Коновал Вадим Олександрович Організаційно-правові механізми держав­ного управління електронним урядуванням на місцевому рівні на прикладі територіальної громади міста Києва

Короткий опис

Коновал Вадим Олександрович, державний експерт експертної групи з питань реалізації проектів цифрової трансформації Держагентства з питань електронного урядування: «Організаційно-правові механізми держав­ного управління електронним урядуванням на місцевому рівні на прикладі територіальної громади міста Києва» (25.00.02 - механізми державного управління). Спец­рада К 26.891.02 в Інституті підготовки кадрів держав­ної служби зайнятості України

ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
КОНОВАЛ ВАДИМ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
УДК 354.1:314.1
ДИСЕРТАЦІЯ
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЕЛЕКТРОННИМ УРЯДУВАННЯМ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ НА ПРИКЛАДІ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ МІСТА КИЄВА
25.00.02 - механізми державного управління Державне управління
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник: СЕМЕНЧЕНКО Андрій Іванович, доктор наук з державного управління, професор, Заслужений діяч науки і техніки України
КИЇВ - 2018

ЗМІСТ
22
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ 33
1.1. Концептуальні засади електронного урядування: передумови, поняття, принципи, підходи, моделі та етапи 33
1.2. Організаційно-правові механізми впровадження електронного урядування на місцевому рівні в умовах становлення інформаційного суспільства 51
1.3. Міжнародний досвід впровадження електронного урядування 66
Висновки до розділу 1 82
РОЗДІЛ 2. СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЕЛЕКТРОННИМ УРЯДУВАННЯМ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ 85
2.1. Становлення електронного урядування на місцевому рівні в Україні... 85
2.2. Система державного управління електронним урядуванням 104
2.3. Організаційно-правові механізми державного управління електронним урядуванням на місцевому рівні на прикладі міста Києва Ошибка! Закладка не оп]
Висновки до розділу 2 Ошибка! Закладка не определена.
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЕЛЕКТРОННИМ УРЯДУВАННЯМ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ .... Ошибка! Закладка не определена.
3.1. Модель державного управління електронним урядуванням на місцевому рівні на прикладі територіальної громади міста КиєваОшибка! Закладка не опредс
3.2. Напрями вдосконалення державного управління електронним урядуванням на місцевому рівні в Україні 172
3.3. Рекомендації місцевим органам публічної влади щодо розвитку організаційно-правового механізму державного управління електронним урядуванням 186
Висновки до розділу 3 Ошибка! Закладка не определена.
ВИСНОВКИ Ошибка! Закладка не определена.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Ошибка! Закладка не определена.
ДОДАТКИ Ошибка! Закладка не определена.
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ ВО - виконавчий орган;
ВРУ - Верховна Рада України;
ДАПЕУУ - Державне агентство з питань електронного урядування України; ДІКТ - Департамент інформаційно-комунікаційних технологій;
ЄІПК - єдиний інформаційний простір міста Києва;
ЄС - Європейський Союз;
ЗУ - Закон України
ІКТ - інформаційно-комунікаційні технології;
ІТС - інформаційно-телекомунікаційна система;
ІТТ - інформаційно-телекомунікаційні технології;
КМДА - Київська міська державна адміністрація;
КМР - Київська міська рада;
КМУ - Кабінет Міністрів України;
КО - комунальна організація;
КП - комунальне підприємство;
КСЗІ - комплексна система захисту інформації;
КУ - комунальна установа;
МКМ - міська комунікаційна мережа;
СКМУ - секретаріат Кабінету Міністрів України;
ТО - територіальні органи міністерств та інших центральних
органів виконавчої влади ЦОВВ - центральні органи виконавчої влади;
ЦОД - центр обробки даних;
ЦНАП - центр надання адміністративних послуг;
ВСТУП
Актуальність теми. Електронне урядування є одним із провідних напрямів розвитку інформаційного суспільства, який запроваджується і розвивається на глобальному, національному, регіональному і місцевому рівнях.
Цей напрямок державної політики, як пріоритетний, визначений в низці законодавчих актів, насамперед, в статті 3 Закону України “Про інформацію”, Стратегії сталого розвитку “Україна - 2020”, Середньостроковому плані пріоритетних дій Уряду до 2020 року, Концепції розвитку електронного урядування в Україні, Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки, Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні, Стратегії реформування державного управління на 2016-2020 роки, тощо.
Актуальність розвитку електронного урядування на місцевому рівні обумовлена процесами децентралізації та деконцентрації влади, розширенням можливостей участі громадян в публічному управлінні, реалізації права населення окремої території самостійно вирішувати питання місцевого значення, а також тим, що згідно Європейської хартії місцевого самоврядування, переважна більшість послуг повинна надаватись саме на місцевому рівні.
Теоретичні засади щодо механізмів державного управління досліджували вітчизняні науковці М. Білинська, С. Гелей, О. Лебединська, В. Мамонова, А. Мельник, С. Романюк, А. Семенченко, В. Трощинський, Ю. Шаров та інші.
Методологічну основу формування концепції електронного урядування склали “теорія постіндустріалізму” Д. Белла, концепція “демократії участі” Й. Масуди, концепція “напівпрямої демократії” Е. Тоффлера, концепції “інформаціональної демократії” М. Кастельса, “інтерактивної демократії” П. Розанвалона.
Окремі аспекти проблем державного управління електронним урядуванням досліджувались у наукових працях зарубіжних дослідників, зокрема М. Бонема, М. Вершиніна, Л. Гросмана, О. Даніліна, В. Дрожжинова, Д. Зейферта, С. Кліфта, А. Кошкіна, Б. Кристального, П. Норіса, М. Раскладкіної, В. Солодова, Ю. Травкіна, К. Хілла, О. Яковлєвої та іншими.
Питання запровадження електронного урядування розглядають у своїх працях вітчизняні вчені: В. Бабаєв, О. Голобуцький, Н. Грицяк, М. Демкова, В. Дрешпак, І. Клименко, П. Клімушин, О. Кукарін, І. Лопушинський, С. Попов,
С. Чукут та інші.
Однак, незважаючи на наявність значної кількості наукових праць по цій тематиці, питання організаційно-правових механізмів державного управління розвитком електронного урядування на місцевому рівні є недостатньо вивченим. Вищезазначене актуалізує тематику дослідження організаційно-правових механізмів державного управління електронним урядуванням на місцевому рівні на прикладі територіальної громади міста Києва і розробки на цій основі рекомендацій органам влади.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота проводилася в межах комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР № 0199U002827) в межах науково- дослідної роботи кафедри інформаційної політики та цифрових технологій за темою: “Електронне урядування як інноваційний інструмент реалізації Стратегії сталого розвитку “Україна-2020” (ДР № 0115U004076), у рамках якої автором сформульовано теоретичні положення та практичні рекомендації для органів публічної влади місцевого рівня щодо вдосконалення організаційно-правових механізмів управління електронним урядуванням, розроблена інформаційно- телекомунікаційна модель електронного урядування місцевого рівня на прикладі міста Києва, а також запропоновані конкретні інструменти надання електронних публічних послуг органам влади, бізнесу та громадянам із використанням мобільних та “smart” технологій.
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування організаційно-правових механізмів державного управління електронним урядуванням на місцевому рівні, визначення пріоритетних напрямів їх розвитку на прикладі територіальної громади міста Києва та розробка на цій основі практичних рекомендацій місцевим органам влади.
Для досягнення поставленої мети було визначено такі завдання:
- з’ясувати стан розробленості проблеми управління розвитком електронного урядування на місцевому рівні, проаналізувати передумови його формування та розвитку, основні поняття, принципи, підходи, моделі та етапи;
- удосконалити категоріально-понятійний апарат, зокрема поняття “електронне урядування на місцевому рівні”, “організаційно-правові механізми державного управління електронним урядуванням”;
- узагальнити міжнародний досвід розвитку електронного урядування та окреслити підходи, які можуть бути використані на місцевому рівні в Україні;
- встановити основні проблеми нормативно-правового і організаційного забезпечення впровадження та розвитку електронного урядування на місцевому рівні в Україні і удосконалити організаційно-правовий механізм державного управління електронним урядуванням на місцевому рівні;
- визначити тенденції, основні принципи та особливості розвитку електронного урядування на місцевому рівні на прикладі міста Києва;
- розробити інформаційно-телекомунікаційну модель електронного урядування на місцевому рівні на прикладі територіальної громади міста Києва;
- обґрунтувати пріоритетні напрями та практичні рекомендації органам влади щодо організаційно-правових механізмів державного управління розвитком електронного урядування на місцевому рівні.
Об’єкт дослідження - розвиток електронного урядування на місцевому
рівні.
Предмет дослідження - організаційно-правові механізми державного управління розвитком електронного урядування на місцевому рівні на прикладі територіальної громади міста Києва.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та вирішення визначених завдань у дисертації використовувалися загальнонаукові і спеціальні методи, а саме: абстрагування, ідеалізація, узагальнення, групування, синтез (визначення сутності та ключових характеристик електронного урядування, його структури, моделі, принципів, підходів запровадження та розвитку); структурно- функціональний, порівняння, аналогія, економікостатистичний (дослідження зарубіжного і вітчизняного досвіду запровадження електронного урядування та виявлення тенденцій його розвитку); історико-правовий (аналіз розвитку законодавства з проблем розвитку електронного урядування в Україні); моделювання, уявний експеримент, графічний (визначення підходів до побудови моделі і механізмів державного управління електронним урядуванням на місцевому рівні), діалектичний, прогностичний (теоретичне узагальнення положень дисертаційної роботи і формулювання висновків).
Теоретичною та інформаційною базою дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних учених із державного управління, нормативно-правові акти з питань запровадження та розвитку електронного урядування України, у тому числі, рішення Київської міської ради, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також матеріали наукових конференцій і семінарів за темою дисертаційного дослідження, результати статистичних спостережень.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретико- методологічному обґрунтуванні організаційно-правового механізму державного управління розвитком електронного урядування на місцевому рівні у контексті сучасних завдань щодо розвитку електронного урядування в Україні. Зокрема, в дисертації:
уперше:
- розроблено інформаційно-телекомунікаційну модель електронного урядування на місцевому рівні на прикладі територіальної громади міста Києва, яка включає суб’єкти (Київську міську раду, виконавчий орган Київради (Київську міську державну адміністрацію), районні в місті Києва державні адміністрації, територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, комунальні підприємства, комунальні організації, комунальні установи) та об’єкти (інформаційно-телекомунікаційні системи, інформаційно- комунікаційні технології, електронні інформаційні ресурси) управління розвитком електронного урядування, а також споживачів електронних послуг та зв’язки між ними на основі інформаційно-комунікаційних технологій, що сприятиме підвищенню ефективності та результативності діяльності місцевих органів влади, їх прозорості та відкритості, участі громадян та бізнесу в управлінських процесах, якості та оперативності наданні їм електронних послуг;
- науково обґрунтована структура та мінімальна кількість інформаційно- телекомунікаційних систем (технологій), необхідних органу публічної влади місцевого рівня для успішного впровадження електронного урядування, що створюється (модернізується) місцевим органом влади, та включає: 1) центр оброблення інформаційних ресурсів; 2) систему електронного документообігу, інтегрованої із загальнодержавною системою електронної взаємодії органів виконавчої влади; 3) систему порталів з такими модулями: електронні послуги, петиції, електронне звернення, система обліку публічної інформації, громадське обговорення нормативно-правових актів; комплексну систему захисту інформації, що сприятиме ефективному та результативному впровадженню електронного урядування;
удосконалено:
- підхід до багаторівневого (стратегічного, тактичного та технічного) формування комплексного механізму державного управління електронним урядуванням на місцевому рівні, який базується на вертикально-горизонтальній взаємодії суб’єктів електронного урядування на місцевому рівні та запропонованого автором Офісу Г ромади з визначенням їх агрегованих завдань, а саме: 1) орган публічної влади відповідає за створення та функціонування електронної публічної адміністрації; 2) Офіс Громади -забезпечує публічне право територіальної громади міста Києва на місцеве самоврядування, у тому числі щодо управління Громадським бюджетом, участь громади в проведенні місцевих реформ згідно із міськими цільовими програмами та реалізації соціально - економічного, культурного розвитку міста; 3) орган публічної влади та Офіс Громади - спільно запроваджують інструменти електронної демократії та електронні послуги для задоволення потреб громадян і бізнесу, що дозволяє підвищити рівень ефективності та результативності діяльності цього органу;
- категоріально-понятійний апарат, зокрема такі поняття: 1) “електронне урядування на місцевому рівні”, яке запропоновано розуміти як інноваційну форму публічного управління, що базується на взаємовигідній вертикально- горизонтальній електронній взаємодії органів публічної влади, суб’єктів бізнесу, громадських організацій та громадян на місцевому рівні шляхом всебічного впровадження взаємозалежних внутрішніх і зовнішніх інформаційно- телекомунікаційних технологій; 2) “організаційно-правовий механізм державного управління електронним урядуванням на місцевому рівні” - це система сукупних взаємопов’язаних принципів, інструментів, організаційних структур, процедур, а також правового регулювання відношень по створенню, впровадженню, застосуванню та розвитку електронного урядування на місцевому рівні, його інтеграції в загальнодержавну систему електронного урядування; 3) надано авторське визначення поняттю “вітрина послуг електронної публічної адміністрації” - інформаційно-телекомунікаційна система або віртуальна платформа у мережі Інтернет органу публічної влади місцевого рівня, основним призначенням якої є єдиний інформативний та продуктивний зв'язок цього органу із споживачами місцевих послуг (органи публічної влади, громадяни, громадські організації та бізнес) для задоволення їхніх потреб через надання/отримання послуг в режимі: 365 днів на рік/7 днів на тиждень/24 години на добу, при цьому продукцією вітрини послуг є реальні електронні публічні послуги місцевого рівня;
- правовий механізм державного управління електронним урядуванням, в якому, на відміну від діючого, запропоновано: 1) на загальнодержавному рівні - розробити окремий Закон України “Про стратегію розвитку електронного урядування в Україні” та внести зміни у визначену сукупність інших законодавчих актів щодо віднесення до повноважень керівника питання забезпечення діяльності на основі застосування інформаційно-комунікаційних технологій, удосконалення механізму використання бюджетних коштів на розвиток електронного урядування, удосконалення механізму управління Національною програмою інформатизації та бюджетною програмою “Електронне урядування та Національна програма інформатизації”; 2) на місцевому рівні - розробити нормативно-правовий акт органу публічної влади місцевого рівня “Про комунальні інформаційні ресурси”, яким зокрема затверджувати паспорт електронного урядування та інформаційно-комунікаційну модель електронного урядування місцевого рівня;
- організаційний механізм державного управління електронним урядуванням, в якому, на відміну від діючого, запропоновано: 1) на загальнодержавному рівні - утворити Міністерство з питань врядування України, яке буде головним органом в системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах державної служби, електронного урядування, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, архівної справи; 2) на місцевому рівні - введення в систему управління електронним урядуванням Офісу Громади і заміни контролюючого та виконавчого рівня на тактичний та технічний відповідно, з перерозподілом її суб’єктів та зв’язків між ними;
- фінансовий механізм державного управління електронним урядуванням на місцевому рівні, в якому на відміну від існуючої процедури формування, розподілу, використання та контролю, залучення коштів міжнародної технічної допомоги (донорів) головному розпоряднику коштів запропоновано шляхом затвердження нормативно-правового акту делегувати повноваження розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачам бюджетних коштів на виконання бюджетної програми;
набули подальшого розвитку:
- встановлення основних тенденцій розвитку електронного урядування на місцевому рівні, а саме: динамічний розвиток та впровадження багатоканального електронного урядування, у тому числі мобільного та Smart; деконцентрація та децентралізація публічної влади; дерегуляція, модернізація дозвільної системи; відставання законодавства від вимог (потреб) розвитку електронного урядування;
запровадження типових технологічних рішень; підвищення функціонального призначення інформаційно-телекомунікаційних технологій та ресурсного забезпечення; збільшення залучення громадян та громадських організацій до розвитку сфери ІКТ місцевого рівня; розвиток порталів відкритих даних місцевого рівня; інтеграція систем електронного урядування; посилення державно-приватного партнерства;
- систематизація основних факторів впливу щодо впровадження електронного урядування на місцевому рівні за критеріями: рівня електронного доступу до публічної інформації місцевих органів влади, оперативності надання електронних послуг, електронної участі громадян у місцевому урядуванні, впровадження електронного документообігу та запровадження електронної взаємодії.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені в дисертації положення, висновки та рекомендації були використані в 12 установах та організаціях, основні з яких є:
- Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації використані при підготовленні змін та доповнень до Положення про Національну комісію, в частині удосконалення організаційно- правового механізму державного управління при формуванні та реалізації державної політики у сфері розвитку інформаційного суспільства й управління Реєстром (довідка про впровадження від 12.03.2018 № 06-1788/06);
- Секретаріатом Київської міської ради при запровадженні електронного документообігу та порталу електронних петицій (довідка про впровадження від 31.10.2016 р. № 225-СК-3461);
- Апаратом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) під час формування та забезпечення реалізації державної політики на регіональному рівні у сферах електронного урядування та захисту інформації, розробленні та реалізації організаційно-правового механізму державного управлінням електронним урядуванням в місті Києві (довідка про впровадження від 24.10.2016 р. № 010-48);
- Департаментом суспільних комунікацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у процесі створення інформаційно-телекомунікаційної системи “Єдиний веб-портал територіальної громади міста Києва” (довідка про впровадження від 16 вересня 2016 р. № 059-3075);
- Департаментом охорони здоров’я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) під час розгортання інформаційно-аналітичної системи “Електронна медицина”, створенні медичного порталу міста Києва, розробленні медичних інформаційних систем “Залишки ліків у медичних закладах” та “Медичні препарати” (довідка про впровадження від 11 жовтня 2016 р. № 061-13266/01);
- Державним архівом міста Києва у процесі створення інформаційно- телекомунікаційної системи “Електронний архів міста Києва” (довідка про впровадження від 20 вересня 2016 р. № 068/05-23/1175);
- Київським міським центром перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій при підготовці навчального курсу “Інформаційні технології у роботі державного службовця” (довідка про впровадження від 19 вересня 2016 р. № 255);
- Комунально-бюджетною установою “Контактний центр міста Києва 1551” у процесі створення інформаційної системи “Інтерактивна карта звернень громадян” (довідка про впровадження від 01 серпня 2017 р. № 194-1382/04);
- Спеціалізованим комунальним підприємством “Київтелесервіс” при створенні мережевої інфраструктури Київської міської ради, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районних в місті Києві державних адміністрацій, підприємств, установ та організацій (довідка про впровадження від 06 жовтня 2016 р. № 219);
- Комунальним підприємством “Інформатика” виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) під час впровадження системи оповіщення в разі виникнення надзвичайних ситуацій, розгортанні програмно-апаратного комплексу ситуаційного центру із протидії загрозам у місті Києві (довідка про впровадження від 06 жовтня 2016 р. № 356-01);
- Товариством з обмеженою відповідальністю “Комп’ютерні інформаційні технології” у процесі створення та впровадження системи порталів (довідка про впровадження від 06 грудня 2016 р. № 220);
- Приватним акціонерним товариством “Центр комп’ютерних технологій ІнфоПлюс” під час модернізації програмного забезпечення системи електронного документообігу АСКОД (довідка про впровадження від 07 липня 2017 р. № 191/01).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним науковим дослідженням. Основні ідеї дисертаційної роботи і розробки, що виконані в її межах, належить особисто здобувачеві. У друкованих працях, опублікованих у співавторстві з Семенченком А.І., доктором наук з державного управління, професором, автору належать аналіз організаційно-правового механізму державного управління електронним урядуванням в Україні та розробка рекомендацій щодо удосконалення теоретико-методологічних засад розвитку інформаційного суспільства та електронного урядування.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження набули висвітлення в наукових публікаціях автора, доповідалися й обговорювалися на методологічних семінарах і засіданнях кафедри інформаційної політики та цифрових технологій Національної академії державного управління при Президентові України, а також апробовані на науково-практичних конференціях за міжнародною участю, зокрема: “День інформаційного суспільства” (Київ, 2013, 2015, 2016); “Інформаційне суспільство в Україні” (Київ, 2013); “Місцеве самоврядування - основа сталого розвитку України” (Київ, 2014); “Публічне управління: шляхи розвитку” (Київ, 2014); “Інформаційне суспільство в Україні: стан, проблеми, перспективи” (Київ, 2015); “Європейські принципи і стандарти підготовки публічних управлінців: орієнтири для України” (Київ, 2015); “Державна служба та публічна політика: проблеми і перспективи розвитку” (Київ, 2016); “Розвиток професійних компетентностей державних службовців: комунікативний аспект” (Київ, 2016); “Національні цінності й національні інтереси в системі публічного управління” (Київ, 2017); “Формування публічної служби, чутливої до людей з особливими потребами: цифрові технології” (Київ, 2017).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи висвітлені автором у 21 публікаціях, у тому числі у 10 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях з державного управління, що входять до затвердженого переліку, 3 з яких - у наукових виданнях іноземної держави за напрямом, з якого підготовлено дисертацію, а також в 10 тезах доповідей у збірниках матеріалів науково- практичних конференцій, 1 публікація в інших виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 330 сторінок, із яких обсяг основного тексту - 211 сторінок. Робота містить 9 рисунків, 3 таблиці, додатки. Список використаних джерел налічує 228 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального наукового завдання в галузі науки “Державне управління”, що полягає в обґрунтуванні організаційно-правових механізмів державного управління електронним урядуванням в Україні на місцевому рівні на прикладі міста Києва, та розробленні науково-практичних рекомендацій органам публічної влади місцевого рівня з цих питань.
1. Розкрито стан розробленості проблеми державного управління розвитком електронного урядування на місцевому рівні та доведено, що незважаючи на наявність значної кількості напрацьованих праць, питання організаційно-правових механізмів державного управління розвитком електронного урядування на місцевому рівні, є недостатньо вивченим. Автор пропонує розуміти “електронне урядування на місцевому рівні” як інноваційну форму публічного управління, що базується на взаємовигідній вертикально- горизонтальній електронній взаємодії органів публічної влади, суб’єктів бізнесу, громадських організацій та громадян на місцевому рівні шляхом всебічного впровадження взаємозалежних внутрішніх і зовнішніх інформаційно- комунікаційних технологій. Запропоновано визначення поняттю “організаційно- правовий механізм державного управління електронним урядуванням на місцевому рівні” - це система сукупних взаємопов’язаних принципів, інструментів, організаційних структур, процедур, а також правового регулювання відношень по створенню, впровадженню, застосуванню та розвитку електронного урядування на місцевому рівні, його інтеграції в загальнодержавну систему електронного урядування. Надано визначення поняттю “вітрина послуг електронної публічної адміністрації” - інформаційно-телекомунікаційна система або віртуальна платформа у мережі Інтернет органу публічної влади місцевого рівня, основним призначенням якої є єдиний інформативний та продуктивний зв'язок цього органу із споживачами місцевих послуг (органи публічної влади, громадяни, громадські організації та бізнес) для задоволення їхніх потреб через надання/отримання послуг в режимі: 365 днів на рік/7 днів на тиждень/24 години на добу, при цьому продукцією вітрини послуг є реальні електронні публічні послуги місцевого рівня.
2. Визначено системні передумови успішного запровадження електронного урядування органом публічної влади на місцевому рівні: економічні, організаційні, технологічні, кадрові та правові, які повинні забезпечуватися в межах єдиної публічної політики. Окреслено низку базових принципів щодо успішного запровадження електронного урядування органом публічної влади місцевого рівня, а саме: прозорості і підзвітності, системної організації інформаційно-технологічного середовища, орієнтації на громадян, ефективності, керівництва та координації процесів інформатизації, зручності і простоти використання, безпеки, масштабованості рішень, а також принципу першої особи.
Обгрунтовано такі пріоритетні напрями розвитку електронного урядування на місцевому рівні, визначено тенденції розвитку державного управління електронним урядуванням на місцевому рівні.
Так громадяни, громадські організації та бізнес будуть посилювати свій вплив на місцеві органи публічної влади, у першу чергу, через запровадження електронного урядування.
3. Проаналізовано основні світові моделі запровадження електронного урядування, умовами реалізації яких виступає мережева організація суспільства та публічного управління, ефективно налагоджений зворотний зв’язок і високий технологічний рівень оснащеності публічної адміністрації.
Узагальнено досвід провідних країн світу з питань впровадження електронного урядування, на основі якого зроблено висновок, що Україні необхідно законом прийняти довгострокову державну стратегію розвитку електронного урядування, орієнтуючись на досвід Європейського Союзу щодо запровадження проектного підходу до реалізації проектів, країни - Естонії щодо швидкого запровадження електронних послуг для громадян та бізнесу, міста - Сінгапуру щодо запровадження принципу “першої особи” та запровадження Smart-технологій.
4. Доведено, що процеси становлення електронного урядування на місцевому рівні в Україні все ще залишаються нерівномірними, нескоординованими і деколи хаотичними. На рівні держави не сформоване єдине бачення комплексного впровадження та розвитку системи електронного урядування на місцевому рівні, а саме відсутня необхідна систематизація, стандартизація та типізація відповідних процесів.
Запропоновано удосконалити правовий механізм державного управління електронним урядуванням на загальнодержавному рівні шляхом внесення відповідних змін до законодавчих актів, а саме: Конституції України, законів України “Про центральні органи виконавчої влади”, “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про місцеві державні адміністрації”, “Про Національну програму інформатизації”, “Про Бюджетний кодекс України”, Положення про Державне агентство з питань електронного урядування України, а також прийняття окремого Закону України “Про стратегію розвитку електронного урядування в Україні” та утворення Міністерства з питань врядування України, шляхом злиття Державного агентства з питань електронного урядування України, Національного агентства з питань державної служби України і Державної архівної служби України, яке має бути головним органом в системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах державної служби, електронного урядування, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, архівної справи.
На регіональному та місцевому рівні доцільно ухвалити нормативно- правовий акт органу “Про комунальні інформаційні ресурси”, яким у тому числі затверджувати паспорт електронного урядування та інформаційно- телекомунікаційну модель електронного урядування місцевого рівня.
5. Обгрунтовано такі пріоритетні напрями розвитку електронного урядування на місцевому рівні: створення спільної стратегії застосування інформаційно-комунікаційних технологій в роботі місцевих органів влади;
формування ефективного органу управління процесом впровадження цих технологій на місцевому рівні; впровадження дієвих механізмів фінансового планування та контролю за їх використанням; забезпечення єдиної системи координації діяльності місцевих органів влади, у т.ч. з органами місцевого самоврядування та суб’єктами громадянського суспільства; об'єднання державних, регіональних і муніципальних інформаційних ресурсів в єдину інтегровану інформаційну інфраструктуру, націлену на задоволення потреб громадян.
Виокремлено такі пріоритетні напрями розвитку електронного урядування на місцевому рівні в Україні, на прикладі міста Києва, а саме: єдиний веб-портал територіальної громади; електронні послуги, що надаються через діючу мережу ЦНАПів та “вітрину послуг” електронної публічної адміністрації; внутрішній електронний документообіг; онлайн бюджет; бюджет участі; електронні петиції; електронні закупівлі; єдина система обліку, тощо.
6. Удосконалено структурно-функціональну модель організаційного механізму державного управління електронним урядуванням в місті Києві. Запропоновано в діючій моделі контролюючий та виконавчий рівні замінити на тактичний та технічний відповідно, з перерозподілом суб’єктів управління та зв’язків між ними, а також обґрунтовано введення нового суб’єкту управління електронним урядуванням Офісу Громади на правах органу самоорганізації населення, визначено його основні функції, проаналізовано горизонтальні та вертикальні зв’язки із іншими суб’єктами та об’єктами управління, сформульовано завдання та повноваження Офісу Громади, насамперед щодо обов’язкового погодження з ним програмних документів, у тому числі, і з питань розвитку електронного урядування в місті Києві.
Розкрито головні завдання суб’єктів управління розвитком електронного урядування на місцевому рівні, а також їх спільні завдання, а саме:
- орган публічної влади відповідає за створення та функціонування електронної публічної адміністрації;
- Офіс Громади -забезпечує публічне право територіальної громади міста Києва на місцеве самоврядування, у тому числі щодо управління Громадським бюджетом, участь громади в проведенні місцевих реформ згідно із міськими цільовими програмами та реалізації соціально-економічного, культурного розвитку міста, у тому числі у сфері електронного урядування;
- орган публічної влади та Офіс Громади - спільно запроваджують інструменти електронної демократії та електронні послуги для задоволення потреб громадян і бізнесу, що дозволяє підвищити рівень ефективності та результативності діяльності цього органу;
Запропоновано авторську інформаційно-телекомунікаційну модель електронного урядування на місцевому рівні на прикладі територіальної громади міста Києва, яка включає суб’єкти та об’єкти управління розвитком електронного урядування, а також споживачів послуг та зв’язки між ними на основі ІТТ. Науково обґрунтовано структуру та мінімальну кількість інформаційно- телекомунікаційних систем (технологій), необхідних органу публічної влади місцевого рівня для успішного впровадження електронного урядування.
Доведено, що децентралізацію сфери електронного урядування необхідно завершити на обласному (регіональному) рівні.
7. Визначено тенденції розвитку державного управління електронним урядуванням на місцевому рівні, а саме: динамічний розвиток та впровадження багатоканального електронного урядування, у тому числі і мобільного та Smart; деконцентрація та децентралізація публічної влади в Україні; дерегуляція та розвиток підприємництва, модернізація дозвільної системи; відставання законодавства від вимог (потреб) розвитку електронного урядування; запровадження єдиних технологічних рішень регіону, району, територіальної громади; підвищення функціонального призначення ІКТ та ресурсного забезпечення; збільшення залучення громадян та громадських організацій до розвитку сфери ІКТ місцевого рівня; розвиток порталів відкритих даних місцевого рівня; інтеграція систем електронного урядування; збільшення міжнародної допомоги та залучення донорів; посилення державно-приватного партнерства; тощо.
Обґрунтовані науково-практичні рекомендації органам публічної влади місцевого рівня щодо розроблення і застосування організаційних та правових механізмів державного управління електронним урядуванням, урахування яких дозволить органам публічної влади місцевого рівня оперативно розробити ефективну систему управління сферою електронного урядування, уникнути помилок, а також пришвидшити процес переходу на сучасну форму державного управління.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бабаєв В.М. Текст лекцій з дисципліни “Електронне урядування” (для студентів 5 курсу спеціальності 8.03060101 “Менеджмент організацій і адміністрування” денної форми навчання) / В.М. Бабаєв, М.М. Новікова, С.О. Гайдученко; Харк. Нац. Ун-т міськ. Госп-ва ім. О. М. Бекетова. - Х.: ХНУМГ, 2014. - 127 с.
2. Байме К. Політичні теорії сучасності : посіб. З філос. Дисциплін / Клаус Байме ; пер. З нім. М. Д. Култаєвої та М. І. Бойченко. - К. : Стилос, 2008. - 396 с.
3. Балабаєва 3. Європейський досвід розробки та впровадження в практику принципів демократичного врядування / 3. Балабаєва. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-joumals/tppd/2008-3/R 1/08bzvpdv.pdf.
4. Бауман З. Философские связи и влечения постмодернистской социологии // Вопросы социологии. 1992. Т. 1. № 2. - С. 5-52.
5. Бек У. Что такое глобализация?: Ошибки глобализма ответы на глобализацию / Пер. С нем. А.Григорьева и В.Седельника. М.: Прогресс Традиция, 2001. 302 с.
6. Белл Дениэл. Социальные рамки информационного общества // Новая технократическая волна на Западе. Москва: Прогресс, 1986. - С. 330-342.
7. Бодрийар Ж. Система вещей / Пер. С фр. С.Зенкина. Москва.: Рудомино, 1995. - 173 с.
8. Бонэм М. Потенциал “электронного правительства” / М. Бонэм, Д. Сейферт // Государственное управление. Электронный вестник. - 2003. - №2 [Электронный ресурс]. - Режим доступу: http:// www.e-journal.spa.msu.ru/ images/F ile/2003/bonham.pdf.
9. Голобуцький О. П. Електронний уряд / О. П. Голобуцький, О. Б. Шевчук //. - К. : Атлант UMS, 2002. - 173 с.
10. Грицяк Н. В. Інформаційне суспільство як стратегічна складова політики реформ / Н. В. Грицяк // Дні інформаційного суспільства - 2013 : Матеріали щорічної науково-практичної конференції за міжнародною участю (Київ, 20-21 травня 2013 р. / Упоряд. : М.Малюга; За заг. ред. д.держ.упр., проф. Н.В.Грицяк. - “Видавництво ТОВ “СІТІ КИЇВ ПРІНТ”, 2013. - С. 143-144.
11. Демкова М. Електронне урядування - запорука прозорості та ефективності влади / М. Демкова // Юридичний журнал. - 2007. - № 3 (57). - С. 124-126.
12. ДСТУ ISO 9001:2015 Системи управління якістю. Вимоги (ISO 9001:2015, IDT) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://onlme.budstandart.com/ua/catalog/doc-page?id doc=64013.