АСКЕЗА ЯК ДУХОВНО-СОМАТИЧНА ПРАКТИКА ЛЮДИНИ : АСКЕЗА КАК ДУХОВНО-соматическая ПРАКТИКА ЧЕЛОВЕКА

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

На правах рукопису

ГОНЧАРОВ ГЕННАДІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 141.319.8 + 130.2 : 2 – 585

АСКЕЗА ЯК ДУХОВНО-СОМАТИЧНА ПРАКТИКА ЛЮДИНИ

Спеціальність 09.00.04 – філософська антропологія,
філософія культури

дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник:
доктор філософських наук,
професор Л.М. Газнюк

Харків – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП .................................................................................................................3
РОЗДІЛ I. Аскеза: філософсько-антропологічне розуміння....................12
1.1. Аскеза: поліваріантність інтерпретацій...................................................12
1.2. «Я» та «Інший» в аскезі.............................................................................38
1.3. Аскеза як життєвий світ людини..............................................................67
1.4. Соціокультурні виміри аскези...................................................................77
Висновок до першого розділу........................................................................103
РОЗДІЛ II. Реалізація аскези в духовно-соматичних практиках........108
2.1. Первісний аскетизм як вираз екзистенційних переживань..................108
2.2. Аскеза в культурі християнства..............................................................127
2.3. Дихотомія:священне і профанне в аскетичному досвіді......................161
Висновок до другого розділу.........................................................................173
ВИСНОВКИ.....................................................................................................175
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.................................................182

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У соціально-гуманітарних науках багатомірність людини, її природний і соціальний статусу, тілесне й духовне, біологічне й соціальне, божественне й грішне, «Я» і «не-Я», «Я» як «Інший» являють собою досить різноманітні філософсько-антропологічні версії людського буття. І в той же час у філософській антропології достатньо широке коло явищ людського буття тривалий час виключалося зі сфери дослідження, табуювалося, автоматично отримуючи амбівалентні оцінки дивного й негативного або незрозуміло-містичного. До таких явищ належить і такий феномен як аскеза. Аскетизм включає в себе не лише сенс фізичних вправ із необхідним методичним повторенням, але й духовно-моральний сенс щодо виховання волі й духу, зокрема самообмеження. Останній виступає і як метод морального вдосконалення й духовного підйому людини з допомогою регуляції нею своїх тілесних і духовних прагнень, і як відповідна практика, тобто аскеза – діяльнісне вираження принципу аскетизму. Теоретичне дослідження аскези як філософсько антропологічного феномену на сучасному етапі обумовлене цілою низкою обставин. Реалії нинішньої ситуації все більше й більше свідчать про наявність глибокої кризи духовності й перехід у цивілізацію інстинкту. Активність людини зводиться до безперервного процесу вибору й регулярного оновлення побутових речей та інших матеріальних цінностей. У такому кліматі споживацтва мотивом стають не потреби, а бажання, нав’язані зовні економічною системою через рекламу й моду. Гедоністичні принципи поступово починають домінувати в житті людини. Сучасне суспільство, нові технологічні інновації, глобальні ризики потребують від індивіда нового соціокультурного типу глобального мислення, котре прагне абсолютної повноти буття, у тому числі гармонії власного духовного життя й повної гармонії зі світом, його належного впорядкування. Набуває актуальності необхідність філософського переосмислення багатьох складових особистого життя людини, її буття, серед яких важливе місце посідає аскеза. Історія філософсько-антропологічної думки свідчить про надання цьому феномену досить різноманітного сенсу. Не заперечуючи цих надбань, слід визнати, що вони мали однобічний характер, абсолютизуючи лише одну рису. Сучасний стан розвитку філософської антропології, її постсекулярний характер дозволяє подолати таку однобічність. Ідеться про концепцію соматичного буття людини, сутність якого полягає в біологічно й екзистенціально зацікавленому переживанні дійсності. Таке розуміння соматичного буття людини дозволяє розглядати аскезу як складову життєвого світу, як один зі способів осмислення людиною самої себе і світу в цілому. Аскеза в означеному контексті виявляє себе як особлива практика, в якій поєднуються об’єктивна предметність і духовна суб’єктивність.
Сучасна культурна ситуація у світі характеризується тим, що на передній план виходять цінності гедоністичного порядку. Нині морально-духовні цінності втрачають свої позиції, навіть можна сказати про глибоку кризу духовності. Мас-медіа за допомогою реклами утворюють такий простір масової комунікації, центром тяжіння якого є максимальне споживання за мінімальних зусиль. Постіндустріальна чи «постхристиянська» цивілізація набуває ознак язичницької, адже в людині на перший план виходить «язичник», який скеровує свою діяльність виключно на задоволення власних потреб і бажань. Нині людина, перебуваючи в наявному масово комунікативному просторі, виховується не як самостійна, вільна, відповідальна особистість, а як примхливий, залежний, інфантильний індивід. Такий індивід часто не має внутрішньої сили протистояти спокусам і злу, не має волі зробити щось, що не призвело би врешті до задоволення його власних потреб. Найнебезпечніше у даній ситуації те, що ці потреби не є об’єктивними, а здебільшого нав’язані масовою культурою. Так людина стає вразливою щодо маніпуляцій ззовні, залишаючись відкритою у своїй слабкості, оголеною, беззахисною – будучи при цьому певною своєї захищеності, добробуту та комфорту.
Актуальність дослідження аскези як духовно-соматичної практики індивіда пов’язане також і з тим, що такий аналіз дає можливість реабілітувати аскезу й вивести її зі сфери маргінального, табуйованого, що залишалося поза увагою класичної філософії й розглядалося лише як надбання теології і релігійної філософії. Повернення аскези в предметне коло дослідження феноменів людського буття в теоретичному і практичному вимірах свідчить про важливу трансформацію сучасної філософської думки. Цю трансформацію сучасні відомі філософи Ю. Габермас, Д. Жаніко, Дж. Ролз визначили як теологічний поворот у філософії й філософський поворот у теології, що пов’язано з появою постсекулярної філософії і постсекулярної антропології. У цьому контексті важливим є осмислення співвідношення сакрального й секулярного, священного і профанного в житті людини.
Аналіз аскези як духовно-соматичної практики заслуговує на спеціальну дослідницьку увагу в ситуації глобалізації соціально економічного, політичного, культурного та повсякденного життя, інтенсивного міжконфесійного та міжкультурного діалогу
Ступінь наукової розробки проблеми. Аналіз аскези як духовно соматичної практики людини розглядається як засіб нової артикуляції низки проблем філософської антропології та є однією з перших рефлексій у вітчизняній філософії. Філософсько-антропологічний аналіз аскези як духовно-соматичної практики базується на досить вагомих розробках спеціалістів з питань історії філософії, соціальної і культурної антропології, філософії релігії, культурології, теології й богослов’я. Але найбільш універсальним є осягнення аскези як духовно-соматичної практики людини представниками філософсько-антропологічної та філософсько культурологічної думки. Поняття «аскеза» набуло свого філософського тлумачення вже в працях Платона, Діогена Синопського, Кратета Фіванського. Осмислення аскези як стану атараксії знайшло своє відображення у філософії Епікура, Зенона із Кітіона, Сенеки, Марка Аврелія. У богословській літературі аскеза розглядається в працях Афанасія Великого, Іоанна Златоуста, Іоанна Ліствичника, Максима Сповідника, Григорія Палами, Ігнатія Брянчанінова, Франциска Ассізського й Томи Аквінського.
Осмислення аскези як принципу, що визначає ідеалізовану, оновлену, позбавлену пристрастей людину, належить В. Соловйову. Про аскезу писали М. Бердяєв, о. Сергій Булгаков, Б. Вишеславцев, М. Лосський, В. Зеньковський, В. Розанов, П. Флоренський, С. Франк. Для з’ясування сутності аскези важливими є праці Х. Яннараса, П. Брауна, М. Фуко, С. Хоружого, в яких розглянуті питання секулярності та постсекулярності сучасної культури. Екзистенціально-антропологічний вимір аскези подано в роботах М. Шелера, Х. Плеснера, А. Гелена, Е. Гуссерля, Г. Марселя, Ж. П. Сартра, М. Мерло Понті, А. Шютца, Б. Вальденфельса. Уплив соціокультурної реальності на тілесне й духовне начало в людині та формування й оцінку аскетичного досвіду вивчався в рамках соціальної та культурної антропології в дослідженнях К. К. М. Клакхона, М. Мід, М. Мосса, М. Дуглас, К. Леві-Стросса, А. Радкліфф Брауна, Я. Чеснова, О. Ярської Смірнової, І. Биховської, Т. Власової, Л. Жарова, В. Круткіна, Д. Міхеля, П. Романова, Г. Крейдіна, Р. Маслова, В. Подороги, О. Суворової, П. Тищенко.
Аналіз аскези як духовно-соматичної практики потребував звернення до праць українських дослідників А. Алексєєнко, Я. Білика, І. Бичко, А. Возного, Л. Газнюк, О. Гомілко, О. Голозубова, М. Дяченка, І. Карпенка, В. Косяка, С. Кримського, А. Осипова, О. Полтавцевої, Ю. Семенової, Л. Сідак, І. Степаненко, В. Табачковського, О. Філоненка, Г. Панкова, Н. Хамітова. В їхніх дослідженнях містяться цікаві роздуми щодо співвідношення духовності та тілесності, повсякденного та містичного досвіду, соціального та індивідуального буття, розмаїття культурних практик. Таким чином, у філософських студіях накопичено певний досвід аналізу аскези, але поза увагою залишився розгляд аскези як духовно соматичної практики в екзистенціально-антропологічному вимірі, як вимушеного способу життя індивіда та його вільний вибір.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі гуманітарних наук Харківської державної академії фізичної культури в рамках комплексної науково–дослідницької теми «Людина в пошуках досконалості (філософсько-антропологічний, соціокультурні й культурологічні виміри)». Номер державної реєстрації 011U003129.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування аскези як духовно-соматичної практики людини. Відповідно, поставлена мета обумовила необхідність виконання таких завдань:
– розкрити філософсько-антропологічні підстави аскези як духовно соматичної практики людини;
– з’ясувати спосіб формування соціокультурної ідентичності людини аскета в процесі духовно соматичних практик;
– дослідити духовно-соматичні практики як основу для проведення антропологічної межі між сакральним і секулярним, священним і профанним в аскетичному досвіді;
– проаналізувати історію аскетичних духовно соматичних практик як стратегії суб’єктивації в різних культурних площинах.
Об’єктом дослідження є феномен аскези.
Предмет дослідження є аскеза як духовно-соматична практика людини.
Теоретична й методологічна основа дослідження. Відповідно до мети та завдань, означених у дисертації, дослідницька стратегія базується на міждисциплінарному антропологічному підході і таких принципах філософського пізнання, як об’єктивність, системність, єдність історичного й логічного. Розширення сфери соціокультурної антропології і введення в філософсько антропологічне поле дослідження феноменів, що залишалися без уваги як маргінальні, потребувало уточнення методологічних підходів і принципів. Дослідження виконано на засадах комплексної методології, побудованої на основі комплементарного поєднання феноменологічного, контекстуального, структурно-функціонального, системно-теоретичного та конкретно-історичного аналізу. У дисертації використовуються загальнотеоретичні методи: аналізу й синтезу, індукції та дедукції, теоретичного моделювання, прогнозування та проектування, а також методи антропологічної інтерпретації та антропологічної редукції.
Важливим методологічним інструментом в дослідженні стало поняття «антропологічна межа», використане С. Хоружим.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що в філософсько антропологічний контекст вводяться духовно-соматичні практики, котрі зазвичай визначалися як маргінальні й залишалися в межах релігійно-богословського знання.
Уперше:
 показано філософсько-антропологічний статус аскези як духовно-соматичної практики, що долає абсолютизацію духовного чи то соматичного в її існуванні, і становить собою гармонію цих феноменів; постає як життєвий світ людини, як дихотомія «Я» та «Інший», де світ, що оточує людину, існує в двох модусах: як примусовий спосіб життя та як вільний вибір індивіда;
 визначено аскезу як форму духовно перетворювальної діяльності та як діяльнісно-направлену форму, котрі постають як аскетичний досвід, що складається з подій свідомості, вольових імпульсів, ціннісних переживань і задає соціокультурні параметри світу та спосіб життя людини у визначеному просторово-часовому континуумі.
Набуло подальшого розвитку й поглиблено:
 розуміння аскези в контексті теологічного повороту в філософській антропології через перенесення релігійних, богословських трактовок у світське життя пересічної людини, для якої аскетизм не лише принцип і його практичне втілення, але і певний сенсо-життєвий ідеал;
 обґрунтування значення аскези як антропологічної межі між звичайним і маргінальним, профанним і сакральним в особистісному екзистенціальному досвіді;
 інтерпретацію особливої соціокультурної ідентичності, що створює унікальний образ знання людини про себе на підставі суттєвих життєвих трансформацій.
Проаналізовано:
 еволюцію форм аскези в культурно історичному просторі;
 відмінність світського та богословського трактування аскези як духовно-соматичної практики;
 трактування аскези як духовно-соматичної практики, що відтворює онтологічну ситуацію «жити й бути».
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження є частиною комплексного вивчення проблеми людини, способів входження людини у світ культури, різноманіття типів культур і способів життя. Проведене в роботі дослідження категорій людського досвіду і структур свідомості може послужити теоретичною підставою для подальшого аналізу соціально антропологічних структур. Теоретичні висновки дисертаційної роботи можуть бути використані для соціокультурних і соціологічних досліджень духовних практик, а матеріали дисертаційної роботи – при розробці навчальних курсів соціально-гуманітарних дисциплін, зокрема таких, як соціологія культури, соціологія духовного життя, філософська й соціокультурна антропологія, соціологія повсякденності й релігієзнавство.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною роботою. Висновки та положення наукової новизни одержані автором самостійно.
Апробація результатів дисертації. Положення й висновки дисертаційного дослідження були апробовані у виступах на наукових конференціях: Філософські стратегії XXI століття. Матеріали XIV Харківських міжнародних сковородинівських читань ХНУ імені В. Н. Каразіна (29–30 вересня 2006 р.); Харківський Національний фармацевтичний університет. Культура, свідомість, мова в інформаційному суспільстві. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (19 20 квітня 2007 р.); Чернівецький Національний Університет ім. Юрія Федьковича, Київський національний Університет імені Тараса Шевченка. Філософія гуманітарного знання: соціокультурні виміри. Наукова конференція. (26–27 жовтня 2007 р.); Сумський державний університет. Учення Григорія Сковороди про дух, духовність та істину: історія і сучасність. Матеріали II Міжнародної науково-теоретичної конференції (3 5 грудня 2007 р.); Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского. Религия и гражданское общество: кризис идентичности и новые вызовы постсекулярного общества. Материалы VII международного семинара. Ялта, 8–10 ноября 2007 г.; Чернівецький Національний Університет імені Юрія Федьковича. Суспільно-політичні виміри релігійних процесів в Україні. Матеріали міжнародної науково практичної конференції (3–4 квітня 2008 р.); Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. Філософія гуманітарного знання. Раціональність і духовність. Матеріали міжнародної наукової конференції (2–3 жовтня 2008 р.); Харківський Національний Економічний Університет. Міжнародна наукова конференція. Сучасна україністика: наукові парадигми мови, історії, філософії (16–18 квітня 2008 р.); Харківська державна академія дизайну і мистецтва. Друга міжнародна наукова конференція. Соціально-гуманітарні вектори педагогіки вищої школи (15 16 квітня 2010 р.); Національний літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди. VI Всеукраїнська наукова конференція «Григорій Сковорода і проблеми соціального буття» (21 травня 2011 р.).
Публікації. Основні ідеї та результати дослідження відображені в 14 наукових публікаціях, з яких 9 статей опубліковано в наукових фахових виданнях України, решта – у матеріалах науково - практичних конференцій. У статтях, написаних у співавторстві, автору належить визначення джерел для написання та формулювання висновків. У публікації № 1 автору належить 60 відсотків тексту, виявлені особливості аскетичного досвіду в релігійному світобаченні людини. У публікації № 2 автору належить 50 відсотків матеріалу, ним докладно проаналізовано тілесну культуру в тлумаченні православної релігійної літератури. У публікації № 6 автору належить 70 відсотків матеріалу, проаналізовано християнські традиції розрізнення тіла й плоті. У публікації № 7 автору належить 50 відсотків матеріалу, ним описані форми реалізації аскетичного ідеалу. У публікації № 10 автору належать 42 відсотки тексту, зокрема розглянуті особливості візуальної культури.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, що містять сім підрозділів, висновків і списку використаних джерел зі 170 найменувань. Загальний обсяг дисертації – 199 сторінок, із них 181 сторінка основного тексту.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Епоха глобалізації суттєво змінила стратегії і технології життєтворчості сучасної людини, що стали предметом філософського дискурсу. У дисертації здійснено філософсько-антропологічну концептуа-лізація аскези як духовно соматичної практики людини. Людина в сучасній соціокультурній реальності проектується в комбінаціях сакрального й секулярного типів пізнавальних стратегій себе, навколишнього світу й абсолюту. Нові варіанти співвідношення знання та віри спричинили нівелю-вання шляхів пізнання світу, що призвело не лише до секуляризації сакрального, а й до сакралізації секулярного в культурі, де аскеза стала квінтесенцією релігійних і світських практик.
Сакральний і секулярний сенс аскези як духовно-соматичної практики полягає не в простому приниженні тіла, а в просвітленні душі через самообмеження і самоконтроль. Аскеза відвертає людину від підпорядко-ваності хибним потягам, котрі походять не стільки від тіла, скільки від грішності й недосконалості душі та її спокус, відсутність міцних духовних переконань. Аскеза – це не просто відмова від свого тіла, самообмеження тілесних потягів і духовних бажань, це перш за все, духовне вдосконалення, відкриття в собі нового тіла, тобто відкриття потенційних можливостей, що дають змогу реалізувати своє «Я» у відповідності з його істинною природою.
Соматичне буття дозволяє людині відчувати й переживати красу, біль, сором, страх та інші екзистенціали. Аскеза як духовно-соматична практика допомагає віднайти приховані фізичні можливості й духовні скарби, які, з’єднуючись, утворюють нову людину, здатну вижити у складних соціальних ситуаціях і умовах життя. Щоб з’ясувати для себе власне «Я», людині необхідно відмовлятися від багатьох бажань, дотримуючись суворих аскетичних норм і настанов, долаючи внутрішній і зовнішній опір.
У своїх аскетичних устремліннях людина сама здатна створювати перешкоди, які потребують подолання. Людському досвіду свідомості іманентно властива здатність розмежовувати й визначати життєвий світ, розділений на сферу наявного і сферу належного, які є основою аскези. Аскетична відмова й самообмеження передбачають, що для людини існує «інша» дійсність. Коли людина поміщає своє власне «Я» поза життєвим світом, цей світ стає порожнім, він утрачає реальність заданого існування. Аскетично вивівши себе за межі реального, повсякденного світу, людина наповнює свій новий дереалізований світ іншими змістами, які відповідають її духовним установками. Конструювання онтологічно подвоєного світу можливе завдяки образу «Іншого». В аскетичному досвіді людини здійснюється безпрецедентне за інтенсивністю заперечення однієї частини світу або світу в цілому та утвердження інобуття, що втілює сферу належного. Досвід бажання організує інтенціональну направленість свідомості і способи усунення всієї системи інтенцій окремої людини.
У межах наявного життєвого світу «Інший» проводить ту межу, якою визначається моє «Я». У християнській аскезі образ «Іншого» – це образ Бога. У духовних практиках людина постає як сукупність різноманітних енергій-інтенцій і протиставляє їй холістичний інтенціональний образ. Аскеза цілеспрямовано і планомірно функціонує з випадковим набором інтенцій свідомості, а людина уявляє себе в обстановці можливих життєвих світів, які супроводжуються палітрою різноманітних оцінювальних переживань. Ціннісні переживання допомагають людині, уявляючи різнома-нітні проекти світу й себе, деякі з них вибирати для себе, а від деяких відмовлятися, а в результаті конструювати свій власний сакральний або світський образ. Функціонування свідомості в образі самоперевершення полягає в концентрації уваги на собі. Власне «Я» розміщується в фокусі самобачення, самоконтролю й самообмеження, що веде до індивідуального самовизначення своєї антропологічної межі і, відповідно, конструювання власного «Я».
Аскеза є способом конструювання власного образу життя відповідно до духовних настанов і вимог соціокультурної реальності. У межах соціально конструйованої реальності створення ідеальних образів збігається з процесом ідентифікації, результат якого виражається в соціокультурній ідентичності, яка й є соціально сконструйованим образом себе. Соціально сконструйована реальність модифікується завдяки комплексу сенсів, прихованих у світі мистецтва, релігії, спорту, літературної творчості, світу революційних перетворень і т. ін. Усі ці сфери претендують на перенесення власних значень у повсякденну реальність.
Існує особливий процес освоєння альтернативних частин культури – альтернація, що є випадком тотальної трансформації. Коли індивід переключається з одного світу на інший, маючи при цьому уявні образи, які інтеріоризують людину в самообрази, що обґрунтовують її ідентичність. Духовно-соматичні практики спричиняють трансформацію, у процесі якої актуалізується особлива ідентичність і тематизуються відмінності між «Я, яким Я є» та «Я, яким Я повинен бути». Альтернація як особлива подія соціалізації передбачає усвідомлення й заперечення всього наявного світу як «чужого», і протиставляється світові належного, що стає «своїм». Досвід альтернації спрямований на розтипізування алгоритмів дій суб’єкту, створюючи тим самим основу для соціокультурних інновацій.
У своєму духовно-соматичному бутті людина проживає життя, що характеризується чуттєвістю й речовинністю, вираженими в різноманітних умовах і ситуаціях та переживає його образи, завдяки яким осмислюється уява. Переживання образу життя є роздумами, на основі яких можливе осмислення життя, його іконічний споглядальний образ, що визначає антропологічну межу. У відповідності з уявним образом формується задум про те, якою повинна бути людина і які межі її існування. Роздуми про антропологічну межу приводять до положення, що способи її проведення можуть бути різними. Крайніми діапазонами межі між профанним і сакральним є безумство, яке визначає нижню, долюдську межу та священне, що проводить вищу, надлюдську межу. Загальною стратегією досягнення антропологічної межі є розділення сфер «свого» і «чужого».
Духовно-соматичні практики базуються на двох способах проведення антропологічної межі: перший із них використовує психоаналіз, який допомагає сфері «Я» поставити низку захистів, затримок і обмежень, організовуючи оборону «Я», щоб обмежити його як від зовнішніх, так і від внутрішніх проникань. Спроба вписати розвиток людини в семантичне поле мови зробила вербальний контроль основним у переході чужого в своє. У результаті цього виникає протиставлення плану реальності та плану символічного.
Аскетичний досвід – це досвід заперечення й вибору, де дискурс «Я» як заперечний дискурс, говорить «ні» усьому чужому й тим самим створює сферу свого. Священне, виражене за допомогою табу або за допомогою образу Бога, виступає другим способом проведення антропологічної межі. У даній ситуації поняття табу мислиться як заперечуючий дискурс, сам процес вираження заборони. Табу виконує подвійну функцію: по-перше, обмежує людину від світу священного, тобто постає як практика уникнення всього сакрального, його відсторонення й обмеження; по-друге, табуація є механізмом переходу людини у священний простір і час.
Табу вказує на окремі речі, відзначає їх фактом заборонності, під яким мається на увазі виключення речей і явищ із кола «свого». Людина, перебуваючи всередині цієї сфери, отримує можливість визначати себе у відповідності з виділеними правилами табу. У досвіді духовно-соматичних практик кожна людина формує свій власний шлях, обираючи між світом наявного та світом належного. У дисертації експліковано модель аналізу аскези як духовно-соматичної практики людини в філософсько антропологічній площині через зіставлення сакрального і профанного, священного і секулярного типів пізнавальних стратегій, нових варіантів співвідношення раціонального та ірраціонального, що за своєю суттю є різними шляхами осягнення людиною зовнішнього світу і самої себе. У сучасній постсекулярній антропології відбувається секуляризація сакрального та сакралізація секулярного, що супроводжується, з одного боку, проникненням у світську культуру та повсякденне життя людини релігійних мотивів, а з другого – релігійне життя почасти наповнюється світськими елементами.
Культурна глобалізація з культом гедонізму, що виявляється в комерціалізації сфери дозвілля, в індустрії розваг, шоу-бізнесі, потребує від людини самовипробовування через духовно-соматичні практики, розраховані на розвинену особистість, яка реалізує себе в діях та вчинках, що є проявами певних екзистенціальних настанов і спричиняють зміну ціннісних орієнтирів, вимагаючи від людини дистанціюватися від зовнішнього світу, соціокуль-турної дійсності. Духовно-соматичні практики відкривають людині можли-вість гідно витримати несприятливі ситуації в соціумі, реалізувати індивідуальні творчі потенції й бажання, відчути в собі прилив нових сил і можливостей.
Людина, долучившись до духовно-соматичних практик, реалізує свій творчий потенціал за допомогою нестандартного мислення, отримуючи можливість працювати над собою під впливом установки на зміну себе. Аскетизм як спосіб вдосконалення і стримування надає можливість сучасній людині західного типу засобами духовно-соматичних практик компенсувати енергію потягу до владарювання та підсилити функцію адаптації до зовнішнього світу.
Обґрунтовано, що аскеза як духовно-соматична практика в сучасному глобалізованому світі має розширену сферу антропокультурного впливу. При цьому вона приховує в собі амбівалентні людиновідтворювальні можливості: з одного боку, конституює простір для випробування нових стратегій життєтворчості, потенціювання творчих сил людини, а з іншого – накопичує ризики та досвід саморуйнування людини. Духовно-соматичні практики, засновані на самообмеженні, самоконтролі й самопримусі, із часом здатні змінювати стан свідомості та негативно впливати на процес самотворення особистості, що врешті-решт призводить до трагедії екзистенціально антропологічного буття людини.
Феномен аскези концептуалізований в онтоантропології, що дозволяє розглянути її як вагому складову людського буття, що здатна як ущільнити, так і розширити життєвий світ людини, задавши власні передумови для природно-культурної самореалізації й саморозвитку. Розглянуто аскезу як духовно соматичну практику людини в поєднанні філософсько антропо-логічного й релігійно-богословського рівнів, між якими існують суперечливі взаємозв’язки і взаємопереходи, внаслідок чого дійсність і можливість відтворення людини утворюють синтези, що стають джерелом продукування соціокультурних ілюзій.
Доведено, що аскетизм є одним із джерел накопичення маргінального, табуйованого знання про людину, поглиблено філософсько-антропологічну концептуалізація такого знання та показано неоднозначні наслідки його поширення в добу глобалізації. Обґрунтовано, що в добу глобалізації на духовно-соматичних практиках позначається інтенсивність інтеркультурної комунікації, встановлюються нові міжконфесійні та міжкультурні зв’язки й контакти, змінюється культурно-антропологічна значущість тіла як джерела досвіду про «Чуже» та «Інше». Показано, що аскеза в сучасному соціокультурному світі здатна бути регулятором глобалізаційного тиску на людину за умов збереження її буттєвої вкоріненості.
Набуло подальшого розвитку методологічне розрізнення Е. Фромма між парадигмами «бути» і «мати», що вказує на можливість діаметрально протилежних репрезентацій аскези як духовно-соматичної практики людини та на принципово-нормативний спосіб її існування. Розкрито внутрішній взаємозв’язок між соматичним і духовним в аскезі, показано амбівалентний характер цього процесу. Уточнено концептуальні контури ідеї життє-творчості в тематичній площині філософсько-антропологічного тлумачення аскези, доведено прагматичну значущість цієї ідеї, її принципове значення для запобігання девіантним практикам самоорганізації людини в сучасних соціокультурних реаліях. Акцентовано значення філософських концептуалі-зацій мистецтва жити для розбудови конструктивної культури самостворення людини.
Аскеза в сучасній культурі розглядається як розуміння вимоги формування «розумних потреб особистості», що передбачає з’ясування критерію розумності, оскільки останній може мати інструментально маніпулятивний характер.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Артемова О. Ю. Личность и социальные нормы в раннепервобытной общине / О. Ю. Артемова ; отв. ред. В. Р. Кабо, А. И. Першиц. – М. : Наука, 1987. – 200 c.
2. Арсений 1 [Электронный ресурс] // Достопамятные сказания о подвижничестве святых и блаженных отцов : [пер. с греч. ]. – Репринт. изд. 1855 г. – Свято-Троицкая Сергиева Лавра, 1993. – Режим доступа: http://predanie.ru/audio/jitija i_tvorenija_svjatih/apoftegmata-patrum/. – Загл. с экрана.
3. Аскеза // Мистическая Энциклопедия. [Электронный ресурс] – Режим доступа:http://www.allmagic.ru/modules.php?name=Encyclopedia&op=content&tid=114. – Загл. с экрана.
4. Апресян Р. Г. Аскетизм / Р. Г. Апресян // Новая философская энциклопедия : в 4 т. / рук. проекта В. С. Степин, Г. Ю. Семигин. – М., 2000. – С. 188–189.
5. Апресян Р. Г. «Золотое правило» / Р. Г. Апресян // Этика: новые старые проблемы : К шестидесятилетию Абдусалама Абдулкеримовича Гусейнова : [сб. ст.] / отв. ред. Р. Г. Апресян. – М., 1999. – С. 9–29.
6. Бергер П. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания / П. Бергер, Т. Луман / [пер. с англ. Е. Руткевич] – М. : Медиум, 1995. – 323 c.
7. Бердяев Н. А. Русская идея / Н. А. Бердяев // Вопросы философии. – 1990. – № 12. – С. 77–154.
8. Бердяев Н. А. Философия свободного духа : [сборник] / Н. А. Бердяев ; вступ. ст. А. Г. Мысниченко ; подг. текста и примеч. Р. К. Медведевой. – М. : Республика, 1994. – 480 с.
9. Библейская энциклопедия. – Оксфорд : Российское Библейское общество, 1996. – 352 с.
10. Борисов Е. Проблема интерсубъективности в феноменологии Э. Гуссерля / Е. Борисов [Электронный ресурс] // Логос. – 1999. – № 1. – С. 63–83. http:// www. ruthenia.ru/logos/ number/1999-01-11.htm. – Загл. с экрана.
11. Булгаков С. Н. Героизм и подвижничество / Сергей Николаевич Булгаков // Литературное обозрение. – 1990. – № 8. – С. 87–99.
12. Вальденфельс Б. Своя культура и чужая культура. Парадокс науки о чужом / Б.Вальденфельс // Логос. – 1995. – № 6. – С. 77–94.
13. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма. / Макс Вебер // Избранные произведения : [пер. с нем.] / Макс Вебер ; сост., ред. и послесл. Ю. Н. Давыдова ; предисл. П. П. Гайденко. – М., 1990. – С. 61–272.
14. Вебер М. Социология религии / Макс Вебер ; пер. с нем. М. .И. Левиной // Избранное. Образ общества : [пер. с нем.] / Макс Вебер ; гл. ред. и сост. серии С. Я. Левит. – М., 1994. – С. 78–308.
15. Веблен Т. Теория праздного класса / Т. Веблен. – М. : Прогресс, 1984. – 368 с.
16. Вейсман А. Д. Греческо-русский словарь./ А. Д.Вейсман ; Греко-латинский кабинет Ю. А. Шичалина. – Репринт. 5-го изд. 1899 г. – М. : ГЛК, 1991. – VIII, 1370 с.
17. Вернан Ж.-П. Происхождение древнегреческой мысли : [пер. с фр.] / Жан-Пьер Вернан ; общ. ред. Ф. Х. Кесседи, А. П. Юшкевича. – М. : Прогресс, 1988. – 221 с.
18. Велимир. Языческая аскеза [Электронный ресурс] // Славянское язычество. – 2006. – Режим доступа : http://www.slavya.ru/trad/ velimir/ kpv_oglav.htm. – Загл. с экрана.
19. Велимир, волхв языческой общины "Родолюбие Коляды Вятичей" Книга природной веры [Электронный ресурс]. – Режим доступа: www. slavya. ru/trad/ velimir/kp12_08.htm. – Загл. с экрана.
20. Вепрук В. І., прот. Аскетизм у віруваннях первісного суспільства / В. І. Вепрук, прот. // Науковий вісник Чернівецького університету. Сер. : Філософія. – 2003. – Вип. 163–164. – С. 43–48.
21. Вепрук В. И. Феномен аскетизма в религиозной жизни человека: Системно–сравнительный анализ модификации аскезы с позиций Святого Православия / В. И. Вепрук. – Черновцы : Книга–XXI, 2006. – 480 с.
22. Вышеславцев Б. П. Этика преображенного Эроса / Б. П. Вышеславцев. – М. : Республика, 1994. – 368 с.
23. Газнюк Л. М. Антропологічний вимір тіла і плоті в християнській традиції /Л. М. Газнюк, Г. М. Гончаров // Практична Філософія. – 2008. – № 1. – С. 155–160.
24. Газнюк Л. М. Соматичне буття персонального світу особистості : монографія / Л. М. Газнюк. – Х. : Харк. держ. акад. фіз. культури, 2003. – 356 с.
25. Газнюк Л. М. Філософські етюди екзистенціально-соматичного буття : монографія /Л. М. Газнюк. – К. : ПАРАПАН, 2008. – 368 с.
26. Гарнак А. Монашество в восточном и западном обществе./ А. Гарнак. // Религия и общество : хрестоматия по социологии религии / сост. В. И. Гараджа, Е. Д. Руткевич. – М., 1996. – С. 238–252.
27. Генисаретский О. И. Образ жизни и личностный рост: опыт экспозиции гуманитарно-экологической перспективы [Электронный ресурс] / О.И.Генисаретский. – Режим доступа : http://prometa.ru/ projects/prospect/ lib/2. – Загл. с экрана.
28. Глубоковский Н Н. О втором послании св. апостола Павла к Фсссалоникийцам./ Н. Н. Глубоковский. – Петроград : Тип. М. Меркушева, 1915. – 118 с.
29. Голозубов А. В. Теология смеха как феномен западной культуры : монография / А. В. Голозубов. – Х. : Экслюзив, 2009. – 468 с.
30. Гомілко О. Є. Метафізика тілесності: концепт тіла у філософському дискурсі : монографія / О. Є. Гомілко. – К. : Наукова думка, 2001. – 340 с.
31. Гончаров Г. М. Аскетизм як моральний принцип в стратегіях духовного оздоровлення суспільства /Г. М. Гончаров // Філософські стратегії XXI століття : матеріали XIV Харк. міжнар. сковородинівських читань / за заг. ред. О. М. Кривулі. – Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2006. – С. 105–106.
32. Гончаров Г. М. Соціальні витоки аскетичного ідеалу та аскетичної практики /Г. М. Гончаров // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Сер. : Соціальна філософія, психологія. – 2007. – Вип. 2(28). – С. 155–162.
33. Гончаров Г. М. Трансформація ритуальної поведінки в сучасну епоху/ Г. М. Гончаров // Культура, свідомість, мова в інформаційному суспільстві : матеріали Всеукр. наук.-практ.конф. (19–20 квітня 2007 р., Харків). – Х., 2007. – С. 274–275.
34. Гончаров Г. М. Онтологічна сутність та екзестенційне переживання аскези / Г. М. Гончаров // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Сер. : Соціальна філософія, психологія. – 2007. – Вип. 1(27). – С. 120–129.
35. Гончаров Г. М. Онто-есхатологічний взаємозв’язок особистості і покаяння / Г. М. Гончаров // Практична філософія. – 2008. – №2 (28). – С. 110–114.
36. Гончаров Г. М. Духовність як спосіб самоформування особистості / Г. М. Гончаров // Філософія гуманітарного знання: Раціональність і духовність : матеріали міжнар. наук. конф. (2-3 жовтня 2008 р.). – Чернівці, 2008. – С. 27–29.
37. Гончаров Г. М. Духовне життя: ціннісно-смислові та інформаційно-пізнавальні аспекти культури / Г. М. Гончаров // Сучасна україністика: наукові парадигми мови, історії, філософії : міжнар. наук. конф. (16-18 квітня 2008 р.) / Харк. нац. економ. ун-т. – Х., 2008. – Ч. 6–10. – С. 176–180.
38. Гончаров Г. М. Феномен совісті і покаяння особистості в православній культурі / Г. М. Гончаров // Філософія і соціологія в контексті сучасної культури : зб. наук. пр. – Дніпропетровськ, 2008. – С. 128–136.
39. Гончаров Г. М. Шаманські ініціації як антропологічна основа аскетичних практик / Г. М. Гончаров // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Сер. : Соціальна філософія, психологія. – Х., 2009. – Вип. 1(32). – С. 199–205.
40. Григорьева Т. П. Даосская и буддийская модели мира [Электронный ресурс] / Т. П. Григорьева // Дао и даосизм в статьях. – М. : [Б. и.], 1982. –– Режим доступа: http://daolao.ru/. – Загл. с экрана.
41. Гроф С. За пределами мозга / Станислав Гроф. — М. : Соцветие, 1992. — 335 с: ил.
42. Гроф С. Области человеческого бессознательного: опыт исследований с помощью ЛСД / Станислав Гроф. — М. : ИНИОН РАН, 1993. — 273 с.
43. Гроф С. Путешествие в поисках себя. Измерения сознания : пер. с англ. / Станислав Гроф.— М. : Изд-во Трансперсонального ин-та, 1994. –238 с.
44. Гурин С. П. Маргинальная антропология [Электронный ресурс] / С. П.Гурин. – Режим доступа: http://anthropology.ru/ru/texts/gurin/marigin _01.html. – Загл. с экрана.
45. Гуссерль Э. Идеи к чистой феноменологии и феноменологической философии / Э. Гуссерль ; пер. с нем. А. В. Михайлова. – М. : Дом интеллектуальной книги, 1999. – 339 с.
46. Гуссерль Э. Картезианские размышления /Э. Гуссерль.– СПб. : Наука ; Ювента, 1998. – 316 с.
47. Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная философия. / Э. Гуссерль // Философия как строгая наука [пер. с нем.] / Э. Гуссерль ; сост., подг. текста и примеч. А. О. Сердюкова. – Новочеркасск, 1994. – С. 51–100.
48. Гуссерль Э. Кризис европейского человечества и философия / Э. Гуссерль // Вопросы философии. – 1986. – № 3. – С. 101– 116.
49. Декарт Р. Страсти души / Рене Декарт // Сочинения / Рене Декарт ; сост., вступ. ст. В. В. Соколова ; примеч. М. А. Гарнцева и В. В. Соколова. Т.1. – М., 1989. – Т. 1. – С. 200–572.
50. Добротолюбие : в 5 т. Т. 2 / УПЦ Полтавской Епархии Спасо-Преображенский монастырь ; пер. с греч. Феофана Затворника.– Краматорск, 2004. – 939 с.
51. Добротолюбие : в 5 т. Т. 3 : Сорок глав о трезвении / Преподобный Филофей Синайский. / УПЦ Полтавской епархии Спасо-Преображенский Мгарский монастырь ; пер. с греч. Феофана Затворника. – Краматорск, 2004. – 559 с.
52. Достоевский Ф. М. Братья Карамазовы : Роман в 4 ч. с эпилогом. Кн. 2. / Ф. М. Достоевский ; вступ. ст. Б. С. Рюрикова – М. : Правда, 1980. – 527 с.
53. Дэниел Гоулмен. Многообразие медитативного опыта. / Гоулмен Дэниел. – Нью-Йорк : Даттон, 1977. – 340 с.
54. Дюмезиль Ж. Верховные боги индоевропейцев : пер. с фр. / Ж. Дюмезиль ; АН СССР ; Ин-т востоковедения. – М. : Наука, 1986. – 234 с.
55. Еротич Владета. Психологическое и религиозное бытие человека / Владета Еротич. – М. : Библейско-богословский институт Св. апостола Андрея, 2004. – 212 с.
56. Жирар Р. Насилие и священное / Р. Жирар ; пер. с фр. Г. Дашевского. – М. : Новое литературное обозрение, 2000. – 400 с.
57. [Житие Антония]. Афанасий, архиепископ Александрийский. Творения : в 4 т. Т. 1. / Святитель Афанасий Великий ; вступ. ст. А. В. Горского. – Репринт. воспроизведение. – М. : Спасо-Преображенский Валаамский ставропигиальный монастырь, 1994. – 524, XIII с.
58. Зарин С. М. Аскетизм по православно-христианскому учению : этико-богословское исследование / С. М. Зарин ; вступ. ст. А. И. Сидорова. – [Репринт. изд.]. – М. : Паломник, 1996. – 693 с.
59. Зарин С. М. Аскетизм по православно-христианскому учению. Т. 1, кн.. 2 : Опыт систематического раскрытия вопроса / С. М. Зарин. – СПб. : Тип. В. Ф. Киршбаума, 1907. – XII, XVI, 694 c.
60. Закон Божий : Первая книга о православной вере : в 5 кн. Кн. 2. – [Репринт. изд.]. – М. : Терра, 1991. – 237 с.
61. Ісіченко Ігор, архієп. Дім мій – буде домом молитви / Ісіченко Ігор, архієп. – Х. ; Львів : [Б. в.], 2006. – 432 с.
62. Ионин Л. Г. Социология культуры./ Л. Г. Ионин. – М. : Логос, 1998. – 280 с.
63. Ильин И. А. Одинокий художник. Статьи. Речи. Лекции / И. А. Ильин ; сост., предисл. и примеч. В. И. Белов. – М. : Искусство, 1993. – 347 c.
64. История старообрядческой церкви : краткий очерк. – М. : Старообрядческая Митрополия Москвы и всея Руси, 1991. – 40 с.
65. Йога-сутры Патанджали. Сутра I.35 // Классическая йога / пер. с санскрита, вступ. ст.. и коммент. Е. П. Осторовской и В. И. Рудого. – М., 1992. – С. 103–123.
66. Карсавин Л. П. Монашество в средние века / Л. П. Карсавин ; вступ. ст. М. А. Бойцова. – М. : Высшая школа, 1992. – 191 с.
67. Кимелёв Ю. A. Философия религии: систематический очерк./ Ю. А. Кимелев. – М. : Nota Bene, 1998. – 424 с.
68. Кнабе Г. С. Диалектика повседневности / Г. С.Кнабе // Вопросы философии. – 1989. – № 5. – С. 26–46.
69. Козловский П. Прощание с марксизмом-ленинизмом. Очерки персоналистской философии / П .Козловский. – СПб. : Экономическая школа, 1997. – 286 с.
70. Кон И. С. Открытие "Я" /И. С. Кон. – М. : Политиздат, 1978. – 367 с.
71. Кронштадский Иоанн. Християнская философия / Иоанн Кронштадский. – Репринт. изд. – М. : Изд. Московской Патриархии, 1992. – 212 с.
72. Ласло Э. Век бифуркации. К постижению меняющегося мира / Э. Ласло // Путь. – М., 1995. – № 7. – С. 118–128.
73. Лебон Г. Психология социализма [пер. с фр.] / Г. Лебон. – СПб. : Макет, 1995. – 376 c. – (Памятники здравой мысли).
74. Левек П. Эллинистический мир / П. Левек ; пер. с фр. Е. П. Чиковой. – М. : Наука, 1989. – 251 с.
75. Леви-Стросс К. Первобытное мышление / К. Леви-Стросс ; пер. вступ. ст.. и примеч. A. Б. Островского. — М. : Республика, 1994. – 382 с.
76. Леви-Стросс К. Структурная антропология // К. Леви-Стросс ; пер. с фр. под. ред. и с примеч. Вяч. Иванова. – М. : Эксмо-прес, 2001. – 510 с.
77. Леви-Стросс К. Структура мифов / К. Леви-Стросс // Вопросы философии. – 1970. – № 7. – С. 152–164.
78. Левицкий С. А. Очерки по истории русской философской и общественной мысли. / С. А. Левицкий. – М. : Канон, 1996. – 496 с.
79. Левитов П. В. Человеческое тело и его судьба в вечности / П. В. Левитов. – М. : Отчий дом, 1997. – С. 42–44.
80. Лествица, возводящая на небо, преподобного отца нашего Иоанна игумена Синайской горы / Иоанн Лествичник ; вступ. ст.. Я. А. Слинина. – СПб. : Наука, 2008. – 545 с.
81. Лобачевский С. Св. Антоний Великий (его жизни, писания и нравственно-подвижническое учение) / C. Лобачевский. – Одесса, 1906. – XXVI, 285 с.
82. Лоргус А. Православная антропология. Курс лекций 1996-2000 г. (на правах рукописи) / А. Лоргус. – М. : Российский Православный университет Св. ап. Иоанна Богослова, 2001. – 216 с.
83. Лосский Н. О. Свобода воли / Н. О. Лосский // Избранное / Н. О. Лосский ; сост., вступ. ст., примеч. В. П. Филатова. – М., 1991. – С. 481–597.
84. Лосский Н. О. Мир как ограническое целое / Н. О. Лосский // Избранное / Н. О. Лосский ; сост., вступ. ст., примеч. В. П. Филатова. – М., 1991. – С. 338–480.
85. Майков В. В. Пневмосинтез: путь к интеграции / В. В. Майков, B. П. Петрова. – М. : [Б. и.], 1989. – 62 с.
86. Малахов B. C. Неудобство с идентичностью / В. С. Малахов // Вопросы философии. – 1998. – № 2. – С. 43–53.
87. Манжигеев И. А. Бурятские шаманистические и дошаманистические термины / И. А. Манжигеев. – М. : Наука, 1978. – 127 с.
88. Марсель Г. Метафизический дневник. / Г. Марсель // Быть и иметь / Г. Марсель ; пер. Н. И. Полонской. – Новочеркасск, 1994. – C. 9–131.
89. Марсель Г. Очерк феноменологии обладания. / Г. Марсель // Быть и иметь / Г. Марсель ; пер. Н. И. Полонской. – Новочеркасск, 1994. – С. 135–153.
90. Маслоу А. Мотивация и личность / А. Маслоу. – СПб. : Питер, 2003. – 352 с.
91. Мельничук О. С. Словник іншомовних слів / О. С.Мельничук. – К. : Укр. рад. енцикл., 1975. – 275 с.
92. Мерло-Понти М. Феноменология восприятия / М. Мерло-Понти. – СПб. : Ювента ; Наука, 1992. – 604 с.
93. Мень А. В. Истоки религии : В поисках Пути, Истины и Жизни : в 7 т. Т. 2. Магизм и единобожие. Религиозный путь человека до эпохи великих учителей/ Александр Мень. – М., 1991. – 461 c.
94. Михель Д. В. Тело в западной культуре / Д. В. Михель. – Саратов : Научная книга, 2000. – 172 с.
95. Минин П. М. Главные направления древнецерковной мистики / П. М. Митин – Сергиев Посад : Тип. Свято-Троицкой Сергиевой Лавры, 1915. – 87 с.
96. Назаров И. Т. Духовная жизнь и средства к ее достижению / И. Т. Назаров. – Пг. : Тип. Ю. Я. Римана, 1917. – VIII, 208 с.
97. Никифор, архимандрит [Бажанов Алексей Михайлович]. Иллюстрированная полная популярная библейская энциклопедия : в 2 кн. Кн. 1. / Никифор, архимандрит [Бажанов Алексей Михайлович]. – М. : Изд-во СМПСИ, 1990. – 494 с.
98. Нуждин Г. А. Сознание и его структуры [Электронный ресурс] / Г. А.Нуждин.–– Режим доступа: http://philosophy.allru.net/perv65.html. – Загл. с экрана.
99. Огієнко І. І. Українська церква. Нариси з історії Української Православної Церкви : у 2 т. Т. 1. / І. І. Огієнко – К. :Україна, 1993. – 284 с.
100. Ориген. Творения Оригена, учителя Александрийского в русском переводе. Вып. 1 : О началах. / Ориген. – Казань : Казанская духовная академия, 1899. – 504 с.
101. Осика Ю. Л. Страсти души: между cogito и непредставимым [Электронный ресурс] / Ю. Л. Осика – Режим доступа: http://anthropology.ru/ru/texts/osika/soul. html. . – Загл. с экрана.
102. Палладий, епископ Еленопольский. Лавсаик, или повествование о жизни святых и блаженных отцов / Палладий, епископ Еленопольский. – М. : Московское подворье Свято-Троицкой Троицкой Лавры, 2003. – 92 с.
103. Палама Григорий, Святой. Триады в защиту священно-безмолствующих / Святой Григорий Палама. – М. : Канон, 1995. – 427 с.
104. Парсонс Т. Общий обзор / Т. Парсонс // Американская социология. Проблемы. Методы. Перспективы / пер. с англ. В. В. Воронина и Е. В. Зиньковского ; ред. и вступ. ст. Г. В. Осипова. – М., 1972. – С. 360–378.
105. Платон. Кратил. / Платон // Собрание сочинений : в 4 т. : [пер. с древнегреч.] / Платон ; общ. ред., вступ. ст. и примеч. А. Ф. Лосева. – М., 1991. – С. 613–681.
106. Позов А. Логос – медитация древней церкви. Православная мистическая школа / Авраам Позов. – Воронеж : МОДЭК, 1996. – 184 с.
107. Пономарев П. П. Догматические основы христианского аскетизма по творениям восточных писателей-аскетов IV в. (с введеним истории подвижничества вообще и христианской в частности до III века включительно) / П. П. Пономарев. – Казань : Типо-лит. Имп. ун-та, 1899. – 212, IV, 4 с.
108. Поснов М. История христианской церкви (до разделения церквей – 1054 г.) / М. Поснов. – [Репринт. изд.]. – К. : Путь к истине,1991. – 614 с.
109. Происхождение вещей. Очерки первобытной культуры / [под ред. Е. В. Смирницкой]. – М. : ННН, 1995. – 271 с.
110. Рагулин-Микаэлян И. Р. Знаковые модели социальных структур: феномен юродства / И. Р. Рагулин-Микаэлян // Знаковые системы в социальных и когнитивных процесах : сб. науч. тр. / отв. ред. И. В. Поляков. – Новосибирск, 1990. – С. 149–157.
111. Рене Генон. Царство количества и знамения времени /Генон Рене. – М. : Беловодье, 1994. – 295 с.
112. Розанов В. В. Психология русского раскола / В. В. Розанов // [Cборник : в 2 т.] / В. В. Розанов ; вступ. ст., подг. текста и примеч. Е. В. Баранова. – М., 1990. – Т. 1 : Религия и культура. – С. 47–81.
113. Сартр Ж.-П. Бытие и ничто. Опыт феноменологической онтологии / Ж.-П.Сартр ; пер. с фр., предисл. и примеч. Е. В. Колядко. – М. : Республика, 2000. – 639 с.
114. Сахаров П. Д. Аскеза [Электронный ресурс] / П. Д.Сахаров // Универсальная энциклопедия. – Режим доступа: http:// mega. km.ru/ bes_ 2004/encyclop.asp?Topic Number =5931 . – Загл. с экрана.
115. Священник Павел Флоренский. Собрание сочинений : в 5 т. Т. 4. Столп и утверждение истины. Опыт православной Феодицеи в двенадцати письмах / под. общ. ред. Н. А. Струве / Павел Флоренский, священник. – Paris : YMCA-PRESS. 1989. — 812 c.
116. Сідак Л. М. Проблеми аскетизму в духовному житті людини і суспільства: історія і сучасність : монографія / Л. М. Сідак. – Х. : Регіон–інформ, 2004. – 304 с.
117. Семенова Ю. А. Соціальні форми реалізації аскетичного ідеалу. / Ю. А. Семенова, Г. М. Гончаров // Вісник Харківського національного університетуту імені В. Н. Каразіна. – 2007. – № 778. Серія : філософія. – 2007. – С. 133–142. – (Філософські Перипетії).
118. Семенова Ю. А. Візуальна культура як механізм визначення і установлення соціального контролю / Ю. А. Семенова, Г. М. Гончаров // Релігія, релігійність, філософія та гуманітарні знання у сучасному інформаційному просторі: національний та інтернаціональний аспекти : зб. наук. пр. за матеріалами міжнар. наук.-практ. конф. ; (21-23 грудня 2010 р.) / за заг. ред. М. А. Журби. – Луганськ, 2010. – Ч. 1. – С. 64–66.
119. Семенова Ю. А. Християнсько-православна думка про феномен тілесної культури людини / Ю. А. Семенова, Г. М. Гончаров // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. – 2010. – № 917. Серія : філософія. – Вип. 42. – С. 149–152. – (Філософські перипетії.).
120. Семенова Ю. А. Аскетичний досвід в життєвому світі людини / Ю. А.Семенова, Г. М. Гончаров // Практична Філософія. – 2011. – № 1 (№ 39). – С. 26–31.
121. Словарь по этике / С. С. Аверинцев [и др.] ; под. ред. А. А. Гусейнова, И. С. Кона. – М. : Политиздат, 1989. – 447 с.
122. Солженицын А. И. Малое собрание сочинений. Т. 1 : В круге первом / А. И.Солженицын. – М. : ИНКОМ НВ, 1991. – 381 с.
123. Токарев В. А. Ранние формы религии / В. А. Токарев. – М. : Политиздат, 1990. – 621 с.
124. Троицкий С. В. Философия христианского брака. /С. В. Троицкий. – Клин : Христианская мысль, 2001. – 223 с.
125. Файнберг Л. А. У истоков социогенеза: От стада обезьян к общине древних людей / Л. А. Файнберг – М. : Наука,1980. – 175 с.
126. Философский энциклопедический словарь / [ред.-сост. Е. Ф. Губский]. – М. : ИНФАРМ-М. 2007. – 576 с.
127. Франк С. Л. Реальность и человек / С. Л. Франк ; примеч. Р. К. Медведевой. – М. : Республика, 1997. – 478 с.
128. Франк С. Л. Непостижимое : онтологическое введение в философию религии / С. Л. Франк // Сочинения / С. Л. Франк ; вступ. ст., сост., подг. текста и примеч. Ю. П. Сенокосова. – М., 1990. – С. 183–555.
129. Франк С. Л. Свет во тьме. Опыт христианской этики и социальной философии / С. Л. Франк. – М. : Факториал, 1998. – 255 с.
130. Фромм Э. Иметь или быть? / Э. Фромм ; пер. с англ. Н. Н. Войскунской, И. И. Каменкович ; ред. и вступ. ст. В. И. Добренькова. – М. : Прогресс, 1986. – 240 с.
131. Фромм Э. Душа человека : пер. с англ. / Э.Фромм ; вступ. ст. П. С. Гуревич– М. : Республика, 1998. – 429 с.
132. Фуко М. Забота о себе. История сексуальности III / М. Фуко – К. : Дух и литера ; Грунт – М. : Рефл-бук, 1998. – 288 с.
133. Фуко М. Слова и вещи: Археология гуманитарных наук : пер. с фр. / М.Фуко ; вступ. ст. Н. С. Автономовой. – М. : Прогресс, 1977. – 488 с.
134. Фуко М. Герменевтика субъекта / М. Фуко // Социо-Логос : Социология. Антропология. Метафизика. – М., 1991. – C. 284–311.
135. Фуко М. Воля к истине : По ту сторону знания, власти и сексуальности : [сборник] / М.Фуко ; сост., пер. с фр., коммент. и послесл. С. Табачниковой – М. : Касталь, 1996. – 446 с.
136. Фукс Э. Иллюстрированная история нравов. Эпоха Ренессанса : [пер. с нем.] /Э. Фукс. – М. : Терра ; Республика, 1996. – 511 с.
137. Хабермас Ю. Постсекулярное общество — что это? / Ю. Хабермас // Российская философская газета. – 2008. – Апрель (№ 4).
138. Хайдеггер М. Бытие и время / М. Хайдеггер ; [пер. с нем. В. В. Бибикина]. – М. : Ad Marginem, 1997. – 451 с.
139. Хайдеггер М. О существе и понятии φύσις. (Аристотель. Физика, β-1.) [Электронный ресурс] / М. Хайдеггер. – Режим доступа: www. heidegger. ru/ documents/tom9/o_suschestve_poniatia.doc. – Загл. с экрана.
140. Хоружий С. С. Исихазм и история / C. С. Хоружий // Человек. – 1991. – № 4-5. – С. 72–83.
141. Хоружий С. С. Исихазм как пространство философии / С. С. Хоружий. // Вопросы философии. – 1995. – № 9. – С. 80–94.
142. Хоружий С. С. К феноменологии аскезы / С. С. Хоружий – М. : Изд-во гуманит. лит., 1998. – 352 с.
143. Хоружий С. С. Насущность подвига. Феномен православной аскезы как междисциплинарная проблема [Электронный ресурс] / C. С. Хоружий. – Режим доступа: http://www.lib.eparhiasaratov. ru/books/ 21h/horuzhy/problems/ 22.html. – Загл. с экрана.
144. Хоружий С. С. Православие и современность. Православная аскеза – ключ к новому видению человека [Электронная библиотека] / C. С. Хоружий ; Интернет-издание Веб-Центра «Омега», 2000. – Режим доступа: tp://ftp.logos.md/Soft/632_ORTHO-books_RUS/problems.pdf. – Загл. с экрана.
145. Честертон Г. К. Вечный человек / Г. К.Честертон. – М. : Политиздат, 1991. – 542 с.
146. Шанин Ю. В. Герои античных стадионов./ Ю. В. Шанин. – М. : Физкультура и спорт, 1979. – 141 с.
147. Шелеp М. Положение человека в космосе / М. Шелер // Избранные произведения / М. Шелер. – М., 1994. – С. 129–193.
148. Шпарага О. Феноменология опыта [Электронный ресурс] / О. Шпарага –Режим доступа: http://www.ruthenia.ru/logos/number/ 2001_ 2/08_2_2001.htm. – Загл. с экрана.
149. Щютц А. Проблема трансцендентальной интерсубъективности у Гуссерля. / А. Щютц // Смысловая структура повседневного мира : очерки по феноменологической социологии / пер. с англ. и сост. А. Я. Алхасов, Н. Я. Мазлумянова. – М., 2003. – С.46-95.
150. Элиаде М. Аспекты мифа / Мирча Элиаде ; пер. с фр. и предисл. В. П. Большакова ; коммент. Е. Строгановой. – М .: Инвест-ППП, 1995. – 240 с.
151. Элиаде М. Космос и история : ибранные работы : пер. с фр. и англ. / М. Элиаде ; общ. ред. И. Р. Григулевича, М. Л. Гаспарова ; вступ. ст. и коммент. Н. Я. Дараган. – М. : Прогресс, 1987. – 311 с.
152. Энциклопедический словарь. Т. 2 : Араго–Аутка / изд. Ф. А. Брокгауз и И. А. Ефрон ; под ред. проф. И. Е. Андреевского. – СПб. Семеновская типо-лит. (И. Е. Ефрона), 1890. – 478 с.
153. Эфроимсон В. П. Генетика этики и эстетики / В. П. Эфроимсон ; предисл. М. Д. Голубовского. – СПб. : Талисман ; Аста-Пресс, 1995. – 279 с.
154. Яннарас Христос. Свобода етосу / Христос Яннарас. – К. : Дух і літера, 2003. – 258 с.
155. Яннарас Христос. Вера Церкви: Введение в православное богословие : пер. с новогреч. / Христос Яннарас ; предисл. М. Ставру. – М .: Центр по изучению религий. 1992. – 90 с.
156. Anmchara. Leech K. Soul Friend: A Study of Spirituality / Kenneth Leech. – London : Sheldon Press, 1977. — 250 р.
157. Douglas M. Natural symbols : Exploration in cosmology / Mary Douglas. – London, Barrie & Rockliff the Cresset P., 1970. – 179 p.
158. Gager J. G. Body-symbolism and social reality: resurrection, incarnation and ascetism in early сhristianity / Gager J. G. // Religion. – 1982. – № 2. – P. 345–369.
159. Habermas J. Religion in the Public Sphere / Habermas J. // European Journal of Philosophy. – 2006. – Vol. 14, № 1. – P. 1–25.
160. Historia monachorum in Aegypto : The Lives of the Desert Fathers / translated by Norman Russell ; introduction by Benedicta Ward. – London : Mowbray ; Kalamazoo, Mich. : Cistercian, 1981. – 181 p.
161. Deleuze G. Foucault / Gilles Deleuze ; translated and edited by Seán Hand ; foreword by Paul Bové. – Minneapolis : University of Minnesota Press, 1988. – 157 p.
162. Jacob of Serug. Homily on Simeon the Stylite / trans. S. A. Harvey, ed. V. L. Wimbush // Ascetic Behavior in Greco-Roman Antiquity: A Sourcebook, Studies in Antiquity and Christianity. – Minneapolis, 1990. – Р. 21–22
163. Jacob of Serug. Homily on Simeon the Stylite / trans. S. A. Harvey, ed. V. L. Wimbush // Ascetic Behavior in Greco-Roman Antiquity: A Sourcebook, Studies in Antiquity and Christianity. – Minneapolis, 1990. – Р. 357–369.
164. Lowrie D. A. Christian Existentialism: A Berdyaev Anthology./ D. A. Lowrie.- London : Allen & Unwin, 1965. — 333 p..
165. Mystic Treatises by Isaak of Nineveh [Electronic Resource] – Amsterdam 1923. – Way of access: http://commons.wikimedia. org/wiki/File: Isaac_of_Nineveh_Mystic_ Treatises_082.png. – Title from the screen.
166. On Hermits and Desert Dwellers [Electronic Resource]. – Way of access: http://notesfromstillsong.blogspot.com/2011/05/hermits-as-desert-wanderers-on-blurring.html. – Title from the screen.
167. Pettersen A. Athanasius and the Human Body. Bristol / Alvyn Pettersen. – Bedminster, Bristol : Bristol Press. – 117 p.
168. Sister Benedicta Ward. Apophtegmata matrum // Studia Patristica 16 : papers presented to the International Conference on Patristic Studies h