ПОЕТИКА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ КОЛИСКОВОЇ ПІСНІ: МОТИВИ, ФУНКЦІЇ, ОБРАЗИ

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ

На правах рукопису

МАРЧУН ОКСАНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 398.22

ПОЕТИКА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ КОЛИСКОВОЇ ПІСНІ:
МОТИВИ, ФУНКЦІЇ, ОБРАЗИ

Спеціальність 10.01.07 - фольклористика

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор
Дунаєвська Лідія Францівна

Київ 2005

ЗМІСТ

Вступ4

Розділ І. Колискова пісня як фольклористичний об’єкт13

1.1. До історії збирання, досліджень та публікацій українських колискових пісень (історико-фольклористичний аспект проблеми).13
1.2. Питання жанрової атрибуції колискової пісні (теоретико-фольклористичний аспект проблеми)21
1.3. Основні напрями аналізу колискових пісень (методолого-фольклористичний аспект проблеми).27
Висновки до розділу...36

Розділ ІІ. Мотиви, функції, інтенції колискової пісні39

2.1. Українська колискова пісня: сюжет та мотив..39
2.2. Інтенціальність української колискової пісні (аналіз цілеспрямованості та квазікомунікативності).68
2.3. Функціональна природа української колискової пісні77
Висновки до розділу..83

Розділ ІІІ. Вербальна та невербальна семіотика української колискової пісні..87
3.1. Структурно-семантичний тезаурус ключових персонажів та образів української колискової пісні (проблеми укладання та спроба побудови)..87
3.2. Паравербальний акомпанемент колискової пісні (ритмомелодика в контексті вербалізації)..104
3.3. Акціонально-прагматичний контекст української колискової пісні (супровідні прагмеми та їхнє міфопоетичне значення).122
Висновки до розділу.132

Загальні висновки.134

Бібліографічний апарат дисертації..149

Додаток А. Ритмомелодійний словник українських колискових пісень за методом А.Рігера.167

ВСТУП

Фольклористика як наука про усну народну поетичну творчість із огляду на сучасність не обходить плідної концепції взаємодії наук, тим більше, що фольклористичі об’єкти не можуть бути описані якнайповніше без урахування таких сторін фольклорного твору, як виконання, побутування, варіативність, прагматизм та акціональність.
Колискова пісня як фольклорний жанр закономірним чином вважається більшістю дослідників одним з найперших засобів етнонаціонального кодування, проте механізми такого кодування й досі остаточно не виявлені. Науковий аналіз колискової пісні як об’єкту дослідження передбачає використання значної кількості різноспрямованих підходів до її вивчення, серед яких генеральними виступають дескриптивний (збирання та опис), компаративний (порівняння та аналіз) і експланаторний (пояснення й інтерпретація). Із огляду на предмет дослідження визначаються базові типи аналізу колискових пісень в різних напрямах етнології та суміжних дисциплін народнопоетичний, етномузикознавчий, семіологічний, структурно-тезаурусний, мотивний, комунікативний, акціональний, функціональний, культурно-етнографічний тощо. Виходячи з цього, в сучасній науці про фольклор постулюється необхідність формування комплексного підходу до колискової, який включав би до свого складу позитивні компоненти всіх базових типів аналізу з урахуванням досягнень попередників.

Актуальність дослідження. Актуальність проведеного дисертаційного дослідження полягає у першій спробі комплексного опису української колискової пісні. Необхідність створення такого опису визначається:
Ø відсутністю узагальнюючих робіт із обраної теми;
Ø неінтерпретованістю багатьох записів починаючи з першої половини ХІХ століття;
Ø неапробованістю методів сучасної фольклористики та етномузикознавства на матеріалі української колискової пісні;
Ø необхідністю комплексного семіологічного дослідження колискової як специфічного жанру „фольклору для дітей”;
Ø важливістю подібних досліджень для закладення фундаменту формування міфопоетичного словника українського фольклору.
У контексті закономірного збігу двох глобальних проблем сучасності якісно нового рівня пізнання власної національної традиції та визначення культурного досвіду і генетичної пам’яті роль художньої специфіки традиційного народного мистецтва чимдалі зростає. Із огляду на це, надзвичайно актуальним є вивчен¬ня проблем розвитку народної творчості. Водночас у контексті створення корпусу історії української фольклористики виникла потреба з’ясувати роль вітчизняних дослідників у становленні та розвитку науки про народну творчість, про її жанрову своєрідність, про ґенезис та художню своєрідність мистецьких явищ.
У дисертації розглядаються основні публікації колискових пісень та аналітичні роботи над дитячим фольклором, здійснені протягом майже двохсотрічного періоду («Русалка Дністрова», М.Максимович, Я.Головацький, А.Метлинський, П.Чубинський, П.Іванов, В.Милорадович, О.Малинка, Панас Мирний, Олена Пчілка, Леся Українка, М.Гнатюк, І.Франко, М.Дерлиця, І.Манжура, М.Грушевський, В.Шухевич, О.Шишацький-Ілліч, В.Бойко, Г.Сухобрус, Г.Довженок), а також видання їх із мелодійними супроводами (Марко Вовчок, С.Гулак-Артемовський, А.Рубець, Є.Линьова, М.Лисенко, В.Щепотьєв, Ф.Колесса, К.Квітка, М.Грінченко, Г.Танцюра).
Необхідність нового прочитання жанру колискової пісні в контексті нових підходів визначається: доцільністю комплексного семіологічного дослідження колискової як специфічного жанру «фольклору для дітей»; потребою вивчення колискових пісень як матеріалу для етнопсихології, етнопедагогіки, теорії фольклору тощо; необхідністю застосування багатьох методів сучасної фольклористики та етномузикознавства на матеріалі української колискової пісні; важливістю принципу тезаурусного опису, який застосовано у дослідженні, для укладання міфопоетичного словника українського фольклору.
Об’єкт дослідження. Об’єктом пропонованого дисертаційного дослідження виступає українська колискова пісня як специфічний функціональний жанр «фольклору для дітей».
Предмет дослідження. Предметом дослідження обрано закономірності генези та семіологічна поетика української колискової пісні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка у межах наукової теми «Еволюція художнього мислення у літературі та народній творчості: науковий та освітній аспекти» (01. БФО 44-01).
Мета дослідження. Мета дисертаційної роботи - комплексне дослідження української колискової пісні, яке передбачає виявлення й урахування вербальних, паравербальних та акціональних чинників її виникнення та функціонування як синкретичного жанру з позицій фольклористики та етномузикознавства.
Завдання дослідження. Досягнення дослідницької мети передбачало необхідність вирішення ряду прикладних завдань, які одночасно відображають і етапи осмислення теми. Серед них:
- аналіз теоретичних та історико-наукових проблем дослідження колискових пісень;
- виявлення семантики та художньої специфіки української колискової пісні;
- уведення до наукового обігу нових, досі неопублікованих записів колисанок із архіву кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також власних польових матеріалів автора дисертації;
- розробка поетичного тезаурусу української колисанки;
- дослідження прагматичних та акціональних аспектів функціонування колискової пісні на тлі паравербального контексту (зокрема, мелодико-інтонаційного супроводу).
Джерельна база дослідження. Дослідження, проведене на базі кафедри фольклористики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, передбачало такі етапи:
1) збору та аналізу обраного матеріалу (збірок, академічних видань, архівних матеріалів);
2) вивчення та осмислення теоретичних джерел та оцінки стану проблеми;
3) теоретико-методологічного та історико-фольклористичного обгрунтування концепції синкретичної жанрової природи української колискової пісні;
4) узагальнення отриманих результатів, їхня апробація на наукових та науково-практичних конференціях, наукових публікаціях, систематизація наукового пошуку та підготовка цілісного тексту дисертаційної роботи.
Дослідження, проведене на базі публікацій дитячого фольклору ХІХ-ХХ ст., власного архіву автора дисертації та фондів кафедри фольклористики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, орієнтоване на академічні видання текстів та нотного матеріалу української колискової пісні (Дитячий фольклор / Упор., прим. Г.В.Довженок. К.: Наукова думка, 1984. 471 с. (Колискові пісні та забавлянки); Колискові пісні / Упорядкування і вст. стаття Г.С.Сухобрус та И.Ю.Федаса. К.: Музична Україна, 1973. 207 с.; Пісні родинного життя / Упоряд та вст. стаття Г.В.Довженок. К.: Дніпро, 1988. 359 с.; Український дитячий фольклор / Упор. і вст. стаття В.Г.Бойка. К.: Вид-во АН УРСР, 1962. 248 с.). У роботі використано фольклористичні, етнографічні, етнопсихологічні, лінгводидактичні, літературознавчі праці українських та зарубіжних дослідників, включаючи дисертації про дитячий фольклор.
Роботу написано на джерелах, пов’язаних з мовознавчими, літературознавчими, етнографічними, етнопсихологічними, лінгводидактичними працями українських та зарубіжних дослідників, матеріал же добирався з наукових видань українського дитячого фольклору як першоджерел шляхом вибіркового аналізу, тобто, фактичний матеріал взято з фольклорних збірників, а почасти із архівних матеріалів та деяких наукових публікацій, які так чи інакше торкаються теми нашого дослідження.
Методи та прийоми дослідження. У дослідженні використовувалися методи та прийоми, які відображають сучасне уявлення про синкретичну природу фольклорного твору:
Ø - розрізнення дескрипції (опису), компаративності (порівняння) й експланаторності (пояснення) як методів аналізу фольклорних джерел, що відповідає сучасним прагненням когнітивізму напряму сьогоденної науки, який сприяє якнайповнішому проникненню в етноментальні структури (О.Кубрякова, Є.Мелетинський, С.Неклюдов, С.Новік, Т.Радзієвська та ін.);
Ø - розрізнення вербальної, паравербальної, прагматичної та акціональної сторін побутування фольклорного тексту (О.Потебня, А.Іваницький, М.Толстой, С.Грица);
Ø - залучення лінгвофольклористичних методів в аналізі образів та мотивів колискової пісні, зокрема, методу тезаурусного опису народних концептів (С.Нікітіна, О.Таланчук, В.Давидюк, Л.Копаниця);
Ø - принцип розгляду існування суб’єкта фольклорного твору в ландшафтному просторі й часі (О.Бодянський, Е.Тайлор, Л.Гумільов, С.Грица, Ф.Кейда, Л.Копаниця).
Наукова новизна дослідження. Наукова новизна виконаного дослідження полягає у комплексному аналізі колискової пісні як синкретичного фольклорного жанру, у виявленні її вербальних, паравербальних та прагматично-функціональних властивостей. Автор дисертації акцентує на своєрідності поетики жанру, семантики образів, виконання та рецепції фольклорного тексту, на утилітарній ролі колискової пісні в суспільному житті.
У роботі вперше розроблено принципи укладання фольклористичного словника-тезауруса персонажів української колискової пісні; розглянуто поняття квазікомунікативності як категоріальна ознака української колисанки; українська колисанка аналізується системно, із розрізненням вербальної, паравербальної та акціонально-прагматичної сторін.
Запропоновано новий погляд на функціональність української колискової пісні, який передбачає тісний зв’язок між ґенезисом, мотивами та функціями як домінантними показниками її поетики.
Теоретичне значення роботи. Теоретичне значення дисертаційного дослідження вбачається у тому, що:
- запропоновано нове визначення жанру колискової пісні за її художньо-функціональними ознаками;
- виявлено специфіку поетики колискової пісні як синкретичного фольклорного жанру;
- подано нову класифікацію мотивів та образів української колискової пісні через систематизований аналіз їхніх поетичних функцій;
- уперше розглянуто не тільки вербальність колискової пісні, а й паравербальну, ритмомелодійну, інтонаційну її природу в прагматичному контексті.
Практична вартість дослідження. Практичний сенс проведеного дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно виступає підмурком до укладання комплексного тезауруса фольклору України, а також його матеріал та висновки можуть знайти застосування в лекційних та семінарських курсах із фольклористики та етномузикознавства. Зважаючи на перспективи подальших студій над дитячим фольклором, робота може слугувати відправною базою майбутніх досліджень.
Апробація роботи. Розділи дисертації обговорено на наукових семінарах кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, використано у нормативних курсах «Усна народна творчість», «Українська народна музика», «Етика у фольклорі», «Естетика у фольклорі», «Вокальний ансамбль», «Теорія фольклору», «Обробка народної пісні» для студентів спеціальності «фольклористика», було виголошено автором на наукових конференціях: «Творчість О.Довженка в контексті світової культури» (Київ, 2004), Міжнародна наукова конференція «Філологія в Київському університеті: історія та сучасність», присвячена 200-річчю від дня народження М.О.Максимовича (Київ, 2004), Всеукраїнська науково-практична конференція «Павло Чубинський: традиції національної культури та формування етносвідомості» (Бориспіль, 2005)..
Публікації. Основні положення дисертації викладено в п’яти публікаціях загальним обсягом 23 друковані сторінки. Серед публікацій три статті в наукових журналах. Решта публікацій тези доповідей, виголошених на Міжнародних та Всеукраїнських конференціях.
1. Прагмема колиски в контексті колисанки // Українська мова та література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. 2005. № 4. С. 142-146.
2. Міфологічна ґенеза поетичної символіки української колискової пісні (в контексті публікацій дитячого фольклору І половини ХІХ століття) // Літературознавчі студії. Випуск 14. Київ: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. С. 265-270.
3. До проблеми літературної трансформації у народних піснях // Література. Фольклор. Поетика: Зб. наукових праць. К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2000. С. 366-371.
Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (257 позиції). Загальний обсяг дослідження - 177 сторінок, із них 151 сторінка обсяг основного тексту.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Колискова пісня як фольклорний жанр закономірним чином вважається більшістю дослідників одним із найперших засобів етнонаціонального кодування, проте механізми такого кодування й досі остаточно не виявлені. Науковий аналіз колискової пісні як об’єкту дослідження передбачає використання значної кількості різноспрямованих підходів до її вивчення, серед яких генеральними виступають дескриптивний (збирання та опис), компаративний (порівняння та аналіз) і експланаторний (пояснення й інтерпретація). Із огляду на предмет дослідження визначаються базові типи аналізу колискових пісень в різних напрямах етнології та суміжних дисциплін народно-поетичний, етномузикознавчий, семіологічний, структурно-тезаурусний, мотивний, комунікативний, акціональний, функціональний, культурно-етнографічний тощо. Виходячи з цього, в сучасній науці про фольклор постулюється необхідність формування комплексного підходу до колискової, який включав би до свого складу позитивні компоненти всіх базових типів аналізу з урахуванням досягнень попередників.

1. Колискова пісня знаходить своє відбиття у фольклорних збірниках та дослідженнях починаючи з 16-17 ст. до нашого часу, включаючи не тільки фольклорознавчі, а й етномузикознавчі та суто етнографічні публікації, зокрема, з етномузикознавства за матеріалами академічних видань, часописних публікацій, архівних фондів тощо. Записи й дослідження української колискової пісні мають довгу традицію починаючи від перших записів „Русалки Дністрової” та закінчуючи сьогоденними дослідженнями В.Г.Бойка, Г.В.Довженок, В.В.Головіна, Т.О.Дмітрієвої, Т.Шумади, О.Федаса тощо. Основні публікації колискових пісень, здійснені протягом майже двохсотрічного періоду („Русалка Дністрова”, М.О.Максимович, Я.Головацький, А.Метлинський, П.П.Чубинський, П.Іванов, В.Милорадович, О.Малинка, М.Дерлиця, М.Грушевський), а також видання їх із мелодійними супроводами (Марко Вовчок, С.Гулак-Артемовський, А.Рубець, Є.Линьова, В.Щепотьєв, Ф.Колесса, К.Квітка, Ф.Колесса, Г.Танцюра) увійшли до золотого фонду українського фольклору.
Записи та дослідження української колискової пісні не були інтенсивними, проте в українській філологічній науці ще в романтичний період, тобто у перші десятиріччя ХІХ ст., зародилися наукові ідеї, які за своїм семантичним наповненням відповідають загальноєвропейським культурно-історичним вимогам, а інколи й перевершують їх. Найвизначнішими виразниками цих ідей були відомі українські фольклористи-етнографи М.Максимович, О.Бодянський, П.Куліш та М.Костомаров. Внесок учених дослідників української „етнографії дитинства” отримав новий імпульс із відкриттям у Києві Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, під егідою якого вийшли друком визначні праці Миколи Костомарова, Михайла Драгоманова, Володимира Антоновича з українознавчої тематики, виданий семитомний звід українського фольклору, зібраного учасниками експедицій до Західно-Руського краю під керівництвом Павла Чубинського. Після закриття Відділу народознавча робота групувалася навколо двох основних центрів часопису „Киевская старина” в Києві та Наукового товариства Шевченка у Львові. Результатом аналізу різнобічних експедиційних матеріалів та наукових розвідок трьох поколінь українських етнологів стали робота М.Дерлиці „Селянські діти”, узагальнююча етнолого-фольклористична праця отця Марка Грушевського „Дитина в звичаях і віруваннях українського народу. Матеріали з полудневої Київщини”, яка була видана (із доповненнями) Зеноном Кузелею за дорученням Етнографічної комісії Наукового Товариства Шевченка і стала взірцем академічного видання наукових робіт із супроводом багатого й розгалуженого поняттєвого апарату, дослідження Н.Заглади „Побут селянської родини”.

2. Розкриття жанрової своєрідності колискової пісні, ознак жанру, аналіз правомірності віднесення її до „дитячого фольклору” не були однозначними.
Осмислення матеріалу колискових пісень, зібраних в межах східнослов’янської фольклорної традиції, орієнтувалося на інтерпретацію змісту та структури колискових в контексті традиційного народного світогляду. Саме тому першочергово для колискових було обрано функції заспокоєння дитини та дидактично-педагогічну функцію (національно-етнічного кодування?) (Ветухов А.) Спроба залучення колискової пісні до репертуару дитячого фольклору належить Г.С.Виноградову, проте він не відносив її до жанрів дитячого фольклору. Функціональний аспект колискових особливо відзначала О.І.Капиця, виводячи їх слідом за В.Жуковським з побутових материнських голосінь, які поступово (через імпровізацію в перебігу виконання) перетворюються на більш-менш цілісні твори народної поезії . М.Н.Мельников вважає для колискової центральною «підсвідомо-педагогічну функцію», яка переважає над функцією замовляння і навіть заспокоєння дитини, а тому виводить, що колискова пісня є чи не первинним засобом структурації етнонаціональної та традиційно-побутової (пересічної) картини світу, що цілком справедливо.

3. Дослідникам колискової пісні так чи інакше було притаманне явне чи латентне розуміння великого значення сну та засипання для первинної структурації культурного топосу в дитини, яка, як демонструють вже сучасні дослідження, має провести велику внутрішню роботу для впорядкування своїх наявних та майбутніх уявлень про світ. Це відбувається через ритмізацію життєдіяльності (чергування сну та пильнування, годування й прогулянки) за допомогою цілого арсеналу засобів, відомих традиційній материнській культурі і полегшуючих формування в дитини усталених біопсихологічних ритмів, зокрема, ссання соски, туге сповивання, сон разом із матір’ю, колисання та спів колискової пісні.
Разом із біологічним пристосуванням до суспільного життя, відбувається й пристосування соціально-культурне, тобто залучення дитини від самого народження до народних традицій та рідної мови. Функціонально колискова пісня призначена передусім для засинання дитини, про що свідчить її монотонний наспів, текстова та, відповідно, музична ритміка й специфічна фонетика, яка є наслідуванням перших кроків немовляти до рідної мови стадій гуління та лепету. Саме через колискову пісню, через її сприйняття безпосередньо підсвідомістю формується фонетико-фонологічний образ материнської мови (mother tongue). З іншого боку, образи колискової пісні залучають дитину до культурного простору етносу, дають їй перші уявлення про світ.

4. Проведений нами аналіз структури, семантики та прагматики українських колискових пісень свідчить, що жанрова атрибуція колискової передбачає звернення не тільки до записів текстів, а й до аспектів її побутування, тобто інтенціальності, спрямованості, функціональності. Ми визначили колискову пісню як жанр народної родинної лірики для дітей, функціонально призначений для стимуляції засинання (заспокоєння дитини), генетично пов’язаний із замовляннями та відзначений специфічною домінантою ритмомелодичного начала порівняно зі значенням тексту, що пояснюється квазікомунікативністю мовленнєвих структур у складі творів жанру.

5. Основні підходи до вивчення колискових пісень (дескриптивний, компаративний, експланаторний) визначають базові типи аналізу колискових пісень (народно-поетичний, етномузикознавчий, семіологічний, структурно-тезаурусний, мотивний, комунікативний, акціональний, функціональний, культурно-етнографічний тощо). Сучасний стан фольклористики як дисципліни гуманітарної приводить до необхідності синтетичних досліджень для відтворення, опису та прогнозування істинної картини побутування творів усної народної творчості, а на базі цього розкриття системи етнічного світогляду, етнічного менталітету, етнічної картини світу, так чи інакше віддзеркаленої в фольклорі. Виходячи з цього, постулюється необхідність формування комплексного підходу до колискової пісні, який враховував би позитивні здобутки всіх вищевказаних методолого-методичних підходів.

6. Розрізнення між сюжетом і мотивом, уперше послідовне проведене в компаративістиці О.М.Веселовським, видається дуже важливим для аналізу колискових пісень. Сюжет не є структурованою послідовністю мотивів, а цілісною наративною конструкцією із системними зв’язками неадитивного характеру, а тому використання терміна «сюжет» для дескрипції семантики колискових пісень, на наш погляд, не є правомірним. Колискова пісня, функціонально-прагматична за своєю природою, як правило, не має сюжету, а обмежується тільки сукупністю мотивів, тобто є адитивною і переривається у будь-який момент (коли дитина засинає). Тому правомірним у даному дослідженні видається використання терміну «мотив». Між тим, усі розвідки колискової пісні, що містять класифікацію жанру, базуються не на мотивному аналізі, а на ознаках сюжетно-тематичного плану, тоді як ґенеза жанру колискової пісні висвітлюється саме через аналіз мотивів як стійких архаїчних, нерідко формульних одиниць варіативного фольклорного тексту в його побутуванні. Відсутність робіт, які б висвітлювали саме мотивні аспекти колискової пісні, пов’язується з тим, що, передусім, колискові пісні вивчалися з оглядкою на їхню поетику (щонайменше сумнівну), а тому майже поза функціональністю (за винятком функції засинання або етнодидактики) та без урахування квазикомінуктивності. Збирання текстів колискових пісень було відірване від живого виконання, а через це вони уявляються цілісними та одномотивними, спроможними до інваріантності і навіть сюжетними, що не так. Крім того, довгий час об’єктом гіпертрофованої уваги дослідників були пізніші семантичні нашарування в структурі колискових ознаки соціалізації й відбиття вертикальних (класових) та горизонтальних (сімейно-сусідсько-громадських) відносин.

7. Ґенеза колискової пісні безпосередньо пов’язана з міфопоетичними уявленнями древніх слов’ян (і глибше - індоєвропейців). Це яскраво прослідковується на функціональному рівні тексту колискових та їх генетичній спорідненості із замовляннями. Так, у міфопоетиці колискової спостерігаємо декілька різнорідних мотивних угрупувань, які так чи інакше відбивають етапи її складання в особливий фольклорний жанр:
1) модифіковані замовляння та побажання;
2) персоніфікації та образи викликань;
3) ознаки соціалізації;
4) найближче до дитини навколишнє середовище та побутові реалії (із акціонально важливим образом колиски);
5) антифрустративні компоненти.

8. Квазікомунікативність колискової пісні визначається тим, що немовля чи малеча в ній не розглядається як свідомий комунікант (адресат), здатний до сприйняття більш-менш складного за сюжетотворчими показниками тексту. Тому «сценарій заспокоювання» (термін В.В.Головіна) включає до свого складу інші, позатекстові структурні компоненти паравербального та акціонального характеру (прийоми колисання, пісенність, фонації, кінесика, гойдування тощо), які слід вважати функціонально домінантними порівняно із вербальними. За непрямими даними дослідженнь з етнографії дитинства, виконання колискових пісень, їх зміст варіюється відповідно до віку дитини із подальшим наростанням ролі вербального компонента та поменшенням компонентів акціональних. Саме тому в колискових піснях поширені фатичні сигнали, зорієнтовані просто на привертання уваги немовляти, але не використовувані як засіб передання інформації; це, у свою чергу, пояснює і беззмістовність більшості записів колискових, відірваних від реального контексту виконання.

9. Як базові слід розглядати такі функції колискової пісні:
1. Функія стимуляції засинання (онірична).
2. Функція замовляння (апотропеїчна) із допоміжними підфункціями:
Ø пророцтва,
Ø побажання,
Ø оберегу.
3. Функція пізнання (когнітивна).
4. Комунікативно-глосолативна функція.
5. Функція зняття внутрішньої емоційної напруги матері (антифрустративна).
У конкретній колисковій пісні не обов’язково мають бути реалізовані усі описані нами функції , але основною функцією, наявною в усіх піснях виступає, безумовно, функція онірична. Виходячи з функціональної стратифікації українських колискових пісень, можна представити їх як системний комплекс зі своїм ядром та периферією.

10. Методика укладання тезауруса концептів української колискової пісні базується на ідеях концептуального аналізу народної культури, висунутих М.І.Толстим та детально розроблених С.Є.Нікітіною. Усвідомлюючи, що слова-концепти традиційного світогляду не можуть бути визначені за допомогою чіткої дефініції, на меті ставиться не стільки описати диференційні ознаки, притаманні тому чи іншому концепту, але надати по можливості повне уявлення про поняття, для чого використовується певна дескриптивна матриця, що відбиває всі можливі варіанти відносин в структурі народного концепту: статичні й динамічні, рівнопокладені та їєрархічні, актантні та імплікативні.

11. У колисковій пісні наявні практично всі об’єкти, що становлять зацікавлення в межах паралінгвістики, зокрема:
а) загальні фонаційні ознаки, такі, як сила голосу, тембр, обертони, дикція і т.д., за своєю природою пов'язані з фізіологічними особливостями суб'єкта і залежні від його психічного стану, завжди супроводжують колискову і є зовнішнім показником фізичного стану суб'єкта;
б) можна припускати, що постійний супровід звуку різноманітними жестами був споконвічним і завжди залишається для людини невід'ємною частиною комунікації, що відбивається й у колисковій пісні у момент її виконання;
в) серед жестів, використовуваних під час виконання колискової, слід розрізнювати:
ü ритмічні жести (напр., колисання);
ü емоційні жести (пов’язані з побутовими проблемами та зняттям фрустрації);
ü образотворчі жести (для стимуляції засинання використовуються образотворчі жести, якими зображують гуль, кота тощо).
г) серед характерних ритмомелодичних рис виконання колискових пісень відзначають
ü переважно низький регістр співу;
ü темпо-динамічну стабільність;
ü обмежене використання мелізматики.

12. Сьогоденні перспективи аналізу української колискової пісні, уможливлені майже повним виданням корпусу текстів, достатнього для проведення широкомасштабного дослідження, вбачаються нам продуктивними тільки за умов розуміння того, що колискова не стільки віддзеркалення, скільки творення дійсності через вплив на неї (виходячи з природи традиційного народного світогляду). А це, у свою чергу, передбачає:
Ø якнайповніше виявлення вербальних, паравербальних та акціональних чинників виникнення та функціонування колискової пісні як комплексного жанру з позицій фольклористики та етномузикознавства в контексті інших жанрів фольклору для дітей, зокрема, забавлянок та дитячого фольклору;
Ø порівняння корпусу мотивів української колискової пісні з реалізацією подібних мотивів у інших фольклорних жанрах та виявлення їх етнічної специфіки;
Ø створення тезауруса українського фольклору, у якому чільне місце будуть посідати концепти, виявлені в українській колисковій пісні;
Ø обов’язкове виявлення функціональної вартості колискової пісні через звернення до прагматичних та акціональних аспектів її функціонування на тлі паравербального контексту (наприклад, розкриття функцій стимуляції засипання, оберегу, замовляння, пророцтва, побажання, пізнання, комунікативно-глосолативної, функції зняття внутрішньої фрустрації матері тощо);
Ø створення повного етномузичного словника мелодій колискових пісень.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ АПАРАТ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Авраамов А.М. Грядущая музыкальная наука и новая эра истории музыки. - Музыкальный Современник. - №6. Февраль. 1916. С. 17 25.
2. Азадовский М.К. История русской фольклористики / АН СССР. ОЛЯ. М.: Учпедгиз, 1958. Т.1. 480 с.
3. Азадовский М.К. История русской фольклористики / АН СССР. ОЛЯ. М.: Учпедгиз, 1963. Т.2. 362 с.
4. Академические школы в русском литературоведении. М.: Наука, 1975. 547 с.
5. Алексеев Э.Е Раннефольклорное интонирование: Звуковысотный аспект. М.: Советский композитор, 1986. 240 с.
6. Аникин В.П. Русские народные пословицы, поговорки, загадки и детский фольклор. М.: Просвещение, 1957. 122 с.
7. Антонова Т.В. Как помочь ребенку войти в современный мир. М., 1995. 582 с.
8. Антонюк В.Г. Замовляння в мовно-інтонаційній системі української народної поезії та побутовому вжитку. АКД. К., 1994. 23 с.
9. Аркин Е. А. Ребенок и его игрушка в условиях первобытной культуры. М., 1935. 47 с.
10. Архаический ритуал и миф в фольклорных и раннелитературных памятниках / Отв. ред. Е.С.Новик. М.: Наука, 1988. 342 с.
11. Афанасьев А.Н. Живая вода и вещее слово. М.: Сов. Россия, 1998. 512 с.
12. Бандэрчык В.К. Гіcторыя беларускай этнаграфii XIX ст. Мінск: Навука і тэхніка, 1964. 282 с.
13. Баранов Д.А. Символические функции русской колыбели // Славяно-русские древности. Вып. 3: Проблемы истории Северо-Западной Руси. СПб., 1995. С. 15 36.
14. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М., 1979. 439 с.
15. Белецкий А.И. В мастерской художника слова. К., 1923. 68 с.
16. Белецкий А.И. Избранные труды по теории литературы. М., 1964. 348 с.
17. Березовський І.П. Українська радянська фольклористика: Етапи розвитку і проблематика. К.: Наукова думка, 1968. 343 с.
18. Благослови, мати! К.: Веселка, 2001. 296 с.
19. Будковский П.А. Украинские семейно-бытовые необрядовые песни. АКД. К., 1973. 21 с.
20. Буковинські народні пісні // Упор. Л.Ященко. - К., 1963. 192 с.
21. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних погладах та віруваннях. Космогонічні українські погляди та вірування. К.: Довіра, 1992. 348 с.
22. Василенко З.І. Фольклористична діяльність М.В.Лисенка. К.: Наукова думка, 1972. 186 с.
23. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. Л., 1940. 524 с.
24. Ветухов А. Народные колыбельные песни. М., 1892. 192 с.
25. Виноградов Г.С. Детский фольклор // Из истории русской фольклористики. Л.: Наука, 1978. С. 158-188.
26. Виноградов Г.С. Страна детей. Избранные труды по этнографии детства / Сост., подгот. текстов, библиография, комментарии А.Грунтовского, В.Головина, А.Некрыловой. СПб., 1999. 550 с.
27. Виноградова Л.Н. Заговорные тексты от детской бессонницы как тексты коммуникативного типа // Исследования в области балто-славянской культуры. Заговор. М.: Наука, 1993. С. 174 182.
28. Вовк Хв. Студії з української етнографії та антропології. К., 1995. 336 с.
29. Войтович В.М. Українська міфологія. К.: Либідь, 2002. 664 с.
30. Волков Г.Н. Этнопедагогика: Учеб. М.: Академия, 1999. 168с.
31. Выготский Л.С. Мышление и речь // Выготский Л.С. Избранные труды. Т.2. М.: Педагогика, 1982. С. 5 361.
32. Гарасим Я.І. Культурно-історична школа в історії української фольклористики: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.07. / КУТШ. К., 1997. 22 с.
33. Гижа О. Українські народні пісні з Лемківщини. - К., 1972. 222 с.
34. Гнатюк В. Вибрані статті про народну творчість. - К., 1966. 542 с.
35. Головин В.В. Русская колыбельная песня в фольклоре и литературе. Abo, 2000. 561 с.
36. Головин В.В. Организация пространства новорожденного. Спб.: Ардис, 1996. 22 с.
37. Горелов А.А. Принцип историзма и некоторые проблемы изучения русского фольклора // Русский фольклор. Л., 1976. Т.16. С.250-262.
38. Горелов И.Н. Коммуникация // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: СЭ, 1990. С. 233.
39. Горелов И.Н. Невербальные компоненты комуникации. М.: Наука, 1980. 183 с.
40. Горленко В.Ф. Нариси з історії української етнографії та росiйсько-українських етнографічних зв’язків. К.: Наукова думка, 1964. 248 с.
41. Готовский В. Украинские песни Закарпатья. - М., 1968. 146 с.
42. Гошовский В. У истоков народной музыки славян. - М., 1971. 48 с.
43. Грайворонська О.В. Мова дитячого фольклору. Структурний та прагматичний аспекти (Віршовані жанри). АКД. Х., 2000. 16 с.
44. Грица С. Мелос української народної епіки. - К., 1979. 220 с.
45. Грица С. Фольклор у просторі та часі. Вибрані статті. Тернопіль: Астон, 2000. 228 с.
46. Грица С.Й. Зв'язок української епічної традиції з давньоруською // Слов'янське літературознавство і фольклористика. - Вип. 11. - Київ, 1976. С. 58 71.
47. Грица С.Й. Трансмісія фольклорної традиції: Етномузикологічні розвідки. К., Т.: Астон, 2002. 236 с.
48. Грушевский А. Из истории украинской этнографии. Изучение исторических песен. К., 1905. 14 с.
49. Грушевський М. Дитина в звичаях і віруваннях українського народу. К.: Вид-во Київського університету, 2001. 96 с.
50. Гура А.В. Символика животных в славянской народной традиции. М.: Индрик, 1997. 912 с.
51. Гусев В.Е. Фольклор: (История термина и его современные значения) // СЭ. 1966. - N 2.
52. Данилюк А.Г. Українська хата. - К., 1991. 223 с.
53. Дей О.І. Методологічна та джерелознавча база видання зводів фольклору слов’янських народів // ІХ Міжнародний з’їзд славістів. Історія, культура, фольклор та етнографія слов’янських народів. Доповіді. К.: Наукова думка, 1983. 312 с.
54. Дей О.І. Сторінки з історії української фольклористики / АН УРСР. Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т. Рильського. К.: Наукова думка, 1975. 271 с.
55. Дерлиця М. Селянські діти // Етнографічний збірник. 1898. - № 5. С. 3 46.
56. Декларация прав ребенка. Права ребенка: Основные международные документы. М., 1992.
57. Детский быт и фольклор. Л., 1928. 143 с.
58. Детский поэтический фольклор: Антология / Б.Н.Путилов (отв. ред.). СПб.: Дмитрий Буланин, 1997. 577 с.
59. Дитинство і народна культура Слобожанщини: Матеріали / Упорядн. В.М.Осадча. Х.: Регіон-Інформ, 2000. 152 с.
60. Дитячий фольклор / Упор., прим. Г.В.Довженок. К.: Наукова думка, 1984. 471 с. (Колискові пісні та забавлянки).
61. Дмитренко М.К. Українська фольклористика другої половини ХІХ століття: школи, постаті, проблеми. К.: Сталь, 2004. 384 с.
62. Дмитренко М.К. Українська фольклористика: історія, теорія, практика. К.: Редакція часопису Народознавство”, 2001. 576 с.
63. Довженок Г.В. Український дитячий фольклор (Віршовані жанри). К.: Наукова думка, 1981. 172 с.
64. Довженок Г.В., Луганська К.М. Українські народні колискові пісні та забавлянки // Дитячий фольклор: Колискові пісні та забавлянки К.: Наукова думка, 1984. С. 5 43.
65. Емельянов Л.И. Методологические вопросы фольклористики. Л.: Наука, 1978. 206 с.
66. Еремина В.И. Ритуал и фольклор. Л.: Наука, 1991. 205 с.
67. Етнографія України: Навчальний посібник / С.А.Макарчук, Ю.Г.Гошко, Р.Ф.Кирчів та ін. Львів: Світ, 1994. 520 с.
68. Ефименкова Б.Б. Северные народные байки. Колыбельные песни. М.: Наука, 1977. 205 с.
69. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності: стилістика та культура мови. К.: Довіра, 1999. 431 с.
70. Єфремов Є.В. Ритмоструктурні типи календарних наспівів на Київському Поліссі // Полісся України. - Вип.1. Київське Полісся. - 1994. - Львів. - 1997. С.52 59.
71. Життя етносу: соціокультурні нариси. - К., 1967. 210 с.
72. Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в XVI - XVIII ст. - К., 1983. 453 с.
73. Жуковский В.А. Колыбельные песни и причитания оседлого и кочевого населения Персии // ЖМНП. 1889. Январь.
74. Заглада Н. Побут селянської дитини. Матеріали до етнографії с. Старосілля // Матеріали до етнології. К., 1929. Вип 1. С. 67 96.
75. Закарпатські народні пісні. - К., 1962. 132 с.
76. Звегинцев В.А. Очерки по общему языкознанию. М.: Наука, 1962. 376 с.
77. Зеленин Д.К. Восточнославянская этнография. М.: Наука, 1991. 511 с.
78. Зеленин Д.К. Очерки русской мифологии. Пг., 1916. Вып.1.
79. Зимина А.Н. Музыкальные сказки. М., 1998. 190 с.
80. Зозуля Н.В. Роль експресивності російського дитячого фольклору у формуванні мовної особистості людини. АКД. К., 2002. 17 с.
81. Иванов А.Н. Причитания над колыбелью, записанные в южной России // ЖС. - № 4. 1994. С. 47 67.
82. Иванов А.Н. Проблемы изучения семантики русского народно-песенного искусства. АКД. М., 1984. 24 с.
83. Ильчиков М.З. Социология воспитания. М., 1996. 498 с.
84. Историко-этнографические исследования по фольклору. - М.,1994. 311 с.
85. Итс Р.Ф. Введение в этнографию. Л.: Изд-во ЛГУ, 1991. 168 с.
86. Іваницький А. Українська музична фольклористика. - К., 1996.
87. Іваницький А. Українська народна музична творчість. - К., 1990.
88. Історія українського мистецтва / Гол. ред. колек. М.П. Баж