ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ТЕХНОГЕННО ЗАБРУДНЕНИХ ЗЕМЕЛЬ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ

На правах рукопису

БАСАЙ РОКСОЛАНА МИХАЙЛІВНА

УДК 349.6:349.415(477)

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ТЕХНОГЕННО ЗАБРУДНЕНИХ ЗЕМЕЛЬ

12.00.06 – земельне право; аграрне право;
екологічне право; природоресурсне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Каракаш Ілля Іванович
кандидат юридичних наук, професор

Івано-Франківськ - 2013

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ……………………………………….3
ВСТУП…………………………………………………………………………...4
РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ, ВИДИ І ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ТЕХНОГЕННО ЗАБРУДНЕНИХ ЗЕМЕЛЬ В УКРАЇНІ………………………………………………………………..12
1.1 Становлення і розвиток правового регулювання відносин щодо використання та охорони техногенно забруднених земель в Україні…………………………………………………………………………………12
1.2 Поняття, ознаки і види техногенно забруднених земель в Україні………………………………………………………………………………...49
Висновки до Розділу 1………………………………………………………..67
РОЗДІЛ 2 ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОГЕННО ЗАБРУДНЕНИХ ЗЕМЕЛЬ В УКРАЇНІ.70
2.1 Поняття, зміст та функції державного регулювання у галузі використання техногенно забруднених земель в Україні………………………….70
2.2 Особливості використання техногенно забруднених земель в Україні…………………………………………………………………………………87
Висновки до Розділу 2………………………………………………………..107
РОЗДІЛ 3 ПРАВОВА ОХОРОНА ТЕХНОГЕННО ЗАБРУДНЕНИХ ЗЕМЕЛЬ В УКРАЇНІ………………………………………………………………113
3.1 Поняття та особливості правової охорони техногенно забруднених земель в Україні……………………………………………………………………...113
3.2 Поняття, особливості та види юридичної відповідальності у сфері охорони техногенно забруднених земель в Україні……………………………….130
Висновки до Розділу 3………………………………………………………..178
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………190
ДОДАТКИ…………………………………………………………………….222

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ВАТ – відкрите акціонерне товариство
ГК України – Господарський кодекс України
ГМЗ – гідрометалургійний завод
ДСП – державне спеціалізоване підприємство
ЄС – Європейський Союз
ЗАТ – закрите акціонерне товариство
ЗК України – Земельний кодекс України
КЗпП України – Кодекс законів про працю України
КК України – Кримінальний кодекс України
КпАП України – Кодекс України про адміністративні правопорушення
ЛК України – Лісовий кодекс України
ООН – Організація Об’єднаних Націй
РФ – Російська Федерація
CНД – Співдружність Незалежних Держав
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
США – Сполучені Штати Америки
УНР – Українська Народна Республіка
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
ЦК КПРС – Центральний комітет Комуністичної партії Радянського Союзу
ЦК України – Цивільний кодекс України
ЧАЕС – Чорнобильська атомна електростанція

ВСТУП
Актуальність теми. На початку ХХІ століття в умовах світової глобалізації та інтеграції правових систем не лише в Україні, а у всьому світі, все більшого значення набувають охорона довкілля, раціональне використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Першочергово це пов’язано із значним, навіть негативним, антропогенним та техногенним впливом на стан навколишнього природного середовища і його компонентів, зокрема, земель. Так Основними засадами (стратегією) державної екологічної політики України на період до 2020 року визначено, що антропогенне і техногенне навантаження на довкілля в Україні у кілька разів перевищує відповідні показники у розвинутих країнах світу, при цьому стан земельних ресурсів України близький до критичного, крім того, на всій території України поширені процеси деградації земель, серед яких найбільш масштабними є ерозія (близько 57,5 відсотка території), забруднення (близько 20 відсотків території), підтоплення (близько 12 відсотків території). Слід відмітити, що техногенне навантаження на землі є закономірним явищем у переважній більшості країн світу, при цьому діапазон техногенного забруднення земель коливається від 10 до 2400 квадратних кілометрів. До країн-лідерів техногенного забруднення територій належать Китай, Індія, США, Росія, Бразилія, ФРН, Франція. Тому питання щодо охорони земель від забруднення внаслідок господарської діяльності, яка призводить до техногенного навантаження на земельні ресурси та ґрунти, і, опосередковано, спричинює негативний вплив на життєдіяльність людей, вимагають нагального та детального правового регулювання. Однак, на функціональному рівні, поки що, не повною мірою забезпечується збалансоване поєднання дотримання екологічно безпечних вимог у процесі здійснення господарської діяльності при використанні земель, що і призводить до їх техногенного забруднення. Звісно, у чинному законодавстві України в умовах становлення і розвитку правового регулювання суспільних відносин з охорони довкілля, певні кроки у цьому напрямку зроблені через закріплення у ряді нормативно-правових актів необхідності додержання землеохоронного законодавства у процесі здійснення господарської діяльності, але без чітких механізмів їх практичного застосування. Вони швидше носять декларативний, аніж регулятивно-забезпечувальний характер, оскільки остаточно не визначені державно-правові механізми використання і охорони техногенно забруднених земель, не розкрито зміст та сутнісні характеристики окремих видів техногенно забруднених земель, не конкретизовані види спеціальних заходів щодо охорони техногенно забруднених земель, детально не врегульовані і правозастосовчі аспекти юридичної відповідальності за порушення вимог щодо охорони земель, які призводять до їх техногенного забруднення тощо. Це все у комплексі створює труднощі та сумнівні передумови ефективної дії на практиці даних положень і потребує відповідного правового врегулювання.
Таким чином, на сучасному етапі розвитку суспільних відносин в Україні одним із першочергових завдань природоохоронної державної політики повинно стати вдосконалення нормативно-правової бази щодо правового режиму використання і охорони техногенно забруднених земель. Зазначені вище чинники, а також недостатній рівень наукових розробок означених проблем у правовій науці, відсутність єдиного комплексного їх наукового дослідження і обумовлюють актуальність та важливість обраної теми дисертаційної роботи.
Науково-теоретичною базою даного дослідження є праці провідних українських науковців у галузі екологічного та земельного права. Зокрема, наукові розробки В. І. Андрейцева, Г. І. Балюк, В. Д. Басая, А. Г. Бобкової, Ю. О. Вовка, С. П. Гавриша, А. П. Гетьмана, В. І. Гордєєва, В. М. Єрмоленка, І. І. Каракаша, О. В. Конишевої, В. В. Костицького, М. В. Краснової, С. М. Кравченко, П. Ф. Кулинича, Н. Р. Малишевої, В. Л. Мунтяна, М. І. Малишка, В. В. Носіка, Т. К. Оверковської, О. О. Погрібного, В. К. Попова, Б. Г. Розовського, М. В. Руденка, В. І. Семчика, Н. І. Титової, Г. В. Тищенка, В. І. Федоровича, В. С. Шахова, Ю. С. Шемшученка, С. М. Шершуна, М. В. Шульги та інших стали основою для формулювання загальнотеоретичних підходів щодо правового режиму використання і охорони техногенно забруднених земель.
Важливою теоретичною основою для дисертаційного дослідження стали праці видатних представників радянської і російської правової науки (Г. О. Аксеньонка, Г. Є. Бистрова, М. М. Брінчука, С. А. Боголюбова, М. І. Васильєвої, Т. М. Гайворонської, О. К. Голіченкова, Р. К. Гусєва, О. Л. Дубовик, Б. В. Єрофєєва, Ю. Г. Жарікова, Л. А. Заславської, О. А. Іванової, Є. М. Жевлакова, О. М. Козиря, О. С. Колбасова, В. В. Круглова, Є. А. Немировського, В. В. Петрова, Г. М. Полянської та інших).
При написанні роботи аналізувались також праці представників природничо-наукових галузей знань, які торкались питання техногенного забруднення земель і ґрунтів (А. В. Ачасової, Ю. Д. Бойчука, А. І. Бреславця, Н. Х. Грабаха, Н. О. Грабовця, Л. В. Ткачука, В. О. Мандрика, С. М. Сердюка, С. М. Сухарева, А. І. Юрченка та інших).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною науково-дослідної програми кафедри трудового, екологічного земельного та аграрного права Івано-Франківського факультету Національного університету «Одеська юридична академія» «Актуальні проблеми правового забезпечення та захисту екологічних прав в Україні» (25 жовтня 2011 року, протокол № 1).
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є з’ясування змісту і сутності правового режиму використання та охорони техногенно забруднених земель в Україні.
Зазначена мета зумовила наступні задачі наукового дослідження:
- обґрунтувати закономірності розвитку правового регулювання та становлення наукових розробок щодо правового режиму використання і охорони техногенно забруднених земель;
- розкрити сутність і визначити поняття “техногенно забруднені землі” та сформулювати його ознаки;
- здійснити класифікацію техногенно забруднених земель на види з огляду на чинне земельне законодавство України та наукові розробки з даної проблеми;
- охарактеризувати поняття та особливості державно-правового механізму використання техногенно забруднених земель;
- розкрити зміст і особливості використання техногенно забруднених земель;
- охарактеризувати поняття і систему заходів щодо охорони техногенно забруднених земель;
- визначити поняття, особливості, підстави і види юридичної відповідальності за правопорушення у сфері використання і охорони техногенно забруднених земель;
- сформулювати науково-обґрунтовані пропозиції з вдосконалення чинного законодавства України щодо правового режиму використання і охорони техногенно забруднених земель.
Об’єкт дослідження − це правовідносини щодо використання та охорони техногенно забруднених земель.
Предметом дослідження є правовий режим техногенно забруднених земель.
Методи дослідження. У процесі дослідження використано дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (діалектичний, історичний, структурно-функціональний, формально-логічний методи, метод системного аналізу,) та спеціальні правові методи дослідження (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм). Визначальним у цій системі методів виступає саме діалектичний, який дав можливість дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. Застосування діалектичного та історичного методів дозволило проаналізувати процес становлення та розвитку правового регулювання суспільних відносин щодо використання і охорони техногенно забруднених земель. За допомогою методу системного аналізу досліджувалися теоретичні положення щодо поняття техногенно забруднених земель та їх ознак. Застосування структурно-функціонального методу дослідження дозволило виявити системний зміст державно-правового механізму забезпечення використання техногенно забруднених земель, а відтак – визначити сферу застосування законодавства у процесі реалізації функцій державного регулювання у сфері використання техногенно забруднених земель. За допомогою формально-логічного методу та методу тлумачення правових норм розкрито зміст правових норм, що визначають особливості застосування видів юридичної відповідальності за правопорушення у сфері охорони техногенно забруднених земель. Порівняльно-правовий метод дозволив визначити роль зарубіжного досвіду щодо правового регулювання використання і охорони техногенно забруднених земель для вдосконалення національного законодавства.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що подана до захисту робота є одним з перших в українській правовій науці комплексним дослідженням сутності і змісту правового регулювання використання і охорони техногенно забруднених земель та здійснена на основі опрацювання науково-теоретичних розробок учених-юристів, національного та міжнародного екологічного законодавства і практики їх застосування.
До результатів, що містять наукову новизну, слід віднести наступні, які виносяться на захист:
вперше одержано:
- запропоновано періодизацію етапів становлення і розвитку правових основ використання і охорони техногенно забруднених земель в Україні;
- визначено особливості правового режиму техногенно забруднених земель;
- запропоновано класифікацію техногенно забруднених земель на види за кількома критеріями;
- обґрунтовано визначення поняття «правова охорона техногенно забруднених земель»;
- виділено класифікацію заходів правової охорони техногенно забруднених земель;
удосконалено:
- визначення поняття «техногенно забруднені землі» та обґрунтовано його ознаки;
- виокремлення критеріїв класифікації державного регулювання відносин щодо використання техногенно забруднених земель в Україні;
- обґрунтування особливих обмежень прав на землі, які забруднені важкими металами, іншими хімічними елементами;
- визначення поняття юридичної відповідальності у сфері охорони техногенно забруднених земель та особливості окремих видів юридичної відповідальності у даній сфері;
дістало подальший розвиток:
- положення про необхідність об’єднання техногенно забруднених, деградованих та порушених земель в окрему видову групу «екологічно забруднені землі»;
- положення про необхідність врегулювання відносин щодо правового режиму техногенно забруднених земель у окремому спеціалізованому нормативно-правовому акті – проекті Закону України «Про правовий режим використання та охорони техногенно забруднених земель», запропоновано модель закріплення у ньому відповідних норм щодо поняття, особливостей використання і охорони техногенно забруднених земель;
- положення про внесення доповнень до Закону України «Про охорону земель» в частині закріплення в ньому системи заходів щодо охорони і техногенно забруднених земель.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення та результати дослідження можуть бути використані:
у науково-дослідній сфері – результати дисертації можуть бути основою для подальших досліджень актуальних проблем правового режиму використання і охорони техногенно забруднених земель;
у правотворчій сфері – висновки та пропозиції, викладені в дисертації можуть бути використані при вдосконаленні вітчизняного законодавства щодо правового режиму використання і охорони техногенно забруднених земель;
у навчальному процесі – положення, теоретичні висновки можуть бути використані при розробці навчальних посібників і методичних матеріалів, а також при читанні лекцій та проведенні практичних занять з курсів “Екологічне право України”, «Земельне право України».
Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації положення, узагальнення, оцінки та висновки, рекомендації і пропозиції обґрунтовані дисертантом на підставі особистих досліджень у результаті опрацювання та аналізу відповідних наукових та нормативно-правових джерел і практики їх застосування. Особистий внесок здобувача у друкованих працях конкретизовано у списку опублікованих праць.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і пропозиції, що містяться в дисертації, обговорювалися на засіданні кафедри аграрного, земельного та екологічного права Національного університету «Одеська юридична академія» та були оприлюднені на науково-практичних конференціях, а саме: регіональній науково-практичній конференції «Перспективи розвитку правової системи України у контексті світових інтеграційних процесів» (м. Івано-Франківськ, 20-21 травня 2011 р.), регіональній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми юриспруденції» (м. Івано-Франківськ, 7 жовтня 2011 р.), юридичній науково-практичній інтернет-конференції «Правопорядок у державному та суспільному розвитку: національний і міжнародний вимір» (м. Київ, 24 лютого 2012 р.), ХІХ-й міжнародній науково-практичній конференції «Раціоналізація сучасної науки» (м. Горлівка, 22-23 березня 2012 року), міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Інноваційні методи реформування правовідносин у сучасних умовах» (м. Тернопіль, 10 квітня 2012 р.), І-й міжрегіональній науково-практичній конференції «Правова система України: сучасний стан та актуальні проблеми» (м. Івано-Франківськ, 04-05 травня 2012 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 12 наукових працях, з яких 6 статей надруковані у фахових виданнях з юридичних наук, які входять до переліку ВАК України та тез доповідей на 6 конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Результатом проведеного дослідження стало вирішення наукового завдання, яке полягало у з’ясуванні сутності та змісту правового режиму використання і охорони техногенно забруднених земель в Україні. За результатами дослідження у дисертації обґрунтовано наступні висновки і пропозиції:
1. Становлення і розвиток правового регулювання суспільних відносин щодо правового режиму техногенно забруднених земель, а також формування наукових розробок у досліджуваній галузі свідчать про поетапне, поступове зародження правових основ здійснення техногенного навантаження на землі. І хоча напрацьовано значну нормативно-правову базу у врегулюванні даних питань, ці положення носять декларативний, узагальнений, констатуючий характер, тому поки що не забезпечують повною мірою реалізацію державної екологічної політики у цій групі відносин та потребують вдосконалення. Процес становлення і розвитку вітчизняного правового регулювання відносин щодо використання і охорони техногенно забруднених земель з огляду на соціально-економічні умови розвитку та динаміку і хронологію формування законодавства на території України можна поділити на чотири етапи: 1) ІІ половина ХІХ століття – 50-ті роки ХХ століття; 2) 60-ті – 70-ті роки ХХ століття; 3) 80-ті – початок 90-х років ХХ століття; 4) початок 90-х років – до сучасності: а) з 18 грудня 1990 року – до 30 травня 2000 року; б) з 30 травня 2000 року – до сьогодення.
2. Техногенно забруднені землі – це землі, які забруднені внаслідок господарської і іншої діяльності людини, що призвела до деградації земель і ґрунтів та створила небезпеку заподіяння шкоди чи заподіяла шкоду довкіллю, його природним компонентам та життю і здоров’ю людей, а також виключила можливість отримання екологічно чистої і безпечної продукції, що відповідає встановленим вимогам.
Ознаки техногенно забруднених земель: умова - забруднення земель; невичерпний перелік видів забруднення земель; детермінанти - господарська і інша діяльність людей; наслідки - деградація ґрунтів і земель, небезпека заподіяння шкоди чи шкода довкіллю, його природним компонентам та життю і здоров’ю людей, а також неможливість отримання екологічно чистої і безпечної продукції, що відповідає встановленим вимогам; сукупний комплексний характер наслідків; екологонебезпечний характер наслідків - небезпека заподіяння шкоди довкіллю, його природним компонентам та життю і здоров’ю людей.
3. Особливостями правового режиму техногенно забруднених земель є:
- сфера застосування – правовий режим техногенно забруднених земель є невід’ємним та необхідним землеохоронним компонентом;
- юридична природа – техногенно забруднені землі є різновидом екологічно забруднених земель наряду з деградованими і порушеними землями;
- приналежність – техногенно забруднені землі не є окремою категорією земель, натомість землі будь-якої категорії можуть бути техногенно забрудненими.
4. Класифікувати техногенно забруднені землі на види можна за різними критеріями, зокрема: а) юридичне оформлення; б) нормативне закріплення забруднюючих видів господарської діяльності; в) сфера господарської і іншої діяльності; г) види екологічних вимог, які порушуються; ґ) вид (категорія) земель; д) характер негативних впливів; е) об’єкт забруднення тощо.
5. Державно-правовий механізм забезпечення використання техногенно забруднених земель в Україні включає в себе державне регулювання відносин щодо використання радіаційно небезпечних, радіоактивно забруднених земель та земель, які забруднені важкими металами та іншими хімічними елементами. Державне регулювання відносин щодо використання техногенно забруднених земель комплексно та системно здійснюють органи державного екологічного управління загальної та спеціальної компетенції.
Зміст державного регулювання відносин щодо використання техногенно забруднених земель конкретизується у його функціях. До основних спеціальних функцій державного регулювання відносин щодо використання техногенно забруднених земель в Україні належать: встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень щодо цих земель; планування та програмування використання та охорони таких земель; землеустрій; контроль за використанням та охороною техногенно забруднених земель; моніторинг техногенно забруднених земель; ведення державного земельного кадастру техногенно забруднених земель; вирішення земельних спорів щодо техногенно забруднених земель.
6. Державне регулювання відносин у галузі використання та охорони техногенно забруднених земель в Україні поділяється на види з огляду на наступні критерії: рівень здійснення; суб’єкт здійснення; обсяг компетенції; характер компетенції тощо.
7. Техногенно забруднені землі в Україні можуть перебувати у кожній з форм власності та у будь-якому виді землекористування, однак законодавчі обмеження та заборони щодо використання цих земель свідчать про наявність спеціального правового режиму їх використання.
Використання техногенно забруднених земель поділяється на такі види: 1) використання радіаційно небезпечних земель; 2) використання радіоактивно забруднених земель; 3) використання земель, забруднених важкими металами, іншими хімічними елементами тощо. Особливості кожного з видів їх використання та обмеження їх у використання повинні бути визначені в Законі України «Про правовий режим використання та охорони техногенно забруднених земель».
8. Поняття правової охорони техногенно забруднених земель в Україні можна розглядати у широкому та вузькому розуміння. У широкому розумінні правова охорона техногенно забруднених земель являє собою комплекс регулятивних правовідносин, які спрямовані на забезпечення збереження та відновлення родючості якісного стану земель та земельних ресурсів в цілому з подальшим їх використанням. У вузькому розумінні правова охорона техногенно забруднених земель являє собою систему спеціальних заходів щодо охорони радіаційно небезпечних та радіоактивно забруднених земель, земель, забруднених важкими металами, іншими хімічними елементами внаслідок господарської діяльності людини, яка призвела до їх деградації та негативного впливу, і створила загрозу заподіяння шкоди або заподіяла шкоду довкіллю, життю і здоров’ю людей.
9. Правовій охороні техногенно забруднених земель в Україні притаманні такі особливості: 1) є складовою правової охорони навколишнього природного середовища в цілому та правової охорони земель зокрема; 2) характеризується екологічним спрямуванням; 3) безпосередньо пов’язана із обов’язком для власників земель та землекористувачів; 4) спрямована на попередження погіршення якісного стану земель або відновлення порушеного природного стану земель; 5) реалізується у певному правовідношенні; 6) забезпечується сукупністю заходів охорони.
10. Заходи правової охорони техногенно забруднених земель можна класифікувати за такими критеріями:
1) залежно від предмету правового регулювання:
- інтегровані (загальні) заходи, які спрямовані на охорону якісного стану земель та земельних ресурсів в цілому;
- диференційовані (спеціальні) заходи, які спрямовані на охорону техногенно забруднених земель та їх видів.
2) за видами господарської діяльності людини, яка призвела до деградації земель та негативного впливу на довкілля і здоров’я людей:
- заходи охорони у сільському господарстві;
- заходи охорони у промисловості;
- заходи охорони на транспорті тощо;
3) за характером заходів: - заборонні;
- дозвільні;
- стимулюючі;
- превентивні;
4) за видами техногенно забруднених земель:
- заходи охорони радіаційно небезпечних земель;
- заходи охорони радіоактивно забруднених земель;
- заходи охорони земель, забруднених важкими металами та іншими хімічними елементами.
11. Юридична відповідальність у сфері охорони техногенно забруднених земель – це підвид відповідальності у сфері охорони навколишнього природного середовища, юридична сутність якої полягає у виникненні правовідносин між особою, яка вчинила земельне правопорушення та відповідними компетентними органами державної влади щодо забезпечення охорони, відтворення і можливого використання відповідних земель, у межах якого особа правопорушника має обов’язок відповідати за свою протиправну поведінку і понести пов’язані з цим обмеження особистого, майнового чи іншого характеру, а компетентні органи державної влади – обов’язок застосувати заходи кримінального, цивільного, адміністративного та дисциплінарного характеру.
12. Особливостями адміністративної відповідальності у сфері охорони техногенно забруднених земель в Україні є: 1) підставою відповідальності є земельне адміністративне правопорушення; 2) наявність особливих засобів впливу, тобто адміністративних стягнень, найпоширенішим видом яких є штраф; 3) застосовується уповноваженими органами та посадовими особами; 4) наявність особливого процесуального порядку її застосування; 5) може застосовуватися в сукупності із цивільно-правовою відповідальністю.
13. Кримінальній відповідальності у сфері охорони техногенно забруднених земель приманні такі специфічні ознаки: 1) є різновидом ретроспективної юридичної відповідальності; 2) підставою є суспільно небезпечне злочинне діяння, яке завдає шкоди довкіллю, землі та земельним ресурсам, а також може негативно вплинути на життя та здоров’я людей; 3) застосовується лише за ті суспільно небезпечні діяння, склади яких передбачені Кримінальним кодексом України та тільки за вироком суду; 4) оскільки статті, що передбачають відповідальність за злочини у даній сфері є відсилочними, для встановлення конкретного складу злочину слід звертатися до законодавства про охорону земель в цілому; 5) притягнення винних до кримінальної відповідальності не звільняє від відшкодування заподіяних збитків земельним ресурсам в цілому.
14. Цивільно-правова відповідальність у сфері охорони техногенно забруднених земель характеризується такими ознаками: 1) відшкодування земельно-правової шкоди здійснюється на підставі цивільного законодавства, а в тих випадках, коли це питання не врегульовано – на підставі землеохоронного або екологічного законодавства; 2) необхідність спеціального нормативно-правового регулювання відшкодування шкоди; 3) шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від притягнення винної особи до інших видів юридичної відповідальності; 4) можливість застосування юридичної відповідальності без встановлення вини особи, яка заподіяла шкоду землям та земельним ресурсам.
15. До особливостей дисциплінарної відповідальності у сфері охорони техногенно забруднених земель в Україні належать: 1) застосовується у випадках, передбачених трудовим законодавством; 2) підставою є недодержання вимог працівниками, на які покладено обов’язки щодо дотримання вимог екологічної безпеки, охорони земель та земельних ресурсів, довкілля в цілому; 3) спеціальна трудова правосуб’єктність правопорушника у сфері охорони якісного стану земель та земельних ресурсів.
16. Для удосконалення чинного законодавства України у частині врегулювання відносин щодо правового режиму техногенно забруднених земель, підтримано, висловлене у юридичній літературі, твердження про необхідність розробки спеціального закону «Про правовий режим використання і охорони техногенно забруднених земель», в якому, на наш погляд, слід закріпити наступні положення: поняття, види техногенно забруднених земель, особливості використання окремих категорій техногенно забруднених земель, основні засади, органи та порядок здійснення функцій державного екологічного управління техногенно забрудненими землями, охорона техногенно забруднених земель, поняття і види правопорушень у сфері використання та охорони техногенно забруднених земель, види юридичної відповідальності за порушення законодавства у сфері охорони техногенно забруднених земель тощо.
17. З метою забезпечення належного рівня правового регулювання відносин щодо охорони техногенно забруднених земель необхідно внести доповнення до Закону України «Про охорону земель» у формі окремого підрозділу, в межах якого визначити порядок охорони саме техногенно забруднених земель.

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Оверковська Т. К. Правові засади охорони земель від забруднення та псування в Україні: [монографія] / Т. К. Оверковська. – Вінниця: Едельвейс і К, 2010. – 220 с.
2. Мірошниченко А. М. Земельне право України: підруч. / А. М. Мірошниченко. – [2-ге вид., допов. і перероб.]. – К.: Алерта; ЦУЛ, 2011. – 678 с.
3. Дубовик О. Л. Экологическое право в вопросах и ответах / О. Л. Дубовик. – М.: Юрид. лит., 2004. – 434 с.
4. Бринчук М. М. Экологическое право (право окружающей среды): учеб. [для высших юрид. учеб. заведений] / М. М. Бринчук. – М.: Юристь, 1998. – 688 с.
5. Шершун С. М. Еколого-правове регулювання лісокористування в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 ”Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право” / С. М. Шершун. – К., 2005. – 20 с.
6. Семчик В. І. Земельне право України: підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / В. І. Семчик, П. Ф. Кулинич, М. В. Шульга. – К.: Ін Юре, 2008. – 600 с.
7. Земельне право України: підруч. / за ред. О. О. Погрібного та І. І. Каракаша. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – К.: Істина, 2009. – 600 с.
8. Мачуська І. Б. Земельне право: навч. посіб. / І. Б. Мачуська. – К.: КНЕУ, 2007. – 280 с.
9. Шеремет А. П. Земельне право України: підруч. /
А. П. Шеремет. – Чернівці: ТОВ «Видавництво «Наші книги», 2008. – 632 с.
10. Жариков Ю. Г. Земельное право России: учеб. / Ю. Г. Жариков. – [2-е изд., стер.]. – М.: КНОРУС, 2008. – 480 с.
11. Мандюк Т. С. Правове регулювання земельних відносин у Київській Русі / Т. С. Мандюк / Земля і земельні відносини в історії права, держави і юридичної думки: мат. ХХ Міжнар. історико-прав. конф. 25-28 вересня 2008 року, м. Судак. / Ред. колегія: О. В. Тимощук (голова), І. Б. Усенко, О. Є. Сонін (відп. секр.), О. Н. Ярмиш та інш.; Таврійський нац. ун-т ім. В. І. Вернадського. – Сімферополь: ДІАЙПІ, 2009. – С. 408-412.
12. Сидорова С. В. Становлення та розвиток правового забезпечення підвищення родючості грунтів / С. В. Сидорова / Земля і земельні відносини в історії права, держави і юридичної думки: мат. ХХ Міжнар. історико-прав. конф. 25-28 вересня 2008 року, м. Судак. / Ред. колегія: О. В. Тимощук (голова), І. Б. Усенко, О. Є. Сонін (відп. секр.), О. Н. Ярмиш та інш.; Таврійський нац. ун-т ім. В. І. Вернадського. – Сімферополь: ДІАЙПІ, 2009. – С. 454-459.
13. Конишева О. В. Правове забезпечення запобігання деградації земель сільськогосподарського призначення: дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.06 / Конишева Олена Василівна. – Харків, 2002. – 175 с.
14. Борейко В. Е. История охраны природы Украины Х век – 1980 / В. Е. Борейко. – [изд. вт., доп.]. – К.: Киевский эколого-культурный центр, 2001. – 544 с.
15. Грабовець Н. О. Поняття бонітування грунтів та його історичний розвиток / Н. О. Грабовець / Земля і земельні відносини в історії права, держави і юридичної думки: мат. ХХ Міжнар. історико-прав. конф. 25-28 вересня 2008 року, м. Судак. / Ред. колегія: О. В. Тимощук (голова), І. Б. Усенко, О. Є. Сонін (відп. секр.), О. Н. Ярмиш та інш.; Таврійський нац. ун-т ім. В. І. Вернадського. – Сімферополь: ДІАЙПІ, 2009. – С. 361-365.
16. Основи екології та екологічного права: навч. посіб. / Бойчук Ю. Д., Шульга М. В., Цалін Д. С., Дем’яненко В. І.; за ред. Ю. Д. Бойчука та М. В. Шульги. – [2-ге вид., випр. і доп.].- Суми: ВТД «Університетська книга»; К.: Видавничий дім «Княгиня Ольга», 2005. – 368 с.
17. Поддубный М. В. Санитарная охрана внешней среды в СССР в годы первых пятилеток / М. В. Поддубный // Советское здравоохранение. – 1991. – № 10. – С. 53-56.
18. Земельний кодекс УРСР від 16 жовтня 1922 року. – Харків: Видавництво народного комісаріату юстиції, 1922. – 31 с.
19. Яната О. До проблеми соціалістичної реконструкції сільського господарства / О. Яната // Шляхи соціалістичної реконструкції сільського господарства. – 1932. – № 7. – С. 95-107.
20. Побережная Г. М. Общая характеристика хозяйства Харьковской области / Г. М. Побережная // Харьковская область. Природа и хозяйство. – Харьков, 1971. – 250 с.
21. Мунтян В. Л. Правова охорона природи УРСР. / В. Л. Мунтян. – К.: Вища школа, 1982. – 231 с.
22. Непийвода В. П. Правове регулювання в галузі лісів: доба утвердження підтриманого розвитку / В. П. Непийвода. – К.: НДІ приватного права і підприємництва, 2004. – 339 с.
23. Про охорону природи УРСР: закон УРСР від 30 червня 1960 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1960. - № 23. - Ст.175.
24. Рябець К. А. Екологічне право: історичні засади формування до періоду одержання Україною незалежності / К. А. Рябець // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2009. – № 2. – С. 338-350.
25. Екологічне право України. Академічний курс: підруч. / за ред. Ю. С. Шемшученка. – [друге вид.]. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. – 720 с.
26. Гвоздик П. О. Трансформаційні процеси в екологічному законодавстві від Закону «Про охорону природи в Українській РСР» (1960 р.) до майбутнього Екологічного кодексу України / П. О. Гвоздик / [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vlduvs/2009_4/09_4_4_3.pdf.
27. Про організацію боротьби з ерозією грунтів на території УРСР: постанова Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1960 року // Збірник постанов УРСР. – 1960. – №4. – Ст.63.
28. Про поліпшення полезахисного лісонасадження в колгоспах і радгоспах УРСР: постанова Ради Міністрів УРСР від 22 серпня 1960 року // Збірник постанов УРСР. – 1960. – №8. – Ст.140.
29. Про обов’язковий для всіх землекористувачів мінімум заходів по боротьбі з ерозією ґрунтів і по відновленню родючості та продуктивному використанню ерозійних земель: постанова Ради Міністрів УРСР від 12 вересня 1960 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: Офіційний сайт Верховної Ради України: http://www.rada.gov.ua.
30. Про додаткові заходи по захисту грунтів від водної і вітрової ерозії: постанова Ради Міністрів УРСР від 21 лютого 1961 року // Збірник постанов УРСР. – 1961. – №2. – Ст.28.
31. Про державних контролерів по охороні ґрунтів і захисних лісонасаджень на території УРСР»: постанова Ради Міністрів від 19 вересня 1962 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: Офіційний сайт Верховної Ради України: http://www.rada.gov.ua.
32. Леснов О. Вернуть Днепр в привычное русло. / О. Леснов // Рабочая газета. – 1992. – 22 сентября.
33. Поліщук В., Багнюк В. Щоб не повторити давніх помилок / В. Поліщук, В. Багнюк // Урядовий кур’єр. – 1993. – 16 жовтня.
34. Чигур Р. Ю. Соціально-екологічні процеси в західному регіоні України 70-80 р.р. ХХ ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. істор. наук: спец. 07.00.01 ”Історія України” / Р. Ю. Чигур. – Львів, 2003. – 18 с.
35. Основи земельного законодавства УРСР: закон УРСР від 13 грудня 1968 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://pravo.levonevsky.org/baza/soviet/sssr5219.htm35http://pravo.levonevsky.org/baza/soviet/sssr5219.htm.
36. Земельний кодекс УРСР від 08 липня 1970 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1970. - № 29. - Ст. 205.
37. Про додаткові заходи з посилення охорони природи і поліпшення використання природних ресурсів: постанова ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 01 грудня 1978 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: Офіційний сайт Верховної Ради України: http://www.rada.gov.ua.
38. Сіряк В. І. Правове забезпечення екологічної безпеки на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення: дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.06 / Сіряк Валентина Іванівна. – Київ, 2008. – 203 с.
39. Предварительное заключение независимого общества расследования обстоятельств глобальной аварии на ЧАЕС и ее катастрофических последствий // Зелений світ. – 1991. – № 13-14. – 56 с.
40. 20 років Чорнобильської катастрофи: підсумки і перспективи / Верховна Рада України. – К.: Парламентське вид-во, 2006. – 640 с. (Серія «Парламентські слухання»).
41. Про забезпечення в країні єдиної системи оперативного контролю за радіаційною обстановкою та станом радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС: постанова Ради Міністрів СРСР від 31 жовтня 1986 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: Офіційний сайт Верховної Ради України: http://www.rada.gov.ua.
42. Про додаткові заходи щодо посилення охорони здоров’я та поліпшення матеріального становища населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС: постанова Ради Міністрів СРСР від 14 грудня 1989 року № 315 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: Офіційний сайт Верховної Ради України: http://www.rada.gov.ua.
43. Про кримінальну відповідальність за незаконні дії з радіоактивними матеріалами: указ Президії Верховної Ради СРСР від 3 березня 1988 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: Офіційний сайт Верховної Ради України: http://www.rada.gov.ua.
44. Яблоков А. В. О недооценке отрицательных последствий применения пестицидов и о важности разработки иных путей развития сельского хозяйства / А. В. Яблоков / Академия наук СССР. – Пущино, 1988. – 97 с.
45. Козырь О. М. Правовые вопросы охраны окружающей среды от загрязнения агрохимикатами / О. М. Козырь. – М.: Изд-во МГУ, 1989. – 84 с.
46. Воронова Л. Д. Влияние пестицидов на живую природу / Л. Д. Воронова // Научные основы охраны природы. – М., ЦНИЛОП МСХ СССР, 1973. – С. 162-170.
47. Юданова Л. А. Пестициды в окружающей среде: аналит. обзор / Л. А. Юданова. – Новосибирск, 1989. – 141 с.
48. Земельний кодекс УРСР від 18 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 10. – Ст. 238.
49. Земельний кодекс України від 13 березня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 25. – Ст. 354.
50. Про невідкладні заходи щодо захисту громадян від наслідків Чорнобильської катастрофи: постанова Верховної Ради УРСР від 01 серпня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 33. – Ст. 466.
51. Кобецька Н. Р. Екологічне право України: навч. посіб. / Н. Р. Кобецька. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 352 с.
52. Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи: закон України від 27 лютого 1991 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 16. – Ст.198.
53. Про охорону навколишнього природного середовища: закон України від 25 червня 1991 року № 1264-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. –
1991. – № 41. – Ст. 546.
54. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
55. Костицький В. Конституційне регулювання охорони довкілля: український та світовий досвід / В. Костицький // Право України. – 2003. – № 10. – С. 49-56.
56. Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: постанова Верховної Ради України від 05 березня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 38-39. – Ст.248.
57. Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки: закон України від 21 вересня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 47. – Ст.405.
58. Про Основні напрями земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки: указ Президента України від 30 травня 2001 року № 371/2001 // Офіційний Вісник України. – 2001. – № 22. – Ст. 986.
59. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3-4. – Ст.27.
60. Кулинич П. Екологічні імперативи в системі правової охорони сільськогосподарських земель України / П. Кулинич // Право України. – 2011. –
№ 2. – С. 140-147.
61. Багай Н. О. Законодавство України про охорону земель: проблеми розвитку / Н. О. Багай / [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/apvchzu/2008_20/authors/bagay.pdf.
62. Титова Н. І. Співвідношення Земельного і Цивільного кодексу України: деякі проблеми / Н. І. Титова // Право України. – 2004. – № 4. –
С. 72-77.
63. Земельний кодекс України: науково-практичний коментар / За заг. ред. В. І. Семчика. – [3-є вид., перероб. і доп.]. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. – 896 с.
64. Про охорону земель: закон України від 19 червня 2003 року // Верховної Ради України. – 2003. - № 39. – Ст.349.
65. Про державний контроль за використанням і охороною земель: закон України від 19 червня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 39. - Ст.350.
66. Про Порядок консервації земель: наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 жовтня 2002 року № 175 // Офіційний Вісник України. – 2003. – № 8. – Ст. 323.
67. Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року: закон України від 21 грудня 2010 року // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - № 26. – Ст. 218.
68. Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки в Україні у 2009 році / Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, НАН України. – К., 2010. – 252 с.
69. Про зону надзвичайної екологічної ситуації: закон України від 13 липня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 42. – Ст. 348.
70. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: закон України від 08 червня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 40. – Ст. 337.
71. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: закон України від 08 лютого 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. –
№ 12. – Ст. 81.
72. Про поводження з радіоактивними відходами: закон України від 30 червня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 27. – Ст. 198.
73. Про пестициди і агрохімікати: закон України від 02 березня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 14. – Ст. 91.
74. Про відходи: закон України від 05 березня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 36-37. – Ст. 242.
75. Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами від 14 червня 1994 року // Офіційний Вісник України. – 2006. – № 24. – Ст. 1794.
76. Вівчаренко О. А. Правова охорона земель в Україні: [монографія] / О. А. Вівчаренко. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 336 с.
77. Конвенція про доступ до інформації, участі громадськості в процесі прийняття рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, прийнята 4-ю Конференцією Міністрів “Навколишнє середовище для Європи”, Орхус, Данія, 23-25 червня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 34. – Ст. 296.
78. Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті від 25 лютого 1991 року [Електронний ресурс] – Режим доступу до документа:Офіційний сайт Верховної Ради України: http//www.rada.gov.ua.
79. Декларація щодо забруднення навколишнього середовища, прийнята 01 жовтня 1976 року в Сан-Паулу [Електронний ресурс] – Режим доступу до документа:Офіційний сайт Верховної Ради України: http//www.rada.gov.ua.
80. Довідник чинних міжнародних договорів України у сфері охорони довкілля / Кол. авт.: Андрусевич А., Андрусевич Н., Козак З. – Львів, 2009. – 203 с.
81. Базельская Конвенция об контроле за трансграничными перевозками опасных веществ и их ликвидации от 5 мая 1992 года // Охрана окружающей среды. международно-правовые акты: справочник. – Санкт-Петербург, 1994. – С. 20-45.
82. Конвенция о трансграничном воздействии промышленных аварий от 17 марта 1992 года / ООН. – Нью-Йорк: Женева, 1994. – 104 с.
83. Конвенція про цивільну відповідальність за шкоду, спричинену при перевезенні небезпечних вантажів автомобільним, залізничним і внутрішнім водним транспортом від 10 жовтня 1989 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: Офіційний сайт Верховної Ради України: http//www.rada.gov.ua.
84. Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу: указ Президента України від 14 вересня 2000 року № 1072/2000 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: Офіційний сайт Верховної Ради України: http//www.rada.gov.ua.
85. Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: закон України від 21 листопада 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 3. – Ст. 12.
86. Микієвич М. М. Європейське право навколишнього середовища: навч. посіб. / М. М. Микієвич, Н. І. Андрусевич, Т. О. Будякова. – Львів, 2004. – 216 с.
87. Ільків Н. В., Гаєцька-Колотило Я. З. Екологічне право України: навч. посіб. / Н. В. Ільків, Я. З. Гаєцька-Колотило. – К.: Істина, 2008. – 296 с.
88. Дубовик О. Л. Экологическое право: учеб. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М.: Проспект, 2010. – 720 с.
89. Грабах Н. Х. Відповідальність за погіршення якісного стану ґрунтів / Н. Х. Грабах // Екологія. Наукові праці. – 2009. – Випуск 94. – С. 10-14.
90. Мандрик В. О. Управління відтворенням порушених земель: вибір інструментів екологічної політики / В. О. Мандрик // Вісник аграрної науки. – 2000. – № 11. – С.117-121.
91. Екологія Львівщини: довідник. – Львів: Сполом, 2008. – 78 с.
92. Статистичний збірник. Довкілля Львівщини / ЛОГУ зем. рес. – Львів, 2010. – 90 с.
93. Бреславець А. І., Юрченко А. І. Техногенно забруднені грунти та шляхи їх поліпшення / А. І. Бреславець, А. І. Юрченко [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Ponp/2009/2009-Articles/UkrNDI-EP_2009_17.
94. Довідник з агрохімічного та агроекологічного стану грунтів України. – К.: Урожай, 1994. – 333 с.
95. Деркач А. Л. Контроль у галузі забезпечення ядерної та радіаційної безпеки: призначення, основні риси, поняття / А. Л. Деркач // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2006. – Вип. 31. – С. 356-362.
96. Єрмоленко В. М. Правове забезпечення охорони та раціонального використання земельних ресурсів: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. М. Єрмоленко, В. І. Курило, Т. С. Кичилюк; [за заг. ред. В. І. Курила]. – К.: Магістр – ХХІ ст., 2007. – 248 с.
97. Кишко-Єрлі О. Б. Територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи як складова частина екомережі України / О. Б. Кишко-Єрлі // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2011. – Вип. 52. – С. 385-389.
98. Науково-практичний коментар Земельного Кодексу України / [За ред. В. М. Кравчука]. – К.: Істина, 2007. – 632 с.
99. Земельний кодекс України: науково-практичний коментар / За ред. А. П. Гетьмана і М. В. Шульги. – [вид. п’яте, доп.]. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. – 632 с.
100. Коваленко Л. М., Щербак Т. С. Порядок консервації деградованих і малопродуктивних земель та їх облік / Л. М. Коваленко, Т. С. Щербак // Вісник Харківського національного аграрного університету. – 2008. – № 2. – С. 117-119.
101. Ткачук Л. В. Консервація деградованих і малопродуктивних земель як джерело формування екомережі Волинської області /
Л. В. Ткачук // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України: збірник науково-технічних праць. – 2009. – Випуск 19.6. – С. 85-90.
102. Маланчук М. Інвентаризація земель, порушених промисловими розробками Передкарпатських родовищ сірки / М. Маланчук // Кадастр та землеустрій. – 2011. – Випуск 1 (21). – С. 221-223.
103. Панас Р. М. Рекультивація земель: навч. посіб. / Р. М. Панас. – Львів: Новий Світ-2000, 2005. – 224 с.
104. Сухарев С. М. Технологія та охорона навколишнього
середовища / С. М. Сухарев, С. Ю. Чундак, О. Ю. Сухарева. – Львів: Новий Світ-2000, 2007. – 254 с.
105. Про перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку: постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року № 554 від 27 липня 1995 року № 554 // Урядовий кур'єр. – 1995. – № 31. – 02 вересня.
106. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року (з наступ. змін. і допов.) // Голос України. – 2003. – № 49-50. – 14 березня.
107. Андрейцев В. І. Земельне право і законодавство суверенної України: Актуальні проблеми практичної теорії. / В. І. Андрейцев. – [2-ге вид., випр.]. – К.: Знання, 2007. – 445 с.
108. Голиченков А. К. Экологическое право России: словарь юридических терминов: учеб. пос. для вузов. / А.К. Голиченков. – М.: Изд. дом «Городец», 2008. – 448 с.
109. Андрейцев В. І. Право екологічної безпеки: навч. та наук.-прак. посіб. / В. І. Андрейцев. – К.: Знання-Прес, 2002. – 332 с.
110. Шульга А. М. Кримінально-правова охорона земель від забруднення або псування: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / Шульга Андрій Михайлович. – Харків, 2004. – 206 с.
111. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / [за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка]. – К.: Каннон, А.С.К., 2001. – 1104 с.
112. Про безпечність та якість харчових продуктів: закон України від 23 грудня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 19. – Ст. 98.
113. Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення: закон України від 24 лютого 1994 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: Офіційний сайт Верховної Ради України: http//www.rada.gov.ua.
114. Про захист прав споживачів: закон України від 12 травня 1991 року з наступними змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 30. – Ст. 79.
115. Про підтвердження відповідності: закон України від 17 травня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 32. – Ст. 169.
116. Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції: закон України від 14 січня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 12. – Ст. 95.
117. Гетьман А. П. Порадник керівника сільськогосподарського підприємства / А. П. Гетьман, В. З. Янчук. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 624 с.
118. Пащенко О. М. Правове забезпечення якості сільськогосподарської продукції / Аграрне право України: [Багай Н. О., Бондар Л. О., Гуревський В. К. та ін.] / За ред. Погрібного О. О. – К.: Істина, 2007. – 445 с.
119. Ярандайкин Р. С. Организационно-правовые проблемы производства и реализации экологически чистой сельськохозяйственной продукции: автореф. дис. на соискание уч. степени д-ра юрид. наук: спец. 12.00.06 ”Земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсное право” / Р. С. Ярандайкин. – М., 1999. – 37 с.
120. Романко С. М. Економіко-правовий механізм забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 ”Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право” / С. М. Романко. – К., 2008. – 18 с.
121. Романко С. М. Проблеми визначення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції, її якості та безпеки / С. М. Романко // Актуальні питання реформування правової системи України: матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф.: (Луцьк, 2-3 червня 2006 р.) : зб. наук. ст. / редкол.: І. Я. Коцан (голова) [та ін.]. – Луцьк: РВВ Вежа, Волин. держ. ун-т імені Лесі Українки,
2006. – С. 72-76.
122. Мірошниченко А. М. Проблемні правові питання поділу земель на категорії / А. М. Мірощниченко // Бюлетень Міністерства юстиції
України. – 2005. – № 12 (50). – С. 42-51.
123. Земельное право: учебник / под ред. Г. Е. Быстрова, Р. К. Гусева; А. В. Бабанов [и др.] – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. – 712 с.
124. Земельный кодекс Российской Федерации от 25 октября 2001 года № 136-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. –
2001. – № 44. – Ст. 4147.
125. Земельное право: учеб. / С. А. Боголюбов, Е. А. Галиновская; [Под ред. С. А. Боголюбова]. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. – 400 с.
126. Ерофеев Б. В. Земельное право. учеб. для вузов. – М.: ООО «Профобразование», 2001. – 656 с.
127. Басай Р. М. Поняття техногенно забруднених земель в Україні / Р.М. Басай / Правова система України: сучасний стан та актуальні проблеми [текст]: збірник матеріалів першої міжрегіональної науково-практичної конференції, (Івано-Франківськ, 4-5 травня 2012 року). – Івано-Франківськ: Голіней О.М., 2012. – С.82-85.
128. Зербіно Д. Д., Гжегоцький М. Р. Екологічні катастрофи у світі та в Україні. / Д. Д. Зербіно, М. Р. Гжегоцький. – Львів: БаК, 2005. – 280 с.
129. Сердюк С. М. Екологічна оцінка забруднення важкими металами урбанізованих територій Дніпропетровсько-Дніпродзержинської агломерації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. біолог. наук: спец. 03.00.16 ”Екологія” / С. М. Сердюк. – Дніпропетровськ, 2004. – 20 с.
130. Ачасова А. Просторова неоднорідність вмісту важких металів у ґрунті / А. Ачасова // Вісник аграрної науки. – 2003. – № 3. – С. 77-78.
131. Балюк С. Оцінка забруднення зрошувальної води і ґрунтів важкими металами / С. Балюк // Вісник аграрної науки. – 2003. – № 1. – С. 65-68.
132. Макаренко Н. Контроль за вмістом важких металів у ґрунті / Н. Макаренко // Вісник аграрної науки. – 2001. – № 4. – С.55-57.
133. Карачка В. Вплив викидів хімічного заводу на забруднення ґрунту важкими металами / В. Карачка // Вісник аграрної науки. – 2005. – № 6. – С. 81-83.
134. Игнатов В. Г. Структура государственного управления экологической безопастностью в России / В. Г. Игнатов. – Ростов на Дону: СКАГС, 2000. – 60 с.
135. Аграрне право України: підруч. / В.М. Єрмоленко, О.В. Гафурова, М.В. Гребенюк [та ін.]; за заг. ред. В.М. Єрмоленка. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 608 с.
136. Корнев Ю. В. Земельне право: навчальний посібник /
Ю. В. Корнєв. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 248 с.
137. Кулинич П. Ф. Земельне право України: підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / П. Ф. Кулинич, В. І. Семчик, М. В. Шульга. – К.: Ін Юре, 2008. – 600 с.
138. Білобран О. Управління у сфері охорони довкілля та природокористування в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення / О Білобр