УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ЗАМОВЛЯННЯ: ПИТАННЯ ПОХОДЖЕННЯ І ПОЕТИКИ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Львівський національний університет ім. І. Франка

На правах рукопису

СОЛЯР ОЛЬГА АНДРІЇВНА

УДК 398.3 (477)

УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ЗАМОВЛЯННЯ: ПИТАННЯ ПОХОДЖЕННЯ І ПОЕТИКИ

Спеціальність 10.01.07 Фольклористика

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
кандидат філологічних наук,
доцент В.М. Івашків

Львів 2005

ЗМІСТ

Вступ............................................................................................................ 5
РОЗДІЛ 1. Питання магічного мислення у дослідженнях ХІХ і ХХ ст......................................... 12
1.1. Еволюціонізм: концепція магії Едуарда Тейлора та Джеймса Фрейзера........................................................................... 14
1.2. Французька соціологічна школа Еміль Дюркгайм, Марсель Мос та Оурі Юбер............................................................. 17
1.3. Концепція mentalitetÉ primitive Люсьєна Леві-Брюля.................. 22
1.3.1. Закон містичної партиципації.................................................... 23
1.3.2. Категорія appartenances.............................................................. 24
1.3.3. Дуальність буття........................................................................ 25
1.4. Категорії первісного мислення у концепціях функціональної школи................................................................................................ 25
1.5. Структурний аналіз особливостей первісного мислення Клод Леві-Строс............................................................................... 32
1.6. Логіка символічних взаємозв’язків британський вчений Едмунд Рональд Ліч......................................................................... 36
1.7. За межами антропологічних рамок психологічні інспірації.... 41
1.7.1. Класична психоаналітична антропологія Зіґмунд Фройд....... 41
1.7.2. Архетипи та символи Карл Ґустав Юнґ.................................. 44
1.7.3. Психологічна антропологія Рут Бенедікт, Марґарет Мід; психоаналітична мікроантропологія Бруно Бетельгайм........ 47
1.8. За межами антропологічних рамок філософські інспірації....... 50
1.8.1. Концепція питомої інтенції” у межах Lebenswelt Едмунд Гуссерль............................................................................ 51
1.8.2. Кватернарична структура середовища буття Dasein Мартін Гайдеґґер.......................................................................... 54
1.8.3. Символістична орієнтація Ернест Кассірер........................... 57
1.9. За межами антропологічних рамок культурологічні інспірації Мірча Еліаде.................................................................... 59
1.10. Внесок української науки у дослідження принципів магічного мислення........................................................................ 63
РОЗДІЛ 2. Вплив космогонічного міфу на формування змісту та структури українських замовлянь............................................ 77
2.1. Структура світу в українських замовляннях................................. 84
2.2. Схема послідовності ритуальних дій............................................ 115
2.3. Походження хвороб, віддзеркалене у текстах замовлянь ......... 130
2.4. Модель людської поведінки, віддзеркалена у замовляннях...... 132
РОЗДІЛ 3. Комунікативні функції основних принципів побудови заклинального обряду та замовлянь логіка символічних структур... 136
3.1. Словесна комунікаційна площина обмін інформацією.......... 140
3.1.1. Закон аналогії............................................................................. 146
3.1.2. Мовне табу................................................................................. 149
3.1.3. Категорія appartenances............................................................ 154
3.1.4. Поетичні засоби......................................................................... 155
3.2. Предметна комунікаційна площина обмін добром.................. 161
3.2.1. Закон аналогії.............................................................................. 166
3.2.1.1. Зав’язування (розв’язування), гасіння, скручування, замикання (відкривання)..................................................... 166
3.2.1.2. Вживання предметів аналогічного кольору і форми.......... 170
3.2.1.3. Єднання хвороби з елементами потойбічного світу, а також тими, що символічно творять нову людину......... 171
3.2.2. Категорія appartenances............................................................ 174
3.2.2.1. Любовна магія...................................................................... 174
3.2.2.2. Закопування нігтів, волосся або іншої частини хворого у землю, відкидання частини одягу хворого назад чи у воду 175
3.2.2.3. Вирощування ковтуна.......................................................... 176
3.2.2.4. З’їдання записаного на хлібі або папірці власного імені.... 177
3.2.3. Категорія містичної партиципації.......................................... 177
3.2.3.1. Прибивання хвороби цвяхом, кілком, клином до дерева або у землю, замовлення амулетом, кидання вугликів на воду.............................................................................................. 178
3.2.3.2. Виливання воску, викачування яйцем або хлібом.............. 180
3.2.3.3. Обкурювання........................................................................ 181
3.2.3.4. Обмивання святим зіллям і святою водою......................... 183
3.2.3.5. Спльовування, вимазування екскрементами....................... 185
3.2.3.6. Спалювання, запікання......................................................... 188
3.3. Акціональна комунікаційна площина обмін силою................ 190
Висновки............................................................................................... 196
БІБЛІОГРАФІЯ........................................................................................ 204
ДОДАТОК 1. записи з власних польових експедицій.. 222

Вступ
Кінець ХХ ст. позначений хвилею підвищеної зацікавленості усіма надбаннями культури, що містять у собі так званий ірраціональний елемент. Однією з головних причин цього було заперечення сцієнтистичної парадигми і надання переваги парадигмі первісній, магічній, завдяки якій людина може почуватися когерентною частиною Всесвіту. У сцієнтистичній парадигмі об’єкт не має своєї волі, тобто повністю підпорядкований науковим принципам, на які суб’єкт не впливає. У магічній парадигмі об’єкт і суб’єкт належать одному світові, оскільки предмети наділені чуттям. Отож, у добу повної уніфікації, що спирається на основи західних систем вартостей, чи такої, що була нав’язана тоталітарними системами, саме дослідження відмінних форм свідомості дає людині можливість увійти у зовсім інший рід дійсності.
Такою дійсністю, заснованою на засадах традиційних культур, є українська заклинальна традиція. Культура східних слов’ян у європейському контексті є тим своєрідним евенементом тривкості збереження багатьох елементів магічного мислення, на яке спирається так звана народна візія світу. Тому ознайомлення з народним розумінням світу дає необхідний ґрунт для розгляду багатьох явищ народної культури у новому світлі та можливість по-іншому оцінити образи, що присутні в ритуалах заклинання.
Актуальність теми дисертації визначається тим, що українська фольклористика лише в останні роки дістала можливість ширше вивчати дослідження авторитетних зарубіжних учених; зокрема філософів, етнологів, фольклористів, психологів, релігієзнавців тощо, котрі у різних аспектах розглядали магію як своєрідний вид свідомості. Оскільки українська заклинальна традиція, як і традиційна магія інших народів (шаманізм народів Азії, Африки, Австралії, Північної та Південної Америк), побудована за певними основними схемами, авторка дисертаційної праці вважає за доцільне звернутися до наукових досліджень питань теорії та функції магії, що розвивалися в рамках окремих течій культурної антропології, зокрема шкіл англосакської культурної антропології та французької етнології. Це дає змогу поглянути на українську заклинальну традицію як на своєрідну вербально-предметно-акціональну тріаду, якій притаманні:
словесно-акціональний характер, що виступає в конкретному прагматичному контексті (ситуативному і культурному) та переважно використовує предмети;
характерна мовна структура і форма (жанрово-змістова, синтаксична і лексична) та чітко окреслені умови використання;
об’єднання зі сакрум, що має символічний характер (партиципує з семантичними площинами святості”, дієвості” і рівноваги”).
Актуальним є й питання так званого народного світогляду, який був результатом глибинного бажання наділити усі явища певним сенсом та віднайти формули, що мали пояснювати народження світу, людей та всіх істот. Без розуміння народної філософії життя, неможливо збагнути процеси, що формують духовне обличчя сучасної України.
Введення в широкий обіг оригінальних наукових поглядів про витоки та функції магії апологетів еволюціонізму, французької соціологічної школи, функціоналізму, структуралізму, етнопсихології, філософії, культурології та співставлення з дослідженнями українських учених і джерельним матеріалом видається сьогодні особливо доцільним з огляду на швидкий розвиток фольклористики, етнології та народознавства після набуття Україною незалежності.
Отже, вибір теми дисертаційного дослідження зумовили актуальність і важливість даної наукової проблеми, її недостатнє науково-теоретичне опрацювання та необхідність більш повного вивчення українських заклинальних обрядів як однієї з частин світової традиційної магії.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота Українські народні замовляння: питання походження і поетики” є складовою комплексного дослідження Актуальні проблеми теорії фольклору та історії української фольклористики”, яке виконується на кафедрі української фольклористики ім. Ф. Колесси Львівського національного університету ім. І. Франка, а також відповідає її навчальним програмам. Тема дисертації схвалена Вченою радою Львівського національного університету ім. І. Франка (протокол № 11/2 від 23 лютого 2000 р.).
Об’єктом дослідження є українська заклинальна традиція у трьох комунікаційних виявах: словесному (обмін інформацією), предметному (обмін добром) та акціональному (обмін силою). Аналіз охоплює як вербальні, так і невербальні компоненти ритуалів заговорювання, що виконуються в контексті народної медицини та обрядового циклу.
Предметом дослідження є генеза та функціонування замовлянь у контексті народної медицини та календарно-обрядового і родинно-обрядового циклів. О

Список літератури

Висновки
Замовляння, як і інші обрядові жанри, належать двом системам фольклору та ритуалу, отже підпорядковуються як законам жанру, так і законам ритуалу. Іншими словами, обрядовий фольклор має амбівалентне значення. По-перше, має фольклорний пласт значень, що внутрішньо притаманний жанровій специфіці, по-друге, є когерентною частиною синтагматичної структури ритуалу. Тому завдання авторки дисертаційного дослідження полягало в аналізі української заклинальної традиції як своєрідної вербально-предметно-акціональної тріади.
У цій роботі зроблена спроба представити українську заклинальну традицію у контексті світових міфологічних наукових досліджень з питань теорії та функцій магії. Оскільки найбільш вагомий внесок у вивчення цих питань зробили апологети європейської культурної антропології, авторка у першому розділі вважала доцільним представити огляд основних концепцій прибічників еволюціонізму, соціологічної французької школи, функціоналізму, структуралізму, етнопсихології, філософії та культурології. Отже, огляд головних тез Дж. Фрейзера, Е. Тейлора, Е. Дюркгайма, М. Моса, О. Юбера, Л. Леві-Брюля, А.Р. Радкліфа-Брауна, Б. Маліновського, К. Леві-Строса, Е. Ліча, З. Фройда, К.Ґ. Юнґа, Е. Гуссерля, М. Гайдеґґера, Е.Кассірера, М. Еліаде та окремих представників американської психологічної антропології (Рут Бенедікт, Марґарет Мід) і психоаналітичної мікроантропології (Бруно Бетельгайм) дав змогу подивитися на українську заклинальну традицію як на явище, притаманне усім традиційним культурам світу та представити магію як своєрідний вид свідомості.
Окреме місце у роботі зайняв аналіз внеску української науки у дослідження принципів магічного мислення. Авторка розглянула доробок найвидатніших українських фольклористів М. Костомарова, О.Котляревського, М. Сумцова, І. Франка, В. Гнатюка, М. Грушевського, К.Грушевської, К. Сосенка, О. Потебні та виявила факт незаперечного новаторства харківського вченого у підході до вагомості культурного контексту досліджуваних явищ. О. Потебня, вказуючи, що тотожні елементи можуть набувати відмінного значення залежно від місця у ієрархії елементів та способів зв’язку з усіма іншими елементами, підкреслив факт, що українські дослідження первісної культури не тільки нічим не відстають від європейських учень, а можуть їх значно випереджати. Отож, дослідження найвидатніших етнологів ХХ ст. Е. Дюркгайма, О. Юбера, М. Моса, Б.Маліновського, К. Леві-Строса, Е. Ліча підтвердили, що способи класифікації та категоризації дійсності, які властиві різним архаїчним культурам, не можна повноцінно охарактеризувати без об’єднання з тим культурним контекстом, в якому вони виступають.
Аналіз українських та світових концепцій про витоки та функції явищ магічної культури дав змогу виявити певні закономірності народного бачення світу, яке має пряме відображення у заклинальних обрядах, а саме зрозуміти, що:
1. одними з основних факторів, що детермінували принципи магічного мислення, було близьке співіснування людини з природою та релігійне походження основних категорій мислення;
2. суттєвим чинником, що визначав структуру архаїчного мислення, було розділення сфер сакрум і профанум;
3. існували спільні елементи явищ магічної культури зі сферою підсвідомого;
4. усі елементи культурного явища є складовими одного коду в межах комунікативної дії;
5. магічне мислення спирається в основному на трьох принципах: на законі аналогії, категорії appartenances та категорії містичної партиципації.
Отже, у другому та третьому розділах дисертаційної праці авторка зробила спробу застосування досягнень світової антропології у вивченні народної магії з українською заклинальною традицією. Ритуали заговорювання, що виконуються у контексті народної медицини та в обрядовому циклі, у другому розділі аналізувалися під кутом впливу космогонічного міфу на формування змісту та структури українських замовлянь.
Щоб вповні зрозуміти вплив міфу про створення світу на формування заклинального жанру необхідним було звернутися до поняття священного простору і часу. Отож, першим релігійним досвідом людини, що став основою її роздумів про своє місце у Всесвіті, було усвідомлення неоднорідності простору. Власне поділ простору на священне та мирське був початком створення Світу, упорядкуванням Хаосу. Досвід сакрум став найважливішим моментом - точкою виходу”, що визначив усі майбутні рухи. Усвідомлення та втілення священного у життя відкрило людині її основний орієнтир центр (axis mundi).
Аналогічне значення для первісних суспільств мав час, що був поділеним на так званий час мирський, в якому людина займалася діями, що не мали релігійного значення, і час священний, що завжди реактуалізував час творення. Ці види часу мали зв’язок безперервності, а ритуали допомагали людині перейти від одного до другого. Водночас вони мали суттєві відмінності: час мирський був часом, що тече, а час священний за самою своєю природою був повторюваним, циклічним. Він завжди реактуалізував те, що було на початку, себто первісний акт творення. Отже, кожне свято зверталося in illo tempore, а тому кожне свято супроводжувалося ритуалами переходу.
Людина первісних культур реактуалізувала космогонію не тільки тоді, коли створювала свою територію - місто, хату, а й під час лікування, відродження людської істоти. Таким чином, космогонічний міф був символом будь-якого творення, повертав людину, якій був призначений, in illo tempore, у прачас. Ця концепція зцілення передбачала і надалі передбачає - не лікувати”, а створювати наново”. Але створювати наново” можна лише через символічне повернення космогонії, яка є взірцевою моделлю будь-якого акту творення.
Відтак космогонічний міф у ритуалі зцілення проявляється в таких площинах:
а) визначає структуру світу;
б) дає схему послідовності ритуальних дій;
в) пояснює походження хвороб;
г) дає модель людської поведінки.
Отже, у другому розділі авторка зробила спробу декодувати усі символи, пов’язані з космогонічним міфом, присутні у текстах замовлянь та обрядових діях, що супроводжують заклинальний ритуал. На основі аналізу близько п’ятиста текстів заговорів виявлено такі космогонічні образи:
axis mundi репрезентують гора, дуб, яблуня, груша, явір, калина, верба, острів, камінь, місце де билися три брата”, Вавілон-город”, Соборна Апостольська Церков”, Київ тощо;
нижня космічна зона зображена у символах Місяця, міфічного Змія-дракона, чортів, змії-кропиці, цариць Киліяни, Іліяни, Веретениці, Олени змії, цариці-Яриці, царя Гадюна, гадини Яселухи, царя Савула, Хіврі, цариці Вольги, п’явочки гадочки, змія колгучого, баби Вертіци, дєви Волосіци, цариць Куфії, Невії і Полії, срібяної цариці, змії Шкаралупеї, цариці Шевелі, Хохи-Ярохи, царя Даніла, Адольа, Паперовщика, вужа Папеляка, черепахи, кита-риби тощо;
середню космічну зону представляють Місяць, заєць у полі”, мертвець у гробі” тощо;
символічним зображенням верхньої космічної зони є Місяць, міфічний вогняний Змій, Юрій на білім коні, святий Георгій хорти припиняющий, Михаїл на воротах у червоних чоботах”, Архангел Михаїл з дротяним кнутом, Огні, ангели і архангели”, Святі архангели і ангели, Михаїл, Гавриїл, Уриїл, Сарафаїл”, Ілля на коні, півень на камені, орел сизокрилий на колючій груші, дванадцять соколів на дванадцяти дубах на морі на окіяні, ворон на камені на синьому морі тощо.
На основі аналізу текстів замовлянь та обрядових жестів авторка зробила також реконструкцію послідовності лікувальних дій, визначених космогонічним міфом. Виявлено, що ритуал заговорювання пов’язаний з обрядом ініціації, що відбувається у двох вимірах. По-перше, з ініціаційною подорожжю знахаря у прачас з метою відшукування лікувальних засобів, по-друге, з ініціаційним символічним новонародженням хворого. Представлено ряд різноманітних засобів передавання комунікату про символічну смерть пацієнта”, у тому числі застосування предметів, пов’язаних зі смертю, контакт із небіжчиком, закопування хворого в землю, зв’язування” хвороби, лякання і нищення її за допомогою предметів, що мали контакт з сакрум тощо.
У третьому розділі дисертаційної праці авторка зосередилася на виявленні усіх комунікаційних засобів, що присутні у заклинальних діях в межах народної медицини та календарно-обрядового і родинно-обрядового циклів.
Отже, стверджено, що комунікація у процесі заговорювання має характер взаємодії від людей до духів і від духів до людей, а тому чаклун є і відправником, і одержувачем певної інформації. Під час акту комунікації, що передбачає як вербальні, так і невербальні компоненти, знахар одночасно кодує і декодує усі сигнали, знаки і символи. Код, що передається у вигляді сигналів, знаків і символів, має три площини: словесну (обмін інформацією), предметну (обмін добром) та акціональну (обмін силою). Основою цих площин завжди залишається принцип космічної рівноваги. Таким чином, обмін інформацією між знахарем та потойбічними силами сприймається як переговори” щодо умов одержання того, чого бракує для збереження принципу космічної рівноваги. Обмін предметами здебільшого має на меті здобути прихильність вищих сил і одержати те, чого бракує (це може бути, наприклад, одержання здатності до віщування). Обмін силою, що також відбувається за посередництвом знахаря, полягає у передачі частини, якої бракує цьому” або тому” світам.
У зв’язку з цим авторка ствердила, що структура ритуалу, у тому числі ритуалу заговорювання, має характер своєрідної вербально-предметно-акціональної тріади, але в деяких випадках обмежується словесно-акціональною діадою. Про народні словесні ритуали, якими є замовляння, можна сказати, що вони є мовою-дією, яку супроводжують реквізити (предмети). Отже, народний словесний ритуал має такі риси:
словесно-акціональний характер, що виступає в конкретному прагматичному контексті (ситуативному і культурному) та переважно використовує предмети;
характерна мовна структура і форма (жанрово-змістова, синтаксична і лексична) та чітко окреслені умови використання;
об’єднання зі сакрум, що має символічний характер (партиципує з семантичними площинами святості”, дієвості” і рівноваги”).
Оскільки обряд заговорювання спирається на описаних у першому розділі декількох основних принципах магічного мислення, авторка вважала доцільним класифікувати заклинальний ритуал згідно з цими категоріями.
Таким чином, словесна площина ритуалу заговорювання використовує ряд жанрово-змістових, синтаксичних і лексичних засобів, що творять неповторну мовну структуру і форму. Усі тексти замовлянь побудовані згідно з принципами магічного мислення (аналогія, приналежність, мовне табу), а тому здійснюють подвійну функцію. По-перше, завдяки символічному характерові партиципують з семантичними площинами святості”, дієвості” і рівноваги”, тобто виконують свою утилітарну функцію. По-друге, завдяки широкому використанню поетичних тропів стали своєрідним шедевром і доказом неабиякої творчої уяви наших предків.
Предметна комунікаційна площина використовує три закони міфологіки: аналогію, категорію приналежності та категорію містичної партиципації. Згідно з цим розрізненням авторка зробила спробу класифікації народних терапевтичних методів. Отож, до лікувальних засобів, що спираються на принципі аналогії, тобто, що подібне виліковує подібне, можна зарахувати такі дії: зав’язування, гасіння, скручування, замикання, вживання предметів аналогічного кольору і форми та єднання хвороби з елементами потойбічного світу. На категорію приналежності спирається любовна магія, дії пов’язані з закопуванням, відкиданням, топленням нігтів, волосся або одягу хворого, вирощування колтуна і з’їдання записаного на хлібі чи папері власного ім’я. Категорію містичної партиципації в основі мають такі дії: прибивання хвороби цвяхом, замовлення амулетом, кидання вугликів на воду, виливання воску, викачування яйцем, обкурювання, обмивання святим зіллям і святою водою, плювання, мазання екскрементами, спалювання, запікання, з’їдання записаних на хлібі чи папері магічних формул та замолення хвороби молитвами.
Розглядаючи акціональну комунікаційну площину замовляльного ритуалу авторка виявила, що одним з найважливіших аспектів у процесі обміну силою є тактика, яку знахар використовує стосовно хвороби. Не менш суттєвими компонентом діалогу між знахарем і хворобою є таємничі жести, звуки і рухи та розташування ритуалу у відповідному просторі і часі. Отож, кожна вибрана знахарем тактика, пора доби, тижня чи року має в кінцевому підсумку призвести до встановлення стану так званої космічної рівноваги, тобто, до стану, в якому кожен елемент, що належить до однієї з трьох космічних зон, буде знаходитися на своєму місці.
Загалом дослідження української заклинальної традиції у контексті світових міфологічних наукових досліджень з питань теорії та функцій магії довело, що у текстах заговорів та діях, що їх супроводжують, збереглося надзвичайно багато елементів магічного мислення, на якому спирається т.зв. народна візія світу. Оскільки своєрідність народного світогляду полягає у невеликій формі його вербалізації, не дивним є факт, що у традиційних суспільствах візія світу виявляється у щоденному житті, зокрема замовляннях, що супроводжують роботу, магічних формулах, що використовуються у лікуванні, прислів’ях, казках, легендах, звичаях, обрядах тощо.
Аналіз української заклинальної традиції довів, що народне бачення світу, закодоване у текстах заговорів та супровідних ритуальних діях, безпосередньо пов’язане з намаганням наділити усі явища певним сенсом, збагнути істину дійсності та віднайти формулу, що має пояснити народження світу, людей та всіх істот. Отож, виявлення взаємозв’язків космосу і природи в контексті з людською системою вартостей, етосом сільського суспільства дозволяє говорити, що українська заклинальна традиція зберегла підвалини народної філософії життя.

БІБЛІОГРАФІЯ
1. Балушок В. Обряди ініціацій українців та давніх слов’ян. ЛьвівНью-Йорк: М.П. Коць, 1998. 215 с.
2. Болтарович З.Є. Народне лікування українців Карпат кінця ХІХ початку ХХ ст. К.: Наукова думка, 1980. 117 c.
3. Болтарович З. Українська народна медицина: історія і практика. К.: Абрис, 1994. 320 с.
4. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях / Перекл. Ю.Буряка К.: Довіра, 1993. 414 с.
5. Василькевич Г. Свято Юрія: контамінація і синтез у календарній обрядовості // Народознавчі зошити. 2001. №3. С. 512-516.
6. Василькевич Г. Святий Юрій: християнська традиція чи українська давність? // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів, 2003. Випуск 31. С. 103-112.
7. Василькевач Г. Свято Юрія: теза, антитеза чи синтез?.. // Народознавчі зошити. 2003. №1-2. С. 55-58.
8. Вовк Хв. Про закрутки // Український науковий збірник. М., 1916. Випуск ІІ. С. 1-20.
9. Вовк Хв. Студії з української етнології та антропології. Київ: Мистецтво, 1995. 336с.
10. Войтович В. Українська міфологія. К.: Либідь, 2002. 664 с.
11. Володіна Т. Нічниці в традиційній культурі українців та білорусів // Народознавчі зошити. 2002. №3-4. С. 211-217.
12. Гаврилюк Е. Хаос, танатос і ерос у символіці обрядів переходу // Студії з інтеґральної культурології. Thanatos. Львів, 1996. N1. С. 63-70.
13. Галайчук В. Функціонально-семантичні особливості фітонімів у текстах українських і російських замовлянь // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів, 1999. Випуск 27. С. 87-97.
14. Галайчук В. Особливості побутування і прикметні структурно-семантичні риси середньополіських замовлянь хвороб // Вісник Львіського університету. Серія філологічна. Львів, 2003. Випуск 31. С. 113-131.
15. Гвоздевич С. Вода і вогонь у родильній обрядовості українців ХІХ поч. ХХ ст. // Народознавчі зошити. 1995. №1. С. 34-35.
16. Гвоздевич С. Родильна обрядовість українців // Народознавчі зошити. 1997. №2. С. 111-122.
17. Гвоздевич С. Деякі аспекти допологових звичаїв та обрядів українців Карпат // Народознавчі зошити. 1998. №3. С. 278-280.
18. Гвоздевич С. Елементи дохристиянських вірувань у сучасній родильній обрядовості українців // Народознавчі зошити. 2003. N1-2. С. 120-126.
19. Гінда О. Фольклорний твір крізь призму жанру (теоретичний аспект проблеми) // Українська філологія: школи, постаті, проблеми. Львів: Світ, 1999. Ч.2. С. 495-500.
20. Гірц К. Інтерпретація культур: вибрані есе / Пер. з англ. Н.Комарова. К.: Дух і літера, 2001. 542 с.
21. Головацький Я. Виклади давньослов'янських легенд, або міфологія. К.: Довіра”, 1991. 96 с.
22. Гладкий М. Традиції першого вигону худоби в поліщуків // Народознавчі зошити. 1996. №2. С. 130-135.
23. Гладкий М. Скотарські замовляння Поліщуків // Полісся України: матеріали історико-етнографічного дослідження / Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; Інститут народознавства НАН України. Львів: Інститут народознавства НАН України, 1999. Вип. 2. Овруччина. 1995. С. 273-292.
24. Гладкий М. Народні замовляння Ганни Бойтенко зі села Велика Рача (на межі з радіоактивно забрудненою зоною) // Полісся України: матеріали історико-етнографічного дослідження / За ред. С. Павлюка, Р. Омеляшка. Вип. 3. У межиріччі Ужа і Тетерева. 1996. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2003. С. 37-48.
25. Глушко М. Від Уборті до Дніпра. Заключний етап комплексного історико-етнографічного дослідження Центрального Полісся // Народознавчі зошити. 1997. N6. С. 368-384.
26. Глушко М. Витіснення вола конем як упряжної тварини в господарстві українців: соціально-економічні аспекти // Народознавчі зошити. 2001. №3. С. 563-569.
27. Глушко М. Кінь у світогляді українців: дохристиянські мотиви // Народознавчі зошити. 2003. №1-2. С. 90-93.
28. Гнатюк В. Нарис української міфології. Львів.: Інститут народознавства НАН України, 2000. 263 c.
29. Горошко Л. Знаковість символу води // Народознавчі зошити. 2003. №3-4. С. 521-524.
30. Грушевська К. З примітивної культури. К.: Державне Видавництво України, 1924. 224 с.
31. Грушевський М. С. Історія української літератури: В 6 т. 9 кн. / Упоряд. В. В. Яременко; Приміт. C. K. Росовецького. К.: Либідь, 1993. Т.1. 391 с.
32. Гузій Р. Народні засоби полегшення процесу помирання (карпатська традиція) // Народознавчі зошити. 1998. №3. С. 330-334.
33. Гузій Р. Традиційні способи повідомлення про смерть у похоронній звичаєвості українців Карпат // Народознавчі зошити. 1998. №6. С. 693-696.
34. Гузій Р. Ритуальне оплакування померлих у похоронній обрядовості українців Карпат // Народознавчі зошити. 2000. №5. С. 809-815.
35. Гузій Р, Вархол Й, Вархол Н. Похоронні обряди // Лемківщина. Історико-етнографічне дослідження: У 2-х т. Львів: Інстит. Народ. НАНУ, 2002. Т.2. Духовна культура. С. 94-109.
36. Гунчик І. Optationes у народній сакрально-оказіональній традиції (Методологічний аспект проблеми) / вісник Львівського університету. Серія філологічна. Випуск 27. Львів, 1999. С. 22-31.
37. Гунчик І. Із оказіонально-обрядового фольклору західного Полісся. Лікувально-профілактична сфера // Вісник Львіського університету. Серія філологічна. Львів, 2003. Випуск 31. С. 52-60.
38. Давидюк В. Первісна міфологія українського фольклору. Луцьк: Вежа, 1997. 296 с.
39. Давидюк В. Вовкулаки на Поліссі // Фольклористичні зошити. Луцьк, 2000. Випуск 3. С. 3-41.
40. Дандес А. Сухе та мокре, лихе око. Есей про індоєвропейське та семітське світобачення / Пер. з англ. О. Фешовець та Я. Винницької. // Студії з інтеґральної культурології. Thanatos. Львів, 1996. N1. С. 132-142.
41. Ділі Дж. Основи семіотики / Пер з англ. та наук. ред. А. Карась. Львів: Арсенал, 2000. 232 с.
42. Дмитренко А. Свічки у громадських звичаях та обрядах на західному Поліссі // Народознавчі зошити. 2001. №3. С. 517-522.
43. Дюркгайм Е. Первісні форми релігійного життя: Тотемна система в Австралії / Пер. з фр. Г. Філіпчука та З. Борисюк. К.: Юніверс, 2002. 424 с.
44. Еліаде М. Священне і мирське / Пер. з нім. Кьорян Г. // Мефістофель і андрогін. К.: Основи, 2001. С. 7-116.
45. Еліаде М. Міфи, сновидіння і містерії / Пер. з фр. Кьорян Г. // Мефістофель і андрогін. К.: Основи, 2001. С. 119-301.
46. Еліаде М. Мефістофель і андрогін / Пер. з фр. Кьорян Г. // Мефістофель і андрогін. К.: Основи, 2001. С. 305-467.
47. Еліаде М. Окультизм, ворожбитство та культурні уподобання / Пер. з англ. В. Сахно // Мефістофель і андрогін. К.: Основи, 2001. С. 471-581.
48. Єфименко П. Сборникъ малороссійскихъ заклинаній. Москва: Изданіе Императорскаго Общества Исторіи и Древностей Россійскихъ при Московскомъ Университете, 1874. 70 с.
49. Зварич І. Міф у генезі художнього мислення. Чернівці: Золоті литаври, 2002. 236 с.
50. Іваннікова Л. Вогонь // Дмитренко М., Іваннікова Л. Українські народні символи. К.: Редакція часопису Народознавство”, 1994. С.42-49.
51. Івахнюк І. Генеза гуцульських підсвічників у контексті анімістичних уявлень // Народознавчі зошити. 2003. №1-2. С. 360-365.
52. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Іст.-реліг. Моногр. К.: АТ Обереги”, 1992. 424 с.
53. Кайндль Р.Ф. Гуцули: їх життя, звичаї та народні перекази / Пер. з нім. З.Ф. Пенюк. Чернівці: Молодий буковинець, 2000. 208 с.
54. Каюа Р. Людина та сакральне / Пер. з фр. К.: Ваклер, 2003. 256 с.
55. Кемпбел Дж. Герой із тисячею облич / Пер. з англь. О.Мокровольського. К.: Альтернативи, 1999. 392 с.
56. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: [У з кн., 6 т.] факс. вид. К.: АТ "Обереги", 1994. Кн.ІІ, т. 3: (Весняний цикл); т. 4: (Літній цикл). 528 с.
57. Кісь Р. Західна психологічна антропологія (етнопсихологія) у 30 60 рр. ХХ ст. Підходи, напрями, методи // Народознавчі зошити. 1996. №6. С. 346-352.
58. Кісь Р., Маєрчик М. Аграрна верства архаїчної обрядовості Карпат (причинки до реконструкції етногенетичних процесів) // Народознавчі зошити. 1998. №3. С. 274-278.
59. Кісь Р. Мова, думка і культурна реальність (від Олександра Потебні до теорії мовного релятивізму) Львів: Літопис, 2002. 304 с.
60. Климець Ю.Д. Купальська обрядовість на Україні. К.: Наукова думка, 1990. 141 с.
61. Ковальчук В.П. Замовляння // Етнокультурна спадщина Рівненського Полісся. Випуск ІІІ. Рівне: "Перспектива", 2003. С. 53-56.
62. Колесса І. Галицько-руські народні пісні з мельодіями, зібрав у селі Ходовичах Стрийського повіту Др. Іван Колесса // Етнографічний збірник НТШ. Львів, 1901. Т. 11. 330 с.
63. Колесса Ф. Українська усна словесність. Львів, 1938. 645 с.
64. Колядки та щедрівки. Зимова обрядова поезія трудового року / Упоряд., передмова і примітки О.І. Дея / АН УРСР Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етногр. К.: Наукова думка, 1965. 804 с.
65. Костомаров М.І. Несколько слов о славяно-русской мифологгии в языческом периоде, преимущественно в связи с народною поэзиею // Слов’янська міфологія / Упорядн., приміт. І.П. Бетко, А.М. Полотай; вступна ст. М.Т. Яценка. К.: Либідь, 1994. 384 с.
66. Котляревський А.А. Сочинения: в 4 т. СПб, 1889-1895.
67. Краснодембський З. На постмодерністських роздоріжжях культури / Пер. з польськ. Р. Харчук. К.: Основи, 2000. 196 с.
68. Красовський І., Вархол Й. Календарна обрядовість. // Лемківщина. Історико-етнографічне дослідження: У 2-х т. Львів: Інстит. народ. НАНУ, 2002. Т.2. Духовна культура. С. 113-123.
69. Кузеля З. Посижінє і забави при мерци в українськім похороннім обрядї // Записки НТШ. Львів, 1914. Т. 121. С. 173-224.
70. Кузеля З. Посижінє і забави при мерци в українськім похороннім обрядї // Записки НТШ. Львів, 1915. Т. 122. С. 103-166.
71. Кутельмах К. "Спасова борода": магія чи реальність? (Причинки до аграрних мотивів у календарних обрядах поліщуків) // Народознавчі зошити. 1996. №2. С. 118-125.
72. Лановик М., Лановик З. Українська усна народна творчість: Підручник. К.: Знання-Прес, 2001. 591 с.
73. Леві-Строс К. Міф та значення / Пер. з англ. М. Маєрчик // Народознавчі зошити. 1995. №2. С. 102-111.
74. Леві-Строс К. Первісне мислення / пер. з фр., вступне слово та примітки С. Йосипенка. К.: Український центр духовної культури, 2000. 324 с.
75. Леві-Строс К. Структурна антропологія / пер. з фр З. Борисюк. К.: Основи, 2000. 387 с.
76. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю. І. Ковалів та ін. К.: ВЦ "Академія", 1997. 752 с.
77. Лукінова Т.Б. Мовна архаїка українських замовлянь. // Мовознавство. К., 1998. № 2-3. С. 47-61.
78. Лурьє С.В. Историческая этнология. Москва: Аспект Пресс, 1998. 448 с.
79. Ляушкин К.Д. Баба-Яга и одноногие боги // Фольклор и этнография. Ленинград: Наука, 1970. С.37-51.
80. Маєрчик М. Орнітоморфні уявлення про душу (проблеми генези та семіозису) // Студії з інтеґральної культурології. Thanatos. Львів, 1996. №1. С. 92-104.
81. Маєрчик М. Обрядовий метамовний код в обрядах родинного циклу (семіотичний аналіз традиції оголення лімінальних осіб) // Народознавчі зошити. 2000. №6. С. 1027-1037.
82. Максимович М. Дні та місяці українського селянина / Упоряд., пер. з рос. В. Гнатюка. К.: Обереги, 2002. 189 с.
83. Маркевич М. Обычаи, повер’ъя, кухня и напитки Малороссиян. К.: Час, 1992. 192 с.
84. Мацієвський О., Гошко Ю. Народна медицина і ветеринарія // Лемківщина. Історико-етнографічне дослідження: У 2-х т. Львів: Інстит. Народ. НАНУ, 2002. Т.2. Духовна ку