ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

На правах рукопису

Романюк Михайло Зіновійович

УДК 349.414.028:332.334.2

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право;
природоресурсне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Багай Надія Онуфріївна
кандидат юридичних наук,
доцент

Івано–Франківськ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………..……………..……….…....3
РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК ЗАКОНОДАВСТВА ТА НАУКОВО-ПРАВОВОЇ ДУМКИ ПРО ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНУ ЗЕМЕЛЬ ОБОРОНИ УКРАЇНИ…………………………………………………………………………...12
1.1. Наукові засади правового режиму земель оборони ….……..……12
1.2. Законодавство України про правовий режим земель оборони: особливості становлення і розвитку …….…………….…………..25
Висновки до розділу 1 ……...………………………………………….42
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ ОБОРОНИ УКРАЇНИ: ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ……………………………………………………………………………45
2.1. Поняття і склад земель оборони …………….………………….....45
2.2. Поняття та структура правового режиму земель оборони України……...……………………………………………………….72
Висновки до розділу 2 …………..………………………………..……91
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ ОБОРОНИ УКРАЇНИ ………………………………………..……...….95
3.1. Право власності на землі оборони України …………………........95
3.2. Правові засади користування землями оборони в Україні …….113
3.3. Проблеми правового забезпечення охорони земель оборони України……………….………………………………………......…131
3.4. Загальна характеристика управління в галузі використання та охорони земель оборони України..……………….……….……....154
Висновки до розділу 3 ……………….……..………………...........…183
ВИСНОВКИ ……………………………………………….…………….……..…190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………….…………..…...…..………...195
ДОДАТКИ……………………………………………………………….……...…241

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Серед основних завдань, що покладаються на державу в сучасних умовах, важливе місце займає організація раціонального використання та охорони земель. Його виконання уповноваженими законом суб’єктами можливе лише за умови належного забезпечення правового режиму різних категорій земель.
Землі оборони України, як окремий вид земель, що є територіальним базисом для розміщення об’єктів військово-промислового комплексу, постійної діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, становлять основу забезпечення обороноздатності нашої держави, реалізації державної політики у сфері оборони.
Військова діяльність негативно впливає як на землі оборони, так і загалом на навколишнє природне середовище. Зокрема, внаслідок експлуатації військових полігонів, аеродромів, складів озброєння та боєприпасів, а також військових підприємств, відбувається забруднення та псування земель, на яких вони розташовані. Окрім того, в результаті постійного скорочення чисельності Збройних Сил України та окремих військових формувань, припиняється і використання за цільовим призначенням значних площ земель оборони. Подальше використання цих ділянок в інших сферах суспільного життя нерідко гальмується через відсутність належних правових механізмів їх очищення від наслідків військової діяльності, передачі з державної до комунальної власності, використання земель оборони на умовах оренди тощо.
Зважаючи на існуючі проблеми законодавчого забезпечення та відсутність теоретичних праць у цій сфері, слід констатувати об’єктивну необхідність здійснення комплексного наукового дослідження правового режиму земель оборони України.
Науково-теоретичною основою дисертації стали дослідження українських вчених у галузі земель¬ного, аграрного та екологічного права, наукові розробки представників радянської і російської земельно-правової науки, а саме:
Г. О. Аксеньонка, В. І. Андрейцева, Н. О. Багай, Г. І. Балюк, Н. П. Барабаш,
С. А. Боголюбова, В. В. Бондара, Г. І. Беженар, Г. Ю. Бистрова, Д. В. Бусуйок,
М. Я. Ващишин, О. А. Вівчаренка, О. М. Вовк, М. В. Воскобійник,
Т. М. Гапотченко, А. П. Гетьмана, А. Й. Годованюка, В. К. Гуревського,
І. А. Дмитренка, В. М. Єрмоленка, В. П. Жушмана, О. І. Заєць,
Л. П. Заставської, Є. О. Іванової, І. А. Іконицької, Н. В. Ільків (Ільницької),
П. Д. Індиченка, І. І. Каракаша, Н. Р. Кобецької, Т. О. Коваленко,
Т. Г. Ковальчук, В. В. Костицького, І. О. Костяшкіна, М. І. Краснова,
О. І. Крассова, П. Ф. Кулинича, В. І. Курила, А. В. Луняченка, Н. Р. Малишевої, А. М. Мірошниченка, І. В. Мироненка, Г. В. Мороз, В. Л. Мунтяна,
В. В. Носіка, О. М. Пащенка, Ю. С. Петлюка, О. О. Погрібного, А. І. Ріпенка,
А. М. Статівки, В. І. Семчика, В. Д. Сидор, Н. І. Титової, В. Ю. Уркевича,
В. І. Федоровича, Ю. С. Шемшученка, М. В. Шульги, В. В. Янчука, В. З. Янчука та інших.
У процесі дослідження використані нормативно-правові акти національного законодавства, що визначають правовий режим земель оборони України, матеріали практики їх застосування, а також нормативно-правові акти зарубіжних країн.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами темами. Робота над дисертацією здійснювалась протягом 2010–2012 рр., у рамках цільової комплексної програми науково-дослідної роботи кафедри трудового, екологічного та аграрного права Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника на тему: «Вдосконалення правового регулювання земельних, аграрних та екологічних відносин в умовах адаптації до законодавства ЄС» (номер державної реєстрації 0110U003028).
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є розробка теоретичних засад правового режиму земель оборони України, формулювання науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення законодавчого регулювання суспільних відносин у цій сфері.
Мета дослідження зумовила такі задачі наукового пошуку:
– проаналізувати розвиток наукових досліджень правового режиму земель оборони;
– дослідити етапи становлення законодавства про правовий режим земель оборони України;
– визначити поняття земель оборони України, з’ясувати їх склад та особливості;
– дослідити поняття та структуру правового режиму земель оборони України;
– з’ясувати особливості права власності на землі оборони України;
– здійснити аналіз правових засад права користування землями оборони України;
– проаналізувати стан правового забезпечення охорони земель оборони України;
– охарактеризувати управління в галузі використання та охорони земель оборони України;
– сформулювати пропозиції до чинного законодавства щодо правового режиму земель оборони.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються в процесі використання та охорони земель оборони України.
Предметом дослідження є земельне законодавство України та інших держав, практика його застосування, а також науково-теоретичні праці щодо правового режиму земель оборони.
Методи дослідження. У процесі роботи над дисертацією використано дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (історичний, комплексний, діалектичний, формально-логічний, структурно-функціональний методи, метод системного аналізу та синтезу) та спеціальні методи дослідження (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм). Історичний та діалектичний метод використовувалися при дослідженні становлення та розвитку законодавства про правовий режим земель оборони України. На основі формально-логічного та структурно-функціонального методів наукового пізнання проаналізовано норми чинного законодавства, що регулюють використання та охорону земель оборони, виявлено недоліки такого регулювання та сформульовано пропозиції щодо їх усунення. За допомогою методу комплексного підходу здійснювалося формулювання наукових визначень понять: «землі оборони», «правовий режим земель», «правовий режим земель оборони» тощо. Метод системного аналізу та синтезу був покладений в основу всебічного дослідження ознак земель оборони та правового режиму цих земель. Порівняльно-правовий метод використовувався для проведення порівняльного аналізу законодавства України та інших держав щодо правового режиму земель оборони. За допомогою методу тлумачення правових норм розкрито зміст та особливості норм права, що регулюють відносини у сфері використання та охорони земель оборони.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є першим в українській земельно-правовій науці комплексним дослідженням актуальних теоретичних та практичних проблем правового режиму земель оборони України.
За результатами проведеного дослідження отримано наступні результати, які характеризуються науковою новизною та виносяться на захист:
вперше:
– виокремлено етапи становлення та розвитку законодавства про правовий режим земель оборони України: 1) етап появи перших законодавчих приписів, що визначають правовий режим земель оборони (з раннього середньовіччя до 1917 р.); 2) етап становлення законодавства про правовий режим земель оборони в умовах радянської правової системи (1917–1990 рр.); 3) етап формування та розвитку законодавства про правовий режим земель оборони незалежної України (з 1990 р. до цього часу), що поділяється на два періоди: а) період зародження законодавства незалежної України у сфері правового режиму земель оборони (1990–2001 рр.), б) період розвитку сучасного законодавства про правовий режим земель оборони (2001 р. – до цього часу);
– обґрунтовано необхідність закріплення на законодавчому рівні поняття «землі для потреб оборони та безпеки України», під яким пропонується розуміти землі, що використовуються визначеними законом суб’єктами в якості просторово-операційного базису для розміщення та постійної діяльності військових частин, складів озброєння та боєприпасів, навчальних закладів, полігонів, аеродромів, підприємств, установ та організацій, які реалізують функції у сфері забезпечення оборони і безпеки, а також необхідних для цих потреб об’єктів соціально-культурного та житлового призначення;
– сформульовано визначення правового режиму земель оборони як встановленого нормами права порядку використання та охорони земель оборони, управління цими землями, спрямованого на забезпечення діяльності по організації оборони держави та забезпечення її безпеки, який характеризується сукупністю прав, обов’язків та обмежень прав землекористувачів, повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
– обґрунтовано доцільність прийняття Закону України «Про правовий режим земель для потреб оборони та безпеки», який детально регулюватиме відносини власності на ці землі, користування ними, охорони земель оборони та безпеки, а також управління у сфері їх використання та охорони;
– доведено необхідність закріплення в Законі України «Про правовий режим земель для потреб оборони та безпеки» положення про те, що припинення права власності на земельні ділянки із земель оборони та безпеки та передача їх іншим суб’єктам можлива виключно за умови повного очищення цих ділянок від вибухонебезпечних предметів та приведення їх до стану, придатного для використання;
– обґрунтовано доцільність законодавчого закріплення можливості передачі земель оборони в оренду, для чого в законодавстві пропонується передбачити право органів державної влади та місцевого самоврядування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, передавати фізичним і юридичним особам в оренду земельні ділянки із земель оборони для вирощування сільськогосподарських культур, випасання худоби, заготівлі сіна та інших цілей;
– обґрунтовується доцільність перетворення Державного департаменту надлишкового майна та земель, що діє у складі Міністерства оборони України, в окремий центральний орган виконавчої влади, а також розширення його компетенції від управління надлишковим військовим майном та земельними ділянками, що використовуються підрозділами Міністерства оборони, до управління таким майном та ділянками, що використовуються усіма структурами, які реалізують функції держави у сфері її оборони та безпеки. У зв’язку з цим, запропоновано створити Державне агентство надлишкового військового майна та земель для потреб оборони та безпеки;
удосконалено:
– визначення поняття «правова охорона земель оборони», яке пропонується розуміти як встановлену нормами права систему ґрунтозахисних, економічних, екологічних, організаційних, технологічних та інших заходів, спрямованих на запобігання й усунення забруднення та псування земель оборони, захист довкілля, життя і здоров’я людей від негативного впливу, внаслідок розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України;
– поняття «управління у сфері використання та охорони земель оборони», як регламентовану законом діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовану на забезпечення раціонального використання та охорони земель оборони, додержання всіма користувачами цих земель вимог екологічної безпеки та земельного законодавства в процесі реалізації державної політики у сфері оборони та безпеки;
отримали подальший розвиток:
– положення про доцільність законодавчого визначення в ЗК України поняття «правовий режим земель» як встановленого законодавством порядку здійснення права власності на землі, права землекористування, забезпечення охорони земель, реалізації повноважень управління у сфері використання та охорони земель; правовий режим земель повинен визначатися на підставі закріпленого у правовстановлюючих документах їх цільового призначення та з урахуванням зонування територій, що здійснюється у встановленому законом порядку;
– сформульовані в теорії земельного права наукові ідеї, положення та висновки щодо складу земель оборони та виділення їх різновидів за такими критеріями: 1) за колом суб’єктів, що використовують ці землі; 2) залежно від виду військового формування, у складі якого функціонують безпосередні користувачі земель оборони; 3) за суб’єктом управління; 4) за формою власності; 5) залежно від функцій, які виконує об’єкт, що розташовується на цих землях;
– теоретичні положення щодо особливостей правового режиму земель оборони, якими є: 1) можливість перебування земель оборони лише в державній та комунальній власності; 2) можливість їх надання визначеному колу суб’єктів для розміщення і постійної діяльності; 3) використання земель оборони відповідними суб’єктами на праві постійного землекористування; 4) істотне обмеження на землях оборони права загального землекористування;
5) можливість створення навколо військових частин та оборонних об’єктів, а також у межах прикордонної смуги зон з особливим режимом використання земель; 6) можливість передачі земель оборони у вторинне користування господарюючим суб’єктам для визначених законом потреб без зміни їх цільового призначення; 7) функціонування особливої системи органів управління у сфері використання та охорони земель оборони.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання обґрунтованих у роботі теоретичних положень, зроблених висновків та рекомендацій: а) у науково-дослідних цілях для подальшого аналізу правового режиму земель оборони, правового режиму інших категорій та видів земель; б) у правотворчій діяльності при вдосконаленні чинного земельного законодавства; в) у правозастосовчій діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування; г) у навчальному процесі: матеріали дослідження використовуються в навчальному процесі при викладанні дисциплін «Земельне право», «Екологічне право» у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника (акт впровадження від
8 листопада 2012 р.), Івано-Франківському університеті права імені Короля Данила Галицького (акт впровадження від 2 листопада 2012 р.), Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу (акт впровадження від 5 листопада 2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана здобувачем самостійно, усі сформульовані в ній положення та висновки ґрунтуються на дослідженнях автора.
Апробація результатів дисертації. Основні висновки, положення і рекомендації оприлюднені на 6 міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: Всеукраїнській науковій конференції молодих вчених та аспірантів «Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні» (м. Івано-Франківськ, 23–24 квітня 2009 р.); VI Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (Луцьк, 29–30 травня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права» (Київ, 30–31 жовтня 2009 р.); Міжнародній науковій конференції «Восьмі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 13–14 листопада 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасне земельне, аграрне, екологічне та природоресурсне право: актуальні проблеми теорії та практики» (м. Біла Церква, 21–22 травня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми нормативно-правового забезпечення діяльності та професійної підготовки працівників правоохоронних органів» (м. Івано-Франківськ, 15–16 квітня
2011 р.).
Публікації. Основні результати дослідження викладені у 12 публікаціях, з яких 6 – статті у збірниках наукових праць та наукових журналах, у тому числі 4 – у фахових виданнях, 6 – тези доповідей на наукових і науково-практичних конференціях.
Структура роботи обумовлена метою, завданнями та обраним об’єктом дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел та трьох додатків. Загальний обсяг дисертації становить 249 сторінок комп’ютерного тексту, з них основний текст – 194 сторінки, список використаних джерел – 46 сторінок
(408 найменувань), додатки займають 9 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і знайдено нове вирішення наукового завдання, що виявляється в розробці та формулюванні теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо вдосконалення правового режиму земель оборони України. Проведене дослідження дозволило автору зробити наступні висновки.
1. Законодавство про правовий режим земель оборони у своєму розвитку пройшло наступні етапи: перший – етап появи перших правових приписів, що визначали правовий режим земель оборони (з раннього середньовіччя до
1917 р.); другий – етап становлення правового режиму земель оборони в умовах радянської правової системи (1917–1990 рр.); третій – етап становлення та розвитку законодавства про правовий режим земель оборони незалежної України (з 1990 р. до цього часу), що, в свою чергу, поділяється на два періоди: період зародження законодавства незалежної України у сфері правового режиму земель оборони (1990–2001 рр.) та період розвитку сучасного українського законодавства про правовий режим земель оборони (2001 р. – до цього часу).
2. Визначення в законодавстві поняття земель оборони здійснюється шляхом переліку суб’єктів, яким вони надаються для розміщення та постійної діяльності. Більшість суб’єктів, що використовують ці землі, виконують не тільки функції оборони, але й завдання по забезпеченню безпеки в різних сферах суспільного життя. Також до складу земель оборони згідно з чинним законодавством включаються земельні ділянки під об’єктами, які безпосередньо не призначені для виконання функцій оборони та безпеки, однак є необхідними для потреб функціонування військових формувань (об’єкти соціально культурного призначення, житлові будинки тощо). Таким чином, цей вид земель, на законодавчому рівні пропонується визначити як землі для потреб оборони та безпеки.
3. Землі для потреб оборони та безпеки – це землі, що використовуються визначеними законом суб’єктами, в якості просторово-операційного базису для розміщення та постійної діяльності військових частин, складів озброєння та боєприпасів, навчальних закладів, полігонів, аеродромів, підприємств, установ та організацій, які реалізують функції у сфері забезпечення оборони і безпеки, а також необхідних для цих потреб об’єктів соціально-культурного та житлового призначення. Серед характерних ознак цього виду земель доцільно виділити наступні: 1) землі оборони забезпечують виконання функцій держави як у сфері оборони, так і безпеки; 2) землі оборони використовуються як територіальний базис для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, утворених відповідно до закону військових формувань, окремих правоохоронних органів; 3) ці землі не утворюють єдиних значних за площею земельних масивів, а розташовуються в межах земель інших категорій; 4) ділянки цього виду земель, як правило, відмежовані від земельних ділянок інших власників та землекористувачів природними та штучними облаштуваннями.
4. Поняття правового режиму земель на сьогодні використовується в нормативно-правових актах, що безпосередньо регулюють земельні відносини. Однак законодавець не дає нормативного визначення цього поняття та не розкриває в достатній мірі його змісту, що є причиною виникнення прогалин у нормативному регулюванні земельних відносин та може призвести до певних суперечностей на стадії застосування нормативно-правових актів. У зв’язку з цим доцільно гл. 4 ЗК України доповнити ст. 21-1 «Правовий режим земель» наступного змісту: «1. Правовий режим земель – це встановлений законодавством порядок здійснення права власності на землі, права землекористування, забезпечення охорони земель, реалізації управління у сфері використання та охорони земель. 2. Правовий режим земель визначається на підставі закріпленого у правовстановлюючих документах їх цільового призначення та з урахуванням зонування територій, що здійснюється у встановленому законом порядку». У зв’язку з цим пропонується також змінити назву гл. 4 ЗК України, виклавши її в такій редакції: «Склад, цільове призначення та правовий режим земель України».
5. Під правовим режимом земель оборони доцільно розуміти встановлений нормами права порядок використання та охорони земель оборони, управління цими землями, спрямований на забезпечення діяльності з організації оборони держави та забезпечення її безпеки, який характеризується сукупністю прав, обов’язків та обмежень землекористувачів, повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Основними ознаками правового режиму земель оборони є: 1) можливість перебування земель оборони лише в державній та комунальній власності; 2) можливість їх надання визначеному колу суб’єктів для розміщення і постійної діяльності;
3) використання земель оборони відповідними суб’єктами на праві постійного землекористування; 4) істотне обмеження на землях оборони права загального землекористування; 5) можливість створення навколо військових частин та оборонних об’єктів, а також у межах прикордонної смуги, зон з особливим режимом використання земель; 6) можливість передачі земель оборони у вторинне користування господарюючим суб’єктам для визначених законом потреб без зміни їх цільового призначення; 7) функціонування особливої системи органів управління у сфері використання та охорони земель оборони.
6. Згідно з чинним законодавством, землі оборони можуть перебувати лише в державній та комунальній власності. Однак ЗК України містить норми, що допускають можливість передачі окремих земельних ділянок із земель оборони в приватну власність. Необхідним є подолання такої колізії шляхом доповнення ч. 3 ст. 83 ЗК України положенням про те, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі оборони під об’єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.
7. Необхідним є закріплення в Законі України «Про правовий режим земель для потреб оборони та безпеки» положення про те, що припинення права власності на земельні ділянки із земель оборони та безпеки та передача їх іншим суб’єктам можлива виключно за умови повного очищення цих ділянок від вибухонебезпечних предметів та приведення їх до стану, придатного для використання.
8. Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону України «Про використання земель оборони» при проходженні на землях оборони ліній електропередачі і зв’язку та інших комунікацій умови їх використання визначаються договором між військовою частиною і відповідним підприємством, установою та організацією. Однак в національному законодавстві відсутні правові механізми та форми надання земель оборони господарюючим суб’єктам для зазначених цілей. У зв’язку з цим, необхідно закріпити в Законі України «Про правовий режим земель для потреб оборони та безпеки» положення про те, що надання цих земель відповідним суб’єктам повинно відбуватися шляхом встановлення земельного сервітуту на підставі договору між ними та військовою частиною. Умови та строк такого використання земель оборони необхідно визначати в кожному конкретному випадку договором про встановлення земельного сервітуту.
9. На сьогодні існує об’єктивна проблема законодавчого закріплення правових механізмів передачі земель оборони в оренду. Для її вирішення в Законі України «Про правовий режим земель для потреб оборони та безпеки» пропонується передбачити право органів державної влади та місцевого самоврядування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, передавати фізичним і юридичним особам в оренду земельні ділянки, із земель оборони, для вирощування сільськогосподарських культур, випасання худоби, заготівлі сіна та інших цілей.
10. Під правовою охороною земель оборони, на нашу думку, можна розуміти встановлену нормами права систему ґрунтозахисних, економічних, екологічних, організаційних, технологічних та інших заходів, спрямованих на запобігання та усунення забруднення та псування земель оборони, захист довкілля, життя і здоров’я людей від негативного впливу розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.
11. Управління у сфері використання та охорони земель оборони визначається як регламентована законом діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямована на забезпечення раціонального використання та охорони земель оборони, додержання всіма користувачами цих земель вимог екологічної безпеки та земельного законодавства в процесі реалізації державної політики у сфері оборони та безпеки.
12. Державний департамент надлишкового майна та земель, що діє у складі Міністерства оборони України, доцільно перетворити в окремий центральний орган виконавчої влади, а також розширити його компетенцію від управління надлишковим військовим майном та земельними ділянками, що використовуються підрозділами Міністерства оборони, до управління таким майном та ділянками, що використовуються усіма структурами, які реалізують функції держави у сфері її оборони та безпеки. У зв’язку з цим, запропоновано створити Державне агентство надлишкового військового майна та земель для потреб оборони та безпеки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абыкеева А. Т Земельное право в первый год советской власти (октябрь 1917–1918 гг.) / Абыкеева А. Т. – Воронеж, 1960 – 45 с.
2. Аграрне право України: Підручник / [Н. О. Багай, Л. О. Боднар,
В. К. Гуревський та ін.]; за ред. О. О. Погрібного. – К: Істина, 2004. – 448 с.
3. Адміністративне право України: підручник для юрид. вузів і фак./
[Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гращук та ін.]; за ред. Ю. П. Битяка. – Харків: Право, 2001 – 528 c.
4. Адміністративне право України: Академічний курс. Підручник у 2–х томах. / [Аверьянов В. Б., Андрійко О. Ф., Ківалов С. В., Кубко Є. Б. та ін.]; відп. ред. В. Б. Авер’янов – К.: Юридична думка. – 2007. – Том 1. Загальна частина – 583 с.
5. Аксененок Г. А. Земельные правоотношения в СССР. / Аксененок Г. А. – М.: Госюриздат 1959. – 424 с.
6. Аксененок Г. А. Право государственной собственности на землю в СССР / Аксененок Г. А. – М.: Госюриздат, 1950. – 308 с.
7. Аксененок Г. А. Правовой режим земель сельскохозяйственного назначения / Г. А. Аксененок // Сельское хозяйство и право в СССР и Италии. – М.: Издательство МГУ, 1977. – 392 с.
8. Актуальні питання аграрного права України: теорія і практика: монографія / [А. М.Статівка, В. Ю.Уркевич, В. М.Корнієнко та ін.]; за ред. д–ра юрид. наук, проф. А. М. Статівки. – Х.: ФІНН, 2010. – 234 с.
9. Алексеев С. С. Общая теория права: Курс в 2 т. – Т. 1. / Алексеев С. С. – М.: Юридическая литература, 1981. – 360 с.
10. Алексеев С. С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве / Алексеев С. С. – М.: Юридическая литература, 1989. – 224 с.
11. Алексеев С. С. Теория государства и права: Учебник для вузов и факультетов / Алексеев С. С. – М.: Издательство Норма, 2002. – 587 с.
12. Андрейцев В. И. Право собственности на землю и другие природние ресурсы: проблемы реформирования / В. И. Андрейцев // Земельная реформа: Приватизация, Экология. Право (Сборник эксклюзивных очерков и нормативно-правовых актов). – К.: УЭАН, 1997. – С. 53–54.
13. Андрейцев В. І. Екологічне право: курс лекцій: Навч. посібник для юрид фак. вузів / Андрейцев В. І. – К.: Вентурі, 1996. – 186 с.
14. Андрейцев В. І. Екологічне право: Особлива частина: Підручник. Повний академічний курс / [В. І. Андрейцев, Г. І. Балюк, А. Г. Бобкова, та ін.]; за ред. В. І. Андрейцева. – К.: Істина, 2001. – 544 с.
15. Андрейцев В. І. Земельне право і законодавство суверенної України: Актуальні проблеми практичної теорії / Андрейцев В. І. – К.: Знання, 2005. – 445 с.
16. Андрейцев В. І. Земля як основне національне багатство: проблеми правового режиму / В. І. Андрейцев // Організаційно-правові проблеми розвитку аграрного та земельного ринків в Україні: Збірник тез доповідей та наукових повідомлень науково-практичної конференції. Відп. Ред. член-кореспондент НАН України академік АПрН України В. І. Семчик. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. –
С. 17–27.
17. Андрейцев В. І. Конституційно-правовий механізм гарантування права власності на землю / В. І. Андрейцев // Вісник Київського нац. ун–ту імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2005. – Вип. 53. – С. 7–11.
18. Андрейцев В. І. Конституційно-правові імперативи використання власності на землю / В. І. Андрейцев // Вісник Київського нац. ун–ту імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2004. – Вип. 58. – С. 96–99.
19. Андрейцев В. І. Суверенній Україні – нову «Земельну конституцію» (концептуальні підходи до підготовки проекту Кодексу законів України про землю) / В. І. Андрейцев // Право України. – 1999. – №9. – С. 58–65.
20. Апанасенко К. І. Правовий режим майна, що є в комунальній власності: дис... к.ю.н.: 12.00.04 / Апанасенко Катерина Іванівна. – К., 2006. – 248 с.
21. Багай Н. О. Законодавство України про охорону земель: проблеми розвитку / Н. О. Багай // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України (Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника Міністерства освіти і науки України): Збірник наукових статей. – Випуск ХХ. – Івано-Франківськ, 2008. – С. 140–146.
22. Балюк Г. І. До створення правового механізму охорони і використання радіоактивно забруднених територій і земель / Г. І. Балюк // Сучасні проблеми охорони земель. Матеріали міжнародної конференції. – Вінниця, 1995. – С. 641–642.
23. Балюк Г. І. Проблеми розмежування земель державної та комунальної власності (межування земель) / Г. І. Балюк // Земельне право України: теорія і практика. – 2007. – № 1. – С. 12–18.
24. Барабаш Н. П. Поняття «правовий режим земель»: підходи до тлумачення / Н. П. Барабаш // Вісник Львівського ун–ту. Серія юрид. – 2009. – Вип. 49. – С. 179–189.
25. Барабаш Н. П. Поняття та специфіка правового режиму земель наданих для користування надрами / Н.П. Барабаш // Земельне право. – 2009. – №11. – С.99–103.
26. Баронова Т. В. Поняття та юридичні ознаки державного земельного кадастру / Т. В. Баронова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. – Випуск 62. – С. 132–135.
27. Бахрах Д. Н. Административное право: Учебник для вузов / Бахрах Д. Н. – М.: БЕК,1996. – 368 с.
28. Бахуринська М. М. Правові засади концесії земельної ділянки за законодавством України / Бахуринська М. М. – К.: Знання, 2010. – 230 с.
29. Беженар Г. М. Правове регулювання використання земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / Г. М. Беженар. – К., 2007. –
22 с.
30. Белых Д. Н. Правовой режим земель пограничных органов Федеральной Службы Безопасности: дис. … канд. юрид. наук. 20.02.03 / Белых Дмитрий Николаевич. – М., 2005. – 193 с.
31. Бережна К. В. Митно-правовий режим транзиту в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / К. В. Бережна. – К., 2003. – 16 с.
32. Берлач А. К. Організаційно-правові проблеми становлення орендних відносин в Україні: історія і сучасність / А. К. Берлач // Право України. – 1999. – №.2. – С. 15–18.
33. Блинников Р. В. Правовой режим земель государственного лесного фонда в Росийской Федерации: автореф. дис. на соискание науч. ст. канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Природоресурсное право; аграрное право; экологическое право» / Р. В. Блинников . – М., 2006. – 26 с.
34. Бобылев А. И. Правовой режим использования и охраны природных объектов и природных ресурсов: Учеб. пособие. / А. И. Бобылев,
Д. М. Демичев, Н. А. Шингель – Минск: Изд–во Бел. гос. ун–та, 1993. –
199 с.
35. Богдан О. В. Правовий режим морських просторів Чорноморсько-азовського басейну: перспективи розвитку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.11 «Міжнародне право» /
О. В. Богдан. – К., 2005. – 12 с.
36. Боголепов Р. Д. Правовой режим земель промышленного и транспортного назначения: автореф. дис. на соискание науч. ст. канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Природоресурсное право; аграрное право; экологическое право» / Р. Д Боголепов. – М., 1964. – 15 с.
37. Боголюбов С. А. Земля и право: Пособие для российских землевладельцев / Боголюбов С. А. – М.: 1997 – 320 с.
38. Боголюбов С. А. Земельное право / С. А. Боголюбов, Е. А. Галиновскя – М.: Проспект, 2004. – 400 с.
39. Бондар В. В. Правовий режим земель міжнародних автомобільних транспортних коридорів в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / В. В. Бондар – К., 2008. – 20 с.
40. Бондар О. Г. До питання про правовий режим землі як об’єкта права власності / О. Г. Бондар // Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки, 2010. – № 1. – С. 120–123.
41. Бондар О. Г. Земля як об’єкт права власності за земельним законодавством України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / О. Г. Бондар. – К., 2005. – 20 с.
42. Бочков Н. В. Право пользования землями промышленного, транспортного и другого несельськохозяйственого назначения. / Бочков Н. В. – М., Росельхозиздат, 1964 – 16 с.
43. Бусуйок Д. В. Обмеження прав на землю за законодавством України: Монографія. / Бусуйок Д. В. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2006. – 144 с.
44. Быстров Г. Е. Правовой режим земель некоммерческих и иных организаций / Г. Е. Быстров // Аграрное и земельное право, 2005. – №11. – С. 65–69.
45. Быстров С. В. Отвод и изъятие земельных участков (в городах и поселках городского типа) / Быстров С. В. – М.: Издательство литературы по строительству. – 1966. – 148 с.
46. Бычкова Ц. В. Правовая охрана земель / Ц. В. Бычкова, П. Ф. Кулинич – К.: «Знание», 1984. – 17 с.
47. Василенко А. Г. Правовой режим государственных земель в дореволюционной России – инструмент политики государства: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01., 12.00.06 / Василенко Анна Геннадьевна. – Ставрополь, 2004. – 189 с.
48. Ващишин М. Я. Поняття земельних відносин, проблеми їх законодавчої регламентації / М. Я. Ващишин // Науковий Вісник університету «Львівський Ставропігіон». Серія юридична. – Львів, 2008. – Випуск 1. –
С. 37–51.
49. Великий енциклопедичний юридичний словник // [ред.
Ю. С. Шемшученко]. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. – 992 с.
50. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. – 1440 с.
51. Венгеров А. Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. – 3-е изд. / Венгеров А. Б. – М.: Юриспруденция, 2000. – 624 с.
52. Венедиктов А. В. Государственная социалестическая собственность / Венедиктов А. В., отв. ред. Райхер В. К. – М., Л.: Изд–во АН СССР, 1948. – 839 c.
53. Вибухи на складах боєприпасів у Хмельницькій області: нові подробиці / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://tsn.ua/ukrayina/na-viiskovih-skladah-u-hmelnitskii-oblasti-zdetonuvali-boyepripasi-ye-poraneni.html.
54. Вибухи на Харківщині триватимуть три дні/ [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://tsn.ua/chorna-hronika/na-harkivshchini-vibuhayut-boyepripasi.html.
55. Вибухи у Новобогданівці: причини та наслідки / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://tsn.ua/ukrayina/vibuhi-u-novobogdanivtsi-prichini-ta-naslidki.html.
56. Вівчаренко О. А Правова охорона земель в України. Монографія / Вівчаренко О. А. – К.: ЮрінкомІнтер, 2010 – 336 с.
57. Вівчаренко О. А. Особливості землі, як об’єкта земельно-правових відносин та її гарантії права власності в Україні / О. А. Вівчаренко // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. – Івано-Франківськ: Плай, 2004. – Вип. 14. –
С. 124–129.
58. Вівчаренко О. А. Право власності на землю в Україні (актуальні проблеми). Наук. вид. / О. А Вівчаренко – Івано-Франківськ: ЗАТ «Надвірнянська друкарня», 1998. – 179 с.
59. Відбулася прес-конференція Голови ГоловКРУ // [Електронний ресурс]– Режим доступу: http://www.dkrs.gov.ua/kru/uk/publish/article/54820.
60. Вітовська І. В. Правове регулювання використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / І. В. Вітовська. – Харків, 2004. – 19 с.
61. Вовк О. М. Право громадян на землю в сільській місцевості: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» /
О. М. Вовк. – Харків, 1997. – 15 с.
62. Вовк Ю. А. Советское природоресурсовое право и правовая охрана окружающей среды. Общая часть. / Ю. А. Вовк – Харьков, 1986. – 160 с.
63. Войшвилло Е. К. Понятие как форма мышления: логико-гносеологический анализ / Войшвилло Е. К. – М., Изд–во МГУ, 1989. – 239 с.
64. Волков Г. А. Принципы земельного права России / Волков Г. А. – М.: ОАО «Издательский дом «Городец», 2005. – 336 с.
65. Воскобійник М. В. Правове забезпечення формування комунальної власності на землю: дис. канд. юрид. наук: 12.00.06 / Воскобійник Марина Василівна. – Х., 2006. – 186 с.
66. Гаврилюк Р. Б. Типізація умов формування осередків нафтохімічного забруднення на військових аеродромах України / Гаврилюк Р. Б., Загородній Ю. В., Плюсніна О. І. // Вісник наукових праць інституту геологічних наук НАН України, 2009 – Вип.2 – С. 245–251.
67. Гавриш Н. С. Відповідальність за забруднення та засмічення ґрунтів в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / Н. С. Гавриш. – К., 2001 – 20 с.
68. Гайдуцький П. І. Земля: власність, оренда, рента / П. І. Гайдуцький,
А. М. Стельмащук – К.: Урожай, 1994 – 184 с.
69. Галиева Р. Субъекты и объекты земельных прав / Р. Ф. Галиева // Российская юстиция, 2002. – №10. – С. 27–29.
70. Гапотченко Т. М. Особливості правового режиму земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / Т. М. Гапотченко. – Харків, 2006. – 18 с.
71. Генкин Д. М. Право собственности в СССР / Генкин Д. М. – М.: Госюриздат, 1961. – 223 с.
72. Герасимова И. А. Управление природопользованием и охраной окружающей среды / Герасимова И. А. – Оренбург, 1998. – С. 21–49.
73. Годованюк А. Й. Правовий режим земель природно-заповідного фонду: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / А. Й Годованюк – К., 2008. – 19 с.
74. Головина Н. Б Земли обороны и безопасности – федеральная собственность [Електронний ресурс] / Н. Б Головина // Имущественные отношения в Российской Федерации. Общероссийский информационно-аналитический и научно-практический журнал. – 2005. – №4 (43). – Режим доступу до журн.: http://www.iovrf.ru/mag.php?id=34.
75. Горлачук В. В. Управління земельними ресурсами: навч. посіб /
В. В. Горлачук, В. Г. В’юн, А. Я. Сохнич; за ред. В. Г. В’юна. – Миколаїв: Вид–во МФ НаУКМА, 2002. – 316 с.
76. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.
77. Гоштинар С. Л. Правове регулювання ведення державного земельного кадастру в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / С. Л. Гоштинар – К., 2008. – 19 с.
78. Грибанов В. П. К вопросу о понятии права собственности / В. П. Грибанов // Вестн. Моск. Ун–та. Серия: экономика, философия, право. – М., 1959. – №3. – С. 173–190.
79. Григорьев В. К. Советское земельное право / Григорьев В. К. – М., Госюриздат., 1957. – 251 с.
80. Грозовський І. М. Право власності на землю в Запорізькій січі /
І. М. Грозовський // Право України – 1997 – №8. – С. 63–64.
81. Гуревський В. К. Право приватної власності громадян України на землі сільськогосподарського призначення / Гуревський В. К. – О.: Астро Принт, 2000. – 190 с.
82. Деякі питання реалізації Закону України «Про Державну спеціальну службу транспорту»: Розпорядження Кабінету Міністрів України вiд
17 червня 2004 року № 389–р // Офіційний вісник України. – 2004. – № 25. – Ст. 1653.
83. Дмитренко И. А. Правовая охрана земель в Украине: Монография / Дмитренко И. А. – К.: УАВС, 1994. – 170 с.
84. Дмитренко И. А.Законодательные основы земельных отношений в Украине / Дмитренко И. А. – К., 1993. – 236 с.
85. Дмитренко І. А. Екологічне право України: Підручник. – 2-е вид., переробл. та допов. / Дмитренко І. А. – К: Юрінком Інтер, 2001. – 341 с.
86. Дніпропетровці дбають про раціональне використання земель Міноборони. від 5 жовтня 2011року / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.dazru.gov.ua/terra/control/uk/publish/article?art_id=126575&cat_id=20657.
87. Домашенко М. В. Власність і право власності: нариси з історії, філософії, теорії і практики регулювання відносин власності в Україні /
М. В. Домашенко, В. Є. Рубаник. – Х.: Факт, 2002. – 550 с.
88. Дремлюга К. О. Підстави набуття прав на землю громадянами України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / К. О. Дремлюга – К., 2010. – 21 с.
89. Дроваль О. М. Проблеми класифікації земель за цільовим призначенням / О. М. Дроваль // Проблеми законності, 2009 – №105 – С. 226–235.
90. Евтихиев И. И. Регулирование земельных отношений в городах. /
Евтихиев И. И. – Горки, 1929 – 283 с.
91. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник. Друге видання / [Ю. С. Шемшученко, М. В. Краснова, П. Ф. Кулинич та ін.]; за заг. ред.
Ю. С. Шемшученка. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. – 720 с.
92. Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів / [А. П. Гетьман, М. В. Шульга, В. К. Попов та ін.]; за ред.
А. П. Гетьмана, М. В. Шульги. – Х.: Право, 2005. – 384 с.
93. Ерофеев Б. В. Земельное право России: Учебник 9-е изд., перераб /
Б. В. Ерофеев, отв. ред. Н. И. Краснов. – М.: Юрайт-Издат, 2004. – 656 с.
94. Ерофеев Б. В. Основы земельного права. (Теоретические вопросы) /
Б. В. Ерофеев – М.: Изд–во «Юридическая литература», 1971. – 328 с.
95. Єлисєєва О. В. Правові засади відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності / О. В. Єлисєєва // Матер. Міжрегіон. наук.–практ. конф. «Забезпечення екологічної безпеки – обов’язок Української держави» (Івано-Франківськ, 24–25 вересня 2005 року). – Івано-Франківськ, 2004. – С. 200–207.
96. Єрмоленко В. Земельні ресурси в майновому обороті / В. М. Єрмоленко // Право України. – 2004. – №6. – С. 43–46.
97. Єрмоленко В. М. Правове забезпечення охорони та раціонального використання земельних ресурсів: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. М. Єрмоленко, В. І. Курило, Т. С. Кичилюк; за заг. ред. В. І. Курила. – К.: Магістр – ХХІ ст., 2007. – 248 с.
98. Жариков Ю. Г. Охрана права землепользования / Жариков Ю. Г. – М.: Юрид. лит., 1974 – 136 с.
99. Жушман В. П. Аграрне право та законодавство України: Навчально-практичний посібник. Видання друге, доповнене та перероблене /
Жушман В. П. – X.: ТОВ «Одіссей», 2004. – 688 с.
100. Жушман В. П. Захист прав громадян в умовах приватизації землі, що знаходиться в колективній власності / В. П. Жушман, З. Ф. Самчук // Проблеми законності. –1998. – № 36. – С. 126–134.
101. За дорученням Президента центральні органи влади мають передати органам місцевого самоврядування Криму землі, які не використовуються за призначенням. від 6 квiтня 2011 / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.dazru.gov.ua/terra/control/uk/publish/article?art_id=120692&cat_id=20657.
102. Забелышенский А. А. Управление земельным фондом в СССР: Учебное пособие / Забелышенский А. А. – Свердловск: Свердловский юридический інститут, 1974. – 155 с.
103. Загальна теорія держави і права: Навч. посібник / [А. М. Колодій,
В. В. Копейчиков, С. Л. Лисенков та інші]; за ред. В. В. Копейчикова. – [стер. вид.]. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 320 с.
104. Заєць О. І. Дотримання законності органами муніципального управління у процесі продажу земельних ділянок державної та комунальної власності. / О. І. Заєць // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія «Управління». Вип. 2. Правові та фінансові механізми муніципального управління. – К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2007. – С. 91–97.
105. Заєць О. І. Розвиток земельного законодавства в контексті сучасної земельної і правової реформ в Україні / О. І. Заєць // Збірник наукових статей за матеріалами ІІ Міжвузівської науково-практичної конференції «Актуальні питання реформування правової системи України». – Луцьк, 2005. – С. 192–196.
106. Запорізька область: надлишки земель, відведених вже неіснуючим військовим частинам, мають використовуватись в інтересах жителів регіону. від 20 грудня 2011 року / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://tsn.ua/ukrayina/na-viiskovih-skladah-u-hmelnitskii-oblasti-zdetonuvali-boyepripasi-ye-poraneni.html.
107. Заставська Л. П. Право власності на землю в Україні (розвиток та основні риси): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / Л. П. Заставська. – К., 2003. – 19 с.
108. Земельне право України: Підручник / [М. В. Шульга (кер.авт.кол.),
Г. В. Анісімова, Н. О. Багай, А. П.Гетьман та ін.]; за ред. М. В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368 c.
109. Земельне право України: Підручник / [Г. М. Беженар, Є. С. Бердніков
Л. О. Бондар та ін.]; за ред. О. О. Погрібного, І. І. Каракаша, – К.: Істина, 2003. – 448 с.
110. Земельне право України: Підручник Вид. 2, перероб. і доп / [Г. М. Беженар, Л. О. Бондар, Н. С. Гавриш та ін.]; за ред. О. О. Погрібного, І. І. Каракаша –. – К.: Істина, 2009. – 600 с.
111. Земельне право: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / [В. І. Семчик (кер. авт. кол.), В. І. Андрейцев, Г. Ю. Бистров та ін]; за ред. В. І. Семчика і П. Ф. Кулинича. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. – 424 c.
112. Земельний кодекс України від 18 грудня 1990 року № 561–XII // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 10 – Ст. 98.
113. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768–III // Відомості Верховної Ради України – 2002. – № 3–4. – Ст. 27.
114. Земельний кодекс України. Науково-практичний коментар.
[В. І. Андрейцев, Г. І. Балюк, А. П. Гетьман та ін.]; за заг. ред.
В. І. Семчика. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. – 896 с.
115. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар /
[Г. М. Беженар, Е. С. Бердніков, Л. О. Бондар та ін.]; за ред. А. П. Гетьмана, М. В. Шульги, [Видання четверте, доповнене] – Х.: ТОВ «Одіссей», 2007. – 624 с.
116. Земельний кодекс УРСР від 8 червня 1970 року № 2874–VII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1970. – № 29. – Ст. 205.
117. Земельний кодекс УРСР від 16 жовтня 1922 року // ЗУ УРСР. – 1922. – № 51. – Ст. 750.
118. Земельні правовідносини: правочини та оподаткування: Навч. Посібник / [Г. М. Білецька, С. І. Федчук, Н. Г. Кондратенко та ін.]; за ред. проф.
О. Г. Мендрула. – К.: КНТ, 2008. – 164 с.
119. Земельное законодательство зарубежных стран / [Г. А. Аксененок,
Н. И. Краснов, Л. П. Фомина и др.]. – М.: Наука, 1982. – 408 c.
120. Земельное право / [И. Л. Брауде, М. А. Гурвич, Н. Д. Казанцев]; под ред.:
Н. Д. Казанцева, А. А. Рускола – М.: Госюриздат, 1949. – 415 c.
121. Земельное право России: учебник для студентов высших учебных заведений по специальности «юриспруденция» / [под. ред. Г. В. Чубукова] – М.: 2002. – 328 с.
122. Земельное право Украины: Учебное пособие / [А. М. Беженарь,
Е. С. Бердников, Л. А. Бондар и др.]; под ред. А. А. Погребного,
И. И. Каракаша – К.: Истина, 2002 – 496 с.
123. Земельное право. Учебник / [М. А. Гурвич, Л. И. Дембо, Н. Д. Казанцев,
и др.]; под ред.: А. Н Никитина., А. П. Павлова, А. А. Рускола – М.: Изд–во НКЮ СССР, 1940. – 256 c.
124. Земельное право: Учебник / [Г. А. Аксененок, Г. С. Башмаков,
В. А. Кикоть]; под ред. Г. А. Аксененка. – М.: Юрид. лит., 1969 – 471 с.
125. Земельное право: Учебник для юридических вузов / [Г. А. Аксененок,
В. К. Григорьев, Л. И. Дембо и др.]; под ред. Н. Д. Казанцева. – М.: Госюриздат, 1958. – 311 с.
126. Земельный кодекс Республики Молдова от 25 декабря 1991 года №828–XII // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.law-moldova.com/laws/rus/zemelniy_codex_ru.txt.
127. Земельный кодекс Российской Федерации от 25 октября 2001 года № 136–ФЗ // Собрание законодательства РФ. – 2001. – N 44. – Ст. 4147.
128. Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України: Науково-навч. посібник / [Н. І. Титотва, С. П. Позняк, В. К. Гуревський та ін.]; за ред. Н. І. Титової. – Л.: ПАІС, 2005. – 368 с.
129. Земля и право. Пособие для российских землевладельцев /
[С. А. Боголюбов, Е. А. Галиновская, Ю. Г. Жариков и др.]; отв. ред.
С. А. Боголюбов. – М.: Издательская группа НОРМА–ИНФРА, 1998 –
348 с.
130. Иконицкая И. А. Земельное право Росийской Федерации: Учебник / Иконицкая И. А. – М.: 1999 – 247 с.
131. Іванова Є. О. Правове регулювання використання земель житлової та громадської забудови у містах України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / Є. О. Іванова – Х., 2007. – 18 с.
132. Ільків Н. В. Екологічне право України: Навчальний посібник / Ільків Н. В., Гаєцька-Колотило Я. З. – К.: Істина, 2008. – 296 с.
133. Ільницька Н. Про поняття, структуру та особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення / Н. В. Ільницька // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2000. – Вип.35 – С. 350–355.
134. Ільницька Н. В. Оренда земель сільськогосподарського призначення: правові аспекти: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / Н. В. Ільницька. – К., 2001. – 21 с.
135. Індиченко П. Д. Земельне законодавство поміщицько-буржуазної Росії (1861–1917) / Індиченко П. Д. – К.: Вид–во КДУ ім. Т. Г. Шевченка, 1959. – 99 с.
136. Індиченко П. Д. Основи земельного і колгоспного права: посіб. для викл. серед. шк. / Індиченко П. Д. – К.: Рад. шк., 1959. – 95 с.
137. Індиченко П. Д. Радянське земельне право / Індиченко П. Д. – К.: Вища школа, 1971. – 174 с.
138. Камышанский В. П. Право собственности: пределы и ограничения / Камышанский В. П – М.: ЮНИТИ–ДАНА, Закон и право, 2000 – 303 с.
139. Каракаш И. И. Право собственности на землю и право землепользования в Украине: [Науч.-практ. пособие.] / Каракаш И.И. – К.: Истина, 2004. – 216с.
140. Кириленко І. С. Правове регулювання державної власності в інших країнах / І. С. Кириленко // Право України. – №11. – 1997. – С. 27–31.
141. Кичилюк Т. С. Державний контроль за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Т. С. Кичилюк. – К., 2007. – 21 с.
142. Книш В. Учасників багато, а «віз тягне» лише Міноборони / В. Книш // Камуфляж, 2009. – №7. – С. 36–39.
143. Кобецька Н. Р. Екологічне право України: Навч.посібник / Н. Р. Кобецька – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 352 с.
144. Ковалев В. И. Организационно-правовые вопросы землепользования воинских частей в Вооружонных Силах Российской Федерации: дис. … канд.юрид.наук: 20.02.03 / Ковалев В. И. – М., 2001. – 194 с.
145. Коваленко Т. О. Право на землю і банкрутство: теоретичні та практичні проблеми / Т. О. Коваленко // Земельне право України. – 2006. – № 1. –
С. 15–24.
146. Коваленко Т. О. Правові питання доступу до земельних ділянок /
Т. О. Коваленко // Організаційно-правові проблеми розвитку аграрного і земельного ринків в Україні: Збірник тез доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції. Відп. ред. член-кореспондент НАН України, академік АПрН України В. І. Семчик. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – С. 71–76.
147. Ковальчук Т. Г. Поняття та особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення / Т. Г. Ковальчук // Вісник Київського нац. ун–ту імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2005. – Вип. 63. –
С. 32–37.
148. Ковальчук Т. Г. Правові аспекти юридичних засобів охорони земель /
Т. Г. Ковальчук // Вісник київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – Випуск 61. – С. 68–72.
149. Козырь М. И. Государственное управление земельным фондом в СССР /
М. И. Козырь // Советское государство и право. – 1968. – №8. – С. 49–58.
150. Комарницький В. М. Правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / В. М. Комарницький. – К., 2002. – 14 с.
151. Конституція України вiд 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
152. Контроль за охороною та використанням земель: Нормативно-правові акти та роз’яснення / [М. С. Головатюк, Р. М. Головатюк, М. М. Головатюк та ін.]; за заг. ред М. С. Головатюка. – К.: Видавець Паливода А.В., 2008. – 344 с.
153. Копейчиков В. В Загальна теорія держави і права: навч. посібник / Копейчиков В. В. – К.: Юрінком Інтер, 1990. – 320 с.
154. Корельский В. М. Теория государства и права: учебник для юридических вузов и факультетов / В. М. Корельский, В. Д. Перевалова – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА, 1997. – 570 с.
155. Корнеев С. М. Право государственной социалистической собственности в СССР / Корнеев С. М. – М.: Изд–во Московского университета, 1964. –
268 с.
156. Корнеев А. Л. Некоторые вопросы изъятия земельных участков для государственных или муниципальных нужд /