СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ТИПИ АБРОУТВОРЕНЬ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Короткий опис

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Климович Світлана Миколаївна

УДК 81’373.611

СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ТИПИ АБРОУТВОРЕНЬ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.01 — українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник —
Олексенко Володимир Павлович,
доктор філологічних наук, професор

Херсон - 2008

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ..4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА ВИОКРЕМЛЕННЯ АБРОМОРФЕМ У СУЧАСНОМУ МОВОЗНАВСТВІ ..10
1.1. Поняття аброморфеми як складника подільних абревіатур у сучасному словотворі .10
1.2. Аброморфема і морфема .18
1.3. Типи аброморфемних абревіатур ...23
1.4. Диференціація аброморфем за їхньою співвіднесеністю з базовим словосполученням ..31
1.5. Позиційна характеристика аброморфем ...36
1.6. Лексикалізація аброморфем як спосіб утворення аброкоренів ..42
1.7. Словотвірний потенціал лексикалізованих аброморфем 51
Висновки до розділу І 58
РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРНІ ТИПИ ТА СЛОВОТВІРНІ МОЖЛИВОСТІ АБРОМОРФЕМ В УТВОРЕННЯХ АБРОМОРФЕМНО-СЛОВЕСНОГО ТИПУ .61
2.1. Аброморфеми препозитивного типу як частини скорочених основ прикметників 61
2.2. Лексико-семантичні зв’язки між препозитивними аброморфемами...65
2.3. Найуживаніші атрибутивні аброморфеми препозитивного типу72
2.3.1. Питомі препозитивні аброморфеми ...72
2.3.2. Запозичені препозитивні аброморфеми .78
2.4. Препозитивні атрибутивні аброморфеми і префіксоїди ..93
2.5. Препозитивні атрибутивні аброморфеми й основи композитів або складники юкстапозитів ..101
2.6. Нові аброморфеми у складі напівабревіатурних-напів’юкстапозитних утворень ...107
2.6.1. Препозитивні аброморфеми, що мають співвідносний прикметник 107
2.6.2. Препозитивні аброморфеми, що не мають співвідносних прикметників .113
2.6.3. Препозитивні аброморфеми відабревіатурного іншомовного походження ...117
2.7. Субстантивні аброморфеми препозитивного типу в аброморфемно-словесних абревіатурах 121
Висновки до розділу ІІ .124
РОЗДІЛ 3. СТРУКТУРА ТА ПОЗИЦІЙНЕ ВИКОРИСТАННЯ АБРОМОРФЕМ В УТВОРЕННЯХ ВЛАСНЕ-АБРОМОРФЕМНОГО ТА КОМБІНОВАНОГО ТИПУ ...127
3.1. Особливості аброморфем власне-аброморфемних абревіатур..127
3.2. Препозитивні аброморфеми в аброутвореннях власне-аброморфемного типу...133
3.2.1. Атрибутивні аброморфеми препозитивного типу...133
3.2.2. Субстантивні препозитивні аброморфеми ..139
3.3. Постпозитивні субстантивні аброморфеми у власне-аброморфемних абревіатурах ..143
3.3.1. Питомі субстантивні аброморфеми постпозитивного типу143
3.3.2. Запозичені субстантивні постпозитивні аброморфеми ..146
3.4. Специфіка аброморфем в абревіатурах комбінованого типу153
Висновки до розділу ІІІ 159
ВИСНОВКИ ...161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..168
ДОДАТОК А «Словник аброморфем сучасної української мови»..190

ВСТУП

Одним із найпотужніших компонентів неології виступає абревіація як «свідомий, цілеспрямований процес, що регулюється розумом і волею людини, загальна сутність якого служить основній меті комунікації: за мінімальної затрати зусиль, пов’язаних із спілкуванням і мовною діяльністю, прийняти і передати максимум інформації [208, с.100]».
Процес утворення абревіатур помітно активізувався в останні роки у зв’язку з суспільно-політичними та соціально-економічними змінами, що відбуваються в українському суспільстві, з упровадженням комп’ютерних технологій, взаємодією із західною культурою і впливом інших екстралінгвальних чинників.
Абревіацію у вітчизняній та зарубіжній лінгвістиці досліджували в різних аспектах. Суть основного підходу полягає в обґрунтуванні абревіації як способу словотворення. У зв’язку з цим з’ясовано питання, пов’язані з фонетичними рисами абревіатур, їхньою формальною структурою, довжиною і межами компонентів порівняно з іншими мовними одиницями [4-7; 72-74; 172; 205]. Лінгвістичні розвідки філогенетичної природи абревіатур установлюють причини виникнення абревіації, вплив лінгвальних та екстралінгвальних чинників на появу та формування цих утворень [55; 113; 143]. Розв’язано проблеми, пов’язані з функціонуванням скорочень у мові, зокрема з оформленням їхнього граматичного роду, словозміни складноскорочених слів, участі в словотвірних процесах [16; 135; 156; 190]. Проаналізовано складноскорочені слова в ролі складників науково-технічної термінології та визначено принципи їхньої будови [10; 22; 105; 121]. Здійснено міжмовні типологічні порівняння абревіатур на матеріалі російської та англійської мов [50; 94], німецької та російської [48], української та російської [55; 61; 173], польської та російської [185].
У сучасній лінгвістиці практично немає праць, присвячених аналізу морфемної будови абревіатур і встановленню значення абревіатурних складників. Питання подільності, мотивованості, похідності, компонентного складу абревіатур розв’язують зовсім або частково по-іншому, ніж похідних одиниць основного словникового складу мови.
Морфемну подільність абревіатур по-різному витлумачують вітчизняні та зарубіжні лінгвісти. Одні взагалі заперечують їхню лексемність [148, с.10], вважають нерозкладними ці одиниці [185, с.23-24], інші переконливо доводять морфемний статус абревіатурних компонентів [195, с.454-455].
Поняття і термін „аброморфема („абревіатурна морфема) з’явилися у 60-х роках минулого століття в російській лінгвістиці у зв’язку з характеристикою структури подільних абревіатур [157, с.80]. Першою спробою дослідити і теоретично обґрунтувати поняття «аброморфема» є праця Д. Алексєєва «Сокращённые слова в русском языке» (Саратов, 1979). Виділивши структурні типи аброморфем, автор, на жаль, не визначив критеріїв їх виокремлення.
В українській лінгвістиці цей термін почали вживати пізніше, хоч ідея поділу абревіатур на морфеми відома так само з 70-х років ХХ століття. Для позначення складників морфемно подільних абревіатур тут використовували терміни „формалізований компонент [173, с.17], „структурна морфема [154, с.14].
Термінові „аброморфема свого часу віддала перевагу Н. Клименко. Порівнявши складові абревіатур з мотивувальними словосполученнями, вона виокремила в подільних абревіатурах специфічні аброморфеми — повні або часткові еквіваленти морфем у вихідних словах [77, с.44].
Незважаючи на активізацію досліджень з абревіації, проблема визначення морфемної будови абревіатур та значення абревіатурних складників у сучасній лінгвоукраїністиці залишається однією з найдискусійніших.
Актуальність пропонованої дисертаційної праці зумовлена потребою комплексно дослідити структурні, семантичні та словотвірні характеристики абревіатурних морфем, теоретично обґрунтувати їхній статус як специфічних складників морфемно членованих абревіатур.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної праці тісно пов’язана з комплексною науковою темою «Закономірності розвитку української мови і практика мовної діяльності», над якою працює кафедра української мови та соціолінгвістики Херсонського державного університету.
Мета роботи полягає в цілісному дослідженні абревіатурних морфем української мови. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких основних завдань:
1) проаналізувати й узагальнити різні погляди дериватологів на абревіатурну морфему як складник подільних абревіатур;
2) установити співвідношення понять „морфема та „аброморфема;
3) окреслити місце аброморфеми у структурі складноскорочених слів;
4) визначити й схарактеризувати типи аброморфемних абревіатур;
5) розмежувати аброморфеми за їхньою співвіднесеністю з базовим словосполученням та подати позиційну характеристику аброморфем;
6) визначити найуживаніші атрибутивні аброморфеми препозитивного типу, схарактеризувати їх за походженням;
7) виявити характер лексико-семантичних зв’язків між препозитивними абревіатурними морфемами;
8) окреслити коло типових субстантивних препозитивних аброморфем;
9) виокремити постпозитивні аброморфеми, розмежувати їх за походженням та використанням в різних типах аброморфемних утворень;
10) порівняти вживання аброморфем в аброморфемно-словесних, власне-аброморфемних та в аброутвореннях комбінованого типу;
11) подати рекомендації про доцільність вживання тих чи тих аброморфем, зважаючи на нові тенденції їх функціонування в сучасній українській літературній мові.
Об’єктом дослідження в дисертації є структурно-семантичні типи абревіатур, до складу яких входять аброморфеми.
Предметом дослідження стали питомі та запозичені абревіатурні морфеми всіх структурних типів, що функціонують в аброморфемних абревіатурах української мови.
Поставлені завдання зумовили використання таких методів дослідження, як аналітико-описовий, який охоплює прийоми спостереження, узагальнення, типологізації аналізованого матеріалу, його кількісної репрезентації, а також метод компонентного та порівняльно-зіставного аналізу.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше в українській дериватології цілісно досліджено проблему виокремлення аброморфем, з’ясовано їхні структурно-семантичні особливості, докладно проаналізовано три структурні типи аброморфемних утворень — аброморфемно-словесні, власне-аброморфемні та комбіновані, установлено нові аброморфеми у складі напівабревіатурних-напів’юкстапозитних одиниць, визначено лексикалізовані аброморфеми української мови та їхній словотвірний потенціал.
Теоретичне значення дослідження визначається тим, що його результати, передусім запропоновані критерії виокремлення аброморфем, принципи їх систематизації та встановлені особливості використання препозитивних і постпозитивних аброморфем в різних аброутвореннях, збагачують українську дериватологію, морфеміку та лексикологію. Висновки й узагальнення проведеного дослідження сприяють глибшому пізнанню проблеми морфемної будови складноскорочених слів, нових тенденцій у сучасному словотворенні.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані в лексикографічній практиці для укладання спеціальних (морфемних і словотвірних) та загальномовних словників, для створення теоретичних курсів, підручників та навчальних посібників з словотвору сучасної української літературної мови, а також для написання курсових і дипломних робіт. Уперше створений словник аброморфем, що налічує 443 одиниці, прислужиться широкому колу користувачів — викладачам, студентам, учителям та учням.
Апробація результатів дослідження. Розділи дисертаційної роботи «Структурно-семантичні типи аброутворень в українській мові» обговорювали на засіданнях кафедри української мови та соціолінгвістики Херсонського державного університету. Основні теоретичні положення апробовано на Всеукраїнській науковій конференції «Михайло Андрійович Жовтобрюх і сучасна українська лінгвістика (Черкаси, 2006), І Всеукраїнській науковій конференції «Сучасні орієнтири філологічної науки» (Херсон, 2006), Всеукраїнській науковій конференції «Іван Ковалик і сучасне мовознавство» (Івано-Франківськ, 2007), ІІ Всеукраїнській науковій конференції «Сучасні орієнтири філологічної науки» (Херсон, 2007), Міжнародній науковій конференції «Взаємодія лексичної і граматичної семантики» (Київ, 2008).
Публікації. Найважливіші здобутки дослідження викладено в шести публікаціях, що надруковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 222 позиції, переліку умовних скорочень, додатка А «Словник аброморфем сучасної української мови». Обсяг основного тексту дисертації становить 167 сторінок, загальний обсяг роботи — 224 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведений аналіз структурно-семантичних типів аброутворень в українській мові дає підстави зробити такі теоретичні узагальнення та висновки.
Аброутворення — це особливий за семантикою та структурою клас слів, тому що поділ їх на частини якісно відрізняється від поділу похідних та складних слів.
Для найменування структурного складника складноскорочених слів, що співвідноситься з одним із компонентів вихідного словосполучення, запропоновано використовувати термін „аброморфема („абревіатурна морфема).
Аброморфема — це специфічний складник морфемно членованих абревіатур, що спочатку міг мати або й не мати структурно-семантичний зв’язок з одним із компонентів вихідного словосполучення, але тепер приєднується і до інших аброморфем, і до нових слів за готовим зразком-моделлю безвідносно до можливого вихідного словосполучення.
Аброморфеми, що беруть участь у творенні складноскорочених слів, здебільшого не збігаються формально зі звичними морфемами, але вони мають ознаки, характерні для морфологічних одиниць ― морфем як мінімальних значущих частин слова. Абревіатурні морфеми повною мірою відповідають вимогам, які висувають до морфеми: сприймаються як далі неподільна одиниця; набувають свого самостійного значення і звучання; регулярно відтворюються в мові.
Абревіатурні морфеми мають і свої специфічні особливості. Вони сприймаються як усічення за своєю структурою, хоч формально можуть дорівнювати відповідним кореням або основам, але це не означає їхньої повної ідентичності.
Абревіатурні морфеми, як і афікси, зв’язані з моменту появи, а корені стають зв’язаними як виняток. Але на відміну від афіксів аброморфеми активніше зазнають лексикалізації. Крім того, якщо афіксам притаманне позиційне закріплення в слові, то позиція абревіатурних морфем більше зумовлена синтаксично, ніж структурно. Позицією в слові також частково визначається значення аброморфем, пор.: будорганізація і спецбуд, госпчастина і лісгосп, корпункт і власкор.
Залежно від характеру поєднуваних частин аброморфемні утворення поділяються на три типи: 1) аброморфемно-словесні (академгодина, дитмайданчик, облдрамтеатр), 2) власне-аброморфемні (головбух, держдеп, техред), 3) комбіновані, що об’єднують два підтипи: аброморфемно-ініціальні (МінНС, ПриватТБ, УкрНДІмашпром) та аброморфемно-складові (біонавт, військкомат, сейсмозавр).
Причиною порушення структурного паралелізму між вихідними словосполученнями і аброморфемними утвореннями є невідповідність їхніх конструктивних можливостей. На основі співвіднесеності компонентів складноскорочених слів із вихідними словосполученнями, розмежовано: 1) абревіатури, у яких усі аброморфеми мають співвідносне мотивувальне слово (генплан, завмаг, райветлікарня); 2) абревіатури, що мають у своєму складі абревіатурні морфеми, співвідносні лише з деякими компонентами вихідних словосполучень (Київрада, Міненерго, соцзабез); 3) абревіатури, у яких одні аброморфеми замінені іншими (облспоживспілка, Укравіатранспорт, Укрцукор).
Аброморфеми, що мотивуються прикметником і виступають у першій позиції (або є другим чи третім, але неостаннім складником), кваліфікуємо як атрибутивні препозитивні аброморфеми. Це — дієт-, євро-, конд-, мено-, нар-, онко-, політ-, сейсмо-, туб- та ін. Вони налічують 387 одиниць, що становить 87,3% від загальної кількості абревіатурних морфем української мови.
Абревіатурні морфеми, які мотивуються іменником, є субстантивними. Зафіксовано 56 субстантивних аброморфем, що становить 12,7% від загальної кількості аброморфем. Залежно від позиції в слові субстантивні аброморфеми бувають препозитивними і постпозитивними, причому другі переважають над першими. До субстантивних препозитивних аброморфем належать 10 одиниць (2,3%): зав-, каб-, кер-, пом- та ін., до субстантивних постпозитивних аброморфем — 46 одиниць (10,4%): -арм, -бат, -буд, -госп, -маш, -мет, -фак, -юст і под.
У процесі функціонування аброморфемно-словесних та власне-аброморфемних абревіатур відбувається вичленування з їхнього складу якогось семантично збагаченого складника. За такої морфолого-словотвірної конденсації абревіатура втрачає позиції семантичного центру, що створює умови для процесу лексикалізації деяких аброморфем як способу утворення аброкоренів. Серед лексикалізованих аброморфем перше місце посідають ті, що означають назви реалій сучасного життя, пов’язані з розвитком науки і техніки (35% аброкоренів): аудіо, відео, кібер, нет, стерео. Чисельною є група аброкоренів, що означають організації, установи (28%): зоо, інтер, ком, мед, пед, пром. Зростає кількість лексикалізованих аброморфем зі значенням особи (22%): бух, опер, пом, спец. Інші значення аброкоренів становлять 15%: біо, євро, поп. Лексикалізовані абревіатурні морфеми можуть збігатися за значенням з неусіченим мотивувальним словом (зав, нач, спец, бух) або зберігати значення абревіатурного слова (мульт, опер, порно, фото).
Творення похідних від лексикалізованих аброморфем відбувається відповідно до потреб сучасної комунікації. Проте штучний характер низки нових лексикалізованих аброморфем зумовлює можливу дериваційну пасивність, що формується на основі семантики утворення, низької частоти його вживання, стилістичної маркованості, фонетичних умов.
Залежно від характеру лексико-семантичних зв’язків між аброморфемами розрізняють явища аброморфемної полісемії, омонімії та синонімії. Вони властиві як препозитивним, так і постпозитивним аброморфемам. Препозитивні атрибутивні багатозначні абревіатурні морфеми становлять 12,66% від загальної кількості атрибутивних аброморфем препозитивного типу (49 абревіатурних морфем), омонімічні — також 12,66% (49 аброморфем), синонімічні — 1,3% (5 абревіатурних морфем). Омонімія властива аброморфемам постпозитивного типу більшою мірою, ніж полісемія. Із 46 постпозитивних аброморфем омонімічні відношення властиві 14 аброморфемам (30,4%), полісемічні — 8 (17,4%). Абревіатурних морфем, пов’язаних синонімічними відношеннями немає.
Для української мови типовими є аброморфемно-словесні утворення з першим усіченим і другим повним складником: адмінкомісія, літфонд, методкабінет, страхвнесок, худрада.
Мотивувальною базою для препозитивних аброморфем є здебільшого відносні прикметники, що скорочуються переважно до кореня (усього 212 аброморфем, що становить 55% від загальної кількості відприкметникових абревіатурних морфем препозитивного типу) або до початкового сегмента кореня (усього 139, відповідно 36%).
Серед препозитивних аброморфем української мови питомі становлять 27% (105 одиниць), причому третина з них уживається тільки у складі власне-аброморфемних утворень. До найуживаніших належать держ-, міськ-, сільгосп-, пром-, укр-, буд- та ін.
Запозичені абревіатурні морфеми становлять 73% від загальної кількості аброморфем препозитивного типу (282 аброморфеми). Слід кваліфікувати як аброморфеми ті інтернаціональні усічені основи, що не зазнали десемантизації і повністю не втратили зв’язку з мотивувальним прикметником, тобто ще мають здатність розгортатися в еквівалентне складноскороченому слову словосполучення. Нині домінує утворення нових одиниць за абревіатурним зразком-моделлю, оминаючи стадію співвідношення словосполучення − абревіатура.
Найчисельніші групи запозичених аброморфем формують усічення грецького (32,5% від загальної кількості запозичених абревіатурних морфем), латинського (31%) та французького (18%) походження. Набагато менше аброморфем-запозичень німецького й англійського походження, що відповідно становлять 7,5% і 3,5% від загальної кількості запозичених аброморфем. Усього 6,5% припадає на запозичення різних часів з інших мов.
До найпродуктивніших препозитивних абревіатурних морфем грецького походження належать авто-, агро-, біо-, дем-, еко-, євро-, кіно-, політ- та ін. Серед препозитивних аброморфем латинського походження високою продуктивністю та регулярністю вживання відзначаються авіа-, адмін-, аудіо-, відео-, мото-, радіо-, спец- і под. Зростає продуктивність аброморфем французького походження енерго-, інформ-, нац- та ін.
Одиниці зі складниками інтернет-, медіа-, прес- тощо за структурно-семантичним зв’язком своїх компонентів мають ознаки абревіатур та юкстапозитів: інтернет-енциклопедія, медіа-культура, прес-менеджер. Такі утворення в українській мові є перехідними одиницями між двома способами словотвору, напівабревіатурними-напів’юкстапозитними одиницями, що, розвиваючи аглютинативні тенденції в мові, утворюються за абревіатурною моделлю без опори на словосполучення. Цей статус зумовлює і їхнє відмінне від інших аброутворень написання — через дефіс, що споріднює такі одиниці з юкстапозитами.
У складі напівабревіатурних-напів’юкстапозитних утворень уживаються нові абревіатурні морфеми, що мають співвідносний прикметник (бізнес-, дизайн-, економ-, інтим-, кібер-, секс-, фольк- та ін.) і що не мають співвідносного прикметника (арт-, веб-, прес-, бліц-, фітнес- і под.), а також препозитивні аброморфеми відабревіатурного іншомовного походження (інтернет-, медіа-, піар-).
Субстантивні абревіатурні морфеми препозитивного типу є малопродуктивними, що спричинено, по-перше, їх лексикалізацією (зав, нач, пом), по-друге, вузькою спеціалізацією (ком-, нач-).
Значно меншим за обсягом, порівняно з попереднім, є тип власне-аброморфемних абревіатур, утворених унаслідок скорочення не лише залежного, але й стрижневого слова мотивувального словосполучення. Обов’язковим складником власне-аброморфемних абревіатур є субстантивні абревіатурні морфеми постпозитивного типу.
Власне-аброморфемні абревіатури можуть набувати нових значень унаслідок образних перенесень та впливу аналогії. Розширення семантичного обсягу в абревіатурах цього типу відбувається за рахунок використання аброморфем узагальненої семантики, таких як -буд, -енерго, -транс. Використовувати аброморфеми і утворені з них власне-аброморфемні абревіатури в переносному значенні дає змогу їхня змістова місткість (пор.: домком, Радбез, фізтех і под.).
У складноскорочених словах власне-аброморфемного типу використовують лише 102 атрибутивні препозитивні аброморфеми, що становить 26,3% від загальної кількості атрибутивних препозитивних абревіатурних морфем, серед яких найуживанішими питомими є міськ-, пром-, буд-, військ-, а запозиченими — авто-2, спец-, комун-.
Серед постпозитивних абревіатурних морфем питомі становлять 21,7%, а запозичені — 78,3%. Найбільшу групу запозичених аброморфем утворюють аброморфеми французького походження (45,7%). Набагато менше запозичень латинського (19,7%) і грецького (6,5%) походження. На запозичення з німецької та англійської мов припадає всього 4,3% і 2,2% .
Субстантивні аброморфеми постпозитивного типу не виявляють тенденції до помітного збільшення продуктивності в сучасній українській літературній мові. До найуживаніших постпозитивних питомих аброморфем у власне-аброморфемних утвореннях належать лише -пром, -госп, -буд, до запозичених — -ком3 (компанія). Поширені в радянський час запозичені аброморфеми постпозитивного типу сьогодні або вживаються в узуальних абревіатурах, значення яких зрозуміле всім без опори на мотивувальне словосполучення, або виходять з активного вжитку, поповнюючи склад пасивної лексики.
Комбіновані абревіатури становлять непродуктивний тип аброморфемних абревіатур української мови. Серед аброморфемно-ініціальних абревіатур переважають утворення першого підтипу, що відповідають структурі «аброморфема + ініціали». У їхньому складі найуживанішими є атрибутивні абревіатурні морфеми препозитивного типу міськ-, обл-, рай-, укр-. Решта підтипів аброморфемно-ініціальних абревіатур має статус рідковживаних. Аброморфемно-складові аброутворення в сучасній українській літературній мові представлені поодинокими прикладами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Азарова Л., Кухарчук Г. Проблема статусу іншомовних компонентів в українській мові / Л. Азарова, Г. Кухарчук // Українська термінологія і сучасність: зб. наук. праць.— К., 2007. — Вип.VІІ. — С.170174.
2. Азарова Л.Є., П’яст Н.Й. Складання як один із способів словотвору / Л.Є.Азарова, Н.Й. П’яст. — Вінниця: Універсум, 2005. — 132 с.
3. Акуленко В.В. Інтернаціональні елементи у словниковому складі мови / В.В. Акуленко // Мовознавство. — 1973. — № 5. — С.2030.
4. Алексеев Д.И. О месте аббревиации в системе русского словообразования, синтаксиса и стилистики современного русского языка / Д.И. Алексеев // Научные труды Куйбышевского пед. ин-та. — Т. 133. — Куйбышев, 1974. — С. 2328.
5. Алексеев Д.И. Аббревиация в русском языке: автореф. дис. на соискание научной степени д-ра филол. наук: спец. 10.02.01 „Русский язык” / Д.И. Алексеев.— Воронеж, 1977. — 33с.
6. Алексеев Д.И. Грамматические особенности аббревиатур / Д.И. Алексеев // Вопро­сы русского языкознания. — Куйбышев, 1978. — С.5870.
7. Алексеев Д.И. Сокращённые слова в русском языке / Д.И. Алексеев. — Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1979. — 328 с.
8. Алиева Г.Н. Русский язык на рубеже XX XXI веков: деривацион­ные и семантические процессы в аббронеологии / Г.Н. Алиева. — СПб., 2003. — 130с.
9. Аракин В.Д. О превращении лексических единиц в аффиксальные морфемы / В.Д. Аракин // Научные доклады Высшей школы. — М., 1959. — № 4. — С.107119.
10. Арзуманов Г.Г. Сложносокращенное словообразование в современной научно-технической терминологии: автореф. дис. на соискание научной степени канд. филол. наук: спец. 10.02.01 „Русский язык” / Г.Г. Арзуманов. — Баку, 1976. — 26с.
11. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов / О.С. Ахманова. — М.: Советская энциклопедия, 1969. — 608 с.
12. Баган М. Іменникові новотвори з префіксом не- в мові сучасних українських ЗМІ: словотвірний та психолінгвістичний аспекти / М. Баган // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія „Лінгвістика”.— Херсон, 2006.— Вип.3. — С. 210216.
13. Бехтерева Н.П. Здоровый и больной мозг / Н.П. Бехтерева. — Л.: Наука, 1988. — 262 с.
14. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови / О.К. Безпояско, К.Г. Городенська.— К.: Наукова думка, 1987.— 211 с.
15. Білоусенко П.І. Історія суфіксальної системи українського іменника (назви осіб чоловічого роду) / П.І. Білоусенко. — К.: КДПУ, 1993. — 215 с.
16. Бойков В.И. Словообразовательная активность аббревиатур русского языка: автореф. дис. на соискание научной степени канд. филол. наук: спец. 10.02.01 „Русский язык” / В.И. Бойков. — К., 1985. — 23 с.
17. Бойченко Л.В. Структурно-семантичні типи абревіатур і діапазон їх дериваційної активності / Л.В. Бойченко // Мовознавство. — 1982. — № 5. — С.7580.
18. Бойченко Л.М. Структурно-семантические типы аббревиатур и диапазон их деривационной активности в современном украинском языке: автореф. дис. на соискание научной степени канд. филол. наук: спец. 10.02.02 „Языки народов СССР” / Л.М. Бойченко. — Харьков, 1985. — 24 с.
19. Борисов В.В. Аббревиация и акронимия. Военные научно-технические сокращения в иностранных языках / В.В. Борисов. — М.: Воениздат, 1972. — 320 с.
20. Будагов Р.А. Определяет ли принцип экономии развитие и функционирование языка? / Р.А. Будагов // Вопросы языкознания. — 1972. — № 1. — С. 1736.
21. Буянов А.П. Субстантивные полусуффиксы в словообразовательной системе немецкого языка: автореф. дис. на соискание научной степени канд. филол. наук: спец. 10.02.19 „Теория языка” / А.П. Буянов. — М., 1979. — 29с.
22. Буянова Л.Ю. Терминологическая деривация: метаязыковая аспектуальность (на материале современного русского языка): автореф. дис. на соискание научной степени д-ра филол. наук: спец. 10.02.19 „Теория языка” / Л.Ю. Буянова. — Краснодар, 1996. — 44с.
23. Вакарюк Л., Панцьо С. Українська мова. Морфеміка і словотвір: навч. посібник / Л. Вакарюк, С. Панцьо. — Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2004. − 184 с.
24. Валюх З. Словотвірна парадигма іменника в українській мові / З.Валюх. — К.−Полтава: АСМІ, 2005. — 350 с.
25. Васильева Н.В. К семантическому и формальному описанию греко-латинских терминоэлементов в лингвистической терминологии / Н.В. Васильева // Вопросы языкознания. — 1983. — № 3. — С.7179.
26. Вихованець І.Р, Городенська К.Г., Грищенко А.П. Граматика української мови / І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська, А.П. Грищенко. — К.: Радянська школа, 1982. — 208с.
27. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення / І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська, В.М. Русанівський. — К.: Наукова думка, 1983. — С.4042.
28. Віняр Г.М. Закономірності оформлення новотворів способом абревіації / Г.М. Віняр // На ниві української філології. — Дніпропетровськ, 2003. — С. 110120.
29. Возна Р.Ф. Абревіатури в діловому мовленні / Р.Ф. Возна // Культура слова. — К., 1981. — Вип. 23. — С.4850.
30. Вокальчук Г.М. Оказіональні абревіатурні назви осіб у поетичному мовленні 2030-х років ХХ століття / Г.М. Вокальчук // Наукові записки Вінницького державного пед. ун-ту ім. М. Коцюбинського: зб. наук. праць. Серія: Філологія. — Вінниця: ВДПУ, 2001. — Вип. 3. — С.141144.
31. Володина М.Н. Национальное и интернациональное в процессе терминологической номинации / М.Н. Володина. — М.: Изд-во МГУ, 1993. — 112с.
32. Воронова В.Л. Процессы развития морфологических элементов, стоящих на грани морфемы и слова / В.Л. Воронова // Развитие грамматики и лексики современного русского языка. — М.: Наука, 1964. — С. 93106.
33. Гак В.Г. Языковые преобразования / В.Г. Гак. — М.: Языки русской культуры, 1998. — 768 с.
34. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів / Д.І. Ганич, І.С. Олійник. — К.: Вища школа, 1985. — 360 с.
35. Ганя П.Г. Интернационализмы как фактор сближения лексики неблизкородственных языков: автореф. дис. на соискание научной степени канд. филол. наук: спец. 10.02.19 „Теория языка” / П.Г. Ганя. — Одесса, 1989. — 16с.
36. Голанова Е.И. О "мнимых сложных словах" (развитие класса аналитических прилагательных в современном русском языке) / Е.И. Голанова // Лики языка. — М., 1998. — С.31−37.
37. Головин В.Г. Очерки по русской морфемике и словобразованию / В.Г. Головин. — Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1990. — 156с.
38. Горелов И.Н., Седов К.Ф. Основы психолингвистики / И.Н. Горелов, К.Ф. Седов. — М.: Лабиринт, 1997. — 224 с.
39. Городенская Е.Г. Аффиксоиды украинского языка / Е.Г. Городенская // Проблема статуса деривационных формантов. — Владивосток: ДВО АН СССР, 1989. — С.86−94.
40. Городенська К.Г. Префікси і префіксоїди в українській мові / К.Г. Городенська // Мовознавство. — 1986. — № 1. — С.3641.
41. Городенська К.Г. Структура складних іменників у контексті семантичного синтаксису / К.Г. Городенська // Мовознавство. — 1988. — № 3. — С.2734.
42. Горпинич В.О. Семантичний взаємозв’язок мотивованого і мотивуючого в процесі словотворення / В.О. Горпинич // Словотвірна семантика східнослов’янських мов. — К.: Наукова думка, 1983. — С.4655.
43. Горпинич В.О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія: навч. посібник / В.О. Горпинич. — К.: Вища школа, 1999. — 208 с.
44. Григорьев В.П. О границах между словосложением и аффиксацией / В.П. Григорьев // Вопросы языкознания. — 1956. — № 4. — С.38−52.
45. Григорьев В.П. Так называемые интернациональные сложные слова в современном русском языке / В.П. Григорьев // Вопросы языкознания. — 1959. — № 1. — С.6578.
46. Гринберг И.М. Словообразовательные модели сложных существительных-неологизмов в современном русском языке / И.М. Гринберг // Русское сравнительное и сопоставительное словообразование. — Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1986. — С.3235.
47. Гяч Н.В., Павлов В.М. О мотивированности аббревиатур / Н.В. Гяч, В.М. Павлов // Мате­риалы семинара по проблеме мотивированности языкового знака. — Л., 1969. — С. 3539.
48. Гяч Н.В. Вопросы лексической аббревиации (на материале немецко­го и русского языков): автореф. дис. на соискание научной степени канд. филол. наук: спец. 10.02.19 „Теория языка” / Н.В. Гяч. — Л., 1971. — 28 с.
49. Ґрещук В. Український відприкметниковий словотвір / В. Ґрещук. — Івано-Франківськ: Плай, 1995. — 208 с.
50. Дюжикова Е.А. Аббревиация сравнительно со словосложением: Структура и семантика (на материале английского языка): автореф. дис. на соискание научной степени д-ра филол. наук: спец. 10.02.19 „Теория языка” / Е.А. Дюжикова. — М., 1997. — 50с.
51. Журавлев А.Ф. Технические возможности русского языка в области предметной номинации / А.Ф. Журавлев // Способы номинации в современном русском языке. — М.: Наука, 1982. — С.45108.
52. Журавлев В.К. Внешние и внутренние факторы языковой эволюции / В.К. Журавлев. — М.: Наука, 1982. — 328 с.
53. Заботкина В.И. Новая лексика современного английского языка / В.И. Заботкина. — М.: Высшая школа, 1989. — 126 с.
54. Заботкина В.И. Основные параметры прагматики нового слова / В.И. Заботкина // Проблемы семантики и прагматики. — Калининград, 1996. — С.8391.
55. Зборовский И.К. Сокращенно-сложные слова в литературных русском и украинском языках: тезисы к канд. дис. / И.К. Зборовский. — Ленинград, 1934. — 10 с.
56. Земская Е.А. Понятия производности, оформленности и членимости основ / Е.А. Земская // Развитие словообразования современного русского языка. — М.: Наука, 1966. — С. 3 12.
57. Земская Е.А. Современный русский язык: Словообразование / Е.А. Земская. — М.: Просвещение, 1973. — 304 с.
58. Земская Е.А. Функциональный подход к изучению деривационных морфем / Е.А. Земская // Морфемика. Принципы и методы системного описания. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1987. — С.6573.
59. Земская Е.А. Язык как деятельность. Морфемика. Слово. Речь / Е.А. Земская. — М.: Языки славянской культуры, 2004. — 688 с.
60. Зиндер Л.Р., Строева Т.В. Пособие по теоретической грамматике и лексикологии немецкого языка / Л.Р. Зиндер, Т.В. Строева. — Л.: Учпедгиз, 1962. — 148 с.
61. Ильенко В.В. Процесс коренизации в области русского и украинского аббревиатурного фонда / В.В. Ильенко // Исследования по русскому языку. — Днепропетровск, 1970. — С. 3739.
62. Интернациональные элементы в лексике и терминологии: [сборник научных трудов / под ред. Акуленко В.В.]. — Харьков: Вища школа, 1980. — 208 с.
63. Ицкович В.А. Новые тенденции в образовании аббревиатур (О путях включения аббревиатур в систему языка) / В.А. Ицкович // Терминология и норма. — М.: Наука, 1972. — С. 88101.