ЧЕРНОБАЙ ГАННА СЕРГІЇВНА МІФОЛОГІЧНИЙ СУБ’ЄКТ БЕЗОСОБОВОГО РЕЧЕННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Короткий опис

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету й основні
завдання праці, визначено об‟єкт і предмет дослідження, схарактеризовано джерела
фактичного матеріалу та методи їхнього опрацювання, визначено наукову новизну,
теоретичну й практичну цінність одержаних результатів і форми їхньої апробації.
Перший розділ “Особливості дослідження безособових речень української
мови” присвячено з‟ясуванню теоретичних засад вивчення БР і виокремленню
найголовніших проблемних питань, діахронічному аналізу поглядів, підходів
і базових концепцій на БР української мови, узагальненню тенденцій розвитку
поняття безособове речення.
Аналіз мовознавчої та спеціалізованої літератури дозволив у відомих
теоретичних класифікаціях БР виявити спільні ознаки, за якими вичленовують
імпліцитний суб‟єкт, наявність якого не суперечить формально-граматичній будові
цих синтаксичних одиниць. По-перше, це семантична двоскладність БР. По-друге,
в усіх наявних працях науковців поняття міфологічний суб’єкт характеризується
спільною ідеєю, згідно з якою в семантико-граматичній будові БР суб‟єктом,
чи т. зв. нульовим суб‟єктом, повинно виступати видове поняття, яке б об‟єднувало
можливу варіативність певної групи, або ж конкретна назва явища. Специфіка
міфологічного суб‟єкта полягає як у формальному вираженні (займенники англ. it,
нім. es, фр. il, укр. воно, щось, чеськ. ono, польск. to), так і в семантичній
присутності на семантико-синтаксичному рівні.
Використання терміна “міфологічний суб‟єкт” знімає протиріччя між
наявними думками науковців щодо уявлень про нульовий підмет-лексему (ø люди (мн.),
ø стихії (с. р., одн.), ø будь-хто (род., дав., знах.)), що був об‟єктом досліджень А. Вежбицької,
І. О. Мельчука, Й. Ружички, а пізніше Т. В. Булигіної, О. Д. Шмельова, про
нульовий суб‟єкт (О. В. Клименко), множинний суб‟єкт (Л. А. Бірюлін), підмет,
виражений недієслівною словоформою речення (В. С. Храковський), граматичний
підмет і семантичний суб‟єкт, що виражені особовим закінченням самого дієслова
5
(Ф. І. Буслаєв), а також про підмет і суб‟єкт, що співвідносні з коренем дієслова
(В. І. Классовський).
Комплексний багатоаспектний підхід уможливлює розкрити багатогранну
природу БР. Формально-граматичний аспект репрезентує групу односкладних
дієслівних речень, семантико-синтаксичний є домінантним при потрактуванні
категорії суб‟єкта, а власне-семантичний – перспективним під час аналізу
національно-культурної своєрідності природи БР українського етносу.
Порівняно з нульовим суб‟єктом і формальним підметом, міфологічний
суб‟єкт вирізняється своєю семантичною й екстралінгвістичною наповненістю
у структурі БР. Тож убачаємо потребу в розмежуванні понять особи суб‟єкта
й особи об‟єкта. У БР особою суб‟єкта виступає міфологічний суб‟єкт-спричинювач
дії, а особою об‟єкта – особи мовця, адресата та неучасника комунікативного акту,
що виражені формою непрямих відмінків займенника й іменника.
Подальше вивчення БР продовжуємо, акцентуючи увагу на їхній двоскладній
семантико-синтаксичній структурі, у якій експліковано суб‟єктну синтаксему.
Здійснюючи аналіз міфологічного суб‟єкта, виходимо з таких положень: а) основа
безособових дієслів характеризується поліаспектністю (О. О. Потебня,
І. О. Мельчук, Л. А. Бірюлін); б) на семантичному рівні формально односкладні
речення не є односкладними (І. І. Слинько, К. Г. Городенська, А. П. Загнітко,
В. М. Брицин); в) БК є складовою частиною культурного коду, “який культура
«накидує» на довкілля, членує, категоризує, структурує та оцінює його”
(В. В. Красних).
Вважаємо за доцільне замість традиційного терміна безособове речення
використовувати терміноназву безпідметово-суб’єктне речення. Вона висвітлює
особливості БР не лише з формального, а й із семантичного погляду. Безпідметово-
суб’єктні речення – це формально односкладні, семантично – двоскладні речення
на позначення ЗСП і ВСЛ, головний член яких формує предикативне ядро,
а центральним семантичним складником є імпліцитний міфологічний суб‟єкт-
спричинювач дії.
У розділі 2 “Методологічний апарат дослідження” обґрунтовано
методологію, напрями, принципи, гіпотезу, методику та методи наукової праці.
Для реалізації мети дисертації залучено багатоаспектний підхід. У межах
феноменологічної методології, що ґрунтується на філософії Аристотеля й теоріях
духу народу Й. Г. Гердера та В. фон Гумбольдта, проведено аналіз БР із залученням
етно- і лінгвокультурологічного, психолінгвістичного, когнітивно-лінгвістичного
та лінгвоконцептуалогічного напрямів.
Основною підвалиною дослідження БР є концепція О. О. Потебні про
міфологічну природу слова як про первісну основу його внутрішньої форми,
яка отримала розвиток у студіях І. О. Голубовської, В. В. Жайворонка,
А. К. Мойсієнка, В. П. Мусієнко, Т. В. Радзієвської, Н. В Слухай, О. С. Снитко,
Г. М. Яворської.
Дисертаційна праця спирається на кілька методологічних принципів сучасної
лінгвістики. Засадничим для вивчення міфологічного суб‟єкта БР є
етнолінгвістичний, що оснований на концепції тісного взаємозв‟язку мови
6
та характеру народу як носія цієї мови (В. фон Гумбольдт, Е. Сепір, О. О. Потебня,
Б. Уорф та ін.).
Важливу роль відіграв експланаторний принцип, за допомогою якого можна
пояснювати причини формування тих чи тих мовних явищ. Функціональний
принцип уможливив поєднати аналіз міфологічного суб‟єкта у структурі БР
на формально-граматичному, семантико-структурному, власне-семантичному та
комунікативному рівні зі специфікою світосприйняття. Психонетичний принцип
ґрунтується на дослідженнях психологічного напряму в мовознавстві
(В. фон. Гумбольдт, В. Вундт, К. Леві-Стросс), гештальтпсихології (О. Леонтьєв),
когнітивній психології (О. О. Залевська) та наукових працях К. Г. Юнга. Цей
принцип потребує залучення до аналізу психологічних відчуттів, почуттів, емоцій
та інших пізнавальних механізмів свідомості.
Використання загальних методів – описового, структурного й зіставного –
підпорядковується іншому методові – гіпотезі. Для підтвердження чи спростування
практичної гіпотези про неусвідомлене використання БК носіями української мови
обґрунтовано передумови та процес створення комбінованої методики
лінгвокультурологічного асоціативного експерименту і психологічного тестування.
Враховано біологічні, вікові та соціокультурні особливості респондентів. Процес
створення комбінованої методики складався з вибору безособових дієслів-стимулів,
їхнього поділу на тематичні групи, створення анкети, перебігу анкетування
в контрольній і констатувальній групах на першому та другому етапах
експериментального дослідження тощо. Метою практичного експерименту
є дослідження міфу (культури) у мові, а не мови в культурі (міфі).
Загалом проаналізовано 3590 реакцій-стимулів на БК. Вони підтверджують
практичну гіпотезу про неусвідомлене використання БР, що зумовлене звичною,
а тому формальною потребою констатації неосяжних станів, відсутністю задіяння
процесів мислення під час використання БК та екстралінгвістичних знань про них,
пасивним характером відчуттів.
Щодо неусвідомленого характеру використання БР свідчать підрахунки,
представлені таблицями (1, 2). Дані таблиці 1 фіксують результати першого етапу
експериментального дослідження, що відбувся без попереднього ознайомлення
з українською міфологією. Дані таблиці 2 – результати другого етапу, якому
передувало ознайомлення з українською міфологією.