ЖАРГОННА ЛЕКСИКА В ДРУКОВАНИХ ЗМІ (номінативно-експресивна функція)

Короткий опис

Міністерство освіти та науки України
Кам’янець-Подільський національний університет

На правах рукопису

ТРЕТЯК НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

ЖАРГОННА ЛЕКСИКА В ДРУКОВАНИХ ЗМІ
(номінативно-експресивна функція)

УДК 811.161. 2’373: 83

10.02.01 українська мова

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних
наук, професор
Ставицька Л.О.

Кам’янець-Подільський
2008

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень4
ВСТУП .................................................................................................................................6
РОЗДІЛ І. Соціолінгвістичні засади вивчення жаргонної лексики..............................16
1.1. Місце ЖЛ у структурі соціальних діалектів української мови............................16
1.2. Просторіччя як своєрідна підсистема української національної мови..................28
1.3. Жаргонізована розмовна мова як „зона нейтралізації” на шляху входження ЖЛ в літературну мову................................................................................................................32
1.4. Огляд вітчизняної літератури з проблем функціонування жаргонної лексики в мові друкованих ЗМІ кінця ХХ - початку ХХІст..........................................................35
1.5. Специфіка газетно-публіцистичного стилю.............................................................41
1.6.Мовнаособистістьжурналістаяктекстотвірнийфакторжаргонізованого викладу друкованих ЗМІ.................................................................................................................46
Висновки до першого розділу..........................................................................................57
РОЗДІЛ ІІ. Жаргонна лексика в газетно-публіцистичному дискурсі...........................60
2.1. Пейоризація публіцистичного стилю як одна з основних тенденцій його розвитку на сучасному етапі.............................................................................................60
2.1.1. Основні тенденції пейоризації газетно-публіцистичного стилю........60
2.1.2. Лексико-семантичні засоби зниження мови і стилю в друкованих ЗМІ............64
2.2. Функціонування в мові ЗМІ різних груп жаргонної лексики.................................70
2.2.1. Кримінальний жаргон.............................................................................................70
2.2.2. Молодіжний жаргон у ЗМІ.....................................................................................79
2.2.3. Міський сленг..........................................................................................................88
2.2.4. Професійні жаргонізми в ЗМІ................................................................................89
2.2.4.1. Жаргон музикантів...............................................................................................91
2.2.4.2. Міліцейський жаргон...........................................................................................94
2.2.4.3. Журналістський жаргон.......................................................................................95
2.2.4.4. Спортивна жаргонна лексика..............................................................................97
2.2.4.5. Політичний сленг................................................................................................100
2.2.4.6. ЖЛ інших професійних соціолектів..................................................................107
2.3. Найбільш уживані лексико-семантичні групи жаргонізмів.................................109
2.4. Ключові слова жаргонного походження.................................................................115
2.4.1. КС „тусівка” (тусовка)...........................................................................................118
2.4.2. КС „крутий”........................................................................................................123
2.4.3. КС „кидати”............................................................................................................128
2.4.4. КС „безпрєдєл”.......................................................................................................130
2.4.5. КС „дах” (криша)....................................................................................................132
2.4.6. КС „дерибанити”....................................................................................................133
2.4.7. КС „розкрутити”.....................................................................................................135
Висновки до другого розділу..........................................................................................137
РОЗДІЛ ІІІ. Експресивний потенціал жаргонної лексики в мові друкованих ЗМІ.....................................................................................................................................139
3.1. Жаргонна лексика і метафоричний контекст мови друкованих ЗМІ.......139
3.2. Розширення сполучуваності жаргонного слова як джерело експресії....145
3.3. Експресивний потенціал жаргонної фразеології...155
3.4. Мовна гра у сфері жаргоновживання......161
3.5.Метамовна функція жаргонної лексики і фразеології в газетно-публіцистичному дискурсі.........................................168
3.6. Публіцистичний заголовок......174
Висновки до третього розділу177
ВИСНОВКИ.....179
БІБЛІОГРАФІЯ................................................................................................................183
ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА..207
ПУБЛІЦИСТИЧНІ ДЖЕРЕЛА...209

ВСТУП
Демократизація суспільно-політичного життя, лібералізація соціально-економічних засад і моральних принципів у суспільстві, з одного боку, й розширення поля суспільного функціонування української мови, з іншого, зумовили потужні зміни на всіх структурних рівнях української мови, що своєю чергою спричинили оновлення стилістичних засобів і норм української літературної мови. Відбулася демократизація всього життя соціуму, а динаміка мовних норм, зміни в українському комунікативному просторі й дискурсивних стратегіях стали чи не найпомітнішим явищем сучасності.
Мова як основний засіб комунікації миттєво зреагувала на ті зміни, які відбулися в сучасному суспільстві. Демократизація суспільства і духовного життя впродовж останніх двох десятиліть позначилася на розвитку української мови насамперед в аспекті відмови від усталених формул тоталітарного дискурсу та помітної активізації тих засобів комунікації, що адекватні розмовним стилям спілкування. Об’єктивний процес стилістичного зниження української мови сповна віддзеркалюють україномовні газети останніх десятиліть. „Українська мова без прикрас так коротко можна охарактеризувати, зауважує Л.О.Ставицька, „зниження” газетно-публіцистичного стилю, що намагається відповідати духові часу, складного й суперечливого сьогодення, яке увійде в історію як час руйнування громадських комплексів, міфів, зашореності і разом з тим знищення ілюзорного уявлення про українську мову як еталон калиновості й сопілковості” [225, с. 395].
Мовна ситуація кінця ХХ століття повною мірою відображає роль соціальних факторів у зміні мовної картини світу. Основним соціальним фактором, що визначає характер цих змін у мові, дослідники вважають свободу слова, яка стала реальною в посттоталітарний період. Той факт, що основним джерелом вивчення сучасного стану мови є сучасні ЗМІ, не є випадковим, оскільки саме цей жанр дає змогу виявити складний взаємозв’язок між мовою, суспільством та особистістю. У просторі цього взаємозв’язку виникають нові нормативні критерії. Можна говорити про формування нових уявлень про мовну норму: від норми як правила для всіх до норми, яка враховує динамічність комунікативних ролей, розмаїття ілокутивних установок суб’єктів спілкування в усіх сферах. Динамічний характер мовної норми визначається безперервною зміною мовних смаків та оцінок, які не завжди збігаються з реальним мовним узусом, а також із визначеними правилами слововживання.
На думку багатьох дослідників Е.М.Береговська [15, с. 32-41]; А.Березовенко [17, с. 197-201]; А.Н.Васильєва [34]; О.А.Земська [93, c. 23-37; 94, c. 148]; В.С.Єлістратов [74, c. 82-89]; Е.В.Какоріна [98]; Б.О.Коваленко [110]; А.П.Коваль [111, c.9-18]; В.Г.Костомаров [124]; Л.М.Синельникова [211, c. 107-109; 212, c. 17-23]; Л.І.Скворцов [145, c. 29-57]; І.О.Соболєва [221]; Г.Я.Солганик [222]; Л.О.Ставицька [225, c. 394-397; 228, c. 184-189; 231]; О.О.Тараненко [238, c. 33-39; 239, c. 23-41], динаміка розвитку мовних норм і характеру мовних уподобань визначається не сферою художнього стилю, характерного, приміром, для ХІХ століття, а сферою друкованих засобів масової інформації. Газетні тексти стали активним засобом популяризації лексичних інновацій. Це зумовлено тим, що ЗМІ мають ширші можливості для впровадження мовної норми, відображення живомовних процесів і самих тенденцій розвитку мови. У ЗМІ широко представлена лексика, яка відображає всі сфери життя нації. Поширеність газетної періодики дає змогу простежити динаміку мовної норми та особливості її вияву на всій території України, враховуючи внутрішньомовні і позамовні фактори впливу.
Питання мови української періодики привертало увагу дослідників від початку ХХ століття. Зокрема, поява значної кількості статей спричинена дискусіями з питань культури мови, які певним чином торкалися й мови преси. Так, на початку минулого століття приводом для дискусій стали виступи І.Нечуя-Левицького, І.Франка, Б.Грінченка, Л.Мартовича. М.Сулими, Б.Гладкого. Соціологічні вивчення мови газети та її аудиторії в 20-х роках поєднувалися з лінгвістичними спостереженнями, а опис мови преси був, як правило, соціолінгвістичним.
Мова преси у цей період виділяється як окрема проблема. Чітко визначено, що основою її розвитку є народна мова, помітні пошуки імпульсів для розвитку мови преси, визначення її значення та місця в житті національної мови. Мова української періодики 50-х років характеризується низкою особливостей, зумовлених насамперед тим, що пресу трактовано як частину ідеологічної структури, а мову як засіб її пропаганди. З 60-х років вивчення мови української преси розвивалося в кількох напрямах. Перший із них нормативно-стилістичний представлений значною кількістю праць, авторами яких є С.Я.Єрмоленко, А.П.Коваль, М.М.Пилинський, К.В.Ленець, О.Д.Пономарів, В.М.Русанівський, О.А.Сербенська, Н.М.Сологуб та ін. У межах цього напряму мову періодики вивчають з погляду того, наскільки вона відповідає нормам літературної мови.
Зокрема, О.А.Сербенська, вивчаючи мову преси кінця XX ст., робить спробу системного опису й різнопланового аналізу (лінгвістичного, соціологічного, психологічного) явищ публіцистичного мовлення як певного естетичного стереотипу, що залежить від дії соціальних чинників. Дослідниця довела, що в мові газет віддзеркалюються тенденції розвитку загальнолітературних норм української мови [207, с. 51-60; 208, с. 76-84].
Другий напрям у вивченні мови періодики, який досить активно розвивається в Україні з 70-х років XX століття, пов’язаний з потрактуванням мови газети як особливого об’єкта. Це функціонально-стилістичний напрям, репрезентований у працях таких учених, як М.М.Пилинський, Г.М.Колесник, А.І.Мамалига, І.К.Білодід, Д.Х.Баранник Г.М.Сагач, О.А.Стишов, Л.І.Шевченко та ін. Функціонально-стилістичний підхід передбачає вивчення закономірностей і тенденцій формування внутрішньо стильових форм, з’ясування лінгвістичної природи жанрової форми, пошуки естетичних критеріїв газетної мови. Окремий напрям у дослідженні мови українських газет історію становлення мови української преси започаткували М.А.Жовтобрюх та Ю.В.Шевельов. Різні аспекти сучасного етапу розвитку мови української періодики (80-х 90-х років XX століття) знайшли своє висвітлення в працях Н.О.Бойченко, І.І.Браги, А.М.Григораш, Т.А.Коць, А.І.Мамалиґи, О.А.Стишова, Н.Г.Озерової та ін.
Вивчення семантико-прагматичних особливостей мови газетного дискурсу належить до актуальних лінгвістичних напрямів, мета яких дослідити мовні явища й описати їх специфіку в комунікативно-функціональному плані. Результати лінгвістичних досліджень і сучасний стан мовознавства свідчать, що вивчення мови як замкнутої системи не може бути вичерпним і вимагає опису механізму функціонування мовних засобів у процесі комунікації. Принципово важливим є пошук найефективніших форм соціальної комунікації в її безпосередніх міжособистісних й опосередкованих проявах, у дискурсі, де відображено процес пізнання та вербалізація знань про навколишню дійсність, спостерігається зв’язок між свідомістю та мовою. Основним джерелом формування сучасних мовних смаків стали сучасні ЗМІ, оскільки вони відображають складність відношень між мовою, суспільством та особистістю, і саме на тлі цих відношень виникають нові нормативні критерії й рішення. На сьогодні всі наукові дослідження газетної мови виходять з функціональної своєрідності газетно-публіцистичного стилю, яка полягає в діалектичній єдності двох функцій впливу та повідомлення. Водночас, хоча в різних жанрах публіцистики логічний та емоційно-експресивний елементи мають бути взаємно зрівноважені, на сучасному етапі газетної комунікації посилюється експресивна функція. У мові газети дедалі частіше вживається поряд із літературною та розмовною лексикою нелітературна: просторічна, жаргонна, обсценна, фразеологічні одиниці, що мають яскраво виражений зниженорозмовний, лайливий, грубий, вульгарний характер, а отже обтяжені досить виразною експресію. Дослідженню цього шару лексики, умов функціонування її в сучасному газетно-публіцистичному дискурсі присвячені численні праці вітчизняних та зарубіжних учених [В.В.Балабін 2002; А.Березовенко 2002; Г.Богданович 2001; Н.А.Волкова 1990; Т.Г.Винокур 1980; О.Гасюк 2000; Г.В.Дружин 2000; Б.О.Коваленко 2003; М.М.Копиленко 1976; В.Г.Костомаров 1971, 1994; Л.А.Кудрявцева 2002; К.В.Ленець 1988; М.М.Маковський 1976; С.А.Мартос 2001; Л.М.Синельникова 2000, 2002; Л.І.Скворцов 1977; Л.О.Ставицька 2000, 2001, 2002, 2005; І.О.Соболєва 2002; О.О.Тараненко 2002, 2003 та інших].
Усі лексичні інновації, що функціонують у сучасній українській мові, відображають об’єктивні процеси виникнення нових понять і нових оцінок. Актуальним є питання їхньої нормалізації й кодифікації, що означає наявність не тільки соціально схвалених правил, а й правил, які ґрунтуються на об’єктивній реальній мовній практиці, правил, що відображають закономірності мовної системи та її еволюції.
Соціально-політичні процеси останніх років обумовили зміни в лексико-семантичній системі української мови. Дев’яності роки ХХ ст. започаткували новий етап у розвитку української мови. Політичні, економічні, соціокультурні зміни стали одним з основних чинників потужного „жаргонного вибуху” [230, с. 23]. Відмова від бюрократичних елементів „канцеляриту” призвела до заповнення утворених лакун елементами інших стилістичних шарів, зокрема, усно-розмовною та жаргонною лексикою. Кожна конкретна форма лінгвістичної репрезентації в тексті підбір лексико-семантичних засобів, особливості їх організації та стилістичні рішення невипадкова. Відмінності в подачі інформації неодмінно відображають відмінності в інших аспектах текстотворення: стилі мислення, менталітеті, психо-емоційному стані комуніканта, ілокутивних та перлокутивних завданнях повідомлення.
Особливу роль у формуванні літературної мови на конкретному етапі її розвитку відіграють соціальні діалекти. Друковані ЗМІ, реагуючи на зміни в екстралінгвальній, мовній реальності та мовній свідомості українського соціуму, відбивали й продовжують відбивати соціально-стильове та функціональне жаргоновживання у розмаїтті сучасних соціолектів, що його структурують: кримінальний, молодіжний жаргон, жаргон наркоманів, корпоративні, професійні жаргони, жаргонізована розмовна мова, міський, політичний сленг та ін. Існуючі соціолекти своєю чергою визначають соціально-мовне обличчя жаргонізованої розмовної мови, міського сленгу в певному просторово-культурному континуумі.
Щодо активного поповнення загальномовного словника жаргонною лексикою Л.І.Скворцов висловив думку, що йдеться не тільки і не стільки про помітне кількісне збільшення та активізацію в мові цих елементів, а передусім про „нову якість жаргону як своєрідного стилю мови в нову епоху розвитку національної мови” [218, с. 31]. У жаргонній лексиці як соціально-мовному явищі з’являються не тільки нові номінації (алконавт п’яниця, джинса замовна оплачувана інформація, кидала шахрай, крутяк зухвала, нахабна людина, шобляк учасник молодіжної компанії), але й яскраві, виразно експресивні словотвірні інновації (демократизатор гумова міліцейська палиця, кнопкодави депутати ВР, бомж-таун сміттєзвалище, шоубизова тусня зібрання непопулярних представників шоу-бізнесу). Це призвело до активного використання жаргонних одиниць у мові друкованих ЗМІ, де для відображення фактів і подій та супровідної оцінки експресивно-оцінна лексика відіграє значну роль. Саме тому, що номінативна функція жаргонізмів тісно пов’язана з образністю, вони й використовуються в мові газет для надання описуваним фактам і подіям певної оцінки. Включаючись у публіцистичний дискурс, жаргонізми виступають одночасно і номінативною одиницею, і експресемою, і соціостилістичним маркером.
Огляд вітчизняної та зарубіжної наукової літератури, присвяченої вивченню жаргонних стилів спілкування [І.В.Арнольд 1990; В.В.Балабін 2002; А.Н.Баранов 1994; О.Гасюк 2000; В.А.Гордієнко 2006; М.А.Грачов 1995, 1997; Н.Я.Дзюбишина-Мельник 2002; Г.В.Дружин 2000; Б.О.Коваленко 2003; В.Г.Костомаров 1994; Л.А.Кудрявцева 2001; М.М.Маковський 1963; С.А.Мартос 2001, 2004; П.О.Селігей 2003; А.Р.Семів 2000; Л.М.Синельникова 1998, 2002; Л.І.Скворцов 1977; І.О.Соболєва 2002; Л.О.Ставицька 2001, 2002, 2005; О.О.Тараненко 2002, 2003; С.В.Федяєв 1997; В.А.Хом’яков 1998 та ін.], переконує у багатоаспектності та різновимірності цієї категорії лексики. Жаргон перестає жорстко атрибутуватися як виключно мовне явище, на що також вказує інкорпорація жаргонологічних аспектів соціолінгвістикою (М.М.Маковський, Л.О.Ставицька, О.Д.Швейцер),
культурологією (Є.Г.Рабинович, В.В.Хімік), діалектологією (О.Г.Лукашенець), дискурсологією медіа (О.С.Кубрякова, Г.Г.Почепцов, Е.І.Шейгал), перекладознавством (В.В.Балабін). Упродовж останнього десятиріччя помітно активізувались жаргонологічні студії в українській лінгвістиці, що засвідчує зростання ролі жаргонної лексики як експресивного засобу в українському комунікативному просторі (В.В.Балабін, В.А.Гордієнко, О.Л.Клименко, С.А.Мартос, І.О.Соболєва, Л.О.Ставицька).
Незважаючи на значну кількість досліджень жаргонної лексики (ЖЛ), її функціональна природа все ще залишається до кінця нерозкритою. Проблему номінативно-експресивної функції жаргонної лексики в організації газетного тексту досліджують у своїх працях О.А.Сербенська (1992), Л.М.Синельникова (1998), І.О.Соболєва (2002), Л.О.Ставицька (2000, 2001, 2005), О.О.Тараненко (2002, 2003), та інші лінгвісти, проте вказана проблема ще не стала предметом спеціального дослідження в українському мовознавстві, що й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Актуальність роботи зумовлена загальною настановою сучасної лінгвістики вивчати мову „в дії”, тобто, з урахуванням як лінгвальних, так і екстралінгвальних факторів, а також недостатністю висвітлення проблем, пов’язаних з функціонуванням сучасного жаргоновживання як номінативно-експресивного засобу в дискурсі друкованих ЗМІ. З’ясування специфіки відтворення реального узусу „живого” мовлення, компонентом якого є ЖЛ, в конкретно текстовій реалізації друкованими ЗМІ, а також кореляції між динамікою росту жаргонізованого поля в медіа та розширенням меж норми української мови власне й зумовили обраний напрям роботи. Актуальними видаються також такі проблеми, як зростання питомої ваги ЖЛ у текстах ЗМІ, загальна експансія досліджуваного лексичного шару та супровідні лексико-семантичні процеси, мовний смак і мовна особистість авторів статей, культуромовний аспект ЖЛ.
Зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами. Дослідження виконано в межах тематики науково-дослідної роботи кафедри української мови Кам’янець-Подільського державного університету „Функціонування української мови як державної” (номер державної реєстрації 0100U000791), яка передбачає вивчення лексики сучасної української мови, джерел її поповнення та функції в різних стилях мови.
Об’єктом дисертаційної праці є мова сучасного українського газетного дискурсу на матеріалі загальнонаціональних газетних видань та регіональних, що виходять у Львівській, Івано-Франківській та Хмельницькій областях.
Предметом аналізу є функціонування жаргонної та жаргонізованої лексики в мові сучасної української газети в соціолінгвістичному і структурно-семантичному аспектах.
Мета роботи з’ясувати семантичну та функціональну специфіку жаргонного лексикону в мові друкованих ЗМІ, виявити жаргонні лексико-тематичні групи та їх експресивне значення в газетному дискурсі, установити функціональне навантаження жаргонізованих одиниць та факторів, що впливають на актуалізацію іманентних особливостей ЖЛ.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких основних завдань:
1) установити соціолінгвальні та соціокультурні чинники активізації жаргонного лексикону в тексті ЗМІ;
2) розглянути лексичний склад жаргонних одиниць (ЖО), застосовуваних у ЗМІ, як джерело поповнення жаргонного вокабуляру;
3) описати мовну й прагматичну варіативність, а також експресивну, образну функцію ЖО в сучасному газетно-публіцистичному дискурсі;
4) ідентифікувати функції ЖО, пов’язані з реалізацією комунікативної інтенції авторів текстів ЗМІ, тобто прагматику ЖО в медіа-текстах, а також відповідний ракурс мовної особистості журналіста;
5) простежити шляхи лексико-граматичного „вростання” жаргонізованої лексики до системи сучасної мови (словотвірний потенціал, зміна морфологічних властивостей, розширення сполучуваності, розвиток синонімічних зв’язків та ін.);
6) обґрунтувати соціопсихологічну вмотивованість та комунікативні функції ЖО у ЗМІ.
Поставлені завдання визначили основні методи і прийоми роботи. З традиційних лінгвістичних методів у дисертаційній праці використано: метод спостереження та опису мовних явищ на основі лексикографічних і текстових даних для інвентаризації, систематизації та класифікації лексичних одиниць, а також для інтерпретації їхніх структурних та функціональних особливостей; необхідність порівняння тих чи інших ЖО в плані їх реєстру різними лексикографічними виданнями зумовили застосування методики словникових дефініцій, а визначення жаргонних соціосем пов’язане з використанням методу компонентного аналізу. У роботі також використано метод зіставлення мовних та суспільних явищ, метод кількісних підрахунків; метод дедуктивного аналізу для підтвердження висунутих теоретичних гіпотез щодо закономірностей функціонування ЖЛ у мові преси.
Джерельною базою роботи слугували українські друковані періодичні видання, газети і журнали, переважно обмежені часовими рамками 2000-2006 рр. Серед найбільш цитованих центральні видання: газети „Україна молода”, „Слово України”, „Українське слово”, „День”, „Вечірній Київ”, „Товариш”, „Демократична Україна”, „Без цензури”, „Київські відомості”, „Газета по-українськи”, „Кримінальний огляд”, „Світ молоді”, „Книжник-review”; тижневики „Дзеркало тижня”, „Високий замок”, журнал „Політика і культура”; регіональні видання: „Аргумент газета” (Львів), „Львівська газета”, „Всім” (Хмельницький), „Експрес” (Хмельницький), „Моя газета+” (Хмельницький), „Аргумент Хмельницький”, „Вісник”, „Подолянин”, „Фортеця” (Кам’янець-Подільський) та ін. Проаналізовано різножанрові тексти ЗМІ: аналітичні статті, коментарі, інтерв’ю. Загалом було проаналізовано близько 2000 жаргонних одиниць.
Наукова новизна дослідження визначається тим, що воно становить першу спробу комплексного,

Список літератури

ВИСНОВКИ

Результати дослідження дають підстави констатувати:
Актуалізація субстандартної лексики в публіцистиці останніх десятиріч зумовлена впливом розмовної лексики на публіцистичний стиль, асиміляцією некодифікованого слова у загальний вжиток. Це стає причиною апеляції до лексико-фразеологічної антинорми як основи створення нових прийомів впливу на адресата для досягнення комунікативно-прагматичних завдань.
Однією з визначальних ознак мови сучасних ЗМІ є залучення до активного вжитку субстандартної лексики, практично нерегульоване входження у загальновживану практику жаргонізмів, просторічних слів, вульгаризмів. Ненормативна лексика стає нормою не тільки усно-розмовної мови, але й поширюється на мову преси. Тексти друкованих ЗМІ, а також дані тлумачних словників жаргонізованої мови підтверджують частотність вживання ЖО в газетно-публіцистичному дискурсі. Сучасні ЗМІ стали основним джерелом вивчення механізмів складного взаємозв’язку мова суспільство особистість.
Якість текстів друкованих ЗМІ, мовний смак епохи, формування мовної й концептуальної картини світу реципієнта залежить від мовної і комунікативної компетенції журналіста. Прагнучи бути «лінгвістично своїм» для потенційного адресата газетно-журнальної публікації, автори вживають жаргонну лексику, що є насамперед прерогативою усної, а не писемної мови. Мова адресата друкованих ЗМІ орієнтується на мову останніх, оскільки друковане слово традиційно має значну силу впливу на свідомість людини в нашому культурному просторі. Журналістська мовна практика вплинула на поширення у суспільстві знижених слів як модних. Підставою цього може слугувати той факт, що до реєстру деяких сучасних словників увійшли жаргонні лексеми бабки, безпредєл, бомж, тусовка та ін. Інакше кажучи, стійка тенденція до жаргоновживання в мові ЗМІ засвідчує пейоризацію мови „згори”. Усталені в суспільстві норми, традиції, стереотипи, правила становлять форму існування культури, й спостереження різних типів усного мовлення засвідчили очевидну залежність її якості від того, до якого типу мовленнєвої культури належить мовець. У сфері літературної мови маніфестуються елітарний та середньолітературний типи мовної особистості. Просторічний, народно-розмовний, арготичний залишаються за його межами. За рівнем володіння мовою сучасних журналістів (як і письменників) слід віднести до середньолітературного типу мовної особистості.
Аналіз фактичного матеріалу засвідчує, що жаргонізована лексика в газетно-журнальних текстах виступає, з одного боку, як текстотвірний елемент, з іншого як засіб впливу на адресата, тобто в текстах ЗМІ важлива як семантика ЖО, так і комунікативно-прагматична установка адресата в їх використанні. Однією з основних причин активного проникнення ЖЛ у публіцистичний дискурс є, зокрема, її виразна стилістична маркованість. Саме ця особливість уможливлює реалізацію ЖО в публіцистичних текстах різноманітних комунікативних інтенцій адресанта, перетворюючи раціональну публіцистичну інформацію в експресивно впливову. Комунікативно-прагматичний аналіз знижених мовних засобів дає підстави констатувати, що характер і спрямованість використання ЖЛ впливає на формування норми сучасної літературної мови, а також на рівень мовної культури загалом. Одним із потенційних джерел поповнення стилістично зниженої лексики в мові газет є елементи кримінального, молодіжного та професійного жаргонів.
У газетних дискурсах спостерігаємо розширення сполучуваності ЖЛ різних соціальних груп з лексикою книжної, суспільно-політичної, економічної та інших сфер. Оновлення газетних дискурсів за допомогою численних ЖО впливає на їх семантику, яка трансформується в напрямку абстрагування, розширення значення, метафоризації. Авторська прагматична настанова розширити референтну сферу жаргонного вокабуляру зумовлює активізацію контекстної семантики, яка корелює зі світом актуальних для певного історичного часу і простору ідей, понять, подій, реалій, персоналій. Крім розширення семантики, варто звернути увагу на заміну денотативно-предметної сфери жаргонізму, яку зафіксовано у друкованих ЗМІ. На функціональність жаргонного вокабуляру в ЗМІ впливає власне лінгвальний чинник семантичної структури жаргонізму, актуалізовані елементи якої здатні задовольнити прагматичні потреби комунікації та екстралінгвальний чинник незатертості й новизни.
Соціальні зміни, які характеризують сучасну епоху, спричиняють перетворення раніше периферійних одиниць мовної системи на домінанти масової публічної й особистої комунікації. Окремі слова жаргонного походження стають ключовими одиницями сучасного дискурсу, змінюють свій лінгво-прагматичний статус, істотно поповнюючи перелік лексичних значень слова, коректуючи набір мовних властивостей, притаманних їм у загальномовній структурі. Частотність, повторюваність, стереотипність життєвих ситуацій призводить до утворення лексичних комплексів ключових слів жаргонного походження. Як окремі слова, фразеологічні сполучення, стійкі вислови спілкування вони становлять суттєву частину від загального обсягу сучасного публіцистичного дискурсу. Зважаючи на частотність уживання в мові різних ЗМІ, їхню здатність до утворення похідних на їх основі новоутворень, виділено центральні та периферійні ключові слова жаргонного походження.
Жаргонні засоби реалізують особливу метамовну функцію в мові, адресант вільно використовує жаргонізми, порушуючи традиційну стилістику публіцистичних жанрів. Високий рівень функціонально-стилістичної гетерогенності газетного дискурсу спричиняє яскраво виражений іронічний ефект. Насиченість публіцистичного дискурсу жаргонізмами свідчить про тенденцію перетворення ЖЛ в наративну норму сучасної мови. Це дає підстави визнати універсальність цієї тенденції, яка є закономірним наслідком комплексу об’єктивних причин: соціолінгвістичних, інформаційно-комунікативних і власне прагматичних.
Нівелювання групових жаргонізмів і розширення меж ЖРМ, актуалізація вживання субстандартної лексики в різних контекстах, створення прийомів їхнього введення в газетні заголовки виступає засобом привернення уваги читача і сприяє контактовстановленню з ним.
Аналіз фактичного матеріалу дає підстави простежити динаміку використання ЖЛ у публіцистичних текстах за визначений період (2000 2008рр.): з початку 2000 р. до кінця 2004 р. спостережено активне вживання ЖО у різних публіцистичних жанрах, що пояснюється певними політичними процесами (зокрема президентські вибори). У цей період домінували експресивна й оцінна функції ЖЛ. З початку 2005р. простежено тенденцію до кількісного зменшення ЖЛ у газетно-журнальній публіцистиці, а її функціонування закріплюється за креативними жанрами і в характерологічній функції.
Соціальна зумовленість використання ЖЛ у публіцистичному дискурсі поступається комунікативній зумовленості, яка визначає навмисне порушення лексичних норм спричиняє активізацію антинорми, що виступає як виражально-зображальний елемент тексту, зближуючи публіцистичний стиль з мовою художньої літератури.
Взаємодія кодифікованої і жаргонної лексики в публіцистичному дискурсі зумовлює синонімічні та омонімічні відношення, утворення словотвірних рядів, актуалізацію ЖО в газетно-журнальних публікаціях.
Отже, жаргонні слова і фразеологізми стають смисловими сигналами змісту газетних текстів, уживаючись як ключові або в позиції заголовку. Можна констатувати, що ЖЛ повністю адаптувалася в мовленнєвому просторі субстрату. Жаргонізоване слово для сучасного носія втратило знаковість, воно стає широковживаним, що відображено у публіцистиці. Комунікативна й соціальна загальнозначущість змісту газети досягається здебільшого за рахунок певного принципу відбору й уживання мовних засобів. Цей принцип орієнтовано на логіко-поняттєвий бік мови, що продукує використання мовних одиниць, яким притаманні точність, нейтральність, об’єктивність вираження змісту, а також експресивність та образність. Саме тому досить часто номінативна функція жаргонізму тісно пов’язана з образністю й використовується для надання описуваним фактам і подіям певної оцінки. Уведені в газетний дискурс жаргонізми виступають одночасно і номінативною одиницею, й експресемою, і соціальним та стилістичним та маркером.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Апресян Ю. Д. Личная сфера говорящего и наивная модель мира / Ю.Д. Апресян // Семиотические аспекты формализации интеллектуальной деятельности: Школа-семинар «Кутаиси-85»: Тез. докл. и сообщ. М., 1985. 432 с.
2. Арапов М. В. Жаргон / М. В. Арапов // ЛЭС. М. : Советская энциклопедия, 1998. 150 с.
3. Арапов М. В. Сленг / М. В. Арапов // Большой энциклопедический словарь. Языкознание / [под ред. В. Н. Ярцевой]. [2-е изд.] М., 1998. 461с.
4. Арнольд И. В. Лексикология современного английского языка [Учеб. для ин-тов и фак. иностр. яз.] / И. В. Арнольд. [3-е изд., перераб. и доп.]. М. : Высш. шк., 1986. 295, [1] с.
5. Арнольд И. В. Стилистика современного английского языка: (Стилистика декодирования) : [По спец. "Иностр. яз."] / И. В. Арнольд. [3-е изд.]. М. : Просвещение, 1990. — 300,[1] с. — (Учеб. пособие для пед. ин-тов).
6. Арутюнова Н.Д. Истоки, проблемы и категории прагматики / Н.Д.Арутюнова, Е. В. Падучева // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. ХVI. Лингвистическая прагматика. М. : Прогресс, 1985. С. 3-42.
7. Арутюнова Н. Д. Метафора и дискурс / Н. Д. Арутюнова // Теория метафоры. М. : Прогресс, 1990. С. 9 -20.
8. Балабін В. В. Сучасний американський військовий сленг як проблема перекладу: дис. канд. філол. наук : 10.02.16 / Балабін Віктор Володимирович. К., 2002. 308 с.
9. Баранник Д. Х. Образна семантика і газетний текст. Метафора в газеті / Д.Х.Баранник // Про культуру мови. К. : Наук. думка, 1964. С. 155-166.
10. Баранов А. Н. Язык как игра: жаргон и превращенная реальность / А.Н.Баранов // Юганов И., Юганова Ф. Русский жаргон 60-90-х годов. Опыт словаря. М., 1994. С. 311-315.
11. Бардина Н. В. Языковая гармонизация сознания / Н. В. Бардина. Одесский гос. ун-т им. И. И. Мечникова : Астропринт, 1997. 271 с.
12. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / М. М. Бахтин; [примеч. С.С.Аверинцева, С. Г. Бочарова]. [2-е изд.]. М. : Искусство, 1986. 444, [1] с.
13. Беглова Е. И. Семантико-прагматический потенциал некодифицированого слова в публицистике постсоветской эпохи: атореф. дис. на соискание ученой степени д-ра филол. наук: спец. 10.02.01 Русский язык” / Е. И. Беглова. М., 2007. 48 с.
14. Беликов В.И. Социолингвистика / В. И. Беликов, Л. П. Крысин. М. : РГГУ, 2001. 439 с.
15. Береговская Э. М. Молодёжный сленг: формирование и функционирование / Э. М. Береговская // Вопр. языкознания, 1996. № 3. С. 32-41.
16. Береговская Э. М. Французское арго: Эволюция его восприятия / Э.М.Береговская // Филол. науки. 1997. № 1. С. 55-65.
17. Березовенко А. Кримінальне арго в Україні / А. Березовенко // Мовознавство. Доповіді та повідомлення ІV Міжнародного Конгресу Україністів. К.: Пульсари, 2002. С. 197-201.
18. Бесага Р. В. Нестандартизовані елементи в українській літературній мові : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 ”Українська мова„ / Р. В. Бесага. Ужгород, 1997. 27 с.
19. Бессонов А. П. Газетный заголовок / А. П. Бессонов. Л.: Лениздат, 1958. 62 с.
20. Білодід І. К. Стилістичне збагачення усного літературного мовлення / І.К.Білодід // Українське усне літературне мовлення. К. : Наук. думка, 1967. С.17.
21. Богданович Г. Концептуальная картина мира сквозь призму личности / Г.Богданович // Филол. студии. Симферополь, 2001. № 3. С. 19-22.
22. Богин Г. И. Языковая личность как фактор текстообразования / Г. И. Богин // Теория текста: Лингвистический и стилистический аспекты. Екатиренбург, 1992. 91 с.
23. Бодуэн де Куртенэ И. А. Избранные работы по общему языкознанию / АНСССР. Отделение литературы и языка / С. Г. Бархударов (отв.ред.), В.И.Григорьев (сост.), А.А. Леонтьев (сост.). М. : Издательство АН СССР, 1964. Т.1. 384 с.
24. Бодрийар Жан. Общество потребления. Его мифы и структуры / Бодрийар Жан.; [пер. с фр., послесл. и примеч. Е.А.Самарской]. − М. : Республика; Культурная революция, 2006. 269 с.
25. Бондалетов В. Д. Социальная лингвистика / В. Д. Бондалетов М.: Просвещение, 1987а. 159 с. (Учебное пособие для студентов пед. ин-тов по спец. № 2101 Рус. яз. и лит.”).
26. Бондалетов В. Д. Типология и генезис русских арго / В. Д. Бондалетов Рязань : РГПУ, 1987б. 73 с. ( Учеб. пособие к спецкурсу).
27. Бондалетов В. Д. Иноязычная лексика в русских арго / В. Д. Бондалетов Куйбышев : КПГУ, 1990. 118 с. (Учеб. пособие к спецкурсу).
28. Борисова-Лукашенец Е. Г. О лексике современного молодежного жаргона: Англоязычные заимствования в студенческом сленге 60-70-х годов / Е.Г.Борисова-Лукашенец // Литературная норма в лексике и фразеологии. М.: Наука, 1983. С. 104-120.
29. Борисова-Лукашенец Е. Г. Лексические заимствования и их нормативная оценка (на материалах молодёжного жаргона 60-70-х годов) : автореф. дис. на соискание научн. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.01 Русский язык”. М., 1982. 22 с.
30. Борисова Е. Г. Современный молодёжный жаргон / Е. Г. Борисова // Русская речь, 1980 № 5. С. 51-55.
31. Брысина Е. В. Экспрессивно-выразительные средства диалекта / Е.В.Брысина Волгоград : Перемена, 2001. 131 с.
32. Быков В. Жаргоноиды и жаргонизмы в речи русскоязычного населения. (Новые слова и значения в современном русском языке) / В. Быков // Русистика. 1994. №1-2. С. 85-95.
33. Валюсинская З. В. Вопросы изучения диалога в работах советских лингвистов / З. В. Валюсинская // Синтаксис текста. М., 1979. С. 299-314.
34. Васильева А. Н. Газетно-публицистический стиль речи : Курс лекций по стилистике рус. яз. [Учеб. пособие для студентов-иностранцев] / А.Н.Васильева. М. : Русский язык, 1982. 198 с.
35. Вакуров В. Н. Фразеологический каламбур в современной публицистике / В.Н.Вакуров // Русская речь. № 6. 1994. С. 40-47.
36. Вепрева И. Т. Метаязыковой комментарий в современной публицистике: Типология и причины вербализации языкового сознания / И. Т. Вепрева // Известия АН. Серия литературы и языка. 2002. Т. 61, № 6. С. 12-21.
37. Виноградов В. В. О теории художественной речи: [учебное пособие для ВУЗов] / В. В. Виноградов. М. : Высшая школа, 2005. 287 с.
38. Винокур Г.О. Культура языка / Г. О. Винокур. М.: Лабиринт, 2006. 256с. (Серия Филологическая библиотека”. Раздел: Литературоведение. Языкознание).
39. Винокур Г.О. Филологические исследования. Лингвистика и поэтика / Г.О.Винокур; Отв. ред. Г. В. Степанов, В. П. Нерознак; [Вступ. ст. и коммент. М.И. Шапира]; АН СССР, Отд-ние лит. и яз., Комис. по истории филол. наук. М.: Наука, 1990. — 451,[1] с., [1] л.
40. Винокур Т. Г. Закономерности стилистического использования языковых единиц / Т. Г. Винокур. М. : Наука, 1980. 270 с.
41. Винокур Т. Г. Устная речь и стилистические свойства высказывания / Т.Г.Винокур // Разновидности городской устной речи. М.: Наука, 1988. С.44-84.
42. Винокур Т. Г. Информативная и фатическая речь как обнаружение разных коммуникативных намерений говорящего и слушающего / Т. Г. Винокур // Русский язык в его функционировании: Коммуникативно-прагматический аспект. М., 1993. С. 5-29.
43. Влияние социальных факторов на функционирование и развитие языка / [Ю.Д.Дешериев, М. В. Панов, Э. Г. Туманян и др.]. [Отв. ред. Ю.Д.Дешериев, Л. П. Крысин]. М. : Наука, 1988. 198, [2] с. (АН СССР, Ин-т языкознания).
44. Волкова Н. А. О специфике молодежного жаргона в условиях близкородственного взаимодействия / Н. А. Волкова // Всесоюзна науково-методична конференція „Проблеми міжпредметних зв’язків в умовах білінгвізму”. Тези доповідей. Дрогобич, 1990. С. 108-109.
45. Волкова Н. А. Жаргонизмы со значением лица в политическом дискурсе / Н.А.Волкова // Слово в словаре и дискурсе: Сборник научных статей к 50-летию Харри Вальтера. М.: ООО «Изд-во "Элпис", 2006. С. 194 - 201.
46. Воркачев С. Г. Лингвокультурология, языковая личность, концепт: становление антропоцентрической парадигмы в языкознании / С. Г. Воркачев // Филол. науки. 2001. № 1. С. 64-72.
47. Гальперин И. Р. О термине „сленг” / И. Р. Гальперин // Вопр. языкознания. 1956. № 6. С. 107-114.
48. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования / И.Р.Гальперин. М. : Наука, 1981. 139 с. (АН СССР, Ин-т языкознания).
49. Гасюк О. Сленг у молодіжному середовищі / О. Гасюк // Слово і суспільство: зб. наук. праць. К., 2000 ч. 1. С. 145-146.
50. Гладкая Н. М. К проблеме формирования лексического фонда газетно-публицистического дискурса / Н. М. Гладкая // Вопросы функциональной лексикологии и этимологии : сб. научн. трудов. М., 1989. Вып. 338. С. 75-80.
51. Голанова Е. И. Устный публичный диалог: Жанр интервью / Е. И. Голанова // Русский язык конца ХХ столетия. М., 1996. С. 427-453.
52. ГольдинВ.Е.Внутринациональные речевые культуры и их взаимодействие / В.Е.Гольдин, О. Б. Сиротинина // Вопросы стилистики: проблема культуры речи. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1993. Вып. 25. С. 9-19.
53. Гончарова Н. В. Аксіологічна структура англомовного діалогічного дискурсу (на матеріалі художньої прози): дис канд. філол. наук : 10.02.04 / Гончарова Наталія Віталіївна К., 2002. 182 с.
54. Горбач О. Львівські проступницько-тюремні арготизми (до 1930-их років) / О.Горбач // Наук. зб. Українського Вільного Університету. Мюнхен, 1983. Т. 10. С. 296-326.
55. Горбач О. Арґо на Україні. Зібрані статті / О. Горбач. Мюнхен, 1990. 381с.
56. Гордієнко В. А. Формування загального сленгу в сучасній російській мові: автореф. дис. на здобутя наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.02 ”Російська мова„ / В. А. Гордієнко. К., 2006. 17 с.
57. Городское просторечие: Проблемы изучения / [отв. ред. Е. А. Земская, Д.Н.Шмелев]. М. : Наука, 1984. 189 с.
58. Грачев М. А. Об этимологии в русском арго / М. А. Грачев // Русская речь, 1994. № 4. С. 67-70.
59. Грачев М. А. Откуда слова тусовка и тусоваться? / М. А. Грачев // Рус. яз. в школе. 1995. № 3. С. 84-86.
60. Грачев М. А. Происхождение и функционирование русского арго: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра филол. наук : спец. 10.02.01 ”Русский язык„ / М.А.Грачев. СПб., 1995. 35 с.
61. Грачев М. А. Русское арго / М. А. Грачев. Н.Новгород: Изд-во НГЛУ, 1997. 245 с.
62. Григорьев В. П. Лингвистика и поэтика: [сборник статей] / В. П. Григорьев. М.: Наука, 1979. 308 [1] с. (Акад. наук СССР, Ин-т русского яз.).
63. Гуревич П. С. Культурология: [Учеб. для вузов] / П. С. Гуревич. [3-е изд., перераб. и доп.]. М. : Гардарики, 1999. 278 с.
64. Девкин В. Д. О видах нелитературной речи / В. Д. Девкин // Городское просторечие: Проблемы изучения. / Отв. ред. Е.А. Земская, Д. Н. Шмелев. М.: Наука, 1984. С. 12-21.
65. Дейк Т. А. ван Язык. Познание. Коммуникация: Сб. работ / Т. А. ван Дейк; [составление В. В. Петрова]; [пер. с англ. яз. под ред. В. И. Герасимова]; [вступ. ст. Ю. Н. Караулова, В. В. Петрова]. М. : Прогресс, 1989. 310, [2] с.
66. Дзюбишина-Мельник Н. Я. Сучасний жаргон й сучасне розмовне мовлення / Н.Я. Дзюбишина-Мельник // Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська Академія». К., 2002. Т. 20. С. 15-18. (Серія Філологічні науки”).
67. Донченко О. А. Архетипи соціального життя і політика (Глибинні регулятиви психополітичного повсякдення) / О. А. Донченко, Ю. В. Романенко. К. : Либідь, 2001. 334 с.
68. Долинин К. А. Стилистика французского языка / К. А. Долинин. М.: Просвещение, 1978. 343 с.
69. Дружин Г. В. Сленговая культура современной украинской молодежи как следсвие ее американизации / Г. В. Дружин // Динамизм социальных процессов в постсоветском обществе. Материалы международного семинара. Вып. 1. Луганск-Женева, 2000. С. 233-238.
70. Дружин Г. В. Современные лексические заи