ВЕРБАЛЬНЕ ВИРАЖЕННЯ ЕТНОПСИХІЧНИХ АРХЕТИПІВ У РОМАНІ О. ІЛЬЧЕНКА „КОЗАЦЬКОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ...”

Короткий опис

СЛОВ’ЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Помирча Світлана Вікторівна

УДК 811.161.2’371

ВЕРБАЛЬНЕ ВИРАЖЕННЯ ЕТНОПСИХІЧНИХ АРХЕТИПІВ УРОМАНІ О.ІЛЬЧЕНКА „КОЗАЦЬКОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ...”

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор
Лисиченко Лідія Андріївна

Слов’янськ 2009

ЗМІСТ

ВСТУП.

4

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ЕТНОПСИХІЧНИХ АРХЕТИПІВ.........................................................................................

9

1.1. Етнопсихолінгвістика та лінгвокультурологія як складові частини етнолінгвістики......................................................................

9

1.2. Поняття „архетип” у сучасному мовознавстві...........................

14

1.3. Національна мовна картина світу як основа образної системи письменника.........................................................................................

26

1.4. Ідіостильові особливості мови роману О.Ільченка..................

31

1.5. Вербалізація етнопсихічних архетипів в романі

49

Висновки до першого розділу

55

РОЗДІЛ 2.

РЕАЛІЗАЦІЯ ЕТНОПСИХІЧНИХ АРХЕТИПІВ У МОВНОМУ ВИРАЖЕННІ В РОМАНІ ТИПОВИХ РИС ЕТНІЧНОГО ХАРАКТЕРУ УКРАЇНЦІВ У РОМАНІ О.ІЛЬЧЕНКА...................

57

2.1 .Вербалізація етнопсихічного архетипу „воля”..........................

59

2.2. Вербалізація етнопсихічного архетипу „козак”........................

67

2.3. Вербалізація етнопсихічного архетипу „серце”.........................

80

2.3.1.Антитеза любов-ненависть у романі.................................

83

2.3.2.Вербалізація гумору як національної риси українців......

94

2.4.Вербалізація етнопсихічного архетипу „віра”............................

99

Висновки до другого розділу.....................................................................................

104

РОЗДІЛ 3.

ВЕРБАЛІЗАЦІЯ ЕТНОПСИХІЧНИХ АРХЕТИПІВ ЧЕРЕЗ ПОРТРЕТНУ ХАРАКТЕРИСТИКУ ПЕРСОНАЖІВ РОМАНУ О.ІЛЬЧЕНКА„КОЗАЦЬКОМУРОДУНЕМАПЕРЕВОДУ...”.....

106

3.1. Мовний портрет як засіб психо-ментальної характеристики персонажів............................................................................................

106

3.1.1. Назви одягу і зброї в портретних описах чоловічих персонажів.....................................................................................
3.1.2. Назви одягу і прикрас в портретних описах жіночих персонажів....................................................................................

118

125

3.2. Вербалізація портретних рис в етнопсихічному архетипі „Козак”..................................................................................................

127

3.2.1. Мовний портрет Козака Мамая.......................................

129

3.2.2. Мовний портрет Михайла і вираження в ньому психічних властивостей персонажа..........................................

135

3.2.3. Мовний портрет пана Купи...............................................

142

3.3. Вербалізація портретних рис жіночих образів..........................

147

3.3.1. Лексичні засоби характеристики портрета матері..........

148

3.3.2. Мовний портрет Ярини.....................................................

152

3.3.2. Мовний портрет Роксолани..............................................

157

Висновки до третього розділу..................................................................................

164

ВИСНОВКИ.................................................................................................................

166

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................................

172

ДОДАТОК А................................................................................................................

197

ДОДАТОК Б.................................................................................................................

199

ДОДАТОК В..............................................................................................................

201

ДОДАТОК Г.................................................................................................................

203

ВСТУП

Вивчення художнього світу О.Ільченка є актуальним у контексті проблематики етнолінгвістики й етнокультурології, оскільки дає змогу зобразити широку картину життя українського народу на початку ХVII століття, надає можливість реконструювати етнопсихічні архетипи українського народу. Оскільки актуальним у сучасній лінгвістиці залишається антропоцентричний аспет, а також аналіз мовних одиниць за допомогою методології суміжних наук (лінгвістики, психології, етнології), особливого значення набувають дослідження художнього мовлення письменників, творчість яких тривалий час не була предметом вивчення як у літературознавстві, так і вмовознавстві. До числа таких митців належить і Олександр Ільченко, творчість якого заслуговує на увагу дослідників.
Теоретичне підґрунтя лінгвістичних досліджень упарадигмі мова людина культура закладене в наукових розвідках видатних учених ХІХ ст. (В.Фон Гумбольдт, О.Потебня, К.Юнґ) і багатьох сучасних мовознавців (Ю.Апресян, Н.Арутюнова, А.Вежбицька, В.Жайворонок, А.Загнітко, А.Зеленько, В.Кононенко, Л.Лисиченко, О.Селіванова, Н.Сологуб, Л.Ставицька, В.Чабаненко та інші).
У 50-ті роки ХХ ст. в українській літературі з’явився роман Олександра Ільченка „Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця”, який викликав захоплення читачів. Цей роман був написаний під свіжим враженням від перемоги у Великій Вітчизняній війні, де значну роль відіграли й воїни-українці, які сприймалися як безпосередні спадкоємці українських козаків. Сучасники письменника відзначали багатство мови роману О.Ільченка. Так, Семен Шаховський писав: „У його романі <...> велике значення має мова: лексика, фразеологія, приказки, прислів’я і, головним чином, новоутворення, винаходи, чудесна гра словом, оригінальний поетичний синтаксис. Ми переконані <...> його мову стануть досліджувати спеціально” [243, с. 150]. Однак передбачення критика не збулося. Після низки схвальних виступів, зокрема Є.Гуцала, Ю.Безхутрого, М.Логвиненка, О.Бабишкіна, І.Семенчука, О.Дейча, П.Вільхового, інтерес до роману поступово згасав під натиском нових, начебто актуальніших творів. А проте, роман О.Ільченка „Козацькому роду нема переводу...” видатний твір української літератури, у якому особливо виразно відбиті етнокультурні й національні цінності українського народу. Характерною ознакою мови роману є те, що, з одного боку, вона сучасна, а з другого, уній представлений виразний мовний світ героїв XVII століття.
Олександра Ільченка згадують як великого знавця української мови „зуст народу” і збирача мовних багатств, що знаходить яскраве вираження на сторінках роману, де чуємо і мову простого селянина чи селянки, і мову освіченого козака чи священика, і мову представників інших верств українців XVII ст., і мову автора людини ХХ ст.. І всі ці мовні шари органічно поєднані, кожен із них виконує окрему стилістичну функцію і посідає вдискурсі письменника помітне місце. Мова роману яскраве багатомірне явище, яке може бути досліджене в різних аспектах. Вибір завдань удисертації зумовлений поглибленим інтересом сучасного мовознавства до питань етнолінгвістики, етнокультурології, етнопсихології.
Визначення етнопсихічних архетипів українського народу на матеріалі роману здійснюється у двох взаємопов’язаних аспектах: 1)дослідження вербалізації типових рис етнопсихічного складу українського народу; 2)аналіз мовного вираження етнопсихічних архетипів через портретні характеристики персонажів роману.
Актуальність теми дисертації зумовлена увагою сучасного мовознавства до проблем функціонування мовних одиниць із погляду взаємодії мови, людини і культури, що передбачає їх аналіз з урахуванням даних суміжних наук етнопсихолінгвістики та лінгвокультурології. Актуальним є обраний матеріал дослідження, оскільки в сучасному суспільстві національна самоідентифікація, гідність і патріотизм набувають особливо важливого значення. З’ясування своєрідності вияву цих базових ознак українського етносу вимагає докладного вивчення історичних україномовних джерел, у тому числі мови художніх текстів, які відбивають мовні картини світу через мовотворчі здобутки письменника як мовної особистості. Мова роману О.Ільченка „Козацькому роду нема переводу... ” містить значний художній, мовний етнокультурний та інший матеріал, що репрезентує психоментальні й мовні характеристики українців.
Об’єктом дослідження є мовне вираження етнопсихічних архетипів як вияву етнічного характеру українського народу.
Предметом дослідження є текст роману О.Ільченка „Козацькому роду нема переводу... ”.
Джерельною базою дисертації послугувала картотека, створена на основі суцільної вибірки відповідного матеріалу з тексту роману „Козацькому роду нема переводу... „ (2785 карток).
Мета роботи дослідити способи й форми вербалізації етнопсихічних архетипів українського народу в романі „Козацькому роду нема переводу... „ увзаємозв’язку лінгвістики, етнопсихолінгвістики, лінгвокультурології.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
1.Сформулювати основні поняття, які розглядаються в дисертації (архетип, етнопсихічний архетип), виробити науковий інструментарій дослідження.
2.Визначити ідіостильові особливості організації тексту О.Ільченка „Козацькому роду нема переводу...”.
3.Визначити набір етнопсихічних архетипів українського народу вдосліджуваному романі О.Ільченка.
4.Описати мовні засоби реалізації етнопсихічних архетипів через вербалізацію типових рис етнічного характеру українців.
5.Схарактеризувати виявлення етнопсихічних архетипів через вербалізацію портретних характеристик персонажів роману, а також проаналізувати невербальні засоби вираження психічного стану героїв.
Методологічним підґрунтям дослідження є принцип антропоцентризму, згідно з яким мова розглядається як складне структуроване явище, пов’язане зіндивідуальними й суспільними чинниками; принцип етноцентризму, що передбачає розгляд мови як конвенційної символьної системи, яка фіксує риси характеру, ментальності та культури певного етносу, його світогляд, систему етичних й естетичних цінностей, норм поведінки, традицій, звичаїв, обрядів, міфів, вірувань тощо; принцип психонетичності (у його основі модель психіки К.Юнґа), який враховує інші, ніж мислення, смислопороджувальні механізми свідомості людини (колективного несвідомого, почуттів, відчуттів, інтуїції, трансценденції).
Для реалізації поставлених завдань було використано загальнонаукові методи дослідження спостереження, індукція, аналіз і синтез, моделювання; лінгвістичні методи структурний, що виявляється уметодиках дистрибутивного, семно-компонентного аналізу; описовий, зокрема із застосуванням зовнішньої інтерпретації; текстологічний, а також таксономічний і класифікаційний прийоми.
Наукова новизна дослідження визначається тим, що вперше проаналізовано мову одного з яскравих українських прозових творів середини ХХ ст. з погляду відбиття в ньому основних психоментальних і етнокультурних особливостей та цінностей українців; виявлено та описано мовні засоби репрезентації української національної самобутності в романі, подано мовну інтерпретацію невербальних засобів вираження психічного стану героїв.
Теоретичне значення дисертаційної праці полягає в подальшому дослідженні питання про взаємовідношення мови й культури, мови й людини. Її основні положення та висновки можуть прислужитися вдослідженні інших аспектів ідіостилю О.Ільченка, а також у теорії індивідуальних мовних картин світу письменників, можливе використання результатів роботи в наукових студіях з лінгвокульторології, етнолінгвістики.
Практична цінність дисертації вбачається в тому, що її положення й проаналізований матеріал можуть залучатися в подальших лексикологічних, лінгвопоетичних, стилістичних дослідженнях, присвячених мовотворчості письменника, а результати дослідження можуть бути використані увикладанні вузівських курсів лексикології, стилістики української мови, культури мови, спецкурсів із проблем вивчення мовного світу письменника, лінгвокультурології, лінгвістичного аналізу художнього тексту. Дисертаційні матеріали можуть також стати в нагоді при вивченні творчості О.Ільченка взагальноосвітній школі, зокрема в позакласній роботі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження відповідає проблемі „Лексико-семантична система української мови„, яку розробляє кафедра української мови Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди. Ця проблема є складовою частиною планової теми „Закономірності розвитку й функціонування української мови„.
Апробація результатів роботи. Основні положення й результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри української мови та літератури Слов’янського державного педагогічного університету (20052008рр.) та на таких наукових конференціях: XII Міжнародна конференція з актуальних проблем семантичних досліджень „Текст та його одиниці васпекті різних лінгвістичних парадигм (на матеріалі української та російської мов) „ (Харків, 2007), XVII Міжнародна наукова конференція ім. професора С.Бураго „Мова і культура„ (Київ, 2008), VI Міжнародна науково-практична конференція „Етнос. Культура. Нація„ (Дрогобич, 2008), IV Всеукраїнська наукова конференція „Мова в контексті культури і міжкультурної комунікації„ (Луганськ, 2008).
Публікації. Зміст дисертації висвітлений у восьми статтях, що відбивають основні положення та результати проведеного дослідження; п’ять із них опубліковані у фахових виданнях України.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Аналіз лексики, що репрезентує в романі О.Ільченка „Козацькому роду нема переводу...” етнопсихічні архетипи українців, дає підстави для сформульованих нижче висновків.
1. Аналіз та узагальнення дефініцій терміна „архетип” улінгвістичній та суміжних науках дав змогу окреслити таке його розуміння: архетип це абстракція, формально визначений, мимовільний, автономний, генетично зумовлений, несвідомий імпульс, наперед установлена здатність, можливість уявлення, архаїчний першообраз, надзвичайно стійкий і практично незмінний у часі, спільний для всього людства, він є засобом передачі досвіду предків, недоступний безпосередньому спогляданню і чіткій типізації, проте здатний опосередковано через проекцію на уявлення чи зовнішні об’єкти виявлятися у символах та вербалізуватися різноманітними засобами.
2. У зв’язку із виділенням двох різновидів архетипів (як глобальна категорія, спільна для всього людства, та вивідна категорія, що корелює з поняттям „етнос/народ/нація”) та з метою уникнення термінологічної двозначності, уводимо в науковий обіг термін етнопсихічний архетип.
Етнопсихічний архетип у дисертації визначений як модифікація, реалізація, проекція загальнолюдського архетипу в колективному несвідомому конкретного етносу, спричинена певними геополітичними та культурно-історичними чинниками і зумовлена психологічними параметрами етнічної ідентичності (етнічного характеру, темпераменту, етносвідомості).
3. Мова О.Ільченка відзначається великим багатством і своєрідною побудовою тексту: мовний образ автора людини ХХ ст., мовний образ оповідача сучасника зображуваних подій та мовний образ героя. Кожен із цих мовних шарів відрізняється на лексичному й стильовому рівнях: стилізація мови оповідача під мову XVII століття, поширені ряди власне і контекстуальних синонімів та антонімів, внутрішня рима, використання фразеологізмів, оказіональних слів і виразів та різних шарів лексики української мови (неологізмів, архаїзмів, інтернаціоналізмів, запозичень, просторічної лексики). Художня майстерність митця виявляється також і втому, що жодне художнє образне вживання слова, жодна деталь не повторюється, чим і зумовлена мальовничість тексту.
Роман Олександра Ільченка „Козацькому роду нема переводу...” написаний під свіжим враженням від перемоги у Великій Вітчизняній війні, де велику роль відіграли й воїни-українці, які сприймалися як прямі спадкоємці українських козаків. У романі письменник відтворює кращі етнокультурні й етнопсихічні їхні риси в контексті подій XVII ст., на тлі української природи, побуту. Вербалізація таких рис українського етнічного характеру, як волелюбність, патріотизм, гідність, емоційність, релігійність, зумовлена особистою зацікавленістю О.Ільченка химерною постаттю Козака Мамая зокрема та темою козаччини взагалі. Роман привертає увагу читачів до історичного героїчного минулого, індивідуальних психічних особливостей письменника, якого сучасники характеризували як людину доброзичливу, зпочуттям гумору та глибоко інтелектуальну.
4. Етнопсихічні архетипи українського народу були визначені на основі окреслених типових рис етнічного характеру українців (емоційність, сентиментальність, чуттєвість, мужність, гордість, почуття гумору, релігійність, прагнення волі), з урахуванням думки дослідників творчості О.Ільченка про те, що в романі „Козацькому роду нема переводу” відтворюється характер українського народу, та на підставі отриманих результатів лінгвістичного аналізу.
Ураховуючи вчення про картини світу та ідіостильові особливості мови художніх творів, а також окреслені дослідниками риси етнічного характеру українців, на основі тексту роману О.Ільченка „Козацькому роду нема переводу” визначаємо для наступного аналізу такі етнопсихічні архетипи „воля”, „віра”, „серце”, „козак”, „мати”, „дівчина”.
5. Вербалізація волелюбності козаків у форматі художнього тексту була зумовлена зображенням одного із провідних етнопсихічних архетипів, що мав історично-ментальне підґрунтя і відповідав загальнонародним уявленням про поняття сили, патріотизму, високоморальних почуттів. Етнопсихічний архетип „воля” у романі вербалізується, передусім, через групу слів, що виражають такі типові риси етнічного характеру українців, як волелюбність, патріотизм, гідність.
Волелюбність українського народу письменник передає словами (воля, свобода), синонімічними перифразами, синонімічними рядами дієслів земоційно-негативною конотацією, антонімічними блоками слів свобода-неволя, фразеологізмів, філософськими сентенціями, афоризмами.
Однією з провідних рис, виявлення якої в українського народу підсилилося в добу козацтва, у романі визначено патріотизм, поєднаний зінтернаціоналізмом, що в мовному плані виражається в змалюванні епізодичних персонажів, які були представниками інших народів укозацькому степу (Сербін, Пилип-з-Конопель та ін..). Почуття патріотизму автор пов’язує із почуттям обов’язку, що виражається протиставленням контекстуальних слів-синонімів ЛСГ „руйнувати” і „будувати”. Текст роману доводить, що патріотизм притаманний українцям незалежно від статі. Допомагає реалізувати творення образу патріотки-захисниці епітетна характеристика, дієслова на позначення вміння вести бойові дії, використання символічного значення слова вогонь, ФО.
Національна та особиста гідність для української етнокультури пов’язана у позитивному розумінні з „почуттям власної гідності”. Перебільшене уявлення про свою гідність зумовлює появу таких негативних рис, як погорда, пиха, самозамилування, які репрезентуються різними мовностилістичними засобами.
Вербалізація етнопсихічного архетипу „віра” виявляється в наявності слів, що належать переважно до конфесійного стилю, церковних відправ, свят, а також релігійних норм та описують не тільки православну релігію, а й католицьку, що підтверджує думку науковців про притаманність українцям терпимості до інших народів та релігій. Релігійно-християнська лексика є важливим складником мови роману, її функціонально-семантичні особливості безпосередньо пов’язані зі специфікою художнього методу письменника, його світоглядом, у якому релігійність для українця одна з провідних рис етнічного характеру.
Вербалізація етнопсихічного архетипу „серце” в романі О.Ільченка „Козацькому роду нема переводу” реалізується мовними одиницями, що описують почуття любові, ненависті.
Почуття любові характеризується в романі в кількох планах любов до батьківщини (патріотизм), любов до коханої дівчини чи дружини, материнська і синівська любов. Це почуття вербалізується словами любов, кохання. Характерною особливістю авторського стилю є інтродукція їх ускладі фразеологічних одиниць, символізованих та метафоричних сполук, оксиморону, синонімічних рядів, градаційних порівняльних конструкцій.
Особливими способами вербалізації почуття любові-кохання в романі є мікротексти зі словами серце і пісня. Слову любов автор протиставляє хіть, що виражає фізіологічний, а не духовний бік любові.
Почуття материнської любові у романі реалізується мовними формами здрібнілості й пестливості, відповідними метафорами, дієслівними сполуками, засобами енантіосемії.
Протилежною до любові є ненависть, номінювання у художньому тексті рядом синонімів (досада, гнів, злість, лють) з різною емоційною конотацією, що дає змогу авторові передати весь спектр складних почуттів героїв, не уживаючи базового загального слова ненависть. У романі прояв почуття гніву передається О.Ільченком через мову, висловлювання героїв та опис зовнішніх змін, міміки, жестів персонажів, які виступають характеристикою героїв узагалі та внутрішнього стану зокрема. Відтворені у романі емоції репрезентуються також засобами непрямої номінації зміною кольору обличчя, змінами в зовнішності героїв, через міміку та манеру персонажів говорити, градаційним використанням експресії.
Етнопсихічний архтип „серце”, що реалізує такі риси етнічного характеру українців, як емоційність, вербалізується безпосередньо словами, більшість яких містить семи „дуже”, „значною мірою”, позначаючи високий ступінь вияву ознаки, що досягається використанням автором прийому градації, синонімічних рядів, уточнюючих членів речення.
Почуття гумору як вияв емоційності українського народу вербалізується словами дотеп, жарт, кепкування, регіт, сміх, а також характеризується філософськими міркуваннями автора-оповідача у формі відступів щодо українського гумору взагалі та притаманності його окремим особистостям, епітетами, використанням прислів’їв, фразеологізмів із використанням антонімів сміх і плач. Роман „Козацькому роду нема переводу...” позначений загальним гумористичним настроєм, через що вньому значне місце посідає лексика на позначення радості, піднесеного настрою, сміху, що дає підстави розглядати роман як зразок сміхової культури українців.
Вербалізація етнопсихічного архетипу „козак” реалізується у тексті через позначення, які відбивають козацьку статусність, соціальний статус, слова, що виражають риси вдачі (лицар, звитяжець, молодець), якості та властивості козаків (вояка, гультяй, лукавець, герой, невмирака-невмирайло, зухвалець), надприродні здібності.
Стилістичний прийом градації, характерний для ідіостилю О.Ільченка, використовується зокрема для опису бою, увиразнюючи вольові риси козаків, їхню сміливість і відвагу. Автором у романі представлена багата система мовних засобів: синонімічні ряди для називання тієї чи іншої риси етнічного характеру українця, назви вияву цих рис у діях і вчинках.
6. За типологією портретних описів у романі переважають одиничні портрети, що подаються в тексті переважно деконцентровано, причому автор поступово розгортає портрет зовнішній і внутрішній психологічний.
Портрет у романі часто подається як портрет-картина: змальовується впевному антуражі (природа, місто, в’язниця тощо). Систему портретів уромані в цілому можна розглядати як колективний портрет-картину на тлі української природи й історії.
Портрети характеризуються в романі за статевими (чоловікжінка), соціальними (біднийбагатий, козакселянин) ознаками.
Протиставляються портрети і за опозицією свійчужий: свій той, кому автор і оповідач співчувають (Козак Мамай, Михайлик, Мелхиседек, мати-Явдоха), чужий той, хто не викликає в письменника симпатії (пан Купа, гетьман Однокрил та інші).
Для виявлення етнопсихічних рис персонажа в портреті важливе значення має змалювання одягу, у чоловіків також зброї, у жінок прикрас, що реалізується у тематичних групах «одяг», «зброя», «прикраси». Відповідні елементи портретних описів передають такі риси характеру, як скромність, гідність. Група слів, що називає власне одяг, порівняно обмежена: це традиційний чоловічий (сорочка і штани (шаровари), пояс, чоботи) і жіночий одяг (сорочка, керсетка), який, проте, вирізняється оригінальними елементами, що й виражають індивідуальність вдачі їх володаря. Письменник подав яскраві характеристики персонажів, використавши різноманітні мовні засоби. У романі Олександра Ільченка передано внутрішній світ, майстерно найхарактерніші риси, що виражають архетипові психоментальні риси українців.
У романі «Козацькому роду нема переводу» Олександр Ільченко демонструє величезне багатство лексики для передачі різних явищ матеріального й духовного світу. У творі представлені різноманітні мовні засоби, які у тканині твору зіставляються, протиставляються й органічно взаємодіють, створюючи естетично значуще мовне явище.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. АпресянЮ.Л. Образ человека по данным языка: попытка системного описания / Ю.Л.Апресян // Вопросы языкознания. 1995. № 1. С.39-44.
2. Аронсон Э. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме: [пер. с англ.] / Эллиот Аронсон, Тим Уилсон, Робин Эйкерт. [5-е междунар. изд., доп. и расшир.]. СПб.: ПРАЙМ ЕВРОЗНАК; М.: ОЛМА-Пресс, 2004. 558 с. (Психологическая энциклопедия).
3. АрутюноваН.Д. Аномалии и язык (к проблеме языковой картины мира”) / Н.Д.Арутюнова // Вопросы языкознания. 1987. № 3. С. 3 18.
4. АрутюноваН.Д. Образ (опыт концептуального анализа) // Референция и проблемы текстообразования: (сб. науч. тр.) / Н.Д.Арутюнова. М.: Наука, 1988. С. 117-129.
5. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека: [сб. ст.] / Под общ. рук. и ред. Н.Д.Арутюновой. М.: Языки рус. культуры: Кошелев, 1999. 896 с. (Studia philologia).
6. Аспекты общей и частной лингвистической теории текста / [Н.А.Слюсарева, Н.Н.Трошина, А.И.Новиков и др.]. М.: Наука, 1982. 192 с.
7. БабишкінО.К. Олександр Ільченко, автор химерних книг / О.К.Бабишкін // Радянське літературознавство. 1969. № 6. С.15-24.
8. БалушокВ. Этническое и национальное: динамика взаимодействия / В.Балушок // Социология: теория, методы, маркетинг, 1999. №1. С. 93107.
9. БаранникД.Х. Текст і його складові / Д.Х.Баранник // Дослідження з лексикології і граматики української мови: зб. наук. праць. Д.: Навч. книга, 1999. С. 15-20.
10. БаронинА.С. Етнопсихология: учеб. пособие / А.С.Баронин К.: МАУП, 2000. 114 с.
11. БацевичФ.С. Когнітивне і лінгвальне в процесах вербалізації Ф.С.Бацевич // Мовознавство. 1997. № 6. С. 30-36.
12. БацевичФ.С. Словник термінів міжкультурної комунікації / С.Ф.Бацевич. К.: Довіра, 2007. 205 с. (Словники України).
13. БезхутрийЮ.М. Архітектоніка і стиль / Ю.М.Безхутрий // Рад. літературознавство. 1979. № 7. С. 31-40.
14. БезхутрыйЮ.Н. Творчество Олександра Ильченка (проблемы индивидуального стиля): автореф. дис. соискателя канд. филол. наук: спец. 10.01.03 / „Литература народов СССР (украинская)” / Ю.Н.Безхутрый. Львов, 1977. 25 с.
15. БелянинВ.П. Психолингвистические аспекты художественного текста / В.П.Белянин. М.: Изд-во МГУ, 1988. 121 с.
16. БілецькийП.О. „Козак Мамай” українська народна картина / П.О.Білецький. Львів: Львівський ун-т, 1960. 32 с.
17. БійчукГ.Л. Актуалізація архетипів підсвідомого засобами слова / Г.Л.Бійчук // Дивослово. 2005. № 10. С. 12-18.
18. БодуэндеКуртенэИ.А. Избранные труды по общему языкознанию: в 2 т. / И.А.Бодуэн де Куртенэ. М.: Изд-во АН СССР, 1963. Т. 1. 384 с.
19. БодуэндеКуртенэИ.А. Избранные труды по общему языкознанию: в 2 т. / И.А.Бодуэн де Куртенэ. М.: АН СССР, 1963. Т.2. 392 с.
20. БрутянЛ.Г.Роль языковых компонентов в возникновении картины мира в сознании людей / Л.Г.Брутян // Молодой научный работник: научн. исслед. Ереван: Изд-во Ереван. ун-та, 1973. Вып. 1 172 с.
21. БублейникЛ.В. Особливості художнього мовлення: навч. посібник зі спецкурсу / Л.В.Бублейник. Луцьк: Ред. вид. відд. „Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. 177 с.
22. БудаговР.А. Человек и его язык / Р.А.Будагов. М.: Издательство Московского университета, 1974. 491 с.
23. БулаховськийЛ.А. Нариси з загального мовознавства / Л.А.Булаховський. К.: Радянська школа, 1955. 307 с.
24. ВарійМ.Й. Загальна психологія: підручник [для студентів психологічних і педагогічних спеціальностей] / М.Й.Варій. К.: Центр учбової літератури, 2007. 546 с.
25. ВежбицкаяА. Понимание культур через посредство ключевых слов / А.Вежбицкая. М.: Языки славянской культуры, 2001. 288 с.
26. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описании языков / А.Вежбицкая; [пер. А.Шмелёва]. М.: Языки рус. культуры, 1999. 780 с.
27. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [ред. - уклад. В.Т.Бусел]. Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2001. 1440 с.
28. ВиноградовВ.В. Общие проблемы и задачи изучения языка русской художественной литературы / В.В.Виноградов // Известия АН СССР. Отделение литературы и языка. М.: Изд-во АН СССР, 1957. Т. XVII. С. 407-429.
29. ВиноградовВ.В. Стилистика, теория поэтической речи, поэтика / В.В.Виноградов. Москва: Изд-во Акад. наук СССР, 1963. 254с.
30. ВинокурГ.О. О языке художественной литературы / Г.О.Винокур. [сост. Т.Г.Винокур]. М.: Высшая шк.ола, 1991. 447, [1] с.
31. ВільховийП.Я. Врожайна нива творчості / П.Я.Вільховий // Вечірній Київ. 1969. № 120(7602). черв. С. 3.
32. ВовкХ.К. Студії з української етнографії та антропології / Х.К.Вовк. Нью-Йорк: HOWERLA, 1976. 355 с.
33. ВыготскийЛ.С. Мышление и речь. Психологические исследования / Л.С.Выготский. М.-Л.: Соцэкгиз, 1934. 323 с.
34. ГаврінаН.І. Концепції трансформацій етнічної ідентичності в сучасному суспільстві / Н.І.Гавріна // Нова парадигма. В. 65, ч. ІІ. К.НПУ ім. М. Драгоманова, 2007. С.31-36.
35. ГальперинИ.Р. Текст как объект лингвистического исследования / Г.В.Гальперин. М.: Наука, 1981. 140 с.
36. ГегельГ.В.Ф. Символическая форма искусства / Г.В.Ф.Гегель // Гегель Г.В.Ф. Сочинения: в 14 т. М.-Л.: Гос. изд., 1938. Т. 12: Лекции по эстетике. Кн. І. 1938. 476 с.
37. ГегельГ.В.Ф. Энциклопедия философских наук: в 3 т. / Г.В.Ф.Гегель. Т. 1. М.: Мысль, 1974. 452 с.
38. ГельгардР.Л. Толстой о народности писательского языка «Русская литература» / Р.Л.Гельгард. 1961. № 4. С. 99-113.
39. ГердА.С. Введение в этнолингвистику: учеб. пособие. [для студентов, аспирантов, преп., этнографов, археологов и др.] / А.С.Герд. С.-Петербург. ун-т. СПб.: Язык. центр СПбГУ, 1995. 91, [1] с.
40. ГердерЙ.Г. Избранные сочинения / Й.Г.Гердер; (пер. с нем. сост., вступит. статья, с. VII-LIX, и примеч. В.М.Жирмунского). М. Л.: Гослитиздат, 1959. 392 с.
41. ГолобородькоК.Ю. Проблема ментального світу митця в теорії мовної картини світу /К.Ю.Голобородько // Лінгвістичні дослідження: зб. наук. праць. Харків: ХДПУ, 2003. Вип. 10. С.105-111.
42. ГолубовскаяІ.О. Антропологическая парадигма в современном языкознании: основные теоретические постулаты и модули лингвистического исследования [Електронний ресурс] / Ирина Александровна Голубовская. Збірник наукових праць Київського національного університету імені Тараса Шевченка. К.: „Київський університет”, 2009. Вип. 2. С. 110-122. Режим. доступу до журн.:
http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Stling/2009_2.pdf.
43. ГолубовськаІ.О. Душа і серце в національно-мовних картинах світу (на матеріалі української, російської, англійської та китайської мов) / О.І.Голубовська // Мовознавство. 2002. № 4-5. С. 40-47.
44. ГолубовськаІ.О. Метафорико-символічні іпостасі зоонімів урамках фрагмента мовної картини світу „Царства тварин” (на матеріалі української, російської, англійської та китайської мов) / О.І.Голубовська // Мовознавство. 2003. № 6. С. 61-68.
45. ГончаровЕ.А. Пути лингвистического выражения категории автор-персонаж в художественном тексте / Е.А.Гончаров. Томск: Томский ун-т, 1984. 149с.
46. ГоршеневаО.С. Портрет персонажа в системе целостного художественного текста (на материале американской реалистической прозы): автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. филол. наук: спец.10.02.04 „Русская литература” / О.С.Горшнева. К., 1984. 25 с.
47. ГрабовськаІ.М. Чи довго ще квилити „чайці-небозі”, або знов про жіночність України / І.М.Грабовська // Сучасність. 2000. № 5. С. 99-113.
48. ГрабовичГ.Ю. Шевченко як міфотворець: Семантика символів у творчості поета / Г.Ю.Грабович; [пер. з англ. С.Павличко]. Київ: Рад. письменник, 1991. 210 с.
49. ГрегульГ.В. Українська біографічна проза пер. пол. XX ст.: жанровий аспект (за твор. В.Петрова, О.Ільченка): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.01.03 „Українська література” / Г.В.Грегуль. Київ, 2005. 20 с.
50. ГримичМ.В. Традиційний світогляд етнопсихологічних константів українців / М.В.Гримич. К.: Либідь, 2000. 379 с.
51. Гумбольдт В.фон Язык и философия культуры / В.фон Гумбольдт; [пер. с нем. языка. сост., общ. ред. и вступ. ст. А.В.Гулыги, Г.В.Рамиашвили]. М.: Прогресс, 1985. 452 с. (Языковеды мира).
52. ГумбольдтВ.фон Избранные труды по языкознанию / В.фонГумбольдт; [пер. с нем., ред., предисл. и прим. Г.В.Рамиашвили] М.: Прогресс, 2000. 397 с.
53. ГумилёвЛ.Н. География этноса в исторический период / Л.Н.Гумилёв: [отв. ред. и авт. предисл. В.С.Жекулин]. Ленинград: Наука, 1990. 279 с.
54. ГуцалоЄ.П. І давнина, і сучасність (до 75-річчя з дня народження Олександра Ільченка) / Є.П.Гуцало // Дніпро. 1984. № 6. С.117-120.
55. ГуцалоЄ.П. Пути творчества / Є.П.Гуцало // Радуга. 1982. №4. С. 156-160.
56. ГуцалоЄ.П. „Химерне” в реальному: про творчість письменника О.Ільченка / Є.П.Гуцало // Дніпро. 1975. № 2. С.145-150.
57. ДанилюкІ. Етнічний стереотип / Іван Данилюк // Етносоціологія: терміни та поняття: [навчальний посібник] / ЄвнухВ.Б., ТрощинськийВ.П., ГалушкоК.Ю. та ін.. К.: УАННП „Фенікс”, 2003. С. 121123.
58. ДейчА.Й. Казацкому роду нет переводу... / А.Й.Дейч //Дружба народов. 1959. № 5. С. 243-244.
59. ДяченкоЛ.М. Фольклорна символіка як засіб відображення національного світобачення / Л.М.Дяченко // Мовознавство. 1997. № 2 - 3. С. 67 71.
60. ЄвсєєвФ. Культура і дискурс: специфіка функціонування архаїчних ментальних структур // Вісник Харківського університету. Харків, 2001. №520. Вип.30. С.39-44.
61. ЄрмоленкоС.Я. Фольклор і літературна мова / С.Я.Єрмоленко. К.: Наукова думка, 1987. 248 с.
62. ЄрмоленкоС.Я. Нариси з української словесності: стилістика та культура мови / С.Я.Єрмоленко. К.: Довіра, 1999. 431 с.
63. ЄрмоленкоС.Я. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / С.Я.Єрмоленко, С.П.Бибик, О.Г.Тодор. К.: Либідь, 2001. 224 с.
64. ЄрмоленкоС.Я. Лінгвістика: основні поняття, напрями й методи дослідження / С.Я.Єрмоленко // Мовознавство. 2005. № 3-4. С.112-125.
65. ЖаборюкО.А. Комунікативно-когнітивна сутність мови та мовлення (філософські аспекти) / О.А.Жаборюк // Мовознавство. 2004. № 1. С. 39-44.
66. ЖайворонокВ.В. Знаки української етнокультури: словник-довідник / В.В.Жайворонок. К.:Довіра, 2006. 703 с.
67. ЖайворонокВ.В. Етнолінгвістика в колі суміжних наук / В.В.Жайворонок //Мовознавство. 2004. № 5-6. С. 23-35.
68. ЖайворонокВ.В.Міфологія і мовний світ народу в інтерпретації О.О.Потебні // [Електронний ресурс] / В.В.Жайворонок // Наукова спадщина О.О.Потебні в контексті сучасності: IV Міжнародний конгрес україністів. 2002. С.74-80. Режим доступу до журн.:
http://ukrling.iwebland.com/rigt3.htm
69. ЖайворонокВ.В. Національна мова та ідіолект / В.В.Жайворонок // Мовознавство. 1998. № 6. С. 27-34.
70. ЖайворонокВ.В. Проблема концептуальної картини світу та мовного її відображення / В.В.Жайворонок // Культура народов Причерноморья. 2002. № 32. С. 51-53.
71. ЖайворонокВ.В.Символіка імені в контексті етнокультури / В.В.Жайворонок // Науков. вісник Кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного університету. Вип.5. 2001. С.106-115.
72. ЖайворонокВ.В. Символіка народного та авторського (крилатого) слова й виразу / В.В.Жайворонок // Мовознавство. 2005. № 3-4. С. 138-147.
73. ЖайворонокВ.В. Слово в етнологічному контексті / В.В.Жайворонок // Мовознавство. 1996. №1. С.7-14.
74. ЖайворонокВ.В. Українська етнолінгвістика: деякі аспекти досліджень / В.В.Жайворонок // Мовознавство. 2001. № 5. С.48-63.
75. ЖайворонокВ.В. Українська етнолінгвістика: Нариси / В.В.Жайворонок. К.: Довіра, 2007. 262 с.
76. ЖилкоТ.Ф. Мовно-стилістичні особливості діалогу, портрета й пейзажу в художніх творах І.Франка / Т.Ф.Жилко // Наукові записки КДПІ ім. О.М.Горького. К., 1951. Т. XI. С.35-44.
77. ЖулинськийМ.Г. Роздуми над українською прозою 6080-х років /М.Г.Жулинський // Рад. літературознавство. 1987. № 11. С.23-24.
78. ЗаболотнаВ. Наш український Вальтер Скот [Електронний ресурс] / В.Заболотна // День. 2009. № 94. Режим доступу до журн.:
http://www.day.kiev.ua/290619?idsource=275112smainlang=ukr
79. ЗабужкоО.С. Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу / О.С.Забужко. Київ: Факт, 2006. 160 с.
80. ЗагніткоА.П. Лінгвістика тексту: теорія і практикум / А.П.Загнітко: [наук.-навч. посібник]. Донецьк: ДонНУ, 2006. 289 с.
81. ЗеленькоА.С. Загальне мовознавство. Історія лінгвістичних вчень. Аспекти, методи, прийоми та процедури вивчення мови: [посібник] / А.С.Зеленько. Луганськ: Альма-матер, 2002. 283 с.
82. ЗатенацькийЯ.П. Патріотичні ідеї картини „Козак-Бандурист” („Козак-Мамай”) / Я.П.Затенацький // Народна творчість та етнографія. 1958. №2. С. 93-97.
83. ІльницькийМ.М. Від епічності до ... епічності / М.М.Ільницький // Дніпро. 1980. № 2. С.141-146.
84. ІльченкоО.Є. Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця: (Український химер. роман з нар. ус