САНКЦІЇ В ПРАВІ ЯК ЕЛЕМЕНТ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА ОХОРОНИ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ОРЄХОВ ВІКТОР ЮРІЙОВИЧ

УДК 340.1

САНКЦІЇ В ПРАВІ ЯК ЕЛЕМЕНТ ПРАВОВОГО
РЕГУЛЮВАННЯ ТА ОХОРОНИ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН

Спеціальність 12.00.01 теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Колодій Анатолій Миколайович,
доктор юридичних наук, професор

Київ 2008
ЗМІСТ

ВСТУП....................................................................................3 - 11
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ
РОЗУМІННЯ САНКЦІЙ У ПРАВІ..........................................12 - 104
1.1. Поняття санкцій у праві: підходи до визначення............12 - 31
1.2. Санкція у структурі правової норми................................32 - 52
1.3. Критерії класифікації та види санкцій.............................53 - 77
1.4. Санкція як засіб захисту та охорони суб’єктивних прав
та юридичних обов’язків...........................................................78 - 100
Висновки до розділу 1.............................................................101 - 104

РОЗДІЛ 2. САНКЦІЯ В ПРОЦЕСІ РЕГУЛЮВАННЯ
ТА ОХОРОНИ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН........................105 - 166
2.1. Санкція, право, обов’язок та юридична
відповідальність: аспекти співвідношення.............................105 - 124
2.2. Функціональне спрямування санкцій у праві..................125 - 138
2.3. Умови правомірності застосування санкцій у
процесі реалізації юридичної відповідальності.....................139 - 162
Висновки до розділу 2............................................................163 - 166
ВИСНОВКИ...........................................................................167 - 176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..............................177 - 194

ВСТУП

Актуальність теми. Категорія „санкція” привертає до себе значно більшу увагу науковців, ніж, наприклад, „гіпотеза” чи „диспозиція”. Це пов’язано зі співвідношенням застосування санкцій з проблемами відповідальності, покарання, заходами правового впливу на поведінку особи тощо.
У правовому регулюванні місце санкцій протягом історії час від часу змінювалося. Так, відомо, що в нормах декретів СРСР періоду 1917 1921 рр. майже не існувало чітко визначених санкцій, а містилися лише загальні вказівки на відповідальність перед революційним судом. Значною мірою це пояснювалося тим, що в умовах жорстокої класової боротьби неабияку роль відігравала революційна доцільність, яка визначалася соціалістичною правосвідомістю. У зв’язку з цим у вітчизняному правознавстві й досі, на жаль, зберігається тенденція асоціювати закон і покарання за його порушення, перебільшувати соціальну роль санкцій взагалі, і кримінальних, зокрема.
Потреба наукової розробки даної проблеми пов’язана з тим особливим значенням, яке має для держави та суспільства проблема функціонування механізму захисту та охорони суб’єктивних прав. Дієвим засобом, елементом цього механізму виступають правові санкції, які, на етапі сучасних демократичних перетворень, пов’язаних із визнанням людини найвищою соціальною цінністю і закріпленням у Конституції України 1996 року принципу верховенства права, втрачають суто каральний характер. У зв’язку з цим потребують нових наукових пошуків опрацювання питання теоретичного розуміння функцій, ролі та значення санкцій у праві, законодавчого їх відображення. Нових підходів потребує також практика застосування правових санкцій державними органами, органами місцевого самоврядування та їхніми посадовими особами. Адже якість правозастосовної діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб є одним з факторів, що визначають рівень правової культури в суспільстві та державі, стан законності та правопорядку загалом.
Актуальність розробки даної теми визначається також тим, що в юридичній літературі донині не набули належного розвитку широке розуміння та зміст правових санкцій. Відсутнє єдине розуміння характеру, функцій, умов застосування правових санкцій тощо.
Ще за радянської доби в юридичній літературі дану проблему розробляли такі відомі правознавці, як Б.Т. Базилєв, С.Н. Братусь, Г.Н. Вєтрова, В.М. Горшеньов, О.Ф. Іоффе, М.І. Козюбра, С.М. Кожевников, В.М. Кудрявцев, П.О. Недбайло, В.В. Лазарєв, О.Е. Лейст, М.С. Малеїн, М.І. Матузов, І. Ребане, І.С. Самощенко, М.С. Строгович, В.А. Тархов, А.Ф. Черданцев, М.Х. Фарукшин та ін. Проте в полі зору науковців знаходилися проблеми, пов’язані переважно з негативним аспектом правових санкцій, зокрема, в даному контексті розглядалися питання переконання, державного примусу, юридичної відповідальності, правопорушення тощо. Тобто, санкції відводилася роль захисного механізму, де загроза несприятливими наслідками виступала стримуючим фактором. Так, у галузевих наукових дослідженнях поняття санкції, як правило, ототожнюється з поняттям юридичної відповідальності (М.С. Строгович, В.А. Тархов та ін.). Лише окремі вчені (В.М. Баранов, В.М. Ведяхін, А.В. Малько, М.Г. Проніна та ін.) у своїх дослідженнях заохочувальних норм, пільг та правових стимулів торкалися позитивної сторони правових санкцій.
На сучасному етапі дослідження даних питань поповнюються працями українських теоретиків права, зокрема: дослідженнями О.В. Зайчука, Н.В. Глинської, С.Л. Лисенкова, В.М. Махінчука, Н.М. Оніщенко, К.В. Басіна, В.І. Сліпченко, О.В. Фатхутдінової, Н.В. Хорощак та ін.; а також російських дослідників, до яких належать С.А. Іванова, С.М. Кожевников, А.В. Малько, А.В. Краснов, В.С. Нерсесянц, С.А. Полунін, Р.Л. Хачатуров та ін.
Проте питання санкцій у праві досліджувалися переважно в сфері аналізу проблем структури правової норми, охоронних правовідносин, покарання, відповідальності, примусу тощо. І, на жаль, зовсім відсутні праці, в яких би комплексно і всебічно розкривалися поняття санкцій, їх функціональна роль як засобів захисту та охорони суб’єктивних прав, питання правомірності їх застосування тощо. Лише дослідники галузевих юридичних наук торкались окремих питань галузевих різновидів санкцій та їх реалізації (серед них В.Ф. Погорілко, Л.Р. Наливайко, О.А. Осауленко, В.І. Сірий та ін.). Отже, дана проблема потребує дослідження не лише на теоретичному рівні, але й у практичній площині. Адже санкцією є не лише частина правової норми, яка визначає міру покарання, але й засіб правового регулювання суспільних відносин. І тому необхідно досліджувати вплив та взаємодію санкцій, окрім вищезазначеного, з такими засобами правового регулювання, як дозволи, заборони, стимули, заохочення, обмеження тощо, а також їх зв’язок з обов’язком, відповідальністю, покаранням та ін.
Отже, дослідження названої проблеми потребує її комплексного аналізу з урахуванням нових напрямків розвитку вітчизняної юридичної науки, з переосмисленням наукових поглядів минулого, з вирішенням теоретико-прикладних аспектів даної проблеми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обрана відповідно до вимог ст. 7 Закону України „Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11 липня 2001 р. Дисертаційна робота відповідає вимогам Державної програми забезпечення позитивного міжнародного іміджу України на 2003 2006 рр., затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. №1609, Пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 2009 рр., затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 5 липня 2004 р. №775, Програми формування позитивного іміджу міліції на 2003 2007 рр., схваленої рішенням колегії Міністерства внутрішніх справ України від 10 січня 2003 р.
Обраний напрямок дисертаційного дослідження передбачений також планом наукових досліджень Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України і виконувався у межах планових тем відділу теорії держави і права „Теоретико-методологічні проблеми розвитку правової системи України” (номер державної реєстрації 0102U001597) та „Теоретичні проблеми реалізації прав і свобод особи і громадянина в Україні” (номер державної реєстрації 0104U007590).
Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні вченої ради Київського національного університету внутрішніх справ 28 грудня 2004 року, протокол №13.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне вивчення і аналіз проблем розуміння санкцій у праві, обґрунтування позитивного їх аспекту, як елемента правового регулювання та охорони суспільних відносин, поглиблення теоретичних засад та практичних можливостей реалізації зазначеного напрямку дослідження. Для досягнення поставленої мети здобувачем вирішувалися такі завдання:
- дослідити існуючі в юридичній літературі підходи до природи та розуміння санкцій у праві;
- визначити особливий характер санкцій та їхнє місце в структурі правової норми;
- розкрити основні критерії класифікації та види санкцій;
- здійснити аналіз основних засобів захисту та охорони суб’єктивних прав та обґрунтувати розуміння санкції як одного з таких засобів;
- охарактеризувати категорії „санкція”, „право”, „обов’язок” та „юридична відповідальність” і визначити аспекти їх співвідношення;
- уточнити функціональну спрямованість санкцій;
- на підставі аналізу чинного законодавства уточнити сутність і зміст окремих термінів та понять, що визначають характер, сутність і функціональну роль правових санкцій;
- з’ясувати основні умови правомірності застосування санкцій у процесі здійснення юридичної відповідальності.
Об’єктом дослідження є структура норми права, місце і роль санкцій у структурі норми права, правовому регулюванні та охороні суспільних відносин.
Предметом дослідження виступають санкції в праві як елемент правового регулювання та охорони суспільних відносин.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів, що забезпечили об’єктивний аналіз досліджуваного предмета. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження в роботі застосовувалися такі методи. За допомогою діалектичного методу пізнання досліджувалися та обґрунтувалися основні поняття, використані в роботі, та вивчалися соціально-правові явища в контексті їх розвитку, змін і вдосконалення. Використання порівняльно-правового методу дало змогу розмежувати різноманітні поняття та явища, виявити їхні особливі риси (наприклад, примус і санкція, юридична відповідальність та санкція тощо). Формально-юридичний метод використовувався при аналізі чинного законодавства. Логіко-юридичний метод дав змогу дослідити правову природу, місце і визначити багатогранний характер санкцій у праві та відмежувати їх від подібних категорій. Соціологічний метод використовувався при вивченні юридичної практики та існуючих причин незаконних і несправедливих рішень, що виносяться правозастосовними органами, зокрема, судами, в процесі застосування санкцій. Структурно-функціональний метод дав можливість проаналізувати деякі особливості змісту нормативно-правових актів стосовно структурного поділу правових норм та відображення в них санкцій. За допомогою системного методу проведено класифікацію правових санкцій, здійснено комплексне дослідження даної категорії тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняній юридичній науці теоретико-правовим науковим дослідженням санкцій у праві як елемента правового регулювання та охорони суспільних відносин.
У межах здійсненого дисертаційного дослідження одержано результати, які містять наукову новизну:
1) вперше одержано:
- класифікацію санкцій у праві за такими критеріями: I. Залежно від характеру заходів впливу та органів, що їх застосовують: 1) конституційно-правові; 2) кримінально-правові; 3) адміністративно-правові; 4) дисциплінарно-правові; 5) цивільно-правові (майнові); II. За функціональним призначенням в механізмі правового регулювання санкції правових норм: 1) регулятивні; 2) охоронні; 3) санкції нікчемності; 4) заохочувальні (або стимулюючі); III. Залежно від ступеня визначеності санкцій: 1) абсолютно-визначені; 2) відносно-визначені; 3) альтернативні; IV. За способом охорони правопорядку: 1) правопоновлюючі; 2) штрафні; 3) каральні; V. Санкції в сфері економіки та господарювання: 1) організаційні: а) вертикальні; б) горизонтальні; 2) залежно від видів заходів: а) адміністративно-господарські; б) оперативно-господарські (економічні); 3) залежно від закріплення і визначення санкцій: а) договірні; б) законодавчі;
- запропоновано авторське бачення поняття функцій санкцій правових норм, під якими він розуміє основні напрямки правового забезпечення та гарантування належної реалізації правових приписів, утримання від їх порушення чи поновлення порушених прав шляхом вказівки на ці заходи у правовій нормі, наслідком чого є забезпечення стану законності та правопорядку в суспільстві;
- висновок про доцільність виділення таких основних функцій правових санкцій, як стимулюючої, охоронної та регулятивної, а також визначено їхні характерні риси. Стимулююча функція сприяє забезпеченню таких загальних функцій права як виховна та соціальна. Охоронна функція санкцій проявляється в тому, що вона: а) впливає на свідомість і поведінку людей шляхом загрози можливого покарання у випадку вчинення правопорушень; б) інформує їх стосовно соціальних цінностей, які охороняються державою. Регулятивна функція санкцій вказує на: а) можливість поновлення порушених прав; б) можливість та межі державного втручання з метою притягнення винних до юридичної відповідальності;
2) удосконалено:
- поняття „санкція”, під якою слід розуміти структурну частину правової норми, яка містить у собі певне відношення суспільства та держави до юридично значущих діянь суб’єктів права, зокрема, яка передбачає заходи негативного впливу як результат порушення норм права, а також заходи заохочення у випадку відповідних правомірних вчинків;
- доцільність розробки системи конституційно-правових санкцій у праві, які, зокрема, визначатимуть механізми та заходи відповідальності держави перед особою, різновиди конституційних правопорушень, їхніх суб’єктів та відносини у сфері застосування конституційних санкцій;
3) набуло подальшого розвитку:
- характеристика місця та значення санкції в структурі правової норми, що визначається: а) розумінням правової норми як загальнообов’язкового правила поведінки, встановленого чи санкціонованого державою, що є загальнообов’язковим для виконання всіма суб’єктами права; б) логічним взаємозв’язком санкції правової норми з іншими її структурними елементами гіпотезою і диспозицією, який полягає у тому, що: правова норма не може діяти, якщо не передбачені такі фактичні обставини, за яких вона підлягає виконанню (гіпотеза); диспозиція складає саме правило поведінки; санкція ж охоронних норм вказує на ті міри державного примусу, за допомогою яких охороняється відповідне правило поведінки від порушень;
- положення, за яким зміст санкції як структурної частини правової норми визначається тим, що санкція: 1) вказує на можливі наслідки (як негативні відповідальність, покарання, примус, так і позитивні заохочення, стимули) залежно від відношення суб’єкта до правил поведінки, визначених диспозицією правової норми (правомірна поведінка чи правопорушення); 2) це встановлений державою засіб захисту, охорони і забезпечення, дотримання і виконання суб’єктивних прав та обов’язків, що передбачений правовою нормою;
- взаємозв’язок категорій „санкція”, „право”, „обов’язок” та „юридична відповідальність”, який полягає в тому, що він виступає гарантом забезпечення прав людини, передбачає можливість обмеження суб’єктивних прав осіб, має правопоновлюючий характер тощо. До того ж він свідчить, що це самостійні правові категорії, які мають спільні та відмінні риси;
- на основі аналізу чинного законодавства розширено наукові уявлення про умови правомірності застосування санкцій (законність, справедливість, обґрунтованість, доцільність) відповідними уповноваженими органами.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації сформульовано та обґрунтовано висновки і положення, які можуть сприяти подальшому вдосконаленню практичної реалізації і теоретичних досліджень санкцій у праві та оптимізації їх співвідношення з іншими правовими категоріями. Ці результати можуть бути використані:
- у законопроектній та підзаконній проектній діяльності з метою вдосконалення механізму реалізації санкцій та юридичної відповідальності, наприклад, щодо доцільності розробки системи конституційно-правових санкцій;
- у практичній діяльності судових, контрольно-наглядових і правоохоронних органів, зокрема в процесі правозастосування, а саме: у виборі правової норми, її тлумаченні, притягненні чи звільненні від юридичної відповідальності;
- у навчальному процесі, а саме: при викладанні „Теорії держави і права”, „Конституційного права України”, інших галузевих дисциплін у юридичних навчальних закладах;
- при написанні підручників, навчальних посібників, довідкових та методологічних видань, монографій з проблем, пов’язаних з питаннями дії правових санкцій, юридичної відповідальності тощо.
Апробація результатів дисертації. Висновки і положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри теорії держави і права Київського національного університету внутрішніх справ. Результати дослідження були апробовані на міжнародних і вітчизняних науково-практичних конференціях, зокрема: „Сучасні правові проблеми українського державотворення” (м. Біла Церква, 29 квітня 2005 р.; тези опубліковані); „Другі юридичні читання” (м. Київ, 18 травня 2005 р.; тези опубліковані); „Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні” (м. Острог, 28 - 20 квітня 2005 р.; тези опубліковані); „Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (м. Київ, 20 - 21 квітня 2006 року; тези не опубліковані); „Наука: теорія та практика 2006” (м. Дніпропетровськ, 21 - 31 серпня 2006 р.; тези опубліковані).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображені у чотирьох статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Отже, з’ясувавши поняття, ознаки, системно-структурні зв’язки санкції з іншими елементами норми права, критерії класифікації та види санкцій, їх місце і роль у механізмі захисту та охорони суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, аспекти співвідношення санкції, права, обов’язку та юридичної відповідальності, їх функціональне спрямування та умови правомірності їх застосування в процесі реалізації юридичної відповідальності, узагальнити викладений вище теоретичний матеріал, ми можемо сформулювати такі висновки.
1. На базі сучасних трансформаційних процесів, що відбуваються в державі і які направлені на людину як найвищу соціальну цінність, у сучасній літературі останнім часом з’являються визначення санкцій у вузькому та широкому розумінні.
Проведений аналіз підходів до розуміння санкції у вузькому розумінні дозволяє визначити природу санкції як багатозначного, комплексного поняття, що виражає всі форми негативного відношення суспільства до порушників правової норми. З цієї точки зору під терміном санкція” в юридичній літературі прийнято розуміти: а) дозвіл на будь-які дії з боку особи, що наділена відповідною компетенцією (у такому випадку без санкції є юридично неможливим вчинення відповідних дій, наприклад, обшуку); б) заходи юридичної відповідальності (стягнення матеріальної шкоди, пені, штрафу, позбавлення волі тощо); в) заходи попереджувального впливу (привід, арешт майна, знесення самовільно збудованих споруд і т.ін.); г) заходи захисту (поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, стягнення аліментів та ін.); д) несприятливі наслідки, що настають в результаті неправомірної поведінки самого суб’єкта (позбавлення прав, ліцензій тощо).
У широкому розумінні в юридичній літературі виділяється спеціальний різновид санкцій заохочувальні санкції (позитивні), під якими ми розуміємо посилання в законодавстві на такі наслідки, які можуть виражатись у заохоченнях, у стимулюванні правомірної поведінки суб’єктів правовідносин.
Отже, під санкцією правової норми ми розуміємо структурну частину правової норми, яка містить у собі певне відношення суспільства та держави до юридично значимих діянь суб’єктів права, зокрема, яка передбачає заходи негативного впливу як результат порушення норм права, а також заходи заохочення у випадку відповідних правомірних вчинків.
2. Структурний поділ правової норми на три елементи (гіпотеза, диспозиція, санкція) зумовлений призначенням правових норм встановлювати порядок, загальнообов’язковий для органів держави, громадян і організацій. Норми права завжди що-небудь приписують як обов’язок, необхідну поведінку; щось дозволяють як права і дозволи; що-небудь забороняють як недозволене; за що-небудь карають як за шкідливе, небезпечне.
Отже, звідси випливає, що норма права повинна так чи інакше, з більшим чи меншим ступенем деталізації:
- сформулювати сам зміст правила поведінки;
- визначити умови, за яких цей зміст може або повинен здійснитися;
- встановити правові наслідки порушення норми, які є несприятливими для порушника.
Цьому якраз і відповідає три компоненти в структурі правових норм: диспозиція, гіпотеза, санкція.
3. Місце санкції в структурі правової норми визначається:
а) розумінням правової норми як загальнообов’язкового правила поведінки, що відображає безпосередньо волю та інтереси суспільства (народу), приймається від його імені чи санкціонується державою, є загальнообов’язковим для виконання всіма суб’єктами права. Правові норми охороняються, забезпечуються державою, що передбачається можливістю застосування державного примусу як засобу охорони цих норм від порушень; б) логічним взаємозв’язком санкції правової норми з іншими її структурними елементами гіпотезою і диспозицією, який полягає у тому, що: правова норма не може діяти, якщо не передбачені ті фактичні обставини, за яких вона підлягає виконанню (гіпотеза); диспозиція складає саме правило поведінки; санкція ж вказує на ті міри державного примусу, за допомогою яких охороняється відповідне правило поведінки від порушень. Якщо без диспозиції норма позбавлена смислу, та без санкції позбавлена сили; в) особливим значенням санкції є те, що вона виступає своєрідним атрибутом правової норми, на відміну від інших її структурних частин, без санкції правова норма позбавлена сили. Саме санкція вказує на її забезпеченість з боку держави.
4. Характер окремих санкцій особливо відображається через характер (різновид) правової норми, в якій вона міститься. Тобто, на класифікацію правових норм, розроблену загальною теорією права, перш за все, впливає класифікація санкцій.
Твердження про те, що забороняючим нормам притаманний лише каральний характер, на нашу думку, не має достатнього обґрунтування. Санкції забороняючих норм права, якщо розглядати їх з точки зору функціональної спрямованості, можуть бути: каральними, примусово-каральними, попереджувальними.
Оскільки всі закони та підзаконні нормативно-правові акти повинні відповідати Конституції України, стає очевидним, що виконання приписів конституційного права забезпечується практично всіма видами юридичної відповідальності, а, отже, й санкціями практично всіх існуючих галузей права. Особливістю даного виду санкцій, на відміну від інших видів, є те, що санкції норм конституційного права не мають майнового змісту.
5. Доцільним та необхідним є вдосконалення системи конституційно-правових санкцій у праві, які, зокрема, визначатимуть механізми та заходи відповідальності держави перед особою, різновиди конституційних правопорушень, їх суб’єктів та відносини по застосуванню конституційних санкцій.
6. Проведений аналіз дозволив розробити власну класифікацію правових санкцій:
I. Залежно від характеру заходів впливу та органів, що їх застосовують, санкції поділяють на: 1) конституційно-правові; 2) кримінально-правові; 3) адміністративно-правові; 4) дисциплінарно-правові; 5) цивільно-правові (майнові).
II. За функціональним призначенням в механізмі правового регулювання санкції правових норм поділяються на: 1) регулятивні; 2) охоронні; 3) санкції нікчемності; 4) заохочувальні (або стимулюючі).
III. Залежно від ступеня визначеності санкцій: 1) абсолютно-визначені; 2) відносно-визначені; 3) альтернативні.
IV. За способом охорони правопорядку: 1) правопоновлюючі санкції; 2) штрафні; 3) каральні.
V. Санкції в сфері економіки та господарювання: 1) організаційні: а) вертикальні, б) горизонтальні; 2) залежно від видів заходів: а) адміністративно-господарські; б) оперативно-господарські (економічні); 3) залежно від закріплення і визначення санкцій: а) договірні; б) законодавчі.
На наш погляд, представлена класифікація досить змістовно виражає систему існуючих правових санкцій, що охоплюють різноманітні сфери дійсності.
6. Санкція забезпечує поведінку суб’єктів права як позитивним, так і негативним способами. З одного боку, можна припустити, що санкцію не можна прямо ототожнювати з мірою захисту, хоча перша в загальному розумінні захищає потерпілу особу. Однак такий захист настає після вчинення акту відхилення від права, а не перед ним, як це має місце при застосуванні заходів захисту та охорони. Тобто, можна стверджувати, що заходи захисту є невід’ємним елементом самої природи і призначення санкції. При цьому санкція, закріплюючи правові наслідки недотримання приписів правових норм, виступає засобом охорони суб’єктивних прав людини і громадянина.
7. Щодо розуміння терміна „охорона суб’єктивних прав”, то нами виділено такі його характеристики: 1) може існувати поза межами правовідносин: у вигляді санкції правової норми, що встановлюється, гарантується та охороняється державою; шляхом здійснення відповідних попереджувальних заходів; шляхом профілактичних заходів як держави, так і суспільства (громадянина); 2) виникає у результаті здійснення охоронних норм права і може супроводжуватися відповідною юрисдикційною діяльністю державних органів (застосування правових санкцій до правопорушника).
8. Термін „захист суб’єктивних прав” характеризується такими особливостями: 1) виникає з моменту порушення суб’єктивних прав, що охороняються державою, і спрямований на виконання обов’язку щодо суб’єкта, права якого порушені; 2) існує в межах відповідних правовідносин, пов’язаних із захистом порушеного права і покладання на винну сторону заходів юридичної відповідальності, передбачених санкцією правової норми; 3) захист суб’єктивних прав може здійснюватися громадянами в процесі реалізації права у формі виконання, використання та дотримання.
9. Правопоновлюючий характер санкцій співвідноситься з реалізацією суб’єктивного права таким чином: 1) виявляє характер та обсяг у суб’єкта відповідних прав та ступінь їх порушення; 2) визначаються засоби захисту суб’єктивних прав з метою їх поновлення.
10. Виходячи з аналізу категорії „обов’язок”, пропонуємо охарактеризувати юридичний обов’язок як такий, що: а) визначає міру необхідної поведінки індивіда в активній чи пасивній формі (утримання чи виконання); б) є гарантом забезпечення прав людини шляхом встановлення правових санкцій; в) гарантує можливість застосування заходів державного примусу; г) має конкретну форму вираження правової відповідальності.
11. Санкція як структурна частина правової норми не може розглядатися через призму юридичної відповідальності чи навпаки, ці категорії не можуть також бути рівнозначними. Механізм правореалізації є таким, що правова санкція існує з моменту введення в дію норми. Необхідність же її застосування виникає у випадку відхилення від встановлених норм поведінки або спеціально заохочувальної поведінки, тобто на стадії диспозиційного правовідношення, якщо санкція норми носить правопоновлюючий характер.
12. У результаті аналізу таких правових категорій, як „санкція”, „право”, „обов’язок” та „юридична відповідальність”, а також їх співвідношення ми дійшли висновку, що:
1) встановлені законом обов’язки, санкції за їх порушення та відповідні заходи відповідальності виступають гарантами забезпечення прав людини;
2) обмеження суб’єктивних прав осіб є можливим у випадку застосування каральних санкцій;
3) правопоновлюючий характер санкцій співвідноситься з реалізацією суб’єктивного права таким чином, що виявляє характер та обсяг у суб’єкта права, ступінь їх порушення та заходи захисту суб’єктивних прав з метою їх поновлення;
4) поняття „відповідальність” за своїм обсягом ширше від поняття „застосування санкцій”, оскільки включає також встановлення об’єктивної істини по справі, застосування попереджувальних заходів, права особи обвинуваченого, підстави звільнення від відповідальності тощо;
5) спільною рисою юридичної відповідальності і санкції у негативному їх аспекті є, передусім, те, що передбачається можливість застосування державного примусу за протиправне діяння на підставі закону;
6) держава, встановлюючи обов’язки, розраховує на добровільне їх виконання і не вбачає у суб’єктах права правопорушників, тому, виходячи з такої позиції, слід розмежовувати поняття відповідальності та обов’язку;
7) особливістю позитивної відповідальності є те, що в деяких випадках санкція правової норми не реалізується.
13. В аспекті дослідження функціонального спрямування санкцій слід підкреслити, що санкція це, по-перше, структурний елемент правової норми, що забезпечує дотримання передбаченого в її диспозиції правила поведінки; по-друге, це власне самі забезпечувальні заходи (несприятливі правові наслідки і заходи заохочення).
Функціями санкцій правових норм ми можемо визначити основні напрямки правового забезпечення і гарантування належної реалізації правових приписів та утримання від їх порушення, наслідком чого є забезпечення стану законності і правопорядку в суспільстві.
14. Заохочувальна санкція, як і несприятливо-правова, може забезпечувати і належну дію, і бездіяльність, яка в тих чи інших випадках може бути соціально корисною.
Санкція, як засіб заохочення правомірної поведінки, виконує стимулюючу функцію, що сприяє також забезпеченню таких загальних функцій права, як: виховна, що виявляється в формуванні у людей за допомогою своєчасних і ефективних правових приписів переконання в їх справедливості і соціальній обумовленості, у формуванні поваги до права в цілому; соціальна, яка надає різноманітним соціальним відносинам необхідну стабільність, створює умови для успішного прогресивного розвитку особи, держави і суспільства.
15. Охоронна функція санкцій проявляється в тому, що вона: а) впливає на свідомість і поведінку людей шляхом загрози можливого покарання у випадку вчинення правопорушень; б) інформує їх стосовно соціальних цінностей, які охороняються державою.
16. Санкції правових норм, які є їх невід’ємним елементом і які можуть слугувати підставою для виникнення певних правовідносин між суб’єктами права (наприклад, держави і злочинця), і застосування яких тягне за собою винесення компетентним органом індивідуального акта, є елементом механізму правового регулювання. Саме можливість правової санкції здійснювати регулювання суспільних відносин вказує на її регулятивну функцію, яка визначає: а) можливість поновлення порушених прав; б) можливість та межі державного втручання з метою притягнення винних до юридичної відповідальності.
17. Законність як умова правомірності покладання юридичної відповідальності є неможливою без таких засобів, якими є санкції. Зміст принципу законності в процесі застосування санкцій полягає в тому, що:
1) підстави, види і міра відповідальності за конкретні правопорушення завжди прямо встановлені законом та не суперечать йому умовами договору;
2) діяльність державних органів, направлена на реалізацію санкцій, повинна відповідати принципу законності, тобто рішення про реалізацію санкцій приймається в межах своєї компетенції відповідною посадовою особою;
3) у правозастосовній діяльності реалізуються санкції, встановлені законом, що зменшує сферу власного розсуду правомочних осіб і сприяє стабільності правозастосовної діяльності;
4) існує регламентований законом порядок застосування санкцій (як правило, у процесуальній формі);
5) існує можливість оскарження (у більшості випадків) або опротестування рішень про застосування санкцій.
18. Законність і обґрунтованість є взаємозумовленими властивостями, якими має бути наділене рішення компетентного органу по застосуванню санкцій. Дотримання відповідним правозастосовним органом (чи посадовою особою) встановленої процесуальним законом процедури і форми прийняття рішень по реалізації правових санкцій забезпечує законність і обґрунтованість такого рішення.
19. Виходячи з аналізу зазначених вище аспектів, автор стверджує, що правомірність застосування санкцій відповідними державними органами забезпечується дотриманням наступних вимог:
1) рішення про їх реалізацію приймається в межах компетенції посадовою особою, що застосовує відповідну санкцію;
2) у правозастосовній діяльності реалізуються санкції, встановлені законом;
3) обов’язковість застосування санкцій має відбуватися за наявності достатніх, передбачених законом, передумов;
4) санкції застосовуються до осіб, щодо яких закон передбачає таку необхідність (чи можливість);
5) наявність розгорнутої системи санкцій, що охороняють процесуальні норми від порушень, що дає можливість вибору способу охорони правопорядку і оптимального узгодження санкцій різних видів;
6) дотримання регламентованого законом порядку застосування санкцій;
7) можливість (у більшості випадків) оскарження або опротестування рішень по застосуванню санкцій;
8) наявність різних видів відповідальності (конституційно-правової, кримінально-процесуальної, кримінально-правової, цивільно-правової, адміністративної, дисциплінарної тощо), що настає для посадових осіб у випадку недотримання вимог законності і обґрунтованості при прийнятті рішень щодо реалізації санкцій.
Отже, реалізація санкцій представляє собою діяльність компетентних органів по прийняттю рішень, що знаходить вираження в актах застосування норм права. Діяльність по застосуванню процесуальних санкцій має подвійне завдання: охорона процесуальної норми від порушення з метою досягнення кінцевого результату прийняття законного, обґрунтованого, об’єктивного рішення щодо реалізації норм права.
Умовами правомірності застосування санкцій правових норм можна вважати: законність, справедливість, обґрунтованість, доцільність. Їх особливістю є те, що посадова особа, яка від імені держави застосовує певні види відповідальності, певні заходи, передбачені санкцією правової норми, має втілювати вказані умови та принципи у свою діяльність, що стане відображенням високого рівня професіоналізму, правової культури та правосвідомості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву / Агарков М.М. М.:Изд-во НКЮ СССР, 1940. 192 с.
2. Алексеев С.С. Государство и право / Алексеев С.С. М.: Юрид.лит., 1993. 176 с.
3. Алексеев С.С. Общая теория права / Алексеев С.С. М.: Юрид. лит., 1981. Т.1. 359 с.
4. Алексеев С.С. Общая теория права / Алексеев С.С. М.: Юрид. лит., 1982. Т.2. 360 с.
5. Алексеев С.С. Право: азбука теория философия: Опыт комплексного исследования / Алексеев С.С. М.: Статут, 1999. 712 c.
6. Алексеев С.С. Право: время новых подходов / Алексеев С.С. // Советское государство и право. 1991. № 2. С. 3-11.
7. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций: в 2 т. / Алексеев С.С. Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1972. Т.1. 396 с.
8. Арістотель. Політика / Арістотель. К.: Основи, 2000. Кн. 3. 239 с.
9. Афанасьева Л.В. Нормы права и их действие (вопросы теории): дис. канд. юрид. наук: 12.00.01. / Афанасьева Л.В. М., 2000. 198 с.
10. Бабаев В.К. Советское право как логическая система / Бабаев В.К. М.: РИО МВД СССР, 1978. 209 с.
11. Бабаев В.К. Общая теория права: Краткая энциклопедия / В.К. Бабаев, В.М. Баранов. Н.Новгород, 1998. 275 c.
12. Базылев Б.Т. Ответственность в советском праве / Базылев Б.Т. Красноярск: КГУ, 1977. 286 с.
13. Базылев Б.Т. Сущность в советском праве / Базылев Б.Т. // Правоведение. 1976. № 15. С. 32-40.
14. Базылев Б.Т. Юридическая ответственность (теоретические вопросы) / Базылев Б.Т. Красноярск: Изд-во Красн. ун-та, 1985. 118 с.
15. Баранов В.М. Поощрительные нормы советского социалистического права / Баранов В.М. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1978. 145 с.
16. Барах Д.Н. Виды административного принуждения / Барах Д.Н. // Уч. зап. ВНИИСЗ. М., 1965. Вып. 5. С. 90-114.
17. Барах Д.Н. Советское законодательство об административной ответственности / Барах Д.Н. Пермь, 1969. 245 с.
18. Басін К.В. Механізм реалізації юридичної відповідальності та права людини / Басін К.В. // Часопис Київського університету права. 2003. № 4. С. 9-14.
19. Басін К.В. Юридична відповідальність: природа, форми реалізації та права людини: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.01 теорія держави і права; історія правових та політичних учень / Басін К.В. К., 2006. 20 с.
20. Басін К.В. Юридична відповідальність: природа, форми реалізації та права людини: дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.01. / Басін К.В. К., 2006. 214 с.
21. Басин Ю.Г. Дисциплинирующее значение оперативных санкций / Ю.Г. Басин, А.Г. Диденко // Советское государство и право. 1983. № 4. С. 52-59.
22. Бережнов А.Г. Права личности и некоторые вопросы теории / Бережнов А.Г. М.: Изд-во МГУ, 1991. 142 с.
23. Бернштейн Д.И. Правовая ответственность как вид социальной ответственности и пути ее обеспечения / Бернштейн Д.И. Ташкент: Изд-во «ФАН», 1988. 145 с.
24. Білозьоров Є.В. Правові гарантії забезпечення прав і свобод громадян в діяльності міліції / Білозьоров Є.В. // Юридичні читання молодих вчених: збірник матеріалів всеукраїнської наукової конференції 23-24 квітня 2004. К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2004. С. 9-17.
25. Біляк О.М. Система принципів інституту юридичної відповідальності / Біляк О.М. // Часопис Київського університету права. 2004. - № 1. С.17-25.
26. Боброва Н.А. Ответственность в системе гарантий конституционных норм: (государственно-правовые аспекты) / Н.А. Боброва, Т.Д. Зражевская. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1985. 152 с.
27. Большой юридический словарь / под ред. А.Я. Сухарева и др. М.: ИНФРА-М, 1998. VI, 790 с.
28. Боннер А.Т. Законность и справедливость в правоприменительной деятельности / Боннер А.Т. М.: Рос. право, 1992. 320 с.
29. Бородін І. Права та свободи громадян, їх класифікація, гарантії реалізації / Бородін І. // Право України. 2001. № 12. С.32-34.
30. Братко А.Г. Запреты в советском праве / Братко А.Г. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1979. 92 с.
31. Братусь С.Н. Юридическая ответсвенность и законность (очерк теории) / Братусь С.Н. М.: Юрид. лит., 1976. 216 с.
32. Братусь С.Н. О роли советского права в развитии производственных отношений / Братусь С.Н. М.: Знание, 1954. 24 с.
33. Варул Паул. Методологические проблемы исследования гражданско-правовой ответственности / Варул Паул. Таллин: Ээсти раамат, 1986. 152 с.
34. Васькин В.В. Оперативные санкции в народном хозяйстве: учебное пособие / В.В. Васькин, В.В. Качанов, М.И. Клеандров. Куйбышев: Куйб. гос. ун-т, 1985. 57 с.
35. Ведяхин В.М. Правовые стимулы: понятие и виды / Ведяхин В.М. // Правоведение. 1992. № 1. С. 50-55.
36. Венедиктов Ю.А. Финансовые санкции в системе управления / Ю.А. Венедиктов, А.М. Черепахин. М.: Финансы и статистика, 1985. 64 с.
37. Ветрова Г.Н. Санкции в судебном праве / Ветрова Г.Н. М.: Наука, 1991. 160 с.
38. Виг Й. Соотношение прав и обязанностей человека и проблемы преступности / Виг Й. // Государство и право. 1983. № 7. С. 44-49.
39. Волинка К.Г. Правовий статус особи та гарантії реалізації прав і свобод за Конституцією України / Волинка К.Г. К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 1998. 34 с.
40. Волинка К.Г. Теорія держави і права: навч. посіб. / Волинка К.Г. К.: МАУП, 2003. 240 с.
41. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР (государственное и материальное исследование) / Галаган И.А. Воронеж: Воронеж. гос. ун-т, 1970. 358 с.
42. Галузин А.Ф. Правонарушения в публичном и частном праве: общая характеристика: дис канд. юрид. наук: 12.00.01 / Галузин А.Ф. Самара, 1996. 209 с.
43. Гаращук В.М. Сутність, принципи та гарантії законності // Проблеми законності / Гаращук В.М. Вип. 42. Х., 2000. С. М.: Мысль, 1994. 524 с.
45. Глазырин В.В. Хозрасчет. Труд. Стимулы / Глазырин В.В. М.: Знание, 1989. 64 с.
46. Гнатюк М.Д. Загальна характеристика застосування права як особливої форми його реалізації / Гнатюк М.Д. // Часопис Київського університету права. 2005. № 4. С. 47-52.
47. Глинська Н.В. Обґрунтування рішень у кримінальному процесі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.09 кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза / Глинська Н.В. Х., 2003. 20 с.
48. Горбунова Л. Історія дослідження ідеї та поняття законності / Горбунова Л. // Право України. 2004. № 2. С. 3-8.
49. Горшенев В.М. К вопросам о понятии юридической ответственности в советском праве / Горшенев В.М. // Вопросы теории советского права. Новосибирск, 1966. 169 с. С. 45.
50. Горшенев В.М. Нетипичные нормативные предписания в праве / Горшенев В.М. // Советское государство и право. 1978. № 3. С. 113-118.
51. Гражданское право / под ред. Ю.К. Толстого. СПб: Теис, 1996. Т. 1. 455 с.
52. Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав / Грибанов В.П. М.: Российское право, 1992. 204 с.
53. Губаева Т.В. Словесность в юриспруденции: автореф. дисс. ... докт. юрид. наук: 12.00.01 / Губаева Т.В. М., Академия управления МВД РФ, 1997. 29 с.
54. Дворецкий И.Х. Латино-русский словарь / Дворецкий И.Х. М.: Русский язык, 1976. 1096 с.
55. Деготь Б.А. Классификация норм советского социалистического права по их структуре / Деготь Б.А. Саратов: Саратовский ун-т, 1977. 57 с.
56. Дуюнов В.К. Наказание в уголовном праве России принуждение или кара? / Дуюнов В.К. // Государство и право. 1997. № 11. С. 67.
57. Дюрягин И.Я. Применение норм советского права. Теоретические вопросы / Дюрягин И.Я. Свердловск: Сверд. юрид. ин-т, 1973. 247 с.
58. Дюрягин И.Я. Правоприменительные отношения как разновидность управленческих правоотношений / Дюрягин И.Я. // Советское государство и право. 1977. № 7. С.46-55.
59. Еременко Ю.П. Проблема ответственности в советском государстве / Ю.П. Еременко, Ф.М. Рудинский // Юридическая ответственность в советском обществе: Труды высшей следственной школы МВД СССР. Вып. 9. / Отв. ред. О.Ф. Иваненко. Волгоград, 1974. С. 29-42.
60. Жеребин В.С. Диалектика социальных противоречий при социализме и право / Жеребин В.С. М.: Высшая школа, 1986. 144 с.
61. Жицинский Ю.С. Санкция нормы советского государственного права / Жицинский Ю.С. Воронеж: Воронеж. гос. ун-т, 1968. 123 с.
62. Заворотченко Т. Система конституційно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні / Заворотченко Т. // Право України 2002. № 5. С.110-115.
63. Загальна теорія держави і права: навч. посіб. / під ред. В.В. Копєйчикова. К.: Юрінком Інтер, 2000. 320 с.
64. Загальна декларація прав людини. К.: Право, 1995. 12 с.
65. Зеленко Б.И. Правовое стимулирование участников социалистического соревнования / Зеленко Б.И. М.: Наука, 1987. 96 с.
66. Зусь Л.Б. Механизм уголовно-процессуального регулирования: учеб. пособ. / Зусь Л.Б. Владивосток, 1976. 107 с.
67. Иванов С.А. Личность в советском трудовом праве / С.А. Иванов, Р.З. Лившиц. М.: Наука, 1982. 233 с.
68. Иванова С.А. Принцип социальной справедливости в правоприменительной деятельности (теоретические аспекты реализации) / Иванова С.А. // Государство и право. 2006. № 1. С. 19-26.
69. Ивин А.А. Логика норм / Ивин А.А. М.: Изд-во МГУ, 1973. 122 с.
70. Изотова О.В. Проблемы судебного контроля при возбуждении и предварительном расследовании уголовных дел: дис... канд. юрид. наук: 12.00.11 / Изотова О.В. М., 1996. 201 с.
71. Илларионова Т.И. Система гражданско-процессуальных охранительных мер / Илларионова Т.И. Томск: Томский гос. ун-т, 1982. 168 с.
72. Иоффе О.С. Вопросы теории права / О.С. Иоффе, М.Д. Шаргородский. М.: Госюриздат, 1961. 381 с.
73. Иоффе О.С. Обязательственное право / Иоффе О.С. М.: Юрид. лит., 1975. 880 с.
74. Каплунов А.И. О классификации мер государственного принуждения / Каплунов А.И. // Государство и право. 2006. № 3. С. 5-14.
75. Карташов В.Н. Правоприменительная практика в социалистическом обществе / Карташов В.Н. Ярославль: Изд-во Яросл. ун-та, 1986. 345 с.
76. Кипнис Н.М. Допустимость доказательств в уголовном судопроизводстве / Кипнис Н.М. М.: Юрист, 1995. 128 с.
77. Ковалев М.И. Советское уголовное право: курс лекций. Введение в уголовное право / Ковалев М.И. Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1971. Вып. 1. 187 с.
78. Ковалев В.М. Проблемы уголовно-процессуальной ответственности / Ковалев М.И. // Проблемы юридической ответственности и совершенствования законодательства в свете новой Конституции СССР. Рязань, 1979. С. 130-145.
79. Коврига З.Ф. Уголовно-процессуальная ответственность / Коврига З.Ф. Воронеж: Изд-во Ворон. гос. ун-та, 1984. 191 с.
80. Кодекс адміністративного судочинства України № 2747-IV станом на 6 липня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. 2005. № 35 36. Ст. 446.
81. Кожевников С.Н. Меры защиты в советском праве: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук: 12.00.01 теория государства и права; история правових и политических учений / Кожевников С.Н. М., 1993. 19 с.
82. Кожевников С.Н. О понятии и содержании юридической ответственности / С.Н. Кожевников, А.Ф. Черданцев // Правоведение. 1976. № 5. С. 43-51.
83. Козаченко И.Я. Санкции за преступления против жизни и здоровья. Обусловленность, структура, функции, виды / Козаченко И.Я. Томск: Изд-во Томс. ун-та, 1987. 232 с.
84. Козлов А.П. Система санкций в уголовном праве / Козлов А.П. Краснодар: Изд-во Красн. ун-та, 1991. 120 с.
85. Козюбра М.І. Переконання і примус в радянському праві / Козюбра М.І. К., Наукова думка, 1970. 152 с.
86. Колосова Н.М. Конституционная ответственность самостоятельный вид юридической ответственности / Колосова Н.М. // Государство и право. 1997. № 2. С.85-88.
87. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод. Застосування в Україні: офіц. вид. К.: Міністерство юстиції України, 2006. 176 с.
88. Константинова В.С. Правовые вопросы материального стимулирования деятельности предприятий / В.С. Константинова, С.Г. Максименко. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1981. 195 с.
89. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Общая часть / отв. ред. Б.А. Страшун. М.: БЕК, 1996. 757 с.
90. Конституція України: офіц. текст прийнятий на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. К.: Юрінком, 1996. 79 с.
91. Кормоков Х.М. Совершенствование системы экономических санкций в строительстве / Х.М. Кормоков, М.З. Кумыков. М.: Эльбрус, 1985. 88 с.
92. Королев А.И. Государство и власть / А.И. Королев, А.Е. Мушкин // Правоведение. 1963. № 2. С. 15-26.
93. Кочикян В.П. Политэкономические аспекты стимулирования труда / Кочикян В.П. М.: Изд-во МГУ, 1982. 154 с.
94. Краснов А.В. Правовые санкции в экономической сфере: дисс... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Краснов А.В. Казань, 1999. 188 с.
95. Крашенников Е.А. Понятие гражданско-правовой ответственности // Юридическая ответственность: проблемы и перспективы: труды по правоведению / Крашенников Е.А. Уч. зап. Тартуского гос. ун-та. Тарту, 1989. Вып. 852. 224 с.
96. Кримінальне право України. Загальна частина: підруч. / за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. К.: Юридична думка, 2004. 352 с.
97. Кримінальний кодекс України: офіц. вид. станом на 1 січня 2004 р. К.: Концерн „Видавничий дім „Ін Юре”, 2004. 240 с.
98. Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / за заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. К.: Форум, 2003. 938 с.
99. Кудрявцев В.Н. Закон, поступок, ответственность / Кудрявцев В.Н. М.: Наука, 1996. 448 с.
100. Кудрявцев В.Н. Право: развитие нового понятия / В.Н. Кудрявцев, А.М. Васильев // Советское государство и право. 1985. № 7. С. 2-11.
101. Курилов В.И. Личность. Труд. Право / Курилов В.И. М.: Юрид. лит., 1989. 336 с.
102. Лазарев В.В. Запрет и дозволение как технико-юридические способы формулирования правовой номы / Лазарев В.В. // Проблемы юридической техники: сб-к. стат. / под ред. В.М. Баранова. Н. Новгород, 2000. С. 402-414.
103. Лазарев Т.П. Штрафные санкции в хозяйственных отношениях / Лазарев Т.П. М.: Юрид.лит., 1987. 94 с.
104. Лисенков С.Л. Загальна теорія держави і права: навч. посіб. / Лисенков С.Л. К.: Юрисконсульт, 2005. 355 с.
105. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву / Лейст О.Э. М.: МГУ, 1981. 239 с.
106. Лейст О.Э. Санкции в советском праве / Лейст О.Э. М.: Госюриздат, 1962. 238 с.
107. Малеин Н.С. Имущественная ответственность в хозяйственных отношениях / Малеин Н.С. М.: Юрид. лит., 1968 218 с.
108. Малеин Н.С. Повышение роли закона в охране личных и имущественных прав граждан / Малеин Н.С. // Советское государство и право. - 1974. № 6. С. 38-45.