КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА СВОБОДУ ВІРОСПОВІДАННЯ В УКРАЇНІ :

Короткий опис

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

БИКОВ ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА СВОБОДУ ВІРОСПОВІДАННЯ В УКРАЇНІ

12.00.02. – конституційне право;
муніципальне право

Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант:
доктор філософських наук, професор,
БОНДАРЕНКО Віктор Дмитрович

Київ – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………......
5

ВСТУП……………………………………………………………………...
6

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА СВОБОДУ ВІРОСПОВІДАННЯ В УКРАЇНІ ………………………………………

19
1.1. Соціальні функції та роль релігії у суспільстві……………………... 19
1.2. Методологічні підходи досліджень релігійних правовідносин…….. 42
1.3. Свобода совісті та свобода віросповідання: співвідношення правових понять………………………………………………………………………

62
1.4. Загальна характеристика відносин у сфері реалізації права на свободу віросповідання як об’єкта конституційно-правового регулювання…………………………………………………………………

81
Висновки до Розділу І……………………………………………………. 98

РОЗДІЛ ІІ. ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМАТИКИ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА СВОБОДУ ВІРОСПОВІДАННЯ В УКРАЇНІ ………………………………………

104
2.1. Становлення нормативно-правового регулювання релігійних відносин від християнізації Київської Русі до 1914 року………………..
104

2.2. Нормативно-правове регулювання права на свободу віросповідання в Україні (1914 – 1921 рр.)………………………………
125
2.3. Особливості законодавчого регулювання свободи віросповідання в радянський період…………………………………………………………..
144
2.4. Загальна характеристика сучасного періоду конституційно-правового регулювання права на свободу віросповідання……………….
163
Висновки до Розділу ІІ…………………………………………………… 183

РОЗДІЛ ІІІ. ПРАВОВІДНОСИНИ У СФЕРІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА СВОБОДУ ВІРОСПОВІДАННЯ В УКРАЇНІ…………………….

187
3.1. Проблеми взаємовідносин держави і церкви: концептуальні засади………………………………………………………………………..
187
3.2. Релігійні організації як суб’єкт права на свободу віросповідання в Україні………………………………………………………………………
210
3.3.Юридичний зміст правовідносин у сфері реалізації права на свободу віросповідання в Україні………………………………………….
230
3.4. Проблеми здійснення захисту та запобігання порушень права на свободу віросповідання в Україні…………………………………………
252
Висновки до Розділу ІІІ………………………………………………….. 268

РОЗДІЛ ІV. РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА СВОБОДУ ВІРОСПОВІДАННЯ НА МІЖНАРОДНОМУ РІВНІ………………………………………………

271
4.1. Міжнародно-правові стандарти забезпечення права на свободу совісті та віросповідання…………………………………………………
271
4.2. Роль міжнародних міжурядових (міждержавних) організацій 288
4.3. Неурядові міжнародні організації та їх вплив на забезпечення свободи віросповідання…………………………………………………..
299
4.4. Правове регулювання взаємовідносин держави і релігії в країнах із монорелігійним складом населення……………………………………..
315
4.5. Конституційно-правові основи державно-релігійних відносин у країнах із полірелігійним складом населення……………………………..
328
4.6. Перспективи розвитку та шляхи вдосконалення законодавства у сфері реалізації права на свободу віросповідання в Україні…………….
338
Висновки до Розділу IV………………………………………………….. 348

ВИСНОВКИ…………………………………………………………….....
352

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………..... 361

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВПЦР – Всеукраїнська Православна Церковна Рада
ЄС – Європейський Союз
ММУО – Міжнародна міжурядова організація
МНУО – Міжнародна неурядова організація
НАН України – Національна академія наук України
НБСЄ – Нарада з безпеки та співробітництва в Європі
ООН – Організація Об’єднаних Націй
ПАРЄ – Парламентська Асамблея Ради Європи
Раднарком – Рада Народних Комісарів
РО – релігійна організація
РПЦ – Російська православна церква
РРФСР – Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
СНД – Співдружність Незалежних Держав
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
УАПЦ – Українська Автокефальна Православна Церква
УНР – Українська Народна Республіка
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
УЦР – Українська Центральна Рада

ВСТУП
Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку громадянського суспільства найвищими соціальними цінностями виступають права і свободи людини та громадянина, а їх гарантії становлять зміст і спрямованість діяльності держави. Права і свободи визначають правовий статус особи, засоби її волевиявлення, можливості участі громадян в економічній, політичній, соціальній, релігійній та інших сферах суспільного розвитку. Створення ефективного конституційно-правового механізму забезпечення і захисту прав людини є своєрідним бар'єром обмеження зловживань з боку держави, її органів та службових і посадових осіб.
Дослідження конституційно-правового регулювання відносин у сфері здійснення права на свободу віросповідання надзвичайно актуалізується у зв'язку із значною роллю, яку відіграє забезпечення свободи релігійних та світоглядних переконань у житті суспільства, країни та кожної окремої людини. Із часу проголошення незалежності в Україні відбулися кардинальні зміни: переглянуто застарілі ідеологічні штампи, свободи людей стали непорушними і дістали реальне конституційне закріплення. Так, відповідно до ст. 35 Основного Закону нашої держави кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право передбачає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Тобто, конституційне закріплення права на свободу віросповідання і демократичне тлумачення в законодавстві порядку його реалізації створюють юридичні передумови для розвитку взаємовідносин між людьми, сприяють формуванню в суспільстві ціннісних ідеологічних та релігійних переконань, активізують діяльність релігійних організацій. Таким чином, релігійний чинник впливає на розвиток культури, міжнаціональних відносин й активно сприяє формуванню етичних цінностей у суспільній свідомості.
У свою чергу, забезпечення дотримання прав людини в релігійній сфері, зокрема права людини на свободу віросповідання, є однією з глобальних проблем сучасного суспільного розвитку, що потребує впровадження ефективних механізмів регулювання не лише на національному, а й на міжнародному рівнях.
Найважливішими міжнародними нормативно-правовими актами, які гарантують кожному право на свободу віросповідання є Загальна декларація прав людини, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародний пакт про громадянські й політичні права, Декларація про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на підставі релігії або переконань.
Слід відзначити, що окреслені питання ще не достатньо розроблені у науковому розумінні, хоча у вітчизняній науці проводилися дослідження як в межах монографічних і дисертаційних праць, так і на рівні наукових статей та науково-практичних конференцій. Загальні питання конституційно-правового регулювання відносин у сфері реалізації права на свободу віросповідання знайшло своє відображення у працях С.С. Алексєєва, М.Ю. Бабія, М.О. Баймуратова, В.В. Бедя, В.Д. Бондаренка, В.С. Журавського, О.В. Зайчука, Р.А. Калюжного, О.Л. Копиленка, І.О. Кресіної, М.П. Недюхи, Н.Р. Нижник, Н.М. Оніщенко, П.І. Рабіновича, А.О. Селіванова, О.Ф. Фрицького, Ю.С. Шемшученка, О.Н. Ярмиша, П.Л. Яроцького та ін.
Історичні аспекти еволюції права на свободу совісті в Україні досліджували П.М. Бондарчук, А.Г. Великий, В.Є. Єленський, С. Жилюк, В.В. Клочков, Г.В. Лаврик, В.Ю. Лешан, М.І. Одинцов та ін.
Міжнародні стандарти та зарубіжний досвід гарантування права на свободу совісті розкрито в працях таких дослідників, як Е. Даніель, Г. Друзенко, К. Дьюрем, К. Морено, М. Форвард та ін.
Сучасний стан державно-релігійних відносин частково розкривають праці В.Д. Бабкіна, В.П. Гаєвої, С. Здіорука, А.М. Колодного, В.М. Малишка, А.В. Пчелінцева, Ю.О. Розенбаума, Г.Л. Сергієчко, Л.В. Ярмол та інших. Однак, не применшуючи наукові здобутки наведених авторів, необхідно зазначити, що дане питання визначається недостатньою та суперечливою науково-теоретичною розробленістю, із домінуванням застарілих підходів до проблеми реалізації свободи віросповідання, а також відсутністю належного понятійного апарату, що і зумовлює актуальність проведення даного дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематичного плану наукових досліджень відділу проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України за темою «Стратегія розвитку законодавства України» (державний реєстраційний № 0103U007975).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України й практики його реалізації визначити сутність та розкрити особливості конституційно-правового регулювання відносин у сфері реалізації права на свободу віросповідання в Україні. Зокрема, необхідно виробити теорію конституційних відносин у сфері здійснення права на свободу віросповідання та надати пропозиції і рекомендації щодо удосконалення правового регулювання реалізації права на свободу віросповідання в Україні.
Для досягнення поставленої мети в дисертації визначено такі основні завдання:
– з’ясувати роль та соціальні функції релігії в суспільстві;
– уточнити методологічні підходи до дослідження релігійних відносин;
– визначити поняття та ознаки релігійних відносин в Україні;
– дослідити особливості співвідношення категорій «свобода совісті» та «свобода віросповідання»;
– охарактеризувати сучасний стан конституційно-правового регулювання відносин у сфері реалізації права на свободу віросповідання;
– розкрити особливості становлення конституційно-правового регулювання релігійних відносин від християнізації Київської Русі до 1914 року;
– охарактеризувати нормативно-правове регулювання права на свободу віросповідання в Україні у роки Першої світової війни, Української революції 1917 – 1921 рр. та в радянський період;
– розкрити юридичний зміст правовідносин у сфері реалізації права на свободу віросповідання в Україні на сучасному етапі;
– уточнити поняття та характерні риси релігійних організацій як суб’єктів права на свободу віросповідання в Україні;
– окреслити проблеми здійснення захисту та запобігання порушень права на свободу віросповідання в Україні;
– проаналізувати міжнародно-правові стандарти забезпечення права на свободу совісті та віросповідання;
– дослідити роль міжнародних міжурядових (міждержавних) та неурядових організацій у забезпеченні реалізації релігійних прав та свобод;
– охарактеризувати особливості правового регулювання держави і релігії в країнах з монорелігійним та полірелігійним складом населення;
– розробити конкретні пропозиції й рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правових засад організації та функціонування контролю за дотриманням права на свободу віросповідання в Україні.
Об’єктом дисертаційного дослідження є відносини в сфері реалізації права на свободу віросповідання.
Предмет дослідження становлять теоретичні та практичні проблеми конституційно-правового регулювання відносин у сфері реалізації права на свободу віросповідання в Україні.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та вирішення визначених завдань під час проведення даного наукового дослідження використовувалися загальнонаукові (діалектичний, порівняльний, історичний, системний, структурний, узагальнення) та спеціальні (порівняльно-правовий, формально-логічний) методи наукового пізнання.
За допомогою діалектичного методу проведено дослідження юридичного змісту правовідносин у сфері реалізації права на свободу віросповідання як об’єкта конституційно-правового регулювання (п. 3.3). Застосування порівняльного та історичного методів дало змогу простежити розвиток права щодо свободи віросповідання та її вплив на державно-церковні відносини на території України від доби християнізації Київської Русі до сьогодення (розділ 2). Системний метод надав можливість виокремити проблеми здійснення захисту та запобігання порушень права на свободу віросповідання в Україні та запропонувати конституційно-правові пропозиції щодо їх розв’язання (п. 3.4). Із застосуванням статистичного методу дослідження пов’язане визначення характерних особливостей відносин у сфері реалізації права на свободу віросповідання на різних етапах їхнього розвитку (п. 1.4.). Метод узагальнення застосовано при підготовці висновків.
Здійснити аналіз понятійно-категоріального апарату у сфері реалізації права на свободу віросповідання дозволило застосування формально-логічного методу дослідження (п.п. 1.1, 1.3, 3.1, 3.2, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4). Порівняльно-правовий метод дав змогу охарактеризувати співвідношення категорій «свобода совісті» та «свобода віросповідання» (п. 1.2), а також виявити закономірності становлення та розвитку державно-церковних відносин (п. 3.1). Метод конкретно-соціологічних досліджень використаний при вивченні умов і чинників, які впливають на відносини у сфері забезпечення та реалізації права на свободу віросповідання у взаємозв’язках Української держави і релігійних організацій, а також при виробленні пропозицій щодо подальшого вдосконалення законодавчого регулювання таких відносин як на національному, так і на міжнародному рівнях (п.п. 1.4, 3.2, 4.5, 4.6).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації становили наукові праці фахівців у галузі філософії, релігієзнавства, соціології, загальної теорії держави і права, конституційного права, інших галузевих правових наук.
Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові засади у сфері реалізації права на свободу віросповідання в Україні. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких щодо конституційно-правового регулювання відносин у сфері реалізації права на свободу віросповідання може бути корисним для України. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності державних органів, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших досліджень, в якому комплексно, із використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки конституційного права досліджено проблемні питання конституційно-правового регулювання відносин у сфері реалізації права на свободу віросповідання в Україні.
У результаті проведеного дослідження вироблено концепцію контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні, сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
Вперше:
– запропоновано поділ правових гарантій щодо реалізації права на свободу віросповідання на конституційні та загальноюридичні, а також визначено перелік гарантій, які належать до кожного із зазначених видів;
– визначено чотири рівні правового регулювання відносин у сфері реалізації права на свободу віросповідання: 1) конституційний рівень; 2) рівень норм, закріплених міжнародними і регіональними угодами з прав людини; 3) законодавчий рівень; 4) підзаконний рівень; а також виділено дві групи (системи) нормативних актів, які регулюють зазначені відносини: 1) законодавчі акти спеціального характеру; 2) законодавчі акти, що регулюють окремі правовідносини у даній сфері.
– виділено складові системи права на свободу віросповідання: 1) право на прийняття релігії або інших переконань, 2) право діяти відповідно до релігійних та інших переконань, 3) право сповідувати будь-яку релігію, 4) право на зміну релігії та інших переконань, 5) право не сповідувати жодної релігії, 6) право отримувати релігійну освіту на власний розсуд, 7) право не виконувати обов’язків, що суперечать релігійним або іншим переконанням людини;
– сформульовано поняття «країна із монорелігійним складом населення», під яким запропоновано розуміти держави, де переважна більшість населення сповідує одну релігію та дотримується її норм, релігія та релігійні норми мають істотний вплив на правову систему та систему джерел права, рішення законодавчих органів повністю або частково ґрунтуються на змісті релігійних норм;
– визначено основні перспективи розвитку та запропоновано нові шляхи вдосконалення законодавства у сфері реалізації права на свободу віросповідання в Україні.
Удосконалено:
– загальні ознаки релігійних відносин, а також зроблено висновок, що під релігійними правовідносинами слід розуміти різновид суспільних відносин, що існують у духовній сфері між віруючими людьми та релігійними організаціями, які спрямовані на реалізацію їх суб’єктивних прав і свобод;
– основні складові поняття «свободи віросповідання», до яких віднесено: 1) можливість певної поведінки; 2) суб’єктивне право особи, яким вона може розпоряджатися на власний розсуд; 3) право сповідувати віровчення тієї чи іншої релігії, право відправляти релігійний культ та право утворювати релігійну організацію чи входити до утвореної раніше організації; 4) гарантування Конституцією та законодавством України свободи віросповідання; 5) забезпечення державою встановлення певної відповідальності за порушення свободи віросповідання;
– етапізацію процесу реалізації права на свободу віросповідання в радянський період, складовими якого визначені такі періоди: 1) з 1920 року до прийняття союзної Конституції (1919 – 1924 рр.); 2) з 1924 року до прийняття нової Конституції СРСР (1936 р.) і Конституції УРСР (1937 р.); 3) з 1937 року до початку Великої Вітчизняної війни; 4) період німецького окупаційного режиму, який умовно можна поділити на три етапи: а) початок окупації – початок червня 1942 р. (лояльна політика окупантів у релігійній сфері); б) червень – грудень 1942 р. – активне втручання німецького уряду в діяльність церкви з метою максимального використання її потенціалу у боротьбі з «невірними»; в) від початку 1943 р. і до визволення українських земель радянськими військами – повне підпорядкування церкви німецькими окупантами; 5) повоєнні роки – кінець 50-х років ХХ ст.; 6) від початку 60-х років ХХ ст. – до проголошення незалежності України;
– поняття державно-церковних відносин, які визначено одним із видів суспільних відносин, що характеризується рівнем взаємозв'язків церкви, об’єднань, рухів та інших релігійних організацій із державою, ступенем їхнього взаємозв’язку, а також загальнолюдськими моральними принципами;
– класифікацію міжнародних неурядових організацій у сфері забезпечення свободи віросповідання, у зв’язку з чим виокремлено такі їх види: 1) альянси; 2) асоціації; 3) братства; 4) громади; 5) місії; 6) організації; 5) ради; 6) служби; 7) товариства; 8) федерації; 9) фонди; 10) фундації; 11) центри.
Набули подальшого розвитку:
– розуміння релігії як соціального феномену, усвідомленого світосприйняття людини (окремої групи людей), в основі якого лежить віра в надприродне, з яким вона спілкується на рівні свідомості;
– характеристика функціональності релігії, яка визначена: по-перше, напрямом впливу релігії на суспільні відносини, потреба в здійсненні якого зумовлюється історичною необхідністю її існування як соціального явища; по-друге, найважливішими, специфічними ознаками самої релігії, спрямованими на виконання завдань, які стоять перед нею на певній стадії розвитку; по-третє, напрямами активної дії релігії, що упорядковує певний вид соціальних відносин (на підставі чого зроблено висновок, що однією із важливих ознак функцій релігії є їх системність і динамізм); по-четверте, стабільністю, концептуальністю, спрямованістю в часі;
– окреслення характерних відмінностей між категоріями «свобода совісті» й «свобода віросповідання»;
– дослідження особливостей релігійних відносин від часу християнізації Київської Русі до 1914 року, на підставі чого запропоновано виділення таких етапів їх історичного розвитку: 1) запровадження християнства в Київській Русі як державної релігії; 2) поділ Київської митрополії на дві частини – Московську і Київську (1448 р.) й подальші релігійні відносини; 3) етап національно-визвольної боротьби під проводом Богдана Хмельницького та релігійних відносин у Козацькій державі; 4) період релігійного життя в Україні у складі Російської імперії до реформ Петра І; 5) з 1721 року – в Російській державі була здійснена загальна кодифікація законодавства, у тому числі в релігійній сфері, а також була проведена реформа церковного управління; 6) 1905 – 1914 рр. – зменшення ролі православної церкви;
– характеристика особливостей розвитку права на свободу віросповідання в Україні на сучасному етапі, до яких віднесено: по-перше, зорієнтованість внутрішнього законодавства на стандарти міжнародної практики у сфері релігійних відносин із метою якнайповнішого забезпечення прав та інтересів віруючих; по-друге, стабілізація відносин держави та релігійних організацій щодо питань свободи віросповідання, а також зменшення монополізму держави у зазначеній сфері; по-третє, актуалізація правового регулювання найважливіших питань у сфері свободи віросповідання, вирішення яких є нагальною потребою; по-четверте, блокування законодавчих ініціатив, що погіршують чи порушують права кожного на свободу віросповідання; по-п’яте, вилучення з чинного Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» положень, які не відповідають сучасним реаліям ставлення держави до права на свободу віросповідання; по-шосте, демократизація розробки законопроектів щодо свободи віросповідання;
– дослідження відмінностей формулювання права на свободу віросповідання в Конституції України й базовому Законі України «Про свободу совісті та релігійні організації»;
– визначення основних положень універсальних міжнародних актів, в яких закріплено право на свободу совісті та віросповідання тощо.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:
– у науково-дослідній сфері ці результати можуть бути використані для подальших наукових досліджень проблем конституційно-правового регулювання прав і свобод людини в релігійній сфері, а також можуть бути застосовані в правотворчій роботі органів державної влади;
– у сфері правотворчості висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для удосконалення чинного законодавства й розробки проектів нормативно-правових актів, що сприятиме поліпшенню конституційно-правового регулювання відносин у сфері реалізації права на свободу віросповідання;
– у правозастосовній діяльності використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність суб’єктів контролю за дотриманням права на свободу віросповідання;
– у навчальному процесі матеріали дисертації знайдуть застосування при підготовці підручників і навчальних посібників з дисциплін «Конституційне право України», «Конституційні права і свободи людини і громадянина» та відповідних спецкурсів.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, із використанням останніх досягнень науки конституційного права, всі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора. У дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, положення та висновки дисертаційної роботи були оприлюднені на засіданнях відділу проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України, а також на 18-ти всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях, зокрема на: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Державна політика розвитку цивільної авіації ХХІ століття: економічні і стратегічні можливості України» (19 – 20 лютого 2009 р., м. Київ); Х Всеукраїнській науково-практичній конференції «Україна у стані перманентного вибору: духовно-культурні, соціально-економічні та політико-правові стратегії (20 травня 2010 р., м. Київ); XIV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість в умовах європейської інтеграції (12 – 13 травня 2011 р., м. Київ); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Суспільно-політичні процеси на українських землях: історія, проблеми, перспективи» (20 травня 2011 р., м. Суми); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Наука, освіта, суспільство очима молодих» (13 – 14 травня 2009 р., м. Рівне); Міжнародній науковій конференції «Українство у світі: Україна є там, де живуть українці (15 – 17 травня 2009 р., м. Чернігів); Сьомому міжнародному симпозіумі «Проблеми інтеграції науково-освітнього, інтелектуального потенціалу в державотворчому процесі» (29 – 31 травня 2009 р., м. Івано-Франківськ); Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія та практика сучасного права: вектори розвитку» (16 – 17 березня 2011 р., м. Київ); Сьомій Міжнародній науково-практичній конференції «Простір і час сучасної науки» (19 – 21 квітня 2011 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції «Правова система: вітчизняні та світові виміри» (19 – 20 квітня 2011 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми реалізації та захисту прав людини в умовах законодавчого реформування» (28 квітня 2011 р., м. Тернопіль); ІІІ Міжнародній науковій конференції «Компаративістські читання» (29 – 30 квітня 2011 р., м. Львів); ІІІ Міжнародному «круглому столі» „Порівняльне правознавство: філософські, історико-теоретичні та галузеві аспекти” (29 – 30 квітня 2011 р., м. Львів); Міжнародній науковій конференції «Сьомі юридичні читання. Культура і право на початку ХХІ століття» (19 – 20 травня 2011 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції «Наукові дослідження сучасності» ( травень 2011, м. Київ); Сьомій Міжнародній науковій конференції «Українство у світі» (1 червня 2011 р., м. Чернігів); Восьмій Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасний соціокультурний простір 2011» (22 – 24 вересня 2011 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції «Реформування національного та міжнародного права: перспективи та сьогодення» (29 – 30 вересня 2011 р., м. Одеса).
Публікації. Основні положення дисертації відображено у 2-х одноосібних монографіях, 34-х статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, у 13-ти інших наукових публікаціях та матеріалах виступів на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел
(467 позицій). Загальний обсяг роботи становить 407 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми – удосконалення конституційно-правового регулювання відносин в сфері реалізації права на свободу віросповідання в Україні. В результаті проведеного дослідження вироблено концепцію конституційних відносин в сфері реалізації права на свободу віросповідання, сформульовано низку нових наукових положень та висновків, спрямованих на досягнення поставленої мети, основними з яких є таке.
1. Релігія – це соціальний феномен, усвідомлене світосприйняття людини (окремої групи людей), в основі якого лежить віра в надприродне, з яким вона спілкується на рівні свідомості. Релігія являється найбільш віддаленою від суспільного буття сталою формою суспільної свідомості, яка найменше піддається змінам, адекватним у суспільному бутті.
2. Функції релігії – це послідовний і цілеспрямований вплив релігії на свідомість соціуму та його структурних елементів з метою збереження в них віри в надприродне.
Функціональність релігії характеризується: по-перше, напрямом впливу релігії на суспільні відносини, потреба в здійсненні якого зумовлюється історичною необхідністю її існування як соціального явища; по-друге, найбільш важливими, специфічними ознаками самої релігії і спрямована на виконання завдань, які стоять перед нею на певній стадії розвитку; по-третє, напрямками активної дії релігії, котра упорядковує певний вид соціальних відносин. Тому однією із важливих ознак функцій релігії є їх системність і динамізм; по-четверте, стабільністю, концептуальністю, спрямованістю в часі.
3. Реалізація функцій релігії спричиняє суттєвий вплив на свідомість особистості, що проявляється: 1) у зміцненні суспільної моралі, моральності та світосприйняття. Світоглядні переконання, засвоєні під релігійною дією, формують внутрішню культуру людини, її переживання та емоції; 2) в розповсюдженні релігійних ідей, що, в свою чергу, може привести до затвердження в суспільстві відповідної ідеології; 3) у релігійних мотивах, які часто лежать в основі радикальних змін психології особистості, здійснюються різними релігійно-політичними об’єднаннями.
4. Релігійні відносини – це різновид суспільних відносини, що складаються в духовній сфері між віруючими людьми, релігійними організаціями, які спрямовані на реалізацію їх суб’єктивних прав і свобод. Вони базуються, в першу чергу, на вірі в можливість особливих відносин між Богом і віруючою людиною.
Релігійним відносинам притаманні наступні ознаки: 1) правовстановлююча участь суб’єктів релігійних відносин;.2) здійснюється реалізація прав та інтересів релігійного населення; 3) взаємообумовленість прав та обов’язків учасників релігійних відносин; 4) носять індивідуалізований характер, тобто спрямовані на визначених суб’єктів; 5) мають риси системності та динамізму (перебувають в безперервному розвитку); 6) є спеціальним засобом виникнення, функціонування та розвитку суспільних відносин; 7) є усвідомленою та цілеспрямованою поведінкою суб’єктів; 8) засновані на волевиявленні учасників.
5. До характерезуючих ознак «свободи віросповідання» віднесено: 1) вона є можливістю певної поведінки; 2) є суб’єктивним правом особи, яким вона може розпоряджатися на власний; 3) включає в себе: право сповідувати віровчення тієї чи іншої релігії, право відправляти релігійний культ та право утворювати релігійну організацію чи входити до утвореної раніше організації; 4) гарантується Конституцією та законодавством України; 5) забезпечується державою шляхом встановлення певної відповідальності за її порушення.
6. У релігієзнавчому та правовому розумінні категорії «свобода совісті» й «свобода віросповідання» не є тотожними, вони співвідносяться як загальне й частина. Свобода совісті є однією із складових людської особистості, її вільною внутрішньою здатністю до осмислення різноманітних світоглядних поглядів, перш за все релігійних, та полягає у здійсненні без примусового вибору щодо них та реалізації їх у власних життєвих поглядах. Водночас, як правова категорія свобода совісті є сукупність встановлених, гарантованих та забезпечених державою прав громадян на віросповідання, атеїзм та інші вільні світоглядні погляди. Тим самим, поняття «свобода віросповідання» входить у структуру категорії «свобода совісті» як важливий її компонент.
7. Обґрунтовано, що свобода віросповідання включає у себе такі елементи: мати релігію або переконання; право сповідувати віровчення; право на релігійну освіту; право виховувати дітей в дусі віровчення тієї чи іншої релігії; право відправляти релігійний культ; право утворювати релігійну організацію чи входити до утвореної раніше; право бути священнослужителем; право релігійної пропаганди (місіонерство).
8. Під конституційними гарантіями права на свободу віросповідання визначено регламентовану нормами Конституції та деталізовану нормами поточного законодавства сукупність державно-правових інститутів, процедур та норм, що забезпечують реалізацію, охорону і захист даного права. Конституція України містить як безпосередні гарантії здійснення права громадян на свободу віросповідання, так і загальні гарантії здійснення прав людини, що поширюються на весь перелік прав.
До юридичних гарантій, що стосуються реалізації права на свободу віросповідання закріплених в Конституції України віднесено: 1) гарантованість конституційних прав і свобод та неможливість їх скасування чи обмеження 2) гарантії необмеженості конституційних прав і свобод людини і громадянина, крім випадків, передбачених Конституцією України; 3) гарантування відокремленості релігійних організацій в Україні від держави, а школа – від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова; 4) гарантування рівності; 5) гарантування судового захисту прав і свобод людини і громадянина, а також права звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; 6) відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень; 7) гарантування правової допомоги.
У Законі України «Про свободу совісті та релігійні організації» визначено такі додаткові гарантії щодо права на свободу віросповідання як складової свободи совісті: 1) заборона вимагати від священнослужителів відомостей, одержаних ними при сповіді віруючих; 2) встановлення юридичної відповідальності за порушення права на свободу віросповідання; 3) створення державного органу України у справах релігій покликаного забезпечувати проведення державної політики щодо релігій і церкви; 4) створення механізму здійснення права на створення релігійних організацій як елементу свободи віросповідання.
9. Обґрунтовано виділення у правову регулюванні відносин у сфері реалізації права на свободу віросповідання рівнів та груп (систем) нормативних актів, які регулюють зазначені відносини.
У структурі рівнів нормативно-правових актів відділено наступні: 1) конституційний рівень – норми, які закріплюють та гарантують право на свободу віросповідання в Конституції України; 2) рівень норм, закріплених міжнародними і регіональними угодами з прав людини, якими визначені зобов’язання України щодо свободи совісті та релігії, а також норм, що випливають із членства України у міжнародних організаціях. 3) законодавчий рівень – до нього входять норми законів України, які в тій чи іншій мірі регулюють відносини у сфері реалізації права на свободу віросповідання; 4) підзаконний рівень.
Щодо групового поділу, то система відповідних законодавчих актів, які регулюють право особи на свободу віросповідання складається з двох груп: 1) законодавчих актів спеціального характеру; 2) законодавчих актів, що регулюють окремі правовідносини у даній сфері (це, як правило, галузеві законодавчі акти, що регулюють окремі сторони, види суспільних відносин).
10. Обґрунтовано, що запровадження християнства на Русі мало неоднозначні наслідки, перш за все для розвитку релігійних відносин, а пізніше і формування національної самосвідомості та сприяло: а) поліфункціональністі світоглядних переконань в поєднанні з домінуванням політики над релігією; б) прийняттю необхідних для етносу адміністративно-владних рішень; в) інтенсивному розвитку релігійного законодавства; г) розпаду дохристиянської культури.
11. Запропоновано процес розвитку релігійних відносин від християнізації Київської Русі до 1914 року поділяти на такі етапи: 1) запровадження християнства в Київській Русі як державної релігії; 2) поділ Київської митрополії на дві частини – Московську і власне Київську (1448); 3) національно визвольна боротьба під проводом Богдана Хмельницького; 4) етап релігійного життя в Україні часів колоніальної неволі; 5) з 1721 року – в Російській державі була здійснена як загальна кодифікація законодавства, так і в релігійній сфері, а також була проведена реформа церковного управління; 6) 1905-1914 рр. – зменшення ролі православної церкви.
12. Реалізація права на свободу віросповідання в добу Української Народної Республіки супроводжується розробкою і прийняттям конституційних актів і конституцій як основних законів країни не тільки в матеріальному, але і в формальному їх значенні.
Конституції, декрети та інші нормативно-правові акти, що приймалися в період з 1914 до 1920 рр. містили найважливіші конституційні положення щодо прав людини на свободу світогляду і віросповідання та гарантії їх реалізації, які з часом знаходили своє закріплення в радянських конституціях, які почали прийматися органами радянської влади.
13. Визначено, що регулювання свободи віросповідання перших років радянського союзу характеризувалось, з одного боку, необхідністю враховувати те, що велика частина населення все ще залишалася віруючою, з іншого – вже розпочалось ворожнече відношення нової радянської влади по відношенню до релігії.
Процес реалізації права на свободу віросповідання в радянський період слід поділяти на такі етапи: 1) з 1920 року до прийняття союзної Конституції (1919—1924 рр.); 2) з 1924 року до прийняття нової Конституції СРСР (1936 року) і Конституції УРСР (1937 року); 3) 1937 рік до початку Великої вітчизняної війни; 4) період німецького окупаційного режиму, який умовно можна поділити на три етапи: а) початок окупації – початок червня 1942 року – лояльна політика окупантів в сфері релігійної сфери; б) червень-грудень 1942 року – стрімке втручання німецького уряду в діяльність церкви з метою максимального використання її потенціалу у боротьбі з «невірними»; в) 1943 рік – визволення українських земель – повне підпорядкування церкви німецьким окупантам; 5) повоєнні роки – кінець 50-х років ХХ ст.; 6) початок 60-х років ХХ ст. – до проголошення незалежності України.
14. В період з 1914-1920 рр. командно-адміністративна система сприяла формуванню викривленого розуміння поняття «свобода віросповідання». Законодавством закріплювалася панівна роль партії, у віданні якої знаходилася і релігійна сфера; законодавство про свободу віросповідання лише фактично декларувало розповсюджені в світовій практиці взаємовідносини церкви та держави; відбулося відокремлення церкви від держави та школи від церкви; широкого розповсюдження здобула націоналізація церковної власності.
15. Особливості німецької окупаційної політики в релігійному питанні полягали в тому, що вона була спрямована на розкол української релігійної свідомості. Проголошуючи свободу релігійних переконань та заявляючи, що виключно справа населення творити форми церковно-релігійного життя, влада намагалася поставити процеси, що відбувалися в релігійному житті, під свій контроль та керувати ними.
16. Особливостями розвитку права на свободу віросповідання в Україні на сучасному етапі є: по-перше, зорієнтованість внутрішнього законодавства на стандарти міжнародної практики в сфері релігійних відносин з метою якнайповнішого забезпечення прав й інтересів віруючих; по-друге, стабілізація відносин держави та релігійних організації щодо питань свободи віросповідання, а також зменшення монополізму держави в зазначеній сфері; по-третє, актуалізація правового регулювання найбільш важливих питань в сфері свободи віросповідання, вирішення яких є нагальною потребою; по-четверте, блокування законодавчих ініціатив, що погіршують чи порушують права кожного на свободу віросповідання; по-п’яте, вилучення з чинного Закону «Про свободу совісті та релігійні організації» положень, які не відповідають сьогоднішнім реаліям ставлення держави до права на свободу віросповідання; по-шосте, демократизація розробки законопроектів щодо свободи віросповідання.
17. Основними ознаками церкви, як суб’єкта релігійних відносин є: по-перше, самостійність та структурованість; по-друге, ієрархічний характер та централізація управління; по-третє, поділ віруючих на служителів культу та мирян; по-четверте, наявність роздробленої догматичної та культової діяльності.
18. Державно-церковні відносини являються одним із видів суспільних відносин який характеризується рівнем взаємозв'язків церкви, об’єднань, рухів та інших релігійних організацій з державою, ступенем їхнього взаємозв’язку, а також загальнолюдськими моральними принципами.
19. Право на свободу віросповідання має відмінні формулювання в Конституції Україні та базовому Законі, що полягають в наступному: 1) Закон дає більш розширене тлумачення права на свободу віросповідання; 2) конституційні формулювання, в значній мірі, носять розпливчатий характер, ще абстрактніший, ніж відповідні норми національного законодавства, не повністю враховують сутність права на свободу віросповідання, і, як наслідок, ставлять його реалізацію в залежність від політики в області релігії та державно-конфесійних відносин; 3) в чинному законодавстві існують неточності при визначенні структурних елементів права на свободу віросповідання, які потребують доопрацювання і доповнення.
20. Визначено, що право на свободу віросповідання включає: право на прийняття релігії або інших переконань – можливість кожної особи приймати рішення про те, чи керуватися їй в оцінці своїх вчинків і думок повчаннями релігії або відмовлятися від них; по-друге, право діяти відповідно до релігійних та інших переконань – можливість кожного вільно обирати спосіб життя, зокрема характер роботи, поведінки в сім'ї, в суспільних місцях і так далі відповідно до своїх переконань за неодмінної умови, що ці дії не порушуватимуть чинного законодавства; по-третє, право на зміну релігії та інших переконань – за власним вибором кожен має право змінити або відмовитися від тієї чи іншої релігії; по-четверте, право сповідувати будь-яку релігію – кожен громадянин самостійно визначає своє відношення до релігії, має право одноосібно або спільно з іншими сповідати будь-яку релігію, виражати і поширювати переконання, пов'язані з відношенням до релігії; по-п’яте, право не сповідувати жодної релігії – передбачена чинним законодавством можливість висловлювати атеїстичні переконання та заборона примусу до сповідування тієї чи іншої релігії; по-шосте, право отримувати релігійну освіту на власний розсуд – визначення допустимої межі впливу релігійної освіти на загальноосвітній процес у державних освітніх закладах; по-сьоме, право не виконувати обов’язків, що суперечать релігійним або іншим переконанням людини.
21. Визначено, що універсальним міжнародним актам, в яких закріплено право на свободу совісті та віросповідання, притаманні наступні риси: 1) розгляд права свободу совісті та віросповідання відбувається не відокремлено, а в контексті складних конструкцій суб'єктивних прав; 2) розмежування свободи совісті та віросповідання з правом на свободу переконань та на вільний їх вираз, а також свободи совісті та права на свободу висловлювання своєї думки; 3) розуміння під терміном віри в змісті свободи совісті та віросповідання не стільки релігійного віровчення, скільки набору світоглядних переконань особи.
22. Міжнародна неурядова організація – це самоорганізоване добровільне об’єднання представників громадськості різних держав, що засноване у відповідності з національним законодавством держави, де вона зареєстрована, для досягнення цілей та завдань розвитку громадянського суспільства та міжнародних відносин, що діє у відповідності з загальновизнаними принципами та нормами міжнародного права на території декількох держав.
Систематизацію міжнародних неурядових організацій у сфері забезпечення свободи віросповідання запропоновано здійснювати за назвою організації в алфавітному порядку, а саме: 1) альянси; 2) асоціації; 3) братства; 4) громади; 5) місії; 6) організації; 5) ради; 6) служби; 7) товариства; 8) федерації; 9) фонди; 10) фундації; 11) центри тощо.
23. Країнами з монорелігійним складом населенням є держави, де переважна більшість населення країни сповідують одну релігію та дотримуються її норм, релігія та релігійні норми здійснюють істотний вплив на правову систему та систему джерел права, рішення законодавчих органів повністю або частково ґрунтуються на змісті релігійних норм.
24. На сьогодні законодавство нашої держави про свободу совісті та віросповідання є недосконалим та містить велику кількість прогалин. Із метою покращення релігійної ситуації в Україні необхідно: 1) відновити існування органу, який би здійснював регулювання забезпечення права на свободу віросповідання; 2) прийняти закон, який би визначав пріоритетні напрямки подальшого регулювання державно-церковних відносин в Україні; 3) прийняти нову редакцію Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», в якому закріпити за державним органом у справах релігій та його регіональними управліннями додаткові повноваження, насамперед щодо функцій контролю та нагляду; ввести часові обмеження для реєстрації релігійних об’єднань; привести кількість засновників релігійної громади до міжнародних стандартів; детально виписати процедуру реєстрації релігійних центрів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 року // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Гараджа В. И. Религиоведение : [учеб. пособие для студентов высш. учеб. заведений и преп. ср. школы; 2-е изд., дополненное] / Гараджа В. И. – М. : Аспект Пресс, 1995. – 351 с.
3. Релігієзнавство : підручник / [Дулуман Є. К., Закович М. М., Рибачук М. Ф. та ін.]; за ред. М. М. Заковича. – К. : Вища шк., 2000. – 315 с.
4. Дворецька Г. В. Соціологія : [навч. посібник; вид. 2-ге, перероб. і доп.] / Дворецька Г. В. – К. : КНЕУ, 2002. – 472 с.
5. Осипов А. И. Путь разума в поисках истины. Основное богословие / Осипов А. И. – М. : Даниловский благовестник, 1997. – 336 с.
6. Августин А. (Блаженный). Об истинной религии : [творения в 4-х т.; т. 1.] / Августин А. – СПб. : Алетейя ; К. : УЦИММ-Пресс, 1998. – 741 с.
7. Колодний А. М. Феномен релігії: природа, структура, функціональність, тенденції / Колодний А. М. – К. : Світ знань, 1999. – 52 с.
8. Дюркгейм Э. Элементарные формы религиозной жизни. Тотемистическая система в Австралии / Э. Дюркгейм; [сост. М. П. Гапочкин и Ю. А. Кимилева]. – М. : Мир, 1994. – С.35-69.
9. Шевченко В.М. Словник-довідник з релігієзнавства / В.М.Шевченко. – К. : Наук. думка, 2004. – 560 с.
10. Ерышев А. А. Социология религии : [учеб. пособие] / А. А. Ерышев, Н. П. Лукашевич. – К. : МАУП, 1999. – 120 с.
11. Бабій М. Соціологія релігії в архітектоніці релігієзнавства // Українське релігієзнавство : спецвипуск 2009-1 / М. Бабій. – К., 2009. – С. 107-120.
12. Вебер М. Социология религии : избранное / Вебер М. – М., 1994. -704 с.
13. Залужна А. Є. Релігія як предмет філософського дослідження / А. Є. Залужна // Українське релігієзнавство. – 2003. – № 26. – С. 4-10.
14. Общая теория права и государства / [под. ред. В. Лазарева]. – М., 1999. – 520 с.
15. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2007. – 1736 с.
16. Советский энциклопедический словарь / [гл. ред. А. М. Прохоров]. – М. : Сов. энциклопедия, 1986. – 4-е изд. – 1600 с.
17. Філософський словник / [за ред. В. І. Шинкарука]. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Голов. ред. УРЕ, 1986. – 800 с.
18. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави : [навч. посібник; вид. 6-е]. / Рабінович П. М. – Х. : Консум, 2002. – 160 с.
19. Аверьянов В. Б. Функции и организационная структура органа государственного управления / Аверьянов В. Б. – К., 1979. – 77 с.
20. Колодний А. М. Основи релігієзнавства : [курс лекцій] / Колодний А. М. – Дрогобич : Коло, 2006. – 168 с.
21. Вілсон Б. Соціологія релігії / Браян Вілсон; [перекл. з англ. М. Хорольської]. – К. : Акта, 2002. – 343 с.
22. Релігієзнавство : підручник / [Лубський В. І., Бурлак С. М., Вороновська Л. Г. та ін.]; за ред. B. I. Лубського, B. I. Теремка. – К., 2000. – 408 c.
23. Кузь О. М. Соціоцентрична релігійність як специфічна форма відчуження / О. М. Кузь // Вісник Харківсього національного університету. – 2008. – № 803. – С. 95-101.
24. Бабій М. Функціональність як сутнісна характеристика релігії / М. Бабій; за ред. А. Колодного // Академічне релігієзнавство. – К., 2000. – С. 554-555.
25. Виговський Л. Система функціональності релігії та рівні її прояву / Л. Виговський // Українське релігієзнавство. – 2003. – № 27-28. – С. 4-13.
26. Манжалій Х. Соціальна діяльність нових релігійних інституцій в сучасній Україні / Х. Манжалій // Релігія та соціум. – 2008. – № 1. – С. 58-60.
27. Релігієзнавчий словник / [за ред. А. Колодного, Б. Лобовика]. – Київ : «Четверта хвиля», 1996. – 389 с.
28. Черній А. М. Релігієзнавство : [посібник] / Черній А. М. – К. : «Академвидав», 2003. – 352 с.
29. Виговський Л. А. «Екологізація» функціональності релігії як реакція на поглиблення екологічної кризи / Л. А. Виговський, Т. В. Виговська // Університетські наукові записки. – 2009. – № 3 (31). – С. 414-418.
30. Релігієзнавство : [підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / Титов В. Д., Качурова С. В,. Барабаш О. В. ; за ред. В. Д. Титова. – Х. : Право, 2004. – 272 с.
31. Пірен М. І. Соціологія релігії : [підручник] / Пірен М. І. – К. : ДП «Персонал», 2008. – 344 с.
32. Полуянов В. П. Религиозно научное мировоззрение современного общества / В. П. Полуянов // Гілея : науковий вісник : збірник наукових праць. – К., 2010. – Вип. 38. – С. 436-446.
33. Горобець Г. Л. Інтегруюча і дезінтегруючи функції релігії як найважливіші її призначення / Г. Л. Горобець // Вісник Одеського національного університету. – 2009. – № 13. – 316-320.
34. Академічне релігієзнавство : підручник / [Колодний А. М., Яроцький П. Л., Лобовик Б. О. та ін.]; за ред. А. М. Колодного. – К. : Світ знань, 2000. – 867 с.
35. Гегель Г. В. Ф. Основи філософії права, або Природне право і державознавство / Гегель Г. В. Ф.; [пер. з нім. Р. Осадчука та М. Кушніра]. – К. : Юніверс, 2000. – 336 с.
36. Вундт В. Психология народов / Вундт В.; [пер. с нем. А. Водена]. – М. : Изд-во ЭКСМО ; СПб. : Terra Fantastica, 2002. – 864 с.
37. Фромм Э. Иметь или быть? / Фромм Э. – М. : Прогресс, 1990. – 336 с.
38. Горкуша О. Сучасні світоглядні запити у світлі релігійних сподівань / О. Горкуша // Новітні релігійні рухи в Європі та Україні : збірник наукових матеріалів. – К., 2006. – С. 45-50.
39. Українське релігієзнавство : бюлетень / [за ред. А. Колодного]. – 2009. – № 49. – 256 с.
40. Маркузе Г. Одномерный человек / Маркузе Г. – М. : REEL-book, 1994. – 368 с.
41. Лешан В. Релігія і політика: специфіка взаємодії та українські реалії / В. Лешан // Релігія та соціум. – 2008. – №1. – С. 92-96.
42. Васильев Л. С. История религий Востока : [учебное пособие для вузов; 4-е узд.]. – / Л. С. Васильев. – М. : «Книжный дом «Университет», 1999. – 432 с.
43. Паращевін М. А. Інтегративна функція релігії як соціального інституту в суспільстві: історико-соціологічний аналіз : автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. соціол. наук : спец. 22.00.01 «Теорія та історія соціології» / М. А. Паращевін. – К., 2001. – 15 с.
44. Малик В. Політика і релігія в сучасному українському суспільстві / В. Малик // Релігія та соціум. – 2008. – №1. – С. 97-102.
45. Религия и общество : хрестоматия по социологии религии / [сост. В. И. Гараджа, Е. Д. Руткевич]. – М. : Аспект Пресс, 1996. – 711 с.
46. Толстенко С. М. Релігієзнавство : курс лекцій / Толстенко С. М. – Харків : ХНАМГ, 2006. – 103 с.
47. Виговський Л. Комунікативно-трансляційна функціональність релігії та основні форми її вияву / Л. Виговський // Українське релігієзнавство. – 2004. – № 29. – С. 29-38.
48. Основы религиоведения : учебник / [Борунков Ю. Ф., Яблоков И. Н., Новиков М. П. и др.]; под ред. И. Н. Яблокова. – М. : Высш. шк., 1994. – 368 с.
49. Севастьянова Т. Є. Релігія як ціннісна орієнтація у формуванні структури особистості / Т. Є. Севастьянова // Держава та релігія. – 2010. – № 2. – С. 15-20.
50. Касьянов В. В. Социология права / В. В. Касьянов, В. Н. Нечипуренко. – Ростов н/Д : Феникс, 2001. – 480 с.
51. Вебер М. Избранные произведения / Вебер М. – М. : Прогресс, 1990. – 805 с.
52. Релігієзнавство : підручник / [ред. О. П. Сидоренко]. – 2-е вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2008. – 470 с.
53. Васильєва І. В. Релігійна культура і релігійна діяльність: методологічні аспекти дослідження / І. В. Васильєва // Політологічний вісник : зб-к наук. праць. – К. : «ІНТАС», 2009. – Вип. 43. – С. 31-40.
54. Большая Советская Энциклопедия : 3-е издание. – М. : Советская Энциклопедия, 1968-1979. – 673 с.
55. Философский энциклопедический словарь / [под ред. Л. Ф. Ильичёва, П. Н. Федосеева, С. М. Ковалёва, В. Г. Панова]. – М. : Сов. Энциклопедия, 1983. – 840 с.
56. Декарт Р. Рассуждение о методе, чтобы верно направлять свой разум и отыскать истину в науках. Метафизические размышления. Начала философии / Р. Декарт. – М. : Вежа, 1998. – С .209-224.
57. Философский словарь / [под ред. М. М. Розенталя]. – 3-е изд. – М.: Изд- во политической литературы, 1972. – 496 с.
58. Основы философии науки : учеб. пособие для аспирантов / [под. ред. В. П. Кохановского]. – Изд. 2-е. – Ростов н/Д. : Феникс, 2005. – 603 с.
59. Лубський В. І. Релігієзнавство : підручник / Лубський В. І., Теремков В. І., Лубська М. В. – К. : Академвидав, 2006. – 432 с.
60. Религиоведение : учебное пособие и учебный словарь-минимум по религиоведению / [под ред. И. Н. Яблокова]. – М. : Гардарики, 2000. – 536 с.
61. Міма І. В. Релігійні норми та їх місце в системі соціально-правового регулювання суспільних відносин : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / І. В. Міма. – К., 2008. – 24 с.
62. Угринович Д. М. Социальные функции и социальная роль религии / Д. М. Угринович // Философия науки. – 1980. – № 3. – С. 45–51.
63. Сухов А. Д. Религия как общественный феномен / Сухов А. Д. – М. : Мысль, 1980. – 254 с.
64. Якуніна К. Релігійність як форма буття релігії / К. Якуніна // Історія релігії в Україні і світі : збірник наукових праць : серія «Історичне релігієзнавство». – 2009. – Вип. 1. – С. 268-276.
65. Белокобыльский А. В. Методологические основы рациональной дефиниции религии (к вопросу о предмете религиоведения) / А. В. Белокобыльский // «Наука. Релігія. Суспільство». – № 2. – 2009. – С. 128-132.
66. Соціологія : підручник для студ.вищ.навч.закладів / [за ред. В. Г. Городяненка]. – К. : Видавничий центр «Академія», 2002. – 560 с.
67. Релігієзнавство: підручник / [Сидоренко О. П., Корлюк С. С., Посполітак Т. Є. та ін.]; за ред. О. П. Сидоренка. – Київ : Знання, 2007. – 468 с.
68. Алексеев С. С. Проблемы теории права : [курс лекций; в 2 т.] / Алексеев С. С. – Свердловск : Наука, 1972. – Т. 1. – 493 с.
69. Морозова Л. А. Теория государства и права / Морозова Л. А. – М. : Норма, 2003. – 320 с.
70. Кашанина Т. В. Происхождение государства и права : [учеб. пособие] / Капанина Т. В. – М. : Высшая школа, 2004. – 325 с.
71. Кулажников М. Н. Право, традиции и обычаи / Кулажников М. Н. – Р/нД : Наука, 1989. – 254 с.
72. Иоан Павел ІІ. Кодекс Канонического права, обнародованный властью Папы Иоанна Павла ІІ / Иоан Павел ІІ; [пер. с лат. А. Н. Коваль]. – М. : Индрик, 1999. – 396 с.
73. Юрій М. Ф. Релігієзнавство : [навч. посіб.] / Юрій М. Ф. – К. : Дакор, 2006. – 408 с.
74. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави : [навч. посіб.; 5-е вид., зі змінами] / Рабінович П. М. –– К. : Атіка, 2001. – 174 с.
75. Цыпин В. А. Церковное право : [учеб. пособие] / Цыпин В. А. – М. : Изд-во МФТИ, 1994. – 442 с.
76. Міма І. В. Релігійні норми та їх місце в системі соціально-правового регулювання суспільних відносин: дис на здобуття наук. ступеня канд. юрид., наук : 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Міма І. В. – К., 2008. – 246 с.
77. Спиридонов Л. И. Теория государства и права / Спиридонов Л. И. – М. : Фирма Гардарика, 1996. – 301 с.
78. Давыдов Ю. Н. Макс Вебер и современная теоретическая социология. Актуальные проблемы веберовского социологического учения / Давыдов Ю. Н. – М. : Мартис, 1998. – 510 с.
79. Суворов Н. С. Учебник церковного права / Н. С. Суворов, В. А. Томсинов. – М. : Изд-во «Зерцало», 2004. – 504 с.
80. Павлов А. С. Курс церковного права / Павлов А. С. – СПб. : Лань, 2002. – 384 с.
81. Венгеров А. Б. Теория государства и права : [учебник для юрид. вузов] / Венгеров А. Б. – М. : Новый Юрист, 1998. – 624 с.
82. Теория права и государства в связи с теорией нравственности Л. И. Петражицкого / [под общ. ред. М. И. Абдулаева] – СПб. : Лань, 2000. – 606 с.
83. Загальна теорія держави і права : підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закладів освіти / [Ткаченко В. Д., Рогачова Л. Л., Петришина О. В. та ін.]; ред. М. В. Цвік. – Харків : Право, 2002. – 432 с.
84. Клочков В. В. Религия, государство, право / Клочков В. В. — М. : Мысль, 1978. — 287 с.
85. Самыгин С. И. Религиоведение: социология и психология религии / Самыгин С. И., Нечипуренко В. И., Полонская И. Н. — Ростов-на-Дону : Феникс, 1996. — 672 с.
86. Церковь и Мир: Основы социальной концепции Русской Православной Церкви. – М. : Даниловский благовесник, 2000. – 187 с.
87. Томпсон М. Философия религии / Томпсон М.; пер. с англ. Ю.Бушуевой. – М. : ФАИР-ПРЕСС, 2001. – 384 с.
88. Двадцать лет религиозной свободы в России / Под ред. А. Малашенко, С. Филатова; Московский Центр Карнеги. – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2009. – 399 с.
89. Kokkinakis v. Greece, 260-A Eur. Ct. H.R. (ser. A) 17,§ 31 (1993).
90. Шукліна Н. Г. Права людини в Україні: проблеми теорії і практики конституційного регулювання : [монографія] / Шукліна Н. Г. – К. : КНУ, 2004. -552 с.
91. Мартинез-Торрон Х. Защита религиозной свободы в системе Европейской Конвенции по правам человека / Х. Мартинез-Торрон, Р. Наварро-Валлс; за заг. ред. д. філос. н. А. Колодного і к. філос. н. В. Єленського // Релігійна свобода: природа, правові і державні гарантії : науковий щорічник. – К. : Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, 1999. – С. 15 – 24.
92. Конституція УРСР: Закон Української РСР від 20.04.1978 № 888-IX // [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua.
93. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон УРСР від 23 квітня 1991 р. № 987-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 25. – Ст. 283.
94. Довідник з міжнародно-правових актів щодо засад демократії і прав людини. – К., 2001. – 342 с.
95. Посібник з питань свободи вираження. – К. : Інформ. прес-центр IREX ПроМедіа, 1999. – 224 с.
96. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод вiд 04.11.1950 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 15. – Ст. 88; 1994. – № 46. – Ст. 417;
97. Чекіль Р. І. Поняття та значення конституційного принципу «свобода совісті» в Україні / Р. І. Чекіль // Університетські наукові записки. Часопис Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. – 2009. – № 1. – С. 146-150.
98. Декларація про ліквідацію всіх форм нетерпимості і дискримінації на підставі релігії або переконань: проголошена 25.09.81 Резолюцією 36/55 Генеральної Асамблеї ООН // Права людини в Україні. Інформаційно-аналітичний бюлетень Українсько-Американського Бюро захисту прав людини. – Київ-Харків, 1996. – Випуск 15. – С. 81 – 84.
99. Мінка П. П. Теоретико-правова природа поняття «свобода совісті» / П. П. Мінка // Право і суспільство : науковий журнал. – Київ, 2009. – № 3. – С. 23-28.
100. Лосский Н. О. Христианство и Буддизм / Н. О. Лосский // Христианство и Индуизм. – М., 1994. – С. 25-64.
101. Савельев В. Н. Свобода совести: история и теория / Савельев В. Н. – М. : Высшая шк., 1991. – 143 с.
102. Жоль К. К. Куда бредет пилигрим: Восточные религии, культура, молодежь / К. К. Жоль, Д. И. Выдрин. – К. : Молодь, 1988. – 231 с.
103. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского язика : в 4 т. / Даль В. И. – Москва : Русский язык, 1978 – 1980. – Вых. дан. ориг. изд.: С.-Петербург ; Москва : М. О. Вольф, 1880-1882. – Т. 4. – 1980. – 684 с.
104. Кривич М. О. Правові гарантії свободи совісті в Україні / М. О. Кривич // Науковий вісник Чернівецького університету : збірник наук. праць : правознавство – Чернівці : Рута, 2007. – Вип. 402: – С. 30-36.
105. Історія релігії в Україні : навчальний посібник / [за ред. А. Колодного, П. Л. Яроцького]. – К. : Знання, 1999. – 735 с. – (Національна Академія наук України, Інститут філософії імені Г. С. Сковороди).
106. Гольст Г. Р. Свобода совести как правовой институт / Г. Р. Гольст, Ф. М. Рудинский // Советское государство и право. – М. : Наука, 1981. – № 9. – С. 30-38.
107. Новіков В. В. Поняття „свободи совісті” та його зміст у сучасному світорозумінні / В. В. Новиков // Вісник Львівського ін-ту внутр. справ. – 2004. – № 1. – С. 338-341.
108. Гаевая Н. П. Советское законодательство о свободе совести / Гаевая Н. П.; [отв. ред. И. А.Тимченко]. – К. : Наукова думка ; Ин-т государства и права АН УССР, 1988. – 144 с.
109. Савчак А. В. Конституційні права і свободи людини в поглядах Станіслава Дністрянського / А. В. Савчак // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів. – 2004. – № 39. – С. 181–186.
110. Рудинский Ф. М. Свобода совести и религия: международно-правовые пакты и национальное законодательство / Ф. М. Рудинский, М. А. Шапиро // Государство и право. – 1992. – № 5. – С. 11-20.
111. Бабій М. Ю. Свобода совісті: філософсько-антpопологічне і pелігієзнавче осмислення / Бабій М. Ю. – К. : Вища школа, 1994. – 86 с.
112. Свобода совести и возрождение гуманизма. “Круглый стол” // Коммунист. – 1990. – № 3. – С. 69–80.
113. Рабінович П. Право людини на свободу віровизнання та проблеми його державного забезпечення / П. Рабінович // Свобода віровизнання. Церква і держава в України : матеріали міжнар. наук. конф., Київ, 28-30 верес. 1994 р. – К. : Укр. Правн. Фундація ; Вид-во “Право”, 1996. – С. 179 – 183.
114. Малишко В. М. Конституційне право людини на свободу світогляду і віросповідання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право» / В. М. Малишко. – К. : НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2005. – 18 с.
115. Ловинюков А. С. Закон СССР «О свободе совести и религиозных организациях» (1990 г.) / А. С. Ловинюков // Советское государство и право. – 1991. – № 4. – С. 23-35.
116. Конституція України : наук.-практичний коментар / [Авер’янов В. Б., Батанов О. В., Баулін Ю. В. та ін.]; ред. кол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой та ін. – Х. ; К. : Право; Ін Юре, 2003. – 808 с.
117. Гомьен Д. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика / Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. – М. : МНИМП, 1998. – 600 с.
118. Ярмол Л. В. Свобода віросповідання людини: юридичне забезпечення в Україні (загальнотеоретичне дослідження) : автореф. дис ... канд. юрид. наук : 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Л. В. Ярмол. – О. : Одес. нац. юрид. акад., 2003. – 19 с.
119. Лихова С. Я. Злочини у сфері реалізації громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина (розділ V Особливої частини КК України) : монографія / Лихова С. Я. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський універистет», 2006. – 573 с.
120. Речицький В. Свобода, віра та держава / В. Речицький // Права людини в Україні : інформаційно-аналітичний бюлетень Українсько-Американського Бюро захисту прав людини. – Київ-Харків, 1996. – Випуск 15. – С. 48 – 51.
121. Дьюрем К. Перспективи щодо релігійної свободи: порівняльна структура / К. Дьюрем // Релігійна свобода і права людини : правничі аспекти : у 2 т. – Львів : Свічадо, 2001. – Т. 2. – С. 23 – 76.
122. Лернер Н. Релігійні права людини на основі документів ООН / Н. Лернер // Релігійна свобода і права людини: правничі аспекти : [у 2 т.] – Львів : Свічадо, 2001. – Т.2. – С. 117 – 178.
123. Тодика Ю. М. Конституція України: проблеми теорії і практики : [монографія] / Тодика Ю. М. – Харків : Факт, 2000. – 608 с.
124. Лазарев В. В. Теория государства и права : [учебник для вузов] / В. В. Лазарев, С. В. Липень. – М. : Спарк, 1998. – 448 с.
125. Теория государства и права : курс лекций / [под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько]. – М. : Юристъ, 1997. – 672 с.
126. Колодій А. М. Права людини і громадянина в Україні : [навч. посібник] / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 336 с.
127. . Сучасна правова енциклопедія / О.В. Зайчук, О.Л. Копиленко, Н.М. Оніщенко та ін.; Інститут законодавства Верховної Ради. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 384 с.
128. Олефіренко Е. Адміністративно-правові гарантії реалізації та захисту прав і свобод громадян: співвідношення понять / Е. Олефіренко // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 3. – С. 40-43.
129. Воеводин Л. Д. Конституционные права, свободы и обязанности советских граждан как объект системного а