КОНДРАТЕНКО Олексій Олександрович ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ УЧАСНИКІВ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ ТА ЧЛЕНІВ ЇХНІХ СІМЕЙ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
КОНДРАТЕНКО ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
УДК 351.84:364]-057.36АТО
ДИСЕРТАЦІЯ
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ УЧАСНИКІВ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ ТА ЧЛЕНІВ ЇХНІХ СІМЕЙ
25.00.02 - механізми державного управління
Державне управління
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, досліджень і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело О. О. Кондратенко
Науковий керівник - Білинська Марина Миколаївна, доктор наук з державного управління, професор
Київ - 2019

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ І СКОРОЧЕНЬ.................................................................. 12
ВСТУП.................................................................................................................................................. 13
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТ ОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО
РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ УЧАСНИКІВ
АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ ТА ЧЛЕНІВ ЇХНІХ СІМЕЙ............................................. 24
1.1 Сутність соціального захисту та його особливості стосовно учасників АТО та членів їхніх сімей..................................................................................................................................................... 24
1.2 Стан наукової розробленості проблеми державного регулювання
соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей ................................................... 40
1.3 Теоретичні підходи до розуміння змісту механізмів і принципів державного
регулювання соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей........................... 50
Висновки до розділу 1.................................................................................................................... 60
РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ УЧАСНИКІВ АТО ТА ЧЛЕНІВ ЇХНІХ СІМЕЙ В УКРАЇНІ.... 63
2.1 Нормативно-правовий механізм державного регулювання соціального захисту
учасників АТО та членів їхніх сімей........................................................................................... 63
2.2 Організаційно-інституційний механізм державного регулювання соціального
захисту учасників АТО та членів їхніх сімей........................................................................... 799
2.3 Ресурсний механізм державного регулювання соціального захисту учасників
АТО та членів їхніх сімей в Україні............................................................................................ 93
2.4. Основні проблеми державного регулювання соціального захисту учасників
АТО та членів їхніх сімей в контексті сучасних викликів..................................................... 126
Висновки до Розділу 2.................................................................................................................... 132
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО
РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ УЧАСНИКІВ АТО ТА ЧЛЕНІВ
ЇХНІХ СІМЕЙ.................................................................................................................................... 135
3.1 Зарубіжний досвід державного регулювання соціального захисту ветеранів війни та перспективи його використання в Україні......................................................................................................... 135
3.2 Модель забезпечення модернізації державного регулювання соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей на засадах багаторівневої участі .. 148
3.3 Практичні рекомендації щодо вдосконалення механізмів державного
регулювання соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей.......................... 161
Висновки до розділу 3.................................................................................................................... 172
ВИСНОВКИ...................................................................................................................................... 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................................................... 178
ДОДАТКИ ....................................................................................................................................... 226

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ І СКОРОЧЕНЬ
АТО - антитерористична операція ВПО - внутрішньо переміщені особи ВРУ - Верховна Рада України ЗСУ - Збройні сили України ЄС - Європейський Союз КМУ - Кабінет Міністрів України
Координаційний центр - Координаційний центр з надання правової допомоги
МВС - Міністерство внутрішніх справ
МДА - місцеві державні адміністрації
МЗС - Міністерство закордонних справ
Мінветеранів - Міністерство у справах ветеранів України
Міноборони - Міністерство оборони України
МОЗ - Міністерство охорони здоров’я
НАТО - Північноатлантичний альянс (англ. North Atlantic Treaty Organization)
НПА - нормативно-правові акти
ОГС - організації громадянського суспільства
ОМС - органи місцевого самоврядування
ООН - Організація Об’єднаних Націй
ООС - операція Об’єднаних сил
ОТГ - об’єднана територіальна громада
ПТСР - посттравматичний стресовий розлад
ТЗР - технічні та інші засоби реабілітації
РНБО - Рада національної безпеки і оборони України
СБУ - Служба безпеки України
УБД - учасники бойових дій
ВСТУП
Актуальність теми. Сучасна українська держава набуває нового досвіду державного управління в умовах соціально-економічних і політичних змін, внутрішніх та зовнішніх чинників, що впливають на становлення і розвиток України. Анексія Автономної Республіки Крим та початок збройного конфлікту на Сході України разом з іншими викликами сьогодення потребували від органів публічної влади належного реагування, в тому числі в соціально-економічній сфері. У перехідний період українського державотворення, а саме після завершення Революції гідності, для відсічі зовнішній агресії навесні 2014 р. в Україні введено правовий режим антитерористичної операції (АТО) через термінову необхідність в умовах, що склалися, провести вибори Президента України та народних депутатів до українського парламенту, стабілізувати економічну і суспільно-політичну ситуацію в державі. Антитерористичну операцію на Сході України у квітні 2018 р. було перейменовано на розширену антитерористичну операцію в межах операції Об’єднаних сил (ООС).
Зазначені заходи зумовили появу абсолютно нової для національного законодавства категорії осіб - службовців військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та особисто брали участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах АТО в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів (далі - учасників АТО). Виникла нагальна необхідність визначення та закріплення гарантій соціального захисту цієї категорії осіб. Актуальним постало питання забезпечення соціального захисту членів сімей учасників АТО, особливо загиблих воїнів, осіб з інвалідністю внаслідок війни, зокрема тих, які отримали поранення, каліцтво, контузію чи інші ушкодження.
Водночас члени сімей учасників АТО не виділені в окрему правову категорію, у зв’язку з чим слід керуватися загальними нормами чинного сімейного законодавства, відповідно до якого членами сімей вважаються особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.
За даними Єдиного реєстру учасників АТО, станом на червень 2019 р. налічується майже 370 тис. осіб, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брали безпосередню участь в АТО, забезпеченні її проведення, близько 4,5 тис. загиблих та понад 11 тис. військових, яким надано статус осіб з інвалідністю внаслідок війни [138]. З одного боку, це створює додаткове навантаження на систему соціального захисту, а з другого - отримання статусу учасника бойових дій учасниками АТО не гарантує належний рівень соціального захисту, про що свідчить порушення прав цієї категорії осіб з боку роботодавців, транспортних перевізників, інших установ та організацій.
Вітчизняний та зарубіжний досвід підтверджує, що недоліки у сфері соціального захисту негативно позначаються на морально-психологічному стані ветеранів війни, що знижує рівень їх стресостійкості, призводить до загострень посттравматичного стресового розладу (ПТСР) і є суттєвою загрозою обороноздатності, соціальній безпеці як окремих регіонів, так і держави в цілому.
Наявність проблем теоретичного і прикладного характеру в указаній сфері підвищує потребу у співпраці органів публічної влади з підприємницькими структурами, організаціями громадянського суспільства, науковцями, практиками в різних галузях діяльності, а також залучення учасників АТО та членів їхніх сімей до формування і реалізації державної соціальної політики.
Значний внесок у дослідження ключових концепцій державного управління та регулювання зробили вітчизняні науковці: В. Б. Авер’янов [1], В. Д. Бакуменко [69], М. М. Білинська [16], О. І. Васильєва [25], В. В. Голубь [34], В. П. Горбулін [61], В. А. Гошовська [36-37], І. О. Дегтярьова [43-44], А. О. Дєгтяр [54], Г. В. Дмитренко [56], а також К. В. Дубич, І. О. Дробот, Т. В. Іванова [64, 65; 83],
B. С. Куйбіда [132], О. Ю. Лебединська [136], Л. М. Мельничук [151],
A. А. Попок, О. Г. Пухкал [181; 305], Н. О. Рингач [307-308], С. О. Телешун,
C. К. Хаджирадєва [333; 346]. Окремі наукові праці згаданих вище авторів стосувалися сфери соціального захисту.
Методологічне підґрунтя дисертації становлять розробки вітчизняних учених П. В. Базилюка [10], І. Ф. Гнибіденка [326], Л. І. Дідківської [55], Е. М. Лібанової, О. М. Палій [61; 137], В. А. Скуратівського [320-321], О. М. Петроє, П. К. Ситника, В. П. Трощинського, Н. П. Ярош [324; 338].
Про інтерес до сфери державного регулювання соціального захисту учасників бойових дій, ветеранів війни (англ. combatants) свідчать публікації зарубіжних дослідників [381; 398; 401; 378]: Л. Ітжакі, Ш. Авідора, З. Соломона, Б. Опенхейма, Й. Шодерштрома, А. Фаяла, А. Грін.
Різні аспекти державного регулювання соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей у своїх наукових працях вивчали П. В. Ворона [30], Л. Є. Кисіль [89], О. Л. Корольчук [123; 384], М. В. Кравченко [129: 324],
B. А. Мацько [149], Л. М. Сіньова [318], І. Л. Грабчук [380] та ін. Водночас проблема державного регулювання соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей ще не була предметом спеціального комплексного дослідження, що й зумовило вибір теми дисертаційної роботи та підтверджує актуальність дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі cоціальної і гуманітарної політики Національної академії державного управління при Президентові України в рамках комплексного наукового проекту Державне управління та місцеве самоврядування” за темами науково-дослідних робіт: Публічна політика щодо формування української ідентичності в умовах сучасних викликів” (ДР № 0118U000634), Аналіз соціогуманітарної політики у контексті інтеграції та консолідації українського суспільства” (ДР № 0117U002860), Формування національного соціогуманітарного простору як складова євроінтеграційної стратегії України” (ДР № 0115U004073), у межах яких автором з’ясовано особливості державного регулювання соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей.
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методологічних засад і розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів державного регулювання соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей.
Для досягнення мети було поставлено такі завдання:
- визначити стан наукової розробленості проблеми державного регулювання соціального захисту учасників антитерористичної операції та членів їхніх сімей, розкрити зміст базових понять і категорій;
- з’ясувати особливості реалізації механізмів державного регулювання соціального захисту учасників АТО в Україні (нормативно-правового, організаційно-інституційного та ресурсного);
- виявити основні групи проблем державного регулювання соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей у контексті сучасних викликів із застосуванням дослідницької стратегії узгодження концептів (concept mapping);
- узагальнити кращі зарубіжні практики у сфері державного регулювання соціального захисту ветеранів війни та запропонувати шляхи їх імплементації в систему державного регулювання України;
- розробити модель забезпечення модернізації державного регулювання соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей на засадах багаторівневої участі;
- розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення механізмів державного регулювання соціального захисту учасників антитерористичної операції та членів їхніх сімей.
Об’ єкт дослідження - державне регулювання соціального захисту населення.
Предмет дослідження - державне регулювання соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей.
Методи дослідження. Для досягнення мети, вирішення поставлених завдань застосовано міждисциплінарний, системний та аксіологічний підходи, загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, серед яких: історичний, який дав змогу здійснити аналіз історичного розвитку сфери соціального захисту населення, зокрема військових та членів їхніх сімей, осіб з інвалідністю з числа ветеранів війни; емпіричного дослідження - з метою аналізу та обробки емпіричних даних, отриманих із застосуванням дослідницької стратегії узгодження концептів (concept mapping); логіко-семантичний, з допомогою якого уточнено основні дефініції понять соціальний захист учасників АТО та членів їхніх сімей”, механізм державного регулювання соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей”; класифікації - для групування за певними ознаками нормативно-правових актів, принципів і механізмів державного регулювання соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей; структурно-функціональний, економіко- статистичний, що дали змогу проаналізувати зарубіжний і вітчизняний досвід у сфері державного регулювання соціального захисту ветеранів війни; моделювання, з допомогою якого обґрунтовано модель забезпечення модернізації державного регулювання соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей на засадах багаторівневої участі. Використання широкого комплексу методів дослідження: аналізу і синтезу, індукції і дедукції, порівняння, моделювання дало змогу комплексно розглянути наукову проблему державного регулювання соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей, сформулювати узагальнення, висновки, рекомендації щодо вдосконалення механізмів державного регулювання соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей.
Теоретико-методологічною основою дисертації стали наукові праці, нормативно-правові акти, дані Державної служби статистики України, науково- дослідних інститутів, аналітичні матеріали органів публічної влади.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є першим комплексним дослідженням у вітчизняній науці державного управління з обґрунтування теоретико-методологічних засад і розробки практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів державного регулювання соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей. З огляду на це в дисертації:
уперше: розроблено модель забезпечення модернізації державного регулювання соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей на засадах багаторівневої участі, особливостями якої є складні горизонтальні та вертикальні взаємозв’язки і взаємодії між суб’єктами державного регулювання на відповідних рівнях (наднаціональному, національному, регіональному, місцевому, корпоративному, особистісному), а також партнерства, що розглядаються крізь призму механізмів методів, інструментів, базових принципів державного регулювання в досліджуваній сфері. Виходячи з цього поняття модернізація державного регулювання соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей на засадах багаторівневної участі” трактується як процес переходу державного регулювання на якісно новий рівень з урахуванням сучасних викликів, що супроводжується змінами в житті учасників АТО та членів їхніх сімей (якісними і кількісними), потребує інноваційних підходів у взаємодії суб’єктів державного регулювання на відповідних рівнях (наднаціональному, національному, регіональному, місцевому, корпоративному, особистісному) на засадах партнерства, проведення організаційно-інституційних перетворень та вдосконалення нормативно-правової бази (з обґрунтуванням їх доцільності);
удосконалено:
- понятійно-категорійний апарат теорії державного управління, зокрема сформульовано авторські визначення понять: пільги учасників АТО та членів їхніх сімей”, під якими розуміються фінансові (у вигляді грошової допомоги) та нефінансові привілеї, преференції, додаткові права та можливості, які надаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування учасникам АТО та членам їхніх сімей за особливі заслуги в захисті незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України (на відміну від традиційного асоціювання пільг зі звільненням, зменшенням чи пролонгацією обов’язкових платежів, податків, зборів); механізм державного регулювання соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей”, що трактується як сукупність методів, принципів та інструментів, спрямованих на створення сприятливих умов для розвитку, формування стресостійкості, вирішення питань, що стосуються різних сфер життєдіяльності учасників АТО та членів їхніх сімей, їх соціальної та психологічної реабілітації;
- принципи державного регулювання (гнучкості, комплексності, оптимальності, результативності, ефективності) шляхом адаптації до сфери державного регулювання соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей та внесення пропозицій щодо віднесення до базових також принципів: відповідності орієнтирів, що передбачає відповідність потреб і інтересів учасників АТО та членів їхніх сімей державним, регіональним, місцевим програмам соціального захисту, а також узгодження напрямів розвитку сфери соціального захисту держави із пріоритетами соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей; цільової спрямованості, що має на меті розробку заходів державного регулювання у вказаній сфері з урахуванням інтересів, потреб та проблем цільових груп отримувачів соціальної допомоги, пільг та соціальних гарантій (бенефіціарів); спільної відповідальності, що визначає відповідальність, покладену в основу взаємодії органів публічної влади, організацій громадянського суспільства, наукової спільноти, бізнесу, освітніх, медичних та санаторно-курортних закладів, міжнародних інституцій за забезпечення прав і гарантій для вказаної категорії осіб;
- підходи до обґрунтування організаційно-інституційного механізму державного регулювання соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей з позицій аналізу повноважень суб’єктів державного регулювання в досліджуваній сфері, з урахуванням яких запропоновано поділ існуючої в Україні системи органів публічної влади, підприємств, установ, організацій у вказаній сфері на органи загальної компетенції, обмеженої компетенції, органи й установи спеціальної компетенції та органи судової влади;
набули подальшого розвитку:
- аналіз історичного розвитку соціального захисту населення, зокрема військових, членів їхніх сімей, осіб з інвалідністю з числа ветеранів війни;
- класифікація механізмів державного регулювання у сфері соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей: нормативно-правового, організаційно- інституційного і ресурсного (кадрового, науково-прикладного, фінансово- економічного, матеріального, інформаційно-комунікаційного) як складових комплексного (інтегрованого) механізму державного регулювання у вказаній сфері, наслідки реалізації якого сприяють формуванню чутливості органів публічної влади до потреб учасників АТО та членів їхніх сімей;

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання в галузі науки Державне управління”, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад і розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів державного регулювання соціального захисту учасників антитерористичної операції та членів їхніх сімей. За результатами дисертаційного дослідження сформульовано такі висновки.
1. Визначено стан наукової розробленості проблеми державного регулювання соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей, розкрито зміст базових понять і категорій. Установлено, що незважаючи на підвищення практичного і наукового інтересу до проблеми соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей, про фрагментарність сучасних досліджень свідчить розгляд лише окремих аспектів досліджуваної теми. Виявлено відсутність комплексних розробок, що стосуються вдосконалення механізмів державного регулювання соціального захисту учасників АТО, їхніх сімей, обґрунтовують потребу в модернізації державного регулювання в зазначеній вище сфері.
Розкрито сутність соціального захисту та його особливості стосовно учасників АТО у вітчизняній системі соціального захисту населення. Сформульовано визначення категорій механізм державного регулювання соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей”, пільги учасників АТО та членів їхніх сімей”. Запропоновано доповнити принципи державного регулювання в указаній сфері принципами відповідності орієнтирів, цільової спрямованості, спільної відповідальності.
2. З’ясовано особливості реалізації нормативно-правового, організаційно- інституційного і ресурсного механізмів державного регулювання соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей в Україні, запропоновано розглядати їх у складі комплексного (інтегрованого) механізму. У межах аналізу механізмів розроблено класифікації нормативно-правових актів та суб’єктів державного регулювання в указаній вище сфері. Охарактеризовано особливості реалізації ресурсного механізму, що інтегрує кадровий, фінансово-економічний, науково- прикладний, матеріальний, інформаційно-комунікаційний механізми. Про незадовільне ресурсне забезпечення у сфері соціального захисту свідчить стан соціальної інфраструктури, брак психологів із досвідом роботи із ПТСР, обмеженість фінансових ресурсів у зв’язку із недостатнім рівнем соціально- економічного розвитку країни. Визначено особливості програм соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей у розрізі регіонів України, зокрема встановлення додаткових до передбачених законодавством пільг, та ін.
3. Виявлено основні групи проблем державного регулювання соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей у контексті сучасних викликів із застосуванням дослідницької стратегії узгодження концептів (concept mapping): проблеми із забезпечення житлом та земельними ділянками; психологічні проблеми та шляхи їх розв’язання; проблеми, пов’язані із санаторно-курортним лікуванням; оздоровленням та відпочинком із сім’єю; рівнем доходу; прогалинами в чинному законодавстві у сфері соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей і недотриманням його норм; особистою безпекою, негативним ставленням до ветеранів АТО, корупцією. Побудовано концептуальну мапу, що відображає результати дослідження, проведеного в експертному середовищі учасників АТО.
4. Узагальнено кращі зарубіжні практики Австралії, Грузії, Ізраїлю, Польщі,
Канади, Південної Кореї, Сполучених Штатів Америки, Хорватії у сфері державного регулювання соціального захисту ветеранів війни та запропоновано шляхи їх імплементації в систему державного регулювання України. Аналізом за визначеними критеріями (локальні особливості, нормативно-правове та організаційно-інституційне забезпечення) охоплено напрацювання щодо
можливостей залучення міжнародної та державної підтримки (грантів) на соціальні, підприємницькі, спортивні ініціативи ветеранів війни, зміни підходів до фізичної та психологічної реабілітації, в тому числі членів їхніх сімей, упровадження стандартів якості соціальних та інших видів послуг, обліку і належного захисту персональних даних, створення умов для спрощення взаємодії ветерана з представниками органів влади та контролю за дотриманням зобов’язань органів влади у сфері соціального захисту ветеранів війни.
5. Розроблено модель забезпечення модернізації державного регулювання соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей на засадах багаторівневої участі, до особливостей якої віднесено складні горизонтальні та вертикальні взаємозв’язки і взаємодії між суб’єктами державного регулювання на наднаціональному, національному, регіональному, місцевому, корпоративному та особистісному рівнях, що розглядаються крізь призму механізмів державного регулювання в досліджуваній сфері, методів, інструментів, визначення мети, базових принципів. Сформульовано визначення поняття модернізація державного регулювання соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей на засадах багаторівневої участі”.
6. Розроблено практичні рекомендації органам публічної влади щодо вдосконалення механізмів державного регулювання соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей за векторами та напрямами, визначеними із застосуванням дослідницької стратегії узгодження концептів (concept mapping).
У межах першого вектора визначено заходи, спрямовані на забезпечення фізичного, психічного, духовного здоров’я учасників АТО та членів їхніх сімей за окремими напрямами (психологічної підтримки і супроводу, соціальної і професійної адаптації, санаторно-курортного лікування, оздоровлення та відпочинку, медичного забезпечення та лікування, фізичної та фізкультурно- спортивної реабілітації), у межах другого - заходи щодо забезпечення сприятливого зовнішнього соціального середовища (наявність у власності житла, земельної ділянки, державних гарантій, належний рівень доходу, високий рівень особистої безпеки).
Розроблені рекомендації стосуються вдосконалення нормативно-правового, організаційно-інституційного та ресурсного механізмів державного регулювання соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей.