КОМУНІКАТИВНА КАТЕГОРІЯ ВВІЧЛИВОСТІ В КОРЕЙСЬКІЙ МОВІ

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

СКРИПНИК Юлія Дмитрівна

УДК: 811.531

КОМУНІКАТИВНА КАТЕГОРІЯ ВВІЧЛИВОСТІ
В КОРЕЙСЬКІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.13 мови народів Азії, Африки, аборигенних народів Америки та Австралії

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
КІМ Сук Вон
кандидат філологічних наук, доцент

Київ - 2006

ЗМІСТ
ВСТУП 5
РОЗДІЛ І Категорія ввічливості як компонент процесу
комунікації в корейській мові

Комунікація і комунікативна категорія 17

Прагматичні аспекти спілкування 22

Типові соціальні та комунікативні ролі 26

Мовленнєвий етикет і його національно-культурна

специфіка 32

Поняття лінгвістичної ввічливості 42

Ввічливість як національно-специфічна

комунікативна категорія 47
Висновки до першого розділу 51

РОЗДІЛ ІІ Система рівнів і форм категорії ввічливості
сучасної корейської мови

Категорія ввічливості в корейській мові

як предмет дослідження 53
2.1.2. Огляд попередніх робіт 58

Категорія ввічливості в корейській мові 61

2.2.1. Проблема диференціації рівнів і форм
категорії ввічливості в корейській мові 63
2.2.2. Формальний стиль категорії ввічливого
ставлення до адресата
2.2.2.1. Хапсйочхє шаноблива форма
категорії адресиву 72
2.2.2.2. Особливості вживання хапсйочхє
шанобливої форми 78
2.2.2.3. Хаочхє ґречна форма категорії адресиву 86
2.2.2.4. Особливості вживання хаочхє
ґречної форми 91
2.2.2.5. Хагечхє фамільярна форма
категорії адресиву 93
2.2.2.6. Особливості вживання хагечхє
фамільярної форми 97
2.2.2.7. Херачхє проста форма категорії адресиву 102
2.2.2.8. Особливості вживання херачхє
простої форми 106
2.2.3. Неформальний стиль категорії ввічливого
ставлення до адресата
2.2.3.1. Хейочхє загалом висока форма
категорії адресиву 110
2.2.3.2. Особливості вживання хейочхє
дружньої форми 115
2.2.3.3. Хечхє (панмаль) інтимна форма
категорії адресиву 119
2.2.3.4. Особливості вживання хечхє
інтимної форми 122
2.2.4. Вживання форм категорії адресиву в
асиметричних комунікативних ситуаціях 124

Суб’єктно-об’єктна категорія ввічливості

корейської мови 136
Висновки до другого розділу 149

РОЗДІЛ ІІІ Паралінгвістичні засоби вираження ввічливості в
сучасній корейській мові

Паралінгвістична комунікація як предмет дослідження 151

Кінесичні засоби спілкування 156

Національно-культурна специфіка корейських

невербальних засобів вираження поваги 162
3.3.1. Знайомство 168
3.3.2. Вітання 169
3.3.3. Жести привернення уваги, вказівні та ін. 174
3.3.4. Прохання 176
3.3.5. Згода відмова 176
3.3.6. Подяка, вибачення 178

Проксемні засоби комунікації 178

Висновки до третього розділу 185

ВИСНОВКИ 187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 194
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ПРИКЛАДІВ 215
ДОДАТКИ
А. Таблиці 1-3 217
Б. Ілюстративний матеріал (рисунки 1-13) 222

ВСТУП

Мова це не лише, як пише В. Гумбольдт, "сховище народного духу, культури, об’єднана енергія народу, дивовижно зафіксована в певних звуках", але й система значень як власне мовних, так і предметних, що існують у вигляді ідеальних образів [34, с. 116]. Тому мова завжди втілює національну своєрідність народу, національне бачення світу, а вивчення мов світу це також осягнення "історії думок" і почуттів людства.
Останні десятиліття ХХ століття відзначені зростаючим інтересом лінгвістів до функціональної сторони мови. Цей факт зумовлює активний розвиток комунікативної лінгвістики та прагматики. Саме тоді стало зрозумілим, що уявлення дослідників про мову як самодостатню систему знаків виявилося дещо застарілим. Тоді лінгвісти почали розглядати мову як форму, спосіб життєдіяльності людини, вираження особистості й організації міжособистісного спілкування в процесі спільної діяльності людей. Наука про мову стає наукою про людину, про структуру її ментальності, про способи її взаємодії з навколишнім світом і з іншими людьми. Як писав В. Гумбольдт, "вивчення мови відкриває для нас, окрім власне її використання, ще й аналогію між людиною і світом взагалі та кожною нацією, що самовиражається в мові" [33, с. 80].
Спостерігається становлення антропологічної лінгвістики, що ставить нові завдання перед дослідниками. Вирішення таких завдань базується на принципі антропоцентризму, тобто "вивченні мови з метою пізнання її носія" [56, с. 207-227]. Антропоцентризм, як особливий напрямок дослідження відкриває широку перспективу для теоретичного та практичного дослідження складних за своєю структурою явищ, дає можливість по-новому поглянути на питання не лише мовознавства, але й інших наук, що пов’язані з людиною та її діяльністю, побачити їх системність і взаємозв’язок.
Унаслідок розширення міжкультурних контактів учасниками комунікації все частіше стають представники різних лінгвокультурних спільнот. Розбіжності у вербальному та невербальному спілкуванні людей, що належать до різних культур, можуть призвести до неправильного розуміння почуттів, ставлення, намірів партнерів по комунікації. Успішність і ефективність взаємодії зумовлюється не лише володінням мови, але й знанням національно-культурної специфіки мовленнєвої та немовленнєвої поведінки, знанням соціально-культурних норм, домінантних особливостей комунікації, національних систем ввічливості.
Актуальність дослідження зумовлюється тим, що категорія ввічливості сучасної корейської мови та засоби її реалізації в процесі комунікації в українській науці раніше не досліджувалися. Недостатнє теоретичне підґрунтя, прогалини та майже повна відсутність у вітчизняному сходознавстві досліджень із корейської мови, брак методик із викладання даної мови, з якими фахівцям доводиться стикатися на практиці, негативно позначаються на рівні підготовки спеціалістів з кореїстики. Ми вважаємо, що дослідження категорії ввічливості корейської мови актуальне з точки зору опису цієї мови, оскільки зазначена категорія є важливим елементом мови. Вивчення форм ввічливості є також суттєвим для загального мовознавства, оскільки ми маємо справу з явищем, недостатньо дослідженим у загальнолінгвістичному плані.
Окрім того, зважаючи на динамічний розвиток міжкультурної комунікації, звичним явищем стали контакти носіїв різних культур і мов, національно-культурні чинники яких істотно впливають як на елементи та категорії мовного коду, що формують неповторні мовні картини світу, які відрізняються від концептуальних, так і на власне процес спілкування; важливим стає врахування національних особливостей учасників комунікації для успішного спільного досягнення мети у міжкультурному спілкуванні. До таких особливостей належать національно-культурна своєрідність мовної картини світу певного народу та національно-культурна специфіка мовленнєвої поведінки представників певної нації. Більшість труднощів, що виникають у процесі спілкування представників різних народів, пов’язані саме з недостатнім знанням елементарних основ міжкультурних контактів, культурно зумовленої вербальної та невербальної мовленнєвої поведінки.
Цілком очевидним є той факт, що мовлення як засіб вираження мислення не відбувається у вакуумі, у процесі спілкування істотну роль відіграють також позамовні чинники. Мовна комунікація, безперечно, пов’язана з невербальними засобами: спілкуючись, людина об’єктивує концептуальну систему, досвід, сферу почуттів, намірів, оцінок тощо. Це зумовлено тим, що вербалізації підлягає не вся інформація, що передається. Тому, окрім вербальних засобів реалізації категорії ввічливості сучасної корейської мови, доцільним буде розглядати також паралінгвістичні засоби прояву ввічливого ставлення. Оскільки невербальні засоби спілкування є елементами комунікативного коду, що мають немовну природу, вони разом із засобами мовного коду служать для створення, передавання і сприйняття повідомлень.
Однією з особливостей корейської мови, що привертає увагу кожного, хто її вивчає, є наявність у ній так званих форм категорії ввічливості. Значення форм ввічливості оцінюється по-різному, але більшість дослідників погоджуються з думкою, що вони передають соціально-особистісні відносини між мовцем, слухачем і особами, про яких іде мова. Один і той самий зміст повідомлення, як пише відомий корейський дослідник Лі Іксоп, може виражатися по-різному, залежно від соціальних стосунків між людьми, в чому й полягає значна особливість корейської мови [248, с. 237].
Відомо, що соціально-особистісні відносини існують у кожному суспільстві, проте їхнє значення по-різному усвідомлюється цими суспільствами. Там, де ієрархічні відносини більш розвинені, існує й більша необхідність їх мовного вираження. Безперечно, що будь-яка мова відображає соціально-особистісні відносини між людьми, але здійснюється це по-різному. В європейських мовах, наприклад, такі відносини передаються в основному лексично і лише опосередковано граматично, їхнє вираження, як правило, факультативне. На противагу цьому, в корейській мові соціально-особистісні відносини виражаються не лише лексично, але й граматично, відповідний елемент значення в багатьох випадках є обов’язковим, такі одиниці досить різноманітні та часто застосовуються в процесі комунікації.
Проблема адекватного вживання мовленнєвих форм категорії ввічливості, як і питання, пов’язані з визначенням нормативності використання того чи іншого рівня ввічливості в різних комунікативних ситуаціях, посідають чільне місце у функціональній граматиці корейської мови. Насамперед це пов’язано з обов’язковим орієнтуванням корейських мовців на соціально-особистісні відносини, тому в процесі комунікації значна увага приділяється вибору відповідного рівня та форм шанування, залежно від комунікативної ситуації і комунікативних ролей співрозмовників.
Саме тому дослідження категорії ввічливості сучасної корейської мови вбачається актуальним, оскільки у працях із загального мовознавства досить часто не враховується можливість вираження в мові соціально-особистісних відносин між людьми за допомогою граматичних засобів, а якщо про це згадується, то не завжди конкретно й правильно.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах загальної наукової теми "Актуальні проблеми східної філології класичної та сучасної доби", що розроблялася в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка в 2000-2005 рр. (номер державної реєстрації 02БФ044-01).
Теоретичну базу проведеного дослідження становлять праці вітчизняних, російських і зарубіжних дослідників у галузі теорії комунікації, соціолінгвістики, прагматики та мовознавства (О.О. Потебні, Л.В. Щерби, Л.С. Виготського, В.В. Виноградова, Н.Д. Арутюнової, Ф.С. Бацевича, Р.Т. Белла, В.В. Богданова, І.Н. Горєлова, В.І. Карасіка, В.Г. Костомарова, Г.Ю. Крейдліна, Л.П. Крисіна, О.О. Леонтьєва, О.В. Падучевої, Г.Г. Почепцова, П. Браун, С. Левінсона, С. Мартіна, Р. Ховелла), зокрема залучалися наукові роботи з граматики корейської мови. Комплекс питань, що досліджується в цих працях, досить широкий і різноманітний.
До цього часу у вітчизняному мовознавстві корейська мова залишається практично не дослідженою, з огляду на це, зазначимо факт відсутності на теренах нашої держави праць, присвячених даному питанню. Однак варто нагадати, що в українській науці існує низка робіт і публікації з кореїстики таких мовознавців, як Л.Г. Скалозуб, Ю.Л. Мосенкіс, Р.І. Синишин та ін., які займаються дослідженням корейської мови.
У російськомовних наукових працях (наприклад, О.О. Холодовича, Ю.М. Мазура, І.Д. Скорбатюк) категорія ввічливості корейської мови майже не привертала уваги мовознавців. Дослідники лише згадують самий факт існування в корейській мові форм категорії ввічливості. На противагу цьому, в зарубіжній кореїстиці, зокрема корейських й американських школах, існує велика кількість досліджень форм і рівнів категорії ввічливості корейської мови. Однак такі дослідження деяких корейських граматистів (див. роботи Чхве Хйонбе1, Хо Уна, Лі Хісина, Кан Боксу та Ю Чханкюна, Кім Мінсу, Квон Чжеіля, Нам Гісіма, Сон Хоміна, Лі Чжухеня, Ім Хобіна та ін.) базувалися переважно на формальному принципі та є таксономічними за своїм методом, тому в них досить незначна увага приділяється класифікації й пошуку відповідної назви певним лінгвістичним маркерам категорії ввічливості. Представники американської кореїстики С. Мартін і Р. Ховелл у своїх працях використали етнографічний і соціолінгвістичний аналізи рівнів ввічливості корейської мови. Значного поширення також набувають структурно-семантичні класифікації категорії ввічливості та її компонентів (див. роботи Ко Йонгина, Кім Чжонтхека, Со Чжонсу, Сон Гічхоля, Лі Іксопа, Со Чжонмока, Хан Гіля, Кан Гюсона, Кім Чжонсука, Лі Чжонбока, Кім Тхейопа, Лі Юнха та ін.). На особливу увагу заслуговують словник жестів і міміки японців, укладений П.С. Тумаркіним, праці А.А Акішиної і Х. Кано, Г.Ю. Крейдліна, що присвячені російським жестам і невербальній поведінці, та Мін Бйончхоля, який розглядає корейські й американські культурні особливості мовленнєвої поведінки.
Отже, в контексті сьогоднішнього стану розвитку вітчизняного кореєзнавства, у світлі сучасних лінгвістичних тенденцій та нагальної потреби якісної підготовки фахівців із корейської мови назріла проблема дослідження комунікативної категорії ввічливості сучасної корейської мови як суттєвого комунікативного засобу, як частини мовленнєвого етикету та поведінки корейського народу.
Мета дослідження. Метою нашої дисертаційної роботи є дослідження категорії ввічливості сучасної корейської мови в її комунікативному аспекті з урахуванням взаємодії вербальних і невербальних засобів вираження ввічливості, виявлення особливостей функціонування форм даної категорії та створення на цій основі структурної класифікації ввічливих форм за відповідними рівнями ввічливості, а також аналіз паралінгвістичних одиниць, що супроводжують мовлення у відповідних ситуаціях спілкування.
Досягнення мети даної роботи потребує виконання таких завдань:

проаналізувати функціонування категорії ввічливості корейської мови як компонента процесу комунікації;

описати вербальні засоби вираження шанобливого ставлення, що належать до категорії ввічливості сучасної корейської мови;

запропонувати структурну класифікацію форм за рівнями ввічливості з урахуванням поглядів вітчизняних і зарубіжних мовознавців, а також власних досліджень та узагальнень;

охарактеризувати особливості форм категорії ввічливості;

провести соціолінгвістичний аналіз вживання рівнів і відповідних їм форм з погляду їхньої залежності від сфери спілкування, комунікативних ситуацій та соціально-комунікативних ролей співрозмовників;

дослідити та описати невербальні засоби вираження ввічливості в сучасній корейській мові.

Об’єктом дослідження дисертаційної роботи виступають вербальні та невербальні засоби комунікативної категорії ввічливості сучасної корейської мови, що досліджуються на основі як усного, так і письмового мовлення, представленого насамперед:

творами корейських письменників ХХ століття;

публіцистичними текстами;

діловими та приватними листами;

джерелами, що подають інтерв’ю, наради та повсякденні розмови, зафіксовані на папері та представлені у вигляді відео- й аудіозаписів.

Також широко використовується мовний матеріал, отриманий нами безпосередньо від інформантів носіїв корейської мови.
Предметом дисертаційного дослідження є категорія ввічливості сучасної корейської мови. Під сучасною корейською мовою ми розуміємо мову з кінця ХІХ століття й до нинішнього часу, зокрема основна увага зосереджується на мові післявоєнного періоду, оскільки саме в межах форм ввічливості після другої світової війни в корейській мові відбулися найбільші зміни. Насамперед у роботі розглядається система літературної мови (Сеульський діалект, що визнаний за основу нормованої мови Республіки Корея ще в 1912 р. з подальшими поправками та змінами у 1933 і 1988 рр.). З мовного матеріалу дослідження виключені діалектні форми, проте іноді наводяться відомості щодо елементів, які знаходяться за межами літературної мови, оскільки вони можуть вказувати на тенденції, що проявляються в літературній стандартній мові.
Методи дослідження. Для вирішення конкретних завдань у дисертаційному дослідженні застосовуються сучасні методи, прийоми та методики лінгвістичних досліджень: насамперед описовий метод із застосуванням відповідних прийомів спостереження, інтерпретації, класифікації та систематизації. При визначенні особливостей застосування вербальних і невербальних одиниць у відповідних комунікативно-прагматичних ситуаціях використано методику комунікативно-прагматичного аналізу. Визначення диференційних і класифікаційних ознак лінгвістичних і паралінгвістичних засобів вираження ввічливості базується на структурному методі. У процесі розгляду згаданих засобів у межах їхнього функціонування застосовується методика функціонального аналізу. Окрім того, в дослідженні використовувались як загальнонаукові методи аналізу та синтезу, узагальнення, порівняльного аналізу, так і емпіричні методи спостереження та інтерв’ю з інформантами-носіями корейської мови.
Матеріал дослідження складають тексти художніх творів таких корейських письменників ХХ століття, як Кім Донні, Кім Донін, Кім Манчжун, Кім Ючжон, Кім Воніль, Кім Хонне, На Дохян, Пак Вансо, Пак Чжівон, Сон Гівон, Сін Гйонсук, Сім Чжегі, Ян Гвічжа, Юн Хингіль, Лі Мунйоль, Лі Сан, Лі Тхечжун, Пак Тхевон, Со Чжонін, О Чжонхі, Лі Чхончжун, Лі Хочхоль, Лі Хйосок, Чжу Юсоп, Чхве Інхун, Пхі Чхонтик, Ха Бйонму; статті загальнонаціональних газет і журналів "Чосон ільбо", "Меіль кйончже", "Дона ільбо", "Кйонхйян сінмун", "Йонхап нюси", "Чунан ільбо", "Хангук кйончже сінмун", "Хангук ільбо" та "Сіндона" за 2003-2005 рр.; записи сучасних передач радіо й телебачення Кореї, записи окремих розмов і бесід, з яких було вибрано необхідний матеріал; фото- та відеозаписи невербальної поведінки корейців.
Вибір літературних джерел був зумовлений високим художнім рівнем зазначених авторів, точністю та образністю їх мови. Щодо газет і журналів, то це популярні в Республіці Корея періодичні видання, які повною мірою віддзеркалюють стан сучасної корейської мови, як літературної, так і розмовно-побутової. Видання, що пропонують текстовий і звуковий запис розмов та інтерв’ю, стали предметом детального дослідження особливостей усного варіанту корейського мовлення.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що:

у дисертації вперше в науковій вітчизняній практиці здійснюється системне дослідження категорії ввічливості сучасної корейської мови, аналіз якої дає можливість не лише описати, але й пояснити особливості моделі комунікативної поведінки корейців;

вперше досліджуються рівні та форми категорії ввічливості сучасної корейської мови;

описано семантичні особливості кожної з форм, що є засобом вираження особистого ставлення;

досліджене вживання форм відповідних рівнів шанобливого ставлення у різних комунікативних ситуаціях;

вперше у вітчизняній кореїстиці досліджуються невербальні компоненти категорії ввічливості;

вперше виокремлені, описані та класифіковані паралінгвістичні засоби вираження ввічливості.

Положення, що виносяться на захист:
1. Категорія ввічливості, незважаючи на функціонально-семантичну універсальність, має релятивний характер і конкретний її зміст є національно-специфічним. Національна специфіка ввічливості проявляється не лише в особливостях етикетних формул та їх вживанні, але й в існуванні національно-специфічних комунікативних стратегій і частотності їх використання.
2. У корейській мові наявна розвинута лексико-граматична (власне мовна) категорія ввічливості, мовні засоби (рівні та форми) якої є вираженням різного роду соціальних (у широкому значенні цього слова) стосунків між мовцем, його співбесідником і особами, про яких іде мова. У категорії ввічливості корейської мови втілюються форми соціально-мовленнєвих традицій, що виступають сигналами соціального спілкування, а наявність соціальної статусної різниці усвідомлюється через мовленнєву поведінку, зокрема через вживання форм ввічливості.
3. Комунікативну категорію ввічливості корейської мови утворюють: категорія адресиву (категорія ввічливості по відношенню до адресата), що передає відповідне ставлення мовця до слухача повідомлення, та категорія гоноративу (суб’єктно-об’єктна категорія ввічливості), що виражає ставлення адресанта до суб’єкта і / або об’єкта дії.
4. Комунікативна категорія ввічливості в корейській мові має польову структуру, ядро якої складають граматичні та лексичні засоби, тоді як на периферії перебувають просодичні та паравербальні одиниці.
5. Проаналізовані корейські етикетні та дейктичні жести належать до категорії ввічливості як її невербальний компонент, оскільки можуть вважатися ввічливими і певним чином диференційовано передавати різноманітні соціальні стосунки, а також ставлення одного комуніканта до іншого. У процесі ввічливої та церемонно-офіційної комунікації такі засоби виступають, як правило, обов’язковими елементами комплексних (жестово-мовленнєвих) комунікативних одиниць.
Теоретичне значення даної дисертаційної роботи визначається тим, що отримані результати та висновки сприяють: виявленню й уточненню семантичних особливостей, внутрішньої організації та закономірностей функціонування форм і засобів категорії ввічливості, розробці їх класифікації за рівнями ввічливості сучасної корейської мови; виявленню та опису паралінгвістичних компонентів категорії ввічливості, що супроводжують вербальні засоби. Результати дослідження дають змогу розширити існуючі уявлення про невербальну комунікацію, зокрема про невербальну поведінку корейців, і сприяють подальшій розробці теорії комунікації, в тому числі і невербальної. Розгляд проблеми національно-культурних особливостей корейців у комунікативному аспекті доповнює теоретичними положеннями дослідження національно-культурної специфіки мовленнєвого спілкування та є певним внеском у подальший розвиток вітчизняної кореїстики.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблений у дисертації матеріал є результатом власної мовної практики під час довготривалого стажування в Республіці Корея (2000 р., 2004-2005 рр.). Результати дослідження можуть бути використані на практичних курсах із корейської мови та перекладу, міжкультурної комунікації, комунікативної лінгвістики, прагматики, соціолінгвістики тощо. Крім цього, викладений у дисертаційній роботі матеріал, наведені приклади та висновки можуть бути враховані при складанні підручників і навчально-методичних посібників з корейської мови, в розробленні спеціальної методики навчання невербальним засобам спілкування в межах курсу корейської мови, а також при підготовці лекцій, семінарів, спецкурсів із культури Кореї, лінгвокраїнознавства тощо. Ряд положень дослідження може знайти застосування при написанні курсових, дипломних робіт і магістерських досліджень.
Отримані в дисертації результати можуть бути використані при укладанні словників невербальної та вербальної поведінки корейців в останньому випадку, наприклад, при лексикографічному представленні тих слів і фразеологічних сполучень, вимова яких обов’язково чи факультативно супроводжується певними жестами, що виражають ввічливе ставлення, або будь-якими іншими невербальними проявами. Результати дослідження, що належать до аналізу невербальних засобів корейської мови, можливо, зацікавлять представників інших галузей науки, що займаються проблемами людської комунікації, етологів, психологів, антропологів, соціологів, культурологів тощо.
Особистий внесок здобувача. Всі статті та тези доповідей написано самостійно. Наукових робіт, написаних у співавторстві, немає.
Апробація результатів дисертації. Концепція дисертації, основні висновки та результати дисертаційного дослідження були представлені в доповідях на VIII Сходознавчих читаннях А. Кримського в Інституті сходознавства НАН України (м. Київ, 2004); ІХ Сходознавчих читаннях
А. Кримського в Інституті сходознавства НАН України (м. Київ, 2005); Міжнародній науковій конференції "Мова та література народів світу в контексті глобалізації" в Інституті філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (м. Київ, 2005); Міжнародній науковій конференції "Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність" в Інституті філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (м. Київ, 2005); ХІІІ міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів і молодих учених "Ломоносов" у Московському державному університеті ім. М.В. Ломоносова (м. Москва, 2006); Міжнародній науковій конференції "Феномен А. Кримського у світовій науці (до 135-річчя від дня народження)" в Інституті філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (м. Київ, 2006).
Публікації. Положення, висновки й основні результати дисертаційної роботи викладені в 6 наукових статтях, що вийшли в наукових журналах, включених до відповідних списків фахових видань ВАК України.

1 У даній дисертаційній роботі при передачі корейських імен, лексики та термінів прийнята практична транскрипція Л.Р. Концевича на основі розробленої системи транскрипції О.О. Холодовича (відповідно до вимог української мови), проте дзвінкий африкат ㅈ ми транскрибуємо як чж, а не як дж. Спосіб написання прізвища й імені в транскрипції прийнятий такий, як і в корейській мові, тобто спочатку пишеться прізвище, а потім ім’я. Крім того, корейське ім’я ми пишемо разом, оскільки воно становить єдиний смисловий комплекс.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Визнання мови як засобу спілкування дає підстави розглядати мову в її основній функції, а саме у функції комунікації, що дійсно є складним явищем, в якому інтегровані всі властивості мови, що існують у процесі обслуговування ним життя людського суспільства на всіх етапах його розвитку. Саме тому в останні десятиліття збільшується кількість досліджень із комунікативної діяльності, загальних законів спілкування людей за допомогою природної мови, організації засобів мовного коду та інших семіотичних систем у процесах комунікативної взаємодії особистостей, впливу на засоби мови психічних, соціальних, когнітивних, культурних та інших чинників, а також різноманітних ситуативних складових комунікації.
Спілкування людей у суспільстві здійснюється в межах певної культури з використанням конкретної етнічної мови, а також за певними законами, у межах віками відпрацьованих моделей, усталених форм. У кожного народу є свої правила та традиції, зумовлені національною історією, психологією, політичним устроєм країни. Самобутність кожної нації поряд із традиціями, ціннісними орієнтаціями, культурою виявляється передусім у стереотипах поведінки, в них концентруються риси національної вдачі, національного характеру, що формувалися століттями. Неправильне розуміння норм і стереотипів поведінки представника тієї чи іншої культури може спричинити культурний шок, стати причиною конфліктних ситуацій, невдач у міжособистісному спілкуванні і навіть у міжетнічній взаємодії, оскільки кожна культура розвиває свої уявлення про норми людської поведінки. Вони знаходять своє вираження в мові та закріплюються в мовленнєвому етикеті.
Категорія ввічливості має національно-культурну специфіку, тому розглядати її можливо лише шляхом комплексного підходу до цього питання: через тип культури та структуру соціальних стосунків до основних культурних цінностей і прийнятих норм, правил комунікації. Такий підхід сприяє розумінню причини відмінностей комунікативної поведінки та надає можливість побачити, простежити певну логіку в діях представників іншої культури.
У цьому дослідженні вирішено кілька важливих наукових завдань теоретичного та практичного характеру: виявлено та проаналізовано семантико-стилістичні та функціональні особливості рівнів і форм категорії ввічливості корейської мови з урахуванням взаємодії вербальних і невербальних засобів вираження ввічливості. Це дозволяє стверджувати, що дане дисертаційне дослідження є першим у вітчизняному кореєзнавстві, в якому запропоновано класифікацію ввічливих форм за відповідними рівнями. Результати дослідження зумовили такі висновки:
1. Категорія ввічливості це функціонально-семантична універсалія, формами якої виступають засоби вираження різного роду соціальних (у широкому значенні цього слова) стосунків між мовцем, його співбесідником і людьми, про яких іде мова. Лінгвістична ввічливість спрямована на відповідне використання мови з метою підтримання процесу комунікації, але мовленнєве спілкування не відбувається в соціальному вакуумі. Партнери по комунікації завжди перебувають у конкретних стосунках, що певною мірою впливають на саме спілкування. Таким чином, категорія ввічливості відображає систему ритуалізованих стратегій комунікативної поведінки (мовної і немовної), правила та норми етикету, що становлять суттєву частину мовленнєвої ввічливості в східних культурах. Отже, ввічливість це вияв поваги до комуніканта, відповідно до прийнятих у певному суспільстві правил і норм, що є принципом успішного процесу комунікації, в якому відображені комунікативні традиції певного етносу.
Комунікативну категорію ввічливості корейської мови складають два підвиди: категорія адресиву, що передає відповідне ставлення комуніканта до слухача повідомлення, та категорія гоноративу, що виражає ставлення адресанта до суб’єкта чи об’єкта дії в реченні.
2. Розроблено та запропоновано диференціювання категорії ввічливості корейської мови за рівнями шанобливого ставлення до адресата. Зокрема уточнено та виокремлено шість рівнів ввічливості, до кожного з них дібрано відповідну назву українською мовою. Встановлено, що дані рівні розрізняються за стилями: формальним і неформальним. Виходячи з результатів дослідження, робиться висновок щодо розрізнення чотирьох рівнів шанобливого ставлення до адресата: ачжунопхім (високий рівень), йєсанопхім (звичайний високий рівень), йєсаначчхум (звичайний низький рівень), ачжуначчхум (низький рівень) у формальному стилі та двох рівнів турунопхім (загалом високий рівень), туруначчхум (загалом низький рівень) неформального стилю категорії ввічливості сучасної корейської мови.
Побудована структурна класифікація ввічливих форм за відповідними рівнями. Різнобічно охарактеризовано та систематизовано, а також названо кожну з форм ввічливого ставлення: хапсйочхє (шаноблива форма), хаочхє (ґречна форма), хагечхє (фамільярна форма), херачхє (проста форма), хейочхє (дружня форма), хечхє (інтимна форма). На основі опрацьованого матеріалу, з врахуванням досліджень корейських мовознавців, автор пропонує власну класифікацію форм і рівнів категорії ввічливості, що зведені в таблицю.
3. Узагальнюється, що категорія ввічливості проявляється у лексичній і граматичній структурі речення. Граматична система форм ввічливості корейської мови існує в дієслові, предикативному прикметнику та зв’язці. Шанобливе ставлення може виражатися морфологічним (синтетичним й аналітичнім) і лексичним способами. Встановлено, що до морфологічних засобів утворення форм категорії ввічливості належать ввічливі еквіваленти часток називного та давального відмінків ккесо та кке, ввічливий суфікс нім, суфікс ввічливості сі, ввічливі форми присудка симніда, мніда, мнікка, псіда, сіпсіо, йо та ін., а також допоміжне дієслово чуда / тиріда, що утворює категорію спрямованості дії. До лексичних засобів належать спеціальні гоноративні та депрециативні, скромні еквіваленти певної групи іменників, займенників і дієслів. Досліджено, що ввічливість до певної особи може виражатися через меліоративний тип шанобливого ставлення підвищення статусу, "звеличення" суб’єкта (шаноблива та ввічлива лексика), та пейоративний тип шанобливого ставлення самоприниження мовця, зниження мовцем своєї позиції щодо слухача (скромна лексика).
4. На основі теоретичного матеріалу та наших досліджень підсумовується, що в сучасній корейській мові активно використовуються як форми, що належать до формального стилю, так і форми неформального стилю. Існування формального та неформального стилів у категорії ввічливого ставлення до адресата в корейській мові тісто пов’язане з активним і широким застосуванням форм ввічливості, що відповідають певному рівню шанобливого ставлення. Також уточнено, що дружню й інтимну форми категорії ввічливості слід класифікувати за відповідними рівнями, що належать до неформального стилю.
5. Детально досліджено особливості вживання, місце та роль кожної з форм шанобливого ставлення до адресата категорії ввічливості корейської мови. Різнобічно описано та охарактеризовано типові морфологічні форми реалізації категорії ввічливості, наводяться також конкретні приклади використання даних афіксів у мовленні. Для кожної з форм ввічливості категорії адресиву розглядаються типові комунікативні ситуації їх використання. Робиться висновок, що рівні ввічливості з шанобливими формами, що належать до формального стилю, застосовуються переважно на офіційних зібраннях, зустрічах, де чітко проявляється та фіксується різниця між старшим за статусом і молодшим, а також у звертаннях до малознайомих або незнайомих комунікантів, тоді як форми ввічливого ставлення, що зараховуються до неформального стилю, переважно використовуються у приватних бесідах за наявності рівноправних стосунків між учасниками спілкування.
Проведено аналіз вживання рівнів і відповідних їм форм, залежно від сфер спілкування, комунікативних ситуацій і соціально-комунікативних ролей співрозмовників. Встановлено та описано, що шаноблива форма категорії ввічливості корейської мови чітко відображає різницю за соціальними чинниками, такими як вік, статус, посада, формальність стосунків, і застосовується у формальних, офіційних комунікативних ситуаціях при наявності значної різниці між комунікантами. Типовими комунікативними ситуаціями вживання ґречної форми шанобливого ставлення до адресата є застосування її старшими за посадою, рангом мовцями до молодших, одного віку та співробітників, що займають однакову посаду. На основі даних досліджень робиться висновок, що ґречна форма стає менш уживаною молодим поколінням у сучасному корейському суспільстві. Фамільярна форма категорії адресиву вживається в таких комунікативних ситуаціях: у спілкуванні старшого за віком родича з молодшим, у звертаннях літніх осіб до знайомих молодших за віком адресатів, у дружніх бесідах між партнерами одного віку тощо. Підсумовується, що використання простої форми ввічливості відносно слухача є типовим для періодичних видань, підручників, наукових праць, телевізійних і радіо повідомлень, що пояснюється просторово-часовою дистанцією між читачем та автором, а також меншою спрямованістю повідомлення на адресата. Дружня форма категорії ввічливості характеризується нами як універсальна, оскільки її використання можливе без урахування різноманітних факторів, що чинять вплив на вибір певного окремого рівня.
6. При дослідженні та зіставленні вживання форм шанобливого ставлення виявлені певні тенденції. Ми приходимо до висновку, що система форм ввічливості сучасної корейської мови спрощується. Значна кількість лексики та граматичних форм виходять з ужитку або функціонують на мовній периферії, використовують їх лише в особливих, зазвичай ритуальних ситуаціях. Потроху можуть зникати одиниці мовлення різних рівнів ввічливості, дедалі менше молоді вживає ґречну форму, помітна тенденція використання дружньої форми замість інших шанобливих форм особистого ставлення. Рівень ввічливості значної кількості лексики та граматичних форм, що збереглися, знижується, а відмінності за рівнями ввічливості досить часто стираються. Однак протиставлення ввічливих і неввічливих форм стосовно адресата залишається стійким і не виявляє жодних тенденцій до послаблення. У вираженні шанобливого ставлення до співрозмовника традиційно вживається шаноблива форма, проте вона дедалі більше набуває специфічного значення, досить часто асоціюючись зі сферою обслуговування.
7. Досліджено та описано одиниці суб’єктно-об’єктної категорії ввічливості сучасної корейської мови ввічливо-суб’єктні (гоноративні), ввічливо-об’єктні (депрециативні) та нейтральні форми: спеціальна ввічлива лексика, гоноративні суфікси й частки. Узагальнюється, що ввічливо-об’єктні форми вживаються лише тоді, коли суб’єктом дії виступає сам мовець або особа, яка має відношення до нього, в інших випадках, коли в процесі комунікації йдеться про власні дії адресанта, використовуються лише нейтральні форми. Сформульовано і запропоновано правила вживання категорії гоноративу сучасної корейської мови.
8. У спілкуванні корейців досить важливу роль виконують невербальні засоби ввічливості. Вони утворюють велику, чітко регламентовану систему засобів етикету та типових комунікативних ситуацій (вітання, поздоровлення, прохання, вибачення тощо), більшість з яких має специфічно-національний характер. Корейський мовленнєвий етикет відрізняється особливим урахуванням таких факторів, як соціальний статус, вік і стать співрозмовників.
У науковий ужиток автором вводиться раніше ніколи систематично не досліджуваний корейський невербальний матеріал, що може бути використаний при укладанні словників невербальної та вербальної мов. У дослідженні експліцитно виписано, прокоментовано та подано детальний аналіз 22 етикетних жестів корейців, що передають значення ввічливого чи неввічливого ставлення до адресата в процесі комунікації і, таким чином, становлять невербальний компонент категорії ввічливості сучасної корейської мови.
9. При аналізі результатів візуального спостереження за проксемною поведінкою корейців звертається увага на схильність корейців порушувати інтимну зону співрозмовника в процесі спілкування. Висувається припущення, що порушення інтимної зони зумовлене двома факторами: по-перше, культурним наявністю багатовікової традиції проживання до трьох поколінь разом "великою сім’єю"; по-друге, соціальним перенаселеністю території і великою щільністю людей, які проживають на цій території. Виходячи з поняття тактильної поведінки, робиться узагальнення, що ввічлива тактильна комунікація корейців не досить розвинута й обмежується лише чоловічим засобом вираження дружнього ставлення до комуніканта поплескуванням по плечу чи нозі. Такий дотик охарактеризований нами як фамільярний, тому його реалізація неможлива у публічному, офіційному спілкуванні з комунікантом, старшим чи вищим за соціальним статусом. Із цього робиться висновок, що центральну роль у дотиках корейців відіграють фактори міжособистісних і соціальних стосунків між комунікантами.
Дане дисертаційне дослідження підтвердило важливість не лише знання всіх тонкощів мови, але й вміння долати культурно-етнічний бар’єр, що, безсумнівно, виникає між представниками різних країн, оскільки культура спілкування, мовленнєвої та немовленнєвої поведінки тісно пов’язана з неповторною національною специфікою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Акишина А.А. Жесты и мимика в русской речи: Лингвострановед. словарь. / Акишина А.А., Кано, Х., Акишина Т.Е. М.: Русский язык, 1991. 145 с.: ил.

Алпатов В.М. Категория вежливости в современном японском языке. М.: "Наука", 1973. 109 с.

Антипова А.М. О взаимодействии вербального и невербального общения в спонтанной разговорной речи // Сб. науч. тр. М.: МГПИИЯ им. Мориса Тореза, 1989. Вып. 332. С. 61-75.

Апресян Ю.Д. Дейксис в лексике и грамматике и наивная модель мира // Семиотика и информатика. 1986. Вып. 28. С. 5-33.

Арутюнова Н.Д. Фактор адресата // Изв. АН СССР. Сер. Лит. и яз. 1981. Т. 40, № 4. С. 356-367.

Арутюнова Н.Д. Прагматика // Лингвистический энциклопедический словарь. М., 1990. С. 389-390.

Арутюнова Н.Д. Национальное сознание, язык, стиль // Лингвистика на исходе ХХ века: Тезисы докладов международной конференции. М., 1995. Т.1. С. 32-33.

Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека М.: Языки русской культуры, 1998. 895 с.

Архипов И.К. Человеческий фактор в языке // Лексическая, категориальная и функциональная семантика: Сб. науч. тр. Л.: Изд-во ЛГПИ им. А.И. Герцена, 1990. С. 3-10.

Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского язика: Пер. с фр. М.: Изд-во иностр. лит., 1955. 416 с.

Балли Ш. Французская стилистика: Пер. с. франц. М.: Изд-во иностр. лит-ры., 1961. 394 с.

Баранов А.Г. Функционально-прагматическая концепция текста. Ростов-н.-Д: Изд-во РГУ, 1993. 315 с.

Бацевич Ф.С. Нариси з комунікативної лінгвістики. Львів, 2003. 278 с.

Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. К.: Видавничий центр "Академія", 2004. 344 с.

Белл Р.Т. Социолингвистика. Цели, методы, проблемы: Пер. с англ. М.: Международные отношения, 1980. 318 с.

Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. К., 1998. 251 с.

Богданов В.В. Речевое общение: прагматические и семантические аспекты. Л.: Изд-во ЛГУ, 1990. 88 с.

Богданова Л.И. Особенности национального мировидения и их отражения в грамматической структуре языка // Россия и Запад: диалог культур. Том 1. М.: НОПАЯЗ, 2000. Вып. 8. С. 184-188.

Богданова Л.И. Культурные концепты в преподавании иностранных языков // Преподавание иностранных языков и обучение переводу в контексте высшего профессионального образования: Материалы выступлений. М.: Изд-во РУДН, 2003. С. 3-5.

Борисов А.П. Роскошь человеческого общения. М., 1998. 184 с.

Ван Дейк Т.А. Язык. Познание. Коммуникация. М., 1989. 312 с.

Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков / Пер. с англ. А.Д. Шмелева под ред. Т.В. Булыгиной. М.: Языки русской культуры, 1999. 780 с.

Вежбицкая А. Сопоставление культур через посредство лексики и прагаматики / Пер. с англ. А.Д. Шмелева. М.: Языки славянской культуры, 2001. 272 с.

Верещагин Е.М., Костомаров. В.Г. Язык и культура. М., 1983. 248 с.

Виссон Н. Русские проблемы в английской речи. Слова и фразы в контексте двух культур / Пер. с англ. М.: Валент, 2003. 192 с.

Власова А.В. Речевые клише русского и французского языков как отражение языкового сознания представителей двух культур // Межкультурная коммуникация и перевод: Материалы межвузовской конференции. М.: МОСУ, 2002. С. 173-178.

Гордон Д., Лакофф Дж. Постулаты речевого общения // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XVI. Лингвистическая прагматика. М.: Прогресс, 1985. С. 276-302.

Горелов И.Н. Невербальные компоненты коммуникации. М., 1980. 104 с.

Горелов И.Н. Вопросы теории речевой деятельности. Таллин, 1987. 265 с.

Горелов, И.Н., Енгалычев, В.Ф. Безмолвный мысли знак: Рассказы о невербальной коммуникации. М.: Мол. гвардия, 1991. 240 с.

Городникова М.Д., Добровольский Д.О. Немецко-русский словарь речевого общения. М.: Русский язык, 2000 340 с.

Грайc Г.П. Логика и речевое общение // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XVI. Лингвистическая прагматика. М.: Прогресс, 1985. С. 217-238.

Гумбольдт В. фон. О различии строения человеческих языков и его влиянии на духовное развитие человеческого рода // Звегинцев В.А. Хрестоматия по истории языкознания 19-20 веков. М., 1956.

Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию. М., 1984. 400 с.

Гурочкина А.Г., Давыдова Л.З. Функционирование формул речевого этикета в акте вербальной коммуникации // Логико-семантические и прагматические проблемы текста: Сб. науч. тр. Краснояр. гос. пед. ин-т. Красноярск, 1990. С. 47-53.

Залевская А.А. Языковое сознание и описательная модель языка // Методология современной психолингвистики: Сборник статей. Москва, Барнаул: Изд-во Алт. ун-та, 2003. С. 35-49.

Зацепина Е.А. Концепты вежливость, грубость в русском коммуникативном сознании // Язык и национальное сознание. Воронеж: "Истоки", 2002. Вып. 3. С. 49-55.

Звягин Ф.Е. Анализ актуального употребления категорий вежливости японского языка // Вестник Омского университета. 1998. Вып. 3. С. 59-62.

Иванова Е.В. Пословичные картины мира (на материале английских и русских пословиц). СПб: филологический факультет СпбГУ, 2002 160 с.

Йорданова Л. Социальная роль и речевая вариативность // Вопросы социолингвистики. Материалы советских социолингвистов к XII всемирному конгрессу социологов. М.: ИНИОН АН СССР, 1990. С. 107-109.

Кан Сон Хи. Вариативные ряды конструкций, выражающих просьбу и требование в русском языке (в сопоставлении с корейским): Автореф. дис. канд. филол.наук. М., 1998. 16 с.

Карасик В.И. Статус лица в значении слова. Волгоград: Изд-во ВГПИ, 1989. 112 с.

Карасик В.И. Язык социального статуса. М.: Ин-т языкознания РАН; Волгогр. гос. пед. ин-т, 1992. 330 с.

Клюев Е.В. Речевая коммуникация. Успешность речевого взаимодействия. М., 2002. 320 с.

Колшанский Г.В. Паралингвистика. М.: "Наука", 1974. 80 с.

Корейско-русский словарь. / Ко Хён, Ким Ым Мо, Ли Чжун Гвон, Мазур Ю.Н., Никольский Л.Б.; Под ред. Ко Хёна Пхеньян: Наука и Энциклопедия; М.: Русский язык, 1994. 892 с.

Корніяка О.І. Мистецтво гречності. К.: Либідь”, 1995. 96 с.

Кон И.С. Социология личности. М.: Политиздат, 1967. 383 с.

Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: Підручник. К.: Видавничий центр "Академія", 2005. 368 с.

Красильникова Е.В. Жест и структура высказывания в разговорной речи // Русская разговорная речь. Фонетика. Морфемика. Лексика. Жест. М., 1983. С. 214-238.

Крейдлин Г.Е. Вербальная коммуникация в ее соотношении с невербальной // Типология и теория языка: От описания к объяснению. К 60-летию А.Е. Кибрика. Сб. науч. тр. М.: "Языки русской культуры". 1999. С. 580-590.

Крейдлин Г.Е. Невербальная семиотика в ее соотношении с вербальной: Афтореф. дис. ... д-ра филол.наук: 10.02.19. М., 2000. 68 с.

Крейдлин Г.Е. Невербальная семиотика: Язык тела и естественный язык. М.: Новое литературное обозрение, 2002. 581 с.

Крысин Л.П. Речевое общение и социальные роли говорящих // Социально-лингвистические исследования. М.: "Наука", 1976. С. 42-52.

Крысин Л.П. Социолингвистические аспекты изучения современного русского языка. М.: Наука, 1989. 188 с.

Кубрякова Е.С. Эволюция лингвистических идей во второй половине ХХ века // Язык и наука конца ХХ века. М.: РАН ИЯ, 1995. С. 144-238.

Кубрякова Е.С. Сознание человека и его связь с языком и языковой картиной мира // Филология и культура: Материалы IV Международной научной конференции. Тамбов: Изд-во ТГУ им. Г.Р. Державина, 2003. С. 32-34.

Куницына В.Н., Казаринова Н.В., Погольша В.М. Межличностное общение. СПб., 2001. 544 с.

Лабов У. Единство социолингвистики // Социально-лингвистические исследования. М.: "Наука", 1976. С. 5-30.

Лабунская В.А. Невербальное поведение (социально-перцептивный подход). Ростов, 1986. 136 с.

Ларина Т.В. Категория вежливости в аспекте межкультурной коммуникации (на материале английской и русской коммуникативных культур): Автореф. дис. д-ра филол.наук: 10.02.20 / РУДН. М., 2003. 40 с.

Леонтьев А.А. Речевая деятельность // Лингвистический энциклопедический словарь. М., 1990. С. 412.

Леонтьев А.А. Языковое сознание и образ мира // Язык и сознание: парадоксальная рациональность. М., 1993. С. 16-21.

Личностные аспекты языкового общения / Ред. И. П. Сусов. Калинин, 1989. 161 с.

Лю Вейцзинь. Категория вежливости в русском и китайском коммуникативном поведении // Русское и китайское коммуникативное поведение. Воронеж: "Истоки", 2002. Вып. 1. С. 25-27.

Мазур Ю.Н. Грамматический очерк корейского языка. М.: Русский язык, 2000. 40 с.

Мамонтов А.С. Язык и культура: сопоставительный аспект изучения. М., 2000. 187 с.

Мечковская Н.Б. Социальная лингвистика: Пособие для студентов гуманит. вузов и учащихся лицеев. 2-е изд., испр. М.: Аспект Пресс, 2000. 207 с.

Морозова Т.С. Категория вежливости / грубости и ее реализация в русском языке: приемы, реализующие невежливую речевую стратегию // Функциональная лингвистика: Итоги и перспективы: Материалы конференции. Симферополь, 2002. С. 169-172.

Мосенкіс Ю.Л. Науковий семінар з кореєзнавства // Мова та історія: Період. зб. наук. пр. К., 2002. Вип. 61. С. 48.

Мосенкіс Ю.Л. Українській лінгвістичній кореїстиці півстоліття // Мова та історія: Період. зб. наук. пр. К., 2003. Вип. 63 / 64. С. 5.

Мосенкіс Ю.Л. Від трипільської культури до Корейського півострова: стародавні мовні паралелі // Мова та історія: Період. зб. наук. пр. К., 2004. Вип. 69. С. 120-126.

Мосенкіс Ю.Л. Спорідненість тюркських мов із корейською та японською і місце алтайської мовної надродини у давній євразійській історії // Мова та історія: Період. зб. наук. пр. К., 2004. Вип. 73. С. 113-117.

Мосенкіс Ю.Л., Синишин Р.І. П’ятитисячолітня традиція картвельської писемності; Проблема походження корейської мови. К.: НДІТІАМ, 2002. 60 с.

Мосенкіс Ю.Л., Синишин Р.І. Використання відомостей про походження корейської мови у навчальному процесі // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Східні мови та літератури. К.: ВПЦ "Київський університет", 2003. Вип. 7. С. 20-24.

Мосенкіс Ю.Л., Синишин Р.І. Мовні символи корейської культури у довідково-країнознавчому виданні // Мова та історія: Період. зб. наук. пр. К., 2004. Вип. 69. С. 105-113.