О. П. ДОВЖЕНКО – ПЕДАГОГ. ТВОРЧИЙ ПОШУК І МЕТОД : А. П. Довженко - ПЕДАГОГ. ТВОРЧЕСКИЙ ПОИСК И МЕТОД

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕАТРУ, КІНО І ТЕЛЕБАЧЕННЯ ІМЕНІ І. К. КАРПЕНКА-КАРОГО

На правах рукопису

БЕЗРУЧКО Олександр Вікторович

УДК 791.44.071.1(477)+7.071.4 «19»
Б.39

О. П. ДОВЖЕНКО ПЕДАГОГ.
ТВОРЧИЙ ПОШУК І МЕТОД.

17.00.04 - кіномистецтво, телебачення

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник:
Мусієнко Оксана Станіславівна
кандидат мистецтвознавства, професор

Київ - 2007

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

3

ВСТУП.....

4

РОЗДІЛ1.СТАНОВЛЕННЯ ДОВЖЕНКА-ПЕДАГОГА

14

1.1.Пошук форм спілкування зі студентами

14

1.2.Знімальний майданчик як місце навчання майбутнього режисера

39

1.3.Творчий потенціал лекцій

51

РОЗДІЛ2.АВТОРСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ МЕТОД ДОВЖЕНКА: РЕЖИСЕРСЬКА ЛАБОРАТОРІЯ ПРИ КИЇВСЬКІЙ КІНОФАБРИЦІ..

62

2.1.Введення в кінематограф

62

2.2.Сценарний період

88

2.3.Самостійні роботи учнів .

111

РОЗДІЛ3.РЕАЛІЗАЦІЯ ТВОРЧИХ ІДЕЙ ДОВЖЕНКА В ПЕДАГОГІЧНІЙ ПРАКТИЦІ.

135

3.1.Акторська школа ...

135

3.2.Індивідуальна робота

155

3.3.Розвиток творчих ідей лабораторії у вдіківський період .

166

ВИСНОВКИ

179

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ.

184

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АШККФ - Акторська школа при Київській кінофабриці.
БВП - Безперервна виробнича практика.
ВДІК - Всесоюзний державний інститут кінематографії.
ВИШ - Вища школа, інститут гуманітарного профілю.
ВКРК - Вищі кінорежисерські курси при КДІКу.
ВУФКУ - Всеукраїнське фотокіноуправління.
ГДА СБ - Галузевий державний архів служби безпеки України.
ГУІ Глухівський учительський інститут.
ЖДВПУ - Житомирське Друге вище початкове училище.
ШКККС - Школа кіноакторів при Київській кіностудії.
КДІК - Київський державний інститут кінематографії.
КДТІ - Київський державний театральний інститут.
КДТТ - Київський державний театральний технікум.
КХІ - Київський художній інститут.
МТМК - Музей театрального, музичного та кіномистецтва України
ОДТК - Одеський державний технікум кінематографії.
РА Режисерська академія при ВДІКу
РЛККФ - Режисерська лабораторія при Київській кінофабриці.
РМЛКФ - Режисерська майстерня при Ленінградській кінофабриці.
ТДРФК - Товариство друзів радянського фото й кіно.
ЦДАВО - Центральний державний архів вищих органів
влади та управління України.
ЦДАГО - Центральний державний архів громадських об'єднань України.
ЦДАМЛМ - Центральний державний архів-музей
літератури та мистецтва України.

ВСТУП

Актуальність теми визначається пильною увагою суспільства до свого минулого, до відновлення історичної справедливості, вивчення невідомих сторінок у суспільному і мистецькому житті не лише держави, але й в творчих біографіях найкращих її представників.
Дослідження життя і діяльності видатних українських кінематографістів є одним із актуальних напрямків розвитку національної кінознавчої науки. До числа тих митців, які лишили визначальний слід в українському кінематографі, належить О.П.Довженко (1894 1956).
Багато десятиліть існувала думка, що О.П.Довженко зумів виразити себе як режисер і сценарист, але лише наприкінці життя почав передавати власний досвід учням у Всесоюзному державному інституті кінематографії (ВДІК). Розбудова Української держави та розсекречення величезного масиву архівних документів дозволяє змінити стереотипність мислення, звільнити від шарів цензури сторінки творчої і педагогічної біографії митця.
Незважаючи на велику кількість дослідницької та мемуарної літератури, присвяченої О.П.Довженку, можна відзначити, що педагогічна діяльність митця висвітлена лише частково і охоплює лише сорокові-п’ятидесяті роки.
У дослідженнях І.Корнієнка, І.Рачука, С.Плачинди, М.Куценка, О.Мусієнко, Д.Шлапака, Р.Корогодського, С.Тримбача та інших досить ґрунтовно і різнобічно вивчене життя і творчість О.П.Довженка, але побіжно згадується його педагогічна діяльність в Україні.
Г.Журов, В.Пригоровський, Л.Рубінштейн висвітлили навчання О.П.Довженка у Глухівському учительському інституті (ГУІ) та початок педагогічної кар’єри в Житомирському Другому вищому початковому училищі (ЖДВПУ).
Початок кінопедагогічної діяльності О.П.Довженка в Одеському державному технікумі кінематографії (ОДТК) досліджував О.Шимон, але хронологічні рамки роботи не дозволили розповісти про подальші педагогічні пошуки митця.
У дисертаційному дослідженні Р.Росляка досить ґрунтовно і всебічно охарактеризовано період становлення кіноосвіти в Україні, приділено увагу початку педагогічної діяльності О.П.Довженка в ОДТК та Київському державному інституті кінематографії (КДІК).
Окремі аспекти педагогічної діяльності О.П.Довженка розглядалися у працях В.Слободян, М.Шудрі, М.Фількевича та інших.
Загалом, актуальність дисертації зумовлена відсутністю спеціального комплексного дослідження педагогічної діяльності О.П.Довженка в Україні, нагальною потребою створення повної та об’єктивної біографії митця та його впливу на становлення і розвиток української кіноосвіти в 30-40 рр. ХХ ст., спробою відкриття затемнених місць біографії О.П.Довженка, віднайденням та залученням до наукового обігу невідомого раніше шару джерел з колишніх закритих державних та особистих архівів, спецсховищ, бібліотек.
Зважаючи на вищенаведені критерії оцінки актуальності теми, можна стверджувати, що вивчення педагогічного доробку О.П.Довженка має важливе значення для розвитку кінознавства, педагогіки та культурології.
Джерельну базу роботи становлять архівні документи, матеріали періодичної преси, мемуарна література.
В першу чергу вивчалися джерела, які дають уявлення про педагогічну діяльність О.П.Довженка лекції, статті, виступи. Зважаючи на відсутність у п’ятитомнику творів митця, що виходив за редакцією Ю.Солнцевої у 19831985 рр., багатьох лекцій, що були на той час вже оприлюднені в Російській Федерації, важливим напрямком дослідження було визнано архівний пошук.
У дисертації використано документи, що зберігаються у державних і відомчих архівних установах України: Центральному державному архіві вищих органів влади та управління (ЦДАВО) України, Центральному державному архіві громадських об’єднань (ЦДАГО) України, Галузевому державному архіві Служби безпеки (ГДА СБ) України, Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва (ЦДАМЛМ) України, Державному архіві міста Києва (ДАК), Музеї Національної кіностудії художніх фільмів ім. О.П.Довженка, Музеї театрального, музичного та кіномистецтва (МТМК) України, Національному центрі Олександра Довженка, архівах Національної Кінематеки України, Студії хронікально-документальних фільмів «Укркінохроніка», Національної телекомпанії України, Київського національного університету театру, кіно і телебачення (КНУТКТ) ім. І.К.Карпенка-Карого, а також у приватних архівних зібраннях (О.А.Пазенко, О.Я.Зоріної, В.Р.Слободян, Л.В.Череватенка та ін.).
Науковий інтерес насамперед становлять матеріали ЦДАМЛМ України, зокрема, ф.№690 (О.П.Довженко), в якому зібрано документи про життя і діяльність митця, його статті, виступи, листи, сценарії, лекції. Зокрема, невидана раніше лекція, прочитана студентам Московського державного інституту кінематографії (ДІК) 18 грудня 1932 року, та «Виступ О.Довженка на Київській кінофабриці», в якому митець докладно розповідав про умови появи Режисерської лабораторії при Київській кінофабриці (РЛККФ), про вступні іспити, перший рік навчання, називав учнів і характеризував декого з них. Важливий масив джерел містить ф.№349 (П.Вершигора) та ф.№655 (Спілка кінематографістів України), завдяки яким стало можливим вивчення життєвого і творчого шляху учнів О.Довженка В.Іванова, М.Вінярського, М.Казнєвського, В.Денисенка, Ю.Тимошенка та ін. Натомість фонди №670 (Київська кіностудія художніх фільмів), №650 (Польський театр), № 660 (Київський державний театр ляльок) знайомлять із особливостями функціонування мистецьких установ, в яких працювали О.П.Довженко та його учні.
У Музеї Національної кіностудії художніх фільмів, у першу чергу, потрібно відзначити матеріали фонду О.П.Довженка, а також його учнів В.Денисенка, режисерів-лаборантів В.Галицького, П.Вершигори, В.Іванова, студентів КДІКу Т.Левчука, С.Цибульник, І.Шмарука тощо.
Завдяки поетапному розсекреченню документів з архівів спецслужб, а також публікаціям В.Попіка, Л.Череватенка, Т.Дерев'янко, О.Микитенка, Ю.Левіна та ін., дисертантом було зроблено декілька запитів у ГДА СБ України. Розсекречені документи про життя і діяльність О.П.Довженка, матеріали справ репресованих учнів та колег митця використані у дисертаційному дослідженні, зокрема, документи ф.№11 (Справа-формуляр О.П.Довженка).
Не менш важливим для дослідження була можливість опрацювання закритих до 1991 року фондів у державних архівах. У ЦДАМЛМ України, насамперед, таким є ф.№1196 (Документи діячів літератури і мистецтва з відомчих архівів прокуратури, суду і органів КДБ України). У ЦДАГО України ф.№1 (Центральний комітет компартії України) та №263 (Колекція позасудових справ реабілітованих), де зберігаються справи репресованих колег О.П.Довженка (Д.Демуцького) та учнів (Б.Дробинського, Ю.Нікітіна, Г.Григор'єва та ін.).
Початок педагогічної діяльності О.П.Довженка у ОДТК та КДІКу, списки викладачів та студентів, особливості функціонування навчальних закладів висвітлено у матеріалах ф.№1238 (Державний український трест кінопромисловості «Українфільм» Державного всесоюзного кінофотооб’єднання «Союзкіно»), що зберігаються у ЦДАВО України.
У ДАК використано матеріали ф.Р1193 (Київський державний театральний інститут (КДТІ)), в якому, окрім статистичних даних списків співробітників та студентів інституту, важливими були особові справи колишніх учнів О.П.Довженка, викладачів КДТІ В.Довбищенка та В.Денисенка. Справи педагогів кінофакультету Т.Левчука, Г.Крикуна, І.Гольдштейна та ін. були опрацьовані безпосередньо у фондах архіву КНУТКТ ім. І.К.Карпенка-Карого.
Фонди архівів Студії хронікально-документальних фільмів «Укркінохроніка», Національної телекомпанії України, Національної кінематеки України слугували для вивчення біографій та творчих здобутків учнів О.П.Довженка І.Гольдштейна, О.Шопіна, Г.Крикуна.
У МТМК України були використані матеріали фонду Л.Курбаса, Л.Даценко та невидані раніше спогади В.Денисенка, О.Мішуріна.
Важливою складовою дослідження є фахова і загальна газетна та журнальна періодика тієї доби, що зберігається у Науково-довідковій бібліотеці центральних державних архівів України та Національній бібліотеці України ім.В.І.Вернадського.
Чимало цінної інформації для дослідження було знайдено у кінематографічних журналах: загальносоюзних «Пролетарское кино», «Советское кино», «Искусство кино» та ін., українських журналах «Кіно», «Радянське мистецтво», «Радянське кіно», «Новини кіноекрану», «КіноТеатр», «KINOКОЛО» та ін.; у фаховій періодиці багатотиражках Київської кінофабрики «Об'єктив», «За більшовицький фільм», «За радянський фільм», «Екран і життя»; газеті КДІКу «Кіно-кадри», «Кіногазеті», «Кіно-Фотоударнику», «Літературній газеті», московській фаховій періодиці «Кино» та «Советское искусство»; партійній (комсомольській) пресі «Правда», «Пролетарська правда», «Більшовик», «Комсомолець України», «Вартовий Жовтня» та ін.
На особливу увагу заслуговує мемуарна література, в якій, попри тогочасну цензуру, залишилося багато змістовної інформації стосовно розвитку кіноосвіти на Україні та педагогічної діяльності О.П.Довженка.
Важливими видаються спогади колишнього учня Київського кіноінституту Т.Левчука, в яких докладно розповідається про вступні іспити до КДІКу, особливості тогочасного навчання кінорежисерів, студентський похід до О.П.Довженка, його першу лекцію в кіноінституті, роботу на знімальному майданчику. Не менш цікавими є рукописи, що зберігаються в музеї кіностудії та відеозапис інтерв’ю з приватного архіву В.Слободян, в яких Т.Левчук розповів те, що не війшло до друкованих видань.
Спогади Г.Григор’єва допомагають більш всебічно і комплексно вивчити навчальний процес у КДІКу та педагогічну діяльність О.П.Довженка. Не менш цікавими є спогади колишніх студенток КДІКУ С.Цибульник, Є.Лісовської, та відеозапис інтерв’ю Ф.Май з приватного архіву В.Слободян, які є менш ідеологізованими та більш об’єктивними.
Книга, рукопис і статті В.Галицького - фактично єдині мемуарні першоджерела щодо РЛККФ. Стаття В.Довбищенка та В.Галицького важлива для дослідження тим, що була надрукована у 1937 році, а тому не має ретроспективних нашарувань і переосмислень подій, характерних для мемуарів.
Не менш цікавими і важливими для дослідження були тогочасні статті та інтерв'ю О.П.Довженка, в яких митець декларував педагогічну доктрину РЛККФ.
Н.Францева наприкінці вісімдесятих-початку дев’яностих провела пошук та публікацію серії статей. Головний акцент розвідок робився на відновленні пам'яті загиблих в сталінських таборах учнів О.П.Довженка, серед яких був її чоловік Т.Ференц, і лише в невеличкому обсязі згадувалися педагогічні засади РЛККФ.
Деяку інформацію про Школу кіноакторів при Київській кіностудії (ШКККС) можна почерпнути зі спогадів її учня Є.Матвєєва та матеріалів тогочасної фахової преси.
Про відкриття напередодні війни при КДТІ майстерні режисерів кіно і планах заснування Української кіноакадемії розповів В.Іванов. Досить важливими для розуміння педагогіних засад О.П.Довженка є спогади Б.Равенських, якому переймати кінематографічний досвід на знімальному майданчику «Тараса Бульби» завадила війна.
На жаль, багато учнів О.П.Довженка, серед яких хотілося б назвати П.Вершигору, М.Казнєвського, М.Вінярського та ін., не встигли залишити грунтовних спогадів про свого вчителя і методи його виховання, а мемуарна спадщина Ю.Тимошенка, В.Іванова, та ін. піддавалася досить упередженому редагуванню.
Хоча навіть за таких умов ці митці, які в різні часи мали нагоду пройти школу О.П.Довженка, зуміли розповісти багато цікавих і корисних для дослідження подробиць стосовно методів навчання свого вчителя, його педагогічних концепцій, планів і задумів.
Показовим у цьому плані видається спогади О.Муратова, що побачив світ вже в наш час, а тому, зважаючи на відсутність ідеологічної цензури, містить ті відомості про педагогічну діяльность О.П.Довженка, що не змогли бути оприлюднені за радянських часів.
Зв’язок дисертації з науковими програмами, темами. Дослідження виконувалося на кафедрі кінознавства КНУТКТ ім. І.К.Карпенка-Карого як складова частина планових досліджень кафедри з історії українського кіномистецтва («Історія кіноосвіти в Україні»), а також у відділі кіномистецтва і телебачення ІМФЕ ім. М.Т.Рильського НАН України в рамках колективних планових тем «Історія українського кінематографу» (державний реєстраційний номер 0103V008231) та «Модерні напрями та методики дослідження українського кіно і телебачення» («Довженкова енциклопедія») (державний реєстраційний номер 0106U002649).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукова реконструкція педагогічного шляху О.П.Довженка, осмислення й комплексний аналіз його педагогічного доробку, відтворення цілісної картини розвитку кіноосвіти в Україні, визначення ролі педагогічної спадщини Довженка для розвитку української кіноосвіти.
Задля реалізації поставленої мети потрібно було вирішити такі завдання:
проаналізувати стан дослідження проблеми, виявити масив історичних джерел, які містять інформацію про життя та діяльність О.П.Довженка, визначити інформаційний потенціал і достовірність джерельного комплексу;
ретроспективно відтворити педагогічний і частково життєвий шлях О.П.Довженка, висвітлити формування та становлення його педагогічних поглядів;
дослідити процес становлення О.П.Довженка як педагога в контексті розвитку української і загальносоюзної систем кіноосвіти;
висвітлити діяльність О.П.Довженка у вищих навчальних закладах (КДІК, ВДІК) та спеціальних кінонавчальних установах Київської студії художніх фільмів (РЛККФ, ШКККС) ;
простежити розвиток теоретичних підвалин педагогічних експериментів О.П.Довженка та особливості їх практичного впровадження;
провести порівняльний аналіз методів виховання молодих митців О.Довженком із методикою навчання у Режисерській Академії (РА) С.Ейзенштейна, Режисерській майстерні при Ленінградській кінофабриці (РМЛКФ) Л.Трауберга, акторській школі на Київській кінофабриці (АШККФ), лабораторії театральних режисерів Л.Курбаса;
виявити та оцінити персональний внесок О.П.Довженка у розроблення і впровадження української системи кіноосвіти та індивідуальній підготовці молодих митців, показати значення цього досвіду для сучасності.
Об’єктом дослідження є педагогічний шлях О.П.Довженка, його теоретичний і практичний доробок в галузі кінопедагогіки, комплекс історіографічних та історичних джерел, пов’язаних з життям та діяльністю митця, його особистим внеском в організацію системи кіноосвіти на Україні.
Предметом дисертаційного дослідження стали етапи становлення О.П.Довженка як педагога і митця, еволюція його педагогічних поглядів у контексті загальних тенденцій розвитку кінематографу, визначення рівня практичної доцільності педагогічних експериментів.
Методи дослідження. В основу дослідження покладено методи критичного аналізу, логічний, порівняльний і ретроспективний методи, які дозволили комплексно здійснити реконструкцію невідомих сторінок педагогічної діяльності О.П.Довженка, а використання методу персоналізації допомогло охарактеризувати внесок митця у становлення та розвиток української кіноосвіти. У дисертації була також врахована існуюча традиція історіографічного вивчення педагогічної діяльності та творчого доробку окремих українських митців.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що завдяки виявленню й залученню до наукового обігу великої кількості нових джерел, у тому числі й раніше неопублікованих, що донедавна знаходилися у спеціальних і приватних архівах, вперше в українському кінознавстві комплексно досліджено і достовірно реконструйовано маловідомі досі сторінки життя О.П.Довженка та його педагогічної діяльності. У дисертації проаналізовано нові дані про передумови та особливості функціонування у 1928-1941 рр. вітчизняної кіноосвіти, здійснено систематизацію джерельної бази, визначено пріоритетні напрямки педагогічних експериментів О.П.Довженка.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення і висновки дисертації збагатять знання з історії українського кінематографу, сприятимуть уточненню маловідомих фактів розвитку кінопедагогіки на Україні, слугуватимуть поглибленому вивченню і подальшому осмисленню мистецької і педагогічної спадщини О.П.Довженка.
Результати дослідження можуть бути використані науковцями при написанні дисертацій, монографій, синтетичних праць з історії українського кінематографу і кінопедагогіки, а також при читанні курсів з історії кіно, історії культури та педагогіки у відповідних мистецьких вищих навчальних закладах.
Особистий внесок здобувача. Викладені положення та висновки зводяться до здійсненого вперше у кінознавстві комплексного дослідження педагогічної діяльності О.П.Довженка на Україні, відкриття раніше невідомих сторінок життя митця.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження викладені у доповідях на наукових конференціях, а саме:
Міжнародна наукова конференція «Етика і культура. Актуальні етичні проблеми у сфері культури». Київ, 2004;
Наукова конференція «Довженко і кіно ХХ століття». Київ, 2004;
Наукова конференція викладачів і аспірантів «Підготовка фахівців театру, кіно і телебачення: історичний досвід, сучасність, перспективи». Київ, 2004;
Наукова конференція «Екранна освіта в Україні. Сучасний стан, проблеми розвитку». Київ, 2004;
Міжнародна наукова конференція «Лабіринти еволюції становлення людини та людства». Київ, 2005;
Міжнародна наукова конференція «Традиція і культура». Київ, 2005;
Всеукраїнська наукова конференція «Радість і страждання як чинники культури». Київ, 2006;
Міжнародна наукова конференція «Обрії свободи». Київ, 2006.
Публікації. Основні результати дослідження відображено у 14 одноосібних публікаціях у наукових журналах і збірниках, 5 з яких у наукових фахових виданнях, 5 публікації за матеріалами наукових конференцій, 4 статті в інших виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (225 найменувань). Загальний обсяг дисертації 200стор. Обсяг основної частини 183стор.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації розв’язано наукове завдання, що полягає в необхідності комплексного дослідження педагогічної діяльності О.П.Довженка в мистецьких кінозакладах України і частково Росії. Оскільки робота будується на архівному матеріалі, а тексти, що знаходяться поза межами України, були недоступні авторові з причин економічного характеру, дисертант свідомо ґрунтовно і комплексно розглядав лише український («київський») період педагогічної діяльності О.П.Довженка, який є найменш дослідженим і відомим як науковцям, так і широкому колу поціновувачів митця.
Вирішення поставленого завдання призначене для відтворення процесу розвитку і становлення української кіноосвіти середини ХХ ст. та інтеграції педагогічного спадку О.П.Довженка в сучасний кінонавчальний процес України. Не викликає сумніву, що це особливо важливо в часи переосмислення загальнолюдських і наукових підходів до трактування історії України та кіноосвіти як складової частини її мистецького розвитку.
У результаті проведеного дослідження зроблені такі основні висновки:
1.На основі критичного аналізу наукової літератури можна стверджувати, що, попри досить вагому і плідну діяльність довженкознавців, педагогічна діяльність О.П.Довженка на Україні ще не була предметом справді комплексного дослідження в мистецтвознавстві. Побутувала навіть думка, задекларована як у мемуарній, так і науковій літературі, що митець не займався педагогічною діяльністю в Україні.
2. Вищеназвана міфологема базувалася на формальній відсутності офіційної педагогічної практики О.П.Довженка в тогочасних державних навчальних закладах КДІКу, ВДІКу. В той же час дослідникам були недоступні або не бралися до уваги:
передача досвіду молодим митцям на знімальних майданчиках «Івана», «Аерограда», «Щорса»;
неофіційні лекції-прогулянки Києвом зі студентами КДІКу, КДТІ;
детальна розробка педагогічної концепції та втілення її в життя під час викладання в режисерській лабораторії (студії) на Київській кінофабриці (РЛККФ);
ретельно розроблені та частково впроваджені в життя майстер-класи під час підготовки до зйомок «Тараса Бульби», безпосередньо на знімальному майданчику, в переглядовому залі та за монтажним столом;
творче керівництво Школою кіноакторів при Київській кіностудії (ШКККС);
безкоштовне навчання у кабінеті власної квартири студентів КДІКу, ВДІКу і так званих «індивідуальних» учнів, завдяки чому Ю.Тимошенко, В.Денисенко, та інші змогли пройти неофіційний, але, тим не менш, дуже цінний для їх подальшого творчого життя курс кінорежисури.
3. Один з головних чинників заборони О.П.Довженку офіційної педагогічної практики було сприйняття його тогочасними партійними ідеологами і «мистецькими» функціонерами як «попутника». Тобто людини, яка за своїми ідеологічними переконаннями не може бути пролетарським митцем, отже не має права передавати власний досвід творчій молоді в державних мистецьких установах на кшталт КДІКу та ВДІКу. Підтвердження такого стану речей можна знайти в автобіографії митця 1939 року.
4. Логічно зробити припущення, що О.П.Довженко, педагог за фахом, який згодом здобув мистецьку (малярську) освіту в Європі, не міг примиритися зі тогочасним, іноді примітивними методами навчання у ВИШах, як-то «бригадним методом», «активними формами навчання», соцзмаганням між викладачем та учнями, класовим пріоритетом у доборі в мистецькі навчальні заклади студентів та педагогів, домінуванні соціальних предметів над мистецькими, а тому, зважаючи на небезпеку відкритого протистояння державній системі, провадив пасивні форми протесту проти догматичної радянської системи кіноосвіти.
До них треба віднести:
впровадження лекцій-прогулянок зі студентами (традиція «перипатетеків» з античних часів) на початку тридцятих років, коли лекції як форми навчання були відсунені на периферію так званими «активними формами навчання» та «лабораторною формою викладання». Це відбувалося у той час, коли викладачів КДІКу, як, наприклад Гілярова, примушували в «Кіно-кадрах» заявляти, що лекційний спосіб навчання не може дати тих наслідків навичок до роботи, як метода лабораторна;
пріоритет передачі власного досвіду творчій молоді на знімальному майданчику в середині тридцятих, коли офіційна педагогічна доктрина (наприклад, Режисерської Академії при ВДІКу) надавала перевагу формальній «начитці» певного обсягу теоретичних постулатів без практичного зв'язку їх із реальним кіновиробництвом;
мистецький, а не соціальний пріоритет у доборі учнів, який найбільш яскраво проявився під час іспитів до РЛККФ. До режисерської лабораторії потрапили особи, як-то Сасім, Шопін та ін., що були виключені з комсомолу, а деякі навіть із КДІКу за «групівщину» і «троцькізм». Більш того, значна кількість молодих театральних режисерів, яку Довженко сам обрав серед, кого йому нав’язувало керівництво, певний час навчалися в театральній лабораторії «Березоля» у Л.С.Курбаса, якого після арешту оголосили «ворогом народу». Потрібно звернути увагу на те, що така педагогічна парадигма була вочевидь небезпечною у тридцяті роки не лише для професійного, але й особистого життя педагогів, що її сповідували. Наочним прикладом була трагічна доля репресованого товариша О.П.Довженка, кінорежисера і педагога КДІКу О.Й.Гавронського, який ризикнув організувати гурток «творчо обдарованих» студентів.
5.Достеменно відомо, що О.П.Довженко уникав торованих шляхів не тільки в мистецтві, але й у педагогіці, а тому, навіть після надання «карт-бланшу» від Сталіна, відмовився викладати в більш жорстких умовах ВКРК (аналог РА) при КДІКу, а обрав варіант досить вільного на той час педагогічного експерименту в режисерській лабораторії при Київській кінофабриці (РЛККФ).
6. Зрештою, після тріумфального завершення «Щорса» О.П.Довженко, як художній керівник Київської кіностудії, намагався відновити мистецьку кіноосвіту на Україні за допомогою ШКККС, відкриття майстерні кінорежисерів при КДТІ, що фактично означало б відкриття кінофакультету на двадцять років раніше його виникнення. Але головною метою було не лише відновлення, але й розширення кіноосвіти на Україні, а тому на базі Школи кіноакторів та майстерні кінорежисерів О.П.Довженко планував відкрити Українську кіноакадемію. Згодом, митець планував розширення Української кіноакадемії за рахунок долучення операторського та сценарного факультетів.
7. З огляду на сталінську опалу після розгрому «України в огні», О.П.Довженку після завершення війни не дозволили не тільки відновлювати систему української кіноосвіти, але й жити і працювати в Києві.
За таких умов стає ясно, що митцю перешкоджали передавати власний досвід не лише на Україні, але й в офіційних кінозакладах Росії, яка на той час стала місцем вигнання митця, адже у єдиному на той час мистецькому кіноінституті СРСР ВДІКу було дозволено викладати лише протягом 1947-1949 рр., до того ж тільки кінодраматургам, а власний курс кінорежисерів, про який мріяв митець, йому дозволили набрати і виховувати лише наприкінці життя.
8. Розглядаючи особливості післявоєнної педагогічної діяльності О.П.Довженка, необхідно звернути увагу, що навіть за межами України митець продовжував опікуватися подальшою долею своїх колишніх учнів (В.Довбищенка, В.Іванова, Б.Вінярського та ін.), провадив індивідуальне навчання молодих українських митців (Ю.Тимошенка, В.Денисенка та ін.), які зверталися до нього за допомогою; запрошував українських студентів, які навчалися у ВДІКу (О.Муратова, К.Муратову) переймати кінематографічний досвід на знімальному майданчику.
9.Як показало дисертаційне дослідження, великі шари педагогічної спадщини О.П.Довженка внаслідок різних обставин були недоступними для мистецтвознавців і широкого кола його шанувальників. Багато сторінок педагогічної діяльності митця і на сьогодні все ще є «білими плямами» історії кіно України, а низку розглянутих аспектів досліджено лише епізодично. Не викликає сумнівів нагальна потреба продовження ґрунтовного вивчення педагогічної спадщини майстра на основі виявлення і залучення до наукового обігу нових архівних та історіографічних матеріалів, що допоможуть краще зрозуміти місце та роль О.П.Довженка в становленні української мистецької кіноосвіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

Архівні джерела

Галузевий держ. архів Служ­би без­пе­ки України
(ГДА СБ України)
Ф.11-Особливий фонд КДБ при Раді Міністрів УРСР
1. Спр. 836 Довженко Олександр Петрович.
2. Спр. 31325 Ф.П. Затворницький Гліб Дмитрович.
3. Спр. 38634 Ф.П. Антоненко-Давидович Борис Дмитрович.

Держ. архів міста Києва (ДАК)
Ф. Р-1193 -Київ. держ. інститут театрального мистецтва
ім. Карпенка-Карого Міністерства Культури УРСР
Опис 2
4. Спр. 80 Статистичні данні про студентів інституту і технікуму за друге півріччя 1936-1937 навчальних років.
Опис 3
5. Спр. 23 Довбищенко Віктор Семенович.

Київ. нац. ун-т театру, кіно і телебачення
(КНУТКТ) ім. І.К.Карпенка-Карого
6. Спр. Крикун Григорій Тимофійович.
7. Спр. Левчук Тимофій Васильович.

Музей Нац. кіностудії худож. фільмів
ім. Олександра Довженка
Ф.Довженко Олександр Петрович
8. Довженко О. Автобіографія. - Ксерокопія.
9. Склад режисерів-лаборантів, записаний Т.Дерев'янко зі слів С.Цибульник.
Ф.Ейзенштейн Сергій Михайлович
10. Любошиц Н. Учитель и его ученики.
Ф.Іванов Віктор Михайлович
11. Іванов В. Спогади про О.П.Довженка, 12 верес. 1954 р. - Машинопис.
Ф.Левчук Тимофій Васильович
12. Левчук Т. Перше сторіччя його безсмертя. - Машинопис.
13. Левчук Т. Незавершені спогади. - Рукопис.

Музей театр. муз. та кіномистецтва України
(МТМК України)
Архів «Д»
14. Спр. Р н/доп. 250 Спогади В.Денисенка на зборах, присвячених пам'яті О.П.Довженка, 14 верес. 1959 р.
15. Спр. Р н/доп. 250 Спогади О.Мішуріна на зборах, присвячених пам'яті О.П.Довженка, 14 верес. 1959 р.

Нац. кінематека України «Київнаукфільм»
Ф.1010
Опис 1 «Л» (доп)
16. Спр. Крикун Григорій Тимофійович.

Центральний держ. архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України)
Ф.332-Центральна рада Товариства «Друзі радянського кіно»
Опис 1
17. Спр. 15 Листування з ВУФКУ та відділами.
Ф.1238-Держ. український трест кінопромисловості «Українфільм» Державного всесоюзного кінофотооб’єднання «Союзкіно»
Опис 1
18. Спр. 193 Листування з ВРНГ СРСР, обласними, крайовими відділами ВУФКУ, кінофабриками про організацію виробничих нарад, підготовку кадрів, створення при кіноінституті в м. Києві робітничого факультету «Українфільму» з денною і вечірньою формою навчання.
19. Спр. 196 Листування з кінотехнікумами, інститутом кінематографії, кінофабриками про стан та перспективи підготовки кадрів для української кінематографії, відкриття всеукраїнських курсів сценаристів, забезпечення кінофабрик матеріалом, статистичні відомості про склад кіномеханіків.
20. Спр. 199 - Листування з Наркомосом УРСР, «Союзкіно», Київською кінофабрикою, кіноінститутом, кінотехнікумом м. Одеси, Всеукраїнським комітетом робітничого мистецтва про прокат фільмів.
21. Спр. 312 Доповідні записки і відомості Київської кінофабрики про охорону праці, техніку безпеки, штати, ліміти по праці; навчальні плани і розпорядження учбового комбінату тресту «Українфільм»; договори Київського кіноінституту з Шосткінською фабрикою кіноплівки про підготовку кадрів.
22. Спр. 314 Документи тресту «Українфільм» про набір, підготовку і облік кінокадрів (облікові картки, плани набору, списки, доповідні записки, листування).

Центральний держ. архів громадських об'єднань України
(ЦДАГО України)
Ф.1-Центральний комітет компартії України
Опис 20
23. Спр. 5306 Доповідні записки ЦК КП(б)У в ЦК ВКП(б), листи треста «Українфільм» про роботу радянської кінематографії.
24. Спр. 6653 Доповідні записки, довідки, листи, телеграми партійних, комсомольських, господарських органів про стан і роботу театрів, клубів, бібліотек, виставок, творчих спілок України, Центрального архівного управління, будівництва кінотеатрів, закладів культури, проведення конкурсів, фестивалів, стану театрів, клубів національних меншин на Україні, проведення кінофестивалю колгоспної молоді, розвитку кіномистецтва.
25. Спр. 6872 Проекти постанов ЦК КП(б)У та РНК УРСР, доповідні записки, інформації в ЦК КП(б)У сектора кіно ЦК ВКП(б), ЦК ЛКСМУ, наркоматів України, Українфільма, листування з питань розвитку кіно в республіці.
26. Спр. 7099 Доповідні записки, довідки, інформації Управління в галузі мистецтва при РНК УРСР з профсоюзними організаціями, працівниками мистецтва з питань підготовки кінофільмів, постановки вистав, будівництва театрів, клубів, організації вистав, присвоювання почесних звань, про гастрольні поїздки. Справки, інформації про роботу Радіокомітету УРСР.
Опис 70
27. Спр. 282 Постанови РНК УРСР, стенограми нарад робітників кінематографії, доповідні записки з питань освіти, Управління в справах кінематографії, розподілення кінопересувок, покращення кінообслуговування.
Ф. 263-Колекція позасудових справ реабілітованих. 1919-1953.
Опис 1
28. Спр. 46015 Нікітін Юрій Васильович.
29. Спр. 46283 Григор’єв Григорій Прокопович.
30. Спр. 47637 Дробинський Борис Костянтинович.
31. Спр. 57017 Демуцький Данило Порфирович.
32. Спр. 58835 Зорін Василій Йосипович, Ніколаєнко Олександр Трохимович, Ференц Теодозій Михайлович, Сасім Микола Станіславович.

Центральний держ. архів-музей літератури та мистецтв України (ЦДАМЛМ України)
Ф. 349 - Вершигора Петро Петрович.
Опис 1
33. Спр. 476 -Листи О.П.Довженка до П.П.Вершигори.- Машинописна копія листа.
34. Спр. 937 - Свідоцтво П.П.Вершигори про закінчення Інституту кінематографії.
35. Спр. 946 - Особиста справа генерал-майора П.П.Вершигори.
Ф.655 - Нац. спілка кінематографістів України
Опис 1
36. Спр. 1491 - Казнєвський Михайло Олександрович.
Ф. 670 - Нац. кіностудія худож. фільмів ім.О.П.Довженка
Опис 1
37. Спр. 10 - Протоколи засідань інвентаризаційної комісії, акти, відомості по інвентаризації обладнання та матеріальних цінностей Київської кінофабрики з 26 жовт. 1935 року по 1 січ. 1936 року.
38. Спр. 44 - Договори, висновки та переписка зі сценаристами, композиторами, акторами та консультантами про участь в постановці кінофільмів: «Три ведмеді», «Як гартувалася сталь», «Сорочинський ярмарок», «Земля обітована», «Запорожець за Дунаєм», «Справи та люди», «Вершники», «Війна починається».
39. Спр. 66 - Акт ревізії фінансово-господарчої діяльності Київської кіностудії з 1 січ. по 1 жовт. 1940 р. Списки творчих робітників студії.
Ф. 690-Довженко Олександр Петрович.
Опис 2
40. Спр. 12 - На редколегії інституту кінематографії. - Машинопис.
Опис 4
41. Спр. 74 - Про розвиток та проблеми радянської кінематографії на 1 з'їзді ТДРФК, 2 з'їзді письменників СРСР, кіностудії «Мосфільм» та ін.. установах. 15 берез. 1931 10 квіт. 1935 рр. - Машинопис.
42. Спр. 75 - Про розвиток та проблеми радянської кінематографії на 1 з'їзді ТДРФК, 2 з'їзді письменників СРСР, кіностудії «Мосфільм» та ін.. установах. 14 січ. 1936 1946 рр. - Машинопис.
43. Спр. 82 - Виступ О.П.Довженка в Будинку кіно на обговоренні статей про радянську кінематографії, надрукованих в газеті «Правда», 4 і 7 груд. 1936 р. - Машинопис.
44. Спр. 101 - Лекції про кінодраматургію, прочитані студентам ВДІКу. Стенограми, 17 груд. 1932 9 верес. 1955 рр. - Машинопис.
45. Спр. 104 - «Вивчити уроки кінофестивалю», «Чому ми знімаємо чотири місяці», «Українське кіно сьогодні». Бесіди із кореспондентами газет та журналів «Известия ЦИК», «Кино», «Театр. Клуб. Кино» про проблеми розвитку радянської кінематографії. 2 лют. 1928 22 трав. 1935 рр. - Машинопис.
46. Спр. 115 - Автобіографія. 14 лют. 1928 28 серп. 1954 рр. - Машинопис.
47. Спр. 170 - «О.П.Довженко. 1894 1956 р.», «Сторінки з біографії О.П.Довженка» та ін. Біографічні довідки. - Машинопис.
Ф.1196 - Документи діячів літератури і мистецтва з відомчих архівів прокуратури, суду і органів КДБ України
Опис 2
48. Спр. 4 - Агентурне донесення органів НКВС УРСР про виступ О.П. Довженка на партійних зборах Київської кінофабрики.
49. Спр. 5 - Рапорт оперуповноваженого ДПУ УРСР про враження після закритого громадського перегляду звукового кінофільму «Іван».
50. Спр. 6 - Повідомлення ДПУ УРСР до ДПУ СРСР про вилучення найбільш політично невитриманих кадрів з кінофільму «Іван».
51. Спр. 7 - Донесення Народного Комісаріату Внутрішніх Справ УРСР Наркому Внутрішніх Справ СРСР Л.П.Берії про антирадянські настрої Довженка під час роботи над кінофільмом «Щорс».
52. Спр. 9 - Лист О.П. Довженка до Ю.І. Солнцевої.

Приватне арх. зібрання О.Я.Зоріної
53. Щоденник Г.Т. Крикуна. Рукопис.

Приватне арх. зібрання Ю.Є.Конанчука.
54. Ференц Т. Було літо, 9-10 берез. 1936 р. Машинопис.
55. Ференц Т. На світанку, 28 лип. 1936 р. Машинопис.
56. Ференц Т. Тарас Бульба. Машинопис.

Приватне арх. зібрання О.А.Пазенко
57. Автобіографічна довідка В.С.Довбищенка. - Машинопис.
58. Довідка В.С.Довбищенка про викладання дисципліни виховання акторів в акторській студії при кінофабриці.
59. Запрошення В.С.Довбищенка на вступні колоквіуми до режисерської майстерні при Київській кінофабриці О.П.Довженка. - Машинопис.
60. К.Кошевський, В.Довбищенко, Б.Дробинський. Створимо новий театр.
61. Лист О.П.Довженка до В.С.Довбищенка, 22 квіт. 1952 р. - Машинопис. Ксерокопія.
62. Щоденник В.С.Довбищенка. Рукопис.

Приватне арх. зібрання В.Р.Слободян
63. Відеозапис спогадів Т.В. Левчука про навчання в Київському державному інституті кінематографії від 14 квіт. 1993 р.
64. Відеозапис спогадів Ф.І. Май про навчання в Київському державному інституті кінематографії від 17 квіт. 1993 р.

Приватне арх. зібрання Л.В.Череватенка
65. Галицкий В. Бессоница памяти. - Машинопис.
66. Галицкий В. Воздушные шары. - Машинопис.
67. Галицкий В. Еще о лаборатории. - Машинопис.
68. Галицкий В. Петрусь и Катруся (небылица). - Машинопис.
69. Галицкий В. Тарас Бульба. Экранизация 12 главы. - Машинопис.

Опубліковані джерела
70. Бернгард Ш. // Искусство кино. - 1984. №10. С. 95-96.
71. Більше пильності!: [Ред.ст.] // За більшовицький фільм. 1936. 28 серп.
72. Бодик Л. За боєздатну групу // За більшовицький фільм. - 1937. - 1трав.
73. Бойко Н. Спрага // Новини кіноекрана. - 1974. - № 11. - С. 8-9.
74. Большаков І. Про заходи по забезпеченню виконання плану 1941 р. і про підготовку до 1942 р. по Київській кіностудії худ. фільмів // За більшовицький фільм. - 1941. - 11 черв.
75. Бузилевіч В. Попихач при режисері чи творча одиниця? // За більшовицький фільм. - 1936. - 9 лип.
76. Великий урок: [Ред.ст.] // За більшовицький фільм. 1937. 8 лют.
77. Виправити серйозні помилки: [Ред.ст.] // Пролетар. правда. - 1937. - 9 лют.
78. В кіноакторській школі: [Ред.ст.] // За більшовицький фільм. - 1940. - 25 трав.
79. Галицький В., Довбищенко В. Два роки обіцянок. Ще про долю молодих кінорежисерів // Комсомолець України. - 1937. - 14 верес.
80. Галицький В. Ще про лабораторію // Новини кіноекрана. 1992. №2. С. 12-13.
81. Гальперін М. Завдання ювілейного року // За більшовицький фільм. 1937. - 10 лют.
82. Гец С. Вирощувати майстрів радянського кіно // Комсомолець України. - 1937. - 22 серп.
83. Гірняк Й. З Остапом Вишнею в таборах // Україна. - 1989. № 44. С. 17-19.
84. Готкевич Ю. Творча молодь студії // За більшовицький фільм. - 1940. - 21 лют.
85. Готуємо кінокадри. Розмова з заввідділом кадрів Українфільму тов.Монастирським // Пролетар. правда. - 1930. - 21 верес.
86. Данько Т. Майстер // Новини кіноекрана. 1984. № 11. С. 13.
87. Денисенко В. Щедрість // Новини кіноекрана. 1970. № 10. С. 6-7.
88. Денисенко В. Щедрість // Новини кіноекрана. 1970. № 11. С. 7.
89. Довженко А. Готовить кадры // Кино. 1936. 11 сент.
90. Довженко А. Кино в жизни народа играет огромную роль // Искусство кино. 1984. № 9. С. 93-96.
91. Довженко А. Изучить уроки кинофестиваля // Кино. 1935. &ndash