ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ Й РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ҐЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ГРИЦЯК Наталя Вітіславна

УДК 35.01: 305

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ФОРМУВАННЯ Й РЕАЛІЗАЦІЇ
ДЕРЖАВНОЇ ҐЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

25.00.01 теорія та історія державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
БАКУМЕНКО Валерій Данилович,
доктор наук з державного управління,
професор

КИЇВ - 2005

ЗМІСТ

ВСТУП.. 5

РОЗДІЛ 1
АНАЛІЗ СТАНОВЛЕННЯ ІДЕЙ ҐЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ ТА РОЗВИТКУ ЗАРУБІЖНОЇ ТА ВІТЧИЗНЯНОЇ НАУКОВОЇ ДУМКИ ЩОДО ДЕРЖАВНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНИХ ПРАВ І МОЖЛИВОСТЕЙ ЖІНОК І ЧОЛОВІКІВ.. 17
1.1. Теоретичні засади формування ґендерної політики. 18
1.1.1. Ґендер як наукова категорія і соціально-політичний феномен. 19
1.1.2. Фемінність і маскулінність як складові ґендерної теорії 30
1.1.3. Базові концепції та ідеї ґендерної теорії 40
1.2. Особливості розвитку ґендерних досліджень у Східній Європі та в Україні 59
1.3. Вихідні теоретико-методологічні основи дослідження ґендерних аспектів державної політики та державного управління. 67
1.4. Обґрунтування вибору напряму, концепція та загальна методика проведення дослідження. 88
Висновки до розділу 1. 96

РОЗДІЛ 2
ВИТОКИ ТА ПЕРЕДУМОВИ СТАНОВЛЕННЯ ҐЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ 101
2.1. Традиційна парадигма природного” розуміння суті та ролі статевих відмінностей у західній філософії та науці 102
2.2. Розвиток парадигми рівності статей у західній суспільно-політичній та філософській думці 118
2.2.1. Західний фемінізм як джерело ґендерної теорії 118
2.2.2. Громадські рухи чоловіків на Заході - інтелектуальна та соціально-політична передумова виникнення ґендерної теорії 128
2.3. Соціально-правовий статус жінки в українській історії 134
2.4. Український фемінізм і жіночий рух: історичні традиції та сучасні проблеми 155
2.5. Сучасне суспільно-політичне та соціально-економічне становище жінок і чоловіків в Україні 166
2.6. Соціологічне дослідження ґендерної чутливості державних службовців. 181
Висновки до розділу 2. 189

РОЗДІЛ 3
РОЗВИТОК ТЕОРЕТИЧНИХ ЗАСАД ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ҐЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ 195
3.1. Світові тенденції розвитку ґендерної політики. 195
3.2. Державна ґендерна політика: теоретичні підходи до її визначення і формування 211
3.3. Теоретико-методологічні засади державної ґендерної політики. 224
3.3.1. Закономірності та фактори вибору. 224
3.3.2. Принципи державного управління ґендерною політикою.. 235
3.4. Принципи кадрової політики з урахуванням ідей ґендерної рівності 247
Висновки до розділу 3. 252

РОЗДІЛ 4
РОЗВИТОК МЕТОДОЛОГІЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ҐЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ 257
4.1. Базові управлінські підходи й методи державного управління у сфері ґендерної політики. 258
4.2. Ґендерний підхід в теорії та практиці державного управління. 266
4.3. Механізми реалізації ґендерного підходу 272
4.3.1. Ґендерна інформація 272
4.3.2. Ґендерний аналіз 284
4.3.3. Ґендерний паритет у державному управлінні 292
4.3.4. Ґендерна освіта державних службовців 302
Висновки до розділу 4 312

РОЗДІЛ 5
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОЇ ҐЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ 317
5.1. Правове регулювання рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в Україні: стан та шляхи вдосконалення. 318
5.2. Розвиток державного інституційного забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в Україні 334
5.3. Ґендерна система управління - проект моделі реалізації державної ґендерної політики. 342
5.4. Перспективні напрями розвитку державної ґендерної політики в Україні 353
Висновки до розділу 5. 362

ВИСНОВКИ.. 367
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 376
ДОДАТКИ.. 414

ВСТУП

Актуальність теми. Вступивши у ХХI ст. міжнародне співтовариство своїм головним завданням визначило створення кращого світу для всіх людей, в якому не буде місця будь-якій нерівності: класовій, ґендерній, расовій, етнічній. Зобов’язання щодо цього взяла на себе й Україна, підписавши у 2000 р. разом із 189 країнами-членами Організації Об’єднаних Націй Декларацію Тисячоліття, в якій сформовано основні цілі світового розвитку, серед яких одна з основних - досягнення рівності жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності.
Актуальність дослідження зумовлена процесами демократизації українського суспільства й пошуками шляхів підвищення ефективності державної політики щодо забезпечення прав та свобод громадян жінок і чоловіків. Необхідною умовою здійснення такої політики має бути системна розробка науково обґрунтованої моделі державної ґендерної політики, яка повинна відповідати сучасним соціально-економічним та політичним реаліям українського суспільства.
Процес національного державотворення відбувається в умовах світових ґендерних перетворень. 80-90-ті роки минулого століття характеризуються змінами шляхів розв’язання проблем рівних прав та можливостей статей. На зміну концепції поліпшення становища жінок” у світовій і національній свідомості приходить концепція ґендерної рівності, прогресу і справедливості”. Вона спрямована не на позитивні зміни суспільно-політичного та соціально-економічного статусу лише однієї жіночої статі, її якісних характеристик, набуття нею нових якостей, створення державою особливих сприятливих умов у забезпеченні її прав та можливостей, а на подолання проявів ґендерної нерівності в усіх сферах суспільного буття, ліквідацію всіх форм дискримінації за ознакою статі, наповнення ґендерним компонентом усієї системи суспільної і державної життєдіяльності, впровадження ґендерного підходу в діяльність органів усіх гілок державної влади та місцевого с

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в розробці науково обґрунтованої цілісної теоретико-методологічної моделі формування і реалізації державної ґендерної політики в Україні, в її обґрунтуванні шляхом виявлення закономірностей, принципів, розробки підходів, методів, а також нових інституційних механізмів її формування і реалізації. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати такі висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне та практичне значення:
1. Проведений аналіз наукових праць з проблем ґендерної рівності та державного управління свідчить, що проблема теоретико-методологічного забезпечення формування і реалізації державної ґендерної політики в Україні не була до цього часу предметом спеціального системного розгалуженого наукового дослідження. Окремі праці висвітлюють лише певні конкретні аспекти державного управління у сфері ґендерної політики в Україні, зарубіжний досвід ґендерних перетворень. Це дає підстави для висновку, що наукова розробка цієї проблеми є недостаньою, тому вона вибрана як предмет дисертаційного дослідження.
На сучасному етапі розбудови Української держави існує проблема невідповідності наявного рівня державного забезпечення рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків сучасним міжнародним вимогам щодо досягнення ґендерної рівності, а отже, й потребам розбудови правової, демократичної, соціальної держави, що зумовлює актуальність відповідних досліджень. Здійснений аналіз соціально-економічного становища жінок і чоловіків, а саме: місця та ролі жінок і чоловіків у структурі населення, у сфері освіти та професійної підготовки, економічної активності, зайнятості, у сфері оплати праці, веденні домашнього господарства, підприємницької діяльності, у сфері політичної активності, ролі ЗМІ у формуванні ґендерних стереотипів, дає підстави стверджувати про наявність в українському суспільстві окремих проявів дискримінації за ознакою статі як жінок, так і чоловіків, що потребує вдосконалення в країні державної ґендерної політики.
2. Аналіз витоків традиційних уявлень про суспільні ролі жінок і чоловіків та передумов становлення ідей ґендерної рівності показав, що в науковій думці та суспільній свідомості сформувалася парадигма природного” розподілу суспільних ролей між статями, за якою чоловіки панують і керують, а жінки підкоряються. Дієвим запереченням цієї парадигми став фемінізм, який протягом свого існування та розвитку (з ХVІІІ до середини ХХ ст.) здобув для жінок рівні права з чоловіками та з другої половини ХХ ст. став передумовою виникнення ідеї рівності прав та можливостей обох статей, покладеної в основу ґендерної теорії. Громадські рухи чоловіків на Заході, поставивши низку актуальних не лише для чоловіків, а й для жінок проблем, спричинили розвиток наукових досліджень чоловічої сфери буття, які стали складовою ґендерної теорії. Диференціація понять статі й ґендера означала вихід на новий теоретичний рівень. У 80 - 90-ті рр. ХХ ст. ґендерні дослідження дістали поширення як на Заході, так і на пострадянському просторі. Однак розуміння і використання самого поняття ґендер”, а також методи, що застосовувалися в дослідженнях, виявилися різними та потребують подальших ґрунтовних наукових розробок.
3. У дисертаційній роботі визначено, що основою методології ґендерних досліджень є не просто опис відмінностей у статусах, ролях та інших аспектах життя чоловіків і жінок, а аналіз системи влади й домінування, які утверджуються в суспільстві через ґендерні ролі та відносини. Відповідно ґендерні дослідження спрямовані на виявлення ролі, норм, цінностей, рис характеру, які суспільство через системи соціалізації, поділу праці, культурні цінності й символи пропонує виконувати жінкам і чоловікам. Виділено етапи розвитку основних об’єктів зарубіжної ґендерної теорії: спочатку ґендерні дослідження зосереджувалися на ролі біологічних та суспільних причин статевої нерівності, потім інтерес змістився до теорій, які охоплюють дві сфери її реалізації - сексуальність й економіку; далі предметом вивчення стають проблеми взаємодії стать раса - клас”.
4. Доведено із застосуванням методу історичного аналізу суспільного статусу української жінки, що в період XVIII XX ст. (від часу приєднання України до Російської імперії і до здобуття незалежності), коли жіноцтво на Заході і в усьому світі вело активну боротьбу за свої права й здобуло політичну та економічну свободу, українська жінка жила в умовах тоталітарного режиму, що намагався позбавити і майже позбавив її традиційно вищого суспільного статусу, і не лише на формальному рівні. За цей час на території України утвердився патріархальний суспільний устрій з характерним для нього чоловічим домінуванням не лише в політикумі, а й у суспільній свідомості. І саме в такому стані Україна вступила у ХХІ ст. Основою зміни патріархальних стереотипів має стати відродження демократичних традицій високого суспільного статусу української жінки.
5. Установлено, що міжнародно-правові норми, рекомендації ООН з питань ґендера, світові тенденції розвитку ґендерної політики, а також міжнародна методика вимірювання ґендерної рівності є важливим інструментарієм для ґендерних перетворень в Україні.
6. Обґрунтовано, що основним пріоритетом державної ґендерної політики має бути забезпечення умов для ліквідації всіх форм дискримінації за ознакою статі в українському суспільстві, ключовими показниками якої є доступ до використання ресурсів, розподіл доходів, представництво на управлінських і політичних посадах, рівень завантаження при веденні домашнього господарства і громадських справ, рівень освіти, рівень захворюваності й тривалість життя. Цього можна досягти через реалізацію наступних напрямів державної ґендерної політики, а саме: узгодження правової бази щодо питань ґендерної рівності з вимогами міжнародного законодавства про дотримання прав жінок і чоловіків в єдності з основними правами та свободами людини; розробки правових норм, необхідних для здійснення на практиці конституційного принципу рівних прав та можливостей; створення ґендерної системи управління з метою координації діяльності суб’єктів державної політики щодо забезпечення ґендерної рівності на державному, регіональному та міжнародному рівнях; сприяння досягненню та контролю за дотриманням рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в усіх сферах життя.
Крім державних механізмів, важливу роль у забезпеченні ґендерної рівності відіграє громадянське суспільство, яке має створити та гарантувати середовище, де права людини розглядаються як головні і практично реалізуються. Це стає реальним лише за умов формування ґендерної культури суспільних відносин, побудованих на принципах ґендерної демократії.
7. У дисертаційному дослідженні дістали подальшого розвитку закономірності, що виявляються в управлінні процесами формування і реалізації державної ґендерної політики, а саме: історичності, яка полягає в трансформації державної ґендерної політики (державна політика щодо жінок в Україні поступово позбувається ознак патріархальності та трансформується з патерналістської державної політики радянського періоду в егалітарну); еквіфінальності, яка проявляється в сучасних умовах формування державної ґендерної політики в Україні, коли цільові установки, плани та програми, відображені в державних документах, які регламентують вирішення ґендерних проблем, містять настільки прогресивні ідеї, що їх реалізація утруднюється через відсутність відповідних механізмів та професійну неготовність державного апарату; цілісності системи, важливість якої полягає в тому, що лише врахування ґендерних підходів у всій системі державної політики та державного управління може забезпечити здійснення основної мети досягнення ґендерної рівності; цілеутворення, яке зумовлює трансформацію мети державної політики від захисту та забезпечення прав виключно жінок до забезпечення рівних прав та можливостей обох статей; комунікативності, яка полягає в тому, що державне управління ґендерною політикою - це інформаційний процес, у якому функція комунікації є сполучною ланкою, що пов’язує елементи ґендерної системи управління; ієрархічності, яка означає, що визначення мети державної ґендерної політики потребує перетворення цієї мети на дії, тобто визначення функцій органів державної влади та їх структуру, тому логічна модель розвитку цієї політики має такий вигляд: головна мета - цілі - функції структура, тобто функції визначають структуру; стабільності організацій, яка передбачає, що надмірне ускладнення інституційного механізму реалізації державної ґендерної політики (за кількістю як рівнів ієрархічної структури, так і підрозділів на певних її рівнях) може призвести до порушення цілісності системи, поглиблення протиріч між її окремими структурними елементами та фактичної втрати управління окремими її ланками, тому спрощення цього механізму, зменшення, наприклад, кількості зв’язків між його структурними одиницями підвищує його стабільність; ефективності управлінських рішень та дій, що проявляється в залежності ефективності управлінських рішень та дій щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків від характеру управлінських проблем, організаційних умов, у яких приймаються рішення і здійснюються управлінські дії, а також від особистих характеристик управлінців.
8. Доведено, що ефективність вирішення управлінських проблем, притаманних процесам формування і реалізації державної ґендерної політики, часто залежить від таких факторів вибору: цілепокладання, розробки організаційних структур та організації управлінської діяльності, урахування аналітичної, політичної та економічної доцільності рішень, аспектів впливу на політику організації, вимог до управлінської інформації, зокрема забезпечення визначеності та врахування ризику. Також підтверджено, що необхідною умовою розвитку державної ґендерної політики є впровадження цілісної системи принципів, до якої доцільно включити низку спеціальних принципів державного управління ґендерною політикою, а саме: 1) інтегральний, згідно з яким ґендерну рівність слід розглядати як інтегральну частину всіх напрямів державної політики, програм та проектів; 2) ґендерного цілепокладання, що передбачає наявність мети досягнення ґендерної рівності в державних планах та програмах; 3) дієвості, який ґрунтується на позиції, що однакове ставлення до чоловіків та жінок як стратегія ґендерної рівності є недостатнім. Досягнення ґендерної рівності вимагає спеціальних кроків, спрямованих на зменшення ґендерної нерівності, наприклад здійснення ґендерної експертизи політики, законів, процедур та норм, які містять ознаки ґендерної нерівності; 4) результативності, що вимагає розробки очікуваних результатів реалізації державної політики щодо забезпечення ґендерної рівності, які піддаються вимірюванню та є реальними для досягнення; 5) прозорості та відкритості, що забезпечує широку участь політичних партій, громадських організацій, у тому числі й жіночих, у процесах формування і реалізації державної ґендерної політики; 6) забезпечення ресурсних можливостей, який передбачає наявність ґендерно чутливих вищих керівних кадрів, постійно діючого штату кваліфікованих спеціалістів з питань ґендерної рівності (особливо на місцевому рівні), достатньої кількості фінансових та людських ресурсів для підтримки ґендерної рівності. Дотримання цього принципу сприяє впровадженню ґендерної освіти в систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців; 7) паритетності та партнерства, що передбачає забезпечення рівноправної участі чоловіків і жінок (як суб’єктів) в економічних, соціальних та політичних процесах, забезпечення рівноправної участі жінок і чоловіків у державному управлінні на рівні прийняття рішень. Для найповнішої реалізації права рівного доступу громадян, жінок і чоловіків, до державної служби необхідним є дотримання в кадровій політиці принципів рівності, об’єктивності, прозорості та гласності при прийнятті на державну службу та здійсненні службової кар’єри.
9. Показано можливість і доцільність застосування в процесі формування та реалізації державної ґендерної політики як спеціальних, так і універсальних управлінських підходів. Розкрито сутність використання системного, функціонального, інтеґраційного, комплексного, динамічного, процесного, нормативного, кількісного, поведінкового, ситуаційного та адміністративного підходів стосовно вирішення ґендерних проблем. Поширеним на сьогодні засобом реалізації державної політики є програмно-цільовий підхід, який, на думку дисертанта, має бути покладено в основу формування і реалізації державної ґендерної політики в Україні як засіб поєднання ґендерних цілей і завдань з конкретними ресурсами за допомогою спеціальних програм та проектів.
10. Специфіка цілей ґендерної політики потребує спеціального підходу, який ґрунтується на врахуванні ідей ґендерної рівності, саме таким є ґендерний підхід. Механізмами впровадження ґендерного підходу в державне управління є ґендерна інформація про суспільно-політичне та соціально-економічне становище жінок і чоловіків у країні, підготовлена на основі ґендерної статистики за допомогою ґендерних індикаторів; ґендерний аналіз, який полягає в оцінці різних впливів напрямів політики, програм і законодавчих актів на жінок і чоловіків; ґендерний паритет у державному управлінні як ґендерно збалансована участь жінок і чоловіків у процесах управління суспільним розвитком, що передбачає не лише однакову їх кількість, а й свідому діяльність, яка ґрунтується на взаємній повазі до різних поглядів і позицій та розумінні відмінностей досвіду й потреб кожної статі та ґендерна освіта державних службовців, основною метою якої є оволодіння державними службовцями певним обсягом знань з ґендерної проблематики, набуття ними вмінь та навичок урахування ґендерних факторів у процесі формування та реалізації державної політики з метою забезпечення справедливих результатів цієї політики для жінок і чоловіків.
11. Правове регулювання державної ґендерної політики в Україні здійснюється нормативно-правовими актами двох рівнів: наднаціонального, який складається з міжнародних нормативно-правових актів, ратифікованих Україною, та національного, який становлять національні нормативно-правові акти щодо рівноправності між жінками і чоловіками. Визначено основні напрями вдосконалення та розвитку національного рівня нормативно-правової бази державної ґендерної політики в Україні: законодавче врегулювання державного забезпечення ґендерної рівності в Україні через прийняття Верховною Радою України відповідного закону; прийняття достатньої кількості нормативно-правових актів центральними органами державної влади щодо державного забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; узгодження нормативно-правової бази державної ґендерної політики з міжнародним законодавством щодо забезпечення ґендерної рівності; створення інформаційно-методичного ресурсу державної ґендерної політики в комплексі з нормативно-правовою базою, що регламентує її формування й реалізацію; моніторинг стану нормативно-правової бази державної ґендерної політики, зокрема проблем, що потребують правового врегулювання, а також результатів правозастосування внаслідок впровадження всіх нормативно-правових актів.
12. Визначено перспективні напрями розвитку державної ґендерної політики в Україні, а саме: правовий, згідно з яким необхідно вжити законодавчих й інших заходів, включаючи санкції, що забороняють дискри­мінацію за ознакою статі, для забезпечення ефективного формування і реалізації такої політики; антидискримінаційний, відповідно до якого потрібно встановити юридичний захист прав жінок на рівній основі з чоловіками й забезпечити за допомогою судів та інших установ ефективний захист жінок і чоловіків проти будь-якого акту дискримінації, вживати всіх заходів щодо зміни й скасування чинних законів, постанов, звичаїв, практики, що дискримінують жінок або чоловіків; забезпечення ґендерної рівності на основі реалізації державної політики рівних можливостей у всіх сферах життєдіяльності суспільства.
За результатами дисертаційного дослідження розроблено науково-практичні рекомендації для органів державної влади, серед яких:
- законодавче врегулювання державного забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків через прийняття Верховною Радою України відповідного закону, здійснення ґендерної експертизи чинного законодавства та врахуваня ґендерного підходу при розробці нових законопроектів;
- розробка та запровадження Кабінетом Міністрів України програм, спрямованих на зміну патріархальних ґендерних стереотипів суспільства, щорічна розробка проектів законів України про Державний бюджет з урахуванням ґендерних факторів, урахування рівних прав і можливостей обох статей у нормативно-правових актах;
- включенння ґендерного компоненту до програм підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців усіх категорій посад, а також до функціональних обов’язків усіх категорій посад державних службовців.
Здійснено впровадження основних теоретичних положень та методологічних підходів до формування і реалізації державної ґендерної політики в Україні у низці практичних розробок, зокрема в проектах Програми рівних можливостей ПРООН спільно з Міністерством у справах сім’ї, дітей та молоді України, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, у роботі з Міністерством фінансів України, Фондом сприяння місцевому самоврядуванню України, Київською міською державною адміністрацією, а також у практиці викладання навчальних дисциплін в Національної академії державного управління при Президентові України, що підтвердило їх актуальність, новизну та практичну значущість.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В.Б. Адміністративна реформа та правова наука //Право України. 2002. - № 3. С. 20 23.
2. Агеєва В. Жіночий простір. К.: Факт, 2003. 280 с.
3. Антология гендерной теории: Сб. пер./ Сост. и коммент. Е.И.Гаповой и А.Р.Усмановой. Минск: Пропилеи, 2000. - 384 с.
4. Арістотель. Політика /Пер. з давньогр. та передм. О.Кислюка. К.: Основи, 2000. 239 с.
5. Атаманчук Г.В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы): Учеб. пособ. М.: ОАО «НПО» Экономика, 2000. 302 с.
6. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. М.: Юрид. лит., 1997. 400 с.
7. Бакуменко В. Теоретико-методологічні засади формування державно-управлінських рішень: Дис... д-ра наук з держ. упр. за спец. 25.00.01 теорія та історія державного управління. (На правах рукопису) /Нац. академія держ. упр. при Президентові України. К., 2001. 400 с.
8. Бакуменко В., Сурмін Ю. Проблема різноманітності методології державного управління //Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеґрації: Матеріали наук.-практ. конф. /За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид-во НАДУ, 2003. Т.1. С. 61 - 64.
9. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: Проблеми теорії, методології, практики: Моногр. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 328 с.
10. Бакуменко В.Д., Грицяк Н.В. Теоретико-методологічні засади ґендерної політики: закономірності та фактори вибору /Зб. наук. пр. НАДУ. 2004 - № 1. С. 14 23.
11. Бакуменко В.Д., Надолішній П.І. Теоретичні та організаційні засади державного управління: Опорний конспект дистанційного курсу /Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. К.: Міленіум, 2003. 162 с.
12. Балакірєва О.М., Лавриненко Н.В., Левченко К.Б. та ін. Проблеми розвитку демократії та забезпечення рівних прав для жінок і чоловіків в Україні трансформаційного періоду. К.: Столиця, 1997. 180 с.
13. Балакірєва О.М., Лібанова Е.М., Левченко К.Б. та ін. Проблеми розвитку демократії та забезпечення рівних прав для жінок і чоловіків в Україні трансформаційного періоду. К.: Столиця, 1998. 188 с.
14. Балакірєва О.М., Якубова Ю.М., Левченко К.Б. та ін. Про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок: Доповідь про виконання в Україні Конвенції ООН: Четверта та п’ята (об’єднана) періодична доповідь (подана відповідно до ст. 18 Конвенції). К.: Столиця, 1998. 246 с.
15. Баллаева Е.А. Гендерная экспертиза законодательства РФ: репродуктивные права женщин России. - М., 1998. 86 с.
16. Беверидж Ф., Нот С., Стівен К. Стратегія рівності і процес формування політики: засоби, що ведуть до мети? //Ґендер і державна політика: Пер. з англ. /Упоряд. П.Ренкін. К.: Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2004. С. 277 312.
17. Бзовецька А.О. Роль жінки в охороні здоров’я населення //Жінка в Україні. Президенту України, Верховній Раді України, Уряду України, органам центральної та місцевої виконавчої влади: Міжвід. наук. зб. /За ред. А.І.Комарової, І.Є.Голубєвої, В.П.Пустовойтенка, С.Р.Станік, Н.І.Карпачової, В.І.Цибуха, Т.В.Мотренка, В.І.Лугового, С.В.Ківалова, У.А.Устенка, В.В.Костицького. К., 2001. Т. 23. - С. 444 - 446.
18. Бовуар, Сімона де. Друга стать: У 2 т. /Пер. з фр. Н.Воробйової, П.Воробйова, Я.Собко. К.: Основи, 1995. 390 с. і 392с.
19. Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884 1939. К.: Либідь, 1995. 424 с.
20. Богачевська-Хомяк М. Ґендер довкола ґендеру //Критика. 1998. Березень. С. 21 23.
21. Бодров В. Цінності економічного лібералізму в процесі розбудови відкритого громадянського суспільства //Формування громадянського суспільства в Україні: стан, проблеми, перспективи: Зб. наук. пр. УАДУ /Кол. авт.; за заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2001. С. 125 - 138.
22. Болотіна Н.Б. Соціальне законодавство України: Ґендерна експертиза /Відп. ред. Т.М.Мельник. К.: Логос, 2001. 82 с.
23. Боплан Г. Опис України. Львів, 1990. С. 20 - 25.
24. Бородін Є.І. Проблеми формування ґендерного паритету в органах державної виконавчої влади //Формування ґендерного паритету в контексті сучасних соціально-економічних перетворень: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 5-7 груд. 2002 р.). К.: Держ. ін-т проблем сім’ї та молоді; Укр. ін-т соц. дослідж. - 2002. С. 30 - 31.
25. Берквіст К., Фіндлей С. Представництво жіночих інтересів у політичному процесі: організована діяльність жінок та державні ініціативи у Швеції та в Канаді (1960-1990) //Ґендер і державна політика: Пер. з англ. /Упоряд. П.Ренкін. К.: Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2004. С. 213 254.
26. Буроменський М. Можливості адаптування українського законодавства до міжнародних стандартів забезпечення рівності політичних прав чоловіків і жінок //Перспективи паритетної демократії у політико-правовому полі України: Зб. наук. ст. /АПрН України, ХЦЖД; Наук. ред. д-р філос. наук, проф. В.О.Лозовий. Х., 1997. С. 56 - 63.
27. Буроменський М., Заболоцька Л., Семенов В. Права людини. К.: Право, 1997.
28. Буроменський М.В. Міжнародне право: Ґендерна експертиза /Відп. ред. Т.М.Мельник. К.: Логос, 2001. 40 с.
29. Валевський О.Л. Державна політика в Україні: методологія аналізу, стратегія, механізми впровадження: Моногр. К.: НІСД, 2001. 242 с.
30. Василевська Т., Грицяк Н. Патріархальна традиція в політичній думці //Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Одес. регіон. ін-ту держ. упр. О.: ОРІДУ НАДУ, 2003. - Вип. 3(15). С. 270 276.
31. Василевська Т.Е. Етика державного службовця: ґендерний вимір //Ґендерні аспекти державної служби: Моногр. /М.Пірен, Н.Грицяк, Т.Василевська, О.Іваницька; Заг. ред. Б.Кравченка. К.: Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2002. С. 133 - 178.
32. Василевська Т.Е. Етика державного службовця: ґендерні виміри //Жінка в Україні: Міжвід. наук. зб. /За ред. А.І.Комарової, І.Є.Голубєвої та інш. - К., 2001. - Т. 23. - С. 254 - 259.
33. Василевська Т.Е. Маскулінність під тиском сучасних реалій //Формування ґендерного паритету в контексті сучасних соціально-економічних перетворень: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 5-7 груд. 2002 р.). К.: Держ. ін-т проблем сім’ї та молоді; Укр. ін-т соц. дослідж. - 2002. С. 39 - 41.
34. Василевська Т.Е., Грицяк Н.В. Роль ґендерної політики в становленні демократичних засад державного управління в Україні //Парламентсько-президентська форма правління: Україна та німецький досвід: Зб. наук. пр. /За наук. ред. І.В.Розпутенка. К.: Вид-во К.І.С.”, 2003. С. 124 135.
35. Введение в ґендерные исследования: Учеб. пособие /Под ред. И.Костиковой. - М.: Изд- во МГУ, 2000. - 224 с.
36. Виборці надають перевагу чоловікам // polit.com.ua/index.php.
37. Виконання Україною Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок: Державний комітет України у справах сім’ї та молоді. Програма Розвитку ООН. К.: ТОВ Навчальна книга”, 2003. 221 с.
38. Відкритість, дієвість, результативність: Програма діяльності Кабінету Міністрів України //http//www.gov.ua/control/uk/publish/printable
39. Власенко Н.С., Виноградова Л.Д., Калачова І.В. Ґендерна статистика для моніторингу досягнення рівності жінок і чоловіків. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2000. 56 с.
40. Волкова В.Н., Воронков В.А., Денисов А.А. Теория систем и методы анализа в управлении и связи. М.: Радио и связь, 1983. 248 с.
41. Воронина О. Пол и гендер как категория феминистской философии //Филос. исследования. 1995. - № 4. С. 80 99.
42. Воронина О.А. Философия пола //Философия: Учеб. /Под ред. В.Д. Губина и др. - М.: Русс. слово, 1998. - С. 388 - 407.
43. Воронина О.А. Формирование гендерного подхода в социальных науках //Гендерный калейдоскоп: Курс лекций /Под общ. ред. д-ра эконом. наук М.М.Малышевой. - М.: Academia, 2002. С. 8 32.
44. Воронков А.А. Методы анализа и оценки государственных программ в США. М.: Наука, 1986. 190 с.
45. Воронкова В. Парадигма феміністської свідомості //Жінка в Україні. Президенту України, Верховній Раді України, Уряду України, органам центральної та місцевої виконавчої влади: Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників: Міжвід. наук. зб. /За ред. А.І. Комарової, І.Є.Голубєвої, В.П.Пустовойтенка, С.Р.Станік, Н.І.Карпачової та ін. - К., 2001. Т. 23. С. 247 249.
46. Впровадження ґендерних підходів у діяльність органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування: Практикум /Н.В.Грицяк, О.І.Кулачек, Т.Е.Василевська, В.В.Близнюк /За заг. ред. І.В.Розпутенка. Вид-во К.І.С.”, 2003. 100 с.
47. Впровадження ґендерних підходів: Практ. посіб. /Регіональне бюро Програми розвитку ООН по країнах Центральної і Східної Європи та СНД. К.: Вид-во К.І.С.”, 2003. 142 с.
48. Выдай А. Лидерство: мужчина и женщина //Персонал. 2001. - № 3. С. 26 31.
49. Гайденко В. Феміністські інтервенції в епістемології: головні напрямки та підходи //Філос. думка. - 2001. - № 1. С. 56 - 80.
50. Гатиш В. Жінка і політика //Дзеркало тижня: Міжнар. суспіл.-політ. тижн. - 2001. - 3-9 лист. - № 43 (367); www.zn.kiev.ua/ie/show.
51. Гвишиани Д.М. Организация и управление. 3-е изд., перераб. М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э.Баумана, 1998. 332 с.
52. Гвишиани Д.М. Организация и управление: Социологический анализ буржуазных теорий. М.: Наука, 1970. 383 с.
53. Ґендер і державна політика: Пер. з англ. /Упоряд. П.Ренкін. К.: Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2004. 394 с.
54. Гендер как интрига познания: Сб. Ст. - М.: Изд-во Рудомино”, 2000. - 191 с.
55. Ґендерна демократія стратегія ХХІ ст.: Від Пекіна до Нью-Йорка: 1995 2000 рр. /Уклад., пер. з англ. Л.Смоляр. О.: Друк, 2000.
56. Ґендерна експертиза українського законодавства (концептуальні засади) /Відп. ред. Т.М.Мельник. К.: Логос, 2001. 80 с.
57. Ґендерний аналіз українського суспільства. К.: ПРООН, 1999. 293 с.
58. Ґендерний паритет в умовах розбудови сучасного українського суспільства. К.: Укр. ін-т соц. дослідж., 2002. 121 с.
59. Ґендерний розвиток в Україні: Реалії і перспективи. - United Nations Development Programme, UN in Ukraine, 2003. 103 с.
60. Ґендерні аспекти державної політики /Уклад. Н.В.Грицяк //Положення про підготовку магістрів державного управління: Програми навчальних дисциплін К.: Вид-во УАДУ, 2002. С. 192 194.
61. Ґендерні аспекти державної служби: Моногр. /М.Пірен, Н.Грицяк, Т.Василевська, О.Іваницька; За заг. ред. Б.Кравченка. К.: Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2002. 335 с.
62. Ґендерні студії: освітні перспективи (навч.-метод. матеріали). К.: ПЦ Фоліант”, 2003. 80 с.
63. Гендерные проблемы и развитие: Стимулирование развития через гендерное равенство в правах, в доступности ресурсов и возможности выражать свои интересы. М.: Весь Мир, 2001. 408 с.
64. Гендерный калейдоскоп: Курс лекций /Под общ. ред. д-ра эконом. наук М.М.Малышевой. - М.: Academia, 2002. 520 с.
65. Ґеник Степан. 150 видатних українок. Ів.-Фр.: Лілея-НВ, 2003. - 236 с.
66. Герасименко Г.В. Ґендерні аспекти соціально-економічної політики в Україні: