ФОЛЬКЛОРНА ТРАДИЦІЯ ТА АВТОРСЬКЕ "Я" В ПОЕЗІЇ ВАСИЛЯ ГОЛОБОРОДЬКА Диссертация

Короткий опис:
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

Шутенко Юлія Миколаївна

УДК 801.81: 82-1 Голобородько

Фольклорна традиція та авторське "Я"
в поезії Василя Голобородька

10.01.07 фольклористика

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Дунаєвська Лідія Францівна,
доктор філологічних наук, професор

Київ 2005

З М І С Т
ВСТУП...............................................................................................3

РОЗДІЛ 1. Усне колективне
та письмове індивідуальне
1.1. Фольклор і література. Фольклоризм....................................................9

1.2. Взаємовпливи фольклору та української літератури.............................36
1.3. Фольклорна традиція. Авторське "Я"......................................................48

РОЗДІЛ 2. Фольклорне мислення
та поезія Василя Голобородька

2.1. Особливості формування поетичного мислення

Василя Голобородька.....................................................................................64

2.2. Художнє освоєння народного традиційного наративу........................79
2.2.1. Казкова традиція: специфіка поетичного втілення................79

2.2.2. Народна загадка як основа авторських метафор-загадок.........120

2.2.3. Первісні табу на імена і приховування власних імен
у текстах Василя Голобородька............................................................137
2.2.4. Народні замовляння як кодування поетичної свідомості.........148
РОЗДІЛ 3. Інтерпретація
народнопоетичної символіки
3.1. Що таке символ?.....................................................................................156
3.2. Народнопоетична символіка поезії Василя Голобородька.................159
3.3. Птах як домінантний символ.................................................................169
3.3.1. Птах..............................................................................................171
3.3.2. Хижі птахи..................................................................................183
3.3.3. Домашні та нешкідливі птахи..............................................187

ВИСНОВКИ...................................................................................195
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...............................201

ВСТУП

В останні десятиліття українська фольклористика послабила увагу до проблеми вивчення взаємин усної колективної творчості з авторською індивідуальною. Попередники переважно розглядали проблему фольклоризму у зв'язку з українською класичною літературою і майже не торкалися взаємин усної словесності з сучасними письменницькими набутками.
Актуальність теми дослідження.
Фольклорно-літературні взаємини, фольклоризм літератури вивчало багато українських учених. У першій половині ХІХ ст. ці проблеми закономірно постали перед дослідниками в зв´язку з формуванням романтичної парадигми світосприйняття, захоплення старовиною. Найпомітнішими у цей період були праці М.Максимовича, О.Бодянського, І.Срезневського, М.Костомарова, П.Куліша. У другій половині ХІХ на початку ХХ ст. питання співвідношення фольклору й літератури досліджували О.Потебня, М.Драгоманов, М.Сумцов, І.Франко, М.Дашкевич, М.Грушевський, Б.Грінченко, М.Павлик, В.Гнатюк. У радянський період взаємозв'яки фольклору й літератури, фольклоризм літератури досліджували О.Лобода, В.Перетц, В.Петров, П.Попов, К.Грушевська, М.Возняк, М.Рильський, О.Дей, Г.Нудьга, Т.Комаринець, М.Яценко, М.Грицай, М.Пазяк, О.Мишанич. Вчені простудіювали фольклоризм від пам'яток давньої української літератури до творів радянських письменників, охоплюючи або певний період літератури, або, найчастіше, фольклоризм творчості одного письменника.
Сучасні українські фольклористи та літературознавці продовжують досліджувати проблему взаємодії усного колективного та письмового індивідуального (В.Бойко, Л.Дунаєвська, О.Гончар, Р.Кирчів, І.Денисюк, В.Качкан, Б.Хоменко, С.Мишанич, В.Погребенник, О.Астаф'єв, Ю.Ковалів, А.Мойсієнко, Г.Штонь, Н.Малинська, С.Росовецький, О.Вертій, П.Будівський, М.Дмитренко, Т.Шевчук, Г.Грабович та ін.).
Для фольклористики як науки надзвичайно важливо простежити специфіку життя фольклору в оригінальній поетичній творчості. Вибір теми зумовлений прагненням в епоху літературного, мистецького постмодерну уперше простежити явище індивідуальної художньої інтерпретації колективної народної творчості на прикладі одного з найяскравіших представників української поезії В.Голобородька.
Творчість В.Голобородька вкорінена у фольклорну міфопоетику, народний світогляд. Митець використовує фольклорні сюжети, мотиви, способи творення образів, символів. Поетичне мислення В.Голобородька сформоване на ґрунті українського фольклору як словесного (казок, загадок, замовлянь, повір'їв, пісень, дум) так і невербального (обрядів, ритуалів, звичаїв). Унікальне особисте художнє відображення світу з'явилося через розуміння, пізнання та відчуття давнього народного мислення, яке було міфічним, синкретичним, без чіткої диференціації між живим та неживим.
Для висловлення свого світобачення поет обрав форму верлібра. Метафора відкрила перед митцем можливості перетворення підсвідомих вражень у свідомі сприйняття, вірш завдяки метафорі стає автономною данністю, яка лише частково кореспондує з навколишнім світом.
Хоча яскрава поетична індивідуальність В.Голобородька не залишилась без уваги сучасних дослідників, критиків, мистецький доробок поета в обраному нами аспекті ще мало осмислений, заслуговує на ґрунтовне вивчення.
Зв´язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дослідження безпосередньо пов´язана з темою наукової роботи кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Еволюція художнього мислення в літературі та народній творчості: науковий та освітній аспекти" (01 БФО 44-01). Вона передбачає введення дисертаційного матеріалу до навчальних програм з фольклору, теорії літератури, мовознавства тощо.
Мета роботи виявлення фольклорної традиції, трансформованої авторським "Я" В.Голобородька з урахуванням як первісного народного значення мотивів, образів, так і особливостей творчої манери митця щодо переосмислення, художнього моделювання дійсності. Це зумовило необхідність вирішення таких завдань:
висвітлити складність, багатоаспектність фольклорно-літературних взаємин, а відтак подати методологію дослідження проблеми;
порівняти закони функціонування фольклорної та літературної традицій;
проаналізувати наявні, трансформовані в індивідуальній творчості В.Голобородька елементи української народної наративної традиції (сюжети, мотиви, образи, символи, поетику казок, загадок, замовлянь), зважаючи як на їхнє первісне значення, так і на нове буття в літературному середовищі, підпорядковане авторському задуму;
розглянути відображення народного світогляду в поезіях В.Голобородька;
з'ясувати семантику домінантних символів поезії в порівнянні з архетипною творчістю, усталеними формулами фольклорної традиції.
Об’єкт дослідження твори усної колективної словесності, зафіксовані у збірниках українських народних казок, загадок, замовлянь, пісень, повір'їв тощо та індивідуальні поетичні тексти В.Голобородька, надруковані у збірках: "Летюче віконце" (1970); "Зелен день" (1988); "Ікар на метеликових крилах" (1990); "Калина об Різдві" (1992); "Слова у вишиваних сорочках" (1999); "Посівальник" (2002); "Українські птахи в українському краєвиді" (2002).
Предметом дослідження є вивчення проблеми трансформації української народної традиційної творчості в авторській художній свідомості й образному мисленні.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої у роботі мети та розв´язання її завдань автор дисертації застосовує методи: історико-генетичний, порівняльний, структурно-семіотичний, психоаналітичний, біографічний. Застосування історико-генетичного методу дозволяє зрозуміти послідовність подій у часі й виявити загальну динаміку процесу колективної та індивідуальної творчості, причинно-наслідкові зв'язки взаємин фольклорної та літературної словесності. Порівняльний метод сприяє пізнанню сутності шляхом зіставлення подібних і несхожих явищ, їхніх ознак, властивостей. Структурно-семіотичний метод забезпечує дослідника необхідним інструментарієм для аналізу формотворчих і смислотворчих компонентів художнього твору, образу, символу. Психоаналітичний метод допомагає простежити еволюцію архетипів від давніх колективних несвідомих реакцій до осмислених образних структур та індивідуальних психічних виявів через вербальний компонент.
Методологічною основою дисертації є теоретичні праці О.Потебні, М.Драгоманова, М.Сумцова, І.Франка, М.Грушевського, а також студії М.Возняка, М.Рильського, О.Дея, Г.Нудьги, Т.Комаринця, М.Яценка, М.Пазяка. Враховуємо цінні набутки сучасних дослідників: В.Бойка, І.Денисюка, Л.Дунаєвської, В.Качкана, Л.Копаниці, В.Давидюка, В.Погребенника, П.Будівського, С.Росовецького, О.Вертія, М.Дмитренка, Т.Шевчук та ін.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше осмислено роль фольклорної традиції в художній інтерпретації В.Голобородька. З'ясовано функціонування народного наративу в індивідуальному поетичному контексті. Простежено домінантні символи в поезії митця у зв'язку із народнопоетичною символікою та світоглядом українців. Застосовано комплексний підхід до визначення поняття фольклоризму, здійснено спробу теоретичного осмислення фольклорної традиції.
Доробок В.Голобородька проаналізовано з урахуванням творчих принципів поета та інших представників Київської школи: фольклоризм; густий метафоризм; наявність сакрального; органічність творення; зосередження уваги на природі, людині, всесвітові, причому людина рівновелика до інших складових світу: трави, води, землі, сонця тощо; недомовленість; вільне віршування. Фольклоризм поезії В.Голобородька висвітлено в контексті зразків усної народної творчості. Колективні та індивідуальні твори розглянуті способами зіставлення, протиставлення, аналогій, виявлення спільної морфології тощо.
Практичне значення дисертаційної роботи для фольклористики полягає в розширенні меж вивчення проблеми фольклорно-літературних взаємин, зокрема у з'ясуванні на новій методологічній основі інакобуття фольклору в літературному тексті. Матеріали дослідження можуть бути використані для написання монографій, підручників, навчально-методичних посібників; підготовки курсу лекцій "Українська усна народна творчість" для студентів вищих навчальних закладів, спецкурсів: "Фольклорно-літературні взаємини", "Поетика українського фольклору"; також будуть корисними для вчителів-словесників.
Апробація результатів дисертації. Робота обговорена на засіданні кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Розділи дисертації використовувались у нормативному курсі "Усна народна творчість", спецкурсі "Фольклорно-літературні взаємини" для студентів спеціальностей "фольклористика", "українська мова і література" Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні положення та результати дослідження були виголошені на щорічних наукових конференціях викладачів та аспірантів Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2002, 2003, 2004); міжнародних наукових конференціях "Семіотика культури /тексту в етнонаціональних картинах світу" (Київ, 2004), "Філологія в Київському університеті: історія та сучасність", присвяченій 200-річчю від дня народження М.О.Максимовича (Київ, 2004); міжвузівській конференції "Творчість Олександра Довженка в контексті світової культури" (Київ, 2004).
Публікації
Основні положення та результати дослідження викладено у таких працях Ю.Шутенко (дівоче прізвище Дмитренко), опублікованих у періодичних виданнях та фаховому науковому збірнику, рекомендованих ВАК України.
1. Дмитренко Юлія. Орнітоморфні символи в поезії Василя Голобородька // Слово і час. 2002. № 7. С. 71 74.
2. Дмитренко Юлія. Психоаналітичний дискурс і поетична практика // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць / Упоряд. Л.Т.Шурко. К.: Видавничо-поліграфічий центр "Київський університет", 2003. Вип. 17. С. 84 89.
3. Шутенко Юлія. Фольклоризм літератури // НТЕ. 2004. № 5. С.98 106.
4. Шутенко Юлія. Поетичний світ Василя Голобородька // Дивослово. 2004. № 11. С. 39 42.
5. Шутенко Юлія. Фольклорна традиція: теоретичне осмислення //Літературознавчі студії: Збір. наук. праць /Ред. кол.: Семенюк Г.Ф., Гаєвська Н.М., Бандура Ю.О. та ін. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. Вип. 11. С. 410 414.
Додаткові:
1. Дмитренко Юлія. Студії з філології. К.: Редакція часопису "Народознавство", 2000. 88 с.
2. Дмитренко Юлія. Символіка птаха у поезії В.Голобородька //Сві-й-танок: Есеїстика. Поезія. Переклади. Проза. Драматургія. Критика та бібліографія: Студентський альманах. К.: Видавничо-поліграфічний центр "Кивський університет", 2003. Вип. 1. С. 186 194.
3. Дмитренко Юлія . "Зачнуть ті зозулі кувати..." // газ. "Жива вода". К., лютий 2002. № 2 (126). С. 7.
Структура дисертації зумовлена логікою побудови дослідження відповідно до мети й основних завдань: вступ, три розділи, висновки. Обсяг основного тексту 200 сторінок машинопису, загальний обсяг дослідження 219 cторінок. Додається список використаних джерел (230 позицій).

Список літератури:
ВИСНОВКИ

Складні, багатоґранні взаємини фольклору й літератури в основному визначаються як двоаспектні: фольклоризм літератури (використання народної поетики, стилістики, символіки, фольклорних мотивів, сюжетів у літературних творах; як пряме цитування фольклорних творів, так і їхнє переосмислення; фольклорні ремінісценції, асоціації тощо) та фольклоризація (засвоєння фольклором літературних текстів).
З погляду історичного розвитку та співіснування фольклору й літератури виокремлюють фольклорно-літературні зв'язки відкритого типу, які передбачають близькість писемних та усних жанрів за функцією, співіснування та взаємовплив протягом тривалого часу, та закритого типу, коли усні та писемні жанри утворюють в національній словесності єдину сталу протягом кількох століть жанрову систему за принципом доповнюваності. На стадії формування писемної літератури фольклорна традиція переважає, згодом генетична спадкоємність фольклорної традиції в літературі змінюється творчим запозиченням, трансформацією. Фольклорно-літературні взаємини в період високого розвитку національної літератури ґрунтуються на функціональній своєрідності обох систем літератури й фольклору.
Література засвоює національні народнопоетичні надбання, фольклорні джерела сусідніх народів, інтернаціональні сюжети та мотиви. Фольклоризм як явище системне, пов'язане з переосмисленням народного світогляду, міфології, як правило, синтезується в індивідуальному літературному творі в єдине художнє ціле.
Під фольклоризмом” розуміємо: всі варіанти впливу фольклору на літературний текст, засвоєння й використання в літературному творі поетики, стилістики усної народної творчості, фольклорних мотивів, сюжетів, образів; як пряме цитування фольклорних творів, фрагментів, так і їхнє переосмислення; фольклорні ремінісценції, асоціації тощо.
Закони функціонування фольклорної та літературної традицій різні. Традиційна стійкість у фольклорі розкривається в безпосередній спадкоємності творчих актів і охоплює всі сторони творчого процесу. Спочатку фольклорна традиція знаходить вияв у фольклорному знанні, мисленні, потім у мові фольклорних текстів, яким властива формульність. Варіативність спосіб існування фольклорної традиції. У сфері фольклору значно нижча можливість реактуалізації поетичних фактів. У професійному мистецтві йде процес накопичення художнього багатства. Можливість інтерпретації тексту всередині усної традиції обмежена засобами стабілізації як основи запам'ятовування й усної передачі; в літературному процесі навпаки, необмежена через індивідуальні творчі вияви, що не вимагають запам'ятовування, бо закріплені письмово.
Методологія дослідження проблеми фольклорно-літературних взаємин потребує подальшої розробки. Необхідно враховувати, що в реальну взаємодію вступають дві цілісні, взаємопов'язані системи фольклор та література. Автор дисертації застосував методи: історико-генетичний, порівняльний, структурно-семіотичний, психоаналітичний, біографічний. Фольклористичний аспект дослідження проблеми фольклорно-літературних взаємин забезпечив глибоке розуміння особливостей фольклору, розкриття специфіки його жанрів, закономірностей розвитку; осмислення специфічних рис фольклору в нових для нього (літературних) умовах.
Фольклорно-літературні взаємини перебувають у полі зору філологів від зародження фольклористики та літературознавства як окремих наук до сьогодні. Дослідники-романтики М.Максимович, О.Бодянський, І.Срезневський, М.Костомаров утвердили думку про те, що лише такі індивідуальні твори, які міцно опираються на народну основу, фольклорну традицію, можуть породжувати високу літературу. У другій половині ХІХ на початку ХХ ст. О.Потебня, М.Драгоманов, М.Сумцов, І.Франко, М.Грушевський та ін. досліджували фольклоризм творів Т.Шевченка, продовжили вивчення пам'ятки "Слова о полку Ігоревім", висловили ряд методологічних настанов для розуміння складності трасформаційного процесу, який відбувається під час впливу одного типу словесності на інший.
Вчені радянського періоду О.Лобода, В.Перетц, К.Грушевська, В.Петров, П.Попов, М.Рильський, О.Дей, Г.Нудьга, М.Пазяк та ін., незважаючи на ідеологічну заанґажованість, простудіювали фольклоризм від пам'яток давньої української літератури до творів письменників соціалістичної доби, охоплюючи або певний період літератури або, найчастіше, фольклоризм творчості одного письменника. Вивчення проблеми взаємодії усного колективного та письмового індивідуального продовжують сучасні українські фольклористи та літературознавці В.Бойко, Л.Дунаєвська, О.Гончар, Р.Кирчів, І.Денисюк, В.Качкан, Б.Хоменко, С.Мишанич, В.Погребенник, О.Астаф'єв, Ю.Ковалів, А.Мойсієнко, Г.Штонь, Н.Малинська, С.Росовецький, О.Вертій, П.Будівський, М.Дмитренко, Т.Шевчук та ін.
Українську поезію другої половини ХХ-го століття з погляду фольклоризму досліджували В.Бойко, Т.Шевчук та ін., проте творчість окремих яскравих постатей, у тім числі й В.Голобородька з точки зору взаємодії фольклорної традиції та авторського "Я" не була детально проаналізована.
Осмислення фольклорної традиції в поезіях В.Голобородька дало можливість дійти висновку про дві основні форми існування фольклору в поетичних текстах: 1) прямо перенесені з фольклорної традиції рядки пісень, образи казок, загадок, замовлянь тощо; 2) художньо трансформовані елементи сюжетів, мотивів; символи. До першої групи належать: прямі ремінісценції; вживання народних символів у їх традиційному значенні; до другої (більшої за обсягом): використання народних принципів композиції та способів образотворення; домінування індивідуального функціонального перетворення фольклорних компонентів; відтворення народного світогляду через елементи ритуалів, обрядів, звичаїв, повір'їв, прикмет, побажань, прислів'їв тощо. Вияви фольклоризму в поетичних текстах осмислено з урахуванням творчої інтуїції письменника, національного складу його мислення, індивідуальної манери письма.
Фольклоризм поезії В.Голобородька наскрізний, глибокий, митець переплавлює народні казки, загадки, замовляння, підпорядковуючи фольклорну традицію авторському задумові, витворює цілісні міфопоетичні тексти, яскраві метафоричні образи, завдяки транформації традиційних. Творчій манері В.Голобородька властиве синтезування різних жанрів усної народної творчості. В одному вірші можуть існувати казкові образи, формули, пісенні ремінісценції, елементи замовляння, повір'я, анекдоту та ін. Важливу роль відіграє недомовлення, натяк, асоціація.
В.Голобородько рідко вдається до прямих ремінісценцій з казок, зага-док, замовлянь. В його поезії авторське переплавлення народного наративу вдало поєднується з вживанням символів у їхньому традиційному значенні. Поет послуговується прийомами фольклорної поетики, композиції, зокрема його поезії властиві принципи лінійної повторюваності, об'єктивно-логічної чи асоціативної послідовності, кумуляції, прийоми ретардації, градації, прийом поширення образу від однієї ланки до наступної через повторення певної частини першої ланки; тавтологічні прийоми.
Твори В.Голобородька, тісно пов'язані з народною казкою, різною мірою насичені фантастичними мотивами, образами. Наявні поєднання конкретного казкового сюжету, персонажів з контрастною неказковою дійсністю; вплетення в поетичну канву елементів казкового часу, простору; відтворення символів, притаманних народній казці, переважно в їхніх традиційних значеннях. Тип казкового героя, витворений поетом, відрізняється від фольклорного. Герой В.Голобородька хоч і має атрибути власне казкового героя (коня, булаву), і прагне чинити подвиги, боротися зі змієм, найчастіше зазнає поразки, він боязкий, нерішучий, беззахисний.
У віршах митця переважають образи української народної загадки, власні загадки-метафори, що виникли через проникнення і розуміння народних законів творення. За кількістю метафоризованих, захованих понять у поетичних текстах можна виділити два основні різновиди. Перший: поезія містить більше трьох інакомовлень та певну підказку на їх розтлумачення. Другий: у поезії присутній один таємничий герой, ім'я якого подано через опис вчинків, дій, підказки, як правило, нема.
Закони первісного мислення яскраво відображені в поетичному прийомі уникання прямого називання осіб, явищ, предметів та використанні різноманітних метафоричних описових форм (наприклад, фольклорна схема "Той, хто..."). Проте, якщо для первісного мислення був характерний страх перед появою духів, які можуть з'явитись і нашкодити, коли почують своє ім'я, то чарівні істоти в поезії В.Голобородька мають описові імена з іншої причини: ліричний герой боїться, що ці світлі, добрі істоти можуть зникнути, якщо оприлюднити їхні імена. Інші поезії демонструють погляд на давання імені, як на необхідну умову для життя, зокрема, втрата власного імені ознака деструкції; вгадати ім'я пізнати сутність.
Митець використовує світлі замовляння на добро; замовляння для поета скарбниця поетичних кодів, формул, символів.
В.Голобородько вживає символи у їх традиційному значенні, створює нові символічні образи шляхом трансформації традиційних. Орнітоморфні символи наскрізні в його поезії, через них автор відображає широку гаму почуттів, переживань, думок, особисте сприйняття світу, що глибоко переплетене з народним світоглядом. Розширення своєї семантики символ птаха набуває через прикріплення до нього ознак, часопросторових характеристик. Колір птаха відіграє суттєву роль у з’ясуванні семантики символу. Орнітоморфна символіка з конкретизацією виду широко використовується в поезії митця.
Фольклорна традиція пронизує усю поезію В.Голобородька. Ранні збірки автора "Летюче віконце", "Зелен день" наповнені елементами загадки, казки; збірка "Калина об Різдві", окрім казкових образів, багата на ремінісценції з української народної пісенності; у книжках "Слова у вишиваних сорочках", "Посівальник" з'являються образи народних замовлянь, стилізація думового епосу тощо. До своєрідної підсумкової збірки "Українські птахи в українському краєвиді" В.Голобородько йшов впродовж усього життя. Ще у "Летючому віконці" образ птаха наскрізний, увага до орнітоморфної тематики зростає в наступних книжках, поки не виливається в дванадцять поем про птахів (одинадцять у книзі "Українські птахи в українському краєвиді", дванадцята, "Соловейку, сватку, сватку", відкриває наукове дослідження В.Голобородьком міфопоетичної трансформації українського обряду сватання в українських народних казках).
Збірка поем "Українські птахи в українському краєвиді" демонструє щільний синтез вірувань українського народу, обрядів, звичаїв, багатства словесного фольклору з авторським тлумаченням, розкодуванням магічно-ритуальних явищ, властивих народному світоглядові.
У поезії В.Голобородька простежується зміна психо-емоційної сфери від максималістського оптимізму ("Летюче віконце", "Зелен день", "Ікар на метеликових крилах") до песимістичного реалізму, розчарування ("Калина об Різдві", "Слова у вишиваних сорочках", "Посівальник"), далі до зрілого оптимізму ("Українські птахи в українському краєвиді"). Цю формульну тристадіальність можна висловити так: майбутнє (константа захоплення); сучасне (константа розчарування); від минулого до майбутнього (константа життєвої мудрості).

Фольклорна традиція разом із оригінальним авторським "Я" витворила з точки зору літературного процесу нове, оригінальне письмо, закорінене в багатовікову традицію авторське мистецтво слова. Поезія В.Голобородька ілюструє нове буття фольклору в літературному середовищі, доводить невичерпність, життєвість фольклорної традиції, відкриває перед нами широке поле для дослідження народнопоетичної символіки, народної поетики та рит-міки, переосмислення жанрів народної казки, загадки, замовляння, балади, пісні. Саме через знання та розуміння фольклорної основи творів можна по-справжньому глибоко і всебічно збагнути феномен художнього мислення оригінального таланту В.Голобородька.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Antologia poezji ukraińnskiej. Florian Nieuważny, Jerzy Pleśniarowicz / Wprowadzenie Stefan Kozak, Florian Nieuwazny. Ludowa Społdzielnia Wydawnicza Warszawa, 1977. 1064 c.
2. Kopaliński Władysław. Słownik symboli. Warszawa: Oficyna Wydawnicza RYTM, 2001. 527 с.
3. Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство: Збірник наукових праць Рівненського державного університету. Вип. VII. Рівне: РДГУ, 2000. 240 с.
4. Андреев Н. Фольклор и литература //Литературная учеба. 1936. № 2. С. 64 99.
5. Аникин В.П. Теория фольклорной традиции и ее значение для исторического исследования былин. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. 332 с.
6. Аникин В.П. Русское устное народное творчество: Учеб. М.: Высш. шк., 2001. 726 с.
7. Барабан Л. Натхненні фольклорними образами //Народна творчість та етнографія. 1992. С. 87 91.
8. Барка В. Синтез традицій і модернізму, його роль в розвитку української культури //Народна творчість та етнографія. № 4, 2003. С. 52 56.
9. Барт Р. Критика и истина /пер. с франц. Г.К.Косикова //Зарубежная эстетика и теория литературы. Трактаты, статьи, эссе /Сост., общ. ред. Г.К.Косикова. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. С. 349 387.
10. Барташевич Г.А. Заговор. Замова. Замовляння //Восточнославянский фольклор: Словарь научной и народной терминологии. /Редкол.: К.П.Кабашников (отв. ред.) и др. Мн.: Навука і тэхніка, 1993. С. 78.
11. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества /сост. С.Г. Бочаров; Текст подгот. Г.С.Бернштейн и Л.В.Дерюгина; Примеч. С.С.Аверинцева и С.Г.Бочарова. 2-е изд. М.: Искусство, 1986. 445 с.
12. Бахтін М. Проблема тексту у лінґвістиці, філології та інших гуманітарних науках //Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. /Заг. ред. М.Зубрицької. 2-ге вид., доп. Львів: Літопис, 2001. С. 416 422.
13. Берштам Т.А. Орнитоморфная символика у восточных славян. Советская этнография, 1982, № 1. С. 22 34.
14. Бібліографія українського народознавства у 3-х томах. Т.1: Фольклористика. Кн. 2 /Зібр. і впорядк. М.Мороз. Львів: Інститут народознавства НАН України, 1999. 1100 с.
15. Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту /Із мови давньоєврейської та грецької наново перекладена. Українське біблійне товариство, 1994. 1256 с.
16. Білецький Леонід. Історія української літератури. Т. І. Народна поезія. Авґсбург, 1947. 328 с.
17. Білецький Л. Основи української літературно-наукової критики /Упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М.М.Ільницький. К.: Либідь, 1998. 408 с.
18. Богатырев П.Г. Фольклор как особая форма творчества //Богатырев П.Г. Вопросы теории народного искусства. М.: Искусство, 1971. С. 369 373.
19. Бойко В.Г. Поетичне слово народу і літературний процес. К.: Наук. думка, 1965. 336 с.
20. Бондаренко Галина. Дід лисий, баба голомоза. Символіка та семантика волосся в традиційних уявленнях українців //Тіло в текстах культур /Упоряд. О.Боряк, М.Маєрчик (НАН України, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського. Гол. ред. Г.А.Скрипник). К., 2003. С. 55 62.
21. Будівський П.О. Фольклорний і літературний образ народного героя (Олекса Довбуш): проблема історичної та художньої правди. Автореф. дис. ... доктора філол. наук, К., 2000. 40 с.
22. Буряк В.Д. Поетика інформаційно-художньої свідомості [Еволюція форм і методів вираження інформації (факту) в контексті інтелектуалізації творчої свідомості] : моногр. Д.: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2001. 392 с.
23. Буряк В.Д. Фольклорне, художнє та публіцистичне мислення у контексті інтелектуально-образної еволюції (Форми і методи вираження інформації у творчій свідомості етносу). Автореф. дис. ... доктора філол. наук. К., 2003. 38 с.
24. Бушмин А.С. Литературная преемственность как проблема исследования //Вопросы методологии литературоведения /А.С.Бушмин, Л.И.Емельянов, Д.С.Лихачев и др., общ. ред. А.С.Бушмина. М. Л.: Наука, 1966. С. 218 255.
25. Бушмин А.С. Переемственность в развитии литературы. Л.: Ленинградское отделение, 1975. 160 с.
26. Венедиктов Г.Л. Внелогическое начало в фольклорной поэтике //Русский фольклор. 1974. № 14. С. 219 237.
27. Вертій О. Народні джерела творчості Івана Франка. Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. 255 с.
28. Восточнославянский фольклор: Словарь научной и народной терминологии /Редкол.: К.П.Кабашников (отв. ред.) и др. Мн.: Навука і тэхніка, 1993. 478 с.
29. Гаєвська Н. Українські народні загадки. К.: ПБП "Фотовідеосервіс", 1994. 120 с.
30. Гайдеґґер М. Навіщо поети? //Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / Заг. ред. М.Зубрицької. 2-ге вид., доп. Львів: Літопис, 2001. С.230.
31. Гамзатов Г.Г. Писатель и уснопоэтическая традиция (проблемы и суждения) //Фольклор в современном мире: Аспекты и пути исследования. М.: Наука, 1991. С. 113 129.
32. Гарасим Я.І. Культурно-історична школа в українській фольклористиці. Львів: ЛДУ ім. Івана Франка, 1999. 144 с.
33. Голан А. Миф и символ. 2е изд. М.: РУССЛИТ, 1994. 375 с.
34. Голобородько В. Летюче віконце. Перша українська друкарня у Франції. Українське видавництво Смолоскип ім.В.Симоненка, 1970. 234 с.
35. Голобородько В. Зелен день: Поезії. К.: Рад. письменник, 1988. 176 с.
36. Голобородько В. Ікар на метеликових крилах: Вірші. К.: Молодь, 1990. 160 с.
37. Голобородько В. Калина об Різдві: Вірші. К.: Укр. письменник, 1992. 208 с.
38. Голобородько В. "Ой вінку, мій вінку"..: Ознаки дівочого вінка як основа для його метафоричної трансформації в українських народних казках. Алчевськ, 1999. 36 с.
39. Голобородько В. Слова у вишиваних сорочках: Вірші. К.: Укр. письменник, 1999. 110 с. (Сер. "Сучасна укр. л-ра")
40. Голобородько В. "Квітка: первоцвіт весняний", "Квітка: вогник, бузьків огонь", "Квітка: бузьки, бузьочки" //Жива вода. 2002. № 4. С. 12.
41. Голобородько В. Посівальник: Вибрані поезії. Луганськ: Альма-матер, 2002. 80 с.
42. Голобородько В. "Соловейку, сватку, сватку..: Міфопоетична трансформація українського обряду сватання в українських народних казках. Луганськ, 2002. 84 с.
43. Голобородько В. Українські птахи в українському краєвиді: Поезії. Харків: Акта, 2002. 170 с.(Серія "Ars Poetica")
44. Головаха-Хікс І.Є. Оповідач та динаміка усної прозової традиції. Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 1997. 19 с.
45. Гончар О.І. Українська література передшевченківського періоду і фольклор. К.: Наук. думка, 1982. 312 с.
46. Гримич М. Синтаксис українського замовляння //Традиційний світогляд та етнопсихологічні константи українців. К.: АТ "Віпол", 2000. С. 331 359.
47. Грушевський М. Історія української літератури: У 6 т., 9 кн. К., 1993. Т.1. 391 с.
48. Гунчик Ігор. Замовляння як складова фольклоризму драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня" //Фольклористичні зошити. Вип. 3. Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2000. С. 98 105.
49. Гура А.В. Символика животных в славянской народной традиции. М.: Изд-во «Индрик», 1997. 912 с.
50. Гусев В.Е. Фольклоризм //Восточнославянский фольклор: Слов. науч. и нар. терминологии /Редкол.: К.П.Кабашников (отв. ред.) и др. Мн.: Навука і тэхніка, 1993. С.406 407.
51. Давидюк Віктор. Первісна міфологія українського фольклору. Луцьк: Вежа, 1997. 296 с.
52. Давидюк В.Ф. Кроковеє колесо: нариси з історичної семантики українського фольклору. К.: Наук. думка, 2002. 188 с.
53. Далгат У.Б. Литература и фольклор: теоретические аспекты. М.: Наука, 1981. 304 с.
54. Дах М.І. Літературне життя народної балади Ой не ходи, Грицю”: проблема олітературнення сюжету і жанру. Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Львів, 2001. 20 с.
55. Дей О.І. Іван Франко і народна творчість. К., 1955. 300 с.
56. Дей О.І. Сторінки з історії української фольклористики. К.: Наук. думка, 1975. 272 с.
57. Дей О.І. Поетика української народної пісні. К.: Наук. думка, 1978. 252 с.
58. Дей О.І. Спілкування митців з народною поезією. Іван Франко та його оточення. К.: Наук. думка, 1981. 334 с.
59. Дей О.І. Українська народна балада. К.: Наук. думка, 1986. 264 с.
60. Дей О.І., Дмитренко М.К. На крилах народної пісні. К.: Знання, 1986. 48 с.
61. Дей О.І., Зілинський О.І., Кирчів Р.Ф., Шумада Н.С. Український фольклор у слов'янських літературах: доповіді радянської делегації, V міжнародний з'їзд славістів. К.: Вид-во АН Української РСР, 1963. 64 с.
62. Денисюк І. Національна специфіка українського фольклору //Слово і час. 2003. № 10. С.41 45.
63. Дерев'яне чудо: Народні казки /Вст. ст., упоряд. та приміт. О.І.Дея. Ужгород: Карпати, 1981. 208 с.
64. Дзюба Іван. У дивосвіті рідної хати //Дніпро, 1965, №4. С. 145 152.
65. Дивна сопілка: Українські народні казки /Упоряд. та передм. В.Г.Бойка. К.: Веселка, 1972. 248 с.
66. Дмитренко М.К. Українська фольклористика: історія, теорія, практика. К.: Ред. часопису Народознавство”, 2001. 576 с.
67. Дмитренко М. Казка про голу пташку //Народознавство, 2004. № 67. С.16.
68. Дмитренко Н.К. Загадка //Восточнославянский фольклор: Словарь научной и народной терминологии /Редкол.: К.П.Кабашников (отв. ред.) и др. Мн.: Навука і тэхніка, 1993. С. 77.
69. Дмитренко Ю. Студії з філології. К.: Ред. часопису Народознавство”, 2000. 88 с.
70. Дністровий Анатолій. Голобородько як пташка //Книжник review, № 24. 2003. С.18 19.
71. Дударенко Людмила. Міфологемний концепт лірики Василя Голобородька //Дивослово, 2002, № 7. С. 2 6.
72. Дударенко Людмила. Міфологемний концепт лірики Василя Голобородька //Дивослово, 2002, № 9. С. 2 4.
73. Дунаєвська Л.Ф. Українська народна казка: Монографія. К.: Вид -во при КДУ, вид. об'єднання "Вища школа", 1987. 128 с.
74. Дунаєвська Л.Ф. Українська народна проза (легенда, казка) еволюція епічних традицій. Вид. друге. К.: Бібліотека українця, 1997. 384 с.
75. Еко У. Поміж автором і текстом //Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. /Заг. ред. М.Зубрицької. 2-ге вид., доп. Львів: Літопис, 2001. С. 416 422.
76. Емельянов Л.И. Изучение отношений литературы к фольклору //Общ. ред. А.С.Бушмина. М.Л.: Наука, 1966. С. 256 283.
77. Емельянов Л.И. Введение //Русская литература и фольклор (ХІ ХVІІІ вв.) /С.Н.Азбелев, Л.А.Дмитриев, В.В.Митрофанова и др. Л.: Наука, Ленингр. отд-ние, 1970. С.11 17.
78. Ерема А.В. Болгарские народные загадки: Историко-функциональные особенности и поэтика. Автореф. дис. канд. филол. наук. Мн., 1990. 20 с.
79. Еремина В.И. Ритуал и фольклор. Л.: Наука, 1991. 208 с.
80. Євсеєв Федір. Загадка //Лексикон загального та порівняльного літературознавства. Чернівці: Золоті литаври, 2001. С. 209 210.
81. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності: стилістика та культура мови. К.: Довіра, 1999. 431 с.
82. Жартівливі пісні: родинно-побутові /Упоряд. О.І.Дей, М.Г.Марченко (тексти), А.І.Гуменюк (мелодії). К.: Наук. думка, 1967. 800 с. ("Українська народна творчість")
83. Жюльен Надя. Словарь символов: Илюстрированый справочник /Перевод