ІНСТИТУТ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ В УКРАЇНІ, ЧЕХІЇ ТА СЛОВАЧЧИНІ

Короткий опис

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

На правах рукопису

УДК 342.8

САРАЙ РОМАН ДМИТРОВИЧ

ІНСТИТУТ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ В УКРАЇНІ, ЧЕХІЇ ТА СЛОВАЧЧИНІ (ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

Спеціальність: 12.00.02 – конституційне право;
муніципальне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
доктор юридичних наук, професор
Бисага Ю.М.

Харків- 2013

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………. 3
Розділ 1. Теоретико-методологічні основи інституту виборів в Україні, Чехії та Словаччині ………………………………………………………….. 14
1.1. Інститут парламентських виборів: поняття, сутність, ключові ознаки ... 14
1.2. Особливості методології дослідження інституту парламентських виборів …………………………………………………………………. 42
1.3. Основні етапи генезису інституту парламентських виборів в Україні, Чехії та Словаччині ………………………………………………….... 67
Висновки до Розділу 1 ………………………………………………………. 95
Розділ 2. Конституційні засади реалізації інституту виборів в Україні, Чехії та Словаччині …………………………………….……………..…..… 100
2.1. Парламентські виборчі системи в Україні, Чехії та Словаччині ….. 100
2.2. Парламентський виборчий процес в Україні, Чехії і Словаччині та його основні стадії …………………………….…………………….... 119
2.3. Конституційно-правовий статус суб’єктів парламентського виборчого процесу в Україні, Чехії та Словаччині …………………………….. 149
Висновки до Розділу 2 ……………………………………………………… 167
Розділ 3. Шляхи і напрямки удосконалення законодавчого забезпечення інституту парламентських виборів в Україні, Чехії та Словаччині …. 171
3.1. Парламентське виборче законодавство та його система в Україні, Чехії та Словаччині …………………………………………………... 171
3.2. Основні тенденції розвитку парламентського виборчого законодавства в Україні, Чехії та Словаччині …………………………………….… 182
Висновки до Розділу 3 ……………………………………………………… 200
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………….. 202
Додатки …………………………………………………………………….. 209
Список використаних джерел …………………………………………... 217

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. В Україні, Чеській та Словацькій республіках йдуть процеси удосконалення правового регулювання парламентських виборів, що знаходить втілення насамперед в нормах національного виборчого законодавства. Цей інститут народовладдя може ефективно функціонувати і розвиватись лише в умовах демократичного політичного режиму. Шляхом проведення виборів в Україні, Чехії та Словаччині відбувається процес формування їхніх парламентів. Ставши суверенною, кожна з цих країн сама встановлює законодавство про вибори до своїх парламентів, принципи і процедури участі громадян у виборчому процесі.
Тема виборів у парламенти Чехії та Словаччини ще не була предметом окремого наукового дослідження. Актуальність такого дослідження зумовлюється, насамперед необхідністю врахування у законодавстві про вибори народних депутатів України позитивного досвіду правового регулювання парламентських виборів інших країн, зокрема Чеської та Словацької республік, втілення у вітчизняний виборчий процес міжнародних виборчих стандартів, визначення найбільш оптимальних для нашої держави шляхів розвитку виборчих правовідносин з погляду на їх демократичні засади.
Актуальність дослідження зумовлюється й тим, що парламенти у державному механізмі України, Чехії та Словаччини займають особливе місце в організації та здійсненні управління державними справами, а характер виборів до них є показником рівня демократизму держави і суспільства. Парламенти, реалізовуючи законодавчу функцію, визначають у тому числі й напрями розвитку правової системи, правовий статус суб’єктів різних правовідносин, і насамперед людини та громадянина.
У політико-правовій сфері перед Україною Чехією та Словаччиною постає низка важливих проблем, вирішення яких безпосередньо пов’язане з активною діяльністю парламенту. У цих країнах схожим видається менталітет народів, рівень правової культури їх населення, історичне минуле, сам тип правової системи, на базі якої реалізуються виборчі правовідносини. З огляду на це існує об’єктивна необхідність у науковому аналізі виборчого законодавства, виборів, виборчих правовідносин по виборах у парламенти України, Чеської та Словацької республік з метою врахування досвіду для подальшого вдосконалення виборчого законодавства і практики його застосування в Україні.
Вибори до парламентів України, Чеської та Словацької республік відбуваються на основі різних нормативно-правових актів. Це, перш за все, конституції цих країн та законодавчі акти, якими безпосередньо унормовано підготовку до виборів і виборчі процедури. Для виборчого законодавства цих країн спільною рисою є відсутність його кодифікації (на відміну від Румунії, Республіки Білорусь, Республіки Молдова, Республіки Киргизія). З огляду на це, виключно важливим видається встановлення оптимальної для нашої держави системи законодавчого регулювання виборів до Верховної Ради України. Успішне виконання цього завдання не можливе без глибокого аналізу виборчих правовідносин по виборах у парламенти, результати якого дозволять напрацювати рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства України, яким регулюються парламентські вибори.
Сукупність зазначених чинників визначають актуальність дисертаційного дослідження.
Зв’язок теми дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена відповідно до Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до Європейського Союзу (затверджена Законом України від 18 березня 2004 р. № 1629), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1035-р.). Тема дисертації обрана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри конституційного права та порівняльного правознавства Ужгородського національного університету на 2001 - 2015 рр. Вона пов’язана із комплексною темою «Конституційне будівництво в країнах Центральної Європи у ХХ-ХХІ ст.ст.», а також є складовою частиною загальноуніверситетської комплексної програми, що розробляється науковцями Ужгородського національного університету та зареєстрована у державному реєстрі за № 0196U008267. Тема дослідження розроблялася в рамках комплексної тематики науково-дослідної роботи Інституту держави і права країн Європи Ужгородського національного університету: «Державно-правове будівництво в країнах Європи», одним з виконавців якої був дисертант.
Стан наукової розробки проблеми визначається рівнем та обсягом дослідженості питань правового регулювання інституту виборів у парламенти України, Чеської та Словацької республік, а також існуванням проблем у його практичній реалізації.
Визначальну роль у формуванні методології дослідження інституту парламентських виборів відіграли і наукові роботи таких відомих українських, чеських і словацьких мислителів, громадських діячів і політиків минулого як С. Дністрянський, М. Коркунов, С. Котляревський, Т. Масарик та ін.
Проблемні питання організації та проведення виборів, реалізації своїх повноважень суб’єктами виборчих правовідносин, змісту та сутності принципів виборів, компетенції органів, які забезпечують виборчий процес, розвитку виборчого законодавства розглядалися такими українськими правознавцями як Ю. Барабаш, Ю. Бисага, Д. Бєлов, О. Бориславська, А. Георгіца, С. Головатий, Р. Князевич, Л. Козодой, М. Козюбра, М. Корнієнко, Л. Кривенко, А. Крусян, О. Лавринович, Р. Максакова, М. Орзіх, В. Погорілко, Х. Приходько, В. Серьогін, О. Скрипнюк, О. Совгиря, М. Ставнійчук, О. Тодика, Ю. Тодика, В. Федоренко, О. Фрицький, М. Цвік, В. Шаповал, Ю. Шемшученко, В. Яворський і ін. Окремо слід відзначити важливість для дослідження інституту парламентських виборів монографічного дослідження О. Марцеляка «Вибори народних депутатів України» (2007 р.).
Важливий вплив на теоретико-методологічне забезпечення інституту виборів мали і роботи таких зарубіжних учених-конституціоналістів як М. Баглай, Г. Васілєвич, М. Вітрук, К. Гасанов, Е. Дерев’янко, В. Кабишев, А. Кім, В. Комарова, Ю. Краснов, О. Кутафін, В. Лучин, Б. Страшун, В. Фадєєв, Ю. Фененко, В. Чиркін, А. Шайо та ін. Із чеських і словацьких учених, які досліджували проблеми парламентських виборів слід Я. Філіпа, М. Кубата, К. Кліму, З. Коуделку, Т. Лебеду, В. Павлічка, І. Палуша, Л. Соморову, Ж. Прусака, В. Шімічка, Я. Кіселу, М. Новака, В.Ванечка, Р. Суханека, Б. Баха, К. Малого, О. Кубову, П. Сокола, Л. Кубіна, Я. Дргонца, Є. Брадову та ін.
Разом із тим самостійних монографічних досліджень, присвячених порівняльно-правовим аспектам інституту парламентських виборів в Україні, Чехії та Словаччині в юридичній науці не здійснювалося.
Мета і завдання дослідження. Основною метою дослідження є здійснення наукового аналізу проблем становлення і розвитку виборчого законодавства в парламенти України, Чеської та Словацької республік, а також правовідносин, що виникають у зв’язку із забезпеченням реалізації громадянами цих держав виборчих прав, напрацювання практичних рекомендацій з удосконалення виборчого законодавства і практики його застосування.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:
- визначити місце досліджуваної проблеми в теорії держави та права і конституційного права;
- виходячи зі сформульованих та усталених у науці положень, уточнити поняття виборів, виборчого права, виборчого законодавства, виборчих правовідносин, розкрити роль парламентських виборів у становленні в Україні, Чеській та Словацькій республіках засадничих підвалин для подальшої розбудови правової держави з розвиненим громадянським суспільством;
-здійснити періодизацію генезису конституційно-правових основ парламентських виборів в Україні, Чеській та Словацькій республіках;
- дослідити питання формування комплексної методології дослідження конституційних основ виборів до парламенту;
- встановити функції парламентських виборів в контексті забезпечення участі населення в державному управлінні;
- визначити роль та місце парламентських виборів в системі форм представницької демократії в Україні, Чехії та Словенії;
- встановити предметно-суб’єктний склад парламентських виборів в Україні, Чеській та Словацькій республіках;
- виявити основні стадії організації та проведення парламентських виборів в Україні, Чехії та Словаччині, а також сформувати пропозицій щодо удосконалення їх законодавчого і організаційно-правового забезпечення;
- здійснити аналіз сучасного стану, а також тенденцій розвитку законодавства про вибори у парламенти України, Чехії та Словаччини, встановити та дослідити найбільш суттєві фактори, які визначають подальші напрями розвитку зазначеного процесу. Дослідити позитивні та негативні чинники, які впливають на забезпечення законності парламентського виборчого процесу у вказаних країнах;
- підготувати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства про вибори до Верховної Ради України, зокрема, шляхом розроблення авторського законопроекту про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України».
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з реалізацією права громадян обирати і бути обраними до парламенту, та з організацією та проведенням парламентських виборів в Україні, Чехії та Словаччині.
Предметом дослідження є інститут парламентських виборів в Україні, Чехії та Словаччині та конституційно-правові механізми його реалізації.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складає сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових принципів і підходів та спеціально-наукових методів пізнання конституційно-правових явищ у сфері представницької демократії, використання яких дало змогу отримати науково-обґрунтовані результати щодо конституційно-правових основ парламентських виборів в Україні, Чехії та Словаччині.
Філософсько-світоглядною основою дослідження є положення діалектики, на основі яких конституційно-правові основи парламентських виборів розглядалися у їх розвитку, взаємозв’язку та взаємодії (підрозд. 1.1., 1.3., 2.1., 2.2. 3.1.). Аксіологічний підхід використовувався для з’ясування призначення представницької демократії в контексті головних засад демократичної, правової держави (підрозд. 1.1.). Використання методів аналізу та синтезу сприяло дослідженню нормативно-правових та організаційно-правових засад парламентських виборів в Україні, Чеській та Словацькій республіках (розд. 2 і 3.).
Із спеціальних наукових методів дослідження в роботі використані історичний, системний та структурно-функціональний, порівняльно-правовий, формально-логічний, статистичні методи (вибіркового статистичного спостереження, зведення та групування статистичних показників) та інші.
Історичний метод використовувався для з’ясування основних етапів становлення та розвитку парламентських виборів в Україні, Чеській та Словацькій республіках (підрозд. 1.3.); системний та структурно-функціональний методи - для виявлення призначення парламентських виборів у системі форм представницької демократії в Україні, Чехії та Словаччині (підрозд. 1.1.); порівняльно-правовий - для співставлення юридичних понять, явищ і процесів, визначення їх спільних та специфічних ознак у системі виборчого законодавства України, Чеської та Словацької республік, (підрозд. 1.1., 2.2.); формально-логічний - для визначення поняття конституційних основ парламентських виборів та здійснення їх класифікації (підрозд. 1.1.); статистичні методи - для одержання, узагальнення, групування та аналізу кількісних і якісних характеристик проведених в Україні місцевих референдумів (розд. 2.).
Емпіричну базу дослідження становлять: а) акти та проекти актів чинного законодавства України, Чеської та Словацької республік, міжнародно-правові акти, що визначають стандарти регулювання представницької демократії; б) узагальнені статистичні дані щодо організації та проведення парламентських виборів в Україні, Чехії та Словаччині, отримані з різних офіційних та наукових джерел (1991 - 2012 рр.).
Теоретичну базу дисертаційного дослідження становлять праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі теорії держави і права, конституційного права, і насамперед виборчого права. При підготовці дисертації використовувалися також положення історії держави і права, конституційного права, порівняльного конституційного права, міжнародного публічного права, адміністративного права.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що дисертація є першим в Україні науковим дослідженням, в якому комплексно, системно у порівняльному аспекті розглядаються теоретичні й практичні проблеми виборчого права, виборчого законодавства і виборчих правовідносин з виборів до парламентів України, Чеської та Словацької республік. Її результати дозволяють сформулювати цілісну та завершену концепцію конституційних основ виборчого права в Україні, Чеській та Словацькій республіках, як однієї з форми безпосередньої демократії.
Одержані висновки дозволили обґрунтувати й сформулювати низку теоретико-методологічних положень та практичних рекомендацій щодо удосконалення нормативно-правового регулювання виборчого процесу в Україні та їх подальшої реалізації. Результати проведеного дослідження знайшли своє відображення у таких положеннях:
вперше:
• систематизовано найбільш поширені у вітчизняній і зарубіжній конституційно-правовій науці природно-правові та позитивістські теоретико-методологічні підходи до визначення конституційно-правових основ парламентських виборів в Україні, Чеській та Словацькій республіках;
• запропоновано авторське визначення поняття «вибори», під яким, на думку дисертанта, слід розуміти історично сформовану форму прямого народовладдя, зміст якої полягає в формуванні шляхом голосування виборних представницьких органів державної влади і органів місцевого самоврядування та наділення їх народом чи територіальною громадою (комуною) легітимними владними повноваженнями;
• обґрунтовано висновок, що під методологією дослідження інституту парламентських виборів слід розуміти систему взаємозумовлених світоглядних методологічних принципів і методів всебічного та комплексного пізнання сутності та змісту правового механізму реалізації конституційного права громадян на обрання парламентаріїв, а також процедури забезпечення народного представництва на загальнодержавному рівні шляхом проведення парламентських виборів;
• обґрунтовано авторське бачення поняття світоглядних методологічних принципів дослідження інституту парламентських виборів, які, на думку дисертанта являють собою систему визначальних ідей і цінностей, що формують правосвідомість і світогляд правознавця, сприяють оптимальному вибору і ефективному використанню ним методологічного інструментарію, в тій чи іншій комбінації, при пізнанні сутності та змісту виборів до парламенту. Основними із них є принципи неупередженості та свободи наукових досліджень, комплексності досліджень, системності, діалектики, історизму, компаративістики, детермінізму, герменевтики, формальної логіки, синергетичний та інші;
• зроблено висновок, що особливості методології дослідження інституту парламентських виборів в Україні, Чехії та Словаччині полягають в органічному поєднанні в ній системи взаємозумовлених традиційних і нових світоглядних методологічних принципів і конкретних методів пізнання організації та проведення парламентських виборів, застосування яких дозволяє виявити шляхи і напрямки удосконалення інституту парламентських виборів в Україні на основі позитивного світового, і насамперед європейського досвіду;
• здійснено комплексну періодизацію основних етапів становлення та розвитку інституту парламентських виборів в Україні, Чехії та Словаччинні;
• обґрунтовано висновок, що зміст спеціальної правосуб’єктності суб’єктів парламентського виборчого процесу в Україні, Чехії та Словаччині визначається їх спеціальною компетенцією на кожній із стадій парламентського виборчого процесу (висування кандидатів у парламентарії, утворення виборчих комісій, реєстрація кандидатів у парламентарії, проведення передвиборної агітації, утворення виборчих дільниць тощо), визначених в конституціях і спеціальних законах про вибори парламентаріїв у цих державах. При цьому, конституційно-правовий статус суб’єктів парламентського виборчого процесу в Україні, Чехії та Словаччині вбачається як унормована в конституціях і чинному виборчому законодавстві цих держав система нормативно-правових і інституційних компонентів, які визначають поняття, принципи, конституційну правосуб’єктність та гарантії діяльності та поведінки суб’єктів парламентського виборчого процесу на кожній із стадій реалізації конституційного права громадян обирати і бути обраним до парламенту;
• зроблено висновок, що формування сучасної системи законодавства про вибори у парламенти України, Чехії і Словаччини відбувається під постійним впливом міжнародних виборчих стандартів. Ці стандарти являють собою визначальний політико-правовий фактор, який задає вектор розвитку цієї галузі законодавства;
• на основі результатів дисертаційного дослідження підготовлено авторську редакцію проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України»» (Додаток А);
удосконалено:
• методологію дослідження конституційних засад парламентських виборів як системи взаємозумовлених методологічних принципів і безпосередніх методів пізнання юридичної природи цієї пріоритетної форми представницької демократії;
• визначення понять «вибори», «інститут парламентських виборів», виборча система», «виборчий процес»;
дістали подальший розвиток:
• положення про те, що категорія «парламентські вибори» порівняно з категорією «вибори народних депутатів України» більш точно передає сутність і зміст цього виду виборів - формування виборчим корпусом загальнонаціонального представницького парламенту, забезпечення народного представництва на рівні держави;
• висновки щодо основних класифікуючих ознак форм безпосереднього народовладдя, які поширюються й на місцевий референдум (особливий предметно-суб’єктний склад; зобов’язуючий характер рішень; спрямованість на вирішення суспільно значущих питань; легітимність, тобто реалізація в порядку, визначеному Конституцією та законами України тощо);
• висновок про неможливість віднайти універсальну виборчу систему чи найоптимальнішу модель виборчого процесу для парламентських виборів на підставі аналізу виборів до Верховної Ради України усіх скликань;
• положення про те, що парламентські вибори виконують низку загальносоціальних функцій, а саме: а) інструментальну; б) легітимації влади парламенту; в) представництва інтересів різних соціальних угруповань; г) контрольну; д) консолідуючу; е) мобілізуючу; є) комунікативну; ж) політичної соціалізації громадян; з) соціального компромісу.
Практичне значення одержаних результатів. Матеріали та висновки дисертації можуть стати теоретико-методологічним підґрунтям наукового вирішення проблем, пов’язаних з конституційно-правовими засадами організації та проведення парламентських виборів в Україні. Зокрема, вони можуть бути враховані під час законопроектних робіт по удосконаленню положень Конституції України про вибори до Верховної Ради України і при удосконаленні чинного спеціального закону про парламентські вибори, при розробці проекту Виборчого кодексу України, а також при підготовці навчальних посібників і підручників з конституційного права України, конституційного процесу України, конституційного права зарубіжних країн, виборчого права України, а також у процесі викладання вказаних навчальних дисциплін та спецкурсів.
Впровадження у практику отриманих результатів дисертації було здійснено шляхом подання до Міністерства юстиції України проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України» (акт впровадженнявід 14.09.10 р. № 18-52/671).
Апробація дисертації. Основні положення й висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри конституційного права та порівняльного правознавства юридичного факультету Ужгородського національного університету.
Результати дисертації були оприлюдненні на наступних конференціях: «Правовий статус національних меншин» (Ужгород, 28 травня 2003 р.); «Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні» (м. Івано-Франківськ, 22 квітня 2005 року); «Вибори-2006. Досвід. Проблеми. Перспективи» (м. Київ, 31 жовтня - 1 листопада 2006 року); «Правовий захист людини та громадянина в Україні» (Київ, 24 листопада 2011 року); «Розвиток соціально-економічних систем у трансформаційних умовах» (м. Бердянськ, Бердянський університет менеджменту і бізнесу, 30-31 жовтня 2012 р.).
Висновки та положення, розроблені автором особисто, також пройшли апробацію при підготовці лекцій на кафедрі конституційного права та порівняльного правознавства юридичного факультету Ужгородського національного університету з навчальної дисципліни «Конституційне право України».
Публікації. Результати дисертації знайшли своє відображення у 7 наукових публікаціях здобувача, з яких 6 у фахових виданнях з юридичних наук.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу парламентських виборів як самостійного інституту конституційного права, форми безпосередньої демократії та способу реалізації конституційного права громадян обиратися та бути обраним до парламенту, та на основі порівняльно-правового аналізу виборів парламентаріїв в Україні, Чехії та Словаччині, сформульовано ряд положень, висновків і пропозицій, спрямованих на удосконалення теоретико-методологічних основ і законодавчого регулювання виборів народних депутатів:
1. Вибори до парламенту є важливим універсальним показником рівня розвитку парламентаризму, демократії та зрілості громадянського суспільства і мають суттєве значення для утвердження верховенства права, розвитку правової держави, громадянського суспільства, політичних конституційних прав громадян в усіх державах світу.
2. Під виборами слід розуміти історично утверджену форму прямого народовладдя, зміст якої полягає в формуванні шляхом голосування виборних представницьких органів державної влади і органів місцевого самоврядування та наділення їх народом чи територіальною громадою (комуною) легітимними владними повноваженнями.
Узагальнюючи підходи до розуміння виборів, сформовані українськими, чеськими, словацькими і іншими вченими-конституціоналістами, цю вибори можна визначити як: 1) найбільш давній інститут народовладдя (народоправства); 2) полісуб’єктні політико-правові відносини, що виникають, змінюються та припиняються з приводу виборів; 3) інститут конституційного права, норми якого регулюють організацію та проведення виборів; 4) самостійний демократично-правовий режим, пов’язаний із забезпеченням реалізації виборчих прав громадян; 5) установча діяльність народу; 6) конституційне політичне право громадян обирати і бути обраним до представницьких органів державної влади і органів місцевого самоврядування чи на виборні посади; 7) форма делегування виборцями владних повноважень представницькому органу чи особі; 8) засадничий інститут конституційного ладу через який легалізується та легітимізується публічна представницька влада в країні; 9) форма легітимної боротьби за владу та правовий запобіжник щодо незаконного захоплення влади у країні; 10) спосіб мобілізації та легітимної ротації політичних еліт у державі, своєрідний «соціальний ліфт» для перспективних політиків і управлінців; 11) форму досягнення консенсусу в громадянському суспільстві при формуванні парламенту чи іншого представницького органу; 12) спосіб просування та реалізації політичних, соціально-економічних і інших ідей і ідеологій на загальнонаціональному та локальному рівнях тощо.
3. Парламентські вибори – це вид виборів, зміст якого полягає в обранні та наділенні громадянами легітимними повноваженнями конституційного складу загальнонаціонального законодавчого представницького органу - парламенту. Для парламентських виборів властиві ті ж юридичні кваліфікації, що й для виборів загалом, за винятком суб’єкту обрання.
Парламентські вибори, як і вибори в цілому, реалізують низку загальносоціальних функцій, а саме: легітимації влади парламенту; представництва інтересів різних соціальних груп; громадського контролю; консолідації громадянського суспільства та народу в цілому; мобілізуючу; комунікативну; політичної соціалізації громадян; соціального компромісу тощо.
4. Інститут парламентських виборів є важливою складовою системи конституційного права загалом і виборчого права зокрема, що поєднує в собі норми і інститути (субінститути) конституційного права, які визначають принципи, види, предмет і правовий статус суб’єктів парламентських виборів, порядок їх організації та проведення, а також гарантії реалізації конституційного права виборців обирати і бути обраним до парламенту держави.
Інститут парламентських виборів є похідним від виборів в цілому і йому властива та ж множинність сенсів і змістів, що й виборам. Основними ознаками інституту парламентських виборів є: 1) доктринальна та предметна єдність, визначена однорідними виборчими правовідносинами, пов’язаними з обранням парламентаріїв і формуванням парламентів; 2) політико-правовий характер, зумовлений предметом правового регулювання парламентських виборів, які є загальновизнаним легітимним механізмом селекції національних політичних еліт; 3) функціональна спеціалізація в системі конституційного права: його норми і інститути (субінститути) забезпечують реалізацію права громадян обирати і бути обраними до парламенту, а також розвиток парламентаризму та представницької демократії; 4) складність внутрішньої побудови, яка обумовлюється наявністю матеріальних і процесуальних норм, субінститутів і інститутів, які визначають принципи, види, предмет і правовий статус суб’єктів парламентських виборів, порядок їх організації та проведення; 5) комплексна об’єктивація (позитивне унормування) у самостійних структурних елементах системи чинного законодавства, а саме: у самостійних розділах конституцій, розділах виборчих кодексів, спеціальних законах чи у розділах спеціальних законів, підзаконних нормативно-правових актах, а іноді в інших видах системи галузевих джерел права (правових звичаях, правових договорах тощо).
5. Методологія дослідження інституту парламентських виборів - це система взаємозумовлених світоглядних методологічних принципів і методів всебічного та комплексного пізнання сутності та змісту правового механізму реалізації конституційного права громадян обирати і бути обраними до парламенту, а також процедури забезпечення народного представництва на загальнодержавному рівні шляхом проведення парламентських виборів.
Особливості методології дослідження інституту парламентських виборів в Україні, Чехії та Словаччині полягають в органічному поєднанні в ній системи взаємозумовлених традиційних і нових світоглядних методологічних принципів (принципи неупередженості та свободи наукових досліджень, комплексності досліджень, системності, діалектики, історизму, компаративістики, детермінізму, герменевтики, формальної логіки, синергетики і ін.) і конкретних методів (системний, структурно-функціональний, діяльнісний, порівняльно-правовий, історично-ретроспективний, формально-догматичний, конкретно-соціологічний, прогностичний та ін.) пізнання організації та проведення парламентських виборів, застосування яких дозволяє виявити шляхи і напрямки удосконалення інституту парламентських виборів в Україні на основі позитивного світового, і насамперед європейського досвіду.
6. Дослідження генезису правового регулювання виборів в Україні, Чехії та Словаччині, попри розбіжність відповідних історичних процесів, дозволяють періодизувати генезис цього інституту народовладдя у загальному вигляді та виділити його наступні етапи: перший, «протопарламентський» і «протовиборчий» етап (із ІV - ХV ст.ст. – до початку XX ст.) – характеризується зародженням «вічевої демократії» в Київській Русі та «імперії Само», а також місцевих станово-представницьких сеймів у чеських і словацьких землях; утвердженням елементів виборності в козацьких республіках і конституціях на українських землях за Козацької доби та започаткуванням за часів імперії Габсбургів станових сеймів Чехії та Моравії; другий етап (початку XX ст. – 1939 р.) – ознаменувався запровадженням загальних вільних виборів до парламенту Австро-Угорщини і створенням після розпаду Австро-Угорської імперії в 1918 р. виборних Народних зборів Чехословаччини, а також національно-визвольними змаганнями 1917-1921 рр. в Україні та спробою утвердження вітчизняного парламентаризму й започаткуванням інституту парламентських виборів, що була перервана встановленням радянської влади і запровадженням «радянського парламентаризму»; третій етап (1939-1945 рр.) – призвів до ліквідації виборчих прав і парламентських інституцій України, Чехії та Словаччини під час II світової війни; четвертий етап (1946 – 1989 рр.) – характеризується поновленням радянської системи безальтернативних виборів на чолі з КПРС до «системи рад всіх рівнів» і відтворенням цієї системи після останніх вільних виборів у Чехословаччині в 1946 р. при формуванні Народних Зборів ЧССР; п’ятий етап (1989 – до сьогодні) – охарактеризувався руйнуванням т. з. «соціалістичного табору» (1989-1990 рр.), а за ним і колишнього СРСР (1991 р.) та запровадженням у незалежних державах Україні, Чехословаччині, а з 1993 р. – Чехії та Словаччини, інституту демократичних парламентських виборів із його подальшим удосконаленням у теорії, правотворчій і правозастосовній практиці.
7. Парламентська виборча система - це встановлений законодавством спосіб проведення виборів до парламенту країни, який охоплює собою основні засади залучення громадян до виборів, організацію виборів і визначення результатів голосування. Її структурними елементами є: виборча формула; кількість парламентаріїв, що обираються в одному окрузі; можливість виборців обирати між кандидатами, а не лише між партіями; обсяг загальності виборів; кількість турів тощо.
Основними типами парламентської виборчої системи є: мажоритарна, пропорційна та змішана виборчі системи. В Україні при формуванні однопалатної Верховної Ради застосовується пропорційно-мажоритарна парламентська виборча система, у двопалатному парламенті Чехії Палата депутатів обирається за пропорційною виборчою системою, а Сенат – за мажоритарною, а Національна рада Словацької Республіки обирається за пропорційною виборчою системою. Водночас парламентські виборчі системи зберігають свою динамічність.
До критеріїв вибору найбільш ефективної виборчої системи при організації та проведенні виборів слід віднести: 1) доцільність її запровадження; 2) прозорість і простоту способу перетворення голосів виборців у легітимно обраних парламентаріїв; 3) посилення виливу виборців на якісний склад майбутнього парламенту; 4) забезпечення більш тісного зв’язку між виборцями та обраними парламентаріями, особливо в між електоральний період; 5) відповідність основним міжнародним стандартам у сфері виборчого права.
8. Під парламентським виборчим процесом слід розуміти визначену чинним законодавством цілеспрямовану діяльність уповноважених суб’єктів із підготовки та проведення виборів парламентаріїв.
Основними стадіями парламентського виборчого процесу в Україні є: 1) висування кандидатів у депутати; 2) утворення виборчих комісій (крім ЦВК); 3) реєстрація кандидатів у депутати; 4) проведення передвиборної агітації; 5) утворення спеціальних виборчих дільниць, що існують на тимчасовій основі; 6) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення; 7) голосування; 8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування; 9) встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення; 10) припинення повноважень окружних та дільничних виборчих комісій. У випадках, передбачених законодавством України, виборчий процес може включати також такі етапи: 1) повторне голосування; 2) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків повторного голосування. Натомість, у виборчому процесі Чехії та Словаччини виділяють три основні стадії (етапи), серед яких: 1) організаційно-підготовча стадія; 2) стадія голосування; 3) стадія встановлення результатів голосування та вручення депутатських мандатів.
9. Суб’єктами парламентських виборів є суб’єкти конституційно-правових відносин, наділені спеціальною правосуб’єктністю щодо здійснення виборчих процедур під час організації та проведення виборів парламентаріїв. Такі суб’єкти слід визначати як «суб’єкти парламентського виборчого процесу», а їх коло в конкретно взятій державі залежить від типу виборчої системи, яка застосовується щодо обрання парламентаріїв.
Конституційно-правовий статус суб’єктів парламентського виборчого процесу в Україні, Чехії та Словаччині є унормованою в конституціях і чинному виборчому законодавстві цих держав системою нормативно-правових і інституційних компонентів, які визначають поняття, принципи, конституційну правосуб’єктність та гарантії діяльності та поведінки суб’єктів парламентського виборчого процесу на кожній із стадій реалізації конституційного права громадян обирати і бути обраним до парламенту.
10. До системи суб’єктів парламентського виборчого процесу законодавство України, Чехії та Словаччини відносить, насамперед: 1) виборця; 2) виборчі органи (виборчі комісії всіх рівнів); 3) партії, рухи і коаліції, що висунули кандидата у депутати; 4) кандидатів у депутати; 5) офіційних спостерігачів від партій, що висунули депутата, чи офіційних спостерігачів від депутатів та від громадських організацій. Водночас, коло суб’єктів парламентського виборчого процесу на сучасному етапі розвитку європейського конституціоналізму слід розширити з метою залучення якомога більшого кола інститутів громадянського суспільства (громадських об’єднань, профспілок та ін.) для реалізації та гарантування конституційного права громадян обирати і бути обраними до парламенту.
11. Формування сучасної системи виборчого законодавства у парламенти України, Чехії і Словаччини відбувається під постійним впливом міжнародних виборчих стандартів, які є визначальним політико-правовим чинником, що встановлює вектор розвитку цієї галузі законодавства та задає певні контури так званої «ідеальної» моделі виборчого законодавства, яка, на наш погляд, повинна передбачати: 1) використання різнобічних моделей організації виборів; 2) об’єднання при формуванні парламенту виборчих механізмів місцевого і національного рівнів; 3) максимальне врахування інтересів відокремлених територіальних одиниць і національних меншин; 4) зміну співвідношення механізмів прямих і опосередкованих виборів на користь перших; 5) розширення складу виборчого корпусу.
12. Основними тенденціями розвитку парламентського виборчого законодавства в Україні, Чехії та Словаччині є: 1) запровадження міжнародних стандартів, включаючи стандарти ЄС щодо виборчого права; 2) уніфікація виборчого законодавства та запровадження єдиних підходів щодо реєстрації виборців, ведення агітації, підрахунку голосів та оприлюднення результатів виборів до різних видів виборів; 3) підготовка та прийняття виборчих кодексів; 4) посилення рішень органів конституційної юстиції в системі парламентського виборчого законодавства; 5) гуманізація парламентського виборчого законодавства та посилення його правозахисної функції.
Разом із тим, найбільш дієвим способом удосконалення інституту парламентських виборів для країни, Чехії та Словаччини на сьогодні залишається прийняття нових законів про вибори парламентаріїв, та внесення змін до чинних.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Агешин Ю. А., Кузьмин Э. Л. Подлинное народовластие и демократия для избранных. - М. : Знание, 1987. - 64 с.
2. Адаменко А.Ю. Трансформація виборчої системи в Україні // Вісних Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. - 2007. - №760. - С. 48 - 51.
3. Айзавян М.С., Леванский В.А., Лысенко В.И., Новикова Т.В. Обновление избирательного законодательства России // Государство и право. - 1993. - № 8. - С. 28-37.
4. Актуальні проблеми конституційного права України : підручник / за заг. ред. проф. А.Ю. Олійника. – К. : «Центр учбової літератури», 2013. – 554 с.
5. Актуальні проблеми теорії держави та права. Частина I. Актуальні проблеми теорії держави: Навчальний посібник / С. М. Тимченко, С. К. Бостан, С. М. Легуша, Н. М. Пархоменко, Т. О. Пікуля, Н. В. Пронюк. – К.: КНТ, 2007. – 288 с.
6. Алебастрова И. А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран : учеб. пособ. / И. А. Алебастрова. – М. : Юриспруденция, 2000. – 304 с.
7. Аллан Т. Р. С. Конституційна справедливість. Ліберальна теорія верховенства права / Т. Р. С. Аллан. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – 385 с.
8. Алексеев С. С. Теория государства и права : учеб. для юрид. вузов и факульт. / С. С. Алексеев, С.И. Архипов, В. М. Корельский и др. – М. : Изд-во ИНФРА-М-НОРМА, 1999. – 570 с.
9. Антологія лібералізму: політико-правничі вчення та верховенство права / [упор.: С. Головатий, М. Козюбра, О. Сироїд; відп. ред. С. Головатий; наук. ред. С. Головатий, О. Сироїд, О. Волкова, А. Черевко; вст. сл. С. Головатий]. – К. : "Книга для бізнесу", 2008. – 992 с.
10. Антологія української юридичної думки : у 6 т. / [редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.]. Т. 4: Конституційне (державне) право / [упоряд. В. Ф. Погорілко, О. В. Батанов, В. Л. Федоренко; відп. ред. В. Ф. Погорілко]. – К. : Вид. дім "Юридична книга", 2003. – 600 с.
11. Антологія української юридичної думки: у 10 т. / [редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.]. Т. 9: Юридична наука радянської доби / [упоряд.: В.Б. Авер'янов, О.М. Костенко, В.П. Нагребельний, В.Ф. Погорілко, К. О. Савчук, І. Б. Усенко, Г. П. Тимченко; відп. ред. В. П. Нагребельний]. -К.: Видавничий дім «Юидична книга» 2004. -848 с.
12. Арановский К.В. Государственное право зарубежных стран: Учебник для вузов. -: Издательская группа «Форум»-«Инфра-М», 1999. -488 с.
13. Баглай М. В. Конституционное право Российской Федерации: [учеб. для вузов] / М. В. Баглай. - 6-е изд., изм. и доп. - М. : Норма, 2007. - 784 с.
14. Баглай М.В., Туманов В.А. Малая энциклопедия конституционного права. - М.: Изд-во «Бек», 1998. - 519 с., С. 159.
15. Барабаш Ю. Установча влада Українського народу як конституційний феномен // Право України. – 2009. - № 11. – С. 73-79.
16. Барабаш Ю. Г. Державно-правові конфлікти в теорії та практиці конституційного права : монограф. / Ю. Г. Барабаш. - Х. : Право, 2008. - 220 с.
17. Барабашев Г. В. Избирательная кампания: цели и средства // Сов. госуд. и право. - 1987. - № 4. - С. 2 - 12.
18. Батанов О. В. Муніципальне право України: Підручник / Відпов. ред. М. О. Баймуратов. - Х. : «Одіссей», 2008. - 528 с.
19. Безуглов А. А. Суверенитет советского народа. - М.: Юридическая литература, 1975. - 198 с.
20. Бєлов Д. М. Парадигма українського конституціоналізму: Дисерт. на здоб. наук. ступеня д.ю.н. - Ужгород., 2012. - 568 с.
21. Бжезінський З. Стратегічне бачення: Америка і криза глобальної влади / З. Бжезінський / Пер. з англійської Г. Лелів. - Львів : Літопис, 2012. - 168 с.
22. Білоус А. Пропорційні вибори в Україні: передумови запровадження та основні характеристики // Нова політика - 2001. - № 1. - С. 2 - 6.
23. Бисага Ю.М. Виборче законодавство першої Чехословацької Республіки (1918-1938 рр.) // Право України. - 2000. - № 2. - С. 103-105., С. 104.
24. Богашева Н. В. Відносини держави і політичних партій в Україні: конституційно-правові аспекти : монографія / Н. В. Богашева. – К. : Логос, 2012. - 446 с.
25. Богашева Н., Ключковський Ю. Еволюція виборчої системи в Україні // Вісник Центральної виборчої комісії. - 2005. - № 1. - С. 42 - 49.
26. Богданова Н.А. Система науки конституционного права / Н. А. Богданова. - М.: Юристъ, 2001. - 256 с.
27. Большой юридический словарь. - М.: «Инфра-М», 1999. - 790 с.
28. Бориславська О.М., Різник С.В. Організація державної влади в сучасному світі : конституційно-правова енциклопедія / О.М. Бориславська, С.В. Різник. - Львів : ПАІС, 2012. - 456 с.
29. Бурлацкий Ф., Мушинский В. Народ и власть. - М.: Политиздат, 1986. - 256 с.
30. Буроменський М. Застосування міжнародного-правових норм про права людини у внутрішньому правопорядку України // Вісник Академії правових наук України. -1999. - № 1(16). - С. 86-94.
31. Бутко И. Ф. Власть народа посредством самого народа. - М.: Мысль, 1988. - 236 с.
32. Василевич Г. А. Конституционное право Респубики Белорусь: Учебник / Г. А. Василевич. Мн. : Книжный Дом, 2010. 768 с.
33. Вацлав Ванечек. История государства и права Чехословакии. - М.: Юридическая литература, 1981. - 503 с.
34. Венгеров А. Б. Теория государства и права : учеб. / А. Б. Венгеров. - 4-е изд. стер. - М. : Омега-Л, 2007. - 608 с.
35. Вешняков А.А. Международные избирательные стандарты // Избирательное право и избирательный процесс в Российской Федерации: Учебник для вузов. Отв. ред. докт. юрид. наук. А.В. Иванченко. - М.: Изд-во «НОРМА», 1999. - С. 123 - 148.
36. Виборча кампанія. Зарубіжний та вітчизняний досвід. - Київ-Лондон: Вестмістерський фонд демократії (Великобританія), 1997. - 129 с.
37. Виборче право України : навч. посіб. / [за заг. ред. В. Ф. Погорілка, М. І. Ставнійчук]. - К.: Парламентське вид-во, 2003. – 383 с.
38. Витрук Н. В. Конституционное правосудие. Судебно-конституционное право и процес : учеб. пособ. – Изд. 2-е, перераб. и доп. / Н. В. Витрук. – М. : Юристъ, 2005. - 527 с.
39. Витрук Н. В. Народовластие как конституционная ценность // Конституционно-правовые основы народовластия в России и Италии. Материалы V Межд. научн.-практической конференции / Под ред. Н. В. Витрука и Л. А. Нудненко. - М. : РАП, 2012. - 226 с.
40. Вишинський А. Виборчий закон СРСР (у запитаннях і відповідях). - К.: Державне видавництво Політичної літератури, 1951. - 40 с.
41. Волошин Ю. О. Конституційно-правове забезпечення європейської міждержавної інтеграції: теоретико-методологічні аспекти : монографія / за ред. М. О. Баймуратова / Ю.О. Волошин. - К.: Логос, 2010. - 428 с.
42. Волянська Г. М. Народний суверенітет та форми його реалізації в Україні: конституційно-правові аспекти; Дисерт. ... канд. юрид. наук.; 12.00.02 - конституційне право./ Галина Михайлівна Волянська. - К., 1995. - 229 с.
43. Габричидзе Б. Н. Конституционное право России : [учеб. для вузов] / Б. Н. Габричидзе, А. Г. Чернявский. - М.: Издательсько-торговая корпорация «Дашков и К», 2007. - 1124 с.
44. Гарчева Л.П., Ярмиш А.Н. Конституционное право Украины. Учебное пособие. 2 - е издание. - Симферопль: ДОЛЯ, 2002. - С. 147.
45. Георгіца А. З. Конституційне право зарубіжних країн: навч. посібн. / А.З. Георгіца. – Чернівці : «Рута», 2000. - 431 с.
46. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. - Тернопіль: Астон», 2003. - 432 с.
47. Годованець В. Ф., Головін А. С. Конституційне право України: навч. посібник / В. Ф. Годованець, А. С. Головін. – К.: ДП «Видавничий дім «Персонал», 2011. – 384 с.
48. Григорян Л.А. Народовластие в СССР. - М., 1972. - 296 с.
49. Гринюк Р. Ф. Ідея правової держави: теоретико-правова модель і практична реалізація / Р. Ф. Гринюк. – К. : Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. – 388 с.
50. Даймонд Л. Глобальне відродження демократії / Л. Даймонд, М. Ф. Платнер; пер. з англ. наук. ред., передм., коментарі та покажчик імен Є. Виноградова. - Л. : Ахілл, 2004. - 464 с.
51. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
52. Демократичний потенціал пропорційних виборчих систем / С. Конончук, О. Ярош, С. Горобчишина ; Укр. незалеж. центр політ. дослідж. – К. : Агентство «Україна», 2009. - 80 с.
53. Денисов А. И. Общая система социалистической демократи. - М.: Юридическая литература, 1975. - 214 с.
54. Денисов А. И. Советское государственное право / А. И. Денисов. – М. : Юрид. изд-во Минюста СССР, 1947. - 467.
55. Денисов В.Н. Статус міжнародних договорів в Конституції України // Вісник Академії правових наук України. - 1997. - № 1(8). - С. 29 - 36.
56. Денисов А. И. Теория государства и права / А. И. Денисов. – М. : Юрид. изд-во Минюста СССР, 1948. - 532 с.
57. Дерев’янко С. Віковий ценз учасників виборів і референдумів за конституціями світу: порівняльно-правовий аналіз // Вибори і демократія. – 2008. - № 1. - С. 17 - 24.
58. Дерев’янко С. М. Обмеження права громадян на участь у виборах і референдумах: порівняльно-правовий аналіз норм конституцій світу // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2009. - Вип. 44. - С. 218-223.
59. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи : монограф. / [за ред. Ю. С. Шемшученка]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. - 656 с.
60. Дешко Т. Пропорційна виборча система в Україні: передумови запровадження та основні характеристики// Віче. - 2005. - № 7 - 8. - С. 118 - 122.
61. Джанда К., Берри Д. М., Голдман Д., Хула К. В. Трудным путем демократии: Процесс государственного управления в США / К. Джанда, Д. М. Берри, Д. Голдман, К. В. Хула : [пер. с англ.]. - М., 2006. - 656 с.
62. Довідник молодого виборця. - Л.: Товариство Лева, 1999. - 32 с.
63. Дослідження найбільш поширених у світі пропорційних виборчих систем і перспектив їх запровадження у національне державотворення та право творення : Аналіт. доповідь / За аг. ред. О. А. Фісуна. - К. : НІСД, 2007. - 120 с.
64. Дорогин В. А. Суверенитет в советском государственном праве / Под ред. чл.-кор. АН СССР М. Аджанова. - М.: Тип. ВПШ при ЦК ВКП(б), 1948. - 208 с.
65. Душин И., Сысун А., Ложкин Б. Выборы: технологии избирательных кампаний. - Х.: РА, 1998. - 160 с.
66. Дюкло Ж. Будущее демократии; Перевод с франц. - М.: Изд-во «Иностранная література», 1963. - 200 с.
67. Еллинек Г. Общее учение о государстве / Г. Еллинек. - СПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004. - 752 с.
68. Енгибарян Р.В., Тадевосян Е.В. Конституционное право: Учебник. - М.: «Юристъ», 2000. - 492 с., С. 363.
69. Эллисон К. Стэнгэр. Распад Чехословакии как непредвиденное следствие «бархатной» конституционной революции // Конституционное Право: Восточноевропейское Обозрение. - 1997. - № 1 (18). - С. 10 - 15.
70. Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права : мат. Венеціанської Комісії, Парламентської Асамблеї, Комітету Міністрів, Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи. - Вид. 2-е, випр. і доп. / [за ред. Ю. Ключковського ; пер. з англ.]. - К. : Логос, 2009. - 500 с.
71. Єзеров А. Конституційний конфлікт як феномен та процес в Україні : монограф. / А. Єзеров. - О. : Юридична література, 2008. - 240 с.
72. Жакке Ж.-П. Конституционное право и политические институты : учеб. пособ. / Ж.-П. Жакке; пер. с франц. - М. : Юристъ, 2002. - 365 с.
73. Жданов Ю.Н. Избирательное право и избирательные системы // Конституционное право: Учебник. Отв. ред. А.Е. Козлов. – М.: Издательство «БЕК», 1996. – 464 с., С. 260.
74. Журавський В. С. Становлення і розвиток українського парламентаризму (теоретичні та організаційно-правові проблеми) / В. С. Журавський. - К. : Парламентське вид-во, 2002. - 344 с.
75. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. // Офіційний вісник України. - 2008. - № 93. - Ст. 3103.
76. Загальна теорія держави і права / За ред. М. В. Цвіка та О. В. Петришина. - Х.: Право, 2009. - 584 с.
77. Заєць А.П. Формування ідеї правової державності в процесі створення нової Конституції України (1990-1994 рр.) // Вісник Академії правових наук України. -1998. -№ 4 (15). -С. 54-70.
78. Закон «Про вибори до Установчих Зборів Української Народної Республіки» // Вісник ГУ УНР. - 1917. - № 5.
79. Зиновьев А.В. Конституционное право России: Учебник - Москва - Санкт-Петербург: Издательский Торговый Дом «Герда», 2000. - 416 с., С. 149.
80. Зиновьев А.В., Поляшова И.С. Избирательная система России (теория, практика и перспективы) - СПб.: Юридический центр Пресс. 2003. - С. 20 - 40.
81. Иванченко А.В. Демократические институты в истории Советского государства // Советское государство и право. - 1989. - № 1. - С. 120 - 129.
82. Инструкция о выборах в Советы // СЗ СССР. - 1926. - № 66. - Ст. 500.
83. Избирательное право: учеб. пособ. / [под ред. К. К. Гасанова, В. Н. Белоновского]. - М. : ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2007. - 351 с.
84. Избирательное право России: [учеб. для ст. вузов, обучающихся по специальности 030501 «Юриспруденция» / В. О. Лучин и др.; под. ред. В. О. Лучина]. - М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2008. - 671 с.
85. Избирательное право (по Георгу Майеру, Дж. С. Миллю, Эсмену, Еллинеку, Коркунову и др.). - Санкт-Петербург.: Луч, 1905. - 22 с., С. 4.
86. Избирательное право и избирательный процесс в Российской Федерации: Учебник для вузов. - Отв. ред. докт.юрид.наук. А.В.Иванченко. – М.:Изд-во «НОРМА», - 1999. - 856 с.
87. Йирина Сиклова. Люстрация, или чешский способ проверки благонадежности // Конституционное Право: Восточноевропейское Обозрение. - 1996. - № 2 (15). - 256 с.
88. Ильинский И.П., Страшун Б.А., Ястребов В.И. Государственное право зарубежных социалистических стран: Учебник. - М.: Междунар. отношения, 1985. - 464 с., С. 316.
89. Кабышев В. Т. Прямое народовластие в социалистическом государстве. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1974. - 152 с.
90. Кальченко С. Правові можливості оскарження в адміністративному порядку порушень Закону «Про вибори народних депутатів» // Юридичний журнал. - 2005. № 9 (39) - С. 103 - 113.
91. Кельзен Ганс. Чисте правознавство / Ганс Кельзен; пер. з нім. О. Мокровольського; з дод.: Проблеми справедливості. - К. : Юніверс, 2004. - 496 с.
92. Кельман М. С. Юридична наука: проблеми методології : монографія / М. С. Кельман. – Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2011. – 492 с.
93. Керимов Д. А. Методология права: Предмет, функции, проблемы философии права / Д. А. Керимов. – 4-е изд. – М. : Изд-во СГУ, 2008. – 521 с.
94. Ким А. И. Советское избирательное право. Вопросы теореии избирательного законодательства и практики его применения. - М. : Юрид. лит, 1965. - 211 с.
95. Кирненко В.И. Советская избирательная система. - К.: “Вища школа”, 1983. - 53 с.
96. Кіс Т. Виборчі системи та їх політичні наслідки // Нова політика. – 1996. - № 2. - С. 23 - 31.
97. Клокочка В.Volby v pluralitních demokraciích. Praha 1968, s.29 n.
98. Князевич Р. П. Конституційно-правові засади виборів Президента України: проблеми теорії та практики / Р. Князевич: Автореф. дис. … к.ю.н. - Одеса, 2002. - 20 с.
99. Ковальчук О. Б. Виборчий процес в Україні: конституційно-правові аспекти / О. Ковальчук: Дис. … к.ю.н. - Львів, 2002. - 231 с.
100. Ковальчук О. Б. Питання обрання виборчої системи в Україні // Вісник прокуратури. - 2002. - № 1. - С. 48 - 52.
101. Ковлер А. И. Исторические формы демократии: проблемы политико-правовой теории / А.И. Ковлер. - М.: «Наука», 1990. - 256 с.
102. Ковлер А. И. Кризис демократии ? Демократия на рубеже XXI века. - М., 1997. - 104 с.
103. Козлова Е. И. Конституционное право России : учеб. / Е. И. Козлова, О. Е. Кутафин. – 4-е изд. перераб. и доп. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. – 608 с.
104. Козодой Л. М. Конституційно-правовий статус суб’єктів виборчого процесу в Україні: автореф. дис. на здоб. … к.ю.н. – К., 2006. – 21 с.
105. Кокошкин Ф. Ф. Лекции по общему государственному праву / Ф. Ф. Кокошкин; под ред. и с пред. В. А. Томсинова. – М. : Изд-во «Зерцало», 2004. – 312 с.
106. Кокс Г.В. Ціна голосу. Стратегічна координація у виборчих системах світу / Пер. з англ. - Одеса: Бахва, 2003. - 456 с.
107. Колодій А.М., Князєв В.Г. Виборче законодавство: аналіз та перспективи розвитку // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1998. - № 2. - С. 156-173.
108. Коментар Закону України «Про вибори народних депутатів України» / [В.В. Ільков, І.І. Лагус, С.В. Лінецький, М.В. Лубська]; за заг. ред. А.І. Мартинюка. -К.: Юридична думка, 2006. -704 с., С. 50.
109. Коментарий к Закону о выборах в Верховный Совет СССР. - М.: Изд-во «Известия Советов народных депутатов СССР», 1983. - 128 с.
110. Конституційна держава та права людини й основоположні свободи: Україна та європейський досвід : [монограф. / авт. кол. О. М. Ващук, І. О. Мазурок, В. В. Навроцький, М. В. Савчин (кер. авт. кол.), П. А. Трачук]. – Ужгород: Вид-во "Мистецька Лінія", 2008. – 348 с.
111. Конституційні права, свободи і обов'язки людини і громадянина в Україні / [за ред. акад. НАН України Ю. С. Шемшученка]. – К. : Вид-во «Юридична думка», 2008. – 252 с.
112. Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії і практики. До 10-ї річниці незалежності України. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 356 с.
113. Конституції зарубіжних країн: Навчальний посібник / Автори-упоряд.: В.О. Серьогін, Ю.М. Коломієць, О.В. Марцеляк та ін. / За аг. ред. к.ю.н., доц.. В.О. Серьогіна. - Харків: Видавництво «ФІНН», 2009. - 664 с.
114. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність / [упоряд. І. О. Кресіна; відп. ред. Ю.С. Шемшученко]. – 2 - е вид., змін. і доп. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. - 310 с.
115. Конституційне законодавство зарубіжних країн: [хрестомат.: навч. посіб./ упоряд. В. О. Ріяка, К. О. Закоморна]. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 384 с.
116. Конституційне право України: акад. курс: підруч : у 2 т. / [за заг. ред. Ю. С. Шемшученка]. – К. : ТОВ "Вид-во "Юридична думка", 2008. – Т. 2. – 800 c.
117. Конституційне право України : [підруч. для студ. вищ. навч. закл. / за ред. В. П. Колісника та Ю. Г. Барабаша]. – Х. : Право, 2008. – 416 с.
118. Конституційне право України : [підручник для юрид. вузів / за ред. проф. В. Ф. Погорілка]. – К. : Наукова думка, 1999. – 734 с.
119. Конституційне право України : [посіб. для підготовки до іспиту] / Ю. Г. Барабаш, І. І. Дахова та ін. – Х. : Право, 2012. – 304 с.
120. Конституційне право України: [підруч. для студ. юрид. вузів / за ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики]. - К.: Український центр правничих студій, 1999. - 376 с.
121. Конституційне право України: [підруч. для студ. вищих навч. закладів / за ред. Ю.М. Тодики, В.С. Журавського]. - К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2002. - 544 с.
122. Конституционное право государств Европы / Отв. ред. Д. А. Кова-чев. - М.: Волтерс Клувер, 2005. - 320 с.
123. Конституционное право зарубежных стран: учеб. / [под ред. В. О. Лучина, Г.А. Василевича, А.С. Прудникова]. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. - 687 с.
124. Конституционная реформа в СССР: актуальные проблемы. - М.: Институт государства и права АН СССР, 1990. - 127 с.
125. Конституционное право России : курс лекций / [С. И. Некрасова, Ю. Л. Шульженко, А. Н. Лебедева и др.; отв. ред. Ю. Л. Шульженко]. - М.: ТК Велби, из-во Проспект, 2007. - 480 с.
126. Конституционное право России : учеб. / [А.Е. Постников, В. Д. Мазаев, Е. Е. Никитина и др.; под ред. А.Е. Постникова]. - М. : ТК Велби, изд-во Проспект, 2007. – 504 с.
127. Конституционное право России: [учеб. для студ. / под ред. А. С. Прудникова, В. И. Авсеенко]. - 3-е изд., перераб. и доп. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2007. - 767 с.
128. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник. В 4-х томах. Тома 1-2 / Отв. ред. Б.А. Страшун. - М.: Издательство БЕК, 1995. - 778 с., 344.
129. Конституционное право: Словарь / Отв. Ред. В.В. Маклаков. - М.: Юристъ, 2001. - С. 452.
130. Конституція і народний суверенітет в Україні: проблеми теорії і практики реалізації: Збірка наукових праць. / Г.М. Волянська, В.М. Кампо, М.В. Оніщук, М.В. Савчин, І.Д. Сліденко, В.Л. Федоренко. - К.: Товариство конституційного права, 2008. - 268 с.
131. Конституція незалежної України : навч. посіб. / [за ред. В. Ф. Погорілка, Ю. С. Шемшученка, В. О. Євдокимова]. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Спілка юристів України, 2000. - 428 с.
132. Конституція незалежної України: У 3 кн. / Під заг.ред. С.Головатого; Упорд. С.Головатий, Л.Юзьков і ін. - К.: Право. Укр.правнич. фундація, 1995. - Кн. І: «Документи, коментарі, статті». - 398 с.
133. Конституція України: Науково-практичний коментар / В. Б. Авер’янов, О. В. Батанов, Ю. В. Баулін та ін.; Ред. кол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой та ін. - Харків: Видавництво «Право»; К.: Концерн Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. - 808 с.
134. Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вільності УНР) // Конституційні акти України 1917 - 1920 рр. Невідомі конституції України. - К.: Філософська і соціологічна думка, 1992. - С. 74 - 87.
135. Конституція Української Радянської Соціалістичної Республіки // ЗУ УРСР. - 1929. - № 41. Ст. - 1007.
136. Конституція УРСР // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1937. - № 30. - Ст. 121.
137. Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1978. – № 18. – Ст. 268.
138. Конституція України, прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
139. Конституция РСФСР // Сборник узаконений и распоряжений РСФСР. - 1918. - № 51. Ст. 582.
140. Конституция СССР // Ведомости Верховного Совета СССР. - 1977. - № 141. - Ст. 617.
141. Концепція кодексу про вибори, референдуми в Україні (Виборчого кодексу) : Проект /Комітет виборців України. - К. : ФАКТ, 2000. - 53 с.
142. Копейчиков В.В. Народовластие и личность. - К.: Україна. 1991. - 280 с.
143. Кордун О. Конституційний Суд України і вибори // Денисенко В., Кордун О., Попов І., Радченко Є. Назад, Україно: робота над помилками. - К.: Комітет виборців України, 1998. - С. 46-61.
144. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права / Н. М. Коркунов. - 2-е изд. - СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. - 430 с.
145. Котляревский С. А. Конституционное государство. Юридические предпосылки русских Основных Законов / С. А. Котляревский. – М. : Изд-во «Зерцало», 2004. – 392 с.
146. Коток В. Ф. О развитии форм сочетания народного представительства с непосредственной демократией в СССР // Советское государство и право. - 1960. - С.12-23.
147. Кофман Б. Я. Міжнародні виборчі системи та їх імплементація в законодавство України: Автореф. дис. … к.ю.н. – Маріуполь, 2012. – 217 с.
148. Кравцов Б.П. Советская избирательная система. - М.: Государственное изд-во юридической литературы (ГОСЮРИЗДАТ), 1958. - 64 с.
149. Кравченко В. В. Конституційне право України: навч. посіб. / В. В. Кравченко. - Вид. 6-те, випр. та доп. - К. : Атіка, 2009. - 608 c.
150. Кравченко В.В. Конституційне право України. Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000. – 320 с.
151. Краснов Ю. К. Государственное право России. История и современность : учеб. пособ. / Ю. К. Краснов. – М. : Юристъ, 2002. – 733 с.
152. Кресіна І.О., Перегуда Є.В. Парламентські вибори в Україні: правові і політичні проблеми / Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України. – К.: Ін-т держави і права імені В.М. Корецького НАН України, 2003. – 366 с.
153. Крусян А. Р. Сучасний український конституціоналізм: Монографія. / А.Р.Крусян – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 560 с.
154. Крусян А.Р. Сучасний український конституціоналізм: теорія і практика: автореф. дис