ГУМАНІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ (ДЕРЖАВНО - УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ)

Короткий опис

ЛЬВІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Задорожна Маріанна Іванівна

УДК 351:[141.7+316.64+316.2]

ГУМАНІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ
(ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ)

Спеціальність: 25.00.01‑ теорія та історія державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник ‑
доктор філософських наук, професор
Кашуба Марія Василівна

Львів ‑ 2008

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛІ ТЕОРЕТИКО - МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ДОСЛІДЖЕННЯ

9

Висновки до розділу

33

РОЗДІЛІІ ГУМАНІСТИЧНИЙ ЗМІСТ СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ

36

2.1.Поняття суспільної свідомості та особливості її формування

36

2.2.Гуманізуючі складові суспільної свідомості

61

2.3.Суспільна необхідність гуманізації свідомості

88

Висновки до розділу

107

РОЗДІЛІІІ РОЛЬ ДЕРЖАВИ У ФОРМУВАННІ СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ

110

3.1.Державне управління формуванням суспільної свідомості

110

3.2.Принципи та методи впливу державного управління на процес гуманізації суспільної свідомості

120

3.3.Запобігання маніпуляції суспільною свідомістю як засіб її гуманізації
3.4. Зворотній зв’язок у процесі гуманізації суспільної свідомості

128
147

Висновки до розділу

156

РОЗДІЛIV ГУМАНІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ ЗАСОБАМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

158

4.1.Гуманістичний потенціал управлінського впливу на суспільну свідомість

158

4.2.Гуманізація суспільної свідомості через розв’язання конфліктів

175

4.3.Демократизація процесу державного управління запорука гуманізації суспільної свідомості

182

Висновки до розділу

188

ВИСНОВКИ

190

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

194

ВСТУП
Актуальність теми. Гуманізація суспільної свідомості є ознакою людської культури і цивілізованості, яку можуть поставити під сумнів численні факти історії. В сучасному державному управлінні України ця тема має спрямувати пошуки тих форм політичної системи, важелів, стимулів, стратегій, теорій і практичних розробок державно-управлінської науки, які дадуть змогу на основі узагальнення аналізу історичних здобутків і шляхів розвитку світових демократій, результатів політичних, соціологічних, філософських досліджень, досвіду нашого власного суспільного духовного розвитку виробити ефективну державно-управлінську систему, гуманітарну політику, що здатна пришвидшити для України досягнення рівня розвитку демократичних держав, використовуючи моральні, ментальні, культурні особливості українського народу.
Досвід тоталітаризму підказує важливість державної уваги до стану, зрілості й гуманістичного потенціалу суспільної свідомості. Це слід врахувати заради захисту людей від обману і маніпуляцій, поставити найвищим державним пріоритетом.
У сучасному світі глобалізації особливо загострилось питання збереження національної і культурної самобутності. Розгляду цих проблем не може уникнути державне управління, як і уваги до наростання негативних тенденцій, зокрема таких як ненависть, недовіра, нетолерантність, агресивність, тероризм тощо.
Особливої ваги і надзвичайного значення проблема гуманізації суспільної свідомості набула з огляду на виборчу компанію 2004 року, що продемонструвала спроби загострення й цілеспрямоване поглиблення розколу українського народу, недовіру і ворожість в межах однієї нації, країни, а подекуди й сім’ї, що також спостерігалося у кампаніях 2006р., 2007р.
Важливо додати, що актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена відсутністю комплексних досліджень та недостатністю теоретико-методологічних напрацювань щодо засобів і принципів формування та реалізації політики, спрямованої на гуманізацію суспільної свідомості.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до теми науково-дослідної роботи ЛРІДУНАДУ при Президентові України Програмно-цільове управління суспільним розвитком” (державний реєстраційний №0106U006388).
Метою дослідження є теоретичне обґрунтування наукових засад гуманізації суспільної свідомості в Україні та вироблення рекомендацій щодо застосування отриманих наукових результатів у практиці державного управління.
Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання:
- охарактеризувати й узагальнити стан дослідження процесів гуманізації суспільної свідомості й їх роль в державному управлінні та місцевому самоврядуванні;
- дослідити структуру суспільної свідомості, її формування, значення для ефективного функціонування державно-управлінської системи;
- визначити гуманізуючі складові суспільної свідомості і шляхи сприяння їх розкриттю засобами державного управління та місцевого самоврядування;
- розкрити риси громадянського суспільства та соціального капіталу як складових процесу гуманізації суспільної свідомості їх вплив на ефективність державно-управлінської системи;
- проаналізувати роль гуманізації органів державного управління та місцевого самоврядування для ефективного функціонування політичної та державно-управлінської систем;
- запропонувати методи та принципи дієздатного впливу державного управління на процес гуманізації суспільної свідомості;
- виробити шляхи запобігання органами державної влади та місцевого самоврядування маніпуляції суспільною свідомістю;
- довести значення зворотнього зв’язку для демократизації державного управління та місцевого самоврядування і зростання зрілості суспільної свідомості;
- обґрунтувати необхідність утвердження національної ідеї для втілення гуманістичних ідеалів народу у державному управлінні та місцевому самоврядуванні;
- довести, що толерантне і компромісне вирішення конфліктів є важливим чинником гуманізації суспільної свідомості і системи державного управління;
- виявити вплив демократичних ідеалів на гуманізацію суспільної свідомості в процесі їх запровадження в державне управління.
Об’єкт дослідження: діяльність органів державного управління щодо гуманізації суспільної свідомості в Україні.
Предмет дослідження: процес гуманізації суспільної свідомості в контексті демократизації державно-владних відносин в Україні.
Гіпотеза дослідження полягає в тому, що гуманізм є найвищим ідеалом демократичних держав як можливість самореалізації кожної особистості, гарантування прав і свобод людини та громадянина, а також можливістю збільшити ефективність державного управління. Припускаємо,що визнання гуманізації суспільної свідомості основним пріоритетом державно-управлінської діяльності і політико-владних відносин в Україні сприятиме демократизації державного управління і розвитку громадянського суспільства.
Методи дослідження: для реалізації мети та завдань дослідження використано комплекс сучасних філософських, загальнонаукових та спеціальних методів. Системний аналіз (використано у дослідженні ролі зворотнього зв’язку і шляху гуманізації свідомості через систему влади у розділі ІІІ), методи ідеалізації (вибудування моделі гуманізованого суспільства і рекомендації у розділах ІІІ і IV), компаративного аналізу (порівняння уявлень різних дослідників про свідомість суспільства і шляхи впливу на неї у розділі ІІ), узагальнення, абстрагування, формалізації, контент-аналізу (вивчення і використання інформації зворотнього зв’язку у розділі ІІІ) склали методологічну основу дослідження процесів гуманізації суспільної свідомості в цілому. Як спеціальні методи наукового пізнання у роботі використовувались аналітико-синтетичний (аналіз наукової літератури, співвідношення понять, аналіз поняття гуманізації, його різновидів, суспільної свідомості, її основних елементів), історичний (визначення історичних моделей гуманізації суспільної свідомості, аналіз історії розвитку процесу гуманізації суспільної свідомості), формально-логічний (з’ясування принципів діяльності органів державного управління в контексті гуманізації суспільної свідомості, вдосконалення шляхів такої діяльності, визначення перспектив процесів гуманізації тощо). Емпіричну основу дослідження становлять матеріали діяльності органів державного управліннязаконодавчі акти України, методичні розробки, аналітичні й соціологічні дослідження процесів гуманізації суспільної свідомості.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим комплексним осмисленням діяльності органів державного управління щодо гуманізації суспільної свідомості в Україні, що забезпечує процеси демократизації суспільного життя, прозорість і доступність влади.
Дослідження цієї діяльності сприяє глибшому розумінню необхідності таких процесів, виробленню пропозицій та рекомендацій органам державного управління щодо покращення своєї діяльності в напрямку гуманізації суспільної свідомості.
У дисертації вперше:
Ø доведено, що основними важелями гуманізації суспільної свідомості є методи переконання, заохочення і примусу, а також принципи відкритості і прозорості влади, законності як чинники демократизації системи державного управління та місцевого самоврядування і морального розвитку свідомості спільноти;
удосконалено:
Ø суть понять гуманізація суспільної свідомості”, гуманістичні принципи управління”, зворотній зв’язок” як показник гуманізації суспільної свідомості”, громадська думка”, маніпуляція суспільною свідомістю”, де гуманізація суспільної свідомості це впровадження гуманізованими і демократичними органами державного управління та місцевого самоврядування гуманістичних ідеалів у свідомість громадян і сприяння їх поширенню;
Ø систему функцій державного управління через доповнення її гуманізацією суспільної свідомості, яка сприяє підвищенню ролі моралі як чинника, що контролює суспільство;
Ø розуміння ролі органів державного управління та місцевого самоврядування в процесі гуманізації суспільної свідомості, яка полягає у створенні сприятливих умов для самореалізації громадян і залучення їх до активної участі у політичних процесах в державі;
дістали подальший розвиток:
Ø дослідження зростання рівня розвитку громадянського суспільства через ознаки зрілості суспільної свідомості;
Ø визначення соціального капіталу в контексті гуманізації суспільної свідомості як чинника співпраці і взаємодопомоги, що збільшує моральність і щастя кожного громадянина, його гуманність;
Ø обґрунтування демократичних принципів управління як засобу гуманізації суспільної свідомості через повагу до підлеглого, підвищення його самооцінки, мотивованість і відчуття самореалізованості.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що наукові висновки та теоретичні розробки дисертаційного дослідження становлять основу вдосконалення роботи органів державного управління на поглиблення процесу гуманізації суспільної свідомості. Вони можуть бути використані для моніторингу відкритості та прозорості влади, для аналізу процесів взаємодії суспільства й держави, при оцінці соціального капіталу, при діагностуванні зрілості й дієвості елементів громадянського суспільства, для поглиблення гуманності владних рішень, при аналізі наслідків маніпулювання суспільною свідомістю та для врахування громадської думки і розв’язання конфліктних ситуацій в системі влада-суспільство” і моніторингу зворотнього зв’язку.
Матеріали дослідження можуть використовуватись як у законотворчій, так і у викладацькій роботі в галузі державного управління.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Науково-теоретичні положення, висновки, пропозиції та рекомендації, зокрема й ті, що становлять наукову новизну, отримані дисертантом особисто.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднені на наукових конференціях: Внутрішня політика держави: сутність, принципи, методологія” (Львів, 2005р.), Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні” (Львів, 2006р.), Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (Київ, 2006р.), Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія, практика” (Львів, 2007р.).
Публікації. Основні положення та результати дослідження викладені в 9 публікаціях, з них 5 у фахових наукових виданнях.

Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг роботи становить 205с., основного тексту 193с., список використаних джерел складає 146 найменувань, з них 16 іноземними мовами.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. Досліджено складові процесу гуманізації суспільної свідомості. Встановлено, що процес гуманізації суспільної свідомості починається з соціалізації в сім’ї (засвоєння суспільних норм) і продовжується під впливом школи, групи, спільноти, держави. Важливою складовою (у тісній співпраці з владними інституціями) є діяльність громадських організацій, що втілюють ідеали демократії й підтримують співпрацю спільноти, збільшуючи загальну взаємодовіру.
2. Проаналізовано можливості управлінського впливу на суспільну свідомість і виявлено позитивний вплив механізму зворотнього зв’язку”, що передбачає детальну обробку інформації, що надходить із соціальної системи, моніторинг громадської думки, залучення до обговорення державних питань філософів, дослідників, мистецькі кола.
3. Обгрунтовано, що традиції громадівства в Україні, а також ідеал громадянського суспільства, який поєднує опору на індивідуалізм і прагнення до успіху і цінності взаємодопомоги, взаємопідтримки, допомоги ближньому підвищує ефективність політичної діяльності та державного управління, знижує адміністративний та бюрократичний тиск, зменшує авторитарні тенденції та можливості маніпулювання суспільною свідомістю.
4. Доведено, що розвиток громадянського суспільства, поширення впливу громадських організацій сприяє накопиченню суспільством соціального капіталу, що є мірою довіри і взаємодії в суспільстві, сукупністю спільних норм і цінностей та залежить не лише від національних традицій і особливостей культури народу, але й від системи державного управління, політичного устрою, навіть від самих осіб-політиків, (які також своїм авторитетом і прикладом будуть сприяти зростанню соціального капіталу і гуманізації суспільної свідомості).
5. Розглянуто як позитивний, так і негативний вплив державно-управлінської і політико-владної систем на суспільну свідомість, а також такі функції державної політики як засобу гуманізації суспільної свідомості: регулятивна (для уникнення ситуації, коли один моральний вибір наштовхується на інший), організаційна, інформаційна, економічна, інституційна, правозахисна, законодавча. Констатовано, що політична влада і право є найвищими регулятивними механізмами функціонування і розвитку соціуму, що сформувались під впливом традицій і звичаїв, релігії, моралі й громадської думки, і тісно взаємодіють з соціумом в демократичній, гуманістичній, національній державі.
6. Запропоновано такі принципи державно-управлінського впливу на процес гуманізації суспільної свідомості: прозорість і відкритість діяльності державних інституцій, відповідальність, служіння народу України, верховенство права і демократизм, гуманізм і соціальна справедливість. Наука державного управління осмислила ефективні засоби й методи впливу на управлінські процеси і вирішення назрілих проблем, які можна частково використати при розробці законодавства у сфері гуманізації суспільної свідомості, а також при формуванні структури, необхідної для здійснення таких специфічних завдань.
Зокрема, принципи державного управління: прозорість, відкритість, законність, відповідальність, втілені через систему відповідних організацій (управління з питань гуманітарної політики, міністерства, відомства, комітети Верховної Ради України, Секретаріат Президента тощо), є дороговказом і основою для здійснення процесу гуманізації суспільної свідомості та демократизації політичного і суспільного життя України. Їх реалізація морально-етичними, соціально-політичними, економічними, правовими та іншими методами сприятиме високій ефективності державного управління і по-справжньому демократичній політичній діяльності.
Функції державного управління в процесі гуманізації суспільної свідомості і діяльності політиків та державних службовців здійснюються через врахування громадської думки і зворотнього зв’язку, примноження соціального капіталу і сприяння громадянському суспільству.
7. Відтворено шлях гуманізації суспільної свідомості: потреби (необхідність в гуманістичних цінностях, зрілості суспільної свідомості, гармонійна взаємодія влади і громадян, довіра, взаємоповага, толерантність, право і демократія), які визначені головною метою (духовна і культурна єдність суспільства, ефективне державне управління, прогрес і добробут держави, народу, збереження національної самобутності), яка передбачає такі фактори: гуманізм і моральність політиків, державних управлінців, громадян, подолання стереотипів і упереджень, розвиток громадянського суспільства, законодавча база, що реалізується відповідними інституціями (громадські організації, обласні державні адміністрації, управління з питань гуманітарної політики, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада). Вся система спрямована на досягнення результату (гуманізована і зріла свідомість, моральне державне управління, демократизм і толерантність).
8. Визначено, що гуманізації суспільної свідомості можна досягнути організаційними, економічними, соціально-психологічними методами (серед яких заохочення, переконання, рекомендації, визначення відповідальності). Процес гуманізації суспільної свідомості неможливо здійснювати без широкої стратегії, що вказуватиме мету, якої необхідно досягти. Такою стратегією може бути курс на втілення національної ідеї, яка передбачає широкий спектр заходів з гуманізації суспільної свідомості, насамперед створення на всіх рівнях державного управління необхідних інституцій, експертну оцінку соціологічних опитувань із розробкою рекомендацій органам влади, співпрацю з громадськими організаціями, гуманітарну експертизу законів, нормативно-правових актів, проектів, круглі столи з державних і суспільних питань із гуманістичним акцентом.
Демократична держава сприймає конфлікт як можливість інтенсифікувати розвиток системи, а тому шукає способи його конструктивного вирішення, що влаштує всі сторони конфлікту. Це і є ознакою панування в суспільстві гуманістичних цінностей і сприяє їх накопиченню.
Сучасна політологічна наука не запропонувала державного устрою з більшим гуманістичним потенціалом, ніж демократія. Для України як держави, що визнає демократичні засади, найефективнішим буде сприйняти демократію саме через гуманістичні цінності поваги до людини і всебічно сприяти розкриттю гуманістичного потенціалу суспільства, влади і законодавства.
Запропонований НАДУ при Президентові України курс на підготовку фахівців з демократичного державного управління та публічного адміністрування значною мірою сприяє гуманізації суспільної свідомості.
9. Рекомендовано:
- сприяти розробці додаткових критеріїв атестації державних службовців ( наприклад, використання психологічних тестів, спрямованих на вивчення вміння працювати з людьми);
- розширити на рівні обласних державних адміністрацій співпрацю з громадськими організаціями;
- інтенсифікувати проведення і використання результатів соціологічних опитувань (моніторинг громадської думки);
- збільшити гуманітарну складову в навчальних програмах підготовки державних службовців;
- здійснити дієві заходи зі сприяння книговиданню української книжки, підтримки української мови і культури, а також мови і культури національних меншин;
- інтенсивно впроваджувати систему підготовки фахівців з демократичного державного управління, публічного адміністрування та місцевого самоврядування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України К.: За вільну Україну”, 1996р.
2. Закон України про молодіжні та дитячі громадські організації //
Відомості Верховної Ради. 1999 №1, С.2

3. Закон України про об’єднання громадян // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, № 34, ст.504) (вводиться в дію Постановою ВР № 2461-XII (2461-12) від 16.06.92, ВВР, 1992, № 34, С.505)

4. Азаркин Н.М.Монтескье. Из истории политической и правовой мысли. М.: Юридическая литература”, 1988. 128с.

5. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Ленинград: Изд-во Ленинградского университета, 1968. 340с.

6. Арент Ханна. Джерела тоталітаризму. Пер.з анг. К.: Дух і літера, 2002. 539с.

7. Аристотель. Сочинения в четырех томах. Политика. Том 4. М.: Мысль” 1983. 828с.

8. Арлычев А.Н. Саморегуляция, деятельность, сознание. С-Пб: Наука” С-Пб отделение. 1992, 147с.

9. Арцишевський Р.А., Бондарук С.О., Бортніков В.І. Особа і суспільство. К.: Перун” 1997. 349с.

10. Берлін Ісая. Чотири есе про свободу. Пер. З англ. О.Коваленка. К.: Основи, 1994. 272с.

11. Бех В.П. Философия социального мира. Гносеологический анализ. Запорожье: Тандем И”, 1999. 284с.

12. Білодід Ю. Гуманістична філософська традиція. Український акцент// Віче”, вересень 1995. С.40-46

13. Бодрийяр Ж. Система вещей М. М.: Рудомино”, 1999. 223с.

14. Бодріяр Ж. Символічний обмін і смерть. Львів: Кальварія, 2004. 376с.

15. Бодріяр Жан. Симулякри і симуляція. Пер. з фр. В.Ховкун К.: Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2004. 230с.

16. Борисова Т.В., Капітон В.П. Метафізичні роздуми про надію. Монографія. Дніпропетровськ: ДД ФА, 2005.-140с.

17. Брагина Л. Итальянский гуманизм: этические учения ХІV-XV веков.- М.: Наука, 1977. 254с.

18. Бурдье П. Социология политики. Пер. с фр. Сост., общ. ред., пред. Н.А.Шиятко. М.:Socio Logos, 1993-336с.

19. Бурдьє П’єр. Практичний глузд К.: Український центр духовної культури, 2003. 503с.

20. Василевський О.В. Методологічні засади аналізу державної політики//Філософська думка. №5. 2000. С.59-81

21. Вілков В. Людина і світ. К.: Феміна” 1995. 173с.

22. Войтасек Л. Психология политической пропаганды. Пер. с польск. В.Н.Поруса Москва: Прогресс”, 1981. 278с.

23. Гаджиев К.С. Концепция гражданского общества // Вопросы философии. 1991. №7 С.19-35

24. Гендерні аспекти державної служби: Монографія. М.Пірен, Н.Грицяк, Т.Василевська, О.Іваницька / За заг. ред. Б.Кравченка. Київ: Вид-во Соломії Павличко Основи”; 2002. 335с.

25. Говлет М., Рамеш М. Дослідження державної політики: цикл та підсистеми політики. Львів: Кальварія,1995. 258с.

26. Горшков М.К. Общественное мнение: История и современность.М.: Политиздат, 1988 383с.

27. Грушин Б.А. Массовое сознание: опыт определения и проблемы исследования.М.:Политиздат, 1987. 368с.

28. Грушин Б.А. Возможность и перспектива свободы// Вопросы философии 1990. №5, С.20-25

29. Губернський Л.В. Людина і світ. Київ: Знання”, 2001. 235с.

30. Гуманітарна експертиза (круглий стіл) //Філософська думка: 2004. №6. С.134-157, 2005. №1, С.137-160
31. Гуменюк О. Психологія впливу: Монографія. Тернопіль: Економічна думка”, 2003. 304с.

32. Данильян О.Г. Социальные противоречия. Сущность, типология, формы проявления: Монография. Х.: Основа, 1998. 143с.

33. Данільян О.Г. Політична влада як механізм розв’язання суперечностей у сучасних соціальних системах// Актуальні проблеми державного управління: Науковий збірник. Х.: УАДУХФ, 2001 №1(9) С.162-188

34. Дарендорф Ральф. У пошуках нового устрою: Лекції на тему політики свободи у ХХІ ст. / Переклад з німецької А.Орган. К.: Вид. дім Києво-Могилянська академія”, 2006. 109с.

35. Державне управління в Україні. Навчальний посібник. Заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. В.Б.Авер’янова К.:Юрінком Інтер, 1998. 432с.

36. Діалектика суспільного буття: Монографія. Під ред. проф. І.О.Ялі. Донецьк: Дон ДУЕТ, 2004. 105с.

37. Зимбардо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние СПб.: Питер, 2001. 448с.

38. Історія філософії України. Хрестоматія К.: Либідь, 1993-650 с.

39. Кара Мурза С.Г. Манипуляция сознанием. К.: Орияны, 2000. 448с.

40. Карась А.Ф. Філософія громадянського суспільства у класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях. Київ Львів, 2003. 520с.

41. Карась А.Ф. Громадянське суспільство в аспекті дискурсивно-етичних практик: український контекст//Ж.” Схід” ЛНУ ім.І.Франка Львів, 2006. №3 (травень-червень). С.8-10

42. Карпухин О.И., Макарович Є.Ф. Формирование масс. Калининград: ФГУИПП. Янтар. сказ, 2001. 547с.

43. Каспрук В. Територія свободи. Помаранчева революція як прелюдія до революційних змін в Україні // ”День” №24 (11.02.05). С.4-6

44. Кеннеді Майкл. Історична спадщина та громадянське суспільство // Сучасність” 1994. №5 С.11-19

45. Кириченко І. Оптимізм буває стриманим // Дзеркало тижня” №29 (608) 29 липня 2006р. С.16

46. Кирчів А. Маніпулювання свідомістю в контексті національної безпеки: за чи проти? //http:www.ji lviv.ua/n.30 texts/kurch.

47. Кін Джон. Громадянське суспільство. Старі образи, нове бачення. Пер. з англ. Олександр Грищенко, літ. ред. О.Грищенко. К.: К.І.С., 2000. 192с.

48. Кобляков В.П. Этическое сознание. Ленинград: Изд-во Ленинградского университета, 1979. 224с.

49. Колодій А.Ф. На шляху до громадянського суспільства. Теоретичні засади і соціокультурні передумови демократичної трансформації в Україні. Монографія Львів: Червона Калина”. 2002. 276с.

50. Корженко О.О. Чутливість до соціального перетворення: реабілітація атакуючого Ratio// Актуальні проблеми державного управління: Науковий збірник. Х.:УАДУХФ, 2001 №2(10) С.78-87

51. Костомаров М.І. Закон Божий (Книга буття українського народу) К.: Либідь, 1991. 40с.

52. Кравченко Б. Соціологія змін і національна свідомість в Україні ХХст. Пер. з англ. К.: Основи, 1997. 423с.

53. Кремень В. Людина і освіта у вимірах економічної цивілізації // Дзеркало тижня №40 (619) 21 жовтня 2006р. С.16

54. Кузьменко В.А., Романчук О.К. На порозі надцивілізації. Львів: Світ”, 1991. 356с.

55. Куцька О.М.Засоби масової інформації у стратегічних операціях психологічної війни // Ефективність державного управління: Збірник наукових праць. Львів: ЛРІДУНАДУ, 2003, Вип. 4 С.77-83

56. Лебон Гюстав. Психология народов и масс. СПб.: Макет”, 1995. 316 с.

57. Лесечко М.Д. Основи системного підходу: теорія, методологія, практика. Навчальний посібник. Львів: ЛРІДУНАДУ, 2002. 250с.

58. Лесечко М.Д. Соціальний капітал як довіра і взаємодія // Ефективність державного управління: Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України (Львівський філіал). За заг.ред. А.О.Чемериса. Львів ЛФУАДУ, 2003. Вип.3 С.38 45

59. Лесечко М.Д., Мелащук А.І. Стратегічний менеджмент людських ресурсів // Актуальні проблеми державного управління. Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України (Львівський філіал). За заг. ред. А.О.Чемериса. Львів ЛФУАДУ, 2001. Вип.5 С.33 36

60. Лесечко М.Д., Чемерис А.О., Рудніцька Р.М. Технологія прийняття управлінських рішень в органах державного управління та органах місцевого самоврядування: Навчальний посібник. - Львів: ЛРІДУНАДУ, 2003. 168 с.

61. Лильо Т. Нестерпна легкість телебуття// День” №24. С.7

62. Мадієвський С. Як це робилося в третьому рейху //Дзеркало тижня №6(635) 17 лютого 2007. С.22
63. Майерс Д. Социальная психология.Пер.с англ. СПб.: Питер, 1998.688 с.
64. Маркс К. Социология. Сборник/ Пер. с нем. Вступ. статья Ю.Н.Давыдова М:”КАНОН прес-Ц”, Кучково поле”, 2000 432с.

65. Маркузе Герберт. Одномерный человек. Москва: REFL book, 1994. 344c.

66. Матвієнко В.Я. Соціальні технології. К.: Українські пропілеї, 2001. 446с.

67. Мойсеев Н.Н. Пути к созиданию. М.: Республика”, 1992. 254с.

68. Московичи С. Век толп. Исторический трактат по психологии масс. Пер. с фр. М.: Центр психологи и психотерапии”, 1998. 480с.

69. Московічі С. Стратегія пропаганди і колективного навіювання//http:www.ji lviv.ua/n 30 texts/mosk.

70. Мунье Э. Манифест персонализма. М.: Республика, 1999. 559с.

71. Наврузов Ю.В. Система визначення поняття категорії громада”// Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України (Львівський філіал). За заг. ред. А.О.Чемериса. Львів ЛФУАДУ, 2000. Вип. 4С.222-225

1.

72. Налимов В.В. Спонтанность сознания. Вероятносная теория смыслов и смысловая архитектоника личности. М.: Изд-во Прометей” МГПИ им.Ленина, 1982. 287с.

2.

73. Наттурно М.А. Відкрите суспільство та його вороги: суспільство, влада та бюрократія//Політична думка №3-4; 1996. С.6 10.

3.

74. Національна ідея і соціальні трансформації в Україні / Попович М.В., Єрмоленко А.М., В.Б.Фадєєв та ін. Київ: Український центр духовної культури, 2005. 328с.

4.

75. Нікітін Л. Віртуальна реальність як соціальне явище//Філософська думка: №6. 1999. С.43-57

5.

76. Нойман Э. Происхождение и развитие сознания. М.: Рефл бук”; К. : Ваклер”, 1998. 464с.

6.

77. Общественное сознание и его формы. Предисл. и общ. ред. В.И.Толстых. М.: Политиздат, 1986. 367с.

7.

78. Організаційна поведінка. Д.Гелріґел, Дж.В.СотокумМолодший, Р.В.Вудмен, Н.С.Бренінґ. К.: Вид-во С.Павличко Основи”, 2001 726с.

8.

79. Паливода Л., Кікось О., Власова О. Звіт за даними дослідження Стан та динаміка розвитку неурядових організацій України 2002-2005 р.р.”. Творчий центр Каунтерпарт. К: Макрос”, 2006. 160с.

9.