АНТРОПОНІМІЯ УМАНЩИНИ XVII − ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

Короткий опис

УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ПАВЛА ТИЧИНИ

На правах рукопису

БЛАЖЧУК ЮЛІЯ ІВАНІВНА

УДК 81’373.232.1=161.2 (477.6)

АНТРОПОНІМІЯ УМАНЩИНИ XVII−ПОЧАТКУ ХХІСТ.
Спеціальність 10.02.01. українська мова

Дисертація на здобуття
наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних наук,
доцент М.М.Торчинський

Умань − 2008

зміст

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ НАЗВ, МОВ ТА ІНШИХ ЛІНГВІСТИЧНИХ ТЕРМІНІВ. 5
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. 5
ВСТУП. 8
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ. 16
1.1. Історія та сучасний стан розвитку української антропоніміки ...16
1.2. Формування антропонімійної системи Уманщини на історичному тлі..31
Висновки до 1 розділу ..39
РОЗДІЛ 2. СЕМАНТИЧНА СТРУКТУРА ПРІЗВИЩЕВИХ НАЗВ ТА ПРІЗВИЩ УМАНЩИНИ. 41
2.1. Класифікація власних особових назв за семантикою твірних основ...41
2.1.1. Відонімні прізвищеві назви та прізвища. 44
2.1.1.1 Відантропонімні прізвищеві назви та прізвища 44
2.1.1.1.1. Прізвищеві назви та прізвища, утворені від християнських імен.. 45
2.1.1.1.2. Чоловічі та жіночі імена неукраїнського походження в основах прізвищевих назв та прізвищ Уманщини.. 68
2.1.1.1.3. Прізвищеві назви та прізвища, утворені від автохтонних власних імен і прізвиськ.. 71
2.1.1.2. Відтопонімні прізвищеві назви та прізвища.. 96
2.1.2. Прізвищеві назви та прізвища Уманщини, утворені від апелятивних означень особи 101
2.1.2.1. Прізвищеві назви та прізвища, утворені від назв осіб за професією чи заняттям.. 101
2.1.2.2. Прізвищеві назви та прізвища, похідні від назв осіб за місцем походження чи проживання або особливостями їх появи в населеному пункті 107
2.1.2.3. Прізвищеві назви та прізвища, похідні від назв осіб за їхньою етнічною належністю... 109
2.1.3. Прізвищеві назви та прізвища, утворені від іншомовних лексем. 111
2.2. Групування антропонімів за мотиваційними відношеннями 116
Висновки до 2 розділу ... 125
рОЗДІЛ 3. СЛОВОТВІР ПРІЗВИЩЕВИХ НАЗВ ТА ПРІЗВИЩ УМАНЩИНИ. 128
3.1. Прізвищеві назви та прізвища Уманщини, утворені лексико‑семантичним способом 130
3.1.1. Прізвищеві назви та прізвища, мотивовані онімною лексикою.. 132
3.1.2. Прізвищеві назви та прізвища, утворені від апелятивних означень особи. 134
3.2. Прізвищеві назви та прізвища Уманщини, утворені шляхом афіксації136
3.2.1. Прізвищеві назви та прізвища з патронімічними формантами. 137
3.2.2. Прізвищеві назви та прізвища з поліфункціональними формантами. 146
3.3. Прізвищеві назви та прізвища Уманщини, утворені шляхом слово‑ та основоскладання ...159
3.4. Прізвищеві назви та прізвища Уманщини, утворені морфолого‑синтаксичним способом ...166
3.5. Подвійні прізвища Уманщини ..174
3.6. Прізвищеві назви та прізвища подвійної словотвірної мотивації ....175
Висновки до 3 розділу 176
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ. 179
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. 186
ДОДАТКИ. 217

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Гр. - Словарь української мови / [упоряд. з дод. влас. матеріалу Б.Грінченко].- К., 1907-1909. - Т.І-IV.
Даль - Даль В. Словарь живого великорусского язика / В. Даль - М.: Просвещение, 1978-1980. - Т. І-ІV.
ЕСУМ - Етимологічний словник української мови : в 7 т. / [гол. ред. О.С. Мельничук] - К.: Наук. думка, 1982-2006. - Т. I-V.
СУМ- Словник української мови / [гол. ред. І.К. Білодід]. - К.: Наук. думка, 1970-1980. - Т.І-ХІ.
Тр. - Трійняк І.І. Словник українських імен / І.І. Трійняк - К.: Довіра, 2005. - 509 с.
Фаріон - Фаріон І. Українські прізвищеві назви Прикарпатської Львівщини кінця XVIII − початку ХІХ ст. (З етимологічним словником) / Ірина Фаріон. - Львів, 2001. - 371с.
ХД - Худаш М.Л. Походження українських карпатських і прикарпатських назв населених пунктів (відантропонімні утворення) / Худаш М.Л., Демчук М.О. - К.: Наук. думка, 1991. - 267с.
Чучка - Чучка П. Прізвища закарпатських українців: Історико-етимологічний словник / Павло Чучка. - Львів: Світ, 2005. - 704 + XLVIII с.
РВ - Реєстр усього Війська Запорізького після Зборівського договору з королем польським Яном Казимиром, складений 1649р., жовтня 16 дня й виданий по достеменному виданню О.М.Боденським − К.: МСП Козаки”, 1994. - С. 131-155.
УК − Ув’язнені в Кодні при центральній команді Кварцяного війська загонів українського і подільського, згідно з декретом покарані року 1769 дня 7 місяця березня / УКМ, НКФ − ф. 349, спр.14.
РС − Ревизские сказки (1795 г.) / ДАКО. − ф. 193. − оп. 1. − д. 11, 13, 67.
Пер − Первая всеобщая перепись населения 1895г. / ДАКО. − ф. 384. − оп. 12. − д. 78, 84, 86, 93, 100, 106, 118, 229, 233.
Двор − Дворянські маєтки Уманського повіту на 1863 р. / ДАКО. − ф.2. − оп. 1. − спр. 444612.
Двор2 − Дворянські роди Уманського повіту, внесені до родовідної дворянської книги Київської губернії кінця XVIII − початку ХІХ ст. / ДАКО. − ф. 782. − оп. 2. − спр. 331, 334, 355, 359, 370, 378, 395, 401, 411.
Пом − Поміщики Уманського повіту на 1830 р. / ЦДІА Укр. − ф. 533. − оп. 2.− спр. 664.
Пом2 − Поміщики Уманського повіту на 1834 р. / ІР. − ф. ІІ, № 29467, арк. 8 − 17.
АК − Адресъ-календарь города Умани на 1904 годъ. − Умань: Первос, 1903. − 107 с.
СП − Списки партійних по Уманському району (станом на 1930 р.) / АГО. − ф.1. − оп. 20. − спр. 3427, 3485, 3419.
ЗУ − Землевласники Уманського повіту (1913 р.) / Весь Юго-западный край: Справочная и адресная книга по Киевской, Подольськой и Волынской губерниям; сост. Юго-Западным отделением Российской экспортной палаты под общин наблюдением професора М.В.Довнар‑Запольского и под редакцией А.И.Ярошевича. − Киев, 1914. − С. 627 − 628.

ВСТУП

За ознакою індивідуальність/неіндивідуальність” номінації у словниковому складі української мови виокремлюють власні і загальні назви. Вивченням власних назв, що позначають одиничні предмети з ряду однорідних, займається ономастика. Серед груп онімів найбільше уваги сьогодні приділяється вивченню топонімів та антропонімів.
Стан дослідження проблеми. Наймолодшим класом найменувань в антропонімії є прізвища, необхідність у яких постала в процесі розвитку суспільства. В ономастичній літературі термін прізвище” визначають як додане до власного імені (або власного імені й найменування по батькові), спадкове, незмінне офіційне родинне найменування, яке передається від батька до шлюбних дітей (від матері − до нешлюбних), при шлюбі від чоловіка до дружини і має уже більшу, ніж двопоколінну, традицію вживання [245, с. 91].
У системі власних іменувань людей до нас дійшла інформація про різні сторони суспільної, господарської, культурної та мовної діяльності людини на різних історичних етапах. Тому особові назви є важливим джерелом для дослідження мови, історії та культури нашого народу.
Починаючи з ХІХ ст., українська антропонімія стає невід’ємною частиною вітчизняного мовознавства і сьогодні охоплює різноманітні аспекти аналізу онімних одиниць: дериваційно‑морфонологічний (С.П.Бевзенко, В.О.Горпинич, Л.Л.Гумецька, А.М.Залеський, Ю.О.Карпенко, О.Д.Неділько, В.В.Німчук, Ю.К.Редько), етимологічний (І.О.Варченко, І.М.Желєзняк, І.Д.Сухомлин, О.Б.Ткаченко, П.П.Чучка), історико-генетичний (О.Я.Добровольська, Р.Й.Керста, А.П.Непокупний, Р.І.Осташ, М.Л.Худаш, П.П.Чучка), національно‑ідентифікаційний (І.Д. Фаріон), фонетико-морфологічний (М.Л.Сенів) та ін.
Та навіть за наявності досить великої кількості праць, ця галузь ономастики не позбавлена певних проблем та прогалин, однією з яких є відсутність загальнонаціонального словника, атласу чи монографії з української антропонімії, які б давали уявлення про систему власних назв в цілому та про окремі їх класи. Така праця може бути лише синтезом діахронічних та синхронічних досліджень реґіональної антропонімії.
Уже досліджені прізвища окремих етнографічних зон та географічних ареалів України, зокрема Середньої Наддніпрянщини (Ю.Б.Бабій [2]), Гуцульщини (Б.Б.Близнюк [32]), Донеччини (Н.Ю.Булава [38]), Бойківщини (Г.Є.Бучко [40]), Нижньої Наддніпрянщини (І.І.Ільченко [92]), Середнього Полісся (І.І. Козубенько [111]), Дніпровського Припоріжжя (І.А.Корнієнко [115]), Правобережного Побужжя (Т.Д.Космакова [116]), Лубенщини (Л.О.Кравченко [120]), Північного Степу України (Т.В.Марталога [136]), Лемківщини (С.Є.Панцьо [171]), Опілля (Г.Д.Панчук [175]), південно-східної України (В.Д.Познанська [179]), Рівненської області (Я.О.Пура[181]), Західного Поділля (Н.І.Рульова [190]), Буковинського Подністров’я (Л.О.Тарновецька [222]), Верхньої Наддністрянщини (І.Д.Фаріон[237]), Закарпаття (П.П.Чучка [261]), північної Тернопільщини (С.В.Шеремета [274]). Але поза увагою дослідників залишилися антропонімні назви такого особливого мовного регіону південно-західних говорів, як Уманщина.
Першим офіційним документом, що відображає живі процеси іменотворчості на території Уманщини, можна вважати Реєстр усього війська запорізького після Зборівського договору з королем польським Яном Казимиром” (1649 р.) (РВ). Різні аспекти прізвищевих назв Реєстрів, зокрема етимологічний, лексичний та дериваційний, розглядали у своїх працях С.П.Бевзенко, О.Я.Добровольська, Ю.О.Карпенко, Р.І.Осташ, М.Л.Худаш. Однак комплексних мовознавчих досліджень прізвищевої системи Уманщини

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Сьогодні продовжуються пошуки нових аспектів дослідження власних особових назв, поглиблюється вивчення складників української антропонімної системи в синхронії та діахронії, розробляється загальна теорія оніма. Вивчення регіональних прізвищевих систем є основою для створення ґрунтовної загальної картини розвитку прізвищ України.
На формування антропонімної системи будь‑якої території мали вплив етнокультурні та соціально‑економічні зв’язки, національна структура суспільства, процеси міграції населення та історичні процеси становлення етносів. Уманщина − регіон, який через своє географічне розташування упродовж століть приваблював охочих погосподарювати на її землях: татар (ХІІІст.), литовців (XIVст.), поляків (XVI − XVIIIст.); з 1793 року досліджувана територія стала частиною Російської імперії. Відповідно, антропонімія краю формувалася за складних історичних обставин, які не могли не вплинути на формування лексико-семантичної бази та структурно-словотвірних особливостей прізвищ регіону.
У дисертаційному дослідженні проаналізовано 3935 прізвищевих назв Уманщини, виписаних з історичних джерел XVII − ХХст., та 3660 сучасних прізвищ, комплексний їх аналіз дає можливість зробити такі висновки:
1. Прізвищеві назви та прізвища Уманщини творилися як від онімної, так і від апелятивної лексики, характерної для всієї української прізвищевої системи, у зв’язку з чим усі прізвища поділено на дві основні групи: відонімні (відантропонімні / відтопонімні) та відапелятивні назви. Перевага відантропонімних назв на досліджуваній території відображує його регіональну специфіку.
Найпродуктивнішою лексичною базою в утворенні прізвищевих назв та прізвищ досліджуваного регіону виявилися давньослов’янські автохтонні власні імена і прізвиська розрядів nomina impersonalia” та nomina personalia”. Кількість таких назв становить: XVII ст. − 20,49% / 21,47% відповідно, XVIII ст. − 23,40% / 15%, ХІХ ст. − 25,32% / 14,51%, ХХ ст. − 24,89% / 15,80%, початок ХХІст. − 23,31% / 17,53%. Як бачимо, особливістю антропонімікону Уманщини є перевага неособових назв над особовими (виняток становить XVII ст.).
Серед імен та прізвиськ розряду nomina impersonalia” домінують назви з семантикою фауни”, флори” та засобів праці і предметів побуту”. Найчисленнішою групою іменувань розряду nomina personalia” є семантичний тип назви осіб за їх зовнішніми ознаками”, серед яких переважають назви людей за кольором чи іншими ознаками шкіри та волосяного покриву, за фізичними вадами та такі, що вказують на красу і привабливість.
Значну роль у період становлення прізвищ Уманщини відіграли чоловічі християнські імена різної структури: XVII ст. − 16,13%, XVIIIст. − 17,80%, ХІХ ст. − 12,80%, ХХ ст. − 18,93%, початок ХХІ ст. − 18,81%. Більшість сучасних антропонімів цього класу мотивована такими іменами та їхніми структурними варіантами: Григорій (30), Михайло (23), Данило (17), Матвій (15), Іван (14), Микола (14), Федір (14), Василь (14), Лука (14).
Згадані імена не завжди були продуктивними в основах прізвищевих назв та прізвищ Уманщини на інших часових зрізах. Так, найпопулярнішими іменами в основах прізвищевих назв XVIIст. виступали Федір (11), Григорій (10), Іван (10), Єремія (8), Михайло (8), Семен (8), Хома (7), XVIII ст. − Матвій (4), Семен (4), Григорій (3), Марк (3), Тимофій (3), Юхим (3), Петро (3), в основах прізвищ Уманщини ХІХст. найчастіше засвідчено імена: Кіндрат (5), Андрій (4), Михайло (4), Мусій (4), Павло (4), Роман (4), Сава (4), ХХ ст. − Іван (8), Климентій (7), Михайло (6), Яків (6), Дмитро (5), Герасим (4), Кирило (4), Микола (4), Олексій (4), Павло (4), Хома (4).
Продуктивність мотивуючих імен залежала від популярності особового імені протягом конкретного історичного періоду та його варіантності, а популярність і варіантність останніх від емоційно-експресивної наповненості кожного конкретного імені, від його структури. Більшість відіменних прізвищевих назв та прізвищ Уманщини утворювалися від суфіксальних варіантів чоловічих імен.
Роль жіночих особових імен у формуванні прізвищ досліджуваного регіону менш помітна: XVII ст. − 1,19%, XVIII ст. − 2,60%, ХІХ ст. − 1,14%, ХХ ст. − 1,36%, початок ХХІ ст. − 2%. Причину слід шукати в екстралінгвальних факторах: на території України іменування жінки служило засобом ідентифікації особи лише в окремих випадках.
Від власне імен-композитів прізвищеві назви та прізвища Уманщини творяться дуже рідко, частіше в їхніх основах відбиваються відкомпозитні імена у різних структурно-морфологічних варіантах. Кількість відкомпозитних назв на досліджуваній території варіюється між 3,73% у XVIIIст. та 1,36% у ХХ ст.
Відтопонімні прізвищеві назви та прізвища мотивовані географічними назвами різних регіонів України та інших країн. Для творення прізвищ цієї групи використовувалися різні типи топонімів, серед яких в антропоосновах найчастотнішими є ойконіми (XVII ст. − 7,78 % від загальної кількості, XVIII ст. − 8,81%, ХІХст. − 17,33 %, ХХст. − 12,10 %, початок ХХІ ст. − 5,30%). Зустрічаються поодинокі випадки вживання в основах прізвищевих назв та прізвищ досліджуваного регіону гідронімів. Додатковим засобом ідентифікації особи є залучення до імені катойконімів.
Найменування, в основах яких відтворена апелятивна характеристика особи, переважно мають в основі агентивні назви (XVII ст. − 16,49%, XVIIIст. − 19,60%, ХІХ ст. − 13,51%, ХХ ст. − 12,53%, початок ХХІ ст. − 14,11%), відображаючи таким чином традиційну матеріальну культуру населення Уманщини, соціальний стан, різні види діяльності корінного населення. Рідше додатковим засобом ідентифікації особи виступають назви за місцем походження першоносія та етноніми, що виникали внаслідок міграційних процесів та контактів населення досліджуваної території з іншими народами.
2. Аналізуючи прізвищеві назви та прізвища Уманщини за мотиваційними відношеннями, виділяємо такі мотиваційно-номінативні групи: патронімні або матронімні назви, патронімно-посесивні, квалітативні, локативні, ситуативні та агентивні назви.
За характером розвитку мотиваційних відношень антропоніми Уманщини характеризуються зростальною (патронімно‑посесивні назви), зростально‑спадною (патронімні, локативні, ситуативні та назви з подвійною мотивацією, або такі, мотиви виникнення яких не встановлені) та порівняно сталою динамікою розвитку (квалітативні та агентивні).
3. В аспекті словотвірної специфіки виокремлюємо п’ять способів творення прізвищевих назв та прізвищ Уманщини: назви, утворені афіксальним, морфолого-синтаксичним, лексико-семантичним, синтаксичним способами та назви, утворені шляхом слово- та основоскладання. З огляду на дериваційну неоднозначність прізвищевих типів, певну частину антропонімів кваліфікуємо як утворення подвійної словотвірної мотивації.
Афіксальним способом утворювалися прізвища від усіх класів антропонімів і апелятивних характеристик особи за допомогою патронімічних (‑енк‑о, ‑ович / -евич, -ич, ‑овець) та поліфункціональних (-ук/-чук, -ак/-чак, -ай, -ик/-ік, -к-о, -ець, -ій, -ок, ‑а) формантів. Аналізований спосіб творення прізвищ характеризується неоднаковою продуктивністю на різних часових зрізах: XVII ст. − 47,86%, XVIII ст. − 41,34%, ХІХ ст. − 24,94%, ХХ ст. − 29,22%, початок ХХІ ст. − 35,62%. Протягом XVII − ХХ ст. переважають моделі, оформлені патронімічними формантами, що зумовлено високим ступенем антропонімізації цих суфіксів, а також регіональними особливостями (XVII ст. − 43,66% / 4,20%, XVIII ст. − 31,18% / 10,16%, ХІХ ст. − 14,22% / 10,72%, ХХ ст. − 17,71% / 11,51%). На початку ХХІст. домінантними виступають поліфункціональні форманти (16,88% / 18,74%).
До найпродуктивніших субстантивних прізвищетвірних формантів сучасних прізвищ Уманщини належать -енк-о та -ук (-чук).
Формант -енк-о є питомим (корінним) на досліджуваній території, він бере активну участь у процесі творення нових прізвищевих назв та прізвищ на усіх часових зрізах (XVII ст. − 41,23%, XVIII ст. − 28,81%, ХІХ ст. − 8,68%, ХХ ст. − 13,08%, початок ХХІ ст. − 12,24%).
Суфікси -ук (-чук) є запозиченими (принесеними) на територію Уманщини. У XVII ст. кількість назв зі згаданими формантами становить лише 0,10%. Протягом наступних століть спостерігається значне збільшення таких утворень: XVIII ст. − 6%, ХІХ ст. − 6,89%, ХХст. − 8,58%, початок ХХІ ст. − 12,19%, що пов’язуємо з міграційними процесами та впливом західних діалектів на місцеві говірки.
Кількість прізвищевих назв та прізвищ, утворених лексико-семантичним способом становить: XVII ст. − 21,75%, XVIII ст. − 20,77%, ХІХ ст. − 19,96%, ХХ ст. − 20,62%, початок ХХІ ст. − 23,08%. Такі антропоніми виникали шляхом трансантропонімізації, трансономізації та антропонімізації. У межах цієї групи назв переважають трансантропонімізовані типи, утворені від слов’янських відапелятивних імен-прізвиськ розряду nomina impersonalia”, що зумовлено високим ступенем антропонімізації цього розряду лексики, різноманітного за семантикою і структурою основ.
Продуктивним на території Уманщини виступає морфолого-синтаксичний спосіб: XVIIст. − 16,71%, XVIIIст. − 20,88%, ХІХ ст. − 45,75%, ХХ ст. − 36,55%, початок ХХІ ст. − 31,72%. До цієї групи назв зараховуємо усі прикметникові утворення: прізвища у формі членних/нечленних прикметників і дієприкметників із флексією -ий (зокрема й антропоніми із суфіксами -ськ(ий) (-цьк(ий) та присвійні прикметники із посесивними формантами -ів/-ов, -ин/-ін.
В основах сучасних прізвищ у формі присвійних прикметників фіксується найпоширеніший суфікс -ів/-ов; у формі відносних -ськ(ий) (-цьк(ий) ).
Встановлено абсолютну активність суфікса -ськ(ий) (-цьк(ий)) в основах прізвищевих назв та прізвищ Уманщини XVII − початку ХХІ ст.: XVII ст. − 10,99%, XVIIIст. − 12,80%, ХІХ ст. − 30,67%, ХХ ст. − 16,25%, початок ХХІ ст. − 10,97%, що свідчить про його автохтонність на досліджуваній території. Значне збільшення цієї групи назв у ХІХ ст. пояснюємо впливом польської мови на формування антропонімікону Уманщини.
Зростаючою динамікою розвитку характеризується посесивний формант ‑ов / ‑ев: XVII ст. − 1,40%, XVIII ст. − 2,37%, ХІХ ст. − 13,66%, ХХст. − 17,17%, початок ХХІ ст. − 12,92%. Поява цієї словотвірної моделі на Уманщині пов’язана із впливом російської мови на офіційно-ділову систему досліджуваного регіону, який з кінця XVIІI ст. перебував у складі Російської імперії.
Серед морфолого-синтаксичних утворень найменшою продуктивністю відзначаються прізвищеві назви та прізвища, вжиті у формі субстантивованих якісних та відносних прикметників, повних та коротких дієприкметників: XVIIст. − 1,98%, XVIIIст. − 4,41%, ХІХст. − 0,85%, ХХст. − 2,85%, початок ХХІст. − 3,28%.
Встановлено, що словотвірний статус двокомпозитних утворень активно розкривається у межах словотвірного типу основа прикметника + іменник”, що зумовлено високим ступенем антропонімізації іменників та прикметників у період становлення прізвищ.
Як продукт синтаксичного способу творення розглядаємо подвійні прізвищеві назви та прізвища Уманщини (всього зафіксовано 8 таких утворень).
Аналіз дериваційних особливостей уманських антропонімів показав, що деякі з них характеризується словотвірною неоднозначністю, що пов’язано з полісемією, а іноді й із функціональною невизначеністю окремих суфіксів, які входять у структуру прізвищ (такі утворення відносимо до найменувань подвійної словотвірної мотивації).
4. На синхронному зрізі функціонування різних прізвищевих типів встановлено, що структурно-формантна база досліджуваних антропонімів формувалася під впливом загальноукраїнських мовних традицій і виявляє значні подібності з системами Дніпровського Припоріжжя, північної Донеччини, Правобережного Побужжя та Середньої Наддніпрянщини.
5. Словотвірно-структурний аналіз антропонімів досліджуваного регіону уможливив укладання інверсійного словника сучасних прізвищ Уманщини, який унаочнює результати дисертаційного дослідження.
Отже, лінгвістичний аналіз антропонімії Уманщини на різних діахронних зрізах свідчить про те, що на сьогодні прізвищева система цього регіону повністю усталена і поєднує в собі як загальноукраїнські, так і регіональні особливості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аркушин Г.Л. Словник західноподільських говірок: у 2 т. / Г.Л. Аркушин − Луцьк: Вежа, 2000. − Т. 1−2.
2. Бабій Ю.Б. Прізвища сучасної Середньої Наддніпрянщини: дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Бабій Юлія Брисівна. Миколаїв, 2007. 242с.
3. БаскаковН.А. Русские фамилии тюркского происхождения / БаскаковН.А. М.: Наука, 1979. 279с.
4. БачинськаГ.В. Прізвища на -ак (-як), -чак українців-переселенців на території Тернопільщини / Г.В. Бачинська // Наукові записки. Серія: Мовознавство/ відп. ред. Д.Г.Бучко. Тернопіль: ТДПУ, 1999. Вип.2. С.160164.
5. БачинськаГ.В. Антропонімікон переселенців з Польщі на Тернопільщину: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 Українська мова” / Галина Василівна Бачинська. Івано-Франківськ, 2001. 19с.
6. БевзГ.П. Історія Уманщини / БевзГ.П. К., 1997. 104с.
7. БевзенкоС.П. Історична морфологія української мови: Нариси зі словозміни та словотвору / Степан Пилипович Бевзенко. Ужгород, 1960. 416с.
8. БелейЛ.О. Варіативність антропонімів на різних рівнях української мови: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.02 Мови народів СРСР (укр. мова)” / Любомир Омелянович Белей. Ужгород, 1986. 23с.
9. БелейЛ.О. Українська літературно-художня антропонімія кінця XVIIIXX ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук: спец. 10.02.01 Українська мова” / Любомир Омелянович Белей. Ужгород, 1996. 28 с.
10. Береговенко Л. М. Семантико-функціональна структура суфіксів відносних прикметників у мові давньоруської писемності / Л.М.Береговенко // Мовознавство. - 1993. - № 4. - С. 35-41.
11. Беринда Памва. Лексиконъ славеноросскій и именъ тлъкованіє // Лексикон славенороський Памви Беринди. − К.: Вид. АН Української РСР, 1961.245с.
12. Бирилло Н.В.Беларусская антропонимия: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора филол. наук:спец. 661 Языки народов ССР (Белорусский язык)” / Н.В. Бирилло. − Минск, 1969. − 47с.
13. Білецький-Носенко Г. Словник української мови / Г. Білецький-Носенко. К., 1966. 423с.
14. Білоусенко П. І. Історія суфіксальної системи українського іменника (назви осіб чоловічого роду) / Білоусенко П. І. К., 1993. 214с.
15. Бірыла М.В. Беларускія антрапанімічныя назвы ў їх адносінах до антрапанімічных назва ў інших славянскіх моу (рускай, українскай, польскай) / Бірыла М.В. Мінськ, 1963. 57с.
16. БірылаМ.В. Беларускія антрапанімія / Бірыла М.В. Мінськ: Навука і техніка, 1969. 504 с.
17. БірылаМ.В. Беларускія антрапанімія: Структура уласных мужчынських імен / Бірыла М.В. Мінськ, 1982. 312с.
18. БірылаМ.В. Беларускія антрапанімія: Уласныя імяна, імяна мянушкі, імяна па бацьку, прозвішча / Бірыла М.В. Мінськ: Навука і тэхніка, 1996. 327с.
19. Блажчук Ю.І. Дериваційні особливості прізвищ Уманщини / Ю.І. Блажчук // Вісник Уманського педуніверситету. Філологія (мовознавство): зб. наук. праць / В.Г.Кузь (гол. ред.) та ін. − К.: Знання України, 2004. − С. 9−6.
20. Блажчук Ю.І. Варіаційні особливості прізвищ Уманщини / Ю.І. Блажчук // Актуальні питання антропоніміки / відп. ред. І.В. Єфименко. − К., 2005 − С. 39−43.
21. Блажчук Ю.І. Вплив етнофактора на структуру антропонімікону Уманщини / Ю.І. Блажчук // Традиційне і нове у вивченні власних імен: тези доповідей міжнародної ономастичної конференції, Донецьк Горлівка Святогірськ, 13-16 жовтня 2005 р. Горлівка: Видавництво ГДПІІМ, 2005. С. 64-7.
22. Блажчук Ю.І. Власні особові назви як джерельна база творення прізвищ Уманщини ХІХ ст. / Ю.І. Блажчук // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови: зб. наук. праць / відп. ред. А.П.Грищенко. К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2006. С. 211−216.
23. Блажчук Ю.І. Продуктивність чоловічих християнських імен в основах сучасних прізвищ Уманщини / Ю.І. Блажчук // Актуальні проблеми дослідження граматики та лексикології: матеріали Міжнародної науково‑теоретичної конференції, 4−5 жовтня 2006 р. Вінниця: ВДПУ імені Михайла Коцюбинського, 2006. С. 105-109.
24. Блажчук Ю.І. Прізвища Уманщини, мотивовані термінологією ремесел, пов´язаних із застосуванням вогню / Ю.І. Блажчук // Актуальне вопросы славянской ономастики: материалы ІІІ Международной научной конференции [Актуальне вопросы славянской ономастики в ареальном, этимологическом и хронологическом аспектах”], (Гомель, 6−7 октября 2006 г.) / отв. ред. Р.М.Козлова. − Гомель: ГГУ им. Ф. Скорины, 2006. − С. 8−12.
25. Блажчук Ю.І. Семантика твірних основ прізвищ Уманщини ХVІІ ст. / Ю.І. Блажчук // Записки з українського мовознавства. Вип. 16: зб. наук. праць / відп. ред. О.І.Бондар. − Одеса: Астропринт, 2006. − С. 79−86.
26. Блажчук Ю.І. Уманські прізвищеві назви ХVІІ ст., мотивовані християнськими особовими назвами / Ю.І. Блажчук // Східнослов´янська філологія: зб. наук. праць. Випуск 11. Мовознавство. Горлівка: Видавництво ГДПІІМ, 2006. С. 96103.
27. Блажчук Ю.І. Уманські прізвищеві назви XVII ст. з формантом ‑енк(о) / Ю.І. Блажчук // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. праць. Випуск 354−355. Слов’янська філологія. − Чернівці: Рута, 2007. − С. 99−104.
28. Блажчук Ю.І. Прізвища Уманщини, мотивовані етнонімами та топонімами / Ю.І. Блажчук // Студії з ономастики та етимології. 2007 / НАН України. Ін‑т укр. мови. Ред. кол.: В. Шульгач (відп. ред) та ін. − К., 2007. − С. 13−20.
29. Блажчук Ю.І. Прізвища‑композити в антропонімії Уманщини / Ю.І. Блажчук //Вісник Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Філологія. Випуск XV−XVIII. − Івано‑Франківськ: Видавничо‑дизайнерський відділ ЦІТ, 2007. − С. 452−455.
30. Блажчук Ю.І. Угорські запозичення в основах прізвищ Уманщини / Ю.І. Блажчук // Лінгвалізація світу: Теоретичний та методичний аспекти: зб. матеріалів Міжнар. наук. конф., 25−26 травня 2006 р. − Черкаси: Брама-Україна, 2007. − С. 116−121.
31. Близнюк Б.Б.Про дві найпродуктивніші словотвірні моделі гуцульських прізвищ / Богдана Богданівна Близнюк // Проблеми регіональної ономастики: тези доповідей і повідомлень наукового семінару. − К., 1994. − С. 7−8.
32. БлизнюкБ.Б. Сучасні гуцульські прізвища в історичному розвитку: дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Богдана Богданівна Близнюк. Львів, 1997. 280с.
33. Близнюк Б. Б. Гуцульські прізвища семантичного способу творення / Богдана Богданівна Близнюк // Наукові записки. Серія: Мовознавство. Тернопіль: ТДПУ, 1998. С.44−48.
34. БлизнюкБ.Б. Гуцульські прізвища, в основах яких відображені автохтонні особові власні імена/ Богдана Богданівна Близнюк // Наукові записки. Серія: Мовознавство/ відп. ред. Д.Г.Бучко. Тернопіль: ТДПУ, 1999. − Вип.2. − Ч.2. − С.117−128.
35. Богдан Д. Связь между ономастикой молдавских и украинских актов / Д. Богдан // Слов’янське мовознавство. 1961. №3. С.263.
36. БондалетовВ.Д. Русская ономастика: Учебное пособие для студентов пединститутов / Бондалетов В.Д. М.: Просвещение, 1983. 224с.
37. Бубак Ю. Процесс формирование польских фамилии в южной части территории Малой Польши в XVXVII вв. / Ю. Бубак // Proceedins of the Thirteenth international congress of onomastic sciences. Wrocław etc., 1981. T.1. S.251−257.
38. БулаваН.Ю. Сучасні українські прізвища північної Донеччини: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 Українська мова” / Наталля Юріївна Булава. Одеса, 2005. 20с.
39. БулашевГ.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях / Булашев Г.О. К., 1992. − 414 с.
40. Бучко Г. Е. Фамилии Бойковщини в период их становления и в нашие дни: дисс. канд. филол. наук: 10.02.02 / Г. Е.Бучко. Ужгород, 1986. 207с.
41. БучкоГ.Є. Прізвища Бойківщини і язичництво східних слов’ян / Г.Є. Бучко // Ономастика України першого тисячоліття нашої ери. − К., 1992. − С. 183−186.
42. Бучко Г. Є. Відапелятивні прізвища Бойківщини / Г.Є. Бучко // Наукові записки. Серія: Мовознавство. − Тернопіль: ТДПУ, 1998. − С. 39−44.
43. БучкоГ.Є. Семантична та словотвірна структура сучасних прізвищ Бойківщини/ Г.Є. Бучко // Слов’янська ономастика/ відп.ред. С.М.Медвідь. Ужгород, 1998. С.3645.
44. БучкоД. Давньоукраїнські композитні імена в основах ойконімів України / Д. Бучко // Słowiańskie composita antroponimiczne / Pod red. S. Warchoła. Lublin, 2000. − S.57−77.
45. БучкоД.Г. Класифікація ойконімів України (словотвірно-мотиваційний аспект) / Д.Г. Бучко // Наукові записки. Випуск 37. Серия: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2001. С.1013.
46. Варбот Ж.Ж. Праславянская морфология. Словообразование и этимология / Вербот Ж.Ж. М., 1984. 255 с.
47. Варченко І.О. Про походження двох українських прізвищ / І.О. Варченко // Діалектологічний бюлетень. К.: Вид-во АН Української РСР, 1962. − Вип.IX. − С.97−101.
48. Веремійчук Іван. Реміснича лексика / Іван Веремійчук // Дивослово. 1996. - №10. С.20-23.
49. Веселовський С.Б. Ономастикон. Древнерусские имена, прозвища и фамилии / Веселовський С.Б. М.: Наука, 1974. 372с.
50. Википедия. Свободная энциклопедия. − Режим доступу: http:// wikipedia.org
51. ГаличВ.М. Антропонімія Олеся Гончара: природа, еволюція, стилістика: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 Українська мова” / В. М. Галич. К., 1993. 24с.
52. Гиляревский Р.С. Иностранные имена и названия в русском тексте 3-е изд., испр. и доп. / Гиляревский Р.С., Старостин Б.А. М.: Высш. шк., 1985. 303 с.
53. Головацкий Я. Материалы для словаря малорусского наречия опублікували Й.О.Дзендзелівський, З. Ганудель // Науковий збірник МУК у Свитнику. − Пряшів, 1982. − № 10. −С. 311−362.
54. ГорбачО. Говірки Теребовельщини/ О. Горбач// Зібрані статті. V. Діалектологія. Фотопередрук. Мюнхен, 1993. С. 173255.
55. Горпинич В.О. Назви жителів в українській мові (питання словотвору, слововживання та нормування) / Володимир Олександрович Горпинич К.: Вища школа, 1979. 159с.
56. Горпинич В.О. Українська словотвірна дериватологія / Володимир Олександрович Горпинич − Дніпропетровськ, 1998. − 189с.
57. Граматика слов’янська І.Ужевича. Підг. до друку І.К.Білодід, Є.М.Кудрицький. − К.: Наук. думка, 1970. − 114 с.
58. Гримашевич Г. Словник назв одягу та взуття середньополіських і суміжних говорів / Гримашевич Г. Житомир, 2002. 183с.
59. ГриценкоТ.Б. Власні назви як засіб стилетворення в українській історичній прозі другої половини ХХст. (на матеріалі романів про Б.Хмельницького): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 Українська мова” / Т.Б. Гриценко К., 1998. 16с.
60. Грковиη М. Речник личних имена код Сербаю / Грковиη М. − Белград: Вук КарациҺ, 1977. − 325 с.
61. Гумецька Л.Л. Жіночі особові назви в українській актовій мові ХІV−ХVст. / Л.Л. Гумецька // Наукові записки Інституту суспільних наук львівського філіалу АН УРСР . Т.ІІІ. - К., 1954. - С. 116-122.
62. Гумецька Л. Л. Нарис словотворчої системи української актової мови XIVXVст. / Гумецька Л. Л. К., 1958. 298