ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЗМУ УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ПІСЕНЬ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

БІЛИК ВІРА ОЛЕГІВНА

УДК 398.8:159.9(477)

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЗМУ
УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ПІСЕНЬ

10.01.07 фольклористика

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
профecop І.О.Денисюк

Львів 2002

ЗМІСТ

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

5

Розділ І. Теоретичні питання психологізму народних пісень . . . . . . . . . .

12

1.1. Психологізм народної поезії як об’єкт дослідження . . . . . . . . . . .

12

1.2. Генеза психологічного зображення в народній ліриці . . . . . . . . . .

27

1.3. Специфічні засоби і прийоми психологічного зображення в ліричних піснях . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

34

Розділ ІІ. Лірико-психологічне наповнення обрядової пісенності . . . . . .

53

2.1. Взаємозв’язок ліричних обрядових пісень з обрядом . . . . . . . . . .

53

2.2. Психологічна структура обрядової лірики . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

58

2.2.1. Мовленнєві засоби створення психологічного зображення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

60

2.2.2. Композиційні прийоми розкриття психологізму ліричних обрядових пісень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

73

2.3. Символіка у психологічному зображенні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

85

2.3.1. Психологічні образи-символи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

86

2.3.2. Психологічне забарвлення символічних показників . . . .

101

2.3.3. Психологічний підтекст символічних ситуацій у ліричних обрядових піснях . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

105

Розділ ІІІ. Психологічне зображення в ліричних позаобрядових піснях

124

3.1. Витоки й основні закономірності психологічного зображення в позаобрядовій ліриці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

124

3.2. Психологічна структура позаобрядової лірики . . . . . . . . . . . . . . .

133

3.2.1. Мовленнєві форми і засоби розкриття психології ліричних героїв . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

134

3.2.2. Композиційні прийоми психологічного зображення . . . .

156

3.3. Психологічна символіка позаобрядових ліричних пісень . . . . . . .

170

3.3.1. Психологічне наповнення образів-символів . . . . . . . . . . .

172

3.3.2. Роль символічних показників у психологічному зображенні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

189

3.3.3. Психологічна інтерпретація символічних ситуацій . . . . .

193

Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

209

Список використаних джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

215

ВСТУП

Проблема специфіки народнопоетичної творчості є однією з найважливіших у сучасній фольклористиці, а в культурологічному контексті вона тісно пов’язана з висвітленням національної самобутності українського народу. У пісенних фольклорних творах народна свідомість постає уже на досить високому щаблі розвитку. Однак у багатьох аспектах сприйняття і вираження навколишнього світу (у тому числі й у психологічному) використовуються прийоми, засоби й формули, закорінені ще у первісному (примітивному”) міфологічному мисленні. Вони потребують спеціального підходу для розшифрування, оскільки з точки зору психології сучасної людини часто їх пояснити просто неможливо. Чи не тому в царині психологічного аналізу фольклору у тих нечисленних зверненнях наших дослідників до цього питання та й узагалі вчених до українського матеріалу здебільшого традиційно пояснювалося те, що лежало на поверхні й легко піддавалося витлумаченню (наприклад, психологічний паралелізм, символіка). Та й уживання самого терміну психологізм” щодо фольклору в науковій літературі не поширене. Але ж, за визначенням В.Лесина, психологізм у літературі це прагнення письменника проникнути в глибини душі зображуваних персонажів і яскраво розкрити їх душевний стан, враження, настрої та емоції, зумовлені явищами дійсності” [110, с.172]. А хіба народнопоетичний твір не засвідчує проникнення у внутрішній світ людини, зображеної у пісні, і його розкриття? І як ми дивимося на примітивні народні малюнки Никифора з Криниці чи Катерини Білокур, добачаючи в них прихований глибинний філософський зміст і народну мудрість, так само мусимо нарешті поглянути на психологізм народної поетичної творчості. Тоді, безперечно, знайдемо і перш за все, у ліричних піснях переконливо обґрунтоване з точки зору народної свідомості розуміння і пояснення психологічної суті людини, її потаємних душевних зворушень і їхніх зовнішніх проявів.
Дисертаційне дослідження певною мірою міняє акценти у сучасній українській фольклористиці. Авторка розглядає поетичні тропи та композиційні особливості лірики з точки зору їх функціональності та естетичної вартості: як саме вони причетні до розкриття психології людини у пісні. Адже саме завдяки їм у фольклорному творі створюється образ ліричного героя, який думає, відчуває, переживає та сприймає світ, як кожен виконавець і слухач. У цій роботі зосереджено увагу саме на ліричному героєві та його внутрішньому житті, тобто авторка свідомо обмежується лише текстом, відмовившись від усіх позатекстуальних елементів, як-от психологічні реакції виконавця і слухача, які потребують окремих досліджень.
Актуальність теми. З моменту зародження фольклористики як науки українські вчені звертали увагу на особливий зв’язок ліричних пісень із духовним світом людини, однак акцентували, як правило, лише якийсь один його аспект. Фольклористи-романтики (М.Максимович [114], Ю.Венелін [37], О.Бодянський [30], А.Метлинський [116], Я.Головацький [49]) звернули увагу на драматизм зображення, внутрішню динамічність і глибину відтворених у народнопісенних текстах почуттів і переживань. На думку цих учених, багатству психологічної палітри народної лірики сприяє сама українська мова, яка дозволяє відтворити найтонші зворушення душі людини чи в прямій формі, чи опосередковано.
Неодноразово відзначалося, що зображення дійсності у ліричних піснях завжди емоційно забарвлене, а природа, оточуюче середовище активно залучається до розкриття внутрішнього світу ліричного героя через символіку, психологічні паралелізми тощо. Услід за М.Максимовичем, який назвав народнопоетичні символи емблемами станів народного духу [114, с.21], психологічний аспект символіки наголошували, зокрема, О.Потебня [131], М.Костомаров [86; 87], Х.Ящуржинський [187].
М.Грушевський [52], Ф.Колесса [79] у своїх фольклористичних працях піднімали питання еволюції психологічного зображення, що відбувалася, на їхню думку, від вираження у фольклорі колективної свідомості до індивідуальної.
Здебільшого українські вчені обмежувалися принагідним висвітленням особливостей того чи іншого жанру лірики (наприклад, веснянок М.Костомаров [88], О.Дей [58]) або констатацією функції психологічного зображення різних поетичних тропів і композиційних прийомів (О.Дей [59]). Найбільше уваги традиційно приділялося психологічному паралелізмові (А.Кінько [70; 71], О.Зілинський [68]).
Питання психологізму є досить вагомим при дослідженні поетики українського пісенного фольклору, однак до цього часу не мало достатнього висвітлення у монографічних дослідженнях. Розкриття даної теми, з одного боку, по-новому висвітлить поетику пісенного фольклору, а з іншого сприятиме глибшому розумінню української етнопсихології, оскільки саме через прийоми і засоби психологічного зображення у словесній творчості матеріально” втілюється картина сприйняття і розуміння не тільки навколишнього світу, а й іншої людини та самого себе.
Актуальність теми, таким чином, визначається: а) малодослідженістю психологічного аспекту лірики; б) необхідністю висвітлення поетики української народної лірики з точки зору психологізму; в) відсутністю синтетичної праці з усебічним психологічним аналізом ліричних пісень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дисертаційного дослідження узгоджений із науковими програмами та навчальними планами кафедри української фольклористики імені Ф.Колесси Львівського національного університету імені І.Франка, а також відповідає кафедральній темі Актуальні проблеми теорії фольклору та історії української фольклористики”.
Мета дослідження виявити закономірності психологічного зображення в українській обрядовій і позаобрядовій ліриці, з’ясувати найбільш характерні засоби та способи розкриття психологічного змісту, а також простежити основні тенденції розвитку психологізму в народних піснях.
Це передбачає виконання таких завдань:
окреслити теоретичну базу психологічного аналізу фольклорної лірики;
уточнити одиниці (складові елементи) психологічного аналізу і їх специфіку в ліричних піснях;
встановити генезу психологічного зображення у ліриці;
виявити провідні принципи, що лягли в основу психологічного зображення в українських ліричних піснях;
з’ясувати роль окремих елементів психологічного зображення у створенні цілісного психологічного портрету ліричного героя і загального емоційного колориту народнопоетичного твору;
простежити зміни емоційно-психологічного аспекту ліричних пісень у семантичному та зображально-виражальному планах.
Об’єктом дослідження є психологізм українських народних пісень, що реалізується у психологічному зображенні.
Не лише лірична, а й будь-яка народна пісня чи інший фольклорний твір узагалі проходить через психіку людини-виконавця (умовного автора чи співавтора) і слухача. Тому психологізм у широкому розумінні органічно властивий фольклору (й народним пісням зокрема), але досліджувати його в такому аспекті без попереднього наближення неможливо. Ми за перший крок такого наближення обрали дослідження поетичних прийомів, способів і засобів передачі психологічних процесів, станів, переживань і відчуттів людини у ліричних піснях, що й стали безпосереднім предметом аналізу.
В основу дисертаційного дослідження лягли методологічні настанови М.Максимовича [114], О.Потебні [130; 132], І.Франка [169], В.Фащенка [167], П.Богатирьова [28], М.Кравцова [90], що зумовили а) різносторонній підхід до ліричного тексту при аналізі важливих складових елементів різних рівнів (мовного, композиційного, образного) та їх взаємозв’язку; б) розуміння фольклорного твору як єдиного художнього цілого; в) урахування художньої цінності та сили естетичного впливу народнопоетичної лірики.
Мета і завдання, які ставить перед собою дисертантка, а також великою мірою специфіка предмета дослідження зумовили своєрідність комплексу методів, використаних у роботі, зокрема таких як:
філологічний метод для виявлення мовленнєвих форм і засобів розкриття психологічного змісту, відтворення емоційного колориту;
генетичний, що застосовувався при дослідженні виникнення і розвитку певних прийомів та способів відтворення внутрішнього світу людини;
типологічний для класифікації розглянутих елементів психологічного зображення;
метод десемантизації, що залучався для виявлення первісного значення окремих формул і моделей психологічного зображення;
структурний при з’ясуванні психологічної структури ліричних пісень і впливу композиції на інтенсивність емоційного забарвлення;
порівняльний, що допомагає встановити специфіку досліджуваного явища порівняно з іншими спорідненими, а також динаміку змін у межах самого предмета дослідження;
системний, який слугував осмисленню елементів психологічного зображення у їх цілісності і взаємозумовленості.
Проблеми, що становлять зміст дисертаційного дослідження, потребували використання у роботі положень багатьох наук. При превалюванні фольклористики, залучалися також матеріали психології, етнографії та етнопсихології, лінгвістики.
Джерельну базу склали авторитетні видання текстів пісень та фонди Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського, Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Рильського, Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України, Наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. І.Франка, архів Кафедри української фольклористики ім. Ф.Колесси та приватний архів автора.
Наукова новизна одержаних результатів:
уперше в українській фольклористиці здійснено спробу комплексного підходу до осмислення психологізму фольклорної лірики, причому об’єктом спеціального аналізу стали й обрядові, й позаобрядові ліричні твори;
зроблено термінологічні пропозиції і систематизовано науковий апарат щодо досліджуваного матеріалу;
з’ясовано характерні особливості й художні засоби психологізму українського календарно-обрядового репертуару повніше, ніж у працях попередників;
з точки зору психологізму отримала нове висвітлення поетика позаобрядових ліричних пісень.
Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційне дослідження дозволяє істотно розширити існуючі уявлення про художню своєрідність і національну специфіку психологічного аспекту українських народних пісень. Розроблені й обґрунтовані положення дисертації пропонуються для використання у лекційних курсах та спецкурсах з поетики і психоестетики фольклору у вищій та частково у середній школі, при укладанні підручників різного типу з усної народної творчості, а також у подальших дослідженнях психологізму і поетики фольклору.
Особистий внесок здобувача полягає у систематизації теоретичних положень психологічного аналізу фольклору та практичному їх застосуванні при інтерпретації ліричних народнопоетичних текстів. Результати дисертаційного дослідження здобуті автором самостійно.
Апробація результатів дисертації. Матеріали й положення дисертації використовувалися на практичних заняттях зі студентами філологічного факультету Львівського національного університету під час проходження аспірантської педагогічної практики. Проміжні результати дослідження доповідалися на звітних наукових конференціях Львівського національного університету ім.І.Франка за 1999-2001 роки. Робота апробована на таких наукових конференціях і семінарах:
1. ХІ Наукова сесія Наукового товариства імені Т.Шевченка (17 березня 2000р., м. Львів).
2. Міжнародні науково-практичні читання Українське народознавство: стан і перспективи розвитку на зламі віків”, присвячені пам’яті українського фольклориста Михайла Пазяка (23-24 травня 2000р., м.Київ).
3. Міжвузівська наукова молодіжна конференція Міф і ритуал у традиційній та новітній культурі” (1 березня 2001р., м.Київ).
4. Всеукраїнська наукова конференція Володимир Гнатюк і сучасність: фольклористика, етнографія, літературознавство” (3-4 травня 2001р., м.Тернопіль).
5. Міжнародні науково-практичні читання Українське народознавство: стан і перспективи розвитку на зламі віків”, присвячені пам’яті українського фольклориста Михайла Пазяка (23-24 травня 2001р., м.Київ).
Публікації. Результати дисертації викладені у 5 публікаціях: 4 статтях і 1 тезах.
1. Специфіка психологічного аналізу в літературі і фольклорі // Сучасний погляд на літературу. Вип.2. Київ, 2000. С.9-23.
2. Формула неможливості у психологічній структурі українських народних ліричних пісень // Мандрівець. 2000. № 5-6 (28-29). С.70-73.
3. Засоби психологічного аналізу у фольклорі (на матеріалі ліричних пісень) // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Серія: Літературознавство. Тернопіль, 2001. Вип. 1 (9). С.111-118.
4. Міфологічна модель переживання розлуки в українських народних піснях // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Серія: Літературознавство. Тернопіль, 2001. Вип. 2 (10). С.227-233.

5. Еволюція психологічного зображення в українських народних ліричних піснях // Матеріали міжнародних науково-практичних читань Українське народознавство: стан і перспективи розвитку на зламі віків”, присвячених пам’яті українського фольклориста Михайла Пазяка. Київ, 2000. С.141-143.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Українські народні пісні зафіксували прагнення людини якнайкраще пізнати і виразити себе через емоційне співвіднесення з оточенням, навколишнім середовищем, іншими людьми. Психологізм лірики є одночасно естетичним, мистецьким явищем і тим фактором, який, по суті, створює специфіку самого фольклорного жанру, є його обов’язковою і невід’ємною ознакою.
Систематизація наукового апарату дозволила застосувати у дисертації новий, комплексний підхід до вирішення проблеми психологізму народнопісенної лірики на основі тексту. Це спонукало до свідомого обмеження об’єкта дослідження: психологізм розуміється як психологічне зображення, тобто передача художньо-поетичними засобами думок, почуттів, переживань ліричного героя, розкриття його внутрішнього світу. Психологічно завершений образ людини у ліриці формується багатьма різноплановими складниками, що вимагало розглядати ліричний твір як структурно-композиційну і семантично-образну єдність.
На специфіку психологічного зображення в українських народних ліричних піснях, перш за все, впливає генеза жанру. Найтісніші генетичні зв’язки єднають пісню з голосіннями, від яких запозичено спосіб прямого висловлення почуттів, змалювання душевних зворушень людини від імені ліричного я”. Під впливом голосінь сформувався також особливий ліричний час, замкнений у собі й не пов’язаний з часом реальним: кожне виконання твору передбачає умовну одночасність переживання почуття і його висловлення. Вплив дум, історичних пісень та балад зумовив епічну тенденцію у психологізмі лірики, завдяки якій утворився дуже своєрідний ліричний сюжет, що розгортається не за ходом подій, а за логікою почуття, переживання; його динаміка зумовлена динамікою психічних процесів героя. При цьому зберігається зовнішній, предметний план зображення: через учинки, поведінку, конфлікти персонажів приховане стає явним”, глибинні психологічні стани знаходять цілком реальне вираження.
Вироблена в процесі дослідження схема психологічного аналізу із застосуванням відповідного наукового апарату потребувала виділення окремих рівнів, які в кінцевому результаті взаємодіють між собою. У даній роботі таких рівнів встановлено чотири: структурний, композиційний, лінгвістичний і семантичний.
При однокомпонентній структурній будові ліричних творів психологічне зображення в них лінійне, емоційно однопланове (передбачає лише один психологічний зв’язок) і розгортається здебільшого послідовно. Багатокомпонентна структура дозволяє створити стереофонічну картину внутрішнього світу ліричного героя, паралельно відтворюючи декілька психологічних зв’язків одночасно і з’ясовуючи, таким чином, місце людини у світі, а світу у її свідомості.
Провідними мовленнєвими формами у ліричних піснях є діалог, монолог, описова частина + монолог / діалог” і суто описова частина, яка відзначається найвищим ступенем узагальнення психологічного зображення. В обрядовій ліриці простежується виразне тяжіння до діалогу, що не тільки дає змогу колективу долучитися до висловлення почуттів і переживань, а й повністю включає колектив (його етикетні норми, традиції) у духовну сферу ліричного героя. У позаобрядовій ліриці значного поширення набув монолог: перевагою розкриття духовного світу від першої особи є безпосередність виражених почуттів, їх зворушливість. Така форма мовлення створює ілюзію тотожності виконавця і ліричного героя, внаслідок чого виникає враження причетності до висловлених у пісні почуттів і переживань, що надає психологічному зображенню великої внутрішньої сили і переконливості.
З лінгвістичної точки зору психічна діяльність людини і її результати (емоції, а також більш тривкі їх форми почуття, переживання, взаємини з оточенням) можуть співвідноситися з людиною як а) ознаки-характеристики найчастіше виражені прикметниками (сумний, веселий, милий); б) діяльність її душі йдеться як про саме переживання (зажуритися, веселитися), його зовнішні прояви (плакати, похилитися), так і про власне психічну діяльність (думати, гадати, згадувати, забувати); в) психологічні стани (безособові прислівникові означення сумно, нудно тощо).
Для композиційних прийомів і семантичних засобів створення образу ліричного героя зокрема виділяється й аналізується їх психологічна функція, на підставі значної переваги якої у загальному функціональному полі виокремлюються психологічні порівняння, протиставлення, градація, паралелізм (трактування останнього у дисертаційному дослідженні дещо відмінне від традиційного). Особливу роль у поетиці українських народних ліричних пісень відіграють повтори вони поглиблюють загальне емоційно-психологічне забарвлення твору й уможливлюють тонке нюансування почуттів (за рахунок співвідношення спільного та відмінного у повторюваних частинах тексту). Виразна додаткова конотація дозволяє також говорити про психологічні (емоційно-психологічні) епітети, звертання, метафори, символіку (образи-символи, символічні показники та символічні ситуації).
У процесі аналізу українського фольклорного матеріалу виявлено, що лише незначна кількість психологічних символів утворюється на загальнофольклорних підставах. Натомість провідними напрямками формування символічного значення є 1) безпосередній зв’язок предмета-символу з обрядом (використання його в обрядових діях) чи з особою персонажа; 2) асоціативний зв’язок, що ґрунтується на вихідних уявленнях непрозорість (повітря, води) неспокій душі”; спрямування рослини вгору щастя” і, відповідно, просторове відхилення рослини від вертикальної осі донизу чи по горизонталі нещастя, тривога, неприємні передчуття”, знищені, понівечені предмети, рослини мінорні переживання, нещастя”. Таким чином, охоплені психологічним зображенням емоції, почуття й переживання можна найбільш загально звести до двох антагоністичних груп щастя” і горе” (з виразним акцентом у ліриці на другому). У свою чергу, залучена до розкриття психологічного змісту символіка також поділяється на символіку щастя і символіку горя.
Встановлено, що провідні принципи внутрішнього поєднання поетичних образів при психологічному зображенні у ліричних піснях зазнають певних модифікацій:
принцип пластичності: залучення зовнішнього середовища, природи до створення психологічного портрета ліричного героя, завдяки чому до звукового образу долучається зоровий, враження емоційної пам’яті посилюються матеріалами пам’яті образно-поняттєвої увесь світ постає відтвореним у світлі емоції;
принцип контрастності: контрастне змалювання почуттів, переживань людини через зіставлення чи протиставлення осіб, предметів, явищ у свідомості персонажа;
принцип однорядного нанизування образів ліг в основу психологічної градації. Розвиток цього композиційного прийому відбувався від градації персонажів-учасників обряду за характером і силою почуття до ліричного героя чи навпаки в обрядовій ліриці до безпосередньої градації почуття (його тривалості, інтенсивності, глибини) у позаобрядових ліричних піснях;
принцип послідовності знаходить вираження не у природно-подієвій послідовності (наприклад, у баладах чи історичних піснях), а в логіці розгортання переживань, послідовності зміни психічних станів;
принцип універсальності: ліричні пісні тяжіють до зображення типових почуттів і переживань за певних обставин, що з часом зумовило формування стійких психологічних типів персонажів (невістка, свекруха, свекор, сирота та ін.) й усталених психологічних моделей переживання окремих життєвих ситуацій (наприклад, розлуки) і їх узагальненого відтворення.
У ліричних обрядових піснях психологічна реакція ліричного ге­роя безпосередньо пов’язана з обрядовими діями: вона може стосу­ватися як обряду в цілому, так і окремих його моментів. Ліричні пісні є і серед календарно-обрядових (колядок, щедрівок, весня­нок, купальських), але більшість їх належить до родинно-обрядових, зокрема до весільних. Важливо відзначити своєрідну обрядову умовність психологічного зображення в ліричних обрядових піснях: у них часто передавалися не реальні почуття героїв, а ті, які вони повинні відчувати за даних обставин, згідно обрядового етике­ту.
Таким чином, обрядова лірика це не тільки вираз почуттів, а й свого роду модель, за якою вони мають розвиватися (відповідно до традиції, традиційної ситуації, обставин перебігу обряду). При цьому психологічний стан людини не аналізується, а констатується, відтворюється як факт, оскільки саме переживання в ліричних обрядових піснях здебільшого є спонтанною реакцією на актуальний зовнішній подразник (обрядову ситуацію), а не вторинною рефлексією, як у ліриці позаобрядовій.
Очевидно, певною мірою обрядовим етике­том, а також відносною давністю самих пісень можна пояснити делі­катність” зображення внутрішнього світу людини: почуття рідко ви­словлювалися безпосередньо, хіба що найзагальніше, а передавалися здебільшого завуальовано, через якісь їх зовнішні вияви, ознаки. Провідною формою розкриття психології героїв є сюжетність, заснована на зображенні дії: виконанням певних дій у символічних ситуаціях або їх невиконанням демонструється ставлення людини до оточен­ня чи оточення до неї.
Однак поведінка і вчинки людини не тотожні її внутрішньому світо­ві й не вичерпують його повністю, а можуть лише відбивати окремі почуття. Для глибокого розкриття психології людини важливі не тільки дійсні вчинки, хоча саме в них особистість проявляє себе найбільш вираз­но, але й нереалізовані дії, прагнення, які характеризують приховані процеси її пси­хічної діяльності. Ця друга тенденція проявилася в ліричних позаобрядових піснях. Порівняно з обрядовими, вони відзначаються ускладненням психології героя (почуття і переживання виходять за межі регламентованого об­рядом), з’являються елементи самоаналізу.
Зображення почут­тів, психічних станів, переживань також стає складнішим, набуває певної суперечливості, власне кажучи, наближається до того, що і як насправді переживає людина. У позаобрядовій ліриці переважає реалістичне змалювання духовного життя людини, допускається побутова конкретність, вільний добір життєвих подробиць, необхідних для адекватної передачі пси­хології героя. Прагнення об’єктивно й переконливо змалювати власний внутрішній світ виливається у спроби надати нематеріальним духовним процесам матеріального вираження, пов’язати їх з фізичними станами, фізіологічно локалізувати (здатністю до самостійної психічної діяльності наділяються серце, голова, очі).
Все це дозволило більш тонко змальовувати душевні зворушення людини. Психологізм не зосереджується в якомусь одному елементі поетики, а розливається” по тексті цілого твору, завдяки чому психологічне зображення характеризується емоційно-натроєвою єдністю.
У цілому ж розвиток мистецтва психологічного зображення в українських народних ліричних піснях проходить від простого до складнішого; від міфологічного світосприйняття до поетичного, завдяки чому окремі образи втрачають своє магічне значення, набуваючи функції виразника психологічного стану; від статичного до динамічного; від більш умовного до реалістичнішого; урізноманітнюються кількісно та якісно способи передачі внутрішнього світу, хоча почуття й переживання зазвичай утілюються в усталених форму­лах.
Сьогодні обрядова і позаобрядова лірика досить активно побутує, взаємодіє між собою та з іншими фольклорними жанрами, а також із лірикою літературною, тому психологічне зображення продовжує розвиватися відповідно до охарактеризованих у дисертаційному дослідженні тенденцій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акимова Т.М. Изображение психологического состояния в народной лирической песне // Современные проблемы фольклора. Вологда, 1971. С.103-120.
2. Акимова Т.М. Лирический образ песен о сироте” // Русский фольклор. Лен.: Наука, Л.О., 1971. Т.ХІІ: Из истории русской народной поэзии. С.55-66.
3. Акимова Т.М. О композиции народной песни // Фольклор народов РСФСР. Уфа: Изд. Башк. ун-та, 1981. С.41-52.
4. Акимова Т.М. О лиризме русских свадебных песен // Фольклор и этнография. Обряды и обрядовый фольклор. Лен.: Наука, Л.О., 1974. С.201-209.
5. Акимова Т.М. О поэтической природе народной лирической песни. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1966. 172 с.
6. Акимова Т.М. Пушкин о народных лирических песнях // Учёные записки Саратовского гос. ун-та. Саратов. кн. изд-во, 1953. Т.ХХХІІІ. С.21-77.
7. Акимова Т.М. Русская народная песня. Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1987. 168 с.
8. Андрієвський О. Бібліографія літератури з українського фольклору. Київ, 1930. 823 с.
9. Аникин В.П. Генезис необрядовой лирики // Русский фольклор. Лен.: Наука, Л.О., 1971. Т.ХІІ. Из истории русской народной поэзии. С.3-24.
10. Аникин В.П. Календарная и свадебная поэзия. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1970. 122 с.
11. Аникин В.П. К зависимости стиля от образности (общетеоретические аспекты) // Фольклор. Поэтическая система. М.: Наука, 1977. С.144-161.
12. Аникин В.П. Образность как стилеобразующий фактор (К вопросу о типологии фольклорного стиля) // История, культура, этнография и фольклор славянских народов. ХУІІІ Междунар. съезд славистов. М.: Наука, 1978. С.328-344.
13. Аникин В.П. Русский фольклор. М.: Выс. школа , 1987. 286 с.
14. Астафьева Л.А. Параллелизм в лирических песнях // Фольклор как искусство слова. М.: Изд-во МГУ, 1981. Вып.5. Художественные средства русского народного поэтического творчества: символ, метафора, паралле­лизм. С.87-101.
15. Астафьева Л.А. Символическая образность как средство психологического изображения // Русский фольклор. Лен.: Наука, Л.О., 1974. Т.ХІУ. Проблемы художественной формы. С.109-118.
16. Астафьева Л.А. Сравнения в частушках // Фольклор как искусство слова. М.: Изд-во МГУ, 1973. Вып. 3. Художественные средства русского народного поэтического творчества. С.142-157.
17. Астафьева Л.А. Эстетические функции символики в народных лирических песнях // Проблемы фольклора. М.: Наука, 1975. С.163-170.
18. Астафьева-Скалбергс Л.А. Символический персонаж (предмет) и формы его изображения в народной песне // Вопросы жанров русского фольклора. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972. С.18-34.
19. Балей Ст. Понятє психольоґічної основи почувань // Записки НТШ. 1911 Т.105., кн.V. С.116-147.
20. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 424 с.
21. Белецкий А.И. В мастерской художника слова // Белецкий А.И. Собрание трудов в 5 тт. К.: Наук. думка, 1966. Т.3. С.274-490.
22. Бібліографія українського народознавства: У 3 т. Зібрав і впорядкував М.Мороз. Львів: Інститут народознавства НАН України, 1999. Т.І.Фольклористика. Кн.1. 494 с.
23. Білецька В. Мотив портретного виображення в українських піснях // Етнографічний вісник. 1926. Кн.3. С.138-144.
24. Білик В. Засоби психологічного аналізу у фольклорі (на матеріалі ліричних пісень) // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Серія: Літературознавство. Тернопіль, 2001. Вип. 1 (9). С.111-118.
25. Білик В. Міфологічна модель переживання розлуки в українських народних піснях // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Серія: Літературознавство. Тернопіль, 2001. Вип. 2 (10). С.227-233.
26. Білик В. Специфіка психологічного аналізу в літературі і фольклорі // Сучасний погляд на літературу. К., 2000. Вип.2. С.9-23.
27. Білик В. Формула неможливості у психологічній структурі українських народних ліричних пісень // Мандрівець. 2000. № 5-6 (28-29). С.70-73.
28. Богатырёв П.Г. Народная песня с точки зрения её функций // Вопросы литературы и фольклора. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1973. С.200-212.
29. Богатырёв П.Г. Формула невозможного в славянском фольклоре // Славянский филологический сборник. Уфа: Башк. гос. ун-т, 1962. С.347-363.
30. Бодянский О. О народной поэзіи славянскихъ племенъ. М.: Тип. Степанова, 1837. 154 с.
31. Боплан Г. де. Опис України / Переклад з фр. В.Косика. Львів: НВП Мета”, 1998. 180с.
32. Будівський П.О. Із спостережень над художніми засобами родинно-побутових пісень // Народна творчість та етнографія. 1972. № 3. С.58-62.
33. Будівський П.О. Специфіка родинно-побутових пісень // Народна творчість та етнографія. 1988. № 2. С.10-18.
34. Будівський П.О. Типові форми композиції родинно-побутових пісень // Народна творчість та етнографія. 1973. № 1. С.47-52.
35. Буров А.И. Эмоция, чувство, отношение // Вопросы психологии. 1966. №1. С.141-151.
36. Валлон А. От действия к мысли / Пер. с франц. Е.К.Андреевой и Ю.В.Жуковой. Общ. ред. и вступ. ст. проф. А.Н.Леонтьева. М.: Изд. иностр. лит., 1956. 238 с.
37. Венелин Ю. Объ источнике народной поэзіи вообще и о южно-русской въ особенности. М.: Тип. Степанова, 1834. 60 с.
38. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. М.: Выс. школа, 1989. 406 с.
39.Весілля. У 2-х кн. К.: Наук. думка, 1970. Кн.1, 2.
40. Веснянки / Упор. і вст. стаття М.Грицая. К.: Муз.Україна, 1970. 176 с.
41. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. 142 с.
42. Выготский П.С. Психология искусства. М.: Педагогика, 1987. 344 с.
43. Гайдай М.М. Народна етика у фольклорі східних і західних слов’ян. К.: Наук. думка, 1972. 200 с.
44. Гайдай М.М. Слов’янська балада в її зв’язках з іншими жанрами фольклору // Розвиток і взаємовідношення жанрів слов’янського фольклору. К.: Наук. думка, 1973. С.22-61.
45. Гарасим Я. Культурно-історична школа в українській фольклористиці. Львів: ЛДУ ім. І.Франка, 1999. 143 с.
46. Гинзбург Л.Я. О лирике. Лен.: Сов. писатель, 1974. 407 с.
47. Гинзбург Л.Я. О психологической прозе. Лен.: Худ. л-ра, 1977. 448 с.
48. Гоголь М.В. Про малоросійські пісні // Гоголь М.В. Твори: У 3 тт. К.: Держ. вид-во худ. л-ри, 1952. Т.3. С.393-400.
49. Головацький Я. Руські народні пісні (фрагменти) // Шашкевич М., Вагиле­вич І., Головацький Я. Твори / Упорядк., вступн. ст. та прим. М.Шалати. К.: Дніпро, 1982. С.292-306.
50. Грицай М. Перлини народної творчості // Веснянки. К.: Муз. Україна, 1970. С.5-19.
51. Грушевська К. Примітивне мишлення і його відгомони в нашім фольклорі // Грушевська К. З примітивної культури. Розвідки і доповіді. К.: ДВУ, 1924. С.75-109.
52. Грушевський М. Історія української літератури. В 6 т., 9 кн. К.: Либідь, 1993. Т.1. 392 с.
53. Гудошников Я.И. Система образов в русском песенном фольклоре // Вопросы поэтики литературы и фольклора. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1976. С.50-59.
54. Гусев В.Е. О художественном методе народной поэзии // Русский фольклор: Материалы и исследования. М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1960. Т.У. С.25-55.
55. Гусев В. Психология коллективного творчества // Содружество наук и тайны творчества. М.: Искусство, 1968. С.218-233.
56. Гусев В.Е. Эстетика фольклора. Лен.: Наука, 1967. 319 с.
57. Давлетов К.С. Фольклор как вид искусства. М.: Наука, 1966. 366 с.
58. Дей О.І. Народно-пісенні жанри. К.: Муз. Україна, 1983. Вип.2. 112 с.
59. Дей О.І. Поетика української народної пісні. К.: Наук. думка, 1978. 252 с.
60. Дей О.І. Українська народна балада. К.: Наук. думка, 1986. 264 с.
61. Дей О. Українська народна поезія календарно-обрядового циклу // Українські народні пісні: Календарно-обрядова лірика. К.: Держ. вид-во худ. літератури, 1963. С.3-34.
62. Додонов Б.И. В мире эмоций. К.: Изд-во полит. л-ры Украины, 1987. 142 с.
63. Ерёмина В.И. Иносказания народной лирики (от метафоры к символу). Автореф. дис... канд. филол. наук / Лен. госуд. университет. Лен., 1967. 19 с.
64. Ерёмина В.И. Историко-этнографические истоки мотива вода горе”// Фольклор и этнография: У этнографических истоков фольклорных сюжетов и образов. Лен.: Наука, 1984. С. 195-204.
65. Ерёмина В.И. Образное сравнение в народной лирике // Поэтика и стилистика русской литературы. Лен.: Наука, Л.О., 1971. С.10-18.
66. Ерёмина В.И. Повтор как основа построения лирической песни // Исследования по поэтике и стилистике. Лен.: Наука, Л.О., 1972. С.37-65.
67. Ерёмина В.И. Поэтический строй русской народной лирики. Лен.: Наука, Л.О., 1978. 184 с.
68. Зилинский О. Психологический параллелизм и его место в развитии песенного стиля // Slavia. 1963. R.32. seљit 1. S.71-84.
69. Иезуитов А. Проблемы психологизма в эстетике и литературе // Проблемы психологизма в советской литературе. Лен.: Наука, Л.О., 1970. С.39-57.
70. Кинько А.М. (Выступление на ІV Междунар. съезде славистов) // Русский фольклор. Материалы и исследования. М.Л.: Изд-во АН СССР, 1960. Т.У. С.303-306.
71. Кінько А.М. Життєва правда в ліричних піснях українського народу // Українські народні ліричні пісні. К.: Вид-во АН УРСР, 1960. С.5-69.
72. Киршбаум Э.И., Еремеева А.И. Психологические состояния. Владивосток: Изд-во Дальневосточн. ун-та, 1990. 144 с.
73. Кісь Р. Ерос і водна стихія (Первісна семіотичність шлюбної магії) // Сучасність. 1994. № 1. С.83-98.
74. Климчук Ф. Традиційне весілля села Симоновичі // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 1999. Вип. 27: Українська фольклорис­тика. С.185-274.
75. Кодак М.П. Поетика як система. Літературно-критичний нарис. К.: Дніпро, 1988. 159 с.
76. Кодак М.П. Психологізм соціальної прози. К.: Наук. думка, 1980. 164 с.
77. Колесницкая И.М. Песни о предпочтении суженого в русском и украинском фольклоре // Фольклор народов РСФСР. Уфа: Башк. гос. ун-т, 1974. Вып. 1. С.132-141.
78. Колесницкая И.М. Символика в хороводных и свадебных песнях русских, украинских и белорусских // Фольклор народов РСФСР. Уфа: Изд-во Башк. ун-та, 1981. Вып. 8. С.52-62.
79. Колесса Ф.М. Українська народна пісня на переломі ХУІІ-ХУІІІ вв. // Колесса Ф.М. Фольклористичні праці. К.: Наук. думка, 1970. С.60-109.
80. Колесса Ф. Українська усна словесність. Львів: Накл. фонду Учітеся, брати мої”, 1938. Ч.1-4 (22). 645 с.
81. Колпакова Н.П. Восточнославянская лирическая песня // Русский фольклор. М.Л.: Наука, 1968. Т.ХІ. Исторические связи в славянском фольклоре. С.102-117.
82. Колпакова Н.П. Песни и люди. О русской народной песне. Лен.: Наука, Л.О., 1977. 136 с.
83. Колпакова Н.П. Русская народная бытовая песня. М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1962. 284 с.
84. Компанеец В.В. Художественный психологизм как проблема исследования // Русская литература. 1974. № 1. С.46-60.
85. Кон И.С. Социология личности. М.: Политиздат, 1967. 383 с.
86. Костомаров Н.И. Историческое значеніе южнорусскаго народнаго песеннаго творчества // Собр. соч. Н.И. Костомарова. Спб., 1905. Т.ХХІ. Кн.8. С.429-736.
87. Костомаров Н.И. Об историческом значении русской народной поэзии // Костомаров М.І. Слов’янська міфологія. Вибрані праці з фольклористики й літературознавства. К.: Либідь, 1994. С.44-200.
88. Костомаров Н. О цикле весенних песен в народной южнорусской поэзии // Етнографічні писання Костомарова. К.: ДВУ, 1930. С.118-126.
89. Кочетов В.Н. Метафора в бытовых лирических песнях // Фольклор как искусство слова. М.: Изд-во МГУ, 1981. Вып. 5. Художественные средства русского народного поэтического творчества: символ, метафора, паралле­лизм. С.67-79.
90. Кравцов Н. Изучение фольклорного произведения как художественного целого // Фольклор как искусство слова. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1966. Вып. 1. С.5-18.
91. Кравцов Н.И. Искусство психологического изображения в русском народном поэтическом творчестве // Фольклор как искусство слова. М.: Изд-во МГУ, 1969. Вып. 2. Психологическое изображение в русском народном поэтическом творчестве. С.5-36.
92. Кравцов Н.И. Поэтика русских народных лирических песен. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1974. Ч.1. 96 с.
93. Кравцов Н.И. Проблемы славянского фольклора. М.: Наука, 1972. 360 с.
94. Кравцов Н.И. Славянская народная лирика // История, культура, этнография и фольклор славянских народов. VІІІ Междунар. Съезд славистов. М.: Наука, 1978. С.345-359.
95. Кравцов Н.И. Сравнение в народных бытовых лирических песнях // Фольклор как искусство слова. М.: Изд-во МГУ, 1973. Вып. 3. Художественные средства русского народного поэтического творчества. С.50-66.
96. Кравцов Н.И. Эпитет в лирических бытовых песнях // Фольклор как искусство слова. М.: Изд-во МГУ, 1980. Вып. 4. Эпитет в русском народном творчестве. С.57-67.
97. Круглов Ю.Г. Русские обрядовые песни. М.: Выс. школа, 1989. 320 с.
98. Круглов Ю.Г. Русские свадебные песни. М.: Выс. школа, 1978. 216 с.
99. Круглов Ю.Г. Символика в свадебной поэзии // Фольклор как искусство слова. М.: Изд-во МГУ, 1981. Вып. 5. Художественные средства русского народного поэтического творчества: символ, метафора, паралле­лизм. С.5-19.
100. Круглов Ю.Г. Эпитет в свадебных причитаниях // Фольклор как искусство слова. М.: Изд-во МГУ, 1980. Вып. 4. Эпитет в русском народном творчестве. С.36-48.
101. Кулагина А.В. Воспроизведение психологии персонажей в русской исторической песне // Фольклор как искусство слова. М.: Изд-во МГУ, 1969. Вып. 2. Психологическое изображение в русском народном поэтическом творчестве. С.108-123.
102. Кулагина А.В. Параллелизм и символика в частушках // Фольклор как искусство слова. М.: Изд-во МГУ, 1981. Вып. 5. Художественные средства русского народного поэтического творчества: символ, метафора, паралле­лизм. С.102-126.
103. Кулагина А.В. Эпитет в балладах // Фольклор как искусство слова. М.: Изд-во МГУ, 1980. Вып. 4. Эпитет в русском народном творчестве. С.77-93.
104. Курочкин А.В. Растительная символика календарной обрядности украинцев // Обряды и обрядовый фольклор. М.: Наука, 1982. С.138-163.
105. Лазутин С.Г. Композиция русской народной лирической песни // Русский фольклор. Материалы и исследования. М.Л.: Изд-во АН СССР, 1960. Т.У. С.200-218.
106. Лазутин С.Г. Поэтика русского фольклора: Учебное пособие для вузов. М.: Выс. школа, 1989. 208 с.
107. Лафарг П. Очерки по истории культуры. М.Л.: Моск. рабочий, 1926. 240 с.
108. Левитов Н.Д. О психических состояниях человека. М.: Просвещение, 1964. 344 с.
109. Леви-Брюль Л. Первобытное мышление / Пер. с фр. под ред. проф. В.Никольского и А. Киссина. М.: Атеист, 1930. 340 с.
110. Лесин В.М. Літературознавчі терміни: Довідник. К.: Рад. школа, 1985. 251 с.
111. Лихачев Д.С. Поэтика древнерусской литературы. Лен.: Худ. литература, Л.О., 1971. 415 с.
112. Лотман Ю.М. Структура художественного текста. М.: Искусство, 1970. 384 с.
113. Лук А.Н. Эмоции и чувства. М.: Знание, 1972. 80 с.
114. Максимовичъ М. Предисловіе // Українські пісні, видані М.Максимовичем / Фотокопія з видання 1827 р. К.: Вид-во АН УРСР, 1962. С.5-40.
115. Мелихерчик А. Проблема специфики поэтического образа в фольклоре // ІV Международный съезд славистов. Материалы дискуссии. М.: Изд-во АН СССР, 1960. Т.1. С.519-520.
116. Метлинский А. Думки и песни та шче де-шчо. Харьковъ: въ университетской типографіи, 1839. 210 с.
117. Мохирев И.А. Идейно-эстетическая функция композиции народных песен // Эстетические особенности фольклора. Улан-Удэ, 1969. С.175-182.
118. Народные песни Галицкой и Угорской Руси, собранные Я.Головацкимъ. М., 1878. Т.1-4.
119. Народныя южнорусскія песни. Изд. А.Метлинскаго. Кіев, 1854. 472 с.
120. Народні пісні в записах Івана Франка. Львів: Каменяр, 1966. 428 с.
121. Никифоров А.С. Эмоции в нашей жизни. М.: Сов. Россия, 1974. 272 с.
122. Новий тлумачний словник української мови в 4 тт. К.: Аконіт, 1998.
123. Новикова А.М. Народная лирическая песня. Народные частушки. М.: Изд. МОП