження в місцях найбільш активного творення і по­бутування фольк­ло­ру чудес” у 20‑хроках засвідчують, що в пам’яті те­пе­ріш­ніх поколінь цей фольклор майже не зберігся або зберігся лише фра­гмен­тар­но. Очевидно, офіційні переслідування і заборони та наступні при­го­лом­ш­ли­ві події насильна колективізація, справжній апокаліпсис спрямованого про­ти українського народу голодомору-ґеноциду, вакханалії кривавих ста­лін­сь­ких репресій, Друга світова війна, що нищівним смерчем прокотилася по ук­раїнській долі, зробили свою справу були тими головними чинниками, що відсунули цей фольклор у непам’ять. Тому маємо з особливо вдячністю від­значити справжнє подвижництво тих дослідників і збирачів (В.Крав­чен­ко, Олена Пчілка, Н.Дмитрук, В.Петров, С.Шев­чен­ко та ін.), які тоді, у 20‑іро­ки, побачили і зрозуміли культурно-історичну вагу фольк­ло­ру чудес”, за­писали і зібрали його зразки та дотичні до нього відомості, зберігши таким чи­ном цей унікальний і винятково цінний матеріал для нашої науки.
8.Врешті поглиблене вивчення фольк­ло­ру чудес” у підрадянській Ук­ра­їні 20‑хроків важливе не тільки з погляду осмислення історико-куль­ту­ро­ло­гічної повноти його змісту і контексту з попередньою традицією, але й по­т­рібне для дослідницьких пошуків і студій стосовно продовження ук­ра­їн­ської народної творчості на духовно-релігійні теми в наступні десятиліття і по сьо­годення включно.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. АзадовскийМ. Предисловие // Советский фольклор. Статьи и ма­те­ри­а­лы. Выпуск первый. Ле­нин­град: Издательство АНСССР, 1934. С.3‑8.
2. АндрієвськийВ. Про українські псальми та канти // Життя і Знання. [Б.м.], 1935. №7-8. С.107-108.
3. Апокріфи есхатольоґічні // Апокріфи і лєґенди з українських рукописів / Зі­б­рав, упо­рядкував і пояснив Іван Франко. Львів: Накладом На­у­ко­во­го то­ва­риства іме­ни Шевченка, 1906. Том IV. 524с.
4. АрхієрейськийД. Денікінський терор // Політичний терор і тероризм в Ук­ра­їні. ХІХ­-ХХст.: Історичні нариси / Д.Архієрейський, О.Бажан, Т.Би­ко­ва таін. Від­повід.ред.В.Смолій. К.: Наукова думка, 2002. С.161‑177.
5. БабійВ. Йде народ молитися, на Хрест Божий подивитися, або ще раз про Ка­ли­нівське диво // Подолія. [Б.м.], 1997. 15липня. С.1-2.
6. БабійВ. Спомин про Калинівське чудо // Прапор перемоги (газета Ка­ли­нів­сь­кої ра­йонної ради народних депутатів та районної державної ад­мі­ністрації Він­ницької об­ласті). [Б.м.], 1995. 12липня. С.4.
7. БарабанЛ. Вічні медитації Анатолія Загрійчука // Народознавство. К., 2002. №63. С.1-5.
8. Барка В. Жовтий князь: Роман / Передм. М.Жулинського. К.: Дні­п­ро, 1991. 266с.
9. БачинськийП. Передмова // Документи трагічної історії Украї­ни(1917‑1927рр.) / Ре­дактор-упорядник П.Бачинський. К., 1999. С.5‑18.
10. БелашА., БелашВ. Дороги Нестора Махно. Историческое по­ве­с­т­во­ва­ние. К.: Проза, 1993. 592с.
11. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. Із мови дав­ньо­­єв­рейської та грецької на українську наново перекладена. [Б.м.]: Об’­єд­нання біб­лійних товариств, 1990. Книги Старого За­по­ві­ту: 960с.; Книги Но­­вого Заповіту: 296с.
12. БілийВ. Небесна грамота” (З етнографових нотаток) // Життя й ре­во­лю­ція. [Б.м.], 1926. № 4. С.66-69.
13. БланшК. Співробітник Інституту МФЕ ім. М.Т. Рильського НАН Ук­ра­ї­ни в Па­ризькому університеті Сорбонна // Народна творчість та ет­но­гра­фія. К.: Ін­с­ти­тут мистецтвознавства, фольклористики та ет­но­ло­гії ім.М.Т.Риль­ського НАНУкраїни,2004. №1-2(288-289). С.122.
14. Богогласник: Пісні благоговійния господьським, богородичным и на­ро­чи­тых свя­тых чрез весь год приключающимся, к сим же нікоторым чу­до­твор­ным иконам слу­жащия, таже различныя покаянныя та умилительныя со­дер­жащ / Собран, по си­лі исправлен, четырми частми оп­реділен, типом и чер­та­ми мусикийскими на­пе­ча­тася и изобразися. В Святой чудотворной Лавре По­чаевской: Тщаніем иноков Чи­ну с.Ва­си­лія Великого, літа от Рождества Хрис­това1790[1791]. [592]с.
15. Бойківщина: Історико-етнографічне дослідження / Ред.кол.: Ю.Гошко (відп.ред.), З.Болтарович, А.Бу­дзан, Р.Гарасимчук та ін. К.:На­у­ко­ва дум­ка,1983. 304с.
16. БойкоО.Перша українсько-російська війна // Політичний терор і те­ро­ризм в Україні. ХІХ-ХХст.: Історичні нариси / Д.Архієрейський, О.Ба­жан, Т.Би­кова таін. Відповід.ред.В.Смолій. К.: На­у­кова дум­ка,2002. С.121-130.
17. Большая Советская Энциклопедия: В 30‑тит. / Главн. ред. А.Про­хоров. 3‑е изд. М.: Советская эн­ци­к­ло­пе­дия,1972. Т.8: Дебитор-Евкалипт. 591с.
18. Бус­лаевФ.Русские духовные стихи // БуслаевФ. Народная поэзия. Ис­то­ри­чес­кие очерки. Санкт-Петербург,1887. С.434-501.
19. ВеселовскийА. Разыскания в области русских духовных стихов // Сбор­ник от­де­ления русского языка и словесности императорской Ака­де­мии наук. Санкт-Петербург,1879. Т.20. 22с.; 1880. Т.21. 228с.; 1881. Т.28. 150с.;1883. Т.32. 461с.;1890. Т.46. 376с.+106с. (При­ло­же­ния).
20. ВинниченкоВ. Відродження нації: У ІІІ-х ч. Київ-Відень: Дзвін,1920. Ч.І: Історія укр. революції (марець 1917р. грудень 1919р.): Ре­п­ринт. від­творення вид. 1920р. К.: Політвидав Ук­ра­ї­ни, 1990. 348с.
21. ВинниченкоВ. Відродження нації: У ІІІ-х ч. Київ-Відень: Дзвін,1920. Ч.ІI: Історія укр. революції (марець 1917р. грудень 1919р.): Реп­ринт. відтворення вид. 1920р. К.: Політвидав Ук­ра­ї­ни, 1990. 328с.
22. ВинниченкоВ. Відродження нації: У ІІІ-х ч. Київ-Відень: Дзвін,1920. Ч.ІII: Історія укр. революції (марець 1917р. грудень 1919р.): Репринт. відтворення вид. 1920р. К.: Політвидав Ук­ра­ї­ни, 1990. 535с.
23. Возняк М. Історія української літератури. ТомIII: Віки XVI-XVIII. Дру­га час­тина. Львів: Просвіта,1924. 564с.
24. ВознякМ. Матеріали до історії української пісні і вірші: У 3-х ч-нах // Ар­хів ук­раїнсько-руський. Львів,1913. Т.ІХ. Ч.1. 240с.
25. ВоронинП. Обслідування Калинівського” хреста // ВістиВУЦВК. Хар­ків,1924. №39 (17лютого). С.3.
26. Вороні[и]нП. Калинівські чудотворці” перед пролетарським судом // Віс­тиВУЦВК. Харків,1924. №25,27,29. С.3.
27. Вояковський Николай (о.). Шляхами наших прочан: Проповіді про чу­до­твор­ні ікони Божої Матері. 2‑ге вид. Львів: Мі­сіонер,1998. 200с.
28. Г.А. Наслідки обслідування Поділля. Розмова з секретарем ВУЦВК т.Бу­цен­ком // ВістиВУЦВК. Харків,1924. №70. С.2.
29. ГалайчукВ. Жанрова палітра та основні мотиви календарної поезії в ек­спе­ди­цій­них записах з Полісся 1996року // Полісся України: ма­те­рі­а­ли істо­ри­ко­-ет­но­гра­фічного дослідження / За ред. С.Павлюка, Р.Оме­ляш­ка. Вип.3.У межиріччі Ужа і Тетерева. 1996. Львів: Інститут на­­ро­до­знав­стваНАНУкраїни, 2004. С.249-266.
30. Галицько-руські народні лєґенди / Зібрав Володимир Гнатюк. ТомII // Етно­гра­­фіч­ний збірник. Львів:Етнографічна комісія Наукового товариства ім. Шевченка, 1902. Том XIII. 287с.
31. ГанжаО. Антиселянські дії більшовицького режиму // Політичний те­рор і те­роризм в Україні. ХІХ-ХХст.: Історичні нариси / Д.Архіє­рейський, О.Бажан, Т.Бикова таін. Відповід.ред.В.Смолій. К.:Наукова дум­ка,2002. С.153-161.
32. Героїчний епос українського народу: Хрестоматія: Навч. посібник для студ. фі­ло­лог. фак. вищ. навч. закладів / Упо­р.та прим.О.Таланчук, Ф.Ки­с­лого; передм.О.Таланчук. К.: Либідь,1993. 431с.
33. ГнатюкВ. До колядки про Св.Софію в Києві // ЗапискиНТШ. 1907. Т.79. С.155-159.
34. ГнатюкВ.Колядки і щедрівки // Етнографічний збірник. Львів,1914. Т.ХХХVІ. 270с.
35. ГнатюкВ.Лірники. Лірницькі пісні, молитви, слова, звістки і т.и. про лірників повіту Бучацького / Зібрав в вересні 1895року Володимир Гнатюк // Етнографічний збірник. Львів: В друкарні Наукового то­ва­ри­ства ім. Шевченка, 1896. Т.ІІ. 76с.
36. Гнатюк О.Українська духовна барокова пісня. Варшава-Київ,1994. 187с.
37. ГоликР.Уявлення про надприродне в українській культурі X-XVIIIст. / Ав­тореферат дис.на здобуття ступ.канд.іст.наук. Львів,2005. 18с.
38. Голинчинські чудотворці” перед судом // Червоний край. 1925. №138-148. С. 2.
39. Головацкий Я. Ф. Народные песни Галицкой и Угорской Руси. М.: В Университетской типографии (М.Котков), 1878. Ч. 1-2. 841с.
40. Голод 1921‑1923 і українська пре­са в Канаді / Матеріяли упорядкував і зре­дагував Роман Сербин. То­ронто: Ук­раїнсько-Канадсько-Дослідчо-До­кументаційний Центр, 1995. 700с.
41. Голод 1921-1923 років в Україні: Зб. документів і матеріалів / АН Ук­ра­ї­ни, Ін-т історії України та ін.; Упоряд.: О.Мовчан, А.Огінська, Л.Яков­лєва; Відп.­ред.С.Кульчицький. К.: Наукова думка, 1993. 240с.
42. Горліс-Горський Ю. Ave Dictator: Повісті. Львів, 1999. 288с.
43. Горліс-Горський Ю. Холодний Яр: Роман у двох частинах / Юрій Горліс-Горський. Львів: Червона калина, 1992. 342с.
44. ГриценкоА. Українсько-польське протистояння // Політичний терор і те­роризм в Україні. ХІХ-ХХ ст.: Історичні нариси / Д.Ар­хі­є­рей­сь­кий, О.Бажан, Т.Бикова та ін. Відповід. ред. В.Смолій. К.: На­укова думка, 2002. С.177-191.
45. ГрінченкоБ. Словарь української мови / Зібр. ред. журн. Киевская Ста­рина” / Упоряд. Б.Грінченко. Т. ІІІ: О-П. К.: Лексикон, 1996 [ре­принт. вид. 1909р.]. 508с.
46. ГрінченкоБ. Словарь української мови. Т. 3-4: О-Я. К., 1909. 1069с.
47. Грушевська К. До питання про історизм в українських народних думах // Родовід. 1997. Ч. 1 (15). С.12-22.
48. ГрушевськийМ. Історія української літератури: В 6т., 9кн. Том1 / Упо­ряд. В.Яре­­менко; авт. передм. П.Кононенко; приміт. Л.Ду­на­єв­сь­кої. К.: Ли­бідь, 1993. 391с.
49. ГрушевськийМ. Історія української літератури: В 6т., 9кн. Том4: Ус­на твор­чість пізніх княжих і переходових віків XIII‑XVII. Кн.1 / Упоряд. О.Та­ланчук; приміт. С.Росовецького. К.: Либідь, 1994. 336с.
50. ГрушевськийМ. Історія української літератури: В 6т., 9кн. Том4: Ус­на твор­чість пізніх княжих і переходових віків XIII‑XVII. Кн.2 / Упо­ряд. Л.Ко­паниця; приміт. С.Росовецького. К.: Либідь, 1994. 320с.
51. Гуцульщина: Історико-етнографічне дослідження / АНУРСР, Ін‑т ми­с­те­цтвознавства, фольклору та етнографії ім.М.Т.Рильського. Львів­ське відділення; П.Арсенич, М.Базак, З.Болтарович та ін.; відп.ред.Ю.Гошко. К.: Наукова думка, 1987. 471с.
52. ДАВО [Державний архів Вінницької області]. Ф.595. Од.зб.5. 118арк.
53. Давидюк В. Первісна міфологія українського фольклору. Видання дру­ге, доповнене й перероблене. Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2005. 310с.