ЩЕДРІВКА У КОНТЕКСТІ КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВОЇ ПІСЕННОСТІ: НА МАТЕРІАЛІ ФОЛЬКЛОРУ ВОЛИНІ

Короткий опис

Національна Академія наук України

Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології
імені М.Т.Рильського НАН України

На правах рукопису
Панчук Оксана Василівна
УДК 398.82

ЩЕДРІВКА У КОНТЕКСТІ
КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВОЇ ПІСЕННОСТІ:
НА МАТЕРІАЛІ ФОЛЬКЛОРУ ВОЛИНІ

10.01.07 фольклористика

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Науковий керівник:
Дмитренко Микола Костянтинович,
завідувач відділу фольклористики,
ст. н. с. ІМФЕ НАН України,
кандидат філологічних наук

Київ 2006

ЗМІСТ
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1
ІСТОРІЯ ЗБИРАННЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ЩЕДРІВОК ВОЛИНІ
1.1 Волинь як етнографічний регіон України 9
1.2 Записи, видання та дослідження щедрівок Волині 14

РОЗДІЛ 2
ЩЕДРІВКИ У КОНТЕКСТІ ОБРЯДУ
2.1. Обряд щедрування. Співвідношення обряду та фольклорного тексту 53
2.2. Щедрівки як вербальний код величання. Жанрові ознаки щедрівок.
Мотиви, функції 97

РОЗДІЛ 3
ПОЕТИКА ЖАНРУ
3.1. Композиція щедрівок 126
3.2. Образна система щедрівок 138
3.3. Символізм образів 143
ВИСНОВКИ 156
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 161
ДОДАТКИ 190 СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

1. РФ ІМФЕ рукописні фонди Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т.Рильського НАН України (сектор рукописів Наукового архіву рукописів та фонозаписів ІМФЕ імені М.Т.Рильського НАН України, м. Київ).
2. РФ ПВНЦ рукописні фонди Полісько-Волинського народознавчого центру, м. Луцьк.
3. Д 1, 1: (Д 1) додаток 1, цифра порядковий номер у додатку.
4. Д 2, 2: (Д 2) додаток 2, цифра порядковий номер у додатку.

ВСТУП

Календарно-обрядовий фольклор складний та багатогранний вид народної поетичної творчості. Розвиваючись у тісному взаємозв’язку з виробничою практикою людей, він віддзеркалював своєрідність важливих землеробських свят, що різнилися між собою змістом, формою та функціональним навантаженням. Свята, обряди втілювали особливості людського світогляду на певних етапах соціального розвитку.
Засобами художнього вираження народних поглядів на життя в обрядах є пісні, художнє слово, елемент народної драми, музика, декоративно-ужиткове мистецтво.
Зацікавлення обрядовим фольклором пояснюється його високим художнім рівнем, досконалістю багатьох творів, великим обсягом закладеної інформації, без чого не можливе повноцінне вивчення побуту, світогляду, історії народу.
Новорічна пісенність у контексті календарно-обрядової творчості посідає помітне місце. Незважаючи на те, що вона давно привертає до себе увагу етнографів та фольклористів, її генетичні аспекти, жанрову специфіку на сьогодні можна віднести до найбільш невивчених питань.
Особливо це стосується жанру щедрівки. Хоча вчені неодноразово звертали увагу на те, що колядки та щедрівки, крім спільних рис, мають ряд відмінностей (календарна приуроченість обрядів, функція, віршовий розмір, тематика, образна система, мелодика тощо). Причиною такого стану вивчення щедрівки можна вважати те, що не були розроблені основні теоретичні засади, дотичні до цієї теми (нечітка методика записування фольклорних зразків, неувага записувачів до певних важливих відомостей: час виконання пісні, колядка це чи щедрівка, якими ритуальними діями супроводжувалося виконання пісні, склад учасників дійства тощо). Це утруднювало процес виокремлення щедрівки як самостійного жанру фольклору. Визначення ареалу побутування даного фольклорного явища ускладнювала відсутність чіткої фіксації місцевості. Досі не систематизовано на картографічному рівні ареалів побутування щедрівки, поширення образів та мотивів. Науковці торкалися питань ґенези різдвяного та новорічного обрядів, сюжетних мотивів колядок та щедрівок тощо. Водночас спеціального дослідження жанрових особливостей саме щедрівки досі не було в українській фольклористиці. Залишається нез’ясованим: чи є щедрівка окремим фольклорним жанром, який із жанрів щедрівка чи колядка первинний за походженням, а який виник пізніше.
Підставою для виокремлення щедрівки як самостійного жанру вважаємо давню весняну календарну приуроченість обряду щедрування. Тематика (аграрні мотиви), образна система (образ птахів) та поетика дозволяють говорити про типологічну спорідненість веснянок і щедрівок, а отже й про архаїчність останніх. Адже весняна обрядова поезія належить до найдавніших пластів календарного фольклору.
Основною функцією щедрівок, що теж визначає її жанрову своєрідність, є величання людини, піднесення її у сферу ідеалу та пророкування благополуччя та добробуту родини (щедрий врожай та багатий приплід худоби).
У щедрівках помітним є величання крізь призму побажання щедрот та благополуччя, тоді як колядки мають на меті піднести величання через змалювання ідеального образу. У колядках також спостерігаємо сильніший гіперболічний елемент. Величання зближує щедрівки і з весільними піснями.
Той факт, що щедрівки дійшли до наших днів у живому побутуванні, вказує на життєздатність жанру, на стійкість до асимілятивних процесів, на його самостійність.
І хоча щедрівки, що побутують на Волині, не виявляють власне волинської регіональної та локальної специфіки, підставою обрання цього регіону для дослідження слугувало те, що територія Волині входить до прадавніх українських земель, на теренах яких постало хліборобство, чітка диференціація жанрів колядки та щедрівки місцевим населенням, автохтонність та консерватизм обрядів.
Коло окреслених проблем визначило актуальність теми дослідження, що полягає у виокремленні щедрівки як самостійного жанру народної пісенності, вивчення регіональних та локальних ознак.
Метою нашої роботи є вивчення щедрівки в контексті календарно-обрядової пісенності (на матеріалах Волині), її мотивів, функцій, поетики, з’ясування ґенетичних коренів обряду щедрування, простеження змін, що постали у процесі його побутування. Спеціальне дослідження щедрівки необхідне при вивченні української календарно-обрядової пісенності як цілісного пласта і визначення у ньому місця щедрівки.
Досягнення названої мети передбачає виконання таких завдань:
- з’ясувати походження назви „щедрівка” та локальні особливості її побутування;
- висвітлити історію вивчення щедрівок Волині;
- виявити й описати кількісний фонд щедрівок Волині;
- розкрити специфіку обряду щедрування, його ґенезу, динаміку трансформацій у процесі побутування. З’ясувати особливості функціонування щедрівок у контексті календарно-обрядової пісенності (проблема співвідношення обряду та фольклорного тексту);
- дослідити жанрові характеристики щедрівок, художню специфіку (композиційну структуру, образну систему, тематику, символіку образів). Виявити елементи запозичення поетичних образів та тем, вивчити національні та регіональні особливості, що виражені у своєрідності поетичних та побутових мотивів. Розкрити характер варіативних процесів у щедрівках даного регіону, окреслити варіантні зміни в часі;
- простежити жанр щедрівки в загальноукраїнському контексті.
Об’єкт дослідження записи щедрівок з Волині з кінця ХVІІІ ст. до теперішнього часу (друковані й архівні джерела, наші власні записи).
Предмет дослідження щедрівка як жанр у контексті календарно-обрядової пісенності, поетика текстів.
Методи дослідження: описовий, порівняльно-історичний, структурно-типологічний, польових досліджень (збір та осмислення матеріалів безпосередньо у фольклорному середовищі), статистичний.
Матеріалом для дослідження стали етнографічні описи обряду щедрування, щедрівок ХІХ ХХІ ст. з рукописних фондів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України (м. Київ), Полісько-Волинського народознавчого центру (м. Луцьк), Інституту культури Рівненського державного гуманітарного університету; чимало з яких вперше вводиться до наукового обігу, власні записи дисертантки результати польових досліджень 2001- 2006 рр. Враховано друковані й рукописні матеріали з усієї території Волині.
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що це перше в українській фольклористиці спеціальне дослідження щедрівки в контексті календарно-обрядової пісенності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення та висновки дисертації сприятимуть глибшому розумінню змісту та специфіки щедрівки, інших жанрів календарно-обрядового фольклору. Матеріали дослідження можуть бути використані при написанні підручників, посібників, лекційних курсів із фольклору, хрестоматій, антологій тощо.
Основні положення дисертаційної роботи відображені у таких наукових публікаціях: Панчук О. Щедрий вечір в студіях українських фольклористів //Фольклористичні зошити. Вип. 6. 2003. С. 3 24; Панчук О. Щедрівки Волині у дослідженнях вчених ХІХ та ХХ ст. //Минуле й сучасне Волині й Полісся: народна культура шлях до себе. Зб. наук. праць. Вип. 11. Матеріали Волинської обласної науково-етнографічної конференції, м. Луцьк, 10-11 квітня 2003 року. Луцьк, 2003. С.43-45; Панчук О. Волинські щедрівки //НТЕ. № 1. 2004. С. 27 30; Панчук О. Із спостережень над структурою щедрівок Волині //НТЕ. № 1. 2005. С. 69 75; Панчук О. М. Ф. Сумцов дослідник української щедрівки // Десяті Сумцовські читання. Матеріали наукової конференції „Музей і сучасність”. Харків, 2005. С. 7 8 ; Панчук О. Композиційна структура щедрівок //Слово і час. - № 12. 2005. С. 49 56; Панчук О. Образна символіка щедрівок (На матеріалі волинського фольклору)//Дивослово. № 1. 2006. С. 46 50.
Дисертація складається зі вступу, списку умовних скорочень, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (246 позицій) та додатків. Обсяг дисертації становить 204 сторінки, в тому числі основного тексту 157.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Новорічна обрядовість має прадавні глибокі корені на теренах України. Головними ґенетичними джерелами походження українського обряду щедрування є вірування та обряди племен скотарів та землеробів неолітичної доби.
Обряди щедрого вечора (водіння „Кози”, „Маланка”, „ритуальна оранка”) пронизані головною ідеєю, яка визначає усю їхню суть: глибоке шанування людини, плодів її праці та тієї вищої сили, яка гарантує захист, щастя та добробут на наступний рік.
Ініціальний, щедрувальний та весільний обряди в давнину становили єдиний комплекс, приурочений до зустрічі нового господарського сезону. Наші пращури вважали новоліття добрим початком усілякої справи, тому й ініціація та одруження припадали саме на цей період. Послідовність проходження кожного ритуалу, очевидно, строго регламентувалася: лише виконавши комплекс господарських робіт та повіншувавши усіх членів громади, парубки отримували дозвіл на одруження. З перенесенням зустрічі нового року на зиму ці ритуали втратили свої первинні функції та змішалися з іншими. Образи головних персонажів новорічних містерій „Кози” та „Маланки” пов’язані з ідеєю новоріччя і відображають різні етапи його розвитку. Більш традиційна для українців-хліборобів містерія з „Козою”, натомість „Маланкова” переберія позначена балканськими впливами. Проте спільність образів „кози”, „діда”, „коня” та інших зооморфних й антропоморфних персонажів для обрядів „Кози”, „Маланки” та „ритуальної оранки” переконують у тому, що в давнину ці обходи разом із посіванням становили єдиний комплекс обрядів, приурочених до зустрічі нового господарського року. Певні ритуальні дії ініціювали прихід весни, пророкували врожай, магічні словесні формули також були спрямовані „накликати” багатий врожай та приплід худоби.
Релікти ініціального обряду простежуються у ритуалах спорадично. Їхнім виявом можна вважати прокладання та заволочіння першої борозни, ритуальні безчинства та крадіжки речей „перебраними” тощо. Більше уламків обрядів збереглося у текстах щедрівок парубкові та дівчині.
Волинський обряд щедрування виявляє спільні риси із загальноукраїнським. Сьогодні він побутує вже у вкрай зредукованій формі. Основною причиною редукції є втрата магістральної магічно-ритуальної функції та перехід прадавніх містерій „Кози” та „Маланки” до сфери розважальних дійств. Не останньою ознакою втрати прадавньої магічної функції є виконання обряду дівчатами або мішаними групами (дівчата і хлопці). Більш збереженою є словесна частина обряду, однак її ритуальне втілення уже не має для слухачів та виконавців символічного змісту. Локальні ареали виявляють спорідненість з іншими регіонами України. Зокрема, у Західній та на південно-східній Волині головні персонажі обряду „Коза” „Діди” мають подібність до персонажів буковинської переберії.
Новорічна вечеря є рудиментом трапези на честь богів злаків та духів предків і найважливішим моментом обряду. Кутя та узвар, вареники, образи коня (вола) та кози є залишками предківської ритуальної жертви.
Невід’ємною частиною обряду є ритуальне обдарування щедрівників. За уявленнями наших предків, частину ритуальної трапези (а вечеря на щедрий вечір є саме такою) слід віддати богам, втіленням яких є щедрувальники. Порушення цього закону неминуче призводило до лиха, що відбито у дитячих щедрівках.
Жанрові характеристики щедрівок розкриваються на рівні функції, мотивів, крізь призму композиції, образної системи, символіки образів та музичних особливостей.
В обрядовому щедрувальному комплексі важлива роль належить вербальному компоненту пісням та речитативам. Головною кристалізуючою ознакою взаємодії обрядового та вербального компонентів є функція. Найближчі до обряду щедрівки господареві та його родині з мотивами величання, побажання багатого врожаю та приплоду худоби. На першому місці у цих текстах образ господаря. Він втілення не лише духа предків, але й ідеалу. Йому та його родині віншують щедрувальники багатий і щасливий рік. Подібні до замовлянь, ці тексти виражають головну ідею свята, сприяють її втіленню в життя. Щедрівки парубкові та дівчині відбивають той період розвитку обрядового дійства, коли зникли певні його етапи, послабилася функція. Збагатившись іншими мотивами, вони зберегли його провідну ідею возвеличення людини.
Функціональне навантаження щедрівки полягає в тому, щоб возвеличити особу, якій адресована пісня, до ідеального статусу, силою мовленого слова забезпечити їй красу, добробут та щастя наступного року. Найважливішою є комунікативна функція, яка слугує інструментом кристалізації зв’язку між обрядом та піснею. З втратою магічно-ритуальної основи, панівною стає естетична функція. Обряд, позбавлений сакральності, набуває рис розважального дійства. Руйнується й функціональне навантаження текстів. Деякі твори втратили зв’язок з обрядом зі зникненням певних його етапів (як от звертання із проханням дозволу щедрувати), стягнулися і набули форми зачинів. Щедрівки господині, які, ймовірно, колись були поширені на території Волині, практично не зафіксовані записувачами. Величання господині як мотив вплетене у господарські тексти. Так як основна маса щедрівок переходить до сфери дитячого фольклору, тексти побутують у стягненому вигляді, з меншою кількістю строф.
Провідні музикознавці відзначають епічний характер мелодій щедрівок, речитативний виклад. Основною щедрівковою ритмічною формою вважається (4+2), основним віршовим розміром (4+4). Щедрівка, на відміну від колядки, має лабільну музичну структуру і виявляє тенденцію до розмивання граней форми та втрати жанрової специфіки. Саме ця особливість спричинила виникнення щедрівок розміром (5+5) та змішування двох жанрів зимової календарної обрядовості колядок та щедрівок. Музичні особливості та складочислова будова строфи пісень зимового календарного циклу вказують на те, що щедрівковий розмір давніший від колядкового. Не виключено, що до розміру (4+4) міг існувати древніший ритмотип.
Новорічна величальна поезія має тісний звязок з обрядом, який цементується за допомогою функції возвеличення особи. У цьому й полягають особливості архітектоніки пісні. Переважає той тип композиції, в якому на першому місті возвеличувана особа: ступеневе звуження образу. Багато текстів мають асоціативно-ланцюговий тип композиції. Це винятково ефективний засіб піднесення героя в сферу ідеалу. Іншим характерним видом композиції є ступенювання об’єктів і дій на основі родинної ієрархії. Композиційний принцип виділення одиничного з ряду представлений найпоширенішим у величальній поезії засобом троїстим. Кумулятивний тип композиції притаманний текстам-молитвам, покликаним сприяти доброму врожаю та приплоду худоби. Діалогічний та описовий тип композиції у щедрівках парубкові яскраво показують розвиток основних композиційних прийомів. Основним та більш древнім у щедрівках парубкові розміром (4+4) є діалогічний тип. Текстам розміром (5+5) уже властива описовість та епічність. Слід відзначити постійну тенденцію до скорочення текстів, що тягне за собою нищення первинної композиційної структури. Зачини та кінцівки щедрівок найбільш понівечені, стягнені інколи до єдиної фрази, яка, ймовірніше, колись була цілою частиною тексту, а то й окремим текстом.
Образна система щедрівок традиційна для зимової календарної поезії. Магістральними образами щедрівок є образ господаря, господині, парубка та дівчини. Їхня специфіка розкривається за допомогою мікро-образів: господар (дім достаток худоба врожай) господиня; парубок (кінь достаток) дівчина (весільні предмети). До системи мікрообразів належать образи дому, достатку, худоби, врожаю, коня, весільних предметів тощо.
Центральним є образ господаря. Щедрівкові мотиви згруповані навколо кількох парадигм: провідними у господарському циклі є мотиви возвеличення господаря та членів його родини, врожаю, худоби, бджіл. Основні групи складають тексти з мотивами „величання господаря”, „сім’я в образі астральних сил”. У них возвеличується сам господар або господар з усією родиною. Основними мотивами є мотиви райського дерева та храму як втілення ідеї космогонії та світотворення.
Тексти з мотивами пророкування багатого врожаю та приплоду худоби своєрідні залишки старовинних замовлянь-молитов, більшість яких не має рефренів.
Шлюбна тематика наскрізь пронизує щедрівки парубкові та дівчині. Мотиви парубочих щедрівок містять також релікти ініціальних традицій та билинного епосу. Мотиви дівочих щедрівок генетично споріднені з циклом весільних пісень.
Символіка образів щедрівок розкривається крізь призму обряду. Текстам господарю в більшій мірі, ніж іншим властиве глибоке збереження давніх, ще язичницьких змістових елементів (уявлення про родину як про астральні світила, врожай та худоба як символ багатства). Символіку щедрівок парубкові можна простежити у рудиментах ініціального обряду (образ коня, різноманітні символічні випробування, які проходить ініціант), що також передбачав одруження. Однак весільні образи-символи та символи-дії є характерною ознакою також дівочих щедрівок (образ куниці, саджання саду, лілії, збирання золотої роси).
Отже, детальний аналіз обряду щедрування, функцій, мотивів та поетики дає підстави вважати щедрівку самостійним жанром календарно-обрядової пісенності українців, типологічно спорідненим з колядками, а також за ґенезою та певними ознаками будови та змісту веснянками, петрівчаними та весільними піснями. У сучасній традиції побутування щедрівка як жанр зазнає помітних трансформацій, відбувається процес зближення, „зрощення” двох жанрів колядки та щедрівки, що зумовлене, зокрема, зміною способу господарювання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аничков Е.В. Весенняя обрядовая песня на Западе и у славян: В 2-х т. Спб., 1903. Т. 1.: От обряда к песне. 404 с.
2. Антологія української пісні. Т. 1. Колядки, щедрівки / Зредагував і впорядкував В. Завітневич. Нью-Йорк, 1967. 669 с.
3. Архаический ритуал в фольклоре и раннелитературных памятниках. М.: Наука, 1988. 369 с.
4. Астафьева В.П. Эстетические функции символики в народных литературных песнях // Проблемы фольклора. М: Наука, 1975. С. 163 170.
5. Атлас української мови в з-х томах. Т. 2: Волинь, Наддністрянщина, Закарпаття і суміжні землі /За ред. Я.В.Закревської. К.: Наук. думка, 1988. 520 с.
6. Афанасьев А.Н. Живая вода и вещее слово / Сост., вступ. стат., коммент. А.И. Баландина. М.: Сов. Россия, 1988. 512 с.
7. Бабинський Я. Українські колядки та щедрівки: деякі аспекти еволюції жанру // Народознавчі зошити. 2000. № 1. С. 96 101.
8. Байбурин А.К. Ритуал в традиционной культуре. Структурно-семантический анализ восточнославянских обрядов. Спб.: Наука, 1993. 240 с.
9. Балушок В.Г. Обряди ініціації українців та давніх слов’ян. Львів Нью-Йорк: Вид-во М.П.Коць. 1998. 678 с.
10. Балушок В.Г. Парубочі громади в українському селі // Київська старовина. 1995. № 5. С. 84 87.
11. Балушок В.Г. Роль жінки в юнацьких ініціаціях давніх слов’ян // Родовід. 1994. № 9. С. 18 25.
12. Батюшков П. Волинь. Історичні долі південно-західного краю. / Післямова В.С. Мороза. Пер. з російської М.А. Миколаєнка. Худ. А.П.Дерев’янко. Д.: Січ, 2004. 424 с., іл.
13. Батюшков П.М. Волынь. Исторические судьбы Юго-западного края. Спб., 1888. 126 с.
14. Бауэр В. Энциклопедия символов / В. Бауер, И. Дюмонц, С. Головин; пер. с нем. П. И. Гаева. М.: Пресс, 1995. 512 с.: ил.
15. Березовський І. Серійні видання українського фольклору (До 40-річчя книгодрукування в Україні) // Народна творчість та етнографія. № 2. 1974. С. 30.
16. Бєлосвєтова С. Особливості жанрового складу пісенного фольклору українців Лівобережного Полісся // Народна творчість та етнографія. 1988. № 1. С. 49 55.
17. Білик О. Щедрівки Західного Полісся: господарський аспект // Фольклористичні зошити. 2003. Вип. 6. С. 55 69.
18. Богатырев П.Г. Народная песня с точки зрения ее функций // Вопросы литературы и фольклора. Воронеж, 1973. С. 200 223.
19. Бодянский И. О народной поэзии славянских племен. М., 1837. 388 с.
20. Бойко В.Г. Поетичне слово народу і літературний процес. К., 1965. 287 с.
21. Борисенко В. Культ предків в обрядах українців // Родовід. 1991. № 3. С. 19.
22. Борисенко В. Холмщина і Підляшшя: історико-етнографічне дослідження. К.: Родовід, 1997. 383 с.
23. Бунятян К. Давнє населення України: Навч. посіб. К.: Либідь, 1999. 228 с.
24. Буряк В. Поетика магічно-величальної обрядовості // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. пр. К., 2001. Вип. 11. С. 121 136.
25. Василько З.С. Символіка фольклорного образу. Л.: Друк, 2004. 392 с.
26. Велецкая Н. Языческая символика архаических ритуалов / Отв. ред. С.А.Плетнева. М.: Наука, 1978. 240 с.
27. Вернюк Я. Волинь у фольклористичних дослідженнях ХІХ поч. ХХ ст. Рівне, 2000. 148 с.
28. Вернюк Я. До питання про вивчення і класифікацію поліських колядок і щедрівок // Етнокультура Полісся і Чорнобильська трагедія. Вип. ІІІ. (Зарічненський район Рівненської області). Рівне, 1998. С. 265 275.
29. Веселовский А. Н. Историческая поэтика. М.: Высшая школа, 1989. 404 с.
30. Веселовский А.Н. Разыскания в области русских духовных стихов. Румынскія, славянскія и гречискія коляды: Т. VII. Спб., 1880. С. 97 291.
31. Виноградова Л.Н. Заклинательные формулы в календарной поэзии славян и их обрядовые истоки // Славянский и балканский фольклор. Генезис. Архаика. Традиции. М.: Наука, 1978. С. 7 26.
32. Виноградова Л.Н. Зимняя календарная поэзия западных и восточных славян: генезис и типология колядования. М.: Наука, 1982. 255 с.
33. Виноградова Л.Н. Композиционный анализ польских колядных обрядовых песен // Славянский фольклор М., 1971. С. 124 157.
34. Виноградова Л.Н. Типы колядных рефренов и их ареальная характеристика // Славянский и балканский фольклор М.: Наука, 1984. С. 44 -50.
35. Винокур І. С., Телегін Д. Я. Археологія України: Підручник для студентів історичних спеціальностей вищих навчальних закладів. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2004. 480 с.: іл.
36. Вовк Хв. Студії з української етнографії та антропології. К.: Мистецтво, 1995. 336 с.: іл.
37. Войтович В. Українська міфологія. К.: Либідь, 2002. 664 с.: іл.
38. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. К.: Акціонерне видавничо-поліграфічне товариство „Оберіг”, 1993. 590 с.
39. Гаврилюк Н.К. Картографирование явлений духовной культуры (по материалам родильной обрядовости украинцев) / АН УРССР. Ин-т искусствоведения, фольклора и этнографии им. М.Т. Рыльского. К.: Наук. Думка, 1981. 279 с.
40. Гаврищук А. Особливості календарно-обрядових свят у подністровських селах Кам’янеччини // Культура Поділля: історія і сучасність. Матеріали ІІ науково-практичної конференції, присвяченій 500 річчю м. Хмельницького, 1993. С. 136.
41. Гей Н.К. Художественная литература. Поэтика. Стиль. М.: Наука, 1975. 471 с.
42. Герасим Я. Різдвяно-новорічні жанри поліського фольклору // Берегиня. 2001. № 4 . С. 5 8.
43. Глушко М. Походження полазника” як звичаю зимової календарної обрядовості українців (нова концепція) // Народна творчість та етнографія. 2003. - № 3. С. 83 89.
44. Гнатюк В. Вибрані статті про народну творчість / Упоряд., вст. ст. та прим. М.Т. Яценка; За ред. О. Дея. К.: Наук. думка, 1966. 246 с.
45. Гнатюк В. Колядки і щедрівки. Т. ІІ // Етнографічний збірник. Львів, 1914. Т. XXVI. XV, 379 c.
46. Головатюк В. Пісенна культура українців Підляшшя: етнографічна специфіка, загальноукраїнський контекст / Дис. на здобуття наук. ступеня канд.. наук / НАН України, ІМФЕ. К., 2002 164 с.
47. Головатюк В. Українська обрядова пісенність Підляшшя в етнографічному контексті. Зимовий цикл. // Народна творчість та етнографія. 2000. № 1. С. 68 73 .
48. Головацкий Я. Народные песни Галицкой и Угорской Руси. М., 1878. Ч. ІІ. Обрядные песни. 523 с.
49. Гошовський В. У истоков народной музыки славян. М., 1971. 304 c.
50. Грица С.Й. Трансформація фольклорної традиції: Етномузикологічні розвідки / НАН України. Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського. К.: Т.: Астон, 2002. 236 с.: ноти.
51. Грица С.Й. Фольклор у просторі та часі: Вибрані статті К.: Т.: Астон, 2000. 228 с.
52. Грінченко Б. Этнографические материалы, собраные в Черниговской и соседних с ней губерниях. Т. ІІІ. Пісні. Чернігів, 1898. 766 с.
53. Грушевський М.С. Історія української літератури: В 6 т. 9 кн. Т. 1. / Упоряд. В.В.Яременко; Авт. передм. П.П.Кононенко; Приміт. Л.Ф.Дунаєвської. К.: Либідь, 1993. 392с.
54. Грушевський М.С. Історія української літератури: В 6 т. 9 кн. Т. 4. Кн. 2 / Упоряд. Л.М.Копаниця; Приміт. С.К.Росовецького. К.: Либідь, 1994. 320 с.
55. Гуменна Д. Благослови, мати!: Казка-есей. Репринт. вид. К.: Вид. дім „КМ Academia”, 1994. 288 с.
56. Гура А.В. Символика животных в славянской народной традиции (Традиционная духовная культура славян. Современные исследования). М.: Индрик, 1997. 912 с.
57. Гурский А.И. Зимняя поэзия белорусов: по записям 19-20 вв. М., 1980. 167 с.
58. Давидюк В.Ф. Кроковеє колесо: Нариси з історичної семантики українського фольклору / НАН України Інститут народознавства. К.: Наук. думка, 2002. 187 с.
59. Давидюк В.Ф. Етнокультурна своєрідність Волині // Народна творчість та етнографія. 2005. № 3. С. 66 77.
60. Давидюк В.Ф. Історично-географічна атрибутивність щедрівок і колядок // Фольклористичні зошити. 2003. Вип. 6. С. 123 148.
61. Давидюк В.Ф. Князь Роман героєм поліської щедрівки. Рівне: Волинські обереги, 2003. 64 с.: іл.
62. Давидюк В.Ф. Первісна міфологія українського фольклору. Л.: Вежа, 1997. 295 с.
63. Давидюк В.Ф. Полісько-Волинський народознавчий центр за десять років // Минуле й сучасне Волині й Полісся: народна культура шлях до себе. Зб. наук. пр. Вип. 11: Матеріали Волинської обласної науково-етнографічної конференції (10-11 квітня 2003 р.). Луцьк, 2003. С. 55 57.
64. Давидюк В.Ф. Українська міфологічна легенда. Л.: Світ, 1992. 147 с.
65. Давидюк З. Ще про сирний обряд: полісько-підляські паралелі // Молода нація: Альманах. 1999. - № 13. С. 93 97.
66. Давидюк М. Календарна обрядовість Західного Полісся: картографічно-джерелознавчий аспект (колядний сніп) // Фольклористичні зошити. 2003. Вип. 6. С. 71 122.
67. Дей О. І. Композиція слов’янської народної пісні // Народна творчість та етнографія. 1978. № 1. С. 39 56.
68. Дей О. І. Поетика української народної пісні. К.: Наук. думка, 1978. 251 с.
69. Дей О.І. Принципи жанрової класифікації народних пісень // Народна творчість та етнографія. 1966. № 2. С. 6 11.
70. Дей О.І. Українська народна поезія календарно-обрядового циклу // Українські народні пісні. Календарно-обрядова лірика. К.: Держлітвидав УРСР, 1963. С. 3 34.
71. Дей О.І. Українські колядки в дослідженнях слов’янських вчених // Слов’янське літературознавство і фольклористика. Вип. 2. К.: Наук. думка, 1966. С. 101 114.
72. Демарьова Т. Традиція виконання українських колядок та щедрівок на Волині // Слово молодим дослідникам: Зб. матер. і тез міжвуз. наук.-теорет. конференції (28-29 листопада 1996 р.). Рівне, 1996. С. 85.
73. Денисюк І. Національна специфіка українського фольклору // Слово і час. 2003. № 9. С. 16-24; № 10. С. 41 49.
74. Дитячі пісні та речитативи // Упоряд.: Г.В. Довженок, К.М. Луганська. К.: Наукова думка, 1991. 448 с.: нот.
75. Дмитренко М. Міфологічна школа в українській фольклористиці // Дивослово. 2005. № 7. С. 60 63.
76. Дмитренко М. Монографія О.Потебні про народні пісні // Народна творчість та етнографія. 1986. С. 12.
77. Дмитренко М.К. А.А. Потебня собиратель и исследователь фольклора: к 150-летию со дня рождения. К., 1985. 49 с.
78. Дмитренко М.К. Видатний дослідник і збирач фольклору (до 150 річниці з дня народження О. Потебні) // Народна творчість та етнографія. 1985. № 5. С. 45-55.
79. Дмитренко М.К. Дослідження фольклорної символіки: на матеріалах Поділля // Культура Поділля: історія і сучасність: Матеріали ІІ науково-практичної конференції. Хмельницький, 1993. С. 118 119.
80. Дмитренко М.К. Українська фольклористика другої половини ХІХ століття: Школи, постаті, проблеми. К.: Вид-во „Сталь”, 2004. 384 с.
81. Дмитренко М.К. Українська фольклористика: історія, теорія, практика. К.: Ред. часопису „Народознавство”, 2001. 576 с.
82. Доманицький В. Народний календар у Ровенському повіті на Волині // Матеріали до української етнології. Т. 15. Львів, 1912.
83. Доманицький В. Сучасні колядки і щедрівки // Народна творчість та етнографія. 1999. № 1. С. 89 102.
84. Елемина В.И. Символ. Символика // Народные знания. Фольклор. Народное искусство. Свод этнографических понятий и терминов. Вып. 4. М., 1991. С.110 - .
85. Енциклопедія трипільської цивілізації: У 2-х томах / За ред. Л.М. Новохатько. К., 2004. Т. 1. 704 с.
86. Етнографія України: Навч. посіб. / За ред. С.А. Макарчука. Львів: Світ, 1994. 450 c.
87. З народної творчості Волині: 150 українських народних пісень та 1000 приповідок / Упоряд. П. Шмайда. Торонто, 1978. 254 c.
88. Завадська В. Свиня // Сто найвідоміших образів української міфології / За редак. О. Таланчук. К.: Кн. дім „Орфей”, 2002. С.252 259.
89. Завітій Б. Ритуальне ряження конем в Південно-Західній Україні // Берегиня. 2000. № 2. С. 59 66.
90. Земцовский И.И. Мелодика календарных песен. Л.: Музыка, 1975. 224 с.: нот.
91. Зіронька ясна на небі сяє: Колядки і щедрівки Рівненщини / Упоряд. М. Федоришин. Р.: Г Т „Світоч”, 1993. 80 с.
92. Златковская Т. Д. О происхождении некоторых элементов кукерского обряда в Болгарии // Сов. этнография. 1967. № 3. С. 31 46.
93. Знойко О. Міфи Київської землі та події стародавні. К.: Молодь, 2004. 335 с.
94. Золотослов: Поетичний космос Давньої Русі / Упор., передм. та пер. М.Москаленка. К.: Дніпро, 1988 292 с.
95. Іваницький А. Українська музична фольклористика. К.: Заповіт, 1997. 392 с.
96. Календарні пісні Великої Волині: Зб. нар. пісень. / Упоряд. Б.Й. Столярчук. Рівне: РДІК, 1997. 144 с.: іл.
97. Календарно-обрядові пісні / Упоряд., передм., прим. О.Ю. Чебанюк. К.: Дніпро, 1987. 392 с.: іл.
98. Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы. Исторические корни и развитие обычаев / Под ред. С. А. Токарева. М.: Наука, 1987. 221 c.
99. Квітка К. Пісні українських зимових обрядових свят // Вибрані праці в 2-х томах. Т.1. 1971. С. 103 160.
100. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: (У 3 кн. 6 т.) / Наук. консультант та автор передмови В. Яременко. Кн. 1. Т. 1. Зимовий цикл. К.: Обереги, 1994. 396 с.
101. Кирчів Р. Донаукові зацікавлення українським фольклором та етнографією // Народна творчість та етнографія. 2005. № 1. С. 40 48.
102. Кирчів Р. Із фольклорних регіонів України: Нариси і статті / С. Павлюк (відп. ред.); НАН України Інститут народознавства. Л., 2002. 350 с.
103. Китова С. Полотняний літопис України: Семантика орнаменту українського рушника. 2-ге вид., доповн. Черкаси: БРАМА, Вид. Вовчок О. Ю., 2003. 224 с., іл.
104. Китова С. Симфонія кольорів у лексиці колядок і щедрівок // Народна творчість та етнографія. 2004. № 1-2. С. 22 27.
105. Киченко О. Фольклор як художня система (проблеми теорії). Д.: НВЦ Каменяр”, 2002. 216 с.
106. Климець Ю. Величально-побажальні символи у колядках і щедрівках Волині // Проблеми успадкування зимових народних звичаїв та обрядів: Зб. матер. і тез ІІ наук.-практ. конференції (19-21 січня1996 р.). Рівне, 1996. С . 86.
107. Кобальчинська Р. Мистецьке оздоблення різдвяних свят на Бойківщині // Народна творчість та етнографія. 1991. № 1. С. 113 118.
108. Козак Д. Етнокультурна історія Волині (І ст. до н. е. ІV ст. н. е.) К.: Наук. думка, 1992. 175 с.
109. Колесса Ф. Ритміка українських народних пісень // Музикознавчі праці. К.: Наукова думка, 1970. С. 42 86.
110. Колесса Ф. Старинні мелодії українських обрядових пісень (весільних і колядок) на Закарпатті // Музикознавчі праці. К.: Наук. думка, 1970. С. 383 393.
111. Колесса Ф. Українська усна словесність. Львів. 1938. 647 с.: іл.
112. Колядки і щедрівки в сучасних записах / Упор. С. А. Китова. Ч.: Брама, 2003. 248 с.: нот.
113. Колядки і щедрівки. Зимова обрядова поезія трудового року / Упоряд., передм. і прим. О. І. Дея; Нотн. матер. упорядкував А.І. Гуменюк; Відп. редактор М. Т. Рильський. К.: Наук. думка, 1965. 804 с.: нот.
114. Колядки. Щедрівки: Збірка / Упоряд. О.П. Царик. Х.: РВВ, 1991. 47 с.