Замовити дисертацію КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ГРОМАДЯН УКРАЇНИ НА СВОБОДУ ОБ’ЄДНАННЯ В ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ : КОНСТИТУЦИОННОЕ ПРАВО ГРАЖДАН УКРАИНЫ НА СВОБОДУ ОБЪЕДИНЕНИЕ В ПОЛИТИЧЕСКИЕ ПАРТИИ И ЕГО ОБЕСПЕЧЕНИЕ В УКРАИНЕ

Короткий опис:
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

СИТНИК ЮЛІЯ МИКОЛАЇВНА

УДК 342.7

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ГРОМАДЯН УКРАЇНИ НА СВОБОДУ ОБ’ЄДНАННЯ В ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ

12.00.02 конституційне право; муніципальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Олійник Анатолій Юхимович,
кандидат юридичних наук, професор

Київ 2014

ЗМІСТ

ВСТУП....4
РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ДЖЕРЕЛА КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА ГРОМАДЯН УКРАЇНИ НА СВОБОДУ ОБ’ЄДНАННЯ В ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ............................................................14
1.1. Аналіз наукових джерел дослідження конституційного права
громадян України на свободу об’єднання в політичні партії...14
1.2. Нормативно-правові джерела конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії ..32
Висновки до розділу 1..49
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЯ, ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ І ВИДОВА НАЛЕЖНІСТЬ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА ГРОМАДЯН УКРАЇНИ НА СВОБОДУ ОБ’ЄДНАННЯ В ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ................................53
2.1. Методологія дослідження конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії.......53
2.2. Поняття та ознаки конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії...65
2.3. Зміст конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії...80
2.4. Видова належність конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії ....103
Висновки до розділу 2.....113
РОЗДІЛ 3. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА ГРОМАДЯН УКРАЇНИ НА СВОБОДУ ОБ’ЄДНАННЯ В ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ .......................................................................................119
3.1. Поняття та зміст забезпечення конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії.119
3.2. Органи держави в системі забезпечення конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії.....135
3.3. Суб’єкти громадянського суспільства в системі забезпечення конституційного права громадян України на свободу об’єднання
в політичні партії.........154
Висновки до розділу 3.....171
ВИСНОВКИ........174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...180
ДОДАТКИ...203

ВСТУП
Актуальність теми. Здобуття державної незалежності зумовило необхідність формування принципово нової системи національного права, створення правового підґрунтя для еволюції і суспільства як громадянського, і держави як суверенної та правової. Важливе значення для формування нової системи національного права, насамперед, мають питання конституційного розвитку України. Можна стверджувати, що цей розвиток повинен мати саме «людиноцентричний» вектор як головний, що зумовлює потребу в поглибленому дослідженні конституційних прав людини та громадянина, включаючи і право громадян України на об’єднання в політичні партії, осучасненні відповідних наукових знань, здійсненні подальших спроб поєднати ці знання з правотворчістю і правореалізацією суспільства, держави й особи. Це питання набуває особливої актуальності з огляду на те, що саме зазначене право надає можливість громадянину реалізувати власний потенціал і відстоювати свої права та свободи. У сучасному світі правозахисна тематика й проблема прав і свобод людини та громадянина набуває нового змісту й стає провідним напрямом діяльності майже всіх міжнародних і державних структур, усього світового співтовариства. Для України це питання є актуальним, оскільки вона тривалий час не мала незалежності та була складовою держави з жорсткою адміністративно-командною системою, нігілістичним ставленням як до права в цілому, так і до проблеми прав людини зокрема. У цій державі проблема конституційного права громадян на свободу об’єднання в політичні партії навіть не розглядалася. Лише в останні роки існування Радянського Союзу це питання набуло актуальності в суспільному та державному житті, увійшло до сфери правозахисної діяльності державних і громадських організацій. Однак ст. 6 Конституції УРСР 1978р. про те, що керівною силою радянського суспільства, ядром його політичної системи, державних і громадських організацій є Комуністична партія Радянського Союзу, ще існувала та була негативною обставиною на шляху демократичних перетворень у державі.
1990 р. було прийнято Декларацію про державний суверенітет України. Подальший розвиток конституційного процесу в аспекті динамічного розвитку конституціоналізму на демократичних засадах характеризується значною інтенсифікацією. Найбільш суттєвою віхою у цьому процесі слід визнати прийняття 28 червня 1996 р. Конституції України, яка закріпила невідчужуваність, непорушність, невичерпність і забезпечення з боку держави конституційного права громадян на свободу об’єднання в політичні партії. Саме в цьому аспекті становить науковий і практичний інтерес дослідження питань щодо можливості громадянина в Україні забезпечити реалізацію конституційного права на свободу об’єднання в політичні партії, а у випадках порушення такого права − звертатися за захистом до компетентних суб’єктів, ініціювати створення політичної партії, брати участь у її створенні та діяльності, вступати до політичних партій і виходити з них за власним бажанням.
Незважаючи на те, що конституційно-правова регламентація цих питань має певний позитивний аспект, однак проблеми з їх реалізацією існують. Розв’язання цих проблем є актуальним завданням, що постало перед Українською державою та суспільством, належне вирішення якого є запорукою реалізації в практичній площині вимог ст. 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю.
Системний аналіз зазначеного права дає змогу не тільки запропонувати певні теоретичні узагальнення, а й сформулювати пропозиції щодо вдосконалення змісту конституційних і законодавчих положень, а отже, практики забезпечення конституційного права громадян на свободу об’єднання в політичні партії.
Значний внесок у розроблення сучасних уявлень про конституційне право громадян України на свободу об’єднання в політичні партії та його правове регулювання здійснили такі зарубіжні учені: П. Бек, А. Бентлі, Е. Берк, М.Вебер, Т. Гоббс, М. Дюверже, Г. Еллінек, Г. Кельзен, Дж.Сарторі, М.Соболевський, Х. Хессе, Б. Шльоер. Правові аспекти права на свободу об’єднання в політичні партії досліджували російські вчені: М. Баглай, Т.Бекназар-Юзбашев, М. Вітрук, В.Даниленко, Є. Дубровіна, Ю. Ентін, С.Заславський, О. Застрожна, О.Іванченко, А. Ковлер, В. Лапаєва, Д.Малий, Г. Мальцев, М. Марченко, А.Постніков, Ю. Тихомиров, Ю. Юдін, І.Яценко та ін. Поняття, зміст, види та форми забезпечення конституційних прав людини і громадянина в Україні досліджували в наукових працях також і вітчизняні науковці: В. Авер’янов, М.Баймуратов, В. Бичек, В. Букач, К.Волинка, С.Гусарєв, В. Журавський, Т.Заворотченко, С. Здіорук, В. Зімніус, В.Кафарський, В. Козлов, А. Колодій, І.Кресіна, О. Марцеляк, А. Олійник, Н.Оніщенко, В. Опришко, В. Погорілко, М.Примуш, О. Пушкіна, П.Рабінович, М. Рагозін, Ю. Римаренко, В. Ріяк, П. Рудик, В. Селіванов, В.Сіренко, О.Скакун, В. Тацій, Ю. Тодика, В. Федоренко, О.Фрицький, М.Цвік, О. Чуб, В.Шаповал, Ю. Швед, Ю. Шемшученко, Н. Шукліна та ін. Незважаючи на значну кількість наукових праць, нині необхідним є комплексне наукове дослідження конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії.
Отже, актуальність дослідження теоретичних і практичних проблем конституційного права громадян на свободу об’єднання в політичні партії пов’язана, по-перше, з дослідженням нормативного регулювання конституційного права громадян на свободу об’єднання в політичні партії; по-друге, зі змістом, видами та роллю державних органів і суб’єктів громадянського суспільства в його забезпеченні; по-третє, з важливістю узагальнення досвіду об’єднання в політичні партії та виявлення як позитивних, так і негативних тенденції розвитку цього інституту в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в рамках Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженої Законом України від 18 березня 2004 р. № 1629-IV; відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011−2015 рр., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24 вересня 2010 р. № 14-10 (зі змінами, внесеними згідно з постановою загальних зборів Національної академії правових наук від 5 березня 2012р. № 4-12), та Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010−2014рр., затвердженого наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347. Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні вченої ради Київського національного університету внутрішніх справ (нині − Національна академія внутрішніх справ) 28квітня 2009 р. (протокол № 7) та узгоджена у відділенні державно-правових наук і міжнародного права Академії правових наук України (№183, 2009 р.).
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є узагальнення доктринальних та нормативних джерел конституційного права громадян на свободу об’єднання в політичні партії; здійснення комплексного аналізу поняття, змісту, видів та забезпечення конституційного права громадян на свободу об’єднання в політичні партії державними органами та суб’єктами громадянського суспільства в Україні; внесення пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення нормативно-правової регламентації та практичної реалізації конституційного права громадян на свободу об’єднання в політичні партії.
Відповідно до мети, необхідним є вирішення таких задач:
− проаналізувати доктринальні джерела конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії;
−дослідити нормативні джерела конституційного права на свободу об’єднання в політичні партії;
−викласти загальну методологію проведення дослідження конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії;
−сформулювати поняття та розкрити ознаки конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії;
−визначити зміст конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії;
−обґрунтувати критерії класифікації та дослідити видову належність конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії;
−розглянути поняття і зміст забезпечення в Україні конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії;
−охарактеризувати діяльність органів і посадових осіб держави щодо забезпечення конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії;
−здійснити аналіз забезпечення конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії суб’єктами громадянського суспільства;
−надати пропозиції щодо вдосконалення законодавства й практики забезпечення конституційного права громадян на свободу об’єднання в політичні партії.
Об’єктом дослідження є конституційні політичні права та свободи людини і громадянина в Україні.
Предметом дослідження є конституційне право громадян України на свободу об’єднання в політичні партії та його забезпечення в Україні.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становить система філософсько-світоглядних, загальнонаукових та приватнонаукових методів дослідження конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії. Філософсько-світоглядні методи охоплюють, наприклад, закон накопичення певної кількості й перехід в іншу якість, що застосовувався при аналізуванні різних позицій авторів стосовно поняття та ознак конституційного права громадян України на об’єднання в політичні партії (підрозділ 2.2); закон єдності й боротьби протилежностей − при дослідженні видової належності конституційного права на об’єднання в політичні партії (підрозділ2.4). При дослідженні використано такі категорій, як загальне, особливе й конкретне (підрозділ 1.1); сутність і зміст; система і структура (підрозділ2.3); критерії класифікації і види (підрозділ 2.4) тощо. Серед загальнонаукових методів застосовано системний та структурно-функціональний, що дало змогу визначити місце досліджуваного нами права в системі прав людини (підрозділ 2.2) та критерії класифікації конституційного права громадян на свободу об’єднання в політичні партії (підрозділ 2.4). Історичний метод було використано для дослідження доктринальних і нормативних джерел права на свободу об’єднання в політичні партії (підрозділи 1.1, 1.2). Серед приватнонаукових методів застосовано порівняльно-правовий, юридичної логіки, інтерпретаційний тощо. Порівняльно-правовий метод допоміг подолати вузьконаціональний підхід при дослідженні конституційного права на свободу об’єднання, саме він сприяє запозиченню прогресивного досвіду інших країн (підрозділ 1.2). Методи юридичної логіки використовувалися при аналізі ознак і формулюванні визначень права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії (підрозділ 2.2), його забезпечення органами держави (підрозділ 3.2) і суб’єктами громадянського суспільства (підрозділ3.3). Метод тлумачення використовувався при інтерпретації окремих юридичних категорій, таких як охорона, захист, відновлення порушеного права (підрозділ 3.1) тощо.
Емпіричну базу дослідження становили результати анкетування 545респондентів (додаток А). Участь у опитуванні взяли особи різного віку, більшість з яких (91,7 %) має певний стаж роботи в Національній академії внутрішніх справ, що дає їм змогу мати чітке уявлення про функції, компетенцію, форми й методи діяльності різних органів щодо забезпечення конституційного права громадян на свободу об’єднання в політичні партії.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена як сукупністю поставлених задач, так і засобами їх розв’язання. Дисертація є однією з перших в Україні робіт, присвячених комплексному дослідженню конституційного права громадян на свободу об’єднання в політичні партії. У дослідженні обґрунтовано низку концептуальних положень, узагальнень і висновків, основними з яких є такі:
вперше:
сформульовано визначення конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії як закріплені Конституцією та законодавством України й орієнтовані на міжнародні стандарти конституційні політичні можливості громадян України, що визнані, захищені й гарантовані державою та суспільством, виражаються у їх участі при створенні, ліквідації чи реформуванні політичних партій, вступі, утриманні від вступу чи виході з них та спрямовані на реалізацію і захист інших прав та свобод;
визначено ознаки досліджуваного права: 1) є основним правом; 2)передбачає активного, небайдужого громадянина; 3) підлягає посиленому захисту з боку держави й суспільства; 4) орієнтоване на міжнародні стандарти; 5)закріплене на конституційному рівні й деталізоване в чинному законодавстві; 6)має підвищений рівень гарантованості; 7) належить виключно громадянам України; 8)єіндивідуальними можливостями кожного, може бути реалізоване групою осіб; 9)є добровільним; 10) його належна реалізація надає можливість громадянам України захищати інші свої права;
з’ясовано зміст конституційного права на свободу об’єднання в політичні партії це закріплені міжнародними та конституційними нормами й деталізовані законодавством політичні можливості громадян України як уповноважених суб’єктів щодо формування і вираження політичної волі, недопущення незаконного обмеження у праві, користування таким соціальним благом та звернення до уповноважених суб’єктів за поновленням права на свободу об’єднання в політичні партії і відшкодуванням шкоди;
обґрунтовано ознаки змісту конституційного права на свободу об’єднання в політичні партії, а саме: а) закріплення міжнародними та конституційними нормами й деталізація законодавством України; б) політичні можливості громадян України; в) формування і вираження політичної волі; г)недопущення незаконного обмеження в праві; д) користування соціальним благом свободи об’єднання в політичні партії; е) звернення до уповноважених суб’єктів за поновленням права на свободу об’єднання в політичні партії та відшкодуванням шкоди;
виокремлено елементи змісту конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії, що передбачає можливість уповноваженого суб’єкта: 1) ініціювати створення політичних партій, брати участь у їх створенні та діяльності, вступати до політичних партій і виходити з них за власним бажанням; 2) вимагати від зобов’язаного суб’єкта: не забороняти без законних підстав утворення і діяльність політичних партій; не обмежувати право вступу в політичну партію чи виходу з неї; забезпечити реалізацію конституційного права на свободу об’єднання в політичні партії; 3) користуватися соціальним благом свободи об’єднання в політичні партії; 4) у випадках порушення конституційного права на свободу об’єднання в політичні партії звертатися за їх захистом до компетентних суб’єктів;
визначено видову належність конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії: за суб’єктом це право громадянина України; за черговістю включення до конституцій − право першого покоління; за ґенезою − є похідним від природного; за видом суб’єкта індивідуальне право; за ступенем його абсолютизації − може бути обмежене відповідно до закону; за характером утворення − це основне право громадянина; за змістом− належить до політичних прав; за територією дії − всеукраїнське;
удосконалено:
поняття забезпечення конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії це закріплена нормами міжнародного й внутрішнього національного права діяльність міжнародних і внутрішніх структур держави й громадянського суспільства, що спрямована на створення сприятливих умов, охорону, захист і поновлення зазначеного конституційного права громадян України з метою користування соціальним благом щодо свободи об’єднання в політичні партії та участі в їх діяльності;
ознаки забезпечення конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії: а) діяльність міжнародних і внутрішніх українських структур держави та громадянського суспільства; б) створення умов для реалізації конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії; в) охорона та захист конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії від правопорушення; г) поновлення порушеного конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії чи відшкодування шкоди;
обґрунтування положення, що систему державних органів України, які забезпечують реалізацію конституційного права на свободу об’єднання в політичні партії, становлять: а) Верховна Рада (парламент); б)Президент (глава держави); в)органи виконавчої влади; г)органи судової влади; д)контрольно-наглядові органи;
пропозиції про те, що основними суб’єктами громадянського суспільства, які забезпечують конституційне право громадян України на свободу об’єднання в політичні партії, є: а) місцеве самоврядування; б) засоби масової інформації; в)громадські об’єднання;
положення про виключну роль правозахисних організацій у сфері забезпечення конституційного права на свободу об’єднання в політичні партії;
дістало подальшого розвитку:
знання про доктринальні джерела конституційного права на свободу об’єднання в політичні партії, що містяться в наукових, навчальних та довідкових виданнях;
знання про нормативно-правові джерела конституційного права на свободу об’єднання в політичні партії, що містяться в міжнародних документах, конституціях зарубіжних країн, Конституції та законах України, підзаконних нормативно-правових актах України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації положення, висновки, пропозиції та рекомендації впроваджені, а також можуть бути використані у:
науково-дослідній сфері для подальшого дослідження конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії;
правозастосовній діяльності при підготовці узагальнення судової практики щодо вирішення судових справ за участю політичних партій (довідка про впровадження Верховного Суду України від 1 листопада 2012 р.) (додаток Б);
навчальному процесі − при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, довідників, наукових статей; при викладанні навчальних дисциплін та курсів «Теорія держави і права», «Конституційне право України», «Конституційне право зарубіжних країн», «Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні», «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні» (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ № 12 від 14лютого 2013 р.) (додаток В).
Апробаціярезультатівдисертації. Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднені та обговорені на: а) ІІІ Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Правові реформи в Україні» (м. Київ, 6 жовтня 2011р.); б)міжкафедральному науково-практичному семінарі «Конституція України: питання теорії та практики» (м. Київ, 8 червня 2012 р.); в)ІІІВсеукраїнській науково-теоретичній конференції «Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні» (м.Київ, 29 листопада 2012 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено в дев’яти публікаціях, п’ять з них наукові статті, що опубліковані у фахових виданнях з юридичних наук, одна у зарубіжному виданні, три у збірниках тез доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури:
ВИСНОВКИ

Дослідивши доктринальні та нормативні джерела конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії, його поняття, ознаки, зміст і види, поняття та зміст його забезпечення в Україні, а також повноваження, функції, форми й методи забезпечення державою та суб’єктами громадянського суспільства зазначеного конституційного права, можна констатувати, що в сучасній українській науці конституційного права вже напрацьовано значний обсяг наукових і навчальних праць, присвячених дослідженню прав, свобод і обов’язків людини та громадянина як найвищих соціальних цінностей. Водночас недостатньо досліджені на видовому рівні окремі права і свободи, зокрема, і конституційні політичні права. Найменш дослідженим в Україні є конституційне право громадян України на свободу об’єднання в політичні партії. Це суб’єктивне право громадян України як самостійна можливість досліджується вперше.
Підсумовуючи проведене дослідження, можна зробити такі висновки.
1. Наука конституційного права серед доктринальних джерел дослідження можливостей громадянина об’єднуватися в політичні партії фіксує такі знання в філософських та історичних працях, монографіях, підручниках, посібниках, наукових статтях, тезах конференцій, юридичній практиці тощо. Узагальнивши напрацювання вітчизняних та зарубіжних дослідників, можна зробити висновок про необхідність спеціального правового дослідження конституційного права громадян на свободу об’єднання в політичні партії юридичною наукою та подальшого розроблення питань щодо поняття та змісту зазначеного права, його суб’єктів, механізму забезпечення тощо.
2. Сучасне нормативне закріплення конституційних свобод людини та громадянина виходить за межі національного права і встановлює міжнародні стандарти й рівні можливості для кожного щодо їх здійснення в правовій державі та громадянському суспільстві. Міжнародні документи як на загальному, так і регіональному рівнях закріплюють право громадян конкретної держави на свободу об’єднання в політичні партії відповідно до внутрішнього національного законодавства. Конституції зарубіжних країн також регулюють це право громадян. Основний Закон України проголошує свободу об’єднання в політичні партії: «Громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії» (ч. 1 ст.36), причому свобода відповідає основним параметрам конституційного ладу; обмежує створення і діяльність організаційних структур у певних видах організацій (ст. 37); визначає засади утворення і діяльності політичних партій (ст. 36−37); закріплює новий статус політичної партії: «Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах» (ч. 2 ст.36).
3. Методологія дослідження конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії це система філософсько-світоглядних, загальнонаукових та приватнонаукових методів дослідження конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії й технологія використання методологічних принципів, підходів, методів і методик у процесі дослідження цього права та практичної його реалізації. Систему методів дослідження зазначеного конституційного права складають такі принципи, засоби, способи і прийоми: 1) філософсько-світоглядні (закони: єдності й боротьби протилежностей, накопичення кількості та перехід у нову якість; категорії: зміст, форма, сутність, явище, причина, наслідки; матерія та свідомість, емпіричне і теоретичне, абстрактне й конкретне, історичне та логічне тощо); 2) загальнонаукові (конкретно-соціологічний, структурний, функціональний, формально-логічні методи, методи аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння, абстрагування, аналогії, моделювання, метод сходження від абстрактного до конкретного й від конкретного до абстрактного, визначення тощо); 3) приватнонаукові (порівняльно-правовий, техніко-юридичного аналізу, конкретизації, тлумачення, біхевіористський, синергетики тощо).
4. Конституційне право на свободу об’єднань в політичні партії є провідним правом у системі політичних прав і свобод, що закріплене на конституційно-правовому рівні та надає можливість громадянам бути активними членами суспільства, впливати на державну владу, брати активну участь у політичному житті, висловлювати свою позицію щодо актуальних питань державного й суспільного життя, бути незгодними з позицією органів державної влади та контролювати їх за різними напрямами діяльності як у внутрішній, так і зовнішній політиці держави. Конституційне право на свободу об’єднання в політичні партії це закріплені Конституцією та законодавством України й орієнтовані на міжнародні стандарти конституційні політичні можливості громадян України, що визнані, захищені та гарантовані державою і суспільством, виражаються у їх участі при створенні, ліквідації чи реформуванні політичних партій, вступі, утриманні від вступу чи виході з них, а також спрямовані на реалізацію та захист інших прав і свобод.
Визначено ознаки досліджуваного конституційного права громадян, а саме: 1)є основним правом; 2) передбачає активного, небайдужого громадянина; 3)підлягає посиленому захисту з боку держави; 4) орієнтоване на міжнародні стандарти; 5) закріплене на конституційному рівні й деталізоване в чинному законодавстві; 6) має підвищений рівень гарантованості; 7) належить виключно громадянам України; 8) є індивідуальними можливостями кожного, може бути реалізоване групою осіб; 9) є добровільним; 10) його належна реалізація надає можливість громадянам України захищати інші свої права.
5. Зміст конституційного права на свободу об’єднання в політичні партії становлять закріплені міжнародними та конституційними нормами й деталізовані законодавством політичні можливості громадян України як уповноважених суб’єктів щодо формування і вираження політичної волі, недопущення незаконного обмеження у праві, користування таким соціальним благом та звернення до уповноважених суб’єктів за поновленням права на свободу об’єднання в політичні партії та відшкодуванням шкоди.
6. Під видовою належністю конституційного права на свободу об’єднання в політичні партії автор розуміє віднесення цього права чи окремих його можливостей за певними критеріями, що розроблені доктриною чи закріплені нормативно-правовими актами, до окремих груп для їх ефективної реалізації. Відповідно до сформульованих критеріїв класифікації, конституційне право громадян України на свободу об’єднання в політичні партії є: за суб’єктом правом громадянина України, за черговістю включення до конституцій− правом першого покоління, за ґенезою − похідним від природного, за видом суб’єкта індивідуальним правом, за ступенем його абсолютизації − може бути обмежене відповідно до закону, за характером утворення − основним правом громадянина, за змістом − належить до політичних прав, за територією дії − всеукраїнським.
7. Забезпечення конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії це закріплена нормами міжнародного і внутрішнього національного права діяльність міжнародних та внутрішніх українських структур держави і громадянського суспільства, що спрямована на створення сприятливих умов, охорону, захист і поновлення зазначеного конституційного права громадян України з метою користування соціальним благом щодо свободи об’єднання в політичні партії та участі в їх діяльності.
8. Забезпечення державою конституційного права громадян України на свободу об’єднання в політичні партії це закріплена нормами міжнародного та внутрішнього національного права діяльність органів держави, що спрямована на створення сприятливих умов, охорону, захист і поновлення зазначеного конституційного права громадян України з метою користування соціальним благом щодо свободи об’єднання в політичні партії та участі в їх діяльності.
Систему державних органів України, що забезпечують реалізацію конституційного права на свободу об’єднання в політичні партії, становлять: а)Верховна Рада (парламент); б) Президент (глава держави); в) органи виконавчої влади; г) органи судової влади; д) контрольно-наглядові органи.
9. Громадянське суспільство це спільність вільних, рівноправних людей, кожному з яких забезпечено юридичні можливості бути власником, користуватися громадянською, економічною, культурною та особистою свободою, надійним соціальним захистом, а також брати участь у політичному житті країни. Його сутність можна охарактеризувати як організаційну єдність індивідів у їх свободі поведінки щодо громадянського, політичного, економічного, соціального, культурного, особистого життя кожного в межах правової держави та демократичної країни. Суб’єктами громадянського суспільства є фізичні та юридичні особи, їх об’єднання і спільноти. Найпоширенішими з них, що забезпечують конституційне право громадян України на свободу об’єднання в політичні партії, є: а) місцеве самоврядування; б) засоби масової інформації; в)громадські об’єднання.
10. Автором запропоновано:
а) внести зміни до Закону України «Про політичні партії в Україні» від 5квітня 2001 р., а саме:
статтю 6, що передбачає коло суб’єктів, які не можуть бути членами політичних партій, доповнити положеннями такого змісту: а) у пункті 7 замість слів «кримінально-виконавчої» застосувати слово «пенітенціарної»; б) пункт 8 викласти в такій редакції: «працівники прикордонної і митної служби»; пункт9− «службові особи Міністерства юстиції»; пункт 10 − «службові особи контролюючих органів»;
у ст.10 необхідно встановити конкретні вимоги як до осіб, які збирають підписи, так і до тих, які ці підписи надають, або відмовитися від формалізованого збору підписів;
внести зміни до ч. 14 ст.11 для визначення коректнішого терміну (а не 30днів, як передбачено сьогодні) розгляду питання реєстрації. У цій же статті варто визначити підстави, що дозволять продовжити термін реєстрації;
необхідно регламентувати, що партії може бути відмовлено в реєстрації лише у випадках невідповідності статутних і програмних документів партії ч.1 ст. 37 Конституції України та невиконанні нею передреєстраційних вимог (проведення установчого з’їзду). В інших випадках політичні партії повинні мати право на додатковий строк для узгодження своїх установчих документів із законодавчими нормами, і лише в разі неподання впродовж визначеного строку узгоджених документів партії може бути відмовлено в реєстрації;
доцільно встановити порядок припинення членства в партії, істотними елементами якого є: встановлення умов припинення членства; визначення органу, уповноваженого приймати рішення про припинення членства в партії; закріплення процедури, відповідно до якої приймається рішення про припинення членства; порядок оскарження рішень про припинення членства в політичній партії.
б) на рівні Кримінального кодексу України повинна бути встановлена відповідальність за порушення вимог, передбачених ст. 37 Конституції України;
в) на законодавчому рівні необхідно визначити тлумачення понять, що вживаються в ст. 37 Конституції України: «діяльність, спрямована на ліквідацію незалежності України»; «діяльність, спрямована на зміну конституційного ладу насильницьким шляхом», «діяльність, спрямована на порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки», «незаконне захоплення державної влади», «пропаганда насильства», «розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі», «посягання на права і свободи людини, здоров’я населення»;
г) ч. 4 ст. 36 Конституції України після слів «до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи...» доповнити словами «виходу з них» і далі за текстом;
д) пропонуємо доповнити п. 2 ст. 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р. положенням такого змісту: «Приймає рішення щодо анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії при наявності підстав, передбачених законом».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Б. Забезпечення прав людини у сфері виконавчої влади / В.Б. Авер’янов // Міжнародна поліцейська енциклопедія : [у 10 т.] / відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьєв, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко. К., 2005.
Т. ІІ : Права людини у контексті поліцейської діяльності. 2005. С. 283285.
2. Автономов А. С. Правовая онтология политики. К построению системы категорий / Автономов А. С. М. : Инфограф, 1999. 384 с.
3. Алексеев С. С. Философия права / Алексеев С. С. М. : НОРМА, 1998. 336 с.
4. Барабаш Ю. Г. Нариси з конституційного права : [зб. наук. пр.] / Барабаш Ю. Г. Х. : Право, 2012. 160 с.
5. Баран С. О. Забезпечення конституційного права на відшкодування шкоди органами держави / С. О. Баран // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2012. №1. С. 123129.
6. Бахин С. В. О классификации прав человека, провозглашённых в международных соглашениях / С. В. Бахин // Изв. вузов. Правоведение. 1991. № 2. С. 4151.
7. Бекназар-Юзбашев Т. Б. Партии в буржуазных политико-правовых учениях / Бекназар-Юзбашев Т. Б. ; отв. ред. В. М. Чхиквадзе ; АН СССР. Ин-т государства и права. М. : Наука, 1988. 175 с.
8. Бекназар-Юзбашев Т. Б. Политические партии и развитие буржуазной государственно-правовой доктрины (Политические партии как объект исследования в буржуазных политико-правовых учениях) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Бекназар-Юзбашев Тигран Беникович. М., 1983. 213с.
9. Білоус А. О. Політичні об’єднання України / Білоус А. О. К. : Україна, 1993. 108 с.
10. Боброва Н. А. Гарантии реализации государственно-правовых норм / Боброва Н. А. Воронеж : Воронеж. ун-т, 1984. 164 с.
11. Бондар Ю. Свобода слова : українська мірка / Бондар Ю. К. : Персонал, 2004. 144 с.
12. Боняк В. О. Конституційне право людини і громадянина на освіту в Україні : [моногр.] / Боняк В. О. Д. : Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ ; Ліра ЛТД, 2008. 157 с.
13. Букач В. В. Конституційні політичні права та свободи людини і громадянина в Україні : [моногр.] / В. В. Букач, А. Ю. Олійник. Д. : Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2006. 172 с.
14. Букач В. В. Поняття конституційних політичних прав і свобод / В.В.Букач // Держава і право : зб. наук. пр. / Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького НАН України. К., 2001. Вип. 10. С.187192.
15. Волинка К. Г. Забезпечення прав і свобод особи (поняття) / К.Г.Волинка // Міжнародна поліцейська енциклопедія : [у 10 т.] / відп. ред. Ю.І.Римаренко, Я. Ю. Кондратьєв, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко. К., 2005.
Т. ІІ : Права людини у контексті поліцейської діяльності. 2005. С. 265.
16. Волинка К. Г. Механізм забезпечення прав і свобод особи : питання теорії та практики : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / К. Г. Волинка. К., 2000. 16 с.
17. Волинка К. Г. Проблеми становлення єдиного механізму забезпечення прав і свобод особи / К. Г. Волинка // Вісник Запорізького юридичного інституту. 2000. № 3 (12). С. 3848.
18. Гіда Є. О. Права людини (класифікація) / Є. О. Гіда // Міжнародна поліцейська енциклопедія : [у 10 т.] / відп. ред. Ю. І. Римаренко, Я.Ю.Кондратьєв, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко. К., 2005.
Т. ІІ : Права людини у контексті поліцейської діяльності. 2005. С. 748751.
19. Глухарева Л. И. Права человека в современном мире (социально-философские основы и государственно-правовое регулирование) / ГлухареваЛ.И. М. : Юристъ, 2003. 304 с.
20. Гоббс Т. Сочинения : в 2 т. / Гоббс Т. ; [пер. с англ.]. М. : Мысль, 1989 . (Сер. Философское наследие).
Т. 1. 1989. 627 с.
21. Гойман В. И. Механизм обеспечения реализации законов в современных условиях / В. И. Гойман // Государство и право. 1991. № 12. С. 1215.
22. Гуренко М. М. Теоретико-правові проблеми гарантій прав і свобод людини і громадянина : [моногр.] / Гуренко М. М. К. : Нац. акад. внутр. справ. України, 2001. 218 с.
23. Гусарєв С. Д. Теорія права і держави : [навч. посіб.] / Гусарєв С. Д., Олійник А. Ю., Слюсаренко О. Л. К. : Правова єдність, 2008. 270 с.
24. Демиденко В. О. Утвердження і забезпечення конституційних прав та свобод людини й громадянина в діяльності міліції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право» / В.О.Демиденко. К., 2002. 16 с.
25. Дербишайр Дж. Политические системы мира : [в 2 т.] / Дж.Д.Дербишайр, Я.Дербишайр ; [пер. с англ.]. М. : Рипол Классик, 2004.
Т. 1. 2004. 512 с.
26. Державне право зарубіжних країн (у схемах) : [навч. посіб.] / [Калиновський Б.В., Лапка О. Я., Лапка Н. Я. та ін.] ; за заг. ред. О. Я. Лапки. К. : КНТ, 2012. 528с.
27. Дмитриев Ю. А. Россия : становление многопартийности / Ю.А. Дмитриев, К. К. Токмаков. М. : Манускрипт, 1992. 223 с.
28. Домбровська О. В. Конституційне право на життя людини і громадянина та забезпечення його реалізації органами внутрішніх справ : дис. канд. юрид. наук : 12.0.02 / Домбровська Оксана Валентинівна. К., 2005. 259с.
29. Домбровська О. В. Конституційне право на життя людини і громадянина та забезпечення його реалізації органами внутрішніх справ : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право» / О. В. Домбровська. К., 2005. 19 с.
30. Дюверже М. Политические партии / Дюверже М. ; [пер. с франц. Л.А. Зимина]. М. : Академ. проект, 2000. 558 с.
31. Еллинек Г. Конституции, их изменения и преобразования / ЕллинекГ. — СПб. : Право, 1907. 118 с.
32. Журавський В. С. Становлення політичних партій в українському суспільстві та їх роль у структуруванні парламенту / Журавський В. С. К. : Парлам. вид-во, 2002. 108 с.
33. За политические партии : Закона Республики България от 2 февр. 2001 // Държавен вестник. 2001. 28 марта. бр. 30.
34. Заворотченко Т. М. Конституційно-правові гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право» / Т. М. Заворотченко. К., 2002. 19 с.
35. Заворотченко Т. М. Поняття конституційно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні / Т. М. Заворотченко // Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки / Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького НАН України. К., 2001. Вип. 13. С. 6499.
36. Загальна декларація прав людини : прийнята і проголошена 10 груд. 1948 р. // Міжнародні документи ООН з питань прав людини. К. : Укр. правнича фундація, 1995. С. 6976.
37. Замніус В. Аналіз Закону України «Про політичні партії» / В.Замніус, Д. Ковриженко [та ін.] // Парламент. 2001. № 5. С. 1840.
38. Замніус В. Виборче законодавство України напередодні змін. Аналіз перспективного виборчого законодавства України та іноземний досвід / В.Замніус, Д. Котляр, А. Євгенієва // Парламент. 2001. № 4. С. 2450.
39. Заславский С. Е. Политические партии России : процесс правовой институцонализации : дис. доктора юрид. наук : 12.00.01 / Заславский Сергей Евгеньевич. М., 2004. 405 с.
40. Здіорук С. І. Проблеми функціонування політичних партій в системі владних відносин : [моногр.] / С. І. Здіорук, В. В. Бичек. К. : НІСД, 2001. 144с.
41. Зейкан Я. П. Рішення Верховного Суду України за скаргами суб’єктів виборчого процесу на виборах Президента України / Я. П. Зейкан // Право вибору. 2005. № 1. С. 6465.
42. Зорькин В. Д. Россия и Конституция в ХХІ веке / Зорькин В. Д. М. : Норма, 2008. 592 с.
43. Истон Д. Категории системного анализа политики / Д. Истон // Политология : хрестоматия / [сост. : Б. А. Исаев, А. С. Тургаев, А. Е. Хренов]. СПб., 2005. С. 94104.
44. История политических и правовых учений : [учеб. для вузов] / под общ. ред. В. С. Нерсесянца. М. : НОРМА ИНФРА-М, 2002. 352 с.
45. Історія українського права : [посіб.] / [І. А. Безклубий, І. С. Гриценко, О. О. Шевченко та ін.]. К. : Грамота, 2010. 336 с.
46. Казимирчук В. П. Право и методы его изучения / Казимирчук В. П. М. : Юрид. лит., 1965. 204 с.
47. Калиновський О. В. Реалізація органами місцевої влади конституційних прав і свобод людини в Україні / О. В. Калиновський // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали ІХрегіональної наук.-практ. конф. (Львів, 1314 лют. 2003 р.). Львів, 2003. С.134137.
48. Капицын В. М. Права человека и механизм их защиты / КапицынВ.М. М. : ЭКМОС, 2003. 288 с.
49. Кармазина М. С. Інститут президентства: за і проти (у світлі цивілізаційного досвіду) / М. С. Кармазина // Сучасна цивілізація : гуманітарний аспект : зб. наук. пр. К. : Академперіодика, 2004. С. 112121.
50. Кафарський В. І. Політичні партії України : конституційно-правове регулювання організації та діяльності : [моногр.] / Кафарський В. І. К. : Логос, 2008. 560 с.
51. Коваленко А. А. Розвиток виконавчої влади в Україні на сучасному етапі : теорія і практика : [моногр.] / Коваленко А. А. К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. 509 с.
52. Кодекс адміністративного судочинства України : Закон України від 6лип. 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. 2005. № 38. Ст. 2362.
53. Козлов В. І. Колективні політичні права і свободи громадян України: конституційно правовий аналіз : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право» / В. І. Козлов. Х., 2009. 19с.
54. Коліушко І. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні / Коліушко І. К. : Факт, 2002. 260 с.
55. Колодій А. М. Права людини і громадянина в Україні : [навч. посіб.] / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. К. : Юрінком Інтер, 2003. 336 с.
56. Колодій А. М. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні : [підруч.] / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. К. : Правова єдність, 2008. 350 с.
57. Колодій А. М. Принципи права України : [моногр.] / КолодійА.М. К. : Юрінком Інтер, 1998. 208 с.
58. Колпаков В. К. Адміністративне право України : [підруч.] / Колпаков В. К. К. : Юрінком Інтер, 1999. 736 с.
59. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод : прийнята 4лист. 1950 р. // Офіційний вісник України. 1998. № 13. Ст. 519.
60. Кононенко О. Проблеми реалізації конституційного права громадян на збори, мітинги, походи і демонстрації / О. Кононенко // Право України. 1998. № 12. С. 4850.
61. Конституционный статус гражданина / [Благож Й., Бокор-Сеге Х., Вайхельт В. и др.] ; под ред. Б. Н. Топорнина. М. : Наука, 1989. 207 с.
62. Конституция (Основной Закон) Федеративной Республики Германия: принята 23 мая 1949 г. // Конституции государств Европы : [в 3 т.] / под общ. ред. Л. А. Окунькова. М., 2001. Т. 1. С. 565636.
63. Конституция Бельгии : принята 7 февр. 1994 г. // Конституции государств Европы : [в 3 т.] / под общ. ред. Л. А. Окунькова. М., 2001. Т. 1. С. 331380.
64. Конституция Испании : принята 27 дек. 1978 г. // Конституции государств Европы : [в 3 т.] / под общ. ред. Л. А. Окунькова. М., 2001. Т. 2. С. 3395.
65. Конституция Итальянской Республики : принята 22 дек. 1947 г. // Конституции государств Европы : [в 3 т.] / под общ. ред. Л. А. Окунькова. М., 2001. Т. 2. С. 95133.
66. Конституция Республики Армения : принята 5 июня 1995 г. // Конституции государств Европы : [в 3 т.] / под общ. ред. Л. А. Окунькова. М., 2001. Т. 1. С. 251285.
67. Конституция Республики Польша : принята 2 апр. 1997 г. ; [пер. А.Кубик] // Канцелярия сейма. Бюро по исслед. и экспертным заключениям. Варшава : Изд-во Сейма, 1997. 99 с.
68. Конституция Турецкой Республики : принята 7 нояб. 1982 г. // Конституции государств Европы : [в 3 т.] / под общ. ред. Л. А. Окунькова. М., 2001. Т. 3. С. 209286.
69. Конституция Финляндии : принята 11 июня 1999 г. Ваммалан : Парламент ; М-во иностранных дел ; М-во юстиции, 2001. 188 с.
70. Конституційне право України : [підруч. для студ. вищ. навч. закл.] / за ред. Ю.М.Тодики, В. С. Журавського. К. : Ін Юре, 2002. 544 с.
71. Конституційне право України : посіб. [для підгот. до іспиту] / [Ю.Г.Барабаш, Л. К. Байрачна, І. І. Дахова та ін.] ; за заг. ред. Ю. Г. Барабаша. Х. : Право, 2012. 304 с.
72. Конституційні права, свободи та обов’язки людини і громадянина : [курс лекцій] / за заг. ред. І. П. Голосніченка. К. : ГАН, 2004. 352 с.
73. Конституція незалежної України : у 3 кн. / [упоряд. С. П. Головатий]. К. : Право, 1995 .
Кн. 1 : Документи, коментарі, статті. 1995. 398 с.
74. Конституція України : станом на 20 берез. 2012 р. К. : Право-Інформ, 2012. 48 с. (Сер. «Юридична бібліотека»).
75. Конституція Української РСР : прийнята 20 квіт. 1978 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. 1978. № 18. Ст. 268.
76. Копейчиков В. В. Гуманизм советской демократии / КопейчиковВ.В. К. : Политиздат Украины, 1989. 156 с.
77. Копєйчиков В. В. Громадянське суспільство і шляхи його формування в Україні / В. В. Копєйчиков, А. Ю. Олійник // Реферативний огляд діючого законодавства України та практики його застосування. К., 1996. С.524.
78. Кравченко В. В. Конституційне право України : [навч. посіб.] / Кравченко В. В. [3-тє вид., виправл. та доповн.]. К. : Атіка, 2004. 512 с.
79. Кравченко В. В. Конституційне право України : [навч. посіб.] / Кравченко В. В. [5-тє вид., виправл. та допов.]. К. : Атіка, 2007. 512 с.
80. Кравченко В. В. Конституційне право України : [навч. посіб.] / Кравченко В. В. К. : Атіка, 2000. 320 с.
81. Кремчер Г. Фракції, партії в парламенті / Г. Кремчер, Б. Шльоер. К.: Геопринт, 2004. 298 с.
82. Кресіна І. О. Політична реформа в Україні : здобутки і недоліки / І.О. Кресіна // Право України. 2007. № 4. С. 912.
83. Кримінальний кодекс України від 5 квіт. 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 2526. Ст. 131.
84. Лазаренко Л. А. Зміст конституційного права на звернення / Л.А.Лазаренко // Право і суспільство. 2008. № 5. С. 915.
85. Лазаренко Л. А. Конституційне право на звернення людини і громадянина та його забезпечення в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право» / Л.А.Лазаренко. К., 2010. 21 с.
86. Лазаренко Л. А. Конституційне право на звернення людини і громадянина та його забезпечення в Україні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Лазаренко Леся Анатоліївна. К., 2010. 225 с.
87. Луговская М. Введение пропорциональной избирательной системы в региональное законодательство о выборах : Теория избирательной системы / М.Луговская // Журнал о выборах. 2003. № 4. С. 211.
88. Лукич Р. Методология права / Лукич Р. ; [пер. с сербскохорват. В.М.Кулистикова] ; под ред. Д. Е. Керимова. М. : Прогрес, 1981. 304 с. (Общественные науки за рубежом. Право).
89. Лутковська В. В. Щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні від 5 черв. 2013 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу :
http://www.ombudsman.gov.ua/images/stories/062013/Dopovid_062013.pdf.
90. Малярчук В. А. Партійні групи Європейського парламенту в міжнародній політиці / В. А. Малярчук // Держава і право : зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. К., 2003. Вип. 22. С. 603608.
91. Марцеляк О. В. Конституційно-правовий статус інституту омбудсмана : світовий досвід та українська модель : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.02 «Консти