ГОМЕНЮК ОЛЕНА ОЛЕГІВНА. КОНЦЕПТОСФЕРИ ФЛОРИ І ФАУНИ В УКРАЇНСЬКІЙ ДИТЯЧІЙ ПРОЗІ Є. ГУЦАЛА І М. ВІНГРАНОВСЬКОГО

Короткий опис

ГОМЕНЮК ОЛЕНА ОЛЕГІВНА. Назва дисертаційної роботи: "КОНЦЕПТОСФЕРИ ФЛОРИ І ФАУНИ В УКРАЇНСЬКІЙ ДИТЯЧІЙ ПРОЗІ Є. ГУЦАЛА І М. ВІНГРАНОВСЬКОГО"

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА
На правах рукопису
ГОМЕНЮК ОЛЕНА ОЛЕГІВНА
УДК 811.161.2:087.5 (043.3/.5)
КОНЦЕПТОСФЕРИ ФЛОРИ І ФАУНИ В УКРАЇНСЬКІЙ ДИТЯЧІЙ
ПРОЗІ Є. ГУЦАЛА І М. ВІНГРАНОВСЬКОГО
Спеціальність 10.02.01 – українська мова
Дисертація на здобуття вченого ступеня
кандидата філологічних наук
Науковий керівник:
доктор філологічних наук,
професор Т. П. Вільчинська
Тернопіль – 2015
2
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………………. 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ КОНЦЕПТОЛОГІЇ…………….....…………………….. 11
 Етнічна картина світу в парадигмі картин світу.…..………………..... 11
 Поняття концепту й концептосфери в сучасній лінгвістичній науці... 20
 Особливості концептуалізації світу дитиною та їх відображення
в дитячій літературі.……………...…………….………..………….…... 41
Висновки до Розділу 1.…………..…………………………….…………….. 50
РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПТОСФЕРИ РОСЛИННОГО І ТВАРИННОГО СВІТУ
В УКРАЇНСЬКОМУ ЕТНОКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ.………….…….…... 53
 Концептосфера флори в українській лінгвокультурі.…………...…… 53
 Концептосфера фауни в українській національно-мовній
традиції...……...……………………………..……………………...…... 68
 Моделювання концептосфер на позначення рослинних і тваринних
образів у творах для дітей Є. Гуцала.…………………………………. 80
 Структурування концептосфер на позначення флори і фауни
у прозових текстах для дітей М. Вінграновського.….................……. 87
Висновки до Розділу 2.……………………………………….……...…..….. 95
РОЗДІЛ 3. МОВНА РЕАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТОСФЕР ФЛОРИ І ФАУНИ
У ТВОРАХ ДЛЯ ДІТЕЙ Є. ГУЦАЛА.…………………………………………... 98
3.1. Флористичні концепти у творах для дітей Є. Гуцала:
лінгвоконцептуальний аналіз.……………………………………...….. 98
3.1.1. Мікроконцептосфера “дерева”.……………………...………….. 98
3.1.2. Мікроконцептосфера “трав’янисті рослини”…………............ 113
3.2. Закономірності мовної об’єктивації фаунонімічних концептів
у творах для дітей Є. Гуцала…………………….……………...…..... 124
3.2.1. Мікроконцептосфера “тварини”.………………..…………..… 126
3
3.2.2. Мікроконцептосфера “птахи”.………………………………… 145
Висновки до Розділу 3.…...………………………………………………... 162
РОЗДІЛ 4. ЛІНГВАЛЬНЕ ВТІЛЕННЯ КОНЦЕПТОСФЕР ФЛОРИ І ФАУНИ
У ПРОЗОВИХ ТЕКСТАХ ДЛЯ ДІТЕЙ М. ВІНГРАНОВСЬКОГО.…..……… 166
4.1. Особливості лінгвалізації рослинних концептів у прозових
творах для дітей М. Вінграновського.…….………………....….....… 166
4.1.1. Мікроконцептосфера “дерева”.……………………..……….… 166
4.1.2. Мікроконцептосфера “трав’янисті рослини”.……….……….. 174
4.1.3. Мікроконцептосфера “назви городини”.……………………... 183
4.2. Мовна об’єктивація тваринних концептів у прозових творах для
дітей М. Вінграновського....………..……………………………..….. 190
4.2.1. Мікроконцептосфера “тварини”.………………..…………..… 190
4.2.2. Мікроконцептосфера “птахи”.………………………………… 215
Висновки до Розділу 4.…………………………………………………..…. 229
ВИСНОВКИ.………………………………………………………………..……. 233
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.……………................................... 238
СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................... 267
СПИСОК ХУДОЖНІХ ДЖЕРЕЛ......................................................................... 270
ДОДАТКИ.……………………………………………………………………….. 273
4
ВСТУП
На межі ХХ–ХХI ст. відбувається формування антропоцентричної
парадигми у мовознавстві, що зумовило посилення інтересу до таких
лінгвістичних напрямків, як когнітивна лінгвістика, лінгвоконцептологія,
етнолінгвістика, психолінгвістика. У центрі уваги продовжують знаходитися
поняття “картина світу”, “концептуальна картина світу”, “мовна картина світу”
та їхні різновиди. Так, одне із провідних місць в україністиці сьогодні посідає
вивчення етнічної картини світу як репрезентанта культурного коду нації, що
демонструють праці І. Голубовської, О. Городецької, В. Жайворонка,
М. Жуйкової, В. Іващенко, М. Кочергана, Л. Лисиченко, Т. Радзієвської,
В. Сімонок, Ж. Соколовської, Н. Сукаленко, Г. Яворської та ін.
За останні двадцять років помітно зріс дослідницький інтерес до вивчення
окремих компонентів картини світу, зокрема концептів та концептосфер,
передусім у когнітивній лінгвістиці, спрямованій на встановлення
співвідношення між мовними й концептуальними структурами, пояснення
когнітивної діяльності людини, з’ясування принципів категоризації та
концептуалізації світу, форм мовної репрезентації знань, моделювання
концептуального простору. Поняття концепту як когнітивної універсалії
представлене у працях М. Алефіренка, С. Аскольдова, А. Вежбицької,
Р. Джекендоффа, М. Джонсона, С. Жаботинської, В. Карасика, О. Кубрякової,
Дж. Лакоффа, С. Нікітіної, М. Піменової, З. Попової, А. Приходько, Н. Слухай,
Ю. Степанова, Й. Стерніна, Р. Фрумкіної та ін. У сфері словесно-поетичної
творчості концепт вивчали Т. Вільчинська, К. Голобородько, О. Забуранна,
О. Задорожна, В. Кононенко, Т. Космеда, В. Маслова, Л. Петрова,
Л. Синельникова, М. Скаб, С. Шуляк та ін.
У сучасній лінгвістиці сформувалось декілька напрямків вивчення цього
мовно-ментального феномену. Науковці досліджують або окремі концепти
(Н. Арутюнова, Т. Булигіна, С. Воркачов, Н. Гудкова, О. Єфименко,
Г. Каратаєва, О. Лисицька, Т. Печончик та ін.), або їхні цілісні структуровані
5
єдності, які називають то концептуальною системою (М. Положин,
О. Селіванова), то концептуальною ділянкою (В. Манакін, В. Нерознак,
Ю. Степанов), то концептуальним полем (В. Воробйов, В. Кононенко,
І. Привалова), то концептосферою (Т. Вільчинська, С. Воркачов, Д. Лихачов,
П. Мацьків, Г. Слишкін).
Концептосфери є фрагментами етнічної картини світу, що
об’єктивується, зокрема, через індивідуально-авторські картини світу творців
художнього слова. Специфіку авторських концептосфер відстежують А. Башук,
Л. Бєлєхова, К. Голобородько, С. Єрмоленко, Н. Закурдаєва, В. Маслова,
Н. Мех, А. Мойсієнко, В. Ніколаєва, В. Ніконова, С. Шулінова та ін.
На початку ХХІ століття утримується інтерес до проблем
концептуалізації дійсності, удосконалюються методики лінгвокогнітивного та
лінгвокультурологічного підходів до аналізу мовних засобів відображення
концептуальної картини світу українців. Увагу вчених привертають
концептосфери, що об’єднують етнокультурні концепти, втілені в
індивідуально-авторських картинах світу визначних українських письменників.
До таких належать концептосфери “флора” і “фауна”, представлені давно
сформованими у свідомості людей концептами на позначення рослинного і
тваринного світу, як-от “дуб”, “калина”, “груша”, “соняшник”, “кінь”, “собака”,
“зозуля”, “лелека” та іншими, більшість із яких реалізується у творчості
Є. Гуцала й М. Вінграновського.
Незважаючи на давність наукових зацікавлень флористичними й
фаунонімічними образами (З. Василько, Т. Вільчинська, Л. Голоюх,
Н. Данилюк, Т. Єщенко, І. Коломієць, В. Кононенко, Н. Слухай, Н. Сологуб,
Л. Ставицька), в україністиці бракує праць, присвячених їхньому комплексному
аналізу як концептуальних одиниць.
Актуальність дослідження зумовлена його спрямованістю на
розв’язання таких важливих для сучасної лінгвістики проблем, як виявлення
особливостей мовної об’єктивації концептосфер на позначення рослинного і
тваринного світів, характерних для української лінгвоментальності та
6
авторських картин світу Є. Гуцала та М. Вінграновського, встановлення їхніх
мовних репрезентацій в українській етносвідомості й художній мові, що дасть
змогу ґрунтовніше вивчити пов’язані з флорою і фауною фрагменти етнічної
картини світу.
Актуальність теми значною мірою визначає також матеріал
дослідження – прозові твори для дітей Є. Гуцала та М. Вінграновського,
вивчення яких і сьогодні характеризується схематизмом і заідеологізованістю
та які часто залишаються за межами мовознавчих досліджень. Аналіз
флористичної та фаунонімічної концептосфер у національно орієнтованій
дитячій прозі дозволить встановити динаміку їх розвитку, з’ясувати
особливості світогляду автора.
Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження відповідає тематиці науково-дослідної роботи на
кафедрі української мови Тернопільського національного педагогічного
університету імені Володимира Гнатюка “Актуальні проблеми лексикології і
граматики української мови” (01/3U000121).
Мета роботи полягає в тому, щоб виявити лінгвокогнітивні особливості
складників флористичних і фаунонімічних концептосфер в українському
етнокультурному просторі та дитячій прозі Є. Гуцала й М. Вінграновського.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
 уточнити зміст базових понять дослідження (“етнічна картина світу”,
“концепт”, “концептосфера”, “дитяча література”);
 визначити природу художнього твору для дитини як мовноестетичного феномену;
 з’ясувати особливості лінгвалізації концептосфер “флора” і “фауна” в
українській етнолінгвокультурі;
 проаналізувати семантико-когнітивні особливості концептосфер
флори і фауни в текстах для дітей Є. Гуцала;
 простежити семантико-когнітивну природу рослинної і тваринної
концептосфер у дитячій прозі М. Вінграновського;
7
 виявити спільні та відмінні риси в об’єктивації концептосфер флори і
фауни у творах для дітей Є. Гуцала та М. Вінграновського.
Об’єктом дослідження є концептосфери на позначення рослинного і
тваринного світів, засвідчені в українській етнокультурі та прозових творах для
дітей Є. Гуцала та М. Вінграновського.
Предметом дослідження є семантико-когнітивні особливості
флористичної та фаунонімічної концептосфер в етнічній та авторських
картинах світу Є. Гуцала та М. Вінграновського.
Матеріалом дослідження стали близько 7000 текстових фрагментів,
виокремлених шляхом суцільної вибірки з прозових творів для дітей Є. Гуцала
(“Вибрані твори” у 2 т. та інші книги оповідань і повістей для дітей) та
М. Вінграновського (“Вибрані твори”, видання у 3-х томах, том третій “Повісті
й оповідання”), що розподілилися майже порівну: 3400 – в Є. Гуцала й 3600 – у
М. Вінграновського.
Обидва письменники належать до покоління шістдесятників, яке
намагалося змінити парадигму суспільного і культурного життя радянського
суспільства. У літературу ввійшли насамперед як автори прозових та поетичних
текстів для дорослих. Водночас помітне місце в їхньому доробку посідають
твори для дітей, яким властиве філософське осмислення моральних цінностей
крізь призму близькості дитини із живою природою. Книжки “Саййора” (1980),
“Пролетіли коні” (1984) Є. Гуцала були удостоєні Шевченківської премії. Його
дитяча проза є особливою, по-гуцалівськи поетизованою зображенням
стосунків між людиною і природою, а рослини і тварини часто є головними
героями (“Дуб”, “Соняшник”, “Одуд”, “Лось” та ін.). У М. Вінграновського до
кращих прозових творів належать ті, у яких навколишній світ показано через
сприйняття дитини (“Гусенятко”, “Сіроманець”, “Первінка”, “Бинь-бинь-бинь”
та ін.). Вічна для літератури тема дружби дитини зі звіром чи птахом має у
письменників свою особливість: у дітях немовби відновлюється єдність живого
світу, відчуття якої часто буває втрачене дорослими.
8
Джерельну базу дослідження становлять лінгвістичні, міфологічні,
культурологічні та інші словники (усього 36 лексикографічних праць), на
широкому мовно-культурологічному тлі яких було отримано об’єктивну
інформацію про аналізовані концепти.
Методи дослідження. Основним став метод концептуального аналізу, що
передбачає моделювання і опис концептів та є одним із засобів реконструкції
мовної картини світу. Визначення семантики флористичних і фаунонімічних
концептів в художніх текстах Є. Гуцала та М. Вінграновського забезпечив
метод компонентного аналізу; виявлення сегментів, наділених авторами
художніх текстів додатковим змістом, – методи контекстуальноситуативного та інтерпретативного аналізу; співвідношення текстових
смислів з етнокультурною інформацією – метод лінгвокультурологічного
аналізу. Для досягнення мети та виконання поставлених завдань були
використані також традиційні загальнонаукові методи і прийоми, а саме:
спостереження, опис, зіставлення, систематизація, узагальнення та окремі
елементи лінгвістичних методів, як аналіз словникових дефініцій,
етимологічний аналіз, лінгвостилістичний аналіз. Для підтвердження
вірогідності отриманих результатів застосовували прийом кількісних
підрахунків.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше:
а) проаналізовано концептосфери флори і фауни в українській
етнолінгвокультурі; б) досліджено особливості мовної об’єктивації відповідних
концептосфер у прозових творах для дітей Є. Гуцала та М. Вінграновського;
в) доведено глибинну орієнтацію цих письменників на українські народні
традиції; г) з’ясовано специфіку індивідуально-авторського у презентації
ядерних складників флоро- і фауноконцептосфер у художній мові Є. Гуцала та
М. Вінграновського; ґ) уперше дискурсивні практики Є. Гуцала та
М. Вінграновського для дітей та юнацтва стали об’єктом системного
мовознавчого дослідження, а реалізовані в них концептосфери на позначення
рослинних і тваринних образів були розглянуті в зіставному аспекті.
9
Теоретичне значення роботи визначається тим, що її висновки є внеском
у розвиток лінгвокогнітології та лінгвоконцептології (подальшої розбудови
зазнали поняття “концепт”, “концептосфера”, “етнічна картина світу”);
етнолінгвістики (поглиблено уявлення про особливості лінгвалізації
концептосфер “флора” і “фауна” в українській народній традиції);
лінгвокультурології (розширено відомості про флористичну і фаунонімічну
концептосфери в індивідуально-авторських системах творчості Є. Гуцала та
М. Вінграновського, встановлено закономірності об’єктивації
загальнокультурного та індивідуально-авторського в структурі вказаних
концептосфер); лінгвопоетики (набуло подальшого розвитку поняття “художній
концепт”, розгорнуто уявлення про специфіку художньо-образної
мовотворчості Є. Гуцала та М. Вінграновського).
Практичне значення. Матеріали дисертаційної роботи можуть бути
використані для розроблення курсів із лексикології та стилістики сучасної
української мови, лінгвістичного аналізу художнього тексту, а також
спецкурсів, спецсемінарів із когнітивної лінгвістики, лінгвокультурології,
етнолінгвістики; для створення навчальних посібників і підручників; у
лексикографічній практиці при укладанні словників концептів культури та
мови письменників.
Особистий внесок здобувача. За характером виконання робота є
одноосібним дослідженням. Це підтверджує власноруч зібраний лінгвальний
матеріал, публікації з теми дисертації, підготовлені й надруковані без
співавторства.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної
роботи і результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри
української мови Тернопільського національного педагогічного університету
імені Володимира Гнатюка, на звітно-наукових конференціях викладачів цього
університету (2010–2013), а також були викладені в доповідях на одинадцяти
міжнародних наукових конференціях, дві з яких проходили закордоном:
“Гуманітарні та соціальні науки” (Львів, 2010, 2011, 2013), “Володимир Гнатюк
10
у контексті розвитку української культури” (Тернопіль, 2011), “Мова як світ
світів: поетика і граматика текстових структур” (Київ, 2011, 2012), “Семантика
мови і тексту” (Івано-Франківськ, 2012), “Мова і культура” імені Сергія Бураго
(Київ, 2013), “Семантика і прагматика мовних одиниць у синхронії та діахронії:
мовна особистість і картина світу” (Сімферополь, 2013), “Філологічні науки в
ІІІ тисячолітті” (Будапешт, 2013), “Україністика: вчора, сьогодні, завтра”
(Познань, 2013); одній міжнародній науково-практичній конференції “Дискурс
у сучасному науковому, соціокультурному та інформаційному просторі”
(Маріуполь, 2013) та одній всеукраїнській науковій конференції “Концепти та
константи в мові, літературі, культурі” (Київ, 2011).
Публікації. Основні положення праці викладено в 12 статтях та 1 тезах, з
яких 7 опубліковано у фахових наукових виданнях України, 1 – в закордонному
часописі, решта – в інших виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох
розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку
використаних джерел (355 позицій) і додатків. Загальний обсяг дисертації –
328 сторінок, основний зміст викладено на 237 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У висновках викладено і систематизовано основні теоретичні і практичні
результати дослідження концептосфер флори і фауни у прозових творах для
дітей Є. Гуцала та М. Вінграновського, а саме:
1. Узагальнивши вітчизняні та світові надбання в галузі
лінгвокогнітології та лінгвокультурології, під концептом розуміємо мовноментальний феномен, що акумулює у своїй структурі як національно-культурні,
так й індивідуально-авторські смисли, а етнокультурний концепт тлумачимо,
вслід за В. Жайворонком, як вмістилище узагальненого культурного смислу,
коли за словом стоїть не просто реалія (скажімо, рослина чи тварина), а її образ
або символ, що постають у тому чи іншому етнокультурному просторі.
Концептосферу визначаємо як сукупність, об’єднаних за тематичною ознакою
концептів. Розглядаючи проблему її структурування, виходили з того, що
концептосфера членується на мікроконцептосфери, кожна з яких має ядро і
периферію.
2. Сукупність концептів на позначення рослинних образів тлумачимо як
концептосферу флори, а тваринних – фауни. З огляду на різноплановість
концептуальних одиниць, що формують ці концептосфери, вичленовуємо в їх
межах мікроконцептосфери. Встановлено, що в українській етнічній картині
світу обидві концептосфери представлені двома основними
мікроконцептосферами. У першій – це “дерева” і “трав’янисті рослини”, в
другій – “тварини” і “птахи”.
3. При структуруванні концептосфер і мікроконцептосфер зважали на їх
польовий характер, що дало змогу виділити в них ядерні і периферійні одиниці.
У роботі проаналізовано передусім ядерні концептуальні одиниці, що
характеризуються високою частотністю вживання в етнокультурі і досліджених
текстах, розгалуженими номінативними полями, семантико-когнітивною
багатогранністю, образністю, оцінним забарвленням тощо.
234
Опрацювавши матеріали етнолінгвістичних, міфологічних,
енциклопедичних, загальномовних та інших джерел, визначили такі ядерні
флористичні концепти в українській етнолінгвокультурі, як “дерево”, “дуб”,
“калина”, “верба”, “груша”, “яблуня” (мікроконцептосфера “дерева”) та
“квітка”, “барвінок”, “мак”, “соняшник”, “жито”, “очерет” (мікроконцептосфера
“трав’янисті рослини”). Щодо концептосфери “фауна”, то її ядро, з одного
боку, формують анімалістичні концепти “кінь”, “корова”, “собака”, “вовк”,
“лис”, а з іншого – орнітологічні, як-от: “лелека”, “зозуля”, “ворона”, “сорока”,
“голуб”.
4. Вказані концепти репрезентовані в мові широким колом назв, ужитих у
прямому й переносному значеннях, що виступають дериваційною базою для
творення похідних вербалізаторів. Семантична структура досліджених одиниць
включає позитивно та негативно марковані концептуальні смисли, тому
більшість концептів є амбівалентними. Як етнокультурна ознака, оцінка
виступає виявом активних реакцій на навколишній світ. Індивідуальні емоції
переростають у колективну (загальномовну) експресію. Нашарування
національно-культурних цінностей призводить до нашарування символічних
рівнів менталітету, а в мові насамперед – до полісемії концептуальних одиниць.
Встановлено, що значна частина семантичних компонентів у структурі
етнокультурних флористичних і фаунонімічних концептів реалізується в
позиціях зіставлення. Нерідко рослинні і тваринні образи в українській
народній культурі персоніфікуються, звідси уявлення про живу й одухотворену
природу, кожна форма буття якої не протиставлена людині, а разом з нею бере
участь у процесах інформаційного обміну у Всесвіті.
5. Результатом розвитку етносвідомості та культурно-мовних традицій
суспільства, з одного боку, та індивідуально-мовної свідомості, з іншого, є
художній текст як сукупність естетичних мовленнєвих актів, що актуалізують
концептуальну систему автора. Міфопоетична картина світу, сформована
художнім мисленням, не лише відбиває закріплені в мовній формі уявлення
письменника про навколишній світ, але й доповнює та розвиває когнітивну
235
здатність реципієнта (читача), який намагається зрозуміти авторський задум.
Концептосфери флори і фауни знаходять своє найповніше втілення в дитячій
літературі. Підтвердженням цього стали прозові твори для дітей Є. Гуцала й
М. Вінграновського, наскрізь пронизані описами природи, в яких рослинні і
тваринні образи є головними персонажами, через які письменники намагаються
розкрити психологію дитини.
6. Встановлено, що ядерними в концептосфері “флора” у творчості обох
письменників, як і в етнотрадиції, є концепти “дуб” і “груша”. Водночас в
індивідуально-авторській картині світу Є. Гуцала до ядерних належать
етнокультурні концепти “калина”, “яблуня”, “соняшник”, “жито”, “мак” та
“бур’ян”, а в М. Вінграновського – “берест”, “кульбаба”, “очерет”, “будяк”.
Акумулювавши чимало етнокультурних смислів, вони, проте, в досліджених
текстах помітно розширюють свою семантику, часто завдяки компонентам,
реалізованим у позиціях об’єкта та суб’єкта зіставлення (“дівчина, як калина”,
“дитинство, як велика квітка маку”, “голова, як у соняшника”, “кавун, що
всередині схожий на жар”). Загалом проаналізований матеріал засвідчує
особливості індивідуально-авторського світосприйняття. Так, у текстах
Є. Гуцала об’єктивуються передусім концепти, що є полісемантичними і в
українській етнокультурі, як-от “калина” чи “жито”, натомість у творах
М. Вінграновського актуалізуються більшою мірою концептуалізовані образи
береста, очерета, будяка, які етносимволічних значень набувають саме в
художніх текстах.
На відміну від Гуцалових творів, у прозі М. Вінграновського
концептосферу “флора” формують не дві, а три мікроконцептосфери, зокрема
“дерева”, “трав’янисті рослини” та “назви городини”. Остання репрезентована
концептами “буряк” і “кавун”, що акумулювали більше індивідуальноавторських смислів, ніж етнокультурних, на зразок: “той, якого звеличують у
піснях” або “той, що дарує відчуття радості”.
7. Щодо концептосфери “фауна”, то в мовотворчості обох письменників,
як і в українській етнокультурі, вона представлена двома
236
мікроконцептосферами – “тварини” і “птахи”. Встановлено, що ядерними в
індивідуально-авторських та етнічній картинах світу є фаунонімічні концепти
“кінь”, “корова” і “лелека”. З анімалістичних до ядерних у творах для дітей
Є. Гуцала належать також концепти “лис” та “заєць”, а в текстах
М. Вінграновського – “собака” і “вовк”, з орнітологічних відповідно – “зозуля”,
“одуд” і “качка” (в Є. Гуцала) й “ворона”, “сорока” та “гуси” (в
М. Вінграновського).
З’ясовано, що часто концептуальні одиниці вступають у певні кореляції.
Це характерне для таких концептів, як “лис” і “собака”, чи “зозуля” і “одуд”,
або “ворона” і “сорока”, в лінгвалізації яких виявлено багато спільного.
8. Специфіку більшості концептуалізованих образів визначає те, що
стосунки між тваринами автори проектують на людські. Анімалістична віра, як
відомо, сповідувала культ одухотворення природи, що включав три елементи –
анімітизм (оживлення), анімізм (одухотворення) та антропоморфізм
(олюднення). Ознаки цього світогляду якраз і спостерігаємо у прозових творах
для дітей Є. Гуцала та М. Вінграновського. Витворені ними образи створюють
переконливе психологічне тло для відображення внутрішньо-чуттєвого стану
героя, виступають експресивними відповідниками його настрою, увиразнюють
події навколишнього світу.
9. Встановлено, що флористичні і фаунонімічні концепти в досліджених
творах є полісемантичними, полісимволічними, когнітивно багатогранними,
здебільшого амбівалентними, презентованими численними мовновиражальними засобами. Зокрема, вони характеризуються розгалуженими
номінативними полями, що включають загальновживані флоро- і фаунолексеми
та індивідуально-авторські найменування, їх семантика значною мірою
залежить від денотативно-конотативних особливостей їхніх вербалізаторів.
Дослідження засвідчило, що концепти зі сфери флори і фауни органічно
поєднують у своїй структурі етнокультурні й індивідуально-авторські
концептуальні смисли, що нерідко визначає їхню амбівалентну природу.
Проаналізований матеріал продемонстрував продуктивність використання з
237
описово-зображальною метою різних епітетів, метафор, порівнянь,
персоніфікацій, перифрастичних виразів, фразеологізмів, гіпербол тощо.
Доведено, що система тропів виступає активним засобом реалізації образної
перспективи концептуалізованих образів і ґрунтується на національних
орієнтирах та авторській манері образотворення.
10. З’ясовано, що усі розглянуті концепти в прозових текстах для дітей
Є. Гуцала та М. Вінграновського є оцінно маркованими. Причому вони
об’єктивують більше позитивно маркованих смислів, що конотують
захоплення, радість, співчуття, ніж негативно забарвлених. Людина спочатку
осмислює різні властивості рослин і тварин, а вже потім надає їм символічного,
прагматичного значення. Оцінні характеристики концептів зорієнтовані, з
одного боку, на національно-культурні стереотипи, з іншого – на
індивідуально-авторські уподобання. При цьому виявлено таку закономірність:
в етнокультурі концептуалізовані образи частіше конотують негативнооцінні
смисли, а у творах для дітей – позитивнооцінні, що зумовлено насамперед
жанрово-тематичною спрямованістю художніх текстів.
11. У ході дослідження концептосфер “флора” і “фауна” в дитячій прозі
Є. Гуцала й М. Вінграновського було виявлено багато спільного, що
пояснюється однаковими національно-етнографічними чинниками, схожою
етнокультурною семантикою концептуалізованих образів, територіальною
близькістю земель, з яких походять обидва письменники. Водночас зафіксовано
чимало індивідуального, що засвідчує авторські пріоритети, уподобання.
12. Перспективність подібних досліджень убачаємо в тому, що вони
активізують інтерес до інших концептосфер української мови, реалізованих у
художній творчості, дають змогу з’ясувати етнокультурне й індивідуальноавторське в об’єктивації концептуальних одиниць, змоделювати інші
концептосфери в українській етнолінгвокультурі.