Бачинська Ольга-Марія Ігорівна Принцип недискримінації і механізми його реалізації (теоретико-правові аспекти)

Короткий опис

Бачинська Ольга-Марія Ігорівна, викладач кафедри загальноюридичних дисциплін ПВНЗ «Фінансово-пра­вовий коледж»: «Принцип недискримінації і механізми його реалізації (теоретико-правові аспекти)» (12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень). Спецрада Д 26.001.04 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
БАЧИНСЬКА ОЛЬГА-МАРІЯ ІГОРІВНА
УДК 340:342.722(043.3)
ДИСЕРТАЦІЯ
ПРИНЦИП НЕДИСКРИМІНАЦІЇ І МЕХАНІЗМИ ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ
(ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ)
Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
__________________________О.-М. І. Бачинська
Науковий керівник КОВАЛЬЧУК Олександр Михайлович,
кандидат юридичних наук, доцент
доцент кафедри теорії права та держави
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка
Київ – 2019

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………...…………………………………………....11
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ
АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИНЦИПУ НЕДИСКРИМІНАЦІЇ
1.1. Історіографічний огляд становлення та застосування принципу
недискримінації………………………………………………………….............21
1.2. Методологічна основа дослідження принципу недискримінації
………………………………………………………………………………...…..38
1.3. Теоретичні аспекти дослідження принципу недискримінації
….........................................................................................................................51
Висновки до Розділу 1…………………………………………………………..77
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ РЕАЛІЗАЦІЇ
ПРИНЦИПУ НЕДИСКРИМІНАЦІЇ У МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ
2.1. Реалізація принципу недискримінації у міжнародних нормативноправових актах та договорах...............................................................................80
2.2. Міжнародна правозастосовна практика у сфері реалізації принципу
недискримінації...................................................................................................103
Висновки до Розділу 2…………..……………………………………………..120
РОЗДІЛ 3. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПУ НЕДИСКРИМІНАЦІЇ В
УКРАЇНІ
3.1. Національне антидискримінаційне законодавство………………...........123
3.2. Судова практика України у сфері реалізації принципу
недискримінації…………………………………………………………...........149
3.3. Проблеми і можливості підвищення ефективності реалізації принципу
недискримінації в Україні…..…………………………...…………………….171
Висновки до Розділу 3…………………………………………………………208
ВИСНОВКИ……………………………………..…………………………….210
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………...……………………219
ДОДАТКИ……………………………………………...……………..………..248

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні наведено теоретичні узагальнення та
виконано наукове завдання щодо здійснення теоретико-правового аналізу
принципу недискримінації, його нормативно-правового забезпечення,
реалізації, судової практики, а також міжнародного досвіду з питань протидії
дискримінації, розроблення науково-теоретичних рекомендацій та
пропозицій щодо удосконалення законодавства України, у тому числі
спрямованих на механізм реалізації принципу недискримінації та
сформульовано висновки, пропозиції й рекомендації, що відповідають
вимогам наукової новизни. Основні наукові і практичні результати роботи
відповідають поставленим завданням і полягають у наступному:
1. Здійснено періодизацію історії формування уявлень про принцип
недискримінації. Так, нами запропоновано поділити періоди становлення
принципу недискримінації на наступні:
- існування дискримінаційних практик, які вважалися легітимними
та не розглядалися як порушення прав людини (рабство, кріпацтво, апартеїд
тощо – від початку існування людського соціуму до кінця XVIIІ століття;
- спроби заборонити дискримінаційне поводження у внутрішньому
законодавстві держав – з кінця XVIIІ століття до кінця ХІХ століття;
- створення міжнародних організацій для захисту прав людини,
становлення принципу недискримінації у міжнародному праві через
прийняття фундаментальних міжнародних нормативно-правових актів – з
початку до середини ХХ століття;
- розвиток міжнародного принципу недискримінації шляхом
прийняття спеціалізованих антидискримінаційних правових норм – друга
половина ХХ століття;
- інтеграція міжнародної концепції принципу недискримінації у
національні законодавства та пошук ефективних моделей реалізації цього
принципу – з кінця ХХ століття та продовжується до сьогодення.
211
2. Охарактеризовано методологічну основу дослідження, яка складає
комплекс принципів наукового пізнання, методологічних підходів,
філософсько-світоглядних, загальнонаукових, спеціально-наукових методів,
поєднання яких забезпечило об’єктивний, всебічний аналіз предмету
дослідження. Використання того чи іншого методу або їх сукупності
зумовлено складністю конкретного питання, яке було досліджено в роботі.
Матеріалістичний метод дозволив нам розглянути дискримінацію як
об’єктивно існуюче правове явище, основу якого складають відносини у
суспільстві, а принцип недискримінації повинен відповідати
закономірностям розвитку суспільства. За допомогою діалектичного методу
ми дослідили принцип недискримінації як динамічне явище, що змінюється,
має тенденцію до вдосконалення та розвитку і пов’язаний із різноманітними
сферами суспільного життя. Ідеалістичний метод застосований у процесі
дослідження природи дискримінації та пов’язаних із нею правових явищ,
визначення мети принципу недискримінації. Історичний метод дозволив
прослідкувати історичний розвиток становлення та забезпечення принципу
недискримінації, зміну уявлень у суспільстві щодо рівності та дискримінації.
За допомогою порівняльного методу нами були проаналізовані відмінності
між формами дискримінації, принципами недискримінації та рівності,
правовим регулюванням принципу недискримінації в Україні та
європейських державах, підходами судів до застосування принципу
недискримінації тощо. Формально-логічний метод забезпечив аналіз
принципу недискримінації на рівні його елементів, можливість виокремлення
спільних рис принципів недискримінації та рівності, механізмів реалізації
принципу недискримінації у різних державах тощо. Функціональний метод
забезпечив визначення умов реалізації принципу недискримінації, його
розвиток, шляхи вдосконалення функціонального спрямування принципу
недискримінації. Системний метод дозволив дослідити принцип
недискримінації як комплексне явище, прослідкувати його структуру та
виокремити окремі елементи реалізації принципу недискримінації.
212
3. Визначено зміст поняття «дискримінація», її форм та видів та
розкрито особливості причин існування дискримінації. Так, дискримінація –
це встановлення необґрунтованих відмінностей, винятків, обмежень чи
переваг, які засновані на особливих характеристиках (змінних або незмінних,
дійсних або припущених) особи чи групи осіб (захищених ознак) зі сторони
держави, органів державної влади, юридичних або фізичних осіб без
обґрунтованої мети.
Аналіз сутності поняття «дискримінація» дозволяє виділити його
обов’язкові елементи:
- змістом дискримінації є відмінності, винятки, обмеження або
переваги;
- метою дискримінації є обмеження прав певних осіб або груп осіб;
- результатом дискримінації є порушення рівноправного становища
осіб.
Види дискримінації можна класифікувати за такими критеріями: за
характером дії (активна або пасивна), за захищеними ознаками (змінні та
незмінні, дійсні або припущені ознаки: стать, раса, колір шкіри,
національність, громадянство, соціальне походження, релігійні чи політичні
переконання, гендерна ідентичність, сексуальна орієнтація тощо), за формою
прояву (формальна та фактична), за суб’єктами (дискримінація, яка стала
причиною діяльності органів державної влади, посадових осіб, юридичних
або фізичних осіб), за джерелом виникнення (дискримінація у правових
нормах та дискримінація у правозастосуванні) та інші критерії.
Також виділяються наступні форми дискримінації: пряма та непряма
(опосередкована) дискримінація, утиск, підбурювання до дискримінації,
пособництво у дискримінації, дискримінація через асоціацію, віктимізація,
сегрегація та розміщення інформації дискримінуючого характеру у
публічному доступі (публічний намір дискримінації).
Дослідження причин існування дискримінації є надзвичайно важливим
для розроблення пропозицій щодо ефективної реалізації принципу
213
недискримінації. Так, нами була розроблена класифікація причин
дискримінаційного поводження:
- дискримінація, зумовлена історичними та соціальними чинниками:
історичне обмеження права окремих національностей чи рас (наприклад,
дискримінація темношкірих у США), обмеження прав окремих соціальних
груп населення (боргова кабала, рабство тощо), обмеження прав жінок (поділ
професій на чоловічі та жіночі, обмеження виборчого права тощо);
- стереотипні уявлення у суспільстві, які призводять до дискримінації
(наприклад, уявлення про місце жінки у домі, упередження щодо чесності
ромів, особливості поведінки мусульман тощо);
- недоліки законодавства та правозастосовної практики (відсутність
достатнього правового закріплення принципу дискримінації, відсутність
покарання, декларативність норм, бездіяльність або недостатньо ефективна
робота відповідальних органів);
- відсутність суспільної дискусії та різноманітність уявлень про
справедливість та мораль (відсутність або неефективність інформаційних
кампаній, публічних обговорень, роботи із представниками громадянського
суспільства, освітніх заходів та створення освітніх програм для навчальних
закладів тощо).
4. Визначено зміст принципу недискримінації та з’ясовано
співвідношення принципів недискримінації та рівності. Нами було
запропоновано таке визначення принципу недискримінації – це
основоположна засада права, яка протидіє встановленню необґрунтованих
відмінностей, винятків, обмежень чи переваг, які засновані на особливих
характеристиках (змінних або незмінних, дійсних або припущених) особи чи
групи осіб (захищених ознак) та має на меті утвердження справедливості та
толерантності у суспільстві.
Співвідношення принципів недискримінації та рівності є дискусійним у
науковій доктрині України та відсутній єдиний підхід до визначення
взаємозв’язку цих принципів. Нами було досліджено, що спільною рисою
214
зазначених принципів є досягнення фактичної рівності у суспільстві, тобто
рівності можливостей та результатів. Відмінними рисами принципів
недискримінації та рівності є:
а) вимога рівності прав (формальної), передбачена принципом рівності,
яка порушує принцип недискримінації, оскільки не враховує окремі фізичні
чи соціальні особливості осіб чи груп осіб;
б) встановлення відмінностей, винятків, обмежень чи переваг, що є
обґрунтованими та мають легітимну мету для доступу до реалізації прав,
передбачене принципом недискримінації – може порушувати принцип
рівності;
в) вимоги механізму реалізації принципу рівності не передбачають
наявності системи моніторингу для виявлення порушення рівності,
застосування превентивних заходів з метою запобігання дискримінації та
подолання упереджень і стереотипів щодо окремих груп осіб тощо;
Отже, принципи рівності та недискримінації є близькими та
взаємодоповнюючими для встановлення фактичної рівності у суспільстві та
державі. Однак в окремих аспектах механізму реалізації цих принципів вони
відрізняються та навіть можуть бути протилежними.
5. Проаналізовано міжнародне та національне антидискримінаційне
законодавство та судову практику у сфері протидії дискримінації. Оскільки в
Україні відбуваються євроінтеграційні процеси, надзвичайно важливим є
дослідження європейського антидискримінаційного права. Так, на території
Європи одночасно діють декілька механізмів захисту від дискримінації, які
доповнюють один одного. Для зручності нами було запропоновано
класифікувати міжнародні та європейські нормативно-правові акти загальні
(ті, які містять загальні норми заборони дискримінації) та спеціальні (ті, які
забезпечують протидію дискримінації за певними ознаками).
Найвужчий захист прав людини від дискримінації надається за правом
ЄС. Нормативно-правовими актами визначений закритий перелік захищених
дискримінуючих ознак: стать, расове або етнічне походження, релігія або
215
віра, фізична або психічна недієздатність, вік та сексуальна орієнтація.
Також, з огляду на законодавчі повноваження органів ЄС, заборона
дискримінації поширюється на обмежене коло сфер суспільних відносин:
зайнятість, добробут населення, соціальне забезпечення та доступ до товарів
і послуг.