• Назва:
  • ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ І ЙОГО МЕЖІ В УМОВАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ (ПИТАННЯ ТЕОРІЇ)
  • Кількість сторінок:
  • 245
  • ВНЗ:
  • НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО БУДІВНИЦТВА ТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
  • Рік захисту:
  • 2012
  • Короткий опис:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ

    НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО БУДІВНИЦТВА
    ТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ


    На правах рукопису



    БАЙДІН ЮРІЙ ВАЛЕРІЙОВИЧ

    УДК 340.12+341.17

    ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ І ЙОГО МЕЖІ
    В УМОВАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
    (ПИТАННЯ ТЕОРІЇ)


    Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
    історія політичних і правових учень


    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата юридичних наук


    Науковий керівник – Яковюк Іван Васильович,
    кандидат юридичних наук,
    доцент




    Харків — 2012
    ЗМІСТ

    ВСТУП......................................................................….……..........…..........................3

    РОЗДІЛ 1 ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ..................……….………………...................... 11
    1.1 Теоретико-методологічні основи визначення державного суверенітету.................................... ............................................................... 11
    1.2 Суверенітет і суверенні права: особливості співвідношення............. 35
    1.3 Національна безпека та її роль у забезпеченні державного
    суверенітету .................................................................................................... 59

    РОЗДІЛ 2 РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОГО СУВЕРЕНІТЕТУ В УМОВАХ НАДДЕРЖАВНОЇ І МІЖУРЯДОВОЇ ФОРМ ІНТЕГРАЦІЇ ............................ 93
    2.1 Нормативно-правове закріплення практики реалізації суверенітету держав-членів Європейського Союзу:.......................................................... 93
    2.2 Вплив Європейського Союзу на суверенітет країн-кандидатів і держав-сусідів...................................………………………………………................127
    2.3 Реалізація державного суверенітета в умовах міжурядової інтеграції (на прикладі Ради Європи)..………………………………………………. 149

    ВИСНОВКИ ....................................................................…………….......………... 186

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .....................................…………….193
    ВСТУП
    Актуальність теми дослідження. Державний суверенітет є однією з найбільш дискусійних проблем юридичної науки. Особливої гостроти ці дискусії набули в другій половині ХХ ст., що пов’язано, з одного боку, з процесами внутрішньодержавної регіоналізації, а з іншого – створенням наддержавних об’єднань в рамках процесу інтеграції, які додатково сприяли неоднозначності інтерпретації терміна «суверенітет». В останньому випадку обговорюється питання про можливість створення на основі ЄС європейської федерації, що призводить до розмивання змісту поняття «суверенітет» і породжує проблеми як теоретичного, так і практичного характеру. Це обумовлює необхідність у чіткому визначенні державного суверенітету.
    Актуальність дослідження суверенітету на дисертаційному рівні обумовлена тим, що останнім часом вітчизняною наукою майже не проводилися комплексні загальнотеоретичні дослідження особливостей реалізації державного суверенітету в умовах інтеграційного процесу, який на сьогодні здійснюється як у рамках Європейського Союзу (модель наднаціональної організації влади), так і в межах Ради Європи (міжурядова модель співробітництва). Намір України інтегруватися до складу Європейського Союзу обумовлює потребу в спеціальному дослідженні впливу членства в данному об’єднанні на державний суверенітет, а також аналіз наслідків перебування в статусі країни-кандидата або держави-сусіда, що сприятиме формуванню виваженої позиції стосовно доцільності входження України до складу Союзу.
    Ступінь розробленості проблематики державного суверенітету традиційно вважається надзвичайно високим. Так, дослідження процесу його становлення і розвитку були у центрі уваги таких зарубіжних філософів і правників, як Ж. Боден, Г. Вайц, Е. Ваттель, А. Гамільтон, Г. Гегель, Ф. Гізо, Т. Гоббс, Г. Гроцій, Д. Джей, Л. Дюгі, А. Есмен, Г. Єллінек, М. Зейдель, І. Кант, Г. Кельзен, Б. О. Кістяківський, П. Лабанд, Дж. Локк, Н. Макіавеллі, Ж. Марітен, Д. Медісон, Ш.-Л. Монтеск’є, М. Оріу, М. Падуанський, Г. Прейс, Ж.-Ж. Руссо, Б. Спіноза, А. Токвіль, В. Уіллоубі, Г. Фіхте та ін. Значна увага питанням визначення державного суверенітету і особливостям його реалізації приділялась у творах вітчизняних дореволюційних авторів, серед яких слід виокремити роботи В. М. Гессена, О. Д. Градовського, С. О. Котляревського, І. Д. Левіна, M. I. Палієнко, М. А. Рейснера, Б. М. Чичеріна, Г. Ф. Шершеневича, О. С. Ященко, розробки яких лягли в основу досліджень Г. Б. Агабекова, Т. Г. Андрусяка, М. І. Байтіна, М. І. Грачова, A. M. Колодія, В. В. Лемака, Б. Л. Манеліса, М. М. Марченка, В. С. Нерсесянца, Л. Оппенгеймера, В. М. Шаповала, Ю. С. Шемшученка та ін.
    Під час дослідження також використовувалися роботи науковців, які займаються аналізом проблем суверенітету в контексті європейської інтеграції, зокрема М. М. Бірюкова, С. В. Єршова, О. Я. Капустіна, С. Ю. Кашкіна, О. О. Мойсеєва, В. О. Посельського, А. Е. Толстухіна, І. В. Яковюка, а також спеціалістів з питань національної безпеки: І. Ф. Бінько, В. Ю. Богдановича, О. С. Бодрука, О. М. Гончаренко, В. П. Горбуліна, О. Г. Данильяна, О. П. Дзьобаня, А. Б. Качинського, В. О. Косенцова, Г. В. Новицького, М. І. Панова, В. Г. Пилипчука, А. І. Семенченко.
    Аналіз праць вказаних авторів дає підстави зробити висновок, що з приводу питань визначення змісту і особливостей реалізації державного суверенітету висловлюються відмінні, а інколи навіть полярні погляди; окремі положення теорії суверенітету, зокрема ті, що стосуються практики його реалізації, враховуючи розвиток європейської інтеграції, потребують оновлення відповідно до сучасних реалій; співвідношення категорій «державний суверенітет» і «національна безпека» залишається невизначеним. Таким чином проблема реалізації суверенітету в умовах членства держави в складі міждержавного об’єднання є недостатньо розробленою, що робить актуальним проведення відповідного загальнотеоретичного дослідження.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до фундаментальної теми «Правові проблеми визначення і реалізації державного суверенітету в умовах європейської інтеграції та глобалізації» (номер державної реєстрації 0108U001235). Тема дисертаційного дослідження розглянута і схвалена відділенням теорії та історії держави і права НАПрН України і затверджена вченою радою Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування 30.09.2004 р. (протокол № 9).
    Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є вироблення цілісного підходу і концептуальне осмислення практики реалізації державного суверенітету в умовах членства держави у складі Європейського Союзу і Ради Європи.
    Для досягнення зазначеної мети поставлені й послідовно вирішуються такі основні завдання:
    – сформулювати поняття, виокремити ознаки державного суверенітету і розкрити їх зміст;
    – дослідити співвідношення понять «державний суверенітет» та «суверенні права»;
    – дослідити сучасні підходи до розуміння суверенних прав держави, дати їх визначення і виокремити ознаки;
    – дослідити механізм реалізації державного суверенітету в умовах членства держави у складі Європейського Союзу і Ради Європи;
    – проаналізувати на прикладі ЄС вплив наддержавних об’єднань на суверенітет країн-кандидатів і держав-сусідів;
    – узагальнити історичний і теоретичний матеріал стосовно формування політики національної безпеки;
    – розглянути державний суверенітет у контексті забезпечення національної безпеки держави.
    Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації державного суверенітету в умовах європейської інтеграції.
    Предметом дослідження є процес трансформації політико-правового змісту державного суверенітету та меж його реалізації в умовах інтеграційного процесу в Європі.
    Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять комплекс філософсько-світоглядних підходів, загальнонаукових і спеціально-юридичних методів пізнання. Методи дослідження обиралися з урахуванням поставлених завдань.
    Для досягнення мети дослідження використовувався діалектичний підхід, що допомогло простежити еволюцію поглядів на зміст суверенітету в різні історичні періоди як у вітчизняній, так і зарубіжній юридичній науці, охарактеризувати правову природу Євросоюзу, яка перебуває у стані постійного розвитку, дослідити зміну підходів до бачення сутності безпеки держави та визначити закономірності трансформації її структури. Герменевтичний підхід було використано в процесі тлумачення положень міжнародно-правових документів, установчих й інших правових актів ЄС і Ради Європи, конституцій та інших джерел національного права в аспекті правового регулювання питань, пов’язаних з реалізацією державного суверенітету. Історико-правовий метод дозволив розкрити еволюцію підходів до розуміння державного суверенітету, а також проаналізувати процес становлення та розвитку політики національної безпеки. Порівняльний метод застосовувався для виявлення особливостей впливу наднаціональної та міжурядової моделі інтеграційних об’єднань в Європі на суверенітет держав-членів, країн-кандидатів та держав-сусідів. Завдяки системному методу національну безпеку розглянуто як систему, структуру якої утворюють взаємообумовлені підвиди безпеки (державна, військова, економічна тощо). За допомогою семантичного та формально-догматичного методів сформульовано дефініції понять «суверенні права» і «національна безпека». Формально-логічні прийоми пізнання (аналіз і синтез, індукція і дедукція) допомогли дослідити сутність державного суверенітету та розкрити співвідношення таких понять, як «суверенітет» і «суверенні права»; «державний» і «економічний», «податковий», «інформаційний» суверенітет; «національна» і «військова», «економічна», «інформаційна», «гуманітарна» безпека. Методи моделювання і прогнозування застосовувалися для оцінки перспектив еволюції правової природи ЄС і перспектив його впливу на суверенітет держав-членів, країн-кандидатів і держав-сусідів. Викладені методи використовувалися в роботі у взаємозв’язку.
    Теоретичним підґрунтям роботи є праці фахівців у галузі філософії, теорії держави і права, науки міжнародного публічного права та європейського права. Емпіричну базу дослідження становлять міжнародні нормативно-правові акти, національне законодавство, правові акти ЄС і Ради Європи, практика європейських і національних судових установ, довідкова література, аналітичні матеріали.
    Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним монографічним науковим дослідженням меж державного суверенітету в умовах європейської інтеграції. Робота характеризується сучасною постановкою проблеми, аналізом нових ідей і тенденцій розвитку теорії і практики реалізації державного суверенітету в умовах європейської інтеграції.
    Уперше у вітчизняній юридичній науці:
    – сформульовано визначення суверенних прав, під якими розуміються необхідні для існування і розвитку держави правові можливості, що визнаються невід’ємними, мають бути загальними і рівними для кожної країни, якими вона наділяє себе своєю волею;
    – визначено ознаки суверенних прав і доведено, що: суверенні права є складовою державного суверенітету; вони характеризуються як природні, оскільки пов’язані з фактом існування держави; є загальними і рівними для кожної держави; перелік суверенних прав і їх зміст обумовлений відповідним етапом державно-правового розвитку; обсяг суверенних прав може змінюватися: їх розширення зміцнює принцип суверенітету, а звуження може призвести до вихолощування його змісту; такі права є невід’ємними: оскільки вони ніким державі не даровані, то й не можуть бути відібрані в неї;
    – розкривається співвідношення понять «державний суверенітет» та «наднаціональна безпека», зроблено висновок, що диференціація національної політики на підвиди (військова, економічна, інформаційна, гуманітарна) обумовлена передусім потребою в забезпеченні й захисті відповідної групи суверенних прав;
    – виявлено особливості реалізації державного суверенітету в умовах Ради Європи шляхом розкриття її правової природи, процедури набуття членства в ній, правової природи зобов’язань держав-членів, характеристики інституційної системи та юридичної сили рішень, які приймаються її органами.
    Набули подальшого розвитку положення:
    – про необхідність розгляду «економічного», «податкового», «інформаційного» суверенітету не як самостійних правових явищ, що існують поряд з державним, народним і національним суверенітетом, а як понять, що уособлюють певну сукупність суверенних прав держави у відповідній сфері державно-правового життя;
    – щодо форм і методів впливу Європейського Союзу на суверенітет держав-членів, а також країн-кандидатів і держав-сусідів;
    – щодо правової природи зобов’язань, що випливають із членства держави в Раді Європи та значення процедури моніторингу як основного механізму контролю за імплементацією та дотриманням державами своїх статутних зобов’язань, що є дієвим важелем впливу на суверенітет держав-членів.
    Удосконалено:
    – положення про співвідношення компетенції держави і суверенних прав; встановлено, що останні реалізуються через компетенцію державної влади у відповідних сферах суспільного життя;
    – визначення національної безпеки, під якою слід розуміти стан захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, який забезпечує сталий розвиток суспільства, досягнення національних цілей, збереження фундаментальних цінностей і традицій, своєчасне виявлення реальних і потенційних загроз національним інтересам та запобігання їм.
    Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації теоретичні положення і висновки можуть бути використані:
    у науково-дослідницькій сфері – для розробки питань, пов’язаних із реалізацією державного суверенітету в міждержавних об’єднаннях, визначенням правової природи наднаціональних союзів та формуванням політики національної безпеки;
    у правотворчій діяльності – для удосконалення вітчизняного законодавства, що регулює відносини з міждержавними об’єднаннями та регламентує основи політики національної безпеки;
    у навчальному процесі – при підготовці підручників, посібників та викладанні курсів «Теорія держави і права» і «Європейське право».
    Особистий внесок здобувача. У колективній монографії «Державний суверенітет: теоретико-правові проблеми» дисертанту належить розділ «Проблеми співвідношення державного суверенітету і суверенних прав»; у колективній монографії «Правовые проблемы определения и реализации государственного суверенитета на современном этапе» – розділ «Государственный суверенитет и суверенные права: проблемы соотношения».
    Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана й обговорена на науковому семінарі НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України. Основні положення дисертації доповідались автором на науково-практичних конференціях: науковій конференції молодих учених і здобувачів «Актуальні проблеми правознавства» (м. Харків, 2004 р.), ХV Харківських політологічних читаннях «Соціально-політичні та соціально-правові проблеми сучасності» (м. Харків, 2004 р.), науковому семінарі «Європейська інтеграція після прийняття Конституції для Європи: проблеми і перспективи» (м. Харків, 2005 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Политико-правовые проблемы современного общества» (м. Москва, 2008 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Організаційні та правові проблеми забезпечення державного суверенітету» (м. Харків, 2009 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Декларація про державний суверенітет України – передумова її незалежності та демократичного розвитку» (м. Харків, 2010 р.), науково-практичній конференції «Публічна влада в Україні та конституційно-правовий механізм її реалізації» (м. Харків, 2011 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Проблемы государственно-правового развития Украины и России в условиях глобализации» (м. Москва, 2011 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Особистість. Суспільство. Право» (м. Полтава, 2012 р.).
    Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертації знайшли відображення в двох розділах двох колективних монографій, п’яти наукових статтях, три з яких опубліковані у фахових виданнях, та тезах семи доповідей на наукових конференціях.
  • Список літератури:
  • ВИСНОВКИ

    У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у концептуальному осмисленні практики реалізації державного суверенітету в умовах членства держави у складі Європейського Союзу і Ради Європи. Його розв’язання супроводжується розкриттям співвідношення державного суверенітету і суверенних прав, а також суверенітету і національної безпеки. На підставі проведеного дослідження сформульовані такі висновки:
    1. Державний суверенітет – це складний державно-правовий феномен. Для закріплення в праві він повинен бути концептуально оформлений, переведений у розряд юридичної конструкції, під якою розуміють обумовлену волею народу політико-правову властивість держави, що полягає у верховенстві державної влади щодо будь-якої іншої влади в суспільстві та її незалежності від будь-якої іншої влади за її межами.
    2. З моменту запровадження поняття «суверенітет» його головний зміст залишається незмінним. Проте перелік ознак, що характеризує його, у процесі розвитку теорії суверенітету зазнавав змін. При цьому якщо одні ознаки (верховенство, єдність і неподільність, незалежність і рівноправність, невідчужуваність) визнавалися за суверенітетом завжди, то інші (обумовленість суверенітетом народу) з’являються або зникають (абсолютність, необмеженість) на певному етапі державно-правового розвитку. Окремі характеристики (повнота і самостійність) хоча інколи і вживаються стосовно суверенітету, проте їх віднесення до його ознак є проблематичним, оскільки зазвичай їх зміст розкривається через зміст інших ознак.
    3. «Економічний», «податковий», «інформаційний» суверенітет – це не самостійні правові явища, що існують поряд з державним, національним і народним суверенітетом, а поняття, що уособлюють певну сукупність суверенних прав держави у відповідній сфері державно-правового життя.
    4. Юридичним вираженням такої ознаки держави, як суверенітет, є суверенні права, через які він конкретизується. Суверенні права – це права виняткові, які окрім держави не можуть належати більш нікому. Під суверенними правами пропонується розуміти необхідні для існування і розвитку держави правові можливості, які визнаються невід’ємними, мають бути загальними і рівними для кожної країни, якими вона наділяє себе своєю волею.
    5. Виділення ознак суверених прав дозволяє розкрити співвідношення між ними і суверенітетом, конкретизувати зміст останнього. Суверенні права мають певні ознаки: суверенні права є складовою державного суверенітету; вони характеризуються як природні, оскільки пов’язані з фактом існування держави; є загальними і рівними для кожної держави; перелік суверенних прав і їх зміст є явищем історичним – на кожному етапі державно-правового розвитку формується певна сукупність суверенних прав держави і визначається їх зміст; вони є невід’ємними, оскільки ніким державі не даровані, а тому не можуть бути ані відібрані в неї, ані обмежені в обсязі.
    6. Якщо державний суверенітет створює правові умови для реалізації суверенних прав, то останні сприяють збереженню цілісності суверенітету. При цьому ознаки суверенітету не тотожні ознакам його складових. Суверенні права поза державним суверенітетом не лише втрачають ряд своїх значущих властивостей, але й взагалі не можуть існувати у такій якісній визначеності.
    7. Сучасні конституції передбачають можливість делегування права реалізації окремих суверенних прав наддержавним об’єднанням і міжнародним організаціям. Існуюча практика добровільної передачі державою права реалізації певного суверенного права цілком допустима, оскільки вона, по-перше, є способом реалізації суверенного права; по-друге, компенсується набуттям так званих загальносистемних повноважень у рамках інтеграційного об’єднання; по-третє, передбачає можливість повернення делегованих прав, тобто не порушує суверенітет держави.
    8. Для практичної реалізації суверенні права повинні бути переведені в розряд повноважень органів держави з певних предметів відання, без чого вони залишаються лише потенційними можливостями держави. Зв’язок суверенітету і компетенції держави виражається в тому, що державний суверенітет реалізується через компетенцію державної влади і її органів у відповідних сферах суспільного життя.
    9. Забезпеченню суверенітету сприяє проведення державою політики національної безпеки, яку можна визначити як стан захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, який забезпечує сталий розвиток суспільства, досягнення національних цілей, збереження фундаментальних цінностей і традицій, своєчасне виявлення, подолання реальних і потенційних загроз національним інтересам і запобігання їм.
    10. Сучасне сприйняття національної безпеки передбачає її комплексний розгляд як системного явища, зміст якого розкривається через сукупність взаємообумовлених підвидів безпеки (громадської, державної, військової, економічної тощо). Кількість підвидів національної безпеки для різних держав може бути неоднаковою і залежить від того, на якому етапі розвитку перебуває держава, що вона вважає об’єктом безпеки, як тлумачить національні інтереси і загрози їм. Окрім суспільної безпеки, яка зосереджена на забезпеченні прав людини та інтересів суспільства в цілому, решта підвидів (державна, воєнна, економічна, інформаційна, гуманітарна) спрямована переважно на забезпечення суверенітету держави в цілому і певного комплексу суверенних прав зокрема.
    11. Практичним втіленням можливості самообмеження в реалізації суверенних прав є членство держави у міжнародних організаціях або в діяльності контрольних органів, що створюються у межах міжнародних договорів. Найбільш успішним та послідовним у цій сфері є досвід створеного у 1951 р. Європейського співтовариства вугілля та сталі, в якому вперше були поєднані міжурядове та наднаціональне співробітництво. Головною далекосяжною метою ЄОВС було об’єднання європейських держав шляхом передання права реалізації частини суверенних повноважень наднаціональним інститутам заради створення європейської феде¬рації як гаранта забезпечення миру, безпеки та економічного процвітання.
    12. Дослідження правового статусу держав–членів ЄС не дає достатніх підстав для постановки питання про перегляд теорії суверенітету та запровадження такого поняття, як суверенітет наднаціонального міждержавного об’єднання, оскільки членство в ньому не позбавляє держав суверенітету і навіть не обмежує його, оскільки національні уряди добровільно самообмежуються не в суверенітеті або в суверенних правах, а лише в праві реалізації останніх.
    13. Наднаціональна організація не обмежує суверенітет, а лише перебирає на себе реалізацію окремих суверенних прав, якщо держави-члени вважають, що їх реалізація на наднаціональному рівні є більш ефективною і корисною, аніж на національному. Отож правова природа повноважень, які їй передали національні уряди для досягнення статутних цілей, має похідний характер, а їх обсяг і зміст залежить від держав-членів. При цьому делегування права реалізації суверенних прав державами є допустимим настільки, наскільки це дозволяє конституція.
    14. Ступінь самообмеження держави в реалізації суверенних прав різний і залежить від сфери суспільних відносин, що підпадає під предметну компетенцію ЄС. Максимальне самообмеження має місце в межах виключної компетенції Союзу, де він самостійно здійснює законодавчу діяльність й ухвалює юридично обов’язкові для держав-членів акти. У сферах, де компетенція ЄС характеризується як допоміжна, самообмеження держав є мінімальним і вони зберігають усю повноту законодавчої влади, а роль Союзу зводиться до підтримки і координації або доповнення законодавчих заходів держав-членів шляхом надання рекомендацій. У межах спільної компетенції і Союз, і держави-члени можуть здійснювати законодавчу діяльність, а тому в разі колізії між національним законом і актом Союзу перевага надаватиметься акту ЄС згідно з принципом верховенства права ЄС.
    15. В умовах самообмеження держав-членів у питанні реалізації суверенних прав їм надаються певні гарантії їх суверенітету: а) держави-члени самостійно вирішують питання про доцільність зміни законодавства для приведення його у відповідність до права ЄС. Принцип верховенства права ЄС не означає, що у разі колізії норми національного законодавства будуть автоматично визнані недійсними; б) держави можуть звернутися до Суду ЄС з позовом про визнання певного акта Союзу недійсним у випадках, передбачених установчими договорами; в) за державою зберігається право вийти зі складу ЄС без отримання згоди інших держав або Союзу; г) в установчих договорах держави визначили межі компетенції Союзу відповідно до принципу надання повноважень, внаслідок чого Союз без їхньої згоди не може перебирати на себе нові повноваження, оскільки лише держави мають право розширювати або звужувати його компетенцію; ґ) з метою захисту інтересів держави і недопущення зловживань з боку ЄС запроваджено принципи субсидіарності та пропорційності; д) національні парламенти володіють правом колективного вето на законопроекти ЄС, які прийняті з порушенням принципів субсидіарності або пропорційності; є) у сферах, що мають принципове значення для збереження суверенітету, держави зберігають за собою право вето на ухвалення певних рішень.
    16. Євросоюз здатний впливати на суверенітет країн-кандидатів та держав-сусідів. Правовою основою такого впливу є угоди про партнерство і співробітництво та угоди про асоціацію. Ступінь впливу цих угод на реалізацію країнами-кандидатами та державами-сусідами своїх суверенних прав залежить від рівня співпраці сторін. У рамках угод про партнерство і співробітництво приймаються рекомендаційні рішення, невиконання або неповне виконання яких країною-кандидатом не породжує юридичну відповідальність, а лише перешкоджає процесу її інтеграції до ЄС. В угодах про асоціацію передбачається, що спільні органи можуть приймати обов’язкові до виконання рішення. Крім того, економічною основою асоціації з ЄС є створення зони вільної торгівлі чи митного союзу, правовий режим яких впливає на реалізацію асоційованою державою своїх суверенних повноважень в економічній сфері.
    17. Політика Союзу щодо надання членства країнам, з якими він межує, використовується ЄС для забезпечення національних інтересів і безпеки держав-членів і Союзу в цілому. Ця політика ЄС здатна впливати на зміст і напрями здійснюваних у країнах-кандидатах і державах-сусідах реформ, а також на зовнішньополітичну діяльність. Особливістю відносин Союзу з країнами-кандидатами та державами-сусідами є сприйняття останніми права ЄС (acquis communautaire), що передбачає внесення змін до національного законодавства. Кожна з вказаних груп країн зобов’язана імплементувати до національного законодавства певну частину acquis communautaire, що впливає на реалізацію ними своїх суверенних прав.
    18. ЄС впливає на суверенітет України відповідно до Угоди про партнерство і співробітництво, реалізація якої вимагає здійснення реформ у багатьох сферах суверенних повноважень. Це обумовлює проведення експертизи законопроектів, що за предметом правового регулювання належать до сфер, правовідносини в яких регулюються правом ЄС, на предмет їх відповідності acquis communautaire.
    19. Міжурядова інтеграція ґрунтується на механізмах, які не вимагають від держав самообмеження в реалізації своїх суверенних прав. Відносини держав з таким інтеграційним об’єднанням виключають будь-яку можливість організації або однієї з держав-членів нав’язувати свою волю іншім членам. Міжурядова організація створюється для реалізації спільних інтересів держав і підпорядковується їхній волі. Її приписи, що адресовані країнам-учасницям, підлягають застосуванню виключно шляхом санкціонування національними урядами. Юридичною основою обов’язковості таких приписів для держав виступає не автономна воля організації, а воля держав-членів.
    20. Важливу роль у процесі оцінки впливу міждержавного об’єднання на суверенітет держав-членів і країн-кандидатів відіграє аналіз процедури набуття членства та тих зобов’язань, які беруть на себе держави після вступу. Порівняно з аналогічною процедурою вступу до ЄС у Раді Європи вона є більш спрощеною і не вимагає повного виконання державою передвступних зобов’язань на момент вступу. На відміну від ЄС можливості впливу Ради Європи на своїх членів незначні і зводяться переважно до заохочення виконання ними статутних зобов’язань, контролю за виконанням рішень Європейського суду з прав людини та надання інформації в рамках проведення моніторингу і постмоніторингу реалізації статутних зобов’язань.
    21. Органи Ради Європи не мають права самостійно ухвалювати рішення, що зобов’язують національні уряди до здійснення певних дій. Європейський суд з прав людини не слід вважати наднаціональною судовою установою, оскільки його юрисдикція має субсидіарний характер і обмежується тлумаченням і застосуванням Конвенції з прав людини і основоположних свобод, а не національного законодавства. Він не може відмінити або переглянути рішення національного суду, законодавчий або підзаконний акт; він не дає обов'язкових вказівок державам-відповідачам щодо їх законодавчої або судової діяльності, способу виправлення ситуації, що спричинила пору-шення Конвенції. Попри це практика Європейського суду з прав людини має значний вплив на законотворчу і правозастосовну діяльність держав-членів Ради Європи.















    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


    1. Абдулатипов Р. Г. Федералогия : учеб. пособие / Р. Г. Абдулатипов. – СПб. : Питер, 2004. – 320 с.
    2. Абдуллин Р. Арабская революция 2.0. Интернет как фактор изменений на Ближнем Востоке [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.centrasia.ru/newsA.php?st=1304453040
    3. Агабеков Г. Б. Суверенитет и Советское союзное государство : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Г. Б. Агабеков. – М., 1967. – 16 c.
    4. Алексеев П. В. Философия : учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. / П. В. Алексеев, А. В. Панин. – М. : ТК Велби; Изд-во «Проспект», 2003 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://society.polbu.ru/alekseev_philosophy/ch46_i.html
    5. Анакіна Т. Прецедентні рішення Суду Європейських співтовариств у становленні правопорядку ЄС / Т. Анакіна // Підприємництво, госп-во і право. – 2008. – № 2. – С. 49–52.
    6. Андрусяк Т. Г. Історія політичних і правових вчень : навч. посіб. / Т. Г. Андрусяк. – Л. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. – 152 с.
    7. Анненкова В. Г. Единство Российского государства: проблемы конституционной теории и практики : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.02 / Виктория Геннадьевна Анненкова. – М., 2006. – 386 с.
    8. Антонов И. Германский федерализм (история и современность) / И. Антонов // Право и жизнь. – 2003. – № 57 (5). – С. 179–198.
    9. Арановский К. В. Суверенитет в системе федеративных отношений / К. В. Арановский // Право и политика. – 2000. – № 1. – С. 10–17.
    10. Аржанов М. А. Государство и право в их соотношении / М. А. Аржанов. – М. : Норма, 1960. – 287 с.
    11. Ассиментрия мировой системы суверенитета: зоны проблемной государственности : монография / под ред. М. В. Ильина, И. В. Кудряшовой. – М. : МГИМО-Университет, 2011. – 248 с.
    12. Бабурин С. Н. Мир империй: территория государства и мировой порядок / С. Н. Бабурин. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2005. – 769 с.
    13. Бабурин С. Н. Территория государства: теоретико-правовые проблемы : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.01 / Сергей Николаевич Бабурин. – М., 1998. – 297 с.
    14. Байдін Ю. В. Економічний суверенітет держави: проблеми визначення змісту / Ю. В. Байдін // Декларація про державний суверенітет України – передумова її незалежності та демократичного розвитку : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Харків, 16 червн. 2010 р. – Х. : НДІ держ. буд-ва та місц. самоврядування, 2010. – С. 99–101.
    15. Байдін Ю. В. Проблеми співвідношення державного суверенітету і суверенних прав / Ю. В. Байдін // Державний суверенітет: теоретико-правові проблеми : монографія / за ред. Ю. П. Битяка, І. В. Яковюка. – Х. : Право, 2010. – С. 121–124.
    16. Бартенев С. А. Правовая концепция «принципа субсидарности» в Европейском Сообществе / С. А. Бартенев // Моск. журн. междунар. права. – 2004. – №3/55. – С. 175–196.
    17. Барциц И. Н. О единстве государственной власти в Российской Федерации / И. Н. Барциц // Законодательство. – 2001. – № 9 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://constitution.garant.ru/science-work/modern/3917140/
    18. Басараб М. Б. Досвід європейської інтеграції Польщі: перспективи для України : автореф. дис. ... канд. політ. наук : 21.01.01 / М. Б. Басараб. — К., 2004. — 15 с.
    19. Беларусь: ПАСЕ готова восстановить статус специально приглашенного при условии объявления моратория на смертную казнь / Пресс-релиз 504 (2009) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?id=1463817.
    20. Белая книга: Принцип одного Китая и тайваньский вопрос; Канцелярия по тайваньским делам, Пресс-Канцелярия Госсовета КНР, февраль 2000 года, Пекин [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://by.china-embassy.org/rus/zt/zgtw/t265037.htm
    21. Бенуа-Ромер Ф. Право Ради Європи. Прямуючи до загальноєвропейського простору / Ф. Бенуа-Ромер, Г. Клебес ; пер. з англ. О. Андрійчук. – К. : К.І.С., 2007. – 232 с.
    22. Бенуа-Ромер Ф. Право Совета Европы: на пути к общеевропейскому правовому пространству / Ф. Бенуа-Ромер, Х. Клебес ; пер. с англ. – М. : Весь мир, 2007. – 296 с.
    23. Березовська І. А. Правове регулювання відносин Європейського Союзу з асоційованими країнами : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.11 / І. А. Березовська. – К., 2005. – 20 с.
    24. Биккинин И. А. Уголовно-правовые и криминологические проблемы обеспечения единства и целостности Российского государства : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.08 / Ирек Анасович Биккинин. – Уфа, 2004. – 354 с.
    25. Богданова М. В. Государство в современных международных отношениях (эволюция понятия «суверенитет») : автореф. дис. ... канд. полит. наук : 23.00.04 / М. В. Богданова. – М., 2008. – 24 с.
    26. Богданович В. Ю. Теоретические основы анализа проблем национальной безопасности государства в военной сфере : монография. – К. : Основа, 2006. – 296 с.
    27. Бодрук О. С. Структури воєнної безпеки: національний та міжнародний аспекти / О. С. Бодрук. – К. : НІПМБ, 2003. – 300 с.
    28. Большой юридический словарь / под ред. А. Я. Сухарева, В. Е. Крутских. – М. : ИНФРА-М, 2001. – 704 с.
    29. Борисов К. Г. Международное таможенное право : учеб. пособие / К. Г. Борисов. – Изд. 2-е, доп. – М. : Изд-во РУДН, 2001. – 616 с.
    30. Бубнов А. В. Информационная безопасность России в условиях глобализации : дис. ... канд. полит. наук : 23.00.02 / Андрей Владимирович Бубнов. – М., 2004. – 128 c.
    31. Букш А. М. Суверенное право государств на природные ресурсы и багатства : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / Амджадин Мохамед Букш. – Киев, 1986. – 207 c.
    32. Булавин В. И. Национальная безопасность современной России : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Владимир Иванович Булавин. – Н. Новгород, 1999. – 151 c.
    33. Бусыгина, И. М. Политическая регионалистика : учеб. пособие / И. М. Бусыгина. – М. : РОССПЭН, 2006. – 280 с.
    34. Буткевич О. Взаємодія регіонального та універсального в докласичному міжнародному праві / О. Буткевич // Укр. часоп. міжнар. права. – 2007. – № 3. – С. 9–14.
    35. Бучило Н. Ф. Философия : учебное пособие / Н. Ф. Бучило, А. Н. Чумаков. – 4-е изд. – СПб. : Питер, 2004. – 428 с.
    36. Валяровский Ф. И. Суверенитет в конституционном строе Российской Федерации : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / Федор Иванович Валяровский. – М., 2003. – 153 c.
    37. Ванчугов В. В. Военная доктрина США [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://www.humanities.edu.ru/db/msg/80542
    38. Вартазарова Л. Национальная безопасность и национальный суверенитет [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://old.iamik.ru/8469.html
    39. Василенко В. А. Основы теории международного права / В. А. Василенко. – Киев : Выща школа, 1988. – 288 с.
    40. Ведель Ж. Административное право Франции / Ж. Ведель ; пер. с фр. Л. М. Энтин, под ред. М. А. Крутоголова. – М. : Прогресс, 1973. – 512 c.
    41. Вибрані рішення Європейського суду з прав людини (1993–2002 рр.). Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина. Серія II. Коментарі прав і законо¬давства. – Вип. 3 / редкол.: П. М. Рабінович та ін. – X. : Консум, 2003. – 464 с.
    42. Висновок № 190 (1995 р.) Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо заявки України на вступ до Ради Європи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_590.
    43. Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23.05.1969 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_118
    44. Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо договорів від 23.08.1978 р. // Офіц. вісн. України. – 2008. – № 20. – Ст. 584.
    45. Внешняя политика государства как отображение его национальных интересов: сущность, виды. Национальные интересы Украины [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://all-politologija.ru/ru/vneshnyaya-politika-gosudarstva-kak-otobrazhenie-ego-nacionalnyxinteresov-sushhnost-vidy-nacionalnye-interesy-ukrainy
    46. Военная доктрина Российской Федерации : утверждена Указом Президента РФ № 146 от 5. 02.2010 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://news.kremlin.ru/ref_notes/461.
    47. Воєнна доктрина України : затверджена Указом Президента України від 15 червня 2004 року № 648/2004 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=648%2F2004.
    48. Волошин Ю. А. Конституционная доктрина ограниченного суверенитета государств в системе процессов межгосударственной интеграции: вопросы теории и практики / Ю. А. Волошин // Вестн. Воронеж. гос. ун-та. Серия : Право. – 2008 – № 1. – С. 297–305.
    49. Волянська Г. М. Народний суверенітет та форми його реалізації в Україні: конституційно-правові аспекти : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Г. М. Волянська. – К., 1995. – 22 c.
    50. Воронина Е. В. Право как основа формирования правового государства в России : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Е. В. Воронина. – Н. Новгород, 2005. – 30 с.
    51. Всеобщие административные союзы государств. В 3 т. / П. Казанский. – Одесса : Тип. Штаба окр., 1897. – Т. 1. – 554 c.
    52. Гаврилюк Р. О. Розвиток теорій суверенітету держави / Р. О. Гаврилюк // Держава і право : зб. наук. пр. юрид. і політ. наук. – 2006. – Вип. 32. – С. 114–121.
    53. Гаджиев К. С. Политическая философия / К. С. Гаджиев. – М. : Экономика, 1999. – 606 с.
    54. Гаранжа А. П. Российский федерализм: зарождение, становление, развитие : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / А. П. Гаранжа. – Омск, 2009. – 26 с.
    55. Гарибян К. Э. Теоретические проблемы государственного суверенитета Российской Федерации : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Каринэ Эдуардовна Гарибян. – М., 2003. – 203 c.
    56. Гегель Г. В. Ф. Философия права / Г. В. Ф. Гегель. – М. : Мысль, 2001. – 524 с.
    57. Герасимов А. П. Теоретико-правовые проблемы становления и развития экономической безопасности российской государственности: методологическое и историко-правовое исследование : дис. ... д-ра. юрид. наук : 12.00.01 / Александр Петрович Герасимов. – СПб., 2001. – 420 с.
    58. Гердеґен М. Європейське право / М. Гердеґен; пер. з нім. Н. Саповської. – К. : К.І.С., 2008. – 528 с.
    59. Глобализация и законодательство (очерки) / отв. ред. Ю. А. Тихомиров, А. С. Пиголкин. – М. : ОАО «Издательский дом «Городец»», 2004. – 464 с.
    60. Глобализация и федерализм // Государство и право. – 2007. – № 7. – С. 5–16.
    61. Глотов С. А. Совет Европы как политико-правовой институт / С. А. Глотов. – Краснодар : Право, 1999. – 450 с.
    62. Гоббс Т. Сочинения : в 2 т. / Т. Гоббс. – М. : Мысль, 1991. – Т. 2. – 731 с.
    63. Гончаренко О. Громадянський контроль і система національної безпеки / О. Гончаренко, Р. Джангужин, Е. Лисицин // Нац. безпека України. – 2003. – № 1. – С. 39–46.
    64. Горбулін В. П. Системно-концептуальні засади національної безпеки України / В. П. Горбулін, А. Б. Качинський. – К. : ДП «НВЦ «Євроатлантикінформ»», 2007. – 592 с.
    65. Гордієнко С. Г. Про поняття «державна безпека» / С. Г. Гордієнко // Наук вісн. Акад. СБ України. – 1998. – № 6–7. – С. 33–41.
    66. Горюнов В. В. Суверенитет Российской Федерации : сущность, содержание, гарантии : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / В. В. Горюнов. – Екатеринбург, 2007. – 26 c.
    67. Горюнов В. В. Суверенитет Российской Федерации : сущность, содержание, гарантии : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Виталий Владимирович Горюнов. – Екатеринбург, 2007.– 237 с.
    68. Горюнов В. В. Суверенное право государства на взимание налогов: вопросы судебной практики / В. В. Горюнов // Юрид. науки. – М. : Компания Спутник+, 2006. – № 1 (17). – С. 61–64.
    69. Государственная стратегия экономической безопасности Российской Федерации : одобрена Указом Президента РФ от 29 апреля 1996 г. № 608 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.scrf.gov.ru/documents/23.html
    70. Грачев Н. И. Происхождение суверенитета: верховная власть в мировоззрении и практике государственного строительства традиционного общества : монография / Н. И. Грачев. – М. : Зерцало-М, 2009. – 318 с.
    71. Грачев Н. И. Суверенитет как феномен Верховной Власти / Н. И. Грачев // Закон и право. – 2007. – № 2. – С. 3–5.
    72. Грицяк І. А. Європейське управління: теоретико-методологічні засади / І. А. Грицяк. – К. : К.І.С., 2006. – 398 с.
    73. Грицяк І. А. Право та інститути Європейського Союзу : навч. посіб. / І. А. Грицяк. – К. : К.І.С., 2006. – 300 с.
    74. Громико І. Державна домінантність визначення інформаційної безпеки України в умовах протидії загрозам / І. Громико, Т. Саханчук // Право України. – 2008. – № 8. – С. 130–134.
    75. Гроций Г. О праве войны и мира / Г. Гроций ; под общ. ред. С. Б. Крылова. – М. : Ладомир, 1994. – 868 с.
    76. Гумбольдт В. Опыт установления пределов государственной деятельности / В. Гумбольдт. – СПб. : Тип. Евг. Тиле преемн., 1908. – 164 с.
    77. Дайнен Д. Дедалі міцніший союз. Курс європейської інтеграції / Д. Дайнен ; пер. з англ. М. Марченко. – К. : К.І.С., 2006. – 696 с.
    78. Данілян О. Г. Національна безпека України: структура та напрямки реалізації : навч. посіб. / О. Г. Данілян, О. П. Дзьобань, М. І. Панов. – Х. : Фоліо, 2002. – 285 с.
    79. Декларация 9 мая 1950 г. // Европа: новое начало. Декларация Шумана 1950—1990. Европа и проблема расширения / под общ. ред. Ю. А. Борко. – М. : МИГ «Право», 1994. – С. 51–54.
    80. Декларація принципів, якими держави-учасниці будуть керуватися у взаємних відносинах / Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі від 01.08.1975 // Офіц. вісн. України. – 2005. – № 4. – Ст. 266.
    81. Деменева А. В. Юридические последствия постановлений Европейского суда по правам человека для Российской Федерации : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / А. В. Деменева. – М., 2010. – 30 с.
    82. Демичева З. Б. О процедурах мониторинга Совета Европы / З. Б. Демичева // Моск. журн. междунар. права. – 2004. – № 2. – С. 242–247.
    83. Денисов А. И. Сущность и формы государства / А. И. Денисов. – М. : Изд-во Московского ун-та, 1960. – 67 с.
    84. Державний департамент адаптації законодавства України при Міністерстві юстиції України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : sdla.gov.ua
    85. Державний суверенітет: теоретико-правові проблеми : монографія / за ред. Ю. П. Битяка, І. В. Яковюка. – Х. : Право, 2010. – 272 с.
    86. Джунусов М. Лики суверенитета. Суверенитет в призме социальной истории / М. Джунусов, Т. Мансуров. – М. : Машмир, 1994. – 216 с.
    87. Дзьобань О. П. Національна безпека в умовах соціальних трансформацій (методологія дослідження та забезпечення) : монографія / О. П. Дзьобань. – Х. : Константа, 2006. – 440 с.
    88. Диденко Н. С. Трансформация политико-правового содержания государственного суверенитета на рубеже XX-XXI вв. (Теоретико-правовое исследование) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Николай Сергеевич Диденко. – Ростов-н/Д., 2006. – 166 с.
    89. Дицген И. Избранные философские сочинения / И. Дицген. – М. : Госполитиздат, 1941. – 356 с.
    90. Добринская О. А. Эволюция политики Японии в области обеспечения национальной безопасности после крушения биполярной системы международных отношений : дис. ... канд. ист. наук : 07.00.03 / Ольга Алексеевна Добринская. – М., 2005 – 206 с.
    91. Доктрина информационной безопасности Российской Федерации : Утверждена Указом Президента Российской Федерации № Пр-1895 от 9 сентября 2000 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/law/00ru-dib.html
    92. Доктрины и концепции национальной безопасности США, Франции и Японии // Актуальные проблемы национальной безопасности России на современном этапе : Аналитический вестник Совета Федерации ФС РФ / Серия: Проблемы национальной безопасности.– 2000. – № 5 (117). – С. 12–46.
    93. Дорогин В. А. Суверенитет в советском государственном праве / В. А. Дорогин. – М. : Изд. АОН при ЦК ВКП (б), 1948. – 380 с.
    94. Достанко Е. А. Современные критерии вступления стран в европейские организации / Е. А. Достанко // Белорус. журн. междунар. права и междунар. отношений. – 1999. – № 2. – С. 20–32.
    95. Дюги Л. Конституционное право / Л. Дюги ; пер. с фр. – М. : Изд. Т-ва И. Д. Сытина, 1908. – 342 с.
    96. Дюги Л. Социальное право, индивидуальное право и преобразование государства: лекции, прочит. в 1908 г. в Высш. шк. соц. наук в Париже / Л. Дюги; пер. А. Ященко; предисл. А. С. Алексеева. – М. : Изд. Н. Н. Клочкова, 1909 (Тип. Вильде). – XIII, 148 с.
    97. Европеизация и разрешение конфликтов: конкретные исследования европейской периферии / Б. Коппитерс, М. Емерсон, М. Хёйссен, Т. Ковзиридзе, Г. Нутчева, Н. Точчи, М. Валь, с коммент. Н. Попеску, Г. Нодиа; пер. с англ. – М. : Весь мир, 2005. – 312 с.
    98. Европейский Союз на пороге XXI века: выбор стратегии развития / под ред. Ю. А. Борко и О. Б. Буториной. – М. : Эдиториал УРСС, 2001. — 472 с.
    99. Европейский Союз: основополагающие акты в редакции Лиссабонского договора с комментариями / под ред. С. Ю. Кашкина. – М. : ИНФРА-М, 2008. – 698 с.
    100. Европейским странам необходимо увеличить расходы на военные нужды [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rg.ru/2011/06/16/nato-anons.html.
    101. Елистратов А. И. Учебник русского административноего права. – Вып. 1: Пособие к лекциям. – 2 изд., испр. – М. : Т-во скоропеч. А. А. Левенсон, 1911. – 295 c.
    102. Еллинек Г. Общее учение о государстве / Г. Еллинек. – СПб. : Изд. юрид. книж. магазина Н. К. Мартынова, 1908. – 599 с.
    103. Еллинек Г. Общее учение о государстве (по изданию 1903) / Г. Еллинек. – СПб : Юрид. центр Пресс, 2004. – 784 с.
    104. Еллинек Г. Право современного государства / Г. Еллинек; пер. Гессен В. М. – СПб. : Тип. т-ва «Обществ. польза», 1903. – 532 с.
    105. Європейська культурна конвенція від 19.12.1954 р. // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 41. – Ст. 2781.
    106. Європейська хартія місцевого самоврядування від 15.10.1985 // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 2002. – № 10.
    107. Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права : матеріали Венеціанської комісії, Парламентської асамблеї, Комітету міністрів, Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи : пер. з англ. / за ред. Ю. Ключковського. – 2-ге вид., випр. і доповн. – К. : Логос, 2009. – 500 с.
    108. Журавлев А. Федерация и суверенитет в России / А. Журавлев, В. Комаров // Право и Жизнь. – 2000. – № 30 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://pravogizn.h1.ru/KSNews/PIG_20.htm
    109. Загальна теорія держави і права : підручник / за ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. – Х. : Право, 2009. – 584 с.
    110. Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі (Хельсінки, 1 серпн. 1975 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_055
    111. Заключний документ Гаазької конференції з Європейської енергетичної хартії (Гаага, 16–17 груд. 1991 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_061
    112. Зелькина О. С. Категория «структура» в системе категорий диалектики / О. С. Зелькина // Соврем. проблемы материалист. диалектики. – М. : Мысль, 1971. – С. 160–176.
    113. Зелькина О. С. Системно-структурный анализ основных категорий диалектики / О. С. Зелькина. – Саратов : Саратов. ун-т, 1970. –177 с.
    114. Зиновьев А. В. Конституционное право. Конспект лекций / А. В. Зиновьев. – СПб. : Альфа, 1998. – 80 с.
    115. Златопольский Д. Л. Государственное устройство СССР / Д. Л. Златопольский. – М. : Юрид. лит., 1960. – 300 с.
    116. Ивановский В. Государственное право. Известия и ученые записки Казанского университета. По изд. № 5 1895 г. – № 11 1896 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://allpravo.ru/library/doc117p/instrum2817/ – Заголовок з екрану.
    117. Игнатов Ю. В. Экономическая безопасность государств и проблемы ее международно-правового обеспечения в современных условиях : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.10 / Юрий Владимирович Игнатов. – М., 2005. – 170 с.
    118. Ірландці сказали «ні» Лісабонській угоді // Євробюлетень. – 2008. – № 7–8. – С. 13–14.
    119. Ірландія схвалила Лісабонську угоду // Євробюлень. – 2009. – № 10. – С. 13–16.
    120. История политических и правовых учений : учеб. для вузов / под общ. ред. В. С. Нерсесянца. – 4-е изд., перераб. и доп. – М. : НОРМА, 2004. – 944 с.
    121. История философии права / Г. Ф. Шершеневич. – 2-е изд. – СПб. : Изд. бр. Башмаковых, 1907. Переизд. – СПб. : С.-Петерб. ун-т МВД России, 2001. – 593 с.
    122. Кабышев В. Т. Элементы понятия государственной власти / В. Т. Кабышев // Проблемы конституционного права / отв. ред. И. Е. Фарбер. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1969. – С. 19–39.
    123. Казанский П. Е. Всеобщие административные союзы государств / П. Е. Казанский. – Одесса : Тип. Штаба окр., 1897. – 573 с.
    124. Калашникова Н. В. Образование Совета Европы, его структура и основные направления деятельности : дис. … канд. ист. наук : 07.00.03 / Наталья Владимировна Калашникова. – Ставрополь, 2004. – 255 с.
    125. Кандидатів на вступ побільшало // Євробюлетень. – 2011. – № 1. – С. 17.
    126. Кант И. Идея всеобщей истории во всемирно-гражданском плане. К вечному миру / И. Кант; вступит. ст. и примеч. С. Ф. Ударцева. – Алматы : ВШП «Едилет», 1999. – 382 с.
    127. Капустин А. Я. Европейский Союз: интеграция и право / А. Я. Капустин. – М. : Изд-во РУДН, 2000 – 436 с.
    128. Клюев П. А. Проблемы суверенитета в сложных государственных образованиях : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Павел Александрович Клюев. – Уфа, 2007. – 185 с.
    129. Коваль В. С. Становлення та розвиток Європейського Союзу: історико-правовий аспект : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Ін-т законодавства Верхов. Ради України / Вячеслав Станіславович Коваль. — К., 2003. – 196 с.
    130. Козлов А. К союзу суверенных государств / А. Козлов, М. Шафир // Обществ. науки и современность. – 1991. – № 4. – С. 77–88.
    131. Кокорев Р. С. К вопросу о кодификации основных прав и обязанностей государств как субъектов международного права / Р. С. Кокорев // Актуал. междунар.-прав. и гуманитар. проблемы : сб. ст. – М. : [Б.и.], 2003. – Вып. IV. – C. 234–256.
    132. Кокорев Р. С. Основные права и обязанности государств как субъектов международного права : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.10 / Роман Сергеевич Кокорев. – М., 2002. – С. 128–150.
    133. Кокошин А. А. Реальный суверенитет / А. А. Кокошин. – М. : Европа, 2006. – 180 с.
    134. Кольев А. Н. Нация и государство. Теория консервативной реконструкции / А. Н. Кольев . – М. : Логос, 2005. – 800 с.
    135. Кольцов В. А. Философские основы концепции национальной безопасности : дис. ... канд. филос. наук : 09.00.11 / Владимир Алексеевич Кольцов. – Н. Новгород, 2006. – 178 с.
    136. Комарова Т. В. Юрисдикція Суду Європейського Союзу : монографія / Т. В. Комарова. – Х. : Право, 2010. – 360 с.
    137. Коментар з питань імплементації Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Співтовариством / за ред. П. Лойд, А. Висоцького, В. Денисова [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.eeas.europa.eu/delegations/ukraine/documents/virtual_library/02_what_is_uk.pdf
    138. Комментарий к Конституции Российской Федерации / под ред. В. Д. Зорькина, Л. В. Лазарева. – М. : Эксмо, 2010. – 706 с.
    139. Конвенция о передаче и использовании данных дистанционного зондирования Земли из космоса [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_498
    140. Конвенція ООН з морського права [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?code=995_057
    141. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 32. – Ст. 2371.
    142. Конвенція про континентальний шельф [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_179.
    143. Коннова Е. Преждевременное признание нового государства. Некоторые теоретические аспекты / Е. Коннова // Журн. междунар. права и междунар. отношений. – Минск. – 2007. – № 4 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.evolutio.info/index.php?option=com_content&task=view&id= 1233&Itemid=188
    144. Конституционное право / под ред. В. В. Лазарева. – М. : Новый юрист, 1998. – 544 с.
    145. Конституция Австрийской Республики: Федеральный конституционный закон от 10 ноября 1920 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.concourt.am/armenian/legal_resources/world_constitutions/ constit/austria/austri-r.htm
    146. Конституция (Основной закон) Союза Советских Социалистических Республик. Принята на внеочередной седьмой сессии Верховного Совета СССР девятого созыва 7 октября 1977 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/cnst1977.htm
    147. Конституция (Основной закон) Союза Советских Социалистических Республик. Утверждена Чрезвычайным VIII съездом Советов Союза ССР 5 декабря 1936 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://tarasei.narod.ru/konst1936.htm
    148. Конституция Российской Федерации: доктринальный комментарий (постатейный) / под ред. Ю. А. Дмитриева. – М. : Деловой двор, 2009. – 600 с.
    149. Конституция Российской Федерации : комментарий / под общ. ред. Б. Н. Топорнина, Ю. М. Батурин
  • Стоимость доставки:
  • 100.00 грн

ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Купим мелким и крупным оптом -диссертации, защищенные в 2013-2014 г.г.

Доставка любой диссертации из России и Украины