ТВОРЧІСТЬ ВІТАЛІЯ КИРЕЙКА В АСПЕКТІ БІОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ : ТВОРЧЕСТВО Виталия Кирейко В АСПЕКТЕ биографических исследований

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ
Львівська національна музична академія
іменіМ.В.Лисенка

На правах рукопису

Шестеренко Ірина Вікторівна

УДК 78.071.1 (477)

ТВОРЧІСТЬ ВІТАЛІЯ КИРЕЙКА В АСПЕКТІ БІОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Спеціальність 17.00.03. Музичне мистецтво

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
кандидат мистецтвознавства, професор
Копиця Маріанна Давидівна

Львів 2009

ЗМІСТ
Вступ........................................................................................................... 3
Розділ1 Теоретико-методологічні засади біографічних досліджень як науки................................................................................................ 13
1.1.Концепційні принципи визначення понять біографія”, біографіка”, біографістика”, біографічний метод”, життєвий шлях”............................................................................................. 14
1.2.До історії питання розвитку біографістики................................. 21
1.3.Рівень визначення музикознавчих біографістико-монографічних формул.......................................................................................... 28
1.4.Біографія композиторів як об’єкт дослідження.......................... 36
Розділ2. Творчість Віталія Кирейка як предмет біографічно-монографічного дослідження......................................................... 54
2.1.Становлення особистості художника. Періодизація творчості.. 54
2.1.1.Біогенетичні й психологічні особливості В. Кирейка періоду дитинства
та юності............................................................................................ 59
2.1.2.Розвиток особистості в аспекті суб’єкт і соціум”................ 77
2.1.3.Особливості творчості митця періоду зрілості (кінець 1950‑х 1980‑тірр.)............................................................... 92
2.1.4.Вплив соціально-політичних факторів на творчість В. Кирейка новітнього періоду ................................................ 148
2.2.Критико-публіцистична спадщина В. Кирейка як модус громадянського покликання....................................................... 165
Висновки................................................................................................. 173
Список використаних джерел................................................................ 181
Додатки................................................................................................... 203
ДодатокА Із спогадів В.Кирейка про Л.Ревуцького203
ДодатокБ Обробки 10 народних пісень з Полтавщини ............... 205
ДодатокВ Соната для фортепіано №1........................................... 215
ДодатокГ Соната для фортепіано №2............................................ 217
ДодатокД Вокальний цикл Барви легенд”................................... 220
ДодатокЕ Новітні симфонії митця................................................. 222
ДодатокЖ Симфонічні варіації” для фортепіано з оркестром..... 229
ДодатокЗ Опера-драма Бояриня”................................................ 234
ДодатокК Список творів В.Кирейка.............................................. 243
ДодатокЛ Генеалогічне древо роду Кирейків............................... 253

Вступ
У час докорінних змін у всіх сферах життя, у період активних духовних і мистецьких пошуків, коли особливо гостро постає питання відродження і примноження людських цінностей, національних традицій і досягнень, особливо актуальним стає дослідження життя й творчості наших корифеїв музичної культури, ознайомлення широких мас із їхніми творами і турбота про те, що залишиться прийдешнім поколінням. Адже байдужість до мистецьких надбань, до творчої спадщини митців може спричинитися до руйнації культури, врешті-решт втрати національної незалежності.
Як писала І. Петровська, минуле має свою непересічну цінність, збагачуючи історичний досвід того, хто звернувся до нього: так само, як у теперішньому самоцінним є кожне людське життя, так і життя людини минулої епохи, її психіка цікаві самі по собі, як життя Іншого й частинка життя минулого цілого [184, с.17][1].
В історії української культури є чимало нез’ясованого, невивченого, маловідомого, з тих чи інших причин вилученого з мистецького й наукового обігу, невиправдано забутого. Об’єктивна оцінка (і переоцінка) культурних та суспільних цінностей дає можливість і диктує необхідність нового погляду на мистецькі події, спонукає до заповнення численних білих плям” на карті музичної культури України. Звернення до життєвого і творчого шляху видатних співвітчизників стало свідченням, на думку В.Попика, пробудження суспільства від тривалого сну безпам’ятства” і історичного нігілізму, прагнення людей до переоцінки цінностей, відновлення багато в чому втрачених зв’язків з віковим досвідом, гуманістичними традиціями і моральними принципами українства. У життєписах діячів минулого сучасний українець шукає духовної опори, необхідної для утвердження його як особистості і громадянина” [187, с.15][2].
Саме такою постаттю в історії української музики є визначний композитор, лауреат премій імені М.В.Лисенка та І.С.Нечуя-Левицького, народний артист України Віталій Дмитрович Кирейко.
За словами О. Губка, психологічний феномен цього останнього романтика українського мелосу” полягає не тільки у класичній досконалості творів, а й у чарівності та масштабності особистості, у винятковій інтелігентності й інтелектуальності, непідробній делікатності й душевній цнотливості, щирій доброзичливості, котрі у гармонійній сув’язі і витворюють ту магічну містерію душевного шарму людини, яка одразу полонить вас і довіку скоряє ваші серця” [60, с.61][3].
В.Д.Кирейко плідно працює, відображаючи у своїй різножанровій творчості історичні події минулого та актуальне сьогодення, проблемне й суперечливе. Творчий доробок митця увійшов у скарбницю української музичної класики. Композитор живе складним, але цікавим творчим життям, а його твори яскраво відображають усе пережите. Творчість В.Кирейка, який, на думку М. Загайкевич, зумів збагатити надбання національної композиторської школи, покликаної ввійти в європейську культуру зі своїм власним, самобутнім і неповторним голосом” [75, с.3][4], становить важливий етап на шляху розвитку українського музичного мистецтва.
Проте надбання українського композитора відоме набагато менше, ніж воно того заслуговує, залишаючись маловивченою сторінкою історії вітчизняної музики. Досить вказати на відсутність творчого портрету композитора у програмах курсів історії української музики мистецьких навчальних закладів різних рівнів акредитації.
До цього часу все ще не створено великої монографічної праці про В.Кирейка, в якій би грунтовно досліджувався життєвий і творчий шлях композитора, хоча в музикознавчій літературі час від часу про митця з’являлися публікації різних жанрів (від наукових статей публіцистичного характеру до брошур):
а) біографічні брошури: Л. Архімович [8], К. Майбурової [163] та збірка статей про композитора Творець чарівних мелодій” (упорядник І. Лобовик) [217];
б) окремі розділи наукових досліджень, присвячені творам різних жанрів: серед них заслуговують особливої уваги роботи Лен. Єфремової про оперу Лісова пісня” [69]; О. Давидової, де опера Лісова пісня” й балет Оргія” включені в науково-дослідницький обіг [62, 63]; В. Антонюк про оперу Лісова пісня” [5], М.Загайкевич про балет Тіні забутих предків” [72] та оперу У неділю рано зілля копала” [73];
в) розвідкистатті в науковій періодиці, що досліджують один твір або кілька композицій митця, а також публікації в критичній пресі, присвячені В. Кирейкові: статті В. Антонюк про романси В. Кирейка [3, 4], М. Гордійчука про перші симфонії композитора [44]; М. Загайкевич про постановку Лісової пісні” на сцені Оперної студії Київської консерваторії [74], Митець і доба” [75], статті О. Губка [60], А.Калениченка [89], К. Майбурової [164], В. Мудрика [171], З. Ружин [201, 202], І.Юдкіна [257] про митця, а також статті авторки цих рядків про оперу Бояриня” [245, 246] і взагалі про творчість митця [243, 244, 247, 248];
г) статті самого композитора на сторінках періодичних видань [94 119].
На сучасному етапі життя і творчість композитора потребують подальшого докладного дослідження та теоретичного осмислення. Необхідно проаналізувати багатий творчий доробок В. Кирейка у контексті української музичної культури сьогодення.
У дисертації постать Віталія Кирейка розглядається під кутом зору нової науки, методи якої сьогодні все частіше застосовують у дослідженнях життя й творчості визначних представників культури, науки біографістики, або біографічних досліджень. У межах біографістики розробляються методологічні засади досліджень біографій та застосування їх у процесі вивчення життєвого шляху особистостей. Біографічні дослідження в історичному контекстіє надзвичайно важливим науковим напрямом з огляду на сучасні завдання розбудови нашої держави, формування історичної пам’яті народу. Актуальність біографістики обумовлюється необхідністю відтворити правдиву історію культури України шляхом дослідження життєвого й творчого шляху її видатних представників.
Після століть заборони всього національного, спотвореного висвітлення історичного процесу наукові біографії допомагають звільнитися від багатьох шкідливих колишніх уявлень. У незалежній Україні помітно зростає інтерес до історико-біографічної літератури у зв’язку з бажанням переосмислити основоположні цінності й духовні запити сучасників. У останні десятиліття у вітчизняній науці утвердився погляд на минуле через людський, а не схематичний його вимір, зокрема крізь призму науки біографістики, досягнення якої успішно конкурують з відповідними національними школами колишнього СРСР.
У результаті копіткої праці українських вчених, зокрема доктора історичних наук, професора В.С. Чишка, у квітні 1994 р. було створено Інститут біографічних досліджень Центральної наукової бібліотеки імені В. Вернадського Академії наук України (ниніНаціональна бібліотека України імені В.Вернадського НАН України). Монографія В. Чишка Біографічна традиція та наукова біографія в історії і сучасності України [238]”, що побачила світ у 1996р., заклала підвалини біографістики як нової для вітчизняної науки галузі спеціальних історичних дисциплін. Аналізуючи невідомі або маловідомі пласти вітчизняної історії, вчений створює методологічні основи нового напряму історичних досліджень, пов’язаного з використанням історико-біографічних методів вивчення історії та культури” [33, c.4][5].
В.Чишко став ініціатором і організатором відновлення в Україні роботи над загальнонаціональним біографічним зводом. Під його керівництвом було вивчено світовий досвід укладання біографічних словників, закладено теоретико-методологічний фундамент біографічних досліджень, засновано комп’ютерну базу даних Національна біографістика” та друковане видання Українська біографістика”. Після його передчасної смерті у 2003 р. колектив Інституту (О.В.Бугаєва, В.О.Горбик, В.М.Даниленко, Я.Д.Ісаєвич, С.М.Ляшко, І.Б.Матяш, О.С.Онищенко, В.І.Попик, Н.П.Романова, М.М.Романюк, Д.В.Устиновський, О.М.Яценко та ін.) продовжують розвивати теоретичні, джерелознавчі і методичні проблеми розвитку біографічних досліджень. Уперше в Україні робляться спроби аналізу історичних подій та культурних явищ на основі біографічних матеріалів, через особистий життєвий і творчий шлях особи.
Біографія як предмет дослідження пов’язана із вирішенням проблем походження, форми та змісту” [238, c.186][6]. Вона несе в собі дві функції пізнавальну й ціннісну. Пізнавальне значення в можливості дослідити та інтерпретувати” попередні знання про життя й діяльність людини. Цінність у можливості впливу на певні сфери духовного розвитку людства”[238, c.185].[7] Яскраве і правдиве висвітлення фактів життя впливає на свідомість сучасників та нащадків.
Осмислимо контекст біографії як частини історичної науки. Це питання є малодослідженим, хоча увагу йому приділяли як В. Чишко, так і російські вчені І.Бєлєнький [13, 14], Т. Павлова [180], І.Петровська [184].
Теоретико-методологічні біографічні дослідження митців, зосібна композиторів, є новою галуззю в сучасній науці. Цій тематиці не було присвячено належної уваги ні музикознавців, ні істориків, хоча вчені розуміють, що осмислення людської сутності з позицій будь-якої дисципліни неминуче стикається з аспектом індивідуального життя [232, c. 288]”[8]. Незважаючи на те, що на практиці накопичено багато матеріалів, відкритим для подальшого дослідження залишається цілий ряд методологічних і теоретичних питань.
По-перше, це необхідність вирішення питання термінологічної плутанини понять біографія”, біографіка”, біографістика”, біографічний метод”. Відомо, що між українськими та російськими вченими існує різне поняттєве тлумачення цих наукових термінів, а також різні підходи до класифікації біографічних досліджень. Основоположник української біографістики В.Чишко, а за ним інші вчені Інституту біографічних досліджень висловлюють погляди на сутність явища де в чому відмінні від російських вчених І.Бєлєнького [13, 14], О.Валевського [30, 31], І.Петровської [184]. Відмінність полягає не тільки в тлумаченні основних наукових понять, а і в рівні узагальнення й підході до класифікації наукової та художньо-популярної позицій. Це дає підстави для нових підходів у розумінні основних положень науки; важливим стає уточнення категоріального апарату біографічних досліджень.
По-друге, незважаючи на те, що в сучасному музикознавстві як історичній науці накопичено величезний матеріал - від коротких критико-публіцистичних статей до великих монографій (М.Гордійчука [44-47], І.Драч [65], Ю.Келдиша [93], Л.Кияновської [120-122], І.Нестьєва [177], С.Павлишин [179], В.Рожка [197], С.Тишка [222, 223], Т.Хентової [234], М.Черкашиної [236], Б.Ярустовського [263]), в яких практично висвітлюються біографії композиторів або музичних вчених чи діячів, на сьогодні ще не існує наукової узагальнюючої праці, присвяченої теоретичній проблемі науково-біографічної монографії.
Саме тому, на основі положень наукових біографічних праць українських (В.Чишка і його послідовників, Н.Савицької [205]) та російських учених (І.Бєлєнького [13, 14], О.Валевського [30, 31], І.Петровської [184]), розкрито теоретико-методологічні принципи біографічних досліджень композиторів на прикладі творчості композитора Віталія Кирейка.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з перспективним планом науково-дослідної роботи кафедри історії української музики Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського і відповідає темі № 1 Історія української музики” її тематичного плану науково-дослідної діяльності на 2001 2006 рр.
Об’єктом дослідження є біографічна репрезентація особистості композитора на тлі історії української музики ХХ століття.
Предметом дослідження є творчий шлях визначного українського композитора В. Кирейка в контексті його часу.
Метою роботи є розкриття життя й творчості Віталія Кирейка в аспекті теоретико-методологічних засад біографічних досліджень.
Для досягнення мети необхідно вирішити такі завдання:
• розкрити основні методи біографічних досліджень;
• дати визначення понять біографія”, біографіка”,біографістика”, біографічний метод”, біографічні дослідження”, життєвий шлях”;
• розглянути жанр монографічної праці як різновид біографічного дослідження;
• спираючись на методи біографічних досліджень, відтворити життєвий і творчий шлях В. Кирейка;
• включити дослідження біографії митця в історико-культурний контекст його часу;
• представити творчу особистість Віталія Кирейка як відображення його суб’єктивого світу, думок і переживань;
• проаналізувати найбільш репрезентативні твори з доробку композитора різних жанрів;
• виявити жанрово-стильові особливості творчості;
• вивчити й актуалізувати критико-публіцистичну спадщину композитора як відображення його громадянської позиції;
• розглянути родовід родини Кирейків у аспекті генеалогічних досліджень;
• опрацювати раніше маловідомі джерельні матеріали щодо біографії та творчості композитора з особистого архіва композитора і ЦДАЛМУ.

Список літератури

Висновки
На сучасному етапі відродження національних традицій, посилення уваги до окремої особистості з мороку небуття повертаються незаслужено забуті імена митців, зростає зацікавленість їхніми біографіями. Переоцінка історичних і суспільних цінностей відкриває можливість нового погляду на формування історичної пам’яті народу. Тому створення методологічних засад науки про біографію особистості загалом і митця-композитора зокрема стало вкрай необхідним.
На основі аналізу наукової літератури з питань біографічних досліджень вітчизняних та іноземних учених з’ясовано коло значень основних наукових категорій біографія”, біографічний метод”, життєвий світ”, біографіка”, біографістика”, біографічні дослідження”; зроблено висновок, що різниця у тлумаченні основних понять біографіка” та біографістика” між представниками української і російської біографічних шкіл загалом помітна лише у визначенні назви самої науки. У дисертації ці поняття є синонімами терміну біографічні дослідження”, який визначається як окрема наука, що вивчає історію, теорію, методологію та практику біографії, а також усю сукупність біографічних джерел, досліджень та різновидову біографічну продукцію.
У біографічному дослідженні суттєву роль відіграють методи історії як науки. Водночас створення біографії митця не повне без урахування досягнень психології, епістології, генеалогії, джерелознавства. А для біографії композитора необхідні ще й знання з історичного і теоретичного музикознавства. У ракурсі науки біографічних досліджень уперше в музикознавстві досліджується життя і творчість визначного українського композитора Віталія Кирейка. Обрана для дисертації постать не є випадковою: оскільки його творчість практично недосліджена та не має усталених оцінок і тлумачень, з’являється досить широкий простір для її наукового осмислення з позицій нової науки.
У результаті аналізу численних наукових праць біографічного характеру з’ясовано, що жанрові моделі біографічних праць є досить різноманітні від маленьких заміток із досить обмеженими біографічними даними до великих монографічних досліджень.
До виділених ученими видів біографічної продукції, серед яких монографія, нарис, науково-популярний життєпис, автобіографія та історико-біографічний портрет, а також підвиди довідкового характеру (некрологи, словники і покажчики, коментарі та біобібліографія), варто додати передмови до збірок творів митців, концертні програмки та інші матеріали, де містяться біографічні відомості.
Монографія є найбільш широким і глибоким видом досліджень. Методологічними аспектами біографічних монографій є:
а) історична репрезентація особи в контексті її часу;
б) аналіз впливу середовища та оточення митця на його життя і творчість;
в) розгляд родоводу в аспекті генеалогічних досліджень;
г) реконструкція життєвого шляху митця на основі відтворення і правдивого тлумачення біографічних фактів з урахуванням особливостей історико-культурної ситуації;
д) науково-теоретичний аналіз творчості митця;
е) використання усіх необхідних джерел та критичне ставлення до них;
ж) вимога максимальної повноти у дослідженні фактів життя;
з) увага до внутрішнього світу людини, її свідомості та психології;
к) осмислення моральних цінностей і вчинків особи, простеження характеру її духовно-морального розвитку;
л) аналіз світоглядних, наукових, художньо-музичних, політичних та інших поглядів митця, його ставлення до життя й людей;
м) здійснення періодизації життєвого і творчого шляху, окреслення жанрово-стильової та змістовної палітри;
н) визначення впливу особистого життя на художню творчість;
о) літературна майстерність вислову, достовірність інформації, стислість;
п) оцінка творчої діяльності особистості.
Наукова біографія ґрунтується на науковому аналізі й синтезі біографічних та історичних даних і є істинним науковим дослідженням.
На основі опрацювання праць українських і російських учених для методології історико-біографічних досліджень виведено п’ять головних принципів дослідження: історичний, психологічний, генеалогічний, аналітичний, джерелознавчий.
Метод історизму, конкретно-історичного підходу і врахування обставин місця та часу, є головним і в біографічному дослідженні композиторів. Згідно із цим методом, основні події життєвого шляху В. Кирейка подано за хронологічним принципом (відповідно до періодизації), осмислено в контексті епохи, а отже з дослідженням соціально-політичного та історико-культурного середовища, що оточувало митця і впливало на його творчість.
З урахуванням складової історичного методу взаємодії суб’єкта і соціума виявлено, що на формування світоглядних позицій В. Кирейка мали великий вплив не тільки культурно-мистецькі, а й соціально-політичні події та їх наслідки. Саме під впливом складних реалій часу творчість митця набуває трагічного забарвлення. На основі аналізу великого різножанрового творчого доробку композитора визначено його світоглядну позицію. Сповідуючи творчі заповіти своїх духовних учителів (М. Лисенка, Л. Ревуцького) і спираючись на засади музичного романтизму, В. Кирейко витворює власний музичний світ, ретельно оберігає його від сторонніх впливів, далеких від його ідеалів.
З використанням психологічного методу дослідження генетико-психологічних (вроджених) і соціально-психологічних властивостей, життєвий шлях композитора відображено у взаємодії зовнішніх подій та психіки митця (його вчинків, кола спілкування, рис характеру, емоційного ставлення до подій, оточення).
Психологічний тип особистості В. Кирейка визначено як інтровертний. Митець схильний до глибоких переживань усіх подій, помітним є його потяг до відображення трагічних реалій свого часу. Непоказний, щирий український патріотизм, поетично-творче світосприйняття дійсності, шляхетність, волелюбність, працьовитість, чесність, скромність, порядність, принциповість є його основними психологічними рисами, що й визначили його світоглядні орієнтири.
Біогенетичний метод дав можливість дослідити родовід В. Кирейка, виявити генеалогічне коріння його козацького роду, національні традиції та звичаї, що передавалися спадково.
За допомогою музично-аналітичного методу досліджено творчий доробок митця, який є породженням високого духовно-інтелектуального потенціалу мистецької особистості.
Необхідність залучення до дослідницького поля біографа численних джерел (архівних документів, епістолярію, мемуарів, рукописних та опублікованих творів тощо), врахування всіх суб’єктивних і об’єктивних факторів, що обумовили діяльність митця, спонукав до використання джерелознавчого методу дослідження. Багаторічне особисте спілкування і співпраця з композитором (результатом якої є велика кількість виконавських прем’єр його творів) забезпечили можливість введення до наукового обігу численних унікальних документальних матеріалів, що зберігаються у приватному архіві митця та у ЦДАЛМУ.
На основі цих п’яти методів, визначених як найбільш необхідні для біографічних досліджень, у дисертації вперше:
а)відтворено життєвий і творчий шлях В. Кирейка в контексті історії української музичної культури, на тлі своєї епохи;
б)визначено родовід В. Кирейка;
в)розкрито творчу особистість В. Кирейка як вираження його суб’єктивного світу, думок і переживань;
г)проаналізовано основні твори з багатожанрового доробку композитора;
д)визначено жанрово-стильові риси, особливості музичної мови і композиторського письма;
е)вивчено й актуалізовано критико-публіцистичну спадщину композитора, у якій віддзеркалено його громадянські позиції;
ж)теоретично обґрунтовано велике значення творчого внеску митця в сучасне українське музичне мистецтво.
Дослідження творчості В.Кирейка спиралося на наступну джерельну базу:
а) особисте спілкування з композитором, його близькими та друзями, які надали свої відгуки про митця (Тарасом Кирейком сином композитора, Н.Андрієвською, В. Антонюк, С.Грицею, О.Губком, М.Загайкевич, Л.Колодубом, І.Комаровою, Г.Ляшенком, А.Мухою, В.Філіпенком, Е.Яворським);
б)знайомство з приватним архівом і рукописними нотними матеріалами митця;
в)дослідження особистих документів В. Кирейка, що знаходяться в ЦДАЛМУ: листів до митця, статей композитора та про нього, театральних програмок, а також нотних рукописів (архів № 684, описи 1 і 2) понад 100 найменувань;
г)вивчення всіх нотних матеріалів і опублікованих видань про композитора;
д)знайомство з критико-публіцистичною спадщиною В. Кирейка, що віддзеркалює його чітку громадянську і мистецьку позицію.
Дослідження різножанрового творчого доробку В. Кирейка дало змогу обґрунтувати жанрово-стильові закономірності й витоки його творчості, особливості композиторського стилю, а також окреслити значення творчого внеску митця в сучасну музичну скарбницю.
Музична спадщина композитора посідає гідне місце в нашій культурі, становить важливий етап на шляху розвитку українського музичного мистецтва. Як правильно зазначила М.Загайкевич, він є композитором, творчість якого глибоко вкорінена в національний ґрунт, ліриком і романтиком, наділеним даром тонко відчувати і сприймати все прекрасне [74, c.3].”[1]
На мистецькому терені В. Кирейко виявляє себе як композитор моностильового складу: абсолютно всі різножанрові твори митця (на сьогодні це 266 опусів), починаючи вже з перших опусів, виявляють виразну авторську мову з характерними інтонаційно-мелодичними й ладо-гармонічними зворотами, що виражають чітку індивідуальну систему музичного мислення. Музична мова творів митця коріниться в інтонаційних, ладо-гармонічних та ритмічних особливостях українського фольклору. Композитор переосмислює, узагальнює фольклорні джерела і вводить їх у контекст не тільки сценічних і вокальних, а й симфонічних та камерно-інструментальних творів.
У першу чергу, це позначається на яскравому, соковитому пісенному мелодизмі В.Кирейка, пройнятому м’яким ліризмом, романтичною образністю. Використовуючи мелодії широкого емоційного діапазону, композитор рельєфно й багатопланово розробляє теми, поєднуючи класичні прийоми з методами народно-підголоскового варіювання, мелодичного розспіву, орнаментування, ладо-тональних коливань”. Така вільна варіантність, свобода метороритмічного розвитку, пов’язана з переміщенням наголосів у народно-поетичному тексті, властива і для зразків народної пісенності. Тонко відчуваючи народно-пісенну основу, композитор творчо узагальнює український мелос, шукає індивідуальні виражальні засоби. Таким чином, музична мова В. Кирейка являє собою своєрідний сплав народно-національноих та індивідуальних засад.
Прихильність до романтичної манери письма проявляється і в колоритності гармонічної мови, в якій у різноманітних оберненнях використовуються альтеровані співзвуччя, поліладові нашарування, реалізується біфункціональність акордів. Використання народно-жанрових елементів супроводжується звучанням народних ладів, плагальних гармонічних зворотів, що надає яскравого національного забарвлення індивідуальним гармонічним барвам його творів. Досить часто після 1970‑хроків композитор застосовує рухомий контрапункт та еліптичні модуляції, які непередбачено впливають на музично-драматургічний хід подій”.
Драматургічний профіль більшості творів В. Кирейка можна назвати епіко-ліричним: домінує плинність розвитку, картинність, оповідність, послідовне сюжетне розгортання драми, узгодженість, співмірність, спостерігається поєднання суб’єктивного й об’єктивного начал. Хоча в багатьох мистецьких опусах наявні моменти емоційно-напруженої дії з контрастним протиставленням образів, проте гострі конфліктні зіткнення з’являються рідко.
Визначну роль в організації фактури всіх творів В.Кирейка відіграє поліфонія, в якій українська народна підголосковість і варіаційність поєднується з імітаційністю (досить часто композитор застосовує фугато, імітації, стретти) та контрастністю різних тематичних ліній і нашарувань.
Яскраве й майстерне оркестрування творів митця репрезентує типово класичні симфонічні барви, поєднані з характерно-національними (традиції М.Лисенка, Л. Ревуцького) та з м’якими імпресіоністичними (Лісова пісня”, Тіні забутих предків”, У неділю рано”, Марко в пеклі”).
Отже, самобутня музична мова В. Кирейка вирізняється фактурною, поліфонічною та тембровою винахідливістю, оркестровою різнобарвністю, внутрішньою експресією й емоційною наснаженістю, щиросердністю й безпосередністю вислову, умінням розкрити найпотаємніші думки та переживання людини, стрункістю та вивіреністю композиції, вимогливістю до себе й високим професіоналізмом. Тонкі музичні барви передають душевний світ і глибокі людські переживання. Ідеї гуманізму, що проявляються у звеличенні Людини, розкритті її внутрішнього світу, характерні для естетики романтизму, є головними і в творчості В.Кирейка.
Усе своє творче життя Віталій Дмитрович залишається хранителем” класично-романтичних традицій, переданих йому від вчителя Л. Ревуцького. Згадаймо, що в історії музики поряд з новаторами завжди були композитори, сформовані своєю епохою, які продовжували нести чашу традиційних естетичних надбань, залишаючись вірними власному творчому кредо”. У роки розвитку антиромантичної тенденції першої половини ХХ ст. (творчість С. Прокоф’єва, І.Стравинського) зберігачем традицій романтичної епохи був Р. Глієр, учитель Л.Ревуцького.
На хвилі актуалізації тенденцій романтичного реалізму творчість В. Кирейка набуває нової актуальності. Людству, що стомилося від антигуманної жорстокості, бузувірства та морального розтління, хочеться відчути гармонію, чистоту та красу життя. Цим пояснюється зацікавленість ніби призабутою музикою В. Кирейка: вона знову оживає на концертних сценах України, пробуджуючи у слухачів теплі емоційні почуття, полонить їх задушевною мелодичною мовою та життєдайною образно-емоційною силою.
Можна сказати, що композитор пережив періоди розквіту і слави, забуття і нового відродження своєї музики.
Розгляд творчості корифея української музики Віталія Кирейка в аспекті методологічних принципів біографічних досліджень доводить важливість вивчення цієї актуальної для сучасного вітчизняного мистецтвознавства проблеми. Безумовно, ця тема далеко не вичерпана, вона є цікавою і важливою для подальшого наукового осмислення.

Список використаних джерел
1. АкопянЛ.О. Анализ глубинной структуры музыкального текста /Лев Оганесович Акопян. М.: Практика, 1995. 256 с.
2. АкопянЛ.О. Дмитрий Шостакович: опыт феноменологии творчества /Лев Оганесович Акопян. СПб, 2004. 475 с. + 107 с. нот. пр.
3. Антонюк В.Г. Ренесанс українського романсу /В.Г.Антонюк// Дніпропетровськ: Бористен.- 1999. №11. C. 10-13.
4. Антонюк В.Г. Вічні ноти корифея / В.Г.Антонюк // Літ. Україна. 2007. 22 лютого. С.3.
5. Антонюк В.Г. Українська вокальна школа: етнокультурологічний аспект /Валентина Геніївна Антонюк. Вид. 2.- К., 2001. 144с.
6. Антонюк В.Г. Традиції української вокальної школи. Микола Кондратюк /Валентина Геніївна Антонюк. К.: Українська ідея, 1998. 148с.
7. Арановский М.Г. Симфонические искания. Проблемы жанра симфонии в советской музыке 1960-1975 гг.: Исследовательские очерки /Марк Генрихович Арановский / - Л.: Сов. композитор, 1979. - 288 с.
8. Архимович Л.Б. Виталий Кирейко /Лидия Борисовна Архимович. - М.: Сов. композитор, 1958.- 12 с.
9. Архімович Л.Б. Шляхи розвитку української радянської опери /Лідія Борисівна Архімович. К.: Муз. Україна, 1970. 376 с.
10. Архімович Л.Б. М.В. Лисенко. Життя і творчість /Лідія Борисівна Архімович, Микола Максимович Гордійчук. - Вид.3.- К.: Муз. Україна, 1992. - 254с.
11. Асафьев Б.В. Музыкальная форма как процесс /Борис Владимирович Асафьев. Л.: Музыка, 1971. Книги 1 и 2. 376 с.
12. Асафьев Б.В. Об опере: Избранные статьи /Борис Владимирович Асафьев; Сост. Л.Павлова-Арбенина. Л.: Музыка, 1985. 344c.
13. Беленький И.Л. Биографика в системе наук о человеке: Становление, этапы развития и междисциплинарный контекст отечественного биографоведения /Игорь Леонидович Беленький. - М., 1999. 289с.
14. Беленький И.Л. Биография и биографика в отечественной культурно-исторической традиции /И.Л.Беленький// Диалог со временем. М.: ИВИ РАН, 2001. - №5. С. 30 - 43.
15. Бенч О.Г. Павло Муравський. Феномен одного життя /Ольга Григорівна Бенч. К.: Дніпро, 2002. 664 с.
16. Берегова О.М. Постмодернізм в українській камерній музиці 80-90‑хроків ХХ ст./ Олена Миколаївна Берегова. К.: НМАУ, 1999. 141 с.
17. Бердяєв Н. Національність і людство /Н.Бердяєв // Сучасність.- 1993. - №1. ‑С.154-157.
18. Биография как историческое исследование // История СССР. 1970. №4. ‑ С. 231-242.
19. Білозерська О. Патріарх української музики / О.Д.Білозерська: Інтерв’ю з В.Д.Кирейком // У Києві. - 2004. 5 травня. С.1
20. Блинова М.П. Музыкальное творчество и закономерности высшей нервной деятельности/ М.П.Блинова. Л.: Музыка, 1974. 144 с.
21. Боганова Т.В. Национально-русские традиции в музыке С.С.Прокофьева /Татьяна Васильевна Боганова. М.: Сов. композитор, 1961. 161 с.
22. Бодянский О.Н. Ученые записки императорского Московского университета /О.Н.Бодянский// Ученые записки императорского Московского университета в 8 частях. - Ч.VI, №5. - М. 1834. - С. 287 288.
23. Брайчевська О.А. Про традиції та джерелознавчу базу національної біографічної школи (кінець Х- початок ХХ ст) /О.А. Брайчевська, С.М.Ляшко, В.С.Чишко // Українська біографістика: Зб. наук. праць. Вип.1. - К.: БМТ, 1996.С.29-44.
24. Бугаева Е.В. На пути к многотомному Украинскому биографическому словарю /Елена Валентиновна Бугаева, Владимир Иванович Попик // Вестник БАЕ. ‑ М., 2004. № 3. С.81-83
25. Бугаєва О.В. Біографічний метод відтворення особистості митця /Бугаєва О.В. / Наук. праці НБУВ: Бібліотека. Наука. Культура. Інформація. К., 1998. Вип.1. С. 439 443.
26. Булат Т.П. Микола Лисенко /Тамара Павлівна Булат. К.: Муз. Україна, 1973. 107c.
27. Булат Т.П. Яків Степовий. Творчі портрети українських композиторів/ Т.П.Булат. К.: Муз.Україна, 1980. - 80 с.
28. Бялик М.Г. Л.Н. Ревуцкий /Михаил Григорьевич Бялик. Л.: Сов. композитор, 1979. 159 с.
29. Бялик М.Г. Л.Ревуцький. Риси творчості /Михайло Григорович Бялик. - К.: Муз.Україна, 1973. - 200 с.
30. Валевский А.Л. Основы биографики / Алексей Леонидович Валевский. К.: Наукова думка, 1993. 112 c.
31. Валевский А.Л. Биографика как дисциплина гуманитарного цикла/ Алексей Леонидович Валевский //Лица: биограф. альманах. М., СПб., 1995. ‑ №6. С. 32- 68
32. Васильєв В., Шаповал Ю. Командири Великого Голоду. Поїздки В.Молотова і Л. Кагановича в Україну та на Північний Кавказ: 1932-1933 роки /В.І.Васильєв, Ю.К. Шаповал. К.: Генеза, 2001. 530 c.
33. Вервес Г.Д. Знайомтесь: біографістика /Г.Д. Вервес// Демократична Україна. К., 1997. 9 жовтня.
34. Виноградов Г.С. Про формування індивідуальних композиторських стилів /Г.С. Виноградов // Музика. - 1976. № 2. С.11
35. Виноградов Г.С. Андрій Штогаренко: Творчі портрети українських композиторів/ Гліб Серафимович Виноградов. К.: Муз. Україна, 1973. ‑ 44 с.
36. Винокур Г. О. Биография и культура / Г.О. Винокур.- М., 1997. 230 с.
37. Выготский Л.С. Психология искусства / Л.С.Выготский. 3-е изд.- М.: Искусство, 1986. 573 с.
38. Гаккель Л.Е. Фортепианная музыка ХХ века: Очерки.- Изд. 2-е / Леонид Евгеньевич Гаккель. Л.: Сов. композитор, 1990. 288 c.
39. Гачев Г.Д. Национальные образы мира /Г.Д.Гачев // Вопросы литературы. 1987. ‑№10. С. 156-191
40. Герасимова-Персидська Н.О. Специфіка національного варіанту барокко в українській музиці / Ніна Олександрівна Герасимова-Персидська // Українське барокко та європейський контекст. К.: Наукова думка, 1991. С.211-215
41. Гнатів Т.Ф. Володимир Фемеліді /Творчі портрети українських композиторів / Тамара Франківна Гнатів. К.: Муз. Україна, 1974. 40 с.
42. Головинский Г. Л. Композитор и фольклор: Из опыта мастеров ХIXXX веков. Очерки / Григорий Львович Головинский. М.: Музыка, 1981. 279 с.
43. Гончаренко М.І. Автобіографія як біографічне джерело / М.І.Гончаренко/ Українська біографістика: Зб. наукових праць. Вип. 2. К.:БМТ, 1999.‑С.221‑226
44. Гордійчук М.М. Українська радянська симфонічна музика /Микола Максимович Гордійчук. К.: Муз. Україна, 1969. 428с.
45. Гордійчук М.М. П.О.Козицький. Нарис про життя і творчість / Творчі портрети українських композиторів /Микола Максимович Гордійчук. К.: Муз. Україна, 1959. 71с.
46. Гордійчук М.М. Георгій Іларіонович Майборода/ Творчі портрети українських композиторів / Микола Максимович Гордійчук. К.: Муз.Україна, 1963. 106 с.
47. Гордійчук М.М. Микола Леонтович: Творчі портрети українських композиторів / Микола Максимович Гордійчук.‑ К.: Муз. Україна, 1972. 56 с.
48. Горюхина Н.А. Эволюция сонатной формы / Надежда Александровна Горюхина.‑ К.: Муз. Україна, 1973. 310 с.
49. Горюхина Н.А. Музыкальная форма и стиль / Надежда Александровна Горюхина. Диссерт. доктора искусствоведения. ‑К., 1970. 380 с.
50. Горюхина Н.А. Методика анализа национального стиля: Очерки по вопросам музыкального стиля и формы /Надежда Александровна Горюхина. К.: Муз. Україна, 1985.110 c.
51. Горюхина Н.А. Национальный стиль: понятие и опыт анализа /Н.А.Горюхина // Проблемы музыкальной культуры. ‑Вып. 2 К.: Муз. Україна, 1989. С.52-64.
52. Григорьева Г. В. Стилевые проблемы русской советской музыки второй половины ХХ века: 50-80-е годы / Галина Владимировна Григорьева. М.: Сов. композитор, 1989. 208 с.
53. Грабовський С. Так, революція! / C. Грабовський// Сучасність. К., 2005. № 3. С. 71-72
54. Грица С. Й. Мелос української народної епіки / Софія Йосипівна Грица. К.: Наукова думка, 1979. 248 с.
55. Грица С.Й. Філарет Михайлович Колесса / Софія Йосипівна Грица. К.: Муз.Україна, 1962. 112 с.
56. Грінченко М.О. Історія української музики /Микола Олексійович Грінченко. К.: Спілка, 1922. 278 с.
57. Грінченко М.О.Український романс. Шевченко і музика /Вибране// Микола Олексійович Грінченко. - К.: Державне в-во образотворчого мистецтва, 1959. С.12-24.
58. Губко М.А. Так рано свеча догорела /Мария Алексеевна Губко /Сб. стихов [сост. Алексей Губко]. К.: Радуга, 2004. 98 с.
59. Губко М.О. Гуси-лебеді летять /Марія Олексіївна Губко/ Передмова і переклад на білоруську мову І.Літоша. ‑К.: Радуга, 2005. 56 с.
60. Губко О.Т. Останній романтик українського мелосу /О.Т. Губко/ Творець чарівних мелодій: Розповіді про Віталія Кирейка [Упор. І.Лобовик]. - К.: Криниця, 2002. С. 61- 73.
61. Губко О.Т. Психологія українського народу / Олексій Тимофійович Губко/ Психологічний склад праукраїнської народності: Кн. 1. К.: Задруга, 2003. 356 c.
62. Давыдова О. Н. Драматургия Леси Украинки в музыкально-сценическом творчестве украинских советских композиторов /Оксана Николаевна Давыдова: Диссертация на соиск. ст. канд. искусствоведения: спец.17.00.03. К., 1987.
63. Давидова О.М. Оргія” В. Кирейка /О. М. Давидова // Науковий вісник НМАУ. Вип.16. К.: НМАУ, 2002. С. 297-302
64. Дильтей В. Наброски к критике исторического разума / В.Дильтей // Вопросы философии. М., 1988. № 4. С. 134- 142
65. Драч І.С. Композитор Віталій Губаренко: формула індивідуальності / Ірина Степанівна Драч. Суми, 2002. 228 с.
66. Друскин М. С. Вопросы музыкальной драматургии оперы / Михаил Семенович Друскин. Л.: Музгиз, 1952. 344 с.
67. Енциклопедія українознавства. Львів: НТ ім. Шевченка, 1994. Т. 3. С.860
68. Єрмакова Г.О. Іван Карабиць/ Творчі портрети українських композиторів / Г.О.Єрмакова. К.: Муз. Україна, 1983. 48 с.
69. Єфремова Л.П. Лісова пісня”, опера В. Кирейка /Леніна Петрівна Єфремова. К.: Мистецтво, 1965. 52 с.
70. Загайкевич М.П. Українська балетна музика /Марія Петрівна Загайкевич. К.: Наукова думка, 1969. 232 с.
71. Загайкевич М.П. С.П. Людкевич. Нарис про життя і творчість / Марія Петрівна Загайкевич. К. Наукова думка, 1957. 154 с.
72. Загайкевич М. П. Драматургія балету / Марія Петрівна Загайкевич. К.: Наук. думка, 1978. 257 с.
73. Загайкевич М. П. Опера Віталія Кирейка У неділю рано зілля копала” /М.П. Загайкевич // Культура і життя. 1966 р. 14 серпня
74. Загайкевич М.П. Після сорокарічного забуття. Опера В. Кирейка Лісова пісня” на сцені оперної студії Національної музичної академії ім. П.І.Чайковського/ М. П. Загайкевич // Культура і життя. 1999 р. 11 грудня
75. Загайкевич М.П. Митець і доба /М.П.Загайкевич //Культура і життя. 1997р. 5 лютого.
76. Загайкевич М. П. Левко Колодуб: Творчі портрети українських композиторів / Марія Петрівна Загайкевич/ К.: Муз.Україна, 1973. 58 с.
77. Загайкевич М. П. Богдана Фільц: Творчий портрет/ Марія Петрівна Загайкевич. Тернопіль: АСТОН, 2003. 144 с.
78. Зинькевич Е.C. Динамика обновления. Украинская симфония на современном этапе в свете диалектики традиции и новаторства (1970-е начало 80-х годов) / Елена Сергеевна Зинькевич.‑ К.: Муз. Україна, 1986. 182 с.
79. Зінькевич О. С. Музичний процес чи його імітація /О.С.Зінькевич // Музика. К., 1993. №1. С. 6 8.
80. Зинькевич Е.С. Значение генетико-типологического аспекта в анализе современной музыки /Е.С.Зинькевич / Музыкальное произведение: сущность, аспекты анализа. Сб. статей [Сост. И.А.Котляревский, Д.Г.Терентьев]. К.: Муз. Україна, 1988. С. 96- 102
81. Зинькевич Е.С. Логика художественного процесса как историко-методологическая проблема / Е.С.Зинькевич/ Музично-історичні концепції у минулому і сучасності: Матеріали науково-практичної конференції. Львів, 1997. С. 49‑55
82. Івахненко Л.Я. Анатолій Коломієць: Творчі портрети українських композиторів / Лідія Яківна Івахненко. К.: Муз. Україна, 2002. 96 с.
83. Ионин Л.Г. Социология культуры / Леонид Георгиевич Ионин / Учеб. пособие/ М., 1996. 278 с.
84. Історія української музики. В 6 т. - Т. 4: 1918 1941/ НАН України, Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського [Редкол.тому: Л.О.Пархоменко та ін.; авт. т.: М.В.Беляєва, Т.П.Булка, М.М.Гордійчук та ін.].‑К.: Наук. думка, 1992. 616 с.
85. Історія української музики. В 6 т.‑ Т. 5: 1941‑1958 / НАН України, Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського [Редкол. тому: Г.А. Скрипник та ін.] К., 2004. 504 с.
86. Історія української дожовтневої музики [Заг. ред. О.Я.Шреєр- Ткаченко]. К.: Муз. Україна, 1969. 588 с.
87. Історія української радянської музики: Учб. посібник/ Редкол.: О.С.Зінькевич, І.Ф.Ляшенко. - К.: Муз.Україна, 1990. 294 с.
88. Историческая биография: Сб. обозрений к XVII Международному конгрессу исторических наук (Мадрид, август 1990). М., 1990. 197 с.
89. Калениченко А.П. Багатогранність (В.Кирейку 60) / А.П.Калениченко// Культура і життя. 11 січня 1987 р.
90. Канєвська Д.А. Б.Лятошинський і Д. Шостакович: порівняльно-типологічний аналіз творчості / Діана Альфредівна Канєвська/ Дисерт. канд. мистецтвознавства. 17.00.03. К., 2002. 189 с.
91. Квітка К.В. Фольклористична спадщина М.Лисенка /Климент Васильович Квітка / Вибрані статті: Ч.2. [Упор. та комент. А.І.Іваницького]. К.: Муз. Україна, 1986. 152 с.
92. Квітка-Основ’яненко Г.Ф. Салдацький патрет /Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко / Зібрання творів у 7-ми томах.‑Т. ІІІ. К.: Наук. думка, 1981. С.3-7
93. Келдыш Ю.В. Рахманинов и его время / Юрий Всеволодович Келдыш. М.: Музыка, 1973. 471 с.
94. Кирейко В.Д. Народна музика в творчості Л.М.Ревуцького /В.Д.Кирейко// Народна творчість та етнографія. К., 1959. Кн.1. С. 6 ‑11