ФОЛЬКЛОРИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ П. О. ГНІДИЧА

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Донецький НАЦІОНАЛЬНИЙ університет

На правах рукопису

П’ЯТАЧЕНКО СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

ФОЛЬКЛОРИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
П. О. ГНІДИЧА

Спеціальність 10.01.07
фольклористика

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор С.В.Мишанич

Донецьк 2003

ЗМІСТ

ВСТУП........................................................................................................................3
Розділ 1
ШЛЯХ П.ГНІДИЧА ДО УКРАЇНСЬКОЇ ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ТА ЕТНОЛОГІЇ
1.1. Формування народознавчих зацікавлень П.Гнідича.......................................10
1.2. Загальна характеристика Матеріалів з народної словесності Полтавської губернії” П. Гнідича..................................................................................................33
Розділ 2
НАРОДНІ ПІСНІ В ЗАПИСАХ ПАВЛА ГНІДИЧА
2.1. Часова динаміка пісенної традиції Роменщини..............................................50
2.2. Календарно-обрядові пісні................................................................................54
2.3. Весільна пісенність та її обрядова функція.....................................................76
2.4. Похоронні голосіння........................................................................................103
2.5. Думи та історичні пісні....................................................................................109
2.6 Народні балади..................................................................................................120
2.7. Соціально-побутова і родинно-побутова лірика...........................................134
2.8. Жартівливі та сатиричні пісні.........................................................................145
Розділ 3
НАРОДНА ПРОЗА У ЗБІРНИКУ ПАВЛА ГНІДИЧА
3.1. Сюжетні групи казок........................................................................................151
3.2. Легенди та перекази у записах вченого..........................................................164
3.3. ”Протоколи” як різновид народного віршування..........................................171
ВИСНОВКИ.............................................................................................................184
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.........................................................190
ДОДАТКИ....208

ВСТУП

Розвиток нового, вільного від застарілих ідеологічних нашарувань етапу національної фольклористики неможливий без неупередженого аналізу методологічних засад, теоретичних і практичних здобутків попередників. Яскравим представником вітчизняної фольклористики початку XX століття є Павло Гнідич. Зібраний та опублікований ним багатий фольклорний та етнографічний матеріал став значним внеском у справу дослідження народної традиційної культури. Запропонована ним методика збирання й видання народної словесності якнайповніше відбила тогочасні прогресивні тенденції у слов’янській фольклористиці і не втратила до сьогодні свого позитивного значення.
Складні політичні умови початку століття, доба революцій і воєн, коротке особисте життя, регіональний статус його видання та інші несприятливі умови не дозволили П. Гнідичу своєчасно зайняти належне місце в історії української фольклористики. І якщо до наукового доробку вченого у XX столітті простежувався певний інтерес, то він не був постійним та глибоким і обмежувався передруком окремих зразків (переважно пісенних). Жодного аналітичного дослідження його наукової спадщини не було здійснено. Суцільною білою плямою до недавнього часу виглядала біографія талановитого вченого й педагога.
Актуальність теми дисертації визначається тим, що постать Павла Гнідича не отримала у вітчизняній фольклористиці належного висвітлення, його науковий доробок протягом усього століття залишався на маргіналіях наукових зацікавлень українських вчених. У пропонованій роботі вперше здійснено спробу системного розгляду фольклористичного доробку Павла Гнідича й з’ясування його світоглядних переконань і методологічних засад. Уперше подається більш-менш повна біографія вченого. У додатках подаються три архівних фотопортрети науковця, які до цього часу не були жодного разу опубліковані, як і взагалі будь-який портрет П.Гнідича. Іконографія вченого лише починає формуватися.
Актуальністю позначена і проблема відтворення історичного контексту наукового процесу, у якому брав участь П.Гнідич, чия активна наукова й громадянська позиція сприяли контактам із різними науковими, творчими, громадськими організаціями й окремими діячами.
Уведення в широкий обіг оригінальних наукових поглядів і багатої збирацької спадщини видаються сьогодні особливо доцільними з огляду на пошуки сучасною Україною свого духовного обличчя.
Отже, актуальність і важливість теми, її недостатнє науково-теоретичне опрацювання та необхідність більш повного представлення в українській фольклористиці такого обдарованого вченого, як Павло Гнідич, зумовили вибір дисертаційного дослідження.
Внеском автора є також фольклорні експедиції шляхами П.Гнідича, організовані і проведені у 1992-1995 рр. Зібрані документальні свідчення старожилів та фольклорний матеріал допомогли у встановленні окремих фактів наукової біографії вченого, а також сприяли з’ясуванню часової динаміки фольклорних творів.
Мета дослідження полягає в усебічному аналізі наукової діяльності П.О.Гнідича, з’ясуванні специфіки його наукової методології, окресленні контексту діяльності, визначенні його місця в історії української фольклористики, а також в уведенні у науковий обіг його практичної і теоретичної спадщини.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких конкретних завдань:
- увести у науковий обіг архівний, мемуарний, критичний матеріал, що торкається життя та наукової діяльності П.Гнідича;
- визначити науково-теоретичні й методологічні підвалини збирацької й видавничої діяльності вченого і їх зв’язок із його науковим світоглядом;
- дослідити ступінь збереження та функціональну еволюцію фольклорного матеріалу, записаного П.Гнідичем, простежити зміни у його поетиці та семантиці.
- на основі аналізу різноманітного в жанрово-тематичному, функціональному, структурному відношеннях фольклорного матеріалу зі збірника П.Гнідича довести, що прозовий і пісенний фольклор Роменщини, при усій його специфічності, є органічною складовою загальнонаціональної культурної традиції.
Окреслені завдання визначили наукову новизну роботи, яка полягає у тому, у пропонованій роботі вперше здійснено системний розгляд фольклористичного доробку Павла Гнідича й з’ясовано методологічні засади його збирацької і видавничої діяльності. Уперше подається біографія вченого, окреслюються світоглядні і наукові переконання вченого, а також вводяться в науковий обіг невідомі раніше джерела. Вперше подаються архівні фотоматеріали, робиться крок до формування іконографії вченого.
Об’єктом дослідження є фольклорні матеріали з Роменщини, опубліковані П.Гнідичем у п’ятитомному збірнику Матеріалів з народної словесності Полтавської губернії” (Полтава, 1914-1915), що містять обрядову і необрядову пісенність, а також народну прозу. До аналізу залучено більше тисячі пісень та їх варіантів, а також більше сотні зразків прозових творів. Також до уваги беруться етнографічно-публіцистичні нариси вченого, документи, що стосуються його життя та наукової діяльності, спогади очевидців і старожилів, матеріали фольклорних експедицій шляхами П.Гнідича.
Предметом дослідження є системне осмислення наукової спадщини П.Гнідича з огляду його місця в історії української фольклористики, його внеску в справу збереження народнопоетичних скарбів та розвитку методики збирання і публікації фольклору.
Теоретично-методологічну основу дисертації становлять фундаментальні праці М.Костомарова, О.Потебні, І.Франка, Ф.Вовка, М.Грушевського та ін., які присвячені дослідженню українського фольклору. Для обґрунтування жанрово-тематичного аналізу використовувались окремі положення М.Максимовича, М.Драгоманова, П.Чубинського, Ф.Колесси, М.Возняка, М.Грушевського, О.Дея. Бралися до уваги також загальнотеоретичні концепції О.Веселовського, О.Потебні, В.Перетца, М.Дашкевича, В.Проппа, В.Петрова, К.Грушевської. Орієнтація на сучасні точки зору у фольклористиці зумовила звертання до робіт Р.Кирчіва, Н.Шумади, С.Мишанича, І.Денисюка, Ю.Крутя та ін.
Методами дослідження означеного матеріалу були історико-порівняльний і типологічний методи. Порівняльний аналіз використовувався на етнографічному, національному і міжнаціональному рівнях. До аналізу залучався емпіричний матеріал з теорії й практики світового народознавства, зокрема, такого його підрозділу, як усна народна творчість, а також дані суміжних наук етнографії, історії, мовознавства, теорії мистецтва тощо. У першому розділі дисертації, що стосується життєвого і наукового шляху вченого, застосовані елементи біографічного методу.
Теоретичне значення роботи полягає у тому, що вона є певним внеском у справу дослідження теорії українського фольклору, зокрема таких її напрямків, як теорія жанру, його специфіка, аналіз. Значенням роботи також є осмислення специфіки обраного П.Гнідичем локально-монографічного принципу фіксації фольклору.
Практичне значення дисертації пов’язане із уведенням у науковий обіг фольклористичної спадщини П.Гнідича, збагаченням історії науки матеріалами, що стали бібліографічною рідкістю, новими архівними матеріалами, доповненими сучасними записами. Суттєве значення має з’ясування зв’язків П.Гнідича з науковими осередками Москви, Петербурга, Полтави, Харкова, Ромен, а також із науковими, культурними, громадськими діячами того часу.
У роботі з’ясовується загальнонаціональний характер художнього мислення українців Роменщини, специфічні риси фольклорного матеріалу, зібраного П.Гнідичем. Подвижницька діяльність П.Гнідича ще раз розвінчує міф про епіцентри народної творчості в одних регіонах України й пустелю в інших.
Дослідження фольклорних записів П.Гнідича дає можливість для більш повного осмислення народної культурної традиції, особливо її регіональних аспектів. Співставлення записів П.Гнідича з варіантами М.Максимовича, П.Куліша, П.Чубинського, О.Потебні, Г.Нудьги, В.Дубравіна та ін. дає можливість вивчення природного життя фольклорного тексту, який існує, за відомим визначенням О.Потебні, лише в безкінечній кількості варіантів.
Окремі положення роботи можуть знайти подальший розвиток у працях фольклористів, етнографів, дослідників етнопедагогіки й етнопсихології, істориків і краєзнавців. Матеріали дисертації можуть бути використані в курсі вивчення усної народної творчості у вищих та середніх навчальних закладах, при написанні відповідних розділів підручників, навчальних посібників, енциклопедичних і довідкових видань, курсових і дипломних робіт.
Оскільки дане дослідження є першою спробою аналізу наукової спадщини П.Гнідича, то ступінь готовності окремих розділів і підрозділів до практичного використання різний. Окремі положення потребують подальшого уточнення, проведення додаткових спостережень, пошукової та аналітичної роботи. Зокрема, потребує уточнення наукова біографія вченого, а також сучасна трансформація сучасного фольклору даної місцевості.
Апробація результатів дисертації відбувалась паралельно з опрацюванням окремих її розділів. Результати досліджень доповідались на регіональних, всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях. Зокрема, фольклористична діяльність П.Гнідича на Роменщині як члена Полтавської вченої архівної комісії була темою виступів на наукових читаннях Полтавська вчена архівна комісія та проблематика історії краю” (Полтава, 1993) та обласної науково-практичній конференції до 900-ліття першої літописної згадки міста Ромен Ромен: історія, наука, культура” (Ромни, 1996). Жанрово-тематичним аспектам фольклорного матеріалу зі збірника П.Гнідича були присвячені виступи на Днях української культури в Ягеллонському університеті (Краків, 1993), на обласній науково-практичній конференції Регіональний принцип освоєння фольклорних традицій Сумщини” (Суми, 1993), на Шостих Потебнянських читаннях (Суми,1998). Традиція дослідження варіантів народних пісень О.Потебнею та П.Гнідичем була темою виступу на Міжнародній науковій конференції Традиції Харківської філологічної школи. До 100-річчя від дня народження М. Наконечного”, що проходила у Харкові у 2000 р. Виступ Оповіді козаків” Павла Гнідича як зразок народної документальної прози” був підготовлений на Всеукраїнську наукову конференцію Документалістика на порозі ХХІ століття” (Луганськ, 2003).
Матеріали дисертації лягли в основу кількох краєзнавчих нарисів, газетних публікацій, підготовлених автором дослідження, використовувались ним для проведення лекцій, практичних занять, спецкурсів, студентських конференцій, написання курсових і дипломних робіт студентами філологічного факультету Сумського державного педагогічного університету ім. А.С.Макаренка.
Публікації. Окремі положення дисертації викладені у дев’яти публікаціях автора, загальним обсягом 3,8 друкованого аркуша. З них чотири статті опубліковані у фахових виданнях, їх загальний обсяг близько 2 друкованих аркушів.
Дослідження складається із вступу, трьох розділів, висновків і бібліографії. Визначення тематики й проблематики розділів органічно пов’язане з жанром” дисертації та структурою фольклористичних видань П.Гнідича, диференційованих за локально-монографічним принципом.
У вступі визначається актуальність і наукова новизна теми, мета і задачі дослідження, об’єкт, предмет і методи дослідження та інші структурні і якісні характеристики роботи. У першому розділі розглядається формування й розвиток наукового світогляду П.Гнідича у контексті української фольклористики поч. XX ст., а також характеризується авторський підхід до збирання й публікації фольклорного матеріалу. Другий розділ дисертації присвячено розглядові пісенного фольклору із збірника, у ньому здійснюється порівняльний і типологічний аналіз календарно-обрядових пісень, весільної обрядовості, голосінь, дум та історичних пісень, народних балад, соціально-побутової і родинно-побутової лірики, а також жартівливих і сатиричних пісень із збірника П.Гнідича. Окремим підрозділом подано загальний огляд часової динаміки даного регіону протягом ХІХ і ХХ століття. У третьому розділі аналізується народна проза, зібрана і опублікована П.Гнідичем, казки, легенди і народні гумористичні оповідання, т.зв. протоколи”. У висновках підсумовуються попередні спостереження над науковою спадщиною вченого, наголошується на її особливій значущості в історії української фольклористики. Список використаних джерел містить 227 позицій і включає у себе загальнотеоретичні та методологічні праці з українського фольклору, класичні та академічні збірки українського фольклору, матеріал з яких залучався до порівняльного аналізу, збірки П.Гнідича, його етнографічно-публіцистичні нариси, а також архівні джерела, листи, спогади очевидців і старожилів, рідкісні та регіональні видання, які раніше не були в науковому обігові. У додатках подано копії трьох фотопортретів П.Гнідича, оригінали яких зберігаються у Центральному історичному архіві Москви.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Наукова спадщина подвижника української етнографії і фольклористики, вченого, публіциста та педагога Павла Гнідича довгий час перебувала за межами наукових зацікавлень вітчизняних вчених, хоча його науковий доробок становить безцінний інтерес як для фольклористів та етнографів, так і для краєзнавців, аматорів-дослідників та прихильників народної культури.
Наша робота вперше представляє в досить повному обсязі життєвий шлях цього вченого, що стало можливим лише після тривалої роботи в архівах Москви, Києва, Полтави, Сум, Харкова, Ромен. Значну допомогу у встановленні багатьох фактів надали фольклорні експедиції слідами П.Гнідича, під час яких були записані спогади старожилів Роменського району, котрі зустрічалися з П.Гнідичем, або чули про нього від батьків. Вперше представлені архівні фотопортрети вченого, що є початком іконографії науковця.
У цій роботі ми також вперше зробили спробу визначення загальних рис фольклорного збірника П.Гнідича, з’ясування наукової методики його записів, класифікації і публікації матеріалу. Відомо, що цей збірник був розрахований на п’ять томів, але третій і п’ятий вважаються втраченими, тому ми в своєму дослідженні розглядали лише перший, другий (у двох частинах) та четвертий томи (випуски), а також побіжно згадувався окремий ненумерований том, що отримав назву Оповіді козаків”.
Підхід до збирання і видання фольклорних матеріалів засвідчив високу фахову підготовку Павла Гнідича як вченого, який використовував досвід і української, і російської фольклористичної школи. Результатом цієї роботи став унікальний за матеріалом і за способом подачі збірник, однією з особливостей якого є велика увага до мовознавчих аспектів, до максимально точної передачі на письмі регіональних особливостей мовлення.
Зібрані П.Гнідичем зразки народної поезії та прози засвідчили багатство фольклорної традиції окресленого регіону, а запропонована ним методика збирання і видання народної словесності відбила прогресивні тенденції у тогочасній слов’янській фольклористиці.
Обравши за мету нашої роботи дослідження фольклорного матеріалу із збірника П.Гнідича, ми проаналізували його у жанрово-тематичному, функціональному та структурному відношеннях. Спостереження за цими матеріалами дали можливість стверджувати, що, за усієї їх регіональної специфічності, вони продовжують багатовікову загальноукраїнську традицію та мають чіткі парадигмальні паралелі з варіантами з інших регіонів. Саме таку мету, напевне, вбачав перед собою і П.Гнідич, прагнучи дати максимально точний і повний зріз регіонального фольклорно-етнографічного матеріалу, обравши для цього кілька сіл Роменського повіту. Прикметним є те, що саме ця територія півстоліття перед тим зацікавила й іншого збирача фольклорних скарбів - видатного вченого О.Потебню, який тут записав кілька сот народних пісень різних жанрів. Таким чином, П.Гнідич виступив продовжувачем дослідницької традиції, і співставлення варіантів П.Гнідича та О.Потебні дали можливість для діахронного простеження існування фольклорних творів у часі. Продовженням цієї справи стали фольклорні експедиції шляхами П.Гнідича за участі Г.А.Нудьги у 30-х рр. минулого століття та за участі автора дослідження у 90-х.
Матеріали з народної словесності” П.Гнідича були високо поціновані сучасниками не лише як самостійна авторська праця, а й як внесок до комплексної програми дослідження культури Полтавщини, що її реалізовувала Полтавська вчена архівна комісія.
Збірник П.Гнідича містить близько 2000 фольклорних текстів, серед яких цикл календарної поезії, синтетичний весільний обряд, голосіння, окремий том (у двох частинах) необрядової лірики (думи, історичні пісні, балади, суспільно-побутова і родинно-побутова лірика, жартівливі пісні) і том прози (казки, легенди, народні оповідання протоколи”).
143 календарно-обрядові пісні збірника представляють практично увесь спектр землеробської обрядової лірики від весняних пісень до пісень новорічно-різдвяного циклу. Незважаючи на відзначений збирачем занепад місцевої народної обрядовості, йому пощастило зафіксувати досить значну кількість веснянок та яскраві зразки щедрівок, колядок та християнських коляд.
Безперечною окрасою першого тому "Матеріалів з народної словесності" П.Гнідича є підготовлений ним розлогий опис весільного обряду та його варіантів. 325 позицій весільних пісень з коментарями та описом відповідних весільних ритуалів разом з 27 зафіксованими голосіннями дають досить повне уявлення про комплекс родинно-обрядової поезії даного регіону на початок ХХ ст. Незважаючи на поступове скорочення обрядової сторони, зафіксовані варіанти весілля відзначаються багатством ритуального обрамлення, де подекуди збереглися релікти прадавніх часів з їх вірою у магічну силу слова та давно вже забуті праісторичні форми суспільного існування. Здійснений збирачем запис "комори" доніс до нас низку свідчень архаїчності даного ритуалу, багато у чому він близький до найдавнішого опису, здійсненого у XVII ст. Г.Л. де Бопланом. 27 зафіксованих П.Гнідичем перезвянських текстів повною мірою відбивають буйство еротичної фантазії народу.
Аналіз весільних пісень зі збірника П.Гнідича виявив їх типологічну спорідненість із піснями відповідних весільних етапів, записаними в центральних областях України, зокрема, на Полтавщині та Київщині. Особливо близькими виявились варіанти, зафіксовані на Полтавщині П.Чубинським і О.Потебнею та на Чернігівщині Б.Грінченком та П.Литвиновою-Бартош.
Ще одним зафіксованим циклом родинно-обрядової поезії є 27 текстів похоронних голосінь, які для публікації були розбиті на чотири підрозділи.
Зафіксовані на Роменщині П.Гнідичем голосіння яскраво репрезентували українську народну традицію в межах цього жанру та довели її життєздатність. Локальні варіанти голосінь засвідчили взаємопов’язаність регіональних культурних традицій, їх спільне коріння та взаємовплив з іншими жанрами усної народної творчості, зокрема, епічною та ліро-епічною пісенністю
Позаобрядова лірика, зібрана П.Гнідичем у Роменському повіті, займає дві частини другого тому, який набагато перевищує обсягом попередній.
Внаслідок проведеного дослідження вдалося встановити, що серед пісень другого тому ми маємо одну думу, історичні пісні, балади, суспільно-побутову лірику, ліричні пісні про кохання та родинне життя, кілька пісень літературного походження, а також жартівливі та сатиричні пісні.
Слід відзначити, що кількість записаних дум та історичних пісень, їх якісний склад та ступінь збереженості об’єктивно свідчать про місце героїчного епосу у свідомості та у пісенному репертуарі типового українського селянина початку ХХ століття. І зафіксований П.Гнідичем зріз фольклорної традиції дає додаткові можливості для дослідження цих жанрів та умов їх побутування, а записані на Роменщині варіанти російських народних історичних пісень є додатковим джерелом для аналізу українсько-російських фольклорних взаємин.
Другий випуск Матеріалів з народної словесності” П.Гнідича зафіксував більше ста народних балад, що є досить значним внеском у справу збирання і публікації пісень цього жанру. Корпус балад, що увійшов у першу і другу частину другого випуску відзначається повнотою, багатством і репрезентує більшість відомих сюжетних груп українських народних балад
Ліричні пісні мають у збірнику П.Гнідича найбільше, найповніше представлення. Серед записаних соціально-побутових пісень найбільші групи складають пісні козацькі, чумацькі, рекрутські й солдатські, меншою мірою представлені пісні наймитські та бурлацькі.
Пісні кохання і родинного життя представлені в Матеріалах з народної словесності” циклами про щасливе і нещасливе кохання, нещасливе подружжя (найбільший цикл), про взаємини братів та сестер та про сирітство. Окрему групу становлять пісні літературного походження, в основі яких вірші українських та російських поетів.
Також маємо у збірнику кілька десятків жартівливих пісень, які подібно до інших, не згруповані за жанровою чи родовою приналежністю, а розташовані за територіально-репертуарними гніздами і розкидані по сторінках першої та другої частини другого випуску Матеріалів”. Серед них зустрічаємо пісні різного настроєвого діапазону від доброзичливого гумору до в’їдливого глузування. Головними мотивами зафіксованих у збірнику пісень є висміювання різного роду вад, недоліків, упереджень, хибних поглядів. До цієї групи пісень ми віднесли також пісні-частушки, які мали регіональну назву витребеньки”.
Окремий том Матеріалів з народної словесності” П.Гнідича складають записані ним на Роменщині казки, легенди та народні гумористичні оповідання протоколи”. Прозовий матеріал подано у ньому за репертуарними групами, об`єднаними територіально, і розподілено за жанрами, як це було зроблено в першому випускові, що містив обрядову поезію.
Розділ Казки” представляє широку і досить реальну панораму тогочасного побутування народної казки. У тій чи іншій мірі тут представлені майже усі види та жанри казок. Не ставлячи перед собою мету ідентифікувати кожен сюжет, представлений у даному розділі, ми розглянули найтиповіші групи казок, сюжети яких в основному співпадають із подібними сюжетами інших збірок, у т.ч. академічних, що вкотре підтверджує думку про цілісність фольклорного розвитку в межах усієї етнічної української території. У той же час нами були виявлені окремі варіанти казок, сюжети яких мають свою унікальну регіональну специфіку.
Окремий розділ в четвертому томі Матеріалів з народної словесності” П.Гнідича займають твори легендарного змісту. Їх кількість не вельми значна 19 текстів, проте їх відрізняє оригінальність трактування відомих фольклорних та біблійних сюжетів. Зустрічаються також унікальні сюжети, властиві лише даній місцевій оповідній традиції.
Загальний огляд легенд, вміщених у збірнику П.Гнідича, дає можливість говорити про глибоку вкоріненість жанру християнських легенд у національну фольклорну традицію, а їх аналіз дає важливий фактичний матеріал для вивчення світогляду народу, його моральних і етичних норм.
Дослідженням встановлено, що тенденція до ритмізації прози, введення рим була характерна для місцевої фольклорної традиції і проявлялась то в одному прозовому жанрі, то в іншому. Крім декількох побутових казок, легенд, стихія сміху і народного віршування найповніше вилилась в місцевому виді специфічних прозових оповідок протоколів”, фіксація яких стала безперечним науковим успіхом П.Гнідича.
Зафіксовані П.Гнідичем протоколи” виявляють близькість до новелістичних казок, особливо до їх віршованих різновидів, а також до народного гумористичного віршування. За усієї своєї регіональної специфіки, протоколи” мають і часові, і жанрові паралелі. Детальний аналіз структури цих творів, їх тематики, ритміки і поетики, а також елементів комічного дозволив прослідкувати зв’язки як з українською, так і з західноєвропейською традицією. Це дає можливість говорити про часову динаміку української гумористичної традиції та її взаємозв’язки, а також дозволяє розширити межі такого поняття, як народні оповідання”, виділивши в їх системі місце для такого оригінального жанру, як протоколи”.
Спостереження за цілим фольклорним масивом в одному регіоні підтверджує думку, що народна творчість розвивалась суцільним потоком, а не окремими жанрами, і тому часто ми зустрічаємо у збірнику запозичення форми, сюжету, мотивів, образів, засобів.
Загалом дослідження фольклорного матеріалу у збірнику П.Гнідича довело високу художню вартість регіональної уснопоетичної традиції, її генетичну спорідненість із загальноукраїнським фольклорним масивом. Матеріали збірника є безцінним джерелом для дослідження поетичних і прозових фольклорних творів, які, за відомою думкою О.Потебні, існують лише в безкінечній кількості варіантів. Тому перевидання Матеріалів з народної словесності” П.Гнідича видається нам важливою і актуальною справою, яка допоможе в дослідженні специфіки прозових і поетичних фольклорних жанрів. А подальше вивчення наукового і життєвого шляху П.Гнідича доможе більш глибокому і об’ємному розглядові історії вітчизняної фольклористики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аббасов А.М. Вклад Полтавской ученой комиссии в развитие исторического краеведения // История и историки. Историографический ежегодник. 1980. М.: Наука,1984. С. 270-284.
2. Аббасов А.М. Становление и развитие исторического краеведения Полтавщины от его зарождения до наших дней. Автореф. дисс. канд. ист. наук. К.,1980.
3. Абрамов И. Черниговские малороссы. Быт и песни населения Глуховского уезда Черниговской губернии (Этнографический очерк). СПб, 1905. 41 с.
4. Азбелев С.Н. Русская народная проза // Народная проза / Сост., вступ. ст., подгот. текстов и коммент. С.Н. Азбелева. М.: Русская книга, 1992. С.5-28.
5. Андрієвський О. Бібліографія літератури з українського фольклору. К., 1930. Т.1. 816 с.
6. Антонович В., Драгоманов М. Исторические песни малоруського народа. К.,1874. Т.1. 336 с.; 1875. Т.2. 166 с.
7. Баканурський А. Українська різдвяна гра "Коза" // НТЕ. 1991. № 6. С.59-66.
8. Балади / Упор. та прим. О.І.Дея і А.Ю.Ясенчук. К.: Дніпро, 1987. 315 с.
9. Балади. Кохання та дошлюбні взаємини. АН УРСР Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т. Рильського. Упор та прим.: О.І.Дей та ін. К.: Наук. думка, 1987. 472 с. (Українська народна творчість).
10. Балади. Родинно-побутові стосунки. АН УРСР Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т. Рильського. Упор.: О.І.Дей та ін. К.: Наук. думка, 1988. 528 с. (Українська народна творчість).
11. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. 2-е изд. М.: Худож. лит., 1990. 543 с.
12. Бахтин М.М. Рабле и Гоголь. Искусство слова и народная смеховая культура // Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. 2-е изд. М.: Худож. лит., 1990. С.526-537.
13. Березовський І. Українські народні казки про тварин // Казки про тварин. К: Наук. думка, 1976. С.9-44.
14. Бібліографія українського народознавства: У 3 т. / Зібрав і впорядкував М.Мороз. Т.1. Фольклористика. Львів: Ін-т народознавства НАН України, 1999. Кн.1. 494 с.; Кн.2. 1095 с.
15. Боплан Г.Л. де. Опис України. К.: Наук. думка; Кембридж (Мас.):Укр. наук. ін-т, 1990. 256 с.
16. Борисенко В.К. Весільні звичаї та обряди на Україні. К: Наук. думка, 1988. 190 с.
17. Бріцина О.Ю.Українська народна соціально-побутова казка. Специфіка і функціонування. К.: Наук. думка, 1989. 152 с.
18. Бутич І. Л. Огляд археографічної діяльності Полтавської вченої архівної комісії // Архівний збірник на посвяту 90-річчю Полтавської вченої архівної комісії. Полтава: Вид-во Полтава”, 1993. С.15-29.
19. Варганова В.А. Сексуальное в свадебном обряде // Русский эротический фольклор. Песни. Обряды и обрядовый фольклор. Народный театр. Заговоры. Загадки. Частушки / Сост., научн. редакция А.Л.Топоркова. М.: Ладомир,1995. С.149-157.
20. Васильев Н.В. (Рецензия) // Этнографическое обозрение. М., 1915. №1-2. С. 157.
21. Верховинець В. (Костів). Українське весілє // Український етнографічний збірник. - К., 1914.Т.1 С.82-121.
22. Весілля: У 2 кн. / Упор. М.М. Шубравської та О.А.Правдюка. К.: Наук.думка,1970. Кн.1. 455 с.; Кн.2. 479 с.
23. Весільні пісні: У 2-х кн. / Упор. М.М.Шубравської та А.І.Іваницького. К.: Наук.думка,1982. Кн.1. 869 с.; Кн.2. 679 с.
24. Весільні пісні / Упор., вст. стаття М.М.Шубравської. К.: Дніпро,1988. 476 с.
25. Вовк Хв.К. Студії з української етнографії та антропології. К.: Мистецтво, 1995. 336 с.
26. Возняк М.С. Історія української літератури: У 2 кн.: Навч. вид. 2-ге вид., випр. Львів: Світ, 1994. Кн..1. 530 с.;Кн.2. 560 с.
27. Гарасим Я.І. Культурно-історична школа в українській фольклористиці. Львів: ЛДУ ім. Івана Франка, 1999. 144 с.
28. Героїко-фантастичні казки / Упор. І.П.Березовський. К.: Дніпро, 1984. 365 с.
29. Гнатюк В.М. Вибрані статті про народну творчість / Упор., вст. стаття та прим. М.Т. Яценка. Відп. ред. О.І.Дей. К.: Наук. думка,1966. 248 с.
30. Гнедич П.А. Материалы по народной словесности Полтавской губернии. Роменский уезд. Вып.1 Песни обрядовые. Полтава, 1915. 151с.+ Карта + 13 табл.
31. Гнедич П.А. Материалы по народной словесности Полтавской губернии. Роменский уезд. Вып. 2. Ч. 1. Песни необрядовые. Полтава, 1915. 224с.
32. Гнедич П.А. Материалы по народной словесности Полтавской губернии. Роменский уезд. Вып. 2. Ч.2. Песни необрядовые.Полтава, 1915. С.225-327 + 2с. + 4 табл.
33. Гнедич П.А. Материалы по народной словесности Полтавской губернии. Роменский уезд. Вып. 4. Сказки, легенды, рассказы. Полтава, 1916. 128с. + 2с. + 12 табл.
34. Гнедич П.А. Материалы по народной словесности. Полтавская губерния. Роменский уезд. Повествования козаков. Полтава,1915. 79с. +5 табл.
35. Гнідич П. Етнографічний нарис // Просвітянин - кооператор. Ромен, 1919. Ч. 6-7.- C.19-20.
36. Гоголь М.В. Про малоросійські пісні // Вибрані твори: У 3 томах. К.: Рад. письменник, 1952. Т.3. С.393- 400.
37. Горелов А.А. Диффузия элементов устнопоэтической техники в сборнике Кирши Данилова // Русский фольклор. Л., 1974. Вып. 14. С.192-201.
38. Гордійчук М.М. Фольклор і фольклористика. К.: Муз. Україна, 1979. 250 с.
39. Грабович Г. Шевченко як міфотворець. Семантика символів у творчості поета / Пер. з англ. С. Павличко. К.: Рад. письменник, 1991. 212 с.
40. Грінченко Б.Д. Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях: Рассказы, сказки, предания, пословицы, загадки и пр. Чернигов, 1897. Вып. 2. 390 с.
41. Грица С.Й., Дей О.І. Принципи класифікації і наукового видання української словесно-музичної народної творчості на сучасному етапі. К.: Наук. думка, 1968. 38 с.
42. Грица С.Й. Становлення і розвиток наукової думки про народну творчість // Українська художня культура: Навч. посібник / За ред. І.Ф. Ляшенка. К.: Либідь, 1996. С.32- 53.
43. Грица С.Й. Фольклор і сучасність // Українська художня культура: Навч. посібник / За ред. І.Ф. Ляшенка. К.: Либідь, 1996. С.300-314.
44. Грица С.Й. Мелос української народної епіки. К.: Наук. думка, 1979. 249 с.
45. Грицай М.С. Перлини народної творчості // Веснянки. К.: Наук. думка, 1970. С.5 17.
46. Грицай М.С., Бойко В.Г., Дунаєвська Л.Ф. Українська народна поетична творчість. К.: Вища школа,1983. 358 с.
47. Грушевский М.С. Історія української літератури: В 6 т., 9 кн. К.: Либідь, 1993. Т.1. 391 с.
48. Грушевський М.С. Історія української літератури: В 6 т., 9 кн. К.: Либідь, 1993. Т.4. Кн.1. 333 с.
49. Давидюк В.Ф. Українська міфологічна легенда. Львів: Світ, 1992. 176 с.
50. Давидюк В.Ф. Первісна міфологія українського фольклору. Луцьк: Вежа, 1997. 296 с.
51. Давній український гумор і сатира / Упор. вст. стаття і прим. Л.Є.Махновця. К.: Держлітвидав, 1959. 496 с.
52. Державний архів Полтавської області. Ф.3935. Оп.1. Спр.83.
53. Державний архів Полтавської області. Ф.3935. Оп.1. Спр.1.
54. Державний архів Полтавської області. Ф.3945. Оп.1. Спр.2.
55. Державний архів Полтавської області. Ф.3945. Оп.1. Спр.83.
56. Державний архів Сумської області. Ф.997. Оп.2. Спр.53.
57. Державний архів Сумської області. Ф.6434. Оп.1. Спр.2.
58. Дей О.І. Добрим людям щедра хвала // Щедрівки, колядки, віншівки. К.: Наук. думка,1970. С.5-18.
59. Дей О.І. Драми кохання й молодості в народних баладах // Балади. Кохання та дошлюбні взаємини. АН УРСР Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т. Рильського. Упор та прим.: О.І.Дей та ін. К.: Наук. думка, 1987. С.9-27.
60. Дей О.І. Народні анекдоти // Народні усмішки: Анекдоти, жарти, дотепи, бувальщини, небилиці / Упор. П.Ф.Кальченка, вст. стаття і прим. О.І.Дея. К.: Дніпро,1986. С.5-21.
61. Дей О.І. Народнопісенні жанри. К.: Муз. Україна, 1977. Вип.1. 107 с.; 1983. - Вип.2. 111 с.
62. Дей О.І. Поезія життєвого буяння // Купальські пісні. К.: Наук. думка, 1970. С.5-15.
63. Дей О.І. Примітки // Балади. Кохання та дошлюбні взаємини. АН УРСР Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т. Рильського. Упор та прим.: О.І.Дей та ін. К.: Наук. думка, 1987. С.425-462.
64. Дей О.І. Примітки. Випадкове або попереджене кровозмішення (інцест) // Балади. Родинно-побутові стосунки. АН УРСР Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т. Рильського. Упор.: О.І.Дей та ін. К.: Наук. думка, 1988. С. 470-511.
65. Дей О.І. Родинно-побутові балади // Балади. Родинно-побутові стосунки. АН УРСР Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т. Рильського. Упор.: О.І.Дей та ін. К.: Наук. думка, 1988. С. 7-24.
66. Дей О.І. Сторінки з історії української фольклористики. К.: Наук. думка,1975. 272 с.
67. Дей О.І. Українська народна балада. К.: Дніпро,1986. 262 с.
68. Довженок Г.В. Поетичний кодекс родинних взаємин // Пісні родинного життя / Упор., вст. стаття Г.В.Довженок. К.: Дніпро,1988. 358 с.
69. Довнар-Запольский М. Песни пинчуков. К.,1895.
70. Драгоманов М. Малорусские предания и рассказы. Издание Юго-Западного Отдела имп. Русского Географического общества. К., 1876. 434 с.
71. Думи / Упор., підг. текстів, вст. слово та прим. М.П.Стельмаха. К.,1959. 185 с.
72. Думи. Поетичний епос України / Вступна стаття Г.Нудьги. К.: Рад. письменник, 1970. 286 с.
73. Думи. Історико героїчний цикл. Упор. та прим. О.І.Дея. Вст. слово М.П.Стельмаха. К.: Дніпро, 1982. 157 с.
74. Дунаєвська Л.Ф. Українська народна казка. К.: Вища школа, 1987. 127 с.
75. Елеонская Е.Н. (Рецензия) //Этнографическое обозрение. М., 1915. № 3-4. С. 120.
76. Елеонская Е.Н. Сказка, заговор и колдовство в России: Сб. трудов. М.: Ладомир, 1994. 302 с.
77. Емельянов Л.И. Исторические песни // Русская историческая песня: Сборник / Вступ. ст., сост., примеч. Л.И.Емельянова. Л.: Сов. писатель, 1990. С. 5-40.
78. Емельянов Л.И. Песни об Отечественной войне 1812 года. Примечания // Русская историческая песня: Сборник / Вступ. ст., сост., примеч. Л.И.Емельянова. Л.: Сов. писатель, 1990. С.391-437.
79. Жартівливі пісні (родинно-побутові) / Упор. О.І.Дей, М.Г.Марченко, А.І.Гуменюк. К.: Наук. думка, 1967. 800 с.
80. Жартівливі та сатиричні пісні / Упор. М.К.Дмитренка. К.: Дніпро, 1988. 326 с.
81. Жниварські пісні / Упор. та вступ. стаття Ю.Крутя. К.,1971. 271 с.
82. Зап. від М.Г.Рудейченко в с.Бацмани Роменського р-ну Сумської області 04.07.1992 р.
83. Зап. від С.С. Саливона в с. Салогубівка Роменського р-ну Сумської області 05.07.1992 р.
84. Записки о Южной Руси / Изд. П.Кулиш. СПб.,1856. Т.1. 322 с.; 1856. Т.2. 354 с. / Перевидання 1994 р. К.: Дніпро. 719 с.
85. Здоровега Н.І. Нариси народної весільної обрядовості на Україні. К.: Наук. думка, 1974. 158 с.
86. Ігри та пісні. Весняно-літня поезія трудового року / Упор., передмова і прим. О.І.Дея. К.: Наук. думка, 1963. 671 с.
87. Історичні пісні / Упор. І.Березовський, М. Родіна, В.Хоменко. К.: Вид-во АН УРСР, 1961. 828 с.
88. Казки про тварин / Упор. І.П.Березовський. К.: Наук. думка, 1976. 574 с.
89. Казки про тварин / Упор. І.П.Березовський. К.: Дніпро, 1986. 237 с.
90. Качкан В.А. Українське народознавство в іменах: У 2-х кн.. К.: Либідь, 1994. Кн.1. 333 с.; Кн.2. 287 с.
91. Квітка К. Вибрані статті: В 2-х т. К.: Муз. Україна, 1985. Ч.1. 141с.; 1986. Ч.2. 151 с.
92. Кімакович І.І. Сміхова культура: проблеми дослідження української традиції // НТТЕ. 1993. №1. С.48-53.
93. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. К.: Обереги, 1994. Кн.3-4. 524 с.
94. Кирдан Б.П. Думы // Украинские народные думы. М.: Наука, 1972. С.1-51.
95. Кирдан Б.П. Украинский народный епос. М.: Наука, 1965. 351 с.
96. Кирдан Б.П. Украинские народные думы (ХV начало XVІ в.). М.: АН СССР, 1962. 287 с.
97. Кирчів Р.Ф. Українські колядки і щедрівки // Колядки і щедрівки / Упор., вст. стаття та прим. М.С.Глушка. К.: Музична Україна. С.5-28.
98. Кодуэлл К. Иллюзия и действительность. М.: Наука, 1969. 320 с.
99. Колесса Ф.М. Музикознавчі праці. К.: Наук. думка, 1970. 600 с.
100. Колесса Ф.М. Фольклористичні праці. К.: Наук. думка, 1970. 413 с.
101. Колесса Ф. Про генезу українських народних дум. Львів, 1921.144 с.