ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ РЕФОРМУВАННЯМ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

АНДРЕЙЧУК СТАНІСЛАВ КАЗИМИРОВИЧ

УДК351: [378] (477)

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ РЕФОРМУВАННЯМ ВИЩОЇ ОСВІТИ
В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ

Спеціальність 25.00.01 - теорія та історія державного управління

Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
доктор історичних наук, професор
Малик Ярослав Йосипович

Львів 2007

ЗМІСТ
Перелік умовних позначень .............................................................................3
ВСТУП .5
Розділ 1. Теоретико-методологічна основа дослідження 12
1.1.Теоретичні засади дослідження проблеми державного управління розвитком вищої освіти ..12
1.2. Державне управління розвитком вищої освіти в Україні у наукових
дослідженнях та джерелах 20

Розділ 2. Розробка концептуальних засад державного управління
розвитком вищої освіти України в умовах євроінтеграції...39
2.1. Міжнародний досвід державної політики реформування вищої школи 39
2.2. Відправні засади державної політики в реалізації принципів і завдань Болонського процесу 55
2.3. Створення нової нормативно-правової бази державного управління вищою освітою ..70

Розділ 3. Управлінсько-організаційні заходи модернізації вищої освіти України 89
3.1. Формування організаційно-управлінської основи цільового управління сучасної освітньої моделі .89
3.2. Державне управління структурною перебудовою вищої
освіти в Україні ...108
3.3. Державно-управлінські заходи по забезпеченню якості діяльності вищих навчальних закладів ...124

Розділ 4. Державне управління розвитком пріоритетних напрямів освітньої політики у вищій школі ..143
4.1. Діяльність органів державного управління по запровадженню інноваційного характеру змісту і функцій вищої освіти 143
4.2. Державне управління розвитком інноваційних процесів у вищій школі засобами інформаційних технологій ...158
4.3. Діяльність освітянського керівництва по запровадженню європейської парадигми кредитно-трансферної системи у ВНЗ ..174
Висновки .191

Список використаних джерел та літератури ..196

Додатки .........................230

ВСТУП
Актуальність теми. Освіта це стратегічний ресурс соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності держави на міжнародній арені. Процес наближення України до Європи відбувається за декількама напрямами, один із яких освітянський. У 1999р. міністерства освіти 29 країн підписали Болонську декларацію. Цим актом країни-учасниці вирішили створити до 2010р. єдиний європейський освітньо-науковий простір. Псля приєднання України до Болонського процесу цілком закономірною постала необхідність перебудови і вдосконалення системи державного управління вищою освітою по спрямуванню української освіти на досягнення нею сучасного світового рівня, оновлення її змісту, форм і методів навчання, організаційних засад побудови та діяльності, примноження інтелектуального потенціалу України, збільшення внеску в розвиток економіки, науки, освіти, культури країни й добробуту народу. Таким чином, актуальність теми дослідження визначається насамперед соціальним замовленням: до чого і як необхідно готувати майбутніх спеціалістів у сучасних соціально-економічних умовах, і що слід змінити в системі державного управління вищою освітою України.
Доцільність дослідження проблеми державного управління вищою освітою в Україні зумовлена також необхідністю пошуків, розробки й впровадження ефективної системи державного управління, яка має забезпечити освітню галузь оптимальними умовами функціонування, створити системний механізм її саморегуляції на загальнонаціональному, регіональному, місцевому рівнях, у ВНЗ і наукових установах. При розробці та впровадженні стратегії подальшої розбудови системи державного управління освітою надзвичайно важливим є врахування історичного досвіду державного управління освітою, адже перенесення закордонних моделей державного управління освітою не дасть позитивних наслідків, якщо не враховуватимуться тенденції, закономірності, принципи вітчизняного досвіду управління освітою.
Аналіз наукових досліджень свідчить про наявність значної кількості праць вітчизняних і зарубіжних авторів, що стосуються державної освітньої політики й управління освітою. Однак ще відсутні наукові праці, узагальнені історико-теоретичні дослідження, які були б присвячені питанням державного управління вищою освітою України в контексті Болонського процесу. Потреба в комплексному дослідженні цієї проблеми не тільки дасть можливість відтворити цілісну картину становлення сучасної системи державного управління освітою, осмислити й узагальнити коло малодосліджених питань, які фактично випадали з поля зору фахівців інших галузей науки, але й змоделювати основні організаційно-правові засади діяльності органів державного управління по модернізації вищою освітою. Всі ці обставини й зумовили вибір теми дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження Державне управління розвитком вищої освіти в Україні в контексті Болонського процесу” виконана в рамках наукової проблематики Львіського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України і є складовим компонентом планового комплексного наукового проекту Програмно-цільове управління публічної політики” (номер державної реєстрації наукового проекту ДР № 0107U006388, ДР № 0107U001600).
Об'єкт дослідження процес реформування системи державного управління освітою в Україні.
Предмет дослідження теоретико-методологічні, методичні засади
та прикладні аспекти державного управління реформуванням вищої освіти України в контексті Болонського процесу.
Метою дисертаційного дослідження є системне теоретичне узагальнення державного управління реформуванням вищої освіти України і її вдосконалення в контексті Болонського процесу і на цій основі розробка практичних рекомендацій на вдосконалення нового напрямку державного управління реформування вищої освіти.
Відповідно до мети дослідження визначено завдання:
- узагальнити теоретичні засади і стан дослідженння теми в теорії та історії державного управління вищою освітою України;
- уточнити зміст основних понять державна політика в галузі освіти”, об’єкти і суб’єкти державної освітньої політики”, державне управління вищою освітою”;
- узагальнити досвід організації управління вищою освітою в зарубіжних системах, придатних для застосування в управлінні вищими навчальними закладами України;
- оцінити значення розробки відправних засад державної політики в реалізації принципів і завдань Болонського процесу, створення нової нормативно-правової бази державного управління вищою освітою;
- обґрунтувати періодизацію розвитку управління вищою освітою;
- обґрунтувати формування організаційно-управлінської основи цільового управління сучасної освітньої моделі, цілі, структуру і функції центральних державних органів управління вищою освітою на сучасному етапі їх діяльності;
- розкрити основні напрями державного керівництва структурною перебудовою вищої освіти в Україні, розвитком інноваційних процесів у ВНЗ, підвищенням якості їх діяльності;
- виявити позитивні аспекти практики державного управління вищими навчальними закладами і на цій основі визначити пріоритети подальшого розвитку державного управління в галузі освіти, перспективні можливості його удосконалення в сучасних умовах.
У процесі дослідження використано комплекс взаємодоповнюючих методів:
- порівняльно-історичний аналіз, що передбачає вивчення історіографії досліджуваної проблеми, дає змогу простежити закономірності й тенденції цього процесу;
- конкретно-пошуковий виявлення, відбір, теоретичний аналіз, синтез, актуалізація, класифікація джерел з питань управління освітою в Україні;
- історико-структурний для виявлення основних компонентів системи державного управління освітою в процесі її історичного розвитку;
- хронологічний, який дає можливість розглянути розвиток державного управління освітньою галуззю в русі, змінах і часовій послідовності з часу проголошення незалежності української держави;
- системно-історичний при розгляді історичних передумов перебудови системи управління вищою освітою в сучасних умовах;
- проблемно-науковий, екстраполяційний, прогностичний для поширення висновків, одержаних у результаті аналізу використаних джерел на систему державного управління освітою.
З метою забезпечення історичної достовірності одержаних результатів застосовано системний підхід, використано методи наукової ідентифікації та зіставно-порівняльного аналізу нормативно-правових і літературних джерел.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці наукових положень та отриманні наукових висновків, які в сукупності розв’язують важливу наукову проблему обгрунтування теоретико-методологічних засад, практичних аспектів, пріоритетних напрямків удосконалення державного управління реформуванням вищої освіти та підвищення його ефективності в сучасних умовах.
Вперше - обгрунтовано необхідність наукового аналізу державного управління реформуванням вищої освіти України в контексті Болонського процесу як об’єкта важливих теоретичних і практичних досліджень;
- здійснено комплексний аналіз чинної нормативно-правової бази, вітчизняних та зарубіжних наукових джерел за темою дослідження;
- конкретизовано дефініції категорійно-понятійного апарату в аспектах тлумачення й розкриття змісту базових понять державна політика в галузі освіти”, об’єкти і суб’єкти державної освітньої політики”, ефективність державного управління розвитком вищої освіти”;
- узагальнено досвід організації управління вищою освітою в зарубіжних системах, придатних для застосування в управлінні ВНЗ України;
- обґрунтовано, на основі детермінованого аналізу конкретно-історичних обставин, основні етапи еволюції системи державного управління освітою в умовах незалежності;
- обґрунтовані пріоритетні напрями ефективності державного управління реформуванням вищої освіти України.
Удосконалено: - тлумачення поняття перебудова вищої освіти”, яка має охопити одночасно всі складові підсистеми вищої освіти цілі, зміст, форми, технології, оцінку результатів навчання, структуру управління, а не окремі розрізнені компоненти, сприяти підвищенню ефективності управлінсько-організційних заходів, спрямованих на реалізацію принципів і завдань Болонського процесу;
- сукупність індикаторів якості діяльності ВНЗ через систему ліцензування і акредитацію;
- моделі інформаційно-аналітичного забезпечення управління у ВНЗ;
- поняття моніторингу якості освіти.
Набули подальшого розвитку: - виділення закономірностей, підходів, загальних та проблемно-орієнтованих методів, які доцільно взяти за основу розробки державної освітньої політики;
- розробка концептуальних засад державного управління розвитком вищої освіти в умовах євро інтеграції, управлінсько-організаційних заходів по модернізації вищої освіти;
- поняття інновацій у ВНЗ та шляхи її здійснення;
- можливість впровадження програмно-цільових методів, спрямованих на створення цілісної системи управління вищою освітою в Україні, якій були б властиві: гнучкість, демократизм, мобільність, здатність до самоорганізації.
Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані висновки, рекомендації і пропозиції, зроблені на основі аналізу особливостей, тенденцій, закономірностей та принципів державного управління реформуванням вищої освіти в Україні, були використані в роботі Національного університету Львівська політехніка” (довідка про впровадження № 68-04-260), Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (довіда про впровадження № 363/07).
Наукові висновки й рекомендації щодо розвитку державного управління вищою освітою в Україні можуть бути використані:
у практичній діяльності органів державного управління вищою освітою;
для подальших наукових досліджень з теорії та історії державного управління в Україні та історії України;
при складанні навчальних планів, програм, спецкурсів, написанні підручників й методичних посібників з теорії та історії державного управління;
у процесі підготовки магістрів державного управління, підвищення кваліфікації державних службовців у Львівському регіональному інституті державного управління Національній академії державного управління при Президентові України та інших регіональних інститутах за спеціалізацією управління освітою”, а також при розробці питань реформування і модернізації управління освітою в Україні.
Основні положення й рекомендації дисертаційного дослідження використовуються в навчально-методичній роботі Національного університету Львівська політехніка”.
Апробація результатів. Матеріали і результати дослідження багаторазово обговорювалися на засіданнях кафедр європейської інтеграції та права Львівського регіонального інституту державного управління Національній академії державного управління при Президентові України та соціології та соціальної роботи Національного університету Львівська політехніка”. Основні положення, висновки та практичні рекомендації були оприлюднені на міжнародних науково-практичних конференціях Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні” (Львів, 2006), Молодіжна політика: проблеми і перспективи” ( Дрогобич, 2004), Традиції та інновації викладання гуманітарних дисциплін у вищій школі” (Дніпропетровськ, 2004) на наукових конференціях Українська освіта: сучасний стан та перспективи Дні науки” (Запоріжжя, 2004), Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія, практика” (Львів, 2007).
Публікації. Матеріали дисертації відображено в 12 друкованих працях, з них 4 у фахових виданнях.

Структура дисертації визначається метою та завданням дослідження. Робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків (196 сторінок), списку використаних джерел та літератури (406 позицій), додатків. Загальний обсяг дисертації 233 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження проблеми управління розвитком вищої освіти в Україні в контексті Болонського процесу й узагальнення його результатів, підтверджують, що вихідні теоретико-методологічні засади визначені правильно, поставлені завдання реалізовані, мета досягнута. На основі здійсненого дослідження проблеми зроблені такі висновки й пропозиції.
1. Дослідження історичного досвіду розвитку органів державного управління, особливостей сучасного стану й тенденцій розвитку, а також категоріальний аналіз проблеми у філософській, правовій, соціологічній та психолого-педагогічній літературі дали змогу визначити поняття державне управління”. Воно відбиває сутність, характер і ціннісно-функціональний аспект засад державної політики, як системи теоретично розроблених і законодавче закріплених загальних принципів і пріоритетів управління державою, що фіксують стратегічні напрями економічної, соціальної, національної, гуманітарної та іншої політики України на найближчі роки й подальшу перспективу. Державне управління вищою освітою” при цьому постає як один з напрямів здійснення державної політики, який синтезує і конкретизує здійснення основних функцій виконавчої влади стосовно даної галузі.
2. Розуміння сучасної парадигми демократичного управління освітою в Україні неможливе без урахування як новітніх, зокрема економічних, політичних, правових і, безумовно, управлінських знань, які врахували б світові, загальнолюдські цінності, так і знань, які відбивали б національну специфіку України, менталітет українського народу. Аналіз публікацій показує, що на сьогоднішній час вийшла у світ велика кількість праць, присвячених різнобічним питанням державного управління розвитком і модернізацією вищої освіти. В дисертації вперше у вітчизняній історіографії подана їх наукова класифікація і аналіз за такими напрямами: Організаційно-управлінський дослідження присвячені визначенню стратегії розвитку вищої освіти, праці про формування основи цільового управління сучасної освітньої моделі, в яких висвітлюються причини і характер зміни парадигми державного управління вищою освітою, підготовка управлінських кадрів. Концептуально-методичний напрям досліджень складають праці присвячені розкриттю суспільної значимості і цінності освіти в сучасний період, її модернізації, основних форм підготовки висококваліфікованих спеціалістів у ВНЗ. Економіко-правничий напрям досліджень присвячений вивченню питань підтримки процесів відновлення освітньої системи різними видами економічних ресурсів, регулювання правових аспектів, розвиток інститутів управління якістю діяльності ВНЗ. Маркетингово-менеджерський напрям досліджень включає питання вивчення державного регулювання ринку попиту на освітні послуги, формування соціальних стандартів і відповідного адаптованого освітнього середовища й управління його функціонуванням та розвитком. Організаційно-педагогічний напрямок досліджень, який охоплює керівництво становленням і розвитком інноваційного процесу у вищій школі з урахуванням досягнень світової цивілізації, регулювання і корекцій професійної підготовки студентів, беручи до уваги нові інформаційні технології, педагогізацію мислення та діяльності всіх учасників освітнього процесу в умовах кредитно-рейтингової системи навчання у ВНЗ.
3. В дисертації з’ясовано, що державне керівництво виведенням вищої освіти в Україні на рівень освіти розвинених країн світу здійснювалось шляхом реформування її концептуальних, структурних, організаційних засад; подолання монопольного становища держави в освіті через створення на рівноправній основі недержавних навчально-виховних закладів; демократизації традиційних навчально-виховних закладів; формування багатоваріантної інвестиційної політики в галузі освіти. Його результатом за роки незалежності, з врахуванням міжнародного досвіду структурної реформи вищої школи і приєднанням до Болонського процесу, стало створення розвиненої та розгалуженої системи вищої освіти, яка за кількісними та якісними показниками в основному відповідає рівню розвинених країн і стає поступово конкурентоспроможною у європейському освітянському просторі.
4. Встановлено, що назрілою необхідністю вдосконалення державного управління вищою освітою є збільшення автономії вузів, які повинні брати на себе відповідальність за відносини з роботодавцями та приймати безпосередню участь у працевлаштуванні випускників. Слід посилити не завжди ефективний контроль з боку держави за відкриттям нових спеціальностей, прийомом до вузів, який потребує удосконалення і нових форм, які будуть враховувати швидкі зміни в соціально-економічній ситуації в Україні. Важливим фактором прогнозування має стати також доступне, достатнє і достовірне інформаційне середовище.
5. Матеріали дослідження свідчать про те, що проблему розвитку академічних свобод треба вирішувати з урахуванням можливостей вузу, факультету. Для цього доцільно розширити права вузів у формуванні змісту навчання, у визначенні його форм і методів, структури викладацького навантаження. Однак, оскільки такі рішення повязані з значними фінансовими втратами і ризиком, втрати іміджу ВНЗ на перших порах в умовах конкуренції, тому ініціатива повинна бути на боці Міністерства освіти і науки у прийнятті рішень про реорганізацію навчання як поштовх до подальшої ініціативи вузів.
6. Важливим напрямом діяльності органів державного управління у сфері вищої освіти було налагодження міжнародного співробітництва. Головною метою співпраці є інтеграція національної системи освіти у європейський освітній простір шляхом реалізації спільних з ЄС проектів, заходів і програм академічних обмінів, оскільки у Болонському процесі було чітко визначено напрям руху вітчизняного освітнього комплексу. Міністерство освіти і науки України та його заклади здійснювали співпрацю з Європейським Союзом у рамках програм трансєвропейського співробітництва у галузі вищої освіти Теmриs і на двосторонній основі із країнами-членами ЄС, їх центральними державними органами управління освітою та навчальними закладами. Для плідної участі в європейському просторі вищої освіти нам потрібно більш ефективно використовувати конкретні європейські програми та проекти підтримки та сприяння у проведенні реформ вищої української школи. На нашу думку, засвоєння міжнародного досвіду реформування вищої освіти і застосування всіх його позитивних елементів значно прискорять цей шлях. Проте слід пам'ятати, що позитивний наслідок від приєднання до європейських цінностей не у формальному копіюванні того, що реалізується в країнах-учасницях, а в запозиченні кращого, що там напрацьовано та гармонійно і ефективно може поєднатися із здобутками національної вищої освіти.
7. Досконалість і повнота законодавчої бази у сфері освіти є першою необхідною умовою як формування та реалізації самої державної освітньої політики, так і забезпечення можливості ефективного функціонування системи освіти, зокрема вищої. Аналіз нормативно-правових актів про вищу освіту свідчить, що при всій прогресивності нормативно-правових документів, принятих в останні роки й спрямованих на розвиток вищої школи, для них все ще характерна суперчиливість, неоднозначність тлумачення, неконтрольованість виконання низки положень. Для вирішення проблем, що виникають у процесі функціонування системи вищої освіти, потрібне подальше вдосконалення і розвиток правової бази, зокрема внесення відповідних доповнень і змін у чинні закони, прийняття нових законодавчих актів та інших нормативно-правових документів. Закони, що регулюють відносини в галузі вищої освіти, повинні бути демократичними, тобто спонукати до творчості, вибору моделей і технологій навчання і виховання, сприяти самовизначенню учасників навчально-виховного процесу викладача і студента не як сліпих виконавців певної часткової функції, а як особистостей у всій повноті сприйняття і відтворення життя. Освітня державна політика щодо модернізації системи вищої освіти у контексті Болонського процесу буде ефективною тільки тоді, коли чинне законодавство розроблятиметься у контексті європейської інтеграції. Тому вирішення цих проблем потребує внесення суттєвих змін до нормативно-правових актів або розробки та прийняття нового Закону Про вищу освіту”, а також поглибленого аналізу відповідності законодавства України в галузях освіти і науки, інноваційного розвитку, міжнародним стандартам, прийнятим у розвинутих країнах світу.
8. Приєднання України до Болонського процесу стало незаперечним фактом міжнародного визнання нашої системи вищої освіти і це зобов’язує державне управління країни, в першу чергу, завершити модернізацію та реформування вищої освіти до 2010року і надалі здійснювати освітні послуги з урахуванням європейських норм і стандартів. Важливою передумовою ефективного управління вищою школою є розробка науково обгрунтованої моделі державної політики, котра б відповідала новим конкретно-історичним реаліям. На нашу думку, управління розвитком вищої освіти вимагає підвищення системності й цілеспрямованості, гнучкості й оперативності, здатності до саморозвитку, співвідносно зі світовими освітніми моделями, а також розширення участі громадськості у визначенні перспектив розвитку управління освітою. Одночасно слід пам’ятати, що поліпшити діючу систему вищої освіти, лише частково змінюючи якісь окремі її підрозділи, вводячи випадкові ті чи інші методи й технології, і, навіть, збільшуючи капіталовкладення без принципових змін самої системи, неможливо.
9. У процесі проведення реформ в українському освітньо-науковому комплексі вищої школи необхідно приймати нелегкі рішення, зволікаючи з якими може призвести Україну до самоізоляції від європейського науково-освітнього простору. Рух до Болонського процесу шляхом втілення його положень важливе завдання всіх органів державного управління, що має сприяти розвитку української держави, та зростанню її ролі в європейському і світовому співтоваристві. Запровадження в освіті принципів і завдань Болонського процесу дозволить нам зробити чи не найвагоміший крок до вступу у Світову організацію торгівлі та вийти на єдиний європейський рівень висококваліфікованої праці й вищої освіти, підвищивши конкурентоспроможність українських освітніх послуг і кадрів.

Список використаних джерел та літератури

Нормативно-правові документи

1. Болонський процес: нормативно-правові документи / Уклад.: З.І.Тимошенко, І.Г.Оніщенко, А.М.Греков, Ю.І.Палеха.- К: Вид-во Європ. Ун-ту, 2004.- 102 с.

2. Болонський процес - структурна реформа вищої освіти на європейському просторі // http: // www. ktre. kharkov. ua. / bolon. / prog. doc.

3. Вища освіта і наука найважливіші сфери відповідальності громадянського суспільства та основа інноваційного розвитку. Рішення колегії МОН України від 24. 04. 2005 // Інформ. зб. МОН України.- 2005.- № 13-14.- С. 3-16.

4. Всемирный доклад по образованию 2000. Право на образование: на пути к образованию, для всех в течение всей жизни // ЮНЕСКО.- Париж, Москва.- 2000.- 62 с.

5. Высшее образование в ХХ1 веке. Подходы и практические меры: Всемирная конференция по высшему образованию ЮНЕСКО. Париж, 5-9 октября 1998 г.- 136 с.

6. Державна національна програма Освіта (Україна ХХ1 століття)”.- Зб. нормат. док. та метод. рекомендацій.-Вип. 11. - К.: ІЗИН, 1998.- С. 109-116.

7. Державна програма Вчитель” // Інформ. зб. МОН України .- 2002.- № 10.- с.18-23.

8. Загальна декларація прав людини // Вісн. уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. - 1998. - № 1. - С. 8 - 13.

9. Загальноєвропейський простір вищої освіти досягнення цілей: Комюніке Конференції міністрів країн Єропи, відповідальних за сферу вищої освіти м. Берген, 19-20 травня 2005 року // Освіта України.- 2005.- 5 липня.

10. Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 13 грудня 1991 року, № 1977-ХІІ // Урядовий кур'єр. - 1991. - 19 груд.

11. Закон України Про вищу освіту № 2984 від 17 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України.- 2002.- № 20.-С.506-536.

12. Закон України. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (у сфері вищої освіти) від 14 грудня 2004 р. № 2229-1У // Голос України.- 2005. - 11 січ.

13. Закони України. Офіційне видання / Ред. колегія А.Ф. Опришко (голова), Є.В. Горьовий, А.І. Осауленко, М.О. Теплюк, П.А. Чеберяк, О.І. Ющик. К.- 1997.- Т.10.- 336 с.

14. Збірник законодавчих та нормативних актів про освіту. - К.: Міносвіти України, 1994. - Вип.1. - 336 с.

15. Збірник основних нормативних актів про вищу освіту, наукову діяльність, підготовку та атестацію наукових кадрів / За ред. проф. М.І. Панова.- Харків: Гриф, 2003.- 336 с.

16. Коментар до Конституції України. - К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1996. С. 134. *2.3 =2.

17. Комюніке конференції міністрів вищої освіти. Берлін 19 вересня, 2003 року.-К.- 2003.- 14 с.

18. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України К.: Преса України, 1997. - 80 с.

19. Конференция по высшему образованию ЮНЕСКО. Париж, 5-9 октября 1998 г. -136 с.

20. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 р., Європейський вибір”: Послання Президента України до Верховної Ради України.- К., 2002. 24 с.

21. Концепція Державної програми розвитку освіти на 2006-2010 роки // Освіта і управління .- 2006.- Т. 9.- № 3-4.- С. 19-23.

22. Матеріали Міністерства освіти і науки України щодо впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процессу у вищих навчальних закладах Ш-І/ рівнів акредитації. — К., 2003.- 28 с.

23. Наказ МОН України від 29.07.2005 № 454 про заходи МОН України по реалізації Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні” // Інформ. зб. МОН України.- 2005.- № 28 29.- С. 3 31.

24. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. - 2002. - 23 квіт.

25. Національна доповідь про розвиток освіти в Україні / Відпов. за вип.: В.Г. Кремень, М.Ф. Степко, К.М. Левківський, О.С. Сухолиткий. - К.: М-во освіти і науки, 2001. 39 с.

26. Нормативно-правові документи з питань вищої освіти / За ред.. Я. Болюбаша.- К.: НМЦ Мінагропром, 2004.- 304 с. .

27. Образование в ХХІ веке // Высшее образование в ХХ1 веке: подходы и практические меры (Париж, Франция, 5-9 октября 1988 г.). Образование для всех: выполнение наших общих обязательств.- К.: МАУП.- 2001.- 64с.

28. Организация Обьединенных Наций по вопросам образования, науки и культуры. Среднесрочная стратегия развития на 2002-2007 гг. Вклад в дело мира и человеческого развития в зпоху глобализации посредством образования, науки, культуры и коммуникации. - Париж: Организация Обьединенных Наций по вопросам образования, науки и культуры, 2002. - 60 с.

29. Освіта України. Нормативно-правові документи.- К., 2001.- 472 с.

30. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (документи і матеріалм 2003-2004 рр.) / За ред. Кременя В.Г. Упоряд. Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубінко В.В., Бабин І.І.- Київ-Тернопіль, вид-во ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2004.- 146 с.

31. Підвищення ефективності вищої освіти і науки як дієвого чинника розвитку та інтеграції в європейське співтовариство: Рішення колегії МОН України від 27. 02. 2004 р. // Інформ. зб. МОН України.- 2004.- № 7.- С. 3- 15. .

32. Положення про державний вищий заклад освіти від 23 березня 1996 р. № 100/ 96- ВР // Інформ. зб. МОН.- 1997. №1. - С. І5-17.

33. Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту). Постанова Кабінету Міністрів України від 20. 01.1998 р. №65 // Офіційний вісн. України. - І998.-№3.-С. 202-207. .

34. Постанова Головної ради ВАК України від 28 лютого 1997 р. // Освіта України. - 1997.- 7 берез.

35. Постанова Кабінету Міністрів України №303 від 1.06.1992 р.: Про акредитацію ВНЗ // Інформ. зб. МОН України. -1994.- №11.- С.З0-31.

36. Постанова Кабінету Міністрів України №896 від 3.11.1993: Державна національна програма Освіта. Україна - XXI сторіччя // Освіта.- 1993. - №44.- С .41-. 46.

37. Про вдосконалення системи акредитації як механізму забезпечення якості освіти на рівні вимог міжнародної освітньої спільноти. Рішення колегії Міністерства освіти і науки України 02. 06. 05 за № 5 / 3-6 // Інформ. зб. МОН України.- 2005.- № 21.- С. 27 -28.

38. Про впорядкування структури місцевих державних адміністрацій: Розпорядження Президента України від 12 січ. 1996 р. № 10 // Уряд. кур'єр. - 1996. - 18 січ.

39. Про деякі питання надання вищим навчальним закладам статусу національного: Указ Президента України від 29 квіт. 1996 р. № 304 // Урядовий кур'єр. - 1996. - 14 трав.

40. Про затвердження Положення про Вищу атестаційну комісію України: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 берез. 1996 р. № 352 // Зібр. постанов Уряду України. - 1996. - № 9. - Ст. 270.

41. Про затвердження Положення про державний вищий заклад освіти: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 верес. 1996 р. №1074 // Інформ. зб. МОН України. -1997.- № 1.

42. Про затвердження Типового положення про управління освіти обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 берез. 1996 р. № 327 // Зібр. постанов Уряду України. - 1996. - № 8. - Ст. 262.

43. Про заходи щодо вдосконалення діяльності органів освіти: Указ Президента України від 10 жовт. 1995 р. № 942 // Уряд. кур'єр. - 1995. - 17 жовт.

44. Про заходи щодо вдосконалення системи вищої освіти України. Указ № 199/2004 від 17 лютого 2004 р. // Офіційний вісн. України.- 2004.-№ 7.- Ст. 392.

45. Про заходи щодо підвищення ефективності роботи і відповідальності територіальних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та забезпечення їх взаємодії з місцевими державними адміністраціями: Указ Президента України від 5 листоп. 1996 р. № 1035 // Уряд. кур'єр. - 1996. - 12 лист.

46. Про ліцензування, атестацію та акредитацію закладів освіти: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 лют. 1996 р. № 200 // Зібр. постанов Уряду України.- 1996.- №8.

47. Про проведення експеременту щодо впровадження професійно—орієнтованих програм вищої освіти: Наказ МОН України № 152 від 06. 03. 2006 р. // Інформ. зб. МОН України.- 2006.- № 13-14.- С. 3-5.

48. Про стан і перспективи розвитку вищої освіти в Україні.- К.: Парлам. вид-во, 2004.- 184 с.

49. Програма дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України: Наказ Міністерства освіти і науки України № 49 від 23.01.04 // Освіта. - 2004.- 11-18 лют.

50. Рішення колегії МОН України від 23. 02.2006 р. Підвищення ефективності вищої освіти визначальний чинник зростання соціально-економічного потенціалу держави // Інформ. зб.. МОН України.- 2006.- № 10-12.-С. 3-15.

51. Рішення колегії МОН України від 24 березня 2005 р. "Вища освіта і наука - найважливіші сфери відповідальності громадянського суспільства та основа інноваційного розвитку" // Інформ. збірн. МОН України.- 2005.- № 13-14.- С. 3 16.

52. Рішення колегії МОН України від 27. 02. 2004. Про підвищення ефективності вищої освіти і науки як дієвого чинника розвитку та інтеграції в європейське співтовариство // Інформ. зб. МОН України.- 2004.- № 7.- С. 3-15. .

53. Спільна Декларація міністрів освіти Європи. Болонья 19 червня 1999 р. // Гуманітарні науки.- 2003.- № 2.- С. 4-6.

54. Указ президента України від 17 квітня 2002 р. № 347 Про Національну доктрину розвитку освіти” // Законодавчі акти України з питань освіти.- К.: Парлам. вид-во, 2004.- С. 38-42.

Статистичні матеріали

55. Вищі навчальні заклади України. База даних (проект БІСТРО-ТАСІС).- СД-РОМ, МОН. України, 2001. ( www. education. gov. ua ).

56. Міністерство освіти України. Статистичний збірник. Вищі навчальні заклади (1997-1998 рр.).-К., 1999. 58 с.

57. Українське суспільство 1992-2006: Соціологічний моніторинг / за ред. Н.Паніної. Ін-т соціології НАН України.- К., 2006.- 93 с.

58. Освіта України 2005: Інформаційно-аналітичні матеріали діяльності МОН України у 2005 р. та головні завдання на 2006 рік / Укл. Левківський К.М. та ін.- К., 2006.- 150 с.

59. Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2001/ 02 навчального року. Статистичний бюлетень. - К.: Держ. Ком. стат. України, 2002. - 84 с.

Монографії, статті, тези

60. Акинфиева Н.В., Владимирова А.П. Государствснно-обществснное управление образовательными системами: Учеб.-метод. пособие. — Саратов: Приволж. кн. изд-во, 2001.- 92 с.

61. Александров В., Бицюра Ю. Концепція створення і впровадження мережі інтегрованих комплексів неперервної освіти // Освіта і управління.- 2006.- Т. 9.- № 2.- С. 65-70.

62. Алексєєв Ю.М. Україна: освіта і держава (1987-1997).- К.: ЕКСПРЕС-ОБ’ЯВА.- 1998.- 109 с.

63. Алексєєв Ю.М., Кульчицький С. В., Слюсаренко А.Г. Україна на зламі історичних епох: Навч. посіб.- К.: ЕксОб, 2000.- 296 с.

64. Алферов Ю.С. Участие общественности в управлении образованием в зарубежных странах // Социально-гуманитарные знания.- 1999.- № 2.- С. 164-173.

65. Андрейчук С. Державне управління вищою школою в контексті Болонської декларації // Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні: Матеріали щорічної науково-практичної конференції (20 січня 2006 р.) / За наук. ред. Я.Й. Малика: У 2 ч.- Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2006.- Ч.2. С. 4-5.

66. Андрейчук С. К. Використання інноваційних управлінських технологій у суспільстві загалом і в освіті зокрема // Ефективність державного управління.- 2006.- Вип. 10: Вид-во ЛРІДУ НАДУ.- С.11-17.

67. Андрейчук С. Впровадження базових положень Болонської декларації в Україні на прикладі Національного університету "Львівська політехніка"// Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб. наук. праць.- Харків: Вид. центр Харк. нац. ун-ту ім..В.Н. Каразіна, 2005.- С. 606-609.

68. Андрущенко В. Модернізація педагогічної освіти України в контексті Болонського процесу // Вища освіта України.- 2004.- № 1.- С. 5-9.

69. Андрущенко В. Стратегія освіти // Вища освіта України.- 2006.- № 3.- С. 5 9.

70. Андрущенко В.П. Роздуми про освіту: Статті, нариси, інтерв”ю.- К.: Знання України.- 2004.- 804 с.

71. Антошкіна Л.І. Економіка вищої освіти: тенденції та перспективи реформування. - К.: Видавн. дім "Корпорація", 2005. - 368 с.

72. Астахова В. Система образования Украины в поисках ответов на глобальные вызовы эпохи // Новий колегіум.- 2004.- № 5-6.- С. 12 15.

73. Астахова В.И., Астахова Е.В. Становление международного сотрудничества Украины в области образования: учет срвременных тенденций // Гуманітарні науки.- 2003.- № 2.- С. 445.

74. Астахова Е. Кадровый потенциал высшей школы: реальность ситуации и вербальность подходов // Новий колегіум.- 2004.- № 4. С. 3-7.

75. Астахова Е. Социальная характеристика кадрового потенциала высшей школы: Украинский вариант // Инновации в образовании. - 2003.- №1.-С.27-28.

76. Астахова К. Трансформація вищої освіти вимагає трансформації управління вищою школою // Педагогіка і психологія. - 2002. - № 3.- C. 21-24.

77. Астахова К., Шаронова Н. Приватна освіта — як наслідок освітянської реформи в Україні // Управління національною освітою в умовах cтановлення і розвитку української державності: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (28-30 жовтня 1998 року). К.: МОН України, АПН України, ДАККО, ІЗМН, 1998 .- C. 319 321.

78. Атаманчук Г.В. Методологічні проблеми сучасного державного управління // Вісн.. УАДУ.- 2000.- № 3.- С. 44-49.

79. Афанасьев А.Н. Болонский процесс в Германии // Высшее образование сегодня.- 2003.- № 5.- С. 54-57.

80. Бабінова О.О. Законодавча база України щодо взаємодії органів публічної влади з громадськістю на центральному та місцевому рівнях // Статистика України.- 2005.- № 1.- С. 63-66.

81. Бабкіна О. Проблеми підвищення якості освіти в Україні у контексті Болонських реформ // Освіта і управління.- 2006.- Т. 9.- № 1.- С. 91-94.

82. Бакіров В., Зиман З., Холін Ю. Висока якість університетської освіти вимога часу // Вища освіта України.- 2005.- № 1.- С. 15-19.

83. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: Монографія.- К.: Вид-во УАДУ, 2000.- 328 с.

84. Беганська І., Садовська Н. Проблема формування соціальних стандартів освіти // Схід.- 2006.- № 5.- С. 103-108.

85. Беззуб’як М. Політичні загрози Болонського процесу // Гуманітарні науки .- 2005.- № 2.- С. 96-100.

86. Береснєв А. Особистісно орієнтовані технології у контексті сучасної парадигми освіти // Гуманітарні науки.- 2006.- № 1.- С. 11-16.

87. Биков В.Ю. Наукове забезпечення дистанційної професійної освіти: проблеми і напрями досліджень // Професійна освіта: педагогіка і психологія. Вип. II. - Київ - Честнохов, 2000.~№ 1.-С. 18-29.

88. Бітнер О. Добра освіта коштує дорого // Урядовий кур'єр.- 2004. -15 трав.

89. Бобров В. Ос