ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІ ПОГЛЯДИ С.П.ШЕЛУХІНА :

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П.ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

ТОКАРЧУК Ольга Володимирівна

УДК 34 (477) (092) «1864/1938» Шелухін С.П. (043.3)

ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІ ПОГЛЯДИ С.П.ШЕЛУХІНА

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Андрусишин Богдан Іванович
доктор історичних наук,
професор

Київ–2011
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………..…………...3

РОЗДІЛ 1 Життєвий шлях та становлення світогляду С.Шелухіна

1.1. Життєвий шлях та формування державно-правових
поглядів С.Шелухіна…………………………………………………………..11
1.2. Громадська та професійна діяльність С.Шелухіна в
період національно-визвольних змагань……………………………………..31
1.3. Діяльність С.Шелухіна в еміграції…….……………………….. 52

РОЗДІЛ 2 Погляди С.Шелухіна на державу
2.1. Участь С.Шелухіна у формуванні державних ідеалів…………73
2.2. С.Шелухін про форму держави………………………………….94
2.3. Значення державної мови у поглядах С.Шелухіна…………….111

РОЗДІЛ 3 Погляди С.Шелухіна на право
3.1. Концептуальні основи вивчення С.Шелухіна про право….......122
3.2. С.Шелухін про історію українського права………………….…137
3.3. Про сучасне значення лекцій С.Шелухіна з карного права…...158

ВИСНОВКИ…………………………………………...……………………....175

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………...……………………...182

ВСТУП
Актуальність теми. Період на межі ХХ – ХХІ ст. характеризується для Української держави великою кількістю визначних подій, найголовнішою з яких стало здобуття Україною незалежності. З огляду на це особливо гостро постає проблема формування сучасної політичної еліти, що має забезпечити вихід молодої держави на рівень цивілізованих країн світу, стати головним носієм інтелектуального, духовного потенціалу народу, гарантом становлення державності та демократизації суспільства. Це і собі вимагає переосмислення й об’єктивного висвітлення державотворчих процесів минулого, використання правового досвіду попередніх поколінь як однієї з можливих умов подальшого успішного розвитку Української держави.
Реконструкція державно-правового та наукового життя в Україні кінця ХІХ – початку ХХ ст. була б неповною без окреслення ролі та значення правового доробку Сергія Павловича Шелухіна (1864–1938). Це був учений-правник, історик, викладач, політик, громадський діяч, активний учасник визвольних змагань, теоретик історико-правових підстав української державності, публіцист та літератор. Однак, незважаючи на таку плідну діяльність, творча спадщина вченого несправедливо замовчувалася радянською історіографією й досі залишається недостатньо вивченою, потребуючи комплексного дослідження.
Отже, актуальність дослідження зумовлена необхідністю відновлення історичної справедливості щодо постаті С.Шелухіна шляхом глибокого вивчення його державно-правової діяльності, усього багатоаспектного наукового доробку, з’ясування ролі вченого у формуванні правової свідомості українського народу та у пропаганді державної мови, а також осмислення його місця в добу національно-визвольних змагань. Опрацювання означених проблем дає можливість ширше уявити державно-правове життя України кінця ХІХ – початку ХХ ст., проаналізувати особливості розвитку держави, висвітлити діяльність української інтелігенції та її провідних представників, що, безперечно, має велику наукову і практичну цінність для становлення сучасної української правової держави.
Запропонований в дисертаційному дослідженні аналіз правової спадщини С.Шелухіна дасть змогу окреслити принципові засади державного будівництва в Україні. У центрі дослідження – державні, правові погляди та ідеали вченого, які не були предметом окремого дослідження історико-правової науки.
Теоретико-методологічну основу наукової розвідки становлять праці вітчизняних учених-юристів, істориків, політологів, зокрема В.Акуленка, Б.Андрусишина, В.Бабкіна, І.Біласа, В.Верстюка, П.Гай-Нижника, М.Гетьманчука, В.Горбатенка, А.Гуза, Д.Дорошенка, А.Колодія, М.Комариці, О.Копиленка, О.Мироненка, І.Мірчука, І.Нагаєвського, С.Наріжного, Р.Огірка, Н.Оніщенко, Т.Осташко, Н.Пархоменко, О.Петришина, В.Пилипчука, В.Потульницького, В.Сергійчука, Г.Стрельського, В.Тація, А.Трубайчука, Я.Турчин, І.Усенка, Ю.Шемшученка, О.Ярмиша, О.Яцишиної.
Джерелами дослідження є архівні матеріали, зосереджені у Центральному державному архіві органів влади та управління в м. Києві у фондах Ради Міністрів Української Держави, верховної слідчої комісії Української Народної Республіки із розслідування діяльності уряду П.Скоропадського, Міністерства юстиції УНР, Українсько-Російської мирової конференції, особистого фонду члена Центральної Ради, сенатора і професора Сергія Павловича Шелухіна.
Особливістю цих фондів є велика кількість офіційних матеріалів, що дають змогу проаналізувати ті погляди С.Шелухіна, які реалізовувалися в державотворчій та правотворчій практиці.
Зазначені архівні матеріали уможливлюють наново, без викривлень і застарілих догм трактувати постать С.Шелухіна, і з критичного погляду схарактеризувати та оцінити його державно-правовий світогляд. Зважений підхід до цих джерел дає змогу всебічно й об’єктивно тлумачити погляди С.Шелухіна, краще зрозуміти їх багатовимірність.
Хронологічні межі дослідження, враховуючи його специфіку, охоплюють увесь період життя С.Шелухіна – від народження (1864) до смерті (1938).
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна праця є складовою науково-дослідницької роботи кафедри теорії та історії держави і права Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова «Дослідження проблем гуманітарних наук (правознавство)», яка затверджена Вченою радою НПУ імені М.П.Драгоманова (протокол № 5 від 22 грудня 2006 р.). Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол № 5 від 22 грудня 2006 р.) та пов’язана з реалізацією вимог Указу Президента України від 16 травня 2005 р. про увіковічення пам’яті видатних діячів Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки.
Мета і завдання дослідження. Мета полягає у з’ясуванні ролі та значення державно-правових поглядів С.Шелухіна; комплексному вивченні та науковому осмисленні життя і юридичної діяльності науковця; визначенні найцінніших складових його творчої спадщини для сучасного державотворчого процесу.
Для досягнення поставленої мети визначені основні завдання дослідження:
 виявити основні чинники, що вплинули на формування особистісного світогляду та правничих переконань С.Шелухіна, проаналізувати процес їх становлення і трансформації;
 визначити роль С.Шелухіна в політичних процесах періоду національно-визвольних змагань 1917–1921 рр.;
 висвітлити участь С.Шелухіна у становленні та організації української науки та державно-правовому житті в умовах еміграції;
 з’ясувати значення наукової діяльності С.Шелухіна поза межами України для створення демократичної української держави;
 дослідити правову спадщину С.Шелухіна та оцінити її значення для системи правової освіти;
 схарактеризувати особистий внесок С.Шелухіна в українське державотворення;
 установити принципові погляди вченого на історію українського права;
 окреслити професорсько-викладацьку діяльність С.Шелухіна в Українському Вільному Університеті та Вищому педагогічному інституті ім. М.Драгоманова на основі аналізу його лекцій та допоміжних матеріалів, які використовувалися під час їхньої підготовки.
Об’єктом дослідження є правова спадщина вченого, його професійна діяльність в контексті розвитку політичних та правових вчень кінця ХІХ – першої половини ХХ ст.
Предметом дослідження є державно-правові погляди С.Шелухіна та намагання їх реалізації у науковій та державотворчій діяльності.
Методи дослідження. Специфіка об’єкта дослідження зумовила максимальне використання різних методів наукового пізнання як відносно самостійних, системно зорганізованих способів дослідження.
У дисертації було використано філософсько-світоглядні, загальнонаукові та спеціально-наукові методи. Пріоритетними серед них стали такі: діалектичний, за допомогою якого встановлено роль життєвого шляху та державницької діяльності С.Шелухіна у формуванні його державно-правових поглядів; системно-структурний метод, який дав змогу з'ясувати структуру досліджуваного об’єкта та місце державно-правових поглядів С.Шелухіна в системі правової думки України; історико-правовий метод використано для розуміння еволюції ідей С.Шелухіна про державу і право та зв’язку ідей з державотворчою та правотворчою діяльністю; конкретно-пошуковий метод застосовувався для аналізу, актуалізації та класифікації архівних і друкованих джерел.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що вона є першим комплексним історико-правовим дослідженням державно-правових поглядів С.Шелухіна.
вперше:
– комплексно схарактеризовано юридичну спадщину С.Шелухіна на ґрунті більш широкого залучення та глибокого аналізу вітчизняних і зарубіжних джерел, а також вивчення державно-правових ідей та поглядів С.Шелухіна крізь призму зовнішніх чинників, що зумовили функціонування української правової науки;
– проаналізовано погляди на історію українського права, що дало можливість визначити відношення вченого до державно-правових явищ в контексті української та зарубіжної державно-правової думки;
– простежено погляди С.Шелухіна на форму держави. Зокрема встановлено, що С.Шелухін у своїх наукових працях заперечував існування в Україні спадкової монархії. Прикметною рисою українського народу він вважав постійну прихильність до ідеї народоправства, демократичної республіки тощо;
– окреслено питання про актуальність проаналізованих С.Шелухіним найважливіших проблем карного права. Простежено, що, на думку вченого, загальна та особлива частини карного права є теоретичними й абстрактними, а практичні цілі карного правосуддя вимагають глибшої підготовки, тому для цього потрібно ввести третю частину - прикладну;
– досліджено професорсько-викладацьку діяльність С.Шелухіна. Доведено, що його не слід називати виключно істориком права, оскільки правове життя минулого його цікавило не саме по собі, а як ступінь для розуміння сучасного. Погляд його був направлений на сучасність. Лише для розуміння й пояснення тих правових процесів, які відбуваються в сучасних умовах життя, С.Шелухін звертався до минулого;
удосконалено:
– дослідження участі С.Шелухіна у формуванні державних ідеалів. Встановлено, що стрижневою в його державних поглядах є думка про те, що аби існувала міжнародна справедливість, усі народи повинні мати однакові права на самостійне життя і свій розвиток, кожен народ повинен мати право на незалежне від інших народів існування та на вільний розвиток своїх національних сил та здібностей, не порушуючи таких самих прав інших народів;
– положення про те, що у працях С.Шелухіна простежуються чинники, які можуть сприяти встановленню незалежної Української держави: державотворцями можуть бути представники політичної еліти, які в своїй роботі будуть керуватися лише національними інтересами; державотворця має характеризувати безкорисна відданість державній ідеї, самостійність у прийнятті рішень, глибокі знання та практичний досвід державотворення, критичний розум, національна свідомість, творчість у політичній діяльності; чітке усвідомлення історично-правових підстав українського народу на реалізацію ідеї самостійного державно-політичного існування;
отримали подальший розвиток:
– дослідження запропонованого концептуального підходу з виокремленням трьох основних етапів формування, розвитку та еволюції державно-правових поглядів С.Шелухіна. Перший етап характеризується національним самоусвідомленням, становленням оригінальних, державотворчих за своїм характером поглядів ученого. На другому етапі погляди С.Шелухіна апробовано й доповнено практикою державного будівництва. На третьому етапі сформувалися самостійницькі погляди С.Шелухіна та його концепція історико-правових підстав української державності;
– основні концептуальні положення державно-правових поглядів С.Шелухіна. Визначальним в них є те, що датою відновлення української державності є не дата проголошення ІV універсалу, а 27 лютого 1917 р. – знищення царської влади, відновлення Україною своєї самостійності на основі юридичних підстав скасування договору 1654 р.;
– положення про те, що, незважаючи на різні суспільно-політичні та державно-правові реалії, у яких доводилося жити і творити С.Шелухіну, його державно-правові погляди становлять єдину цілісну узгоджену систему, що розвивалася та змінювалася відповідно до змін політичних реалій, однак зберігала цілісність і непорушність базових ідей, якими були право українського народу на політичне самовизначення, увага до забезпечення прав та інтересів людини, державність української мови.
Практичне значення одержаних результатів. Положення й висновки дослідження дають змогу повернути до наукового обігу творчу спадщину вченого, заповнити прогалини в історико-правовому знанні про державотворчі та правотворчі процеси в Україні, використати зібраний і синтезований матеріал для з'ясування джерел, а частково й перспектив розвитку сучасного українського права. Уведення до наукового обігу теоретичних здобутків попередників сприяє не лише пізнанню минулого, а й створює необхідне підґрунтя для побудови правової бази регулювання різноманітних суспільних відносин сучасності.
Висновки й узагальнення дисертаційного дослідження розкривають оригінальні шляхи розвитку історико-правової науки кінця ХІХ – початку ХХ ст., переконують нас у тому, що шляхи вирішення С.Шелухіним проблем розвитку української правової думки, питань процесу державотворення є актуальними й нині.
Результати дослідження можуть бути використані для подальшого наукового розроблення питань розвитку теорії держави і права. Основні положення і висновки сприятимуть осмисленню головних історико-правових проблем, розкриттю невідомих сторінок українського державотворчого та правотворчого процесів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що принципові його положення та висновки дають можливість ученим-юристам і педагогам увиразнити досвід С.Шелухіна, визначити шляхи і способи використання цього досвіду в реальних умовах.
Матеріали дисертації використовуються для підготовки фахівців зі спеціальності «Правознавство», «Політологія», «Історія», під час викладання таких курсів, як «Історія держави та права», «Історія вчень про державу та право», «Політологія», «Історія України», у написанні курсових та магістерських робіт (довідка про впровадження № 518/11 в Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова від 12.03.2011 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорено на засіданні кафедри теорії та історії держави і права Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Результати дослідження викладено в наукових доповідях на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість в умовах європейської інтеграції» (Київ, 16-18 травня 2007 р.) та Міжнародних наукових та науково-практичних конференціях: «Треті юридичні читання» (Київ, 25-26 квітня 2007 р.), «Четверті юридичні читання» (Київ, 3-4 квітня 2008 р.), «Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть» (Тернопіль, 16 квітня 2008 р.), «Інститут вищої освіти та його вплив на регіональний розвиток України: соціокультурні, економічні та правові аспекти» (Ірпінь, 26-27 травня 2008 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації висвітлено в 9 наукових публікаціях, з яких чотири у виданнях, що визначені ВАК України як фахові з юридичних наук, п’ять – у матеріалах і тезах конференцій.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 206 сторінок, з них сторінок основного тексту – 181. Кількість використаних у дисертації джерел становить 249 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У висновках сформульовані найбільш суттєві результати та положення дисертаційного дослідження, наведені теоретичні узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у здійсненні комплексної оцінки юридичної спадщини С.Шелухіна.
Нині важливим завданням є переосмислення процесу формування та розвитку української правової думки й української історико-правової науки, вийти з усталених чітких меж і постулатів радянської ідеології. Це необхідно для очищення соціальної пам'яті від різних ідеологічних нашарувань і впливів політичного характеру. У цьому контексті варто зосередити увагу на державно-правових поглядах С.Шелухіна – визначної постаті, активного учасника національно-визвольного руху кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Досі наукою не відтворено в повному обсязі участь С.Шелухіна в державно-правовому житті й українському національному русі, не з'ясовано його внесок в історію українського права.
Потреба дослідження державно-правових поглядів ученого-правника зумовлена не лише недостатнім розробленням в історико-правових дослідженнях його державно-правової діяльності, внеску в систему правової освіти, а також інтересом дослідників за роки незалежності до процесів українського державотворення першої половини ХХ ст.
С.Шелухін залишив у спадок чимало праць (понад 100), що не втратили своєї актуальності і вимагають ґрунтовного наукового аналізу та узагальнення. Він належав до тієї когорти свідомих українських діячів, які зробили помітний внесок у юридичне обґрунтування та становлення української державності в 1917-1921 роках.
Одним із головних завдань на сьогоднішній день в Україні є консолідація української нації, усіх громадян, збереження територіальної цілісності держави, зміцнення єдності всіх її регіонів, тому важливо узагальнити та врахувати досвід попередників. Сергій Павлович Шелухін – це той учений-правник, для якого українська самостійність була ідеалом у міжнаціональних відносинах. Незважаючи на належність до Української партії соціалістів-федералістів, яка виступала за автономію України у складі Російської федерації, С.Шелухін дотримувався власної концепції законності прав України на творення власної держави.
Як голова фракції самостійників, він не раз виступав на загальних зборах Української Центральної Ради, різко критикуючи федералістів та наголошуючи на тому, що Україна не є частиною федерації, оскільки федерації не існує.
Юридична діяльність була пріоритетною для С.Шелухіна впродовж життя, проте він усвідомлював себе насамперед науковцем, і саме на науковій ниві його здобутки найбільше прислужилися українській справі. Погляди вченого на взаємовідносини особи і держави на той час були досить прогресивними. Праці С.Шелухіна ще за його життя здобули визнання поміж юристів, істориків, політичних діячів як в Україні, так і за її межами.
Питання про людську особу, які С.Шелухін піднімає у своїх розмірковуваннях, сучасні вчені називають справжньою конституційною знахідкою. Він стверджував, що особа, яка хоче здобути для себе певні права, може повстати проти чинного ладу в державі, як її основа розхитуватиме державу. Держава в своїх інтересах для зміцнення й надбання сил, з одного боку, повинна підтримувати таку бунтівну особу, а з іншого – примусити її не виходити за певні межі.
З-поміж найважливіших результатів дослідження можна виокремити такі:
1. З'ясовано, що державно-правові погляди С.Шелухіна формувалися під впливом родинного середовища. Значний вплив на становлення світогляду дослідника мали лекції В.Антоновича та М.Володимирського-Буданова. Згодом С.Шелухін писав про відмінності в правовій культурі українців, поляків та росіян, спираючись на окремі аспекти досліджень своїх викладачів. Робота на різних посадах у Єлисаветградському окружному суді, на посаді дільничного судового слідчого та слідчого із особливо важливих справ у Кам’янець-Подільському окружному суді, на посаді товариша прокурора Кишинівського окружного суду, члена Одеського окружного суду значною мірою сприяла формуванню ідеалів у правових поглядах ученого. Участь у роботі товариства «Просвіта» в Одесі, чисельність якого сягала від 300 до 600 осіб, позитивно вплинула на становлення державно-правових та наукових поглядів науковця. Працюючи на посаді міністра судових справ в уряді В.Голубовича у період діяльності Центральної Ради, С.Шелухіну довелося здійснювати реформу суду, зокрема, злиття в один суд різних судів: комерційного, військового, консисторського, чого вимагали нові обставини й потреби життя. У державних справах Сергій Павлович мав значний досвід та авторитет. Його сучасники, як однодумці, так і люди протилежних державно-правових поглядів, згадують колегу як людину виключної порядності й честі. Протягом усього життя на чільне місце С.Шелухін ставив право. Велику роль також відводив питанням людської моралі.
2. Установлено, що в період національно-визвольних змагань головною темою наукових досліджень ученого стала тема походження української держави. Саме його розвідки склали основу меморандумів, заяв, договорів того часу. До головних етапів громадської та професійної діяльності С.Шелухіна в період національно-визвольного руху належить період діяльності: на посаді голови Українського революційного керівного комітету, як одного із з засновників Одеської військової української ради, як члена одеського осередку «Товариства українських поступовців», як діяча Української партії соціалістів-федералістів (очолював фракцію самостійників), як члена Генерального Суду, на посаді міністра судових справ в уряді В.Голубовича, як міністра юстиції в уряді В.Чехівського, як голови української делегації під час перемовин між Україною та Російською Соціалістичною Федеративною Радянською Республікою, як члена української делегації на Паризькій мирній конференції. Безпосередня участь С.Шелухіна у громадському та політичному житті країни не лише сприяла розвитку українського державотворення, а й пробуджувала правову свідомість народних мас.
3. Спостережено, що, перебуваючи в еміграції, С.Шелухін не полишав цікавитися державно-правовим життям України. Він намагався перебувати в колі діячів, яким не була байдужа доля державних процесів. Продовжував цікавитися перебігом міжнародних подій і їхнім впливом на долю України. Правничий досвід та величезні знання, працелюбність тримали його на передовому місці серед українських діячів і вчених. Його було обрано головою Всеукраїнської Національної Ради у Відні, метою створення якої було прагнення об’єднати всі українські землі в одну суверенну соборну державу. 28 серпня 1921 р. С.Шелухін став головою організації Українського товариства Ліги Націй, метою цієї організації було забезпечення свободи і рівності всіх народів.
С.Шелухін займався науково-педагогічною працею в Українському Вільному Університеті та Вищому педагогічному інституті імені М.Драгоманова, а саме: читав лекції для студентів із дисциплін університетського курсу, керував різними практичними вправами, семінарами, екскурсіями, проводив курсові колоквіуми, іспити, рецензував праці студентів та аспірантів на доцентів та в разі підвищення кваліфікації професорів.
С.Шелухін був членом правничого та історико-філологічного товариства, де читав доповіді на різні теми. В умовах еміграційного життя діяч вдало поєднував політичну, громадську та наукову діяльність.
4. На основі аналізу праць С.Шелухіна визначено, що для українського народу право державного суверенітету відновилося не тільки внаслідок зречення царя та звільнення від присяги підданства, а і з договірних підстав акту 1654 р. Унаслідок того, що не стало царя, на думку політика, не стало і єдиного легального зв’язку між Україною та Росією, оскільки цим зв’язком була лише особа царя-протектора. Отже, 28 лютого 1917 р. український народ на підставі свого історичного права і юридичних наслідків зречення царя та звільнення від присяги правовим шляхом відновив свій суверенітет над самим собою і свою українську державність.
5. Проаналізовано погляди С.Шелухіна на форму держави. Він вважав, що держава як юридична установа повинна мати три обов’язкові елементи: народ – політичну спілку людей одного підданства, територію, яку займає народ, верховну, тобто найвищу владу. Народ, на його думку, є основним елементом держави, це не панівна чи привілейована народність або класи чи партії, а державно-правова одноцільність підданих – громадян. С.Шелухін розрізняв дві форми державного правління: монархію та республіку. Серед монархій виокремлював – абсолютні, необмежені; обмежені або вічеві, станові, конституційні (дуалістичні, парламентарні), а з-поміж республік – суспільні (безпосередні), представницькі.
Республіка, з погляду вченого, – це такий державний устрій, за якого функція очолювати державу як цілий політичний організм здійснюється за дорученням народу відповідальними установами.
Абсолютна, необмежена монархія – це, за С.Шелухіним, така форма правління, за якої законодавча, виконавча і судова функції державної влади належать лише монарху. Обмеженою конституційною монархією вчений вважає таку форму правління, за якої функції державної влади чи найголовніша з них – законодавча з бюджетним правом належать монархові і народові, через що і виконується монархом разом з народними представниками.
6. Досліджено погляди С.Шелухіна на проблеми державної мови. Аналізуючи численну кількість наукових праць ученого, ми дійшли висновку, що державною мовою він вважав українську мову. Не раз він окреслював проблеми реального утвердження державності української мови в усіх сферах офіційного використання, наголошуючи, що мова – це національна ознака української державності.
7. Увиразнено внесок С.Шелухіна в розвиток історії українського права. У працях ученого походження Русі мало досить важливе значення для історії українського державного, карного, цивільного і міжнародного права. Науковець стверджував, що право українського народу є старим Руським правом, а російське право, включене в історію Руського права, ніколи Руським не було. Такі погляди С.Шелухін підтверджує тим, що Судебники 1497 та 1550 рр. та Уложення 1649 р. мали назву Московські, а не Руські.
Учений наполягав на тому, що український народ в давні віки мав своє високорозвинуте європейське право, яке збагачувалося і чужими впливами: еллінським, римським, кельтським.
Дослідник звертав увагу на Геродотових Скіфів, особливо в тій частині, яка була арійською і змішуючись з греками, входила на територію України в народи, що називалися Калліпіди, Гелони, Неври. С.Шелухін наголошує на незалежному становищі жінки і невістки у правовому житті, на укладанні договорів формальності, які відображені в договорах з греками Олега в 911 р. та Ігоря в 945 р., також в «Руській Правді».
8. Заслуговує на увагу й викладацька діяльність С.Шелухіна. Лекції з карного права вирізняються фаховою підготовкою та змістовністю.
Поділ карного права на загальне і особливе вчений вважав недостатнім, оскільки, на його думку, особлива частина науки карного права продовжує той матеріал, який вивчає загальна частина, але у «складових конкретних елементах предмету», а змістом цієї частини є класифікація злочинів за індивідуальністю їхньої юридичної суті на окремі роди та види. Тому, крім загальної та особливої частин карного права С.Шелухін вбачав потребу в організації системи практики карного права. Ця частина мала стати найбільш національною, тому що в основі її матеріалу лежали б не абстракції та узагальнення, а конкретні кримінальні випадки життя певного народу, найперше в його національному побуті, через це тут виникала потреба в доброму знанні такого побуту.
Поняття, запропоновані С.Шелухіним, дали підстави з’ясувати, що в сучасному кримінальному праві збереглися поняття юридичних реалій, але інтерпретація їх в сучасній мові права зазнала деяких змін і певних доповнень. Представлені у лекціях поняття і терміни є цінним матеріалом для вивчення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акуленко В.І. Культурні права людини, громадянина і народу / В.І.Акуленко // Пам’ятки України. історія та культура – 2003. – № 3. –
С. 2–11.
2. Андрусишин Б.І. Методика викладання шкільного курсу «Основи правознавства» : підр. / Б.І. Андрусишин, А.М. Гуз. – К.: «Знання», 2008. –
301 с.
3. Андрусишин Б.І. Пам'ятки історії держави і права України. Київська Русь / Б.І.Андрусишин, А.М.Гуз – К.: Видавництво НПУ
ім. М.П.Драгоманова, 2003. – 62 с.
4. Андрусишин Б.І. Творці середньодніпровської Русі / Б.І.Андрсишин // Пульсар. Науково-популярний журнал. – 2000. – № 9. –
С. 68–70.
5. Андрусишин Б.І. У пошуках соціальної рівноваги. Нарис історії робітничої політики українських урядів революції та визвольних змагань 1917-1920 рр. / Б.І.Андрусишин – К. Вид-во «Федерація профспілок України», 1995. – 193 с.
6. Антологія української юридичної думки. В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2002. Том 1: Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права / уп. В.Д. Бабкін, І.Б. Усенко, Н.М. Пархоменко; відп. ред. В.Д. Бабкін, І.Б. Усенко. — 2002. – 568 с.
7. Бабкін В.Д. Теоретико-методологічні засади дослідження історії права / В.Д.Бабкін // Держава і право у світлі сучасної юридичної думки: Збірник наукових праць на пошану академіка Юрія Сергійовича Шемшученка. До 75-річчя від дня народження. – К.: Видавництво «Юридична думка», 2010. – С. 67–74.
8. Биографический энциклопедический словарь. – Μ.: Большая Российская энциклопедия, 2001. – 712 с.
9. Білас І.Г. Переяславський договір 1654 року: минуле і сьогодення (історико-правовий аналіз) / І.Г.Білас // Український часопис міжнародного права. – 2007. – №1 – С.18–30.
10. Білас І.Г. Репресивно-каральна система в Україні 1917-1953 рр. Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз. У 2 кн. / І.Г.Білас. – Кн.1. – К.: Либідь-Військо України, 1994. – 432 с. Кн.2. – К.: Либідь-Військо України, 1994. – 688 с.
11. Білас І.Г. Теорія держави і права: навчально-методичний посібник / Білас І.Г. – К.: ІМВ, 2007. – 212 с.
12. Василенко М.П. Вибрані твори у трьох томах: в 3 т. / уп.
І.Б. Усенко (кер. колективу), Т.І. Бондарук, Є.В. Ромінський,
А. Ю. Іванова; відп. ред. – Ю.С. Шемшученко, І.Б. Усенко. – К.: Юрид. думка; Академперіодика, 2006.
Т. 2: Юридичні праці. –2006. – 560 с.
13. Верига В. Визвольні змагання в Україні 1914–1923 pp. /
Верига В.– Жовква: Місіонер, 1998. – Т. 2. – 502 с.
14. Верига В. Визвольні змагання в Україні 1914–1923 pp. / Верига В. – Жовква: Місіонер, 1998. – Т. 1. – 524 с.
15. Верстюк В. Діячі Української Центральної Ради / В.Верстюк, Т.Осташко. – К: Б. в., 1998. – 254 с.
16. Верстюк В. Україна і Росія в історичній ретроспективі: українські проекти в Російській імперії / В.Верстюк, В.Горобець, О.Толочко. – К.: Наукова думка. – Т. 1. – 2004. – 504 с.
17. Верстюк В. Українська Центральна рада: [навчальний посібник] / В.Верстюк. – К.: Заповіт, 1997. – 341 с.
18. Верстюк В.Ф. Україна від най¬давніших часів до сьогодення: хронологічний довідник / Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. – К.: Наукова думка, 1995. – 688 с.
19. Вісти. – 1906. – 16 лютого; 22 лютого.
20. Вісти. – 1906. – 21 березня.
21. Вісти. – 1906. – 5 лютого.
22. Гай-Нижник П.П. УНР та ЗУНР: становлення органів влади і національне державотворення (1917–1920 рр.) / П.П.Гай-Нижник. – К.: «ЩеК», 2010 – 304 с.
23. Галицька-Дідух Т.В. Дипломатична боротьба навколо проблеми українського представництва на мирній конференції в Ризі (вересень 1920 – березень 1921 рр.) / Т.В.Галицька-Дідух //Український історичний журнал. – 2001. – № 6. – С. 100–109.
24. Гетьманчук М.П. Сергій Шелухін: суспільно-політичні погляди та державотворчі ідеали / М.П.Гетьманчук, Я.Б.Турчин. – Львів: Дослідно-видавничий центр Наукового товариства ім. Шевченка, 2006. – 214 с.
25. Гольденвейзер А. Из киевских воспоминаний /
А. Гольденвейзер // Архив русской революции. – М.: «Терра»: Политиздат, 1991. – Т.6. – С. 161–303.
26. Держава і право у світлі сучасної юридичної думки: [зб. наук. праць на пошану академіка Юрія Сергійовича Шемшученка. До 75-річчя від дня народження. / наук. ред. Андрійко О.Ф. та ін.]. – К.: Видавництво «Юридична думка», 2010. – 456 с.
27. Державний Центр Української Народної Республіки в екзині: [Статті і матеріали]. – Філадельфія – Київ – Вашингтон: «Веселка», 1993. –
494 с.
28. Довідник з історії України. – К.: Генеза, 2001. – 1135 с.
29. Дорошенко Д. Історія України 1917–1923 pp. Доба Центральної Ради. Т. 1. / Д.Дорошенко.– Ужгород: Свобода, 1932. – 436 с.
30. Дорошенко Д. Історія України 1917–1923 pp. Українська Гетьманська Держава 1918 року / Д.Дорошенко. – Ужгород: Свобода. – Т. 2. 1930. – 424 с.
31. Дорошенко Д. Історія України. 1917–1923 pp.: в 2-х т. / Д.Дорошенко. – К.: Темпора, 2002. – Т.1.: Доба Центральної Ради – 321 с.
32. Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле, 1914–1920 / Дорошенко Д. – Мюнхен, 1969. – 467 с. – (Першотвір).
33. Збірник пам'яті Симона Петлюри (1879–1926). – К.: МП «Фенікс», 1992.– 258 с.
34. Історико-політичні уроки української державності: енцикло-педичний довідник / [за ред. Ю. Римаренка]. – Донецьк: Донеччина, 1998. –543 с.
35. Історія держави і права України: у 2 т. / [за ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина, В.Д. Гончаренка]:. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2000. – (Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого).
Т.1. – 2000 – С. 656.
36. Історія держави і права України: підручник: в 2 т. /
[В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький та ін.; під ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина]. – К.: Ін Юре, 2000.
Т. 2. – 2000 – 580 с.
37. Каменський І. УНР і українська загранична політика між двома світовими війнами / І.Каменський // Український Історик (Нью-Йорк – Париж – Мюнхен) – 1993. – Ч.30. – С. 80–87.
38. Касьянов Г. Українська інтелігенція на рубежі XIX – XX ст. / Г.Касьянов – К.: Либідь, 1993. – 176 с.
39. Колодій А. М. Загальна теорія держави і права : навч. посібник / [А. М. Колодій В.В., Копєйчиков, С.Л. Лисенков, В.П. Пастухов О.Д. Тихомиров; В.В. Копєйчиков]. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 320 с.
40. Комариця М. Шелухін Сергій Павлович / М.Комариця // Українська журналістика в іменах. – Львів, 1999. – Вип. 6. – С. 365–368.
41. Конституція України: за станом на 8 жовтня 2010 року / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Центр учбової літератури, ВМГО «Український молодіжний правничий союз», 2010. – 80 с.
42. Конт Ф. Революция и дипломатия: X. Раковский / Конт Ф. – М.: Международные отношения, 1991. – 384 с.
43. Копиленко О.Л. Держава і право України 1917-1920 рр. Центральна Рада. Гетьманство. Директорія: навч. посібник /
О.Л. Копиленко М.Л. Копиленко – К.: Либідь, 1997. – 208 с.
44. Кудинов О.А. Конституционные проекти Белого движения и конституционно–правовые теории российской белоемиграции (1918–1940-е гг.), или за что их расстреливали и депортировали (для тех, кто хочет понять смысл права): [монография] / Кудинов О.А. – М.: «Ось-89», 2006. – 224 с.
45. Липинський В. З епістолярної спадщини (Листи до
Д. Дорошенка, І. Кравецького, Р. Метика, О. Назарука, С. Шелухіна) / В.Липинський. – К., 1996. – 190 с.
46. Лисенко О. «Просвіти» Наддніпрянської України у дожовтневий період / О.Лисенко. – К., 1990. – 120 с.
47. Лист з Відня. Лекція С. Шелухина «Московські федералісти»// Українське слово. – 1922. – 1 лютого.
48. Лотоцький О. Сторінки минулого / О.Лотоцький. – Варшава: Український науковий інститут, 1934. – Ч.3. – 392 с.
49. Мазепа І. Україна в огні й бурі революції 1917–1921 / І.Мазепа. – К.: Темпора, 2003. – 608 с.
50. Мала енциклопедія етнодержавознавства / [відп. ред. Ю. Римаренко]. – К.: Довіра; Генеза, 1996. – 942 с.
51. Мирні переговори між Українською Державою та РСФРР 1918 р. Протоколи і стенограми пленарних засідань: [Збірник доку¬ментів і матеріалів]. – Київ – Нью-Йорк – Філадельфія: вид-во М. П. Коць, 1999. –
366 с.
52. Мироненко О.М. Історія вчень про державу і право: навч. посіб. / О.М.Мироненко, В.П.Горбатенко. – К.: Академія, 2010. – 456 с.
53. Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття / І.Нагаєвський. – К.: 1993. – 414 с.
54. Назарук О. Всеукраїнська Національна Рада і Рада Республіки. / О.Назарук // Воля. – 1921. – Т. 1., Ч. 3. – С. 118.
55. Нарис історії «Просвіти». – Львів–Краків–Париж, 1993. – 232 с.
56. Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції 1919–1939 / Наріжний С. – К.: Вид-во ім. О. Теліги, 1999. – 272 с.
57. Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами / Наріжний С. – ч.і. Прага, 1942. –
336 с.
58. Національна бібліотека України ім. В.Вернадського, Інститут Рукопису, Ф. ХІ. Особистий фонд Сергія Шелухіна, № 17. «Бібліографічна замітка» З приводу видання «Благотворительным обществом издания общеполезных и дешевих книг» роботи «Почати науки про права конституційні». Стаття 1906., 10 арк.
59. НБУВ, ІР, Ф. ХІ. Особистий фонд Сергія Шелухіна, № 18. С.Павленко «Не менее «Печальное заявление» статья – ответ на полеміку г. Мирянина с г. Новым по вопросу выставления
украинской кандидатуры в Государственную Думу, 2 арк.
60. НБУВ, ІР, Ф. ХІ. Особистий фонд Сергія Шелухіна, № 21. Просвітянин «Школа облуди та шахрайства». Стаття 10 серпня 1907 p., 21 арк.
61. НБУВ, ІР, Ф. ХІ. Особистий фонд Сергія Шелухіна, № 22. Марія Максименко і польське українофільство, 1907, 45 арк.
62. НБУВ, ІР, Ф. ХІ. Особистий фонд Сергія Шелухіна, № 24. «Школа і політиканство», 66 арк.
63. НБУВ, ІР, Ф. ХІ. Особистий фонд Сергія Шелухіна, № 34. «XIV археологічний з'їзд». Стаття 1908 p., 5 арк.
64. НБУВ, ІР, Ф. ХІ. Особистий фонд Сергія Шелухіна, № 54. «Мысли при чтении» по поводу ст. Ефремова «На очереди», касательно выборов украинцев в Государственную Думу, 2 арк.
65. НБУВ, ІР, Ф. ХІ. Особистий фонд Сергія Шелухіна, № 55. Докладная записка «православного мирянина» Св.правительствующему Синоду по поводу гонений на украинский народ и его язык, 10 арк.
66. НБУВ, ІР, Ф. ХІ. Особистий фонд Сергія Шелухіна, № 56. Редактору газеты «Одесский листок». Вынужденное объяснение по поводу книги «Немецкая колонизация на юге России», 1915-1916, 4 арк.
67. НБУВ, ІР, Ф. ХІ. Особистий фонд Сергія Шелухіна, № 60. Немецкая колонизация на юге России, 5 арк.
68. НБУВ, ІР, Ф. ХІ. Особистий фонд Сергія Шелухіна, № 65. Малорусский вопрос и автономия Малорусии, 4 арк.
69. НБУВ, ІР, Ф. ХІ. Особистий фонд Сергія Шелухіна, № 67. Українське питання в період після Російської лютневої революції, 1917 р., 7 арк.
70. НБУВ, ІР, Ф. ХІ. Особистий фонд Сергія Шелухіна, № 73. Державна мова на Вкраїні, 7 вересня 1918 р., 19 арк.
71. НБУВ, ІР, Ф. ХІ. Особистий фонд Сергія Шелухіна, № 83. Державне право. Стаття, 3 арк.
72. НБУВ, ІР, Ф. ХІ. Особистий фонд Сергія Шелухіна, № 85. Заметки о положительном праве, 22 арк.
73. НБУВ, ІР, Ф. ХІ. Особистий фонд Сергія Шелухіна, № 89. З приводу шкільного законопроекту Державної Думи. Имеют ли женщины право на зачисление в сословие адвокатов? Статья, 12 арк.
74. НБУВ, ІР, Ф. ХІ. Особистий фонд Сергія Шелухіна, № 110. Німецька колонізація на Україні, 27 арк.
75. НБУВ, ІР, Ф. ХІ. Особистий фонд Сергія Шелухіна, № 111. Німецьке землеволодіння на півдні України, 5 арк.
76. НБУВ, ІР, Ф. ХІ. Особистий фонд Сергія Шелухіна, № 131. Потоцькі. Початок статті, 4 арк.
77. НБУВ, ІР, Ф. ХІ. Особистий фонд Сергія Шелухіна, № 138. Г.С.Сковорода, 42 арк.
78. НБУВ, ІР, Ф. ХІ. Особистий фонд Сергія Шелухіна, № 204. Класифікація держав. Текст доповіді 2 травня 1907 р., 20 арк.
79. НБУВ, ІР, Ф. ХІ. Особистий фонд Сергія Шелухіна, № 208. Гоголь и малорусское общество, 72 арк.
80. НБУВ, ІР, Ф. ХІ. Особистий фонд Сергія Шелухіна, № 2003. Формулярный список о службе члена Одесского окружного суда Сергея Павловича Шелухина. 24 июня 1915 года. Одесса, 8 арк.
81. НБУВ, ІР, Ф. ХІ. Особистий фонд Сергія Шелухіна, № 2005. Родословная дворян Шелухиных (Шолух); выписки из метрических книг о родившихся и исповедальных росписей Михайловсской церкви села Паньское, Золотоношского уезда, Полтавской губернии. 25 августа 1900 г., 10 июля 1912. с. Деньги Золотоношского уезда, Полтавской губернии, 12 арк.
82. НБУВ, ІР, Ф. ХІ. Особистий фонд Сергія Шелухіна, № 2016. Про державний устрій на Україні після лютневої революції. Записка, 16 арк.
83. НБУВ, ІР, Ф. ХІ. Особистий фонд Сергія Шелухіна, № 2020. В справі питання про мову, внесеного на розгляд загальних зборів Державного Сенату. Записка Сенатора С.П.Шелухіна, 1918 р., 26 арк.
84. Нотатки А.Жука про Всеукраїнську Національну раду // Молода нація: Альманах. – 2002. – № 2. – С. 228–230.
85. Огірко Р.С. Світоглядне право – інститут конституційного права України / Р.С.Огірко // Науковий часопис імені М.П.Драгоманова. Серія № 18. Економіка і право: зб. Наукових праць. – Випуск 6. – К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2008. – С. 89–94.
86. Огірко Р.С. Співвідношення держави і права: проблема світоглядного обґрунтування / Р.С.Огірко // Науковий часопис імені М.П.Драгоманова. Серія № 18. Економіка і право: зб. Наукових праць. – Випуск 8. – К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2010. – С. 146–150.
87. Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії: монографія / Оніщенко Н.М. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – 352 с.
88. Осташко Т. Діяльність Сергія Шелухіна в Українській Центральній Раді / Т.Осташко // Україна в революційних процесах перших десятиліть ХХ століття. – К., Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України, 2007. – 581 с.
89. Осташко Т. Оцінка Центральної ради державницькою школою української історіографії / Т.Осташко // Вісник Київськ. нац. лінгв. ун-ту. – Серія: історія, економіка, філософія. – 2002. –Вип.6. – С. І63–168.
90. Осташко Т. Сергій Шелухін / Т.Осташко // Історія України. – 2001. – № 25–26. – С. 4–6.
91. Палієнко М. Архіви української еміграції в радянських спецсховищах (переміщення, опрацювання, використання) / М.Палієнко // Український історичний журнал / Національна академія наук України. Інститут історії України. Інститут політичних та етнонаціональних досліджень. – № 1 (466). – К., 2006. – С. 196–212.
92. Пархоменко Н.М. Джерела права: проблеми теорії та методології: монографія / Пархоменко Н.М. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. – 336 с.
93. Періодичне видання. Киевлянин. – Київ, 1908 p.
94. Перші уряди України: становлення виконавчої влади у 1917 – 1920 роках : [за ред. Н.К.Дніпренко]. – К.: 2007. – 36 с.
95. Петришин О.В. Верховенство права в системі правового регулювання / О.В.Петришин // Держава і право у світлі сучасної юридичної думки: Збірник наукових праць на пошану академіка Юрія Сергійовича Шемшученка. До 75-річчя від дня народження. – К.: Видавництво «Юридична думка», 2010. – С. 74–84.
96. Петришина Л.В. Жінки в історії діяльності Одеської «Просвіти» (1905–1909рр.) / Л.В.Петришина // Історичні науки. – Вип.61. – К. 2007 – С. 153–157.
97. Петрів М.І. Наукові праці українських правників в галузі права в Чехо-Словаччині в 1921–1940 рр.: [Бібліографічний покажчик]. / М.І.Петрів. –К., – Українська видавнича спілка, 1998. – 205 с .
98. Пилипчук В.Г. Актуальні проблеми теорії держави і права: курс лекцій / Пилипчук В.Г. – К.: НКЦ СБ України, 2007. – 152 с.
99. Політична історія України XX століття: в 6 т. / [за ред. І. Ф. Кураса]. – К.: Генеза, 2002. – Т. 1.– 424 с; 2003. – Т. 2.– 488 с.; Т. 3.– 446 с.
100. Полонська-Василенко М. Історія України: в 2 т./ Н.Полонська-Василенко. – Мюнхен: Укр. Вид-во, 1976. – Т.2 – 599 с.
101. Полонська-Василенко М. Історія України: в 2 т. / Н.Полонська-Василенко. – Мюнхен: Укр. Вид-во, 1972. – Т. 1. – 591 с.
102. Постанови Всеукраїнської Національної Ради // Український вістник. – 1921. – 1 квітня.
103. Потульницький В. Історія української політології (Концепції державності в українській зарубіжній історико-політичній науці) / В.Потульницький. – К.: Либідь, 1992. – 232 с.
104. Потульницький В. Сергій Шелухін / В.Потульницький // Історіографічні дослідження в Україні. – К., 2003. – Вип. 12. – С. 267–283.
105. Потульницький В. Теорія української політології: Курс лекцій / В.Потульницький. – К.: Либідь, 1993. – 192 с.
106. Потульницький В. Україна і всесвітня історія: Історіософія світової та української історії XVII–XX століть / В.Потульницький. – К.: Либідь, 2002. – 480 с.
107. Правовий звичай як джерело українського права IX–XIX ст. / за ред. І. Б. Усенка. – К.: Грані, 2006. – 279 с.
108. Правознавство: [підручник] / А.І.Берлач, Д.О.Карпенко, В.С.Ковальський, А.М.Колодій, А.Ю.Олійник, О.О.Підопригора. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 752 с. – Бібліогр.: с. 737 – 740.
109. Сергій Шелухін – невтомний борець за Україну [електронний ресурс]: Блог про становлення державності України, про відданих ідеї державності українських патріотів, про справжніх героїв України // Державність України. – 2009. – режим доступу: http://derzhavnist.blogspot.com/2009_08_01_archive.html
110. Сергійчук В. Етнічні межі і державний кордон України / В.Сергійчук. – К.: ПП Сергійчук М.І., 2008. – 560 с.
111. Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918. / П.Скоропадський. – К.¬ Філадельфія: AT «Книга», 1995. – 493 с. – (Першотвір).
112. Соляр І.Я. Всеукраїнська національна рада і рада республіки у 1921 р.: проблема взаємин / І.Я.Соляр // Тези Всеукраїнської наукової конференції «Соборність як чинник українського державотворення (до 90–річчя акту злуки)». – Київ, 2009. – С. 149 –158.
113. Стрельський Г., Трубайчук А. М.Грушевський, його сподвижники й опоненти / Г. Стрельський, А. Трубайчук. – К.: Четверта хвиля, 1996. – 192 с.
114. Стрілець В.В. Українська радикально-демократична партія: витоки, ідеологія, організація, діяльність (кін. XIX ст. – 1939 р.) /В.В.Стрілець: Монографія – Київ: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2002. – 325 с.
115. Токарчук О.В. Про сучасне значення лекцій С.П.Шелухіна з карного права / О.В. Токарчук // Економіка і право: Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. – 2009. – Серія 18. – Випуск 8. – С. 162–167.
116. Токарчук О.В. С.П.Шелухін про форму держави / О.В. Токарчук // Підприємництво, господарство і право: Науково-практичний господарсько-правовий журнал. – 2009. – Випуск 12. – С. 134–137.
117. Трощинський В.П. Міжвоєнна українська еміграція в Європі як історичне і соціально-політичне явище / В.П.Трощинський. – К.: ІНТЕЛ, 1994. – 260 с.
118. Турчин Я. Б. Державотворчі аспекти української національної ідеї у теоретичній спадщині С. Шелухіна / Я.Б.Турчин // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: 36. наук, праць. – Львів: Ін-т народознавства НАН України, Ін-т українознавства НАН України, 2004.–Вип. 15. – С. 90–98.
119. Турчин Я. Б. Концепція С. Шелухіна стосовно федеративного устрою України / Я.Б.Турчин // Наукові записки Миколаївського державного гуманітарного університету ім. П. Могили: Сучасна українська полі¬тика. Політики і політологи про неї. – Київ; Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2004. – Вип. 6. – С. 63–69.
120. Турчин Я. Б. С. Шелухін про особливості проведення українсько-російських мирних переговорів у травні – жовтні 1918 р. / Я.Б.Турчин // Військово-науковий вісник Військового інституту при Національному університеті «Львівська політехніка». – Львів: ЛВІ, 2003. – Вип. 5. – С. 236–247.
121. Турчин Я. С. Шелухін про реалізацію основних складових державотворчого процесу в Україні / Я.Б.Турчин // Науковий вісник Ужгород¬ського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. –Вип. 3. – Ужгород: СМП «Вісник Карпат», 2006. – С. 21–27.
122. Українська державність в XX ст.: Історико-політичний аналіз. –К.: Політична думка, 1996. – 435 с.
123. Українська еміграція: історія і сучасність. – Львів: Каменяр, 1992. – 384 с.
124. Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: [У 2-х т.]. –К.: Наукова думка, 1996. – Т. 1, – 589 с.; 1997. – Т. 2. – 420 с.
125. Український В.Університет в Празі в роках 1921 –1931. – Прага: Державна друкарня в Празі, 1931. – 236 с.
126. Український В.Університет в Празі в роках 1926 – 1931. Прага: Державна друкарня в Празі, 1931. – 200 с.
127. Український Радянський Енциклопедичний Словник: в 3-х т. – К.: Головна редакція УРЕ, 1987. – Т. 2. – 736 с.
128. Українські політичні партії кінця XIX – початку XX ст.: [програмові і додаткові матеріали]. – К.: Фенікс, 1993. – 336 с.
129. Усенко І. Б. Історія держави і права України / І.Б. Усенко І.В. Музика - К. : Видавництво Вищої школи права при ін-ті держави і права ім. В.М.Корецького, 1998. – 98 с.
130. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: [підручник] / О.Ф.Фрицький. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 536 с.
131. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України, Ф. 1064. Рада Міністрів Української Держави, Оп.1., спр. 2. Законопроект про асигнування коштів на допомогу священно-церковно-служителів Православної церкви України, пояснююча записка до нього; листування з делегацією українських організацій на Самарщині /в Росії/ про діяльність організації, доповідна Голови Мирної делегації про стан переговорів з РСФРР і ін. 14 червня - 2 вересня 1918 р., 32 арк.
132. ЦДАВО України, Ф. 1125. Верховна слідча комісія Української Народної Республіки по розслідуванню діяльності уряду П.Скоропадського, Оп.1., спр. 1. Закон про Верховну слідчу комісію, Заяви про прийняття на посади, посвідчення про прикомандирування та списки членів Верховної слідчої комісії. 27 грудня 1918 р. 26 квітня 1919 р., 71 арк.
133. ЦДАВО України, Ф. 1125. Верховна слідча комісія Української Народної Республіки по розслідуванню діяльності уряду П.Скоропадського, Оп.1., Спр. 2. Про утворення, початок діяльности та асигнування коштів для утримання комісії. Статути та положення про губернських та
повітових комісарів, комісарів охорони республіканського ладу та
окремої комісії для розгляду справ заарештованих. 27 грудня 1918
р. - січень 1919 р., 60 арк.
134. ЦДАВО України, Ф. 1125. Верховна слідча комісія Української Народної Республіки по розслідуванню діяльності уряду П.Скоропадського, Оп.1., Спр. 3. Протоколи попереднього слідства по справам заарештованих Міністрів гетьманського уряду. 23 грудня 1918 р. 7 листопада 1919 р.,
63 арк.
135. ЦДАВО України, Ф.1125. Верховна слідча комісія Української Народної Республіки по розслідуванню діяльності уряду П.Скоропадського, Оп.1., Спр. 4. Журнал вихідних паперів, 150 арк.
136. ЦДАВО України, Ф. 2208. Міністерство юстиції УНР, Оп.1.,
Спр. 16. Листування з І Департаментом з приводу ліквідації
Державного Сенату і утворення Генерального суду, список складу
надвищого суду, 13-24 січня 1919 р., 31 арк.
137. ЦДАВО України, Ф. 2208. Міністерство юстиції УНР, Оп.1.,
Спр. 4. Список надвищих суддів та прокурорів УНР 1919 р., 3 арк.
138. ЦДАВО України, Ф. 2607. Українсько-Російська мирова конференція, Оп.3., Спр.2. Протоколи засідань Українсько-Російської мирної конференції 30/5 1918 - 31/1 1918, 49 арк.
139. ЦДАВО України, Ф. 3695. Особистий фонд члена Центральної ради, сенатора і професора Сергія Павловича Шелухіна, Оп.1., Спр. 31. Лист в редакцію «Чи то ж критика» в справі доказу Шелухіним про кельтське походження Русі, 103 арк.
140. ЦДАВО України, Ф. 3695. Особистий фонд члена Центральної ради, сенатора і професора Сергія Павловича Шелухіна, Оп.1., Спр. 37. Рукопис «Права України на свою державність» та нотатки до неї; «Одинадцяті роковини відновлення Української Державносте»,
168 арк.
141. ЦДАВО України, Ф. 3695. Особистий фонд члена Центральної ради, сенатора і професора Сергія Павловича Шелухіна, Оп.1., Спр. 38. Рукопис статей «Початки української держави», «Права України на свою державність», «Історико-правні підстави української державності» та ін., 172 арк.
142. ЦДАВО України, Ф. 3695. Особистий фонд члена Центральної ради, сенатора і професора Сергія Павловича Шелухіна, Оп.1., Спр. 40. Рукописи статей «Руйнівники державного центру», «Рада республіки», «Пагубні помилки», 87 арк.
143. ЦДАВО України, Ф. 3695. Особистий фонд члена Центральної ради, сенатора і професора Сергія Павловича Шелухіна, Оп.1., Спр. 41. Рукописні та друковані статті щодо Української державносте: «Дата відновлення української державности 28 февраля 1917 p.» «Україна» та інші, 339 арк.
144. ЦДАВО України, Ф. 3695. Особистий фонд члена Центральної ради, сенатора і професора Сергія Павловича Шелухіна, Оп.1., Спр. 43. Нотатки до статей щодо української державності, 49 арк.
145. ЦДАВО України, Ф. 3695. Особистий фонд члена Центральної ради, сенатора і професора Сергія Павловича Шелухіна, Оп.1., Спр. 45. Друковані статті С.Шелухіна: «Історично-правні підстави української державності», «Рудольф Вірхов – громадський діяч» та інші, 21 арк.
146. ЦДАВО України, Ф. 3695. Особистий фонд члена Центральної ради, сенатора і професора Сергія Павловича Шелухіна, Оп.1., Спр. 49. Нариси до історії українського права, ч. І - III (в 2-х примірниках), 316 арк.
147. ЦДАВО України, Ф. 3695. Особистий фонд члена Центральної ради, сенатора і професора Сергія Павловича Шелухіна, Оп.1., Спр. 50. Нариси до історії українського права чч. IV-VI: «Найдавніша Русь Київського літопису», «Передкиївська Русь в українському переказі XII в., 280 арк.
148. ЦДАВО України, Ф. 3695. Особистий фонд члена Центральної ради, сенатора і професора Сергія Павловича Шелухіна, Оп.1., Спр. 51. Нариси до історії українського права ч. VII - IX. [«Русь у Юлія Цезаря», «Русь давніша за Ю.Цезаря і пізніша», «Русь на Україні»], 313 арк.
149. ЦДАВО України, Ф. 3695. Особистий фонд члена Центральної ради, сенатора і професора Сергія Павловича Шелухіна, Оп.1., Спр. 52. Конспекти лекцій по праву, 256 арк.
150. ЦДАВО України, Ф. 3695. Особистий фонд члена Центральної ради, сенатора і професора Сергія Павловича Шелухіна, Оп.1., Спр. 53. Конспекти лекцій по карному праву, 200 арк.
151. ЦДАВО України, Ф. 3695. Особистий фонд члена Центральної ради, сенатора і професора Сергія Павловича Шелухін